Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 6
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 20 of 61
Item Сучасні тенденції візуального контенту в маркетингових комунікаціях(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Павлов, Костянтин Володимирович; Павлова, Олена Миколаївна; Сур’як, Алла Володимирівна; Семенов, Назарій Олександрович; Полторак, Олександр ВалерійовичУ сучасну цифрову епоху споживачі щодня отримують величезні обсяги інформації, що значно ускладнює брендам завдання привернення та утримання уваги аудиторії. Візуальний контент наразі є потужним інструментом вирішення цієї проблеми, оскільки зображення та відео здатні миттєво доносити повідомлення та викликати емоційні реакції, значно перевершуючи за ефективністю традиційні текстові формати. Специфіка використання візуальних медіа полягає в переході від простого ілюстрування до формування складних інтерактивних екосистем, що трансформують стратегії брендів. Цей процес є особливо актуальним в умовах інформаційного перенасичення, де візуальні комунікації допомагають підтримувати емоційний зв’язок із клієнтами та доносити важливі меседжі максимально доступно. Метою статті є виявлення та характеристика сучасних тенденцій використання візуального контенту в маркетингових комунікаціях і обґрунтування їхнього впливу на ефективність просування товарів і послуг. Для досягнення цієї мети проаналізовано актуальні джерела, аналітичні звіти та практичні кейси, що дозволило узагальнити новітній досвід застосування візуальних елементів у маркетингу. У дослідженні використано комплекс наукових методів: теоретико-методологічний аналіз фахових джерел у сфері візуального маркетингу; синтез психологічних особливостей сприйняття інформації; порівняльний аналіз ефективності різних візуальних форматів (відео, інфографіка, UGC) і аналіз кейсів впровадження AI-технологій провідними брендами. Доведено, що візуальний контент став центральним елементом взаємодії бренду та споживача, привертаючи увагу за мілісекунди та забезпечуючи краще запам’ятовування інформації (65% проти 10% у тексті). У роботі систематизовано ключові тренди: домінування коротких відео (TikTok, Reels), розвиток контенту, створеного користувачами (UGC), та інтеграція генеративного штучного інтелекту (DALL•E, MidJourney) для виробництва контенту. Аналіз метрик показав, що якісні візуали підвищують залученість у соцмережах на 130% і впливають на рішення 63% споживачів про покупку сильніше, ніж описи товарів. Практична цінність дослідження полягає в обґрунтуванні візуально-орієнтованого підходу як глобального маркетингового тренду. Доведено, що проактивне впровадження інтерактивних форматів, AR-фільтрів і персоналізованих AI-візуалів забезпечує значні конкурентні переваги, сприяючи глибшому емоційному зв’язку та підвищенню показників конверсії. Системна інтеграція візуальних трендів визначена як критичний фактор успіху бізнесу в умовах еволюції цифрового медіасередовища.Item Економічні та маркетингові детермінанти сталого розвитку на засадах EKG(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Перерва, Петро Григорович; Ткачова, Надія ПетрівнаУ статті досліджено економічні та маркетингові детермінанти сталого розвитку підприємств у контексті інтеграційного підходу EСG, який передбачає поєднання економічної (E), маркетингової/клієнтоорієнтованої (С) та управлінської (G) складових у єдину аналітичну систему. Актуальність дослідження зумовлена посиленням турбулентності зовнішнього середовища, трансформацією ринкових механізмів, цифровізацією економіки та необхідністю формування нових підходів до забезпечення довгострокової стійкості соціально-економічних систем. У роботі обґрунтовано, що традиційні моделі сталого розвитку, які розглядають економічні та маркетингові чинники ізольовано, не забезпечують достатнього рівня аналітичної глибини та не дозволяють повною мірою врахувати ефекти їх взаємодії. У межах дослідження сформовано систему ключових детермінант сталого розвитку, що охоплює ресурсну ефективність, інноваційний потенціал, фінансову стійкість, клієнтоорієнтованість, бренд-капітал, цифрову взаємодію зі споживачами, стратегічне управління та організаційну гнучкість. Встановлено, що саме синергетична взаємодія зазначених факторів визначає рівень стійкості розвитку підприємства в умовах змінного зовнішнього середовища. Запропоновано інтегральну модель оцінювання сталого розвитку, яка має вигляд зваженої адитивної функції S = αE + βС + γG, де вагові коефіцієнти відображають відносну значущість кожної групи детермінант і можуть змінюватися залежно від галузевих особливостей та стадії життєвого циклу підприємства. Додатково введено коефіцієнт синергії, який дозволяє оцінити ефект взаємодії між складовими системи та виявити додану цінність, що виникає внаслідок їх інтеграції. Запропоновані підходи дозволяють здійснювати кількісну та якісну оцінку рівня сталого розвитку, забезпечуючи його інтерпретацію через систему градацій та аналітичних показників. Наукова новизна полягає в удосконаленні концепції сталого розвитку через інтеграцію економічних і маркетингових детермінант у межах EСG-підходу, розробці адаптивної моделі оцінювання з варіативними ваговими коефіцієнтами, а також у введенні інструменту вимірювання синергетичного ефекту. Отримані результати розширюють теоретичні уявлення про природу сталого розвитку та створюють підґрунтя для подальших досліджень у сфері стратегічного управління та економіки підприємств.Item Адаптивне управління когнітивним навантаженням у короткострокових освітніх проєктах(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Станішовський, Артур СтепановичФорсований темп короткострокових освітніх проєктів неминуче провокує когнітивне перевантаження слухачів, що деструктивно впливає на архітектоніку знань, процеси навичкоутворення та лонгітюдну стійкість результатів. Попри масштабний теоретичний базис у сферах Cognitive Load Theory, мультимедійного навчання, семантичного аналізу освітніх даних і механізмів саморегуляції, поза увагою дослідників залишається операціоналізація когнітивного навантаження як безпосереднього об’єкта адаптивного менеджменту. В