Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/897

Browse

Now showing 1 - 20 of 48

Товарний експорт України до країн Східної Європи: аналіз постійних ринкових часток
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бакаєв, Леонід Олександрович; Бакаєва, Ірина Георгіївна
Ця стаття має за мету аналіз еволюції частки ринку українського товарного експорту у світовому експорті в період 2013–2018 рр. як відповідно до Міжнародної Стандартної Торгової Класифікації (МСТК), так і відповідно до класифікації країн Східної Європи ЮНКТАД. Аналіз еволюції частки ринку українського експорту проводився з використанням методології постійних часток ринку А. Ниссенса і Г. Пауллета. Розраховані зміни частки ринку українського експорту під впливом чинників конкурентоспроможності (товарні і географічні ефекти частки ринку), зміни товарної і географічної структури експорту товарів (товарні і географічні структурні ефекти). Для проведення аналізу були використані дані за 2013–2018 роки, які були розділені на шість періодів (2013–2014, 2014–2015, 2015–2016, 2016–2017, 2017–2018, 2013–2018) шляхом усереднювання відповідних річних результатів. Загальна частка України у світовому експорті в період 2013–2018 років щорічно знижувалася на 4,9 %. Перші три періоди характеризуються значним падінням частки ринку в середньому на 10,9 % в рік. Але в період 2017–2018 років темпи зростання товарного експорту України були нижчі темпів зростання світового товарного експорту, що зумовило негативне значення для загального ефекту (-0,9 %). Ефект частки ринку (MSE) з середньорічним зниженням (-4,2 %) у 2013–2018 рр. був домінуючим чинником, що вплинув на зміну загальної частки ринку (-4,9 %). Внесок комбінованого структурного ефекту (CSE) в середньому був негативним за період 2014–2018 рр. (-0,7 %). В період 2017–2018 рр. падіння загального ефекту було пов'язане з CSE (-2,7 %). Сукупний вплив товарної і географічної структури українського товарного експорту був негативним в період 2017–2018 (-2,7 %), зокрема, внаслідок негативниго впливу переважно продуктового структурного ефекту (-3,5 %) та позитивного впливу ефекту географічної структури (1,3 %).
Організаційно-управлінські інновації в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Якимчук, Ірина Миколаївна
Досліджено теоретичні засади організаційно-управлінських інновацій у підвищенні ефективності виробничого бізнесу, практичні бізнес-аспекти організаційно-управлінських інновацій у підвищенні ефективності бізнесу, які досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, але, незважаючи на безліч такого виду робіт, на сьогодні в сучасній науковій літературі відсутні комплексні дослідження, присвячені узагальненню і систематизації ряду наявних моделей ланцюжка поставок. Розглянуто організаційно-управлінські інновації в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок. Обґрунтовано, що організаційно-управлінські інновації є безперервними у часі, починаючи з початкової ідеї, яка після ситуаційного аналізу проходить планування, програмування, конкретні дії для реалізації та прийняття рішень для майбутнього. Враховуючи наявні ризики та складність інноваційного рішення, пропонуються конкретні підходи в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок. Удосконалення ланцюжка поставок за допомогою деяких інструментів дозволяє впровадити зміни ринку в організації ланцюжка поставок. Впровадження інновацій в логістиці вимагає швидких рішень для задоволення питань виробництва, управління та екологічного впливу на процеси логістики. Встановлено, що ланцюг поставок з необхідними атрибутами надає багато переваг компаніям, які використовують її інструменти за рахунок договорів аутсорсингу. Доведено на прикладі європейських компаній, що впровадження логістичних інструментів підвищує прибутковість компаній вже через півроку постійного використання інструментів логістики, участі у логістичних проєктах аутсорсингу, сприяє зростанню частки ринку компанії, підвищує швидкість її проникнення на нові ринки за рахунок поширення географії бізнесу логістичних операторів ринку та банків-партнерів бізнес-ланцюга.
