Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 4
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Now showing 1 - 20 of 67
Item Соціальний маркетинг і корпоративна культура як інструменти формування бренду медичних установ у процесі залучення міжнародного капіталу(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Завербний, Андрій Степанович; Залізна, Любов Вікторівна; Луговський, Станіслав ВалерійовичАктуальність проблеми полягає в тому, що за умов воєнного стану, значних руйнувань медичної інфраструктури, обмеженості внутрішніх фінансових ресурсів важливого значення набуває залучення міжнародного капіталу до системи охорони здоров’я України. Саме це зумовлює необхідність формування сильного бренду медичних установ на основі соціального маркетингу та корпоративної культури. Мета статті полягає у дослідженні ролі соціального маркетингу та корпоративної культури у формуванні бренду медичних установ і визначенні їх значущості для залучення міжнародного капіталу до медичної сфери. Використано методи теоретичного узагальнення, системного аналізу, порівняльного аналізу, статистичного аналізування динаміки прямого іноземного інвестування в Україну за 2005–2025 рр., а також методи структуризації та логічного моделювання. Досліджено процеси формування бренду медичних установ України, роль соціального маркетингу та корпоративної культури у підвищенні інвестиційної привабливості, а також динаміку та структуру інвестування медичної сфери в умовах кризових і післявоєнних трансформацій. За результатами дослідження встановлено циклічно-кризовий характер іноземного інвестування в Україну та трансформацію фінансування медичної сфери від приватних вкладень до домінування міжнародної донорської та інституційної підтримки. Встановлено, що соціальний маркетинг сприяє формуванню довіри та позитивного іміджу медичних установ на міжнародному рівні, тоді як корпоративна культура забезпечує внутрішню узгодженість, якість послуг і стійкість організації, що в сукупності підвищує їх інвестиційну привабливість. Обґрунтовано необхідність інтегрування інструментів соціального маркетингу та корпоративної культури у цілісну систему брендингу медичних установ як ключового чинника трансформації репутаційного капіталу в реальні інвестиційні потоки в умовах підвищених ризиків. Запропоновано поетапний механізм формування бренду медичних установ для залучення міжнародного капіталу, який охоплює аналіз поточного стану, розроблення бренд-стратегії, впровадження інструментів соціального маркетингу, розвиток корпоративної культури, активізацію інвестиційного маркетингу, цифровізацію та моніторинг ефективності.Item Маркетинг у соціальних мережах як інструмент збільшення фінансового результату підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лежненко, Людмила Ігорівна; Сташенко, Віталій ВолодимировичУ статті досліджено теоретичні та практичні аспекти використання маркетингу в соціальних мережах (SMM) як інструменту підвищення фінансових результатів підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. Обґрунтовано актуальність теми з урахуванням сучасних викликів, зокрема наслідків пандемії COVID-19 та воєнного стану в Україні, які суттєво вплинули на функціонування бізнесу та актуалізували потребу в ефективних, доступних і масштабованих маркетингових рішеннях. Проаналізовано наукові підходи до визначення сутності SMM, узагальнено його функції та роль у системі інтернет-маркетингу. Встановлено, що маркетинг у соціальних мережах є комплексним інструментом, який поєднує комунікаційні, збутові та аналітичні функції, забезпечуючи двосторонню взаємодію між підприємством і споживачем. Значну увагу приділено аналізу сучасного стану розвитку соціальних мереж у світі та в Україні, а також їхньому впливу на поведінку споживачів і формування попиту. У роботі визначено основні механізми впливу SMM на фінансові результати підприємства, серед яких: підвищення впізнаваності бренду, формування лояльності клієнтів, використання таргетованої реклами, інфлюенсер-маркетингу, стимулювання повторних продажів та розвиток соціальної комерції. Обґрунтовано, що ефективна SMM-стратегія сприяє збільшенню обсягів продажів, розширенню клієнтської бази та підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Особливу увагу приділено методичним підходам до оцінювання ефективності SMM-діяльності, зокрема використанню ключових показників ефективності (KPI), аналізу охоплення, залученості, конверсій та фінансових результатів. Запропоновано алгоритм залучення онлайн-споживачів, що охоплює дослідження цільової аудиторії, сегментацію, таргетування, формування контентної стратегії та оцінювання результатів. На основі практичного кейсу українського підприємства виявлено типові проблеми використання соціальних мереж, зокрема недостатню ефективність контенту та відсутність стратегічного підходу до управління SMM. Доведено, що формальна присутність у соціальних мережах без належної стратегії не забезпечує бажаного фінансового ефекту. Узагальнено, що маркетинг у соціальних мережах є важливим інструментом забезпечення стабільного фінансового розвитку підприємств, а його ефективність залежить від системності, аналітичного підходу та адаптивності до змін цифрового середовища. Визначено перспективи подальших досліджень, зокрема у напрямі розробки методик оцінювання економічної ефективності SMM та адаптації стратегій до умов нестабільного середовища.Item Статистичні методи оцінки цінових ризиків у системі управління діяльністю підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Порсюрова, Ірина ПетрівнаМетою статті є обґрунтування теоретичних і прикладних засад використання статистичних методів оцінки цінових ризиків у системі управління діяльністю підприємства. У процесі дослідження визначено сутність цінового ризику як імовірності відхилення фактичних цінових параметрів від запланованих, що впливає на витрати, доходи, прибуток і рентабельність підприємства. Обґрунтовано, що в умовах нестабільності ринкового середовища, інфляційних коливань і зростання невизначеності ціновий ризик набуває системного характеру і потребує інтеграції у загальну систему ризик-менеджменту підприємства. У статті узагальнено сучасні наукові підходи до аналізу цінової