Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1749

Browse

Now showing 1 - 20 of 57

Удосконалення методології аналізу управлінського впливу через розмежування та інтеграцію ключових категорій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Івченко, Євген Анатолійович; Снопенко, Михайло Георгійович
У статті обґрунтовано концептуальну модель аналітичного осмислення управлінського впливу, яка базується на чіткому розмежуванні та взаємозв’язку понять «чинник», «критерій», «показник» і «результативність». Доведено, що таке розділення усуває методологічну плутанину, притаманну багатьом сучасним дослідженням, і забезпечує побудову цілісної аналітичної рамки управлінського аналізу. Визначено, що критерії управлінського впливу виконують роль нормативно-аналітичних орієнтирів, за якими здійснюється оцінювання, класифікація та коригування управлінських дій, тоді як чинники відображають умови та ресурси, що детермінують їх ефективність. Показники розглянуто як операціоналізовані індикатори досягнення критеріїв, а результативність – як підсумковий вимір ефективності впливу. Запропоновано дві альтернативні моделі логіки взаємодії аналітичних елементів: «чинники – критерії – показники – результативність» та «критерії – показники – чинники – результативність», кожна з яких має окреме аналітичне призначення та застосовується залежно від контексту. Модель підкреслює адаптивну природу управлінських процесів та їх здатність реагувати на соціально-економічну нестабільність, цифрову трансформацію та кризові виклики. Проаналізовано основні підходи до трактування категорій «чинник» і «критерій» у сучасній науковій літературі; доведено синонімічність понять «чинник» і «фактор» і методологічну відмінність «критеріїв» і «показників». У результаті обґрунтовано цінність використання узагальненої логіко-функціональної моделі управлінського впливу як інструменту стратегічного аналізу, оцінювання ефективності управління та формування адаптивних управлінських рішень в умовах невизначеності, цифрової трансформації та кризових змін.
Удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях на основі міжнародних практик управління персоналом
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Віштак, Інна Вікторівна; Майданевич, Леонід Олександрович
У статті досліджено теоретичні та прикладні засади удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях з урахуванням міжнародних практик управління персоналом. Підкреслено, що соціально-психологічний клімат є системним індикатором організаційної культури, який визначає рівень задоволеності працівників, їх залученість, інноваційну активність і продуктивність праці. На основі узагальнення підходів розкрито сутність сучасних стандартів створення безпечного та орієнтованого на розвиток людського потенціалу робочого середовища. Ідентифіковано ключові проблеми адаптації міжнародних принципів управління персоналом до українських реалій: обмеженість фінансових ресурсів, недостатня управлінська компетентність, низький рівень довіри всередині колективів, а також відсутність ефективних механізмів зворотного зв’язку та моніторингу стану соціально-психологічного клімату. Аргументовано, що для підвищення соціально-психологічного клімату на українських підприємствах доцільно орієнтуватися на сучасні тенденції країн ЄС, зокрема розвиток корпоративних програм підтримки ментального здоров’я та професійного добробуту працівників; впровадження моделей партисипативного управління, що передбачають активну участь персоналу у прийнятті рішень; формування систем наставництва, коучингу та постійного навчання; запровадження цифрових інструментів комунікації для підвищення відкритості та прозорості внутрішніх процесів; розбудову корпоративної культури довіри, партнерства та етичної відповідальності. Наукова новизна дослідження полягає у запропонуванні інтегрованої моделі адаптації міжнародних HR-практик до українського соціально-економічного контексту, яка поєднує організаційно-управлінські, психологічні та цифрові інструменти розвитку персоналу. Запропоновано концептуальну модель удосконалення соціально-психологічного клімату, засновану на принципах корпоративної соціальної відповідальності, адаптивного лідерства, розвитку людського капіталу та підвищення гнучкості організацій. Визначено, що реалізація цих підходів сприяє зменшенню емоційного вигорання, підвищенню залученості працівників, зміцненню командної взаємодії, формуванню позитивного іміджу роботодавця та посиленню конкурентоспроможності підприємства у глобальному середовищі. Встановлено, що поєднання міжнародного досвіду з національними особливостями управління персоналом створює основу для формування соціально орієнтованої організаційної культури, яка забезпечує сталість, ефективність і соціальну відповідальність українських підприємств у контексті євроінтеграційних процесів.
Самоменеджмент як внутрішній ресурс стратегічного управління телекомунікаційним підприємством
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сяська, Олена Василівна
Статтю присвячено дослідженню самоменеджменту як стратегічного ресурсу управління телекомунікаційним підприємством у динамічному ринковому середовищі. Актуальність теми зумовлена необхідністю пошуку нових внутрішніх джерел конкурентоспроможності ПрАТ «ВФ Україна» в умовах цифрової трансформації і воєнних викликів. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано, що в умовах висококонкурентного телекомунікаційного ринку самоменеджмент персоналу постає не лише інструментом особистої ефективності, а й головним внутрішнім ресурсом стратегічного управління підприємством. Аналіз діяльності ПрАТ «ВФ Україна» засвідчив, що досягнення високих операційних і фінансових показників безпосередньо залежить від здатності працівників до самоорганізації, самомотивації та управління власним інтелектуальним потенціалом. Зазначено, що розвиток стратегічного мислення працівника формує цільовий вектор для творчої активності, яка, своєю чергою, трансформується в інноваційну поведінку. Саме така послідовність дозволяє конвертувати абстрактні стратегічні цілі компанії у конкретні цифрові продукти та сервіси. Доведено, що стратегічне мислення виступає первинним фільтром, який спрямовує творчий потенціал працівника на створення ідей, що мають стратегічну цінність для бізнесу, тоді як інноваційна поведінка забезпечує їхню практичну реалізацію. Запропоновано нові стратегічно орієнтовані методи самоменеджменту, які спрямовані на розвиток стратегічного мислення, стимулювання творчої активності та інноваційної поведінки працівників. Обґрунтовано, що впровадження запропонованих методів на всіх рівнях управління ПрАТ «ВФ Україна» дозволить оптимізувати показники індивідуальної та колективної продуктивності кожного працівника, підвищити якість і швидкість впровадження інноваційних рішень, покращити операційну ефективність та забезпечити стійке зростання фінансових результатів компанії.
