Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 5

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2520

Browse

Now showing 1 - 20 of 63

Регіональні диспропорції регулювання ціноутворення у вищій освіті: вплив механізму індикативної собівартості в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Писарчук, Оксана Володимирівна
Актуальність дослідження зумовлена суттєвими викликами, які постали перед системою вищої освіти України в умовах воєнного стану. Запроваджений регуляторний механізм визначення мінімального рівня вартості навчання на рівні «бакалавр» через показник індикативної собівартості, який спрямований, зокрема, на вирівнювання умов фінансування бюджетної та контрактної форм навчання, виявив певні негативні наслідки в регіональному розрізі. Особливо гостро це проявляється на прифронтових територіях, де заклади вищої освіти (ЗВО) опинилися в нерівних конкурентних умовах. Метою статті стала оцінка регіональних диспропорцій механізму індикативної собівартості в системі вищої освіти України в умовах воєнного стану та визначення його впливу на конкурентні позиції ЗВО. Основна гіпотеза полягає в тому, що даний регуляторний інструмент, замість створення рівних умов, посилює міжрегіональну нерівність, створюючи додаткове навантаження на заклади прифронтових територій. Методологічну основу роботи становить поєднання статистичного, порівняльного, кореляційного аналізу та методу нормалізації даних Min-Max. Інформаційну базу сформовано на підставі офіційних показників індикативної собівартості за 2020, 2021, 2024 і 2025 роки. Для оцінки стійкості регіональної структури використано коефіцієнти кореляції Пірсона та Спірмена. У результаті дослідження встановлено, що в умовах воєнного стану відбулася кардинальна трансформація міжрегіонального позиціонування за рівнем індикативної собівартості. У 2025 році найвищі значення мінімального рівня вартості навчання зафіксовано саме в прифронтових регіонах (Харківська, Миколаївська, Сумська області), що суттєво погіршує їхні конкурентні позиції. Кореляційний аналіз підтвердив втрату стабільності регіонального розподілу після відновлення дії механізму. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні та кількісному обґрунтуванні асиметричного впливу механізму індикативної собівартості на ЗВО залежно від територіального розміщення у воєнний період. Практична цінність результатів полягає в обґрунтуванні необхідності вдосконалення регуляторного механізму через запровадження регіональних коригувальних коефіцієнтів, що враховуватимуть безпекові ризики, міграційні процеси та особливості соціально-економічного розвитку територій. Запропоновані підходи можуть бути використані при коригуванні нормативно-правової бази у сфері вищої освіти.
Automated Resume Formation Using Generative Artificial Intelligence
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вільхівська, Ольга Володимірівна; Тесля, Олександр Олексійович
У статті розглянуто процес розроблення інтелектуальної системи автоматизованого створення резюме на основі генеративного штучного інтелекту (ГШІ) та сучасних вебтехнологій. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою у швидкому та якісному формуванні професійних резюме, адаптованих до вимог конкретних вакансій і систем автоматичного відбору кандидатів. Метою роботи є створення програмного модуля, який дає змогу користувачеві сформувати структуроване резюме на основі короткого текстового опису досвіду, навичок і професійних досягнень. У роботі проведено аналіз наявних сервісів для створення резюме, визначено їхні переваги та недоліки, сформульовано функціональні та нефункціональні вимоги до системи. Для реалізації програмного продукту використано мову програмування TypeScript, фреймворки NestJS і Next.js, систему керування базами даних PostgreSQL та ORM Prisma. Генерація текстового вмісту здійснюється за допомогою API OpenAI, а формування документів – у форматі PDF із використанням PDFKit. Запропонована система забезпечує персоналізацію змісту, багатомовну підтримку, збереження історії документів та експорт готового резюме. Результати тестування підтвердили стабільну роботу модуля, високу якість згенерованого тексту та суттєве скорочення часу підготовки документів. Розроблене рішення може бути використане як самостійний вебсервіс або інтегроване в HR-платформи та системи електронного працевлаштування.
Територіально орієнтовані публічні інвестиції для функціональних типів територій: досвід ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дуб, Андрій Романович
Європейська практика свідчить про дієвість підходу до організації публічних інвестицій, в основі якого закладено функціональну типологізацію територій, оскільки вона визначає просторові одиниці планування крізь призму реальних соціально-економічних взаємозв’язків, а не адміністративної географії. Політика згуртованості Європейського Союзу, підкріплена розвиненою правовою та інституційною архітектурою, демонструє, як функціонально диференційований підхід до розподілу публічних інвестицій здатен забезпечувати сталий розвиток різних функціональних типів територій. Метою дослідження є аналіз практики здійснення територіально орієнтованих публічних інвестицій для функціональних типів територій Європейського Союзу та можливість її подальшої адаптації до реалій України. У статті розкрито підходи до формування функціональних типів територій в Європейському Союзі, що дає можливість перейти від упровадження загальної секторальної політики до вирішення більш дезагрегованих проблем, притаманних різним типам територій як у межах країн ЄС, так і між ними. Досліджено умови залучення фінансових ресурсів для здійснення публічних інвестицій для розвитку функціональних типів територій, що передбачає формування територіальних і місцевих стратегій розвитку, в основі яких закладено принцип партисипативності. Розкрито механізм застосування інструментів комплексного територіального розвитку функціональних типів територій ЄС, зокрема комплексних територіальних інвестицій та місцевого розвитку, яким керують громади. Наведено конкретні кейси використання цих інструментів в Європейському Союзі. Запропоновано шляхи їх застосування в Україні.
