Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 5

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2520

Browse

Now showing 1 - 20 of 63

Інтеграція комунікативної стратегії та HR-менеджменту в системі національної безпеки держави
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Грузд, Марина Володимирівна; Белявцева, Вікторія Володимирівна; Барановський, Дмитро Васильович
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти інтеграції комунікативної стратегії та HR-менеджменту в системі національної безпеки держави в умовах сучасних безпекових викликів. Обґрунтовано актуальність формування комплексного підходу до управління людськими ресурсами та стратегічними комунікаціями в умовах цифровізації публічного управління, системних загроз, інформаційних атак і воєнного стану. Метою статті є обґрунтування теоретичних і практичних засад інтеграції комунікативної стратегії та HR-менеджменту в системі національної безпеки держави, а також визначення напрямів підвищення ефективності їх взаємодії в умовах сучасних безпекових викликів. У роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: метод аналізу та синтезу, системний підхід, нормативно-правовий аналіз та метод узагальнення. Інформаційною основою дослідження стали нормативно-правові акти України, стратегічні документи у сфері національної безпеки, аналітичні матеріали державних органів та наукові праці українських і зарубіжних науковців. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення стратегічних комунікацій і кадрової політики у сфері національної безпеки України. Визначено роль стратегічних комунікацій у забезпеченні суспільної довіри, інформаційної стійкості та координації діяльності органів державної влади. Водночас ефективність комунікаційної політики значною мірою залежить від кадрового потенціалу державних інституцій, рівня професійної підготовки персоналу, розвитку комунікативних компетентностей і здатності працівників діяти в кризових умовах. Розкрито особливості сучасного HR-менеджменту у сфері безпеки та оборони, зокрема питання розвитку професійних компетентностей, цифровізації кадрових процесів, психологічної підтримки персоналу та формування кадрової стійкості. Виявлено основні проблеми інтеграції комунікативної стратегії та HR-менеджменту, серед яких недостатня узгодженість кадрової та комунікаційної політики, дефіцит фахівців, низький рівень розвитку внутрішніх комунікацій і високий рівень психологічного навантаження персоналу. Запропоновано напрями вдосконалення інтеграції стратегічних комунікацій та HR-менеджменту на засадах людиноцентричного підходу, розвитку цифрових технологій, кризових комунікацій, професійного навчання та формування комунікаційної культури в системі публічного управління. Означено перспективи подальших досліджень у даному напрямку, які полягають у розробленні практичних механізмів цифрової інтеграції HR-менеджменту та стратегічних комунікацій, дослідженні інструментів штучного інтелекту в системі національної безпеки, удосконаленні кризових комунікацій і формуванні моделей психологічної стійкості персоналу в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення.
Стратегічне управління розвитком вантажного транспорту: австрійська модель та можливості її адаптації в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Власова, Валентина Петрівна; Тарновська, Ірина Віталіївна; Оліхненко, Максим Анатолійович
У статті розглянуто австрійську модель стратегічного управління розвитком вантажного транспорту як можливий орієнтир для модернізації української транспортно-логістичної системи. Дослідження зосереджене на визначенні управлінських, інфраструктурних і організаційних елементів цієї моделі, які можуть бути адаптовані в Україні з урахуванням воєнних ризиків, зміни торговельних маршрутів, перевантаження сухопутних кордонів та інтеграції до транспортного ринку ЄС. Методологічну основу роботи становлять системний підхід, порівняльний аналіз, логічне узагальнення, аналіз наукових публікацій, статистичних матеріалів і стратегічних документів Австрії, ЄС та України. Встановлено, що практична цінність австрійської моделі полягає не лише у високій частці залізничних перевезень, а насамперед у поєднанні довгострокової державної стратегії, термінальної інфраструктури, мультимодальних сервісів, цифрової координації, інституційної взаємодії та передбачуваних умов для бізнесу. Обґрунтовано, що пряме механічне перенесення австрійських інструментів в Україну неможливе через відмінності інфраструктурних умов, різну ширину колії, воєнні ризики, обмежений інвестиційний ресурс і нерівномірний розвиток прикордонних потужностей. Водночас для України релевантними є коридорне планування, розвиток сухих портів і мультимодальних хабів, залізнично-автомобільна кооперація, цифровізація процедур, підтримка регулярних інтермодальних сервісів і запровадження системи моніторингу результатів. Наукова новизна полягає в трактуванні австрійського досвіду не як набору окремих інфраструктурних рішень, а як управлінської моделі, що поєднує транспортну політику, логістичну бізнес-логіку, термінальну інфраструктуру та інституційну координацію. Практична цінність дослідження полягає у визначенні орієнтирів для держави, інфраструктурних операторів і логістичних компаній щодо переходу від фрагментарного кризового реагування до стратегічної інтеграції в європейські ланцюги постачання.