Концептуальні засади інтеграції маркетингових бізнес-процесів у систему стратегічного управління підприємством
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Тарасюк, Михайло Вікторович; Харчук, Тетяна Валеріївна
У статті досліджено концептуальні засади інтеграції маркетингових бізнес-процесів у систему стратегічного управління підприємством в умовах формування інноваційно-адаптивного етапу розвитку управлінських концепцій. Обґрунтовано, що ускладнення зовнішнього середовища, зростання рівня невизначеності, цифровізація економіки та посилення ролі інновацій і людського капіталу зумовлюють трансформацію стратегічного управління від жорстко регламентованих моделей планування до процесно-орієнтованих, гнучких і людиноцентричних підходів. На основі узагальнення еволюції концепцій стратегічного менеджменту показано закономірне зміщення управлінського фокусу від контролю внутрішніх фінансових параметрів до забезпечення адаптивної взаємодії підприємства з динамічним і турбулентним ринковим середовищем. Доведено, що сучасний інноваційно-адаптивний етап стратегічного управління характеризується домінуванням концепції динамічних можливостей, інтеграцією принципів сталого розвитку, активним використанням цифрових технологій і поширенням стратегічного мислення на всі рівні організаційної ієрархії. Особливу увагу приділено переосмисленню ролі маркетингу в системі стратегічного управління підприємством. Обґрунтовано, що маркетинг у сучасних умовах виходить за межі традиційної функціональної підсистеми та трансформується у наскрізний бізнес-процес, інтегрований у стратегічну архітектуру управління. Показано, що саме маркетингові бізнес-процеси виступають носіями стратегічної чутливості підприємства, забезпечують формування клієнтської цінності, створюють інформаційну основу для прийняття і корекції стратегічних рішень, а також сприяють подоланню розриву між стратегічним плануванням і практичною реалізацією стратегії. Доведено, що інтеграція маркетингових бізнес-процесів у систему стратегічного управління є необхідною умовою формування динамічних можливостей, підвищення адаптивності бізнес-моделі та забезпечення стратегічної стійкості підприємства. Зроблено висновок, що маркетинг у межах інноваційно-адаптивної парадигми набуває системоутворюючого характеру та виступає ключовим механізмом трансляції стратегічних цілей у процесну площину розвитку підприємства.
Цифрова трансформація системи управління будівельними підприємствами на основі інноваційних підходів до управління людськими ресурсами в контексті сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шимановська-Діанич, Людмила Михайлівна; Лозова, Оксана Василівна; Сосян, Максим Михайлович
У статті узагальнено теоретичні положення та практичні підходи до цифрової трансформації системи управління будівельними підприємствами з акцентом на впровадження інноваційних підходів до управління людськими ресурсами у контексті сталого розвитку. Обґрунтовано, що в умовах воєнної нестабільності, посткризового відновлення економіки та активної цифровізації будівельної галузі людський капітал виступає ключовим чинником забезпечення адаптивності, інноваційності та управлінської стійкості підприємств. У роботі визначено специфіку системи управління людськими ресурсами будівельних підприємств, яка характеризується високою залежністю від кваліфікації персоналу, міждисциплінарністю компетентностей, зростанням ролі цифрових технологій і необхідністю узгодження економічних, соціальних та організаційних цілей розвитку. Доведено, що традиційні кадрові підходи не забезпечують ефективної реалізації процесів цифрової трансформації та потребують переходу до інноваційних моделей HR-менеджменту, інтегрованих у загальну систему стратегічного управління. У межах дослідження розроблено концептуальну модель інноваційного розвитку HR-системи будівельного підприємства, яка поєднує цифрові HR-інструменти (Digital HR, HR-аналітику, системи навчання і розвитку), гнучкі організаційні форми, людиноцентричні підходи й елементи інноваційної корпоративної культури. Прикладну апробацію запропонованих підходів здійснено на базі ТЗДВ «Полтаватрансбуд», що дало змогу сформувати стратегічні орієнтири розвитку HR-системи, паспорт моделі та систему ключових показників ефективності для моніторингу результатів цифрових і організаційних змін. Результати дослідження свідчать, що впровадження інноваційної HR-моделі в межах цифрової трансформації системи управління сприяє підвищенню продуктивності праці, залученості персоналу, зниженню плинності кадрів і формуванню позитивного бренду роботодавця. Стаття має практичну цінність для керівників будівельних підприємств, HR-фахівців і науковців, які досліджують проблеми цифровізації управління, інноваційного розвитку людського капіталу та забезпечення сталого розвитку в сучасних умовах.
