Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2517

Browse

Now showing 1 - 20 of 67

Економічна ефективність впровадження мобільних енергоефективних установок пожежогасіння в системах локальної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кліменко, Олена Миколаївна; Карпенко, Юрій Васильович
У статті досліджено економічні аспекти підвищення ефективності систем пожежогасіння в умовах зростання вимог до ресурсозбереження та енергоефективності функціонування об’єктів локальної безпеки. Особливу увагу приділено порівнянню традиційних технічних рішень і мобільних енергоефективних установок пожежогасіння, що базуються на використанні альтернативних принципів подачі вогнегасних речовин. Метою дослідження є розроблення методичного підходу до оцінювання економічної ефективності мобільних енергоефективних установок пожежогасіння з урахуванням ресурсних і експлуатаційних параметрів. Методичну основу становлять методи порівняльного аналізу, розрахунково-аналітичні підходи та елементи техніко-економічного моделювання. Оцінювання ефективності здійснюється на основі системи показників, що охоплює витрати енергоресурсів, вогнегасних речовин, експлуатаційні витрати, а також тривалість процесу ліквідації пожежі. Узагальнювальний показник дає змогу визначити сукупні витрати на один цикл пожежогасіння та розрахувати відносний економічний ефект. У процесі дослідження враховано технологічну особливість інноваційної установки, яка передбачає подачу води у поєднанні з вуглекислим газом, що виконує функцію витіснювача та додаткового вогнегасного агента, який забезпечує підвищення ефективності гасіння. За результатами проведених розрахунків і порівняльного аналізу встановлено, що використання мобільних енергоефективних установок дає змогу знизити сукупні витрати, скоротити споживання ресурсів і зменшити тривалість ліквідації пожеж. Запропоновано узагальнену модель оцінювання економічного ефекту, яка забезпечує комплексний облік технічних і економічних параметрів функціонування систем пожежогасіння. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для обґрунтування управлінських рішень щодо впровадження енергоефективних технологій у системах локальної безпеки.
Оцінка економічної ефективності впровадження автоматизованих стабілізаційних систем у транспортно-логістичних підприємствах
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мащенко, Марина Анатоліївна; Казнієнко, Олександр Олександрович
У статті досліджено теоретико-методичні підходи до оцінювання економічної ефективності впровадження автоматизованих стабілізаційних систем причепів транспортних засобів у діяльність транспортно-логістичних підприємств. Метою статті є обґрунтування методичних підходів до оцінювання економічної ефективності впровадження автоматизованих стабілізаційних систем причепів транспортних засобів та визначення їх впливу на зниження експлуатаційних витрат, підвищення продуктивності перевезень і конкурентоспроможності транспортно-логістичних підприємств. Обґрунтовано економічні передумови використання стабілізаційних систем як інструменту підвищення безпеки перевезень, зниження експлуатаційних витрат та мінімізації втрат від транспортних ризиків. Визначено основні напрями економічного ефекту від впровадження стабілізаційних систем, зокрема скорочення простоїв транспортних засобів, зменшення витрат на ремонт рухомого складу, підвищення рівня збереження вантажів та зниження страхових витрат підприємств. Запропоновано систему показників оцінювання економічної ефективності впровадження автоматизованих стабілізаційних систем у транспортно-логістичних підприємствах. Доведено, що інтеграція стабілізаційних систем у цифрову інфраструктуру підприємств на основі технологій IoT та ADAS сприяє підвищенню ефективності управління логістичними процесами та формуванню конкурентних переваг підприємств у сфері транспортно-логістичних послуг.
Статистичний аналіз ефективності трансформаційних бізнес-процесів у системі управління споживчим капіталом
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Осипова, Євгенія Леонідівна; Філіпенко, Ігор Петрович
Метою статті є обґрунтування статистичного інструментарію оцінювання ефективності трансформаційних бізнес-процесів у системі управління споживчим капіталом підприємства. У дослідженні розкрито взаємозв’язок трансформаційних бізнес-процесів і споживчого капіталу як результату взаємодії підприємства зі споживачами, що проявляється у рівні задоволеності, лояльності, повторних покупок і довгостроковій цінності клієнтів. Обґрунтовано, що саме через трансформацію бізнес-процесів забезпечується формування та розвиток споживчого капіталу підприємства. Узагальнення наукових підходів до аналізу бізнес-процесів і оцінювання споживчого капіталу дозволило встановити недостатній рівень їх інтеграції в межах єдиної системи оцінювання результативності діяльності підприємства. Визначено, що наявні підходи не забезпечують комплексного врахування впливу трансформаційних змін у бізнес-процесах на параметри споживчого капіталу, що обумовлює необхідність формування інтегрованого підходу до оцінювання. У статті сформовано систему статистичних показників оцінювання споживчого капіталу, що охоплює довгострокову цінність клієнта, коефіцієнт утримання, рівень повторних покупок, середній дохід на одного клієнта, індекс задоволеності, рівень лояльності та рівень конверсії. Застосування зазначених показників забезпечує можливість комплексного відображення економічних і поведінкових характеристик клієнтської бази. Обґрунтовано використання кореляційного та регресійного аналізу, факторного аналізу, методу головних компонент, кластерного та динамічного аналізу для виявлення взаємозв’язків між параметрами бізнес-процесів і показниками споживчого капіталу. Доведено, що їх застосування забезпечує кількісне оцінювання ефективності управління та підвищує обґрунтованість прийняття управлінських рішень. Практичне значення результатів полягає у формуванні аналітичної основи для оцінювання впливу трансформаційних змін у бізнес-процесах на параметри споживчого капіталу підприємства та підвищення ефективності клієнтоорієнтованого управління.