Вплив викликів кібербезпеки на систему корпоративного менеджменту підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кононенко, Олег Вікторович; Неделкова, Євгенія Богданівна
У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти впливу викликів кібербезпеки на систему корпоративного менеджменту підприємств в умовах цифровізації економіки та зростання глобальних кіберзагроз. Розглянуто еволюцію наукових підходів до розуміння ролі інформації, цифрових технологій і мережевих систем у сучасному бізнес-середовищі на основі концепцій економіки знань, мережевого суспільства, цифрової довіри та блокчейн-технологій. У роботі узагальнено наукові підходи до трактування кібербезпеки як стратегічного елементу корпоративного управління та визначено її як комплексну систему захисту інформаційного капіталу підприємства, що забезпечує безперервність бізнес-процесів, економічну стійкість і репутаційну надійність компанії. Досліджено вплив сучасних кіберзагроз на ефективність управлінських процесів, фінансову стабільність та організаційну структуру підприємств. Обґрунтовано необхідність інтеграції кібербезпеки в систему стратегічного менеджменту підприємства та визначено роль поведінкового менеджменту, культури кібергігієни та принципів цифрової довіри в забезпеченні корпоративної стійкості. Встановлено, що сучасні системи управління інформаційною безпекою мають базуватися на адаптивності, превентивному контролі ризиків та постійному моніторингу цифрового середовища. У статті запропоновано авторський механізм перед-аудиту як інструмент превентивного управління кіберризиками на підприємстві. Розкрито етапи його реалізації на основі принципу найменших привілеїв, розмежування обов’язків та ревізії прав доступу до корпоративних інформаційних ресурсів. Практична апробація механізму на прикладі Компанії А підтвердила його ефективність у мінімізації інсайдерських ризиків, оптимізації системи внутрішнього контролю, зменшенні downtime та підвищенні рівня економічної безпеки підприємства. Досліджено перспективи автоматизації перед-аудиту із використанням технологій штучного інтелекту, що дозволить здійснювати прогнозування кіберризиків, оперативний моніторинг цифрового периметра та формування сценаріїв реагування на потенційні інциденти. Визначено, що інтеграція механізмів кібербезпеки в корпоративний менеджмент є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств, розвитку міжнародного партнерства та формування України як безпечного цифрового хабу в умовах післявоєнного відновлення.
Механізм формування системи управління підприємством в умовах воєнного стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабич, Дмитро Володимирович
У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти формування системи управління підприємством в умовах воєнного стану. Визначено, що сучасні умови господарювання характеризуються високим рівнем невизначеності, дестабілізацією економічного середовища, порушенням логістичних зв’язків, дефіцитом ресурсного забезпечення та зростанням рівня ризиків, що потребує трансформації традиційних підходів до управління підприємствами. Обґрунтовано, що ефективність функціонування підприємства в умовах воєнного стану значною мірою залежить від рівня адаптивності системи управління, здатності оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та забезпечувати економічну стійкість діяльності. Досліджено особливості функціонування підприємств у період воєнного стану та визначено основні ризики і загрози, які впливають на діяльність суб’єктів господарювання. Встановлено, що важливими напрямами забезпечення стабільності діяльності підприємств є використання адаптивного та антикризового підходів до управління, інтеграція цифрових технологій у систему управлінських процесів, удосконалення механізмів стратегічного планування та ризик-менеджменту. У статті запропоновано механізм формування системи управління підприємством, який включає організаційну, економічну, інформаційну та кадрову складові, а також систему антикризового управління та ризик-менеджменту. Визначено, що інтеграція цифрових інструментів управління сприяє підвищенню оперативності прийняття управлінських рішень, забезпечує ефективну координацію бізнес-процесів та підвищує адаптивність підприємства до кризових умов функціонування. Обґрунтовано, що комплексне використання інструментів стратегічного планування, цифровізації, фінансового управління та антикризового менеджменту створює передумови для забезпечення економічної стійкості, конкурентоспроможності та безперервності діяльності підприємства в умовах воєнного стану.
Роль корпоративної соціальної відповідальності у формуванні конкурентоспроможності підприємств на міжнародних ринках в умовах глобалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шуба, Тетяна Петрівна; Шуба, Марина Володимирівна; Ляшевська, Вікторія Іванівна
У статті досліджено роль корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у формуванні конкурентоспроможності підприємств на міжнародних ринках в умовах глобалізації світової економіки. Визначено, що сучасне бізнес-середовище характеризується зростанням впливу нематеріальних факторів конкурентоспроможності, серед яких особливе місце посідає соціально відповідальна діяльність підприємств. Обґрунтовано, що корпоративна соціальна відповідальність виступає не лише етичним імперативом, а й стратегічним інструментом підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Проаналізовано основні наукові підходи до визначення сутності корпоративної соціальної відповідальності та її впливу на економічні результати підприємств. Установлено, що впровадження принципів КСВ сприяє зміцненню ділової репутації, підвищенню довіри з боку споживачів та партнерів, а також полегшує доступ до міжнародних ринків та інвестиційних ресурсів. Особливу увагу приділено ролі КСВ у забезпеченні стійких конкурентних переваг підприємств в умовах посилення міжнародної конкуренції. Доведено, що для українських підприємств інтеграція соціальної відповідальності у стратегію розвитку є важливою передумовою успішної участі в міжнародній торгівлі та адаптації до вимог глобального ринку. Водночас виявлено наявність проблем, пов’язаних із недостатнім рівнем впровадження КСВ у практику управління та обмеженим розумінням її стратегічного значення. У результаті дослідження обґрунтовано необхідність комплексного підходу до впровадження корпоративної соціальної відповідальності як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємств, що сприятиме їх ефективній інтеграції у світову економіку та забезпеченню сталого розвитку.
