Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1749

Browse

Now showing 1 - 20 of 57

AI-driven оцінка ефективності маркетингового мережевого комплексу стартапів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сергієнко, Олена Андріанівна; Тонєва, Кристина Валеріївна; Швець, Анастасія Дмитрівна
Сучасний етап розвитку цифрової економіки вимагає від стартапів максимальної оптимізації витрат та ефективного використання наявних фінансових ресурсів. В умовах жорсткої конкуренції цифровий маркетинг стає основним рушієм масштабування бізнесу, однак традиційні лінійні моделі атрибуції (First-Touch, Last-Touch, Linear) не здатні об’єктивно відобразити складну, багатофакторну та нелінійну динаміку взаємодії споживача з брендом. Вони або переоцінюють кінцеві точки контакту, або недооцінюють канали, які формують початкову зацікавленість, що призводить до вкрай неефективного та ризикованого розподілу маркетингового бюджету стартапу. Метою статті є розробка та емпірична валідація інноваційного методологічного підходу на основі технологій штучного інтелекту (ШІ) для кількісної оцінки центральності та істинного внеску окремих вузлів (каналів) маркетингового мережевого комплексу стартапів задля прескриптивної оптимізації їхньої інвестиційної стратегії. Для досягнення поставленої мети застосовано методи глибокого машинного навчання (зокрема нейронні мережі довгої короткочасної пам'яті (LSTM) з механізмами уваги) для високоточного моделювання часових послідовностей точок контакту клієнта, а також математичний інструментарій теорії кооперативних ігор, а саме значень Шеплі (Shapley Value) для справедливого розподілу цінності конверсії між усіма каналами-учасниками коаліції. У результаті дослідження розроблено та протестовано багатокритеріальну модель атрибуції AI-Shapley MTA. Емпіричне моделювання підтвердило її суттєву перевагу над традиційними евристичними методами (точність атрибуції зросла з 76,5 % до 81,9 %). Використання вектора Шеплі дозволило визначити істинну мережеву центральність кожного маркетингового каналу (CCI), виступаючи як ефективний детектор синергії і заміщення. Зокрема, виявлено критичну недооцінку органічного пошуку в традиційних моделях і високий ступінь зниження конверсій через платні соціальні мережі. На основі отриманих результатів сформовано комплексну систему інтегральних адаптивних метрик (С-KPI), яка включає Коефіцієнт центральності каналу (CCI), Прогностичну точність кампанії (PAC), Індекс адаптивної ефективності (AEI) та Оптимізований ROI з урахуванням довгострокової довічної цінності клієнта (LTV). Висновки підтверджують, що впровадження розробленої AI-driven оцінки докорінно трансформує маркетинговий апарат стартапу, забезпечуючи перехід від інтуїтивного розподілу коштів до керованої даними прескриптивної оптимізації. Запропонована методологія здатна підвищити загальний ROI маркетингових зусиль на 10–20 % та значно мінімізувати фінансові ризики. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку охоплюють дослідження методів федеративного навчання для забезпечення конфіденційності даних під час застосування ШІ-аналітики.
Концептуальні засади інтеграції маркетингових бізнес-процесів у систему стратегічного управління підприємством
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Тарасюк, Михайло Вікторович; Харчук, Тетяна Валеріївна
У статті досліджено концептуальні засади інтеграції маркетингових бізнес-процесів у систему стратегічного управління підприємством в умовах формування інноваційно-адаптивного етапу розвитку управлінських концепцій. Обґрунтовано, що ускладнення зовнішнього середовища, зростання рівня невизначеності, цифровізація економіки та посилення ролі інновацій і людського капіталу зумовлюють трансформацію стратегічного управління від жорстко регламентованих моделей планування до процесно-орієнтованих, гнучких і людиноцентричних підходів. На основі узагальнення еволюції концепцій стратегічного менеджменту показано закономірне зміщення управлінського фокусу від контролю внутрішніх фінансових параметрів до забезпечення адаптивної взаємодії підприємства з динамічним і турбулентним ринковим середовищем. Доведено, що сучасний інноваційно-адаптивний етап стратегічного управління характеризується домінуванням концепції динамічних можливостей, інтеграцією принципів сталого розвитку, активним використанням цифрових технологій і поширенням стратегічного мислення на всі рівні організаційної ієрархії. Особливу увагу приділено переосмисленню ролі маркетингу в системі стратегічного управління підприємством. Обґрунтовано, що маркетинг у сучасних умовах виходить за межі традиційної функціональної підсистеми та трансформується у наскрізний бізнес-процес, інтегрований у стратегічну архітектуру управління. Показано, що саме маркетингові бізнес-процеси виступають носіями стратегічної чутливості підприємства, забезпечують формування клієнтської цінності, створюють інформаційну основу для прийняття і корекції стратегічних рішень, а також сприяють подоланню розриву між стратегічним плануванням і практичною реалізацією стратегії. Доведено, що інтеграція маркетингових бізнес-процесів у систему стратегічного управління є необхідною умовою формування динамічних можливостей, підвищення адаптивності бізнес-моделі та забезпечення стратегічної стійкості підприємства. Зроблено висновок, що маркетинг у межах інноваційно-адаптивної парадигми набуває системоутворюючого характеру та виступає ключовим механізмом трансляції стратегічних цілей у процесну площину розвитку підприємства.