динаміки, волатильності та прогнозування, зокрема із застосуванням методів аналізу часових рядів, кореляційно-регресійного моделювання та сценарного підходу. Доведено, що статистичні методи дозволяють не лише фіксувати зміни цін, а й кількісно оцінювати їх варіативність, виявляти закономірності, визначати взаємозв’язки між цінами та фінансовими результатами підприємства. Систематизовано основні інструменти статистичної оцінки цінових ризиків, зокрема аналіз динаміки, абсолютні та відносні відхилення, середні величини, показники варіації (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації), а також методи кореляційного та регресійного аналізу. Обґрунтовано їх інформаційне та практичне значення для прийняття управлінських рішень у сфері ціноутворення, планування витрат і формування фінансових результатів. Встановлено, що поєднання статистичного аналізу, прогнозування та сценарного моделювання створює аналітичну основу для переходу від реактивного до проактивного управління ціновими ризиками. Доведено, що результати статистичної оцінки можуть бути ефективно інтегровані у стратегічний, тактичний та оперативний рівні управління підприємством.Item Український досвід дослідження лідерства та стилів управління в системі трудових відносин: історіографічний вимір(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Яворський, Олександр АнатолійовичУ статті здійснено комплексний історіографічний аналіз українського досвіду дослідження лідерства та стилів управління у системі трудових відносин. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах трансформації ринку праці, поширення нових моделей управління персоналом, зростання ролі гнучких компетентностей, посилення невизначеності соціально-економічного середовища та підвищення вимог до якості трудового життя працівників лідерство набуває значення одного з ключових чинників ефективності організації та стабільності трудових відносин. Водночас у вітчизняній науковій думці, попри наявність значного масиву праць з менеджменту, організаційної психології, соціально-трудових відносин і управління персоналом, відсутнє цілісне історіографічне узагальнення розвитку досліджень лідерства саме в контексті еволюції трудових відносин. Таким чином, дослідження спрямоване на часткове заповнення цієї наукової прогалини. Метою статті є систематизація українського наукового доробку щодо лідерства та стилів управління у системі трудових відносин, виявлення основних етапів його розвитку, тематичних напрямів, методологічних підходів і наукових прогалин. Методологічну основу дослідження становлять історіографічний, проблемно-хронологічний, системний і порівняльний методи. Інформаційну базу складають праці українських і зарубіжних авторів, які репрезентують теоретичний, психологічний, організаційно-управлінський, компетентнісний і людиноцентричний підходи до осмислення лідерства. У результаті дослідження встановлено, що українська історіографія проблеми пройшла кілька етапів розвитку: від загальнотеоретичного осмислення соціально-трудових відносин до сучасних міждисциплінарних студій, у яких лідерство розглядається як багатовимірний чинник групової динаміки, професійного благополуччя працівників, організаційної ефективності, управлінської адаптивності та розвитку HR-компетентностей. Визначено, що ключовими тематичними напрямами українських досліджень є соціально-економічний, психологічний, організаційно-управлінський, компетентнісний і людиноцентричний. З’ясовано, що найбільш розробленими є психологічний та компетентнісний напрями, тоді як інституційний вплив стилів управління на якість трудових відносин, кризові трансформації трудового середовища та власне історіографічне узагальнення проблеми залишаються недостатньо опрацьованими. Наукова новизна статті полягає в комплексній систематизації українського досвіду дослідження лідерства та стилів управління в історіографічному вимірі, а її практична цінність – у можливості використання результатів для подальших наукових розвідок, оновлення навчальних курсів із менеджменту, економіки праці, організаційної психології та для вдосконалення управлінських практик у вітчизняних організаціях.Item Зовнішнє середовище бізнесу автопрокату: статистичний вимір впливу та динаміка змін(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дружиніна, Вікторія Валеріївна; Сакун, Леся Миколаївна; Сухомлин, Лариса Вадимівна; Альохін, Євгеній ОлександровичУ статті досліджено вплив факторів зовнішнього середовища на функціонування підприємств автопрокату в умовах сучасних економічних трансформацій. Метою дослідження є комплексний статистичний аналіз економічних, соціальних, політичних і технологічних детермінант та оцінка їх впливу на результати діяльності підприємств оренди автомобілів, а також визначення динаміки змін ринкового середовища. Робота обґрунтовує необхідність урахування зовнішніх факторів у процесі формування ефективних управлінських рішень і стратегій розвитку. Методологічною основою дослідження є статистичний і порівняльний аналіз, PEST-аналіз. Інформаційну базу становлять офіційні статистичні дані щодо інфляції, валютного курсу, безробіття, міграційних процесів, а також галузеві показники, зокрема ціни на паливо та транспортні витрати. У результаті дослідження встановлено високу залежність бізнесу автопрокату від зовнішнього середовища. Доведено, що найбільший вплив мають економічні та політичні чинники, зокрема військова ситуація, інфляція, валютні коливання та зростання вартості пального. Соціальні фактори, такі як міграція та рівень зайнятості, формують додатковий попит на послуги. Результати PEST-аналізу (інтегральний показник 4,10) підтверджують критичну чутливість підприємств до змін зовнішніх умов. Водночас технологічні чинники створюють можливості для підвищення ефективності діяльності. Рамки дослідження визначаються галузевою та регіональною спрямованістю (ринок автопрокату, Полтавська область). Перспективи подальших досліджень пов’язані з удосконаленням економетричних моделей прогнозування та застосуванням методів машинного навчання. Практичне значення полягає у використанні результатів для стратегічного планування, підвищення обґрунтованості управлінських рішень, мінімізації ризиків і зростання конкурентоспроможності. Соціальні