Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1749

Browse

Now showing 1 - 12 of 12

The Role of Financial Systems in Economic Growth through Savings and Investment Accumulation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рудевська, Вікторія Ігорівна; Уханьова, Катерина Олегівна
Мета статті – дослідити роль фінансових систем у забезпеченні економічного зростання шляхом акумуляції внутрішніх заощаджень і їх трансформації в інвестиції на основі порівняльного аналізу країн з різними моделями економічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі фінансових систем у забезпеченні економічного зростання в умовах зростаючої макроекономічної нестабільності, структурних зрушень і глобальних шоків. У сучасній світовій економіці традиційні джерела зростання дедалі більше вичерпують свій потенціал, що підвищує значущість механізмів внутрішньої акумуляції заощаджень і їх ефективного перетворення в інвестиції як ключових чинників довгострокового розвитку. Особливої актуальності проблема набуває у контексті нерівномірності економічного розвитку країн і відмінностей у моделях функціонування фінансових систем. Порівняльний аналіз економік із високими рівнями заощаджень та інвестицій, розвинених індустріальних країн і посткризових економік дозволяє виявити структурні обмеження та можливості фінансових систем у стимулюванні економічного зростання. Водночас уповільнення темпів зростання в країнах з високою інвестиційною активністю свідчить про необхідність переосмислення ролі фінансового посередництва та якості інвестицій, а не лише їх кількісних параметрів. У цій статті розглянуто роль фінансових систем у сприянні економічному зростанню шляхом накопичення внутрішніх заощаджень і їх перетворення на інвестиції. Дослідження поєднує теоретичну базу з порівняльним емпіричним аналізом окремих економік, що перебувають на різних стадіях розвитку: країн з високим рівнем заощаджень, розвинених промислових держав та економік, які відновлюються після кризи. Використовуючи макроекономічні показники, такі як валові внутрішні заощадження, валове накопичення капіталу та реальний приріст ВВП, дослідження визначає структурні відмінності в моделях фінансового накопичення та їх вплив на динаміку довгострокового зростання. Результати показують, що економіки зі стабільними та значними внутрішніми заощадженнями мають більше можливостей для підтримки інвестицій та довгострокового зростання. Однак сила цього взаємозв'язку зменшується у міру просування розвитку до розвинених стадій. Натомість країни, що зазнають структурних потрясінь, стикаються з постійним дефіцитом інвестицій через ослаблення спроможності до заощадження, що значно обмежує економічне відновлення. Результати дослідження підкреслюють, що фінансові системи сприяють економічному зростанню не тільки завдяки обсягу накопичених ресурсів, а й завдяки ефективності фінансового посередництва та якості інституцій. У дослідженні зроблено висновок, що зміцнення механізмів внутрішнього заощадження та підвищення ефективності інвестицій мають вирішальне значення для посилення економічної стійкості та підтримки сталого зростання, особливо в посткризових і перехідних економіках.
Актуальні проблеми розвитку туризму та сфери гостинності в країнах Європейського Союзу (на прикладі Німеччини)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Жиленко, Катерина Миколаївна; Сливенко, В’ячеслав Альбертович; Ходак, Ольга Віталіївна
У статті досліджено актуальні питання розвитку туризму та сфери гостинності в країнах Європейського Союзу (на прикладі Німеччини), виокремлено та проаналізовано позитивні та негативні тенденції в галузі. Основою дослідження став аналіз тенденцій і проблем розвитку туризму та гостинності, нових умов розвитку подорожей, висновків експертів про проблеми та можливі напрями розвитку галузі після останніх змін і нововведень у Європейському Союзі. На підставі аналізу актуальних питань розвитку індустрії гостинності та туризму Німеччини встановлено, що міжнародний туризм у 2025 році майже відновився до рівня 2019 року. Але останнім часом на шляху розвитку індустрії гостинності та туризму відбулися як позитивні, так і негативні зміни. Зокрема, до позитивних змін можна віднести такі: відбулося подальше поступове зростання в'їзного туризму; на фоні прогресуючої цифровізації галузі було посилено регулювання діяльності великих технологічних компаній (онлайн-платформ із бронювання місць у готелях); статистика бронювань засвідчила істотне зростання популярності альтернативних варіантів відпочинку у більш сприятливу пору року – зростання попиту на подорожі у міжсезонні та взимку; масштабні зміни у сфері гостинності у Європейському Союзі – повна відмова від використання одноразової упаковки для певних видів продукції; запровадження нових правил подорожей у Європі – новий прикордонний контроль, туристичні податки та моніторинг поведінки; популяризація нової моделі роботи туристичних агентств – незалежний туристичний консалтинг. До негативних змін можна віднести зростання вразливості авіаперевезень на фоні збільшення світового пасажиропотоку та перманентний дефіцит кваліфікованих робітників у галузі. Практичне значення результатів полягає у використанні цього досвіду для здійснення обґрунтованого довгострокового прогнозування сталого розвитку вітчизняного туризму та сфери гостинності, а також для аналізу проблем і формування інноваційних конкурентних переваг підприємств галузі.