умовах жорсткого ліміту часу це унеможливлює превентивне ухвалення рішень та динамічну модерацію дидактичного процесу. Окреслена наукова лакуна й детермінує актуальність цієї розвідки. Мета дослідження полягає в теоретичній експлікації когнітивного навантаження як об’єкта адаптивного менеджменту та розробленні концептуальної матриці його регулювання в межах короткострокових освітніх проєктів. Визначений дослідницький вектор реалізовано через комплекс теоретичних методів, передусім компаративний і системно-структурний аналіз академічних джерел, синтез, критичне узагальнення, систематизацію сучасних наукових парадигм і метод концептуального моделювання. Методологічний каркас розвідки сформовано на перетині системного, діяльнісного, когнітивного й адаптивного підходів, що уможливило поліаспектне обґрунтування архітектури запропонованої концепції. Проведена розвідка доводить доцільність операціоналізації когнітивного навантаження як керованої субстанції в адаптивному менеджменті. Ідентифікація базових механізмів його регуляції уможливила проєктування концептуальної моделі, яка інтегрує моніторинг когнітивного статусу студентів, інструменти Learning Analytics, предикативне ухвалення рішень, педагогічний супровід (scaffolding), алгоритмізацію дій, мікронавчання, експрес-корекцію дидактичного процесу та реверсивний зв’язок у замкнену ітераційну систему. Сконструйована архітектура синхронізує інтенсивність навчання з когнітивним ресурсом студентів, закладаючи теоретичний фундамент для превентивної діагностики ризиків перевантаження та динамічної модерації освітнього середовища. Адаптивне керування когнітивним навантаженням є перспективним вектором модернізації інтенсивного навчання, забезпечуючи системну конвергенцію скринінгу, аналітики, ухвалення рішень і дидактичної корекції. Наукова новизна полягає в концептуалізації когнітивного тиску як об’єкта менеджменту та розробленні моделі, що консолідує психолого-педагогічні й управлінські важелі, придатна для впровадження у форсованих курсах.Item Методологічні засади контролінгу в системі забезпечення результативності, стійкості та адаптивності підприємств в умовах кризових змін(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шалений, Володимир АнатолійовичУ статті досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти функціонування системи контролінгу як інтегруючої ланки антикризового управління на сучасному підприємстві. Доведено, що в умовах глобалізаційної нестабільності, посилення воєнно-економічних ризиків та цифрових трансформацій традиційні управлінські підходи втрачають ефективність, що обґрунтовує необхідність імплементації адаптивного контролінгового інструментарію. Здійснено комплексну класифікацію кризових явищ за ключовими ознаками (джерелом виникнення, сферою прояву, масштабом, тривалістю, глибиною, рівнем керованості та наслідками). Систематизовано взаємозв’язок між специфічними видами криз (фінансовою, виробничою, організаційною, кадровою, маркетинговою, інвестиційною, управлінською) та відповідними інструментами контролінгового забезпечення. Розроблено та науково обґрунтовано структурну схему «Місце контролінгу в забезпеченні результативності, стійкості та адаптивності підприємства в умовах кризових змін», яка ілюструє трансформацію кризових викликів зовнішнього середовища крізь призму моніторингу KPI, сценарного планування та гнучкого прийняття рішень. Сформовано розширену структурно-функціональну «Модель місця контролінгу в забезпеченні результативності, стійкості та адаптивності підприємства в умовах кризових змін». У межах моделі деталізовано взаємодію системи контролінгу з класичними функціями менеджменту (планування, організація, мотивація, контроль) на стратегічному та оперативному рівнях через наскрізні інформаційні потоки та контури зворотного зв’язку. Аргументовано, що стратегічний контролінг орієнтований на підтримку довгострокової стійкості й адаптивності (через управління ризиками та сценарний аналіз), тоді як оперативний – на збереження поточної результативності (шляхом бюджетування та аналізу відхилень). Доведено, що безперервний зворотний зв’язок у моделі забезпечує превентивну діагностику слабких сигналів про загрози, мінімізує часовий лаг ухвалення коригувальних рішень і перетворює руйнівні наслідки кризи на трансформаційні можливості для підприємства.Item Використання маркетингових інструментів бізнес-аналітики для моніторингу та ефективного оцінювання результативності публічної політики(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мазур, Віталій Григорович; Ярова, Юлія МихайлівнаУ статті досліджено теоретичні засади та практичні аспекти застосування маркетингових інструментів бізнес-аналітики в системі моніторингу та оцінювання результативності публічної політики. Актуальність дослідження зумовлена процесами цифрової трансформації публічного управління, необхідністю підвищення ефективності державного менеджменту та впровадження сучасних підходів до прийняття управлінських рішень на основі даних. Встановлено, що традиційні методи оцінювання ефективності публічної політики не забезпечують достатньої оперативності, комплексності та аналітичної глибини при вивченні суспільних потреб, оцінці якості адміністративних послуг і прогнозуванні наслідків реалізації державних програм. Визначено сутність і роль маркетингових інструментів бізнес-аналітики як ефективного механізму підвищення якості публічного управління. Систематизовано ключові інструменти бізнес-аналітики – Big Data, платформи Business Intelligence, CRM-системи, технології штучного інтелекту, геомаркетинг та моніторинг соціальних медіа – і розкрито їх функціональний потенціал у сфері публічного управління. Обґрунтовано доцільність впровадження інноваційних маркетингових підходів в органах публічної влади для підвищення ефективності надання адміністративних послуг, забезпечення прозорості управлінських рішень та посилення орієнтації публічного адміністрування на потреби громадян. Запропоновано комплексну модель використання маркетингових інструментів бізнес-аналітики для оцінювання результативності публічної політики на регіональному рівні, яка включає чотири точки