ESG-менеджмент як платформа зеленої економіки регіонів в умовах повоєнного відновлення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Зварич, Олена Ігорівна
Метою статті є обґрунтування ролі ESG-менеджменту як інституційної платформи зеленої економіки регіонів в умовах повоєнного відновлення України та розробка концептуальної моделі регіонального ESG-менеджменту. Досліджено концептуальні засади ESG-менеджменту на регіональному рівні й обґрунтовано його принципову відмінність від корпоративного ESG: якщо корпоративний ESG є інструментом управління ризиками та відносинами з інвесторами, то регіональний ESG-менеджмент є квазідержавним механізмом структурної трансформації господарського укладу цілого регіону. Визначено подвійну функцію ESG-менеджменту в умовах повоєнного відновлення: залучення міжнародного ESG-фінансування та забезпечення низьковуглецевої трансформації регіональних господарських комплексів. Проведено порівняльну оцінку ESG-готовності регіонів України за трьома групами (Захід, Центр і Північ) з урахуванням потенціалу відновлюваної енергетики, рівня цифровізації державного управління (DTI, 2024) та інвестиційної привабливості. Встановлено значну диференціацію регіонів: вища ESG-готовність характерна для регіонів Заходу та Центру, тоді як прифронтові регіони Півночі потребують базового відновлення інфраструктури з вбудованими ESG-стандартами. Запропоновано концептуальну триблокову модель регіонального ESG-менеджменту, що охоплює: діагностичний блок (формування ESG-профілю регіону за E-, S- та G-показниками), стратегічний блок (розробка ESG-орієнтованої стратегії відновлення: «зелена» індустріалізація, соціально відповідальна реінтеграція ВПО, реформа регіонального управління) та операційний блок (фінансові та управлінські інструменти: «зелені» муніципальні облігації, вуглецеве ціноутворення, ESG-рейтинги регіонів, ДПП з ESG-ковенантами, цифровий ESG-моніторинг). Розкрито синергію між ESG-менеджментом і цифровою трансформацією регіонів через е-урядування як G-компонент ESG. Доведено, що відповідність ESG-стандартам є практичною передумовою доступу до міжнародного фінансування відновлення від ЄБРР, ЄІБ та профільних фондів ЄС.
EGC у HR-менеджменті: від реклами до побудови корпоративної культури
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Остапчук, Тетяна Петрівна; Бірюченко, Світлана Юріївна; Царук, Ірина Михайлівна
В умовах воєнного стану в Україні спостерігається критичний відтік висококваліфікованих кадрів. Дефіцит робочої сили загострює конкуренцію між підприємствами на ринку праці, актуалізуючи потребу в інноваційних інструментах залучення талантів. За таких умов Employee Generated Content (EGC) – контент, створений працівниками, – набуває значення як перспективний цифровий інструмент HR-менеджменту. Метою статті було дослідити роль EGC у HR-менеджменті: від його використання у рекламі до впливу на корпоративну культуру підприємства. Для досягнення мети застосовано методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, абстрагування, системний підхід. Емпіричну базу сформував контент-аналіз публікацій працівників, порівняльний аналіз кейсів (Київстар, Сільпо, Аврора, EVA, Укрзолото), SWOT-аналіз EGC. У результаті дослідження визначено EGC як контент, що відображає бачення працівників через різні формати. Встановлено вплив EGC як складової та фактору розвитку корпоративної культури на бренд роботодавця. Виявлено три моделі формування EGC: програми амбасадорів, інституційні платформи, соціальний рекрутинг. Доведено, що інформація від працівників сприймається як більш надійна та достовірна. Проаналізовано механізми впливу через формування ідентичності, підтримку цінностей, адаптацію та зворотний зв’язок. Уперше комплексно досліджено EGC у контексті українського HR-менеджменту в умовах війни. Систематизовано формати та способи мотивації працівників до генерування контенту. Обґрунтовано стратегічну роль EGC як інструменту посилення бренду роботодавця. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є проведення аналітичного дослідження економії бюджету на рекрутинг шляхом використання EGC провідними українськими компаніями та аналіз медіа, які найбільш ефективно підтримують такий контент.
