Журнал "Проблеми економіки" 2024, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/934

Browse

Now showing 1 - 20 of 26

Методико-аналітичні підходи до оцінювання процесів неоіндустріалізації у переробній промисловості
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Саченко, Андрій Олегович
Метою статті є формування методико-аналітичних підходів до оцінювання процесів неоіндустріалізації у переробній промисловості на засадах методико-прикладних засобів та інструментів, які можуть бути застосованими в цілях надання якнайкращої, найбільш повної та достатньої характеристики досліджуваного предмета. У статті обґрунтовано необхідність формування методико-аналітичних підходів для оцінювання неоіндустріалізації в переробній промисловості. Акцентовано увагу на впровадженні інноваційно-технологічних процесів, визначенні стратегічних галузей економіки, створенні проривних технологій, технологічній модернізації та підвищенні конкурентоспроможності. Розроблено комплексний методологічний підхід, що базується на причинно-наслідковому аналізі, системному моніторингу та багатовимірному статистичному аналізі. Виділено ключові індикатори оцінки стану неоіндустріалізації: рівень інноваційної активності, обсяги виробництва інноваційної продукції, частка високотехнологічних галузей, показники технологічної модернізації та інтеграції проривних технологій. Результати дослідження підкреслюють тісний взаємозв’язок між рівнем інноваційно-технологічного розвитку економіки та соціально-економічним зростанням країни. Визначено основні етапи аналізу неоіндустріалізації: вивчення стану та рівня структурних змін, оцінка інноваційного потенціалу, визначення тенденцій розвитку неоіндустріальних процесів. Практичне застосування розробленої методології демонструє її ефективність у створенні передумов для сталого розвитку промисловості. Показано, що якість життя визначається низкою детермінант, розвиток яких супутній до неоіндустріалізації. Виявлено тісний статистично значущий зв’язок між провідними чинниками неоіндустріалізації та соціально-економічним розвитком країни, що потребує не лише методології аналізування, але й прогнозування динаміки провідних макроекономічних і соціальних індикаторів промислового розвитку держави, зокрема й специфічних аспектів динаміки розвитку переробної промисловості.
Еволюція торгівлі на ринку двосторонніх договорів електроенергії України: проблеми, зміни та перспективи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Салашенко, Тетяна Ігорівна
У структурі ринку електроенергії України ринок двосторонніх договорів початково вважався неорганізованим сегментом. Однак із часом більшу частину строкової торгівлі електроенергією було перенесено на організовану електронну платформу. За 5 років функціонування лібералізованого ринку електроенергії в Україні ринок двосторонніх договорів сформував власні особливості, відмінні від інших сегментів ринку, де діють цінові обмеження. Метою статті є аналіз ключових тенденцій організованої торгівлі на ринку двосторонніх договорів електроенергії та визначення напрямів подальшого її розвитку з урахуванням змін стану електроенергетичної системи та нормативно-правових змін. У статті наведено аналітичне забезпечення організованої строкової торгівлі електроенергією, яке включає класифікацію форм торгівлі, визначення кон’юнктурного балансу та цінового тренду, що дає змогу виявити тенденції її розвитку. Аналіз організованої торгівлі електроенергією на ринку двосторонніх договорів України проведено за даними Української енергетичної біржі за період з 01.07.2019 по 30.06.2024 рр., який охоплює впровадження європейської моделі ринку в Україні, пандемію Covid-19, європейську енергетичну кризу, військову агресію росії проти України, включаючи I та II фази енергетичного терору. Ключові тенденції розвитку організованої строкової торгівлі електроенергією в Україні можуть бути визначені як такі: (1) різкі зміни в обсягах реалізації, пов’язані із зміною стану електроенергетичної системи та постійними нормативними нововведеннями; (2) широка диверсифікація і відсутність усталеного портфеля продуктів; (3) залежність термінів контрактів і ціни електроенергії від стану електроенергетичної системи; (4) неузгодженість пропозиції виробників електроенергії із попитом зі сторони споживачів; (5) власний ціновий тренд на електроенергію, не обмежений ціновими рамками. Подальший розвиток строкової торгівлі в Україні потребує забезпечення узгодженості між комерційними та фізичними потоками електроенергії у міру наближення до фактичного моменту її постачання, що можливо через впровадження фінансових деривативів на електроенергію із можливістю їх конвертації у товарні продукти.
