Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 6
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 20 of 38
Item Методологічні засади формування та оцінювання конкурентних переваг підприємства в умовах зеленої трансформації економіки(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Майстренко, Ольга ВалентинівнаСтаттю присвячено питанням розвитку методологічних засад формування та оцінювання конкурентних переваг підприємства в умовах зеленої трансформації економіки. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю перегляду традиційних підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств під впливом глобальних процесів екологізації економіки, цифрової трансформації, імплементації принципів сталого розвитку та поширення ESG-підходів. Сучасне конкурентне середовище характеризується зростанням ролі екологічних, соціальних, інноваційних та інституційних факторів, які поступово трансформуються у ключові джерела формування довгострокових конкурентних переваг підприємств. За таких умов наявний методичний інструментарій оцінювання конкурентоспроможності потребує суттєвого методологічного оновлення й адаптації до вимог зеленого переходу. Дослідження має на меті розвинути методологічні засади формування та оцінювання конкурентних переваг підприємства в умовах зеленої трансформації економіки з урахуванням економічних, екологічних і соціальних критеріїв. У статті досліджено еволюцію факторів забезпечення конкурентоспроможності та встановлено взаємозв’язок між системою факторів конкурентних переваг і вибором відповідних методичних підходів до їх оцінювання. Проаналізовано трансформацію традиційних методичних підходів у контексті посилення впливу екологічних, соціальних та інноваційних чинників розвитку підприємств. Систематизовано внутрішні та зовнішні фактори формування конкурентних переваг підприємств, визначено їх роль у побудові сучасної системи оцінювання конкурентоспроможності та запропоновано концептуальний підхід до інтерпретації впливу зеленої трансформації економіки на зміну структури факторів конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що сучасні методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємств мають еволюціонувати від традиційного економоцентричного підходу до інтегрованої моделі, яка поєднує економічні, екологічні та соціальні критерії оцінювання результативності діяльності підприємства. Виявлено тенденцію поступового розширення методичного інструментарію оцінювання конкурентоспроможності шляхом інтеграції екологічних, соціальних, інноваційних та інституційних параметрів оцінювання.Item Обліково-аналітичне забезпечення управління витратами в системі збалансованих показників підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кузнецова, Світлана Олександрівна; Крейдун, Катерина ВіталіївнаАктуальність проблеми неефективного управління витратами обумовлена постійними економічними змінами, стрімким розвитком технологій, зростанням конкуренції. Нездатність підприємств адаптуватися до нових цифрових умов призводить до збитків, нераціонального використання ресурсів, падіння конкурентоспроможності. Така динаміка неминуче веде до банкрутства. У цих умовах, коли новітні технології трансформують звичні, стандартні бізнес-моделі, критично важливо розробити модернізоване обліково-аналітичне забезпечення. Мета статті полягає в систематизації вже існуючих науково-практичних підходів до управління витратами та розробленні комплексної аналітичної панелі стратегічного контролінгу витрат на основі системи збалансованих показників, яка була адаптована до сучасних умов цифровізації. Використано методи системно-структурного аналізу, логічного моделювання. Досліджено розвиток науково-практичних підходів до оптимізації підприємств, їх сучасний стан, структурні компоненти класичної моделі системи збалансованих показників, вплив новітніх технологій на ефективність обліково-аналітичного забезпечення підприємств. За результатами дослідження виокремлено вісім ключових підходів до оптимізації витрат. На основі аналізу обрано найкращий інтегрований інструмент – систему збалансованих показників. На основі класичної моделі було розроблено шаблон аналітичної панелі стратегічного контролінгу управління витратами в системі збалансованих показників. Встановлено, що поодиноке та розрізнене використання класичних методів управління й оптимізації витрат на сьогодні є недостатньо ефективним. Це обумовлює необхідність впровадження єдиного інтегрованого інструменту. Обґрунтовано наукову та практичну доцільність застосування системи збалансованих показників як єдиного інтегрованого інструменту контролінгу. Класичну модель, яка недостатньо актуальна в сучасних умовах, було розширено новітніми індикаторами цифрової економіки. Запропоновано впровадити на підприємствах розроблений шаблон аналітичної панелі стратегічного контролінгу витрат. Це забезпечить збалансування короткострокових фінансових цілей із довгостроковими, що дозволить керівникам підприємства оперативно та дієво реагувати на непередбачувані зміни середовища та ідентифікувати непродуктивні витрати на всіх рівнях створення продукції або надання послуг.Item Інтеграція України до мережі TEN-T у контексті реконструктивного відновлення транспортної інфраструктури(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Никифорук, Олена Ігорівна; Стасюк, Ольга Миколаївна; Чмирьова, Лариса Юріївна; Федяй, Наталя ОлександрівнаАктуальність дослідження зумовлена необхідністю реконструктивного відновлення транспортної інфраструктури України відповідно до стратегічних пріоритетів ЄС та її інтеграції до TEN-T, а також недостатнім рівнем комплексних досліджень, які одночасно розкривають питання інтеграції до TEN-T, фінансових інструментів ЄС і відновлення транспортної інфраструктури України. Метою статті є дослідження взаємозв’язку процесу інтеграції транспортної системи України до TEN-T, аналізу фінансових інструментів ЄС у сфері розвитку транспортної інфраструктури та оцінки можливостей їх залучення Україною для забезпечення реконструктивного відновлення транспортної інфраструктури. Методологічною основою дослідження є системний та інституційний підходи. У роботі використано методи аналізу та синтезу, історико-логічний, порівняльний, статистичний і структурний аналіз тощо. У дослідженні окреслено етапи інтеграції транспортної системи України до TEN-T і уточнено особливості переходу від формату співпраці в межах Східного