Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 3
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 17 of 17
Item Технології ІоТ як інструмент цифрових трансформацій у системі управління закладами готельно-ресторанного бізнесу: інноваційний аспект(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Фостолович, Валентина АнатоліївнаВпровадження сучасних цифрових технологій у бізнес змінюють технологію господарської діяльності й обслуговування гостей і цілковито трансформують модель системи управління закладом сфери гостинності в напрямку автоматизації. Нами досліджено особливості впливу на бізнес-процеси таких інструментів цифровізації, як: системи управління готелем (PMS) нового покоління, штучний інтелект і чат-боти, технології на основі Інтернету речей (IoT), таких як розумні номери, безконтактні технології обслуговування, віртуальна та доповнена реальність, технології безпеки та гігієни (безконтактні системи дезінфекції, моніторинг якості повітря) та роботи за кожним із процесів (роботи-консьєржи, автоматизовані стійки реєстрації для check-in, роботи для доставки та прибирання). Цифровізація бізнес-процесів на підприємствах сфери гостинності покращує якість обслуговування гостей. Інвестування в технологічні інновації сфери HoReCa є основою спрямування підприємства у вектор розвитку та лежить в основі розробки «дорожньої карти» (roadmap) цифрової трансформації закладу. Розвиток підприємств сфери гостинності в напрямку інноваційності забезпечує зростання конкурентних переваг, підвищення рівня лояльності гостей та сприяє оптимізації операційних витрат, що забезпечує підвищення економічної ефективності бізнесу та його конкурентоспроможності. Постійне вдосконалення через інтегрування в підприємства технічних, технологічних трендів та інноваційних бізнес-рішень забезпечує успішну діяльність підприємств готельно-ресторанного бізнесу. Нами досліджено, що сучасним інструментом для впровадження у діяльність закладів сфери HoReCa є застосування інструментів на основі технологій Інтернету речей (IoT). Такі технології роблять заклад сфери гостинності цілковито адаптованим під персоналізовані потреби гостей, що перетворює готельний номер у інтелектуальний простір. Найбільш вагомим здобутком застосування технологій Інтернету речей (IoT) є їх енергоефективність одночасно зі створенням максимального рівня комфорту. Програмні рішення типу Google Assistant, Amazon Alexa, або власні інструменти, розроблені готелем, є основою для функціонування інструментів на основі технологій ІоТ. Вагомим функціоналом у користуванні даних технологій є те, що вони розуміють команди, які їм озвучують користувачі різними мовами. Крім того, персоналізація обслуговування забезпечується тим, що такі програмні комплекси мають здатність запам’ятовувати побажання гостей. Інтегрування в бізнес-процеси обслуговування гостей інструментів, розроблених на основі технологій ІоТ, робить бізнес унікальним, економічно ефективним, а для гостя – незабутнім. Функціональні можливості таких технологій («розумний номер», смарт-телевізори, «розумне» дзеркало, «розумні» термостати та датчики руху) спрощують обслуговування гостей. Енергозберігаючі технології на базі IoT-технологій у підприємствах готельно-ресторанного бізнесу та результативність їх застосування підтверджують доцільність їх упровадження.Item Механізми масштабування виробництва БПЛА в Україні(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кизим, Микола Олександрович; Данько, Андрій ТарасовичМетою статті є обґрунтування та систематизація механізмів масштабування виробництва як ключової складової інноваційного розвитку підприємств – виробників безпілотних літальних апаратів (БПЛА) в Україні. Методологія поєднує синтез концепцій (ресурсна оркестрація, динамічні здатності, екосистемна взаємодія) та емпіричний аналіз. Дані зібрані парсингом 48 компаній та поглибленого аналізу цільової вибірки з 8 ключових підприємств різних організаційних типів (СБО, спін-офф, підприємства, що змінили галузь). Для кількісної оцінки якісних даних застосовано авторську систему маркерів масштабування (R-I-S-O-T-C-E), що включає оцінку віддачі від масштабу, рівень інтерналізації ресурсів, наявність серійних процедур, операційну керованість, відтворюваність шаблонів, контроль складності та узгодження зовнішніх залежностей. Наукова новизна результатів полягає в розробці інтегрованої концепції масштабування для зароджуваних галузей. Доведено, що масштабування не є лінійним зростанням, а виступає специфічною організаційною спроможністю. Вперше виокремлено та систематизовано три дієві механізми переходу до серійності: операційно-процедурний, шаблонний (на основі відтворення перевірених моделей) і платформно-керований. Отримані результати дозволяють проводити самоаудит готовності, а державним органам (зокрема, Brave1 і МОУ) – диференціювати підтримку за стадіями. Сформовано рекомендації