Цифрова трансформація системи управління будівельними підприємствами на основі інноваційних підходів до управління людськими ресурсами в контексті сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шимановська-Діанич, Людмила Михайлівна; Лозова, Оксана Василівна; Сосян, Максим Михайлович
У статті узагальнено теоретичні положення та практичні підходи до цифрової трансформації системи управління будівельними підприємствами з акцентом на впровадження інноваційних підходів до управління людськими ресурсами у контексті сталого розвитку. Обґрунтовано, що в умовах воєнної нестабільності, посткризового відновлення економіки та активної цифровізації будівельної галузі людський капітал виступає ключовим чинником забезпечення адаптивності, інноваційності та управлінської стійкості підприємств. У роботі визначено специфіку системи управління людськими ресурсами будівельних підприємств, яка характеризується високою залежністю від кваліфікації персоналу, міждисциплінарністю компетентностей, зростанням ролі цифрових технологій і необхідністю узгодження економічних, соціальних та організаційних цілей розвитку. Доведено, що традиційні кадрові підходи не забезпечують ефективної реалізації процесів цифрової трансформації та потребують переходу до інноваційних моделей HR-менеджменту, інтегрованих у загальну систему стратегічного управління. У межах дослідження розроблено концептуальну модель інноваційного розвитку HR-системи будівельного підприємства, яка поєднує цифрові HR-інструменти (Digital HR, HR-аналітику, системи навчання і розвитку), гнучкі організаційні форми, людиноцентричні підходи й елементи інноваційної корпоративної культури. Прикладну апробацію запропонованих підходів здійснено на базі ТЗДВ «Полтаватрансбуд», що дало змогу сформувати стратегічні орієнтири розвитку HR-системи, паспорт моделі та систему ключових показників ефективності для моніторингу результатів цифрових і організаційних змін. Результати дослідження свідчать, що впровадження інноваційної HR-моделі в межах цифрової трансформації системи управління сприяє підвищенню продуктивності праці, залученості персоналу, зниженню плинності кадрів і формуванню позитивного бренду роботодавця. Стаття має практичну цінність для керівників будівельних підприємств, HR-фахівців і науковців, які досліджують проблеми цифровізації управління, інноваційного розвитку людського капіталу та забезпечення сталого розвитку в сучасних умовах.
Managerial Decision-Making in the Context of Digital Transformation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабенко, Максим Віталійович; Пивавар, Ірина Володимирівна; Морозова, Надія Леонідівна; Литвиненко, Андрій Володимирович
У багатьох організаціях прийняття управлінських рішень базується на використанні розрізненої та несистематизованої інформації й обмежених аналітичних можливостях менеджерів. Це знижує обґрунтованість рішень, підвищує ймовірність помилок і ускладнює досягнення стратегічних цілей, особливо в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Цифрова трансформація, своєю чергою, зумовлює стрімке зростання обсягів і різноманітності даних із внутрішніх і зовнішніх джерел, відкриваючи можливості для прийняття рішень на основі доказової аналітики, прогнозування та моделювання сценаріїв. Водночас це ускладнює їх збирання, обробку й інтерпретацію. Інформаційне перевантаження, відсутність уніфікованих стандартів даних і недостатній рівень цифрових компетентностей управлінців можуть нівелювати переваги цифровізації та створювати додаткові бар’єри. За таких умов зростає потреба у системному підході до застосування цифрових технологій у процесах прийняття управлінських рішень, що передбачає інтеграцію аналітичних платформ, автоматизованих систем та інструментів інтелектуального аналізу даних у єдиний управлінський простір. Метою статті є аналіз специфіки прийняття управлінських рішень у процесі цифрової трансформації та з’ясування значення сучасних цифрових технологій для підвищення результативності управлінської діяльності. Для досягнення поставленої мети у статті проаналізовано сутність і зміст процесу прийняття управлінських рішень; охарактеризовано вплив цифрової трансформації на управлінські процеси; визначено основні цифрові інструменти та технології, що застосовуються у прийнятті управлінських рішень; узагальнено переваги та ризики використання цифрових рішень у системі управління. Окремий акцент зроблено на окресленні ключових напрямів удосконалення процесу прийняття управлінських рішень в умовах цифровізації, що передбачають інтеграцію сучасних цифрових технологій в управлінську діяльність, використання аналітичних платформ і систем підтримки прийняття рішень, упровадження інструментів інтелектуального аналізу даних і прогнозної аналітики. Визначено необхідність формування цифрових компетентностей управлінського персоналу, уніфікації стандартів роботи з даними, автоматизації інформаційних потоків та забезпечення єдиного інформаційного простору для підвищення обґрунтованості, оперативності та стратегічної спрямованості управлінських рішень.
