Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 5

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2520

Browse

Now showing 1 - 20 of 67

Стратегічне управління розвитком вантажного транспорту: австрійська модель та можливості її адаптації в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Власова, Валентина Петрівна; Тарновська, Ірина Віталіївна; Оліхненко, Максим Анатолійович
У статті розглянуто австрійську модель стратегічного управління розвитком вантажного транспорту як можливий орієнтир для модернізації української транспортно-логістичної системи. Дослідження зосереджене на визначенні управлінських, інфраструктурних і організаційних елементів цієї моделі, які можуть бути адаптовані в Україні з урахуванням воєнних ризиків, зміни торговельних маршрутів, перевантаження сухопутних кордонів та інтеграції до транспортного ринку ЄС. Методологічну основу роботи становлять системний підхід, порівняльний аналіз, логічне узагальнення, аналіз наукових публікацій, статистичних матеріалів і стратегічних документів Австрії, ЄС та України. Встановлено, що практична цінність австрійської моделі полягає не лише у високій частці залізничних перевезень, а насамперед у поєднанні довгострокової державної стратегії, термінальної інфраструктури, мультимодальних сервісів, цифрової координації, інституційної взаємодії та передбачуваних умов для бізнесу. Обґрунтовано, що пряме механічне перенесення австрійських інструментів в Україну неможливе через відмінності інфраструктурних умов, різну ширину колії, воєнні ризики, обмежений інвестиційний ресурс і нерівномірний розвиток прикордонних потужностей. Водночас для України релевантними є коридорне планування, розвиток сухих портів і мультимодальних хабів, залізнично-автомобільна кооперація, цифровізація процедур, підтримка регулярних інтермодальних сервісів і запровадження системи моніторингу результатів. Наукова новизна полягає в трактуванні австрійського досвіду не як набору окремих інфраструктурних рішень, а як управлінської моделі, що поєднує транспортну політику, логістичну бізнес-логіку, термінальну інфраструктуру та інституційну координацію. Практична цінність дослідження полягає у визначенні орієнтирів для держави, інфраструктурних операторів і логістичних компаній щодо переходу від фрагментарного кризового реагування до стратегічної інтеграції в європейські ланцюги постачання.
Європейські моделі публічного управління повоєнним відновленням територій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Самойленко, Владислав Сергійович
Європейські моделі повоєнного відновлення сформувалися в різних історичних та інституційних умовах, що зумовлює потребу в їх системному порівнянні для обґрунтування моделі публічного управління повоєнним відновленням України. Метою статті є порівняльний аналіз досвіду Німеччини після 1945 р., Хорватії в 1990–2000-х рр. і Боснії і Герцеговини після 1995 р. за єдиною аналітичною рамкою з 9 критеріїв. Дослідження виконано на основі компаративного крос-кейсового аналізу з використанням наукової літератури, нормативно-правових документів і матеріалів міжнародних організацій. За результатами аналізу виокремлено три моделі публічного управління повоєнним відновленням: державоцентричну (Німеччина), євроінтеграційну (Хорватія) та модель зовнішнього протекторату (Боснія і Герцеговина). Вони відрізняються співвідношенням внутрішнього суверенітету та зовнішнього адміністрування, а також фінансовими та інституційними механізмами. Встановлено системні ризики кожної моделі: «пастку спільного прийняття рішень», «порожню європеїзацію» та консервацію зовнішньої залежності без стратегії виходу. Доведено, що регіональні економічні наслідки війни мають довгостроковий характер і лише частково коригуються інструментами відновлення. Наукова новизна полягає в розробці структурованої компаративної рамки для зіставлення європейського досвіду. Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні комбінованої моделі для України, яка поєднує державоцентричні елементи німецького досвіду з євроінтеграційною обумовленістю хорватського типу та свідомо виключає структурні ознаки зовнішнього протекторату Боснії і Герцеговини.
Вплив викликів кібербезпеки на систему корпоративного менеджменту підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кононенко, Олег Вікторович; Неделкова, Євгенія Богданівна
У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти впливу викликів кібербезпеки на систему корпоративного менеджменту підприємств в умовах цифровізації економіки та зростання глобальних кіберзагроз. Розглянуто еволюцію наукових підходів до розуміння ролі інформації, цифрових технологій і мережевих систем у сучасному бізнес-середовищі на основі концепцій економіки знань, мережевого суспільства, цифрової довіри та блокчейн-технологій. У роботі узагальнено наукові підходи до трактування кібербезпеки як стратегічного елементу корпоративного управління та визначено її як комплексну систему захисту інформаційного капіталу підприємства, що забезпечує безперервність бізнес-процесів, економічну стійкість і репутаційну надійність компанії. Досліджено вплив сучасних кіберзагроз на ефективність управлінських процесів, фінансову стабільність та організаційну структуру підприємств. Обґрунтовано необхідність інтеграції кібербезпеки в систему стратегічного менеджменту підприємства та визначено роль поведінкового менеджменту, культури кібергігієни та принципів цифрової довіри в забезпеченні корпоративної стійкості. Встановлено, що сучасні системи управління інформаційною безпекою мають базуватися на адаптивності, превентивному контролі ризиків та постійному моніторингу цифрового середовища. У статті запропоновано авторський механізм перед-аудиту як інструмент превентивного управління кіберризиками на підприємстві. Розкрито етапи його реалізації на основі принципу найменших привілеїв, розмежування обов’язків та ревізії прав доступу до корпоративних інформаційних ресурсів. Практична апробація механізму на прикладі Компанії А підтвердила його ефективність у мінімізації інсайдерських ризиків, оптимізації системи внутрішнього контролю, зменшенні downtime та підвищенні рівня економічної безпеки підприємства. Досліджено перспективи автоматизації перед-аудиту із використанням технологій штучного інтелекту, що дозволить здійснювати прогнозування кіберризиків, оперативний моніторинг цифрового периметра та формування сценаріїв реагування на потенційні інциденти. Визначено, що інтеграція механізмів кібербезпеки в корпоративний менеджмент є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств, розвитку міжнародного партнерства та формування України як безпечного цифрового хабу в умовах післявоєнного відновлення.