Особливості організації проведення публічних закупівель в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Фаїзов, Анатолій Вікторович
У статті актуалізовано сучасні організаційні аспекти функціонування системи публічних закупівель з урахуванням новацій тендерного законодавства, міжнародної та європейської практик; визначено роль чітко структурованої системи публічних закупівель у забезпеченні раціонального й ефективного використання бюджетних ресурсів; охарактеризовано новели сучасного законодавства у сфері організації закупівель; оцінено процес адаптації нових організаційних форм проведення торгів у національній тендерній системі; з позицій ефективності та раціональності процесів охарактеризовано централізовану та децентралізовану моделі організації закупівель; проаналізовано колегіальну форму організації торгів національними замовниками з використанням тендерних комітетів, визначено перспективи її подальшого застосування в закупівельній діяльності; виокремлено проблемні аспекти сучасних традиційних практик організації торгів; систематизовано низку переваг альтернативних способів організації закупівель з використанням інститутів уповноваженої особи та централізованої закупівельної організації; охарактеризовано особливості організації співпраці замовників при реалізації централізованої закупівельної функції, зокрема, деталізовано механізм взаємодії, способи й етапи впровадження централізованої моделі в умовах вітчизняної тендерної практики; визначено потенціал централізованої форми організації закупівель для забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, мінімізації фінансових і людських ресурсів; сформовано подальші напрями активізації поширення загальноєвропейської практики централізованих закупівель.
Оцінка прозорості та відкритості комунального підприємства (установи, організації) як запорука ефективного використання місцевих фінансів і територіального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Нечаєва, Ірина Анатоліївна
Особливості та сучасні умови функціонування комунальних підприємств (установ, організацій) (КП(УО)), зокрема, процеси демократизації, децентралізації, відкритості суспільства, потребують удосконалення системи показників, формують певні вимоги до критеріїв оцінювання ефективності їх діяльності. Зважаючи на цілі, завдання та виконувані функції, оцінку ефективності діяльності КП(УО)варто здійснювати як за економічними, так і соціальними критеріями, що пояснюється тим, що діяльність КП(УО) спрямована на вирішення соціальних задач відповідної територіальної громади, а отже, результативність діяльності такого підприємства. не завжди визначається прибутковістю. Оцінити ефективність використання комунальними підприємствами місцевих фінансів, які є основною дохідною статтею їх бюджету, та рівень впливу КП (УО) на розвиток територіальної громади можна тільки за умови прозорості та відкритості діяльності такого підприємства. В роботі запропоновано в системі критеріїв оцінки соціальної ефективності КП(УО) виокремити критерій «Поінформованість суспільства щодо діяльності комунального підприємства (установи, організації)». Відповідно, в системі показників оцінки ефективності соціальної діяльності запропоновано визначення рівня прозорості та відкритості КП(УО).Наведено алгоритм оцінювання рівня прозорості КП(УО) як одного з етапів оцінки ефективності діяльності комунальних підприємств (організацій, установ).
Інституційне забезпечення соціальної безпеки на ринку праці: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бондаревська, Ксенія Валентинівна
У статті визначено авторське бачення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці та його складових, серед яких слід відзначити відповідні інститути (органи державної влади та місцевого самоврядування, інститути державного регулювання ринку праці та соціального партнерства, інститути освіти, інститути посередництва) та інституції (законодавче та нормативно-правове, фінансове, інформаційне забезпечення, економічні закони функціонування ринку праці, суспільні правила та норми поведінки, традиції та цінності, корпоративні норми). Крім того, було визначено основні складові механізму інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці, який включає процес здійснення впливу суб’єктів соціальної безпеки на ринку праці на відповідні об’єкти, на основі ресурсного забезпечення та принципів, використовуючи методи, інструменти та важелі впливу. Розглянуто особливості сучасного стану інституційного забезпечення ринку праці та висвітлено основні його проблемні аспекти, зокрема в контексті діяльності Державної служби зайнятості України. Необхідність застосування зарубіжного досвіду розглядається з позиції формування активної політики держави на ринку праці та концепції «гнучкої безпеки» («flexicurity»), яка являє собою поєднання гнучких і нестандартних форм зайнятості із відповідним соціальним захистом працівників. Серед пріоритетних напрямів удосконалення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці визначено: законодавче закріплення соціальної безпеки та конкретизація заходів щодо її забезпечення; впровадження соціальних стандартів розвинених країн Європи у вітчизняну практику; приведення нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки у сфері зайнятості населення у відповідність до міжнародних вимог з урахуванням вітчизняних реалій; удосконалення функціональних аспектів інституційного забезпечення шляхом перерозподілу повноважень та функцій державних органів в умовах децентралізації, а також врахування необхідності впровадження інновацій в процес діяльності відповідних установ.
