Журнал "Проблеми економіки" 2023, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/885

Browse

Now showing 1 - 20 of 28

The Application of Artificial Intelligence for the Purpose of Combating Bank Fraud
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Капріан, Юрій
Штучний інтелект (ШІ) – це технологічний (інформаційний) комплекс, призначений для імітації людського інтелекту з метою виконання завдань, які раніше вимагали участі людини. ШІ став важливою складовою нових економічних і фінансових процесів, знаходячи застосування в різних галузях, у тому числі в банківській сфері. Метою цієї публікації є висвітлення сутності ШІ через призму переваг і конкретних сфер застосування в банківській галузі, зокрема для боротьби з банківським шахрайством. Для цього автор використав доступні публікації у вигляді аналітичних звітів та експертних думок. На основі дослідження літератури сформовано синтетичну картину з досліджуваної теми та сформульовано відповідні висновки. Проведене дослідження продемонструвало високий потенціал ШІ для сприяння інноваційному процесу на банківському ринку, підвищення рівня якості банківських продуктів на основі поглибленого обізнання з ринковими тенденціями, уподобаннями та поведінкою клієнтів. Так само АІ став важливим прикладним компонентом у підрозділах банківських установ з менеджменту ризиків та розміщення коштів. ШІ також став важливим компонентом у діяльності із забезпечення кібербезпеки банків і безпеки банківських операцій клієнтів, а також у боротьбі з банківським шахрайством у різних формах.
Аналіз впливу монетарних інструментів на величину внутрішнього боргу в контексті постановки та вирішення задачі моделювання порогового рівня боргової безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Пілько, Андрій Дмитрович; Чепига, Богдан Тарасович
Метою статті є висвітлення результатів проведених досліджень, спрямованих на проведення аналізу та кількісного оцінювання взаємозв’язків між ключовими монетарними інструментами та показниками внутрішнього боргу в контексті визначення порогових рівнів боргової безпеки держави. Запропоновано підхід до моделювання та прогнозування причинно-наслідкових зв'язків між монетарними інструментами та розміром внутрішнього державного боргу. Розроблено модель дискримінантного аналізу на основі авторегресивної моделі розподіленого лагу, запропоновано правило класифікації, що в комплексі дало можливість визначити пороговий рівень боргової безпеки, а також спрогнозувати дієвість монетарних інструментів на розмір внутрішнього держборгу та боргову безпеку. Суть отриманих у рамках проведеного дослідження результатів полягає у розвитку існуючого наукового-методичного інструментарію макроеконометричного моделювання та прогнозування величини внутрішнього боргу й аналізу боргової безпеки. Виокремлення показників грошово-кредитної політики незалежно від інших макроекономічних факторів, використання скоригованого критерію Акаіке для визначення величини лагу змінних дозволило розробити й оцінити комплекс моделей, на які є можливість орієнтуватися, щоб оцінювати вплив монетарної політики на величину внутрішнього державного боргу та боргову безпеку, що є відмінною особливістю цієї розробки порівняно з аналогами. Також було проведено аналіз причинності впливу для виявлення найбільш ефективних монетарних інструментів, а аналіз застосування результатів розробленої моделі дискримінантного аналізу дозволив виявити періоди, де показники внутрішнього боргу зазнавали найбільших змін і впливали на рівень боргової безпеки, без урахування величини зовнішнього боргу. Подальший розвиток обраного напряму досліджень дозволить розширити комплекс моделей, спрямованих на оцінку дієвості механізмів забезпечення боргової безпеки з урахуванням динаміки монетарних та інших макроекономічних показників.
Аналіз особливостей діяльності регулюючих органів ринку продажу легкових автомобілів в Україні та світі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Даниленко, Євген Сергійович
У статті проаналізовано регулюючі органи ринку продажу легкових автомобілів в Україні та деяких країн світу. Досліджено роль і функції органів, які регулюють ринок продажу легкових автомобілів у різних країнах. Стаття містить перелік органів державного регулювання ринку легкових автомобілів в Україні та деяких інших країнах, таких як Німеччина, Франція, Словаччина, Польща, Велика Британія, Нідерланди, Австрія, Іспанія, Естонія, Китай, Японія, Індія, США, Канада та інші. У статті розглянуто приклади країн, де регулюючі органи відіграють важливу роль у забезпеченні безпеки на дорогах та захисті прав споживачів, а також країн, де такі органи відіграють менш значущу роль. Визначено основні завдання регулюючих органів України та деяких інших країн, які відповідають за забезпечення вільної та конкурентоспроможної торгівлі автомобілями. Окреслено важливість регулюючих органів у забезпеченні безпеки та якості автомобілів, а також захисту прав споживачів. Встановлено, що основними причинами втручання держави в ринок продажу легкових автомобілів є регулювання цін, контроль якості, підтримка вітчизняного виробника, зменшення впливу на довкілля та захист прав споживачів. Висвітлено також проблеми та недоліки діяльності регулюючих органів та надано рекомендації щодо поліпшення їх роботи. Наведено проблеми в регулюванні ринку продажу легкових автомобілів в Україні. Зокрема, це стосується недостатньої ефективності контролю, корупції, недостатньої кваліфікації працівників тощо. Надано уявлення про те, як різні країни регулюють ринок продажу легкових автомобілів, що допомагає зрозуміти, які заходи можуть бути корисними для покращення регулювання цього ринку в Україні.