Управління вибором механізмів фінансування експорту підприємства в умовах глобальної невизначеності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Моісеєнко, Тетяна Євгенівна; Небісь, Віталій Полікарпович
Актуальність дослідження зумовлена зростанням нестабільності світового економічного середовища, посиленням геополітичних ризиків, порушенням логістичних ланцюгів, коливанням валютних курсів і зміною умов доступу підприємств до фінансових ресурсів. За таких обставин вибір механізму фінансування експорту набуває стратегічного значення, оскільки безпосередньо впливає на ліквідність підприємства, рівень ризику зовнішньоекономічних операцій, швидкість обігу капіталу та конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Традиційні підходи, що орієнтуються переважно на мінімізацію вартості фінансування, уже не забезпечують належної ефективності в умовах глобальної невизначеності. Це зумовлює необхідність формування нових науково обґрунтованих підходів до управління фінансовими рішеннями у сфері експорту. Мета статті полягає у розробці комплексного підходу до управління вибором механізмів фінансування експорту підприємства в умовах глобальної невизначеності. У дослідженні використано методи класифікації, порівняльного аналізу, системного підходу, узагальнення та сценарного аналізу. Інформаційну базу становлять наукові праці українських і зарубіжних учених, аналітичні матеріали міжнародних організацій, звіти фінансових установ та узагальнені практики підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За результатами дослідження систематизовано сучасні механізми фінансування експорту за критеріями економічних функцій, рівня ризикозахищеності, впливу на ліквідність та управлінської доцільності. Виокремлено основні групи факторів, що визначають вибір фінансового інструменту: контрактні, фінансові, ризикові, ринкові й інституційні. Розроблено матрицю вибору механізмів фінансування залежно від рівня ризику операції та потреби підприємства у ліквідності. Запропоновано інтегрований алгоритм прийняття управлінського рішення щодо фінансового супроводу експортного контракту. Встановлено, що в умовах глобальної нестабільності критерієм ефективності фінансового рішення виступає не лише мінімізація витрат на залучення ресурсу, а й здатність обраного механізму забезпечити стійкість операції та знизити ймовірність критичних втрат. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісного підходу до управління вибором механізмів фінансування експорту на основі поєднання критеріїв прибутковості, ризикозахищеності, ліквідності та стратегічних цілей розвитку підприємства. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання підприємствами під час планування експортних контрактів і побудові системи фінансового менеджменту.
Функціонально-організаційні моделі митних інституцій в Східній Європі та Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Герчаківський, Святослав Дем’янович; Косс, Сергій Вадимович
У статті досліджено особливості функціональної та організаційної побудови митних органів в Україні та країнах Східної Європи, які мають суміжні з нею кордони в умовах гібридних викликів і загроз. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю синхронізації вітчизняних підходів побудови митних органів з європейськими прототипами, які характеризуються посиленням безпекового функціоналу та наданням правоохоронного статусу і повноважень митницям. Метою статті є обґрунтування теоретико-правових і прикладних засад трансформації системи митних інституцій в Україні на основі визначення організаційних та функціональних компонент діяльності митних органів деяких країн Східної Європи. Методологічну основу дослідження становить поєднання системного, функціонального та порівняльного підходів, що дозволяє комплексно оцінити організацію діяльності митних органів у деяких країнах-сусідах. У процесі дослідження проаналізовано генезис організаційної побудови митних органів в Україні, зроблено наголос на проблемних аспектах об’єднання митних та податкових органів. Встановлено, що функціонування української митниці у складі Міністерства доходів і зборів та Державної фіскальної служби було невдалими інституційними експериментами. Висвітлено особливості законодавчих новацій у частині створення спеціального правоохоронного підрозділу Держмитслужби із наданням повноважень щодо оперативно-розшукової діяльності. Проаналізовано організаційні аспекти побудови митних інституцій в Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії, Молдові та ідентифіковано наявність повноцінних, змішаних та інтегрованих правоохоронних моделей функціонування митниць в цих державах. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у формуванні теоретико-правового підходу аналізу проблем формування митних органів в Україні та деяких країнах ЄС, що базується на аналізі історичних, функціональних, організаційних та законодавчих засад побудови моделей митних інституцій безпекового напрямку. Запропоновано реалізувати в Україні змішану модель функціонування митних інституцій, що базується на компромісі щодо утворення спеціального правоохоронного підрозділу із повноваженнями розслідування та слідства. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні ефективної моделі митних органів в Україні, що відповідає засадам європейського співтовариства.
Сучасні тенденції кредитування підприємств України в умовах воєнних викликів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Новосьолова, Олена Сергіївна
Кредитування підприємств є важливою складовою фінансового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання, підтримання їх ліквідності, фінансування оборотного капіталу та інвестиційного розвитку. В умовах повномасштабної війни значення доступу бізнесу до банківських ресурсів істотно зростає, оскільки кредит стає одним із ключових інструментів адаптації підприємств до воєнних, логістичних, енергетичних і макроекономічних викликів. Попри наявність наукових праць, присвячених банківському кредитуванню та його трансформації в умовах нестабільності, питання сучасних тенденцій кредитування підприємств в Україні, його структурних параметрів, галузевої спрямованості, строкових характеристик і ролі державної підтримки залишаються недостатньо комплексно висвітленими. Мета дослідження – оцінити сучасний стан кредитування підприємств в Україні, проаналізувати його обсяги, структуру й основні тенденції розвитку, а також визначити ключові проблеми і перспективи банківського фінансування суб’єктів господарювання. У дослідженні використано методи теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, статистичного та структурно-динамічного аналізу, а також табличного і графічного подання даних. Інформаційну базу становили офіційні статистичні та аналітичні матеріали Національного банку України, Міністерства фінансів України, Фонду розвитку підприємництва та праці вітчизняних науковців. Встановлено, що сектор нефінансових корпорацій зберігав провідні позиції у структурі кредитного портфеля банківської системи, однак частка кредитів, наданих підприємствам, у ВВП загалом мала низхідну динаміку, що свідчить про послаблення ролі банківського кредиту у фінансуванні реального сектора економіки. Виявлено високий рівень галузевої концентрації кредитних ресурсів, зосереджених переважно у торгівлі, переробній промисловості та сільському господарстві. Доведено переважання коротко- і середньострокових кредитів за відносно низької частки довгострокового фінансування. Визначено, що динаміка процентних ставок за новими кредитами формувалася під впливом параметрів грошово-кредитного регулювання, кредитного ризику та загальної макроекономічної невизначеності. Також встановлено послаблення інтенсивності припливу нових кредитних ресурсів до підприємницького сектора у відносному вимірі. Обґрунтовано важливу роль програми «Доступні кредити 5–7–9 %» у збереженні доступу бізнесу до банківських ресурсів і підтриманні кредитної активності. Результати дослідження можуть бути використані для обґрунтування заходів щодо розширення доступу підприємств до кредитних ресурсів, удосконалення механізмів.