Вплив демографічного чинника на соціально-економічну безпеку міста
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Романовська, Юлія Анатоліївна
Соціально-економічна безпека є однією з важливих умов розвитку міста. Її забезпечення залежить від впливу сукупності чинників, у складі яких одним з найсуттєвіших є демографічний. Демографічний чинник за характером є комплексним, тому у дослідженні його впливу на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми виділено два аспекти – співвідношення народжуваності та смертності і трудову міграцію. Вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми є складним, тому для його розгляду розроблено когнітивну карту для двох типів трудової міграції – трудової еміграції та трудової імміграції. У розробленій когнітивній карті вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку міста описано за двома контурами – короткостроковим і довгостроковим. За результатами дослідження встановлено, що зв’язки між чинниками, процесами та явищами, які визначають вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку міста, нелінійні і непрості, а трудова міграція одночасно є і чинником стану соціально-економічної безпеки міста, і її наслідком. Для кількісного оцінювання впливу демографічного чинника на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми потрібні достовірні дані, за якими можна визначити основні параметри внутрішніх і зовнішніх міграційних потоків. Адже за наявних лише деяких оцінок складно уявити масштаб внутрішньої та зовнішньої міграції, її вплив на соціальну складову урбогеосистеми, а також організувати діяльність міської влади із забезпечення соціально-економічної безпеки міста.
Підвищення ефективності праці за рахунок коворкінг-центрів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Янченко, Наталія Вікторівна; Головко-Марченко, Інна Сергіївна; Тихомирова, Анастасія Олексіївна; Ярець, Марина Валеріївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні та розгляді переваг і недоліків роботи коворкінг-центрів, що впливають на підвищення ефективного використання робочого потенціалу в колективному просторі. Стаття є актуальною, оскільки зараз фірми все частіше застосовують гнучку робочу галузь або розширюють використання такого простору з якісних і кількісних причин, які обумовлені прагненням людини до саморозвитку. На сьогодні нова система економіки країни потребує розробки та прийняття певних підходів до організації робочого місця. У цій роботі використано емпіричний та теоретичні методи дослідження. У результаті дослідження було визначено, що креативний підхід у виборі робочого місця дає змогу підвищити продуктивність роботи підприємства за рахунок гнучкості бізнесу, доступу до інновацій, роботи з однодумцями, творчого залучення та скоротити капітальні витрати. Коворкінг поєднує в собі переваги роботи у домашній обстановці та класичному офісі, і тому робота саме в ньому впливає на продуктивність праці найкраще. Проаналізувавши колективні простори міста Харкова, можна виділити два унікальних центри: «Baobab EcoWorking» та «Шишка». Коворкінг-центри позиціонуються на освітніх і мережевих програмах, допомагають резидентам знайомитися один з одним, вибудовувати ділові зв'язки, рости і розвиватися. Результати дослідження можна впровадити на підприємствах і організаціях для підвищення продуктивності праці. При вдалому впровадженні робота в коворкінг-центрі на рівні платформи для бізнесу призведе до підвищення економіки в цілому. Таким чином, у найближчому майбутньому колективні простори можуть стати новим мережевим форматом у сфері послуг.
Інституціалізація самозберігальної поведінки: теоретико-методологічний підхід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Оганезова, Ганна Вікторівна
Актуальність теми обумовлена відсутністю в економічних дослідженнях конкретних алгоритмів активізації самозберігальної поведінки, що визначає здоров'я населення, отже, і людський капітал. Вирішення цієї проблеми автором бачиться в інституціоналізації самозберігальної поведінки. В роботі розроблено методологічний підхід формування інституту самозберігальної поведінки, який включає теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення здоров'я і самозберігальної поведінки, практичний аналіз і діагностування самозберігальної поведінки населення країни, обґрунтування необхідності та розробку механізмів інституціоналізації самозберігальної поведінки. Методологія інституціоналізації самозберігальної поведінки базується на інституціональному підході і теорії факторів ризику здоров'я. Самозберігальна поведінка представлена як зобов'язання індивіда по збереженню свого здоров'я, які виражаються в діях, спрямованих на соціально-економічний добробут, що дозволяють вести здоровий спосіб життя, забезпечують екологічні параметри повсякденного життя, характеризують участь у медичних заходах. Проведений аналіз самозберігальної поведінки з позиції теорії факторів ризику здоров'я в Україні показав, що в країні сформована інституційна пастка – інститут здоров’ярувнівної поведінки. Для її трансформації запропоновано механізм інституціоналізації самозберігальної поведінки, який складається з нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційного інструментів; вони координують дії економічних суб'єктів при взаємодії таким чином, щоб нівелювати негативний вплив факторів ризику здоров'я, і посилюють позитивний вплив, що сприяє підвищенню особистої відповідальності за здоров'я.