Вплив когнітивних спотворень на екологічні та етичні вибори споживачів у контексті сталого розвитку суспільства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Базецька, Ганна Ігорівна
У статті досліджено актуальну наукову проблему, пов’язану з існуванням розриву між екологічними намірами та реальною поведінкою споживачів (attitude-behavior gap), яка досі залишається малодослідженою у вітчизняному науковому дискурсі в контексті комплексного впливу психологічних бар’єрів на архітектуру вибору індивідів у реальних ринкових умовах. Метою статті є здійснення комплексного аналізу та квантифікації впливу латентних когнітивних спотворень на процес прийняття екологічних та етичних споживчих рішень для ідентифікації ключових поведінкових бар’єрів, що перешкоджають реалізації цілей сталого розвитку суспільства. Методологічний апарат дослідження базується на інтеграції інструментів поведінкової економіки та сучасних методів інтелектуального аналізу даних (Data Mining). Емпіричну базу сформовано на основі авторського онлайн-опитування 68 респондентів у місті Харкові із застосуванням методів описової статистики для первинного оцінювання частоти прояву домінантних когнітивних викривлень та багатовимірного кластерного аналізу на основі самоорганізованих карт Кохонена (SOM) для подальшої типізації вибірки. Результати дослідження дозволили виявити та систематизувати ключові упередження споживачів (ефект статус-кво, ефект упакування, соціальні норми, уникнення втрат тощо). На основі нейромережевого моделювання вперше ідентифіковано три стійкі поведінкові типи споживачів зі специфічними профілями когнітивної чутливості: «Конформісти», які орієнтуються на соціальні сигнали; «Раціоналізатори», які застосовують механізми самовиправдання; та «Цинічні споживачі», що виявляють високий скепсис до еко-брендів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні диференційованого підходу до аналізу архітектури споживчого вибору, який доводить неоднорідність структури когнітивних бар’єрів та спростовує ефективність універсальних інформаційних кампаній. Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності проєктування таргетованих стратегій комунікаційної взаємодії у сфері сталого маркетингу, соціального підприємництва та публічної політики для подолання конкретних ментальних пасток у споживчій свідомості.
Організаційно-методичне забезпечення стратегічного контролінгу управління витратами підприємства в системі збалансованих показників в умовах економіки знань
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кузнецова, Світлана Олександрівна; Лемешев, Олег Олегович
У статті обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення стратегічного контролінгу управління витратами підприємства в системі збалансованих показників в умовах економіки знань. Доведено, що традиційний фінансовий контроль, орієнтований переважно на ретроспективне виявлення бюджетних відхилень, є недостатнім для підтримки довгострокової конкурентоспроможності підприємства, оскільки не враховує стратегічної ролі витрат на знання, цифровізацію, інновації, розвиток компетентностей, клієнтську взаємодію та організаційне навчання. На основі узагальнення підходів збалансованої системи показників, стратегічного управлінського обліку, систем управління результативністю та досліджень інтелектуального капіталу сформовано авторське бачення стратегічного контролінгу витрат як інтегрованої системи стратегічної навігації, що забезпечує переклад стратегічних цілей підприємства в систему показників, аналітичних процедур, інформаційних потоків і управлінських рішень. Запропоновано контурну модель організаційно-методичного забезпечення стратегічного контролінгу управління витратами, яка охоплює інституційний, методичний, інформаційно-аналітичний, процесно-регламентний і поведінково-комунікаційний контури. Розроблено карту показників стратегічного контролінгу витрат за перспективами збалансованої системи показників, що дозволяє інтегрувати фінансові, клієнтські, процесні та знаннєві чинники формування вартості підприємства. Обґрунтовано, що включення показників людського, структурного та процесного капіталу до системи збалансованих показників підвищує випереджувальний характер контролінгу та дає змогу інтерпретувати витрати не лише як об’єкт скорочення, а як ресурс формування майбутніх стратегічних спроможностей. Практична цінність результатів полягає в можливості використання запропонованої моделі керівниками підприємств, фінансовими директорами, службами контролінгу та аналітичними підрозділами для побудови системи стратегічного управління витратами, орієнтованої на довгострокову результативність і конкурентоспроможність.
Європейські моделі публічного управління повоєнним відновленням територій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Самойленко, Владислав Сергійович
Європейські моделі повоєнного відновлення сформувалися в різних історичних та інституційних умовах, що зумовлює потребу в їх системному порівнянні для обґрунтування моделі публічного управління повоєнним відновленням України. Метою статті є порівняльний аналіз досвіду Німеччини після 1945 р., Хорватії в 1990–2000-х рр. і Боснії і Герцеговини після 1995 р. за єдиною аналітичною рамкою з 9 критеріїв. Дослідження виконано на основі компаративного крос-кейсового аналізу з використанням наукової літератури, нормативно-правових документів і матеріалів міжнародних організацій. За результатами аналізу виокремлено три моделі публічного управління повоєнним відновленням: державоцентричну (Німеччина), євроінтеграційну (Хорватія) та модель зовнішнього протекторату (Боснія і Герцеговина). Вони відрізняються співвідношенням внутрішнього суверенітету та зовнішнього адміністрування, а також фінансовими та інституційними механізмами. Встановлено системні ризики кожної моделі: «пастку спільного прийняття рішень», «порожню європеїзацію» та консервацію зовнішньої залежності без стратегії виходу. Доведено, що регіональні економічні наслідки війни мають довгостроковий характер і лише частково коригуються інструментами відновлення. Наукова новизна полягає в розробці структурованої компаративної рамки для зіставлення європейського досвіду. Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні комбінованої моделі для України, яка поєднує державоцентричні елементи німецького досвіду з євроінтеграційною обумовленістю хорватського типу та свідомо виключає структурні ознаки зовнішнього протекторату Боснії і Герцеговини.