партнерства до повноцінної інтеграції України до TEN-T. Систематизовано вимоги та розкрито стратегічні цілі й ключові показники розвитку транспортної інфраструктури TEN-T. Виокремлено основні фінансові інструменти ЄС для розвитку транспортної інфраструктури TEN-T, з акцентом на інструменті CEF як ключовому інструменті фінасової підтримки проєктів у межах TEN-T. Зроблено аналіз принципів фінансування, критеріїв відбору проєктів, рівнів співфінансування та бюджетних періодів CEF. Проаналізовано проєкти CEF2 «Транспорт» за участю України та встановлено домінування залізничного транспорту та прикордонної інфраструктури у структурі фінансування. Визначено ключові тенденції реалізації проєктів, серед яких посилення транскордонного компоненту, концентрація інвестицій на усуненні інфраструктурних «вузьких місць» і розвиток цифрових транспортних систем. Встановлено, що інтеграція України до TEN-T може розглядатися як довгострокова модель реконструктивного відновлення транспортної системи відповідно до кліматичних, цифрових і безпекових пріоритетів ЄС. Доведено, що сучасна транспортна політика ЄС базується на переході від розвитку окремих транспортних об’єктів до формування інтегрованої мультимодальної мережі TEN-T. Наукова новизна полягає в комплексному узагальненні інституційних, інфраструктурних і фінансових аспектів інтеграції транспортної системи України до TEN-T, а також у виявленні необхідності зміни пріоритетів фінансування від короткострокового забезпечення логістичної стійкості до стратегічної модернізації транспортної системи України відповідно до стандартів ЄС.Item Передумови формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гарбажій, Катерина СтаніславівнаСтаттю присвячено вивченню теоретичного базису формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери в умовах сучасних трансформацій національної економіки, глобалізації продовольчих ринків та посилення міжнародної конкуренції. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю забезпечення стійких конкурентних переваг вітчизняної агропродовольчої продукції в умовах євроінтеграційних процесів, цифровізації аграрного виробництва, підвищення вимог до якості та безпечності продукції, а також зростання ролі аграрного сектора в забезпеченні продовольчої безпеки держави та розвитку експортного потенціалу України. Дослідження має на меті поглибити теоретичні засади щодо формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери в сучасних умовах розвитку національної економіки. Для досягнення поставленої мети в статті вивчено специфічні особливості функціонування аграрного виробництва, що визначають умови формування конкурентних переваг агропродовольчої продукції. Проаналізовано характерні риси аграрного сектора, зокрема комплексність використання ресурсного потенціалу, сезонність виробництва, залежність результатів господарювання від природно-кліматичних чинників, особливості техніко-технологічного забезпечення, соціальну значущість сільського господарства та його роль у розвитку сільських територій. Досліджено наявні підходи до трактування сутності агропродовольчої сфери як багаторівневої соціально-економічної системи. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність агропродовольчої продукції формується в межах усього ланцюга створення доданої вартості та визначається ефективністю взаємодії виробничих, технологічних, інноваційних, логістичних, організаційних та інституційних складових. Виявлено, що в сучасних умовах конкурентоспроможність агропродовольчої продукції дедалі більше залежить не лише від виробничих характеристик підприємств, а й від рівня інтеграції всіх учасників агропродовольчого ланцюга, здатності швидко адаптуватися до змін ринкового середовища, впроваджувати інноваційні технології та забезпечувати відповідність продукції вимогам внутрішніх і зовнішніх ринків. Систематизовано ключові чинники, що впливають на формування конкурентних переваг продукції агропродовольчої сфери, серед яких виокремлено рівень ресурсного забезпечення, технологічний розвиток виробництва, інноваційну активність, цифровізацію бізнес-процесів, розвиток коопераційних зв’язків, ефективність логістичної інфраструктури, якість і безпечність продукції, екологічну орієнтацію виробництва та відповідність міжнародним стандартам.Item Галузеві та товарні особливості управління ціновою конкурентоспроможністю експортно-орієнтованої продукції аграрних підприємств(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Петрушов, Василь ВолодимировичУ статті досліджено галузеві та товарні особливості управління ціновою конкурентоспроможністю експортоорієнтованої продукції аграрних підприємств України в умовах воєнних, економічних і геополітичних викликів. У сучасних умовах господарювання практична реалізація стратегій такого управління ускладнюється через значні витрати, безпекові та геополітичні особливості, а також логістичні ризики. Встановлено, що аграрний сектор залишається ключовим джерелом експортних надходжень держави, проте його конкурентоспроможність значною мірою залежить від логістичних, інфраструктурних, регуляторних і зовнішньоторговельних чинників. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку товарної структури агроекспорту, зокрема виробництва та експорту зернових культур, і визначено особливості формування цінової конкурентоспроможності пшениці та кукурудзи. Обґрунтовано, що світовий ринок зернових характеризуватиметься високою невизначеністю під впливом геополітичних ризиків, кліматичних змін, трансформації міжнародної торговельної політики та зміни логістичних маршрутів, що посилюватиме цінові коливання. Доведено визначальну роль логістичного чинника у формуванні експортної ціни продукції та зниженні прибутковості аграрних підприємств унаслідок зростання транспортних витрат. Виявлено негативний вплив торговельних обмежень на європейському ринку та посилення конкуренції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Обґрунтовано, що підвищення цінової конкурентоспроможності експортоорієнтованої агропродукції потребує переходу від сировинної моделі експорту до розвитку виробництва продукції з високою доданою вартістю, диверсифікації товарної структури експорту, модернізації логістичної інфраструктури та впровадження інноваційних підходів до управління ціновими й товарними аспектами діяльності українських аграрних підприємств. Такі цілі мають стати основою партнерств на принципах маркетингу з представниками