AI-driven оцінка ефективності маркетингового мережевого комплексу стартапів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сергієнко, Олена Андріанівна; Тонєва, Кристина Валеріївна; Швець, Анастасія Дмитрівна
Сучасний етап розвитку цифрової економіки вимагає від стартапів максимальної оптимізації витрат та ефективного використання наявних фінансових ресурсів. В умовах жорсткої конкуренції цифровий маркетинг стає основним рушієм масштабування бізнесу, однак традиційні лінійні моделі атрибуції (First-Touch, Last-Touch, Linear) не здатні об’єктивно відобразити складну, багатофакторну та нелінійну динаміку взаємодії споживача з брендом. Вони або переоцінюють кінцеві точки контакту, або недооцінюють канали, які формують початкову зацікавленість, що призводить до вкрай неефективного та ризикованого розподілу маркетингового бюджету стартапу. Метою статті є розробка та емпірична валідація інноваційного методологічного підходу на основі технологій штучного інтелекту (ШІ) для кількісної оцінки центральності та істинного внеску окремих вузлів (каналів) маркетингового мережевого комплексу стартапів задля прескриптивної оптимізації їхньої інвестиційної стратегії. Для досягнення поставленої мети застосовано методи глибокого машинного навчання (зокрема нейронні мережі довгої короткочасної пам'яті (LSTM) з механізмами уваги) для високоточного моделювання часових послідовностей точок контакту клієнта, а також математичний інструментарій теорії кооперативних ігор, а саме значень Шеплі (Shapley Value) для справедливого розподілу цінності конверсії між усіма каналами-учасниками коаліції. У результаті дослідження розроблено та протестовано багатокритеріальну модель атрибуції AI-Shapley MTA. Емпіричне моделювання підтвердило її суттєву перевагу над традиційними евристичними методами (точність атрибуції зросла з 76,5 % до 81,9 %). Використання вектора Шеплі дозволило визначити істинну мережеву центральність кожного маркетингового каналу (CCI), виступаючи як ефективний детектор синергії і заміщення. Зокрема, виявлено критичну недооцінку органічного пошуку в традиційних моделях і високий ступінь зниження конверсій через платні соціальні мережі. На основі отриманих результатів сформовано комплексну систему інтегральних адаптивних метрик (С-KPI), яка включає Коефіцієнт центральності каналу (CCI), Прогностичну точність кампанії (PAC), Індекс адаптивної ефективності (AEI) та Оптимізований ROI з урахуванням довгострокової довічної цінності клієнта (LTV). Висновки підтверджують, що впровадження розробленої AI-driven оцінки докорінно трансформує маркетинговий апарат стартапу, забезпечуючи перехід від інтуїтивного розподілу коштів до керованої даними прескриптивної оптимізації. Запропонована методологія здатна підвищити загальний ROI маркетингових зусиль на 10–20 % та значно мінімізувати фінансові ризики. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку охоплюють дослідження методів федеративного навчання для забезпечення конфіденційності даних під час застосування ШІ-аналітики.
Інституційно-фінансові обмеження та механізми підтримки підприємництва України в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Іляш, Ольга Ігорівна
Метою статті є узагальнення інституційно-фінансових обмежень підприємницької діяльності України в умовах війни та систематизація ключових механізмів підтримки підприємництва, що реалізуються на центральному та місцевому рівнях у поєднанні з міжнародною допомогою. Це дає змогу окреслити конфігурацію факторів, які визначають результативність антикризової політики, а також виявити дисбаланси у доступі до фінансування, регуляторних і сервісних інструментів, що відтворюють регіональну асиметрію умов ведення бізнесу та формують обмеження державної політики розвитку підприємництва на етапах воєнної економіки і повоєнного відновлення. Статтю присвячено дослідженню інституційно-фінансових обмежень розвитку підприємництва України в умовах повномасштабної війни й аналізу механізмів державної і міжнародної підтримки, що реалізуються у період воєнного стану. У роботі узагальнено антикризові інституційні рішення центральних органів виконавчої влади, що спрямовані на дерегуляцію, спрощення адміністративно-контрольних процедур, цифровізацію взаємодії бізнесу з органами влади та запровадження спеціальних податкових і фінансових режимів підтримки малого та середнього підприємництва. Проаналізовано обмеження доступу підприємств до фінансових ресурсів, зокрема кредитного та інвестиційного фінансування, а також роль державних програм як компенсаторного інструменту в умовах підвищених воєнних ризиків. Окрему увагу приділено регіональному виміру бюрократичних бар’єрів, нерівномірності якості адміністративних сервісів, цифровій зрілості та інституційній спроможності органів місцевого самоврядування, а також проблемам дублювання повноважень і неузгодженості між центральним і місцевим рівнями управління. Встановлено, що попри розгортання комплексних механізмів підтримки підприємництва, їх ефективність обмежується асиметричністю доступу до інструментів, фрагментованістю інституційного середовища та збереженням структурних фінансових бар’єрів. Зроблено висновок, що подолання інституційно-фінансових обмежень є ключовою передумовою зменшення регіональної асиметрії, підвищення стійкості підприємницького середовища та формування передумов для повоєнного відновлення економіки України.
