Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2030

Browse

Now showing 1 - 20 of 51

HR-маркетинг і HR-брендинг компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Куцмус, Наталія Миколаївна; Прокопчук, Оксана Андріївна
Стаття присвячена дослідженню методології HR-маркетингу компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів, ідентифікації його функціонального інструментарію з фокусуванням уваги на процесуальних аспектах формування та просування HR-бренду. Встановлено, що HR-маркетинг є функціональною складовою системи управління людськими ресурсами, спрямованою на формування сильного бренду компанії як роботодавця та формування лояльності потенційних і наявних співробітників. Досягнення цих цілей є результатом використання маркетингових методів та інструментів, за умови одночасної ефективної реалізації супутніх функцій HR-менеджменту, таких як онбординг, мотивація, розвиток персоналу, управління благополуччям. Залежно від фокусу спрямування маркетингових зусиль і комунікацій HR-маркетинг бізнес-компанії має внутрішню та зовнішню складові, які реалізуються через виконання двох ключових функцій: інформаційної та комунікаційної. Доведено, що в системі заходів HR-маркетингу центральне місце займає HR-брендинг – процес формування та просування бренду компанії як роботодавця, ядром якого є ціннісна пропозиція роботодавця (EVP, унікальний набір матеріальних і нематеріальних вигод, які компанія пропонує співробітникам і які визначають мотиви кандидатів обирати саме цього роботодавця). Чинником сильного HR-бренду компанії в умовах глобальної економіки є інтернаціоналізація бізнес-процесів, яка підвищує привабливість компаній для співробітників з огляду на перспективи для кар’єрного та професійного розвитку, набуття досвіду та міжкультурних компетентностей. Однак інтернаціоналізація бізнес-процесів стає джерелом конкурентної переваги компаній на ринку праці за умови адаптації стратегій і практик HR-менеджменту та маркетингу до кроскультурних умов, вимог і стандартів.
Клієнтоорієнтація як стратегічна парадигма сучасного маркетингу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шурпенкова, Руслана Казимирівна
Метою статті є дослідження моделей і практик клієнтоорієнтації в міжнародному та українському контексті, визначення етапів упровадження стратегії клієнтоорієнтації та визначення перспектив подальших досліджень у цій галузі. У статті розглядаються теоретичні основи, міжнародні моделі та українська практика формування стратегії клієнтоорієнтації на підприємстві в умовах трансформації сучасного бізнес-середовища. Клієнтоорієнтація розглядається як системна парадигма управління, яка інтегрує організаційну культуру, архітектуру процесів, інформаційну інфраструктуру та управління персоналом з метою створення довгострокової цінності для клієнтів. Узагальнено основні міжнародні моделі клієнтоорієнтації, зокрема маркетингову концепцію, метод CRM, управління клієнтським досвідом і модель ланцюга прибутку від обслуговування, які відображають еволюцію методів взаємодії з клієнтами. Проаналізовано українські випадки впровадження практик клієнтоорієнтації в банківській сфері, логістиці, електронній комерції та готельному бізнесі. Було виявлено, що спільними тенденціями є цифровізація послуг, розвиток багатоканальних способів комунікації, стандартизація процесів та посилення ролі культури обслуговування. Обґрунтовано етапи впровадження клієнтоорієнтованої стратегії, що включають діагностику поточного стану, стратегічне проєктування, реструктуризацію бізнес-процесів, розвиток персоналу, впро-вадження CRM-систем і постійний моніторинг результатів. Українська практика клієнтоорієнтованості підтверджує адаптацію міжнародних моделей до національних умов. Так, банки, логістичні компанії, підприємства електронної комерції та готельно-ресторанного бізнесу демонструють успішне впровадження цифрових інструментів, багатоканальної взаємодії та стандартизації процесів обслуговування, що сприяє підвищенню лояльності клієнтів. Узагальнення результатів показує, що клієнтоорієнтація є важливим фактором формування конкурентних переваг і сталого розвитку компанії. Визначено перспективні напрямки подальших досліджень, пов’язані з кількісною оцінкою ефективності клієнтоорієнтованих стратегій, впливом цифрових технологій на клієнтський досвід та особливостями їх упровадження, характерними для конкретних галузей.