Самоменеджмент як внутрішній ресурс стратегічного управління телекомунікаційним підприємством
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сяська, Олена Василівна
Статтю присвячено дослідженню самоменеджменту як стратегічного ресурсу управління телекомунікаційним підприємством у динамічному ринковому середовищі. Актуальність теми зумовлена необхідністю пошуку нових внутрішніх джерел конкурентоспроможності ПрАТ «ВФ Україна» в умовах цифрової трансформації і воєнних викликів. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано, що в умовах висококонкурентного телекомунікаційного ринку самоменеджмент персоналу постає не лише інструментом особистої ефективності, а й головним внутрішнім ресурсом стратегічного управління підприємством. Аналіз діяльності ПрАТ «ВФ Україна» засвідчив, що досягнення високих операційних і фінансових показників безпосередньо залежить від здатності працівників до самоорганізації, самомотивації та управління власним інтелектуальним потенціалом. Зазначено, що розвиток стратегічного мислення працівника формує цільовий вектор для творчої активності, яка, своєю чергою, трансформується в інноваційну поведінку. Саме така послідовність дозволяє конвертувати абстрактні стратегічні цілі компанії у конкретні цифрові продукти та сервіси. Доведено, що стратегічне мислення виступає первинним фільтром, який спрямовує творчий потенціал працівника на створення ідей, що мають стратегічну цінність для бізнесу, тоді як інноваційна поведінка забезпечує їхню практичну реалізацію. Запропоновано нові стратегічно орієнтовані методи самоменеджменту, які спрямовані на розвиток стратегічного мислення, стимулювання творчої активності та інноваційної поведінки працівників. Обґрунтовано, що впровадження запропонованих методів на всіх рівнях управління ПрАТ «ВФ Україна» дозволить оптимізувати показники індивідуальної та колективної продуктивності кожного працівника, підвищити якість і швидкість впровадження інноваційних рішень, покращити операційну ефективність та забезпечити стійке зростання фінансових результатів компанії.
Формування стратегічної моделі сталого відновлення транспортно-логістичної інфраструктури України в умовах глобальних викликів та SMART-технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Смерічевська, Світлана Василівна; Іваненко, Лариса Михайлівна; Євтушенко, Кирило Володимирович
У статті обґрунтовано стратегічні підходи до сталого відновлення транспортно-логістичної інфраструктури України в умовах глобальних викликів, ризиків воєнного часу та прискореної SMART-трансформації. Актуальність дослідження зумовлена масштабними пошкодженнями інфраструктури, обмеженими фінансовими й інституційними ресурсами, зростаючими ризиками, пов'язаними з безпекою і кліматом, а також необхідністю інтеграції України в європейський та світовий транспортно-логістичний простір. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованої основи для формування стратегії сталого відновлення на основі комплексної оцінки внутрішніх можливостей і зовнішніх обмежень. Методологічною основою дослідження є кількісно вдосконалений SWOT-аналіз, адаптований до умов високої невизначеності. Аналіз інтегрує офіційні статистичні дані, аналітичні оцінки міжнародних організацій та експертні оцінки, надані фахівцями транспортно-логістичних компаній, що підвищує достовірність і практичну значущість результатів. Кількісна оцінка взаємодії між внутрішніми та зовнішніми факторами дозволила ранжувати ключові рушійні сили, слабкі сторони, можливості та загрози, а також визначити пріоритетні напрями для стратегічного втручання. На основі отриманих результатів запропоновано дворівневу стратегічну модель сталого відновлення. Перший рівень зосереджений на аналітичній діагностиці та стратегічному визначенні пріоритетів, тоді як другий рівень забезпечує практичну реалізацію за допомогою SMART-технологій, фінансових та інституційних механізмів, державно-приватного партнерства та адаптивних інструментів управління ризиками. Особливу увагу приділено цифровій трансформації, зеленій логістиці, кібер- та кліматичній стійкості, а також соціальній інклюзивності. Модель складається з системи моніторингу та зворотного зв’язку, що дає змогу постійно адаптувати стратегічні рішення до змін зовнішніх умов. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування запропонованої моделі в розробці національних і галузевих транспортних стратегій, програм післявоєнного відновлення та міжнародних інвестиційних ініціатив, спрямованих на сталий розвиток інфраструктури в Україні.
Трансформація виробничої, складської і транспортної логістики в системі розбудови ринкової інфраструктури України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Панченко, Володимир Анатолійович; Панченко, Оксана Петрівна
У статті здійснено комплексне дослідження ролі транспортної і складської логістики у забезпеченні ефективності логістичних процесів у сучасних умовах функціонування економіки України. Обґрунтовано, що транспортна та складська логістика виступають взаємопов’язаними системними елементами логістичних систем, які забезпечують узгодженість матеріальних, інформаційних і фінансових потоків у межах ланцюгів постачання та безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. Розкрито сутність логістики у широкому та вузькому значеннях, а також визначено місце транспортної та складської логістики в структурі логістичної системи підприємства. Особливу увагу приділено аналізу впливу пандемії COVID-19 та повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України на функціонування транспортно-логістичних і складських систем. Доведено, що порушення традиційних транспортних маршрутів, руйнування інфраструктури, кадровий дефіцит, зростання витрат на перевезення та обмеженість складських потужностей суттєво ускладнили логістичну діяльність і зумовили необхідність перегляду логістичних стратегій українських підприємств, зокрема у частині управління запасами, регіонального перерозподілу складських потужностей і забезпечення безперервності ланцюгів постачання. Проаналізовано сучасні напрями інноваційної трансформації транспортної і складської логістики, зокрема впровадження систем управління транспортом (TMS) і складом (WMS), технологій GPS-моніторингу, радіочастотної ідентифікації (RFID), Інтернету речей, штучного інтелекту та автоматизованих складських комплексів. Визначено їхні ключові переваги й обмеження в умовах української економіки, а також окреслено інституційні, інфраструктурні, фінансові та безпекові бар’єри, що стримують масштабування інновацій.