Сучасний стан небанківських фінансових установ України та його вплив на формування їх інвестиційного потенціалу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чернявський, Георгій Миколайович
У статті досліджено сучасний стан небанківських фінансових установ України й обґрунтовано його вплив на формування їх інвестиційного потенціалу. Емпіричну базу становлять офіційні матеріали НБУ за 2024–2025 роки, Звіт про фінансову стабільність, Стратегія розвитку фінансового сектора України, нормативно-правові акти, дані НКЦПФР щодо недержавного пенсійного забезпечення, матеріали OECD, IMF, World Bank та Financial Stability Board. Методичну основу становлять аналіз і синтез, структурно-функціональний, порівняльний, індикаторний та сегментний підходи. Доведено, що інвестиційний потенціал НФУ формується під впливом ресурсної бази, якості активів, прибутковості, достатності капіталу, регуляторної дисципліни, ризикового профілю та управлінської спроможності установ. Установлено нерівномірність розвитку сегментів: страхові компанії посилюють ресурсну й інвестиційну базу, фінансові компанії зберігають операційну активність, тоді як кредитні спілки та ломбарди мають обмежений потенціал через звуження активів або погіршення рентабельності. Обґрунтовано подвійний вплив сучасного стану небанківського фінансового сектора: регуляторне очищення ринку та зростання активів окремих сегментів підвищують якість інституційного середовища, натомість воєнні ризики, скорочення кількості установ і слабкість довгострокових ресурсів стримують інвестиційну активність. Запропоновано авторське узагальнення факторів формування інвестиційного потенціалу НФУ, що дає змогу поєднати фінансові показники, регуляторні вимоги, ризикові обмеження та управлінські рішення в єдину аналітичну логіку. Наукова новизна полягає у виокремленні структурно-індикаторного підходу до інтерпретації впливу сучасного стану НФУ через ресурсний, інституційний, прибутковий, ризиковий, регуляторний та управлінський контури. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для аналітичного супроводу управління інвестиційним потенціалом НФУ, формування індикаторів ефективності, раннього попередження інвестиційних ризиків і стратегії підвищення конкурентоспроможності НФУ.
Методичний підхід до оцінювання ефективності бренду банків України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Морозова, Надія Леонідівна; Годлевський, Максим Олексійович
Метою дослідження є розробка та апробація методичного підходу до комплексного оцінювання ефективності бренду банків України на основі показників банківської статистики з урахуванням рівня їх цифрової зрілості. У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти оцінювання ефективності бренду банків України в умовах цифрової трансформації фінансового сектора. Обґрунтовано, що традиційні підходи до оцінювання бренду, які базуються на суб’єктивних маркетингових даних або фінансових оцінках вартості бренду, є недостатньо адаптованими до специфіки банківської діяльності та не враховують вплив цифровізації. Запропоновано методичний підхід до комплексного оцінювання ефективності бренду банків, який базується на використанні виключно об’єктивних показників офіційної статистики НБУ. Оцінювання здійснюється за чотирма ключовими складовими: масштаб і видимість бренду, довіра та лояльність клієнтів, фінансова стійкість і сприйнята якість, а також цифрова зрілість. Сформовано систему показників для кожного блоку, що забезпечує порівнюваність результатів між банками та можливість їх інтеграції у системи ризик-менеджменту. На основі запропонованого методичного підходу проведено кластеризацію банків України за рівнем ефективності бренду із використанням трирівневої шкали. Виявлено ключові закономірності розвитку банківського сектора, зокрема диспропорцію між масштабом банку та рівнем його цифрової зрілості, а також недостатній рівень довіри клієнтів у значної частини установ. Встановлено, що найбільш ефективні моделі демонструють банки, які поєднують високий рівень цифровізації, фінансову стійкість і клієнтоорієнтованість. Доведено, що цифрова зрілість є ключовим фактором формування ефективного банківського бренду та його конкурентоспроможності в сучасних умовах. Практична значущість результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу для порівняльного аналізу банків, формування стратегій бренд-менеджменту та інтеграції у регуляторні інструменти оцінки стійкості банківської системи. Наукова новизна запропонованого дослідження полягає у розробці та апробації методичного підходу до оцінювання ефективності бренду банків України, який базується на чотирьох інтегральних складових (масштаб і видимість, довіра та лояльність, сприйнята якість і стійкість, цифрова зрілість) і використовує лише офіційні кількісні показники Національного банку України. Такий підхід дозволяє усунути суб’єктивізм традиційних методик і забезпечити високу практичну застосовність результатів в умовах цифрової трансформації банківського сектору.