Вплив когнітивних спотворень на екологічні та етичні вибори споживачів у контексті сталого розвитку суспільства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Базецька, Ганна Ігорівна
У статті досліджено актуальну наукову проблему, пов’язану з існуванням розриву між екологічними намірами та реальною поведінкою споживачів (attitude-behavior gap), яка досі залишається малодослідженою у вітчизняному науковому дискурсі в контексті комплексного впливу психологічних бар’єрів на архітектуру вибору індивідів у реальних ринкових умовах. Метою статті є здійснення комплексного аналізу та квантифікації впливу латентних когнітивних спотворень на процес прийняття екологічних та етичних споживчих рішень для ідентифікації ключових поведінкових бар’єрів, що перешкоджають реалізації цілей сталого розвитку суспільства. Методологічний апарат дослідження базується на інтеграції інструментів поведінкової економіки та сучасних методів інтелектуального аналізу даних (Data Mining). Емпіричну базу сформовано на основі авторського онлайн-опитування 68 респондентів у місті Харкові із застосуванням методів описової статистики для первинного оцінювання частоти прояву домінантних когнітивних викривлень та багатовимірного кластерного аналізу на основі самоорганізованих карт Кохонена (SOM) для подальшої типізації вибірки. Результати дослідження дозволили виявити та систематизувати ключові упередження споживачів (ефект статус-кво, ефект упакування, соціальні норми, уникнення втрат тощо). На основі нейромережевого моделювання вперше ідентифіковано три стійкі поведінкові типи споживачів зі специфічними профілями когнітивної чутливості: «Конформісти», які орієнтуються на соціальні сигнали; «Раціоналізатори», які застосовують механізми самовиправдання; та «Цинічні споживачі», що виявляють високий скепсис до еко-брендів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні диференційованого підходу до аналізу архітектури споживчого вибору, який доводить неоднорідність структури когнітивних бар’єрів та спростовує ефективність універсальних інформаційних кампаній. Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності проєктування таргетованих стратегій комунікаційної взаємодії у сфері сталого маркетингу, соціального підприємництва та публічної політики для подолання конкретних ментальних пасток у споживчій свідомості.
Стратегічне управління промисловими підприємствами в умовах ентропійної динаміки економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Подолякін, Сергій Миколайович
У статті досліджено теоретико-методичні засади стратегічного управління промисловими підприємствами в умовах ентропійної динаміки економіки. Обґрунтовано, що сучасні трансформаційні процеси, пов’язані з посиленням економічної нестабільності, воєнними ризиками, цифровою трансформацією, структурними дисбалансами та зростанням рівня невизначеності, зумовлюють необхідність переосмислення традиційних підходів до стратегічного управління промисловими підприємствами. Визначено сутність ентропійної динаміки економіки як процесу наростання хаотичності, нестабільності та втрати керованості соціально-економічних систем, що безпосередньо впливає на функціонування промислового сектора. Доведено, що ефективність стратегічного управління промисловими підприємствами значною мірою залежить від рівня адаптивності системи управління, здатності до швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища, а також інтеграції сучасних управлінських, цифрових і антикризових підходів. Проаналізовано вплив ентропійних процесів на трансформацію стратегічного управління, зокрема в частині підвищення вимог до гнучкості управлінських рішень, стратегічної стійкості, ризик-орієнтованого управління та забезпечення безперервності виробничих процесів. Обґрунтовано необхідність переходу до адаптивних моделей стратегічного управління, які забезпечують стабільність функціонування та довгострокову конкурентоспроможність промислових підприємств. Визначено ключові напрями підвищення ефективності стратегічного управління промисловими підприємствами в умовах ентропійної динаміки економіки, серед яких цифровізація управлінських процесів, розвиток стратегічного моніторингу, впровадження адаптивних механізмів управління, удосконалення системи управління ризиками, модернізація виробництва та формування стратегічного потенціалу підприємства. Доведено, що комплексна реалізація зазначених напрямів сприяє формуванню стійкої, гнучкої та конкурентоспроможної системи стратегічного управління промисловими підприємствами. Отримані результати можуть бути використані для подальшого розвитку теоретичних положень стратегічного управління промисловими підприємствами, а також у практичній діяльності суб’єктів господарювання при формуванні адаптивних стратегій розвитку в умовах ентропійної динаміки економіки.
