Журнал "Проблеми економіки" 2023, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/885

Browse

Now showing 1 - 20 of 28

Фінансово-інвестиційний вимір вирішення екологічних проблем в умовах нової глобальної природоохоронної архітектоніки: імплементація передового іноземного досвіду
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Голян, Василь Анатолійович; Мединська, Наталія Василівна; Кольоса, Людмила Леонідівна; Замлинський, Олександр Степанович
Обґрунтовано, що в умовах воєнного часу, формування нової глобальної природоохоронної архітектоніки та децентралізації влади вирішення екологічних проблем соціально-економічного розвитку переходить у новий фінансово-інвестиційний вимір, що потребує диверсифікації джерел фінансування капітальних інвестицій і поточних витрат в охорону навколишнього природного середовища. Встановлено, що у динаміці номінальної величини фінансування капітальних інвестицій і поточних витрат в охорону навколишнього природного середовища в розрізі основних природоохоронних заходів у 2000–2020 роках в цілому спостерігається висхідна тенденція, яка зумовлена інфляційно-девальваційними процесами, а не реальним збільшенням асигнувань у проєкти екологічного спрямування як у публічному, так і в корпоративному секторах. Виявлено, що у 2000–2020 роках спостерігається суттєва різниця між сумами фінансування капітальних інвестицій і поточних витрат у сторону збільшення величини фінансового забезпечення утримання та обслуговування об’єктів природоохоронної інфраструктури, а не їх оновлення та модернізації. Обґрунтовано, що хронічний дефіцит фінансово-інвестиційного забезпечення вирішення екологічних проблем зумовлений надмірною уніфікованістю джерел і методів фінансування оновлення мережі об’єктів природоохоронної інфраструктури та раціоналізації використання природної сировини, що вимагає диверсифікації фіскальних, бюджетних і кредитних інструментів інвестування індустрії охорони навколишнього природного середовища. Встановлено, що нарощення інвестиційних потоків у природоохоронну сферу України залежить від умонтування в спектр пріоритетів національної екологічної політики домінант міжнародних природоохоронних конвенцій, в першу чергу Нової кліматичної угоди, що дасть змогу отримати фінансові преференції від глобальних екологічних фондів та урядів іноземних держав. Обґрунтовано, що активізація природоохоронної діяльності на рівні місцевого самоврядування стане можливою через збільшення частки відрахувань природно-ресурсної ренти та екологічного податку до спеціальних фондів бюджетів територіальних громад, що дасть змогу забезпечити цільову прив’язку екоресурсних платежів до вирішення найбільш злободенних екологічних проблем територіальних утворень.
Аналіз впливу монетарних інструментів на величину внутрішнього боргу в контексті постановки та вирішення задачі моделювання порогового рівня боргової безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Пілько, Андрій Дмитрович; Чепига, Богдан Тарасович
Метою статті є висвітлення результатів проведених досліджень, спрямованих на проведення аналізу та кількісного оцінювання взаємозв’язків між ключовими монетарними інструментами та показниками внутрішнього боргу в контексті визначення порогових рівнів боргової безпеки держави. Запропоновано підхід до моделювання та прогнозування причинно-наслідкових зв'язків між монетарними інструментами та розміром внутрішнього державного боргу. Розроблено модель дискримінантного аналізу на основі авторегресивної моделі розподіленого лагу, запропоновано правило класифікації, що в комплексі дало можливість визначити пороговий рівень боргової безпеки, а також спрогнозувати дієвість монетарних інструментів на розмір внутрішнього держборгу та боргову безпеку. Суть отриманих у рамках проведеного дослідження результатів полягає у розвитку існуючого наукового-методичного інструментарію макроеконометричного моделювання та прогнозування величини внутрішнього боргу й аналізу боргової безпеки. Виокремлення показників грошово-кредитної політики незалежно від інших макроекономічних факторів, використання скоригованого критерію Акаіке для визначення величини лагу змінних дозволило розробити й оцінити комплекс моделей, на які є можливість орієнтуватися, щоб оцінювати вплив монетарної політики на величину внутрішнього державного боргу та боргову безпеку, що є відмінною особливістю цієї розробки порівняно з аналогами. Також було проведено аналіз причинності впливу для виявлення найбільш ефективних монетарних інструментів, а аналіз застосування результатів розробленої моделі дискримінантного аналізу дозволив виявити періоди, де показники внутрішнього боргу зазнавали найбільших змін і впливали на рівень боргової безпеки, без урахування величини зовнішнього боргу. Подальший розвиток обраного напряму досліджень дозволить розширити комплекс моделей, спрямованих на оцінку дієвості механізмів забезпечення боргової безпеки з урахуванням динаміки монетарних та інших макроекономічних показників.
