Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 3
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 20 of 64
Item Персоналізований маркетинг як інструмент стратегічної адаптації підприємства до сучасних умов ведення бізнесу(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шимко, Ольга ВолодимирівнаСтаттю присвячено дослідженню особливостей персоналізованого маркетингу як інструменту стратегічної адаптації підприємства до сучасних умов ведення бізнесу, який дозволяє сформувати нові підходи до бізнес-моделей обслуговування клієнтів на основі визначення унікальної структури споживчої цінності через якісну взаємодію з клієнтами в усіх точках контакту. Розкрито економічну сутність класичної моделі клієнтоорієнтованого підходу та соціально-економічні умови, що визначили її еволюцію: зміни в споживчій поведінці; посилення тенденцій персоніфікації та індивідуалізації; інтеграції новітніх технологій у маркетингові стратегії. Охарактеризовано особливості, принципи та підходи до персоналізованого маркетингу, основна мета якого полягає у створенні довготривалих відносин з клієнтами, підвищенні рівня їх лояльності та задоволення через персоналізоване обслуговування та формування комерційних пропозицій, релевантних унікальним потребам клієнтів. На основі систематизації параметрів відмінностей концептуалізовано персоналізацію та індивідуалізацію як складові персоналізованого маркетингу. Персоналізація – це концепція, ініційована компанією, яка полягає у зміні маркетингового комплексу відповідно до індивідуальних уподобань на основі даних про клієнтів (тобто, компанія розробляє персоналізовані пропозиції), тоді як індивідуалізація – це концепція, ініційована клієнтом, яка полягає у пристосуванні маркетингового комплексу для задоволення потреб клієнта. Представлено приклади запровадження персоналізації та індивідуалізації окремими компаніями в рамках реалізації концепції клієнтоорієнтованого підходу. Наголошено на стратегічному зна¬ченні інтеграції персоналізованих підходів у загальну маркетингову стратегію компанії.Item Walk the Talk and Talk the Walk: Effective Communication of CSR Performance(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Нащекіна, Ольга Миколаївна; Тимошенков, Ігор ВладиславовичПереваги, які компанія може отримати від корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), залежать не лише від фактичних результатів її діяльності у сфері КСВ, а й від того, як ці результати сприймають стейкхолдери. Відповідно, ефективність комунікації щодо КСВ відіграє ключову роль у впливі на поведінку та рішення стейкхолдерів. Метою статті є з’ясування взаємозв’язку між результатами КСВ компанії, їх комунікацією та їх сприйняттям стейкхолдерами, а також аналіз чинників, що визначають ефективність такої комунікації. Розгляд комунікації щодо КСВ у статті обмежується корпоративними звітами як основною формою розкриття відповідної інформації. У статті запропоновано модель, що поєднує фактичні результати КСВ, комуніковані результати КСВ і сприйняті результати КСВ, а також окреслено два потенційні типи невідповідностей: розрив достовірності, який відображає розбіжність між фактичними результатами та їх відображенням у звітності, і розрив довіри, що виникає між комунікованими результатами та їх сприйняттям стейкхолдерами. У межах запропонованої моделі проаналізовано зміст кожного її складника. Показано, що фактичні результати КСВ формуються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, зокрема корпоративних цінностей, системи управління, ресурсного забезпечення, галузевих особливостей і правових вимог. Комунікація результатів КСВ визначається цілями компанії та характеризується змістом, форматом подання, обсягом і якістю розкриття інформації, що знаходять відображення в конкретних характеристиках звітності. Сприйняття результатів КСВ стейкхолдерами модерується такими чинниками, як репутація компанії, її розмір, галузева специфіка, соціально-політичний контекст і особисті цінності стейкхолдерів. Зазначені чинники можуть впливати на рівень недовіри та скептицизму, що, своєю чергою, визначає інтерпретацію звітної інформації. Розрив достовірності, який часто пов’язують із явищем CSR-washing, повністю формується на боці компанії та може бути наслідком неточностей даних, вибіркового розкриття інформації або свідомого викривлення фактів із використанням різноманітних маніпулятивних стратегій. Розрив довіри, натомість, формується на боці стейкхолдерів і визначається тим, наскільки компанія вважається ними надійною, а також контекстом, у якому інтерпретується звітна інформація. З метою підвищення ефективності комунікації щодо КСВ у статті запропоновано напрями вдосконалення організаційних механізмів, характеристик звітності та формування довіри й репутації. Їх реалізація сприятиме узгодженню фактичних, комунікованих і сприйнятих результатів КСВ і мінімізації розривів достовірності та довіри.Item Вплив лідерського потенціалу керівників на ефективність управління інноваційними процесами підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Нестеренко, Антон ВолодимировичУ результаті дослідження уточнено зміст категорії лідерського потенціалу керівника й обґрунтовано його роль як інтегрального управлінського ресурсу, що визначає здатність підприємства формувати та реалізовувати інноваційні можливості в умовах динамічного зовнішнього середовища. Показано, що лідерський потенціал доцільно розглядати як поєднання стратегічного бачення, адаптивності, комунікаційної спроможності, здатності до координації та готовності діяти в умовах невизначеності, що в сукупності забезпечує ефективність управлінських рішень. Встановлено, що практичний вплив лідерського потенціалу проявляється через формування інноваційної стратегії підприємства, створення сприятливого організаційного середовища для генерації та відбору ідей, забезпечення узгодженості дій між