Вплив використання об’єктів ЮНЕСКО в туристичних цілях на соціально-економічне середовище регіону
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Берко, Вікторія Вікторівна; Богдан, Наталія Миколаївна
У статті досліджено взаємозв’язок між об’єктами ЮНЕСКО та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів їх дислокації, а також особливості інвестування в об’єкти ЮНЕСКО; визначено аспекти позитивного та негативного впливу новітніх технологій та інновацій, що використовуються у галузі туристичного попиту на об’єктах всесвітньої культурної та природної значущості. Наведено базові принципи та механізми, за якими використання об’єктів культурної та природної спадщини в туристичних цілях має вагомий вплив на економіку регіонів їх дислокації. Визначено джерела та сфери діяльності, від яких надходить прибуток під впливом використання об’єктів ЮНЕСКО у туристичних цілях. Через взаємозв’язок усіх показників знайдено важелі найбільшого та найменшого значення з урахуванням динаміки показників залежно від об’єкта дослідження. Зазначено роль маркетингу та маркетингової стратегії у діяльності туристичних об’єктів, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО, та надано алгоритм застосування та розробки маркетингової стратегії для таких об’єктів. Розглянуто інвестиційний блок у сфері туризму щодо об’єктів ЮНЕСКО, сформульовано групи інвесторів і сфери інвестування; прораховано ефективність інвестування у найвідоміші об’єкти Всесвітньої культурної, історичної та природної значущості. Виявлено послідовність і галузі впливу використання новітніх технологій і розробок у туристичній сфері на об’єктах ЮНЕСКО, їх інтеграцію у процес взаємодії туристичних об’єктів включно із об’єктами Всесвітньої культурної, історичної та природної значущості з туристами, а також виокремлено позитивні та негативні елементи такої інтеграції для економіки. За результатами проведеного дослідження встановлено, що об’єкти Всесвітньої культурної, історичної та природної спадщини відіграють важливу роль у розвитку туризму і сприяють підвищенню прибутковості туристської галузі та її позитивного впливу на соціально-економічне становище регіону. Тематикою подальших розвідок у цьому напрямку визначено дослідження ефективності вже діючих систем захисту об’єктів ЮНЕСКО у розрізі із залученням результатів технологічних винаходів.
Вплив торговельно-економічних відносин України та Європейського Союзу на конкурентоспроможність вітчизняних суб’єктів господарювання
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Зварич, Ігор Теодорович; Зварич, Олена Ігорівна
У статті висвітлено вплив торговельно-економічних відносин між Україною і Європейським Союзом на конкурентоспроможність вітчизняних компаній. При цьому із використанням системного та синергетичного підходів, методів аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного, компаративного, порівняльного та контент-аналізу з’ясовано, що стосунки між ними розпочались у грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів як головуючої у ЄС держави у листі від його імені офіційно визнав незалежність України, політика якої із розбудови із ним довгострокових стосунків здійснюється на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно із положеннями статті 11 якого «… забезпечення інтеграції України у європейський політичний, економічний та правовий простори» є однією із визначальних засад зовнішньої політики нашої держави. У результаті введення в дію Зони вільної торгівлі між Україною і ЄС наша держава отримала торговельні преференції у вигляді безмитних тарифних квот для 36 видів товарів, за чотирма видами із яких були встановлені додаткові обсяги їх поставки на європейські ринки. Водночас, незважаючи на винятково несприятливі економічні обставини, товарна структура експорту України до Євросоюзу залишається загалом сталою. Близько його третини займає продукція сільського господарства та харчової промисловості, на другому місці – чорні метали і вироби із них, на третьому – електричні та механічні машини. Що стосується послуг, то у структурі їх експорту поруч із переробкою різних матеріальних ресурсів переважають насамперед інформаційно-комунікаційні та транспортні. При цьому у 2020 році частина держав Європейського Союзу у зовнішній торгівлі України становила 40,7 %, отже, вона уникла такого принизливого для неї статусу, як сировинний придаток Європейського Союзу, та стала його повноцінним партнером у торгівлі товарами і послугами. Одночасно із цим, за підсумками 2022 року, загальні обсяги товарів із України до Євросоюзу зросли порівняно із 2021 роком на 4,2 % та досягли понад 28 млрд доларів США. Водночас із цим у цій роботі обґрунтовано, що, крім зовнішньої торгівлі, на конкурентоздатність вітчизняних підприємств впливають й інші чинники, а це потребує, щоб вони володіли належним для цього потенціалом, наявність якого дає можливість тому чи іншому суб’єкту господарювання у процесі його виробничої, комерційної або іншої діяльності створити відповідні конкурентні переваги, що, своєю чергою, забезпечує підвищення їх конкурентоспроможності. Врахування цього має винятково важливе значення для подальшого розширення підприємствами виробництва і на цій основі збільшення їх прибутків із метою їх спрямування на підвищення добробуту працюючих та їх родин, що є особливо важливим в умовах послідовної інтеграції України до Європейського Союзу.