Залучення боргових фінансових ресурсів на зовнішньому ринку: досвід України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Маргасова, Вікторія Геннадіївна; Дубина, Максим Вікторович
Сучасна макроекономічна та політична ситуація в Україні характеризується нестабільністю та дією ряду несприятливих факторів. У таких умовах боргові відносини України зосереджені на підвищеній потребі залучення фінансування. Водночас через війну витрати України постійно й нестримно зростають. Дохідна частина бюджету в таких умовах обмежена. Сьогодні неможливо дотримуватися обраного стратегічного орієнтиру – зменшення частки зовнішнього державного боргу та кредитів в іноземній валюті. Метою статті є дослідження практичних аспектів залучення Україною фінансування на зовнішньому ринку з акцентом на проблемах, що супроводжують цей процес. У статті досліджено основні показники залучення фінансових ресурсів на зовнішньому ринку, структуру боргу України в розрізі валют, а також огляд ризиків, які супроводжують поточну боргову ситуацію. Першочерговим завданням боргової політики України є оптимізація залучення фінансових ресурсів на зовнішньому ринку в рамках коридорів безпеки. Врахування досвіду залучення фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку позичкових капіталів дозволить виявити наявні проблеми та визначити напрямки оптимізації залучення такого фінансування в умовах сучасної кризи. Незважаючи на значну потребу у фінансуванні й обмежені можливості залучення ресурсів на внутрішньому ринку, пропонується обмежити використання зовнішніх джерел. У поточному періоді пропонується зосередити увагу на реструктуризації наявної заборгованості та пошуку можливостей залучення програм пільгового кредитування. Водночас у післявоєнний період має бути сформована чітка та гнучка боргова політика з визначенням кількісних орієнтирів боргової безпеки України. Однак перспективи вирішення боргових проблем України з'являться лише після врегулювання політичної ситуації в країні.
Управління ліквідністю банків на макро- та мікрорівнях
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Лавренюк, Владислав Володимирович; Журавльов, Олег Сергійович
Мета статті полягає у поглибленні та систематизації теоретико-методичних засад управління ліквідністю на макро- та мікрорівнях. Проаналізовано стан ліквідності банківської системи України у воєнний період і виокремлено недоліки практики управління ліквідністю банків на макро- та мікрорівнях. Встановлено, що, попри достатній рівень ліквідності вітчизняних банків і помірний системний ризик ліквідності, банки мають проблеми зі строковою структурою депозитів, суттєвим профіцитом ліквідності, підвищеними витратами на фондування та посиленою конкуренцією за кошти бізнесу. Систематизовано та доповнено теоретико-методичні основи управління ліквідністю на різних рівнях з урахуванням актуальної проблематики менеджменту ліквідності вітчизняних банків. Побудовано дві структурно-логічні схеми управління ліквідністю банку на мікро- та макрорівнях, які містять у собі концептуальні основи побудови управління ліквідністю (принципи, методи, інструменти, комунікація) та враховують сучасні регуляторні вимоги (центрального банку, Базельського комітету). На мікрорівні розмежовано процес управління ліквідністю та управління ризиком ліквідності з урахуванням каналів взаємодії, специфічних методів та інструментів. Розширено методи й інструментарій управління ризиком ліквідності у процесі управління ліквідністю банку. Запропоновано універсальний, покроковий алгоритм процесу управління ліквідністю на мікрорівні. Систематизовано інструментарій моніторингу ліквідності на рівні банку з урахуванням сучасної практики. Доповнено концептуальні засади управління ліквідністю на макрорівні, зокрема: 1) доповнено інструменти управління індикативними; 2) розширено принципи, додано синергічність, біхевіоральність, керованість; 3) скориговано функції та цілі управління з урахуванням кризових факторів. Акцент зроблено на належній міжрівневій комунікації та узгодженості стратегій, політик, методик і процедур щодо управління ліквідністю банків. Встановлено, що регулятор на макрорівні має формувати відповідну атмосферу для ефективного управління ліквідністю на мікрорівні, а банки повинні відповідально (враховуючи загальносистемні цілі) підходити до менеджменту ліквідності. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є: 1) аналіз впливу технологічних інновацій на процес управління ліквідністю на макро- та мікрорівнях; 2) дослідження глобального контексту, а саме впливу системних шоків різних юрисдикцій на ліквідність вітчизняної банківської системи.
The Application of Artificial Intelligence for the Purpose of Combating Bank Fraud
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Капріан, Юрій
Штучний інтелект (ШІ) – це технологічний (інформаційний) комплекс, призначений для імітації людського інтелекту з метою виконання завдань, які раніше вимагали участі людини. ШІ став важливою складовою нових економічних і фінансових процесів, знаходячи застосування в різних галузях, у тому числі в банківській сфері. Метою цієї публікації є висвітлення сутності ШІ через призму переваг і конкретних сфер застосування в банківській галузі, зокрема для боротьби з банківським шахрайством. Для цього автор використав доступні публікації у вигляді аналітичних звітів та експертних думок. На основі дослідження літератури сформовано синтетичну картину з досліджуваної теми та сформульовано відповідні висновки. Проведене дослідження продемонструвало високий потенціал ШІ для сприяння інноваційному процесу на банківському ринку, підвищення рівня якості банківських продуктів на основі поглибленого обізнання з ринковими тенденціями, уподобаннями та поведінкою клієнтів. Так само АІ став важливим прикладним компонентом у підрозділах банківських установ з менеджменту ризиків та розміщення коштів. ШІ також став важливим компонентом у діяльності із забезпечення кібербезпеки банків і безпеки банківських операцій клієнтів, а також у боротьбі з банківським шахрайством у різних формах.