підрозділами, розвиток культури знаннєвого обміну та інтеграцію внутрішніх і зовнішніх знань у процесі реалізації інноваційних проєктів. Доведено, що саме якість управлінських механізмів, сформованих під впливом лідерського потенціалу керівника, значною мірою визначає рівень інноваційної результативності підприємства. Проведений SWOT-аналіз дозволив ідентифікувати ключові чинники, що посилюють або стримують ефективність управління інноваційними процесами, зокрема рівень організаційної довіри, швидкість прийняття рішень, ступінь відкритості до зовнішнього середовища, а також наявність управлінської інерції, централізації та недостатньої міжфункціональної взаємодії. Окреслено управлінські ризики, пов’язані з недостатнім розвитком лідерських компетенцій, які можуть призводити до зниження гнучкості та втрати інноваційних можливостей. На основі отриманих результатів запропоновано концептуальне представлення взаємозв’язку між лідерським потенціалом керівника, формуванням інноваційної стратегії, організацією управління інноваційними процесами та досягненням інноваційної ефективності підприємства. Практична цінність дослідження полягає в можливості використання запропонованого підходу для оцінювання управлінської готовності підприємств до інноваційного розвитку, а також для вдосконалення механізмів управління інноваційною діяльністю в умовах зростання невизначеності та конкуренції.Item Інноваційна трансформація системи управління людськими ресурсами будівельних компаній у контексті сталого розвитку(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Луцишін, Олександр ЮрійовичУ статті узагальнено теоретичні підходи та практичні тенденції інноваційної трансформації системи управління людськими ресурсами будівельних компаній у контексті реалізації цілей сталого розвитку. Обґрунтовано, що динамічні зміни ринку будівництва, зростання вимог до екологічної, соціальної та управлінської відповідальності (ESG), а також кадровий дефіцит і технологічні зрушення визначають необхідність перегляду традиційних HR-практик і переходу до інноваційно орієнтованих моделей управління персоналом. У роботі систематизовано сучасні наукові підходи до трактування сталого розвитку та інноваційного управління людськими ресурсами, а також доведено доцільність їх інтеграції для забезпечення організаційної стійкості та конкурентоспроможності будівельних підприємств. Виокремлено специфіку кадрового потенціалу будівельної галузі, яка характеризується високим рівнем професійних ризиків, циклічністю зайнятості, технологічною диверсифікацією та зростанням потреби в цифрових компетенціях. Окреслено ключові бар’єри інноваційної HR-трансформації, серед яких нестача кваліфікованих кадрів, низький рівень інвестицій у професійний розвиток, фрагментарність системи управління знаннями та нерозвиненість механізмів корпоративної відповідальності. Запропоновано авторську концептуальну модель Innovation HR BuildEco, яка інтерпретує систему управління персоналом як «інноваційне ядро» сталого розвитку будівельних компаній. Модель розкриває механізми впливу цифровізації HR-процесів, розвитку людського капіталу, впровадження ESG-орієнтованих практик, формування безпечного та інклюзивного виробничого середовища, а також партнерських взаємодій у професійних екосистемах на стійкість та інноваційність організацій. Результати дослідження свідчать, що інтеграція принципів сталого розвитку у стратегії управління людськими ресурсами будівельних компаній сприяє підвищенню продуктивності праці, зміцненню корпоративної культури, зниженню ризиків, розширенню кадрового потенціалу та формуванню довготривалих конкурентних переваг. Практична значущість статті полягає в можливості застосування отриманих висновків суб’єктами будівельного бізнесу, галузевими асоціаціями та органами державної влади при формуванні політик інноваційного розвитку та сталого управління людськими ресурсами.Item Соціальні інновації як фактор розвитку інтелектуального капіталу фармацевтичних компаній(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Посилкіна, Ольга Вікторівна; Лісна, Анастасія ГеннадіївнаМета статті полягає в дослідженні впливу соціальних інновацій на розвиток інтелектуального потенціалу фармацевтичних компаній і обґрунтуванні сучасних науково-практичних підходів до управління розвитком інтелектуального капіталу шляхом удосконалення соціальної політики та підвищення рівня соціальної відповідальності фармацевтичного бізнесу. Відзначено, що в умовах економіки знань соціальні інновації стають дієвим інструментом збереження інтелектуального ядра фармацевтичних компаній. Без них компанії втрачають здатність до ефективної інноваційної діяльності та стають неконкурентоспроможними. Проаналізовано фактори, які обумовлюють трансформацію бізнес-моделі фармацевтичних компаній у модель, що орієнтована на управління знаннями. Акцентовано, що реалізація такої моделі потребує зміни парадигми соціальної політики та підвищення ролі соціальної відповідальності фармацевтичного бізнесу. Досліджено внесок зарубіжних і вітчизняних наукових шкіл у вивчення проблеми впливу соціальних інновацій на розвиток інтелектуального капіталу компаній. Проаналізовано досвід провідних вітчизняних і зарубіжних фармацевтичних компаній щодо впровадження соціальних інновацій і узагальнено результати цього впливу на діяльність фармвиробників і розвиток структурних елементів інтелектуального капіталу. Побудовано матрицю взаємозв’язку соціальних інновацій,системи збалансованих показників (BSC) і складових інтелектуального капіталу фармацевтичних компаній. Запропоновано систему КРІ, яка дозволяє трансформувати соціальні інновації в конкретні стратегічні індикатори управління інтелектуальним капіталом підприємств-виробників лікарських засобів.Item Creative Management as a Tool for Forming Flexible Models of Employee Career