Стратегічний маркетинговий аудит як інструмент довгострокової конкурентоспроможності аграрних бізнес-суб’єктів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Крюкова, Ірина Олександрівна; Потишняк, Олена Миколаївна; Волощук, Максим Володимирович; Шерстюк, Олександр Валерійович
У статті досліджено сутність, роль і значення маркетингового аудиту в контексті формування стратегічних конкурентних переваг бізнес-суб’єктів аграрного сектора. Визначено, що маркетинговий аудит надає бізнес-суб’єктам ринкові орієнтири розвитку та формує передумови для максимального врахування ринкових трендів і вимог. Представлено сукупність якісних ознак стратегічного маркетингового аудиту, завдяки яким можуть бути створені довгострокові конкурентні переваги агропідприємств. Серед них виділено такі: комплексність і системність, орієнтація на стратегічне управління, експортна орієнтованість, інституційно-орієнтований підхід, інтеграційний характер. Нові парадигми агроменедмженту, пов’язані з досягненням цілей сталого розвитку та екологічної орієнтованості бізнесу, посилюють значення стратегічного маркетингового аудиту, який постає адаптаційним інструментом коригування стратегій розвитку агроформувань. Надано авторське визначення концептуального змісту стратегічного маркетингового аудиту аграрних формувань у контексті врахування в управлінні засад сталого розвитку. Доведено, що маркетинговий аудит слід розглядати як інструмент діагностики зовнішнього середовища, зниження репутаційних ризиків, коригування маркетингових стратегій, підвищення гнучкості маркетингового управління та інтеграції екологічних чинників і принципів сталого розвитку у стратегічні плани та завдання бізнесу. Проведений локальний аналіз сучасного стану розвитку ринку аудиторських послуг України, зокрема в частині послуг для бізнесу з маркетингу. Результати аналізу засвідчили, що ринок аудиторських послуг України є конкурентним із домінуванням частки компаній великої четвірки. Вітчизняний ринок маркетингових аудиторських послуг також активно розвивається та має значні перспективи завдяки використання цифрових маркетингових інструментів. Обґрунтовано перелік потенційних вигід і бонусів, які в контексті формування довгострокових стійких конкурентних переваг надає застосування у практичній діяльності аграрних формувань стратегічного маркетингового аудиту. Серед основних із них: зміцнення довгострокової конкурентоспроможності, оптимізація ресурсів і підвищення ефективності маркетингових витрат, адаптація до змін ринкового середовища, підвищення прозорості та довіри з боку стейкхолдерів та додаткові можливості виходу на цільові ринки.
How to Integrate Internet Marketing into a Cloud Storage System: Developing a Microservice for Customer Acquisition
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вільхівська, Ольга Володимірівна; Бринза, Наталя Олександрівна; Булах, Микита Ігорьович
У статті розглядається актуальна проблема підвищення ефективності просування послуг хмарного зберігання даних в умовах високої конкуренції на ринку SaaS та IaaS. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку хмарних технологій та роль інтернет-маркетингу як ключового інструменту залучення й утримання клієнтів для IT-компаній. На основі теоретичного огляду, аналізу динаміки ринку та моделювання бізнес-процесів обґрунтовано доцільність інтеграції інструментів цифрового маркетингу безпосередньо в інформаційну систему провайдера хмарного сховища. Запропоновано й обґрунтовано стратегію «Best-of-Breed», яка передбачає точкову інтеграцію найкращих у своєму класі спеціалізованих сервісів (SendPulse для автоматизації email-кампаній, Google Ads для контекстної реклами, Ahrefs для SEO-моніторингу) замість дорогих і ризикованих all-in-one платформ типу HubSpot чи Salesforce Marketing Cloud. Розроблено архітектуру та реалізовано мікросервіс «Integration Module» (API Gateway), який забезпечує уніфікований, асинхронний і безпечний обмін даними між core-інформаційною системою компанії та зовнішніми маркетинговими платформами. Мікросервіс створено на Python з використанням сучасного асинхронного фреймворку FastAPI, Pydantic для валідації вхідних даних, SQLAlchemy з PostgreSQL для зберігання подій онбордингу та логів, а також pytest для комплексного юніт- та інтеграційного тестування. Особливу увагу приділено автоматизації онбордингу та утримання клієнтів: тригерні email-ланцюжки запускаються автоматично при зміні статусу акаунта (початок trial-періоду, перехід на платний тариф, наближення кінця промо тощо), що значно підвищує конверсію та LTV клієнтів. Наведено повний життєвий цикл розробки: аналіз вимог, моделювання бізнес-процесів у нотації BPMN 2.0, проєктування архітектури за допомогою UML-діаграм компонентів, реалізація ключових ендпоінтів, тестування (включно з негативними сценаріями та перевіркою валідації), контейнеризація за допомогою Docker та успішний деплой у production-середовищі. Результати демонструють, що таке рішення дозволяє оптимізувати маркетингові витрати, підвищити швидкість реакції на поведінку користувачів, забезпечити персоналізацію комунікацій і зробити інформаційну систему більш гнучкою та масштабованою. Розроблений мікросервіс є універсальним інструментом, який може бути адаптований для IT-компаній будь-якого розміру, що надають цифрові послуги на основі підписки, та слугувати основою для подальшого розширення функціоналу (інтеграція з чат-ботами, аналітикою поведінки, реферальними системами тощо). Робота має як теоретичну, так і високу практичну цінність для розвитку цифрового маркетингу в хмарній інфраструктурі.
Архітектура інтелектуальних маркетингових систем: від фрагментарних рішень до інтегрованих асистентів на базі штучного інтелекту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кобернюк, Сергій Олександрович; Помазан, Ліна Миколаївна
У статті досліджено проблему фрагментарності впровадження штучного інтелекту в маркетингову практику підприємств та обґрунтовано концептуальну архітектуру системного ШІ-асистента (асистента на базі штучного інтелекту) як альтернативу накопиченню розрізнених інструментів. Актуальність дослідження зумовлена парадоксальною ситуацією: попри масове використання окремих ШІ-інструментів (72% організацій, за даними McKinsey), більшість компаній не отримує очікуваного синергетичного ефекту через відсутність єдиної архітектури. Метою дослідження є обґрунтування архітектури ШІ-асистента для маркетингу та розроблення методичних рекомендацій щодо переходу від фрагментарних рішень до системного впровадження. Методологічну основу склали систематичний огляд літератури, компаративний аналіз, кейс-метод і метод синтезу. Проаналізовано досвід восьми компаній різних масштабів і галузей. Ідентифіковано чотири групи бар’єрів впровадження: технологічні (42%), етико-регуляторні (40%), організаційні (38%) та фінансові (33%). Запропоновано авторську категорію «системний асистент на базі штучного інтелекту» (САШІ), обґрунтовано шість принципів його побудови та п’ятикомпонентну архітектуру. Розроблено систему метрик оцінки ефективності, що охоплює показники процесів, маркетингу, фінансів та системні індикатори. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для обґрунтування стратегії цифрової трансформації маркетингу підприємств.
