Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/897

Browse

Now showing 1 - 20 of 40

Analysis of the Credit Component of Financial Security of Business Entities in the Context of Improving Accounting and Auditing
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Крівцова, Тетяна Олександрівна; Лядова, Юлія Олександрівна
Метою цієї статті є обґрунтування шляхів удосконалення обліку і аудиту через аналіз впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на розвиток кредитної складової фінансового забезпечення суб’єктів підприємництва, що зумовлені сучасною світовою фінансовою кризою. За допомогою методів логічного узагальнення виокремлено внутрішні та зовнішні фактори впливу на розвиток кредитної складової фінансового забезпечення суб’єктів підприємництва. Проаналізовано рухомість власних фінансових ресурсів і можливість застосування кредитної складової у діяльності конкретного суб’єкта підприємництва на основі розрахунку показників кредитоспроможності, платоспроможності, фінансової стійкості та фінансового стану (фактори внутрішнього середовища). В результаті економетричного моделювання встановлено, що уповільнює розвиток кредитної складової фінансового забезпечення досліджуваних суб’єктів підприємництва надмірне зростання поточних зобов’язань порівняно з відносно помірною динамікою зміни обсягів їх активів, а також обмежені можливості довгострокового залучення запозичених ресурсів та низька окупність їх активів. Регресійний аналіз впливу коливань курсу національної грошової одиниці відносно до долара США та євро (фактор зовнішнього середовища) на розвиток кредитної складової фінансового забезпечення досліджуваних суб’єктів підприємництва дозволив встановити, що такий фактор негативно впливає як на обсяги залучення кредитних ресурсів, так і на діяльність суб’єкта підприємництва в цілому. Практична реалізація результатів дослідження дозволить підвищити якість і швидкість прийняття управлінських рішень, які базуються на даних обліку і аудиту в сучасних умовах світової фінансової кризи. У зв’язку з цим подальші розробки має сенс зосередити на виявленні й усуненні наслідків світової фінансової кризи 2020 р. в діяльності суб’єктів підприємництва.
Cучасна модель об’єднаних територіальних громад як чинник розвитку бізнесу на сільських територіях: європейсько-українські реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Зінчук, Тетяна Олексіївна; Патинська-Попета, Марина Михайлівна
Мета статті – дослідити й обґрунтувати основні тенденції розвитку бізнесу на сільських територіях в умовах євроінтеграційних перспектив України; визначити умови, напрями та інструменти створення бізнесу в сільській місцевості. Охарактеризовано сучасні проблеми сільських територій України. Обґрунтовано, що підвищення ефективності функціонування аграрного сектора є однією з визначальних умов зміцнення економічного потенціалу територіальних громад. Проаналізовано основні позитивні тенденції експорту аграрної продукції України та їх вплив на розвиток бізнесу на сільських територіях. Виокремлено пріоритетні заходи інноваційного розвитку агропродовольчої сфери. Акцентовано увагу на розробці альтернативних схем організації сільського розвитку, що забезпечує диверсифікацію зайнятості та джерел доходів населення. Наведено види несільськогосподарської зайнятості на сільських територіях. Визначено умови, перспективні напрями й інструменти створення та розвитку бізнесу в сільській місцевості з урахуванням європейського досвіду. Обґрунтовано необхідність стимулювання місцевих ініціатив для розкриття потенціалу аграрного виробництва та бізнесу з метою повного використання сприятливих для України умов світового ринку сільськогосподарської продукції. Аргументовано, що позитивних змін у розвитку сільських територій України можна досягти шляхом інвестування в інновації, у підтримку бізнесу, у людський капітал. На прикладі діяльності об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Житомирської області наведено систему заходів щодо розвитку бізнесу на сільських територіях.
Cучасний стан енергоринку та моніторингу ключових проблем у системі управління інноваціями
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Барна, Степан Степанович; Шпак, Ярослав Олександрович
Розглянуто фактори впливу на інноваційний розвиток підприємств енергосервісу. Метою проведеного дослідження є встановлення взаємозв’яків між регуляторною політикою у сфері енергетики, готовності населення до використання заходів з підвищення енергоефективності й інноваційним потенціалом енергосервісних компаній. Проведене узагальнення наукового доробку з питань забезпечення енергетичної та екологічної безпеки засвідчило актуальність розробки механізмів реформування ринку енергосервісу шляхом врахування рівня розвитку інновацій та управління ними на рівні енергокомпанії. Відповідно, об’єктами для проведення дослідження обрано 5 енергокомпаній західного регіону України (ВАТ Тернопільобленерго, ПрАТ Львівобленерго; АТ Чернівціобленерго; ПрАТ Рівнеобленерго; ПрАТ Волиньобленерго), які є основними надавачами послуг з енергопостачання у регіоні і, відповідно, відображають загальні тенденції формування енергосервісного ринку. Методологічним інструментарієм дослідження стали методи фокус-групи, особистого інтерв’ю, варіацій, статистичного спостереження, індукції, дедукції, узагальнення. У статті наведено зовнішні та внутрішні фактори впливу на інноваційний розвиток енергопідприємств. Розглянуто аспекти регуляторної політики на ринку енергетики. Виокремлено ризики для розвитку енергоринку та надання якісних енергетичних послуг. Зазначено низький рівень інноваційного розвитку персоналу у сфері енергетики. Враховано важливість посилення співпраці енергопідприємств з об’єднаними територіальними громадами з метою імплементації затверджених правових норм реформування ринку енергії в Україні. Серед заходів з посилення мотивації населення до використання енергозберігаючих технологій відзначено активізацію медійно-інформаційної діяльності. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для менеджерів енергокомпаній, голів об’єднаних територіальних громад та об’єднаних співвласників багатоквартирних будинків, науковців, які працюють над проєктами з підвищення енергозбереження.