Проєктування динамічної системи управління якістю: моніторинг, попередження та швидке реагування на ризики якості в цифрову епоху
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Осокіна, Алла Вікторівна; Шатілова, Олена Володимирівна; Данилюк, В'ячеслав Олексійович
Метою дослідження є формулювання концептуальних засад проєктування архітектури динамічної системи управління якістю (ДСУЯ) та розробка багаторівневої моделі її побудови, яка інтегрує моніторинг даних, механізми раннього попередження та керованого швидкого реагування, забезпечуючи безперервне поліпшення й адаптивність системи. У статті надано аналіз поняття динамічності систем управління якістю на основі вимог ISO 9001:2015, ISO 9004:2018 та ISO 31000:2018 і здійснено порівняльний аналіз підходів до управління ризиками, на підставі чого визначено ключові передумови інтеграції системи управління якістю (СУЯ) бізнес-організацій у цифрове середовище. Висунуто гіпотезу, що ядро ДСУЯ формує підходи, що базуються на системах раннього попередження (EWS), неперервності бізнесу (BC) і замкненому контурі коригувальних і запобіжних дій (closed-loop CAPA), а цифрові інструменти – інтернет речей (IoT), комплексні інформаційні системи управління підприємствами (ERP/CRM), штучний інтелект та машинне навчання (AI/ML) – забезпечують керованість контуру. Новизна дослідження пов’язана із перетворенням цього ядра на принципи, модулі та кроки впровадження через формування багаторівневої моделі побудови ДСУЯ. У результаті визначено динамічність СУЯ як здатність адаптувати процеси за ризик-сигналами. Зіставлено фокус ризиків на процесному, стратегічному та організаційному рівнях і виділено п’ять передумов інтеграції. Сформульовано архітектуру ДСУЯ як зв’язок циклу PDCA з контуром моніторингу та EWS-параметрами. Розроблено багаторівневу модель, що інтегрує контекст, дані, EWS, CAPA, BC та переводить управління якістю від контролю до профілактики. Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття ДСУЯ та її принципів як механізму поліпшення, керованого даними. Практичне значення роботи пов’язано з використанням моделі ДСУЯ як «дорожньої карти» для налаштування моніторингу, раннього попередження та реагування в бізнес-організаціях. Цінність дослідження визначається інтеграцією PDCA, EWS, BC і CAPA у повторюваний управлінський цикл, а також акцентуванням уваги на ролі культури прийняття рішень і відповідальності персоналу в СУЯ. Обмеженням є теоретичний характер роботи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією моделі, розробкою метрик зрілості СУЯ та оцінкою економічного ефекту.
Удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях на основі міжнародних практик управління персоналом
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Віштак, Інна Вікторівна; Майданевич, Леонід Олександрович
У статті досліджено теоретичні та прикладні засади удосконалення механізмів формування соціально-психологічного клімату в організаціях з урахуванням міжнародних практик управління персоналом. Підкреслено, що соціально-психологічний клімат є системним індикатором організаційної культури, який визначає рівень задоволеності працівників, їх залученість, інноваційну активність і продуктивність праці. На основі узагальнення підходів розкрито сутність сучасних стандартів створення безпечного та орієнтованого на розвиток людського потенціалу робочого середовища. Ідентифіковано ключові проблеми адаптації міжнародних принципів управління персоналом до українських реалій: обмеженість фінансових ресурсів, недостатня управлінська компетентність, низький рівень довіри всередині колективів, а також відсутність ефективних механізмів зворотного зв’язку та моніторингу стану соціально-психологічного клімату. Аргументовано, що для підвищення соціально-психологічного клімату на українських підприємствах доцільно орієнтуватися на сучасні тенденції країн ЄС, зокрема розвиток корпоративних програм підтримки ментального здоров’я та професійного добробуту працівників; впровадження моделей партисипативного управління, що передбачають активну участь персоналу у прийнятті рішень; формування систем наставництва, коучингу та постійного навчання; запровадження цифрових інструментів комунікації для підвищення відкритості та прозорості внутрішніх процесів; розбудову корпоративної культури довіри, партнерства та етичної відповідальності. Наукова новизна дослідження полягає у запропонуванні інтегрованої моделі адаптації міжнародних HR-практик до українського соціально-економічного контексту, яка поєднує організаційно-управлінські, психологічні та цифрові інструменти розвитку персоналу. Запропоновано концептуальну модель удосконалення соціально-психологічного клімату, засновану на принципах корпоративної соціальної відповідальності, адаптивного лідерства, розвитку людського капіталу та підвищення гнучкості організацій. Визначено, що реалізація цих підходів сприяє зменшенню емоційного вигорання, підвищенню залученості працівників, зміцненню командної взаємодії, формуванню позитивного іміджу роботодавця та посиленню конкурентоспроможності підприємства у глобальному середовищі. Встановлено, що поєднання міжнародного досвіду з національними особливостями управління персоналом створює основу для формування соціально орієнтованої організаційної культури, яка забезпечує сталість, ефективність і соціальну відповідальність українських підприємств у контексті євроінтеграційних процесів.