Поведінкові та мотиваційні чинники командної роботи в цифровій економіці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шевчук, Ірина Богданівна
Мета статті полягає у дослідженні поведінкових і мотиваційних чинників командної роботи в умовах цифрової економіки й обґрунтуванні підходів до підвищення ефективності функціонування цифрових і гібридних команд. Розглянуто особливості розвитку команди в умовах функціонування цифрової економіки. Здійснено комплексний аналіз поведінкових і мотиваційних чинників, що забезпечують ефективність роботи команди у цифровому середовищі. Доведено, що цифрова трансформація не обмежується впровадженням технологій, а супроводжується зміною моделей взаємодії, комунікації, прийняття рішень і організації спільної діяльності команд. Обґрунтовано, що у цифровому середовищі ключову роль відіграють не лише професійні компетентності учасників, а й система поведінкових установок, цифрова культура взаємодії, рівень самоорганізації, довіри, прозорості та відповідальності за результат. Запропоновано структуризацію поведінкових чинників командної роботи за їхньою функціональною роллю у забезпеченні ефективної командної взаємодії, а саме: цифрово-комунікаційні та чинники прозорості взаємодії; адаптивно-інноваційні; самоорганізаційно-відповідальні; соціально-довірчі; професійно-цифрові та когнітивні; нормативно-етичні та безпекові. Найбільш визначальними є цифрова комунікаційна культура, адаптивність, самоорганізація, орієнтація на дані, цифрова компетентність, культура зворотного зв’язку та цифрова стресостійкість. Структуризовано мотиваційні чинники командної роботи в цифровому середовищі за домінуючою природою впливу на поведінку учасників команди, а саме: професійно-розвиткові, організаційно-робочі, соціально-психологічні, ціннісно-смислові та матеріально-статусні мотиватори. Встановлено, що мотиваційна система цифрових команд суттєво трансформується порівняно з традиційними організаційними моделями: поряд із матеріальними стимулами зростає роль нематеріальних мотиваційних драйверів (автономія, участь у створенні інноваційних продуктів, вплив на управлінські рішення, прозорість цілей, можливість професійного розвитку та усвідомлення суспільної значущості результатів діяльності). На основі узагальнення сучасних підходів і практик управління цифровими командами запропоновано інтегровану модель впливу поведінкових і мотиваційних чинників на ефективність командної роботи, візуалізовану у вигляді теплових мап впливу та ранжування чинників за ступенем значущості. Це дозволяє перейти від інтуїтивного управління командною взаємодією до більш формалізованого, системного та data-driven підходу. Доведено, що для забезпечення ефективності командної роботи у цифровій економіці необхідно враховувати не тільки рівень технологічного забезпечення, а ще й такі аспекти, як: зрілість управлінських моделей, архітектура інформаційних потоків, якість цифрових процесів і здатність організації формувати середовище довіри, психологічної безпеки та відповідальності за спільний результат. Отримані результати можуть бути використані при розробці систем управління персоналом, моделей лідерства, програм розвитку команд і корпоративних стандартів цифрової взаємодії в організаціях, що функціонують в умовах цифрової трансформації. Подальші наукові пошуки у розрізі цього дослідження доцільно спрямувати на аналіз особливостей управління поведінкою та мотивацією членів команд в умовах використання штучного інтелекту, а також на виявлення й оцінювання ризиків цифрової дегуманізації управління, проведення порівняльного аналізу моделей командної роботи в різних культурних, інституційних і галузевих контекстах цифрової економіки.
Логістика в умовах цифровізації в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Місюра, Євгенія Юріївна
Сучасні цифрові рішення сприяють підвищенню ефективності, прозорості та швидкості логістичних ланцюгів, формуючи нові підходи до управління транспортними, складськими та інформаційними потоками в умовах цифрової економіки. У роботі розглянуто ключові особливості трансформації логістики в Україні під впливом цифровізації та активного впровадження технологій Індустрії 4.0, які зумовлюють докорінні зміни у функціонуванні логістичних процесів. Метою статті є ґрунтовний аналіз процесів цифровізації логістики в Україні з урахуванням актуального міжнародного досвіду, а також визначення перспективних напрямів подальшого вдосконалення логістичних процесів шляхом застосування сучасних цифрових технологій. Особливу увагу приділено оцінці впливу цифрових рішень на ефективність логістичних операцій, а також на підвищення їхньої прозорості, швидкості та адаптивності до вимог глобального ринку. Для досягнення поставленої мети у статті охарактеризовано сучасний стан логістичної системи України; проаналізовано її сильні та слабкі сторони; визначено ключові цифрові інструменти, що суттєво впливають на розвиток логістики та забезпечують оптимізацію логістичних процесів. До таких інструментів віднесено технології Big Data, штучний інтелект, системи управління ланцюгами постачання (SCM), інтернет речей (IoT), блокчейн та електронні транспортні системи, а також інші цифрові рішення, які сприяють підвищенню швидкості, точності та прозорості логістичних операцій. У роботі проаналізовано зарубіжний досвід цифрової трансформації логістичних процесів, зокрема практики країн ЄС, США та Китаю; розглянуто особливості їхніх технологічних підходів та ефективність застосовуваних інновацій. На основі цього проведено порівняльну характеристику специфіки українського логістичного ринку з міжнародними моделями, що дозволило визначити потенційні напрями адаптації і можливості впровадження найкращих світових практик в Україні. Окремий акцент зроблено на формуванні практичних рекомендацій щодо розвитку цифрової логістики в Україні в умовах післявоєнної відбудови, з урахуванням необхідності відновлення інфраструктури, модернізації транспортних систем і зміцнення інтеграції з міжнародними логістичними мережами.