Аудиторська перевірка як інструмент контролю податкової політики підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Слюніна, Тетяна Леонідівна; Плетньова, Єлизавета Сергіївна
У статті досліджено роль аудиторської перевірки у системі контролю податкової політики підприємства в сучасних економічних умовах. Актуальність обраної теми зумовлена постійними змінами податкового законодавства, підвищенням вимог до прозорості фінансово-господарської діяльності підприємств, а також необхідністю забезпечення достовірності податкової звітності та своєчасного виконання податкових зобов’язань. У сучасних умовах ефективне управління податковою політикою є важливим чинником фінансової стабільності підприємства, його конкурентоспроможності та мінімізації ризиків застосування штрафних санкцій з боку контролюючих органів. У роботі розкрито економічну сутність податкової політики підприємства, визначено її основні цілі, принципи формування та значення для забезпечення стабільного розвитку суб’єкта господарювання. Особливу увагу приділено податковому плануванню як складовій податкової політики, що спрямована на оптимізацію податкових платежів у межах чинного законодавства, зниження податкового навантаження та ефективне використання фінансових ресурсів підприємства. Досліджено місце аудиторської перевірки в системі фінансового контролю підприємства. Визначено, що аудит є важливим інструментом оцінки правильності нарахування податків, перевірки достовірності податкової звітності, контролю дотримання вимог податкового законодавства та виявлення потенційних податкових ризиків. Проаналізовано основні напрями аудиторської перевірки, серед яких перевірка податкових розрахунків, аналіз первинної документації, оцінка облікової політики та використання аналітичних процедур. У статті також розглянуто методику проведення аудиту податкових розрахунків, яка містить етапи планування, збору інформації, оцінки ризиків, перевірки первинних документів та узагальнення результатів перевірки. Обґрунтовано, що своєчасне проведення аудиторської перевірки сприяє підвищенню якості податкового обліку, забезпечує достовірність фінансової інформації та знижує ризик виникнення податкових порушень.
Економічний потенціал України в контексті повоєнного відновлення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шепеленко, Світлана Миколаївна; Джанджгава, Наталія Вікторівна
У статті здійснено комплексний аналіз сучасного стану економічного потенціалу України в умовах воєнної трансформації, глобальної макроекономічної нестабільності та активізації євроінтеграційних процесів. Дослідження базується на системному підході до оцінювання економічного потенціалу держави як багатокомпонентної категорії, що містить виробничий, інвестиційний, трудовий, інноваційний, експортний, фінансовий та інфраструктурний потенціали. Метою статті є комплексний аналіз й оцінка сучасного стану економічного потенціалу України, визначення ключових структурних диспропорцій та обґрунтування стратегічних напрямів його посилення в умовах післявоєнного відновлення та інтеграції до Європейського Союзу. Для досягнення поставленої мети у дослідженні вирішено такі завдання: проаналізовано сучасні підходи до трактування економічного потенціалу держави; досліджено динаміку основних макроекономічних показників України; оцінено структурні компоненти економічного потенціалу; визначено ключові ризики та перспективи розвитку економіки України; обґрунтовано стратегічні напрями посилення економічного потенціалу держави. Проаналізовано ключові макроекономічні тенденції розвитку економіки України у 2020–2026 роках, включаючи динаміку валового внутрішнього продукту, інфляції, державного боргу, рівня безробіття, обсягів експорту та імпорту, міжнародних резервів, інвестиційної активності та демографічних показників. Встановлено, що, попри значні втрати економіки внаслідок повномасштабної війни, Україна демонструє поступове відновлення окремих секторів економіки, адаптацію бізнесу до кризових умов та формування нових драйверів економічного розвитку. Особливу увагу приділено оцінюванню структурних диспропорцій економічного потенціалу, зокрема критичній залежності від сировинного експорту, зниженню промислового виробництва, скороченню трудового потенціалу внаслідок міграційних процесів і руйнування інфраструктури. Доведено, що одним із ключових напрямів посилення економічного потенціалу України є цифровізація економіки, розвиток оборонно-промислового комплексу, інтеграція до європейських виробничих ланцюгів та стимулювання високотехнологічних секторів.
