Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 6

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2695

Browse

Now showing 1 - 16 of 16

European Integration Processes as a Driver of Structural Modernization of Ukraine’s Economy
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шекета, Євгенія Юріївна; Казюка, Наталія Петрівна; Гуменюк, Володимир Володимирович; Фенин, Вікторія Василівна; Юрків, Анна Василівна
У статті досліджено вплив євроінтеграційних процесів на структурну модернізацію економіки України в умовах повномасштабної війни та повоєнного відновлення. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю визначення ефективних механізмів трансформації національної економіки в умовах поглиблення інтеграції до Європейського Союзу та одночасного подолання наслідків воєнної агресії російської федерації. Незважаючи на значну кількість наукових праць із проблем європейської інтеграції, недостатньо розкритим залишається комплексний вплив євроінтеграційних процесів на структурні зміни в економіці України з урахуванням інституційних, цифрових, інвестиційних та екологічних чинників. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і практичних напрямів структурної модернізації економіки України в контексті євроінтеграційних процесів, а також визначення пріоритетів державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Методологічною основою роботи стали методи аналізу та синтезу, системний і порівняльний підходи, узагальнення наукових джерел, статистичних даних, нормативно-правових актів і результатів сучасних досліджень у сфері європейської інтеграції. У результаті дослідження встановлено, що євроінтеграція виступає ключовим драйвером структурної модернізації економіки України через гармонізацію законодавства з нормами ЄС, розвиток зовнішньої торгівлі, залучення інвестицій, впровадження інноваційних технологій та посилення інституційної спроможності держави. Доведено, що повномасштабна війна, попри значні економічні втрати, руйнування виробничої інфраструктури та скорочення інвестиційної активності, водночас прискорила інтеграційні процеси та поглибила економічну взаємодію України з Європейським Союзом. Визначено пріоритетні напрями структурної трансформації, серед яких: модернізація промисловості, розвиток аграрного сектора з високою доданою вартістю, цифровізація економіки, підтримка ІТ-галузі, енергетична трансформація та впровадження принципів сталого розвитку. Обґрунтовано необхідність адаптації українських підприємств до вимог ЄС у сфері декарбонізації, ESG-критеріїв та механізму CBAM. Також встановлено, що ключовими бар’єрами модернізації залишаються інституційна слабкість, корупційні ризики, демографічні втрати та обмеженість фінансових ресурсів. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному обґрунтуванні ролі євроінтеграції як системного чинника структурної модернізації економіки України в умовах війни та повоєнної відбудови. Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості їх використання під час формування державної економічної політики, розроблення стратегій відновлення, адаптації національної економіки до стандартів ЄС і визначення пріоритетів довгострокового соціально-економічного розвитку України.
Global and Regional Challenges and Internal Risks Facing the Ukrainian Electric Power Sector
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Костенко, Дмитро Миколайович; Калашнікова, Катерина Юріївна
У статті ідентифіковано та систематизовано глобальні та регіональні виклики, а також внутрішні ризики, що визначають сучасний стан і перспективи трансформації електроенергетичного сектора України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що повномасштабна воєнна агресія російської федерації призвела до цілеспрямованого руйнування об’єктів генерації, передачі та розподілу електроенергії, загострила дефіцит маневрових потужностей, посилила залежність від імпорту обладнання та електроенергії, а також виявила структурну вразливість централізованої архітектури енергосистеми. Метою статті є наукове обґрунтування системи глобальних, регіональних і внутрішніх ризиків електроенергетичного сектора України та визначення ролі розподілених енергетичних систем як інструменту підвищення його резильєнтності. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-логічний, порівняльний і статистичний аналіз, SWOT-аналіз, причинно-наслідкове моделювання та узагальнення даних міжнародних організацій, нормативно-правових актів України та ЄС, статистичних профілів IRENA та аналітичних матеріалів МЕА, Світового банку, EIA, Energy Community Secretariat і UNDP. Обґрунтовано, що ключовими глобальними викликами є кліматичні зміни, декарбонізація, цифровізація, розвиток розподілених енергетичних ресурсів, систем накопичення, розумних мереж, віртуальних електростанцій та активних споживачів. Визначено, що регіональні загрози для України пов’язані насамперед із системними атаками на електроенергетичну інфраструктуру, інтеграцією до енергетичного ринку ЄС, залежністю від зовнішньої допомоги та необхідністю поєднання короткострокового кризового реагування з довгостроковою модернізацією. До внутрішніх ризиків віднесено: централізованість генерації, зношеність мереж, дефіцит гнучких потужностей, недостатній розвиток накопичувачів енергії, слабку цифровізацію та інституційну фрагментарність. Наукова новизна полягає в систематизації багаторівневої структури ризиків електроенергетичного сектора України та обґрунтуванні причинно-наслідкового зв’язку між виявленими вразливостями та потребою розвитку резильєнтних розподілених енергетичних систем територіальних громад. Практична цінність результатів полягає в можливості їх використання під час формування стратегій енергетичного відновлення, планів енергетичної резильєнтності громад і програм розвитку розподіленої генерації.