Інтеграція України до Єдиного цифрового ринку ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Лола, Юлія Юріївна; Михайленко, Дар’я Геннадіївна; Болотна, Оксана Володимирівна; Дячек, Віталій Васильович
Метою статті є дослідження моделі інтеграції України у Єдиний цифровий ринок, аналіз досягнень та викликів диджиталізації бізнесу-держави-громади. Стаття досліджує процес інтеграції України до Єдиного цифрового ринку Європейського Союзу, який є стратегічно важливим етапом для зміцнення позицій національної економіки в умовах глобальної цифрової трансформації. Цей процес відкриває нові перспективи для України, зокрема, доступ до сучасних технологій, розвиток електронних послуг і підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку. Водночас інтеграція до цифрового простору ЄС вимагає вирішення складних завдань, серед яких оновлення інфраструктури, впровадження інновацій та адаптація національного законодавства до європейських стандартів. Проаналізовано основні переваги цього процесу, такі як покращення доступу до цифрових ринків, сприяння двосторонній торгівлі та стимулювання розвитку ІТ-сектора. Особливу увагу приділено ролі електронної комерції як ключового драйвера економічного зростання. У статті розглянуто можливості, які надає електронна торгівля українським підприємствам, для виходу на ринки ЄС, а також позитивний вплив цього сегмента на споживачів завдяки збільшенню асортименту послуг і товарів. Серед важливих аспектів інтеграції розглянуто питання кібербезпеки, що стають дедалі актуальнішими в умовах сучасних викликів. Україна, яка вже стикається з постійними кібератаками, потребує підвищення рівня захисту критичної інфраструктури, державних баз даних і персональної інформації громадян. Крім того, інтеграція до цифрового ринку ЄС включає впровадження цифрової ідентифікації, що є необхідною умовою для забезпечення безпечного доступу до цифрових послуг. Автори підкреслюють значення гармонізації законодавства для відповідності європейським стандартам у таких ключових сферах, як захист персональних даних, електронна комерція, цифрове оподаткування та регулювання ринку телекомунікацій. Ці зміни мають на меті створення сприятливого середовища для бізнесу та громадян, стимулювання інвестицій та покращення взаємодії з партнерами в ЄС. Незважаючи на помітний прогрес у цифровізації, Україна стикається з низкою викликів, які гальмують повноцінну інтеграцію до Єдиного цифрового ринку. Зокрема, це кіберзагрози, пов’язані з військовою агресією, а також проблеми цифрової етики, що потребують розробки чітких правил і стандартів для відповідального використання технологій. Окремо розглянуто проблему цифрового розриву між різними регіонами країни, який впливає на доступність цифрових послуг для громадян та бізнесу. Важливим аспектом є підтримка з боку Європейського Союзу, яка містить фінансову, технічну й експертну допомогу у впровадженні реформ і відновленні інфраструктури, зруйнованої війною. Без цієї підтримки Україні буде складно досягти швидкої інтеграції до Єдиного цифрового простору ЄС. У статті також наголошено, що успіх у цьому процесі залежить від координації дій уряду, бізнесу та міжнародних партнерів. Інтеграція України до Єдиного цифрового ринку ЄС є не лише стратегічним завданням, а й важливим кроком до забезпечення економічної стабільності, технологічного розвитку та інтеграції до європейської спільноти на принципах прозорості, інноваційності та безпеки.
Трансформаційні процеси у виробничих галузях в умовах розвитку циркулярної економіки: глобальні тенденції
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Шкурат, Марія Євгенівна; Лозінський, Артем Васильович
У статті висвітлено значення циркулярної економіки як стратегічного напряму сталого розвитку, що забезпечує зменшення відходів і раціоналізацію використання ресурсів у виробничих галузях. Метою дослідження є аналіз трансформаційних процесів у виробничих галузях у контексті впровадження принципів циркулярної економіки, визначення глобальних тенденцій та формування рекомендацій для підвищення екологічної стійкості й економічної ефективності виробничих систем. Актуальність теми зумовлена зростаючими екологічними викликами та необхідністю переходу від традиційної лінійної моделі економіки до циркулярних підходів, які сприяють зменшенню відходів і ефективнішому використанню ресурсів. Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання: аналіз обсягів утворення відходів у світовій економіці та поводження з ними у різних країнах; визначення сучасних підходів і методів впровадження принципів циркулярної економіки у виробничі процеси; аналіз досвіду успішних країн і компаній у реалізації циркулярних моделей; розробка рекомендацій для підприємств щодо інтеграції циркулярних принципів у виробничі галузі. У роботі досліджено інноваційні рішення, такі як переробка та повторне використання відходів у паливно-енергетичному комплексі, металургії, будівництві, електротехнічній та легкій промисловості, роздрібній торгівлі, агропромисловому та лісопромисловому комплексах. Зокрема, було вивчено реалізацію промислового симбіозу, урбан майнінгу для вилучення металів з міських відходів, використання відновлюваних матеріалів. Проаналізовано впровадження технологій очищення газу та відновлення коралових рифів, створення збірної та оборотної тари для зменшення споживання пластику. Розглянуто моделі спільного використання одягу, системи ефективної переробки текстильних відходів, а також сертифікаційні процедури для лісозаготівель. Оцінено стимули для виробництва екологічної техніки. На основі проведеного аналізу розроблено рекомендації для підприємств, які включають детальний аналіз ресурсних потоків, інтеграцію екодизайну, налагодження систем зворотної логістики, впровадження інноваційних бізнес-моделей та розвиток партнерських відносин із зацікавленими сторонами. Також підкреслено важливість інвестування в навчання персоналу та розвиток корпоративної культури, орієнтованої на стійкість та інновації. Таким чином, дослідження демонструє потенціал циркулярної економіки у забезпеченні сталого розвитку виробничих галузей і підвищенні їх конкурентоспроможності на глобальному ринку.
Роль інформаційно-комунікаційних технологій у цифровій трансформації Африки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Ханова, Олена В’ячеславівна; Шинкаренко, Олексій Сергійович
Метою статті є дослідження стану мережі Інтернет у країнах Африки, аналіз досвіду його використання залежно від рівня розвитку країн, а також формування перспектив зростання впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в умовах значних інфраструктурних викликів, зокрема доступу до електроенергії. Проаналізовано стан забезпечення електроенергією в міських і сільських районах країн Африки, що є базовою умовою для впровадження сучасних ІКТ і цифрової трансформації. Здійснено порівняльний аналіз структурних змін у доступі до електроенергії за період 2017–2023 років для 43 країн Африканського регіону. Виявлено, що більшість країн демонструють позитивну динаміку доступу до електроенергії, проте окремі держави залишаються значно відсталими через економічну нестабільність, конфлікти та руйнування інфраструктури. Проведено прогнозування перспектив покриття мережею 3G і 4G, які є ключовими елементами цифрової інфраструктури. Визначено, що до 2026 року повне покриття мережею 3G в Африці може досягти 99,41 %, що створить передумови для подальшого впровадження 4G. Також здійснено градацію країн Африки за рівнем інформатизації та цифрової трансформації. До групи з високим рівнем інформатизації увійшли такі країни, як ПАР, Єгипет, Марокко, Кенія, Туніс, Алжир, які демонструють високий рівень доступу до Інтернету та значні структурні зрушення в розвитку ІКТ. Держави із середнім рівнем цифрової інтеграції, такі як Нігерія, Сенегал, Танзанія, Руанда, Замбія, потребують подальших інвестицій в інфраструктуру. Найменш розвинені країни, Чад, Сомалі, Буркіна-Фасо, стикаються з критичними проблемами доступу до електроенергії та низьким рівнем інформатизації. Сформульовано низку науково-практичних рекомендацій, які передбачають використання альтернативних джерел енергії, залучення міжнародних інвестицій, впровадження освітніх програм із цифрової грамотності для молоді, створення умов для розвитку локальних стартапів у сфері ІКТ та енергетики. Особливу увагу приділено ролі Африканського союзу в координації зусиль країн регіону для подолання цифрового розриву, забезпечення сталого розвитку та інтеграції Африки в глобальну цифрову економіку.
