Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1749

Browse

Now showing 1 - 20 of 57

Стратегічне моделювання продовольчої безпеки аграрного сектора Полтавського регіону: SWOT- і PESTEL-аналіз
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ткаченко, Володимир Сергійович
Статтю присвячено комплексному дослідженню стану та стратегічних перспектив забезпечення продовольчої безпеки Полтавської області в умовах воєнного стану та глобальних економічних трансформацій. Полтавський регіон визначено як стратегічний аграрний хаб України, що володіє унікальним природно-ресурсним потенціалом, проте стикається з безпрецедентними викликами безпекового та логістичного характеру. У роботі застосовано синтезований підхід, що базується на поєднанні методів PESTEL-аналізу та SWOT-моделювання з використанням експертних оцінок. Оцінювання проводилося групою з 7 провідних експертів за 5-бальною шкалою. За результатами SWOT-аналізу розраховано коефіцієнт продовольчої стійкості (0,93), що вказує на стан «активного захисту» регіону, де зовнішні загрози дещо переважають наявний внутрішній потенціал. Проведено геометричне моделювання стійкості через побудову багатокутника (пелюсткової діаграми). Розрахована площа фактичного потенціалу (Sp = 45,8 кв. од.) порівняно з ідеальною моделлю дозволила визначити коефіцієнт реалізації потенціалу (Kr = 0,71). Це математично підтверджує, що 29 % ресурсних можливостей регіону нівелюються через низьку частку глибокої переробки, енергетичну вразливість і технологічне відставання. У межах PESTEL-аналізу ідентифіковано 20 ключових факторів впливу, серед яких найбільш вагомими визначено політичні (30,1 %) та економічні чинники (29 %). Визначено високий рівень турбулентності середовища (89 % від максимально можливого). Основними драйверами ризику визначено воєнний стан, цінову волатильність на світових ринках і кадрову кризу, спричинену міграційними процесами. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні стратегічних рекомендацій: перехід від експортно-сировинної моделі до створення кластерів глибокої переробки, розвиток біоенергетичної автономності агрохолдингів та прискорене впровадження стандартів HACCP для інтеграції у європейський продовольчий простір.
Сіткова стохастична модель оцінювання стратегічного потенціалу підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Жилінська, Оксана Іванівна; Макарченко, Вікторія Віталіївна
У статті розроблено методичний підхід до оцінювання стратегічного потенціалу підприємства (СПП) на основі застосування інструментарію сіткового стохастичного моделювання, що базується на використанні стохастичної сіткової моделі, сформованої на принципах замкнутих потокових графів, та багатокритерійного аналізу, зокрема методів AHP, TOPSIS, SMART, SAW, LINMAP, VIKOR, COPRAS, PROMETHEE, ELECTRE та інших. Такий підхід дає змогу комплексно відобразити можливу варіативність зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на стан та динаміку СПП, а також забезпечити виявлення потенційних проблемних ділянок процесу оцінювання. Для дослідження СПП пропонується взяти за основу перелік локальних потенціалів, які об’єднані у чотири блоки: виробничий, економічний, управлінський, додатковий. Наведено графічне відображення сіткової стохастичної моделі оцінювання СПП, де кожна W-функція являє собою певну процедуру або операцію в межах процесу стратегічної діагностики. Деталізація W-функцій охоплює такі ключові блоки робіт: формування експертної групи, стратегічний аналіз макросередовища підприємства,аналіз мікросередовища та конкурентної позиції, узгодження інформації щодо змін макро- та мікросередовища, стратегічний аналіз внутрішнього середовища підприємства, формування сценаріїв майбутнього розвитку, оцінювання локальних потенціалів різних блоків, інтегральне оцінювання СПП та розробка відповідних стратегічних рекомендацій тощо. Отримані результати можуть бути застосовані як інформаційна основа для удосконалення ключових підсистем стратегічного управління, зокрема зовнішнього аудиту, внутрішньої діагностики та формування стратегічних рішень.