Strategic Business Communication in E-Governance: Ensuring Institutional Resilience and Trust in the Conditions of Digital Public Administration
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Андрощук, Ілона Олександрівна; Горпинченко, Ольга Володимирівна; Липчанський, Володимир Олександрович; Крамар, Богдан Борисович
Статтю присвячено дослідженню ролі стратегічних бізнес-комунікацій у системі електронного врядування як важливого інструменту забезпечення інституційної стійкості та формування суспільної довіри в умовах цифрової трансформації публічного управління. Обґрунтовано, що розвиток цифрових технологій та впровадження електронного врядування зумовлюють необхідність переосмислення традиційних підходів до комунікаційної взаємодії між державою, бізнесом і громадянами. Визначено, що стратегічні бізнес-комунікації виступають системоутворювальним елементом цифрового публічного управління, який забезпечує ефективний обмін інформацією, залучення стейкхолдерів до процесів прийняття рішень, підвищення прозорості діяльності органів влади та зміцнення легітимності управлінських рішень. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування ролі стратегічних бізнес-комунікацій у системі електронного врядування як інструменту забезпечення інституційної стійкості та формування довіри до цифрового публічного управління, а також розробка концептуальних підходів до інтеграції комунікаційних механізмів у систему цифрового урядування. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема системний підхід, інституційний аналіз, методи логічного узагальнення, аналізу та синтезу, порівняльний і структурно-функціональний методи. Встановлено, що ефективність електронного врядування значною мірою залежить від рівня розвитку стратегічних бізнес-комунікацій, які забезпечують взаємодію між органами влади, бізнесом і громадянським суспільством через цифрові канали та платформи. Доведено, що інституційна стійкість сучасної системи публічного управління визначається не лише якістю цифрової інфраструктури та рівнем технологічного розвитку, але й здатністю державних інституцій підтримувати відкритий діалог зі стейкхолдерами, протидіяти дезінформації, забезпечувати прозорість діяльності та підтримувати високий рівень суспільної довіри. Обґрунтовано, що стратегічні бізнес-комунікації сприяють мінімізації інформаційної невизначеності, підвищенню адаптивності державних інституцій до кризових викликів, посиленню цифрової довіри та забезпеченню ефективності процесів цифрової трансформації. Наукова новизна дослідження полягає в розробленні авторської концептуальної моделі впливу стратегічних бізнес-комунікацій на забезпечення інституційної стійкості та довіри в системі цифрового публічного управління. Запропонована модель інтегрує ключові групи стейкхолдерів, чинники цифрового середовища, інституційні та нормативні умови, комунікаційні інструменти та результати їх функціонування в єдину систему взаємозалежних елементів цифрового врядування. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих підходів органами державної влади та місцевого самоврядування для вдосконалення комунікаційної політики, підвищення рівня суспільної довіри, зміцнення інституційної стійкості та підвищення ефективності реалізації цифрових трансформаційних проєктів у сфері публічного управління.
Роль корпоративної соціальної відповідальності у формуванні конкурентоспроможності підприємств на міжнародних ринках в умовах глобалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шуба, Тетяна Петрівна; Шуба, Марина Володимирівна; Ляшевська, Вікторія Іванівна
У статті досліджено роль корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у формуванні конкурентоспроможності підприємств на міжнародних ринках в умовах глобалізації світової економіки. Визначено, що сучасне бізнес-середовище характеризується зростанням впливу нематеріальних факторів конкурентоспроможності, серед яких особливе місце посідає соціально відповідальна діяльність підприємств. Обґрунтовано, що корпоративна соціальна відповідальність виступає не лише етичним імперативом, а й стратегічним інструментом підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Проаналізовано основні наукові підходи до визначення сутності корпоративної соціальної відповідальності та її впливу на економічні результати підприємств. Установлено, що впровадження принципів КСВ сприяє зміцненню ділової репутації, підвищенню довіри з боку споживачів та партнерів, а також полегшує доступ до міжнародних ринків та інвестиційних ресурсів. Особливу увагу приділено ролі КСВ у забезпеченні стійких конкурентних переваг підприємств в умовах посилення міжнародної конкуренції. Доведено, що для українських підприємств інтеграція соціальної відповідальності у стратегію розвитку є важливою передумовою успішної участі в міжнародній торгівлі та адаптації до вимог глобального ринку. Водночас виявлено наявність проблем, пов’язаних із недостатнім рівнем впровадження КСВ у практику управління та обмеженим розумінням її стратегічного значення. У результаті дослідження обґрунтовано необхідність комплексного підходу до впровадження корпоративної соціальної відповідальності як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємств, що сприятиме їх ефективній інтеграції у світову економіку та забезпеченню сталого розвитку.