Формування стратегічної моделі сталого відновлення транспортно-логістичної інфраструктури України в умовах глобальних викликів та SMART-технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Смерічевська, Світлана Василівна; Іваненко, Лариса Михайлівна; Євтушенко, Кирило Володимирович
У статті обґрунтовано стратегічні підходи до сталого відновлення транспортно-логістичної інфраструктури України в умовах глобальних викликів, ризиків воєнного часу та прискореної SMART-трансформації. Актуальність дослідження зумовлена масштабними пошкодженнями інфраструктури, обмеженими фінансовими й інституційними ресурсами, зростаючими ризиками, пов'язаними з безпекою і кліматом, а також необхідністю інтеграції України в європейський та світовий транспортно-логістичний простір. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованої основи для формування стратегії сталого відновлення на основі комплексної оцінки внутрішніх можливостей і зовнішніх обмежень. Методологічною основою дослідження є кількісно вдосконалений SWOT-аналіз, адаптований до умов високої невизначеності. Аналіз інтегрує офіційні статистичні дані, аналітичні оцінки міжнародних організацій та експертні оцінки, надані фахівцями транспортно-логістичних компаній, що підвищує достовірність і практичну значущість результатів. Кількісна оцінка взаємодії між внутрішніми та зовнішніми факторами дозволила ранжувати ключові рушійні сили, слабкі сторони, можливості та загрози, а також визначити пріоритетні напрями для стратегічного втручання. На основі отриманих результатів запропоновано дворівневу стратегічну модель сталого відновлення. Перший рівень зосереджений на аналітичній діагностиці та стратегічному визначенні пріоритетів, тоді як другий рівень забезпечує практичну реалізацію за допомогою SMART-технологій, фінансових та інституційних механізмів, державно-приватного партнерства та адаптивних інструментів управління ризиками. Особливу увагу приділено цифровій трансформації, зеленій логістиці, кібер- та кліматичній стійкості, а також соціальній інклюзивності. Модель складається з системи моніторингу та зворотного зв’язку, що дає змогу постійно адаптувати стратегічні рішення до змін зовнішніх умов. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування запропонованої моделі в розробці національних і галузевих транспортних стратегій, програм післявоєнного відновлення та міжнародних інвестиційних ініціатив, спрямованих на сталий розвиток інфраструктури в Україні.
Managerial Decision-Making in the Context of Digital Transformation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабенко, Максим Віталійович; Пивавар, Ірина Володимирівна; Морозова, Надія Леонідівна; Литвиненко, Андрій Володимирович
У багатьох організаціях прийняття управлінських рішень базується на використанні розрізненої та несистематизованої інформації й обмежених аналітичних можливостях менеджерів. Це знижує обґрунтованість рішень, підвищує ймовірність помилок і ускладнює досягнення стратегічних цілей, особливо в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Цифрова трансформація, своєю чергою, зумовлює стрімке зростання обсягів і різноманітності даних із внутрішніх і зовнішніх джерел, відкриваючи можливості для прийняття рішень на основі доказової аналітики, прогнозування та моделювання сценаріїв. Водночас це ускладнює їх збирання, обробку й інтерпретацію. Інформаційне перевантаження, відсутність уніфікованих стандартів даних і недостатній рівень цифрових компетентностей управлінців можуть нівелювати переваги цифровізації та створювати додаткові бар’єри. За таких умов зростає потреба у системному підході до застосування цифрових технологій у процесах прийняття управлінських рішень, що передбачає інтеграцію аналітичних платформ, автоматизованих систем та інструментів інтелектуального аналізу даних у єдиний управлінський простір. Метою статті є аналіз специфіки прийняття управлінських рішень у процесі цифрової трансформації та з’ясування значення сучасних цифрових технологій для підвищення результативності управлінської діяльності. Для досягнення поставленої мети у статті проаналізовано сутність і зміст процесу прийняття управлінських рішень; охарактеризовано вплив цифрової трансформації на управлінські процеси; визначено основні цифрові інструменти та технології, що застосовуються у прийнятті управлінських рішень; узагальнено переваги та ризики використання цифрових рішень у системі управління. Окремий акцент зроблено на окресленні ключових напрямів удосконалення процесу прийняття управлінських рішень в умовах цифровізації, що передбачають інтеграцію сучасних цифрових технологій в управлінську діяльність, використання аналітичних платформ і систем підтримки прийняття рішень, упровадження інструментів інтелектуального аналізу даних і прогнозної аналітики. Визначено необхідність формування цифрових компетентностей управлінського персоналу, уніфікації стандартів роботи з даними, автоматизації інформаційних потоків та забезпечення єдиного інформаційного простору для підвищення обґрунтованості, оперативності та стратегічної спрямованості управлінських рішень.
Економічні фактори адаптивності штучного інтелекту в умовах волатильності криптовалютного ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шухманн, Вадим Александерович
У статті досліджено економічні фактори адаптивності систем штучного інтелекту (ШІ) в умовах волатильності криптовалютного ринку й обґрунтовано доцільність їх розгляду як складової економічної результативності та технічної якості моделей. Показано, що нестабільність криптовалютного ринку, режимні злами волатильності та ліквідності, інформаційна розбіжність і мікроструктурні обмеження виконання угод формують середовище, у якому ефект від адаптації визначається балансом між очікуваним приростом результативності та сукупними витратами. Методологічна основа роботи поєднує концептуальний аналіз і синтез сучасних підходів фінансової економетрики, машинного навчання та навчання з підкріпленням. Здійснено порівняльний аналіз дослідницьких постановок щодо нестаціонарності та дрейфу даних, а також узгодження системи критеріїв оцінювання, орієнтованих на економічний результат. Особливу увагу приділено ролі транзакційних витрат (комісій, спредів, прослизання), інформаційних витрат (збирання, очищення й оновлення даних), вартості обчислювальних ресурсів, ризикових лімітів і інституційних обмежень у визначенні допустимої інтенсивності оновлення моделей і правил ухвалення рішень. Запропоновано методологічну рамку класифікації детермінант адаптивності за групами режимно-ринкових умов, витратних параметрів і ресурсно-організаційних обмежень, а також двоконтурну логіку адаптації, що поєднує моніторинг змін ринкових режимів і дрейфу даних із економічно вмотивованим рішенням про оновлення моделі, набору ознак і правил. Наукова новизна полягає у формуванні критеріїв оцінювання адаптації, які пов’язують технічні рішення з чистим ефектом після витрат, ризик-метриками та стабільністю в різних ринкових режимах. Практичні висновки можуть бути використані для проєктування адаптивних ШІ-систем у криптоаналітиці, алгоритмічній торгівлі та ризик-менеджменті, а також для стандартизації порівняння альтернативних стратегій адаптації з урахуванням реальних витрат виконання угод і ризикових обмежень. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією рамки на різних торговельних майданчиках і часових горизонтах та з формалізацією порогів, за яких адаптація забезпечує додану вартість після витрат.