наслідки пов’язані з урахуванням впливу мобільності населення та міграційних процесів на розвиток транспортних послуг. Оригінальність роботи полягає у поєднанні статистичного аналізу макро- і соціальних показників із прикладним дослідженням ринку автопрокату, що дозволяє сформувати практичні рекомендації адаптації бізнесу до сучасних викликів.Item Conceptual Foundations of the Integration of Strategic Management, Business Planning and Project Management in the IT Sector under Conditions of Change Management Using Decision-Making Models(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Казюка, Наталія Петрівна; Шекета, Євгенія Юріївна; Мацола, Михайло Михайлович; Левандівський, Омелян ТарасовичУ цій статті розглядаються концептуальні основи інтеграції стратегічного управління, бізнес-планування та управління проектами в IT-секторі в контексті управління змінами з використанням сучасних моделей управлінського прийняття рішень. Актуальність дослідження обумовлена швидкою цифровою трансформацією економіки, зростанням невизначеності, динамічним характером зовнішнього середовища та збільшенням складності управлінських процесів в IT-компаніях, що потребує розробки нових інтегрованих підходів до управління в умовах цифрової трансформації. У статті показано, що стратегічне управління в IT-секторі слід розглядати як динамічну багаторівневу систему, орієнтовану на постійну адаптацію до змін у динамічному зовнішньому середовищі. Встановлено, що бізнес-планування служить для перетворення стратегічних цілей на конкретні плани дій та механізми розподілу ресурсів, тоді як управління проектами забезпечує їх практичне впровадження за допомогою гнучких методологій (Agile, Scrum та інших). Важливою особливістю запропонованого підходу є інтеграція управління змінами як наскрізного елементу, що забезпечує адаптивність і стійкість організації. Пропонується концептуальна модель, яка інтегрує стратегічний, тактичний та операційний рівні управління в єдину систему, доповнену методами прийняття рішень як її аналітичним ядром. Модель передбачає механізм зворотного зв’язку, який забезпечує постійний моніторинг, оцінку та коригування управлінських рішень у відповідь на зміни операційного середовища. Показано, що використання моделей прийняття рішень дозволяє покращити обґрунтованість, якість та своєчасність управлінських рішень у умовах високої невизначеності. Розроблена інтегрована концептуальна модель поєднує стратегічне управління, бізнес-планування та управління проектами із застосуванням моделей прийняття рішень у контексті управління змінами, а також визначення їх синергетичної взаємодії у ІТ-секторі. Практичне значення результатів полягає в можливості застосування запропонованого підходу для підвищення ефективності управління, оптимізації використання ресурсів, зменшення невизначеності та підвищення конкурентоспроможності ІТ-компаній. Отримані результати сприяють розвитку теоретичних та методологічних основ інтегрованого управління і формують основу для подальших досліджень щодо застосування штучного інтелекту, аналітики даних та систем підтримки прийняття рішень у керуванні ІТ-підприємствами.Item WMS як драйвер цифрової трансформації складської логістики(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Зіміна, Анна Іванівна; Кавун, Ольга ОлександрівнаУ статті наведено комплексний аналіз сучасних систем управління складом (WMS) як ключового інструмента цифрової трансформації складської логістики. Розглянуто архітектуру WMS, її модульну структуру та можливості щодо оптимізації основних складських процесів. Детально проаналізовано інтеграцію WMS з ERP-системами, IoT-пристроями, робототехнікою, дронами, а також застосування штучного інтелекту та прогнозної аналітики. Наведено статистику світового ринку WMS, ідентифіковано провідних постачальників та ключові тенденції розвитку галузі. Ринок демонструє позитивну динаміку розвитку, зумовлену потребою у пришвидшенні обробки замовлень в омніканальній роздрібній торгівлі, активізацією цифрової трансформації логістики, зростаючою увагою до оптимізації складських процесів внаслідок ускладнення глобальних ланцюгів постачання. Дослідження показали, що майже 93 % складів у світі використовували певну форму програмного забезпечення WMS. П'ять провідних постачальників займають 44 % ринку WMS. Проведено сегментацію світового ринку систем управління складами затакими ознаками: рівень розгортання WMS, характер пропозиції, функції, види послуг, тип програмного забезпечення. Визначено економічні аспекти впровадження WMS, включно з витратами, вигодами та терміном окупності, а також описано ризики, пов’язані з технічними, організаційними та кадровими факторами. Узагальнено етапи впровадження WMS та окреслено можливі труднощі, що виникають у процесі цифрової трансформації складських операцій, серед яких високі початкові інвестиції та витрати на впровадження, необхідність доступу до програмного забезпечення, налаштування та інтеграції з наявними системами, загроза безпеці та секвестрації даних, потреба у глибокій трансформації корпоративної культури та бізнес-процесів. У висновках підкреслено, що впровадження WMS забезпечує суттєве підвищення операційної ефективності та точності складських процесів, а майбутнє таких систем пов’язане з переходом до автономних, високотехнологічних логістичних екосистем.Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розгляд переходу до повністю автономних систем управління складом із мінімальною участю персоналу, використання інтелектуальних WMS, що самонавчаються, а також процесуінтеграції WMS у єдину цифрову платформу ланцюга постачання.Item Emotional Burnout of Social Sector Workers: HR Tools for Prevention and Support(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Степанова, Ека РамінівнаУ статті комплексно досліджено феномен емоційного вигорання працівників соціальної сфери в умовах підвищеного професійного навантаження та кризових суспільних трансформацій. Актуальність теми зумовлена зростанням психологічного тиску на фахівців соціальної роботи в умовах воєнного стану, нестабільності та збільшення кількості вразливих груп населення, а також необхідністю впровадження ефективних HR-інструментів підтримки та збереження їхнього професійного ресурсу. Метою дослідження є всебічний аналіз причин, проявів і наслідків емоційного вигорання працівників соціальної сфери, а також обґрунтування сучасних HR-інструментів його профілактики та подолання з урахуванням індивідуальних, організаційних і міжінституційних чинників. У процесі дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема теоретичний аналіз наукових джерел, узагальнення підходів до вивчення емоційного вигорання, міждисциплінарний аналіз положень соціальної психології, теорії управління персоналом і соціальної роботи, а також методи систематизації, порівняльного аналізу та інтерпретації практик HR-менеджменту. Результати дослідження дозволили встановити, що емоційне вигорання має комплексний характер і формується під впливом поєднання організаційних, психологічних і соціальних чинників. Доведено, що воно проявляється у формі емоційного виснаження, деперсоналізації та зниження професійної ефективності, що негативно впливає як на самих працівників, так і на якість надання соціальних послуг. Обґрунтовано, що ефективна профілактика вигорання потребує системного підходу, який поєднує впровадження well-being програм, розвиток емоційно компетентного лідерства, оптимізацію робочого навантаження, забезпечення психологічної підтримки та формування сприятливого організаційного середовища. Визначено ключові HR-інструменти (програми добробуту, супервізія, гнучкі форми зайнятості, навчання та розвиток персоналу) та доведено доцільність їх інтегрованого застосування. На основі проведеного аналізу сформульовано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності HR-менеджменту у сфері запобігання емоційному вигоранню, зокрема впровадження системного підходу до управління благополуччям працівників, посилення міжінституційної взаємодії та розвитку механізмів підтримки в умовах кризового середовища.Item Аналіз стану та тенденцій розвитку індустріальних парків в Україні(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ісмаілов, Алтан; Костенко, Дмитро Миколайович; Проноза, Павло ВолодимировичІндустріальні парки є одним із ключових інструментів державної промислової політики, спрямованої на модернізацію переробної промисловості, стимулювання зайнятості та регіонального розвитку. В умовах воєнної економіки та необхідності повоєнної відбудови роль цього інструменту в Україні суттєво зростає. Метою статті є оцінювання стану та визначення тенденцій розвитку індустріальних парків в Україні на основі даних Реєстру індустріальних парків (ІП) та звітних матеріалів Міністерства економіки.У статті досліджено: динаміку кількісного зростання реєстру ІП та обсягів залучених інвестицій; регіональний розподіл парків у розрізі трьох макрорегіонів – Західного, Центрально-північного та Південно-східного; структуру власності земельних ділянок і керуючих компаній; класифікацію ІП за площею; галузеву спеціалізацію парків; функціональний статус ІП через показники залучення учасників та інших суб'єктів господарювання; інфраструктурну готовність парків у розрізі ключових інженерних комунікацій; моделі землекористування, девелопменту та місцевих стимулів для резидентів; логістичні характеристики розміщення парків.За результатами дослідження встановлено низку ключових закономірностей. По-перше, між кількісними показниками реєстрації та реальним функціонуванням ІП існує суттєвий дисбаланс: лише близько третини із 106 зареєстрованих парків мають діючих виробничих резидентів, тоді як решта залишаються «теоретичними проєктами» через відсутність розвиненої інженерної інфраструктури та неефективний менеджмент. По-друге, географічний розподіл ІП відображає реалії воєнного часу: 56,6 % парків зосереджено у Західному макрорегіоні, де безпековий чинник та близькість до кордонів ЄС формують сприятливі умови для розміщення й релокації виробництв. По-третє, домінування комунальної форми ініціювання (понад 35 % парків) не забезпечує автоматичної операційної ефективності: приватні керуючі компанії демонструють вищий рівень залучення резидентів завдяки комерційній орієнтованості та практиці девелопменту на замовлення. По-четверте, визначено, що найбільш критичним інфраструктурним бар'єром є розрив між проєктною та фактично наявною потужністю електропостачання, що унеможливлює розміщення енергоємних виробництв у переважній більшості зареєстрованих парків.Item Методичний підхід до оцінки ефективності стратегії управління енергозбереженням на будівельних підприємствах України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ковалець, Богдан МиколайовичУ статті розроблено методичний підхід до оцінки ефективності стратегії управління енергозбереженням на будівельних підприємствах України. Зазначено, що в умовах модернізації економіки України та зростання вартості енергоресурсів стійкість будівельних підприємств прямо залежить від ефективності стратегій управління енергозбереженням. Оцінювання таких стратегій потребує комплексного врахування множини факторів, оскільки їхній синергетичний ефект є очевидним, проте ступінь впливу окремих компонентів суттєво відрізняється. Це обумовлює необхідність розробки інтегрального методичного підходу, що поєднує експертне оцінювання та економетричне моделювання для точного прогнозування результатів енергозбереження. При побудові обґрунтованого методичного підходу щодо оцінки ефективності стратегії управління енергозбереженням на будівельних підприємствах України було поставлено завдання сформувати план покрокового зниження енерговитрат суб’єктами господарювання. Встановлено, що оцінка вагомості аналітично-нормативного, організаційно-управлінського, техніко-технологічного та фінансово-економічного блоків є складним завданням теорії прийняття рішень, оскільки вимагає урахування низки факторів, оцінка яких може бути представлена як числовими різновимірними характеристиками, так і нечисловими якісними характеристиками. При оцінюванні ефективності стратегії енергозбереження на будівельних підприємствах України автором запропоновано при формуванні модифікованої функції Кобба-Дугласа ураховувати фізико-технічні параметри та людський фактор. За таким підходом можна всебічно описати складові функцій капіталу, праці, енергоефективності та матеріалів, що відповідають специфіці