переробних галузей і тваринництва на засадах сталого розвитку. Щоб залишатися конкурентоспроможним, українському агробізнесу потрібно перейти від експорту сировини до переробки та розвитку тваринництва. Продукція з доданою вартістю дозволить компенсувати витрати на логістику, обійти митні бар’єри та забезпечити стабільний валютний дохід.Item Інституційні та організаційно-економічні засади регулювання ринку овочевої продукції в умовах ринкової економіки(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Підвальна, Оксана Григорівна; Соколова, Анастасія В’ячеславівнаУ статті досліджено теоретичні, інституційні та організаційно-економічні засади регулювання ринку овочевої продукції в умовах ринкової економіки. Обґрунтовано актуальність удосконалення механізмів державного регулювання ринку овочевої продукції в контексті сучасних економічних трансформацій, європейської інтеграції України, забезпечення продовольчої безпеки та сталого розвитку аграрного сектора. Узагальнено сучасні наукові підходи до трактування сутності ринку овочевої продукції як складної соціально-економічної системи, функціонування якої визначається взаємодією інституційних, організаційних, економічних, інфраструктурних та інноваційних чинників. Розкрито методологічні основи дослідження регулювання ринку овочевої продукції на засадах системного, інституційного, структурно-функціонального, економіко-статистичного та організаційно-економічного підходів. Визначено місце інституційного середовища у формуванні ефективних ринкових відносин, зниженні трансакційних витрат, розвитку кооперації, інтеграції виробників та підвищенні конкурентоспроможності галузі овочівництва. Досліджено особливості функціонування формальних і неформальних інститутів, що забезпечують розвиток ринку овочевої продукції в сучасних умовах. Проаналізовано сучасний стан організаційно-економічного механізму державного регулювання ринку овочевої продукції та систематизовано його основні структурні елементи. Узагальнено інструменти державної підтримки, цінового, фінансового, податкового, кредитно-страхового, інвестиційного, інформаційного та інституційного регулювання. Встановлено, що ефективність функціонування ринку овочевої продукції значною мірою залежить від рівня розвитку ринкової інфраструктури, логістичних систем, сучасних овочесховищ, цифрових платформ, кооперативних форм господарювання та інтеграції виробників у ланцюги створення доданої вартості. Виявлено основні проблеми розвитку ринку овочевої продукції України, серед яких – нестабільність цінової кон’юнктури, недостатній рівень розвитку логістичної та складської інфраструктури, обмежений доступ виробників до фінансових ресурсів, недостатня ефективність інституційної підтримки, слабкий розвиток кооперації та негативний вплив воєнних і глобальних економічних викликів. Обґрунтовано необхідність переходу до комплексної моделі державного регулювання, що базується на принципах системності, адаптивності, інституційної узгодженості, цифровізації, інноваційного розвитку та гармонізації із механізмами Спільної аграрної політики ЄС.Item Global and Regional Challenges and Internal Risks Facing the Ukrainian Electric Power Sector(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Костенко, Дмитро Миколайович; Калашнікова, Катерина ЮріївнаУ статті ідентифіковано та систематизовано глобальні та регіональні виклики, а також внутрішні ризики, що визначають сучасний стан і перспективи трансформації електроенергетичного сектора України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що повномасштабна воєнна агресія російської федерації призвела до цілеспрямованого руйнування об’єктів генерації, передачі та розподілу електроенергії, загострила дефіцит маневрових потужностей, посилила залежність від імпорту обладнання та електроенергії, а також виявила структурну вразливість централізованої архітектури енергосистеми. Метою статті є наукове обґрунтування системи глобальних, регіональних і внутрішніх ризиків електроенергетичного сектора України та визначення ролі розподілених енергетичних систем як інструменту підвищення його резильєнтності. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-логічний, порівняльний і статистичний аналіз, SWOT-аналіз, причинно-наслідкове моделювання та узагальнення даних міжнародних організацій, нормативно-правових актів України та ЄС, статистичних профілів IRENA та аналітичних матеріалів МЕА, Світового банку, EIA, Energy Community Secretariat і UNDP. Обґрунтовано, що ключовими глобальними викликами є кліматичні зміни, декарбонізація, цифровізація, розвиток розподілених енергетичних ресурсів, систем накопичення, розумних мереж, віртуальних електростанцій та активних споживачів. Визначено, що регіональні загрози для України пов’язані насамперед із системними атаками на електроенергетичну інфраструктуру, інтеграцією до енергетичного ринку ЄС, залежністю від зовнішньої допомоги та необхідністю поєднання короткострокового кризового реагування з довгостроковою модернізацією. До внутрішніх ризиків віднесено: централізованість генерації, зношеність мереж, дефіцит гнучких потужностей, недостатній розвиток накопичувачів енергії, слабку цифровізацію та інституційну фрагментарність. Наукова новизна полягає в систематизації багаторівневої структури ризиків електроенергетичного сектора України та обґрунтуванні причинно-наслідкового зв’язку між виявленими вразливостями та потребою розвитку резильєнтних розподілених енергетичних систем територіальних громад. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання під час формування стратегій енергетичного відновлення, планів енергетичної резильєнтності громад і програм розвитку розподіленої генерації.Item Формування конкурентного потенціалу безпекоорієнтованого розвитку підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Войтенко, Александр Викторович; Шкребень, Роман ПетровичЕкономічна ситуація в країні характеризується високим ступенем нестабільності та ризикованості, що пов’язано з російською агресією та її негативними наслідками – руйнуваннями критичної інфраструктури, міграційними процесами, людськими та майновими втратами, процесами релокації бізнесу. Крім зазначеного, економічні виклики глобального масштабу (диспропорції зростання, ресурсні обмеження, екологічні загрози) визначають необхідність розробки нових бізнес-моделей розвитку, обумовлених чинниками цифрової, циркулярної, шерингової економіки. Їх стратегічними вимогами виступають ефективність управління ресурсами, мінімізація трансзакційних витрат, активне використання технологічних інновацій та цифрових інструментів в управлінні бізнес-процесами, соціальна та екологічна відповідальність. Передовий досвід розвитку та забезпечення стійких позицій на міжнародних ринках світових компаній-лідерів свідчить, що їх конкурентний потенціал визначений корпоративними пріоритетами у формуванні та імплементації нових бізнес-моделей розвитку, цифровою трансформацією ключових бізнес-процесів завдяки використанню цифрових платформ і мережевих структур у створенні спільної інноваційної цінності, культурою інновацій у виробництві високотехнологічних товарів. У статті доведено, що з таких позицій стратегії, які реалізуються вітчизняними підприємствами, мають бути одночасно експортоорієнтованими та відповідати потребам національного ринку, що особливо стосується підприємств галузі виробництва сучасного високотехнологічного озброєння. Тому основним завданням статті є теоретичне обґрунтування та надання практичних рекомендацій щодо формування конкурентного потенціалу вітчизняних підприємств на міжнародних ринках. Також визначено вимоги до концептуалізації відповідних стратегій та чіткого їх визначення для розробки та реалізації комплексу стратегічних заходів. Запропоновано інформаційно-аналітичний інструментарій для оцінювання умов безпекоорієнованого розвитку вітчизняних підприємств.Item Індустріалізація та реіндустріалізація економіки України в парадигмі її стратегічного відновлення(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Джанджгава, Наталія ВікторівнаМетою дослідження є розвиток теоретико-методичних засад індустріалізації та реіндустріалізації економіки України в контексті формування ефективної моделі стратегічного відновлення держави, а також обґрунтування пріоритетних напрямів модернізації виробничого потенціалу в умовах цифрової трансформації, європейської інтеграції та післявоєнної реконструкції. Проведене дослідження дозволило сформувати комплексне наукове бачення ролі індустріалізації та реіндустріалізації в системі стратегічного відновлення економіки України. Узагальнення теоретичних положень, світового досвіду та сучасних тенденцій розвитку виробничих систем дало підстави стверджувати, що в умовах зростання глобальної нестабільності промисловість знову перетворюється на ключовий фактор забезпечення економічної стійкості, технологічного суверенітету та довгострокової конкурентоспроможності держав. Установлено, що сучасна реіндустріалізація суттєво відрізняється від класичних моделей індустріального розвитку. Якщо традиційна індустріалізація була орієнтована переважно на кількісне нарощування виробничих потужностей, то сучасна реіндустріалізація базується на впровадженні цифрових технологій, автоматизації виробничих процесів, використанні штучного інтелекту, розвитку інноваційних екосистем і переході до принципів зеленої економіки. У зв'язку з цим сучасна промислова політика повинна розглядатися не лише як інструмент економічного розвитку, але і як складова забезпечення національної безпеки. Доведено, що протягом останніх десятиліть економіка України зазнала тривалих процесів деіндустріалізації, які проявлялися у скороченні частки промисловості у структурі ВВП, зниженні ролі переробного виробництва, поглибленні сировинної спеціалізації експорту та посиленні технологічного відставання. На відміну від розвинених країн світу, де скорочення частки промисловості компенсувалося розвитком високотехнологічних секторів економіки, українська модель характеризувалася одночасним ослабленням як виробничого, так і інноваційного потенціалу. У результаті сформувалися значні структурні диспропорції, що обмежують можливості забезпечення стійкого економічного зростання. Обґрунтовано, що повоєнне відновлення України створює унікальне вікно можливостей для переходу до нової моделі економічного розвитку, заснованої на принципах випереджальної реіндустріалізації. Встановлено, що відбудова економіки не повинна обмежуватися простим відновленням зруйнованих виробничих потужностей, а має супроводжуватися їх технологічною модернізацією відповідно до вимог четвертої промислової революції та стандартів Європейського Союзу.Item Цифрова система оцінки якості та професійного рівня людського капіталу громадян як інструмент соціальної стійкості повоєнної України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гук, Лариса Павлівна; Близнюк, Вікторія Валеріївна; Бурлай, Тетяна ВікторівнаЗабезпечення спроможності вразливих категорій населення (ВПО, ветеранів, осіб віком 45+) ефективно інтегруватися в нову економічну реальність є умовою національної безпеки. Наразі відсутні інструменти для наскрізної первинної оцінки професійних компетентностей особи, що унеможливлює точкове модульне перенавчання (reskilling/upskilling) та призводить до неефективного витрачання державних ресурсів. Мета дослідження – теоретико-методологічне обґрунтування концепції та структурно-функціональної архітектури державного цифрового інструменту – Єдиної системи оцінки компетентностей і профілювання громадян – для збереження людського капіталу вразливих категорій населення та оптимізації державних видатків на освіту дорослих. У роботі застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: системно-структурний аналіз – для дослідження вітчизняного інституційного ландшафту; метод моделювання – для проєктування цифрової архітектури системи та взаємодії її елементів; логіко-аналітичний метод – для опису етапів і цільових траєкторій функціонування запропонованої платформи. Розроблено структурно-функціональну архітектуру державної цифрової платформи, що базується на взаємодії зовнішнього користувацького контуру (вебпорталу «Обрій») та внутрішнього обчислювального контуру. Обґрунтовано чотириетапний алгоритм її роботи – від авторизації й цифрового скринінгу до автоматичного Gap-аналізу на основі ШІ-алгоритмів. Визначено логіку розподілу громадян за цільовими траєкторіями освітньо-професійного розвитку залежно від рівня їх професійних компетентностей. Наукова новизна дослідження полягає в переході від оцінювання результатів формальної освіти до випереджальної діагностики професійних компетентностей особи та генерації її цифрового резюме на основі єдиних шкал, інтегрованих із європейською класифікацією ESCO та узгоджених із вимогами національних професійних стандартів. Доведено, що цей підхід долає