Маркетингове дослідження впливу таргетованої реклами на поведінку споживачів в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Городняк, Ірина Василівна; Мельник, Надія Володимирівна; Щур, Максим Євгенійович
Мета статті полягає в установленні особливостей впливу таргетованої реклами на поведінку споживачів у цифровому середовищі та обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності маркетингових комунікацій. На основі аналізу й узагальнення наукових джерел розкрито сутність таргетованої реклами, її інструменти, функції та роль у формуванні персоналізованої взаємодії між брендом і споживачем. У процесі дослідження використано результати анкетного опитування, що дозволило оцінити частоту контактів із рекламними повідомленнями, рівень довіри до них, чинники впливу на рішення про покупку та реакцію на повторні покази реклами. Встановлено, що ключовими факторами ефективності є релевантність контенту, візуальна привабливість, соціальний доказ і чітка ціннісна пропозиція. Практична значущість роботи полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо підвищення результативності таргетованої реклами шляхом поєднання персоналізації, аналітики даних та інтеграції цифрових каналів комунікації. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розвитком автоматизованих рекламних технологій і поглибленням аналізу поведінкових моделей споживачів.
Теоретичні аспекти управління підприємствами міського транспорту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Захаров, Денис Сергійович
У статті узагальнено та розвинуто теоретичні аспекти управління підприємствами міського транспорту з урахуванням сучасних умов їх функціонування, а також визначено основні підходи до підвищення ефективності управлінської діяльності в галузі. Відзначено, що міський транспорт як об’єкт управління має низку специфічних особливостей, що відрізняють його від інших галузей економіки. Зазначено, що важливу роль у забезпеченні ефективності управління відіграють принципи та функції управління. Встановлено, що впровадження інноваційних підходів та цифрових технологій дозволяє підвищити ефективність управління, оптимізувати ресурси та покращити якість обслуговування пасажирів. Зазначено, що підприємства міського транспорту сьогодні стикається з низкою суттєвих проблем і викликів, що впливають на ефективність організаційних, економічних і технологічних процесів. Їх аналіз довів, що проблеми підприємств міського транспорту потребують комплексного підходу. Так, теоретичні концепції – системний, процесний і ситуаційний підходи, інтеграція ESG-принципів та адаптивного управління – створюють науково обґрунтовану основу для прийняття рішень. Зроблено висновок, що підприємства міського транспорту сьогодні стикаються з комплексом проблем, які суттєво впливають на ефективність їх діяльності, серед яких: фінансові обмеження, зношеність інфраструктури, зростання урбанізації, посилені екологічні вимоги та потреба в цифровій трансформації. Аналіз показав, що застосування системного, процесного та адаптивного підходів, а також інтеграція концепцій ESG і smart-транспорту формує науково обґрунтовану основу для управлінських рішень, забезпечує підвищення якості перевезень, оптимізацію ресурсів і мінімізацію ризиків у діяльності підприємств. Водночас реалізація цих теоретичних підходів на практиці потребує застосування сучасних інструментів, таких як економіко-математичне моделювання, прогнозування технічного стану, аналітика великих даних і цифрові платформи управління. Поєднання концептуальної бази та практичних методів дозволяє підприємствам міського транспорту формувати ефективні стратегічні й тактичні рішення навіть в умовах невизначеності та динамічних змін зовнішнього середовища.
Управління іміджем підприємства як інструмент підвищення вартості нематеріальних активів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабич, Світлана Миколаївна
Мета статті полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів управління іміджем підприємства як інструменту підвищення вартості його нематеріальних активів, а також у визначенні основних підходів і механізмів формування позитивного іміджу в умовах цифровізації економіки. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, було розглянуто еволюцію підходів до трактування сутності іміджу підприємства та визначено його роль у системі нематеріальних активів. У результаті дослідження узагальнено основні наукові підходи до визначення іміджу підприємства, зокрема маркетинговий, психологічний, комунікаційний, управлінський і соціальний, що дозволило розкрити його комплексний характер. Обґрунтовано взаємозв’язок між іміджем підприємства та ключовими складовими нематеріальних активів, такими як ділова репутація, бренд, клієнтська лояльність, інтелектуальний капітал і корпоративна культура. Визначено, що позитивний імідж виступає важливим чинником підвищення конкурентоспроможності підприємства, зростання його інвестиційної привабливості та формування довгострокових конкурентних переваг. Доведено, що в умовах цифровізації економіки управління іміджем підприємства трансформується та потребує використання сучасних інструментів, зокрема інтегрованих маркетингових комунікацій, цифрового брендингу та системного моніторингу інформаційного середовища. Встановлено, що ефективне управління іміджем дозволяє не лише формувати позитивне сприйняття підприємства, але й забезпечує зростання вартості його нематеріальних активів і підвищення ефективності діяльності в цілому. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розроблення методичних підходів до кількісної оцінки впливу іміджу на вартість нематеріальних активів, удосконалення інструментів управління іміджем у цифровому середовищі, а також дослідження механізмів управління репутаційними ризиками та адаптації підприємств до умов зростаючої ролі інформаційних технологій і соціальних медіа.