функціонування саме будівельних підприємств. У результаті розробленого методичного підходу до оцінки ефективності стратегії управління енергозбереженням на будівельних підприємствах України, який інтегрує метод аналізу ієрархій та модифіковану функцію Кобба-Дугласа, встановлено ключову роль організаційно-управлінського блоку та людського фактору. Доведено, що налагодження регулярного моніторингу, мотивації та підвищення кваліфікації кадрів забезпечує у кілька разів вищу економічну віддачу, ніж прямі інвестиції у закупівлю техніки чи матеріалів. Від'ємний коефіцієнт еластичності витрат на енергоресурси підтверджує, що зниження їх питомого споживання прямо підвищує загальний дохід підприємства.Item Управління інноваційною діяльністю підприємств у системі забезпечення їхньої конкурентоспроможності(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сотник, Вікторія Вікторівна; Голік, Вікторія ВікторівнаУ статті досліджено теоретико-методичні та прикладні аспекти управління інноваційною діяльністю підприємств у контексті забезпечення їхньої конкурентоспроможності в умовах посилення глобальної конкуренції, цифрової трансформації та динамічних змін зовнішнього середовища. Узагальнено сучасні наукові підходи до управління інноваціями, зокрема процесний, ресурсний, стратегічний, маркетинговий та інституційний, що дало змогу обґрунтувати доцільність інтеграції їх у єдину систему управління. Розкрито механізм управління інноваційною діяльністю підприємства, який охоплює етапи ідентифікації інноваційних можливостей, формування інноваційної стратегії, реалізації інноваційних проєктів та оцінювання їхньої результативності із забезпеченням зворотного зв’язку. Доведено, що ефективне функціонування такого механізму сприяє підвищенню інноваційної активності, раціоналізації використання ресурсів та узгодженості управлінських рішень. Визначено основні напрями впливу інноваційної діяльності на конкурентоспроможність підприємства, серед яких продуктовий, технологічний, управлінський, маркетинговий, організаційний та інституційний. Обґрунтовано, що системне впровадження інновацій забезпечує підвищення ефективності діяльності підприємства, зниження витрат, розширення ринків збуту та формування стійких конкурентних переваг. Окреслено ключові проблеми управління інноваційною діяльністю, зокрема недостатній рівень фінансового забезпечення, низьку інноваційну культуру, фрагментарність інноваційних процесів та обмежений доступ до сучасних технологій. Запропоновано напрями підвищення ефективності управління інноваціями, що передбачають диверсифікацію джерел фінансування, розвиток кадрового потенціалу, інтеграцію інновацій у стратегічне управління та впровадження цифрових технологій і концепції відкритих інновацій. Доведено, що формування цілісної системи управління інноваційною діяльністю є ключовою передумовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємств та їхньої адаптивності до змін зовнішнього середовища.Item System Approach to Business Management in the Digital Environment of Logistic Operations(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Литвиненко, Аліна Олександрівна; Литвиненко, Олена Дем’янівна; Місюра, Євгенія Юріївна; Малафєєв, Тімур РомановичУкраїнські логістичні мережі сьогодні зіштовхуються з низкою взаємопов’язаних викликів, що значно ускладнюють ефективне управління постачанням. Існує серйозна проблема інформаційної розрізненості: дані з різних етапів ланцюга постачання не інтегровані, що часто призводить до помилок, затримок і труднощів у контролі за процесами. Низька оперативність управлінських рішень стає серйозним бар’єром для розвитку бізнесу. Менеджери змушені витрачати значну частину часу на перевірку документів, узгодження процедур і контроль виконання рутинних операцій, замість того щоб концентруватися на стратегічному плануванні та оптимізації процесів. Також присутні ризики довіри та регуляторні обмеження: невизначеність у правовому полі, недостатня прозорість процесів і складність взаємодії між партнерами підвищують ймовірність конфліктів і знижують загальну ефективність роботи логістичних систем. У сукупності ці фактори підкреслюють потребу у сучасних підходах до управління логістикою, які поєднують технологічні рішення, аналітику даних і практичні управлінські інструменти для забезпечення надійності, швидкості та прозорості процесів, що підкреслює актуальність дослідження. Стаття має на меті визначити, як застосування системного підходу разом із цифровими технологіями впливає на вдосконалення управління логістичними процесами, сприяє відкритості даних і прискорює ухвалення управлінських рішень у національному та міжнародному контексті. У роботі використано методи системного та процесного підходів, а також аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення та елементи економіко-статистичного аналізу на основі вторинних даних сучасних досліджень (2022–2025 рр.). Досліджено вплив цифрових технологій (ERP, WMS, IoT, BI, DSS) на управління логістичними процесами та прийняття управлінських рішень. За результатами дослідження визначено ключові напрями цифрової підтримки управлінських рішень і оцінено їхній вплив на ефективність логістики. Встановлено, що найбільший ефект досягається за умов комплексної інтеграції цифрових інструментів у єдину систему управління, що забезпечує підвищення оперативності, прозорості та обґрунтованості рішень. Доведено необхідність застосування системного підходу до цифрової трансформації логістики як основи підвищення конкурентоспроможності бізнесу. Запропоновано поетапний підхід до впровадження цифрових рішень, що передбачає ідентифікацію управлінських проблем, інтеграцію систем, розвиток цифрових компетенцій персоналу та оцінку економічної ефективності цифровізації.Item Інтеграція продукт-менеджменту та бізнес-аналізу в управлінні інноваційним розвитком підприємств(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Данько, Андрій ТарасовичУ статті розв’язано проблему операціоналізації управління інноваційним розвитком підприємств у зароджуваних галузях в умовах високої системної невизначеності. Метою дослідження є розробка моделі інтеграції продукт-менеджменту та бізнес-аналізу як взаємодоповнювальних механізмів зниження продуктової, ринкової