Удосконалення методології аналізу управлінського впливу через розмежування та інтеграцію ключових категорій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Івченко, Євген Анатолійович; Снопенко, Михайло Георгійович
У статті обґрунтовано концептуальну модель аналітичного осмислення управлінського впливу, яка базується на чіткому розмежуванні та взаємозв’язку понять «чинник», «критерій», «показник» і «результативність». Доведено, що таке розділення усуває методологічну плутанину, притаманну багатьом сучасним дослідженням, і забезпечує побудову цілісної аналітичної рамки управлінського аналізу. Визначено, що критерії управлінського впливу виконують роль нормативно-аналітичних орієнтирів, за якими здійснюється оцінювання, класифікація та коригування управлінських дій, тоді як чинники відображають умови та ресурси, що детермінують їх ефективність. Показники розглянуто як операціоналізовані індикатори досягнення критеріїв, а результативність – як підсумковий вимір ефективності впливу. Запропоновано дві альтернативні моделі логіки взаємодії аналітичних елементів: «чинники – критерії – показники – результативність» та «критерії – показники – чинники – результативність», кожна з яких має окреме аналітичне призначення та застосовується залежно від контексту. Модель підкреслює адаптивну природу управлінських процесів та їх здатність реагувати на соціально-економічну нестабільність, цифрову трансформацію та кризові виклики. Проаналізовано основні підходи до трактування категорій «чинник» і «критерій» у сучасній науковій літературі; доведено синонімічність понять «чинник» і «фактор» і методологічну відмінність «критеріїв» і «показників». У результаті обґрунтовано цінність використання узагальненої логіко-функціональної моделі управлінського впливу як інструменту стратегічного аналізу, оцінювання ефективності управління та формування адаптивних управлінських рішень в умовах невизначеності, цифрової трансформації та кризових змін.
Analyzing the Team-Building Practices: Integrating Theoretical and Practical Aspects of Facilitating Creative Thinking by Leaders
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Баркова, Катерина Олександрівна
Мета статті полягає в інтеграції теоретичних і практичних підходів до командоутворення (тимбілдингу) як інструменту, що може підсилювати креативне мислення команд за умови цілеспрямованої фасилітації з боку лідера. У процесі аналізу, систематизації та узагальнення сучасних наукових публікацій розкрито, що командоутворення формує «активи спроможності» команди, однак їх перетворення на творчі результати відбувається лише через механізми психологічної безпеки та комунікаційної поведінки, які лідер підтримує конкретними фасилітаційними діями. У результаті дослідження показано, що ключовими «вузькими місцями» є фрагментарність практик, недостатня операціоналізація лідерських «мікродій» та чутливість креативної взаємодії до гібридного контексту. Наукова новизна роботи полягає у запропонуванні прикладного протоколу C-TEAM, який поєднує командоутворювальні функції з послідовністю фасилітації креативного мислення під час повсякденних робочих обговорень, а також у формуванні практично орієнтованих рекомендацій щодо лідерських фасилітаційних дій, які підтримують баланс дивергенції та конвергенції, знижують міжособистісні ризики та підвищують якість синтезу ідей. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої логіки та протоколу керівниками команд для підвищення результативності творчого розв’язання проблем в умовах гібридної взаємодії. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є емпірична перевірка ефективності C-TEAM у різних галузях і типах команд, порівняння результатів для гібридних і повністю офлайн- і онлайн-форматів, а також уточнення умов, за яких окремі фасилітаційні дії лідера найбільше впливають на психологічну безпеку, комунікаційну поведінку та якість креативних результатів.
Економічні фактори адаптивності штучного інтелекту в умовах волатильності криптовалютного ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шухманн, Вадим Александерович
У статті досліджено економічні фактори адаптивності систем штучного інтелекту (ШІ) в умовах волатильності криптовалютного ринку й обґрунтовано доцільність їх розгляду як складової економічної результативності та технічної якості моделей. Показано, що нестабільність криптовалютного ринку, режимні злами волатильності та ліквідності, інформаційна розбіжність і мікроструктурні обмеження виконання угод формують середовище, у якому ефект від адаптації визначається балансом між очікуваним приростом результативності та сукупними витратами. Методологічна основа роботи поєднує концептуальний аналіз і синтез сучасних підходів фінансової економетрики, машинного навчання та навчання з підкріпленням. Здійснено порівняльний аналіз дослідницьких постановок щодо нестаціонарності та дрейфу даних, а також узгодження системи критеріїв оцінювання, орієнтованих на економічний результат. Особливу увагу приділено ролі транзакційних витрат (комісій, спредів, прослизання), інформаційних витрат (збирання, очищення й оновлення даних), вартості обчислювальних ресурсів, ризикових лімітів і інституційних обмежень у визначенні допустимої інтенсивності оновлення моделей і правил ухвалення рішень. Запропоновано методологічну рамку класифікації детермінант адаптивності за групами режимно-ринкових умов, витратних параметрів і ресурсно-організаційних обмежень, а також двоконтурну логіку адаптації, що поєднує моніторинг змін ринкових режимів і дрейфу даних із економічно вмотивованим рішенням про оновлення моделі, набору ознак і правил. Наукова новизна полягає у формуванні критеріїв оцінювання адаптації, які пов’язують технічні рішення з чистим ефектом після витрат, ризик-метриками та стабільністю в різних ринкових режимах. Практичні висновки можуть бути використані для проєктування адаптивних ШІ-систем у криптоаналітиці, алгоритмічній торгівлі та ризик-менеджменті, а також для стандартизації порівняння альтернативних стратегій адаптації з урахуванням реальних витрат виконання угод і ризикових обмежень. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною валідацією рамки на різних торговельних майданчиках і часових горизонтах та з формалізацією порогів, за яких адаптація забезпечує додану вартість після витрат.