Інституціональні витоки підприємництва та його зв’язок з регіональним розвитком
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гайденко, Сергій Миколайович; Свічко, Сергій Олександрович
У статті розглянуто теоретичні аспекти і передумови формування підприємництва як активного фактора економічної динаміки в цілому і розвитку регіонів. Запропоновано нове трактування інституційного підходу у використанні його до сучасних умов трансформації систем і методів управління регіонального розвитку. Розроблено логіко-структурну модель факторів впливу на розвиток підприємництва та зроблено уточнення щодо оперування поняттям «об`єкт спостереження» в економічних дослідженнях. Надано авторську версію змісту понять «підприємницький клімат» та «підприємницьке середовище», а також визначено взаємозв`язки у відповідальному понятійному кластері. Підприємницьке середовище пропонується розглядати як інтегровану сукупність позитивних і негативних факторів, що суттєво впливають на результативність підприємницької діяльності. Визначено базові характеристики підприємницького середовища, серед яких першорядного значення набувають інвестиційний клімат, регуляторна політика та готовність суспільства до інноваційних змін. Тренд розвитку і результативність управління регіонами забезпечується не з центру, а інтегрованим місцевим механізмом, що формується шляхом узгодження цілей та інтересів самостійних соціально-органічних структур у рамках регіональної цілісності та регіональної політики. Суттєвим результатом дослідження є розроблений понятійний кластер, що формується навколо терміна «клімат». Встановлено зв`язки між характеристиками підприємницького клімату і регіонального середовища, що проходять по лінії людського фактора, ментальності та традицій. «Клімат», «середовище» також взаємопов`язані між собою через систему бар`єрів, напруги і конфліктів, що разом виступають як активи регіонального розвитку. За результатами дослідження зроблено висновок, що наукова теорія і наукове забезпечення (практичний інструментарій трансформації) є домінантними складовими регіонального розвитку, які здатні надати потужний імпульс підприємницькому сектору регіонів.
Методичний підхід щодо визначення впливу факторів на підвищення конкурентоспроможності території
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бабенко, Крістіна Євгеніївна; Дячек, Ольга Юріївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність території. Проведений аналіз та систематизація теоретичних положень і дослідження існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності території та визначення факторів впливу на її підвищення дозволяють підтвердити наявність трьох ключових груп факторів впливу: економічних, соціальних та екологічних. Обґрунтовано своєчасність розробки методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність територій як важливої складової аналітичного забезпечення механізму формування політики збалансованого економічного розвитку територій. Застосування запропонованого підходу включає реалізацію певних послідовних етапів: визначення рівня конкурентоспроможності території (з використанням таксономічного аналізу); виявлення факторів впливу та об’єднання їх за групами (за допомогою факторного аналізу); виявлення взаємозв’язку між рівнем конкурентоспроможності території та факторами впливу (завдяки множинному кореляційно-регресійному аналізу). Визначено, що застосування запропонованого підходу дозволить не тільки виявити фактори, що негативно або позитивно впливають на конкурентоспроможність регіонів, але й здійснити прогнозування рівня економічного розвитку територій. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є моделювання сценаріїв збалансованого економічного розвитку територій, що дозволить виявити перспективні напрями підвищення конкурентоспроможності, визначити ефективність використання власних ресурсів території та об'єктивно оцінити результативність роботи органів.
Практичні аспекти оцінювання фінансових ресурсів підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ромашко, Олександра Михайлівна; Неміш, Юлія Василівна
Метою статті є обґрунтування та апробація на прикладі нафтовидобувного підприємства методичного підходу до оцінювання рівня фінансових ресурсів на основі узагальнюючого рейтингового показника, а також дослідження зміни стану фінансових ресурсів ПАТ «Укрнафта» протягом 2016–2018 років.У статті розглянуто декілька методичних підходів до оцінки фінансових ресурсів підприємства за допомогою методу коефіцієнтів без приведення до єдиного показника. Особливістю цих методик є здійснення оцінки за значною кількістю показників та необхідності їх інтерпретації. Проте, якщо за основу ставити простоту розрахунку та трактування, то така методика оцінювання фінансових ресурсів запропонована Р. К. Шурпенковою та Т. В. Калайтан і включає експрес-аналіз 5 основних фінансових показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість, та визначення синтетичного рейтингового показника фінансових ресурсів. На основі фінансової звітності ПАТ «Укрнафта» за останні 3 років з використанням цієї методики було проведено оцінку фінансових ресурсів підприємства.На основі ретроспективного аналізу ПАТ «Укрнафта» встановлено, що підприємство має незадовільний фінансовий стан, оскільки рейтинговий показник оцінки фінансових ресурсів менше 1. Для покращення ситуації підприємству доцільно оптимізувати структуру оборотних і необоротних активів, залучити додаткові кошти власників, своєчасно здійснювати розрахунки з кредиторами шляхом використання бюджетування та складання платіжного календаря, а також скоротити суми поточних зобов'язань шляхом отримання кредитних коштів на більш тривалий період часу.