Strategic Financial Mechanisms for Ensuring Efficient Employment and Labor Market Stability: The Case of Azerbaijan
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Валієва, Лала Мааріф; Аббасов, Вахід Гаджибей
У статті проведено комплексне теоретико-методологічне дослідження стратегічних фінансових механізмів, спрямованих на забезпечення ефективної зайнятості та стабільності ринку праці в Азербайджані в умовах структурної трансформації 2025 року. Обґрунтовано, що перехід до постнафтової моделі розвитку потребує радикальної зміни парадигми державного регулювання: від пасивного соціального захисту до активного фінансового стимулювання створення високопродуктивних робочих місць. Авторами ідентифіковано та детально проаналізовано «парадокс людського капіталу», який полягає у структурному дисбалансі між капіталомістким нафтогазовим сектором і працемісткими ненафтовими галузями. Встановлено, що, незважаючи на домінуючу частку нафтового сектора у формуванні ВВП та експортних доходів, його потенціал щодо поглинання робочої сили залишається критично низьким, що створює тиск на державний бюджет. У межах дослідження оцінено ефективність Фонду страхування від безробіття та запропоновано механізми його трансформації в інструмент активної підтримки ринку праці через субсидування заробітної плати та фінансування програм перекваліфікації. Особливу увагу приділено фіскальним стимулам для малого та середнього підприємництва (МСП) як основного драйвера ненафтового зростання. Авторами розроблено стратегічну матрицю вибору фінансових інструментів, що охоплює податкові пільги, кредитну експансію та впровадження FinTech-рішень для формалізації самозайнятості. Окремий акцент зроблено на фінансовому забезпеченні реінтеграції територій Карабаху та Східного Зангезуру, де створення спеціальних економічних зон та пільгове кредитування розглядаються як ключові чинники залучення людського капіталу. Результати дослідження доводять, що сталий розвиток в умовах цифровізації економіки можливий лише за умови інтеграції інноваційних фінансових інструментів у загальну стратегію забезпечення якісної зайнятості.
Інтеграція українського біржового ринку до європейського простору
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сем’яник, Вікторія Олексіївна; Козачок, Софія Олександрівна; Петик, Любов Орестівна
Набуття Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу у 2022 р. визначило нові стратегічні завдання для всіх секторів фінансової системи країни, у тому числі для біржового ринку. Метою статті є дослідження поточного стану та ключових тенденцій розвитку українського фондового ринку, виявлення головних перешкод його інтеграції до єдиного ринку капіталів ЄС (Capital Markets Union – CMU), а також розробка науково обґрунтованої моделі та плану заходів із гармонізації на 2024–2027 рр. У роботі застосовано методи порівняльного, статистичного та нормативно-порівняльного аналізу, а також структурного моделювання. За результатами проведеного дослідження встановлено, що біржовий ринок України характеризується структурною деформованістю: у загальному обсязі торгів цінними паперами домінують облігації внутрішньої державної позики (ОВДП – близько 79,8 % у 2024 р.), тоді як частка акцій є незначною (3,4 %). Капіталізація ринку у 2024 р. становила 373,5 млрд грн, що майже вдвічі менше порівняно з 2021 р. та приблизно у 1200 разів нижче, ніж сукупна капіталізація ринків ЄС. Порівняльний аналіз Фондової біржі ПФТС і Варшавської фондової біржі (WSE) виявив суттєве відставання за всіма ключовими параметрами: кількістю емітентів, капіталізацією, регуляторною відповідністю та доступністю для іноземних інвесторів. Систематизовано вісім груп перешкод інтеграції, серед яких найбільш критичними визначено: неповну транспозицію директив ЄС (MiFID II, MAR, CSDR), збереження валютних обмежень в умовах воєнного стану, безпекові ризики та інституційну відокремленість НКЦПФР від структур ESMA. Розроблено трирівневу модель поетапної інтеграції (правова гармонізація – інституційна інтеграція – ринкова інтеграція) і запропоновано комплексний план гармонізаційних заходів із чіткими строками та відповідальними органами. Зроблено висновок про те, що системна реалізація запропонованих заходів забезпечить підготовку фондового ринку України до повноцінного функціонування в рамках єдиного ринку капіталів ЄС та сприятиме залученню іноземних інвестицій у відновлення країни.
Інструменти податкового стимулювання суб’єктів господарювання в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дубовик, Ольга Юхимівна
У статті досліджено інструменти податкового стимулювання суб’єктів господарювання в Україні в умовах структурних трансформацій економіки, воєнного стану та потреби повоєнного відновлення. Актуальність теми зумовлена забезпеченням пошуку балансу між фіскальними інтересами держави та підтримкою бізнесу через податкові пільги, спеціальні режими оподаткування та інституційні механізми стимулювання. Але через низьку ефективність механізмів контролю і аудиту податкових пільг залишаються невирішеними проблеми співвідношення податкових втрат під час стимулювання суб’єктів господарювання та вигоди для економіки і соціуму, які потребують подальшого дослідження. Метою статті є визначення основних інструментів системи податкового стимулювання суб’єктів господарювання в Україні та програмування напрямів її розвитку на середньо- та довгострокову перспективу. У межах дослідження використано системний, порівняльний і структурно-логічний підходи, що дало змогу розкрити сутність категорій «податкові інструменти» та «податкові стимули», а також оцінити їх практичну роль у формуванні економічної поведінки бізнесу. Автором проаналізовано сучасні форми податкового стимулювання, зокрема спрощену систему оподаткування, спеціальні режими Дія.City та Defense City, індустріальні парки, а також виокремлено деякі податкові пільги для пріоритетних галузей економіки. Показано, що податкові інструменти можуть забезпечити відчутний стимулюючий ефект лише за умови їхньої цільової спрямованості, прозорості, обмеженості в часі та належного контролю за використанням. Водночас нецільове застосування пільг призводить до значних бюджетних втрат і не завжди супроводжується очікуваним економічним ефектом. За результатами дослідження доведено, що система податкового стимулювання в Україні потребує подальшого регулярного вдосконалення через уніфікацію пільг, підвищення їх адресності, запровадження оцінювання ефективності та посилення прозорості.