Компаративний аналіз демографічної безпеки України та країн ЄС як складової економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Пакін, Ростислав Маркович; Гур’янова, Лідія Семенівна
Статтю присвячено компаративному аналізу демографічної безпеки України та країн ЄС. Доведено, що людський капітал є безальтернативним фундаментом для забезпечення фіскальної стійкості та виробничого потенціалу національної економіки. Розкрито трансмісійний механізм перетворення демографічних загроз на економічні дисбаланси через вплив на структуру ринку праці, податкову базу та соціальне навантаження. Здійснено компаративний аналіз демографічної ситуації в Україні та країнах ЄС за уніфікованою системою індикаторів (демографічне навантаження, відтворення населення, міграційні процеси) у двох часових зрізах: до 2022 року та після початку війни. Виявлено, що у довоєнний період Україна рухалася в межах загальноєвропейського тренду старіння населення, проте мала гірші показники якості людського капіталу, зокрема стану здоров’я та продуктивності праці. Встановлено, що війна спричинила шоковий розрив трендів: якщо країни ЄС компенсують старіння міграцією та технологіями, то Україна зазнає критичного скорочення ринку праці, зростання демографічного навантаження та падіння сумарного коефіцієнта народжуваності. Акцентовано увагу на тому, що в умовах загострення глобальної конкуренції за людський капітал, збереження та розвиток демографічного потенціалу стає ключовим фактором національного суверенітету та економічної незалежності України. Обґрунтовано необхідність впровадження двовекторної стратегії протидії демографічним загрозам, зокрема: стимулювання репатріації (пільгове кредитування, грантові програми, визнання кваліфікацій); структурну адаптацію економіки (зміщення фокусу з Lifespan на Healthspan, автоматизацію виробництва, селективну міграційну політику). Продемонстровано, що війна трансформувала демографічну кризу для України з еволюційної, характерної для ЄС, в екзистенційну, а відновлення економічної безпеки неможливе без реалізації превентивної державної стратегії демографічного розвитку.
Моделювання стану розвитку будівельного сектора країн ЄС методом дерев класифікації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Орєхова, Тетяна Євгенівна; Чаговець, Любов Олексіївна
У статті розглянуто питання моделювання стану розвитку будівельного сектора країн Європейського Союзу методом дерев класифікації. На основі попереднього дослідження тенденції динаміки будівництва за 2015–2024 рр. виявлено, що розвиток будівельного сектора в межах Європейського Союзу має неоднорідний характер, значною мірою залежить від структури сегментів діяльності, знаходиться під впливом низки факторів і ситуації на ринку в умовах сучасної економічної нестабільності, а отже, перебуває у стані стагнації. Для його подолання одним із ключових напрямів визначено розвиток інновацій та цифрових технологій. У цьому сенсі набуває актуальності упровадження сучасних методів моделювання стану розвитку будівельного сектора країн ЄС методами машинного навчання у процес розробки економічних стратегій. У статті описано етапи побудови моделі з використанням методу дерев класифікації, зокрема алгоритму CART, який є одним із найбільш поширених методів у сфері інтелектуального аналізу даних і результативним засобом для побудови аналітичних моделей, здатних на основі вхідних даних формувати ефективні рішення, у тому числі визначити, у якому стані (високому, достатньому або середньому) перебуває будівельний сектор країн ЄС. У результаті проведеного дослідження отримано правила розпізнавання стану будівельного сектора країн ЄС з віднесенням країн до певного кластера, що допоможе спрогнозувати подальший стан будівельного сектора. Висока якість побудованої моделі класифікації підтверджує можливість розподілу країн ЄС на основі побудованого дерева на три кластери з високим, достатнім або середнім станом розвитку будівельного сектора. Одержані результати свідчать про те, що всі аналізовані країни ЄС було правильно класифіковано відповідно до встановлених правил дерева: розподіл продемонстрував високу якість розпізнання об’єктів за побудованою моделлю.