Детермінація національних загроз як передумова формування інтегрованої системи економічної безпеки на загальнонаціональному рівні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Кондратенко, Наталія Олегівна; Добрянський, Олег Іванович
У статті розглянуто специфіку детермінації національних загроз як передумови для формування інтегрованої системи економічної безпеки на загальнонаціональному рівні. Зазначено, що інтегрована система економічної безпеки являє собою складну структуру, котра включає в себе різноманітні складові, котрі охоплюють основні сфери функціонування національної економіки. Визначено, що зростаюча складність світового геополітичного та економічного середовища посилює необхідність створення ефективної системи управління економічною безпекою країни. Зазначено, що головною перевагою інтегрованої системи економічної безпеки держави є можливість повноцінного врахування нею флуктуацій глобальної економічної системи шляхом ретельного аналізу та моніторингу економічних тенденцій, змін у світовій торгівлі, фінансових ринках та інших ключових глобальних факторів. Це набуває особливого значення для того, щоб держава могла своєчасно адаптуватися до змін у глобальному економічному середовищі та забезпечити свою економічну стійкість і безпеку. Проаналізовано роль детермінації національних загроз у формуванні інтегрованої системи економічної безпеки. Розглянуто ключові фактори, які впливають на економічну безпеку країни, такі як геополітичне положення, природні ресурси, технологічний розвиток, демографічна ситуація, рівень корупції тощо. Визначено, що детермінація національних загроз дозволяє з’ясувати потенційні ризики та вразливості національної економіки. Запропоновано принципи формування стратегічних підходів і політики забезпечення економічної безпеки на загальнонаціональному рівні. Розглянуто особливості впровадження інтегрованих систем економічної безпеки на засадах детермінації національних загроз. Доведено важливість дослідження національних загроз для формування ефективної системи економічної безпеки. Запропоновано застосування аналізу детермінації національних загроз для розробки стратегій забезпечення стабільності та розвитку національної економіки.
Еволюційні погляди щодо сутності поняття «електронний бізнес»
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Садчикова, Ірина Володимирівна; Тарасенко, Артем Валерійович
Розвиток електронного бізнесу сьогодні є невід’ємною складовою становлення цифрової економіки у всьому світі. Активний розвиток цифрових технологій сприяє поступовій трансформації діяльності підприємств, виникненню нових сфер і галузей національного господарства. Також такий розвиток змінює звичний спосіб ведення бізнесу, а отже, і поведінку суб’єктів підприємницької діяльності та покупців товарів і послуг. Окреслене актуалізує проведення нових наукових досліджень у цьому напрямку з метою конкретизації сутності електронного бізнесу та визначення особливостей використання можливостей цифрових технологій у підприємницькій діяльності. З метою детального вивчення сутності електронного бізнесу в межах цієї статті було досліджено основні періоди становлення та розвитку такого виду бізнесу у світі, серед яких визначено такі: становлення (50–60-ті рр. ХХ ст.); фрагментації (70-ті рр. ХХ ст.); розвитку (80–90-ті рр. ХХ ст.); адаптації та налаштування (1990–1995 рр.); стандартизації (1996–2000 рр.); мультиатрибутивності та конвергенції (2000-ні роки і дотепер). Також у статті розглянуто основні напрямки електронного бізнесу, які сьогодні активно розвиваються у всьому світі. До їх числа віднесено такі: електронна комерція, електронні фінансові послуги, електронний маркетинг, віртуальні підприємства. Встановлено, що у значній кількості наукових праць ототожнюються такі дефініції, як електронна комерція та електронний бізнес. Проте в результаті дослідження встановлено, що електронна комерція є лише окремим напрямком підприємницької діяльності, який сьогодні зазнає значної трансформації в результаті використання інформаційних технологій. У підсумку було запропоновано розглядати електронний бізнес як нову модель ведення сучасного бізнесу з використання інформаційних і комунікаційних технологій і систем задля отримання прибутку та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку.
Енергоефективність економіки України за видами економічної діяльності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Кизим, Микола Олександрович; Хаустова, Вікторія Євгенівна; Шпілєвський, Володимир Вікторович; Крячко, Євген Миколайович
Статтю присвячено оцінці й аналізу енергоефективності української економіки за видами економічної діяльності. У дослідженні проведено аналіз місця України серед інших країн світу за даними міжнародних рейтингів (індексів): Energy transition index, Індексу «Трилема» Всесвітньої енергетичної ради (WEC), International Energy Security Risk Index. Виявлено, що позиції України у міжнародних рейтингах визначають низку взаємопов’язаних проблем енергетичного, економічного й екологічного розвитку країни, серед яких однією з головних є висока енергоємність ВВП. Проаналізовано динаміку енергоємності ВВП в окремих країнах світу й Україні. Запропоновано матрицю оцінки енергоефективності економік країн (груп країн) за критеріями направленості й інтенсивності змін і рівня енергоємності ВВП. Досліджено, які структурні зміни відбувалися в енергетиці й економіці України за типом перервності виробничого процесу та рівнем енергоємності в кінцевому споживанні паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) та випуску продукції. Проаналізовано питому вагу характеристик груп ВЕД України в кінцевому споживанні ПЕР та випуску продукції. Розраховано індекси та визначено напрями структурних зрушень за ВЕД у кінцевому споживанні ПЕР і випуску продукції. Сформовано загальну характеристику узгодженості структурних зрушень у кінцевому споживанні ПЕР і випуску продукції за рахунок ВЕД та їх груп в Україні. Проведене дослідження дозволило визначити, що висока енергоємність ВВП України є наслідком особливостей структури національної економіки, зміщеної у бік більш енергоємних галузей і технологічного відставання більшості галузей економіки від рівня розвинених країн. Визначено, що загалом у структурі економіки України спостерігалися узгоджені незначні зрушення в кінцевому споживанні ПЕР і випуску продукції. Однак у частини групи ВЕД, що відносяться до галузей з безперервним типом виробничого процесу з високою й середньою енергоємністю, відбулися суттєві неузгоджені негативні структурні зрушення як у кінцевому споживанні ПЕР, так і у випуску продукції. Деяке зростання енергоефективності національної економіки було визвано скороченням обсягів виробництва у високоенергоємних галузях із безперервним виробничим циклом. Отже, незважаючи на високі темпи зниження енергоємності ВВП в Україні, її енергоємність залишається однією з найвищих у світі (перевищуючи середньосвітове у 2,1 разу), що визначає незадовільну енергоефективність економіки.