Організаційно-методичне забезпечення стратегічного контролінгу управління витратами підприємства в системі збалансованих показників в умовах економіки знань
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кузнецова, Світлана Олександрівна; Лемешев, Олег Олегович
У статті обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення стратегічного контролінгу управління витратами підприємства в системі збалансованих показників в умовах економіки знань. Доведено, що традиційний фінансовий контроль, орієнтований переважно на ретроспективне виявлення бюджетних відхилень, є недостатнім для підтримки довгострокової конкурентоспроможності підприємства, оскільки не враховує стратегічної ролі витрат на знання, цифровізацію, інновації, розвиток компетентностей, клієнтську взаємодію та організаційне навчання. На основі узагальнення підходів збалансованої системи показників, стратегічного управлінського обліку, систем управління результативністю та досліджень інтелектуального капіталу сформовано авторське бачення стратегічного контролінгу витрат як інтегрованої системи стратегічної навігації, що забезпечує переклад стратегічних цілей підприємства в систему показників, аналітичних процедур, інформаційних потоків і управлінських рішень. Запропоновано контурну модель організаційно-методичного забезпечення стратегічного контролінгу управління витратами, яка охоплює інституційний, методичний, інформаційно-аналітичний, процесно-регламентний і поведінково-комунікаційний контури. Розроблено карту показників стратегічного контролінгу витрат за перспективами збалансованої системи показників, що дозволяє інтегрувати фінансові, клієнтські, процесні та знаннєві чинники формування вартості підприємства. Обґрунтовано, що включення показників людського, структурного та процесного капіталу до системи збалансованих показників підвищує випереджувальний характер контролінгу та дає змогу інтерпретувати витрати не лише як об’єкт скорочення, а як ресурс формування майбутніх стратегічних спроможностей. Практична цінність результатів полягає в можливості використання запропонованої моделі керівниками підприємств, фінансовими директорами, службами контролінгу та аналітичними підрозділами для побудови системи стратегічного управління витратами, орієнтованої на довгострокову результативність і конкурентоспроможність.
Механізм формування системи управління підприємством в умовах воєнного стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабич, Дмитро Володимирович
У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти формування системи управління підприємством в умовах воєнного стану. Визначено, що сучасні умови господарювання характеризуються високим рівнем невизначеності, дестабілізацією економічного середовища, порушенням логістичних зв’язків, дефіцитом ресурсного забезпечення та зростанням рівня ризиків, що потребує трансформації традиційних підходів до управління підприємствами. Обґрунтовано, що ефективність функціонування підприємства в умовах воєнного стану значною мірою залежить від рівня адаптивності системи управління, здатності оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та забезпечувати економічну стійкість діяльності. Досліджено особливості функціонування підприємств у період воєнного стану та визначено основні ризики і загрози, які впливають на діяльність суб’єктів господарювання. Встановлено, що важливими напрямами забезпечення стабільності діяльності підприємств є використання адаптивного та антикризового підходів до управління, інтеграція цифрових технологій у систему управлінських процесів, удосконалення механізмів стратегічного планування та ризик-менеджменту. У статті запропоновано механізм формування системи управління підприємством, який включає організаційну, економічну, інформаційну та кадрову складові, а також систему антикризового управління та ризик-менеджменту. Визначено, що інтеграція цифрових інструментів управління сприяє підвищенню оперативності прийняття управлінських рішень, забезпечує ефективну координацію бізнес-процесів та підвищує адаптивність підприємства до кризових умов функціонування. Обґрунтовано, що комплексне використання інструментів стратегічного планування, цифровізації, фінансового управління та антикризового менеджменту створює передумови для забезпечення економічної стійкості, конкурентоспроможності та безперервності діяльності підприємства в умовах воєнного стану.
Формування стратегії сталого розвитку підприємства в умовах цифрової трансформації економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гаврильченко, Олена Володимирівна; Красноруцький, Дмитро Олексійович
Стаття спрямована на обґрунтування ролі цифрових технологій як ключового чинника комплексної стійкості підприємства, визначення методів аналітичного забезпечення цифрової трансформації та уточнення структури стратегії сталого розвитку з урахуванням цифрової складової. У статті досліджено теоретико-методологічні засади формування цифрової стратегії сталого розвитку підприємства в умовах трансформації цифрової економіки. Обґрунтовано, що цифровізація стає ключовим детермінантом удосконалення системи стратегічного управління, оскільки забезпечує нові можливості для підвищення ефективності бізнес-процесів, оптимізації ресурсного використання, розвитку інноваційного потенціалу та зміцнення конкурентоспроможності. Проаналізовано підходи провідних науковців до трактування понять стратегічного менеджменту, цифрової економіки, цифрової трансформації та сталого розвитку, що дозволило уточнити сутність цифрової стратегії як інтегрованої моделі управління, спрямованої на збалансування економічних, екологічних і соціальних інтересів підприємства за допомогою цифрових технологій. У роботі систематизовано ключові методи стратегічного та цифрового аналізу, серед яких SWOT і PESTEL, цифровий аудит, GAP-аналіз, бенчмаркінг, аналіз зацікавлених сторін, Balanced Scorecard, сценарне планування та інші інструменти, що забезпечують комплексну оцінку зовнішнього середовища, внутрішнього потенціалу, рівня цифрової зрілості та можливостей сталого розвитку. На основі узагальнення наукових джерел і сучасних практик розроблено концептуальну модель формування цифрової стратегії сталого розвитку підприємства, яка включає визначення стратегічних цілей, вибір цифрових технологій, розроблення дорожньої карти трансформації, формування системи показників результативності та здійснення моніторингу впливу цифровізації на стійкість підприємства. Обґрунтовано, що впровадження цифрової стратегії сталого розвитку сприяє підвищенню адаптивності підприємств до викликів цифрової економіки, оптимізації управлінських рішень на основі даних, розширенню інноваційних можливостей, зменшенню екологічного навантаження, покращенню соціальної відповідальності та формуванню нових моделей створення цінності. Зроблено висновок, що використання комплексного методичного підходу до розроблення цифрової стратегії забезпечує системність і результативність трансформаційних процесів, а також створює підґрунтя для довгострокового сталого розвитку підприємства в умовах динамічного цифрового середовища.