Ринок насіння та садивного матеріалу в Україні: сучасні тренди зовнішньої торгівлі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Соколюк, Катерина Юріївна; Соколюк, Ігор Юрійович
У статті розглянуто сучасні тренди зовнішньої торгівлі на ринку насіння та садивного матеріалу. Проведено аналіз ринків насіння країн із найбільшим об’ємом внутрішнього ринку й окреслено 6 основних із них, а саме: ринок США, Китаю, Франції, Бразилії, Індії, Німеччини. Визначено, що за період війни відбулися значні зміни у структурі зовнішньої торгівлі в секторі насінництва та садивного матеріалу. Встановлено, що у 2019–2024 рр. імпортні операції зовнішньої торгівлі здійснювалися більш ніж із 59 країнами світу. Основними імпортерами насіння та садивного матеріалу до України є Нідерланди (602 УКТЗЕД), США та Франція (1007 УКТЗЕД), Індія (за рахунок імпорту готових плодів, що йдуть під одним кодом УКТЗЕД) та Німеччина (1209 – насіння та спори для сівби). Географія експорту насіння, плодів і інших олійних культур досить широка та налічує 68 країн. Серед основних партнерів, за підсумками 2022–2024 рр., є Німеччина, Угорщина та Італія. Для більш об’єктивної оцінки зовнішньоекономічної діяльності у сфері насіння та садивного матеріалу доцільно провести порівняння експорту й імпорту за основними товарними групами як у натуральному, так і у вартісному вимірі. Під час проведеного аналізу зовнішньоекономічної діяльності у секторі насінництва та садивного матеріалу виявлено, що як у довоєнний період, так і у воєнний основним слабким місцем є ціна на насіння та посадковий матеріал. За підсумками проведених розрахунків протягом періоду дослідження можна зазначити, що у натуральному вираженні експорт понад утричі перевищує імпорт (зернові – у сотні разів), але у вартісному вираженні експорт не покриває імпорту за тими самими товарними групами. Це потребує розробки заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світових стратегічно важливих ринках насіння та садивного матеріалу.
Стратегічне моделювання продовольчої безпеки аграрного сектора Полтавського регіону: SWOT- і PESTEL-аналіз
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ткаченко, Володимир Сергійович
Статтю присвячено комплексному дослідженню стану та стратегічних перспектив забезпечення продовольчої безпеки Полтавської області в умовах воєнного стану та глобальних економічних трансформацій. Полтавський регіон визначено як стратегічний аграрний хаб України, що володіє унікальним природно-ресурсним потенціалом, проте стикається з безпрецедентними викликами безпекового та логістичного характеру. У роботі застосовано синтезований підхід, що базується на поєднанні методів PESTEL-аналізу та SWOT-моделювання з використанням експертних оцінок. Оцінювання проводилося групою з 7 провідних експертів за 5-бальною шкалою. За результатами SWOT-аналізу розраховано коефіцієнт продовольчої стійкості (0,93), що вказує на стан «активного захисту» регіону, де зовнішні загрози дещо переважають наявний внутрішній потенціал. Проведено геометричне моделювання стійкості через побудову багатокутника (пелюсткової діаграми). Розрахована площа фактичного потенціалу (Sp = 45,8 кв. од.) порівняно з ідеальною моделлю дозволила визначити коефіцієнт реалізації потенціалу (Kr = 0,71). Це математично підтверджує, що 29 % ресурсних можливостей регіону нівелюються через низьку частку глибокої переробки, енергетичну вразливість і технологічне відставання. У межах PESTEL-аналізу ідентифіковано 20 ключових факторів впливу, серед яких найбільш вагомими визначено політичні (30,1 %) та економічні чинники (29 %). Визначено високий рівень турбулентності середовища (89 % від максимально можливого). Основними драйверами ризику визначено воєнний стан, цінову волатильність на світових ринках і кадрову кризу, спричинену міграційними процесами. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні стратегічних рекомендацій: перехід від експортно-сировинної моделі до створення кластерів глибокої переробки, розвиток біоенергетичної автономності агрохолдингів та прискорене впровадження стандартів HACCP для інтеграції у європейський продовольчий простір.