Волонтерство як траєкторія професійного розвитку в соціальному підприємництві
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Столярук, Христина Сергіївна; Федоркович, Марія Василівна
Статтю присвячено аналізу волонтерства як діяльності, що потребує розвитку конкретних компетентностей і перспектив перерости в новий професійний напрямок на ринку праці. Встановлено, що волонтерство передбачає ряд функцій, які формують в людини певні знання та навички, що диференціює істинного волонтера від особи, яка займається псевдоволонтерством. Задля закріплення цієї тенденції в роботі здійснено дослідження ролі закладів вищої освіти, які у свої освітньо-професійні програми інтегрували дисципліни, що присвячені розвитку компетентності у сфері волонтерства. Проведено теоретичний аналіз думок і підходів до значення та змісту діяльності волонтерів і зроблено висновок про те, що така діяльність може бути хорошим трампліном у розвиток кар’єри в напрямку соціального підприємництва. Останнє передбачає розширення компетентностей, якими має володіти волонтер, і розвиток нових – у рамках вищої освіти, які б задовольняли умови ефективного соціального менеджменту. Здійснено аналіз освітньо-професійних програм у закладах вищої освіти, які інтегрували спеціалізації та конкретні дисципліни, що безпосередньо спрямовані на формування та розвиток компетентностей соціального підприємця. За результатами дослідження запропоновано враховувати три ключові компоненти кадрового потенціалу соціального підприємства: освітній – забезпечує формування базових і спеціалізованих компетентностей, необхідних для створення та запуску соціальних підприємств; кар’єрний – гарантує стійкість професійного шляху, можливість вертикальної та горизонтальної мобільності, а також здатність до постійних інновацій; мотиваційний – підвищує внутрішню та зовнішню залученість до соціальних проєктів, сприяє збереженню довгострокової відданості соціальній місії. Встановлено, що волонтерський досвід сприяє розвитку підприємницької ідентичності, посилює мотивацію до створення стійких соціальних моделей і формує унікальний компетентнісний профіль, який поєднує соціальну чутливість, управлінські навички та здатність до інновацій у сфері суспільного блага, що робить волонтерів привабливими кандидатами для ролі засновників або ключових менеджерів соціальних підприємств.
Вплив сучасних технологій у сфері підбору персоналу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Скібська, Катерина Олександрівна
У статті досліджується вплив сучасних технологій у сфері підбору кваліфікованих фахівців в умовах війни; гострого дефіциту кваліфікованих кадрів, посиленим демографічною кризою, міграційними процесами, мобілізацією, цифровізацією глобальної економіки, підвищеною конкуренцією за висококваліфіковані кадри тощо. Актуальність дослідження сучасних технологій у підборі кваліфікованих фахівців є першорядною в цифрову епоху, оскільки дефіцит персоналу в компанії має критичні наслідки, такі як: зниження ефективності роботи, гальмування виробничих процесів, перевантаження працюючого персоналу, що веде до зниження мотивації, лояльності та до професійного вигорання. Метою статті є вивчення процесів автоматизації та використання інструментів штучного інтелекту в ході залучення персоналу. Для цього проаналізовано основні методи пошуку кандидатів у сфері соціального рекрутингу: пасивний і активний, кожен з яких має свої переваги та недоліки; наведено практичні приклади використання найвідоміших соціальних платформ (Facebook, Linkedin, Instagram, Telegram тощо). Окрему увагу приділено дослідженню соціального рекрутингу, який є одним із поширених і дієвих інструментів пошуку кваліфікованих фахівців. Наразі соціальні мережі використовуються не тільки як комунікативні платформи, а як сучасний та ефективний інструмент для пошуку роботи або кандидатів. У результаті проведеного дослідження запропоновано алгоритм формування плану рекрутингових заходів, що передбачає імплементацію інструментів штучного інтелекту в процеси рекрутингу. Дослідження підкреслює роль використання сучасних технологій рекрутингу, які мають вирішальне значення для організацій, що націлені на інноваційний розвиток і трансформацію в сучасних умовах. Отримані результати можуть стати основою для подальших наукових досліджень у сфері автоматизації рекрутингу та впровадження сучасних технологій в управління персоналом у різних галузях у рамках обмежених фінансових і людських ресурсів.