Регіональні диспропорції регулювання ціноутворення у вищій освіті: вплив механізму індикативної собівартості в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Писарчук, Оксана Володимирівна
Актуальність дослідження зумовлена суттєвими викликами, які постали перед системою вищої освіти України в умовах воєнного стану. Запроваджений регуляторний механізм визначення мінімального рівня вартості навчання на рівні «бакалавр» через показник індикативної собівартості, який спрямований, зокрема, на вирівнювання умов фінансування бюджетної та контрактної форм навчання, виявив певні негативні наслідки в регіональному розрізі. Особливо гостро це проявляється на прифронтових територіях, де заклади вищої освіти (ЗВО) опинилися в нерівних конкурентних умовах. Метою статті стала оцінка регіональних диспропорцій механізму індикативної собівартості в системі вищої освіти України в умовах воєнного стану та визначення його впливу на конкурентні позиції ЗВО. Основна гіпотеза полягає в тому, що даний регуляторний інструмент, замість створення рівних умов, посилює міжрегіональну нерівність, створюючи додаткове навантаження на заклади прифронтових територій. Методологічну основу роботи становить поєднання статистичного, порівняльного, кореляційного аналізу та методу нормалізації даних Min-Max. Інформаційну базу сформовано на підставі офіційних показників індикативної собівартості за 2020, 2021, 2024 і 2025 роки. Для оцінки стійкості регіональної структури використано коефіцієнти кореляції Пірсона та Спірмена. У результаті дослідження встановлено, що в умовах воєнного стану відбулася кардинальна трансформація міжрегіонального позиціонування за рівнем індикативної собівартості. У 2025 році найвищі значення мінімального рівня вартості навчання зафіксовано саме в прифронтових регіонах (Харківська, Миколаївська, Сумська області), що суттєво погіршує їхні конкурентні позиції. Кореляційний аналіз підтвердив втрату стабільності регіонального розподілу після відновлення дії механізму. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні та кількісному обґрунтуванні асиметричного впливу механізму індикативної собівартості на ЗВО залежно від територіального розміщення у воєнний період. Практична цінність результатів полягає в обґрунтуванні необхідності вдосконалення регуляторного механізму через запровадження регіональних коригувальних коефіцієнтів, що враховуватимуть безпекові ризики, міграційні процеси та особливості соціально-економічного розвитку територій. Запропоновані підходи можуть бути використані при коригуванні нормативно-правової бази у сфері вищої освіти.
Automated Resume Formation Using Generative Artificial Intelligence
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вільхівська, Ольга Володимірівна; Тесля, Олександр Олексійович
У статті розглянуто процес розроблення інтелектуальної системи автоматизованого створення резюме на основі генеративного штучного інтелекту (ГШІ) та сучасних вебтехнологій. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою у швидкому та якісному формуванні професійних резюме, адаптованих до вимог конкретних вакансій і систем автоматичного відбору кандидатів. Метою роботи є створення програмного модуля, який дає змогу користувачеві сформувати структуроване резюме на основі короткого текстового опису досвіду, навичок і професійних досягнень. У роботі проведено аналіз наявних сервісів для створення резюме, визначено їхні переваги та недоліки, сформульовано функціональні та нефункціональні вимоги до системи. Для реалізації програмного продукту використано мову програмування TypeScript, фреймворки NestJS і Next.js, систему керування базами даних PostgreSQL та ORM Prisma. Генерація текстового вмісту здійснюється за допомогою API OpenAI, а формування документів – у форматі PDF із використанням PDFKit. Запропонована система забезпечує персоналізацію змісту, багатомовну підтримку, збереження історії документів та експорт готового резюме. Результати тестування підтвердили стабільну роботу модуля, високу якість згенерованого тексту та суттєве скорочення часу підготовки документів. Розроблене рішення може бути використане як самостійний вебсервіс або інтегроване в HR-платформи та системи електронного працевлаштування.
Територіально орієнтовані публічні інвестиції для функціональних типів територій: досвід ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дуб, Андрій Романович
Європейська практика свідчить про дієвість підходу до організації публічних інвестицій, в основі якого закладено функціональну типологізацію територій, оскільки вона визначає просторові одиниці планування крізь призму реальних соціально-економічних взаємозв’язків, а не адміністративної географії. Політика згуртованості Європейського Союзу, підкріплена розвиненою правовою та інституційною архітектурою, демонструє, як функціонально диференційований підхід до розподілу публічних інвестицій здатен забезпечувати сталий розвиток різних функціональних типів територій. Метою дослідження є аналіз практики здійснення територіально орієнтованих публічних інвестицій для функціональних типів територій Європейського Союзу та можливість її подальшої адаптації до реалій України. У статті розкрито підходи до формування функціональних типів територій в Європейському Союзі, що дає можливість перейти від упровадження загальної секторальної політики до вирішення більш дезагрегованих проблем, притаманних різним типам територій як у межах країн ЄС, так і між ними. Досліджено умови залучення фінансових ресурсів для здійснення публічних інвестицій для розвитку функціональних типів територій, що передбачає формування територіальних і місцевих стратегій розвитку, в основі яких закладено принцип партисипативності. Розкрито механізм застосування інструментів комплексного територіального розвитку функціональних типів територій ЄС, зокрема комплексних територіальних інвестицій та місцевого розвитку, яким керують громади. Наведено конкретні кейси використання цих інструментів в Європейському Союзі. Запропоновано шляхи їх застосування в Україні.