EU Regulatory and Technical Foundations for Construction Materials: Economic Rationale for Integrating Standards and Regulations into Architectural and Construction Projects
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Михалко, Анастасія Олегівна; Кубанов, Руслан Анатолійович; Денисюк, Ольга Василівна; Макатьора, Дмитро Анатолійович
У статті досліджуються нормативно-технічні основи використання будівельних матеріалів у Європейському Союзі та обґрунтовується економічна ефективність інтеграції європейських стандартів і регламентів у діяльність архітектурно-будівельних компаній України. Показано, що сучасний розвиток галузі відбувається в умовах глибокої інтеграції до європейського економічного простору, проте існує розрив між чинними національними стандартами та вимогами ЄС. Це ускладнює вихід українських компаній на міжнародний ринок і знижує їхню конкурентоспроможність. У роботі проаналізовано еволюцію європейської політики у сфері будівництва, починаючи з «Нового підходу» 1985 року, який заклав основи спрощення доступу до внутрішнього ринку та переходу від детальних технічних специфікацій до загальних вимог. Визначено, що подальший «Глобальний підхід» доповнив ці принципи, зосередивши увагу на оцінці відповідності продукції стандартам. Це створило сприятливі умови для інновацій, розвитку конкурентного середовища та формування єдиної системи вимог до будівельних матеріалів. Особливу увагу приділено ключовим стандартам ЄС: EN Eurocodes (EN 1990–1999), EU RegulationNo 305/2011 (CPR), EN 206 (Concrete), EN 771 (MasonryUnits), EN 13163 (Thermalinsulationproducts), EN 14081 (Timberstructures), EN 1090 (Steelstructures), EN 15804 (EnvironmentalProductDeclarations) та EN 13501 (Fireclassification). Вони визначають вимоги до міцності, довговічності, енергоефективності, екологічності та безпеки будівельних матеріалів. Для українських компаній їхнє впровадження означає не лише підвищення якості продукції, але й доступ до європейського ринку, участь у міжнародних тендерах та формування позитивного іміджу. У статті наведено приклади гармонізації стандартів ЄС з українськими ДСТУ, що вже охоплюють бетон, мурувальні вироби, теплоізоляцію, деревину, сталь, пожежну безпеку та екологічні декларації. Водночас підкреслено, що процес адаптації Eurocodes та CPR залишається неповним і потребує системного підходу. Відсутність єдиної дорожньої карти інтеграції стандартів призводить до хаотичних дій компаній, які не завжди усвідомлюють стратегічні вигоди від сертифікації, CE маркування чи екологічних декларацій. Методологічна основа дослідження ґрунтується на системному, порівняльному та економіко-аналітичному підходах. Використано методи контент-аналізу нормативних документів, експертних оцінок та case-study для аналізу практичних прикладів гармонізації. Застосовано статистичний аналіз даних щодо впровадження стандартів EN 206, EN 771, EN 1090 та EN 15804, що дозволило кількісно оцінити ефективність їх використання. Результати дослідження доводять, що інтеграція стандартів ЄС у діяльність архітектурно-будівельних компаній України забезпечує чотири ключові переваги: технічну якість (довговічність і безпека конструкцій), довіру клієнтів (прозорість процесів, CE маркування, екологічні декларації), доступ до ринку (участь у міжнародних тендерах і проєктах) та економічну вигоду (зниження витрат на обслуговування, оптимізація ресурсів, відповідність ESG вимогам). Таким чином, стандарти ЄС виступають не лише як формальна нормативна вимога, а як стратегічний інструмент розвитку, що дозволяє українським компаніям діяти впевнено, прозоро й ефективно на внутрішньому та зовнішньому ринку. Впровадження цих стандартів є економічно доцільним, репутаційно вигідним і стратегічно необхідним для сталого розвитку будівельної галузі України в умовах європейської інтеграції.
Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності банків на засадах ESG-принципів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Маринчак, Лілія Романівна
Метою статті є обґрунтування організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності банківських установ на засадах ESG-принципів та розробка практичних рекомендацій щодо його впровадження в діяльність українських банків в умовах євроінтеграції та повоєнного відновлення. У статті систематизовано організаційні компоненти впровадження ESG-принципів у діяльність банку за трьома рівнями управління: стратегічний, тактичний та операційний. Ідентифіковано та класифіковано економічні інструменти стимулювання ESG-трансформації банківського сектора за рівнями застосування: макрорівень представлений диференційованими нормативами капіталу та податковими пільгами, мезорівень містить програми рефінансування та гарантії міжнародних фінансових організацій, мікрорівень охоплює зелене ціноутворення та емісію зелених облігацій. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності банку на засадах ESG-принципів, який інтегрує організаційні структури, економічні стимули та процесні складові. Механізм передбачає чотири послідовні етапи реалізації – від діагностики ESG-зрілості до виходу на ринок зелених облігацій та участі в міжнародних рейтингах. Обґрунтовано систему показників ефективності механізму, яка охоплює фінансові, ризикові та репутаційні індикатори діяльності банку. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку інтегральної методики оцінки впливу ESG-факторів на конкурентоспроможність банків з урахуванням специфіки українського ринку, побудову економетричних моделей залежності між рівнем ESG-зрілості банку та його фінансовими показниками, дослідження механізмів фінансування зеленого відновлення України банківським сектором і розробку рекомендацій щодо гармонізації національних ESG-стандартів з європейськими вимогами.
Аналіз інноваційної діяльності підприємств ресторанного господарства та напрями її розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Давидова, Оксана Юріївна; Черевична, Наталія Іванівна
Мета статті полягає у проведенні аналізу інноваційної діяльності підприємств ресторанного господарства на прикладі мережі кафе-пекарень «LvivCroissants» та визначення напрямів її розвитку. Результати дослідження дозволили визначити основні інноваційні вектори діяльності мережі кафе-пекарень «LvivCroissants». Визначено ключові переваги, що дозволяють ТОВ «LvivCroissants» займати лідерські позиції на ринку. Обґрунтовано, що мережа використовує декілька основних підходів до розробки та впровадження інноваційних технологій, а саме: стратегію проривних (радикальних) інновацій, стратегію поступових (еволюційних) інновацій, імітаційну стратегію та стратегію відкритих інновацій. Досліджено, що у ТОВ «LvivCroissants» впроваджено такі цифрові технології, як мобільний додаток для швидкого замовлення та участі у програмах лояльності закладу, а також систему онлайн-замовлень. Для розширення асортименту та постійного оновлення меню запроваджено технологічні інновації, пов’язані з використанням нових та альтернативних видів сировини і начинок для круасанів, також із впровадженням сучасних гастрономічних трендів. Особливу увагу приділено розробці та впровадженню ефективних екологічних ініціатив – здійснено перехід на біорозкладне пакування, локальні органічні інгредієнти, скорочення харчових відходів. Зазначено, що у зв’язку з воєнним станом мережа «LvivCroissants» зменшує споживання електроенергії, зокрема впроваджуючи практику вимкнення фасадного освітлення та заохочуючи персонал дотримуватися енергозберігальних заходів. Проведено дослідження задоволеності споживачів інноваціями, упровадженими мережею «LvivCroissants». Визначено напрями розвитку інноваційної діяльності підприємств ресторанного господарства на прикладі мережі кафе-пекарень ТОВ «LvivCroissants». Перспективами подальших досліджень є оцінювання потреб компанії, розроблення рекомендацій щодо поліпшення її інноваційної діяльності та аналіз ефективності запропонованих заходів. Також науковий інтерес викликає вивчення ризиків, які можуть виникати під час впровадження інновацій і можуть уповільнити або ускладнити реалізацію нововведень.