прийняття рішень та цикли зворотного зв’язку між операційним, тактичним і стратегічним рівнями управління. Розроблено систему збалансованих показників (BSC), адаптовану до специфіки публічного сектора, та шестиетапний алгоритм впровадження аналітичних інструментів в органах влади.Item Інклюзивні підходи до управління людським капіталом в умовах дистанційної роботи організації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мажник, Лідія Олександрівна; Литовченко, Ірина Володимирівна; Могилевська, Лариса ВікторівнаАктуальність дослідження зумовлена посиленням процесів цифровізації, глобалізації ринку праці, поширенням дистанційних форм зайнятості та необхідністю забезпечення рівних можливостей для працівників в умовах кризових викликів, зокрема пандемії COVID-19 і воєнного стану в Україні. Незважаючи на значну кількість наукових праць, недостатньо дослідженими залишаються питання формування комплексних механізмів інклюзивного управління людським капіталом у дистанційному середовищі, інтеграції принципів Diversity, Equity and Inclusion (DEI) у HR-практики та оцінювання їх ефективності. Метою статті є обґрунтування теоретичних і прикладних засад інклюзивних підходів до управління людським капіталом в умовах дистанційної роботи організації. Для досягнення поставленої мети використано системний, процесно-орієнтований і людиноцентричний підходи, а також методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, узагальнення, систематизації та структурно-логічного моделювання. У результаті дослідження систематизовано наукові підходи до інклюзивного управління людським капіталом і виокремлено чотири концептуальні напрями його розвитку: соціально-ціннісний, людиноцентричний, інклюзивно-лідерський і стратегічний. Обґрунтовано, що сучасна модель інклюзивного управління має базуватися на поєднанні принципів соціальної справедливості, цифрової доступності, інклюзивного лідерства та стратегічного управління різноманітністю. Визначено ключові механізми інклюзивного управління в умовах дистанційної роботи, серед яких: організаційно-управлінський, соціально-психологічний, технологічний, економічний, комунікаційний та освітньо-розвитковий. Доведено, що впровадження інклюзивних практик сприяє підвищенню продуктивності праці, залученості персоналу, інноваційної активності та організаційної стійкості. Наукова новизна дослідження полягає в систематизації концептуальних підходів до інклюзивного управління людським капіталом у дистанційному середовищі та розробленні узагальненої моделі, що інтегрує соціальні, технологічні та управлінські компоненти забезпечення інклюзивності. Практична цінність результатів полягає в можливості використання запропонованих механізмів та інструментів під час формування HR-політик, DEI-стратегій та програм розвитку персоналу, зокрема для підтримки ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю та інших соціально вразливих груп населення. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням системи кількісних індикаторів оцінювання ефективності інклюзивного менеджменту та емпіричною перевіркою впливу інклюзивних практик на результати діяльності організацій.Item Оптимізація управління землекористуванням агропідприємств у воєнний період на засадах таксонометричного ранжування(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ясінецька, Ірина Анатоліївна; Гриб, Володимир ВікторовичСтаття присвячена розробленню методичних засад менеджменту раціонального землекористування аграрних підприємств в умовах воєнного стану на основі таксонометричного ранжування. Дослідження спрямоване на усунення наукової прогалини, пов’язаної з недостатньою адаптацією існуючих методичних підходів до оцінювання ефективності управління землекористуванням аграрних підприємств в умовах воєнного стану. Наявні методики переважно враховують економічні показники та не забезпечують комплексного оцінювання впливу воєнних ризиків, екологічних, соціальних і управлінських чинників. Метою дослідження є розроблення методичного підходу до оптимізації управління землекористуванням агропідприємств на засадах таксонометричного ранжування територіальних громад із використанням інтегрованої системи ESG- та економічних показників, доповнених індикаторами впливу воєнних дій. Методологічну основу становлять системний підхід, економіко-статистичний аналіз, стандартизація показників, таксонометричний метод, рейтингове ранжування та узагальнення офіційних статистичних і кадастрових даних. У результаті сформовано систему індикаторів раціонального використання сільськогосподарських земель, яка поєднує екологічну, соціальну, управлінську та економічну складові з урахуванням воєнних чинників. Запропоновано алгоритм рейтингового оцінювання територіальних громад, що передбачає формування інформаційної бази, нормування показників, визначення еталонних значень, розрахунок інтегрального таксонометричного індексу та ранжування об’єктів дослідження. Отримані результати забезпечують комплексне оцінювання ефективності управління земельними ресурсами, дають змогу визначати пріоритетні напрями відновлення земель і формувати обґрунтовані управлінські рішення в умовах воєнного та повоєнного розвитку. Наукова новизна полягає в розробленні адаптивного методичного підходу, який інтегрує ESG-індикатори, економічні показники та параметри воєнного впливу в єдину систему оцінювання ефективності землекористування. Практична цінність полягає в можливості застосування запропонованої методики органами державної влади, територіальними громадами та аграрними підприємствами для стратегічного планування, визначення пріоритетів відновлення земельних ресурсів і підвищення обґрунтованості управлінських рішень.Item Зарубіжний досвід управління персоналом в організаціях: порівняльний аналіз і адаптація в українському контексті(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Болотіна, Євгенія Валеріївна; Чімишенко, Сергій Миколайович; Кондратенко, Оксана ОлександрівнаСтаття присвячена комплексному, теоретико-методологічному та прикладному дослідженню сучасних зарубіжних моделей управління персоналом (HRM), а також визначенню стратегічних перспектив та інструментів їх імплементації у вітчизняну практику. Актуальність роботи зумовлена об’єктивною необхідністю негайної трансформації кадрової політики українських підприємств задля підвищення їхньої антикризової стійкості, життєздатності та конкурентоспроможності на міжнародному ринку в умовах глобальної нестабільності, геополітичних шоків, масових міграційних процесів та викликів «екстремальної версії» BANI-світу. Методологічну основу наукової праці становлять системний і крос-культурний підходи до аналізу управлінських процесів. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів: компаративний аналіз (для зіставлення парадигм Hard і Soft HRM, а також національних управлінських культур), статистичний аналіз (для оцінки кількісно-якісних індикаторів, таких як плинність кадрів, тривалість робочого часу та інвестиції в персонал за період 2024–2025 рр.), метод кейс-стаді (на прикладі глобальних корпорацій Uber, Netflix, Google, Upwork) та метод абстрактно-логічного узагальнення. Обґрунтовано, що класичні зарубіжні HRM-моделі (американська, японська, німецька) у чистому вигляді є неефективними в Україні через специфіку соціокультурного коду та безпрецедентну турбулентність середовища. Виявлено ключові деструктивні виклики для вітчизняного HR, зокрема гострий дефіцит кваліфікованих кадрів і критичне вигорання працівників. Запропоновано авторську концепцію «гібридної моделі стійкості», яка гармонійно інтегрує західні цифрові інструменти (People Analytics, Big Data), східну технологічну дисципліну та європейські стандарти збереження людського капіталу (Work-Life Balance). Розкрито специфіку екосистемного HR-менеджменту в умовах розвитку гігекономіки та концепції «Рідкого підприємства» (Liquid Enterprise). Сфера застосування результатів обмежена дослідженням провідних світових парадигм менеджменту та аналізом кризового стану ринку праці України. Напрямком подальших наукових пошуків є розробка точних математичних моделей для оцінки показників окупності інвестицій (ROI) від упровадження комплексних програм корпоративного велнесу, а також формування нормативно-правових рекомендацій щодо адаптації чинного трудового законодавства України до умов функціонування Liquid Workforce та асинхронного менеджменту. Практична цінність підсумків роботи полягає в розробці прикладних рекомендацій для HR-директорів і керівників організацій щодо оптимізації стратегій утримання персоналу та подолання професійної ізоляції працівників у кризових умовах. Запропоновано перехід від застарілих практик жорсткого мікроменеджменту до управління гнучкими екосистемами підрядників і впровадження систем швидкої адаптації (Onboarding-as-a-Service). Впровадження результатів дослідження сприятиме формуванню етичних меж використання штучного інтелекту в кадрових процесах (недопущення алгоритмічного авторитаризму) та переходу бізнесу до превентивного менеджменту ментального здоров’я (Mental Health Management), що безпосередньо впливає на захист прав працівників і збереження національного людського капіталу. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні концептуально нової архітектури «гібридної моделі», адаптованої під реалії радикальної турбулентності. Робота заповнює існуючі прогалини у вітчизняній науковій думці, вперше поєднуючи жорсткі інструменти алгоритмічного менеджменту гігекономіки з м’якими соціокультурними та психологічними підходами до захисту психологічного капіталу організації.Item Explaining Motivations for CSR Communication: A Comparative Analysis of Theoretical Frameworks(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Нащекіна, Ольга Миколаївна; Тимошенков, Ігор ВладиславовичКомунікація у сфері корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) стала важливою складовою сучасної корпоративної стратегії, сприяючи підвищенню організаційної прозорості, формуванню репутації та розвитку довгострокових відносин зі стейкхолдерами. Ефективність КСВ-комунікації залежить від мотивів, що лежать в основі розкриття КСВ-інформації. Розуміння цих мотивів є важливим для стратегічного управління КСВ-комунікацією, а також для оцінювання якості та достовірності корпоративної звітності щодо КСВ. Метою цього дослідження є порівняльний аналіз теоретичних підходів, що пояснюють причини здійснення організаціями КСВ-комунікації, виявлення основних мотивів розкриття КСВ-інформації, які випливають із цих підходів, а також аналіз передбачень різних теорій щодо якості КСВ-звітності. У статті запропоновано класифікацію мотивів КСВ-комунікації, що включає чотири широкі категорії: економічні (стратегічні), соціальні (реляційні), пов’язані з легітимністю та інституційні. На цій основі здійснено порівняння теоретичних інтерпретацій КСВ-комунікації з позицій теорій сигналізування, добровільного розкриття інформації, ресурсної залежності, стейкхолдерів, легітимності та інституційного ізоморфізму. Аналіз показує, що, хоча ці теоретичні підходи частково перетинаються, кожен із них переважно пов’язаний з однією з чотирьох широких категорій мотивів. До конкретних мотивів КСВ-комунікації, визначених у статті, належать: зменшення інформаційної асиметрії та отримання конкурентної переваги шляхом сигналізування про вищі результати КСВ; забезпечення доступу до критичних ресурсів; побудова довгострокових відносин зі стейкхолдерами; здобуття соціальної легітимності; дотримання правових і професійних вимог, а також імітація загальноприйнятих організаційних практик. У дослідженні також порівнюються передбачення різних теоретичних підходів щодо якості звітності з КСВ. Аналіз свідчить, що різні мотиви можуть бути пов’язані з різним ступенем символічної та субстантивної комунікації. Теорія сигналізування, теорія стейкхолдерів та теорія залежності від ресурсів краще пояснюють субстантивну комунікацію, тоді як теорія легітимності та інституційний ізоморфізм є більш релевантними для пояснення переважно символічних форм звітності з КСВ. Оскільки КСВ-комунікація організацій зазвичай формується під впливом одночасної дії кількох мотивів, її цілісне розуміння потребує поєднання різних теоретичних підходів, а не обмеження лише однією пояснювальною концепцією.Item Інтелектуалізація управління стратегічними змінами підприємства в умовах безпекових викликів: теоретичні засади та сучасні тенденції розвитку(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шимановський, Андрій ЗиновійовичУ статті досліджено теоретичні засади інтелектуалізації управління стратегічними змінами підприємства в умовах зростання безпекових викликів та прискорення процесів цифрової трансформації економіки. Встановлено, що сучасне середовище функціонування підприємств характеризується високим рівнем невизначеності, динамічністю змін, воєнними, економічними, технологічними та інформаційними ризиками, що потребує перегляду традиційних підходів до стратегічного управління. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до стратегічного менеджменту, управління змінами та інтелектуалізації управлінської діяльності. Визначено, що інтелектуалізація виступає новим етапом розвитку систем управління підприємствами та передбачає інтеграцію знань, аналітичних інструментів, цифрових технологій і систем штучного інтелекту у процес прийняття стратегічних рішень. Обґрунтовано роль інтелектуалізації як чинника підвищення адаптивності підприємства до безпекових викликів та забезпечення його стійкості. Уточнено зміст поняття «інтелектуалізація управління стратегічними змінами підприємства», яке запропоновано розглядати як процес інтеграції інтелектуальних технологій, управлінських знань та аналітичних інструментів у систему планування, реалізації та контролю стратегічних змін з метою забезпечення довгострокового розвитку та стійкості підприємства. Визначено сучасні тенденції розвитку інтелектуалізації управління, серед яких особливого значення набувають штучний інтелект, Big Data, Business Intelligence, прогнозна аналітика та цифрові двійники. Обґрунтовано доцільність подальших досліджень у напрямі розроблення методичних підходів до оцінювання рівня інтелектуалізації управління стратегічними змінами та формування архітектури інтелектуалізованої системи стратегічного управління підприємством.Item Управління на основі даних як чинник конкурентоспроможності підприємства в цифровій економіці(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Поповський, Юрій Борисович; Орєхов, Михайло ОлеговичУ статті досліджено готовність підприємницького середовища України та чотирьох країн ЄС – Польщі, Румунії, Литви й Естонії – до управління на основі даних (Data-Driven Management) та її зв’язок із макроекономічними індикаторами конкурентоспроможності. Актуальність зумовлена розривом між обсягами генерованих даних і здатністю підприємств перетворювати їх на обґрунтовані рішення, а також особливим контекстом України – руйнуванням цифрової інфраструктури через війну та водночас курсом на євроінтеграцію. Побудовано композитний індекс Data-Driven Readiness (DDR), що агрегує з рівними вагами п’ять нормалізованих індикаторів цифрового розвитку (інтернет-користувачі, широкосмуговий доступ, захищені сервери, витрати на НДДКР, частка ІКТ-послуг в експорті) на панельних даних за 2014–2024 рр. (55 спостережень). Аналітичний інструментарій включає порівняння профілів країн, рангову кореляцію Спірмена та панельну регресію з фіксованими ефектами країн і років. Встановлено: усі п'ять країн підвищили рівень готовності, але з різною динамікою – Естонія втримала лідерство (DDR = 0,843), Румунія показала найбільший приріст (+0,473), тоді як зростання України (з 0,092 до 0,422) зупинилося у 2023–2024 рр. через воєнні руйнування та скорочення витрат на НДДКР до 0,37% ВВП. Підтверджено стійку асоціацію DDR з продуктивністю праці (ρ = 0,745); найтісніший зв’язок мають інфраструктурні передумови – захищені сервери (ρ = 0,780) та інтернет-охоплення (ρ = 0,713). Аналіз структури відставання України від естонського бенчмарку виявив критичні розриви в безпековій інфраструктурі даних (7%) та витратах на НДДКР (20%). Сформульовано рекомендації щодо поетапного впровадження Data-Driven управління відповідно до рівнів аналітичної зрілості та пріоритетів державної політики цифровізації в контексті євроінтеграції та повоєнного відновлення.Item Оптимізація бізнес-процесів на підприємстві в умовах невизначеності(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабич, Дмитро ВолодимировичУ статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти оптимізації бізнес-процесів підприємства в умовах невизначеності. Актуальність дослідження зумовлена посиленням впливу зовнішніх і внутрішніх ризиків, нестабільністю економічного середовища, цифровою трансформацією, змінами споживчих потреб, порушенням логістичних зв’язків та необхідністю підвищення адаптивності суб’єктів господарювання. Визначено, що бізнес-процеси є основою ефективного функціонування підприємства, оскільки забезпечують реалізацію його ключових функцій, створення споживчої цінності, раціональне використання ресурсів та досягнення стратегічних цілей. Розкрито сутність оптимізації бізнес-процесів як цілеспрямованого процесу вдосконалення структури, змісту та механізмів реалізації основних управлінських і операційних процесів підприємства. Систематизовано основні фактори невизначеності, що впливають на функціонування бізнес-процесів підприємства, зокрема макроекономічну нестабільність, технологічні зміни, конкурентний тиск, кадрові проблеми, інформаційні обмеження та недостатній рівень автоматизації. Обґрунтовано доцільність використання сучасних інструментів оптимізації, серед яких управління бізнес-процесами, Lean Management, Agile-підходи, цифрові технології, аналітика даних і ризик-орієнтоване управління. Також обґрунтовано доцільність формування адаптивного механізму управління бізнес-процесами, що передбачає моніторинг середовища, ідентифікацію ризиків, аналіз відхилень, розроблення коригувальних заходів, упровадження змін і оцінювання результатів. Доведено, що комплексна оптимізація бізнес-процесів сприяє скороченню витрат, підвищенню продуктивності, покращенню якості управлінських рішень, зміцненню конкурентоспроможності та забезпеченню сталого розвитку підприємства в умовах нестабільного середовища.Item Формування теоретичного базису креативного управління економічним розвитком суб’єктів господарювання в умовах повоєнного