Формування соціальної відповідальності суб’єктів аграрного сектора економіки: концептуальні підходи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Лункіна, Тетяна Іванівна
У сучасному світі на економічні відносини, що виникають між суб’єктами господарювання, все частіше впливають соціальні відносини, які стають домінуючими та визначають роль й актуальність локальної соціальної відповідальності (ЛСВ). Отже, метою статті є дослідження концептуальних підходів щодо формування соціальної відповідальності суб’єктів аграрного сектора економіки. У статті проаналізовано основні сучасні концептуальні підходи, які впливають на формування соціальної відповідальності. Розроблено концептуальну модель розвитку соціальної відповідальності суб’єктів аграрного сектора економіки України. З’ясовано, що розвиток соціальної відповідальності можливий за умови включення всіх рівнів взаємодії. Доведено, що вплив соціальної відповідальності на аграрний сектор проявляється через чотири рівні функціонування. Обґрунтовано, що кожен наступний рівень не може розвиватися без функціонування попереднього рівня. Розроблено систему засобів підвищення локальної соціальної відповідальності відповідно до таких деяких напрямів розвитку діяльності аграрного підприємства: техніко-технологічна, економічна, екологічна й індивідуальна. Доповнено перелік суб’єктів локальної соціальної відповідальності в аграрному секторі економіки України з урахуванням критеріїв стандартизації ISO. На основі проведених досліджень з’ясовано, що впровадження практики локальної соціальної відповідальності в Україні обмежено внаслідок відсутності інформації.
Методологічні джерела формування стратегічних пріоритетів розвитку фінансового ринку та його інфраструктурного забезпечення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чуницька, Ірина Іванівна
Метою статті є дослідження фінансового ринку України, який має нереалізований інфраструктурний потенціал. Його реалізація потребує визначення відповідної стратегії, оскільки постійні зміни векторів розвитку будуть сприяти подальшому руйнуванню інфраструктурного потенціалу.Доведено вагомість і першочерговість методологічного забезпечення при визначенні стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку. На основі виокремлення окремих рівнів реалізації фінансових відносин і врахування причинно-наслідкових зв’язків, що супроводжують функціонування й визначають причинно-наслідкові зміни у таких відносинах доведено, що саме ці детермінанти формують методологічні основи стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку. Запропоновано до теоретико-методологічних засад розробки зазначеної стратегії включити положення, що відображають сучасну трансформацію фінансових ресурсів у єдності сторін їх формування, розподілу та перерозподілу як базових з подальшим їх накладенням на рівень фінансового ринку у розрізі його окремих сегментів з одночасним урахуванням потреб його саморозвитку та саморегульованості. Це дозволяє об’єктивніше відобразити процеси, що відбуваються в системі фінансових відносин,і сформувати основи стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку в єдності зі стратегічним розвитком фінансової системи в цілому. За умови втілення сутнісних і кількісно-якісних перетворень станів окремих сегментів фінансового ринку, що володіють власними закономірностями та інфраструктурою, та поєднуючи їх потенціал у цілісну систему, з’являється реальна можливість перетворити інфраструктурний потенціал із забезпечуючого функціонування у стратегічну потужність фінансового ринку.