The Cultural and Educational Development of Territorial Communities as a Factor of Innovative Public Administration
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Масляк, Мирослава Ігорівна
У статті обґрунтовано концептуальні засади культурно-освітнього розвитку територіальних громад як вагомого чинника інноваційних трансформацій у системі публічного управління. Актуальність дослідження зумовлена сучасними процесами децентралізації, що вимагають переходу від директивно-адміністративних методів управління до сервісно-орієнтованих моделей, де розвиток людського капіталу стає пріоритетним завданням місцевої влади. Автор аналізує роль культурно-освітніх ініціатив не лише як інструментів соціальної підтримки, а як каталізаторів економічної та інноваційної спроможності громад. Доведено, що інноваційне публічне управління в цій сфері передбачає впровадження новітніх форм взаємодії держави, бізнесу та громадянського суспільства, зокрема через створення культурних хабів, креативних просторів та цифровізацію освітніх послуг. У роботі виокремлено ключові виклики, з якими стикаються органи місцевого самоврядування під час реалізації культурно-освітньої політики, а саме: дефіцит бюджетного фінансування, низький рівень кадрового потенціалу та недостатність цифрової інфраструктури. На основі аналізу вітчизняного та європейського досвіду запропоновано інноваційні механізми оптимізації управління, серед яких: впровадження проєктного менеджменту, стратегічне планування з використанням інструментів партисипації та розвиток публічно-приватного партнерства. Особливу увагу приділено трансформації ролі публічного управлінця, який у сучасних умовах має виступати фасилітатором і модератором процесів, спрямованих на формування спроможної громади. Зроблено висновок, що інтеграція культурного та освітнього компонентів у загальну стратегію розвитку громади дозволяє не лише підвищити рівень задоволеності громадян публічними послугами, а й забезпечити сталий розвиток територій через капіталізацію культурної спадщини та розвиток креативних індустрій.
Transformation of the Global GM Crop Market: New Production Centers and Regional Trends
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Цимбал, Людмила Іванівна; Мурaховський, Мaксим Вікторович
У статті досліджено трансформацію глобального ринку генетично модифікованих (ГМ) культур в умовах посилення продовольчих, кліматичних і технологічних викликів сучасності. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю виявлення нових тенденцій розвитку світового ринку ГМ-культур, зміною географії їх виробництва та посиленням ролі країн, що розвиваються, у глобальній агропродовольчій системі. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених економічній ефективності та регулюванню генетично модифікованої продукції, недостатньо вивченими залишаються процеси просторової трансформації ринку та формування нових регіональних центрів виробництва. Метою дослідження є систематизація та оцінка трансформаційних процесів на глобальному ринку ГМ-культур, визначення змін у територіальній структурі виробництва та ідентифікація нових центрів розвитку під впливом економічних, технологічних і інституційних факторів. Методологічною основою дослідження стали методи статистичного, порівняльного, структурного та динамічного аналізу, а також узагальнення даних міжнародних організацій і галузевих аналітичних звітів. У результаті дослідження встановлено, що протягом 2014–2024 рр. світові площі вирощування ГМ-культур збільшилися з 179,4 до 209,8 млн га. Визначено, що ринок перебуває на стадії зрілого розвитку, характеризується високою концентрацією виробництва та домінуванням декількох культур, насамперед сої та кукурудзи. Виявлено зміщення центрів виробництва від традиційних лідерів до країн Глобального Півдня, зокрема Бразилії, Аргентини, Індії та окремих держав Азії й Африки. Доведено, що країни Латинської Америки забезпечують майже половину світових площ посівів ГМ-культур, тоді як США зберігають лідерські позиції у сфері наукових розробок, патентування та комерціалізації біотехнологій. Встановлено посилення інтеграції ГМ-технологій із цифровими рішеннями, технологіями точного землеробства, штучним інтелектом та інструментами аналізу великих даних. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі сучасної трансформації глобального ринку ГМ-культур через призму зміни регіональної структури виробництва та формування нових центрів агробіотехнологічного розвитку. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для прогнозування розвитку світового аграрного сектора, формування державної політики у сфері біотехнологій та оцінки перспектив інтеграції інноваційних агротехнологій у міжнародні продовольчі системи.