відновлення(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Терлецький, Ігор ОлександровичУ статті досліджено теоретичні засади креативного управління економічним розвитком суб’єктів господарювання в умовах повоєнного відновлення економіки України. На основі аналізу сучасних українських і зарубіжних наукових досліджень систематизовано наукові підходи до трактування понять «управління», «креативність», «креативне управління», «розвиток», «економічний розвиток», «суб’єкти господарювання» та «повоєнне відновлення». Встановлено, що сучасні підходи до управління дедалі більше орієнтуються на гнучкість управлінських рішень, адаптивність, інноваційність і здатність суб’єктів господарювання ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Визначено, що креативність у сучасних дослідженнях розглядається як стратегічний ресурс розвитку підприємств, пов’язаний із формуванням інноваційних ідей, використанням творчого потенціалу та забезпеченням конкурентоспроможності. Обґрунтовано, що креативне управління формується на поєднанні теорії менеджменту, інноваційного розвитку, управління знаннями та креативної економіки і спрямоване на формування нестандартних управлінських рішень, розвиток інтелектуального потенціалу та забезпечення стратегічної стійкості суб’єктів господарювання в умовах трансформаційних змін. Визначено, що економічний розвиток у сучасних умовах доцільно розглядати не лише як процес кількісного зростання економічних показників, а як систему якісних, структурних та інноваційних змін, спрямованих на забезпечення довгострокової конкурентоспроможності та адаптивності підприємств. Доведено, що в умовах повоєнного відновлення економіки України особливого значення набувають адаптивність управління, інноваційність, цифровізація та здатність суб’єктів господарювання впроваджувати креативні механізми розвитку. Обґрунтовано, що креативне управління виступає одним із ключових чинників забезпечення економічного розвитку та підвищення ефективності функціонування суб’єктів господарювання в умовах повоєнного відновлення економіки.Item Адаптивне самоуправління підприємством як механізм забезпечення організаційної стійкості в умовах невизначеності(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дуднєва, Юлія Ернстівна; Раков, Артем СтаніславовичУ статті розглянуто проблему забезпечення організаційної стійкості підприємства в умовах зростання невизначеності зовнішнього середовища, прискорення змін та ускладнення управлінських процесів. Обґрунтовано, що традиційні моделі управління, засновані переважно на централізованому прийнятті рішень та реагуванні на вже сформовані проблеми, не завжди забезпечують необхідну швидкість адаптації підприємства до сучасних викликів. Визначено необхідність розвитку підходів, орієнтованих на формування внутрішньої здатності підприємства до саморегуляції, своєчасного виявлення змін, коригування параметрів власної діяльності. Метою дослідження є розвиток теоретичних положень щодо формування адаптивного самоуправління підприємством як механізму забезпечення організаційної стійкості в умовах невизначеності та визначення ролі ризик-орієнтованого підходу у процесах внутрішньої саморегуляції. Авторами доведено, що адаптивне самоуправління підприємством є механізмом підтримання динамічної організаційної стійкості, який базується на поєднанні автономності організаційних центрів відповідальності, інформаційної взаємодії, внутрішньої координації та зворотного зв’язку. Встановлено, що в умовах невизначеності важливого значення набуває здатність підприємства не лише реагувати на зовнішні та внутрішні зміни, але й самостійно формувати управлінські реакції без надмірної залежності від централізованого управлінського впливу. Авторами запропоновано концептуальну модель адаптивного самоуправління підприємством як механізму забезпечення організаційної стійкості, яка включає інформаційно-аналітичний, організаційно-регуляторний, управлінсько-операційний та цифрово-інфраструктурний компоненти. Розкрито роль ризик-орієнтованого підходу в межах цієї моделі як інструменту трансформації інформації про потенційні відхилення та зміни середовища у своєчасні управлінські рішення. Наукова новизна дослідження полягає в поглибленні теоретичних засад адаптивного управління через обґрунтування адаптивного самоуправління як системи внутрішньої саморегуляції підприємства, що забезпечує баланс між автономністю структурних елементів і стратегічною узгодженістю діяльності. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованого підходу для розвитку більш гнучких організаційних структур і забезпечення стійкого функціонування підприємств в умовах невизначеності.Item Тенденції розвитку управління виробничими системами виробників легких комерційних авто(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чешко, Анна ОлександрівнаАктуальність дослідження адаптації виробничих систем виробників легких комерційних авто обумовлено необхідністю забезпечення безперервності роботи компаній у періоди потрясінь, що останніми роками сколихнули світову економіку. Мета статті полягає у виявленні основних чинників конкурентоспроможності сучасних виробничих систем автовиробників у сегменті легких комерційних авто, адже саме ця категорія транспортних засобів є однією з найвразливіших до глобальних потрясінь, та, базуючись на цьому, – у розробці рекомендацій для адаптації виробничих систем до сучасних кризових ситуацій на ринку. У процесі дослідження було використано такі загальнонаукові методи дослідження, як: узагальнення, систематизація, спостереження, опис, аналіз, порівняння, синтез, історичний та логічний методи. У статті досліджено основні чинники конкурентоспроможності виробничих систем підприємств з виробництва легких комерційних автомобілів у сучасних умовах економічної нестабільності. У ході дослідження доведено, що відповідність виробничої системи підприємства умовам турбулентного ринку залежить від логіки її організації. Для порівняння особливостей кожного типу систем було досліджено виробничі моделі Toyota Motor Corporation, Volkswagen AG і Ford Motor Company. Дослідження кожної компанії відбулося на основі аналізу їх коефіцієнтів оборотності