Strategic Business Communication in E-Governance: Ensuring Institutional Resilience and Trust in the Conditions of Digital Public Administration
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Андрощук, Ілона Олександрівна; Горпинченко, Ольга Володимирівна; Липчанський, Володимир Олександрович; Крамар, Богдан Борисович
Статтю присвячено дослідженню ролі стратегічних бізнес-комунікацій у системі електронного врядування як важливого інструменту забезпечення інституційної стійкості та формування суспільної довіри в умовах цифрової трансформації публічного управління. Обґрунтовано, що розвиток цифрових технологій та впровадження електронного врядування зумовлюють необхідність переосмислення традиційних підходів до комунікаційної взаємодії між державою, бізнесом і громадянами. Визначено, що стратегічні бізнес-комунікації виступають системоутворювальним елементом цифрового публічного управління, який забезпечує ефективний обмін інформацією, залучення стейкхолдерів до процесів прийняття рішень, підвищення прозорості діяльності органів влади та зміцнення легітимності управлінських рішень. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування ролі стратегічних бізнес-комунікацій у системі електронного врядування як інструменту забезпечення інституційної стійкості та формування довіри до цифрового публічного управління, а також розробка концептуальних підходів до інтеграції комунікаційних механізмів у систему цифрового урядування. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема системний підхід, інституційний аналіз, методи логічного узагальнення, аналізу та синтезу, порівняльний і структурно-функціональний методи. Встановлено, що ефективність електронного врядування значною мірою залежить від рівня розвитку стратегічних бізнес-комунікацій, які забезпечують взаємодію між органами влади, бізнесом і громадянським суспільством через цифрові канали та платформи. Доведено, що інституційна стійкість сучасної системи публічного управління визначається не лише якістю цифрової інфраструктури та рівнем технологічного розвитку, але й здатністю державних інституцій підтримувати відкритий діалог зі стейкхолдерами, протидіяти дезінформації, забезпечувати прозорість діяльності та підтримувати високий рівень суспільної довіри. Обґрунтовано, що стратегічні бізнес-комунікації сприяють мінімізації інформаційної невизначеності, підвищенню адаптивності державних інституцій до кризових викликів, посиленню цифрової довіри та забезпеченню ефективності процесів цифрової трансформації. Наукова новизна дослідження полягає в розробленні авторської концептуальної моделі впливу стратегічних бізнес-комунікацій на забезпечення інституційної стійкості та довіри в системі цифрового публічного управління. Запропонована модель інтегрує ключові групи стейкхолдерів, чинники цифрового середовища, інституційні та нормативні умови, комунікаційні інструменти та результати їх функціонування в єдину систему взаємозалежних елементів цифрового врядування. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих підходів органами державної влади та місцевого самоврядування для вдосконалення комунікаційної політики, підвищення рівня суспільної довіри, зміцнення інституційної стійкості та підвищення ефективності реалізації цифрових трансформаційних проєктів у сфері публічного управління.
Стратегічне управління промисловими підприємствами в умовах ентропійної динаміки економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Подолякін, Сергій Миколайович
У статті досліджено теоретико-методичні засади стратегічного управління промисловими підприємствами в умовах ентропійної динаміки економіки. Обґрунтовано, що сучасні трансформаційні процеси, пов’язані з посиленням економічної нестабільності, воєнними ризиками, цифровою трансформацією, структурними дисбалансами та зростанням рівня невизначеності, зумовлюють необхідність переосмислення традиційних підходів до стратегічного управління промисловими підприємствами. Визначено сутність ентропійної динаміки економіки як процесу наростання хаотичності, нестабільності та втрати керованості соціально-економічних систем, що безпосередньо впливає на функціонування промислового сектора. Доведено, що ефективність стратегічного управління промисловими підприємствами значною мірою залежить від рівня адаптивності системи управління, здатності до швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища, а також інтеграції сучасних управлінських, цифрових і антикризових підходів. Проаналізовано вплив ентропійних процесів на трансформацію стратегічного управління, зокрема в частині підвищення вимог до гнучкості управлінських рішень, стратегічної стійкості, ризик-орієнтованого управління та забезпечення безперервності виробничих процесів. Обґрунтовано необхідність переходу до адаптивних моделей стратегічного управління, які забезпечують стабільність функціонування та довгострокову конкурентоспроможність промислових підприємств. Визначено ключові напрями підвищення ефективності стратегічного управління промисловими підприємствами в умовах ентропійної динаміки економіки, серед яких цифровізація управлінських процесів, розвиток стратегічного моніторингу, впровадження адаптивних механізмів управління, удосконалення системи управління ризиками, модернізація виробництва та формування стратегічного потенціалу підприємства. Доведено, що комплексна реалізація зазначених напрямів сприяє формуванню стійкої, гнучкої та конкурентоспроможної системи стратегічного управління промисловими підприємствами. Отримані результати можуть бути використані для подальшого розвитку теоретичних положень стратегічного управління промисловими підприємствами, а також у практичній діяльності суб’єктів господарювання при формуванні адаптивних стратегій розвитку в умовах ентропійної динаміки економіки.