методологічну фрагментованість чинних практик і ліквідує «кризу довіри» на ринку праці. Запропонована архітектура забезпечує автоматизоване виявлення дефіцитів компетентностей та оптимізацію витрат держави шляхом спрямування ресурсів виключно на точкове донавчання під критично важливі для відбудови професії. Це прискорює інтеграцію вразливих категорій громадян в економіку відновлення та виступає інноваційним технологічним драйвером забезпечення соціальної стійкості країни.Item Удосконалення системи класифікаторів Державного земельного кадастру України: теоретико-методологічні засади, критичний аналіз і напрями модернізації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мартин, Андрій Геннадійович; Мединська, Наталія Василівна; Тихенко, Ольга Володимирівна; Цвях, Олег Миколайович; Тихенко, Руслан ВікторовичУ статті здійснено комплексний теоретико-методологічний і нормативно-структурний аналіз системи класифікаторів та переліків, що застосовуються в Державному земельному кадастрі України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1051. Вихідною тезою дослідження є те, що класифікація в кадастрі має не допоміжний, а засадничий характер: саме вона перетворює безперервну, багатовимірну та правову неоднорідну земельну реальність на впорядкований масив даних, придатний для державного визнання, просторового планування, оподаткування, оцінки, моніторингу, екологічної звітності та міжвідомчої взаємодії. Запропоновано авторське визначення кадастрової сутності як юридично значущої, просторово локалізованої, семантично ідентифікованої та придатної до державної реєстрації одиниці кадастрового опису, для якої в системі кадастру фіксуються щонайменше ідентифікатор, місцеположення, правовий режим, часові межі чинності та класифікаційні ознаки. Обґрунтовано, що значна частина чинних кадастрових класифікаторів є розімкненими або квазі-розімкненими, а тому їх модернізація має поєднувати визначеність права з відкритістю до появи нових об’єктів та режимів. На основі аналізу додатків 2–6, 58–63 до Порядку ведення Державного земельного кадастру виявлено ключові структурні вади: змішування зон, меж, територій, мереж і режимоутворюючих об’єктів в одному переліку; ототожнення обмежень, обтяжень і природоохоронних територій; нечітке розмежування фактичних і проєктних угідь; нерівномірну логіку побудови класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок; а також підміну класифікатора меліоративних мереж фактичним реєстром наявних систем. Запропоновано пакет змін, спрямованих на еволюційну, а не революційну модернізацію: реструктуризацію системи класифікаторів за онтологічними рівнями, запровадження окремих класифікаторів обтяжень, природоохоронних територій, фактичного та проєктного землекористування, ґрунтових відмін, режимоутворюючих об’єктів, а також інтеграцію із KАТОТТГ, НК 018:2023, INSPIRE, HILUCS, LUCAS і LADM. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісної моделі модернізації кадастрової класифікації як семантичної основи земельного адміністрування. Практичне значення полягає в можливості використання запропонованих рішень під час підготовки змін до постанови № 1051, адаптації ДЗК до європейських вимог і підвищення юридичної та технічної якості кадастрового обліку.Item Моделювання компетенцій людських ресурсів на основі використання нечіткої логіки(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Брюховецька, Наталя Юхимівна; Ієвлєв, Віктор ВолодимировичУ статті наведено результати дослідження теоретичних і практичних аспектів побудови математичної моделі оцінювання цифрових компетенцій людських ресурсів підприємства. Побудова математичної моделі для оцінювання цифрових компетенцій персоналу передбачає перехід від якісних експертних оцінок до кількісних показників. Це дозволяє автоматизувати процес управління талантами за допомогою спеціалізованих систем. Було проведено огляд наукових публікацій із заданої тематики, виділено основні аспекти роботи зі створення системи показників цифрових компетенцій на сучасних підприємствах. Також було розглянуто сутність компетентнісного підходу до управління людськими ресурсами та поняття «компетентність». Розроблена модель оцінки цифрових компетенцій людських ресурсів підприємства включає п’ять основних етапів: розробка показників, що використовуються в оцінці; визначення кластерів моделі компетенцій; проведення експертної оцінки компетенцій; розробка математичної моделі компетенцій оцінки людських ресурсів з використанням нечітких множин; прийняття рішень щодо відбору людських ресурсів. Ця модель базується на правилах нечіткої логіки та повинна враховувати вплив цифрових компетенцій людських ресурсів підприємства. Отже, метою цього дослідження є розробка оптимального інструменту для моделювання процесу прийняття рішень під час ранжування претендентів на роботу з урахуванням числових характеристик людських ресурсів підприємства. Запропонований підхід до оцінки компетентності людських ресурсів підприємства усуває основні недоліки традиційних шкал оцінки. Механізми визначення та аналізу консенсусних думок, розроблені в рамках цього підходу, дозволять досягти необхідного рівня якості та об’єктивності оцінки, а автоматизація процесу зменшить необхідні фінансові та виробничі витрати.Item Інтелектуальна система підтримки прийняття рішень у комплексному управлінні асортиментом і товарними запасами підприємства в умовах швидких ринкових трансформацій(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чернова, Наталя Леонідівна; Мащенко, Марина Анатоліївна; Гудименко, В’ячеслав ПавловичУ статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти управління асортиментом і товарними запасами підприємства в умовах швидких ринкових трансформацій, що характеризуються високою динамічністю попиту, невизначеністю зовнішнього середовища та зростанням обсягів даних. Обґрунтовано доцільність використання інтелектуальних систем підтримки прийняття рішень як інструменту підвищення ефективності управління асортиментом і запасами підприємства. Запропоновано концептуальну модель такої системи, яка являє собою інтегроване інформаційно-аналітичне середовище, що забезпечує повний цикл обробки даних – від їх збору до формування управлінських рішень. Структура системи включає низку взаємопов’язаних функціональних модулів. Модуль збору та інтеграції даних забезпечує консолідацію інформації з внутрішніх і зовнішніх джерел, а також її очищення, нормалізацію, агрегування