The Cointegration analysis of per capita trade turnover between the Republic of Azerbaijan and Turkey and the GDPs of these countries
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Yuniszada, Roya; Юнісзаде, Роя
У статті побудовано модель ECM (модель корекції помилок) взаємозв’язку між товарообігом Азербайджану з Туреччиною на душу населення та ВВП на душу населення цих країн за період 1992–2022 рр. Представлені показники відображають рівень активності та рівень життя в цих країнах. Проаналізовані часові ряди є нестаціонарними за своїми рівнями, а їх різниці першого порядку є стаціонарними. Всі часові ряди логарифмовано. У статті використано економетричну методику гравітаційного моделювання залежності між нестаціонарними часовими рядами. Під час моделювання було коректно використано різні методи, включно з розширеним тестом одиничного кореня Дікі-Фуллера, тестом причинно-наслідкового зв’язку Грейнджера, тестами коінтеграції Енгле-Йохансена, моделлю корекції векторних помилок та стандартними діагностичними тестами. Тести на стаціонарність, причинно-наслідковий зв’язок та коінтеграцію було проведено по всій вибірці на рівні значущості 10 %. Обґрунтовано існування статистично значущої коінтеграційної залежності збалансованого довгострокового зв’язку між проаналізованими показниками.
Оцінка ефективності кредитної політики банку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Круглякова, Віра Володимирівна; Прокопчук, Софія Василівна
Кредитна політика комерційного банку є ключовим елементом його стратегічного управління, що визначає принципи надання кредитів, оцінки ризиків і встановлення процентних ставок. В умовах динамічного фінансового середовища банки змушені адаптувати свої стратегії для забезпечення стабільності та конкурентоспроможності, враховуючи економічні умови, регуляторні вимоги та технологічні новації. Це вимагає постійного моніторингу ринкових змін і впровадження інноваційних підходів для мінімізації ризиків і підвищення ефективності кредитної діяльності. Метою статті є оцінка ефективності кредитної політики банківської установи в умовах динамічного економічного середовища та визначення основних напрямів її удосконалення для забезпечення стабільності функціонування банківської системи, зниження кредитних ризиків та підтримки економічного зростання. У статті обґрунтовано необхідність формування ефективної кредитної політики банку в умовах сучасної економічної нестабільності, що є важливим фактором для забезпечення стабільності й ефективності роботи банку. Проаналізовано кредитну політику АТ «БАНК УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», а саме обсяги наданих кредитів і їхню структуру, не менш важливим є аналіз резервів, створених під можливі кредитні збитки, прораховано частку кредитів в активах банку, що дало змогу оцінити рівень ризику та стабільності фінансової установи. У статті здійснено аналіз ефективності кредитної політики, а саме: прораховані основні показники дохідності та ризику кредитного портфеля банку, які дозволяють здійснити детальний аналіз ефективності кредитування та виявити потенційні ризики, що можуть негативно вплинути на фінансову стабільність банку. На основі проведеного аналізу сформульовано рекомендації щодо вдосконалення кредитної політики АТ «БАНК УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ», спрямовані на зниження ризиків, підвищення якості кредитного портфеля та забезпечення сталого економічного розвитку банку в умовах нестабільного ринку.
Державне регулювання діяльності банківських установ в Україні в контексті формування інформаційного суспільства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Ареф’єва, Олена Володимирівна; Мушникова, Світлана Анатоліївна; Аберніхіна, Ірина Георгіївна
Метою статті є дослідження напрямів державного регулювання банківської діяльності в умовах формування цифрового суспільства. У статті розглянуто ключову роль банків у фінансовій системі, що забезпечується їх здатністю залучати ліквідні кошти, сприяти продуктивному розподілу ресурсів, реалізовувати монетарну політику, забезпечувати економічну стабільність і розвивати платіжну систему. Визначено важливість державного регулювання банківської діяльності, що здійснюється Національним банком України через адміністративне та індикативне управління, з метою підтримки стабільності, ефективності та надійності банківської системи. Запропоновано авторське визначення поняття «державне регулювання банківської діяльності» та шість ключових напрямів державного регулювання банківської діяльності в умовах формування інформаційного суспільства. Акцентовано увагу на викликах і перспективах діяльності та розвитку банків у контексті формування інформаційного суспільства. Зазначено, що цифрові технології змінюють традиційні підходи до функціонування банківської системи, зокрема у сферах кібербезпеки, електронних платежів та дистанційної ідентифікації клієнтів через систему BankID. Узагальнено нормативно-правову базу державного регулювання банківської діяльності у сфері захисту даних і кібербезпеки. Розглянуто позитивний вплив цифровізації на розширення банківських послуг, доступність і зручність для користувачів. Відзначено важливість державного регулювання у забезпеченні інформаційної безпеки, створенні нормативної бази для захисту даних, розробці стандартів кібербезпеки та впровадженні інновацій. Зростання популярності мобільного банкінгу, електронних платежів і цифрових депозитів підкреслює актуальність адаптації банківської системи до сучасних цифрових викликів. Окреслено основні напрями удосконалення банківської системи у межах глобальної цифровізації та інтеграції у міжнародний фінансовий простір. Досліджено типи взаємодії та перспективи розвитку партнерства між банками та фінтех-компаніями та окреслено напрями гармонізації нормативно-правової бази з міжнародними стандартами для забезпечення інтеграції у глобальну фінансову систему.