Цифровізація управління фінансами територіальних громад: можливості та обмеження
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Романовська, Юлія Анатоліївна
У статті досліджено цифровізацію управління фінансами територіальних громад України як інституційну трансформацію бюджетного управління, що виходить за межі технічного впровадження інформаційних систем і передбачає зміну логіки прозорості, підзвітності, ефективності й участі громадян у фінансових процесах. Узагальнено підходи вітчизняних дослідників до проблематики управління місцевими фінансами в умовах децентралізації, воєнних і післявоєнних викликів, а також визначено наукові прогалини щодо інтеграції цифрових рішень у єдину систему фінансового менеджменту громад і їх впливу на якість управлінських рішень. Систематизовано ключові цифрові рішення, що застосовуються у фінансовому управлінні ТГ (зокрема ProZorro, E-Data, openbudget.gov.ua, електронний документообіг, ГІС та ін.), і показано, що станом на початок 2026 року в Україні сформовано базовий цифровий каркас, орієнтований переважно на прозорість і підзвітність, тоді як інструменти стратегічного планування, прогнозування та управління ризиками використовуються фрагментарно. Обґрунтовано, що ефективність цифровізації фінансів ТГ фактично починається з доступу до інтернету як базової інфраструктури, яка забезпечує функціонування цифрових платформ, інтеграцію даних між рівнями публічного управління та реальну участь стейкхолдерів. На основі статистичних джерел про інтернет-охоплення та цифровий розрив (місто/село) доведено, що нерівномірність доступу створює структурні обмеження для інклюзивної цифровізації. Зроблено висновок про необхідність комплексної політики, що поєднує цифрові інструменти з розвитком інтернет-покриття, цифрових компетентностей, кібербезпеки та альтернативних каналів доступу для вразливих груп. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх використання територіальними громадами при формуванні цифрових стратегій і пріоритетів модернізації фінансового управління.
Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності банків на засадах ESG-принципів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Маринчак, Лілія Романівна
Метою статті є обґрунтування організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності банківських установ на засадах ESG-принципів та розробка практичних рекомендацій щодо його впровадження в діяльність українських банків в умовах євроінтеграції та повоєнного відновлення. У статті систематизовано організаційні компоненти впровадження ESG-принципів у діяльність банку за трьома рівнями управління: стратегічний, тактичний та операційний. Ідентифіковано та класифіковано економічні інструменти стимулювання ESG-трансформації банківського сектора за рівнями застосування: макрорівень представлений диференційованими нормативами капіталу та податковими пільгами, мезорівень містить програми рефінансування та гарантії міжнародних фінансових організацій, мікрорівень охоплює зелене ціноутворення та емісію зелених облігацій. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності банку на засадах ESG-принципів, який інтегрує організаційні структури, економічні стимули та процесні складові. Механізм передбачає чотири послідовні етапи реалізації – від діагностики ESG-зрілості до виходу на ринок зелених облігацій та участі в міжнародних рейтингах. Обґрунтовано систему показників ефективності механізму, яка охоплює фінансові, ризикові та репутаційні індикатори діяльності банку. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку інтегральної методики оцінки впливу ESG-факторів на конкурентоспроможність банків з урахуванням специфіки українського ринку, побудову економетричних моделей залежності між рівнем ESG-зрілості банку та його фінансовими показниками, дослідження механізмів фінансування зеленого відновлення України банківським сектором і розробку рекомендацій щодо гармонізації національних ESG-стандартів з європейськими вимогами.
The Role of Financial Systems in Economic Growth through Savings and Investment Accumulation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рудевська, Вікторія Ігорівна; Уханьова, Катерина Олегівна
Мета статті – дослідити роль фінансових систем у забезпеченні економічного зростання шляхом акумуляції внутрішніх заощаджень і їх трансформації в інвестиції на основі порівняльного аналізу країн з різними моделями економічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі фінансових систем у забезпеченні економічного зростання в умовах зростаючої макроекономічної нестабільності, структурних зрушень і глобальних шоків. У сучасній світовій економіці традиційні джерела зростання дедалі більше вичерпують свій потенціал, що підвищує значущість механізмів внутрішньої акумуляції заощаджень і їх ефективного перетворення в інвестиції як ключових чинників довгострокового розвитку. Особливої актуальності проблема набуває у контексті нерівномірності економічного розвитку країн і відмінностей у моделях функціонування фінансових систем. Порівняльний аналіз економік із високими рівнями заощаджень та інвестицій, розвинених індустріальних країн і посткризових економік дозволяє виявити структурні обмеження та можливості фінансових систем у стимулюванні економічного зростання. Водночас уповільнення темпів зростання в країнах з високою інвестиційною активністю свідчить про необхідність переосмислення ролі фінансового посередництва та якості інвестицій, а не лише їх кількісних параметрів. У цій статті розглянуто роль фінансових систем у сприянні економічному зростанню шляхом накопичення внутрішніх заощаджень і їх перетворення на інвестиції. Дослідження поєднує теоретичну базу з порівняльним емпіричним аналізом окремих економік, що перебувають на різних стадіях розвитку: країн з високим рівнем заощаджень, розвинених промислових держав та економік, які відновлюються після кризи. Використовуючи макроекономічні показники, такі як валові внутрішні заощадження, валове накопичення капіталу та реальний приріст ВВП, дослідження визначає структурні відмінності в моделях фінансового накопичення та їх вплив на динаміку довгострокового зростання. Результати показують, що економіки зі стабільними та значними внутрішніми заощадженнями мають більше можливостей для підтримки інвестицій та довгострокового зростання. Однак сила цього взаємозв'язку зменшується у міру просування розвитку до розвинених стадій. Натомість країни, що зазнають структурних потрясінь, стикаються з постійним дефіцитом інвестицій через ослаблення спроможності до заощадження, що значно обмежує економічне відновлення. Результати дослідження підкреслюють, що фінансові системи сприяють економічному зростанню не тільки завдяки обсягу накопичених ресурсів, а й завдяки ефективності фінансового посередництва та якості інституцій. У дослідженні зроблено висновок, що зміцнення механізмів внутрішнього заощадження та підвищення ефективності інвестицій мають вирішальне значення для посилення економічної стійкості та підтримки сталого зростання, особливо в посткризових і перехідних економіках.