Development(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ястремська, Олеся Олександрівна; Томах, Вікторія ВолодимирівнаУ статті досліджено роль креативного управління як інструменту формування гнучких моделей кар’єрного розвитку персоналу в умовах сучасних економічних трансформацій. Обґрунтовано необхідність переходу від традиційних лінійних моделей кар’єрного зростання до адаптивних та індивідуалізованих траєкторій професійного розвитку. Узагальнено сучасні наукові підходи до трактування креативного управління та визначено ключові чинники, що формують креативне середовище організації. Розроблено методичний підхід до оцінювання впливу креативного управління на кар’єрний розвиток персоналу, що базується на використанні інтегрального індексування, експертного оцінювання та інструментів кореляційно-регресійного аналізу. Запропоновано індекс креативного управління (ІКУ) та індекс кар’єрного розвитку (ІКР), які дозволяють формалізувати оцінювання взаємозв’язку між управлінськими практиками та динамікою професійного зростання працівників. Обґрунтовано доцільність застосування кореляційно-регресійного аналізу для дослідження впливу креативного управління на кар’єрну динаміку персоналу. Визначено ключові управлінські чинники формування гнучких кар’єрних моделей, серед яких: автономія працівників, їхня ініціативність, участь в інноваційних процесах, а також рівень довіри та підтримки з боку керівництва. Запропонований підхід дозволяє інтегрувати сучасні інструменти управління в систему розвитку персоналу та підвищити обґрунтованість прийняття управлінських рішень. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованого методичного підходу для вдосконалення систем управління персоналом, розвитку креативного потенціалу працівників та формування ефективних стратегій розвитку людського капіталу.Item Стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу при формуванні лідерських якостей керівника в HR-економіці(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ареф’єва, Олена Володимирівна; Петровський, Олександр ОлеговичУ статті досліджено роль стратегічних комунікацій у системі соціально-відповідального бізнесу та обґрунтовано їх значення для формування лідерських якостей керівника в умовах становлення HR-економіки. Встановлено, що сучасні трансформації економічного середовища, цифровізація управлінських процесів, зростання значення людського капіталу та посилення соціальних очікувань щодо відповідальності бізнесу зумовлюють потребу в інтеграції стратегічних комунікацій у систему управління підприємством. Доведено, що стратегічні комунікації слід розглядати не лише як інструмент інформаційного супроводу управлінських рішень, а як комплексний механізм координації взаємодії між керівництвом, персоналом, партнерами, клієнтами та іншими стейкхолдерами, який забезпечує прозорість, довіру, узгодженість цілей і формування корпоративної культури. Обґрунтовано, що в умовах соціально-відповідального бізнесу саме стратегічні комунікації створюють підґрунтя для розвитку лідерських якостей керівника, зокрема здатності до відкритого діалогу, етичного впливу, прийняття виважених управлінських рішень, управління змінами, розвитку командної взаємодії та мобілізації персоналу на досягнення стратегічних результатів. Визначено, що HR-економіка посилює значення керівника як комунікаційного лідера, оскільки людський капітал у сучасній організації виступає не лише ресурсом, а стратегічним активом і джерелом створення доданої вартості. Доведено, що інтеграція стратегічних комунікацій у систему соціально-відповідального бізнесу сприяє підвищенню ефективності управління людськими ресурсами, зміцненню репутації підприємства, формуванню довіри в організації, розвитку інноваційної активності та посиленню конкурентоспроможності. Узагальнено основні інструменти стратегічних комунікацій у соціально-відповідальному бізнесі, серед яких корпоративні, публічні, цифрові комунікації та комунікації корпоративної соціальної відповідальності. Зроблено висновок, що стратегічні комунікації в системі соціально-відповідального бізнесу є одним із ключових чинників формування сучасного лідерського потенціалу керівника та забезпечення стійкого розвитку підприємства в умовах HR-економіки.Item Збалансоване AI-управління віддаленими ІТ-командами: концептуальна модель інтеграції алгоритмічного моніторингу та командної згуртованості(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ільчук, Павло Григорович; Горейко, Данило ЯрославовичУ статті досліджено трансформацію моделей управління ІТ-проєктами в умовах поширення віддалених форматів роботи та активної інтеграції систем штучного інтелекту в управлінські процеси. Актуальність дослідження зумовлена зростанням складності координації діяльності розподілених ІТ-команд у цифровому середовищі, що характеризується високою невизначеністю, нелінійністю процесів та підвищеним рівнем організаційної турбулентності, які описуються концепцією BANI (Brittle, Anxious, Nonlinear, Incomprehensible). У таких умовах традиційні підходи до управління проєктами, засновані на ієрархічному контролі та ручному аналізі інформації, поступово втрачають ефективність, що актуалізує необхідність використання алгоритмічних інструментів підтримки прийняття управлінських рішень. Водночас надмірна алгоритмізація управління може створювати ризики зниження довіри, автономії працівників та психологічної безпеки в командах, що зумовлює потребу формування збалансованих моделей інтеграції штучного інтелекту в управлінські практики. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення концептуальної моделі збалансованого AI-управління ІТ-проєктами, яка інтегрує алгоритмічний моніторинг продуктивності з механізмами підтримки командної згуртованості віддалених ІТ-команд. Методологічну основу дослідження становлять методи системно-структурного аналізу наукових джерел, порівняльного аналізу традиційних і алгоритмічних підходів до управління проєктами, а також методи узагальнення та концептуального моделювання. У межах дослідження проаналізовано сучасні наукові підходи до алгоритмічного менеджменту, соціотехнічної інтеграції цифрових систем управління та використання аналітики даних у середовищі віддаленої співпраці. У результаті дослідження систематизовано інструменти алгоритмічного моніторингу за трьома взаємопов’язаними рівнями: операційним, прогностичним і соціально-комунікаційним. Операційний рівень охоплює аналіз показників продуктивності процесів розробки програмного забезпечення, прогностичний – алгоритми прогнозування ризиків виконання проєктів та управління ресурсами, а соціально-комунікаційний – інструменти аналізу командної взаємодії, комунікаційних мереж і психологічного стану учасників команди. На основі цієї систематизації запропоновано концептуальну модель збалансованого AI-управління ІТ-проєктами, що поєднує ядро оцінювання продуктивності (Performance Core) із шаром аналізу командної згуртованості (Cohesion Layer). Модель доповнена системою етико-правових запобіжників використання алгоритмічних систем та принципом Human Override, який забезпечує збереження пріоритету людської інтерпретації результатів алгоритмічного аналізу. Практичне значення дослідження полягає в розробленні поетапного алгоритму впровадження запропонованої моделі в систему управління ІТ-проєктами, що передбачає аудит цифрової зрілості організації, налаштування метрик алгоритмічного моніторингу, інтеграцію інструментів аналізу командної взаємодії та розвиток управлінських компетенцій у сфері інтерпретації алгоритмічних даних. Запропонований підхід сприяє підвищенню операційної стійкості ІТ-проєктів, покращенню якості управлінських рішень у віддалених командах і формуванню балансу між технологічною ефективністю цифрових систем управління та соціальною стійкістю організаційного середовища.Item A Сomparative Analysis of Digital Transformation Management Frameworks and a Context-Fit Selection Matrix(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Герман, Ярослав Євгенович; Мазоренко, Оксана ВолодимирівнаЦифрова трансформація дедалі частіше трактується як загальноорганізаційна зміна способів створення цінності, операційних механізмів і спроможностей, а не лише впровадження технологій. Метою статті є порівняльний аналіз поширених фреймворків цифрової трансформації (Gartner, McKinsey 7S, BCG, Deloitte, MIT, Cognizant) і розроблення інструмента, що підтримує обґрунтований вибір фреймворку залежно від умов і потреб конкретної організації. Дослідження виконано як якісну порівняльну синтезу: матеріал зібрано із сучасних наукових публікацій і авторитетних описів практик, а зіставлення здійснено за спільними критеріями, що забезпечують однакові підстави для аналізу різних за типом моделей. Основний результат полягає у висновку, що розглянуті фреймворки відрізняються насамперед управлінською логікою та фокусом: одні підкреслюють узгодженість організаційних елементів, інші – поетапність і оцінювання зрілості, координацію змін між доменами, розвиток цифрових спроможностей і лідерства або модернізацію технологічної основи як умову масштабування. На основі цього запропоновано матрицю вибору, яка пов’язує характерні організаційні прояви та обмеження з відповідним фреймворком і окреслює, які додаткові компоненти доцільно залучати для повнішого управління трансформацією. Обмеження дослідження пов’язані з переважанням вторинних джерел; подальші роботи мають перевірити запропонований інструмент на емпіричних матеріалах і уточнити критерії придатності для різних галузей і рівнів зрілості. Практичне значення полягає в підвищенні якості управлінських рішень щодо вибору та поєднання фреймворків, що сприяє більш узгодженому плануванню, кращій керованості змін і вищій результативності цифрових ініціатив. Наукова новизна роботи полягає в системному зіставленні фреймворків різної природи на спільній критеріальній основі та у формалізації результатів у вигляді прикладного інструмента вибору.Item Особливості підходів до управління IT-проєктами в умовах війни та цифрової трансформації в Україні(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Пешко, Максим Ігорьович; Мельник, Ольга ГригорівнаСтаття присвячена трансформації методологічних підходів до управління ІТ-проєктами в умовах екстремальної невизначеності, спричиненої повномасштабним вторгненням і процесами інтенсивної цифрової трансформації в Україні. Аналіз свідчить, що традиційні стандарти управління втратили дієвість в умовах постійних проблем з безпекою та інфраструктурою, через що виник розрив у методології. Обґрунтовано, що вирішення даної кризи відбулося завдяки використанню філософії PMBOK 8th Edition, де процеси орієнтовані на результат і цінність для стейкхолдерів та бізнесу. Наукова новизна роботи полягає в систематизації п’ятирівневої моделі управління стійкістю (Resilience Management), яка адаптована до реалій вітчизняного ІТ-ринку. Авторами деталізовано кожну стадію стійкості та наповнено їх конкретним інструментарієм, таким як політика NSPOF (No Single Point of Failure) та методика «контрольованих криз» (симуляційне управління). Центральним елементом аналізу стала валідація концептуальної моделі «Українського гібрида», яка поєднує стратегічне врядування на базі PRINCE2 із оперативною гнучкістю Agile-фреймворків. Така синергія дозволила реалізувати принцип, де стратегічна ціль проєкту є пріоритетнішою за формальний обсяг робіт. Ефективність розроблених підходів підтверджується цифрами: незважаючи на військову агресію, 98% українських ІТ-компаній зберегли безперервність операцій. Це дозволило галузі досягти експорту послуг за 2024–2025 роки на 7,3 млрд дол. США. Практична значущість дослідження полягає в можливості експорту українських управлінських технологій як унікального інтелектуального продукту на глобальні