Соціальна відповідальність та екологічна логістика в енергетиці: досвід Групи ДТЕК у контексті європейських стандартів сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чайка, Інна Петрівна; Хурса Олександр Васильович; Каспір Іван Олегович
У статті досліджено трансформацію парадигми соціально-екологічної відповідальності енергетичного сектора України в умовах безпрецедентних викликів воєнного стану та необхідності синхронізації з європейськими стандартами сталого розвитку. Актуальність дослідження зумовлена критичною потребою поєднання енергетичної безпеки з соціальною відповідальністю бізнесу, нагальною декарбонізацією і переходом до децентралізованої моделі генерації. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні стратегічних напрямів і розробці прикладного інструментарію вдосконалення менеджменту екологічної логістики енергетичного холдингу (на прикладі ГК ДТЕК) шляхом інтеграції кращих європейських практик та адаптації логістичних процесів до унікальних викликів воєнного стану. Особлива увага приділяється аналізу соціальних ініціатив компанії, таких як підтримка ветеранів, внутрішньо переміщених осіб і місцевих громад, а також формуванню корпоративної культури сталого розвитку. Методичну основу дослідження становить системний підхід до управління екологічним і соціальним слідом підприємства. У процесі роботи використано: метод порівняльного аналізу – для дослідження досвіду провідних європейських енерголідерів; метод систематизації та класифікації – при розробці стратегічної архітектури соціально-екологічного менеджменту; метод логічного узагальнення – для формування стратегії оптимізації логістичних потоків. У результаті дослідження ідентифіковано «парадокс стійкості», за якого військові загрози стають каталізатором прискореного переходу до відновлюваних джерел енергії. Проведено комплексний бенчмаркінг стратегій глобальних енергокомпаній, що дозволило адаптувати європейський досвід до вітчизняних реалій. Авторами розроблено та структуровано прикладну систему ключових показників ефективності (KPI) екологічної логістики, яка охоплює три стратегічні блоки: декарбонізацію ланцюгів постачання, операційну енергоефективність інфраструктури та соціальну відповідальність у межах циркулярної економіки. Обґрунтовано доцільність впровадження концепції GreenSupplyChainManagement (GSCM), що передбачає інтеграцію соціальних та екологічних критеріїв у процеси відбору постачальників, управління запасами та утилізації компонентів ВДЕ. Доведено, що імплементація GSCM є безальтернативною умовою відповідності сучасним міжнародним вимогам, підвищення соціальної довіри та залучення «зеленого» фінансування. Визначено перспективи подальших досліджень у сфері цифрової інтеграції українських та європейських енергетичних хабів з урахуванням соціальних аспектів сталого розвитку.
Тенденції розвитку цементної промисловості України в умовах воєнних викликів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Каспрук, Олександр Вікторович
Метою статті є дослідження тенденцій розвитку цементної промисловості України в умовах воєнних викликів. З метою оцінювання тенденцій розвитку галузі застосовано методи динамічного аналізу. Аналіз темпів приросту дозволив оцінити напрям і глибину змін у діяльності підприємств виду економічної діяльності 23.51 «Виробництво цементу» впродовж 2010–2024 рр., а також простежити зміни під впливом кризових явищ, зокрема повномасштабної війни в Україні. Обґрунтовано, що повномасштабна війна стала ключовим фактором змін у діяльності підприємств цементної промисловості України. Однак навіть за умов скорочення кількості підприємств і найманих працівників галузь продемонструвала здатність до інтенсифікації виробництва та відновлення обсягів реалізації продукції. Результати кластерного аналізу емпірично підтвердили неоднорідність часової динаміки розвитку цементної промисловості України та наявність чітко окреслених етапів її трансформації, що доповнює висновки аналізу темпів приросту та поглиблює розуміння адаптаційних процесів у галузі. Ідентифіковано основних виробників цементу в Україні: ПрАТ «Івано-Франківськцемент», компанія CEMARK (CRH), Компанія ВІПЦЕМ (CRH), ПрАТ «Кривий Ріг Цемент». Результати розрахунку значення індексу Герфіндаля-Хіршмана у 2025 р. свідчать про високий рівень концентрації ринку цементу України. Це підтверджує олігополістичну структуру ринку, у межах якої стратегічні рішення провідних виробників мають системний вплив на обсяги виробництва, структуру асортименту та цінову політику в галузі. Конкурентний бенчмаркінг свідчить про наявність як спільних рис, так і відмінностей у бізнес-моделях підприємств. Виявлені відмінності у клієнтській орієнтації, структурі збуту та сервісному наповненні відображають адаптацію підприємств до умов високої концентрації ринку та неоднорідності попиту.
