Електронний архів наукових та освітніх матеріалів Черкаського державного фахового бізнес-коледжу

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 3 of 3

Recent Submissions

Item

Foreign experience in the formation of jury trials (based on the example of North American and European countries)

(ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "ВСЕУКРАЇНСЬКА АСАМБЛЕЯ ДОКТОРІВ НАУК З ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ" (ЄДРПОУ - 39826738), ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "АСОЦІАЦІЯ НАУКОВЦІВ УКРАЇНИ" (ЄДРПОУ - 42392288) та Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Кузнецова, Людмила Валеріївна; Kuznetsova, Liudmyla Valeriyivna; Сібільова, Олена Вікторівна; Sibilyova, Olena Viktorivna

In this article, the authors analyze the experience of the jury system as a component of democratic justice and the judicial system in foreign countries. They examine the advantages and disadvantages of introducing the jury system in countries belonging to the Anglo-Saxon legal family and the Romano-Germanic legal family. The authors examine models of jury trials in the United States and England (common and distinctive features of countries in the Anglo-Saxon legal family), Germany and France –the birthplace of the jury system in the Romano-Germanic legal family, as well as Georgia, which belongs to the Romano-Germanic legal family but has chosen the American model as its example.The process of reforming the judicial system in Ukraine is linked to the establishment of the court as an independent branch of government. Fair trial and adequate protection of fundamental human and civil rights and freedoms enshrined in the Constitution and international documents are possible under conditions of procedural legislation that is close to international standards. The development of a country's social and economic relations directly depends on its human potential, which is why studying foreign experience in implementing the jury system as a means of protecting human rights and freedoms is a crucial task for any social and legal state. Jury trials have undeniable advantages. These include the parties' right to form a jury by filing reasoned and unreasonable challenges, the independence of jurors from professional judges who may use their authority to influence jurors, and the absence of bias against the defendant, which is ensured by prior ignorance of the case materials and negative information about the defendant.The authors raise the question of the expediency of the jury system in Ukraine, given that cases are reviewed by professional judges in the appellate court. Under such conditions, if any of the parties to the proceedings disagrees with the court's verdict, it has the right to appeal the verdict to a higher court. The article states that the formation and functioning of a jury court is generally carried out in stages. First of all, it is necessary to distinguish between the judicial stage of forming a jury: determining the criteria for selecting jurors, compiling and approving their lists, and forming a jury as a stage of administering justice.

Item

Щодо питання організаційних повноважень гаранта освітньої програми закладу вищої освіти

(Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», 2025) Кузнецова, Людмила Валеріївна

В статті автор висвітлює проблему реального організаційно-правового статусу гаранта освітньої програми як ключової фігури в частині належної та якісної реалізації освітньої програми протягом всього терміну її дії. Зазначаючи при цьому, що права та обов`язки гаранта освітньої програми, а деякою мірою й свободи (вибору, дій) закріплені в локальних нормативних актах (Положеннях про гаранта освітньої програми) закладів вищої освіти. Також окреслюється питання легального визначення гаранта, тлумачення якого дає розроблений Національним агенством із забезпечення якості освіти (НАЗЯВО) тезаурус. Автор проводить паралель між локальним закріпленням правового статусу гаранта освітньої програми різних закладів вищої освіти (закладів вищої освіти різної форми власності) та наголошує, що саме локальними нормативними документами чітко окреслюється його організаційно-правовий статус. В той же час, з наділенням з одного боку гаранта освітньої програми організаційними повноваженнями виникає проблема його субординаційних та координаційних функцій та повноважень із структурними підрозділами, деканатом, деканом (директором) факультету (інституту) та завідувачем кафедри (якщо це дві різні особи в освітньому процесі). Піднімається питання співпраці гаранта освітньої програми з розробниками освітньої програми та науково-педагогічним персоналом, який забезпечує освітню програму. Зокрема до обов`язків гаранта освітньої програми входить контрольна функція по дотриманню ліцензійних вимог науково-педагогічними працівниками. Водночас гарант не наділений адміністративними (управлінськими) повноваження в частині ефективної реалізації такого забезпечення. Також в статті окреслюється місце гаранта в забезпеченні науково-педагогічними працівниками та викладачами відповідними фаховими публікаціями закріплених за ними освітніх компонентів. Автор торкається питання дотримання гарантом принципів академічної доброчесності під час підготовки матеріалів самооцінювання освітньої програми та надання достовірної інформації Експертній групі, яка проводить акредитацію освітньої програми.

Item

Філософсько-правові роздуми щодо формування антикорупційної культури в українському суспільстві