Сучасні підходи до управління фінансовими ресурсами житлового будівництва в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Євтушенко, Юрій Вікторович
Метою цієї статті є дослідження ролі процесу управління фінансовими ресурсами у забезпеченні результативності функціонування суб’єктів господарювання житлового будівництва. Обґрунтовано провідну роль житлового будівництва у забезпеченні первинних потреб суспільства, формуванні ключових передумов розвитку національної економіки. Здійснено узагальнення наявних підходів до управління фінансовими ресурсами в сучасних умовах, що дозволило наголосити на необхідності застосування системно-синергетичного підходу в процесі управління фінансовими ресурсами суб’єктами господарювання житлового будівництва. На основі узагальнення наявних підходів до трактування сутності категорії «фінансові ресурси» запропоновано авторське трактування категорії «фінансові ресурси житлового будівництва», що дозволило виокремити їх провідну роль у формуванні фінансового потенціалу, стимулюванні механізму протидії можливим ризикам і загрозам у сфері житлового будівництва. Запропоновано авторський підхід до побудови алгоритму управління фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання житлового будівництва, що, на відміну від наявних, дозволяє врахувати їх тип політики фінансового забезпечення. Обґрунтовано необхідність виділення трьох типів політики фінансового забезпечення суб’єктів господарювання житлового будівництва, а саме: помірної, наступальної та стримувальної. Це дозволить забезпечити максимальний ефект розвитку житлового будівництва в довгостроковій перспективі за рахунок поєднання всіх наявних ресурсних складових. Акцентовано увагу на можливості за рахунок достатності всіх видів ресурсів сприяти швидкому відновленню житлової інфраструктури з урахуванням новітніх інноваційних підходів до будівництва та енергозбереження. Запропоновано систему принципів які мають бути покладені в основу управління фінансовими ресурсами суб’єкта житлового будівництва: достатності, мінімізації вартості; ефективності, фінансового моніторингу та реагування, варіативності.
Сучасні особливості та протиріччя інноваційного маркетингу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Холодний, Геннадій Олександрович
У сучасних умовах господарювання особливе значення відводиться інноваційному маркетингу, який загалом сприяє ефективній комерціалізації інновацій, забезпечує синхронність проведення процесів спостереження, оцінки, моделювання, прогнозування, контролю і координації інноваційної маркетингової діяльності. Метою статті є визначення сутності та розгляд особливостей функціонування інноваційного маркетингу. У статті розглянуто загальну характеристику, предметне середовище, сучасні особливості та протиріччя інноваційного маркетингу. Запропоновано змістовне визначення інноваційного маркетингу як сучасної концепції маркетингу, інноваційно орієнтованої маркетингової діяльності підприємства (організації) щодо постійного і безперервного удосконалення продуктів і методів, інструментів і технологій маркетингу, формування нових ринків і нових потреб з метою ефективного задоволення запитів споживачів і використання власного ресурсного потенціалу. У статті наведено деталізовану структуру, змістовно-ключові й інструментально-функціональні складові інноваційного маркетингу; зазначено суттєві проблеми і протиріччя в процесах поширення і розвитку інноваційного маркетингу (етичні протиріччя; суперечність між традиційним («старим») і новим маркетингом; протиріччя між глобалізацією та індивідуальністю програм інноваційного маркетингу; між стимулюванням до збільшення загальних обсягів споживання товарів й обмеженістю природних ресурсів і матеріальних можливостей споживачів). Проведені дослідження та наведені результати дозволять зменшити фактор невизначеності і ризику в оцінках, гіпотезах, інноваційних маркетингових рішеннях і діях.
Механізм управління діяльністю транспортних підприємств на засадах концепції ощадливого виробництва
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Сорокун, Юлія Сергіївна
Метою статті є формування механізму управління діяльністю транспортним підприємством на засадах концепції ощадливого виробництва. У сучасних умовах господарювання переважна більшість керівників вітчизняних транспортних підприємств усвідомлюють, що для ефективної боротьби за споживачів і підтримання бажаного рівня конкурентоспроможності необхідна модернізація усіх аспектів господарської діяльності, зокрема: зниження виробничих витрат, підвищення рівня якості продукції, скорочення часу на процес освоєння нових видів технологій та удосконалення процесу обслуговування клієнтів. Одним із дієвих управлінських підходів, спрямованих на досягнення зазначених цілей, є концепція ощадливого виробництва. У результаті дослідження було виділено, що провідною метою концепції ощадливого виробництва є усунення всіх видів втрат та ефективне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів шляхом постійного вдосконалення всіх бізнес-процесів підприємства, спрямованих на задоволення потреб споживачів методом впровадження інструментів ощадливого виробництва. Формування дієвого та відповідного вимогам ринку механізму управління діяльністю транспортного підприємства на засадах концепції ощадливого виробництва є об’єктивною необхідністю забезпечення ефективного розвитку підприємств у сучасних умовах. Запропоновано власне визначення поняття «механізм управління діяльністю транспортним підприємством на засадах концепції ощадливого виробництва: це комплексна система, яка об’єднує цілі, принципи, мету, засоби й інструменти впровадження ощадливого виробництва для підвищення ефективності управління та досягнення ефекту (результату) створення культури безперервного вдосконалення якості надання транспортних послуг, а також покращення показників рівня економічної ефективності транспортного підприємства. Механізм управління діяльністю транспортним підприємством на засадах концепції ощадливого виробництва передбачає формування концепції на підприємстві, що визначає цілі, принципи та мету, які впливають на вибір інструментів ощадливого виробництва, з використанням яких підвищиться ефективність управління транспортним підприємством, що, своєю чергою, впливає на результат діяльності загалом. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є оцінка ефекту або результату від впровадження механізму управління діяльністю транспортного підприємства, зокрема, якості надання транспортних послуг і покращення показників рівня економічної ефективності транспортного підприємства.