Транснаціоналізація ринку туристичних послуг на етапі глобалізації: концептуально-організаційний аспект
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Скарга, Олександра Олександрівна
Метою статті є виявлення змістовно-концептуальних засад транснаціоналізації ринку туристичних послуг на етапі глобалізації світогосподарських відносин. У статті досліджено фактори інтернаціоналізації сфери послуг. Проаналізовано загальну структуру міжнародного ринку туристичних послуг. Виділено передумови транснаціоналізації ринку туристичних послуг (міжнародний туризм є переміщенням споживачів туристичних послуг; особливості розрахунку прибутку від міжнародного туризму; туристичний бізнес дає швидкий економічний ефект і потребує участі значної кількості робочої сили; витрати іноземних туристів в країні перебування мають потрійний вплив на економіку). Розглянуто основні форми діяльності ТНК у сфері туристичних послуг(дублювання моделі ведення бізнесу; мультилокальна стратегія; глобальна стратегія; транснаціональна стратегія). Запропоновано визначення транснаціоналізації ринку туристичних послуг, відповідно до якого – це процес концентрації виробництва у сфері міжнародного туризму в адміністративно-правовому, інноваційно-інвестиційному, просторово-територіальному, соціально-економічному вимірах через формування транснаціональних туристичних корпорацій, які створюють нове конкурентне середовище на міжнародному ринку туристичних послуг через реалізацію комплексу заходів стратегічного, поточного, організаційного характеру. Розроблено концептуальну схему транснаціоналізації ринку туристичних послуг,у рамках якої визначено систему заходів щодо розвитку процесу транснаціоналізації ринку туристичних послуг, ідентифіковано результати транснаціоналізації ринку туристичних послуг (вирівнювання якості життя країн – учасників міжнародного співробітництва у туристичній сфері; активізація економічної діяльності периферійних територій; диверсифікація розвитку світової сфери послуг та ін.).
Cучасна модель об’єднаних територіальних громад як чинник розвитку бізнесу на сільських територіях: європейсько-українські реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Зінчук, Тетяна Олексіївна; Патинська-Попета, Марина Михайлівна
Мета статті – дослідити й обґрунтувати основні тенденції розвитку бізнесу на сільських територіях в умовах євроінтеграційних перспектив України; визначити умови, напрями та інструменти створення бізнесу в сільській місцевості. Охарактеризовано сучасні проблеми сільських територій України. Обґрунтовано, що підвищення ефективності функціонування аграрного сектора є однією з визначальних умов зміцнення економічного потенціалу територіальних громад. Проаналізовано основні позитивні тенденції експорту аграрної продукції України та їх вплив на розвиток бізнесу на сільських територіях. Виокремлено пріоритетні заходи інноваційного розвитку агропродовольчої сфери. Акцентовано увагу на розробці альтернативних схем організації сільського розвитку, що забезпечує диверсифікацію зайнятості та джерел доходів населення. Наведено види несільськогосподарської зайнятості на сільських територіях. Визначено умови, перспективні напрями й інструменти створення та розвитку бізнесу в сільській місцевості з урахуванням європейського досвіду. Обґрунтовано необхідність стимулювання місцевих ініціатив для розкриття потенціалу аграрного виробництва та бізнесу з метою повного використання сприятливих для України умов світового ринку сільськогосподарської продукції. Аргументовано, що позитивних змін у розвитку сільських територій України можна досягти шляхом інвестування в інновації, у підтримку бізнесу, у людський капітал. На прикладі діяльності об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Житомирської області наведено систему заходів щодо розвитку бізнесу на сільських територіях.
Cучасний стан енергоринку та моніторингу ключових проблем у системі управління інноваціями
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Барна, Степан Степанович; Шпак, Ярослав Олександрович
Розглянуто фактори впливу на інноваційний розвиток підприємств енергосервісу. Метою проведеного дослідження є встановлення взаємозв’яків між регуляторною політикою у сфері енергетики, готовності населення до використання заходів з підвищення енергоефективності й інноваційним потенціалом енергосервісних компаній. Проведене узагальнення наукового доробку з питань забезпечення енергетичної та екологічної безпеки засвідчило актуальність розробки механізмів реформування ринку енергосервісу шляхом врахування рівня розвитку інновацій та управління ними на рівні енергокомпанії. Відповідно, об’єктами для проведення дослідження обрано 5 енергокомпаній західного регіону України (ВАТ Тернопільобленерго, ПрАТ Львівобленерго; АТ Чернівціобленерго; ПрАТ Рівнеобленерго; ПрАТ Волиньобленерго), які є основними надавачами послуг з енергопостачання у регіоні і, відповідно, відображають загальні тенденції формування енергосервісного ринку. Методологічним інструментарієм дослідження стали методи фокус-групи, особистого інтерв’ю, варіацій, статистичного спостереження, індукції, дедукції, узагальнення. У статті наведено зовнішні та внутрішні фактори впливу на інноваційний розвиток енергопідприємств. Розглянуто аспекти регуляторної політики на ринку енергетики. Виокремлено ризики для розвитку енергоринку та надання якісних енергетичних послуг. Зазначено низький рівень інноваційного розвитку персоналу у сфері енергетики. Враховано важливість посилення співпраці енергопідприємств з об’єднаними територіальними громадами з метою імплементації затверджених правових норм реформування ринку енергії в Україні. Серед заходів з посилення мотивації населення до використання енергозберігаючих технологій відзначено активізацію медійно-інформаційної діяльності. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для менеджерів енергокомпаній, голів об’єднаних територіальних громад та об’єднаних співвласників багатоквартирних будинків, науковців, які працюють над проєктами з підвищення енергозбереження.