щодо політики через «єдине вікно масштабування» та поетапні інноваційні закупівлі. У статті зроблено висновки, що найвищу стійкість забезпечує платформно-кероване масштабування, яке дозволяє поєднувати високі обсяги випуску з необхідною варіативністю продукту. Державна підтримка має бути інтегрована в цілісний policy mix, що охоплює весь шлях від прототипу до масового виробництва.Item Інституційно-інфраструктурні аспекти цифрової трансформації інноваційної системи в умовах неоіндустріалізації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Іляш, Ольга Ігорівна; Шевчук, Олена Анатоліївна; Кравченко, Ольга ОлексіївнаМетою статті є обґрунтування теоретико-методичних підходів до аналізу цифрової трансформації та структурних змін інноваційної інфраструктури в умовах неоіндустріального розвитку. Стаття присвячена дослідженню впливу цифровізації на трансформацію інноваційної інфраструктури та формування нових моделей її функціонування в умовах неоіндустріального розвитку. Розкрито особливості переходу від фрагментованої інституційної структури до інтегрованих цифрових екосистем, що забезпечують ефективну взаємодію суб’єктів інноваційної діяльності. Встановлено, що цифрові технології, платформні рішення та дані виступають ключовими драйверами структурних змін, сприяють зниженню трансакційних витрат, прискоренню обміну знаннями та розширенню доступу до інноваційних ресурсів. Обґрунтовано, що в умовах неоіндустріалізації інноваційна інфраструктура трансформується в мережево-екосистемну модель, яка поєднує наукові установи, бізнес, державні інституції та цифрові платформи. Визначено основні виклики цифрової трансформації, зокрема нерівномірність доступу до технологій, інституційні бар’єри та недостатній рівень інтеграції цифрових рішень. Запропоновано напрями вдосконалення інноваційної інфраструктури, спрямовані на посилення цифрової інтеграції, розвиток платформних рішень та формування сприятливого інституційного середовища для забезпечення сталого економічного розвитку.Item Зелені облігації та інші інструменти сталого розвитку в ЄС: практика застосування та перспективи для післявоєнного відновлення України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шубенко, Інна Андріївна; Куровська, Наталія ОлександрівнаПосилення кліматичних викликів та необхідність переходу до низьковуглецевої економіки зумовлюють зростання ролі інструментів зеленого фінансування. У країнах Європейського Союзу сформовано розвинену систему сталих фінансів, у якій важливе місце займають зелені облігації та інші фінансові механізми підтримки екологічно орієнтованих інвестицій. Для України, особливо в умовах післявоєнного відновлення, актуальним є вивчення європейського досвіду використання таких інструментів. Мета дослідження полягає в дослідженні основних інструментів зеленого фінансування в Європейському Союзі, зокрема зелених облігацій, та обґрунтуванні перспектив їх використання у процесі післявоєнного відновлення України. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналіз і синтез – для узагальнення теоретичних підходів до зеленого фінансування; порівняльний аналіз – для зіставлення практики застосування інструментів сталого фінансування у країнах ЄС і в Україні; економіко-статистичний метод – для аналізу динаміки випуску зелених облігацій у ЄС; метод систематизації та узагальнення – для класифікації інструментів зеленого фінансування. У статті досліджено основні інструменти сталого фінансування, серед яких: зелені кредити, екологічні податки, зелене страхування, зелений лізинг та зелені облігації. Проаналізовано динаміку розвитку ринку зелених облігацій у країнах ЄС, визначено роль регуляторної бази, зокрема Таксономії ЄС та Європейського стандарту зелених облігацій. Обґрунтовано значення цих інструментів для мобілізації інвестицій у проєкти з енергоефективності, відновлюваної енергетики та екологічної модернізації економіки. Встановлено, що інструменти зеленого фінансування є важливим механізмом забезпечення сталого економічного розвитку та можуть стати ефективним джерелом фінансування післявоєнної відбудови України. Імплементація європейських стандартів і розвиток національного ринку зелених фінансових інструментів сприятимуть залученню інвестицій та інтеграції України в європейський фінансовий простір.Item Navigating Structural Duality in Seaports: Trade Patterns and Hinterland Interfaces of Antwerp-Bruges(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дзеніс, Олексій Олександрович; Шестакова, Олена Андріївна; Піддубна, Людмила ІванівнаEuropean maritime hubs currently navigate a complex structural duality: maintaining the strict cadence of regional short-sea networks while simultaneously absorbing the growing volatility of intercontinental deep-sea corridors. To understand how major nodes physically and strategically reconcile these conflicting pressures, this study conceptualizes