Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 2
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 2 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Other social sciences::Labour market research"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item Новітні тенденції трансформації трудових ресурсів під час технологічних змін(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Обелець, Тетяна ВолодимирівнаМетою цієї роботи є поглиблення уявлення про вплив поточного технологічного прогресу на характер трансформації ринку праці, зміну ролі кваліфікації зайнятого населення та визначення навичок і компетенцій працівників, що необхідні для формування конкурентоспроможності трудових ресурсів і подолання сучасних викликів на ринку праці. Ця оцінка потенціалу внутрішньогалузевої поляризації із урахуванням використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на підприємствах за окремими видами економічної діяльності. Зазначено, що інформаційно-комунікаційні технології замінюють окремі завдання, які виконуються людьми, відповідно, частка зайнятих серед пов’язаних з цією сферою висококваліфікованих і платних експертів, а також низькокваліфікованого обслуговуючого персоналу збільшуватиметься. Дано оцінку показникам частки працівників, які використовували ІКТ на підприємствах. Визначено, що в Україні максимальна кількість працівників, які використовували у своїй професійній діяльності ІКТ, були зайняті у сферах інформації та телекомунікацій, а також науковій та технічній діяльності. Близькі до середнього по Україні показники частки працівників, які використовували ІКТ на підприємствах, були у промисловості. А мінімальним використання ІКТ було у сфері транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності та у сфері водопостачання. Як наслідок, це дало змогу окреслити ряд підприємств із максимальним потенціалом для впровадження новітніх технологій і для переформатування структури зайнятого населення. Визначено роль навичок і компетенцій працівників, що необхідні для формування конкурентоспроможності трудових ресурсів та подолання різних викликів на ринку праці. Окреслено та запропоновано ядро навичок та компетенцій для ефективної зайнятості на основі змістовної моделі O*NET. Зазначено, що сприяння розвитку нерутинних навичок є найбільш актуальною стратегією формування конкурентоспроможності трудових ресурсів у сучасних умовах, особливо в результаті імпульсу, створеного пандемією COVID-19.Item Проблеми аутсорсингу персоналу та напрями їх вирішення(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Столярук, Христина Сергіївна; Давидова, Дарія ЮріївнаСтаттю присвячено апробації методики проведення аналізу проблем аутсорсингу персоналу з боку компанії-провайдера, а також розробці рекомендацій на основі виявлених проблем. Сформульовано ряд можливих типових для аутсорсингових компаній проблем, на дослідження та вирішення яких спрямовано мету статті, зокрема: наявність анульованих замовлень; скорочення частки замовлень на постійну проєктну зайнятість серед кваліфікованих категорій персоналу; скорочення частки замовлень тимчасового персоналу; складнощі із утриманням клієнтів; тривалий час закриття вакансій на кваліфікованих працівників. Зазначені проблеми було сформульовано на основі аналізу: розподілу замовлень за причинами анулювання; кількості закритих замовлень персоналу на тимчасову зайнятість та постійні вакансії; кількості компаній за тривалістю співпраці; термінів закриття вакансій за типами позицій; середнього терміну закриття 1 вакансії залежно від категорій персоналу та рангу рекрутера. На основі виявлених під час аналізу проблем було розроблено й обґрунтовано рекомендації із розрахунком можливих витрат на запровадження рекомендованих заходів. З-поміж них: покращення якості ведення соціальних мереж, реклама власного бренду; юридичний супровід договірної співпраці; розробка системи знижок на послуги або надання додаткових послуг; запровадження систем із роботи з персоналом тощо. Наведено розрахунки прогнозованих значень показників економічної ефективності компанії після запровадження рекомендованих заходів та описано можливий соціальний ефект. Передбачено, що прогнозований економічний ефект характеризуватиметься збільшенням прибутку компанії на 5,6 % за пропорційного збільшення суми витрат, а також збільшенням чистого прибутку.Item Підвищення ефективності праці за рахунок коворкінг-центрів(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Янченко, Наталія Вікторівна; Головко-Марченко, Інна Сергіївна; Тихомирова, Анастасія Олексіївна; Ярець, Марина ВалеріївнаМета статті полягає в обґрунтуванні та розгляді переваг і недоліків роботи коворкінг-центрів, що впливають на підвищення ефективного використання робочого потенціалу в колективному просторі. Стаття є актуальною, оскільки зараз фірми все частіше застосовують гнучку робочу галузь або розширюють використання такого простору з якісних і кількісних причин, які обумовлені прагненням людини до саморозвитку. На сьогодні нова система економіки країни потребує розробки та прийняття певних підходів до організації робочого місця. У цій роботі використано емпіричний та теоретичні методи дослідження. У результаті дослідження було визначено, що креативний підхід у виборі робочого місця дає змогу підвищити продуктивність роботи підприємства за рахунок гнучкості бізнесу, доступу до інновацій, роботи з однодумцями, творчого залучення та скоротити капітальні витрати. Коворкінг поєднує в собі переваги роботи у домашній обстановці та класичному офісі, і тому робота саме в ньому впливає на продуктивність праці найкраще. Проаналізувавши колективні простори міста Харкова, можна виділити два унікальних центри: «Baobab EcoWorking» та «Шишка». Коворкінг-центри позиціонуються на освітніх і мережевих програмах, допомагають резидентам знайомитися один з одним, вибудовувати ділові зв'язки, рости і розвиватися. Результати дослідження можна впровадити на підприємствах і організаціях для підвищення продуктивності праці. При вдалому впровадженні робота в коворкінг-центрі на рівні платформи для бізнесу призведе до підвищення економіки в цілому. Таким чином, у найближчому майбутньому колективні простори можуть стати новим мережевим форматом у сфері послуг.Item Інституційне забезпечення соціальної безпеки на ринку праці: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бондаревська, Ксенія ВалентинівнаУ статті визначено авторське бачення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці та його складових, серед яких слід відзначити відповідні інститути (органи державної влади та місцевого самоврядування, інститути державного регулювання ринку праці та соціального партнерства, інститути освіти, інститути посередництва) та інституції (законодавче та нормативно-правове, фінансове, інформаційне забезпечення, економічні закони функціонування ринку праці, суспільні правила та норми поведінки, традиції та цінності, корпоративні норми). Крім того, було визначено основні складові механізму інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці, який включає процес здійснення впливу суб’єктів соціальної безпеки на ринку праці на відповідні об’єкти, на основі ресурсного забезпечення та принципів, використовуючи методи, інструменти та важелі впливу. Розглянуто особливості сучасного стану інституційного забезпечення ринку праці та висвітлено основні його проблемні аспекти, зокрема в контексті діяльності Державної служби зайнятості України. Необхідність застосування зарубіжного досвіду розглядається з позиції формування активної політики держави на ринку праці та концепції «гнучкої безпеки» («flexicurity»), яка являє собою поєднання гнучких і нестандартних форм зайнятості із відповідним соціальним захистом працівників. Серед пріоритетних напрямів удосконалення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці визначено: законодавче закріплення соціальної безпеки та конкретизація заходів щодо її забезпечення; впровадження соціальних стандартів розвинених країн Європи у вітчизняну практику; приведення нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки у сфері зайнятості населення у відповідність до міжнародних вимог з урахуванням вітчизняних реалій; удосконалення функціональних аспектів інституційного забезпечення шляхом перерозподілу повноважень та функцій державних органів в умовах децентралізації, а також врахування необхідності впровадження інновацій в процес діяльності відповідних установ.