Повне навантаження обсягів викидів на кінцевий попит в агрегованій міжгалузевій моделі України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ястремський, Олександр Іванович; Кулик, Володимир Васильович
Метою статті є розробка методики та дослідження результатів розрахунку навантаження прямих і непрямих обсягів викидів на кінцевий попит за матеріалами агрегованої схеми витрати-випуск України. У статті досліджено загальне навантаження викидів двоокису вуглецю, окису азоту, метану на кінцеве використання трьох укрупнених видів економічної діяльності економіки України у 2017 р. Найбільшим забруднювачем є вторинний сектор (промисловість), частка якого в загальному навантаженні викидів складає близько 50 % за викидами двоокису вуглецю, окису азоту та метану. Друге місце за обсягами викидів посідає третинний сектор (сфера послуг). Протягом 2013–2017 рр. спостерігається тенденція зменшення навантаження викидів на кінцевий попит досліджуваних секторів, особливо в проміжку 2013–2014 рр. Розроблено та реалізовано сценарій «зменшення витратності всієї економіки ? зміна викидів», який характеризує еластичність випуску всіх викидів за загальною витратністю економіки – зменшення загальної витратності на 1 % призводить до відносного зменшення випуску всіх викидів на величини 1,41 %, 1,62 %, 1,71 %. Перспективами подальших досліджень є розширення схеми розрахунків до 10 ВЕД, 19 ВЕД, 42 ВЕД, 10 видів викидів; застосування єдиних методологічних підходів та масивів даних для порівняльних еколого-економічних досліджень; розробка схеми витрати-випуск з додатковими технологіями «переробка викидів» і квадрантами «міжгалузеві потоки ВЕД на переробку викидів», «додатковий випуск викидів при переробці викидів» для України.
Оцінка рівня розвитку промислових підприємств залізничного транспортного машинобудування: науково-практичні аспекти
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чобіток, Вікторія Іванівна
Метою статті є формування науково-практичних аспектів до оцінки рівня розвитку промислових підприємств залізничного транспортного машинобудуваннявідповідно до сучасних умов господарювання.За результатами проведеного дослідження визначено, що сучасні процеси трансформації економічних відносин характеризуються суттєвим впливом ендогенного й екзогенного середовища на холістичний розвиток промислових підприємств залізничного транспортного машинобудування та підвищенням рівня внутрішньої і зовнішньої конкуренції, вимагають продукування та впровадження інноваційно-креативних методів управління, які формуються залежно від рівня використання інтелектуально-потенційно-людських ресурсів для формування ефективних бізнес-моделей на конкурентних ринках.Доведено, що залізничний транспорт, порівняно з іншими видами транспорту в Україні, має певні переваги, які сфокусовано на: пристосуванні для перевезення різних партій вантажів за будь-яких погодних умов;забезпеченні можливості швидкої доставки вантажу на великі відстані; високий рівень безпеки та надійності; стабільні транспортні зв’язки тощо. Для покращення цієї ситуації розроблено науково-практичний підхід до оцінки рівня розвитку промислових підприємств залізничного транспортного машинобудування, які входять до АТ «Укрзалізниця» або забезпечують його діяльність. Результати розрахунку загального інтегрального показника оцінки рівня розвитку промислових підприємств залізничного транспортного машинобудування свідчать про те, що більшість підприємств знаходяться в критичному стані, це пов’язано з активним впливом зовнішнього середовища на формування ефективної бізнес-моделі. Відповідно, для виходу з такої ситуації необхідне продукування ефективних управлінських рішень і формування стратегічних цілей щодо удосконалення процесу інтелектуалізації управління їх холістичним розвитком, створення ефективної системи мотивації працівників та ефективневикористання інтелектуально-потенційно-людських ресурсів, виявлення, оцінювання та нейтралізація ризиків різногопоходження, формування стратегічно-орієнтовані моделі тощо.