the trade patterns and underlying logistics structures of the Port of Antwerp-Bruges within the broader International Supply Chain Management framework. Drawing on 2024 operational statistics, Eurostat datasets, and UNCTAD macro-assessments, the research quantifies the port’s origin-destination profile. It strategically contrasts its stable intra-European base (42.5% of total maritime freight) against highly concentrated global exposures across key intercontinental corridors, such as the Far East and North America. The empirical evidence indicates that sustained gateway competitiveness relies on systemic coherence rather than mere quayside capacity. Specifically, the port's dual-platform configuration and multimodal hinterland synchronization act as a robust buffering ecosystem. Furthermore, integrated governance mechanisms and compliance protocols ensure operational discipline during periods of high cargo bunching. By actively managing shared terminal assets and access regimes, the node effectively prevents schedule disruptions in long-haul routes from spilling over into regional distribution chains. Ultimately, the findings shift the strategic focus of port evaluation from pure throughput maximization to end-toend interface reliability, offering a concrete framework for assessing operational resilience in an era of persistent supply chain instability.Item Резильєнтність критичної інфраструктури на муніципальному рівні: досвід гмін Польщі(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна; Калашнікова, Катерина ЮріївнаУ статті здійснено дослідження й аналітичне узагальнення досвіду гмін Польщі щодо забезпечення резильєнтності критичної інфраструктури на муніципальному рівні в умовах зростання природних, техногенних, кібернетичних і гібридних загроз. Обґрунтовано, що сучасний підхід до управління критичною інфраструктурою поступово зміщується від об’єктно-орієнтованої логіки захисту інфраструктурних елементів до сервісної логіки управління безперервністю життєво важливих послуг, які безпосередньо визначають соціально-економічну стійкість територіальних громад. Показано, що на муніципальному рівні резильєнтність критичної інфраструктури формується як інтегрована система публічного управління, у межах якої гміна, не будучи оператором інфраструктурних мереж, виконує ключові координуючу, організаційну та комунікаційну функції. На основі аналізу інституційної архітектури кризового управління в Польщі визначено роль гмін у забезпеченні готовності, реагування та відновлення життєво важливих послуг у взаємодії з операторами, екстреними службами та населенням. Наведено практичні приклади муніципального управління резильєнтністю у Варшаві, Вроцлаві та Кракові, які демонструють значущість завчасно підготовлених механізмів оповіщення, мережевої координації на локальному рівні, інституційної визначеності кризових функцій і чітких регламентів реагування. Доведено, що ефективна резильєнтність на рівні гмін базується на поєднанні інституційної чіткості багаторівневого управління, сервісно орієнтованого планування, стійкої міжвідомчої взаємодії, сценарного підходу до реагування та використання вимірюваних показників готовності, реагування та відновлення. Запропоновано систему ключових показників ефективності (KPI), яка забезпечує регулярний моніторинг резильєнтності життєво важливих послуг, проведення внутрішнього аудиту управлінських практик і міжмуніципальних порівнянь. Сформульовано практичні рекомендації щодо забезпечення резильєнтності критичної інфраструктури на муніципальному рівні, що передбачають інституційне посилення ролі гміни в досягненні безперервності життєво важливих послуг; застосування сервісно орієнтованого підходу до планування; розвиток мережевої взаємодії та кризової координації; використання сценарного й антикризового підходів в управлінні; запровадження системи моніторингу та оцінювання резильєнтності; зміцнення людського та організаційного потенціалу місцевого самоврядування. Обґрунтовано, що польський досвід є релевантним для України з огляду на децентралізовану модель управління та актуальність забезпечення безперервності базових сервісів в умовах воєнних дій і повоєнного відновлення.Item Analyzing and Identifying the Latent Factors of Digital Transformation in EU Countries Using Data Science Methods(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шабельник, Тетяна Володимирівна; Прокопович, Світлана Валеріївна; Гвоздицький, Віталій Сергійович; Тесленко, Даніїл АндрійовичModern conditions of economic functioning require all subjects of economic, social, and political activity to implement digital solutions. In many countries, digitalization has been set as a strategic medium-term goal, as it becomes a key factor in increasing the competitiveness of countries in almost all areas. It has been proved that digitalization contributes to innovative growth, more