Галузеві та товарні особливості управління ціновою конкурентоспроможністю експортно-орієнтованої продукції аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Петрушов, Василь Володимирович
У статті досліджено галузеві та товарні особливості управління ціновою конкурентоспроможністю експортоорієнтованої продукції аграрних підприємств України в умовах воєнних, економічних і геополітичних викликів. У сучасних умовах господарювання практична реалізація стратегій такого управління ускладнюється через значні витрати, безпекові та геополітичні особливості, а також логістичні ризики. Встановлено, що аграрний сектор залишається ключовим джерелом експортних надходжень держави, проте його конкурентоспроможність значною мірою залежить від логістичних, інфраструктурних, регуляторних і зовнішньоторговельних чинників. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку товарної структури агроекспорту, зокрема виробництва та експорту зернових культур, і визначено особливості формування цінової конкурентоспроможності пшениці та кукурудзи. Обґрунтовано, що світовий ринок зернових характеризуватиметься високою невизначеністю під впливом геополітичних ризиків, кліматичних змін, трансформації міжнародної торговельної політики та зміни логістичних маршрутів, що посилюватиме цінові коливання. Доведено визначальну роль логістичного чинника у формуванні експортної ціни продукції та зниженні прибутковості аграрних підприємств унаслідок зростання транспортних витрат. Виявлено негативний вплив торговельних обмежень на європейському ринку та посилення конкуренції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Обґрунтовано, що підвищення цінової конкурентоспроможності експортоорієнтованої агропродукції потребує переходу від сировинної моделі експорту до розвитку виробництва продукції з високою доданою вартістю, диверсифікації товарної структури експорту, модернізації логістичної інфраструктури та впровадження інноваційних підходів до управління ціновими й товарними аспектами діяльності українських аграрних підприємств. Такі цілі мають стати основою партнерств на принципах маркетингу з представниками переробних галузей і тваринництва на засадах сталого розвитку. Щоб залишатися конкурентоспроможним, українському агробізнесу потрібно перейти від експорту сировини до переробки та розвитку тваринництва. Продукція з доданою вартістю дозволить компенсувати витрати на логістику, обійти митні бар’єри та забезпечити стабільний валютний дохід.
Електроенергетика України у вирі «творчого руйнування»: форсайт-аналіз стратегічних перспектив підприємництва на засадах сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кириченко, Валентин Володимирович; Оберемчук, Валентина Феодосіївна
У даній статті досліджено трансформаційні процеси в електроенергетичному секторі України крізь призму шумпетеріанської концепції «творчого руйнування». Обґрунтовано, що глобальний енергетичний перехід у поєднанні з катастрофічними наслідками воєнної агресії формує унікальну конфігурацію чинників, яка водночас руйнує усталені, успадковані переважно від радянської доби структури галузі та відкриває простір для принципово нових форм підприємницької діяльності. Виявлено парадоксальний характер сучасного енергетичного переходу, за якого рекордні інвестиції в чисту енергетику співіснують із рекордним споживанням викопного палива, що посилює стратегічну невизначеність для підприємницьких структур. Методологічним підґрунтям дослідження є синтез форсайт-методології, орієнтованої на формування множини альтернативних образів майбутнього, і теорії стратегічного підприємництва як одночасного пошуку ринкових можливостей і конкурентних переваг. Запропоновано авторське бачення сценаріїв розвитку галузі до 2050 року: від перетворення України на «зелений хаб» Європи до інерційної консервації технологічного відставання; систематизовано пріоритетні напрями підприємницької діяльності на засадах сталого розвитку. Аргументовано, що масштаб руйнувань енергетичної галузі України робить економічно доцільним не відновлення застарілої інфраструктури, а її заміщення сучасною низьковуглецевою архітектурою, оскільки, за результатами моделювання, додаткові витрати декарбонізаційного сценарію є незначними та компенсовними за рахунок кліматичного фінансування. З огляду на виявлений структурний дисбаланс генерації та споживання визначено стратегічні орієнтири для підприємництва, що прагне поєднати економічну ефективність із імперативами сталого розвитку в умовах невизначеності післявоєнного відновлення.