Проєктування динамічної системи управління якістю: моніторинг, попередження та швидке реагування на ризики якості в цифрову епоху
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Осокіна, Алла Вікторівна; Шатілова, Олена Володимирівна; Данилюк, В'ячеслав Олексійович
Метою дослідження є формулювання концептуальних засад проєктування архітектури динамічної системи управління якістю (ДСУЯ) та розробка багаторівневої моделі її побудови, яка інтегрує моніторинг даних, механізми раннього попередження та керованого швидкого реагування, забезпечуючи безперервне поліпшення й адаптивність системи. У статті надано аналіз поняття динамічності систем управління якістю на основі вимог ISO 9001:2015, ISO 9004:2018 та ISO 31000:2018 і здійснено порівняльний аналіз підходів до управління ризиками, на підставі чого визначено ключові передумови інтеграції системи управління якістю (СУЯ) бізнес-організацій у цифрове середовище. Висунуто гіпотезу, що ядро ДСУЯ формує підходи, що базуються на системах раннього попередження (EWS), неперервності бізнесу (BC) і замкненому контурі коригувальних і запобіжних дій (closed-loop CAPA), а цифрові інструменти – інтернет речей (IoT), комплексні інформаційні системи управління підприємствами (ERP/CRM), штучний інтелект та машинне навчання (AI/ML) – забезпечують керованість контуру. Новизна дослідження пов’язана із перетворенням цього ядра на принципи, модулі та кроки впровадження через формування багаторівневої моделі побудови ДСУЯ. У результаті визначено динамічність СУЯ як здатність адаптувати процеси за ризик-сигналами. Зіставлено фокус ризиків на процесному, стратегічному та організаційному рівнях і виділено п’ять передумов інтеграції. Сформульовано архітектуру ДСУЯ як зв’язок циклу PDCA з контуром моніторингу та EWS-параметрами. Розроблено багаторівневу модель, що інтегрує контекст, дані, EWS, CAPA, BC та переводить управління якістю від контролю до профілактики. Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття ДСУЯ та її принципів як механізму поліпшення, керованого даними. Практичне значення роботи пов’язано з використанням моделі ДСУЯ як «дорожньої карти» для налаштування моніторингу, раннього попередження та реагування в бізнес-організаціях. Цінність дослідження визначається інтеграцією PDCA, EWS, BC і CAPA у повторюваний управлінський цикл, а також акцентуванням уваги на ролі культури прийняття рішень і відповідальності персоналу в СУЯ. Обмеженням є теоретичний характер роботи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією моделі, розробкою метрик зрілості СУЯ та оцінкою економічного ефекту.
Трансформація транспортної логістики зернового ринку України в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кулєшова, Ольга Сергіївна
У статті досліджено трансформацію транспортної логістики зернового ринку України в умовах повномасштабної війни та визначено ключові структурні зміни, що вплинули на функціонування внутрішніх і зовнішніх логістичних потоків. Обґрунтовано, що блокада морських портів і руйнування транспортної інфраструктури призвели до різкого зміщення пропорцій між видами транспорту, посилення ролі автомобільних і залізничних перевезень, а також активізації альтернативних експортних маршрутів через дунайські порти та сухопутні коридори ЄС. На основі аналізу динамічних рядів за 2018–2024 рр. показано зміни у структурі перевезень зернових культур, зокрема падіння частки морського транспорту у 2022 році, зростання навантаження на автомобільний та залізничний транспорт, а також поступове відновлення морської логістики у 2024 році. Проведено оцінку впливу логістичних обмежень на вартість транспортування та визначено, що логістична складова стала критичним чинником конкурентоспроможності українського зерна на міжнародних ринках. На основі структурного, порівняльного та ситуаційного аналізу визначено ключові ризики транспортної системи та перспективи її відновлення у післявоєнний період. Сформульовано висновки щодо підвищення стійкості логістичної інфраструктури та забезпечення сталого функціонування зернового ринку України.
Компаративний аналіз демографічної безпеки України та країн ЄС як складової економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Пакін, Ростислав Маркович; Гур’янова, Лідія Семенівна
Статтю присвячено компаративному аналізу демографічної безпеки України та країн ЄС. Доведено, що людський капітал є безальтернативним фундаментом для забезпечення фіскальної стійкості та виробничого потенціалу національної економіки. Розкрито трансмісійний механізм перетворення демографічних загроз на економічні дисбаланси через вплив на структуру ринку праці, податкову базу та соціальне навантаження. Здійснено компаративний аналіз демографічної ситуації в Україні та країнах ЄС за уніфікованою системою індикаторів (демографічне навантаження, відтворення населення, міграційні процеси) у двох часових зрізах: до 2022 року та після початку війни. Виявлено, що у довоєнний період Україна рухалася в межах загальноєвропейського тренду старіння населення, проте мала гірші показники якості людського капіталу, зокрема стану здоров’я та продуктивності праці. Встановлено, що війна спричинила шоковий розрив трендів: якщо країни ЄС компенсують старіння міграцією та технологіями, то Україна зазнає критичного скорочення ринку праці, зростання демографічного навантаження та падіння сумарного коефіцієнта народжуваності. Акцентовано увагу на тому, що в умовах загострення глобальної конкуренції за людський капітал, збереження та розвиток демографічного потенціалу стає ключовим фактором національного суверенітету та економічної незалежності України. Обґрунтовано необхідність впровадження двовекторної стратегії протидії демографічним загрозам, зокрема: стимулювання репатріації (пільгове кредитування, грантові програми, визнання кваліфікацій); структурну адаптацію економіки (зміщення фокусу з Lifespan на Healthspan, автоматизацію виробництва, селективну міграційну політику). Продемонстровано, що війна трансформувала демографічну кризу для України з еволюційної, характерної для ЄС, в екзистенційну, а відновлення економічної безпеки неможливе без реалізації превентивної державної стратегії демографічного розвитку.