ринки з високим ступенем геополітичної нестабільності (зокрема, країни Близького Сходу). Визначено, що подальша автоматизація предиктивних рівнів стійкості за допомогою штучного інтелекту є стратегічним вектором розвитку галузі, що дозволить зміцнити позиції України як світового «цифрового тигра».Item Система індикаторів оцінки стратегічного розвитку підприємства в умовах цифровізації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Семенчук, Тетяна Борисівна; Забранський, Максим ВіталійовичУ статті досліджено теоретичні та методичні засади формування системи індикаторів оцінювання стратегічного розвитку підприємства в умовах цифровізації. Обґрунтовано, що в цифровому середовищі традиційні підходи, зосереджені переважно на фінансово-економічних результатах, не забезпечують повної характеристики рівня розвитку підприємства, оскільки недостатньо відображають цифрову зрілість, інноваційну активність, організаційну адаптивність, якість управління даними та ступінь інтеграції цифрових технологій у контури управління. Уточнено сучасне трактування стратегічного розвитку через категорії створення цінності, конкурентоспроможності та стійкості, а також визначено роль цифрової трансформації як чинника зміни стратегічних пріоритетів. Метою статті є формування та обґрунтування системи індикаторів оцінювання стратегічного розвитку підприємства в умовах цифровізації, що дозволяє комплексно оцінювати результати стратегічних змін, рівень адаптивності до цифрових трансформацій і потенціал довгострокового розвитку. Для досягнення мети: уточнено зміст стратегічного розвитку за умов цифровізації; узагальнено підходи до його оцінювання; визначено принципи відбору індикаторів і логіку побудови системи; запропоновано матрицю індикаторів; розкрито алгоритм інтегральної оцінки та інтерпретації результатів. У результаті запропоновано систему індикаторів, структуровану за вісьмома взаємопов’язаними блоками, що охоплюють: фінансову результативність і створення цінності; ринок і клієнтську цінність; операційну ефективність і процесну зрілість; цифрову зрілість та управління даними; інноваційність і портфель розвитку; людський капітал і цифрові компетентності; ризики та кіберстійкість, а також стійкість і відповідальність. Особливість підходу полягає в поєднанні в межах єдиної системи підсумкових і випереджальних індикаторів та в запропонованій процедурі їх кількісної інтеграції. Розроблено алгоритм інтегрального оцінювання, що передбачає нормування показників, визначення вагових коефіцієнтів, агрегування в субіндекси та розрахунок інтегрального індексу. Практичне значення результатів полягає в можливості застосування запропонованої системи для підвищення обґрунтованості стратегічних управлінських рішень, виявлення сильних і проблемних зон розвитку та формування аналітичного підґрунтя забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах цифровізації.Item Стратегічні напрями підвищення ефективності трансформації бізнес-моделей підприємств у цифровому середовищі(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Обидєннова, Тетяна Сергіївна; Дем’яненко, Тетяна Іванівна; Шелест, Олексій ЛеонідовичМета статті полягає в теоретичному узагальненні та систематизації стратегічних напрямів підвищення ефективності трансформації бізнес-моделей підприємств у цифровому середовищі як чинника забезпечення їх конкурентоспроможності та стійкого розвитку. У статті узагальнено та систематизовано стратегічні напрями підвищення ефективності трансформації бізнес-моделей підприємств у цифровому середовищі. Доведено, що цифровізація, посилення турбулентності ринків і зміна поведінки споживачів зумовлюють переосмислення логіки створення, доставки та привласнення цінності, а також перегляд конфігурації ключових елементів бізнес-моделі. Встановлено, що трансформація бізнес-моделей має багаторівневий характер і охоплює стратегічні, організаційні, технологічні та соціально-економічні зміни, інтеграція яких забезпечує узгодженість управлінських рішень із технологічними можливостями та компетентностями персоналу. Виокремлено пріоритетні напрями підвищення ефективності трансформації: цифрова трансформація (Big Data, штучний інтелект, платформи, автоматизація, хмарні рішення) як чинник оптимізації процесів і формування нових механізмів створення цінності; розвиток клієнтоорієнтованості через персоналізацію, цифрові канали комунікації, сервісизацію та програми лояльності; інноваційна трансформація (платформенні й екосистемні моделі, сервітизація); розвиток людського капіталу (безперервне навчання, цифрові навички, інноваційна культура, лідерство змін); інтеграція принципів сталого розвитку як джерело додаткових ринкових і репутаційних переваг. Наукова новизна полягає в інтеграційній систематизації зазначених напрямів як взаємодоповнюваних умов результативної трансформації. Практична значущість результатів полягає в можливості їх використання під час формування програм цифрової трансформації та моніторингу змін бізнес-моделі. Методичною основою слугували контент-аналіз публікацій та узагальнення. Результативність трансформації зростає за умови узгодження стратегії з цифровими інвестиціями та компетентностями персоналу.Item Інтеграція страхового менеджменту в систему управління професійними ризиками підприємства в умовах цифрової трансформації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Віштак, Інна Вікторівна; Пищикова, Аріна Олександрівна; Філяс, Олена ЮріївнаМетою статті є обґрунтування ролі страхового менеджменту як інструменту компенсації професійних ризиків підприємства та визначення його функціональних можливостей у системі управління ризиками в умовах економічної нестабільності та цифрової трансформації бізнес-середовища. У процесі дослідження використано системний підхід – для визначення місця страхового менеджменту у структурі управління професійними ризиками; метод логіко-структурного