та структурування. Модуль зберігання та управління даними відповідає за організацію єдиного інформаційного простору, контроль якості даних, підтримку їх актуальності, індексацію та забезпечення швидкого доступу до інформації. Аналітичний модуль реалізує комплекс методів статистичного аналізу, включно з кореляційним, регресійним і кластерним аналізом, а також декомпозицією часових рядів, що дозволяє виявляти закономірності та фактори впливу на попит. Підсистема прогнозування базується на поєднанні класичних моделей часових рядів і сучасних методів машинного навчання, зокрема нейронних мереж типу LSTM і ансамблевих підходів, що забезпечує підвищення точності прогнозування в умовах нестабільного попиту. Модуль оптимізації та підтримки прийняття рішень реалізує економіко-математичні моделі управління запасами та асортиментом, а також багатокритеріальні оптимізаційні задачі. Важливим елементом є сценарне моделювання, яке дозволяє оцінювати різні варіанти розвитку ринкової ситуації та обирати найбільш стійкі управлінські рішення з урахуванням ризиків і невизначеності. Інтерфейс взаємодії з користувачем забезпечує візуалізацію результатів аналізу у вигляді дашбордів, графіків і аналітичних звітів, а також надає рекомендації щодо управління запасами та формування асортименту. Інтерактивність системи дозволяє реалізовувати сценарії типу «що-якщо» та підтримувати оперативне прийняття рішень. Запропонована концептуальна модель дозволяє підвищити точність прогнозування попиту, оптимізувати рівень товарних запасів, знизити витрати та мінімізувати ризики дефіциту або надлишків, що сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємства та зміцненню його економічної безпеки.Item Методологічні засади формування поведінкового профілю інвестора в умовах цифровізації та кризової невизначеності(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Прокопенко, Матвій ВадимовичУ статті розв’язується наукова проблема недостатньої інтеграції поведінкових, цифрових і кризових чинників у традиційні підходи до профілювання інвестора. Метою дослідження є обґрунтування концептуально-методологічного підходу до формування поведінкового профілю інвестора шляхом систематизації ключових поведінкових упереджень, визначення їх проявів у цифровому фінансовому середовищі та врахування кризової невизначеності як контекстного чинника інвестиційної поведінки. Методологічну основу становлять положення поведінкових фінансів, теорії перспектив, концепції обмеженої раціональності та підходи до оцінювання ризик-толерантності. Інформаційною базою є наукові праці з портфельної теорії, поведінкових фінансів, соціального трейдингу, цифровізації інвестиційного процесу та інформаційного перевантаження. У роботі використано методи кабінетного дослідження, теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, класифікації, систематизації, логіко-структурного моделювання та концептуального синтезу. У результаті систематизовано п’ять груп поведінкових параметрів: упередження, пов’язані з оцінюванням ризику та втрат; інформаційно-когнітивні упередження; соціальні упередження; упередження самосприйняття; фінансово-поведінкові ефекти. Запропоновано концептуальну матрицю, яка поєднує вид упередження, його групову належність, прояв у інвестиційній поведінці та можливий індикатор вимірювання. Обґрунтовано, що цифрове середовище, соціальний трейдинг, інформаційне перевантаження та кризова невизначеність мають розглядатися як активні чинники трансформації поведінкового профілю, а не лише як зовнішні умови прийняття рішень. Наукова новизна полягає у формуванні узагальненої моделі поведінкового профілю інвестора як динамічної системи взаємопов’язаних індивідуальних, соціальних, фінансово-поведінкових і контекстних компонентів. Практична цінність результатів полягає в можливості використання запропонованого підходу для розроблення опитувальників, інструментів інвесторської діагностики та подальших економіко-математичних моделей інвестиційної поведінки.Item Impact of Structured Outliers on Regression Inference(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Манжос, Тетяна Василівна; Мельник, Ольга ОлександрівнаУ статті досліджено проблему надійності результатів регресійного аналізу за наявності нетипових спостережень. В економетричних дослідженнях такі спостереження можуть траплятися в різних типах даних: макроекономічних, фінансових, регіональних, галузевих, ринкових або ширших соціально-економічних. Їх поява не завжди пов’язана з випадковими помилками чи технічними неточностями. Часто вони відображають кризові періоди, структурні зрушення, неоднорідність досліджуваних об’єктів, концентрацію окремих показників або наявність локальних режимів у даних. За таких умов важливо не лише виявити викиди, а й зрозуміти, як їхня природа впливає на оцінювання коефіцієнтів, статистичні висновки та економічну інтерпретацію моделі. Метою статті є порівняння наслідків різних типів викидів для оцінювання параметрів лінійної регресії. У роботі розглянуто п’ять сценаріїв: випадкові вертикальні викиди, невипадкові вертикальні викиди, спостереження з високим важелем, що узгоджуються з базовою регресійною залежністю, спостереження з високим важелем, що спотворюють цю залежність, а також кластеризовані спостереження з високим важелем, які можуть формувати окремий локальний режим. Методологічною основою дослідження є моделювання методом Монте-Карло з 1000 повторень. Базова модель містить три регресори із заданою кореляційною структурою; один із коефіцієнтів дорівнює нулю. Це дає змогу оцінити не тільки зміщення основного коефіцієнта, а й появу хибного ефекту для змінної, яка за умовами моделі не впливає на результативну ознаку. У статті порівнюються три підходи до оцінювання: звичайний метод найменших квадратів, регресія Губера та метод найменших усічених квадратів. Якість оцінювання аналізується за зміщенням коефіцієнта, середньоквадратичною похибкою, стабільністю знаку, величиною хибного ефекту та частотою появи великих хибних ефектів. Результати моделювання свідчать, що вплив викидів на регресійну модель визначається не лише фактом їх наявності, а й тим, як саме вони виникають. Вертикальні викиди насамперед збільшують варіативність залишків і порівняно добре коригуються регресією Губера. Натомість спостереження з високим важелем потребують окремого тлумачення: якщо вони відповідають базовій регресійній залежності, їх не варто автоматично вважати