The Role of Financial Systems in Economic Growth through Savings and Investment Accumulation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рудевська, Вікторія Ігорівна; Уханьова, Катерина Олегівна
Мета статті – дослідити роль фінансових систем у забезпеченні економічного зростання шляхом акумуляції внутрішніх заощаджень і їх трансформації в інвестиції на основі порівняльного аналізу країн з різними моделями економічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі фінансових систем у забезпеченні економічного зростання в умовах зростаючої макроекономічної нестабільності, структурних зрушень і глобальних шоків. У сучасній світовій економіці традиційні джерела зростання дедалі більше вичерпують свій потенціал, що підвищує значущість механізмів внутрішньої акумуляції заощаджень і їх ефективного перетворення в інвестиції як ключових чинників довгострокового розвитку. Особливої актуальності проблема набуває у контексті нерівномірності економічного розвитку країн і відмінностей у моделях функціонування фінансових систем. Порівняльний аналіз економік із високими рівнями заощаджень та інвестицій, розвинених індустріальних країн і посткризових економік дозволяє виявити структурні обмеження та можливості фінансових систем у стимулюванні економічного зростання. Водночас уповільнення темпів зростання в країнах з високою інвестиційною активністю свідчить про необхідність переосмислення ролі фінансового посередництва та якості інвестицій, а не лише їх кількісних параметрів. У цій статті розглянуто роль фінансових систем у сприянні економічному зростанню шляхом накопичення внутрішніх заощаджень і їх перетворення на інвестиції. Дослідження поєднує теоретичну базу з порівняльним емпіричним аналізом окремих економік, що перебувають на різних стадіях розвитку: країн з високим рівнем заощаджень, розвинених промислових держав та економік, які відновлюються після кризи. Використовуючи макроекономічні показники, такі як валові внутрішні заощадження, валове накопичення капіталу та реальний приріст ВВП, дослідження визначає структурні відмінності в моделях фінансового накопичення та їх вплив на динаміку довгострокового зростання. Результати показують, що економіки зі стабільними та значними внутрішніми заощадженнями мають більше можливостей для підтримки інвестицій та довгострокового зростання. Однак сила цього взаємозв'язку зменшується у міру просування розвитку до розвинених стадій. Натомість країни, що зазнають структурних потрясінь, стикаються з постійним дефіцитом інвестицій через ослаблення спроможності до заощадження, що значно обмежує економічне відновлення. Результати дослідження підкреслюють, що фінансові системи сприяють економічному зростанню не тільки завдяки обсягу накопичених ресурсів, а й завдяки ефективності фінансового посередництва та якості інституцій. У дослідженні зроблено висновок, що зміцнення механізмів внутрішнього заощадження та підвищення ефективності інвестицій мають вирішальне значення для посилення економічної стійкості та підтримки сталого зростання, особливо в посткризових і перехідних економіках.
Цифровізація управління фінансами територіальних громад: можливості та обмеження
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Романовська, Юлія Анатоліївна
У статті досліджено цифровізацію управління фінансами територіальних громад України як інституційну трансформацію бюджетного управління, що виходить за межі технічного впровадження інформаційних систем і передбачає зміну логіки прозорості, підзвітності, ефективності й участі громадян у фінансових процесах. Узагальнено підходи вітчизняних дослідників до проблематики управління місцевими фінансами в умовах децентралізації, воєнних і післявоєнних викликів, а також визначено наукові прогалини щодо інтеграції цифрових рішень у єдину систему фінансового менеджменту громад і їх впливу на якість управлінських рішень. Систематизовано ключові цифрові рішення, що застосовуються у фінансовому управлінні ТГ (зокрема ProZorro, E-Data, openbudget.gov.ua, електронний документообіг, ГІС та ін.), і показано, що станом на початок 2026 року в Україні сформовано базовий цифровий каркас, орієнтований переважно на прозорість і підзвітність, тоді як інструменти стратегічного планування, прогнозування та управління ризиками використовуються фрагментарно. Обґрунтовано, що ефективність цифровізації фінансів ТГ фактично починається з доступу до інтернету як базової інфраструктури, яка забезпечує функціонування цифрових платформ, інтеграцію даних між рівнями публічного управління та реальну участь стейкхолдерів. На основі статистичних джерел про інтернет-охоплення та цифровий розрив (місто/село) доведено, що нерівномірність доступу створює структурні обмеження для інклюзивної цифровізації. Зроблено висновок про необхідність комплексної політики, що поєднує цифрові інструменти з розвитком інтернет-покриття, цифрових компетентностей, кібербезпеки та альтернативних каналів доступу для вразливих груп. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх використання територіальними громадами при формуванні цифрових стратегій і пріоритетів модернізації фінансового управління.
Інституційні моделі захисту споживачів фінансових послуг: міжнародний досвід і національна практика
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Муріна, Анна Володимирівна
У статті запропоновано типологію інституційних моделей для виконання регуляторного мандату захисту споживачів фінансових послуг. Захист споживачів фінансових послуг, так само як і загальний захист населення, став обов’язковою складовою виконання ролі держави для досягнення кращих суспільних результатів. Відповідно до зобов’язань за резолюціями Генеральної Асамблеї ООН національні уряди запроваджують різні інституційні моделі для виконання цієї ролі. Оскільки одного універсального інституційного рішення для всіх не існує, виникає потреба в систематизації міжнародного досвіду, узагальненні переваг і недоліків наявних моделей, визначенні факторів впливу на вибір інституційної моделі регулювання у сфері захисту споживачів фінансових послуг. У дослідженні виокремлено п’ять основних типів таких моделей, зокрема дві умовно традиційні – модель поділу за сегментами та модель консолідованого захисту споживачів, а також три сучасні моделі – північноамериканська, модель цілеорієнтованих регуляторів і нордична, до яких спостерігається тенденція переходу національних регуляторів. Наведено основні характеристики кожної з моделей, приклади країн та особливості впровадження, узагальнено переваги й недоліки, релевантні для оцінювання можливих інституційних варіантів у конкретних національних умовах. Окремо розглянуто політико-економічні й інші умови для вибору інституційної моделі. Окреслено коло потенційно зацікавлених сторін у виборі інституційної моделі захисту споживачів фінансових послуг, проаналізовано їхні мотивації та можливі конфлікти інтересів. Розглянуто реформу регулювання фінансових ринків в Україні в контексті вибору інституційної моделі захисту споживачів фінансових послуг. Метою дослідження є систематизація міжнародного досвіду з упровадження інституційних моделей реалізації мандату на захист споживачів фінансових послуг. Проаналізовано погляди науковців на побудову інституційних моделей регулювання фінансових ринків загалом, а також нормативні документи та практики окремих національних регуляторів. Застосовано методи теоретичного узагальнення та групування для побудови типології інституційних моделей захисту споживачів фінансових послуг, а також методи формалізації, аналізу та синтезу для визначення сильних і слабких сторін кожного типу моделей.