Удосконалення бізнес-процесів підприємства в умовах диджиталізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Семенчук, Тетяна Борисівна; Ліченко, Владислав Юрійович
Метою статті є дослідження та обґрунтування реалізації сучасного інструментарію у вигляді диджиталізація, тобто оцифрування всієї інформації, що стосується бізнес-процесів підприємства. У статті описано значення диджиталізації в економіці як процесу впровадження цифрових технологій збору, передачі, зберігання та обробки даних. Визначено, що диджиталізація є сучасним етапом розвитку цифрового суспільства, в якому переважають цифрові технології роботи з даними, які реалізуються через застосування технічних засобів і програмних рішень. Доведено, що перспективним інструментом на мікрорівні є застосування диджиталізації як чинника сталого розвитку бізнес-процесів. Авторами статті було розкрито останні бачення останніх досліджень та бачення вітчизняних дослідників щодо понятійного апарату диджиталізації та надано визначення цифрової трансформації як основи сучасного інструментарію бізнес-процесів на підприємстві. Це дало змогу авторам систематизувати дослідження та визначити основні переваги та можливості для підприємств при диджиталізації бізнес-процесів, які наведені в статті. Звісно, визначення переваг і можливостей надає чіткого розуміння та систематизації конкурентних переваг підприємства при застосуванні сучасного інструментарію, які наведено авторами дослідження. Також у статті сформовано основні напрями покращення роботи підприємства та взаємодії з клієнтами через реалізацію проєктів цифрової трансформації бізнес-процесів підприємства, які проявляються в підвищення продуктивності при одночасному зниженні витрат на робочу силу, покращення якості обслуговування клієнтів та стимуляції інновацій на підприємстві. Це можливо через реалізацію основних п’яти компонентів управління бізнес-процесів, які наведено в статті. Для обґрунтування запропонованих напрямів цифровізації бізнес-процесів підприємства в статті наведено багато сучасних прикладів (кейсів) для їх реалізації. Автори змогли привести та систематизувати найкращі практики відповідно до напрямів диджиталізації бізнес-процесів підприємства та по галузях зі збереженням специфіки роботи підприємств, що значно покращить реалізацію запропонованих заходів удосконалення бізнес-процесів підприємства.
Теоретичні та практичні аспекти формування іміджу підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Рожко, Віктор Іванович
Вітчизняна економіка на сьогодні переживає важкі часи. Такі явища, як пандемія, воєнний стан, дуже негативно вплинули на ефективність діяльності українських підприємств. Вітчизняні компанії змушені адаптуватися до сучасних реалій і знаходити шляхи до «виживання». Ведення бізнесу неможливе без постійної адаптації до змін ринкових умов. А успішність будь-якого підприємства залежить від багатьох факторів, насамперед від існуючого чи сформованого іміджу підприємства. Метою цієї статті було обґрунтування необхідності створення позитивного іміджу підприємства для підвищення його конкурентоспроможності. У статті розглянуто поняття «імідж підприємства». Проаналізовано наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Розкрито сучасний стан проблеми формування іміджу підприємства в кризових умовах. Показано, яким чином імідж підприємства впливає на конкурентоспроможність підприємства на прикладі бюро перекладів. Встановлено, що позитивний імідж дуже сильно впливає на конкурентоспроможність підприємства, тому недостатня увага до його формування і управління ним значно зменшує можливості функціонування підприємства. Позитивний імідж сприятиме зростанню уваги до індивідуальності й унікальності продукту або послуги, мінімізуватиме можливі негативні зміни у процесах ціноутворення, а також сприятиме реалізації конкурентоспроможності підприємства. У статті досліджено суть іміджу як чинника ефективного функціонування підприємства. Також досліджено суть поняття «імідж», проаналізовано сучасні наявні визначення в наукових джерелах. Запропоновано визначення поняття «імідж підприємства». Аргументовано важливість формування іміджу для ведення успішної діяльності підприємства. Визначено й аргументовано доцільність проведення аналізу зовнішніх умов діяльності підприємства у процесі формування та вдосконалення його іміджу. З’ясовано, що при виборі підприємства споживач орієнтується на його імідж, оскільки для того, щоб приймати рішення про покупку, розуміння того, що підприємство має позитивний імідж, дозволяє отримати чітке розуміння про високу якість товару чи послуги та інші конкурентні переваги. Обґрунтовано, що удосконалення іміджу підприємства дозволяє підвищити ефективність реклами та різних заходів щодо просування товару чи послуги, полегшить процес введення на ринок нових товарів чи послуг, підвищить конкурентоспроможність підприємства.