Концентрація учасників карткових систем за кількістю платіжних засобів і платіжних пристроїв
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Любкіна, Олена Вікторівна; Тараба, Віктор Сергійович
Мета статті полягає у здійсненні комплексного аналізу динаміки концентрації платіжного ринку України в період 2021–2025 рр. Акцентовано увагу на тому, що традиційні підходи до оцінки банківської концентрації, які базуються виключно на фінансових показниках, є недостатніми для розуміння реального стану конкурентного середовища на ринку платіжних послуг. Об’єктом аналізу стали показники кількості електронних платіжних засобів (ЕПЗ), активних ЕПЗ, а також платіжної інфраструктури (термінали та пристрої самообслуговування). Для кількісної оцінки рівня концентрації в роботі використано індекси CR3, CR5, CR10, HHI, CCI, коефіцієнт ентропії та індекс відносної ентропії. У результаті дослідження встановлено, що за всіма досліджуваними показниками ринок учасників карткових систем України зберігає статус висококонцентрованого із значною вагою дуже обмеженого кола учасників ринку. Попри поступове скорочення ринкової частки державних банків, які є основними гравцями на платіжному ринку, їм здебільшого вдається зберігати лояльність клієнтів, а отже, номінальне зменшення кількості платіжних засобів не конвертується у падіння активності клієнтів. Зафіксовано суттєве зменшення концентрації у сегменті пристроїв самообслуговування у 2025 році, що пояснюється активним розгортанням власної мережі терміналів кількома банками, які раніше віддавали перевагу майже виключно дистанційному обслуговуванню. Особливу увагу приділено ТОВ «НоваПей»: завдяки використанню логістичної мережі «Нової пошти» компанія за короткий термін увійшла до лідерів за кількістю платіжних терміналів, демонструючи успішну конвертацію клієнтського досвіду з логістики у фінансові послуги. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є можливість використання зміни кількості платіжних засобів і платіжних пристроїв як проксі-показника економічної активності регіону, аналіз регіонального розподілу та порівняння концентрації банківського ринку за традиційними та за картковими показниками.
Удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях на основі міжнародних практик управління персоналом
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Віштак, Інна Вікторівна; Майданевич, Леонід Олександрович
У статті досліджено теоретичні та прикладні засади удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях з урахуванням міжнародних практик управління персоналом. Підкреслено, що соціально-психологічний клімат є системним індикатором організаційної культури, який визначає рівень задоволеності працівників, їх залученість, інноваційну активність і продуктивність праці. На основі узагальнення підходів розкрито сутність сучасних стандартів створення безпечного та орієнтованого на розвиток людського потенціалу робочого середовища. Ідентифіковано ключові проблеми адаптації міжнародних принципів управління персоналом до українських реалій: обмеженість фінансових ресурсів, недостатня управлінська компетентність, низький рівень довіри всередині колективів, а також відсутність ефективних механізмів зворотного зв’язку та моніторингу стану соціально-психологічного клімату. Аргументовано, що для підвищення соціально-психологічного клімату на українських підприємствах доцільно орієнтуватися на сучасні тенденції країн ЄС, зокрема розвиток корпоративних програм підтримки ментального здоров’я та професійного добробуту працівників; впровадження моделей партисипативного управління, що передбачають активну участь персоналу у прийнятті рішень; формування систем наставництва, коучингу та постійного навчання; запровадження цифрових інструментів комунікації для підвищення відкритості та прозорості внутрішніх процесів; розбудову корпоративної культури довіри, партнерства та етичної відповідальності. Наукова новизна дослідження полягає у запропонуванні інтегрованої моделі адаптації міжнародних HR-практик до українського соціально-економічного контексту, яка поєднує організаційно-управлінські, психологічні та цифрові інструменти розвитку персоналу. Запропоновано концептуальну модель удосконалення соціально-психологічного клімату, засновану на принципах корпоративної соціальної відповідальності, адаптивного лідерства, розвитку людського капіталу та підвищення гнучкості організацій. Визначено, що реалізація цих підходів сприяє зменшенню емоційного вигорання, підвищенню залученості працівників, зміцненню командної взаємодії, формуванню позитивного іміджу роботодавця та посиленню конкурентоспроможності підприємства у глобальному середовищі. Встановлено, що поєднання міжнародного досвіду з національними особливостями управління персоналом створює основу для формування соціально орієнтованої організаційної культури, яка забезпечує сталість, ефективність і соціальну відповідальність українських підприємств у контексті євроінтеграційних процесів.