Формування стратегії сталого розвитку підприємства в умовах цифрової трансформації економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гаврильченко, Олена Володимирівна; Красноруцький, Дмитро Олексійович
Стаття спрямована на обґрунтування ролі цифрових технологій як ключового чинника комплексної стійкості підприємства, визначення методів аналітичного забезпечення цифрової трансформації та уточнення структури стратегії сталого розвитку з урахуванням цифрової складової. У статті досліджено теоретико-методологічні засади формування цифрової стратегії сталого розвитку підприємства в умовах трансформації цифрової економіки. Обґрунтовано, що цифровізація стає ключовим детермінантом удосконалення системи стратегічного управління, оскільки забезпечує нові можливості для підвищення ефективності бізнес-процесів, оптимізації ресурсного використання, розвитку інноваційного потенціалу та зміцнення конкурентоспроможності. Проаналізовано підходи провідних науковців до трактування понять стратегічного менеджменту, цифрової економіки, цифрової трансформації та сталого розвитку, що дозволило уточнити сутність цифрової стратегії як інтегрованої моделі управління, спрямованої на збалансування економічних, екологічних і соціальних інтересів підприємства за допомогою цифрових технологій. У роботі систематизовано ключові методи стратегічного та цифрового аналізу, серед яких SWOT і PESTEL, цифровий аудит, GAP-аналіз, бенчмаркінг, аналіз зацікавлених сторін, Balanced Scorecard, сценарне планування та інші інструменти, що забезпечують комплексну оцінку зовнішнього середовища, внутрішнього потенціалу, рівня цифрової зрілості та можливостей сталого розвитку. На основі узагальнення наукових джерел і сучасних практик розроблено концептуальну модель формування цифрової стратегії сталого розвитку підприємства, яка включає визначення стратегічних цілей, вибір цифрових технологій, розроблення дорожньої карти трансформації, формування системи показників результативності та здійснення моніторингу впливу цифровізації на стійкість підприємства. Обґрунтовано, що впровадження цифрової стратегії сталого розвитку сприяє підвищенню адаптивності підприємств до викликів цифрової економіки, оптимізації управлінських рішень на основі даних, розширенню інноваційних можливостей, зменшенню екологічного навантаження, покращенню соціальної відповідальності та формуванню нових моделей створення цінності. Зроблено висновок, що використання комплексного методичного підходу до розроблення цифрової стратегії забезпечує системність і результативність трансформаційних процесів, а також створює підґрунтя для довгострокового сталого розвитку підприємства в умовах динамічного цифрового середовища.
An Integrative Review of European Business Management Challenges Caused by Force Majeure Circumstances
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чепелюк, Маргарита Ігорівна
Зростання частоти та інтенсивності форс-мажорних обставин, включно з пандемією COVID-19, геополітичною нестабільністю, масштабними енергетичними кризами та наслідками воєнних конфліктів, суттєво трансформувало системи управління європейських підприємств. У статті представлено інтегративний огляд управлінських інструментів та адаптивних стратегій, які застосовувалися компаніями Європи та України під впливом форс-мажорних подій у період 2000–2025 рр. Дослідження узагальнює наукові праці, інституційні звіти та практичні кейси з метою оцінки еволюції механізмів антикризового реагування та зростання ролі моделей управління, орієнтованих на стійкість. Особливу увагу приділено воєнному контексту діяльності українських підприємств, який демонструє унікальне поєднання імпровізаційної гнучкості, швидкої організаційної реструктуризації та прискореної цифровізації. Методологічно дослідження ґрунтується на систематичному огляді літератури, міжкризовому порівняльному аналізі та тематичному контент-аналізі. Результати показують, що адаптивне планування, сценарне моделювання, інструменти цифрової трансформації та диверсифікація ланцюгів постачання стали ключовими складовими систем антикризового управління в європейських організаціях. У дослідженні також простежено довгострокову еволюцію управлінських інструментів – від традиційного стратегічного планування та бенчмаркінгу до цифрових, Agile- та ESG-орієнтованих підходів, які активно поширилися після 2020 року. У статті запропоновано інтегровану модель організаційної стійкості, що поєднує стратегічне прогнозування, технологічні інновації та організаційну адаптивність. Отримані результати сприяють підвищенню готовності до кризових ситуацій та забезпеченню стратегічної стійкості як європейських, так і українських підприємств, що функціонують в умовах непередбачуваного та дестабілізуючого середовища.
Реактивний і проактивний підходи до контролю реалізації стратегії: теоретико-методологічний аспект
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Нескородєв, Семен Миколайович
Актуальність проблеми зумовлена наростаючою турбулентністю бізнес-середовища, яка суттєво скорочує часовий горизонт, протягом якого відхилення в реалізації стратегії можуть бути виявлені та скориговані; поширенням agile-підходів до управління, що актуалізує потребу в переосмисленні традиційних моделей стратегічного контролю, а також відсутністю цілісної концептуальної моделі системи стратегічного контролю, яка б поєднувала класичні та сучасні інструменти. Мета статті полягає в порівняльному аналізі реактивного та проактивного підходів до контролю реалізації стратегії підприємства, обґрунтуванні їхнього змістовного розмежування, виявленні їхніх переваг, обмежень та умов ефективного застосування в системі стратегічного управління. Використано методи системного аналізу, порівняльного аналізу, синтезу, а також методу типових прикладів. Досліджено сутність стратегічного контролю в системі стратегічного управління підприємством та охарактеризовано його структурні компоненти. За результатами дослідження здійснено порівняльний аналіз реактивного підходу (MBO) та проактивного підходу (BSC і OKR) до контролю реалізації стратегії за критеріями часового горизонту, типу показників, частоти контролю та характеру управлінського реагування. Встановлено, що реактивний і проактивний контроль не є альтернативними, а виконують якісно різні управлінські функції: реактивний контур забезпечує підсумкову оцінку та організаційне навчання, проактивний – безперервний моніторинг ходу реалізації та мінімальний часовий лаг реагування на відхилення. Доведено, що у структурі проактивного контуру доцільно виокремити два субконтури: стратегічний (BSC, річний горизонт) і тактичний (OKR, квартальний горизонт із щотижневим check-in). Обґрунтовано концептуальну модель цілісної двоконтурної системи стратегічного контролю підприємства (MBO – BSC – OKR). Запропоновано трирівневу архітектуру стратегічного контролю: MBO – для річної підсумкової оцінки правильності стратегічного курсу; BSC – для поточного моніторингу через випереджальні індикатори; OKR – для щотижневого управління ходом виконання стратегії в реальному часі.