Міжнародний досвід післявоєнної економічної реконструкції та його застосування в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Лихвар, Валерій В’ячеславович
У статті досліджено міжнародний досвід післявоєнної економічної реконструкції та визначено можливості його адаптації до умов сучасного відновлення економіки України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування ефективної моделі післявоєнного розвитку в умовах зростання геоекономічної нестабільності, трансформації глобальних виробничих ланцюгів та обмеженості внутрішніх ресурсів. Метою статті є узагальнення ключових підходів до післявоєнної реконструкції економіки та обґрунтування напрямів їх адаптації для забезпечення стійкого економічного розвитку України. У процесі дослідження використано методи порівняльного аналізу, системного підходу, узагальнення та структурного аналізу міжнародного досвіду післявоєнного відновлення. Проаналізовано класичні моделі післявоєнної реконструкції, зокрема досвід Німеччини та Японії, а також сучасні підходи до відновлення економік, що постраждали від збройних конфліктів. Установлено, що ключовими чинниками успішного відновлення є ефективна державна політика, залучення міжнародної фінансової допомоги, проведення інституційних реформ, розвиток інфраструктури та інтеграція у світову економіку. Обґрунтовано, що сучасні концепції післявоєнної реконструкції передбачають не лише відновлення економіки, але й її структурну трансформацію на основі інноваційного розвитку, цифровізації та підвищення економічної стійкості. Особливу увагу приділено концепції «Build Back Better», яка забезпечує довгострокову конкурентоспроможність економіки. Визначено, що для України пріоритетними напрямами післявоєнного відновлення є інституційні реформи, активізація інвестиційної діяльності, модернізація інфраструктури та інтеграція у глобальні виробничі ланцюги. Доведено, що адаптація міжнародного досвіду має здійснюватися з урахуванням воєнних ризиків, геоекономічних викликів та структурних особливостей національної економіки. Практична цінність дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів при формуванні державної економічної політики та розробці стратегій післявоєнного відновлення України.
Оцінка ризиків погіршення стану земельних ресурсів у зв’язку зі змінами клімату в Поліському регіоні України (на прикладі Волинської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шевченко, Олександр Вікторович; Ковальчук, Іван Платонович; Опенько, Іван Анатолійович; Пронь, Ольга Сергіївна; Тихенко, Руслан Вікторович
Зміна клімату в Поліссі не зводиться до лінійного зменшення або збільшення річної суми опадів; її земельно-ресурсний ефект визначається передусім сезонним і внутрішньосезонним перерозподілом вологи, почастішанням короткочасних зливових опадів, тривалішими бездощовими інтервалами та підвищенням температурного навантаження. Метою дослідження є ідентифікація, пріоритезація та інтерпретація ризиків погіршення стану земельних ресурсів Поліського регіону України (на прикладі Волинської області) з урахуванням просторової диференціації ландшафтного та ґрунтового покриву, структури агровиробництва та стану водорегулювальної інфраструктури. Інформаційну основу становили Регіональна доповідь про стан довкілля у Волинській області за 2024 рік, праці І. П. Ковальчука, В. О. Фесюка, Т. С. Павловської та сучасні дослідження водного режиму р. Стир. Використано системний, ландшафтно-екологічний, ризик-орієнтований, порівняльно-географічний і документально-аналітичний методи. Обґрунтовано, що пріоритетними є ризики: зливової ерозії на схилах Волинської височини з товщею лесових і лесоподібних відкладів; дефляції та висушування легких ґрунтів Полісся; пірогенної деградації переосушених торфовищ; затоплення та вимокання посівів у заплавах; зниження ґрунтової родючості в умовах спрощених сівозмін; інституційно-інфраструктурної дисфункції меліоративних масивів. Наукова новизна полягає в поєднаному врахуванні природно-кліматичних, ґрунтово-ландшафтних, виробничих та інституційних чинників в єдиній рамці оцінювання ризиків погіршення геоекологічного стану земель. Практична значущість роботи полягає у формуванні адресних принципів адаптивного землекористування, диференційованих за типами земель і домінуючими механізмами втрат з урахуванням впливу на них змін кліматичних умов.
Передумови формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гарбажій, Катерина Станіславівна
Статтю присвячено вивченню теоретичного базису формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери в умовах сучасних трансформацій національної економіки, глобалізації продовольчих ринків та посилення міжнародної конкуренції. Актуальність тематики дослідження зумовлена необхідністю забезпечення стійких конкурентних переваг вітчизняної агропродовольчої продукції в умовах євроінтеграційних процесів, цифровізації аграрного виробництва, підвищення вимог до якості та безпечності продукції, а також зростання ролі аграрного сектора в забезпеченні продовольчої безпеки держави та розвитку експортного потенціалу України. Дослідження має на меті поглибити теоретичні засади щодо формування конкурентоспроможності продукції агропродовольчої сфери в сучасних умовах розвитку національної економіки. Для досягнення поставленої мети в статті вивчено специфічні особливості функціонування аграрного виробництва, що визначають умови формування конкурентних переваг агропродовольчої продукції. Проаналізовано характерні риси аграрного сектора, зокрема комплексність використання ресурсного потенціалу, сезонність виробництва, залежність результатів господарювання від природно-кліматичних чинників, особливості техніко-технологічного забезпечення, соціальну значущість сільського господарства та його роль у розвитку сільських територій. Досліджено наявні підходи до трактування сутності агропродовольчої сфери як багаторівневої соціально-економічної системи. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність агропродовольчої продукції формується в межах усього ланцюга створення доданої вартості та визначається ефективністю взаємодії виробничих, технологічних, інноваційних, логістичних, організаційних та інституційних складових. Виявлено, що в сучасних умовах конкурентоспроможність агропродовольчої продукції дедалі більше залежить не лише від виробничих характеристик підприємств, а й від рівня інтеграції всіх учасників агропродовольчого ланцюга, здатності швидко адаптуватися до змін ринкового середовища, впроваджувати інноваційні технології та забезпечувати відповідність продукції вимогам внутрішніх і зовнішніх ринків. Систематизовано ключові чинники, що впливають на формування конкурентних переваг продукції агропродовольчої сфери, серед яких виокремлено рівень ресурсного забезпечення, технологічний розвиток виробництва, інноваційну активність, цифровізацію бізнес-процесів, розвиток коопераційних зв’язків, ефективність логістичної інфраструктури, якість і безпечність продукції, екологічну орієнтацію виробництва та відповідність міжнародним стандартам.