Структурно-динамічний регіональний аналіз розвитку сільського господарства у світі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Марущенко, Олександр Олександрович
Метою статті є проведення структурно-динамічного регіонального аналізу розвитку сільського господарства у світі. За даними FAO та World Bank оцінено динаміку світової структури земель сільськогосподарського призначення, динаміку світової та регіональної частки зайнятих у сільському господарстві в загальній зайнятості, динаміку світової та регіональної частки доданої вартості сільського господарства у ВВП, динаміку світової та регіональної частки сільського господарства у державних витратах; наведено країни-лідери за обсягом випуску, експорту, імпорту та ємності ринку продукції сільського господарства. Проведений структурно-динамічний регіональний аналіз розвитку світового сільського господарства показав суттєве зростання виробництва, торгівлі та розміру ринку, що супроводжується зниженням зайнятості в цьому секторі. Азія стала світовим лідером у розширенні виробництва та торгівлі продукцією сільського господарства, тоді як у Європі відбулося відносне скорочення. Урядова підтримка розвитку сільського господарства знизилася в усіх регіонах, за винятком Азії. Аграрний сектор України у період 2000–2023 рр. демонстрував стійку позитивну динаміку за ключовими показниками розвитку, зокрема обсягами валового виробництва, експортним потенціалом і продуктивністю на душу населення. Останні десятиліття характеризуються суттєвими змінами у використанні сільськогосподарських земель, продуктивності галузі та міжнародній торгівлі. Зокрема, спостерігається зростання валової продукції сільського господарства, що супроводжується зменшенням частки зайнятих у цьому секторі, особливо в регіонах з високим рівнем економічного розвитку. Ці тенденції підкреслюють важливість технологічних інновацій та переходу до інтенсивних методів ведення господарства. Проведений аналіз дозволив виявити низку ключових тенденцій, що мають важливе значення для формування глобальної та національної аграрної політики.
Сучасні тенденції у сфері міжнародного оподаткування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Галуцьких, Наталія Андріївна
Метою статті є визначення сучасних тенденцій, що існують у сфері міжнародного оподаткування. Основні сучасні тенденції у сфері міжнародного оподаткування, які фіксують експерти та міжнародні організації (ООСР, МВФ, ЄС та ін.) можна охарактеризувати таким чином: 1. Протидія розмиванню податкової бази та виведенню прибутку (BEPS), зокрема зосередження на боротьбі з агресивним плануванням і штучним перенесенням прибутків у юрисдикції з низьким рівнем оподаткуванням, а також упровадження послідовних стандартів BEPS у законодавствах різних країн. 2. Податок на цифрову економіку, тобто запровадження спеціальних податків для глобальних цифрових платформ та узгодженість міжнародних підходів до оподаткування цифрових послуг у рамках переговорів під егідою ОЕСР. 3. Мінімальний глобальний корпоративний податок, а саме впровадження міжнародної норми про мінімальну ставку оподаткування для транснаціональних корпорацій. 4. Підвищена прозорість і звітність, яка передбачає обов’язковий обмін інформацією про бенефіціарних власників компаній та фінансові потоки, а також посилення вимог до трансферного ціноутворення та Country-by-Country Reporting (CbCR). 5. Зміна податкових ставок, зокрема перегляд їхнього рівня у відповідь на економічні виклики (рецесії, пандемії), а також зростання ролі податків на споживання й інших непрямих податків у деяких державах. 6. Податки на вуглець та екологічне оподаткування, а саме запровадження або розширення екологічних податків, які стають елементом податкової політики з метою скорочення вуглецевого сліду. 7. Податки на майно та нерухомість, тобто зростання посиленого інтересу до оподаткування нерухомості як інструмента вирівнювання соціальних нерівностей та запобігання спекуляціям. 8. Податкові стимули для інвестицій у R&D, а саме широке застосування податкових кредитів і пільг для стимулювання інноваційної діяльності, зокрема досліджень і розробок і «зелених» технологій. 9. Цифровізація адміністрування податків, що відбувається через активне впровадження електронного обміну даними, автоматизованих рішень (API) та використання штучного інтелекту для виявлення ухилення та оптимізації адміністрування. 10. Врахування соціальних та екологічних цілей у податковій політиці, тобто інтеграція соціальних аспектів (боротьба з нерівністю) та принципів сталого розвитку у фіскальні стратегії. Загалом сучасні тенденції міжнародного оподаткування відображають прагнення поєднати фіскальну ефективність із принципами справедливості, прозорості та глобальної відповідальності, що формує нову парадигму податкових відносин у світовій економіці.