Цифрова трансформація управління фармацевтичними закладами в умовах розвитку електронної системи охорони здоров’я України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мороз, Світлана Григорівна; Страпчук, Світлана Іванівна
Актуальність проблеми цифрової трансформації фармацевтичного сектора зумовлена активним розвитком електронної системи охорони здоров’я України, розширенням цифрових сервісів та необхідністю адаптації управлінських процесів аптечних закладів до сучасних умов функціонування. Впровадження електронних рецептів, механізмів реімбурсації, медичних інформаційних систем та інших цифрових інструментів змінює підходи до організації фармацевтичної діяльності й управління аптечними закладами. Особливого значення ці процеси набули в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану, що сприяло прискоренню цифровізації системи охорони здоров’я та розвитку дистанційних форм взаємодії. Мета статті полягає в аналізі цифрової трансформації управління фармацевтичними закладами в умовах розвитку електронної системи охорони здоров’я України, визначенні впливу цифрових технологій на управлінські процеси та оцінці сучасного рівня цифровізації фармацевтичного сектора. У дослідженні використано методи контент-аналізу, системного та структурно-логічного аналізу, порівняльного аналізу, узагальнення та систематизації. Інформаційну базу становили наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативно-правові акти, офіційні матеріали МОЗ України, електронної системи охорони здоров’я та державних цифрових проєктів у сфері охорони здоров’я. Досліджено сучасні тенденції цифровізації фармацевтичного сектора України, етапи розвитку цифрових технологій, особливості функціонування державних цифрових проєктів та рівень інтеграції медичних інформаційних систем у цифрову інфраструктуру охорони здоров’я. За результатами дослідження встановлено, що цифровізація фармацевтичного сектора України пройшла шлях від автоматизації окремих процесів до формування інтегрованої цифрової екосистеми. Визначено, що найбільший вплив на трансформацію управлінських процесів аптечних закладів мають електронний рецепт, eHealth, e-Stock, цифрові механізми реімбурсації та медичні інформаційні системи. Виявлено нерівномірність рівня цифрової зрілості медичних інформаційних систем і різний ступінь реалізації їх цифрового функціоналу. Обґрунтовано доцільність систематизації цифрових технологій за ступенем їх впливу на управлінські процеси та запропоновано підхід до оцінювання цифрової зрілості медичних інформаційних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих підходів для вдосконалення цифрового менеджменту фармацевтичних закладів та підтримки управлінських рішень у процесі подальшої цифровізації галузі.
Теоретичні аспекти smart-спеціалізації регіонального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кизим, Микола Олександрович; Тур, Олена Василівна; Бєлікова, Надія Володимирівна
Статтю присвячено узагальненню теоретичних підходів до smart-спеціалізації регіонального розвитку. Проаналізовано головні етапи побудови регіональних стратегій з урахуванням вимог smart-спеціалізації. Обґрунтовано необхідність врахування сучасних національних і світових тенденцій при розробці певної концепції регіонального розвитку. Визначено, що в сучасних умовах виокремлення пріоритетних видів економічної діяльності в регіонах є важливим завданням з огляду на потребу формування точок зростання на основі використання концепції smart-спеціалізації. Узагальнено наявні підходи до визначення пріоритетних напрямів діяльності малого бізнесу на основі smart-спеціалізації. Обґрунтовано доцільність вибору галузевих пріоритетів регіонального розвитку шляхом розрахунку рангу виду економічної діяльності малого бізнесу за темпом зростання (падіння) певних показників його діяльності за період спостереження. З урахуванням складності та високого ступеня невизначеності регіонального розвитку на тлі повномасштабного вторгнення запропоновано диференціювати підходи до позиціонування головних аспектів smart-спеціалізації у воєнний і поствоєнний періоди. Запропоновано при формуванні напрямів регіональної smart-спеціалізації враховувати виклики різної природи з їх диференціацією за трьома періодами – довоєнним, воєнним і поствоєнним. Зазначено, що в умовах воєнного стану концепція smart-спеціалізації має акцентувати на підтримці критично важливих секторів економіки, забезпеченні енергетичної безпеки та збереженні людського капіталу. Обґрунтовано доцільність у поствоєнному періоді враховувати зсув орієнтирів smart-спеціалізації в бік структурної модернізації економіки, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, модернізації інфраструктури, посилення інтеграційних процесів.