аналізу – для ідентифікації специфіки професійних ризиків; порівняльний аналіз – для оцінювання державних і добровільних механізмів компенсації; узагальнення наукових джерел і статистичних даних – для визначення функціональної ролі страхового менеджменту; елементи концептуального моделювання – для обґрунтування інтеграції страхового менеджменту в систему корпоративного ризик-менеджменту. У статті ідентифіковано специфіку професійних ризиків як динамічного об’єкта управління. Проаналізовано механізми їх компенсації на основі державного соціального страхування та добровільних страхових програм. Визначено функціональну роль страхового менеджменту в забезпеченні фінансової стійкості підприємства та соціального захисту персоналу. Обґрунтовано доцільність інтеграції страхового менеджменту в систему корпоративного ризик-менеджменту. Окреслено напрями його розвитку в умовах цифровізації економіки України. Наукова новизна дослідження полягає в: обґрунтуванні страхового менеджменту не лише як компенсаційного механізму, а як інтегрованого інструменту управління професійними ризиками підприємства; визначенні його функціональної ролі в забезпеченні фінансової стійкості та безперервності діяльності бізнесу; розвитку підходу до інтеграції страхового менеджменту в систему корпоративного ризик-менеджменту в умовах трансформації ризикового середовища; формуванні концептуального бачення розвитку страхового менеджменту як елементу цифрової архітектури управління ризиками. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості: використання страхового менеджменту як інструменту підвищення стійкості підприємства; вдосконалення системи компенсації професійних ризиків; оптимізації розподілу ризиків між державою, страховиками та бізнесом; інтеграції страхових механізмів у корпоративні системи управління ризиками; застосування цифрових інструментів для підвищення ефективності управління професійними ризиками.Item Дослідження концептуальних засад організаційної поведінки в міжнародних бізнес-структурах(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бех, Ігор ЛеонідовичСтаттю присвячено теоретичним аспектам формування організаційної поведінки в міжнародних бізнес-структурах. Дослідження має на меті проаналізувати, узагальнити та систематизувати концептуальні засади організаційної поведінки в міжнародних бізнес-структурах з урахуванням міждисциплінарного характеру категорії, еволюції управлінської думки та впливу крос-культурних, соціально-психологічних і управлінських чинників. У статті визначено, що організаційна поведінка в міжнародних бізнес-структурах постає як складна, динамічна та багатовимірна наукова категорія, формування якої відбувається на стику психологічних, соціологічних, управлінських та економічних теорій. Обґрунтовано, що її міждисциплінарна природа забезпечує цілісне бачення закономірностей взаємодії індивідів і груп у межах організацій та дозволяє розкрити роль людського чинника в забезпеченні результативності діяльності бізнес-структур у глобальному середовищі. Дослідження еволюції наукових підходів до організаційної поведінки показало, що відмова від суто технократичних моделей управління на користь гуманістичних і поведінкових концепцій була зумовлена ускладненням соціально-економічних процесів і зростанням значущості людського капіталу. Встановлено, що національна та організаційна культура є визначальними детермінантами поведінкових моделей персоналу, оскільки вони суттєво впливають на стилі лідерства, системи мотивації, комунікаційні процеси та механізми прийняття управлінських рішень у міжнародних бізнес-структурах. Узагальнення крос-культурних характеристик показало, що ефективність управління значною мірою обумовлена здатністю компаній адаптувати поведінкові практики до специфіки культурного середовища їх функціонування. Загалом, дослідження довело, що організаційну поведінку в міжнародному бізнесі доцільно розглядати не тільки як інструмент управління персоналом, а і як стратегічний ресурс забезпечення конкурентоспроможності, адаптивності та сталого розвитку міжнародних бізнес-структур. Представлене теоретичне узагальнення формує передумови для подальших досліджень щодо розробки сучасних моделей управління організаційною поведінкою з урахуванням цифрових трансформацій і глобальних викликів сучасної економіки.Item Напрями формування та розвитку безпекоорієнтованого управління в організаціях в умовах воєнних і повоєнних загроз(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Овчаренко, Євген Іванович; Галгаш, Марк РуслановичУ статті досліджено теоретико-методичні засади формування та розвитку безпекоорієнтованого управління в організаціях в умовах воєнних і повоєнних загроз. Актуальність теми зумовлена трансформацією умов функціонування підприємств у період воєнної економіки, що супроводжується зростанням рівня невизначеності, багатовимірністю ризиків, порушенням логістичних ланцюгів, ресурсними обмеженнями та інституційною нестабільністю. У таких умовах традиційні підходи до стратегічного управління, орієнтовані переважно на забезпечення конкурентних переваг і довгострокового зростання, потребують суттєвого перегляду та доповнення безпековою складовою. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад і визначення напрямів формування та розвитку безпекоорієнтованого управління організаціями в умовах воєнних і повоєнних загроз. Методологічною основою дослідження виступають системний підхід, методи порівняльного аналізу, узагальнення наукових джерел, структурно-функціонального моделювання та концептуалізації управлінських процесів. Уточнено зміст категорії «безпекоорієнтоване управління», яке запропоновано трактувати як інтегровану систему стратегічного та операційного управління організацією, в межах якої забезпечення безпеки виступає системоутворюючою домінантою прийняття управлінських рішень. Систематизовано основні групи воєнних загроз для організацій та визначено їх вплив на трансформацію управлінських систем. Розроблено структурну модель безпекоорієнтованого управління організацією, що включає стратегічний, ризик-адаптивний, ресурсно-захисний, інституційно-комунікаційний і делегативно-арбітражний контури, інтеграція яких формує цілісну систему забезпечення організаційної стійкості. Наукова новизна викладених результатів дослідження полягає у формуванні концептуальної моделі безпекоорієнтованого управління організацією в умовах воєнних і повоєнних загроз та обґрунтуванні доцільності використання делегативно-арбітражних механізмів координації управлінських процесів. Практична значущість результатів полягає в можливості використання запропонованої моделі для підвищення стійкості підприємств, удосконалення стратегічного управління та адаптації організацій до умов воєнної турбулентності.Item Митний ризик-менеджмент в Україні: практика впровадження в умовах євроінтеграції(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рудик, Наталія Василівна; Бороденко, Тетяна Миколаївна; Школяренко, Аліна ЮріївнаУ статті розглядається функціонування системи митного управління ризиками в Україні в контексті процесу євроінтеграції та змін у зовнішньоекономічному середовищі. Актуальність теми пов’язана з тим, що державі необхідно одночасно забезпечувати фіскальну ефективність і спрощувати міжнародну торгівлю в умовах зростання обсягу ввезеного товару, цифровізації процедур і ускладнення логістичних ланцюгів. Традиційні методи митного контролю в сучасних умовах втрачають свою ефективність, тому є потреба в упровадженні ризик-орієнтованих підходів, цифрових технологій і аналітичних інструментів. Метою дослідження є визначення впливу управління митними ризиками на ефективність адміністрування митних платежів і формування бюджетних доходів, а також обґрунтування напрямів його вдосконалення з урахуванням міжнародних стандартів і викликів цифровізації. У дослідженні застосовано загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, статистичні методи та прогнозування. Досліджено зміни в динаміці декларування товарів і структур зовнішньоекономічної діяльності у 2020–2024 роках, що дали змогу простежити істотне падіння показників у 2022 році через кризові явища та їхнє поступове відновлення. З’ясовано, що саме імпортні операції є домінуючими у формуванні митних надходжень, а податок на додану вартість з імпорту займає ключове місце серед джерел надходжень Державного бюджету України. Доведено, що запровадження інформаційних технологій і створення автоматизованої системи управління ризиками сприяє підвищенню прозорості процедур, скороченню часу оформлення вантажів та оптимізації заходів контролю. Водночас виявлено, що інформаційні ресурси повністю не уніфіковані, недостатньо активно використовується аналітика даних, існує потреба в розвитку пост-митного аудиту та вдосконалення процесу митного ризик-менеджменту.Item Фінансування малих і середніх підприємств міжнародними організаціями(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Блащук-Дев’яткіна, Наталія Зіновіївна; Гаврилів, Ольга Іванівна; Антонюк, Світлана ВолодимирівнаМетою статті є визначити, як міжнародне фінансування впливає на розвиток малих і середніх підприємств в Україні, проаналізувати організації, які фінансують в Україну, як змінювалися тенденції фінансування та виявити причини змін, дослідити сфери та галузі, де малі та середні підприємства отримують найбільшу підтримку. У статті досліджено особливості фінансування малих і середніх підприємств України міжнародними фінансовими організаціями та їхню роль у забезпеченні економічної стійкості держави. Встановлено, що малі та середні підприємства формують понад 99% від загальної кількості підприємств країни, забезпечують значну частку зайнятості населення та створюють вагому частину доданої вартості та реалізованої продукції. Водночас їх розвиток стримується низкою факторів, серед яких: обмежений доступ до фінансових ресурсів, висока вартість кредитування, інфляційні процеси та економічна нестабільність. Особливо ці проблеми загострилися в період пандемії COVID-19 та після початку повномасштабної війни, що призвело до руйнування інфраструктури, порушення логістичних зв’язків та релокації значної частини підприємств. Проаналізовано діяльність провідних міжнародних фінансових інституцій, зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку, які забезпечують фінансову підтримку економіки України. Досліджено динаміку фінансування у 2020–2025 роках і визначено основні напрями використання коштів. Встановлено, що міжнародне фінансування спрямовується на підтримку підприємництва, модернізацію виробництва, розвиток аграрного сектора, енергетики, інфраструктури та експортно-орієнтованого бізнесу. Окрему увагу приділено регіональному розподілу фінансових ресурсів, який залежить від економічних потреб і безпекової ситуації. Значна частина фінансування спрямовується на аграрні регіони центральної та південної України, відновлення підприємств у постраждалих від бойових дій областях, а також розвиток бізнесу в західних регіонах, які стали центрами релокації підприємств. Зроблено висновок, що міжнародне фінансування є важливим інструментом підтримки малого і середнього бізнесу та сприяє відновленню економіки України.Item Трансформація методики фінансового аналізу в системі антисипативного управління підприємствами агросектора в умовах воєнного стану(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гребенюк, Наталя Олександрівна; Воловод, Андрій МиколайовичМетою статті є обґрунтування необхідності впровадження інструментів антисипативного управління у практику фінансового менеджменту аграрних підприємств і розробка прикладної методики стрес-тестування ліквідності в умовах високої невизначеності. У статті доведено, що в умовах тривалої війни та критичної