efficient resource management, and the formation of new forms of interaction both among citizens and between business and the State, among others. Therefore, it is very important to develop and implement a systematic set of models based on modern methods of economic-mathematical modeling and machine learning, which will ensure sustainable economic growth and reduce the risks of socioeconomic imbalances. The work substantiates that such Data Science methods as principal component analysis, correlation and cluster analysis, etc., make it possible to systematically study the multidimensional structure of digital transformation, identify latent factors of digital development, and determine the trajectories of countries’ movement in the digital space. The combination of factor analysis with the dynamic study of the cluster structure allows for a deeper understanding of the mechanisms of digital evolution of EU countries and for assessing the efficiency of digital policy at the level of the European Union and individual countries. A structured system of digital development indicators relevant for analyzing EU countries has been formed. A correlation analysis of the specified indicators was also carried out, highlighting the structural relationships between them. Based on the principal component method, latent generalized factors of digital transformation were identified, integrating numerous digital indicators into several key areas of development. This allows for reducing the dimensionality of data and identifying the main driving forces of digitalization. The research results confirmed that today digitalization serves as the basis for increasing competitiveness, productivity, and innovation activity of the economy. It was substantiated that digital transformation is a complex multidimensional process that requires systemic analysis and the use of modern Data Science and machine learning methods, which will make it possible to assess the effectiveness of State policy, conduct comparative analysis of countries, and develop recommendations to accelerate digital progress.Item Спортивна індустрія у глобальній економіці: торговельні тенденції та прогноз імпорту спортивних товарів(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Неухацька, Світлана ОлександрівнаУ статті досліджено роль спортивної індустрії у глобальній економіці та її вплив на міжнародну торгівлю, зокрема на динаміку імпорту спортивних товарів. Метою дослідження є виявлення ключових тенденцій розвитку глобального ринку спортивних товарів, оцінка впливу торговельних, кризових і технологічних чинників на його функціонування, а також формування прогностичних висновків щодо подальшого розвитку галузі. Методологічну основу становлять методи порівняльного, структурного, статистичного та економетричного аналізу, що дозволяють комплексно оцінити динаміку та структурні зміни ринку. Інформаційною базою дослідження є статистичні дані Світової організації торгівлі за 2017–2022 рр. У роботі проаналізовано регіональну структуру імпорту спортивних товарів, визначено основні товарні групи та виявлено циклічні коливання ринку під впливом глобальних факторів, зокрема пандемії COVID-19 та змін у споживчій поведінці. Встановлено домінування Америки, Європи та Азії у світовому імпорті спортивних товарів. Проведений трендовий аналіз і економетричне моделювання дозволили здійснити прогноз розвитку імпорту спортивних товарів на середньострокову перспективу та оцінити потенційні ринкові ризики. Наукова новизна полягає у виявленні відсутності прямої залежності між рівнем тарифного навантаження та обсягами імпорту, а також у обґрунтуванні визначальної ролі ємності ринку та споживчого попиту у формуванні торговельних потоків. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для формування ефективної торговельної політики, стратегій розвитку бізнесу у сфері спортивної індустрії та прогнозування динаміки глобального ринку. Доведено, що сучасна спортивна індустрія трансформується у високотехнологічний, глобалізований і комерціалізований сектор економіки, ключовими драйверами якого є цифровізація, зміна споживчої поведінки, інтеграція в суміжні сфери, зокрема health, entertainment та sustainability, а також активне впровадження інноваційних технологій у виробництво та сервісну складову.Item Вплив валютного режиму на експортну діяльність: кейс України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Котенок, Дарія Михайлівна; Котенок, Анастасія АндріївнаСтаттю присвячено оцінюванню впливу валютного режиму на експортну діяльність України в умовах підвищеної шоковості та структурної залежності від зовнішніх ринків. Метою дослідження є визначення та кількісна оцінка того, як зміни режиму курсоутворення трансформують умови експорту через ціновий канал конкурентоспроможності та канал валютного ризику. Методологічна база поєднує інституційний аналіз