Цифрова трансформація управління фармацевтичними закладами в умовах розвитку електронної системи охорони здоров’я України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мороз, Світлана Григорівна; Страпчук, Світлана Іванівна
Актуальність проблеми цифрової трансформації фармацевтичного сектора зумовлена активним розвитком електронної системи охорони здоров’я України, розширенням цифрових сервісів та необхідністю адаптації управлінських процесів аптечних закладів до сучасних умов функціонування. Впровадження електронних рецептів, механізмів реімбурсації, медичних інформаційних систем та інших цифрових інструментів змінює підходи до організації фармацевтичної діяльності й управління аптечними закладами. Особливого значення ці процеси набули в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану, що сприяло прискоренню цифровізації системи охорони здоров’я та розвитку дистанційних форм взаємодії. Мета статті полягає в аналізі цифрової трансформації управління фармацевтичними закладами в умовах розвитку електронної системи охорони здоров’я України, визначенні впливу цифрових технологій на управлінські процеси та оцінці сучасного рівня цифровізації фармацевтичного сектора. У дослідженні використано методи контент-аналізу, системного та структурно-логічного аналізу, порівняльного аналізу, узагальнення та систематизації. Інформаційну базу становили наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативно-правові акти, офіційні матеріали МОЗ України, електронної системи охорони здоров’я та державних цифрових проєктів у сфері охорони здоров’я. Досліджено сучасні тенденції цифровізації фармацевтичного сектора України, етапи розвитку цифрових технологій, особливості функціонування державних цифрових проєктів та рівень інтеграції медичних інформаційних систем у цифрову інфраструктуру охорони здоров’я. За результатами дослідження встановлено, що цифровізація фармацевтичного сектора України пройшла шлях від автоматизації окремих процесів до формування інтегрованої цифрової екосистеми. Визначено, що найбільший вплив на трансформацію управлінських процесів аптечних закладів мають електронний рецепт, eHealth, e-Stock, цифрові механізми реімбурсації та медичні інформаційні системи. Виявлено нерівномірність рівня цифрової зрілості медичних інформаційних систем і різний ступінь реалізації їх цифрового функціоналу. Обґрунтовано доцільність систематизації цифрових технологій за ступенем їх впливу на управлінські процеси та запропоновано підхід до оцінювання цифрової зрілості медичних інформаційних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих підходів для вдосконалення цифрового менеджменту фармацевтичних закладів та підтримки управлінських рішень у процесі подальшої цифровізації галузі.
Теоретичні аспекти smart-спеціалізації регіонального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кизим, Микола Олександрович; Тур, Олена Василівна; Бєлікова, Надія Володимирівна
Статтю присвячено узагальненню теоретичних підходів до smart-спеціалізації регіонального розвитку. Проаналізовано головні етапи побудови регіональних стратегій з урахуванням вимог smart-спеціалізації. Обґрунтовано необхідність врахування сучасних національних і світових тенденцій при розробці певної концепції регіонального розвитку. Визначено, що в сучасних умовах виокремлення пріоритетних видів економічної діяльності в регіонах є важливим завданням з огляду на потребу формування точок зростання на основі використання концепції smart-спеціалізації. Узагальнено наявні підходи до визначення пріоритетних напрямів діяльності малого бізнесу на основі smart-спеціалізації. Обґрунтовано доцільність вибору галузевих пріоритетів регіонального розвитку шляхом розрахунку рангу виду економічної діяльності малого бізнесу за темпом зростання (падіння) певних показників його діяльності за період спостереження. З урахуванням складності та високого ступеня невизначеності регіонального розвитку на тлі повномасштабного вторгнення запропоновано диференціювати підходи до позиціонування головних аспектів smart-спеціалізації у воєнний і поствоєнний періоди. Запропоновано при формуванні напрямів регіональної smart-спеціалізації враховувати виклики різної природи з їх диференціацією за трьома періодами – довоєнним, воєнним і поствоєнним. Зазначено, що в умовах воєнного стану концепція smart-спеціалізації має акцентувати на підтримці критично важливих секторів економіки, забезпеченні енергетичної безпеки та збереженні людського капіталу. Обґрунтовано доцільність у поствоєнному періоді враховувати зсув орієнтирів smart-спеціалізації в бік структурної модернізації економіки, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, модернізації інфраструктури, посилення інтеграційних процесів.