волатильності ринків традиційні методи фінансового аналізу, орієнтовані виключно на ретроспективні дані, втрачають свою релевантність. Вони не здатні адекватно врахувати специфічні ризики раптового фізичного знищення активів, виникнення жорстких логістичних обмежень і блокування експортних коридорів. На основі критичного аналізу чинних підходів розроблено авторську модель стрес-тестування рівня ліквідності, що концептуально спирається на регуляторну логіку Постанови Національного банку України № 351. Базовим елементом запропонованої методики є інтеграція показника LGE (Loss Given Event) – коефіцієнта очікуваних втрат, який дозволяє дисконтувати балансову вартість різних груп активів залежно від поточних безпекових загроз та їх географічного розташування. Практичну апробацію методики здійснено на основі консолідованої фінансової звітності одного з найбільших українських агрохолдингів – Kernel Holding S. A. за 2022–2024 роки. Результати дослідження підтверджують, що класичні коефіцієнти ліквідності здатні генерувати хибнопозитивні сигнали щодо стабільності бізнесу, приховуючи активи, швидка монетизація яких об’єктивно неможлива. Проведене стрес-тестування виявило зниження реального запасу платоспроможності компанії під дією шокових сценаріїв на понад 27%. Сформовано доступний прикладний інструментарій для фінансових менеджерів, який дозволяє реалістично оцінювати якість активів за умов невизначеності та використовувати результати антисипативного аналізу для об’єктивної оцінки ступеня інвестиційної привабливості підприємства чи загрози його банкрутства. Наукова новизна дослідження полягає в адаптації банківських регуляторних вимог до потреб корпоративного сектора.Item Стейблкоїни в сучасних платіжних системах: економічна сутність, сфери використання та структура ринку(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Крихівська, Наталія Олегівна; Маринчак, Лілія РоманівнаСтрімкий розвиток фінансових технологій і поширення блокчейн-інфраструктури сприяли появі нових цифрових фінансових активів, серед яких важливе місце займають стейблкоїни. На відміну від традиційних криптовалют, вони характеризуються відносною стабільністю вартості, що забезпечується прив’язкою до фіатних валют, товарних активів або застосуванням алгоритмічних механізмів регулювання пропозиції токенів, що створює передумови для їх використання у платіжних системах, міжнародних розрахунках і децентралізованих фінансових сервісах. Метою статті є дослідження економічної сутності стейблкоїнів, визначення їх ролі в сучасних платіжних системах і аналіз тенденцій розвитку ринку стабільних цифрових активів на основі оцінки їх ринкової капіталізації. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема методи системного аналізу, узагальнення, порівняльного аналізу та структурного дослідження ринку криптоактивів. У статті розглянуто підходи до класифікації стейблкоїнів залежно від типу їх забезпечення, зокрема фіатно забезпечені, товарні, криптозабезпечені та алгоритмічні стейблкоїни. Визначено основні напрями використання стейблкоїнів у сучасній фінансовій інфраструктурі, серед яких криптовалютні біржі, децентралізовані фінансові платформи та транскордонні платежі. Проведено порівняльний аналіз традиційних платіжних систем і платежів на основі стейблкоїнів, що дозволило визначити їх переваги у швидкості проведення транзакцій, глобальній доступності та зниженні транзакційних витрат. Особливу увагу приділено аналізу ринкової структури стейблкоїнів. Установлено, що на початок 2026 року загальна капіталізація цього сегмента перевищує 300 млрд дол. США, що свідчить про його швидке зростання. Водночас ринок характеризується високим рівнем концентрації капіталу, оскільки понад 80% його обсягу зосереджено у двох найбільших стейблкоїнах, зокрема USDT і USDC. У результаті дослідження зроблено висновок, що стейблкоїни поступово трансформуються з допоміжного інструменту криптовалютної торгівлі у важливий елемент глобальної платіжної інфраструктури. Подальший розвиток цього сегмента залежатиме від удосконалення механізмів регулювання, підвищення прозорості резервного забезпечення та інтеграції стейблкоїнів у традиційну фінансову систему.Item Цифрова трансформація та прозорість грошового забезпечення добровольчих формувань територіальних громад(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Петруха, Сергій Валерійович; Петруха, Ніна Миколаївна; Гуденко, Богдан ОлександровичУ статті обґрунтовано теоретико-методологічні та прикладні засади підвищення прозорості грошового забезпечення добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ) в Україні. Аргументовано, що результативність відповідних виплат визначається не лише обсягом фінансового ресурсу, а насамперед ступенем нормативної визначеності підстав нарахування, фінансування, узгодженістю інформаційних контурів та наявністю контрольованого (верифікованого) цифрового сліду – від бюджетного рішення до фактичного платежу. На основі законодавства України у сфері національного спротиву, відкритості використання державних (публічних) коштів, захисту персональних даних і кібербезпеки, а також релевантних наукових праць, запропоновано підхід до формування єдиної модульної платформи обліку виплат ДФТГ. Показано, що така платформа має спиратися на принципи інтероперабельності, мінімізації даних, рольового доступу, аудитованості операцій та розмежування публічної й службової аналітики. Розроблено систему індикаторів, що дає змогу оцінювати не лише факт здійснення виплат, а й їх адресність, своєчасність, документальну підтверджуваність і контрольованість. Обґрунтовано, що цифровізація в цій сфері повинна розглядатися як інституційний інструмент підвищення підзвітності державних фінансів, а не як автономне технологічне рішення. Вказане було покладено в основу концептуалізації єдиної цифрової платформи обліку грошового забезпечення ДФТГ – «e-ДФТГ».