Залучення боргових фінансових ресурсів на зовнішньому ринку: досвід України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Маргасова, Вікторія Геннадіївна; Дубина, Максим Вікторович
Сучасна макроекономічна та політична ситуація в Україні характеризується нестабільністю та дією ряду несприятливих факторів. У таких умовах боргові відносини України зосереджені на підвищеній потребі залучення фінансування. Водночас через війну витрати України постійно й нестримно зростають. Дохідна частина бюджету в таких умовах обмежена. Сьогодні неможливо дотримуватися обраного стратегічного орієнтиру – зменшення частки зовнішнього державного боргу та кредитів в іноземній валюті. Метою статті є дослідження практичних аспектів залучення Україною фінансування на зовнішньому ринку з акцентом на проблемах, що супроводжують цей процес. У статті досліджено основні показники залучення фінансових ресурсів на зовнішньому ринку, структуру боргу України в розрізі валют, а також огляд ризиків, які супроводжують поточну боргову ситуацію. Першочерговим завданням боргової політики України є оптимізація залучення фінансових ресурсів на зовнішньому ринку в рамках коридорів безпеки. Врахування досвіду залучення фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку позичкових капіталів дозволить виявити наявні проблеми та визначити напрямки оптимізації залучення такого фінансування в умовах сучасної кризи. Незважаючи на значну потребу у фінансуванні й обмежені можливості залучення ресурсів на внутрішньому ринку, пропонується обмежити використання зовнішніх джерел. У поточному періоді пропонується зосередити увагу на реструктуризації наявної заборгованості та пошуку можливостей залучення програм пільгового кредитування. Водночас у післявоєнний період має бути сформована чітка та гнучка боргова політика з визначенням кількісних орієнтирів боргової безпеки України. Однак перспективи вирішення боргових проблем України з'являться лише після врегулювання політичної ситуації в країні.
Класифікація територіальних громад в Україні як інструментарій результативного публічного управління просторовим розвитком
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович; Полякова, Ольга Юріївна; Іванова, Ольга Юріївна
У статті обґрунтовано доцільність введення розширеної і багаторівневої класифікації територіальних громад в Україні на основі використання різних класифікаційних ознак і особливостей, а також розробки відповідного інструментарію (методичного підходу) до формування узагальненої класифікації. На основі узагальнення сучасних підходів до існуючих різновидів територій шляхом аналізу окремих напрямів їх функціонування та життєзабезпечення розроблено інструментарій до формування узагальненої класифікації територіальних громад в Україні на засадах поєднання широкого кола особливостей, що дозволить в подальшому сформувати універсальні рекомендації до визначення моделей і напрямів просторового розвитку громад та розробити адресні інструменти їх розвитку та підтримки залежно від специфіки й особливостей. Особливістю розробленої класифікації територіальних громад України є виділення трьох основних блоків класифікаційних ознак: блок ресурсних умов просторового розвитку, призначенням якого є виявлення тих ресурсів усіляких видів, які є у громади для забезпечення її розвитку; блок досягнення спроможності розвитку, що призначений для оцінки ефективності використання ресурсів та обґрунтування доцільності спеціальної державної підтримки розвитку громади; блок проблемно-орієнтованого розвитку, який визначає головні проблеми громади, що наявні або можуть стати актуальними протягом періоду реалізації стратегії розвитку громади. Результатом практичного використання запропонованого інструментарію до класифікації територіальних громад має стати створення умов для кожної з них щодо визначення рівня спроможності до саморозвитку, формування пріоритетів розвитку, використання напрямів і можливостей державної підтримки в процесі розробки моделі, стратегії та планів її реалізації, застосовування програмно-проєктного підходу до просторового розвитку територіальних громад в Україні залежно від наявних, актуальних потреб і майбутніх перспектив розвитку країни та її територій, в тому числі в період повоєнного відновлення і відбудови.