режимних рішень і інструментів Національного банку України з прикладними кількісними методами. Ідентифікацію валютного режиму здійснено в де-факто логіці з урахуванням міжнародної класифікації курсових режимів. Емпіричний блок спирається на відкриті статистичні ряди щодо середньорічного курсу гривні до долара США, експорту, інфляції та міжнародних резервів. Оцінювання конкурентоспроможності виконано за показником реального ефективного обмінного курсу (РЕОК) у динаміці 2000–2023 рр., а структурні ризики експорту виміряно коефіцієнтом Герфіндаля – Хіршмана (HHI) за 2023 рік на основі товарних груп. Зв’язок «курс – експорт» перевірено кореляційним аналізом (2013–2022 рр.), а детермінанти курсу оцінено багатофакторною регресійною моделлю (2010–2022 рр.), де курс описано як функцію експорту, резервів, інфляції та зовнішніх шоків. Результати дослідження засвідчили, що РЕОК у 2023 році становив 109,2 (база 2000 р. = 100), що відображає реальне зміцнення та потенційний тиск на цінову конкурентоспроможність експорту за умов інфляційних диференціалів. Розрахунок HHI дорівнює 0,198205, що відповідає 1982,05 у шкалі 0–10 000 та характеризує помірну концентрацію експорту й підвищену чутливість валютних надходжень до шоків домінуючих товарних груп. Кореляційна оцінка показала сильний від’ємний зв’язок між курсом і експортом (r = –0,85), що вказує на домінування шокового контексту, коли девальваційні епізоди збігаються зі спадом експорту через виробничі та логістичні обмеження. Регресійна модель має високу пояснювальну здатність (R? = 0,89) і статистичну значущість (F = 19,76), а знаки коефіцієнтів підтверджують стабілізаційну роль експорту та резервів і девальваційний вплив інфляції та зовнішніх шоків. Практична цінність результатів полягає в обґрунтуванні доцільності режиму керованої гнучкості за умови достатніх резервів, прозорих принципів інтервенцій і узгодженості з антиінфляційною політикою, а також у формуванні рекомендацій щодо управління валютним ризиком експортерів через хеджування та сценарне планування. Перспективи подальших розвідок пов’язано з галузевою деталізацією ефектів курсу, тестуванням нелінійностей і структурних зламів та оцінюванням ефективності інтервенцій на високочастотних даних.Item Тенденції розвитку іноземного інвестування в умовах воєнного стану(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Коляда, Олена ВолодомирівнаМета статті полягає в комплексному дослідженні трансформації процесів іноземного інвестування в умовах геополітичної нестабільності та збройних конфліктів, з особливим фокусом на досвіді України у 2021–2025 роках. Актуальність роботи зумовлена необхідністю переосмислення механізмів залучення капіталу в економіку країни, що перебуває у стані активної війни, та визначення нових пріоритетних галузей для повоєнного відновлення. Об’єктом дослідження є процеси руху іноземних інвестицій у країнах із воєнними конфліктами. Проаналізовано тенденції руху капіталу у країнах, які зазнали воєнних потрясінь у ХХІ ст., зокрема Сирія, Лівія, Ірак, Афганістан, доводячи, що війни зазвичай призводять до ефекту «flight-to-safety» та обнулення капітальних потоків, окрім випадків екстрактивних галузей. Основну увагу приділено аналізу динаміки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні. Виявлено «аномалію відновлення» 2023–2024 років, коли попри бойові дії спостерігалося зростання інвестицій – до 4,8 млрд дол. США. Проаналізовано структуру цих надходжень, де 75% складають реінвестовані прибутки існуючих компаній, що пояснюється дією валютних обмежень та стратегічною адаптацією іноземного бізнесу. Проаналізовано структурні зміни в галузевих пріоритетах інвесторів протягом 2021–2025 рр. Установлено, що у 2025 р. лідерами залучення капіталу стали енергетика (32%) та оборонно-промисловий комплекс (18%), що свідчить про докорінну зміну інвестиційних пріоритетів порівняно з довоєнним 2021 р., де домінували традиційна промисловість і торгівля. Окремо досліджено географічне походження капіталу та регіональну специфіку інвестування в межах України. Доведено, що лише чотири області змогли наростити обсяги ПІІ за час повномасштабного вторгнення. У висновках підкреслюється, що подальше залучення інвестицій критично залежить від розвитку механізмів страхування воєнних ризиків та державної підтримки інноваційних секторів.Item Зовнішня торгівля України в контексті глобальних економічних трансформацій: сучасні реалії та перспективи(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шепель, Тетяна ВолодимирівнаУ статті здійснено комплексне дослідження експортного потенціалу України в умовах воєнної економіки та глобальних трансформацій світового господарства. Обґрунтовано, що зовнішньоекономічна діяльність держави функціонує як багаторівнева динамічна система, у межах якої експорт виступає ключовим чинником забезпечення макроекономічної стабільності та інтеграції в