Формування системи показників та субіндексів у процесі вимірювання регіональної адаптивності в умовах структурних трансформацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Соболєва, Ганна Григорівна; Ноженко, Богдан Олегович
У статті досліджено концептуальне та прикладне обґрунтування оцінювання регіональної адаптивності як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності територій в умовах системних структурних трансформацій. Висвітлено теоретичні засади формування «адаптивного відбитка» територіальної системи в контексті стійкості до зовнішніх шоків, а також окреслено ключові напрями трансформації регіональних економік у відповідь на виклики цифровізації, зміни логістичних ланцюгів та необхідності швидкого технологічного оновлення. Здійснено аналіз сучасних наукових підходів до вимірювання конкурентних переваг, включно з досвідом реалізації вітчизняних проєктів із моніторингу фінансового здоров’я та прозорості муніципалітетів, із фокусом на мобільність факторів виробництва та інноваційну активність. У межах дослідження запропоновано авторську модель інтегрального оцінювання, яка поєднує системний підхід до аналізу регіональних розривів із використанням багаторівневої ієрархічної системи субіндексів: економічної гнучкості, цифрової готовності, соціальної мобільності та інституційної стійкості. Особливу увагу приділено циклічному механізму зворотного зв’язку, який відображає кумулятивний ефект адаптації, де успішне подолання поточних викликів посилює стратегічну позицію регіону в майбутньому. Модель включає використання специфічних індикаторів, таких як релокаційна активність бізнесу та зміна галузевої спеціалізації (КВЕД), що дозволяє ідентифікувати реальну динаміку бізнес-середовища, яка часто залишається поза увагою стандартних статистичних зрізів. Оцінено результати впровадження моделі через розробку логічної схеми трансформації зовнішніх імпульсів у нову якість регіонального розвитку, що ілюструє перехід від статичного опису відмінностей до глибокого аналізу здатності територій до самооновлення. Виявлено ключові детермінанти, що стримують адаптаційні процеси, зокрема технологічні «вузькі місця» та обмеженість інституційного середовища. Аргументовано, що за умови використання запропонованого ієрархічного підходу та постійного моніторингу адаптивної ємності інтегральне оцінювання може стати основою для прийняття ефективних управлінських рішень та формування диференційованих стратегій відновлення регіонів в умовах невизначеності та макроекономічної нестабільності.
Кількісна економетрична оцінка впливу цифровізації на конкурентоспроможність підприємств сфери послуг України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шевчук, Ірина Богданівна; Задорожна, Анна Володимирівна; Ковальчук, Олена Сергіївна
Мета статті полягає в оцінюванні впливу цифровізації на конкурентоспроможність підприємств сфери послуг України та визначенні перспектив їх розвитку на основі прогнозування фінансових показників. Розглянуто діяльність ключових гравців поштово-логістичного ринку – ТОВ «Нова пошта», АТ «Укрпошта» та ТОВ «Міст Пошта». Узагальнено особливості впровадження цифрових технологій у діяльність ТОВ «Нова пошта», АТ «Укрпошта» та ТОВ «Міст Пошта», указано на сильні та слабкі сторони їх цифровізації. Виявлено, що кожен із операторів має свій підхід до цифровізації: «Нова пошта» більше інвестує в технології та автоматизацію, «Укрпошта» – у модернізацію інфраструктури та доступність послуг, а «Міст Пошта» зосереджується на міжнародній логістиці. Проаналізовано відповідність розглянутих операторів глобальним трендам цифровізації за декількома показниками – автоматизацією, AI/Big Data, поштоматними мережами, цифровим клієнтським досвідом і сross-border digital. Оцінювання тенденцій розвитку розглянутих поштово-логістичних операторів доповнено кількісним дослідженням динаміки їх фінансових показників, для чого був використаний метод Хольта. Зроблено висновки, що подальше зростання поштово-логістичних операторів України багато в чому пов’язане із цифровою трансформацією їх бізнес-процесів. Найбільше зростання чистого доходу демонструє ТОВ «Нова пошта», яка активно впроваджує цифрові рішення у свою діяльність. Також для цього оператора очікується найбільш сприятливий прогноз у динаміці чистого доходу на 2026 рік. Для АТ «Укрпошта», що частково здійснила цифровізацію, спостерігається помірний тренд зростання чистого доходу. Дослідження показало, що цифрова трансформація взаємодіє з економічною ефективністю та ринковою стійкістю поштово-логістичних операторів України. Компанії, які активно інвестують у цифрові технології сьогодні, визначатимуть конкурентну структуру ринку в найближчі 5–10 років і відіграватимуть ключову роль у відновленні та розвитку галузі в повоєнний період. Подальші наукові пошуки в цьому напрямі доцільно спрямувати на факторний аналіз впливу окремих цифрових інструментів на кінцеві фінансові результати операторів.
Оцінювання економічного розвитку регіону: методичний аспект
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Уманець, Тетяна Василівна; Сирчин, Олександр Леонідович
Сьогодні економічна наука та практика не готові запропонувати досить повний та чітко окреслений набір методик і показників, які об’єктивно та переконливо характеризують економічний розвиток того чи іншого регіону. Метою статті є дослідження методичних і практичних питань оцінки економічного розвитку регіонів. В основу запропонованої методики оцінки потенціалу економічного розвитку регіону покладено такі положення: а) наявність щорічних статистичних даних, що публікуються органами влади країни, на основі яких можна отримати або розрахувати той чи інший показник; б) здатність показників відображати властивості регіону, які є ключовими для нього; в) наявність взаємозв’язку показників із соціально-економічним розвитком регіону. Як зведений або інтегральний показник, що характеризує розвиток економіки регіону, на думку авторів, доцільно використовувати показник валового регіонального продукту (ВРП). Регіони мають у своєму розпорядженні різний обсяг ресурсів. Саме обсяг наявних ресурсів безпосередньо впливає на вартість ВРП. Як порівнювати між собою такі регіони? Для усунення ефекту масштабу обсягу ресурсів у регіоні зазвичай показник ВРП нормується чисельністю населення регіону (виробництво ВРП на душу населення). Як ключовий показник методики запропоновано відносний показник «К», де ВРП на душу населення регіону порівнюється з ВВП на душу населення країни за кілька років (у %). Запропоновано градацію груп оцінки економічної ефективності діяльності регіонів з інтервалом у 20%. Зведену оцінку економічного розвитку регіону рекомендовано доповнити: а) оцінкою частки ВРП регіону у ВВП країни; б) оцінкою динаміки частки ВРП регіону у ВВП країни; в) оцінкою динаміки ВРП регіону в національній чи іноземній валюті. Запропоновану методику оцінки економічного розвитку регіону проілюстровано на прикладі Одеської області. За рівнем економічного розвитку Одеська область належить до другої групи регіонів України (7 місце в рейтингу регіонів), які оцінюються як середньорозвинені (відносно рівня розвитку самої країни). Позначено, що подальше підвищення рівня економічного розвитку регіону потребує значних капітальних інвестицій та трудових ресурсів.