Кластерні структури як організаційна основа здійснення стратегічної реорганізації підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Негляд, Андрій Васильович; Бабічев, Анатолій Валерійович
Статтю присвячено дослідженню актуальних питань функціонування кластерних структур в Україні, які є важливим інструментом для забезпечення сталого економічного розвитку країни. Дослідження спрямоване на удосконалення методичного забезпечення обґрунтування доцільності формування та оцінки ефективності результатів функціонування кластерних структур. Обґрунтовано необхідність розширення існуючої класифікації кластерних структур і запропоновано доповнити перелік видів кластерних структур такими видами відповідно до мети функціонування: дискреційні, реалізаційні, обслуговування, дохідні, прибуткові, витратні, капіталовкладень, венчурні, інвестиційні. Пропонується пов’язати окремі індикатори ефективності діяльності кластера з його типом, визначеним відповідно до мети функціонування. Для кожного виду кластерних структур доцільно використовувати окремий набір показників відповідно до їх призначення та розробленого переліку видів. Для роботи дискреційного кластера слід розраховувати коефіцієнти рівня виконання певного переліку робіт і дотримання кошторису операційних витрат за елементами. В основу оцінки результатів діяльності кластера «витрат» мають бути покладені такі показники, як коефіцієнт дотримання кошторису операційних витрат за елементами, загальний коефіцієнт операційних витрат на виробництво продукції та коефіцієнт ефективності витрат. Діяльність кластерів «реалізації» необхідно оцінювати за показниками індивідуального коефіцієнта обсягу реалізації продукції, коефіцієнта дотримання нормативу залишків готової продукції на складі, коефіцієнта трансакційних витрат. Для кластерних структур обслуговування слід визначати коефіцієнти дотримання кошторису операційних витрат, послуг, наданих за межами підприємства, та якості обслуговування його структурних підрозділів. Результати функціонування кластерних структур доходу виражаються у реалізації продукції i-го виду, реалізації продукції за допомогою посередників, коефіцієнті потенційних втрат. Для прибуткових кластерних структур необхідно використовувати такі критеріальні показники, як рентабельність продукції, загальна рентабельність реалізації, коефіцієнт дотримання кошторису операційних витрат, темп зростання прибутку. Для кластерних структур капіталовкладень пропонується розраховувати такі критерії: коефіцієнти дотримання кошторису операційних витрат, рентабельності капітальних вкладень і період їх окупності по кожному інвестиційному проєкту. Для венчурних кластерних структур доцільно розраховувати рівень ризику, а для інвестиційних – показники економічної ефективності інвестиційних проєктів. Запропоновані види кластерних структур та система критеріальних показників оцінки їх діяльності дозволяє розглядати кожен кластер як самостійний суб’єкт господарювання, який функціонує самостійно згідно зі своєю метою, відповідно до якої розробляються окремі стратегії, забезпечуючи адаптивність до змін зовнішнього середовища і створюючи реальні можливості до саморозвитку.
Концептуальні основи інфраструктурно-сервісної методології розвитку локальних спільнот
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Омельяненко, Олена Миколаївна; Омельяненко, Віталій Анатолійович
Життєздатність соціально-економічного середовища безпосередньо залежить від рівня розвитку, якості та надійності інфраструктури. У цих умовах зростає роль самоорганізації громад, що потребує, з одного боку, обґрунтованого визначення пріоритетів у соціальній сферах і розвитку інфраструктури життєдіяльності тощо (узгоджених із цілями та завданнями стратегії розвитку), а з іншого – оцінки власних і потенційно можливих джерел забезпечення реалізації цих пріоритетів, що можливо зробити через розвиток самодостатніх інноваційних спільнот. Метою дослідження є визначення змістовного наповнення інфраструктурно-сервісної методології та її потенціалу в контексті повоєнного відновлення. Інфраструктурно-сервісний підхід передбачає максимальне задоволення потреб і запитів людини, а також створення умов для роботи та життя, та орієнтований на задоволення потреб громади через залучення та утримання людського ресурсу за рахунок розвитку сервісів і розвитку інфраструктури. Інфраструктурно-сервісний підхід орієнтований на адаптацію управління розвитком інноваційних спільнот до проблем сталого розвитку як такого, що відкриває можливості для дослідження перспективних організаційно-економічних механізмів управління сервісною орієнтованістю, заснованих на оцінці впливу змін стану в результаті військових дій економічного простору та його ефектів на якість життя, життєвий простір та людський капітал. Методологія інфраструктурно-сервісного підходу ґрунтується на ідеях географії інновацій, що поєднує методи економічної географії, регіональної економіки та інноватики та досліджує просторові закономірності створення, впровадження та поширення нових ідей, технологій, продуктів, а також вплив цих процесів на регіональний (локальний) розвиток. Із цих позицій інфраструктурно-сервісний підхід є актуальним, бо спирається на потенціал територій і спрямований на більш інтенсивне використання своїх можливостей. Інфраструктурно-сервісна методологія розвитку інноваційних спільнот передбачає розуміння того, що інновації охоплюють не тільки технологічні зміни, але й зміни в організаційній, трудовій та соціальній практиці як такі, що можуть потенційно вплинути на благополуччя людського капіталу громад. Сервісне моделювання передбачає опис усіх процесів у спільнотах різної типології, щоб врахувати ці процеси під час проєктування. Інфраструктурно-сервісне проєктування є процесом організації простору таким чином, щоб у ньому максимально безперешкодно та ефективно відбувалася взаємодія економічних агентів у межах інноваційних спільнот. В такому контексті проєкту сервісні інновації буде розглянуто на локальному рівні як інтеграційну сукупність базових факторів рівня життя, соціально-економічних умов, характеристик інноваційних господарюючих суб'єктів, інноваційної інфраструктури, кластерних і мережевих зв'язків. Автори вважають, що для розвитку інфраструктури на рівні необхідно максимально використовувати наявний потенціал громади, що найбільш ефективно можливе через розвиток інноваційних спільнот. У межах практичного втілення інфраструктурно-сервісної методології розвитку інноваційних спільнот доцільно розглянуто гіпотезу про те, що розвиток на регіональному рівні варто здійснювати через поєднання стратегій smart-спеціалізації і завдань сталого розвитку.