Удосконалення класифікації видів загроз економічній безпеці підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Пасенчук, Павло Васильович
У статті досліджено теоретико-методичні підходи до класифікації загроз економічній безпеці підприємства в умовах сучасних трансформаційних процесів. Обґрунтовано, що традиційні класифікації загроз не повною мірою відображають динамічний, комплексний і гібридний характер сучасних ризиків, зумовлених глобалізацією, цифровізацією, інноваційним розвитком і посиленням соціально-екологічних викликів. У процесі дослідження застосовано системний, структурно-функціональний та логіко-аналітичний підходи, за допомогою яких сформовано узагальнену класифікацію загроз економічній безпеці підприємства. Особливу увагу приділено внутрішнім загрозам, які безпосередньо піддаються управлінському впливу та мають вирішальне значення для забезпечення стабільності функціонування підприємства. Запропоновано введення класифікаційної ознаки за сферами діяльності підприємства, що передбачає загрози виробничої, збутової, інформаційної, кадрової, правової, соціальної сфер і сфери внутрішнього контролю. Доведено, що деталізація загроз у такому розрізі сприяє формуванню більш ефективної діяльності системи економічної безпеки, оскільки дозволяє виявити ключові джерела негативного впливу та розробити ефективні превентивні і коригувальні заходи, спрямовані на забезпечення оперативного захисту ресурсів, фінансової стабільності та зміцнення конкурентних позицій підприємства. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення системи економічної безпеки підприємства, підвищення обґрунтованості та якості управлінських рішень, а також формування ефективних превентивних і коригувальних заходів. Запропонована класифікація загроз створює аналітичну основу для зміцнення стійкості та конкурентоспроможності підприємства і забезпечення його сталого розвитку в умовах зростаючої невизначеності зовнішнього та внутрішнього середовища.
Теоретичні аспекти обліку й оподаткування прибутку в забезпеченні фінансової стійкості малого підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колєсніченко, Анастасія Сергіївна; Мисюра, Юрій Вікторович; Маркова, Аліна Ігорівна; Казимли, Казим Асад огли
Статтю присвячено удосконаленню теоретико-методичних засад щодо обліку й оподаткування прибутку малого підприємства в умовах динамічних змін бізнес-середовища, що спрямоване на забезпечення фінансової стійкості й ефективної адаптації до зовнішніх викликів. Узагальнено сутнісну роль прибутку як основного джерела самофінансування та ключового ресурсу для забезпечення фінансової стійкості підприємств, що особливо актуально в умовах посилення конкурентних умов функціонування бізнес-суб’єктів. Концептуальний підхід до розуміння ролі прибутку в діяльності суб’єкта господарювання дозволив розглянути функції прибутку у контексті стратегічного управління, адаптації до ринкових умов та забезпечення фінансової стабільності. Виявлено, що дискусійним залишається питання трактування сутності прибутку, що ускладнює формування єдиного методичного підходу. Доведено, що відсутність єдиного методичного підґрунтя для обліку й оподаткування прибутку зумовлює низку проблем, які потребують подальшої гармонізації національних стандартів обліку із Міжнародними стандартами, оскільки останні надають більш розширену характеристику та вимоги до розкриття інформації. Запропоновано розглядати фінансові результати у подвійному розумінні: як історичну систему показників для оцінки ефективності та як імператив майбутнього планування, що є основою для ухвалення управлінських рішень, підвищення кредитоспроможності та зниження вартості залучення капіталу. Обґрунтовано, що облік прибутку безпосередньо корелює з обраною системою оподаткування малого підприємства, а фінансова стійкість малого підприємства значною мірою залежить від якості обліково-аналітичного забезпечення, яке дозволяє своєчасно ідентифікувати критичні точки зниження рентабельності. У результаті, обґрунтовано, що ефективна та гнучка система управління прибутком є ключовою умовою для забезпечення довгострокової фінансової стійкості підприємства.