В статті автор висвітлює проблему формування антикорупційної культури як складової національної культури. Акцентує увагу на ментальності українського народу, якому притаманно зберігати в пам`яті та примножувати, а також передавати від поконання до покоління звичаї та традиції. А, в силу історичних подій, де українська нація не мала своєї державності та правової системи, норми моралі перетворилися на звичаєві норми й використовувалися в житті як правові норми. Досліджуючи питання звичаєвого права, яке тривалий час панувало на території українських земель автор наголошує, що в людській свідомості укорінилося поняття «подяки» за будь яку «добру» справу. Саме подяка й дала поштовх тому, що без «могоричу» чи грошової або натуральної «подяки» не укладалися угоди (домовленості) чи договори, які з часом набули стійкої форми та перетворилися на корупційну складову. Автором аналізуються норми діючого законодавства, що регулюють питання боротьби з корупцією. Наголошується на проблемі формування в суспільстві антикорупційної культури як складової національної культури, яка бере свій початок із правової культури. Сама антикорупційна культура не буде мати права на існування без антикорупційного виховання та самовиховання. На формування антикорупційної культури та антикорупційного виховання впливає як рівень правової культури так і ступінь правової пропаганди. На громадські організації та адвокатські об`єднання покладається завдання по організації антикорупційних заходів, проведенню лекторіїв для різних категорій населення щодо нульової толерантності до будь-яких корупційних проявів, виступи з громадськими ініціативами в органах державної влади. В свою чергу, державна (як збірне поняття) повинна демонструвати негативне ставлення до корупції та притягувати до відповідальності осіб, які вчиняють корупційні правопорушення. Заклад вищої освіти повинен демонструвати панування антикорупційної культури в середині нього, здійснювати підготовку здобувачів з дотриманням антикорупційної культури та спрямовувати реалізацію програмних результатів навчання на вміння застосовувати на практиці знання норм антикорупційного законодавства.

Item

Місце та правовий статус стейкхолдера закладу вищої освіти. Вимога часу чи модернізація освітнього процесу?

В статті автор висвітлює питання місця та ролі стейкхолдерів як учасників або безпосередніх суб`єктів освітнього процесу закладу вищої освіти. При цьому окреслюючи, що термін «стейкхолдер» носить не освітній, а економічний зміст і це викликано тим, що освіта стала продуктом на ринку освітніх послуг. Як і будь-який продукт чи виробництво вона має бути якісною та користуватися в певний проміжок часу попитом. Заклад вищої освіти в умовах глобальних викликів і ризиків, зміни освітніх парадигм, суспільних трансформацій повинен враховувати наслідки своєї діяльності для всіх стейкхолдерів і нести соціальну відповідальність за їх роботу. Співпраця закладу вищої освіти зі стейкхолдерами виступає основним ланцюжком у формуванні майбутнього інтелектуально розвинутого фахівця для ринку праці.Автор звертається до ґенези походження терміну «стейкхолдер». Також зазначає, що перша згадка про нього як про нову модель освітнього процесу датована в українському суспільстві в 2002 році. Ключовим поштовхом залучення стейхолдерів до освітнього менеджменту стало приєднання України до Болонського процесу, проте повною мірою про стейкхолдерів в освіті заговорили лише в 2015 році. Розглядається оптимальна для закладу вищої освіти модель співпраці зі стейкхолдерами. Автор вважає, що найбільш вагомий вплив та тісна співпраця повинна бути з колишніми випускниками тієї чи іншої Освітньої програми закладу вищої освіти, безпосередніми роботодавцями та стейкхолдерами-консультантами або стейкхолдерами-аналітиками, які так чи інакше беруть участь у розробці Освітньої програми шляхом рекомендацій щодо запровадження певного Освітнього компонента та формуванні для здобувача вищої освіти індивідуальної освітньої траєкторії. Саме формування довготривалих відносин зі стейкхолдерами як рівноправними партнерами повинно стати одним із завдань закладу вищої освіти. В статті визначається правовий статус стейкхолдера. Аби бути повноцінним учасником освітнього процесу та наділеним повноваженнями щодо активної участі в розробці та затвердженні Освітньої програми як серцевини формування якісного освітнього товару стейкхолдер повинен мати визначений статус.

Item

Адміністративно-філософська парадигма сучасного студентоцентрованого навчання

В статті автор висвітлює питання місця та значення студентоцентрованого навчання в закладах вищої освіти як сучасної вимоги часу та відповідності української освіти світовим та європейським стандартам. Її наближення до провідних Європейський закладів вищої освіти. Адже сучасна вища освіта наразі зазнає глобальних змін та продовжує активно розвиватися. В статті зазначається, що сучасне суспільство стрімко розвивається завдяки соціальним мережам, Інтернету, електронним ресурсам, можливостям прослухати різнопланові вебінари, онлайн-лекції та тренінги. Сучасні здобувачі вищої освіти знаходяться на хвилі масової інформації. І, здавалося б, з одного боку, функція викладача в класичному розумінні втрачає своє призначення. Викладач набуває нового статусу – наставника або тьютора, основне завдання якого полягає допомогти здобувачу вищої освіти опанувати та виокремити ту інформацію, яка стане йому корисною в подальшому, сформує у нього загальні та спеціальні компетентності та програмні результати навчання. В основі студентоцентрованого навчання лежить не стільки знаннєва, як компетентнісна парадигма освітньої діяльності, орієнтація на отримання симбіозу знань, умінь, навичок, здатностей розв’язувати складні завдання соціального характеру. Автор також окреслює проблему розуміння студентоцентризму як основної ідеї орієнтації наздобувача вищої освіти водночас не зводячи це до свавілля та вседозволенності здобувача і відсутності прав у викладача. Студентоцентризм – це, в першу чергу, партнерські відносини спрямовані на якісну освіти з урахування здібностей та прагнення здобувача в оволодінні вміннями та навичками, що вимагає Стандарт вищої освіти. Реалізовуючи принципи студентоцентризму, здобувачі набуваються статусу активного учасника освітнього процесу, набувають не тільки прав та свобод, а й обов`язків. Своєї черги студентоцентризм вимагає від викладача саморозвитку та вдосконалення своє професійної майстерності, яка передається здобувачам вищої освіти. Викладачі допомагають студентам формулювати освітні цілі, виявляти й розвивати свої потенційні можливості і загалом готують їх до викликів сучасного світу.