Концентрація учасників карткових систем за кількістю платіжних засобів і платіжних пристроїв
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Любкіна, Олена Вікторівна; Тараба, Віктор Сергійович
Мета статті полягає у здійсненні комплексного аналізу динаміки концентрації платіжного ринку України в період 2021–2025 рр. Акцентовано увагу на тому, що традиційні підходи до оцінки банківської концентрації, які базуються виключно на фінансових показниках, є недостатніми для розуміння реального стану конкурентного середовища на ринку платіжних послуг. Об’єктом аналізу стали показники кількості електронних платіжних засобів (ЕПЗ), активних ЕПЗ, а також платіжної інфраструктури (термінали та пристрої самообслуговування). Для кількісної оцінки рівня концентрації в роботі використано індекси CR3, CR5, CR10, HHI, CCI, коефіцієнт ентропії та індекс відносної ентропії. У результаті дослідження встановлено, що за всіма досліджуваними показниками ринок учасників карткових систем України зберігає статус висококонцентрованого із значною вагою дуже обмеженого кола учасників ринку. Попри поступове скорочення ринкової частки державних банків, які є основними гравцями на платіжному ринку, їм здебільшого вдається зберігати лояльність клієнтів, а отже, номінальне зменшення кількості платіжних засобів не конвертується у падіння активності клієнтів. Зафіксовано суттєве зменшення концентрації у сегменті пристроїв самообслуговування у 2025 році, що пояснюється активним розгортанням власної мережі терміналів кількома банками, які раніше віддавали перевагу майже виключно дистанційному обслуговуванню. Особливу увагу приділено ТОВ «НоваПей»: завдяки використанню логістичної мережі «Нової пошти» компанія за короткий термін увійшла до лідерів за кількістю платіжних терміналів, демонструючи успішну конвертацію клієнтського досвіду з логістики у фінансові послуги. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є можливість використання зміни кількості платіжних засобів і платіжних пристроїв як проксі-показника економічної активності регіону, аналіз регіонального розподілу та порівняння концентрації банківського ринку за традиційними та за картковими показниками.
Гібридний підхід до моделювання динаміки ринку криптовалют на основі кластерного аналізу та нейромережевих технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кочорба, Валерія Юріївна
Метою статті є розробка та практична апробація комплексу моделей аналізу динаміки ринку криптовалют, що базується на поєднанні методів інтелектуального аналізу даних (Data Mining) та глибокого навчання (Deep Learning). Актуальність дослідження зумовлена високою волатильністю криптоактивів і неефективністю традиційних економетричних підходів в умовах нелінійності ринкових процесів. У роботі використано методи описової статистики та кореляційного аналізу для формування простору ознак; метод кластерного аналізу k-середніх (k-means) для класифікації криптовалют за рівнем інвестиційної привабливості; архітектури штучних нейронних мереж (ANN) та мереж довгої короткострокової пам’яті (LSTM) для прогнозування часових рядів вартості активів. Обробка даних, навчання моделей та візуалізація результатів здійснювалися мовою програмування Python з використанням бібліотек Pandas, Scikit-learn, Keras та TensorFlow. Проведено кластеризацію ринку криптовалют на основі показників капіталізації, волатильності й історичної прибутковості. Визначено оптимальну кількість кластерів (k=5) та підтверджено якість розбиття за допомогою коефіцієнта силуету (0,53). Виявлено, що найбільш привабливими для інвестування є активи 5-го кластера (висока прибутковість, помірний ризик, представник – Axie) та 3-го кластера (низький ризик, консервативна стратегія, представник – WBTC). Для монет-репрезентантів цих кластерів побудовано та навчено нейромережеві моделі. Встановлено, що модель LSTM демонструє вищу точність порівняно з класичною ANN, досягаючи коефіцієнта детермінації R2>0,93 та меншої середньоквадратичної похибки (MSE) на тестових даних. Доведено ефективність застосування «вентилів забування» у LSTM для фільтрації ринкового шуму та виявлення довгострокових трендів. Запропонований гібридний підхід дозволяє автоматизувати процес відбору активів для інвестування та підвищити точність прогнозування їхньої ринкової вартості. Отримані результати можуть бути використані як основа для побудови алгоритмічних торгових стратегій і систем підтримки прийняття рішень в управлінні інвестиційними портфелями.