міжнародний економічний простір. Визначено, що в умовах повномасштабної війни експортний потенціал формується під впливом сукупності взаємопов’язаних чинників, серед яких внутрішній виробничий потенціал, ресурсне забезпечення, технологічний рівень економіки, галузева структура, геополітичні умови тощо. Дослідження товарної структури експорту засвідчило домінування аграрної продукції при поступовій диверсифікації за рахунок зростання частки металургійної та машинобудівної продукції. Виявлено тенденції до скорочення експорту окремих ключових товарних груп. Окрему увагу приділено географічній структурі зовнішньої торгівлі, яка характеризується посиленням євроінтеграційного вектора, зростанням частки країн ЄС та одночасним скороченням ролі країн СНД. Водночас встановлено наявність високої концентрації експортних потоків на обмеженому колі ключових партнерів, що формує певні ризики для економічної стійкості. Виявлено також процеси диверсифікації ринків збуту завдяки активізації співпраці з країнами Азії та Африки. Узагальнення результатів дослідження дозволило обґрунтувати необхідність структурної трансформації експортного потенціалу України, що передбачає підвищення частки продукції з високою доданою вартістю, розвиток переробної промисловості, модернізацію виробництва, удосконалення логістичної інфраструктури та посилення інституційної підтримки експортерів. Доведено, що реалізація комплексної стратегії розвитку експорту є ключовою передумовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки та забезпечення її стійкого зростання в умовах глобальної нестабільності.Item Безпекові виміри забезпечення сталого розвитку України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Михайлишин, Лілія Іванівна; Захарова, Ольга Володимирівна; Кулаєць, Галина ПетрівнаСтаття присвячена дослідженню безпекових вимірів забезпечення сталого розвитку України, обґрунтуванню ролі безпекової компоненти як системоутворюючого елементу досягнення Цілей сталого розвитку, а також оцінці впливу ключових груп безпекових ризиків на динаміку їх реалізації в умовах сучасних викликів та воєнної нестабільності. В результаті проведеного дослідження систематизовано Цілі сталого розвитку (ЦСР) за ознакою наявності безпекового змісту та встановлено їх функціональний взаємозв’язок із ключовими видами безпеки; проведено аналіз сучасних глобальних тенденцій досягнення ЦСР і визначено позиції України за індексом сталого розвитку, що дозволило виявити як сильні сторони (соціальна та екологічна стійкість), так і критичні структурні вразливості (інновації та інфраструктура). Здійснено порівняльний аналіз ефективності досягнення ЦСР в Україні відносно регіональних і світових показників, що засвідчив нерівномірність прогресу за окремими цілями. Особливу увагу приділено ідентифікації ключових груп безпекових ризиків (воєнних, економічних, енергетичних, інфраструктурних і соціально-демографічних), а також оцінці їх впливу на динаміку досягнення ЦСР. На основі матричного підходу побудовано матрицю «ймовірність – вплив», яка дозволила класифікувати безпекові ризики за рівнем критичності та визначити найбільш загрозливі з них. Узагальнення результатів дослідження дало змогу обґрунтувати необхідність інтеграції безпекових чинників у механізми реалізації політики сталого розвитку, формування адаптивних інструментів управління ризиками та забезпечення стійкості соціально-економічної системи. Отримані результати можуть бути використані при розробці стратегій повоєнного відновлення України на засадах безпеки, стійкості та інноваційного розвитку.Item Стратегічні пріоритети розвитку інституційного забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Березівський, Ярослав ПетровичУ статті обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку інституційного забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України. Узагальнення теоретико-методичних і методико-прикладних підходів до управління технологічною конкурентоспроможністю національного господарства дозволило встановити, що ефективність державної політики в цій сфері значною мірою залежить від чіткого визначення стратегічних орієнтирів, які забезпечують узгодженість і результативність функціонування інституційних, організаційних та економічних механізмів державного впливу. Підкреслено, що в умовах повномасштабної війни, обмеженості ресурсів і необхідності прискореної технологічної модернізації економіки особливого значення набуває системне стратегічне фокусування державної політики на формуванні сприятливого інституційного середовища для інноваційно-технологічного розвитку. За результатами дослідження визначено ключові стратегічні пріоритети розвитку інституційного забезпечення технологічної конкурентоспроможності економіки України, серед яких: формування ефективної системи державного стратегічного управління технологічним розвитком; розвиток інституцій підтримки інноваційної