Механізм управління діяльністю транспортних підприємств на засадах концепції ощадливого виробництва
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Сорокун, Юлія Сергіївна
Метою статті є формування механізму управління діяльністю транспортним підприємством на засадах концепції ощадливого виробництва. У сучасних умовах господарювання переважна більшість керівників вітчизняних транспортних підприємств усвідомлюють, що для ефективної боротьби за споживачів і підтримання бажаного рівня конкурентоспроможності необхідна модернізація усіх аспектів господарської діяльності, зокрема: зниження виробничих витрат, підвищення рівня якості продукції, скорочення часу на процес освоєння нових видів технологій та удосконалення процесу обслуговування клієнтів. Одним із дієвих управлінських підходів, спрямованих на досягнення зазначених цілей, є концепція ощадливого виробництва. У результаті дослідження було виділено, що провідною метою концепції ощадливого виробництва є усунення всіх видів втрат та ефективне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів шляхом постійного вдосконалення всіх бізнес-процесів підприємства, спрямованих на задоволення потреб споживачів методом впровадження інструментів ощадливого виробництва. Формування дієвого та відповідного вимогам ринку механізму управління діяльністю транспортного підприємства на засадах концепції ощадливого виробництва є об’єктивною необхідністю забезпечення ефективного розвитку підприємств у сучасних умовах. Запропоновано власне визначення поняття «механізм управління діяльністю транспортним підприємством на засадах концепції ощадливого виробництва: це комплексна система, яка об’єднує цілі, принципи, мету, засоби й інструменти впровадження ощадливого виробництва для підвищення ефективності управління та досягнення ефекту (результату) створення культури безперервного вдосконалення якості надання транспортних послуг, а також покращення показників рівня економічної ефективності транспортного підприємства. Механізм управління діяльністю транспортним підприємством на засадах концепції ощадливого виробництва передбачає формування концепції на підприємстві, що визначає цілі, принципи та мету, які впливають на вибір інструментів ощадливого виробництва, з використанням яких підвищиться ефективність управління транспортним підприємством, що, своєю чергою, впливає на результат діяльності загалом. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є оцінка ефекту або результату від впровадження механізму управління діяльністю транспортного підприємства, зокрема, якості надання транспортних послуг і покращення показників рівня економічної ефективності транспортного підприємства.
Перспективи проведення податкової реформи «10-10-10» в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Ситник, Наталія Степанівна; Юрченко, Ілона Максимівна
Через війну в Україні та стрімке поширення пандемії COVID-19 багато підприємств або призупинили, або закрили свою діяльність. Введення воєнного стану вимагає швидкої адаптації податкового законодавства до нових реалій. Задля цього держава повинна, зокрема, розподілити його навантаження для сприяння виживанню бізнесу в умовах війни. Одним із таких планів є проведення податкової реформи «10-10-10», яка передбачає внесення змін до податкового законодавства, перегляд пільгового оподаткування певних сегментів бізнесу та зниження основних податкових ставок. Внесення корективів до даних податкових ставок призведе до серйозних змін у самому бюджеті держави. Основними податками, які буде змінено під час проведення реформи, є ПДВ, ПДФО та податок на прибуток із бізнесу. Аналітики стверджують, що зменшення їх до 10 % та посилення податкового контролю над підприємцями та підприємствами призведе до виведення значної частини бізнесу з «тіні». Важливим моментом є те, що, на противагу зменшенню ставок по основних податках, автори реформи пропонують посилити контроль за діяльністю не тільки зареєстрованих підприємців, а й населення, яке отримує дохід, не реєструючись як бізнес-суб’єкт. Це спричинить зростання штрафів за порушення податкового законодавства. Серед важливих недоліків реформи є потенційне збільшення бюджетного дефіциту внаслідок суттєвого зменшення розміру податків, а також умови Євродирективи 112, яких Україна змушена притримуватись у рамках євроінтеграції та згідно з якою ставка ПДВ не може становити менше 15 %. Своєю чергою, перевагами є посилення податкового контролю, детінізація економіки та зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, покращення рівня життя населення, підтримка бізнесу та залучення іноземних інвестицій. Отже, після детального розгляду реформи, ознайомлення з думками провідних експертів і проведення короткого аналізу можна стверджувати, що у такій складній ситуації, у якій опинилась Україна зараз, доречно вносити кардинальні зміни у податкову систему задля покращення фінансового стану населення, підприємств та економіки в цілому.