запасів. Дані було проаналізовано в динаміці з виділенням часових періодів падіння показника, відповідних причин та ефектів на виробничу систему підприємства. На основі історичних даних було спрогнозовано майбутню тенденцію показника для кожного підприємства шляхом використання поліноміальної регресії, що застосовується в періоди коливань даних. Для кожного підприємства було виділено ризики, переваги та потенційні рекомендації для підвищення рівня адаптації виробничої системи до актуальних викликів ринку.Item Ризики використання технології штучного інтелекту для ефективного управління персоналом(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кучинський, Володимир Анатолійович; Вознюк, Єгор ОлеговичУ статті досліджуються ризики використання штучного інтелекту в процесах діджиталізованого управління персоналом в умовах цифрової трансформації сучасних компаній. Розкрито економічну сутність поняття ризику в контексті застосування інтелектуальних алгоритмів у HR-сфері як імовірності відхилення результатів управлінських рішень від очікуваних параметрів під впливом факторів невизначеності. Визначено специфіку формування ризиків у системах штучного інтелекту, зумовлену нелінійністю моделей, непрозорістю їх функціонування та залежністю від якості навчальних даних. Проведено класифікацію ризиків використання штучного інтелекту за групами (етичні та правові, соціальні та стратегічні, технічні), а також проаналізовано їх взаємозв’язок і системний вплив на ефективність функціонування HR-процесів. Особливу увагу приділено практичним прикладам прояву алгоритмічної упередженості, порушення конфіденційності та приватності, непрозорості прийняття рішень, технологічного безробіття та дегуманізації в процесах сучасного діджиталізованого управління персоналом. Досліджено технічні ризики функціонування моделей штучного інтелекту, зокрема фабрикацію фактів, колапс і деградацію моделей, що виникають у процесі їх навчання та експлуатації. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до управління ризиками протягом усього життєвого циклу ШІ-системи – від етапу розробки до постексплуатаційного моніторингу. Запропоновано систему заходів щодо мінімізації ризиків, яка включає використання пояснюваного, довірчого та колабораційного штучного інтелекту як взаємодоповнюючих підходів до забезпечення прозорості, безпеки та ефективності цифрових HR-систем. Сформовано авторське розуміння мінімізації ризиків упровадження штучного інтелекту в діджиталізоване управління персоналом, що забезпечує баланс між технологічною ефективністю провідної цифрової технології та збереженням ключової ролі людини в HR-процесах сучасної компанії.Item Інноваційний розвиток України та Європейського Союзу: порівняльний аналіз та напрями державної політики(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Кизим, Микола Олександрович; Проноза, Павло Володимирович; Косс, Антон ВолодимировичСтаття присвячена порівняльному аналізу інноваційного розвитку України та Європейського Союзу як передумові формування ефективної державної інноваційної політики в контексті курсу на європейську інтеграцію та післявоєнного відновлення національної економіки на засадах високотехнологічного зростання. Метою статті є комплексне зіставлення інноваційних систем України та ЄС за кількісним, нормативно-правовим, інституційним і стратегічним вимірами та обґрунтування на цій основі пріоритетних напрямів державної політики. У дослідженні використано методи порівняльного, статистичного та структурно-логічного аналізу. Встановлено, що інтенсивність витрат на дослідження та розробки в Україні (близько 0,33% ВВП) майже усемеро нижча за середній рівень ЄС (близько 2,2% ВВП), а за методологією European Innovation Scoreboard 2025 Україна належить до групи початкових інноваторів (emerging innovators), демонструючи результативність нижче 70% середнього рівня ЄС. Доведено, що розрив між інноваційними системами України та ЄС має системний, а не фрагментарний характер і охоплює застарілість базового законодавства, відсутність єдиного центру формування інноваційної політики, відсутність інфраструктури масштабування технологій (Pilot Plants, FOAK) і неінтегрованість інноваційної та промислової стратегій. Обґрунтовано комплекс заходів державної політики за трьома напрямами – прийняти (нормативно-правові акти), створити (інституції) та розробити (стратегії), реалізація яких дозволить сформувати єдину національну систему інноваційного розвитку України, наближену до європейської моделі. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади під час розроблення законодавчих і стратегічних документів у сфері інноваційної політики.Item Стратегічні напрями вдосконалення та перспективи розвитку систем безпеки агробізнесу(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сабадаш, Інна Володимирівна; Береза, Валерій Володимирович; Селіхов, Сергій ВолодимировичСтаттю присвячено питанням формування систем безпеки агробізнесу в умовах зростання глобальної нестабільності, посилення воєнних, економічних, кліматичних і технологічних ризиків, які істотно впливають на функціонування суб’єктів аграрного підприємництва. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення наявних підходів до забезпечення безпеки агробізнесу та переходу від переважно реактивних механізмів протидії загрозам до стратегічного управління, орієнтованого на формування адаптивності, резильєнтності та довгострокової конкурентоспроможності підприємств. Дослідження має на меті вдосконалити засади стратегічного розвитку систем безпеки агробізнесу для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності та сталого розвитку його суб’єктів. У статті вивчено становлення підходів до розуміння економічної безпеки підприємств, проаналізовано сучасні концепції стратегічної стійкості, адаптивного управління, резильєнтності, управління ризиками та розвитку динамічних здібностей, узагальнено положення міжнародних підходів OECD, FAO та Світового банку щодо формування стійких агропродовольчих систем. Виявлено, що більшість наявних підходів зосереджена переважно на оцінюванні окремих аспектів економічної безпеки або управлінні ризиками. На цій