Трансформація транспортної логістики зернового ринку України в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кулєшова, Ольга Сергіївна
У статті досліджено трансформацію транспортної логістики зернового ринку України в умовах повномасштабної війни та визначено ключові структурні зміни, що вплинули на функціонування внутрішніх і зовнішніх логістичних потоків. Обґрунтовано, що блокада морських портів і руйнування транспортної інфраструктури призвели до різкого зміщення пропорцій між видами транспорту, посилення ролі автомобільних і залізничних перевезень, а також активізації альтернативних експортних маршрутів через дунайські порти та сухопутні коридори ЄС. На основі аналізу динамічних рядів за 2018–2024 рр. показано зміни у структурі перевезень зернових культур, зокрема падіння частки морського транспорту у 2022 році, зростання навантаження на автомобільний та залізничний транспорт, а також поступове відновлення морської логістики у 2024 році. Проведено оцінку впливу логістичних обмежень на вартість транспортування та визначено, що логістична складова стала критичним чинником конкурентоспроможності українського зерна на міжнародних ринках. На основі структурного, порівняльного та ситуаційного аналізу визначено ключові ризики транспортної системи та перспективи її відновлення у післявоєнний період. Сформульовано висновки щодо підвищення стійкості логістичної інфраструктури та забезпечення сталого функціонування зернового ринку України.
Формування стратегічної моделі сталого відновлення транспортно-логістичної інфраструктури України в умовах глобальних викликів та SMART-технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Смерічевська, Світлана Василівна; Іваненко, Лариса Михайлівна; Євтушенко, Кирило Володимирович
У статті обґрунтовано стратегічні підходи до сталого відновлення транспортно-логістичної інфраструктури України в умовах глобальних викликів, ризиків воєнного часу та прискореної SMART-трансформації. Актуальність дослідження зумовлена масштабними пошкодженнями інфраструктури, обмеженими фінансовими й інституційними ресурсами, зростаючими ризиками, пов'язаними з безпекою і кліматом, а також необхідністю інтеграції України в європейський та світовий транспортно-логістичний простір. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованої основи для формування стратегії сталого відновлення на основі комплексної оцінки внутрішніх можливостей і зовнішніх обмежень. Методологічною основою дослідження є кількісно вдосконалений SWOT-аналіз, адаптований до умов високої невизначеності. Аналіз інтегрує офіційні статистичні дані, аналітичні оцінки міжнародних організацій та експертні оцінки, надані фахівцями транспортно-логістичних компаній, що підвищує достовірність і практичну значущість результатів. Кількісна оцінка взаємодії між внутрішніми та зовнішніми факторами дозволила ранжувати ключові рушійні сили, слабкі сторони, можливості та загрози, а також визначити пріоритетні напрями для стратегічного втручання. На основі отриманих результатів запропоновано дворівневу стратегічну модель сталого відновлення. Перший рівень зосереджений на аналітичній діагностиці та стратегічному визначенні пріоритетів, тоді як другий рівень забезпечує практичну реалізацію за допомогою SMART-технологій, фінансових та інституційних механізмів, державно-приватного партнерства та адаптивних інструментів управління ризиками. Особливу увагу приділено цифровій трансформації, зеленій логістиці, кібер- та кліматичній стійкості, а також соціальній інклюзивності. Модель складається з системи моніторингу та зворотного зв’язку, що дає змогу постійно адаптувати стратегічні рішення до змін зовнішніх умов. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування запропонованої моделі в розробці національних і галузевих транспортних стратегій, програм післявоєнного відновлення та міжнародних інвестиційних ініціатив, спрямованих на сталий розвиток інфраструктури в Україні.