Діагностика інфраструктурного потенціалу територіальної громади (на прикладі Східниці)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна; Калашнікова, Катерина Юріївна
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення спроможності територіальних громад до сталого розвитку в умовах децентралізації, посилення безпекових викликів, обмеженості фінансових ресурсів та зростання потреб у модернізації інфраструктури. За таких умов особливого значення набуває комплексна діагностика інфраструктурного потенціалу як інструмент виявлення сильних сторін, проблемних зон і резервів розвитку територій. Метою дослідження є діагностика інфраструктурного потенціалу Східницької селищної територіальної громади шляхом комплексного оцінювання рівня розвитку її інфраструктурних складових, виявлення проблемних аспектів інфраструктурного забезпечення та обґрунтування пріоритетних напрямів його подальшого розвитку. Методологічною основою дослідження є системний підхід, відповідно до якого інфраструктурний потенціал територіальної громади розглядається як сукупність взаємопов’язаних комунальної, інженерної, транспортної, логістичної, бальнеологічної, енергетичної, цифрової та інвестиційно-проєктної складових. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, статистичного узагальнення, монографічний і графічний методи. У результаті дослідження здійснено комплексну діагностику інфраструктурного потенціалу Східницької селищної територіальної громади та виконано оцінювання рівня розвитку його основних складових. Встановлено, що найбільш розвиненою складовою є бальнеологічна інфраструктура, яка формує основу курортної спеціалізації громади та її конкурентні переваги. Визначено достатній рівень розвитку комунальної, дорожньо-транспортної, логістичної інфраструктури та системи водопостачання. Виявлено, що подальшої модернізації потребують системи водовідведення, енергетична та цифрова інфраструктура. Запропоновано аналітичний підхід до оцінювання інфраструктурного потенціалу громади на основі визначення сильних сторін, проблемних аспектів та можливостей розвитку окремих інфраструктурних складових. Обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку, що передбачають модернізацію базової інфраструктури життєзабезпечення, розвиток курортно-рекреаційного комплексу, підвищення енергетичної стійкості, цифровізацію управління та активізацію інвестиційно-проєктної діяльності. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування під час підготовки стратегічних і програмних документів розвитку, визначення пріоритетів інфраструктурної модернізації, планування інвестиційних проєктів та формування механізмів підвищення інфраструктурної та енергетичної стійкості територіальних громад.
Аналіз витрат і собівартості в інформаційних технологіях і медіа-секторі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Хільман, Антон Васильович
У статті комплексно досліджено особливості формування, аналізу й оптимізації витрат і собівартості в інформаційних технологіях і медіа-секторі в умовах цифрової трансформації економіки. Актуальність теми зумовлена глибокими структурними змінами у формуванні витрат підприємств, пов’язаними з домінуванням нематеріальних активів, інтелектуального капіталу та цифрових бізнес-моделей, що зумовлює необхідність перегляду класичних підходів до калькулювання собівартості та управління витратами. Результати дослідження дозволили встановити, що у високотехнологічних галузях відбувається трансформація структури витрат у бік домінування інтелектуального капіталу, зокрема витрат на персонал (70–80%) і створення контенту (до 60%), що підтверджує зміну природи вартості в цифровій економіці. Визначено, що структура витрат ІТ-сектора характеризується високою часткою витрат на людський капітал і технологічну інфраструктуру, тоді як у медіа-секторі ключову роль відіграють витрати на створення контенту та підтримку комунікаційних платформ. Узагальнено підходи до класифікації витрат і обґрунтовано доцільність їх розширення за критеріями цифровізації, створення вартості та інтелектуалізації. На основі проведеного дослідження розроблено економіко-математичну модель оптимізації витрат, яка враховує вплив технологічних, інноваційних і ринкових факторів, а також запропоновано авторську концепцію оптимізації витрат, що передбачає інтеграцію цифрових інструментів управління, data-driven підходу та проєктно-орієнтованої організації діяльності. Доведено, що застосування запропонованих підходів дозволяє підвищити ефективність управління витратами, забезпечити гнучкість ресурсного забезпечення та зміцнити конкурентні позиції підприємств. Наукова новизна полягає в розвитку теоретичних положень щодо класифікації витрат у цифровій економіці та формуванні інтегрованого підходу до їх оптимізації з урахуванням галузевої специфіки ІТ і медіа-сектора. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання підприємствами ІТ і медіа-сектора для вдосконалення систем управління витратами, підвищення ефективності використання ресурсів і адаптації до умов цифрової економіки.