Комплексний підхід до мотивації персоналу підприємств в умовах сучасних трансформацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Соболєв, Тимур Едуардович
Стаття присвячена аналізу трансформації мотивації персоналу українських підприємств в умовах воєнної нестабільності, структурних змін ринку праці та впливу глобальних управлінських тенденцій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційних підходів до мотивації персоналу в ситуації тривалої невизначеності, зростання соціально-психологічних ризиків і обмеженості ресурсів, що суттєво впливає на трудову поведінку працівників і управлінські практики в системі управління персоналом. Метою статті є узагальнення змін у мотивації персоналу українських підприємств в умовах воєнних і соціально-економічних трансформацій та обґрунтування комплексного підходу до розгляду мотивації як системи взаємопов’язаних управлінських напрямів, актуальність яких визначається умовами функціонування бізнесу. У межах дослідження використано методи аналізу й узагальнення наукових публікацій, порівняльного аналізу управлінських підходів, а також логічного узагальнення результатів сучасних емпіричних і аналітичних досліджень. Автором систематизовано основні фактори впливу на мотивацію персоналу в сучасних умовах та узагальнено ключові зміни в мотиваційній поведінці працівників. Показано, що матеріальні стимули не втрачають своєї значущості, однак дедалі частіше виконують стабілізуючу функцію, спрямовану на забезпечення зайнятості та передбачуваності умов праці, тоді як стимулююча роль посилюється завдяки нематеріальним чинникам мотивації. Обґрунтовано, що сучасна мотивація персоналу формується як комплексна система, у межах якої виділені управлінські напрями можуть співіснувати та змінювати свою відносну значущість залежно від домінуючих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Практичне значення підходу полягає в можливості використання визначених напрямів мотивації як аналітичної рамки для оцінювання та коригування управлінських рішень у сфері управління персоналом без радикальної перебудови мотиваційної системи.
Системні чинники ефективності рекрутингових агенцій в умовах трансформації ринку праці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вонберг, Тетяна Вікторівна; Дмитрук, Сергій Миколайович; Степаненко, Катерина Ігорівна
У статті досліджено чинники впливу на ефективність діяльності рекрутингових агенцій в умовах трансформації сучасного ринку праці України. Обґрунтовано актуальність проблематики з огляду на дефіцит кваліфікованих кадрів, посилення конкуренції, цифровізацію бізнес-процесів та зміну управлінських підходів у сфері управління персоналом. Метою дослідження є систематизація зовнішніх і внутрішніх чинників, що визначають результативність діяльності рекрутингових структур, а також визначення їх взаємозв’язку та впливу на якість надання послуг. У процесі дослідження використано методи теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу, системного підходу, порівняльного аналізу наукових публікацій вітчизняних і закордонних авторів. Запропоновано класифікацію чинників впливу на ефективність діяльності рекрутингових агенцій із поділом на зовнішні (стан ринку праці, рівень конкуренції, законодавче регулювання, технологічні зміни) та внутрішні (професійність рекрутерів, технологічне забезпечення, організація рекрутингових процесів, система управління персоналом, репутація та бренд агенції, комунікаційна політика). Доведено, що ефективність діяльності рекрутингових агенцій формується як результат узгодженої взаємодії зазначених чинників. Особливу увагу приділено ролі цифровізації та впровадження інструментів штучного інтелекту, які підвищують операційну продуктивність, скорочують терміни закриття вакансій і покращують якість добору персоналу. Водночас підкреслено необхідність поєднання технологічних рішень із професійною експертизою рекрутерів. Обґрунтовано значущість бренду та репутації рекрутингової агенції як стратегічних нематеріальних активів, що безпосередньо впливають на довіру кандидатів і клієнтів, інтенсивність взаємодії з ними та кінцеві показники результативності. Встановлено, що інформаційна відкритість і активна комунікація в цифровому середовищі посилюють позитивний вплив репутаційного капіталу на ефективність діяльності. Практична цінність результатів полягає в можливості використання запропонованої систематизації чинників для формування стратегій підвищення конкурентоспроможності та стійкості рекрутингових агенцій. Отримані висновки можуть бути застосовані у процесі вдосконалення організаційних процесів, управління персоналом і формування репутаційної політики рекрутингових структур.
Організаційно-економічні основи стратегічного управління діяльністю фармацевтичних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колмакова, Олена Миколаївна; Бєлянцев, Костянтин Олександрович; Балабуха, Олександр Юрійович
Мета даної статті – теоретично обґрунтувати та розробити організаційно-економічні засади стратегічного управління фармацевтичними підприємствами України. Це робиться шляхом інтеграції стратегічного управління персоналом і HR-аналізу в загальну систему стратегічного управління, з урахуванням специфіки високорегульованої фармацевтичної галузі, нормативних вимог (зокрема GMP) та умов функціонування підприємств під час війни – для підвищення їх стійкості та конкурентоспроможності. У статті досліджено організаційно-економічні основи стратегічного управління діяльністю фармацевтичних підприємств в умовах високої регуляторної залежності, технологічної складності та зростання кризових ризиків. Обґрунтовано, що традиційні підходи до стратегічного управління, орієнтовані переважно на довгострокове планування, вибір стратегій розвитку та використання стратегічних інструментів, є недостатніми для високорегульованих секторів, оскільки не забезпечують ефективного механізму реалізації стратегічних змін через кадрові та проєктні управлінські інструменти. Проведено систематизацію сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління, зокрема переходу від класичних до адаптивних моделей, посилення ролі стратегічних інструментів, а також інтеграції проєктного, програмного та портфельного підходів у процес реалізації стратегії. Запропоновано класифікацію стратегічного управління проєктною діяльністю підприємств за рівнем проєктної інтегрованості, яка відображає ступінь використання проєктів, програм і портфеля як основи стратегічного розвитку. Побудовано узагальнену модель стратегічного управління проєктною діяльністю підприємства та доведено необхідність її адаптації до умов фармацевтичної галузі з урахуванням вимог GMP, тривалих життєвих циклів створення продуктів, високої вартості інноваційних проєктів, підвищених вимог до якості та безпеки, а також залежності результатів діяльності від людського капіталу. Розроблено концептуальну модель HR-аналізу фармацевтичних підприємств як інструмент інтеграції кадрової аналітики в систему стратегічного управління персоналом, що забезпечує підвищення обґрунтованості управлінських рішень, стійкості та конкурентоспроможності підприємств у нестабільному середовищі.