Концептуальні засади інституційно-інструментального забезпечення розбудови резильєнтної економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Кизим, Микола Олександрович; Хаустова, Вікторія Євгенівна; Юденко, Євген Володимирович
Метою статті є формування концептуальних засад інституційно-інструментального забезпечення розбудови резильєнтної економіки України. Запропоновано розбудову економіки країни аналізувати в контексті складової компоненти надскладної системи – суспільства, яке пропонується розглядається як сукупність таких сфер життя людей: політичної, соціальної, економічної та екологічної. Розглянуто погляди вчених на зміст поняття резильєнтності суспільства та його сфер і сформовано кібернетичну модель управління резильєнтністю суспільства в країні. Розроблено схему взаємозв’язку понять, близьких до поняття «резильєнтність», та запропоновано тлумачення поняття «резильєнтність суспільства». Запропоновано концептуальну модель дослідження резильєнтності суспільства. Сформовано модель стадій життєвого циклу події щодо суспільства в країні. Обґрунтовано, що резильєнтність економіки є складовою резильєнтності суспільства і її слід розглядати з двох аспектів: як потенціал, тобто сукупність наявних можливостей та засобів у будь-якій сфері суспільства, що можуть бути використані при дії криз (шоків) різного характеру та як результат дії кризи (шоку) в довгостроковому та короткостроковому періодах на економічну сферу. Запропоновано операційну модель забезпечення резильєнтності суспільства в країні. Узагальнено властивості резильєнтності суспільства. Обґрунтовано, що концепція резильєнтності є методологічною основою визначення інституційних інструментів повоєнної розбудови резильєнтної економіки України, і для того, щоб забезпечити резильєнтність суспільства, необхідно мати систему управління, яка відповідала б інтенсивності кризи (шоку) і відповідній реакції на них. При слабкій за інтенсивністю кризі (шоку), що впливає на ті чи інші сфери суспільства, найкращою системою управління для протистояння ним визначеноантисипативне управління за слабкими сигналами. Досліджено сутнісну відмінність антисипативної, адаптивної та антикризової систем управління суспільством та сформовано схему послідовності проведення антикризової трансформації суспільства. Визначено інституційне й інструментальне забезпечення резильєнтності суспільства. Доведено, що дослідження будь-яких процесів і явищ базуються на висуненні та доведенні / спростуванні певних гіпотез. Сформовано описові, описово-пояснювальні та пояснювальні гіпотези в сфері досліджень резильєнтності суспільства. Наведені гіпотези складають основу концепції інституційно-інструментального забезпечення розбудови резильєнтної економіки України.
Інтеграція великого та малого підприємництва у машинобудуванні: теоретико-методологічні аспекти
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Степаненко, Іван Максимович; Либа, Василь Олексійович
Метою цієї статті є розгляд та аналіз теоретичних і методологічних аспектів інтеграції великого та малого підприємництва у машинобудуванні. Дослідження спрямовано на вивчення основних концепцій, моделей та стратегій інтеграції, а також на визначення факторів успішності та рекомендацій для покращення цього процесу. Стаття також має на меті підтримку практичної діяльності в галузі машинобудування, надаючи бізнесам та менеджерам інструменти та знання для ефективної інтеграції різних масштабів підприємств. Дослідження може сприяти академічному дослідженню і поглибленню розуміння процесів інтеграції в контексті машинобудування. Загалом мета статті полягає в тому, щоб висвітлити та проаналізувати ключові аспекти інтеграції великих і малих підприємств у машинобудуванні, щоб сприяти розвитку цієї галузі та підвищенню конкурентоспроможності національного та міжнародного ринків. Метою цієї статті є не лише теоретичний аналіз концепцій та стратегій інтеграції великого та малого підприємництва в машинобудуванні, а й практичне використання цих знань для підтримки розвитку підприємств у цій галузі. Вона спрямована на вивчення та систематизацію наукових даних із метою надання чіткого уявлення про механізми інтеграції та їх вплив на ринкову динаміку. Крім того, метою є також виявлення потенційних перешкод і факторів успішності у процесі інтеграції та розроблення рекомендацій, спрямованих на збільшення ефективності цього процесу. Ця стаття може слугувати джерелом інформації для менеджерів, підприємців, дослідників та урядових структур, які цікавляться питаннями ефективної організації та управління у сфері машинобудування, а також дозволяє відобразити теоретичні аспекти інтеграції великих і малих підприємств у машинобудуванні з метою збільшення їх конкурентоспроможності та стійкості на ринку.