Формування системи показників та субіндексів у процесі вимірювання регіональної адаптивності в умовах структурних трансформацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Соболєва, Ганна Григорівна; Ноженко, Богдан Олегович
У статті досліджено концептуальне та прикладне обґрунтування оцінювання регіональної адаптивності як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності територій в умовах системних структурних трансформацій. Висвітлено теоретичні засади формування «адаптивного відбитка» територіальної системи в контексті стійкості до зовнішніх шоків, а також окреслено ключові напрями трансформації регіональних економік у відповідь на виклики цифровізації, зміни логістичних ланцюгів та необхідності швидкого технологічного оновлення. Здійснено аналіз сучасних наукових підходів до вимірювання конкурентних переваг, включно з досвідом реалізації вітчизняних проєктів із моніторингу фінансового здоров’я та прозорості муніципалітетів, із фокусом на мобільність факторів виробництва та інноваційну активність. У межах дослідження запропоновано авторську модель інтегрального оцінювання, яка поєднує системний підхід до аналізу регіональних розривів із використанням багаторівневої ієрархічної системи субіндексів: економічної гнучкості, цифрової готовності, соціальної мобільності та інституційної стійкості. Особливу увагу приділено циклічному механізму зворотного зв’язку, який відображає кумулятивний ефект адаптації, де успішне подолання поточних викликів посилює стратегічну позицію регіону в майбутньому. Модель включає використання специфічних індикаторів, таких як релокаційна активність бізнесу та зміна галузевої спеціалізації (КВЕД), що дозволяє ідентифікувати реальну динаміку бізнес-середовища, яка часто залишається поза увагою стандартних статистичних зрізів. Оцінено результати впровадження моделі через розробку логічної схеми трансформації зовнішніх імпульсів у нову якість регіонального розвитку, що ілюструє перехід від статичного опису відмінностей до глибокого аналізу здатності територій до самооновлення. Виявлено ключові детермінанти, що стримують адаптаційні процеси, зокрема технологічні «вузькі місця» та обмеженість інституційного середовища. Аргументовано, що за умови використання запропонованого ієрархічного підходу та постійного моніторингу адаптивної ємності інтегральне оцінювання може стати основою для прийняття ефективних управлінських рішень та формування диференційованих стратегій відновлення регіонів в умовах невизначеності та макроекономічної нестабільності.
Кількісна економетрична оцінка впливу цифровізації на конкурентоспроможність підприємств сфери послуг України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шевчук, Ірина Богданівна; Задорожна, Анна Володимирівна; Ковальчук, Олена Сергіївна
Мета статті полягає в оцінюванні впливу цифровізації на конкурентоспроможність підприємств сфери послуг України та визначенні перспектив їх розвитку на основі прогнозування фінансових показників. Розглянуто діяльність ключових гравців поштово-логістичного ринку – ТОВ «Нова пошта», АТ «Укрпошта» та ТОВ «Міст Пошта». Узагальнено особливості впровадження цифрових технологій у діяльність ТОВ «Нова пошта», АТ «Укрпошта» та ТОВ «Міст Пошта», указано на сильні та слабкі сторони їх цифровізації. Виявлено, що кожен із операторів має свій підхід до цифровізації: «Нова пошта» більше інвестує в технології та автоматизацію, «Укрпошта» – у модернізацію інфраструктури та доступність послуг, а «Міст Пошта» зосереджується на міжнародній логістиці. Проаналізовано відповідність розглянутих операторів глобальним трендам цифровізації за декількома показниками – автоматизацією, AI/Big Data, поштоматними мережами, цифровим клієнтським досвідом і сross-border digital. Оцінювання тенденцій розвитку розглянутих поштово-логістичних операторів доповнено кількісним дослідженням динаміки їх фінансових показників, для чого був використаний метод Хольта. Зроблено висновки, що подальше зростання поштово-логістичних операторів України багато в чому пов’язане із цифровою трансформацією їх бізнес-процесів. Найбільше зростання чистого доходу демонструє ТОВ «Нова пошта», яка активно впроваджує цифрові рішення у свою діяльність. Також для цього оператора очікується найбільш сприятливий прогноз у динаміці чистого доходу на 2026 рік. Для АТ «Укрпошта», що частково здійснила цифровізацію, спостерігається помірний тренд зростання чистого доходу. Дослідження показало, що цифрова трансформація взаємодіє з економічною ефективністю та ринковою стійкістю поштово-логістичних операторів України. Компанії, які активно інвестують у цифрові технології сьогодні, визначатимуть конкурентну структуру ринку в найближчі 5–10 років і відіграватимуть ключову роль у відновленні та розвитку галузі в повоєнний період. Подальші наукові пошуки в цьому напрямі доцільно спрямувати на факторний аналіз впливу окремих цифрових інструментів на кінцеві фінансові результати операторів.
Оцінювання економічного розвитку регіону: методичний аспект
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Уманець, Тетяна Василівна; Сирчин, Олександр Леонідович
Сьогодні економічна наука та практика не готові запропонувати досить повний та чітко окреслений набір методик і показників, які об’єктивно та переконливо характеризують економічний розвиток того чи іншого регіону. Метою статті є дослідження методичних і практичних питань оцінки економічного розвитку регіонів. В основу запропонованої методики оцінки потенціалу економічного розвитку регіону покладено такі положення: а) наявність щорічних статистичних даних, що публікуються органами влади країни, на основі яких можна отримати або розрахувати той чи інший показник; б) здатність показників відображати властивості регіону, які є ключовими для нього; в) наявність взаємозв’язку показників із соціально-економічним розвитком регіону. Як зведений або інтегральний показник, що характеризує розвиток економіки регіону, на думку авторів, доцільно використовувати показник валового регіонального продукту (ВРП). Регіони мають у своєму розпорядженні різний обсяг ресурсів. Саме обсяг наявних ресурсів безпосередньо впливає на вартість ВРП. Як порівнювати між собою такі регіони? Для усунення ефекту масштабу обсягу ресурсів у регіоні зазвичай показник ВРП нормується чисельністю населення регіону (виробництво ВРП на душу населення). Як ключовий показник методики запропоновано відносний показник «К», де ВРП на душу населення регіону порівнюється з ВВП на душу населення країни за кілька років (у %). Запропоновано градацію груп оцінки економічної ефективності діяльності регіонів з інтервалом у 20%. Зведену оцінку економічного розвитку регіону рекомендовано доповнити: а) оцінкою частки ВРП регіону у ВВП країни; б) оцінкою динаміки частки ВРП регіону у ВВП країни; в) оцінкою динаміки ВРП регіону в національній чи іноземній валюті. Запропоновану методику оцінки економічного розвитку регіону проілюстровано на прикладі Одеської області. За рівнем економічного розвитку Одеська область належить до другої групи регіонів України (7 місце в рейтингу регіонів), які оцінюються як середньорозвинені (відносно рівня розвитку самої країни). Позначено, що подальше підвищення рівня економічного розвитку регіону потребує значних капітальних інвестицій та трудових ресурсів.