Кластерні структури як організаційна основа здійснення стратегічної реорганізації підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Негляд, Андрій Васильович; Бабічев, Анатолій Валерійович
Статтю присвячено дослідженню актуальних питань функціонування кластерних структур в Україні, які є важливим інструментом для забезпечення сталого економічного розвитку країни. Дослідження спрямоване на удосконалення методичного забезпечення обґрунтування доцільності формування та оцінки ефективності результатів функціонування кластерних структур. Обґрунтовано необхідність розширення існуючої класифікації кластерних структур і запропоновано доповнити перелік видів кластерних структур такими видами відповідно до мети функціонування: дискреційні, реалізаційні, обслуговування, дохідні, прибуткові, витратні, капіталовкладень, венчурні, інвестиційні. Пропонується пов’язати окремі індикатори ефективності діяльності кластера з його типом, визначеним відповідно до мети функціонування. Для кожного виду кластерних структур доцільно використовувати окремий набір показників відповідно до їх призначення та розробленого переліку видів. Для роботи дискреційного кластера слід розраховувати коефіцієнти рівня виконання певного переліку робіт і дотримання кошторису операційних витрат за елементами. В основу оцінки результатів діяльності кластера «витрат» мають бути покладені такі показники, як коефіцієнт дотримання кошторису операційних витрат за елементами, загальний коефіцієнт операційних витрат на виробництво продукції та коефіцієнт ефективності витрат. Діяльність кластерів «реалізації» необхідно оцінювати за показниками індивідуального коефіцієнта обсягу реалізації продукції, коефіцієнта дотримання нормативу залишків готової продукції на складі, коефіцієнта трансакційних витрат. Для кластерних структур обслуговування слід визначати коефіцієнти дотримання кошторису операційних витрат, послуг, наданих за межами підприємства, та якості обслуговування його структурних підрозділів. Результати функціонування кластерних структур доходу виражаються у реалізації продукції i-го виду, реалізації продукції за допомогою посередників, коефіцієнті потенційних втрат. Для прибуткових кластерних структур необхідно використовувати такі критеріальні показники, як рентабельність продукції, загальна рентабельність реалізації, коефіцієнт дотримання кошторису операційних витрат, темп зростання прибутку. Для кластерних структур капіталовкладень пропонується розраховувати такі критерії: коефіцієнти дотримання кошторису операційних витрат, рентабельності капітальних вкладень і період їх окупності по кожному інвестиційному проєкту. Для венчурних кластерних структур доцільно розраховувати рівень ризику, а для інвестиційних – показники економічної ефективності інвестиційних проєктів. Запропоновані види кластерних структур та система критеріальних показників оцінки їх діяльності дозволяє розглядати кожен кластер як самостійний суб’єкт господарювання, який функціонує самостійно згідно зі своєю метою, відповідно до якої розробляються окремі стратегії, забезпечуючи адаптивність до змін зовнішнього середовища і створюючи реальні можливості до саморозвитку.
Інструментарій і шляхи забезпечення економічної безпеки на фармацевтичних підприємствах
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Демченко, Наталія Володимирівна; Попова, Ірина Анатоліївна; Лелюк, Наталія Євгенівна; Швед, Аліна Борисівна
У статті визначено проблеми забезпечення економічної безпеки підприємств фармацевтичної галузі України. Зазначено, що стан виробничих фармацевтичних підприємств, ускладнений військовими діями на території України, вимагає пошуку інструментарію до визначення та прогнозування економічної безпеки як ефективного завдання антикризового управління підприємствами та стабілізації функціонування фармацевтичної галузі. Зазначено, що забезпечення економічної безпеки виробничого підприємства розглядається як складна система, що охоплює організаційно-економічні, фінансові, інноваційно-інвестиційні, технічні, управлінські, інформаційні, правові, екологічні, кадрові й інші аспекти. Враховуючи специфіку виробничо-господарської діяльності підприємств фармацевтичної галузі, визначено основні загрози економічної безпеки. На прикладі фармацевтичних підприємств розраховано інтегральний показник рівня економічної безпеки з урахуванням імовірності реалізації визначених загроз. Встановлено тісний кореляційний зв'язок між рівнем економічної безпеки фармацевтичних підприємств і рентабельністю діяльності підприємства. Зроблено висновок, що запропонований інструментарій може бути застосований і для підприємств інших галузей економіки з урахуванням специфіки їхньої виробничої діяльності. Зазначено, що різний ступінь ймовірності та характер кожної загрози (керовані та некеровані) вимагають реалізації комплексу заходів щодо попередження/пом’якшення наслідків кожної загрози, що потребує додаткових фінансових ресурсів, але ці витрати є доцільними «інвестиціями» у стабільний майбутній розвиток підприємства. Запропонована система заходів з економічної безпеки підприємств фармацевтичної галузі, що передбачає комплекс взаємопов’язаних дій щодо упередження та/або пом’якшення наслідків загроз у сучасних соціально-економічних та політичних реаліях, дозволить вирішити питання щодо створення сприятливих умов функціонування та розвитку фармацевтичної галузі України.
Стратегічне управління розвитком транспортного підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Гусак, Ольга Анатоліївна
Метою статті є обґрунтування та формування теоретико-методичних основ стратегічного управління розвитком транспортного підприємства. Автором статті було розкрито залежність і значення категорії стратегії розвитку транспортного підприємства від зовнішніх змін ринкового сегмента, що є необхідним в умовах невизначеності, зростаючої швидкої мінливості середовища та необхідності миттєвої реакції. У статті сформовано, обґрунтовано й удосконалено зміст і сутність складових стратегії управління розвитком транспортного підприємства. Акцентовано увагу на значенні інтеграційних процесів для транспортних підприємств щодо імплементації в свою роботу принципів сталого розвитку у сфері транспортної системи. Також було розглянуто етапи стратегічного управління та структурування проблем як інструменту для оцінки ініціативи цілісно-орієнтованого мислення стосовно прийняття управлінських рішень. Одним із найбільш актуальних завдань сучасного менеджменту є формування моделі стратегічного управління розвитком транспортного підприємства, пошук сучасних і нових інструментів її реалізації, які здатні забезпечити економічний розвиток і його ефективне функціонування на внутрішньому та зовнішньому ринку. Встановлено, що вирішення цього завдання залежить від своєчасного та попереднього формування карти дій стратегічного управління діяльністю підприємства. Сформована модель стратегічного управління розвитком транспортним підприємством дозволить систематизувати управлінські рішення, проблемні ділянки управління, забезпечить зниження невизначеності в питаннях відносного стану й ефективності діяльності підприємства в умовах мінливого стану зовнішнього середовища. У статті обґрунтовано практичну необхідність моделі стратегічного управління розвитком транспортного підприємства для досягнення безперервної та ефективної роботи транспортного підприємства.