Цифровізація управління фінансами територіальних громад: можливості та обмеження
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Романовська, Юлія Анатоліївна
У статті досліджено цифровізацію управління фінансами територіальних громад України як інституційну трансформацію бюджетного управління, що виходить за межі технічного впровадження інформаційних систем і передбачає зміну логіки прозорості, підзвітності, ефективності й участі громадян у фінансових процесах. Узагальнено підходи вітчизняних дослідників до проблематики управління місцевими фінансами в умовах децентралізації, воєнних і післявоєнних викликів, а також визначено наукові прогалини щодо інтеграції цифрових рішень у єдину систему фінансового менеджменту громад і їх впливу на якість управлінських рішень. Систематизовано ключові цифрові рішення, що застосовуються у фінансовому управлінні ТГ (зокрема ProZorro, E-Data, openbudget.gov.ua, електронний документообіг, ГІС та ін.), і показано, що станом на початок 2026 року в Україні сформовано базовий цифровий каркас, орієнтований переважно на прозорість і підзвітність, тоді як інструменти стратегічного планування, прогнозування та управління ризиками використовуються фрагментарно. Обґрунтовано, що ефективність цифровізації фінансів ТГ фактично починається з доступу до інтернету як базової інфраструктури, яка забезпечує функціонування цифрових платформ, інтеграцію даних між рівнями публічного управління та реальну участь стейкхолдерів. На основі статистичних джерел про інтернет-охоплення та цифровий розрив (місто/село) доведено, що нерівномірність доступу створює структурні обмеження для інклюзивної цифровізації. Зроблено висновок про необхідність комплексної політики, що поєднує цифрові інструменти з розвитком інтернет-покриття, цифрових компетентностей, кібербезпеки та альтернативних каналів доступу для вразливих груп. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх використання територіальними громадами при формуванні цифрових стратегій і пріоритетів модернізації фінансового управління.
Євроінтеграційні детермінанти цифрової трансформації міжнародного простору: теоретичні домінанти та інституційна конвергенція
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Ловчиновський, Ігор Валерійович
Визначено, що сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин характеризується глибокими трансформаційними процесами, зумовленими стрімким розвитком цифрових технологій та посиленням інтеграційних тенденцій. Цифровізація дедалі більше виходить за межі суто технологічного явища, перетворюючись на комплексний соціально-економічний та інституційний процес, що формує нову архітектуру міжнародного простору. В умовах глобалізації цифрова трансформація стає ключовим чинником зміни моделей виробництва, обміну, управління та міжнародної взаємодії, водночас істотно впливаючи на конкурентоспроможність країн і регіонів. Особливого значення цифрова трансформація набуває у контексті євроінтеграції, яка передбачає не лише економічне зближення, а й глибоку інституційну, правову та технологічну конвергенцію. Зроблено висновок, що цифрова трансформація міжнародного простору в умовах євроінтеграції є системним, багаторівневим і багатофакторним процесом, який формується під впливом сукупності внутрішніх і зовнішніх детермінант та реалізується через складну взаємодію теоретичних засад і практичних інституційних механізмів. У сучасних умовах цифровізація перестає бути виключно технологічним явищем і трансформується в стратегічний інструмент поглиблення європейської інтеграції, підвищення конкурентоспроможності економік і формування нового типу міжнародного простору. Запропонована концептуальна модель управління цифровою трансформацією міжнародного простору в контексті євроінтеграції демонструє, що визначальну роль у цьому процесі відіграють євроінтеграційні детермінанти, які задають вектор і темпи цифрових змін. Внутрішні детермінанти, зокрема рівень цифрової зрілості, інституційна спроможність, розвиток цифрової інфраструктури, інноваційний потенціал і людський капітал, формують базову готовність держав до цифрових перетворень. Вони визначають здатність національних систем адаптуватися до вимог європейського цифрового середовища й ефективно інтегруватися до нього. Водночас зовнішні євроінтеграційні детермінанти, представлені нормативно-правовими стандартами Європейського Союзу, функціонуванням Європейського цифрового єдиного ринку та впливом глобальних технологічних трендів, створюють інституційні та регуляторні рамки цифрової трансформації. Саме ці чинники зумовлюють необхідність гармонізації національних політик, уніфікації стандартів цифрового регулювання та запровадження спільних правил функціонування цифрових ринків і платформ.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ», 2026, № 1 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography"

Results Per Page

Sort Options