Реінтеграція ветеранів в умовах повоєнної економічної відбудови в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сімахова, Анастасія Олексіївна
Актуальність проблеми реінтеграції ветеранів в умовах повоєнної економічної відбудови України зумовлена очікуваним суттєвим збільшенням чисельності ветеранів після завершення війни та необхідністю їх успішного повернення до цивільного життя. Ефективна реінтеграція ветеранів є важливою передумовою соціальної стабільності та забезпечення сталого економічного розвитку держави. Водночас у сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено розгляду ветеранів як стратегічного ресурсу повоєнної реконструкції України. Мета статті полягає в обґрунтуванні концептуальних засад реінтеграції ветеранів в умовах повоєнної економічної відбудови України та визначенні напрямів використання потенціалу ветеранів як важливого чинника соціально-економічного розвитку держави. Використано методи аналізу та синтезу для узагальнення теоретичних підходів до реінтеграції ветеранів; критичного аналізу літератури, порівняльного аналізу щодо адаптації міжнародного досвіду до українських реалій. Інформаційну базу дослідження становили наукові публікації українських і зарубіжних авторів, результати опитувань ветеранів, інтернет-ресурси. Досліджено теоретичні підходи до реінтеграції ветеранів, міжнародний досвід їх підтримки, ключові потреби українських ветеранів, а також можливості їх залучення до процесів повоєнної економічної відбудови. За результатами дослідження встановлено, що найбільш актуальними напрямами підтримки ветеранів є працевлаштування, професійна перепідготовка, психологічна допомога, освітні можливості та підтримка підприємницьких ініціатив. Визначено, що успішна реінтеграція потребує комплексного міжсекторального підходу із залученням держави, закладів освіти, бізнесу, громадських організацій та міжнародних партнерів. Запропоновано практичні рекомендації для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів вищої освіти, роботодавців, громадських організацій та міжнародних партнерів щодо формування комплексної системи реінтеграції ветеранів як складової повоєнної економічної відбудови України.
Тренди розвитку інфраструктури ринку в Україні після 2022 року
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рожко, Віктор Іванович; Лисенко, Аліна Олексіївна
Попри зростання публікаційної активності щодо окремих складових ринкової інфраструктури України комплексний аналіз системних змін у динаміці 2022–2026 рр. залишається недостатньо розробленим. Поза увагою дослідників лишається взаємозумовленість між фізичними руйнуваннями та цифровою трансформацією, а також нові бізнес-моделі, що постали як адаптаційна відповідь ринкових інститутів на умови збройного конфлікту. Мета дослідження – виявити та систематизувати тренди розвитку ринкової інфраструктури України після лютого 2022 р., охарактеризувати нові моделі функціонування ринкових інститутів і окреслити вектори повоєнної модернізації в контексті євроінтеграції. У дослідженні застосовано системно-структурний і порівняльний аналіз, узагальнення статистичних і аналітичних матеріалів органів державної влади, міжнародних організацій і галузевих звітів за 2022–2026 рр. Встановлено, що руйнування фізичної ринкової інфраструктури (передусім транспортно-логістичної та торговельної) водночас спрацювало каталізатором прискореної цифровізації. Ідентифіковано п’ять ключових трендів: 1) формування децентралізованих логістичних хабів класу 3PL/4PL; 2) стрімке зростання електронної комерції (понад 6 млрд дол. США у 2023 р., темп зростання близько 20% щорічно); 3) розбудова фінтех-екосистеми та впровадження відкритого банкінгу (Постанова НБУ № 80, 2025 р.); 4) трансформація платформи «Дія» у повноцінний ринковий інститут; 5) виникнення оборонно-технологічних стартап-кластерів як нового феномену ринкової інфраструктури (понад 2 600 активних стартапів у 2024 р.). Наукова новизна статті полягає в комплексному описі якісно нових моделей ринкової інфраструктури, що постали в умовах збройного конфлікту: маркетплейс-моделі з фінтех-конвергенцією, мережевої логістики 3PL/4PL та гібридної оборонно-комерційної екосистеми. Повоєнне відновлення потребує синхронізації фізичної відбудови з цифровою модернізацією за стандартами ЄС і принципами резильєнтності. Результати можуть використовуватися при розробці стратегій економічного відновлення, залученні іноземних інвестицій в інфраструктурні проєкти та гармонізації регуляторної бази з вимогами єдиного ринку ЄС.