Класифікація територіальних громад в Україні як інструментарій результативного публічного управління просторовим розвитком
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович; Полякова, Ольга Юріївна; Іванова, Ольга Юріївна
У статті обґрунтовано доцільність введення розширеної і багаторівневої класифікації територіальних громад в Україні на основі використання різних класифікаційних ознак і особливостей, а також розробки відповідного інструментарію (методичного підходу) до формування узагальненої класифікації. На основі узагальнення сучасних підходів до існуючих різновидів територій шляхом аналізу окремих напрямів їх функціонування та життєзабезпечення розроблено інструментарій до формування узагальненої класифікації територіальних громад в Україні на засадах поєднання широкого кола особливостей, що дозволить в подальшому сформувати універсальні рекомендації до визначення моделей і напрямів просторового розвитку громад та розробити адресні інструменти їх розвитку та підтримки залежно від специфіки й особливостей. Особливістю розробленої класифікації територіальних громад України є виділення трьох основних блоків класифікаційних ознак: блок ресурсних умов просторового розвитку, призначенням якого є виявлення тих ресурсів усіляких видів, які є у громади для забезпечення її розвитку; блок досягнення спроможності розвитку, що призначений для оцінки ефективності використання ресурсів та обґрунтування доцільності спеціальної державної підтримки розвитку громади; блок проблемно-орієнтованого розвитку, який визначає головні проблеми громади, що наявні або можуть стати актуальними протягом періоду реалізації стратегії розвитку громади. Результатом практичного використання запропонованого інструментарію до класифікації територіальних громад має стати створення умов для кожної з них щодо визначення рівня спроможності до саморозвитку, формування пріоритетів розвитку, використання напрямів і можливостей державної підтримки в процесі розробки моделі, стратегії та планів її реалізації, застосовування програмно-проєктного підходу до просторового розвитку територіальних громад в Україні залежно від наявних, актуальних потреб і майбутніх перспектив розвитку країни та її територій, в тому числі в період повоєнного відновлення і відбудови.
Концептуальні основи інфраструктурно-сервісної методології розвитку локальних спільнот
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Омельяненко, Олена Миколаївна; Омельяненко, Віталій Анатолійович
Життєздатність соціально-економічного середовища безпосередньо залежить від рівня розвитку, якості та надійності інфраструктури. У цих умовах зростає роль самоорганізації громад, що потребує, з одного боку, обґрунтованого визначення пріоритетів у соціальній сферах і розвитку інфраструктури життєдіяльності тощо (узгоджених із цілями та завданнями стратегії розвитку), а з іншого – оцінки власних і потенційно можливих джерел забезпечення реалізації цих пріоритетів, що можливо зробити через розвиток самодостатніх інноваційних спільнот. Метою дослідження є визначення змістовного наповнення інфраструктурно-сервісної методології та її потенціалу в контексті повоєнного відновлення. Інфраструктурно-сервісний підхід передбачає максимальне задоволення потреб і запитів людини, а також створення умов для роботи та життя, та орієнтований на задоволення потреб громади через залучення та утримання людського ресурсу за рахунок розвитку сервісів і розвитку інфраструктури. Інфраструктурно-сервісний підхід орієнтований на адаптацію управління розвитком інноваційних спільнот до проблем сталого розвитку як такого, що відкриває можливості для дослідження перспективних організаційно-економічних механізмів управління сервісною орієнтованістю, заснованих на оцінці впливу змін стану в результаті військових дій економічного простору та його ефектів на якість життя, життєвий простір та людський капітал. Методологія інфраструктурно-сервісного підходу ґрунтується на ідеях географії інновацій, що поєднує методи економічної географії, регіональної економіки та інноватики та досліджує просторові закономірності створення, впровадження та поширення нових ідей, технологій, продуктів, а також вплив цих процесів на регіональний (локальний) розвиток. Із цих позицій інфраструктурно-сервісний підхід є актуальним, бо спирається на потенціал територій і спрямований на більш інтенсивне використання своїх можливостей. Інфраструктурно-сервісна методологія розвитку інноваційних спільнот передбачає розуміння того, що інновації охоплюють не тільки технологічні зміни, але й зміни в організаційній, трудовій та соціальній практиці як такі, що можуть потенційно вплинути на благополуччя людського капіталу громад. Сервісне моделювання передбачає опис усіх процесів у спільнотах різної типології, щоб врахувати ці процеси під час проєктування. Інфраструктурно-сервісне проєктування є процесом організації простору таким чином, щоб у ньому максимально безперешкодно та ефективно відбувалася взаємодія економічних агентів у межах інноваційних спільнот. В такому контексті проєкту сервісні інновації буде розглянуто на локальному рівні як інтеграційну сукупність базових факторів рівня життя, соціально-економічних умов, характеристик інноваційних господарюючих суб'єктів, інноваційної інфраструктури, кластерних і мережевих зв'язків. Автори вважають, що для розвитку інфраструктури на рівні необхідно максимально використовувати наявний потенціал громади, що найбільш ефективно можливе через розвиток інноваційних спільнот. У межах практичного втілення інфраструктурно-сервісної методології розвитку інноваційних спільнот доцільно розглянуто гіпотезу про те, що розвиток на регіональному рівні варто здійснювати через поєднання стратегій smart-спеціалізації і завдань сталого розвитку.