Персоналізація маркетингу за допомогою Штучного Інтелекту (ШІ)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Рожко, Віктор Іванович; Плетньова, Єлизавета Сергіївна
У статті розглянуто актуальні питання застосування Штучного Інтелекту (ШІ) у маркетингу та його вплив на ефективність сучасних маркетингових стратегій. В умовах високої конкуренції на ринку продуктів і послуг особливу увагу приділено впровадженню інноваційних підходів, що сприяють підвищенню якості просування продуктів. Зокрема, ШІ стає все більш перспективним інструментом для автоматизації процесів, економії часу та виконання рутинних операцій. Акцентується увага на різних аспектах використання ШІ, таких як поведінкове таргетування, динамічний контент, електронний маркетинг, обслуговування клієнтів за допомогою чат-ботів і підвищення продажів завдяки персоналізованій взаємодії. Дослідження містить огляд останніх наукових робіт, у яких розглядається вплив ШІ на маркетингові комунікації та взаємодію зі споживачами. Однією з ключових переваг ШІ є його здатність до персоналізації маркетингових кампаній. За допомогою аналізу великих обсягів даних і поведінкових моделей споживачів ШІ може точно прогнозувати інтереси та потреби кожного користувача. Крім того, ШІ дозволяє автоматизувати безліч процесів, що знижує навантаження на маркетингові команди та допомагає зменшити ризик людських помилок і забезпечити більш оперативну реакцію на зміни в поведінці споживачів. Однак застосування ШІ в маркетингу має і низку викликів та недоліків. Одним із найбільших ризиків є питання конфіденційності даних. Для персоналізації та таргетування необхідно збирати велику кількість інформації про споживачів, що може викликати побоювання щодо порушення їхньої приватності. Ще одним важливим викликом є технічні обмеження ШІ. Хоча алгоритми ШІ здатні аналізувати величезні масиви даних, вони не завжди можуть правильно адаптуватися до мінливого ринкового середовища або передбачити поведінку споживачів у нестандартних ситуаціях. Крім того, алгоритми ШІ можуть відтворювати упередження, які існують у даних, на яких вони навчаються. Це може призвести до дискримінації певних груп споживачів або до некоректного таргетування. У статті проаналізовано десять найкращих інструментів ШІ, які сприятимуть успіху персоналізованих маркетингових стратегій у 2024 році. Ці інструменти включають Undetectable.ai, Grammarly, ChatGPT-4, Copy.ai, SurferSEO, Trellis, Crayon, Manychat, ChatFuel і LivePerson.
Formation of the Mechanism of Communication Management
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Мирута, Наталія Миколаївна; Жовнір, Володимир Аполлінарійович
The article defines the concept of «mechanism of communication management» and considers the approach to its formation. It is found that its formation is influenced by the type of leader, the corporate culture present in the organization and, therefore, the management style and form of management of the organization and communications. On the basis of the studies, the authors propose a scheme of the sequence of formation of the mechanism of communication management depending on the form of management: centralized or decentralized. The proposed scheme contains stages common to both forms of communication management, such as: defining the mission and strategic and operational goals of the organization, defining the objective of communication management, defining the functions of communication management, determining the composition of the subject of management – the necessary divisions to achieve the goal of communication management, empowering them, establishing a hierarchy between divisions, determining the form of communication management, as well as the stages of forming a communication management mechanism in various forms: in the centralized form – distribution of responsibility for the implementation of functions between divisions, establishing responsibilities and relationships between divisions, stimulating the staff; in the decentralized form – delegation of authority by the subject to the object of communication management, distribution of roles in the team-object of communication management, stimulation of staff, regulation of communication processes. In accordance with the forms of management, methodological support for the formation of the management mechanism is developed. It is proved that the mechanism of communication management in both centralized and decentralized forms differs in the following characteristics: conditions for the development and implementation of a managerial decision, principles of building a communication management mechanism, methods of staff management, indicators of staff stimulation, elements of the communication process, including the content of the message, senders of the message, receivers of the message, communication channels and means of information transmission. The direction of further research will be the formation of a mechanism for managing communications in health care institutions.
Механізми реалізації потенціалу високотехнологічних стартапів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Лупак, Руслан Любомирович; Наконечна, Наталія Володимирівна
У статті обґрунтовано важливість створення та розвитку стартапів, діяльність яких спрямована на розроблення та реалізацію новітніх бізнес-ідей, пошук інноваційних рішень для вирішення складних підприємницьких завдань. Надано характеристики механізмів (інституційно-організаційного, фінансово-інвестиційного, інноваційно-технологічного, інтелектуально-кадрового) реалізації потенціалу високотехнологічних стартапів, зокрема у сфері ІКТ, сформовано з огляду на важливість застосування інтегрованого підходу до управління ключовими процесами для досягнення стабільного зростання стартапу. Виділено важливість формування новітньої моделі управління бізнес-процесами (інституційно-організаційний механізм), забезпечення фінансування, ефективного управління грошовими потоками та залучення інвестиційного капіталу (фінансово-інвестиційний механізм), інтеграції передових технологій та інноваційних рішень і продуктів (інноваційно-технологічний механізм), покращення управління людськими ресурсами, зосередженого на залученні, розвитку та ефективному використанні інтелектуального потенціалу й кадрового забезпечення (інтелектуально-кадровий механізм) у процесі реалізації потенціалу високотехнологічних стартапів. Сформовано інструментарій для кожного з механізмів реалізації потенціалу високотехнологічних стартапів у сфері ІКТ, який складається з ініціювання створення ІТ-інкубаторів та акселераторів, формування мережі інноваційних ІТ-кластерів, участі у глобальних ІТ-хабах, краудфандингових інтернет-платформах, налагодження краудінвестингу, впровадження P2P-кредитування, використання фреймворків, інтерфейсів та ІКТ-алгоритмів, створення енкриптованих сховищ, використання методів шифрування та багатофакторної аутентифікації, запровадження практики використання аутсорсингу та фрілансу, BI-систем і HR-технологій тощо.