діяльності та комерціалізації технологій; стимулювання інвестицій у дослідження, розробки та технологічну модернізацію виробництва; інституційна підтримка розвитку технологій подвійного призначення та оборонно-технологічних інновацій; розвиток людського капіталу та науково-технологічного потенціалу; поглиблення інтеграції України в європейський і глобальний інноваційно-технологічний простір. Доведено, що реалізація визначених пріоритетів сприятиме формуванню цілісної інституційної системи підтримки технологічного розвитку, активізації інноваційної діяльності, прискоренню технологічної модернізації національної економіки та зміцненню конкурентних позицій України у світовому економічному середовищі.Item Від френдшорингу до стратегічної диверсифікації: нова географія глобальних ланцюгів постачання у 2025–2026 роках(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Єременко, Андрій ВалерійовичСтаття присвячена комплексному аналізу трансформації архітектури глобальних ланцюгів постачання в умовах геополітичної фрагментації та переходу до нового світового економічного порядку у 2025–2026 роках. Досліджено еволюцію стратегій провідних економік світу – від вибіркової співпраці з політичними союзниками («френдшорингу») до багатовекторної стратегічної диверсифікації. Основна увага приділяється формуванню нових регіональних виробничих хабів, зокрема в Мексиці (ніаршоринг), країнах «Altasia» (альтернативна Азія) та Південно-Східній Азії (ASEAN). У роботі детально проаналізовано вплив регуляторних ініціатив, таких як Механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM) і Закони про критичну сировину (CRMA), на переформатування логістичних маршрутів та інвестиційну привабливість регіонів. Окремий розділ присвячено стратегічній ролі України у відбудові європейських ланцюгів доданої вартості, зокрема в секторах енергетики, критичних мінералів та оборонної промисловості. Досліджено роль штучного інтелекту та цифрових двійників як ключових інструментів забезпечення стійкості (resilience) у прогнозуванні й управлінні ризиками. Стаття містить великий обсяг статистичних даних щодо прямих іноземних інвестицій, логістичних індексів та торговельних потоків. Висновки підкреслюють необхідність переходу від лінійних моделей оптимізації витрат до складних екосистемних підходів «оркестрування майбутнього», що дозволяють бізнесу та державам адаптуватися до умов структурної волатильності. Обґрунтовано, що успіх у 2026 році визначається не мінімізацією логістичних витрат, а швидкістю реагування на геополітичні та кліматичні виклики через технологічну інтеграцію та географічну гнучкість.Item Геоекономічна модель післявоєнної відбудови України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лихвар, Валерій В’ячеславовичМетою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка геоекономічної моделі післявоєнної відбудови України в умовах трансформації глобальної економіки, що характеризується посиленням процесів деглобалізації, регіоналізації та зміною структури міжнародних економічних відносин. Методологічною основою дослідження є системний підхід, який дозволив розглянути економічну систему як сукупність взаємопов’язаних елементів. У роботі використано методи порівняльного аналізу – для дослідження міжнародного досвіду післявоєнної реконструкції; структурно-функціональний метод – для визначення ролі інституцій, інвестицій та технологій; економіко-логічний метод – для узагальнення теоретичних положень, а також метод моделювання – для формування авторської геоекономічної моделі розвитку. У результаті дослідження встановлено, що ефективна післявоєнна відбудова України потребує комплексного підходу, який базується на поєднанні інституційних реформ, активного залучення інвестиційних ресурсів, інтеграції у глобальні виробничі ланцюги та розвитку інноваційного потенціалу. Доведено, що синергія зазначених факторів забезпечує формування стійкої моделі економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобальних трансформацій. Наукова новизна дослідження полягає в розробці авторської геоекономічної моделі трансформації економіки України, яка враховує взаємозв’язок інституційних, інвестиційних, технологічних і зовнішньоекономічних факторів розвитку в умовах післявоєнного відновлення, а також у визначенні ключових детермінант геоекономічної трансформації. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні державної економічної політики, розробці стратегій післявоєнної відбудови, підвищенні інвестиційної привабливості країни та забезпеченні ефективної інтеграції України у світову економіку.Item Формування теоретичного базису розвитку підприємства: науково-методологічний аспект(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Балацька, Наталя ЮріївнаМета статті полягає у формуванні єдиного понятійно-категоріального підходу до трактування сутності категорії «розвиток підприємства» як теоретичної основи розвитку підприємства, а також у розробленні моделі взаємозалежності розвитку підприємства та суспільства. В умовах прискорення інтеграції економіки України до світової економічної системи, а також під впливом глобалізаційних процесів і зростання складності економічних відносин, особливої актуальності набувають дослідження, спрямовані на забезпечення ефективного розвитку підприємств. На основі аналізу наукових праць і літературних джерел було визначено основні сутнісні характеристики категорії «розвиток», які підкреслюють багатогранність процесів управління розвитком підприємства. У результаті проведеного теоретичного дослідження сформовано теоретичну основу розвитку підприємства. Виокремлено ключові наукові підходи до трактування поняття «розвиток», серед яких: філософський, біологічний, історичний, логічний, процесний, економічний і ціннісний. Визначено сутнісні характеристики та універсальні закономірні властивості, що формують методологічний базис дослідження цієї категорії. За підсумками теоретичного аналізу встановлено економічні закони та закономірності, які базуються на системному підході до трактування поняття «підприємство». Це дало змогу розробити модель взаємозалежності розвитку підприємства та суспільства. Обґрунтовано, що розвиток підприємства взаємопов’язаний з розвитком систем вищого рівня – суспільства, галузі, національної та світової економіки. Він визначається, з одного боку, процесами розподілу ресурсів і товарів між різними економічними системами, а з іншого – рівнем задоволення потреб суспільства в товарах і ресурсах, які підприємство пропонує в обмін на можливість отримання прибутку. Проведений аналіз сучасних підходів до трактування сутності поняття «розвиток підприємства» дозволив сформувати інформаційну основу для визначення ключових характеристик цієї категорії, що відображають її складність, багатоаспектність і комплексний характер. До таких характеристик належать: цілеспрямованість і усвідомленість; здатність адаптуватися до умов зовнішнього середовища; трансформаційний характер розвитку системи; наявність кількісних і якісних змін; перехід від одного стану системи до іншого; незворотність змін; формування нової якості системи; іманентний характер змін; забезпечення притоку цінності. Приймаючи до уваги концептуальне бачення розвитку підприємства з позицій ціннісного підходу, запропоновано таке його визначення: розвиток підприємства – процес іманентної здатності підприємства до здійснення конструктивних змін ціннісної пропозиції, що ведуть до появи нової якості системи, орієнтованої на підтримку існуючих і генерування нових конкурентних переваг.Item Парадигма сталого розвитку соціально-економічних систем: управлінський і інституційний виміри(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дмитренко, Геннадій Анатолійович; Головач, Наталія Василівна; Василець, Неля МихайлівнаУ статті узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння парадигми сталого розвитку соціально-економічних систем і обґрунтовано доцільність її розгляду крізь призму двох взаємопов’язаних площин – управлінської та інституційної. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в умовах воєнних, соціальних, екологічних і структурних викликів для України традиційна модель економічного зростання вже не забезпечує належної стійкості розвитку, тоді як реалізація Цілей сталого розвитку потребує узгодження стратегічного планування, механізмів публічного управління, інституційних правил, партнерських практик і процедур моніторингу результатів. Методичну основу дослідження становлять контент-аналіз міжнародних і національних стратегічних документів, порівняльний аналіз положень інституційної економіки та управління сталим розвитком. Доведено, що управлінський вимір охоплює цілепокладання, стратегію, координацію, ресурсне забезпечення, моніторинг і адаптацію рішень, а інституційний – систему формальних норм, організацій, розподілу повноважень, механізмів підзвітності та неформальних цінностей, які завдають правила взаємодії суб’єктів розвитку. За результатами порівняльного аналізу встановлено, що українські документи стратегічного рівня достатньо повно репрезентують цільову та інституційну компоненти сталого розвитку, проте нерівномірно операціоналізують міжрівневу координацію, систему показників результативності та інтеграцію соціальних, економічних і екологічних пріоритетів у практику управлінських рішень. Наукова новизна полягає в розробленні структурно-логічної моделі парадигми сталого розвитку соціально-економічних систем як синтезу управлінських механізмів і інституційної архітектури. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання під час підготовки державних, регіональних і корпоративних стратегій, програм відновлення, документів міжсекторального партнерства та систем моніторингу результативності сталого соціально-економічного розвитку.