проблемними. Якщо ж такі спостереження змінюють нахил цієї залежності, вони можуть істотно зміщувати оцінки коефіцієнтів і створювати хибні ефекти для корельованих регресорів. У таких випадках метод найменших усічених квадратів виявляється ефективнішим за регресію Губера. Водночас кластеризовані спостереження з високим важелем залишаються складними для корекції навіть після усікання частини даних, що може вказувати на структурну неоднорідність вибірки. Наукова новизна статті полягає в тому, що різні типи нетипових спостережень порівнюються не лише за їхньою наявністю, а й за характером впливу на економетричне оцінювання. Практична цінність результатів полягає у формуванні орієнтирів для вибору робастного методу. Якщо проблема пов’язана переважно з великими залишками, доцільною є регресія Губера. Якщо ж нетипові спостереження мають високий важіль і змінюють форму регресійної залежності, більш обґрунтованим є застосування методів з усіканням спостережень або проведення додаткового аналізу підгруп і локальних режимів.Item Адаптивне моделювання економічного розвитку банків України в умовах воєнного стану(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шабельник, Тетяна Володимирівна; Ходарєв, Ярослав МиколайовичДля побудови адекватної моделі оцінювання економічного розвитку банків стандартних показників прибутковості в умовах невизначеності, що спричинена сучасними кризовими подіями в Україні, вже недостатньо. Необхідним є використання системи індикаторів, які відображають життєздатність банку в умовах воєнного стану та його готовність до відновлення. Метою дослідження є розроблення адаптивної моделі оцінювання економічного розвитку банків України в умовах кризових подій та високого ступеня невизначеності для побудови на її основі ефективних стратегій економічного розвитку. На основі аналізу теоретичних і методологічних аспектів сучасних досліджень розвитку банківської системи України в роботі обґрунтовано, що економічний розвиток банку в умовах невизначеності потребує впровадження процесів безперервної адаптації внутрішніх бізнес-моделей до воєнних і макроекономічних шоків для забезпечення здатності банку зберігати соціально-економічну цінність для клієнтів і держави. Інтегральний показник оцінювання економічного розвитку банку визначено через функцію чотирьох субіндексів: фінансової стійкості, ліквідності, технологічної стійкості та фактора ризику. Обґрунтовано використання адитивної залежності показників з мультиплікативним коригуванням на фактор ризику. Запропоновано рекомендаційну систему оцінювання вагових коефіцієнтів для моделі економічного розвитку банків України. З метою забезпечення операційної придатності економіко-математичної моделі оцінювання економічного розвитку банку та змістовної інтерпретації для прийняття управлінських і регуляторних рішень розроблено інтерпретаційну шкалу значень інтегрального показника економічного розвитку банку. Запропонована в роботі адаптивна модель оцінювання економічного розвитку банків України базується на підході мультиплікативного коригування факторів ризику та застосуванні апарату нечіткої логіки для визначення значень параметрів ризику, що забезпечує комплексну та кількісно вимірювану оцінку економічного розвитку банків України в умовах кризових подій та високого ступеня невизначеності. Модель підлягає щорічному перекалібруванню в міру накопичення даних і зміни регуляторного середовища.Item Оцінка ризиків погіршення стану земельних ресурсів у зв’язку зі змінами клімату в Поліському регіоні України (на прикладі Волинської області)(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шевченко, Олександр Вікторович; Ковальчук, Іван Платонович; Опенько, Іван Анатолійович; Пронь, Ольга Сергіївна; Тихенко, Руслан ВікторовичЗміна клімату в Поліссі не зводиться до лінійного зменшення або збільшення річної суми опадів; її земельно-ресурсний ефект визначається передусім сезонним і внутрішньосезонним перерозподілом вологи, почастішанням короткочасних зливових опадів, тривалішими бездощовими інтервалами та підвищенням температурного навантаження. Метою дослідження є ідентифікація, пріоритезація та інтерпретація ризиків погіршення стану земельних ресурсів Поліського регіону України (на прикладі Волинської області) з урахуванням просторової диференціації ландшафтного та ґрунтового покриву, структури агровиробництва та стану водорегулювальної інфраструктури. Інформаційну основу становили Регіональна доповідь про стан довкілля у Волинській області за 2024 рік, праці І. П. Ковальчука, В. О. Фесюка, Т. С. Павловської та сучасні дослідження водного режиму р. Стир. Використано системний, ландшафтно-екологічний, ризик-орієнтований, порівняльно-географічний і документально-аналітичний методи. Обґрунтовано, що пріоритетними є ризики: зливової ерозії на схилах Волинської височини з товщею лесових і лесоподібних відкладів; дефляції та висушування легких ґрунтів Полісся; пірогенної деградації переосушених торфовищ; затоплення та вимокання посівів у заплавах; зниження ґрунтової родючості в умовах спрощених сівозмін; інституційно-інфраструктурної дисфункції меліоративних масивів. Наукова новизна полягає в поєднаному врахуванні природно-кліматичних, ґрунтово-ландшафтних, виробничих та інституційних чинників в єдиній рамці оцінювання ризиків погіршення геоекологічного стану земель. Практична значущість роботи полягає у формуванні адресних принципів адаптивного землекористування, диференційованих за типами земель і домінуючими механізмами втрат з урахуванням впливу на них змін кліматичних умов.Item Теоретико-методичні засади дослідження малого підприємництва як чинника регіонального розвитку в сучасній ринковій економіці(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Федотова, Юлія Володимирівна; Іванов, Віталій МиколайовичАктуальність проблеми зумовлена тим, що в умовах повномасштабної збройної агресії росії проти України мале підприємництво зазнало суттєвих трансформацій під впливом руйнування виробничої, енергетичної та транспортної інфраструктури, міграційних процесів, звуження внутрішнього попиту та обмеженого доступу до фінансових ресурсів, що потребує переосмислення теоретико-методичних підходів до дослідження його ролі як чинника регіонального розвитку. Мета статті полягає в поглибленні теоретико-методичних засад дослідження малого підприємництва як чинника регіонального розвитку та узагальненні емпіричних тенденцій його функціонування в умовах