Smart-управління як інструмент підвищення ефективності національних економічних екосистем
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Міщенко, Володимир Артурович; Материнко, Володимир Олександрович
У статті здійснено комплексне дослідження сутності та ролі smart-управління як інструменту підвищення ефективності функціонування національних економічних екосистем в умовах цифрової трансформації та зростання невизначеності глобального середовища. Актуальність теми зумовлена необхідністю формування нових підходів до управління економічними процесами, що базуються на інтеграції цифрових технологій, аналітики великих даних та інституційних механізмів взаємодії. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування концепції smart-управління та визначення його впливу на ефективність економічних екосистем на національному рівні. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний і порівняльний підходи, а також методи аналізу, синтезу та моделювання, що дозволили розкрити багатовимірну природу smart-управління та визначити його ключові характеристики. У статті узагальнено сучасні наукові підходи до трактування smart governance, визначено особливості економічних екосистем як об’єкта управління та обґрунтовано необхідність переходу від традиційних ієрархічних моделей до мережевих, цифрово-орієнтованих форм управління. У результаті дослідження встановлено, що впровадження smart-управління сприяє підвищенню якості управлінських рішень, зниженню транзакційних витрат, посиленню інноваційної активності та покращенню координації між суб’єктами економіки. Запропоновано концептуальну модель smart-управління, яка інтегрує цифрові платформи, аналітичні центри обробки даних, інституційні механізми взаємодії та інструменти моніторингу ефективності. Особливу увагу приділено практичним аспектам упровадження smart-управління в Україні, зокрема в контексті післякризового та післявоєнного відновлення економіки. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні державної економічної політики, розробці стратегій цифрового розвитку та впровадженні інноваційних управлінських рішень. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісного підходу до інтеграції smart-управління в національні економічні екосистеми як ключового чинника забезпечення їх стійкості, конкурентоспроможності та довгострокового розвитку.
Зовнішньоекономічні трансформації України в умовах війни та їх вплив на інтеграцію у глобальну економіку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лихвар, Валерій В’ячеславович
Метою статті є комплексний аналіз зовнішньоекономічних трансформацій України в умовах повномасштабної війни та обґрунтування їх впливу на формування ефективної моделі інтеграції у глобальну економіку в контексті сучасних геоекономічних викликів та змін світових економічних процесів. У дослідженні використано системний підхід до аналізу економічних процесів, методи структурного та порівняльного аналізу, а також економіко-логічні узагальнення. Інформаційну базу становлять дані міжнародних організацій, офіційна статистика України та результати сучасних наукових досліджень, що дозволило забезпечити комплексність, об’єктивність і обґрунтованість отриманих результатів, а також сформувати цілісне уявлення про трансформаційні процеси в зовнішньоекономічній сфері. Встановлено, що зовнішньоекономічна діяльність України зазнала суттєвих трансформацій, які проявляються у зміні структури експорту, зростанні ролі аграрного сектора та скороченні частки промислової продукції. Обґрунтовано, що переорієнтація торговельних потоків на країни Європейського Союзу стала ключовим напрямом адаптації економіки до умов війни та нових зовнішніх обмежень. Доведено, що порушення традиційних логістичних маршрутів зумовило формування альтернативних транспортних коридорів, що забезпечило підтримку експорту, але призвело до зростання витрат і зниження ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Визначено, що сучасні трансформації створюють передумови для інтеграції України у глобальні виробничі ланцюги на основі розвитку високотехнологічних секторів економіки, цифровізації та інноваційної модернізації виробництва. Результати дослідження можуть бути використані при формуванні державної зовнішньоекономічної політики, розробці стратегій післявоєнного відновлення економіки України та визначенні пріоритетів інтеграції у світову економічну систему. Наукова новизна полягає в комплексному підході до аналізу взаємозв’язку між трансформацією зовнішньої торгівлі, логістичних систем та інтеграційних процесів України у глобальну економіку в умовах війни, що розширює наявні підходи до оцінки геоекономічних змін і дозволяє сформувати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави.
Нові аспекти інвестування в післявоєнне відновлення України у світлі зміни ери глобалізації світового ринку на ринковий етатизм держав
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колосов, Андрій Миколайович; Кучеренко, Сергій Костянтинович; Шаповалов, Михайло Вікторович
В очікуванні неминучого закінчення російсько-української війни все активніше обговорюються питання щодо можливих форм іноземного інвестування в післявоєнне відновлення України. Але у зв’язку із тарифною політикою США, яка проводиться за ініціативою президента США Д. Трампа, суттєво змінюється загальна картина іноземного інвестування на світовому ринку, коли інвестовані в інші країни капітали вимушені повертатися додому через нові, підвищені митні тарифи. Це може свідчити про закінчення ери глобальної економіки, головними гравцями якої на світовому ринку були корпорації, і про початок нового тренду, коли головними суб’єктами на ринку стають уряди держав, і який може бути названий ринковим етатизмом. Показано, що стосовно іноземного інвестування в Україну можна розглядати три можливі сценарії. За звичайною практикою іноземне інвестування здійснювалося за згодою двох сторін: зарубіжного інвестора – у вигляді компанії або корпорації – та українського реципієнта, що відбувалося весь період незалежності України. З початком повномасштабного вторгнення РФ до України організація іноземного інвестування в післявоєнне відновлення України розглядалася за новими умовами, у вигляді так званого «плану Маршалла для України». Але на фоні нової економічної політики США на світовому ринку, яка припиняє еру його глобалізації, складаються нові умови формування міжнародного фонду інвестування в післявоєнне відновлення України під егідою США із певними умовами приєднання до нього інших учасників. Це вимагає від України: 1) готувати ефективний проєкт післявоєнного відновлення України, найбільш здатний використати всі переваги запроваджених умов інвестування; 2) створити рівні, прозорі та якомога простіші умови участі в проєкті післявоєнного відновлення України максимальної кількості українських компаній; 3) провести за об’єктивних конкурсних умов експертизу пропозицій українських учасників з метою створення єдиного стратегічного плану післявоєнного відновлення України.
Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут як перспективний логістичний коридор для України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лежепьокова, Вікторія Геннадіївна; Соляков, Владислав Вікторович
У статті досліджується значення Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту (ТМТМ) як перспективного логістичного коридору для України. Окреслено етапи інституційної інтеграції АТ «Укрзалізниця» до Міжнародної асоціації ТМТМ. Проаналізовано сучасний стан маршруту, його переваги та обмеження, а також перспективи розвитку транзитних перевезень. Визначено фактори посилення стратегічної значущості маршруту в сучасних геополітичних умовах. Особлива увага приділена ролі ТМТМ у забезпеченні транспортної безпеки, скороченні часу доставки та зменшенні залежності від традиційних маршрутів через росію та Суецький канал. Проведено аналіз динаміки (2019–2025 рр.) вантажних і контейнерних перевезень через ТМТМ, який засвідчив стрімке зростання обсягів транзиту, особливо після 2022 року, що підтверджує переорієнтацію світових логістичних потоків. На основі статистичних даних зовнішньої торгівлі з країнами – учасницями ініціативи (Китай, Казахстан, Азербайджан, Грузія) виявлено позитивні тенденції в посиленні торговельних позицій України. За допомогою SWOT-аналізу Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту для України ідентифіковано ключові фактори впливу на ефективність маршруту: від переваг швидкості та транспортної безпеки до викликів мультимодальності, інфраструктурних обмежень і технічних розбіжностей у ширині залізничної колії. Розглянуто можливості для України в контексті глобальної логістики, а саме:перетворенні України на стратегічний транзитний хаб між Азією та ЄС, що стимулює модернізацію інфраструктури та поглиблення співпраці з країнами Кавказу та Центральної Азії. Проте ці перспективи обмежені серйозними загрозами. Серед них – безпосередні воєнні ризики для інфраструктури, конкуренція з боку альтернативних коридорів та постійний тиск агресора. Зроблено висновок, що ефективна участь України у ТМТМ сприятиме посиленню геополітичної позиції та дозволить Україні перетворитися з транзитної зони на ключовий логістичний хаб, що забезпечить сталу інтеграцію вітчизняної економіки у глобальні ланцюги постачання між Європою та Азією.
Локалізація R&D та функцій високої доданої вартості багатонаціональних корпорацій як чинник технологічного розвитку країн-реципієнтів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Іщук, Юлія Анатоліївна; Булка, Дар’я Юріївна
Дослідження присвячене аналізу впливу локалізації досліджень і розробок (R&D) та функцій високої доданої вартості багатонаціональних корпорацій (БНК) на технологічний розвиток країн-реципієнтів у системі міжнародних економічних відносин. Розкрито зміст локалізації R&D як форми поглиблення участі приймаючої країни у глобальних ланцюгах створення вартості та виокремлено ключові високододані функції БНК, що формують довгострокові технологічні ефекти, зокрема інженерний дизайн, цифрові та аналітичні підрозділи, управління продуктом, маркетинг високотехнологічних ринків, сервісні центри знань і корпоративне управління інноваціями. Узагальнено основні канали впливу локалізації R&D на національну інноваційну систему, включно з трансфером технологій, поширенням знань через ланцюги постачання, підвищенням кваліфікації людського капіталу, формуванням мереж співпраці з університетами та науковими установами, а також розвитком місцевих екосистем стартапів. Обґрунтовано, що технологічний результат для країни-реципієнта залежить від інституційної якості, захисту прав інтелектуальної власності, наявності кадрів STEM-профілю, глибини локальних виробничих і наукових кооперацій та здатності державної політики стимулювати саме функціональне підвищення ролі країни в межах глобальних ланцюгів вартості. Проаналізовано ризики «обмеженої локалізації», за якої інвестиції БНК концентруються на низькододаних операціях, що послаблює ефект на продуктивність та інноваційність національних компаній. Визначено напрями державної політики щодо залучення БНК до розміщення центрів R&D і високододаних функцій через розвиток інноваційної інфраструктури, податково-інвестиційні стимули з умовами локальних партнерств, підтримку прикладних досліджень і стандартизацію механізмів взаємодії бізнесу та науки.