Сутність антикризового управління та його роль у забезпеченні стабільності економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Черноіванова, Ганна Степанівна
Стаття присвячена дослідженню теоретичних і практичних засад антикризового управління на підприємствах в умовах нестабільності, зумовленої наслідками пандемії, впливом воєнного стану в Україні та глобалізаційними викликами. Актуальність теми обґрунтовується високим рівнем збитковості компаній та необхідністю розробки дієвих механізмів протидії кризовим явищам для стабільного економічного зростання. Метою роботи є уточнення сутності поняття «антикризове управління» та систематизація його ключових елементів для формування ефективної системи управління підприємством в умовах сучасної невизначеності. У процесі дослідження проаналізовано наявні наукові підходи до визначення дефініції «антикризове управління». Доведено, що це не окрема функція чи набір короткострокових заходів, а інтегрована управлінська система, яка поєднує фінансові, організаційні, стратегічні та психологічні аспекти. На основі детального аналізу праць сформульовано узагальнене визначення антикризового управління як комплексу заходів, спрямованих на діагностику фінансового стану, розробку управлінських рішень для запобігання кризам і мінімізації їхніх наслідків. У статті систематизовано ключові елементи системи антикризового управління, серед яких: об’єкт, предмет, мета, функції, принципи, нормативно-правова база та механізми реалізації. Виокремлено два основні підходи: стратегічний (довгострокове планування та запобігання ризикам) та оперативний (швидке реагування на наявну кризу). Зроблено висновок, що ефективна діяльність сучасного підприємства вимагає постійної готовності до фінансових дисбалансів і створення надійної аналітичної бази. Практичне значення результатів полягає в тому, що уточнена структура елементів управління створює міцне підґрунтя для розробки дієвих стратегій стабілізації вітчизняних підприємств в умовах сучасних загроз.
Формування стійких бізнес-моделей в умовах війни в Україні в контексті глобальних тенденцій антикризового менеджменту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Михайлина, Діана Георгіївна; Кирилюк, Марина Василівна
У статті досліджено актуальні тенденції становлення стійких бізнес-моделей та обґрунтовано посилення ролі антикризового менеджменту в умовах зростаючої локальної та глобальної турбулентності. Метою дослідження виступила ідентифікація результативних практик антикризового управління та систематизація підходів до формування сучасних бізнес-моделей вітчизняних підприємств, що виникли та еволюціонували під впливом повномасштабної війни. Методологічну основу становлять узагальнення та систематизація первинних емпіричних даних, отриманих у межах глибинних інтерв’ю з власниками та топменеджерами компаній різних галузей і масштабів діяльності, які продемонстрували здатність забезпечувати безперервність операційних процесів і зберігати результативність у кризових умовах. Загалом у дослідженні взяли участь вісім респондентів. У результаті визначено ключові засади формування сучасної стійкої бізнес-моделі, серед яких: гнучкість і адаптивність як передумова безперервності діяльності та оперативного прийняття рішень; людиноцентричний підхід, що охоплює гарантування безпеки працівників, їх психологічну підтримку та інвестування в розвиток людського капіталу; соціальна відповідальність і волонтерська активність як чинник зміцнення довіри та консолідації спільноти; ефективна антикризова комунікація з акцентом на прозорість, системність і посилення внутрішньої взаємодії; зростання значущості антикризового лідерства, орієнтованого на гуманістичні цінності та емоційну залученість; децентралізація управління на засадах довіри та делегування повноважень; трансформація організаційної культури в напрямі партнерства, проактивності та відповідальності; інституціоналізація сучасних управлінських інструментів, зокрема сценарного планування та концепції VUCA, що формують парадигму гнучкого мислення та орієнтації на альтернативні сценарії розвитку. Обґрунтовано, що імплементація зазначених принципів підвищує спроможність підприємств різних масштабів і галузей забезпечувати своєчасне реагування на кризові виклики та підтримувати довгострокову стійкість як на національному, так і на глобальному рівнях.