Теоретичні аспекти обліку й оподаткування прибутку в забезпеченні фінансової стійкості малого підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колєсніченко, Анастасія Сергіївна; Мисюра, Юрій Вікторович; Маркова, Аліна Ігорівна; Казимли, Казим Асад огли
Статтю присвячено удосконаленню теоретико-методичних засад щодо обліку й оподаткування прибутку малого підприємства в умовах динамічних змін бізнес-середовища, що спрямоване на забезпечення фінансової стійкості й ефективної адаптації до зовнішніх викликів. Узагальнено сутнісну роль прибутку як основного джерела самофінансування та ключового ресурсу для забезпечення фінансової стійкості підприємств, що особливо актуально в умовах посилення конкурентних умов функціонування бізнес-суб’єктів. Концептуальний підхід до розуміння ролі прибутку в діяльності суб’єкта господарювання дозволив розглянути функції прибутку у контексті стратегічного управління, адаптації до ринкових умов та забезпечення фінансової стабільності. Виявлено, що дискусійним залишається питання трактування сутності прибутку, що ускладнює формування єдиного методичного підходу. Доведено, що відсутність єдиного методичного підґрунтя для обліку й оподаткування прибутку зумовлює низку проблем, які потребують подальшої гармонізації національних стандартів обліку із Міжнародними стандартами, оскільки останні надають більш розширену характеристику та вимоги до розкриття інформації. Запропоновано розглядати фінансові результати у подвійному розумінні: як історичну систему показників для оцінки ефективності та як імператив майбутнього планування, що є основою для ухвалення управлінських рішень, підвищення кредитоспроможності та зниження вартості залучення капіталу. Обґрунтовано, що облік прибутку безпосередньо корелює з обраною системою оподаткування малого підприємства, а фінансова стійкість малого підприємства значною мірою залежить від якості обліково-аналітичного забезпечення, яке дозволяє своєчасно ідентифікувати критичні точки зниження рентабельності. У результаті, обґрунтовано, що ефективна та гнучка система управління прибутком є ключовою умовою для забезпечення довгострокової фінансової стійкості підприємства.
Конкурентоспроможність та інноваційність туристичного бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Тесленко, Тетяна Вікторівна
Конкурентоспроможність туристичного бізнесу є багатовимірним концептом, що охоплює здатність підприємств туристичної галузі забезпечувати стабільне лідерство на ринку шляхом ефективного використання ресурсів, формування унікальної пропозиції та адаптації до постійно змінюваного зовнішнього середовища. У статті досліджено сутність понять конкурентоспроможності й інноваційності у туристичному бізнесі як взаємопов’язаних чинників розвитку галузі в умовах цифрової економіки та глобалізаційних трансформацій. Розкрито сучасні наукові підходи до трактування конкурентних переваг туристичних підприємств і визначено роль інновацій як ключового елементу формування стратегічної конкурентоспроможності. Проаналізовано сучасні інноваційні технології та цифрові інструменти (штучний інтелект, Big Data, VR/AR, блокчейн, smart-туризм). Доведено, що механізм адаптації до нової реальності «smart-туризму», технологічність, сталий розвиток і культурна автентичність сприяють зміцненню ринкових позицій туристичних підприємств. Оцінено потенційні стратегії адаптації туристичного бізнесу до змін ринку, кризових ситуацій та глобалізаційних викликів, зокрема шляхом інтеграції цифрових і «зелених» практик у систему стратегічного управління. Визначено, що синергія інноваційності та сталого розвитку формує нову модель «зеленого цифрового туризму», орієнтовану на ефективність, екологічність і соціальну відповідальність. Наукова значущість проблеми полягає у потребі формування теоретичних моделей, що дозволяють оцінювати взаємозв’язок конкурентоспроможності та інноваційності туристичних підприємств, визначати ключові чинники їх ефективності та стійкості. Отже, інтеграція цифрових і «зелених» стратегій у туристичний бізнес формує нову парадигму розвитку – «розумний сталий туризм», заснований на інноваціях, екологічній відповідальності та гнучкості управління.
Analyzing the Team-Building Practices: Integrating Theoretical and Practical Aspects of Facilitating Creative Thinking by Leaders
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Баркова, Катерина Олександрівна
Мета статті полягає в інтеграції теоретичних і практичних підходів до командоутворення (тимбілдингу) як інструменту, що може підсилювати креативне мислення команд за умови цілеспрямованої фасилітації з боку лідера. У процесі аналізу, систематизації та узагальнення сучасних наукових публікацій розкрито, що командоутворення формує «активи спроможності» команди, однак їх перетворення на творчі результати відбувається лише через механізми психологічної безпеки та комунікаційної поведінки, які лідер підтримує конкретними фасилітаційними діями. У результаті дослідження показано, що ключовими «вузькими місцями» є фрагментарність практик, недостатня операціоналізація лідерських «мікродій» та чутливість креативної взаємодії до гібридного контексту. Наукова новизна роботи полягає у запропонуванні прикладного протоколу C-TEAM, який поєднує командоутворювальні функції з послідовністю фасилітації креативного мислення під час повсякденних робочих обговорень, а також у формуванні практично орієнтованих рекомендацій щодо лідерських фасилітаційних дій, які підтримують баланс дивергенції та конвергенції, знижують міжособистісні ризики та підвищують якість синтезу ідей. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої логіки та протоколу керівниками команд для підвищення результативності творчого розв’язання проблем в умовах гібридної взаємодії. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є емпірична перевірка ефективності C-TEAM у різних галузях і типах команд, порівняння результатів для гібридних і повністю офлайн- і онлайн-форматів, а також уточнення умов, за яких окремі фасилітаційні дії лідера найбільше впливають на психологічну безпеку, комунікаційну поведінку та якість креативних результатів.