Корупційні ризики та ризики для доброчесності в публічних закупівлях в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Козаченко, Ганна Володимирівна; Погорелов, Юрій Сергійович; Фаїзов, Анатолій Вікторович
Статтю присвячено дослідженню корупційних ризиків та ризиків для доброчесності у державному фінансовому контролі в Україні публічних закупівель з використанням міжнародного стандарту INTOSAI – настанови GUID 5280 «Керівництво з аудиту публічних закупівель», що зумовлює перехід від класичного карального підходу в аудиті до проактивної ризик-орієнтованої моделі забезпечення інституційної доброчесності (integrity). Метою статті є термінологічне розмежування понять «корупційний ризик» та «ризик для доброчесності» у сфері публічних закупівель України та аналіз результатів їхньої операціоналізації в настанові GUID 5280 «Керівництво з аудиту публічних закупівель» (Guidance on Auditing Public Procurement). Для досягнення поставленої мети та розв'язання дослідницьких завдань використано комплекс методів: компаративний, системно-структурний та контент-аналіз, а також метод вивчення документів і операціоналізації понять. У статті розмежовано поняття «корупційний ризик» (як конкретне кримінальне правовопорушення) та «ризик для доброчесності» (як етичне відхилення й неефективність управління), що не мають універсального легального визначення у вітчизняному законодавстві. Проаналізовано структуру Додатка 1 та Додатка 9 до настанови GUID 5280, які містять покрокову матрицю ризиків і систему емпіричних індикаторів зловживань – «червоних прапорців» (Red Flags) на всіх етапах закупівельного циклу. Показано, що найбільш критичним та найменш прозорим є перший етап – етап планування та визначення потреб (Pre-tendering), слабку результативність контролю на якому неможливо компенсувати на наступних стадіях. Результати дослідження, надані у статті, доцільно використовувати у діяльності внутрішніх комплаєнс-служб державних замовників при розробленні локальних антикорупційних програм та карт ризиків ще до моменту оголошення торгів.
Дорожня карта сталого сільського розвитку територіальних громад як інструмент інтегрованого управління кліматичною стійкістю в умовах євроінтеграції
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лукаш, Світлана Миколаївна; Харченко, Тетяна Олександрівна; Калачевська, Лариса Іванівна
У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні засади забезпечення сталого розвитку територіальних громад в умовах сучасних суспільно-економічних трансформацій, кліматичних викликів та післявоєнного відновлення України. Актуальність теми зумовлена необхідністю формування нових підходів до управління розвитком територій, які враховують зростаючий вплив екологічних ризиків, ресурсних обмежень та інституційних дисбалансів. Обґрунтовано доцільність застосування інтегрованого підходу до управління розвитком територіальних громад, що поєднує економічні, екологічні та соціальні компоненти, а також враховує принципи сталості та інклюзивності. У роботі проаналізовано ключові фактори формування адаптивного потенціалу територіальних громад, серед яких визначено інституційну спроможність органів місцевого самоврядування, рівень цифровізації управлінських процесів, ефективність використання фінансових і природних ресурсів, а також ступінь залучення стейкхолдерів до процесу прийняття рішень. Особливу увагу приділено аналізу впливу кліматичних змін як системного ризику, що потребує інтеграції адаптаційних заходів у стратегічні документи розвитку громад. Визначено основні бар’єри та обмеження реалізації стратегій сталого розвитку, зокрема недостатній рівень фінансового забезпечення, фрагментарність управлінських рішень, низький рівень координації між рівнями влади, а також обмеженість доступу до якісних даних для прийняття управлінських рішень. У цьому контексті обґрунтовано необхідність впровадження сучасних управлінських інструментів, включно із системою підтримки прийняття рішень, цифровими платформами управління, а також інструментами моніторингу та оцінювання ефективності реалізації стратегій. Запропоновано концептуальні підходи до формування ефективної стратегії сталого розвитку територіальних громад, що базується на принципах адаптивного управління, ризик-орієнтованого підходу та забезпечення стійкості. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення управлінських механізмів, спрямованих на підвищення спроможності громад до відновлення та довгострокового розвитку, з урахуванням європейських практик і вимог інтеграції до політик ЄС. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування, регіональними органами влади та іншими зацікавленими сторонами при розробленні та реалізації стратегій розвитку територіальних громад, програм післявоєнного відновлення та політик кліматичної адаптації. Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні підходів до інтегрованого управління розвитком територій на основі поєднання стратегічного, інституційного та кліматично орієнтованого підходів.
Impact of Digital Transformation on International Economic Relations
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кріпкий, Андрій Юрійович
Актуальність обраної теми дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, які трансформують міжнародні економічні відносини, змінюють структуру світової економіки, механізми міжнародної торгівлі та глобальної конкуренції. Особливого значення, в теперішній час інтенсифікації цифрової трансформації світової економіки, набуває питання впливу цифровізації, електронної комерції, штучного інтелекту, платформної економіки та кіберризиків на конкурентоспроможність держав і формування нової архітектури міжнародних економічних відносин. Мета статті полягає в дослідженні впливу цифрових трансформацій на міжнародні економічні відносини. У роботі використані методи аналізу та синтезу, порівняльний і статистичний аналіз, дані міжнародної статистики щодо динаміки користувачів мережі Інтернет і доходів провідних цифрових платформ. Досліджено процеси цифровізації світової економіки, розвиток електронної комерції, платформних бізнес-моделей, вплив автоматизації та штучного інтелекту на міжнародний поділ праці, а також зв’язок між розвитком цифрових технологій і кіберризиками. За результатами дослідження встановлено, що зростання цифрової аудиторії та розвиток цифрової інфраструктури стали одним із ключових драйверів трансформації міжнародних економічних відносин. Визначено, що контроль над даними (зокрема, процесами транскордонної передачі даних), цифровими платформами, технологіями штучного інтелекту поступово витісняє традиційні фактори економічного впливу. Доведено, що цифровізація формує нову модель глобальної конкуренції, у межах якої економічна безпека та міжнародна конкурентоспроможність дедалі більше залежать від розвитку цифрової інфраструктури та кібербезпеки. Запропоновано розглядати цифрові технології як стратегічний чинник формування сучасної системи міжнародних економічних відносин.