Strategic Management of Ukraine’s IT Sector: Economic and Statistical Aspects of Business Decision-Making to Enhance Competitiveness
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шекета, Євгенія Юріївна; Казюка, Наталія Петрівна; Мацола, Михайло Михайлович; Кухній, Леся Степанівна
У статті досліджується роль ІТ-сектору України як стратегічного чинника підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни в контексті глобальної цифрової трансформації та воєнних викликів. Розкривається вплив світових тенденцій цифровізації, інноваційних технологій та формування цифрових екосистем на стабільність національної економіки. Проаналізовано сучасний стан українського ІТ-ринку, його структурні характеристики та динаміку експорту. Особливу увагу приділено кадровим проблемам, спричиненим війною, та їх впливу на стабільність і розвиток галузі. Виділено стратегії адаптації ІТ-компаній, спрямовані на забезпечення безперервності діяльності, енергетичної стійкості та цифрової безпеки. Оцінюється рівень впровадження підприємствами інноваційних та хмарних технологій і визначаються ключові бар’єри цифрової модернізації бізнес-середовища. Обґрунтовано, що прискорений розвиток IT-сектору здатний забезпечити масштабування високотехнологічних продуктів, підвищення інноваційної активності, зміцнення людського капіталу та інтеграцію України у глобальні технологічні мережі. На основі структурного, функціонального та системного аналізу сформульовано стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності України через розвиток цифрових інноваційних технологій, хмарної інфраструктури та модернізацію державної політики підтримки IT-індустрії. Стаття складається з трьох основних розділів. У першому розділі розглядаються світові тенденції розвитку IT-сектору та їхній вплив на конкурентоспроможність країн. Друга частина аналізує сучасний стан, структурні характеристики та експортний потенціал ІТ-індустрії України. Третя частина визначає стратегічні напрями зміцнення конкурентоспроможності країни через розвиток цифрових технологій, інноваційних кластерів та інтеграцію у міжнародні технологічні ринки. У підсумкових положеннях міститься узагальнення результатів дослідження та рекомендації щодо формування ефективної державної політики підтримки ІТ-сектора.
Методичне забезпечення механізму формування управлінсько-організаційного потенціалу конкурентостійкості підприємств енергетичного сектора
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Негляд, Андрій Васильович; Бабічев, Анатолій Валерійович
У статті досліджується актуальна проблема забезпечення довгострокової конкурентостійкості підприємств енергетичного сектора України в умовах безпрецедентної макроекономічної невизначеності, структурних трансформацій енергоринку та дестабілізуючого впливу зовнішнього середовища. Доведено, що традиційні підходи до антикризового управління є недостатніми, а специфіка енергетичної галузі (висока капіталоємність, жорстка ієрархія диспетчерського управління, залежність від державного регулювання) вимагає розробки адаптованого, математично обґрунтованого інструментарію. Метою статті є розробка та наукове обґрунтування комплексного методичного забезпечення механізму формування управлінсько-організаційного потенціалу конкурентостійкості енергетичних компаній для здійснення переходу від інтуїтивного (реактивного) до превентивного управління. Методологічною базою дослідження виступає системна інтеграція кількісних та якісних методів економіко-математичного аналізу. Запропоновано авторський чотирьохетапний алгоритм, який послідовно включає: комплексну діагностику стану компаній із застосуванням багатовимірних статистичних методів (кластерний аналіз); кількісну оцінку рівня впливу управлінських рішень на результативність за допомогою дисперсійного та регресійного аналізу панельних даних; ідентифікацію домінуючих факторів і загроз на основі нечіткого методу аналізу ієрархій (FAHP); фінальне імітаційне сценарне (когнітивне) моделювання. Основним науковим результатом є розроблена когнітивна модель розвитку енергетичного підприємства, що дозволяє обґрунтовувати управлінські рішення як на тактичному, так і на стратегічному рівнях. Шляхом подання керуючих (одиничних) імпульсів на ключові фактори-індикатори (обсяг інвестицій, рівень децентралізації, операційні витрати) згенеровано три базові сценарії: оптимістичний, реалістичний (інерційний) та песимістичний. Результати імпульсного моделювання математично доводять, що за умов системної кризи інерційний розвиток не здатен гарантувати збереження конкурентних позицій. Найбільш ефективним вектором визначено реалізацію проактивного (оптимістичного) сценарію, який фокусується на залученні довгострокових інвестицій у розбудову розподіленої генерації, впровадженні технологій Smart Grid та повній диджиталізації операційних процесів. Зроблено висновок, що запропонований комплексний методичний інструментарій створює надійне аналітичне підґрунтя для керівництва енергокомпаній, дозволяючи своєчасно ідентифікувати загрози, стабілізувати фінансовий стан і максимізувати рівень конкурентостійкості. Перспективами подальших розвідок у цьому напрямку визначено автоматизацію розроблених алгоритмів через створення спеціалізованих систем підтримки прийняття рішень (DSS) та інтеграцію технологій машинного навчання для обробки великих масивів даних.
Вплив цифровізації на управління організаційними змінами в сучасному бізнес-середовищі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кащук, Катерина Миколаївна
У статті досліджено теоретико-методичні засади цифровізації управління організаційними змінами в сучасних компаніях. Обґрунтовано, що цифровізація перетворилася з інструменту оптимізації на стратегічний чинник забезпечення гнучкості, стійкості та конкурентоспроможності бізнесу, особливо в умовах глобальних викликів та євроінтеграційних процесів в Україні. Систематизовано основні об’єкти та механізми цифрового управління змінами: автоматизація операційної діяльності (ERP-системи), онлайн-продажі (SEO, SMM), віддалена зайнятість (HR Tech, e-learning), віртуальні фінанси (криптоактиви, ICO), цифровий документообіг (смарт-контракти, блокчейн). Доведено, що ERP-система є інтегруючим ядром комплексної цифровізації управлінських процесів, яка має враховувати галузеву специфіку діяльності підприємств. Виокремлено три групи ризиків цифровізації управління змінами – інституційні, організаційно-кадрові та фінансові – з урахуванням особливостей українського правового поля, зокрема стану регулювання віртуальних активів, функціонування режиму «Дія.City» та гармонізації національного законодавства з європейськими цифровими стандартами (GDPR, eIDAS, кібербезпека). Запропоновано авторський підхід до мінімізації зазначених ризиків, який поєднує організаційні, правові та фінансові інструменти. Розширено класичне розуміння цифровізації через уведення поняття цифрової зрілості компанії як передумови ефективного впровадження змін. Окрему увагу приділено впливу воєнного стану на трансформацію HR-процесів, логістики, кібербезпеки та документообігу. Визначено перспективні напрями подальших досліджень: галузева адаптація ERP-систем, кількісна оцінка ризиків цифровізації, психологічні бар’єри сприйняття змін персоналом.
Стратегічне управління розвитком критичної інфраструктури в умовах економічних шоків і загроз
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті досліджено проблематику стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури в умовах зростаючої невизначеності та посилення економічних і безпекових викликів. Сучасні трансформації, які зумовлено воєнними діями, макроекономічною нестабільністю, енергетичними кризами та цифровими ризиками, формують нову конфігурацію загроз, що істотно ускладнює забезпечення безперервності функціонування інфраструктурних систем і потребує переосмислення підходів до їх управління. Метою дослідження є розвиток теоретико-методичних засад стратегічного управління критичною інфраструктурою та обґрунтування концептуальної моделі, спрямованої на підвищення її стійкості, адаптивності та здатності до відновлення в умовах економічних шоків і загроз. У процесі дослідження узагальнено сучасні підходи до стратегічного управління, систематизовано економічні шоки за їх змістом і характером впливу, а також визначено їх роль як системного чинника трансформації розвитку інфраструктурних систем. Встановлено, що економічні шоки мають комплексний і взаємопов’язаний характер та формують середовище множинних ризиків, які спричиняють каскадні порушення у функціонуванні критичної інфраструктури. Доведено, що традиційні підходи до управління є недостатніми в умовах такої складності, що обумовлює необхідність інтеграції стратегічного, ризик-орієнтованого, інституційного та цифрового підходів. Науковий результат дослідження полягає в розробленні концептуальної моделі стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури, яка відображає взаємозв’язок між економічними шоками, аналітичними процесами, формуванням стратегічних рішень і механізмами їх реалізації. Запропонована модель забезпечує перехід від реактивного до проактивного управління та створює основу для підвищення стійкості інфраструктурних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання органами державного управління, регіональними структурами та операторами стратегічних секторів інфраструктури для формування стратегій розвитку, впровадження систем управління ризиками, розвитку цифрових платформ, підвищення рівня кібербезпеки та забезпечення резильєнтності критичної інфраструктури.
Механізми трансформаційних змін податкової системи України в умовах ризик-орієнтованого управління розвитком бізнес-структур
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мушникова, Світлана Анатоліївна; Ковальчук, Костянтин Федорович; Аберніхіна, Ірина Георгіївна
У статті досліджено механізми трансформаційних змін податкової системи України в умовах ризик-орієнтованого управління розвитком бізнес-структур. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації податкової системи до сучасних викликів, пов’язаних із воєнним станом, глобалізаційними процесами та євроінтеграційними трансформаціями, що суттєво впливають на функціонування підприємств і формування ризик-середовища їх діяльності. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад трансформації податкової системи України на основі ідентифікації її етапів, типів змін і механізмів реалізації, а також визначення їх впливу на розвиток бізнес-структур. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний і ризик-орієнтований підходи, а також методи порівняльного аналізу, узагальнення та моделювання. У процесі дослідження здійснено періодизацію розвитку податкової системи України та розмежовано трансформаційні й інкрементальні зміни за критеріями глибини та масштабу впливу. Встановлено, що податкова система України характеризується гібридним типом трансформації, у межах якого поєднуються глибинні системні перетворення та поступові адаптивні зміни. Обґрунтовано, що податкові трансформації виступають важливим фактором формування ризик-середовища функціонування бізнес-структур, генеруючи як системні, так і локальні ризики. Зокрема, трансформаційні зміни формують стратегічні та інституційні ризики, тоді як інкрементальні – переважно операційні та фінансові. Ідентифіковано ключові механізми трансформації податкової системи, серед яких законодавчо-нормативний, інституційний, цифровий, фіскально-структурний, стимулювально-регуляторний, євроінтеграційний, антитіньовий та стратегічний. Наукова новизна полягає у формуванні інтегрованого підходу до аналізу податкових трансформацій, який поєднує періодизацію розвитку системи, класифікацію змін і ризиків, а також механізми їх реалізації. Запропоновано концептуальну модель, що відображає взаємозв’язок між податковими змінами, ризиками та розвитком бізнес-структур. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні податкової політики та розробленні стратегій управління ризиками підприємств.

Browse

Recent Submissions