Реформа публічних закупівель в Україні: європейський досвід і фінансові інструменти в умовах сучасних викликів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бойченко, Дмитро Володимирович
У статті досліджено еволюцію реформи системи публічних закупівель України під впливом євроінтеграційних вимог і воєнного стану. Актуальність теми зумовлена критичним дефіцитом бюджету в умовах сучасних викликів (понад 33 % ВВП), що потребує пошуку нових інструментів фіскальної стійкості. Публічні закупівлі розглядаються як стратегічний канал освоєння зовнішньої допомоги (187 млрд євро від ЄС та 88,2 млрд дол. США від Світового банку), що вимагає прозорості та відповідності стандартам програми Ukraine Facility. Метою роботи є обґрунтування фінансових механізмів модернізації закупівель для підвищення ефективності бюджетних видатків і гармонізації національного законодавства з оціночними стандартами ЄС. Використано системний аналіз архітектури публічних фінансів, порівняльний аналіз досвіду країн ЄС (зокрема Естонії щодо «європейських порогів») і проблемний аналіз новел законодавства (Закон № 4510-IX). Дослідження базується на концепції К. Бовіса та сучасних підходах до управління державним боргом. Виявлено інституційний розрив: у 2024 році лише 10 % бюджетних видатків було охоплено процедурами Prozorro, що свідчить про домінування неконкурентних механізмів через безпекові ризики. Обґрунтовано необхідність впровадження моделі «value for money» та врахування вартості життєвого циклу (LCC). Доведено, що розвиток механізмів управління державними фінансами має базуватися на автоматизації ризик-менеджменту та посиленні контролю Міністерства фінансів. Встановлено, що оптимізація бюджетних ресурсів безпосередньо сприяє соціально-економічному розвитку через підтримку вразливих груп і ветеранських підприємств. Висвітлено роль Боргового агентства у систематизації інформаційних потоків для прозорого використання донорських коштів. Подальша гармонізація законодавства з вимогами Ukraine Facility є ключовою для відбудови за принципом «Build Back Better». Це вимагає професіоналізації кадрів та інтеграції Prozorro з європейськими платформами. Перспективи подальших розвідок полягають у розробці інструментарію оцінки проєктів публічно-приватного партнерства (ППП), що фінансуються в межах Pillar II Ukraine Facility.
Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності банків на засадах ESG-принципів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Маринчак, Лілія Романівна
Метою статті є обґрунтування організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності банківських установ на засадах ESG-принципів та розробка практичних рекомендацій щодо його впровадження в діяльність українських банків в умовах євроінтеграції та повоєнного відновлення. У статті систематизовано організаційні компоненти впровадження ESG-принципів у діяльність банку за трьома рівнями управління: стратегічний, тактичний та операційний. Ідентифіковано та класифіковано економічні інструменти стимулювання ESG-трансформації банківського сектора за рівнями застосування: макрорівень представлений диференційованими нормативами капіталу та податковими пільгами, мезорівень містить програми рефінансування та гарантії міжнародних фінансових організацій, мікрорівень охоплює зелене ціноутворення та емісію зелених облігацій. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності банку на засадах ESG-принципів, який інтегрує організаційні структури, економічні стимули та процесні складові. Механізм передбачає чотири послідовні етапи реалізації – від діагностики ESG-зрілості до виходу на ринок зелених облігацій та участі в міжнародних рейтингах. Обґрунтовано систему показників ефективності механізму, яка охоплює фінансові, ризикові та репутаційні індикатори діяльності банку. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розробку інтегральної методики оцінки впливу ESG-факторів на конкурентоспроможність банків з урахуванням специфіки українського ринку, побудову економетричних моделей залежності між рівнем ESG-зрілості банку та його фінансовими показниками, дослідження механізмів фінансування зеленого відновлення України банківським сектором і розробку рекомендацій щодо гармонізації національних ESG-стандартів з європейськими вимогами.
Економічна сутність логістичних комунікацій у системі обліку та контролю зовнішньоекономічної діяльності підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Починок, Наталія Володимирівна; Люба, Андрій Ігорьович
Метою статті є дослідження економічної сутності логістичних комунікацій у системі обліку та контролю зовнішньоекономічної діяльності підприємства та визначення їх ролі у забезпеченні ефективності управління міжнародними потоковими процесами. Проведене дослідження дозволило виоокремити ключові аспекти організаційно-інформаційного забезпечення логістичних процесів, що охоплюють матеріальні, фінансові, інформаційні та документальні потоки, та показати їх інтеграційний вплив на облік, контроль, аналіз і податкове планування. У статті розглянуто класифікацію логістичних комунікацій за змістом, тривалістю, частотою використання та суб’єктами обміну інформацією, що дозволяє комплексно оцінити інформаційне середовище міжнародних ланцюгів постачання та спрогнозувати вплив інформаційних потоків на ефективність використання капіталу, виконання контрактів і дотримання регуляторних вимог. Особливу увагу приділено цифровим технологіям управління логістичними комунікаціями, зокрема ERP-системам, електронним платформам перевезень, RFID, blockchain та аналітиці великих даних, які забезпечують точність, своєчасність і прозорість інформаційного обміну. Визначено функціональні завдання логістичних комунікацій: інтеграційна, координаційна, інформаційно аналітична, синхронізаційна, контрольна, функція ризик менеджменту, інвестиційно економічна та стратегічна, які впливають на точність фінансової звітності, ефективність податкового планування та інвестиційну привабливість підприємства. Отримані результати дозволяють розглядати логістичні комунікації як інтегровану систему організованих взаємодій між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, що є основою ефективного управління міжнародними потоками капіталу, товарів та інформації. Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств у контексті глобалізації, цифровізації логістики та трансформації міжнародних ланцюгів постачання.

Browse

Recent Submissions