Удосконалення підходів до оцінювання ризиків міжбанківських операцій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Война, Андрій Олександрович
У статті досліджено теоретичні підходи до трактування та класифікації ризиків, що притаманні міжбанківським операціям, з боку наукової спільноти та фінансових установ. Методологічною основою роботи є концептуальний аналіз підходів і моделей українських та зарубіжних науковців, а також сучасних світових практик оцінювання міжбанківських ризиків. Здійснено порівняльний аналіз широкого спектра методів, проведено їх систематизацію та класифікацію. Особливу увагу приділено дискримінантним методам, що базуються на історичних показниках фінансових установ. На основі аналізу наукових досліджень і власних розрахунків показано, що дефолт банку з економічних причин не може бути надійно визначений на основі статичних показників унаслідок впливу як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, що зумовлює необхідність удосконалення підходів до управління ризиками. Наукова новизна полягає у розробленні підходу до оцінки ризику банків у частині міжбанківських операцій на основі матриці «показник покриття ліквідністю (LCR) – індекс фінансового стресу» у поєднанні з полісценарним підходом до прогнозування та аналізу грошових потоків. Такий підхід дозволяє забезпечити раннє виявлення прихованих загроз і кількісну оцінку рівня ризику, притаманного фінансовій установі. Практичні висновки можуть бути використані фінансовими установами при аналізі банків-контрагентів, управлінні ліквідністю, міжбанківському кредитуванні та встановленні міжбанківських лімітів, а також регуляторами з метою вдосконалення предиктивних підходів до оцінювання життєздатності фінансових установ, мінімізації негативних наслідків фінансових шоків і забезпечення довгострокової стабільності фінансової системи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з формалізацією математичних і статистичних моделей оцінювання ризиків міжбанківських операцій, зокрема із застосуванням методів штучного інтелекту та аналізу великих даних, а також із поглибленням економічної інтерпретації отриманих результатів.
Імплементація стандартів HAZMAT-логістики США у парадигму циркулярної економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Полиняк, Володимир Васильович
Статтю присвячено вдосконаленню логістики небезпечних вантажів в Україні в умовах економічної трансформації та переходу до циркулярної моделі розвитку. Метою є розробка інтегрованої моделі імплементації стандартів HAZMAT-логістики США на основі ризик-орієнтованого підходу, цифрового контролю та принципів циркулярної економіки. Методологія дослідження ґрунтується на синтезі міжнародних регуляторних підходів, зокрема стандартів Адміністрації з безпеки трубопровідного транспорту та небезпечних матеріалів (PipelineandHazardousMaterialsSafetyAdministration, PHMSA) та концепцій циркулярних ланцюгів постачання, із застосуванням методів порівняльного аналізу, узагальнення кейсів і моделювання. Встановлено, що українська система HAZMAT-логістики характеризується фрагментарністю контролю, недостатньою інфраструктурою та низьким рівнем цифровізації. Запропоновано інтегровану модель імплементації стандартів HAZMAT-логістики США в українську систему логістичної діяльності. Модель охоплює регуляторний, цифровий і циркулярний контури управління, забезпечує синергетичний ефект, сприяючи підвищенню безпеки та ресурсоефективності. Практична цінність результатів дослідження, викладеного у статті, полягає у формуванні рекомендацій для держави, бізнесу та логістичних операторів. Перспективи досліджень пов’язані з розвитком цифрових платформ і застосуванням штучного інтелекту в HAZMAT-логістиці.
Формування забезпечувального механізму процесів розвитку підприємства як соціально-економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Давидова, Оксана Юріївна; Балацька, Наталя Юріївна
Мета статті полягає у проведенні аналізу теоретико-методологічних аспектів еволюційного розвитку підприємства та формування забезпечувального механізму процесів розвитку підприємства як соціально-економічної системи. При прискоренні інтеграції економіки України у світову економічну систему, в умовах процесів світової глобалізації і зростання складності економіки, все більш актуальною темою досліджень є забезпечення ефективного розвитку підприємств. Встановлено діалектичний зв'язок між процесами зростання і розвитку, що, з одного боку, не виключає можливість їх відокремленості, з іншого – відображає їх взаємну обумовленість. Для відображення цього зв’язку запропоновано використовувати поняття «комутований процес зростання/розвитку».Виходячи з аналізу законів і закономірностей розвитку встановлено, що процесу розвитку підприємства як нелінійної динамічної системи властиві хвилеподібність та еволюційність. Аргументовано, що варіативність розвитку підприємства ресторанного бізнесу стає очевидною тільки в тому випадку, коли сформована певна платформа, у площині якої інтегруються структурні елементи, які в сукупності формують забезпечувальний механізм розвитку підприємства. Обґрунтовано, що міцність енергетичного базису забезпечувального механізму розвитку підприємства визначає «траєкторію» його руху в координатах «зростання/розвиток». Під час формування забезпечувального механізму розвитку підприємства пріоритетного значення набувають питання врахування певних закономірностей розвитку, до яких належать основні принципи системи; сформовано систему принципів (динамічної рівноваги, оптимальності, змінюваності, фрактальності, логічності, адаптації, системності, синергізму, науковості інформаційної забезпеченості, соціокультурного забезпечення), домінуючим серед яких відповідно до теорії економічного зростання розвитку визнано принцип синергізму.Розглядаючи розвиток підприємства з позицій нелінійної динамічної системи, охарактеризовано адаптаційну та біфуркаційну моделі, а також визначено основні елементи еволюційного процесу розвитку соціально-економічної системи.