Положення концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання у воєнних і повоєнних умовах
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Пономаренко, Володимир Степанович; Малярець, Людмила Михайлівна; Бараннік, Ігор Олексійович; Балюк, Юлія Сергіївна
Метою статті є формування положень концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання (ЕІДСГ) з урахуванням досліджень науковців і практиків, діючих законодавчих розпоряджень держави у сфері економіки, практики функціонування та розвитку цієї діяльності, обґрунтування доцільності реалізації цих положень у воєнних і повоєнних умовах. У статті коротко проаналізовано стан економіки в Україні в сучасних умовах. Наведено групування концепцій інноваційного розвитку за напрямами. Уточнено визначення поняття «розвиток», «інноваційний розвиток». Обґрунтовано такі положення концепції трансформації інноваційного розвитку експортно-імпортної діяльності суб’єктів господарювання в умовах обмеженості діяльності: 1) в умовах війни та в повоєнний час допомога розвинених країн і міжнародних організацій прискорюють інноваційний розвиток ЕІДСГ в Україні; 2) державне управління інвестиціями сприяє інноваційному розвитку експортно-імпортної діяльності; 3) трансформація інноваційного розвитку ЕІДСГ відбуватиметься в кілька етапів; 4) за допомогою інноваційного розвитку ЕІДСГ успішно реалізується системна економічна стратегія відновлення країни; 5) державна підтримка розвитку підприємницької діяльності сприяє інноваційному розвитку ЕІДСГ; 6) новими ознаками інноваційного розвитку ЕІДСГ є навчання шляхом експорту, цифровізація цієї діяльності, інноваційна конкурентоспроможність людського капіталу, збільшення інноваційно активних підприємств, диференціація походження інвестицій та перевірка їх чистоти, перехід у міжнародній торгівлі від практики off-shoring до friend-shoring, встановлення критеріїв для визначення дружніх інвестицій; 7) результати оцінки, аналізу, діагностики, моніторингу інноваційного розвитку ЕІДСГ створюють аналітичну основу інструментів страхування воєнних ризиків, що є однією з передумов залучення прямих іноземних інвестицій; 8) формування достатнього рівня експортно-імпортного потенціалу забезпечує інноваційний розвиток ЕІДСГ та її стійкість; 9) у процесі міжнародного науково-технічного співробітництва здійснюється інноваційний розвиток ЕІДСГ; 10) управління інноваційним розвитком ЕІДСГ полягає у виборі найкращого варіанта цього розвитку; 11) конкурентоспроможність забезпечує інноваційний розвиток ЕІДСГ. Означені положення створюють наукове підґрунтя для розроблення дієвих управлінських програм, заходів на всіх рівнях управління у воєнний і повоєнний час.
Резільєнтність національної системи вищої освіти: оцінка, напрямки посилення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Куклін, Олег Володимирович; Азьмук, Надія Анатоліївна; Дернова, Ірина Анатоліївна
Конкурентна національна освітня система є запорукою розвитку національної економіки, інноваційного зростання та забезпечення гідної якості життя населення у країні. Метою дослідження є оцінка резільєнтності системи вищої освіти та розробка напрямів повоєнного реформування національної системи вищої освіти на засадах резільєнтності. У статті наведено авторське бачення концепту резільєнтності національної системи вищої освіти. Авторами визначено й обґрунтовано основні чинники, що забезпечують резільєнтність вищої освіти. Запропоновано змістовну характеристику чинників формування резільєнтності та проаналізовано їх кількісні та якісні параметри. На підставі аналізу статистичних даних встановлено, що національна система освіти є стійкою та зберігає свою структурну цілісність попри дію деструктивних зовнішніх чинників. Важливою ознакою стійкості під час дії воєнного стану є академічна безперервність. Визначено, що освітня система визначається різними типами закладів освіти, широким спектром освітніх програм, різноманітністю підходів до побудови індивідуальної освітньої траєкторії. Обґрунтовано, що національна освітня система характеризується достатньою стійкістю та різноманітністю, проте це не є достатньою умовою для забезпечення її резільєнтності. Досліджено ресурсне забезпечення національної системи вищої освіти. Акцентовано на фінансових ресурсах освітньої системи та доведено їх недостатність для забезпечення резільєнтності системи. За результатами кореляційного аналізу визначено, що існує тісний зв’язок між рівнем фінансування та вибором потенційних студентів країни навчання. За результатами дослідження визначено напрямки посилення резільєнтної національної системи вищої освіти. Запропоновані заходи систематизовано за трьома основними чинниками забезпечення резільєнтності освітньої системи.
Стан і напрями розвитку електронної комерції в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Колупаєва, Ірина Володимирівна; Безсонов, Станіслав
Стрімкий розвиток інформаційних технологій змінює умови ведення бізнесу у всьому світі. Україна не є виключенням. Формування цифрової економіки стало базисом нової парадигми функціонування суб'єктів підприємницької діяльності. Доступність Інтернету та розвиток інформаційних технологій, які є головними акселераторами розвитку електронної комерції, сприяли значному попиту на онлайн-торгівлю (e-commerce) і в Україні. Сьогодні все більше компаній переходять на онлайн-платформи для продажу своєї продукції. В Україні онлайн-торгівля охоплює широкий спектр товарів і послуг, починаючи від продуктів харчування та побутової техніки до одягу, взуття та електроніки. Метою дослідження є аналіз тенденцій електронної комерції в Україні та шляхів подальшого розвитку в контексті сучасних викликів. У дослідженні визначено, що онлайн-торгівля в Україні є перспективним ринком з великим потенціалом для подальшого зростання та розвитку. Аналіз динаміки обсягів ринку електронної комерції в Україні показав, що до 2022 року Україна демонструвала значні успіхи на ринку електронної комерції. Найбільше зростання +48 % відповідно до попереднього періоду спостерігалось у 2020 році, що пов’язано також із пандемією COVID-19, яка стала акселератором розвитку цифровізації. У 2021 році український ринок електронної комерції значно зріс – на 27 %, порівняно зі світовим темпом зростання на 15 %. Незважаючи на те, що кількість придбаних товарів і послуг в Україні поступово зростає, все одно ці показники доволі низькі порівняно з середнім показником по країнах ЄС. Для визначення пріоритетів регуляторної політики щодо українського ринку електронної комерції на основі SWOT-аналізу визначено можливості подальшого розвитку та виклики, які потребують вирішення. Тільки за умов виваженої регуляторної політики щодо ринку e-commerce та ефективного вибору відповідних важелів регулювання можуть бути забезпечені економічне зростання та рівень добробуту населення, а також розвиток країни у цілому.