Трансформація виробничої, складської і транспортної логістики в системі розбудови ринкової інфраструктури України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Панченко, Володимир Анатолійович; Панченко, Оксана Петрівна
У статті здійснено комплексне дослідження ролі транспортної і складської логістики у забезпеченні ефективності логістичних процесів у сучасних умовах функціонування економіки України. Обґрунтовано, що транспортна та складська логістика виступають взаємопов’язаними системними елементами логістичних систем, які забезпечують узгодженість матеріальних, інформаційних і фінансових потоків у межах ланцюгів постачання та безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Розкрито сутність логістики у широкому та вузькому значеннях, а також визначено місце транспортної та складської логістики в структурі логістичної системи підприємства. Особливу увагу приділено аналізу впливу пандемії COVID-19 та повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України на функціонування транспортно-логістичних і складських систем. Доведено, що порушення традиційних транспортних маршрутів, руйнування інфраструктури, кадровий дефіцит, зростання витрат на перевезення та обмеженість складських потужностей суттєво ускладнили логістичну діяльність і зумовили необхідність перегляду логістичних стратегій українських підприємств, зокрема у частині управління запасами, регіонального перерозподілу складських потужностей і забезпечення безперервності ланцюгів постачання. Проаналізовано сучасні напрями інноваційної трансформації транспортної і складської логістики, зокрема впровадження систем управління транспортом (TMS) і складом (WMS), технологій GPS-моніторингу, радіочастотної ідентифікації (RFID), Інтернету речей, штучного інтелекту та автоматизованих складських комплексів. Визначено їхні ключові переваги й обмеження в умовах української економіки, а також окреслено інституційні, інфраструктурні, фінансові та безпекові бар’єри, що стримують масштабування інновацій.
Результативність функціонування підприємств як систем на засадах SEE-управління: квантові підходи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бурєннікова, Наталія Вікторівна
Метою статті є розкриття ролі та значення квантового підходу до пізнання, моделювання, вимірювання й оцінювання результативності процесів у функціонуванні і розвитку підприємств як систем на засадах SEE-управління, а також доповнення на цій основі методології згаданого управління на базі авторських складових результативності у контексті парадигми «кількість / якість» у наративі «зростання / розвиток» для уточнення алгоритмів дій у процесі управління системою, яка прагне динамічно розвиватися. Розглянуто деякі основні теоретичні та практичні аспекти квантової економіки, що ґрунтуються на принципах квантової механіки (суперпозиції, невизначеності, заплутаності), і базові засади результативності процесів функціонування й розвитку підприємств як систем, що дозволило запропонувати застосування SEE-управління в оцінюванні стану та динаміки систем, а також параметрів функціонування й атракторів розвитку підприємств. SEE-управління ґрунтується на авторських поняттях складових результативності процесів. Підкреслено, що зазначене вище слугує засобом для прийняття управлінських рішень стосовно дієвості систем. Зазначено, що квантова економіка відкриває нові перспективи для розуміння складних, динамічних процесів у ній, що має змінити підходи до пізнання, вимірювання, моделювання й оцінювання результативності функціонування та розвитку підприємств як систем на мікрорівні, до оновленого сприйняття економічних закономірностей і стратегій. Обґрунтовано, що плідному функціонуванню підприємств як складних систем може сприяти застосування оновленої парадигми управління на засадах квантових підходів з використанням SEE-управління як засобу підвищення дієвості функціонування цих підприємств на основі авторських показників / моделей складових результативності. SEE-управління на засадах квантового підходу може становити підґрунтя подальшої модернізації економіки.
Цифровізація як індикатор модернізації бізнес-моделей підприємств торгівлі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Багацька, Катерина Володимирівна; Кречкевич, Ігор Миколайович
У статті обґрунтовано роль сфери торгівлі у формуванні національної економіки України і місце в ній процесів цифровізації як ключових чинників її трансформації. Цифрові технології впливають не лише на окремі бізнес-процеси підприємств торгівлі, а й на саму логіку побудови та еволюції бізнес-моделей, зумовлюючи зміну способів створення, доставки та привласнення цінності. На основі аналізу статистичних даних встановлено, що рівень цифровізації торгівлі в Україні загалом поступається показникам провідних європейських країн, однак у межах локальних ринків розвиток української цифрової торгівлі суттєво випереджає ЄС. Це свідчить про нерівномірний характер цифрової трансформації торгівлі та наявність потенціалу для розширення цифрових горизонтів. У результаті дослідження систематизовано основні бізнес-моделі підприємств торгівлі, зокрема роздрібні та оптові, з урахуванням їх сучасних трансформацій. Показано, що в практиці діяльності великих компаній переважають гібридні бізнес-моделі, які поєднують торговельні, сервісні та логістично інтегровані елементи, тоді як відносно «класичні» бізнес-моделі більш характерні для малих підприємств. Запропонована класифікація дозволяє впорядкувати різноманіття сучасних підходів до ведення торговельного бізнесу. Аналіз лідерів цифрової торгівлі в Україні підтвердив, що найбільш конкурентоспроможними є підприємства, які активно впроваджують цифрові канали взаємодії зі споживачами, використовують аналітику даних і розвивають інтегровані бізнес-моделі. Це свідчить про прямий зв’язок між рівнем цифровізації та ринковими позиціями торговельних компаній. Дослідження напрямів впливу цифровізації на окремі типи бізнес-моделей показало, що її роль варіюється залежно від моделі: від оптимізації операційних процесів у традиційних формах торгівлі до системоутворювального чинника в омніканальних і платформних моделях. У сервісно-орієнтованих бізнес-моделях цифрові технології сприяють розширенню ціннісної пропозиції та переходу до клієнтоцентричної стратегії розвитку. Окрему увагу приділено ролі цифровізації у розвитку циркулярної економіки та recommerce, де цифрові платформи й сервіси створюють передумови для поширення моделей повторного використання товарів і відповідального споживання. У цьому контексті цифровізація торгівлі розглядається не лише як економічний, а й як соціально та екологічно значущий чинник, що відповідає сучасним засадам сталого розвитку.