Типологія аутсорсингу та етапи його впровадження на підприємстві
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Федотова, Ірина Володимирівна; Бочарова, Надія Аваківна; Стрільчук, Руслан Миколайович; Фрізель, Вероніка В’ячеславівна
У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти типології аутсорсингу та етапів його впровадження на підприємстві в умовах динамічного та нестабільного зовнішнього середовища. Обґрунтовано актуальність використання аутсорсингу як інструменту стратегічного управління, що забезпечує оптимізацію витрат, концентрацію на ключових компетенціях, підвищення гнучкості бізнес-процесів та доступ до спеціалізованих ресурсів і технологій. Проведено узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових підходів до класифікації аутсорсингу та визначено основні критерії його типологізації: функціональне призначення, рівень інтеграції, географічну локалізацію, обсяг переданих функцій, характер взаємодії між сторонами, рівень ризиків і форму контрактних відносин. На основі аналізу наукових джерел систематизовано існуючі моделі впровадження аутсорсингу та здійснено їх порівняльну характеристику з визначенням переваг і обмежень. Встановлено, що більшість наявних моделей не забезпечують комплексного поєднання стратегічного, ризик-орієнтованого та операційного підходів до управління аутсорсинговими процесами. Запропоновано авторську восьмиетапну модель впровадження аутсорсингу, яка охоплює стратегічне обґрунтування, оцінювання ризиків, визначення обсягу переданих функцій, вибір партнера, укладання контракту, трансфер функцій, моніторинг та оцінювання результатів. Особливістю моделі є інтеграція трьох рівнів управління, використання принципу безперервного вдосконалення та адаптація до умов нестабільного економічного середовища. Додатково акцентовано увагу на ролі системи контролю та механізмах оцінювання ефективності аутсорсингової взаємодії. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для підвищення ефективності управління бізнес-процесами, оптимізації ресурсного забезпечення та посилення конкурентоспроможності підприємств.
Інноваційні підходи до управління людськими ресурсами як складова системи кризового та антикризового менеджменту підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рибалко-Рак, Леся Андріївна; Гусаковська, Тетяна Олександрівна; Білінська, Олена Петрівна
Сучасні дослідження кризового та антикризового менеджменту недостатньо враховують системну інтеграцію інноваційних підходів до управління людськими ресурсами, що обмежує можливості формування організаційної стійкості в умовах зростаючої невизначеності. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад і розроблення концептуальної моделі інтеграції інноваційного HR-менеджменту в систему кризового та антикризового управління підприємством. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема аналіз, синтез, узагальнення, системний підхід, а також структурно-логічне моделювання, що дозволило забезпечити цілісне дослідження взаємозв’язку HR-менеджменту та антикризового управління. У результаті дослідження визначено ключові напрями інноваційного HR-менеджменту в кризових умовах, зокрема впровадження Agile-підходів, цифровізацію HR-процесів, використання HR-аналітики, розвиток організаційної резильєнтності персоналу та сучасні моделі управління талантами. Запропоновано концептуальну модель інтеграції HR-функції в систему антикризового менеджменту, яка охоплює стратегічний, тактичний та оперативний рівні управління й базується на безперервному аналітичному супроводі. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісного підходу до інтеграції інноваційних HR-практик у систему антикризового управління на основі міждисциплінарного синтезу теорії стратегічного управління людськими ресурсами, теорії динамічних здібностей і концепції організаційної резильєнтності. Отримані результати дозволяють розширити теоретичні уявлення про роль людського капіталу як ключового чинника забезпечення адаптивності та стійкості підприємства. Практична цінність полягає в можливості використання запропонованої моделі та інструментів для підвищення ефективності антикризового управління підприємствами, оптимізації HR-процесів, збереження та розвитку людського капіталу в умовах нестабільності.