Науково-методичний підхід до діагностики економічної стійкості підприємств в умовах інноваційності бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Говсєєв, Дмитро Дмитрович
Зазначено, що сучасний бізнес функціонує у динамічному середовищі, де технологічні інновації та глобалізація створюють як нові можливості, так і значні виклики. Економічна стійкість підприємства в таких умовах стає ключовим фактором успіху. Метою статті є розробка методичного підходу щодо діагностики економічної стійкості підприємств в умовах інноваційності бізнесу. Обґрунтовано, що економічна стійкість підприємства формується як результат синергії комплексу взаємопов'язаних її складових, серед яких вирізняються технологічний рівень, фінансово-економічний стан, кадровий потенціал та ефективність організаційно-економічних процесів. Вплив кожної зі складових на загальний рівень економічної стійкості підприємства визначає довгострокову перспективу розвитку підприємства в умовах інноваційності бізнесу. Запропоновано у межах загальної зони економічної стійкості в умовах інноваційності бізнесу виділити чотириступеневий рівень її визначення: високий, середній, низький, критичний рівень економічної стійкості. Між цими рівнями формуються певні взаємопроникні пограничні зони, які переходять одна в одну. Удосконалено науково-методичний підхід діагностики економічної стійкості підприємств в умовах інноваційності бізнесу шляхом використання математичних методів: метод головних компонент (МГК) для визначення вагових коефіцієнтів показників, що характеризують складові економічної стійкості, кваліметричного прогнозування для оцінювання впливу кожної складової економічної стійкості на інтегральний показник, що дає можливість розробити заходи щодо підвищення кожної складової та загальної економічної стійкості підприємства.
Аналіз розвитку наукових досліджень у сфері цифрових трансформацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Бондаренко, Дмитро Валерійович; Хаустов, Микита Миколайович; Калашнікова, Катерина Юріївна
Статтю присвячено визначенню стану та тенденцій розвитку наукових досліджень у сфері цифрових трансформацій із застосуванням інструментарію бібліометричного аналізу. Відповідно до мети статті у дослідженні розглянуто особливості бібліометричного аналізу як методу досліджень, що дозволяє проводити ґрунтовний комплексний огляд всіх найбільш впливових публікацій у певній предметній галузі. Проаналізовано наявні джерела даних про цитування у світі й обґрунтовано доцільність проведення дослідження на основі наукометричної бази Scopus. Визначено завдання, інструменти та методи дослідження. За результатами проведеного аналізу визначено: стрімке зростання кількості публікацій за напрямом цифрової трансформації; лідерів публікаційної активності в цій сфері (Китай, США, Німеччина, Велика Британія); найбільш вживані ключові слова в публікаціях із цифрової трансформації (Digital Transformation, Digitalization, Industry 4.0, Innovation, Digital Technologies); виділено 6 кластерів, що характеризують ключові напрями досліджень у сфері цифрової трансформації (1 – охоплює публікації з проблем цифрової трансформації підприємства, його бізнес-процесів, чинників впливу на ефективність цифрової трансформації; 2 – публікації з ІКТ, цифрових технологій, впровадження цифрових інструментів; 3 – публікації, в яких зосереджено увагу на виявленні шляхів розвитку цифрової трансформації і його впливу на освіту, послуги, людський капітал, інфраструктуру; 4 – публікації, в центрі уваги яких знаходяться питання бізнес-стратегій, цифрових можливостей, продуктивності, машинного навчання, організаційної культури та готовності до сприйняття трансформацій; 5 – публікації з питань розвитку цифрової економіки, визначення шляхів зростання, інновацій, екології, виробництва, ризиків для економіки загалом; 6 – публікації з обґрунтування інноваційної стратегії компанії); досліджено тенденції зміни фокусу розвідок науковців у сфері цифрової трансформації і визначено активізацію досліджень в останні роки проблем корпоративного управління, «зелених» інновацій, цифрових фінансів, ризиків цифрової трансформації.
Комплексно-адаптивний підхід до інноваційного розвитку підприємства в сучасних трендах диджиталізації через взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Ареф’єва, Олена Володимирівна; Долженко, Дмитро Юрійович
У статті досліджено інноваційний розвиток підприємства як основний чинник його довгострокового успіху та конкурентоспроможності в умовах диджиталізації та динамічних змін ринку. Визначено, що сучасні тенденції технологічного прогресу, глобалізації, посилення конкуренції та змін у регуляторному середовищі створюють нові виклики та можливості для підприємств. Запропоновано комплексно-адаптивний підхід до інноваційного розвитку, який базується на аналізі взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів, зокрема, диджиталізації внутрішніх процесів та адаптації до зовнішнього цифрового переходу. Розглянуто основні зовнішні фактори, такі як економічні умови, технологічні зміни, регуляторні та правові обмеження, соціально-культурні аспекти та конкурентне середовище, які знаходяться поза безпосереднім контролем підприємства, але мають значний вплив на його діяльність. Визначено внутрішні фактори, зокрема, організаційну культуру, фінансові ресурси, інтелектуальний капітал, технологічну базу та управлінську структуру, що формують потенціал підприємства для впровадження інновацій. Серед зовнішніх факторів виділено економічні умови, технологічні зміни, регуляторне середовище, соціально-культурні впливи та конкурентну динаміку. Внутрішні чинники охоплюють організаційну культуру, фінансові ресурси, інтелектуальний капітал, управлінську структуру та технологічну базу. Зроблено акцент на необхідності розробки ефективних механізмів моніторингу зовнішнього середовища, створення стратегічних партнерств і впровадження інноваційних рішень для адаптації до змін і підвищення гнучкості підприємства. Схематично наведено модель взаємодії, яка ілюструє механізми управління, що дозволяють ефективно реагувати на змінні умови ринку та підтримувати інноваційну активність. У статті також підкреслено важливість моніторингу зовнішнього середовища, формування стратегічних партнерств і розвитку внутрішнього потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Особливу увагу приділено інтеграції цифрових інновацій у всі рівні управління для забезпечення збалансованого розвитку функціональних напрямків діяльності підприємства. Зазначено роль мотиваційних систем для підтримки інноваційної культури, розвитку персоналу та впровадження технологічних інновацій, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Підкреслено значення комплексного підходу, який поєднує зовнішні впливи та внутрішні можливості, для створення умов стійкого зростання та ефективного управління бізнес-процесами.