Удосконалення системи класифікаторів Державного земельного кадастру України: теоретико-методологічні засади, критичний аналіз і напрями модернізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мартин, Андрій Геннадійович; Мединська, Наталія Василівна; Тихенко, Ольга Володимирівна; Цвях, Олег Миколайович; Тихенко, Руслан Вікторович
У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний і нормативно-структурний аналіз системи класифікаторів та переліків, що застосовуються в Державному земельному кадастрі України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1051. Вихідною тезою дослідження є те, що класифікація в кадастрі має не допоміжний, а засадничий характер: саме вона перетворює безперервну, багатовимірну та правову неоднорідну земельну реальність на впорядкований масив даних, придатний для державного визнання, просторового планування, оподаткування, оцінки, моніторингу, екологічної звітності та міжвідомчої взаємодії. Запропоновано авторське визначення кадастрової сутності як юридично значущої, просторово локалізованої, семантично ідентифікованої та придатної до державної реєстрації одиниці кадастрового опису, для якої в системі кадастру фіксуються щонайменше ідентифікатор, місцеположення, правовий режим, часові межі чинності та класифікаційні ознаки. Обґрунтовано, що значна частина чинних кадастрових класифікаторів є розімкненими або квазі-розімкненими, а тому їх модернізація має поєднувати визначеність права з відкритістю до появи нових об’єктів та режимів. На основі аналізу додатків 2–6, 58–63 до Порядку ведення Державного земельного кадастру виявлено ключові структурні вади: змішування зон, меж, територій, мереж і режимоутворюючих об’єктів в одному переліку; ототожнення обмежень, обтяжень і природоохоронних територій; нечітке розмежування фактичних і проєктних угідь; нерівномірну логіку побудови класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок; а також підміну класифікатора меліоративних мереж фактичним реєстром наявних систем. Запропоновано пакет змін, спрямованих на еволюційну, а не революційну модернізацію: реструктуризацію системи класифікаторів за онтологічними рівнями, запровадження окремих класифікаторів обтяжень, природоохоронних територій, фактичного та проєктного землекористування, ґрунтових відмін, режимоутворюючих об’єктів, а також інтеграцію із KАТОТТГ, НК 018:2023, INSPIRE, HILUCS, LUCAS і LADM. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісної моделі модернізації кадастрової класифікації як семантичної основи земельного адміністрування. Практичне значення полягає в можливості використання запропонованих рішень під час підготовки змін до постанови № 1051, адаптації ДЗК до європейських вимог і підвищення юридичної та технічної якості кадастрового обліку.
Фінансові ризики реалізації програм відбудови України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Мороз, Павло Андрійович
У статті досліджено фінансові ризики реалізації програм відбудови України в умовах тривалої воєнної невизначеності, високої залежності державного бюджету від зовнішнього фінансування та необхідності залучення приватного капіталу до процесів повоєнного відновлення. На основі системного, інституційного та порівняльно-історичного підходів систематизовано ключові групи ризиків, що впливають на ефективність відбудови: макрофінансові, боргові, демографічні, інституційні, корупціогенні, правові та страхові. Обґрунтовано, що макрофінансова стійкість України значною мірою залежить від ритмічності міжнародної допомоги, збереження співпраці з МВФ, контролю державного боргу, стабільності платіжного балансу та здатності уряду мінімізувати неефективні бюджетні видатки. Розкрито вплив демографічної кризи на абсорбційну спроможність економіки: відплив населення, внутрішнє переміщення, мобілізація працездатних груп і дефіцит робочої сили обмежують можливість швидкого та продуктивного освоєння зовнішніх ресурсів. Проаналізовано дилему використання заморожених суверенних активів російської федерації (далі – РФ) як потенційного джерела фінансування відбудови. Показано, що пряма конфіскація таких активів має значний фінансовий потенціал, однак супроводжується юридичними, репутаційними та системними ризиками для європейської фінансової інфраструктури, тоді як механізм Extraordinary Revenue Acceleration є більш збалансованим проміжним інструментом мобілізації ресурсів. Систематизовано корупціогенні загрози у процесах відбудови на етапах планування, відбору проєктів, підготовки кошторисів, закупівель, виконання робіт і приймання об’єктів. Доведено, що цифрова екосистема DREAM може бути важливим інструментом прозорості та координації, проте її ефективність залежить від інтеграції з аудитом, правоохоронними механізмами та реальною відповідальністю за порушення. На основі аналізу досвіду плану Маршалла, Афганістану, Іраку та Боснії і Герцеговини аргументовано, що успіх реконструкції визначається не лише обсягом зовнішньої допомоги, а й якістю інституцій, наявністю кондиціональності, ефективним контролем і стратегічною спрямованістю фінансування. Обґрунтовано роль страхування воєнних ризиків як ринкового механізму деризикування, необхідного для залучення приватних інвесторів. Запропоновано комплекс стратегічних орієнтирів для мінімізації фінансових ризиків відбудови: підтримання макрофінансової дисципліни; подолання демографічних обмежень; посилення антикорупційного контролю; обережне використання доходів від заморожених активів РФ; обов’язкове застосування DREAM; розвиток багаторівневої системи страхування воєнних ризиків.