Фінансова державна підтримка сталого розвитку підприємств авіаційної галузі України: інституційний аспект
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Коляда, Тетяна Анатоліївна; Прозоров, Юрій Володимирович
Метою статті є аналіз наявного міжнародного інституційного секторального інструментарію розвитку авіаційної галузі, причин неефективного фінансування галузі з боку банків та інвесторів та розробка пропозицій щодо заходів коригування фінансової державної підтримки сталого розвитку підприємств авіаційного транспорту у період повоєнної відбудови України. У статті досліджено проблеми та перспективи фінансової державної підтримки сталого розвитку підприємств авіаційного транспорту України у повоєнний період. Обґрунтовано, що в умовах євроінтеграційного курсу та значних руйнувань інфраструктури авіаційна галузь набуває стратегічного значення як драйвер економічного зростання, відновлення транспортної системи та інтеграції до європейського простору. Визначено, що ефективна модель розвитку галузі має базуватися на поєднанні бюджетного фінансування, державно-приватного партнерства та залучення міжнародної фінансової допомоги. Проаналізовано сучасний стан фінансування відновлення авіаційної інфраструктури та встановлено обмеженість інвестиційних ресурсів, зокрема незначну частку авіаційного сектора в загальному обсязі потреб відбудови. Виокремлено ключові інституційні бар’єри, що стримують розвиток галузі, серед яких недосконалість законодавчої бази, низька зацікавленість банків у довгостроковому кредитуванні, високі ризики інвестування та обмежені можливості структурного фінансування в умовах війни. Систематизовано форми та інструменти державної підтримки підприємств, зокрема прямі (субсидії, гранти, пільгове кредитування) та непрямі (податкові пільги, державні гарантії, державно-приватне партнерство). Доведено, що для підприємств авіаційної галузі доцільним є комбіноване використання цих інструментів залежно від структури активів та форм власності. Особливу увагу приділено аналізу міжнародного досвіду та сучасних тенденцій фінансування, включаючи впровадження ESG-підходів та необхідність екологізації авіаційного транспорту. Запропоновано інноваційний механізм залучення інвестицій через запровадження спеціальних боргових інструментів – мультивалютних авіаційних облігацій (авіабондів), що поєднують ознаки інфраструктурних і «зелених» облігацій та передбачають державну підтримку у вигляді надання гарантій або компенсації відсоткових ставок. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є обґрунтування моделей взаємодії держави, приватного сектора та міжнародних фінансових організацій у процесі фінансування реалізації інфраструктурних проєктів, а також удосконалення інституційного середовища випуску боргових цінних паперів та умов для розвитку державно-приватного партнерства.
Турбулентність фінансових ринків в умовах геополітичних шоків: динаміка та критерії оцінки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колодізєв, Олег Миколайович; Пась, Ярина Іванівна; Береговий, Володимир Олександрович
Метою статті є розвиток теоретико-методичних підходів до оцінювання турбулентності фінансових ринків та обґрунтування критеріїв її вимірювання на основі емпіричного аналізу їх динаміки. У статті досліджено особливості функціонування та динаміки розвитку фінансових ринків в умовах глобальної нестабільності, посилення геополітичних ризиків і воєнного стану. Узагальнено та систематизовано теоретичні підходи до трактування сутності турбулентності на ринках капіталу, що дозволило уточнити її зміст як комплексного явища, пов’язаного з різкими змінами волатильності, ліквідності, ризиків та кореляційних взаємозв’язків між фінансовими інструментами. Запропоновано систему критеріїв оцінки турбулентності фінансових ринків, яка охоплює показники волатильності, ліквідності, спредів дохідності, а також індикатори геополітичної напруженості. Обґрунтовано доцільність інтеграції різнорідних індикаторів у межах єдиного аналітичного підходу, що дозволяє підвищити точність оцінювання стану фінансових ринків. Визначено ключові методологічні обмеження наявних підходів до вимірювання турбулентності та окреслено напрями їх подолання. Проведено емпіричний аналіз динаміки фінансових ринків із використанням сучасного економетричного інструментарію, що дало змогу виявити ключові детермінанти турбулентності та оцінити силу їх впливу. У межах дослідження розроблено інтегральний індекс турбулентності фінансових ринків, який базується на багатовимірному підході до агрегування показників волатильності, ліквідності, ризику, кореляційних залежностей та геополітичних факторів. Для забезпечення статистичної порівнянності змінних застосовано процедуру стандартизації (Z-перетворення), що дозволило нівелювати вплив різних масштабів вимірювання та підвищити коректність інтеграції показників. Запропонований індекс виступає ефективним інструментом ідентифікації фаз турбулентності та стабільності фінансових ринків, а також забезпечує можливість формалізованої оцінки рівня фінансової нестабільності. Обґрунтовано визначальний вплив воєнного чинника та геополітичних шоків на зміну поведінки учасників фінансових ринків. На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації, спрямовані на підвищення стійкості фінансових систем та адаптацію до умов зростаючої невизначеності.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 4 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options