Інноваційні підходи до розвитку регіонів: концепція «цифрового міста»
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Піжук, Ольга Іванівна; Плахотнюк, Володимир Віталійович
У статті розглянуто концепцію «Цифрове місто» як інструмент забезпечення сталого регіонального розвитку. Проаналізовано ключові компоненти системи, вплив цифровізації на якість життя, економічну стабільність та екологічну стійкість. Підкреслено актуальність впровадження цієї моделі в Україні з урахуванням міжнародного досвіду. Метою статті є дослідження підходів до забезпечення соціально-економічного добробуту регіонів шляхом інтеграції у процеси регіонального розвитку цифрових систем. У статті використано міждисциплінарний підхід, який включає аналіз міжнародного досвіду впровадження цифрових міст (Барселона, Сінгапур, Таллінн), порівняльний аналіз їхніх підходів і практик, а також оцінку готовності України до цифровізації на основі кейсу мобільного додатка «Дія». Використано методи порівняльного аналізу, систематизації та прогнозування для визначення ключових компонентів «цифрового міста» і шляхів їх впровадження. Визначено, що концепція «Цифрове місто» сприяє інтеграції сучасних технологій у процеси управління та покращення міського середовища. Доведено, що міжнародний досвід є цінним для створення цифрових платформ в Україні, зокрема, для вирішення таких проблем, як нерівномірний регіональний розвиток, низька прозорість управління та цифрова нерівність. Пропонуються рекомендації щодо поетапного впровадження цієї концепції в Україні через розширення функціоналу «Дії» та інтеграцію цифрових платформ у транспорт, енергетику, екологію та адміністративні послуги. Дослідження охоплює міжнародний досвід впровадження концепції цифрових міст, особливості локальних викликів в Україні та шляхи адаптації цих моделей. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на деталізації методик інтеграції цифрових рішень в окремих секторах (транспорт, енергетика, соціальні послуги) та мінімізації цифрової нерівності між регіонами.
Теоретичні підходи до визначення сутності поняття «національна безпека» та її складових
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна
В останні десятиріччя поняття безпеки займає особливе місце у всіх процесах життєдіяльності та різних сферах економіки країн світу. І вкрай гострим це питання стало у сучасних умовах розвитку України. У зв’язку з цим проблема забезпечення національної безпеки, розроблення системної державної політики захисту національних інтересів, національних стратегій і належних механізмів їх реалізації є надзвичайно актуальною. При цьому слід зазначити, що важливу роль у формуванні ефективної системи забезпечення національної безпеки відіграють своєчасне розроблення та введення в дію принципово нових концептуальних і нормативно-правових документів. Концепція державної політики забезпечення національної безпеки в Україні має бути комплексною, враховувати вплив і можливі негативні наслідки від екзогенних загроз і небезпек, містити стратегічні заходи з їх стримування або усунення, управління ризиками та захисту критично важливих об’єктів інфраструктури. Впровадження цього концептуального документа дозволить створити умови і здатність гнучко реагувати на реальні та потенційні загрози національній безпеці держави та адаптуватися до змін у міжнародному безпековому середовищі. З огляду на це, мета цього дослідження полягає в узагальненні та систематизації теоретичних підходів до визначення поняття «національна безпека»; уточненні суті, змісту та структури національної безпеки з урахуванням особливостей воєнного стану України та умов повоєнного періоду. У результаті дослідження встановлено, що поняття «національна безпека» ототожнюється з такими дефініціями, як державна безпека, воєнна безпека, національна оборона країни, обороноздатність держави, національні інтереси, національні цінності, безпека держави, безпека суспільства. З використанням контент-аналізу та системного підходу наявні трактування терміна «національна безпека» умовно систематизовано за такими класифікаційними характеристиками, як: здатність зберігання територіальної цілісності; захист державного суверенітету; безпека держави; безпека суспільства; безпека громадян; захищеність національних інтересів і цінностей; пріоритет розвитку країни; інтеграція зовнішньої та воєнної політики; ключовий елемент функціонування держави; ієрархічна структура; система взаємопов’язаних елементів; стан захищеності країни; категорія; розвиток; кількісний і якісний показник; процес; діяльність країни. У статті надано авторський підхід до визначення категорії «національна безпека» як рівень захищеності національних інтересів і цінностей держави від реальних або потенційних загроз, які можуть виникнути через збройні конфлікти, воєнні дії, кібератаки, природні катаклізми, екологічні та техногенні катастрофи, демографічну кризу. У результаті дослідження запропоновано національну безпеку розглядати з позицій захисту критичної інфраструктури, а саме як: 1) здатність і можливість країни забезпечити безпеку, захист і стабільний розвиток критичної інфраструктури; 2) стан країни, який сприятиме створенню належних умов задля стабільного та безперебійного функціонування критично важливих об’єктів інфраструктури; 3) високий ступінь захищеності, за якого можливими є безпека, захист, стійкість об’єктів критичної інфраструктури до реальних і потенційних загроз, небезпек і ризиків, їх гнучка адаптація та пристосування до кризових ситуацій. У статті побудовано структурну схему основних складових національної безпеки, до яких віднесено державну, правову, воєнну, зовнішньополітичну, внутрішньополітичну, економічну, фінансову, енергетичну, продовольчу, громадську, соціальну, демографічну, кадрову, інформаційну, кібернетичну, екологічну, техногенну, безпеку державного кордону, безпеку суспільства. Розглянуто розвиток наукових досліджень у сфері забезпечення національної безпеки країни шляхом аналізу публікаційної активності із застосуванням бібліометричного аналізу та програмного забезпечення VOSviewer, на основі чого визначено особливості та детермінанти розвитку наукових досліджень з обраної тематики, а також нові перспективні напрями, зокрема, щодо розроблення стратегії забезпечення національної безпеки з урахуванням впливу різноманітних загроз.
Strategic Priorities for the Development of the Energy Sector of Ukraine's Economy in the Context of Post-War Recovery
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Трофименко, Олена Олексіївна; Бояринова, Катерина Олександрівна; Рощина, Надія Василівна
The article examines the problems and prospects of the energy sector in Ukraine in the context of war and post-war recovery. The aim of the article is to identify strategic priorities for the development of the energy sector of the national economy to ensure post-war recovery, taking into account the potential of the energy sector of Ukraine and global trends in energy development of the economy. Some indicators of the energy sector of Ukraine are analysed. The geographical structure of electricity imports is presented. The dynamics of Ukraine electricity exports and imports is analysed. The prerequisites for the development of renewable energy, in particular, the need for decarbonisation of the economy, are identified. The dynamics of primary energy consumption and consumption of primary energy from renewable sources and biofuels in Ukraine from 2013 to 2023 are analysed. The prospects for increasing the share of renewable energy sources (RES) in the overall structure of final energy consumption in accordance with the strategic guidelines of national energy development are identified. The losses from damage caused by Russian attacks on the electric power industry capacities, in particular: electricity distribution and transmission systems, nuclear power plants, thermal power plants, thermal power plants, large hydroelectric power plants and pumped storage power plants, are identified. The article presents global programmes and strategies for the development of the energy sector in the long term and identifies their key characteristics and directions. Based on the analysis of the potential of the energy sector development to meet the needs of the economy, global trends and initiatives, the strategic priorities for the development of the energy sector of Ukraine's economy to meet the needs of post-war recovery are identified, in particular: decarbonization of the economy, expansion of the use of renewable energy sources, development of carbon capture and storage, development of energy storage and smart grids, modernization and reconstruction of energy facilities, introduction of intelligent technologies.
Сприяння неурядовими організаціями підтримки бізнесу участі суб’єктів підприємництва в міжнародних програмах і проєктах розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Смолич, Дарія Валеріївна
Метою статті є дослідження ролі та завдань неурядових організацій підтримки бізнесу в контексті активізації участі суб’єктів підприємництва України в міжнародних програмах та проєктах розвитку. Розглянуто міжнародних донорів, зокрема Європейський Союз, UNDP, USAID, GIZ, HELVETAS, актуальні грантові програми та проєкти, доступні для українських підприємців, та можливості участі, а саме – Програма «EU4Business: конкурентоспроможність та інтернаціоналізація МСП», Проєкт UkraineReady4EU, Програма «Еразмус для молодих підприємців», Програма «Інклюзивний розвиток, відновлення та розбудова миру», Проєкт «Інвестиції для стійкості бізнесу», Програма «Підтримка енергостійкості мікро- та малих підприємств України». Розкрито багатоаспектну роль міжнародних організацій, агенцій у розвитку підприємницької діяльності, яка не обмежуються фінансовою підтримкою, а охоплює розбудову потенціалу, захист політики та сприяння інноваціям. Завдяки грантам, технічній допомозі та механізмам співфінансування такі організації забезпечують можливості підприємцям реалізовувати проєкти, які інакше могли б залишитися нереалізованими через обмеженість ресурсів. Проаналізовано пріоритети донорів щодо підтримки суб’єктів підприємництва, а саме: фокус на вразливі групи, сегменти, території; допомога у розширені експортної та торговельної діяльності, зокрема з країнами ЄС; розвиток сервісів і інфраструктури; розвиток людського капіталу; посилення енергостійкості та енергонезалежності підприємництва; підтримка системних змін в економіці України. Розкрито проблематику недостатньо активної участі вітчизняних суб’єктів підприємництва в міжнародних грантових програмах, що обумовлено відповідним рівнем інформаційної обізнаності про такі можливості, відсутністю навиків написання грантових заявок, певною мірою недовірою бізнесу як до держави, так і до іноземних інституцій, контрагентів у контексті отримання безповоротної фінансової допомоги. Встановлено важливість побудови ефективного стратегічного партнерства між підприємцями та агенціями розвитку, що є основою успішної співпраці. Обґрунтовано роль неурядових організацій підтримки бізнесу в сприянні участі суб’єктів підприємництва в міжнародних грантових програмах і виокремлено інструменти активізації такої участі: посилення інформування суб’єктів підприємництва про грантові можливості (розміщення інформації на сайті, сторінках соціальних мереж, із зазначенням посилань на партнерів – донорських організацій); допомога у пошуку програм, оформленні грантових заявок, сприяння адаптації ідей під проєкти донорів; навчання та консультування підприємців щодо практичних аспектів участі в проєктах; організація заходів для бізнесу із залученням донорів, де підприємці можуть отримати інформацію про тренди, можливості, куди саме податись, де отримати потрібну консультацію, як розширити контакти для побудови партнерств. Крім того, саме на таких заходах неурядові організації підтримки бізнесу, суб’єкти підприємництва можуть актуалізувати для донорів потреби бізнесу в напрямках підтримки.

Browse

Recent Submissions