Стратегічне управління розвитком транспортного підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Гусак, Ольга Анатоліївна
Метою статті є обґрунтування та формування теоретико-методичних основ стратегічного управління розвитком транспортного підприємства. Автором статті було розкрито залежність і значення категорії стратегії розвитку транспортного підприємства від зовнішніх змін ринкового сегмента, що є необхідним в умовах невизначеності, зростаючої швидкої мінливості середовища та необхідності миттєвої реакції. У статті сформовано, обґрунтовано й удосконалено зміст і сутність складових стратегії управління розвитком транспортного підприємства. Акцентовано увагу на значенні інтеграційних процесів для транспортних підприємств щодо імплементації в свою роботу принципів сталого розвитку у сфері транспортної системи. Також було розглянуто етапи стратегічного управління та структурування проблем як інструменту для оцінки ініціативи цілісно-орієнтованого мислення стосовно прийняття управлінських рішень. Одним із найбільш актуальних завдань сучасного менеджменту є формування моделі стратегічного управління розвитком транспортного підприємства, пошук сучасних і нових інструментів її реалізації, які здатні забезпечити економічний розвиток і його ефективне функціонування на внутрішньому та зовнішньому ринку. Встановлено, що вирішення цього завдання залежить від своєчасного та попереднього формування карти дій стратегічного управління діяльністю підприємства. Сформована модель стратегічного управління розвитком транспортним підприємством дозволить систематизувати управлінські рішення, проблемні ділянки управління, забезпечить зниження невизначеності в питаннях відносного стану й ефективності діяльності підприємства в умовах мінливого стану зовнішнього середовища. У статті обґрунтовано практичну необхідність моделі стратегічного управління розвитком транспортного підприємства для досягнення безперервної та ефективної роботи транспортного підприємства.
Сучасні особливості та протиріччя інноваційного маркетингу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Холодний, Геннадій Олександрович
У сучасних умовах господарювання особливе значення відводиться інноваційному маркетингу, який загалом сприяє ефективній комерціалізації інновацій, забезпечує синхронність проведення процесів спостереження, оцінки, моделювання, прогнозування, контролю і координації інноваційної маркетингової діяльності. Метою статті є визначення сутності та розгляд особливостей функціонування інноваційного маркетингу. У статті розглянуто загальну характеристику, предметне середовище, сучасні особливості та протиріччя інноваційного маркетингу. Запропоновано змістовне визначення інноваційного маркетингу як сучасної концепції маркетингу, інноваційно орієнтованої маркетингової діяльності підприємства (організації) щодо постійного і безперервного удосконалення продуктів і методів, інструментів і технологій маркетингу, формування нових ринків і нових потреб з метою ефективного задоволення запитів споживачів і використання власного ресурсного потенціалу. У статті наведено деталізовану структуру, змістовно-ключові й інструментально-функціональні складові інноваційного маркетингу; зазначено суттєві проблеми і протиріччя в процесах поширення і розвитку інноваційного маркетингу (етичні протиріччя; суперечність між традиційним («старим») і новим маркетингом; протиріччя між глобалізацією та індивідуальністю програм інноваційного маркетингу; між стимулюванням до збільшення загальних обсягів споживання товарів й обмеженістю природних ресурсів і матеріальних можливостей споживачів). Проведені дослідження та наведені результати дозволять зменшити фактор невизначеності і ризику в оцінках, гіпотезах, інноваційних маркетингових рішеннях і діях.
Сучасні підходи до управління фінансовими ресурсами житлового будівництва в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Євтушенко, Юрій Вікторович
Метою цієї статті є дослідження ролі процесу управління фінансовими ресурсами у забезпеченні результативності функціонування суб’єктів господарювання житлового будівництва. Обґрунтовано провідну роль житлового будівництва у забезпеченні первинних потреб суспільства, формуванні ключових передумов розвитку національної економіки. Здійснено узагальнення наявних підходів до управління фінансовими ресурсами в сучасних умовах, що дозволило наголосити на необхідності застосування системно-синергетичного підходу в процесі управління фінансовими ресурсами суб’єктами господарювання житлового будівництва. На основі узагальнення наявних підходів до трактування сутності категорії «фінансові ресурси» запропоновано авторське трактування категорії «фінансові ресурси житлового будівництва», що дозволило виокремити їх провідну роль у формуванні фінансового потенціалу, стимулюванні механізму протидії можливим ризикам і загрозам у сфері житлового будівництва. Запропоновано авторський підхід до побудови алгоритму управління фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання житлового будівництва, що, на відміну від наявних, дозволяє врахувати їх тип політики фінансового забезпечення. Обґрунтовано необхідність виділення трьох типів політики фінансового забезпечення суб’єктів господарювання житлового будівництва, а саме: помірної, наступальної та стримувальної. Це дозволить забезпечити максимальний ефект розвитку житлового будівництва в довгостроковій перспективі за рахунок поєднання всіх наявних ресурсних складових. Акцентовано увагу на можливості за рахунок достатності всіх видів ресурсів сприяти швидкому відновленню житлової інфраструктури з урахуванням новітніх інноваційних підходів до будівництва та енергозбереження. Запропоновано систему принципів які мають бути покладені в основу управління фінансовими ресурсами суб’єкта житлового будівництва: достатності, мінімізації вартості; ефективності, фінансового моніторингу та реагування, варіативності.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2023, № 2 by Title

Results Per Page

Sort Options