Вплив використання об’єктів ЮНЕСКО в туристичних цілях на соціально-економічне середовище регіону
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Берко, Вікторія Вікторівна; Богдан, Наталія Миколаївна
У статті досліджено взаємозв’язок між об’єктами ЮНЕСКО та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів їх дислокації, а також особливості інвестування в об’єкти ЮНЕСКО; визначено аспекти позитивного та негативного впливу новітніх технологій та інновацій, що використовуються у галузі туристичного попиту на об’єктах всесвітньої культурної та природної значущості. Наведено базові принципи та механізми, за якими використання об’єктів культурної та природної спадщини в туристичних цілях має вагомий вплив на економіку регіонів їх дислокації. Визначено джерела та сфери діяльності, від яких надходить прибуток під впливом використання об’єктів ЮНЕСКО у туристичних цілях. Через взаємозв’язок усіх показників знайдено важелі найбільшого та найменшого значення з урахуванням динаміки показників залежно від об’єкта дослідження. Зазначено роль маркетингу та маркетингової стратегії у діяльності туристичних об’єктів, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО, та надано алгоритм застосування та розробки маркетингової стратегії для таких об’єктів. Розглянуто інвестиційний блок у сфері туризму щодо об’єктів ЮНЕСКО, сформульовано групи інвесторів і сфери інвестування; прораховано ефективність інвестування у найвідоміші об’єкти Всесвітньої культурної, історичної та природної значущості. Виявлено послідовність і галузі впливу використання новітніх технологій і розробок у туристичній сфері на об’єктах ЮНЕСКО, їх інтеграцію у процес взаємодії туристичних об’єктів включно із об’єктами Всесвітньої культурної, історичної та природної значущості з туристами, а також виокремлено позитивні та негативні елементи такої інтеграції для економіки. За результатами проведеного дослідження встановлено, що об’єкти Всесвітньої культурної, історичної та природної спадщини відіграють важливу роль у розвитку туризму і сприяють підвищенню прибутковості туристської галузі та її позитивного впливу на соціально-економічне становище регіону. Тематикою подальших розвідок у цьому напрямку визначено дослідження ефективності вже діючих систем захисту об’єктів ЮНЕСКО у розрізі із залученням результатів технологічних винаходів.
Перспективи проведення податкової реформи «10-10-10» в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Ситник, Наталія Степанівна; Юрченко, Ілона Максимівна
Через війну в Україні та стрімке поширення пандемії COVID-19 багато підприємств або призупинили, або закрили свою діяльність. Введення воєнного стану вимагає швидкої адаптації податкового законодавства до нових реалій. Задля цього держава повинна, зокрема, розподілити його навантаження для сприяння виживанню бізнесу в умовах війни. Одним із таких планів є проведення податкової реформи «10-10-10», яка передбачає внесення змін до податкового законодавства, перегляд пільгового оподаткування певних сегментів бізнесу та зниження основних податкових ставок. Внесення корективів до даних податкових ставок призведе до серйозних змін у самому бюджеті держави. Основними податками, які буде змінено під час проведення реформи, є ПДВ, ПДФО та податок на прибуток із бізнесу. Аналітики стверджують, що зменшення їх до 10 % та посилення податкового контролю над підприємцями та підприємствами призведе до виведення значної частини бізнесу з «тіні». Важливим моментом є те, що, на противагу зменшенню ставок по основних податках, автори реформи пропонують посилити контроль за діяльністю не тільки зареєстрованих підприємців, а й населення, яке отримує дохід, не реєструючись як бізнес-суб’єкт. Це спричинить зростання штрафів за порушення податкового законодавства. Серед важливих недоліків реформи є потенційне збільшення бюджетного дефіциту внаслідок суттєвого зменшення розміру податків, а також умови Євродирективи 112, яких Україна змушена притримуватись у рамках євроінтеграції та згідно з якою ставка ПДВ не може становити менше 15 %. Своєю чергою, перевагами є посилення податкового контролю, детінізація економіки та зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, покращення рівня життя населення, підтримка бізнесу та залучення іноземних інвестицій. Отже, після детального розгляду реформи, ознайомлення з думками провідних експертів і проведення короткого аналізу можна стверджувати, що у такій складній ситуації, у якій опинилась Україна зараз, доречно вносити кардинальні зміни у податкову систему задля покращення фінансового стану населення, підприємств та економіки в цілому.
Еволюційні погляди щодо сутності поняття «електронний бізнес»
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Садчикова, Ірина Володимирівна; Тарасенко, Артем Валерійович
Розвиток електронного бізнесу сьогодні є невід’ємною складовою становлення цифрової економіки у всьому світі. Активний розвиток цифрових технологій сприяє поступовій трансформації діяльності підприємств, виникненню нових сфер і галузей національного господарства. Також такий розвиток змінює звичний спосіб ведення бізнесу, а отже, і поведінку суб’єктів підприємницької діяльності та покупців товарів і послуг. Окреслене актуалізує проведення нових наукових досліджень у цьому напрямку з метою конкретизації сутності електронного бізнесу та визначення особливостей використання можливостей цифрових технологій у підприємницькій діяльності. З метою детального вивчення сутності електронного бізнесу в межах цієї статті було досліджено основні періоди становлення та розвитку такого виду бізнесу у світі, серед яких визначено такі: становлення (50–60-ті рр. ХХ ст.); фрагментації (70-ті рр. ХХ ст.); розвитку (80–90-ті рр. ХХ ст.); адаптації та налаштування (1990–1995 рр.); стандартизації (1996–2000 рр.); мультиатрибутивності та конвергенції (2000-ні роки і дотепер). Також у статті розглянуто основні напрямки електронного бізнесу, які сьогодні активно розвиваються у всьому світі. До їх числа віднесено такі: електронна комерція, електронні фінансові послуги, електронний маркетинг, віртуальні підприємства. Встановлено, що у значній кількості наукових праць ототожнюються такі дефініції, як електронна комерція та електронний бізнес. Проте в результаті дослідження встановлено, що електронна комерція є лише окремим напрямком підприємницької діяльності, який сьогодні зазнає значної трансформації в результаті використання інформаційних технологій. У підсумку було запропоновано розглядати електронний бізнес як нову модель ведення сучасного бізнесу з використання інформаційних і комунікаційних технологій і систем задля отримання прибутку та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку.