Організаційно-економічні механізми підвищення ефективності управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Адлер, Оксана Олександрівна
Метою наукового дослідження є обґрунтування організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності управління матеріально-технічним забезпеченням сучасного підприємства в умовах динамічного ринку й економічних викликів, зокрема нестабільності постачання та зростання вартості ресурсів. Роботу спрямовано на оптимізацію матеріально-технічних потоків, підвищення продуктивності виробництва, зниження витрат і забезпечення стабільності господарської діяльності. Методологічною основою дослідження є системний і комплексний підходи до управління матеріально-технічним забезпеченням. Використано методи аналізу наукових джерел, економічного та фінансового аналізу, порівняння, узагальнення та аналітичні моделі прогнозування матеріальних потоків. Дослідження базується на інтеграції організаційних і економічних інструментів, що охоплюють планування потреб у ресурсах, регулювання запасів, мотивацію постачальників, автоматизацію логістичних процесів та прогнозування матеріальних потоків. Встановлено, що ефективне управління матеріально-технічним забезпеченням є комплексним процесом, який поєднує функції планування, організації, контролю та економічного стимулювання. Впровадження сучасних логістичних підходів сприяє скороченню часу обігу запасів, підвищенню продуктивності виробництва та ефективності використання оборотних коштів. Дослідження обмежене аналізом діяльності конкретного підприємства та специфікою його організаційної структури. Подальші дослідження доцільно спрямувати на вдосконалення методик оцінювання ефективності матеріально-технічного забезпечення з урахуванням галузевих особливостей, інтенсивного товарообігу та цифровізації логістичних процесів. Практична цінність роботи полягає у розробленні дорожньої карти організаційно-економічного механізму управління, яка передбачає впровадження системи «just-in-time», оптимізацію логістики та автоматизацію обліку матеріальних ресурсів. Реалізація запропонованих механізмів підвищує стабільність діяльності підприємств, забезпечує раціональне використання ресурсів та зменшує економічні ризики. Наукова новизна полягає у комплексному поєднанні організаційних і економічних інструментів та обґрунтуванні їх впливу на ефективність діяльності підприємства. Отримані результати розширюють теоретичні положення щодо управління матеріально-технічним забезпеченням і можуть слугувати основою для подальших наукових досліджень і управлінських рішень.
Analyzing the Team-Building Practices: Integrating Theoretical and Practical Aspects of Facilitating Creative Thinking by Leaders
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Баркова, Катерина Олександрівна
Мета статті полягає в інтеграції теоретичних і практичних підходів до командоутворення (тимбілдингу) як інструменту, що може підсилювати креативне мислення команд за умови цілеспрямованої фасилітації з боку лідера. У процесі аналізу, систематизації та узагальнення сучасних наукових публікацій розкрито, що командоутворення формує «активи спроможності» команди, однак їх перетворення на творчі результати відбувається лише через механізми психологічної безпеки та комунікаційної поведінки, які лідер підтримує конкретними фасилітаційними діями. У результаті дослідження показано, що ключовими «вузькими місцями» є фрагментарність практик, недостатня операціоналізація лідерських «мікродій» та чутливість креативної взаємодії до гібридного контексту. Наукова новизна роботи полягає у запропонуванні прикладного протоколу C-TEAM, який поєднує командоутворювальні функції з послідовністю фасилітації креативного мислення під час повсякденних робочих обговорень, а також у формуванні практично орієнтованих рекомендацій щодо лідерських фасилітаційних дій, які підтримують баланс дивергенції та конвергенції, знижують міжособистісні ризики та підвищують якість синтезу ідей. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої логіки та протоколу керівниками команд для підвищення результативності творчого розв’язання проблем в умовах гібридної взаємодії. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є емпірична перевірка ефективності C-TEAM у різних галузях і типах команд, порівняння результатів для гібридних і повністю офлайн- і онлайн-форматів, а також уточнення умов, за яких окремі фасилітаційні дії лідера найбільше впливають на психологічну безпеку, комунікаційну поведінку та якість креативних результатів.
Реформа публічних закупівель в Україні: європейський досвід і фінансові інструменти в умовах сучасних викликів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бойченко, Дмитро Володимирович
У статті досліджено еволюцію реформи системи публічних закупівель України під впливом євроінтеграційних вимог і воєнного стану. Актуальність теми зумовлена критичним дефіцитом бюджету в умовах сучасних викликів (понад 33 % ВВП), що потребує пошуку нових інструментів фіскальної стійкості. Публічні закупівлі розглядаються як стратегічний канал освоєння зовнішньої допомоги (187 млрд євро від ЄС та 88,2 млрд дол. США від Світового банку), що вимагає прозорості та відповідності стандартам програми Ukraine Facility. Метою роботи є обґрунтування фінансових механізмів модернізації закупівель для підвищення ефективності бюджетних видатків і гармонізації національного законодавства з оціночними стандартами ЄС. Використано системний аналіз архітектури публічних фінансів, порівняльний аналіз досвіду країн ЄС (зокрема Естонії щодо «європейських порогів») і проблемний аналіз новел законодавства (Закон № 4510-IX). Дослідження базується на концепції К. Бовіса та сучасних підходах до управління державним боргом. Виявлено інституційний розрив: у 2024 році лише 10 % бюджетних видатків було охоплено процедурами Prozorro, що свідчить про домінування неконкурентних механізмів через безпекові ризики. Обґрунтовано необхідність впровадження моделі «value for money» та врахування вартості життєвого циклу (LCC). Доведено, що розвиток механізмів управління державними фінансами має базуватися на автоматизації ризик-менеджменту та посиленні контролю Міністерства фінансів. Встановлено, що оптимізація бюджетних ресурсів безпосередньо сприяє соціально-економічному розвитку через підтримку вразливих груп і ветеранських підприємств. Висвітлено роль Боргового агентства у систематизації інформаційних потоків для прозорого використання донорських коштів. Подальша гармонізація законодавства з вимогами Ukraine Facility є ключовою для відбудови за принципом «Build Back Better». Це вимагає професіоналізації кадрів та інтеграції Prozorro з європейськими платформами. Перспективи подальших розвідок полягають у розробці інструментарію оцінки проєктів публічно-приватного партнерства (ППП), що фінансуються в межах Pillar II Ukraine Facility.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options