Управління розвитком кластерних об’єднань підприємств у країнах ЄС: тренд цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Маляренко, Ярослав Андрійович; Пуліна, Тетяна Веніамінівна
У статті здійснено теоретико-методологічне осмислення управління розвитком кластерних об’єднань підприємств у країнах Європейського Союзу в контексті посилення тренду цифровізації. Обґрунтовано, що кластерна форма організації виробництва в європейському просторі виступає важливим механізмом поєднання державної політики, підприємницької ініціативи, науково-дослідного потенціалу та регіональних стратегій смарт-спеціалізації. Розкрито сутність кластерного об’єднання як мережевої соціально-економічної системи, у межах якої взаємодія підприємств, освітніх установ, інноваційних центрів, органів влади та професійних асоціацій забезпечує синергетичний ефект, підвищення конкурентоспроможності й формування стійких ланцюгів доданої вартості. Особливу увагу приділено цифровізації як новому інституційному виміру розвитку кластерів. Доведено, що цифрові платформи, аналітичні системи, хмарна інфраструктура, штучний інтелект, автоматизація управлінських процесів і кібербезпека поступово перетворюються на базові умови координації учасників кластерних екосистем. Для конкретизації цього положення використано дані річної звітності європейських банківських груп за 2024 рік, зокрема ING Group, Raiffeisen Bank International, Banco Santander, Cr?dit Agricole, Deutsche Bank, Danske Bank і BNP Paribas Fortis. Показано, що банківські групи, хоча й не є кластерами у класичному розумінні, демонструють близьку до кластерної логіку цифрової екосистеми, де поєднуються фінансові сервіси, клієнтські платформи, ІТ-інфраструктура, аналітика даних і партнерські мережі. Зроблено висновок, що цифровізація в сучасних кластерних і кластероподібних структурах виконує не лише технологічну, а й організаційно-управлінську функцію. Для України адаптація європейського досвіду цифрового управління кластерами є важливою передумовою інтеграції у виробничі, інноваційні та технологічні мережі ЄС.
Удосконалення механізму управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Юрчишена, Людмила Вікторівна; Тарнаруцька, Вікторія Валентинівна
Актуальність проблеми управління фінансовою стійкістю підприємств в умовах війни зумовлена посиленням макроекономічної нестабільності, інфляційного тиску, валютних коливань, порушенням логістичних зв’язків та зростанням фінансових ризиків для суб’єктів господарювання. У сучасних умовах фінансова стійкість підприємства виступає однією з ключових характеристик його фінансового стану, оскільки визначає здатність підтримувати платоспроможність, забезпечувати безперервність діяльності, формувати позитивні фінансові результати й адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища. В умовах війни традиційні підходи до управління фінансовою стійкістю потребують удосконалення з урахуванням сучасних економічних викликів і високого рівня невизначеності. Мета статті полягає в обґрунтуванні концептуальних підходів до вдосконалення механізму управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах війни. Для досягнення поставленої мети використано комплексний підхід, що включає методи аналізу та синтезу, порівняльний, статистичний і динамічний аналіз, коефіцієнтний і ризик-орієнтований підходи, а також системний і концептуальний підходи для обґрунтування напрямів удосконалення механізму управління фінансовою стійкістю. Інформаційну базу дослідження становили наукові праці вітчизняних учених, офіційні дані Державної служби статистики України та статистичні показники функціонування підприємств. У процесі дослідження проаналізовано сучасні наукові підходи до трактування сутності фінансової стійкості підприємства, методів її оцінювання та факторів впливу в умовах війни. Встановлено, що в сучасній економічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення поняття «фінансова стійкість підприємства», а більшість наукових досліджень зосереджені переважно на традиційних методах оцінювання фінансового стану без формування комплексного механізму адаптації підприємства до умов війни. Досліджено вплив інфляційних процесів, валютної нестабільності, зниження ділової активності та зростання фінансових ризиків на підприємства України. За результатами дослідження обґрунтовано необхідність удосконалення механізму управління фінансовою стійкістю підприємств через комплексне поєднання інструментів управління ліквідністю, структурою капіталу та фінансовими ризиками. Запропоновано концепцію управління фінансовою стійкістю підприємства, адаптовану до умов війни, що передбачає оптимізацію структури капіталу, формування резервів ліквідності, удосконалення управління грошовими потоками та впровадження ризик-орієнтованих підходів у систему фінансового управління. Отримані результати розширюють наукові підходи до забезпечення фінансової стійкості підприємств в умовах війни та можуть бути використані суб’єктами господарювання для підвищення рівня фінансової безпеки, платоспроможності й адаптивності до кризових умов функціонування.
Фінансовий контроль реалізації інвестиційних проєктів із упровадження відновлюваних джерел енергії на засадах державно-приватного партнерства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колєсніченко, Анастасія Сергіївна; Арутюнян, Самвел Суренович
Стаття присвячена комплексному дослідженню системи фінансового контролю за реалізацією проєктів із упровадженням відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в умовах інтеграції України в європейський економічний простір. Мета статті полягає в розробці теоретико-методичних засад організації системи фінансового контролю за реалізацією проєктів із упровадженням відновлюваних джерел енергії, що передбачає: обґрунтування ролі фінансового контролю як стратегічного інструменту управління, визначення багаторівневої моделі взаємодії державних, корпоративних і проєктних структур, інтеграцію сучасних фінансових інструментів у систему контролю. У роботі використано комплексний методичний підхід: системний аналіз (для побудови багаторівневої архітектури контролю); статистичний аналіз та порівняння даних МЕА, Держстату України та НКРЕКП за 2015–2024 роки (для оцінки динаміки розвитку ВДЕ); критичний аналіз нормативно-правової бази та операційних планів реалізації Національної транспортної стратегії України до 2030 року. Особливу увагу приділено багаторівневій моделі контролю, яка включає державний рівень (нормативно-правове забезпечення та регуляторна стабільність), корпоративний рівень (внутрішній аудит, комплаєнс і стратегічне планування) та проєктний рівень (моніторинг витрат і ефективності використання ресурсів). Обґрунтовано значущість сучасних фінансових інструментів – «зелених» облігацій, грантових програм, енергосервісних контрактів та механізмів державно-приватного партнерства – як засобів диверсифікації джерел фінансування та інтеграції українських проєктів у європейський ринок капіталу. Доведено, що ефективна організація фінансового контролю є передумовою реалізації довгострокових інвестиційних рішень, сприяє підвищенню інвестиційної привабливості та забезпечує баланс між економічною ефективністю, екологічною відповідальністю та соціальною користю. Результати дослідження підтверджують, що фінансовий контроль у сучасних умовах виходить за межі традиційної перевірки законності та дисципліни, перетворюючись на стратегічний інструмент управління, який формує основу для сталого розвитку та зміцнення конкурентних позицій України у глобалізованому середовищі.