Обґрунтування методичного підходу до розрахунку економічних показників інвестиційного проєкту (на прикладі технології виробництва заліза прямого відновлення)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Котляров, Євген Іванович; Салашенко, Тетяна Ігорівна; Шульга, Ігор Володимирович; Кизим, Микола Олександрович; Хаустова, Вікторія Євгенівна
Метою статті є обґрунтування методичного підходу до розрахунку витрат операційної діяльності на підставі особливостей технології та організації виробництва. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити низку проміжних завдань: аналіз наявних підходів до розрахунку витрат операційної діяльності, передбачених діючою методологією бухгалтерського обліку; дослідження впливу технологічних особливостей процесу виробництва продукції на порядок визначення витрат; виявлення недоліків і переваг відомих методичних підходів до розрахунку витрат операційної діяльності; розроблення на підставі вирішення попередніх завдань методичного підходу, який консолідує переваги відомих підходів до розрахунку витрат операційної діяльності для обґрунтування економічних показників інвестиційного проєкту. На прикладі технології прямого відновлення заліза розглядаються методичні підходи до визначення витрат операційної діяльності з урахуванням особливостей технологічних процесів і організації виробництва. Проаналізовано сутність двох підходів визначення витрат, які передбачені діючою методологією бухгалтерського обліку: розрахунок витрат у розрізі економічних елементів та розрахунок, що базується на визначенні виробничої собівартості окремих продуктів, що реалізуються. Розглянуто переваги і недоліки кожного з розглянутих підходів. Калькуляційний підхід передбачає визначення собівартості окремих продуктів, що дає можливості щодо планування асортименту ще на стадії проєктування. Але отримання таких даних потребує низки проміжних розрахунків і вирішення ряду питань методичного характеру (класифікація продуктів на основні та попутні, визначення об’єктів витрат, визначення послідовності розрахунків). Кошторисний підхід не надає інформації у розрізі окремих продуктів, а дозволяє визначити витрати операційної діяльності в цілому за підприємством. Водночас застосування такого підходу потребує збору значного масиву інформації, у тому числі про витрати, які є незначними для загальної суми витрат. На підставі дослідження запропоновано авторський підхід – модифікований кошторисний метод, який враховує переваги обох наявних підходів і передбачає врахування технологічних особливостей за одночасного спрощення проміжних розрахунків.
Структурні параметри економіки: еволюція секторальних моделей та роль знаннєво-інтенсивних послуг
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лапідус, Артур
У статті досліджено еволюцію підходів до формування та інтерпретації секторальної структури економіки в умовах постіндустріальних, знаннєво-інтенсивних і цифрових трансформацій. Попри широке використання класичної трисекторальної моделі, сучасні зміни у характері економічної діяльності – зокрема зростання ролі знаннєво-інтенсивних бізнес-послуг (Knowledge-Intensive Business Services, KIBS), процесів сервітизації, цифровізації виробництва та послуг – висувають нові вимоги до аналітичних засад структурного аналізу. Методологічно дослідження побудовано на системному й історико-логічному аналізі, порівнянні класифікаційних підходів міжнародних організацій, синтезі теоретичних концепцій і структурно-логічному узагальненні. У роботі здійснено огляд і систематизацію наукових підходів до секторального поділу економіки, що дозволило виокремити основні тренди трансформацій від аграрної та індустріальної моделей до моделей економіки знань і сервісно-орієнтованих структур. Встановлено, що класична трисекторальна модель не забезпечує повної адекватності у відображенні сучасної економічної реальності через концентрацію на агрегованих групах діяльності, тоді як розширені підходи, що враховують знаннєво-інтенсивні, інноваційні та цифрові компоненти, краще описують складні взаємозв’язки між секторами. Виокремлено невирішені методологічні проблеми, пов’язані із статусом четвертинного та п’ятинного секторів економіки, що обґрунтовує необхідність подальшої теоретичної розробки. Практичне значення дослідження полягає у створенні теоретичного підґрунтя для удосконалення статистичних та аналітичних класифікацій економічної діяльності, що є корисним для науковців, аналітиків і фахівців з державної політики. Отримані результати можуть бути використані для розробки політик, спрямованих на підтримку знаннєво-інтенсивних і інноваційних секторів, а також для посилення інтеграції економічних моделей у міжнародні класифікації.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options