Діагностика інфраструктурного потенціалу територіальної громади (на прикладі Східниці)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна; Калашнікова, Катерина Юріївна
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення спроможності територіальних громад до сталого розвитку в умовах децентралізації, посилення безпекових викликів, обмеженості фінансових ресурсів та зростання потреб у модернізації інфраструктури. За таких умов особливого значення набуває комплексна діагностика інфраструктурного потенціалу як інструмент виявлення сильних сторін, проблемних зон і резервів розвитку територій. Метою дослідження є діагностика інфраструктурного потенціалу Східницької селищної територіальної громади шляхом комплексного оцінювання рівня розвитку її інфраструктурних складових, виявлення проблемних аспектів інфраструктурного забезпечення та обґрунтування пріоритетних напрямів його подальшого розвитку. Методологічною основою дослідження є системний підхід, відповідно до якого інфраструктурний потенціал територіальної громади розглядається як сукупність взаємопов’язаних комунальної, інженерної, транспортної, логістичної, бальнеологічної, енергетичної, цифрової та інвестиційно-проєктної складових. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, статистичного узагальнення, монографічний і графічний методи. У результаті дослідження здійснено комплексну діагностику інфраструктурного потенціалу Східницької селищної територіальної громади та виконано оцінювання рівня розвитку його основних складових. Встановлено, що найбільш розвиненою складовою є бальнеологічна інфраструктура, яка формує основу курортної спеціалізації громади та її конкурентні переваги. Визначено достатній рівень розвитку комунальної, дорожньо-транспортної, логістичної інфраструктури та системи водопостачання. Виявлено, що подальшої модернізації потребують системи водовідведення, енергетична та цифрова інфраструктура. Запропоновано аналітичний підхід до оцінювання інфраструктурного потенціалу громади на основі визначення сильних сторін, проблемних аспектів та можливостей розвитку окремих інфраструктурних складових. Обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку, що передбачають модернізацію базової інфраструктури життєзабезпечення, розвиток курортно-рекреаційного комплексу, підвищення енергетичної стійкості, цифровізацію управління та активізацію інвестиційно-проєктної діяльності. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування під час підготовки стратегічних і програмних документів розвитку, визначення пріоритетів інфраструктурної модернізації, планування інвестиційних проєктів та формування механізмів підвищення інфраструктурної та енергетичної стійкості територіальних громад.
Аналіз витрат і собівартості в інформаційних технологіях і медіа-секторі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Хільман, Антон Васильович
У статті комплексно досліджено особливості формування, аналізу й оптимізації витрат і собівартості в інформаційних технологіях і медіа-секторі в умовах цифрової трансформації економіки. Актуальність теми зумовлена глибокими структурними змінами у формуванні витрат підприємств, пов’язаними з домінуванням нематеріальних активів, інтелектуального капіталу та цифрових бізнес-моделей, що зумовлює необхідність перегляду класичних підходів до калькулювання собівартості та управління витратами. Результати дослідження дозволили встановити, що у високотехнологічних галузях відбувається трансформація структури витрат у бік домінування інтелектуального капіталу, зокрема витрат на персонал (70–80%) і створення контенту (до 60%), що підтверджує зміну природи вартості в цифровій економіці. Визначено, що структура витрат ІТ-сектора характеризується високою часткою витрат на людський капітал і технологічну інфраструктуру, тоді як у медіа-секторі ключову роль відіграють витрати на створення контенту та підтримку комунікаційних платформ. Узагальнено підходи до класифікації витрат і обґрунтовано доцільність їх розширення за критеріями цифровізації, створення вартості та інтелектуалізації. На основі проведеного дослідження розроблено економіко-математичну модель оптимізації витрат, яка враховує вплив технологічних, інноваційних і ринкових факторів, а також запропоновано авторську концепцію оптимізації витрат, що передбачає інтеграцію цифрових інструментів управління, data-driven підходу та проєктно-орієнтованої організації діяльності. Доведено, що застосування запропонованих підходів дозволяє підвищити ефективність управління витратами, забезпечити гнучкість ресурсного забезпечення та зміцнити конкурентні позиції підприємств. Наукова новизна полягає в розвитку теоретичних положень щодо класифікації витрат у цифровій економіці та формуванні інтегрованого підходу до їх оптимізації з урахуванням галузевої специфіки ІТ і медіа-сектора. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання підприємствами ІТ і медіа-сектора для вдосконалення систем управління витратами, підвищення ефективності використання ресурсів і адаптації до умов цифрової економіки.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 5 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options