Науково-методологічне підґрунтя інтеграції концептів фінансової стійкості, стабільності, стресостійкості та резильєнтності в банківському секторі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Назарова, Тетяна Юріївна
Стаття присвячена формуванню науково-методологічного підґрунтя інтеграції концептів фінансової стійкості, фінансової стабільності, стресостійкості та резильєнтності в банківському секторі в умовах посилення макроекономічної невизначеності, зростання системних ризиків та ускладнення регуляторного середовища. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в науковому та регуляторному дискурсі зазначені концепти нерідко ототожнюються або вживаються як взаємозамінні, тоді як вони суттєво різняться за теоретичними основами, рівнем аналізу, часовою перспективою, індикаторно-метричним апаратом і функціональним призначенням у системі пруденційного нагляду. Метою дослідження є здійснення системного теоретико-методологічного компаративного аналізу зазначених концептів, виявлення їхніх сутнісних відмінностей і взаємозв’язків та формування науково обґрунтованих засад інтегрованої парадигми банківської надійності. У роботі застосовано методи порівняльного та системного аналізу, структурно-логічного моделювання й епістемологічної реконструкції теоретичних підходів. Результатом дослідження стала компаративна модель, що охоплює 17 критеріїв зіставлення чотирьох концептів – концептуальне визначення, теоретичні засади, рівень аналізу, часову перспективу, ключові індикатори та метрики, методологічні підходи, регуляторні рамки, типологію ризиків, горизонти планування, фокус управління, інструментарій, роль регулятора, критерії ефективності, взаємозв’язки між концептами, методологічні обмеження, емпіричні виклики вимірювання та еволюцію концепту. Встановлено, що фінансова стійкість, фінансова стабільність, стресостійкість і резильєнтність утворюють ієрархічно організовану систему комплементарних категорій банківської надійності, де кожна наступна надбудовується над попередньою, розширюючи горизонт аналізу від нормативного мікропруденційного оцінювання до стратегічної адаптивної трансформації банківської системи.
Особливості антикризового управління фінансовою стійкістю фармацевтичних дистриб’юторів України в умовах воєнного стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Усатенко, Ольга Вікторівна; Бобкова, Юлія Русланівна
У статті досліджено особливості антикризового управління фінансовою стійкістю фармацевтичних дистриб’юторів України в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що повномасштабна війна спричинила системну трансформацію фінансової моделі підприємств фармацевтичної дистрибуції, зокрема зміну структури оборотного капіталу, зростання ролі ліквідності, посилення залежності від швидкості обороту дебіторської заборгованості та підвищення значення управління фінансовим циклом. Визначено, що ключовими чинниками дестабілізації виступають порушення логістичних ланцюгів постачання, енергетичні обмеження, інфляційно-курсові коливання, зростання операційних витрат, погіршення платіжної дисципліни контрагентів, державне цінове регулювання та підвищення ризиків фізичної втрати активів. На основі аналізу фінансової звітності провідних фармацевтичних дистриб’юторів України – БаДМ та ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД – оцінено динаміку структури активів, джерел фінансування, показників ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності та оборотності оборотного капіталу за 2021–2025 рр. Встановлено, що за формальної відповідності коефіцієнтів поточної та швидкої ліквідності нормативним значенням підприємства характеризуються критично низьким рівнем абсолютної ліквідності, що свідчить про дефіцит грошових ресурсів, структурний дисбаланс грошових потоків і високий ризик виникнення касових розривів. Доведено, що подовження фінансового циклу зумовлене одночасним зростанням дебіторської заборгованості, необхідністю формування страхових запасів та скороченням можливостей використання кредиторського фінансування. Розроблено авторську класифікацію воєнних ризиків фармацевтичних дистриб’юторів, яка систематизує безпекові, логістичні, валютно-інфляційні, кредитно-платіжні, регуляторні, ринкові, кадрові та технологічні загрози та дозволяє оцінювати їхній кумулятивний вплив на фінансову стійкість підприємства. Обґрунтовано, що в умовах воєнної економіки фінансова стійкість повинна розглядатися не як статичний стан платоспроможності, а як динамічна адаптивна система, здатна забезпечувати безперервність операційної діяльності в умовах високої невизначеності. Запропоновано інтегрований антикризовий підхід до управління фінансовою стійкістю, який передбачає комплексне управління оборотним капіталом, оптимізацію дебіторської заборгованості, впровадження гібридної моделі управління запасами, децентралізацію логістичної інфраструктури, диверсифікацію джерел фінансування та посилення контролю грошових потоків. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання запропонованого інструментарію для підвищення ліквідності, фінансової гнучкості та забезпечення безперервності діяльності фармацевтичних дистриб’юторів України в умовах воєнного стану.

Browse

Recent Submissions