Вплив міжнародного партнерства на успішність стартап-проєктів низьковуглецевого переходу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кісь, Святослав Ярославович; Витриховський, Євстахій Андрійович
У статті досліджено вплив міжнародного партнерства на успішність стартап-проєктів низьковуглецевого переходу. На основі аналізу сучасних наукових публікацій систематизовано основні групи чинників впливу міжнародного партнерства, зокрема інституційно-регуляторні, фінансово-інвестиційні, технологічні, ринкові, організаційно-управлінські, соціально-мережеві та ресурсні. Встановлено, що саме комплексна взаємодія зазначених чинників формує передумови для розвитку, масштабування та підвищення конкурентоспроможності низьковуглецевих стартапів у глобальному інноваційному середовищі. У дослідженні запропоновано авторське трактування міжнародного партнерства у сфері низьковуглецевого переходу як системи довгострокових взаємодій між стартапами, корпораціями, науковими установами, інвесторами та іншими стейкхолдерами різних країн, спрямованих на спільне створення, фінансування, впровадження та масштабування інноваційних рішень у сфері декарбонізації та сталого розвитку. Уточнено сутність партнерської спроможності стартап-проєктів як здатності формувати й ефективно використовувати міжнародні взаємозв’язки для залучення ресурсів, технологій, знань та доступу до ринків. Запропоновано структурну схему впливу міжнародного партнерства, яка відображає взаємозв’язок між вхідними чинниками, механізмами їх трансформації та результатами діяльності стартапів. Визначено ключові механізми впливу, серед яких трансфер технологій, зниження ризиків, розширення доступу до фінансування, інтеграція в міжнародні інноваційні екосистеми, масштабування діяльності та підвищення довіри з боку інвесторів і партнерів. Доведено, що успішність стартапів має багатовимірний характер і включає економічну, технологічну та кліматичну ефективність. Особливу увагу приділено ролі міжнародного партнерства в контексті України, де воно є важливим інструментом післявоєнного відновлення економіки, модернізації енергетичного сектора, розвитку інноваційних екосистем та інтеграції до європейського економічного простору. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням кількісних підходів до оцінки ефективності міжнародного партнерства та емпіричним тестуванням запропонованої моделі на прикладі реальних стартап-проєктів у сфері декарбонізації.
Інструментарій підтримки, розробки та реалізації інвестиційно-інноваційних бізнес-проєктів «зеленої» металургії у просторовій економіці України в умовах сучасних викликів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович
Пріоритети майбутнього відновлення та відбудови України, що відповідає чіткому напряму на європейську інтеграцію, лежать в площині відповідності принципам і положенням європейського «зеленого» курсу на засадах сталості, стійкості, «зеленого» переходу, інноваційності тощо, практична реалізація яких потребує залучення відповідного інструментарію в усі життєво важливі процеси функціонування та життєдіяльності українського суспільства на основі спільної взаємодії всіх зацікавлених учасників. У сучасних реаліях актуалізації питань впровадження засад «зеленого» курсу в розвиток української економіки, вагомою складовою якої залишається металургійна галузь, за умови обмежених фінансових спроможностей у підтримці «зеленого» промислового відновлення та економічного зростання, громади мають можливості запропонувати сприятливе просторове середовище для розвитку бізнесу та відновлення, орієнтованого на людину, використовуючи європейський досвід упровадження принципів сталості на основі спільних цінностей, сумісних підходів, менталітету, соціальних програм тощо. Серед пріоритетів просторового розвитку: безпека, реалізація інституційного потенціалу, формування спроможних кадрів, створення умов для взаємодії та співробітництва, розширення напрямів державно-приватного партнерства, створення безпечного та комфортного життєвого середовища та можливостей для людей, підтримка бізнесу і залучення інвестицій, сприяння розвитку «зеленої» економіки, в тому числі «зеленої» металургії як її складової, тощо. У матеріалах статті розглянуто питання доцільності вибору та використання певного набору місцевих і регіональних інструментів, спрямованих на підтримку, розробку та реалізацію інвестиційно-інноваційних бізнес-проєктів, зокрема в галузі «зеленої» металургії, враховуючи їх вплив на розвиток інших галузей економіки, на функціонал і життєдіяльність українських регіонів і громад, тобто з урахуванням синергетичного ефекту від такого розвитку, що створює додаткові можливості для просторового розвитку в умовах сучасних викликів. Актуальність більш детального висвітлення питань щодо розвитку «зеленої» металургії та її вплив на функціональний стан й умови життєдіяльності просторових територіальних систем в Україні, враховуючи частку та значення галузі для розвитку «зеленої» економіки країни, є обґрунтованою.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 5 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options