воєнного стану з урахуванням регіональної диференціації. Використано методи теоретичного узагальнення та системного аналізу для уточнення сутності понять «малий бізнес» і «мале підприємництво», а також методи статистичного та порівняльного аналізу для оцінювання макроекономічної динаміки, показників кредитування МСП і регіональних диспропорцій функціонування підприємницького сектора. Досліджено сутнісні характеристики малого підприємництва, його переваги та недоліки як форми господарювання, чинники розвитку в умовах мінливості зовнішнього середовища, а також динаміку основних макроекономічних показників України та світу протягом 2024–2026 років. За результатами дослідження виявлено, що основними бар’єрами розвитку малого підприємництва в Україні є брак фінансових ресурсів, дефіцит кваліфікованих кадрів та нестабільність нормативно-правового регулювання, інтенсивність прояву яких суттєво відрізняється між регіонами. Встановлено, що підприємства східних і південних регіонів зазнають у середньому в 1,5 раза вищих фінансових втрат порівняно із західними регіонами, характеризуються нижчим рівнем зовнішньоекономічної активності та вищою часткою тривалого призупинення діяльності, тоді як західні та північні регіони демонструють більшу стійкість, оптимізм щодо зростання обороту та зайнятості. Доведено, що функції малого підприємництва на регіональному рівні реалізуються нерівномірно залежно від внутрішнього ресурсного потенціалу території та масштабу впливу воєнних дій, що обґрунтовує необхідність диференційованого підходу до державної підтримки. Запропоновано практичні рекомендації щодо посилення адресності програм пільгового кредитування та донорської допомоги з урахуванням регіональних диспропорцій, а також визначено перспективні напрями подальших досліджень.Item The Cultural and Educational Development of Territorial Communities as a Factor of Innovative Public Administration(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Масляк, Мирослава ІгорівнаУ статті обґрунтовано концептуальні засади культурно-освітнього розвитку територіальних громад як вагомого чинника інноваційних трансформацій у системі публічного управління. Актуальність дослідження зумовлена сучасними процесами децентралізації, що вимагають переходу від директивно-адміністративних методів управління до сервісно-орієнтованих моделей, де розвиток людського капіталу стає пріоритетним завданням місцевої влади. Автор аналізує роль культурно-освітніх ініціатив не лише як інструментів соціальної підтримки, а як каталізаторів економічної та інноваційної спроможності громад. Доведено, що інноваційне публічне управління в цій сфері передбачає впровадження новітніх форм взаємодії держави, бізнесу та громадянського суспільства, зокрема через створення культурних хабів, креативних просторів та цифровізацію освітніх послуг. У роботі виокремлено ключові виклики, з якими стикаються органи місцевого самоврядування під час реалізації культурно-освітньої політики, а саме: дефіцит бюджетного фінансування, низький рівень кадрового потенціалу та недостатність цифрової інфраструктури. На основі аналізу вітчизняного та європейського досвіду запропоновано інноваційні механізми оптимізації управління, серед яких: впровадження проєктного менеджменту, стратегічне планування з використанням інструментів партисипації та розвиток публічно-приватного партнерства. Особливу увагу приділено трансформації ролі публічного управлінця, який у сучасних умовах має виступати фасилітатором і модератором процесів, спрямованих на формування спроможної громади. Зроблено висновок, що інтеграція культурного та освітнього компонентів у загальну стратегію розвитку громади дозволяє не лише підвищити рівень задоволеності громадян публічними послугами, а й забезпечити сталий розвиток територій через капіталізацію культурної спадщини та розвиток креативних індустрій.Item Соціальні інвестиційні стратегії бізнес-структур за участю недержавних пенсійних фондів: міжнародний досвід і перспективи для України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Броніцький, Андрій БорисовичУ сучасних умовах трансформації фінансових ринків особливого значення набуває використання потенціалу недержавних пенсійних фондів як інституційних інвесторів, здатних акумулювати значні фінансові ресурси та спрямовувати їх на реалізацію соціально орієнтованих інвестиційних проєктів. Водночас у вітчизняній науковій літературі недостатньо дослідженими залишаються питання інтеграції недержавних пенсійних фондів у соціальні інвестиційні стратегії бізнес-структур з урахуванням міжнародного досвіду, що й визначає наукову прогалину, яку покликане заповнити дане дослідження. Метою статті є дослідження теоретичних і практичних засад формування соціальних інвестиційних стратегій бізнес-структур за участю недержавних пенсійних фондів, узагальнення міжнародного досвіду їх функціонування та обґрунтування перспектив адаптації відповідних моделей до українських умов. Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, системного підходу, інституційного аналізу, узагальнення міжнародних практик, а також метод логічного моделювання для розроблення рекомендацій щодо вдосконалення механізмів взаємодії бізнесу та недержавних пенсійних фондів. У результаті дослідження визначено ключові моделі участі недержавних пенсійних фондів у реалізації соціально спрямованих інвестиційних стратегій бізнесу, охарактеризовано особливості їх функціонування в економічно розвинених країнах і виявлено чинники, що забезпечують ефективне поєднання фінансової дохідності та соціального ефекту інвестицій. Встановлено, що міжнародний досвід свідчить про зростання ролі відповідального інвестування, ESG-підходів та інвестицій із вимірюваним соціальним впливом у діяльності пенсійних фондів. Обґрунтовано доцільність розширення інвестиційних можливостей українських недержавних пенсійних фондів, удосконалення нормативно-правового регулювання та стимулювання партнерства між бізнесом, пенсійними фондами та державою. Наукова новизна дослідження полягає в розвитку концептуальних підходів до формування соціальних інвестиційних стратегій бізнес-структур із залученням недержавних пенсійних фондів як ключових інституційних інвесторів та в адаптації міжнародних практик соціального інвестування до сучасних умов України. Удосконалено бачення механізмів інтеграції фінансових і соціальних цілей інвестиційної діяльності в рамках пенсійного забезпечення.