Цифрова система оцінки якості та професійного рівня людського капіталу громадян як інструмент соціальної стійкості повоєнної України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Гук, Лариса Павлівна; Близнюк, Вікторія Валеріївна; Бурлай, Тетяна Вікторівна
Забезпечення спроможності вразливих категорій населення (ВПО, ветеранів, осіб віком 45+) ефективно інтегруватися в нову економічну реальність є умовою національної безпеки. Наразі відсутні інструменти для наскрізної первинної оцінки професійних компетентностей особи, що унеможливлює точкове модульне перенавчання (reskilling/upskilling) та призводить до неефективного витрачання державних ресурсів. Мета дослідження – теоретико-методологічне обґрунтування концепції та структурно-функціональної архітектури державного цифрового інструменту – Єдиної системи оцінки компетентностей і профілювання громадян – для збереження людського капіталу вразливих категорій населення та оптимізації державних видатків на освіту дорослих. У роботі застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: системно-структурний аналіз – для дослідження вітчизняного інституційного ландшафту; метод моделювання – для проєктування цифрової архітектури системи та взаємодії її елементів; логіко-аналітичний метод – для опису етапів і цільових траєкторій функціонування запропонованої платформи. Розроблено структурно-функціональну архітектуру державної цифрової платформи, що базується на взаємодії зовнішнього користувацького контуру (вебпорталу «Обрій») та внутрішнього обчислювального контуру. Обґрунтовано чотириетапний алгоритм її роботи – від авторизації й цифрового скринінгу до автоматичного Gap-аналізу на основі ШІ-алгоритмів. Визначено логіку розподілу громадян за цільовими траєкторіями освітньо-професійного розвитку залежно від рівня їх професійних компетентностей. Наукова новизна дослідження полягає в переході від оцінювання результатів формальної освіти до випереджальної діагностики професійних компетентностей особи та генерації її цифрового резюме на основі єдиних шкал, інтегрованих із європейською класифікацією ESCO та узгоджених із вимогами національних професійних стандартів. Доведено, що цей підхід долає методологічну фрагментованість чинних практик і ліквідує «кризу довіри» на ринку праці. Запропонована архітектура забезпечує автоматизоване виявлення дефіцитів компетентностей та оптимізацію витрат держави шляхом спрямування ресурсів виключно на точкове донавчання під критично важливі для відбудови професії. Це прискорює інтеграцію вразливих категорій громадян в економіку відновлення та виступає інноваційним технологічним драйвером забезпечення соціальної стійкості країни.