Маркетингова стратегія управління розвитком організаційної культури підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Трушкіна, Наталія Валеріївна; Ринкевич, Наталя Сергіївна
На сучасному етапі господарювання підприємств набувають особливої актуальності проблеми трансформації організаційної культури з використанням маркетингового інструментарію. Мета статті полягає в обґрунтуванні й розробленні маркетингової стратегії управління розвитком організаційної культури підприємства. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, узагальнення, систематизація, структурно-логічний, експертне опитування. У статті викладено результати проведеного власного маркетингового дослідження українських підприємств харчової, вугільної промисловості, будівництва, сфери послуг (транспортних, консалтингових, банківських, побутових), освіти, науки й державного управління з метою виявлення особливостей організаційної культури. Доведено взаємозв’язок між маркетингом і розвитком організаційної культури підприємств. Розкрито зміст основних завдань маркетингу при трансформації організаційної культури підприємств. Запропоновано структурно-логічну схему взаємодії управління розвитком організаційної культури та маркетингової стратегії підприємства. Розроблено маркетингову стратегію управління розвитком організаційної культури підприємства як концептуальну модель довгострокових процесів маркетингової діяльності, які мають бути виконаними для досягнення перспективних цілей компанії на засадах запровадження програм саморозвитку і постійного удосконалення професійних якостей персоналу за допомогою цифрових технологій. Ця стратегія має формуватися й реалізовуватися за такими етапами: оцінювання рівня ризиків; формування маркетингової стратегії (аналіз зовнішнього і внутрішнього маркетингового середовища, визначення передумов розроблення стратегії; ідентифікація стратегічних цілей підприємства; встановлення рівня підпорядкованості стратегій; проведення інтеграції стратегії управління розвитком організаційної культури й маркетингу; розробка стратегічних програм; прийняття управлінських рішень щодо реалізації стратегії; обґрунтування й розроблення сценарного підходу;) реалізація стратегії; аналіз одержаних результатів і контроль за реалізацією маркетингової стратегії; ресурсне, організаційно-економічне, фінансове й інформаційне забезпечення реалізації стратегії. Це дозволить забезпечити успішну інтеграцію процесів кадрової та маркетингової діяльності та ефективно трансформувати організаційну культуру підприємства.
Актуалізація необхідності інтенсифікації управління економічною поведінкою підприємств на основі аналізу економічних показників їх діяльності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гавкалова, Наталія Леонідівна; Гагарінов, Олексій Валерійович
Метою статті є аналіз економічних показників діяльності промислових підприємств України як основа актуалізації необхідності інтенсифікації управління їх економічною поведінкою. Авторами було проаналізовано показники соціально-економічного розвитку України за період 2010–2018 рр., динаміку обсягів і структуру реалізованої промислової продукції в Україні за 2014–2019 рр., зокрема,динаміку та структуру обсягу реалізованої продукції у переробній промисловості, динаміку та структуру обсягів реалізації продукції машинобудування, фінансові результати діяльності промислових підприємств в цілому та у машинобудуванні зокрема. Все це дало можливість зробити висновки щодо стану промисловості в Україні, а саме: на сьогодні відбувається поступове подолання наслідків фінансової кризи та політико-економічних наслідків;проблема розвитку машинобудування полягає у застарілій матеріало-технічній базі, а отже, відображається на конкурентоспроможності в цілому через вплив на якість і собівартість продукції, та її невідповідності вимогам світового ринку;рентабельність операційної діяльності низька та знижується у 2018 році, що не дає можливості підприємствам розвиватися, а також стимулює низьку інноваційну активність, тому що основним джерелом фінансування інноваційного процесу є власні кошти підприємств;кількісний склад працівників промислових підприємств знижується, в той час як і гіршає якісний склад, що є наслідком того, що заробітна плата значно нижча за середньосвітову, а також продовжується відтік висококваліфікованих кадрів через трудову міграцію; незначна частка машинобудування у структурі промисловості України, а саме 11,77 % станом на 2019 рік;висока ресурсоємність, енергоємність і матеріалоємність продукції машинобудування, а також низькі темпів розробки, освоєння і випуску нової продукції. Все це дає можливість актуалізувати необхідність інтенсифікації управління економічною поведінкою підприємств як спосіб розвитку промисловості України.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 2 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options