та стратегічної невизначеності у структурі мінімально життєздатної інноваційної системи (МЖІС). Методологічну основу становить аналіз авторської бази даних підприємств галузі БПЛА, сформованої на основі відкритих джерел, із застосуванням підходу операціоналізації латентних управлінських характеристик через систему непрямих показників. Дослідження базується на поєднанні методів кодування даних, порівняльного аналізу та конфігураційного узагальнення, що дозволило ідентифікувати повторювані управлінські патерни у вибірці з 38 підприємств, представлених переважно стартапами та підприємствами, що змінили галузь. У результаті дослідження ідентифіковано три відтворювані механізми формування здатності до генерації ідей – керований різноманітністю, керований доступом і фасилітований, а також три механізми реалізації лідерства і бачення – стабілізація продуктової траєкторії, інституційна навігація та стратегічний зсув. Встановлено, що зазначені механізми відображають різні способи організації управлінської діяльності підприємств залежно від характеру продуктової, ринкової та стратегічної невизначеності та умов функціонування. Доведено, що інтеграція продукт-менеджменту та бізнес-аналізу має змінний характер: у структурі елементу генерації ідей вона є селективною і передбачає домінування одного механізму, тоді як у структурі елементу лідерства і бачення – взаємодоповнювальною, що забезпечує одночасне узгодження продуктового, ринкового та стратегічного вимірів розвитку підприємства. Отримані результати формують прикладний інструментарій управління інноваційним розвитком підприємств, використання якого забезпечує перехід від реактивної моделі прийняття рішень до системного управління траєкторією розвитку в умовах високої невизначеності.Item Well-being-стратегія як інструмент забезпечення сталого розвитку та ефективності управління персоналом у сучасних умовах(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вонберг, Тетяна Вікторівна; Дмитрук, Сергій Миколайович; Кожара, Вероніка МиколаївнаДослідження спрямовано на закриття наявної прогалини між теоретичним визнанням важливості благополуччя та практичною відсутністю системних стратегій у більшості компаній, де well-being-заходи часто мають хаотичний або точковий характер. Метою роботи є обґрунтування сутності well-being-стратегії як інструменту забезпечення сталого розвитку організації, класифікація її ключових елементів і визначення методів оцінювання її ефективності в умовах цифровізації та кризових явищ. Методологічну основу дослідження становлять системний підхід до структурування компонентів благополуччя, порівняльний аналіз сучасних моделей (PERMA, Gallup) і методів діагностики психологічного стану персоналу, а також управлінський цикл Демінга (PDCA) як база для впровадження стратегії. У результаті дослідження сформовано авторське визначення well-being-стратегії як довгострокового комплексу управлінських рішень, політик і практик, спрямованих на розвиток фізичного, емоційного, психологічного, соціального та фінансового благополуччя працівників. Основними науковими здобутками є доведення прямого зв’язку між рівнем суб’єктивного щастя колективу та фінансовою прибутковістю компанії, а також виокремлення психологічної стійкості як самостійного компонента стратегії, що є критично важливим для українських реалій у період безпекової та економічної нестабільності. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні методичного інструментарію оцінювання ефективності well-being-ініціатив через поєднання традиційних фінансових показників (ROI) із показниками цінності інвестицій (VOI), що включають «м’які вигоди»: лояльність бренду роботодавця, інноваційність і моральний дух команди. Доведено, що системний підхід дозволяє трансформувати соціальні програми з витратної статті бюджету у фактор зростання ринкової вартості фірми. Особливу увагу приділено ролі сучасних технологій, зокрема штучного інтелекту та мобільних додатків, які забезпечують цілодобову підтримку, прогнозування ризиків вигорання та персоналізацію оздоровчих програм. Висновки дослідження підкреслюють, що перехід від фрагментарних бонусів до цілісної культури благополуччя є маркером організаційної зрілості та запорукою конкурентоспроможності в довгостроковій перспективі. Практична цінність результатів полягає у можливості їх безпосереднього впровадження HR-департаментами для розробки персоналізованих well-being-програм, що базуються на комбінованому використанні кількісних метрик (плинність кадрів, eNPS) та якісних методів (фокус-групи, інтерв’ю). Запропонований алгоритм дій дозволяє організаціям не лише мінімізувати втрати від абсентеїзму та стресу, а й створити сприятливе середовище для повної реалізації потенціалу кожного співробітника, що безпосередньо впливає на динаміку доходів та стабільність бізнесу в умовах турбулентності.Item Автоматизація HR-процесів у сучасному менеджменті персоналу в умовах розвитку гнучких форм організації праці(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Козлова, Алла Іванівна; Кришталь, Галина Олександрівна; Кузьменко, Ганна ОлександрівнаУ статті узагальнено наукові підходи до автоматизації HR-процесів у сучасному менеджменті персоналу й обґрунтовано її економічний і організаційний зміст в умовах розвитку гнучких форм організації праці. Емпіричну базу дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні праці, у яких висвітлено цифровізацію HR-функції, HRM-системи, HR-аналітику, Smart HR 4.0, HR-інжиніринг, автоматизацію рекрутингу та особливості управління працею в дистанційних і гібридних форматах. Методичну основу становлять аналіз і синтез, контент-аналіз, структурно-функціональний, порівняльний і процесний підходи. Доведено, що автоматизацію HR-процесів доцільно трактувати не як просте перенесення кадрових процедур у цифрове середовище, а як інструмент системного перепроєктування кадрових циклів, потоків даних, ролей учасників і контурів контролю, який забезпечує скорочення адміністративних витрат, прискорення кадрових рішень, підвищення якості HR-аналітики та підтримку гнучких режимів праці. За результатами авторського узагальнення виокремлено чотири дослідницькі кластери: цифровізація HR-процесів; HRM-системи та економічна результативність їх застосування; стратегічна цифрова трансформація HR-функції; автоматизація HR в умовах дистанційної та гібридної роботи. Обґрунтовано, що найбільший ефект автоматизація дає у процесах рекрутингу, адаптації, кадрового адміністрування, оцінювання результативності, навчання, внутрішніх комунікацій та управління робочим часом. Наукова новизна полягає в уточненні змісту автоматизації HR-процесів як економіко-управлінського інструменту забезпечення гнучких форм організації праці, а також у систематизації її прямих і непрямих ефектів та розробленні системи показників оцінювання результативності. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час аудиту HR-процесів, вибору HRM-систем, обґрунтування інвестицій у цифрові HR-рішення, упровадження self-service сервісів і побудови системи моніторингу ефективності менеджменту персоналу.Item EGC у HR-менеджменті: від реклами до побудови корпоративної культури(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Остапчук, Тетяна Петрівна; Бірюченко, Світлана Юріївна; Царук, Ірина МихайлівнаВ умовах воєнного стану в Україні спостерігається критичний відтік висококваліфікованих кадрів. Дефіцит робочої сили загострює конкуренцію між підприємствами на ринку праці, актуалізуючи потребу в інноваційних інструментах залучення талантів. За таких умов Employee Generated Content (EGC) – контент, створений працівниками, – набуває значення як перспективний цифровий інструмент HR-менеджменту. Метою статті було дослідити роль EGC у HR-менеджменті: від його використання у рекламі до впливу на корпоративну культуру підприємства. Для досягнення мети застосовано методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, абстрагування, системний підхід. Емпіричну базу сформував контент-аналіз публікацій працівників, порівняльний аналіз кейсів (Київстар, Сільпо, Аврора, EVA, Укрзолото), SWOT-аналіз EGC. У результаті дослідження визначено EGC як контент, що відображає бачення працівників через різні формати. Встановлено вплив EGC як складової та фактору розвитку корпоративної культури на бренд роботодавця. Виявлено три моделі формування EGC: програми амбасадорів, інституційні платформи, соціальний рекрутинг. Доведено, що інформація від працівників сприймається як більш надійна та достовірна. Проаналізовано механізми впливу через формування ідентичності, підтримку цінностей, адаптацію та зворотний зв’язок. Уперше комплексно досліджено EGC у контексті українського HR-менеджменту в умовах війни. Систематизовано формати та способи мотивації працівників до генерування контенту. Обґрунтовано стратегічну роль EGC як інструменту посилення бренду роботодавця. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є проведення аналітичного дослідження економії бюджету на рекрутинг шляхом використання EGC провідними українськими компаніями та аналіз медіа, які найбільш ефективно підтримують такий контент.Item ESG-менеджмент як платформа зеленої економіки регіонів в умовах повоєнного відновлення(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Зварич, Олена ІгорівнаМетою статті є обґрунтування ролі ESG-менеджменту як інституційної платформи зеленої економіки регіонів в умовах повоєнного відновлення України та розробка концептуальної моделі регіонального ESG-менеджменту. Досліджено концептуальні засади ESG-менеджменту на регіональному рівні й обґрунтовано його принципову відмінність від корпоративного ESG: якщо корпоративний ESG є інструментом управління ризиками та відносинами з інвесторами, то регіональний ESG-менеджмент є квазідержавним механізмом структурної трансформації господарського укладу цілого регіону. Визначено подвійну функцію ESG-менеджменту в умовах повоєнного відновлення: залучення міжнародного ESG-фінансування та забезпечення низьковуглецевої трансформації регіональних господарських комплексів. Проведено порівняльну оцінку ESG-готовності регіонів України за трьома групами (Захід, Центр і Північ) з урахуванням потенціалу відновлюваної енергетики, рівня цифровізації державного управління (DTI, 2024) та інвестиційної привабливості. Встановлено значну диференціацію регіонів: вища ESG-готовність характерна для регіонів Заходу та Центру, тоді як прифронтові регіони Півночі потребують базового відновлення інфраструктури з вбудованими ESG-стандартами. Запропоновано концептуальну триблокову модель регіонального ESG-менеджменту, що охоплює: діагностичний блок (формування ESG-профілю регіону за E-, S- та G-показниками), стратегічний блок (розробка ESG-орієнтованої стратегії відновлення: «зелена» індустріалізація, соціально відповідальна реінтеграція ВПО, реформа регіонального управління) та операційний блок (фінансові та управлінські інструменти: «зелені» муніципальні облігації, вуглецеве ціноутворення, ESG-рейтинги регіонів, ДПП з ESG-ковенантами, цифровий ESG-моніторинг). Розкрито синергію між ESG-менеджментом і цифровою трансформацією регіонів через е-урядування як G-компонент ESG. Доведено, що відповідність ESG-стандартам є практичною передумовою доступу до міжнародного фінансування відновлення від ЄБРР, ЄІБ та профільних фондів ЄС.Item Статистичний аналіз ефективності трансформаційних бізнес-процесів у системі управління споживчим капіталом(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Осипова, Євгенія Леонідівна; Філіпенко, Ігор ПетровичМетою статті є обґрунтування статистичного інструментарію оцінювання ефективності трансформаційних бізнес-процесів у системі управління споживчим капіталом підприємства. У дослідженні розкрито взаємозв’язок трансформаційних бізнес-процесів і споживчого капіталу як результату взаємодії підприємства зі споживачами, що проявляється у рівні задоволеності, лояльності, повторних покупок і довгостроковій цінності клієнтів. Обґрунтовано, що саме через трансформацію бізнес-процесів забезпечується формування та розвиток споживчого капіталу підприємства. Узагальнення наукових підходів до аналізу бізнес-процесів і оцінювання споживчого капіталу дозволило встановити недостатній рівень їх інтеграції в межах єдиної системи оцінювання результативності діяльності підприємства. Визначено, що наявні підходи не забезпечують комплексного врахування впливу трансформаційних змін у бізнес-процесах на параметри споживчого капіталу, що