Інтеграція України до мережі TEN-T у контексті реконструктивного відновлення транспортної інфраструктури
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Никифорук, Олена Ігорівна; Стасюк, Ольга Миколаївна; Чмирьова, Лариса Юріївна; Федяй, Наталя Олександрівна
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю реконструктивного відновлення транспортної інфраструктури України відповідно до стратегічних пріоритетів ЄС та її інтеграції до TEN-T, а також недостатнім рівнем комплексних досліджень, які одночасно розкривають питання інтеграції до TEN-T, фінансових інструментів ЄС і відновлення транспортної інфраструктури України. Метою статті є дослідження взаємозв’язку процесу інтеграції транспортної системи України до TEN-T, аналізу фінансових інструментів ЄС у сфері розвитку транспортної інфраструктури та оцінки можливостей їх залучення Україною для забезпечення реконструктивного відновлення транспортної інфраструктури. Методологічною основою дослідження є системний та інституційний підходи. У роботі використано методи аналізу та синтезу, історико-логічний, порівняльний, статистичний і структурний аналіз тощо. У дослідженні окреслено етапи інтеграції транспортної системи України до TEN-T і уточнено особливості переходу від формату співпраці в межах Східного партнерства до повноцінної інтеграції України до TEN-T. Систематизовано вимоги та розкрито стратегічні цілі й ключові показники розвитку транспортної інфраструктури TEN-T. Виокремлено основні фінансові інструменти ЄС для розвитку транспортної інфраструктури TEN-T, з акцентом на інструменті CEF як ключовому інструменті фінасової підтримки проєктів у межах TEN-T. Зроблено аналіз принципів фінансування, критеріїв відбору проєктів, рівнів співфінансування та бюджетних періодів CEF. Проаналізовано проєкти CEF2 «Транспорт» за участю України та встановлено домінування залізничного транспорту та прикордонної інфраструктури у структурі фінансування. Визначено ключові тенденції реалізації проєктів, серед яких посилення транскордонного компоненту, концентрація інвестицій на усуненні інфраструктурних «вузьких місць» і розвиток цифрових транспортних систем. Встановлено, що інтеграція України до TEN-T може розглядатися як довгострокова модель реконструктивного відновлення транспортної системи відповідно до кліматичних, цифрових і безпекових пріоритетів ЄС. Доведено, що сучасна транспортна політика ЄС базується на переході від розвитку окремих транспортних об’єктів до формування інтегрованої мультимодальної мережі TEN-T. Наукова новизна полягає в комплексному узагальненні інституційних, інфраструктурних і фінансових аспектів інтеграції транспортної системи України до TEN-T, а також у виявленні необхідності зміни пріоритетів фінансування від короткострокового забезпечення логістичної стійкості до стратегічної модернізації транспортної системи України відповідно до стандартів ЄС.
Інформаційні технології та доповнена реальність як чинники цифрової адаптивності логістичних систем України в умовах воєнного стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шевченко, Борис Олексійович; Степаненко, Сергій Володимирович; Непокупна, Тетяна Андріївна
У статті досліджено роль інформаційних технологій та технологій доповненої реальності в забезпеченні цифрової адаптивності логістичних систем України в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення безперервності логістичних процесів в умовах руйнування транспортної інфраструктури, високого рівня невизначеності, зростання кіберризиків та порушення традиційних алгоритмів постачання. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених цифровій трансформації логістики, недостатньо дослідженими залишаються питання комплексного застосування технологій доповненої реальності, адаптації систем MRP/DRP до кризових умов, інтеграції цивільної та військової логістики в межах єдиної цифрової екосистеми, а також впливу цифрових технологій на формування адаптивності логістичних систем у період воєнних викликів. Метою дослідження є обґрунтування ролі інформаційних технологій та технологій доповненої реальності в забезпеченні цифрової адаптивності логістичних систем України, аналіз особливостей їх практичного застосування в умовах воєнного стану та визначення перспектив розвитку цифрових логістичних екосистем у контексті післявоєнного відновлення економіки. Методологічною основою дослідження стали системний підхід, методи аналізу та синтезу, порівняльного аналізу, узагальнення та структурно-логічного моделювання. Інформаційну базу дослідження становлять наукові публікації, нормативно-правові акти, аналітичні матеріали та практичні кейси впровадження цифрових технологій у логістиці. У результаті дослідження визначено сутність цифрової адаптивності логістичних систем як здатності забезпечувати безперервність функціонування, оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та зберігати ефективність логістичних процесів завдяки використанню сучасних цифрових технологій. Проаналізовано особливості застосування технологій доповненої реальності (AR), систем планування матеріальних потреб (MRP), планування потреб розподілу (DRP), ERP-платформ, цифрових логістичних платформ і автономних транспортних засобів. Встановлено, що впровадження AR-технологій сприяє підвищенню продуктивності складських операцій, пришвидшенню підготовки персоналу та покращенню технічного обслуговування обладнання. Доведено, що системи MRP/DRP та ERP забезпечують підвищення гнучкості управління ресурсами, адаптацію до нестабільності попиту та підтримку безперервності постачань. Особливу увагу приділено аналізу українського досвіду впровадження цифрової системи управління логістичним забезпеченням DLMS, платформи DOT-Chain Defence та автономних наземних комплексів у сфері військової логістики. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні концепції цифрової адаптивності логістичних систем як самостійної характеристики їх стійкості в умовах воєнного стану та в систематизації сучасних цифрових технологій за рівнями їх впливу на логістичні процеси. Практична цінність роботи полягає в можливості використання отриманих результатів під час формування стратегій цифрової трансформації логістичних систем, розроблення програм післявоєнного відновлення транспортно-логістичної інфраструктури та впровадження інноваційних цифрових рішень у сфері цивільної та військової логістики.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 6 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography"

Results Per Page

Sort Options