Положення концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання у воєнних і повоєнних умовах
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Пономаренко, Володимир Степанович; Малярець, Людмила Михайлівна; Бараннік, Ігор Олексійович; Балюк, Юлія Сергіївна
Метою статті є формування положень концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання (ЕІДСГ) з урахуванням досліджень науковців і практиків, діючих законодавчих розпоряджень держави у сфері економіки, практики функціонування та розвитку цієї діяльності, обґрунтування доцільності реалізації цих положень у воєнних і повоєнних умовах. У статті коротко проаналізовано стан економіки в Україні в сучасних умовах. Наведено групування концепцій інноваційного розвитку за напрямами. Уточнено визначення поняття «розвиток», «інноваційний розвиток». Обґрунтовано такі положення концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання в умовах обмеженості діяльності: 1) в умовах війни та в повоєнний час допомога розвинених країн і міжнародних організацій прискорюють інноваційний розвиток ЕІДСГ в Україні; 2) державне управління інвестиціями сприяє інноваційному розвитку експортно-імпортної діяльності; 3) трансформація інноваційного розвитку ЕІДСГ відбуватиметься в кілька етапів; 4) за допомогою інноваційного розвитку ЕІДСГ успішно реалізується системна економічна стратегія відновлення країни; 5) державна підтримка розвитку підприємницької діяльності сприяє інноваційному розвитку ЕІДСГ; 6) новими ознаками інноваційного розвитку ЕІДСГ є навчання шляхом експорту, цифровізація цієї діяльності, інноваційна конкурентоспроможність людського капіталу, збільшення інноваційно активних підприємств, диференціація походження інвестицій та перевірка їх чистоти, перехід у міжнародній торгівлі від практики off-shoring до friend-shoring, встановлення критеріїв для визначення дружніх інвестицій; 7) результати оцінки, аналізу, діагностики, моніторингу інноваційного розвитку ЕІДСГ створюють аналітичну основу інструментів страхування воєнних ризиків, що є однією з передумов залучення прямих іноземних інвестицій; 8) формування достатнього рівня експортно-імпортного потенціалу забезпечує інноваційний розвиток ЕІДСГ та її стійкість; 9) у процесі міжнародного науково-технічного співробітництва здійснюється інноваційний розвиток ЕІДСГ; 10) управління інноваційним розвитком ЕІДСГ полягає у виборі найкращого варіанта цього розвитку; 11) конкурентоспроможність забезпечує інноваційний розвиток ЕІДСГ. Означені положення створюють наукове підґрунтя для розроблення дієвих управлінських програм, заходів на всіх рівнях управління у воєнний і повоєнний час.
Імплементація технологій проєктного менеджменту у сфері публічного управління України в умовах кризи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Назаренко, Сергій Анатолійович; Носань, Наталія Сергіївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні перспектив вдосконалення публічного управління на засадах проєктного менеджменту в умовах загострення кризових явищ у національній економіці України. Важливого значення набуває модернізація сучасної системи територіальної організації влади й укріплення майбутньої перемоги завдяки створенню фундаменту зміцнення національної безпеки України у майбутньому. Своєю чергою, це обумовлює необхідність дослідження технологій проєктного менеджменту органів публічної влади, які є більш орієнтованими на вирішення конкретних задач як на рівні держави, так і на рівні територіальної громади. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові дослідження, було розглянуто питання вдосконалення проєктного підходу у сфері публічного управління в Україні в умовах війни. У результаті дослідження було охарактеризовано основні складові проєкту. Розглянуто й узагальнено погляди науковців на характерні ознаки проєктної діяльності органів публічної влади. Виокремлено дві групи підходів до визначення характерних ознак, які найбільш інформативно та результативно демонструють особливості реалізації проєктної діяльності в органах публічного управління. Визначено основні напрямки проєктної діяльності в публічному управлінні з урахуванням умов воєнного часу. Окреслено перспективи використання технологій проєктного менеджменту у сфері публічного управління в Україні в умовах кризи. Зазначено переваги, які надає використання нoвo? мoдeлi публiчнoгo упpaвлiння відповідно до ідей пpoєктнoгo мeнeджмeнту. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є питання підготовки працівників сектора публічного управління стосовно організації командної роботи в межах проєкту, покращення контролю за реалізацією проєкту. Не достатньо дослідженими залишаються питання забезпечення ефективної реалізації проєктів в умовах цифрової економіки, особливостей проєктної діяльності органів публічної влади в умовах загострення кризових явищ у національній економіці України.

Browse

Recent Submissions