обумовлює необхідність формування інтегрованого підходу до оцінювання. У статті сформовано систему статистичних показників оцінювання споживчого капіталу, що охоплює довгострокову цінність клієнта, коефіцієнт утримання, рівень повторних покупок, середній дохід на одного клієнта, індекс задоволеності, рівень лояльності та рівень конверсії. Застосування зазначених показників забезпечує можливість комплексного відображення економічних і поведінкових характеристик клієнтської бази. Обґрунтовано використання кореляційного та регресійного аналізу, факторного аналізу, методу головних компонент, кластерного та динамічного аналізу для виявлення взаємозв’язків між параметрами бізнес-процесів і показниками споживчого капіталу. Доведено, що їх застосування забезпечує кількісне оцінювання ефективності управління та підвищує обґрунтованість прийняття управлінських рішень. Практичне значення результатів полягає у формуванні аналітичної основи для оцінювання впливу трансформаційних змін у бізнес-процесах на параметри споживчого капіталу підприємства та підвищення ефективності клієнтоорієнтованого управління.Item Економічний потенціал України в контексті повоєнного відновлення(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шепеленко, Світлана Миколаївна; Джанджгава, Наталія ВікторівнаУ статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану економічного потенціалу України в умовах воєнної трансформації, глобальної макроекономічної нестабільності та активізації євроінтеграційних процесів. Дослідження базується на системному підході до оцінювання економічного потенціалу держави як багатокомпонентної категорії, що містить виробничий, інвестиційний, трудовий, інноваційний, експортний, фінансовий та інфраструктурний потенціали. Метою статті є комплексний аналіз й оцінка сучасного стану економічного потенціалу України, визначення ключових структурних диспропорцій та обґрунтування стратегічних напрямів його посилення в умовах післявоєнного відновлення та інтеграції до Європейського Союзу. Для досягнення поставленої мети у дослідженні вирішено такі завдання: проаналізовано сучасні підходи до трактування економічного потенціалу держави; досліджено динаміку основних макроекономічних показників України; оцінено структурні компоненти економічного потенціалу; визначено ключові ризики та перспективи розвитку економіки України; обґрунтовано стратегічні напрями посилення економічного потенціалу держави. Проаналізовано ключові макроекономічні тенденції розвитку економіки України у 2020–2026 роках, включаючи динаміку валового внутрішнього продукту, інфляції, державного боргу, рівня безробіття, обсягів експорту та імпорту, міжнародних резервів, інвестиційної активності та демографічних показників. Встановлено, що, попри значні втрати економіки внаслідок повномасштабної війни, Україна демонструє поступове відновлення окремих секторів економіки, адаптацію бізнесу до кризових умов та формування нових драйверів економічного розвитку. Особливу увагу приділено оцінюванню структурних диспропорцій економічного потенціалу, зокрема критичній залежності від сировинного експорту, зниженню промислового виробництва, скороченню трудового потенціалу внаслідок міграційних процесів і руйнування інфраструктури. Доведено, що одним із ключових напрямів посилення економічного потенціалу України є цифровізація економіки, розвиток оборонно-промислового комплексу, інтеграція до європейських виробничих ланцюгів та стимулювання високотехнологічних секторів.Item Методичний підхід до оцінювання ефективності бренду банків України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Морозова, Надія Леонідівна; Годлевський, Максим ОлексійовичМетою дослідження є розробка та апробація методичного підходу до комплексного оцінювання ефективності бренду банків України на основі показників банківської статистики з урахуванням рівня їх цифрової зрілості. У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти оцінювання ефективності бренду банків України в умовах цифрової трансформації фінансового сектора. Обґрунтовано, що традиційні підходи до оцінювання бренду, які базуються на суб’єктивних маркетингових даних або фінансових оцінках вартості бренду, є недостатньо адаптованими до специфіки банківської діяльності та не враховують вплив цифровізації. Запропоновано методичний підхід до комплексного оцінювання ефективності бренду банків, який базується на використанні виключно об’єктивних показників офіційної статистики НБУ. Оцінювання здійснюється за чотирма ключовими складовими: масштаб і видимість бренду, довіра та лояльність клієнтів, фінансова стійкість і сприйнята якість, а також цифрова зрілість. Сформовано систему показників для кожного блоку, що забезпечує порівнюваність результатів між банками та можливість їх інтеграції у системи ризик-менеджменту. На основі запропонованого методичного підходу проведено кластеризацію банків України за рівнем ефективності бренду із використанням трирівневої шкали. Виявлено ключові закономірності розвитку банківського сектора, зокрема диспропорцію між масштабом банку та рівнем його цифрової зрілості, а також недостатній рівень довіри клієнтів у значної частини установ. Встановлено, що найбільш ефективні моделі демонструють банки, які поєднують високий рівень цифровізації, фінансову стійкість і клієнтоорієнтованість. Доведено, що цифрова зрілість є ключовим фактором формування ефективного банківського бренду та його конкурентоспроможності в сучасних умовах. Практична значущість результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу для порівняльного аналізу банків, формування стратегій бренд-менеджменту та інтеграції у регуляторні інструменти оцінки стійкості банківської системи. Наукова новизна запропонованого дослідження полягає у розробці та апробації методичного підходу до оцінювання ефективності бренду банків України, який базується на чотирьох інтегральних складових (масштаб і видимість, довіра та лояльність, сприйнята якість і стійкість, цифрова зрілість) і використовує лише офіційні кількісні показники Національного банку України. Такий підхід дозволяє усунути суб’єктивізм традиційних методик і забезпечити високу практичну застосовність результатів в умовах цифрової трансформації банківського сектору.