основі визначено наукову прогалину, пов’язану з відсутністю інтегрованої концепції стратегічного розвитку систем безпеки агробізнесу, та запропоновано авторський підхід до її усунення. Обґрунтовано доцільність переходу від функціонального управління окремими складовими економічної безпеки до формування комплексної адаптивної системи, здатної своєчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища, прогнозувати ризики, підтримувати безперервність бізнес-процесів і забезпечувати стратегічну стійкість підприємства. Запропоновано концептуальні положення щодо стратегічного розвитку системи безпеки агробізнесу, яка, порівняно з існуючими, ґрунтується на поєднанні принципів адаптивної резильєнтності, стратегічного управління, цифрової трансформації, ризик-орієнтованого менеджменту та інноваційного розвитку, а також передбачає розгляд системи безпеки як інтегруючого елемента стратегічного управління підприємством, що забезпечує не лише захист від зовнішніх і внутрішніх загроз, а й створює передумови для його довгострокового розвитку. Практична реалізація запропонованих положень сприятиме підвищенню ефективності управління безпекою, зміцненню конкурентних позицій аграрних підприємств і забезпеченню їхнього сталого розвитку в умовах динамічного зовнішнього середовища.Item Цифровізація бізнесу в Україні: галузевий і регіональний вимір(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Юрчишен, Дмитро ВолодимировичАктуальність проблеми дослідження зумовлена зростанням ролі цифрових технологій у трансформації бізнес-моделей, нерівномірною спроможністю підприємств до впровадження цифрових рішень, а також потребою в оцінюванні галузевих і регіональних асиметрій цифрового розвитку. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних підходів до оцінювання цифровізації бізнесу в Україні та здійснення емпіричного аналізу її галузевих і регіональних асиметрій з урахуванням розміру підприємств, видів економічної діяльності та структури Індексу цифрової трансформації регіонів України. У статті використано такі методи дослідження: систематизація, порівняння, структурний і регіональний аналіз, описова статистика та графічний метод. Проаналізовано показники цифровізації за розміром підприємств; індекс цифрової інтенсивності підприємств за видами економічної діяльності; індекс цифрової трансформації регіонів, структуру ІЦТ за регіонами та субіндекс цифрової економіки регіонів. Установлено, що великі підприємства мають вищий рівень цифрової інтенсивності та більший потенціал упровадження сучасних цифрових інструментів, тоді як малі підприємства стикаються з ресурсними й організаційними обмеженнями. Галузевий аналіз засвідчив вищу цифрову зрілість технологічно орієнтованих і сервісних видів економічної діяльності, тоді як традиційні сектори демонструють нижчі темпи цифровізації. Регіональний аналіз виявив значну диференціацію цифрової трансформації, зокрема за складовими цифрових навичок, інфраструктури, публічних послуг і цифрової економіки. Наукова новизна дослідження полягає в розробленні авторської логіко-аналітичної схеми виявлення тенденцій, чинників і закономірностей цифровізації бізнесу в Україні, яка інтегрує аналіз за розміром підприємств, галузевим, структурним і регіональним вимірами. Запропонована схема створює аналітичну основу для подальшого моніторингу цифрової трансформації бізнесу, обґрунтування галузевих програм цифровізації та регіональних стратегій розвитку цифрової економіки. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання для формування політик підтримки цифровізації бізнесу та подальшого економетричного оцінювання впливу цифровізації бізнесу на економічний розвиток.Item Фінансове забезпечення сталого розвитку територіальних громад: стратегічна модель повоєнного відновлення(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Пелехатий, Андрій Олегович; Угрин, Андрій ПетровичМетою статті є обґрунтування стратегічної моделі фінансового забезпечення сталого розвитку територіальних громад в умовах повоєнної трансформації та визначення основних напрямів підвищення їх фінансової спроможності шляхом інтеграції бюджетних, інвестиційних, міжнародних та інноваційних фінансових інструментів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю відновлення соціально-економічного потенціалу територій, що постраждали внаслідок воєнних дій, а також потребою забезпечення фінансової стійкості місцевого самоврядування в умовах значних структурних змін економіки, демографічних втрат, міграційних процесів та обмеженості бюджетних ресурсів. Обґрунтовано, що ефективне фінансове забезпечення виступає ключовою передумовою реалізації політики повоєнного відновлення, підвищення якості життя населення та досягнення довгострокових цілей сталого розвитку територіальних громад. Приділено увагу вдосконаленню системи міжбюджетного вирівнювання, необхідності запровадження спеціальних цільових дотацій розвитку, компенсаційних механізмів підтримки громад, що зазнали найбільших руйнувань, прийняли значну кількість внутрішньо переміщених осіб або мають низький рівень податкоспроможності. Запропоновано стратегічну модель фінансового забезпечення сталого розвитку територіальних громад, яка базується на інтеграції трьох взаємопов’язаних блоків: джерел фінансування, інструментів стратегічного фінансового управління та результатів розвитку громади. Обґрунтовано доцільність поєднання бюджетних, інвестиційних, грантових і партнерських інструментів фінансування як основи формування фінансово стійких і конкурентоспроможних територіальних громад. За результатами дослідження визначено ключові напрями підвищення фінансової спроможності територіальних громад у повоєнний період, серед яких розвиток місцевої економіки, розширення дохідної бази бюджетів, активізація інвестиційної діяльності, залучення міжнародних ресурсів та впровадження цифрових інструментів фінансового управління. Практичне значення запропонованих підходів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування під час розроблення стратегій розвитку територіальних громад, програм повоєнного відновлення та механізмів підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами.