Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2030

Browse

Now showing 1 - 20 of 51

Архітектура інтелектуальних маркетингових систем: від фрагментарних рішень до інтегрованих асистентів на базі штучного інтелекту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кобернюк, Сергій Олександрович; Помазан, Ліна Миколаївна
У статті досліджено проблему фрагментарності впровадження штучного інтелекту в маркетингову практику підприємств та обґрунтовано концептуальну архітектуру системного ШІ-асистента (асистента на базі штучного інтелекту) як альтернативу накопиченню розрізнених інструментів. Актуальність дослідження зумовлена парадоксальною ситуацією: попри масове використання окремих ШІ-інструментів (72% організацій, за даними McKinsey), більшість компаній не отримує очікуваного синергетичного ефекту через відсутність єдиної архітектури. Метою дослідження є обґрунтування архітектури ШІ-асистента для маркетингу та розроблення методичних рекомендацій щодо переходу від фрагментарних рішень до системного впровадження. Методологічну основу склали систематичний огляд літератури, компаративний аналіз, кейс-метод і метод синтезу. Проаналізовано досвід восьми компаній різних масштабів і галузей. Ідентифіковано чотири групи бар’єрів впровадження: технологічні (42%), етико-регуляторні (40%), організаційні (38%) та фінансові (33%). Запропоновано авторську категорію «системний асистент на базі штучного інтелекту» (САШІ), обґрунтовано шість принципів його побудови та п’ятикомпонентну архітектуру. Розроблено систему метрик оцінки ефективності, що охоплює показники процесів, маркетингу, фінансів та системні індикатори. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для обґрунтування стратегії цифрової трансформації маркетингу підприємств.
Управління іміджем підприємства як інструмент підвищення вартості нематеріальних активів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабич, Світлана Миколаївна
Мета статті полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів управління іміджем підприємства як інструменту підвищення вартості його нематеріальних активів, а також у визначенні основних підходів і механізмів формування позитивного іміджу в умовах цифровізації економіки. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, було розглянуто еволюцію підходів до трактування сутності іміджу підприємства та визначено його роль у системі нематеріальних активів. У результаті дослідження узагальнено основні наукові підходи до визначення іміджу підприємства, зокрема маркетинговий, психологічний, комунікаційний, управлінський і соціальний, що дозволило розкрити його комплексний характер. Обґрунтовано взаємозв’язок між іміджем підприємства та ключовими складовими нематеріальних активів, такими як ділова репутація, бренд, клієнтська лояльність, інтелектуальний капітал і корпоративна культура. Визначено, що позитивний імідж виступає важливим чинником підвищення конкурентоспроможності підприємства, зростання його інвестиційної привабливості та формування довгострокових конкурентних переваг. Доведено, що в умовах цифровізації економіки управління іміджем підприємства трансформується та потребує використання сучасних інструментів, зокрема інтегрованих маркетингових комунікацій, цифрового брендингу та системного моніторингу інформаційного середовища. Встановлено, що ефективне управління іміджем дозволяє не лише формувати позитивне сприйняття підприємства, але й забезпечує зростання вартості його нематеріальних активів і підвищення ефективності діяльності в цілому. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розроблення методичних підходів до кількісної оцінки впливу іміджу на вартість нематеріальних активів, удосконалення інструментів управління іміджем у цифровому середовищі, а також дослідження механізмів управління репутаційними ризиками та адаптації підприємств до умов зростаючої ролі інформаційних технологій і соціальних медіа.
Організаційно-економічні основи стратегічного управління діяльністю фармацевтичних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Колмакова, Олена Миколаївна; Бєлянцев, Костянтин Олександрович; Балабуха, Олександр Юрійович
Мета даної статті – теоретично обґрунтувати та розробити організаційно-економічні засади стратегічного управління фармацевтичними підприємствами України. Це робиться шляхом інтеграції стратегічного управління персоналом і HR-аналізу в загальну систему стратегічного управління, з урахуванням специфіки високорегульованої фармацевтичної галузі, нормативних вимог (зокрема GMP) та умов функціонування підприємств під час війни – для підвищення їх стійкості та конкурентоспроможності. У статті досліджено організаційно-економічні основи стратегічного управління діяльністю фармацевтичних підприємств в умовах високої регуляторної залежності, технологічної складності та зростання кризових ризиків. Обґрунтовано, що традиційні підходи до стратегічного управління, орієнтовані переважно на довгострокове планування, вибір стратегій розвитку та використання стратегічних інструментів, є недостатніми для високорегульованих секторів, оскільки не забезпечують ефективного механізму реалізації стратегічних змін через кадрові та проєктні управлінські інструменти. Проведено систематизацію сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління, зокрема переходу від класичних до адаптивних моделей, посилення ролі стратегічних інструментів, а також інтеграції проєктного, програмного та портфельного підходів у процес реалізації стратегії. Запропоновано класифікацію стратегічного управління проєктною діяльністю підприємств за рівнем проєктної інтегрованості, яка відображає ступінь використання проєктів, програм і портфеля як основи стратегічного розвитку. Побудовано узагальнену модель стратегічного управління проєктною діяльністю підприємства та доведено необхідність її адаптації до умов фармацевтичної галузі з урахуванням вимог GMP, тривалих життєвих циклів створення продуктів, високої вартості інноваційних проєктів, підвищених вимог до якості та безпеки, а також залежності результатів діяльності від людського капіталу. Розроблено концептуальну модель HR-аналізу фармацевтичних підприємств як інструмент інтеграції кадрової аналітики в систему стратегічного управління персоналом, що забезпечує підвищення обґрунтованості управлінських рішень, стійкості та конкурентоспроможності підприємств у нестабільному середовищі.
Теоретико-концептуальні засади формування інвестиційної стратегії розвитку підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Климаш, Наталія Іванівна
Наукова стаття присвячена комплексному дослідженню теоретико-концептуальних засад формування інвестиційної стратегії розвитку підприємств в умовах системної трансформації сучасної економіки та зростаючої невизначеності зовнішнього середовища. Актуальність роботи обґрунтована необхідністю пошуку нових інструментів забезпечення життєздатності суб’єктів господарювання в умовах військової агресії, фінансової нестабільності, технологічних зрушень і структурних дисбалансів. Доведено, що саме інвестиційна стратегія виступає ключовим інструментом довгострокового забезпечення стійкості підприємств, оскільки інвестиційні рішення мають відкладений у часі ефект і формують траєкторію розвитку підприємства на тривалий період. У роботі обґрунтовано, що перехід від фрагментарних рішень до системного управління інвестиційним розвитком дозволяє узгодити стратегічні цілі з реальними ресурсними обмеженнями та рівнем ризику. Розроблено структурно-логічний алгоритм формування інвестиційної стратегії, який відображає поетапну логіку від оцінки внутрішнього потенціалу та діагностики зовнішнього середовища до моніторингу та стратегічного коригування інвестиційних рішень. У статті здійснено декомпозицію інтегральної стратегічної цілі на систему вимірюваних проміжних цілей, серед яких базовими визначено забезпечення фінансової стійкості, якості інвестиційного портфеля, інноваційно-технологічне оновлення та узгодженість із принципами сталого розвитку. Запропонований підхід передбачає імплементацію адаптивних рішень, що нівелюють деструктивний вплив невизначеності та забезпечують зростання ринкової вартості підприємства в довгостроковій перспективі. Визначено, що сучасна інвестиційна стратегія трансформується в гнучку адаптивну систему управління, де ключовим фактором стає здатність підприємства протидіяти макроекономічним і безпековим шокам.
Фінансова стійкість банківської системи: теоретичні засади холістичного підходу від стресостійкості до резильєнтності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Назарова, Тетяна Юріївна
Статтю присвячено теоретичному осмисленню фінансової стійкості банківської системи в межах холістичного підходу, який передбачає перехід від вузького трактування стійкості як стресостійкості до її розуміння як багатовимірної резильєнтності. На основі систематизації сучасних міжнародних досліджень у сфері корпоративного управління ризиками (ERM), макропруденційної політики, кіберрезильєнтності, ESG/CSR-орієнтованої сталості та екологічної фінансової теорії (EFT), а також аналізу еволюції підходів до фінансової стійкості банківської системи України під впливом послідовних хвиль криз (2008–2009 рр., 2014–2015 рр., пандемія COVID-19, повномасштабна війна з 2022 р.) обґрунтовано необхідність відмови від фрагментарного, переважно індикативного бачення стійкості. Запропоновано інтерпретацію фінансової стійкості як інтегральної резильєнтної властивості банківської системи, що формується на перетині мікропруденційного (CAMELS), макропруденційного, мережевого, операційно-кібернетичного, інституційного, поведінкового та ESG-вимірів. Наукова новизна полягає в концептуалізації холістичного підходу до фінансової стійкості банківської системи як цілісної моделі, яка поєднує індикативні показники, регуляторні інструменти, мережеву структуру взаємозв’язків, операційну та кіберстійкість і сталий розвиток у єдину систему інтегральної резильєнтності. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання запропонованих теоретичних положень як методологічної основи для подальшої операціоналізації холістичного підходу в інструментарії Національного банку України та комерційних банків – зокрема, під час удосконалення моделей оцінювання фінансової стійкості, систем стрес-тестування, рамок операційної й кіберрезильєнтності та інтеграції ESG-факторів у національну систему фінансового нагляду.
Перспективи публічного управління просторовим розвитком на засадах «зеленої» економіки: місцеві та регіональні інструменти підтримки розробки і реалізації проєктів «зеленої» металургії для відновлення регіонів та територій України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович
Підтримка Україною на всіх світових майданчиках ідей і принципів сталості знаходить відображення й імплементується в прийнятих законодавчих документах, закладається в пріоритетах і напрямах розвитку всіх без виключення галузях національної економіки, серед яких важливе місце займає і металургійна галузь. Впровадження на засадах сталості принципів «зеленої» економіки в систему публічного управління просторовим розвитком стають вирішальними при формуванні стратегічних документів національного, регіонального та місцевого рівнів, що знаходить відображення в програмах і проєктах територіального розвитку та виборі ефективних інструментів із залученням «зелених» ініціатив для їх подальшої реалізації. Метою статті є узагальнення теоретичних і практичних підходів щодо ефективності публічного управління просторовим розвитком за рахунок використання місцевих і регіональних інструментів підтримки розробки та реалізації проєктів «зеленої» економіки, зокрема в індустрії «зеленої» металургії, для подальшого їх використання в процесі повоєнного відновлення та відбудови регіонів і територій в Україні. У статті розглянуто світові тенденції в реалізації ініціатив щодо сталості розвитку на умовах упровадження концепції «зеленої» економіки, проведено аналіз сучасних тенденцій розвитку «зеленої» економіки в Україні, узагальнено інформацію щодо використання в публічному управлінні місцевих і регіональних інструментів підтримки розробки та реалізації проєктів «зеленої» металургії для відновлення регіонів і територій України. Враховуючи особливі умови функціонування українських регіонів і територій в умовах довготривалої війни, що мають негативний вплив на стан навколишнього середовища (зокрема, рівень забрудненості довкілля, замінованість територій, якість повітря, води, ґрунтів, лісів, збереження численності видів флори і фауни тощо) та небезпечні для населення країни можливості проживати й функціонувати на цих територіях, дослідження питань сталості розвитку, спроможності впровадження принципів «зеленої» економіки, зокрема і для індустрії «зеленої» металургії, набувають ще більшої актуальності, враховуючи перспективи для України та її регіонів щодо майбутньої відбудови та відновлення територій і галузей з використанням новітніх технологій, європейських пріоритетів, дотримання принципу «краще, ніж було» тощо.
Формування стійких бізнес-моделей в умовах війни в Україні в контексті глобальних тенденцій антикризового менеджменту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Михайлина, Діана Георгіївна; Кирилюк, Марина Василівна
У статті досліджено актуальні тенденції становлення стійких бізнес-моделей та обґрунтовано посилення ролі антикризового менеджменту в умовах зростаючої локальної та глобальної турбулентності. Метою дослідження виступила ідентифікація результативних практик антикризового управління та систематизація підходів до формування сучасних бізнес-моделей вітчизняних підприємств, що виникли та еволюціонували під впливом повномасштабної війни. Методологічну основу становлять узагальнення та систематизація первинних емпіричних даних, отриманих у межах глибинних інтерв’ю з власниками та топменеджерами компаній різних галузей і масштабів діяльності, які продемонстрували здатність забезпечувати безперервність операційних процесів і зберігати результативність у кризових умовах. Загалом у дослідженні взяли участь вісім респондентів. У результаті визначено ключові засади формування сучасної стійкої бізнес-моделі, серед яких: гнучкість і адаптивність як передумова безперервності діяльності та оперативного прийняття рішень; людиноцентричний підхід, що охоплює гарантування безпеки працівників, їх психологічну підтримку та інвестування в розвиток людського капіталу; соціальна відповідальність і волонтерська активність як чинник зміцнення довіри та консолідації спільноти; ефективна антикризова комунікація з акцентом на прозорість, системність і посилення внутрішньої взаємодії; зростання значущості антикризового лідерства, орієнтованого на гуманістичні цінності та емоційну залученість; децентралізація управління на засадах довіри та делегування повноважень; трансформація організаційної культури в напрямі партнерства, проактивності та відповідальності; інституціоналізація сучасних управлінських інструментів, зокрема сценарного планування та концепції VUCA, що формують парадигму гнучкого мислення та орієнтації на альтернативні сценарії розвитку. Обґрунтовано, що імплементація зазначених принципів підвищує спроможність підприємств різних масштабів і галузей забезпечувати своєчасне реагування на кризові виклики та підтримувати довгострокову стійкість як на національному, так і на глобальному рівнях.
HR-маркетинг і HR-брендинг компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Куцмус, Наталія Миколаївна; Прокопчук, Оксана Андріївна
Стаття присвячена дослідженню методології HR-маркетингу компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів, ідентифікації його функціонального інструментарію з фокусуванням уваги на процесуальних аспектах формування та просування HR-бренду. Встановлено, що HR-маркетинг є функціональною складовою системи управління людськими ресурсами, спрямованою на формування сильного бренду компанії як роботодавця та формування лояльності потенційних і наявних співробітників. Досягнення цих цілей є результатом використання маркетингових методів та інструментів, за умови одночасної ефективної реалізації супутніх функцій HR-менеджменту, таких як онбординг, мотивація, розвиток персоналу, управління благополуччям. Залежно від фокусу спрямування маркетингових зусиль і комунікацій HR-маркетинг бізнес-компанії має внутрішню та зовнішню складові, які реалізуються через виконання двох ключових функцій: інформаційної та комунікаційної. Доведено, що в системі заходів HR-маркетингу центральне місце займає HR-брендинг – процес формування та просування бренду компанії як роботодавця, ядром якого є ціннісна пропозиція роботодавця (EVP, унікальний набір матеріальних і нематеріальних вигод, які компанія пропонує співробітникам і які визначають мотиви кандидатів обирати саме цього роботодавця). Чинником сильного HR-бренду компанії в умовах глобальної економіки є інтернаціоналізація бізнес-процесів, яка підвищує привабливість компаній для співробітників з огляду на перспективи для кар’єрного та професійного розвитку, набуття досвіду та міжкультурних компетентностей. Однак інтернаціоналізація бізнес-процесів стає джерелом конкурентної переваги компаній на ринку праці за умови адаптації стратегій і практик HR-менеджменту та маркетингу до кроскультурних умов, вимог і стандартів.
Стратегічне управління розвитком критичної інфраструктури в умовах економічних шоків і загроз
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті досліджено проблематику стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури в умовах зростаючої невизначеності та посилення економічних і безпекових викликів. Сучасні трансформації, які зумовлено воєнними діями, макроекономічною нестабільністю, енергетичними кризами та цифровими ризиками, формують нову конфігурацію загроз, що істотно ускладнює забезпечення безперервності функціонування інфраструктурних систем і потребує переосмислення підходів до їх управління. Метою дослідження є розвиток теоретико-методичних засад стратегічного управління критичною інфраструктурою та обґрунтування концептуальної моделі, спрямованої на підвищення її стійкості, адаптивності та здатності до відновлення в умовах економічних шоків і загроз. У процесі дослідження узагальнено сучасні підходи до стратегічного управління, систематизовано економічні шоки за їх змістом і характером впливу, а також визначено їх роль як системного чинника трансформації розвитку інфраструктурних систем. Встановлено, що економічні шоки мають комплексний і взаємопов’язаний характер та формують середовище множинних ризиків, які спричиняють каскадні порушення у функціонуванні критичної інфраструктури. Доведено, що традиційні підходи до управління є недостатніми в умовах такої складності, що обумовлює необхідність інтеграції стратегічного, ризик-орієнтованого, інституційного та цифрового підходів. Науковий результат дослідження полягає в розробленні концептуальної моделі стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури, яка відображає взаємозв’язок між економічними шоками, аналітичними процесами, формуванням стратегічних рішень і механізмами їх реалізації. Запропонована модель забезпечує перехід від реактивного до проактивного управління та створює основу для підвищення стійкості інфраструктурних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання органами державного управління, регіональними структурами та операторами стратегічних секторів інфраструктури для формування стратегій розвитку, впровадження систем управління ризиками, розвитку цифрових платформ, підвищення рівня кібербезпеки та забезпечення резильєнтності критичної інфраструктури.
Цифровізація банківської системи та розвиток онлайн-банкінгу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Блащук-Дев’яткіна, Наталія Зіновіївна; Кочіш, Тетяна Романівна; Гальчук, Христина Андріївна
У статті було розглянуто сутність і роль цифровізації банківського сектора як визначального фактора конкурентоспроможності фінансових інститутів у контексті переходу до цифрової економіки. Проаналізовано трансформацію традиційних банківських моделей у цифрові екосистеми, що базуються на дистанційному обслуговуванні, використанні штучного інтелекту та аналізі великих даних (Big Data). Особливу увагу приділено зміні споживчої поведінки, де доступність послуг через смартфон стала базовою потребою клієнта, що підтверджується зростанням рівня застосування мобільних застосунків та готовністю українців до повного переходу на цифровий банкінг. Визначено роль інструментів цифрової трансформації, таких як BankID НБУ та платіжні POS-термінали, у формуванні фізичного та технологічного фундаменту цифрової інфраструктури, що дозволило банкам оптимізувати операційні витрати через скорочення мережі відділень. Оцінено ефективність використання чат-ботів та ШІ-агентів у клієнтській підтримці на прикладі провідних українських банків. Водночас ідентифіковано ключові виклики та ризики, зокрема загрози кібербезпеці, проблему «цифрового розриву» та необхідність адаптації нормативно-правового регулювання до нових технологічних реалій. Отримані результати підтверджують, що успіх банківського бізнесу сьогодні залежить від здатності фінансових установ знайти баланс між інноваційною персоналізацією послуг і високим рівнем кіберстійкості. На основі проведеного аналізу обґрунтовано, що подальша еволюція банківського сектора пов’язана з упровадженням концепції Open Banking і розширенням екосистем вбудованих фінансів (embedded finance). Сформульовані висновки та рекомендації можуть бути використані банківськими установами для вдосконалення стратегій цифрової трансформації, а також державними регуляторами при розробці нормативної бази для забезпечення стабільності та інклюзивності цифрового фінансового середовища в Україні.
Вихід на ринок і глибина інтеграції: теоретико-методологічний синтез моделей інтернаціоналізації міжнародного бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ніколенко, Олександр Віталійович; Піжук, Ольга Іванівна
У статті досліджується проблема теоретичного осмислення інтернаціоналізації міжнародного бізнесу в контексті розмежування понять «вихід на ринок» і «глибина інтеграції». Метою дослідження є розроблення концептуального підходу до аналізу глибини інтеграції міжнародного бізнесу як самостійного аналітичного виміру міжнародної економічної присутності. Обґрунтовано, що традиційні моделі інтернаціоналізації зосереджуються переважно на формах входу на ринок і мотивах експансії, що не дозволяє повною мірою оцінити якість інтеграції компанії в національну економіку приймаючої країни. Методологічну основу дослідження становлять системний аналіз, порівняльний підхід і теоретичний синтез класичних моделей інтернаціоналізації (Упсальської моделі, еклектичної парадигми OLI, підходу Born Global). На основі узагальнення положень зазначених теоретичних напрямів запропоновано чотиривимірну структуру глибини інтеграції міжнародного бізнесу, що включає виробничий, інноваційно-технологічний, кадровий та інституційний виміри. Розроблено систему індикаторів для їх операціоналізації та сформовано типологію конфігурацій інтеграції (поверхнева, виробничо-орієнтована, інноваційно-орієнтована, системна). Основним результатом дослідження є формування концептуальної рамки, яка встановлює взаємозв’язок між формою входу на ринок, розвитком окремих вимірів інтеграції, типом конфігурації та характером економічних наслідків для економіки, що приймає. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованого підходу для оцінювання якості міжнародної присутності компаній, а також для обґрунтування рішень у сфері державної політики стимулювання інтеграції міжнародного бізнесу. Запропонована концепція створює теоретичну основу для подальшої емпіричної апробації та розвитку інструментів стратегічного вибору форм інтеграції.
Волонтерство як траєкторія професійного розвитку в соціальному підприємництві
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Столярук, Христина Сергіївна; Федоркович, Марія Василівна
Статтю присвячено аналізу волонтерства як діяльності, що потребує розвитку конкретних компетентностей і перспектив перерости в новий професійний напрямок на ринку праці. Встановлено, що волонтерство передбачає ряд функцій, які формують в людини певні знання та навички, що диференціює істинного волонтера від особи, яка займається псевдоволонтерством. Задля закріплення цієї тенденції в роботі здійснено дослідження ролі закладів вищої освіти, які у свої освітньо-професійні програми інтегрували дисципліни, що присвячені розвитку компетентності у сфері волонтерства. Проведено теоретичний аналіз думок і підходів до значення та змісту діяльності волонтерів і зроблено висновок про те, що така діяльність може бути хорошим трампліном у розвиток кар’єри в напрямку соціального підприємництва. Останнє передбачає розширення компетентностей, якими має володіти волонтер, і розвиток нових – у рамках вищої освіти, які б задовольняли умови ефективного соціального менеджменту. Здійснено аналіз освітньо-професійних програм у закладах вищої освіти, які інтегрували спеціалізації та конкретні дисципліни, що безпосередньо спрямовані на формування та розвиток компетентностей соціального підприємця. За результатами дослідження запропоновано враховувати три ключові компоненти кадрового потенціалу соціального підприємства: освітній – забезпечує формування базових і спеціалізованих компетентностей, необхідних для створення та запуску соціальних підприємств; кар’єрний – гарантує стійкість професійного шляху, можливість вертикальної та горизонтальної мобільності, а також здатність до постійних інновацій; мотиваційний – підвищує внутрішню та зовнішню залученість до соціальних проєктів, сприяє збереженню довгострокової відданості соціальній місії. Встановлено, що волонтерський досвід сприяє розвитку підприємницької ідентичності, посилює мотивацію до створення стійких соціальних моделей і формує унікальний компетентнісний профіль, який поєднує соціальну чутливість, управлінські навички та здатність до інновацій у сфері суспільного блага, що робить волонтерів привабливими кандидатами для ролі засновників або ключових менеджерів соціальних підприємств.
Механізми трансформаційних змін податкової системи України в умовах ризик-орієнтованого управління розвитком бізнес-структур
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мушникова, Світлана Анатоліївна; Ковальчук, Костянтин Федорович; Аберніхіна, Ірина Георгіївна
У статті досліджено механізми трансформаційних змін податкової системи України в умовах ризик-орієнтованого управління розвитком бізнес-структур. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації податкової системи до сучасних викликів, пов’язаних із воєнним станом, глобалізаційними процесами та євроінтеграційними трансформаціями, що суттєво впливають на функціонування підприємств і формування ризик-середовища їх діяльності. Метою статті є обґрунтування теоретико-методичних засад трансформації податкової системи України на основі ідентифікації її етапів, типів змін і механізмів реалізації, а також визначення їх впливу на розвиток бізнес-структур. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний і ризик-орієнтований підходи, а також методи порівняльного аналізу, узагальнення та моделювання. У процесі дослідження здійснено періодизацію розвитку податкової системи України та розмежовано трансформаційні й інкрементальні зміни за критеріями глибини та масштабу впливу. Встановлено, що податкова система України характеризується гібридним типом трансформації, у межах якого поєднуються глибинні системні перетворення та поступові адаптивні зміни. Обґрунтовано, що податкові трансформації виступають важливим фактором формування ризик-середовища функціонування бізнес-структур, генеруючи як системні, так і локальні ризики. Зокрема, трансформаційні зміни формують стратегічні та інституційні ризики, тоді як інкрементальні – переважно операційні та фінансові. Ідентифіковано ключові механізми трансформації податкової системи, серед яких законодавчо-нормативний, інституційний, цифровий, фіскально-структурний, стимулювально-регуляторний, євроінтеграційний, антитіньовий та стратегічний. Наукова новизна полягає у формуванні інтегрованого підходу до аналізу податкових трансформацій, який поєднує періодизацію розвитку системи, класифікацію змін і ризиків, а також механізми їх реалізації. Запропоновано концептуальну модель, що відображає взаємозв’язок між податковими змінами, ризиками та розвитком бізнес-структур. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні податкової політики та розробленні стратегій управління ризиками підприємств.
Геополітичний перерозподіл українського людського капіталу: наслідки для національної кадрової безпеки та чинники повернення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Перегудова, Тетяна Вячеславівна
Стаття присвячена дослідженню геополітичного перерозподілу українського людського капіталу, зумовленого воєнними діями на території України, його впливу на систему національної кадрової безпеки та обґрунтуванню чинників повернення людського капіталу в контексті зміцнення державної стійкості України. Збільшення частки людського капіталу у структурі національного багатства є визначальною умовою прискорення економічного зростання, забезпечення підвищення конкурентоспроможності економіки в умовах повоєнного відновлення країни. Визначено ключові виклики, пов’язані з масовою втратою людського капіталу для України, зокрема відтік висококваліфікованих фахівців, демографічні дисбаланси, регіональні кадрові диспропорції, дефіцит кадрів та послаблення інституційної спроможності держави. Окреслено наслідки для країн-реципієнтів українських мігрантів, включно з інтеграційними викликами, навантаженням на соціальні системи та трансформацією ринків праці. Обґрунтовано економічні та соціальні вигоди для приймаючих держав, зокрема посилення трудового потенціалу, заповнення дефіцитних професійних ніш, зростання податкових надходжень і розвиток людського капіталу через освітню інтеграцію. Здійснено SWOT-аналіз наслідків геополітичного перерозподілу українського людського капіталу, що дозволило окреслити стратегічні ризики для повоєнного відновлення та визначити потенційні можливості інституціалізації політики щодо забезпечення національної кадрової безпеки. Ідентифіковано чинники, що можуть стимулювати повернення українських громадян, серед яких: гарантії безпеки, відновлення інфраструктури, створення робочих місць, конкурентна оплата праці, ефективна державна політика реінтеграції та перспективи професійної самореалізації. Отримані результати формують аналітичне підґрунтя для розроблення державної стратегії збереження, відновлення та розвитку людського капіталу як ключового ресурсу національної безпеки та сталого соціально-економічного розвитку України.
Вплив сучасних технологій у сфері підбору персоналу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Скібська, Катерина Олександрівна
У статті досліджується вплив сучасних технологій у сфері підбору кваліфікованих фахівців в умовах війни; гострого дефіциту кваліфікованих кадрів, посиленим демографічною кризою, міграційними процесами, мобілізацією, цифровізацією глобальної економіки, підвищеною конкуренцією за висококваліфіковані кадри тощо. Актуальність дослідження сучасних технологій у підборі кваліфікованих фахівців є першорядною в цифрову епоху, оскільки дефіцит персоналу в компанії має критичні наслідки, такі як: зниження ефективності роботи, гальмування виробничих процесів, перевантаження працюючого персоналу, що веде до зниження мотивації, лояльності та до професійного вигорання. Метою статті є вивчення процесів автоматизації та використання інструментів штучного інтелекту в ході залучення персоналу. Для цього проаналізовано основні методи пошуку кандидатів у сфері соціального рекрутингу: пасивний і активний, кожен з яких має свої переваги та недоліки; наведено практичні приклади використання найвідоміших соціальних платформ (Facebook, Linkedin, Instagram, Telegram тощо). Окрему увагу приділено дослідженню соціального рекрутингу, який є одним із поширених і дієвих інструментів пошуку кваліфікованих фахівців. Наразі соціальні мережі використовуються не тільки як комунікативні платформи, а як сучасний та ефективний інструмент для пошуку роботи або кандидатів. У результаті проведеного дослідження запропоновано алгоритм формування плану рекрутингових заходів, що передбачає імплементацію інструментів штучного інтелекту в процеси рекрутингу. Дослідження підкреслює роль використання сучасних технологій рекрутингу, які мають вирішальне значення для організацій, що націлені на інноваційний розвиток і трансформацію в сучасних умовах. Отримані результати можуть стати основою для подальших наукових досліджень у сфері автоматизації рекрутингу та впровадження сучасних технологій в управління персоналом у різних галузях у рамках обмежених фінансових і людських ресурсів.
Інновації як основа сталого розвитку аграрних підприємств України в умовах воєнного стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Цвігун, Інна Анатоліївна; Білянський, Юрій Олександрович
Досліджено роль інновацій у забезпеченні сталого розвитку аграрних підприємств України в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена тривалими воєнними діями з 2022 року, які суттєво ускладнили функціонування аграрного сектора, посилили фінансові, інфраструктурні, кадрові та екологічні ризики та водночас підвищили значущість інновацій як інструменту адаптації та збереження економічної стійкості. Метою статті є обґрунтування ролі інновацій як функціональної основи забезпечення економічної стійкості, екологічної збалансованості та соціальної стабільності аграрних підприємств України в умовах воєнного стану, а також систематизація ключових напрямів інноваційної діяльності, що формують потенціал сталого розвитку в кризових умовах. Завданнями дослідження є узагальнення наукових підходів до інноваційного розвитку аграрного сектора, виокремлення основних напрямів інновацій та визначення їх впливу на складові сталого розвитку. Методичною основою дослідження стали системний і комплексний підходи, методи аналізу, узагальнення та логічного структурування. У процесі дослідження систематизовано напрями інноваційного розвитку аграрних підприємств з урахуванням впливу воєнних обмежень на фінансові ресурси, інфраструктуру, ринки збуту та людський капітал. У результаті дослідження встановлено, що інноваційна діяльність аграрних підприємств у період воєнного стану має переважно адаптаційний характер, однак водночас формує основу для післявоєнної модернізації аграрного сектора. Обґрунтовано, що найбільш значущими в умовах війни є цифрові, технологічні, ресурсозберігаючі, екологічні та організаційні інновації, які забезпечують безперервність виробництва, зниження витрат ресурсів і збереження людського капіталу. Зроблено висновок, що інновації виступають ключовою умовою інтеграції економічних, екологічних і соціальних складових сталого розвитку аграрних підприємств у воєнних умовах. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання під час розроблення стратегій інноваційного розвитку аграрних підприємств і формування політики підтримки сталого розвитку аграрного сектора України.
Маркетингове дослідження впливу таргетованої реклами на поведінку споживачів в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Городняк, Ірина Василівна; Мельник, Надія Володимирівна; Щур, Максим Євгенійович
Мета статті полягає в установленні особливостей впливу таргетованої реклами на поведінку споживачів у цифровому середовищі та обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності маркетингових комунікацій. На основі аналізу й узагальнення наукових джерел розкрито сутність таргетованої реклами, її інструменти, функції та роль у формуванні персоналізованої взаємодії між брендом і споживачем. У процесі дослідження використано результати анкетного опитування, що дозволило оцінити частоту контактів із рекламними повідомленнями, рівень довіри до них, чинники впливу на рішення про покупку та реакцію на повторні покази реклами. Встановлено, що ключовими факторами ефективності є релевантність контенту, візуальна привабливість, соціальний доказ і чітка ціннісна пропозиція. Практична значущість роботи полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо підвищення результативності таргетованої реклами шляхом поєднання персоналізації, аналітики даних та інтеграції цифрових каналів комунікації. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розвитком автоматизованих рекламних технологій і поглибленням аналізу поведінкових моделей споживачів.
Цифрові платформи як драйвер масштабування інноваційних стартап-проєктів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Нечипорук, Оксана Василівна
У сучасних умовах розвитку цифрової економіки значну роль у формуванні конкурентоспроможності інноваційних підприємств відіграють цифрові платформи, які створюють нові можливості для масштабування стартап-проєктів. Швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, поширення платформних бізнес-моделей і зростання ролі цифрових екосистем суттєво змінюють традиційні підходи до організації підприємницької діяльності. У цьому контексті особливого значення набуває дослідження механізмів використання цифрових платформ як інструменту масштабування інноваційних стартапів. Метою статті є дослідження ролі цифрових платформ у процесах масштабування інноваційних стартап-проєктів та визначення ключових факторів ефективного використання платформних рішень у розвитку підприємництва. У межах дослідження розглянуто основні характеристики цифрових платформ, їх економічну природу та функціональні особливості. Проведено аналіз сучасних платформних бізнес-моделей, які використовуються стартапами для прискорення зростання та виходу на глобальні ринки. У статті визначено основні переваги використання цифрових платформ для стартапів, серед яких: зниження транзакційних витрат, розширення доступу до ринків, залучення інвестицій, формування цифрових екосистем і прискорення інноваційних процесів. Також досліджено фактори, що впливають на ефективність масштабування стартап-проєктів за допомогою платформних рішень. На основі проведеного аналізу сформовано модель взаємодії стартапів і цифрових платформ, яка демонструє ключові етапи масштабування інноваційного бізнесу. Запропоновано практичні рекомендації щодо використання платформних інструментів для розвитку стартапів у сучасній цифровій економіці. Результати дослідження можуть бути використані підприємцями, інвесторами, науковцями та державними органами для формування ефективної політики підтримки інноваційного підприємництва.
Стратегічне планування в будівельній галузі за умов війни та в поствоєнний період: елемент економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Завербний, Андрій Степанович; Шпак, Нестор Омелянович; Шпак, Юрій Несторович
У статті висвітлено особливості стратегічного планування в будівельній галузі за умов війни та в поствоєнний період. Актуальність обраної проблематики засвідчує те, що стратегічне планування не лише забезпечуватиме ефективне функціонування будівельного сектора вітчизняної економіки, але й виступатиме ключовим інструментом забезпечення економічної безпеки нашої держави. Акцент здійснено на елемент економічної безпеки стратегічного планування в будівельній галузі за умов війни та в поствоєнний період. Будівельна галузь в Україні відіграє важливу роль в національній економіці. Від її стану значною мірою залежить подальший стабільний розвиток усіх інших галузей матеріального виробництва. Методологічною основою статті є підходи до дослідження стану будівельної галузі України та визначення факторів, що сприятимуть розвитку галузі, на основі опрацювання статистичних даних Державної служби статистики України та аналітичних звітів експертних агентств. Проведено огляд літературних джерел, що стосуються теоретико-прикладних засад стратегічного планування, зокрема в будівельній галузі. У статті проаналізовано динамічність обсягів виробленої будівельної продукції, обсягів виробленої будівельної продукції за видами будівель та протягом 2014–2023 рр. За допомогою системного підходу із застосуванням кількісного та описового методів це дозволило проаналізувати структуру та динаміку обсягів виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг у сфері будівельної індустрії. Охарактеризовано виклики, загрози, з якими стикаються будівельні підприємства України у зв’язку із воєнним станом. Досліджено провідний міжнародний історичний досвід післявоєнної відбудови в Європі та можливості його адаптації вітчизняними будівельними підприємствами. Розвинуто процеси інтегрування стратегічного планування будівельної галузі до всіх рівнів управління (національного, муніципального). Розглянуто можливості застосування проактивних, адаптивних стратегій, які сприятимуть зосередженню на інноваціях, партнерстві (зокрема, державно-приватному), дотриманні законодавства, ефективному комунікуванні, моніторингу, розбудові довіри зі стейкхолдерами, у тому числі й іноземними.
Strategic Management of Ukraine’s IT Sector: Economic and Statistical Aspects of Business Decision-Making to Enhance Competitiveness
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шекета, Євгенія Юріївна; Казюка, Наталія Петрівна; Мацола, Михайло Михайлович; Кухній, Леся Степанівна
У статті досліджується роль ІТ-сектору України як стратегічного чинника підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни в контексті глобальної цифрової трансформації та воєнних викликів. Розкривається вплив світових тенденцій цифровізації, інноваційних технологій та формування цифрових екосистем на стабільність національної економіки. Проаналізовано сучасний стан українського ІТ-ринку, його структурні характеристики та динаміку експорту. Особливу увагу приділено кадровим проблемам, спричиненим війною, та їх впливу на стабільність і розвиток галузі. Виділено стратегії адаптації ІТ-компаній, спрямовані на забезпечення безперервності діяльності, енергетичної стійкості та цифрової безпеки. Оцінюється рівень впровадження підприємствами інноваційних та хмарних технологій і визначаються ключові бар’єри цифрової модернізації бізнес-середовища. Обґрунтовано, що прискорений розвиток IT-сектору здатний забезпечити масштабування високотехнологічних продуктів, підвищення інноваційної активності, зміцнення людського капіталу та інтеграцію України у глобальні технологічні мережі. На основі структурного, функціонального та системного аналізу сформульовано стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності України через розвиток цифрових інноваційних технологій, хмарної інфраструктури та модернізацію державної політики підтримки IT-індустрії. Стаття складається з трьох основних розділів. У першому розділі розглядаються світові тенденції розвитку IT-сектору та їхній вплив на конкурентоспроможність країн. Друга частина аналізує сучасний стан, структурні характеристики та експортний потенціал ІТ-індустрії України. Третя частина визначає стратегічні напрями зміцнення конкурентоспроможності країни через розвиток цифрових технологій, інноваційних кластерів та інтеграцію у міжнародні технологічні ринки. У підсумкових положеннях міститься узагальнення результатів дослідження та рекомендації щодо формування ефективної державної політики підтримки ІТ-сектора.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 2 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options