Актуалізація необхідності інтенсифікації управління економічною поведінкою підприємств на основі аналізу економічних показників їх діяльності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гавкалова, Наталія Леонідівна; Гагарінов, Олексій Валерійович
Метою статті є аналіз економічних показників діяльності промислових підприємств України як основа актуалізації необхідності інтенсифікації управління їх економічною поведінкою. Авторами було проаналізовано показники соціально-економічного розвитку України за період 2010–2018 рр., динаміку обсягів і структуру реалізованої промислової продукції в Україні за 2014–2019 рр., зокрема,динаміку та структуру обсягу реалізованої продукції у переробній промисловості, динаміку та структуру обсягів реалізації продукції машинобудування, фінансові результати діяльності промислових підприємств в цілому та у машинобудуванні зокрема. Все це дало можливість зробити висновки щодо стану промисловості в Україні, а саме: на сьогодні відбувається поступове подолання наслідків фінансової кризи та політико-економічних наслідків;проблема розвитку машинобудування полягає у застарілій матеріало-технічній базі, а отже, відображається на конкурентоспроможності в цілому через вплив на якість і собівартість продукції, та її невідповідності вимогам світового ринку;рентабельність операційної діяльності низька та знижується у 2018 році, що не дає можливості підприємствам розвиватися, а також стимулює низьку інноваційну активність, тому що основним джерелом фінансування інноваційного процесу є власні кошти підприємств;кількісний склад працівників промислових підприємств знижується, в той час як і гіршає якісний склад, що є наслідком того, що заробітна плата значно нижча за середньосвітову, а також продовжується відтік висококваліфікованих кадрів через трудову міграцію; незначна частка машинобудування у структурі промисловості України, а саме 11,77 % станом на 2019 рік;висока ресурсоємність, енергоємність і матеріалоємність продукції машинобудування, а також низькі темпів розробки, освоєння і випуску нової продукції. Все це дає можливість актуалізувати необхідність інтенсифікації управління економічною поведінкою підприємств як спосіб розвитку промисловості України.
Аналіз тенденцій розвитку сільських територій та агропромислового комплексу у країнах ЄС і Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Полякова, Ольга Юріївна; Хаустова, Вікторія Євгенівна
Метою статті є визначення тенденцій розвитку сільських територій та агропромислового комплексу у країнах ЄС і Україні.Згідно з метою дослідження було проаналізовано: темп приросту (зменшення) сільського населення у країнах ЄС та Україні; зростання рівня урбанізації у країнах ЄС та Україні; зміни у структурі населення країн ЄС за рівнями урбанізації території; динаміку співвідношення міського та сільського населенняу країнах ЄС; рівень зайнятості у країнах ЄС; питому вагу зайнятих у сільському господарстві; питомувагу сільського господарства, лісництва та рибництва у ВВП країн ЄС та України; розподіл країн ЄС за валовою доданою вартістю сільського господарства; розподіл сільськогосподарських підприємств країн ЄС за видами сільськогосподарського виробництва;використання земель для вирощування сільськогосподарських культур у країнах ЄС; структуру випуску продукції за напрямами сільського господарства країн ЄС; вартісну структура випуску рослинництва та тваринництва країн ЄС; структурусільськогосподарських підприємств (ферм) у країнах ЄС за обсягом використовуваної землі. За результатами аналізу визначено, що у цілому для сільських територій та аграрного сектору більш розвинених країн ЄС характерні проблеми старіння населення, екологічні проблеми земель і водних ресурсів, нерівномірність розвитку за регіонами. Для країн, які приєдналися до ЄС у 2004–2007 рр., проблеми сільських територій пов’язані із недостатньою розвиненістю інфраструктури, утому числі сфери послуг, також старіння населення, великою кількістю дрібних фермерських господарств, які потребують допомоги, втратою робочої сили на селі тощо. Спільними для країн ЄС та Українивизначено проблеми: депопуляція та старіння населення, спустошення віддалених територій, незадовільний стан базової інфраструктури, низька конкурентоспроможність дрібних сільгоспвиробників, мала кількість молодих фермерів, переважно низька кваліфікаціяробочої сили та забезпеченість обладнанням дрібних і малих господарств, значне екологічне навантаження на природне середовище.
Багатоаспектність формування процесу управління безпекою розвитку промислового підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гораль, Ліліана Тарасівна
Метою статті є систематизація та узагальнення багатоаспектного характеру поняття «безпека розвитку» промислового підприємства. Зазначено, що, маючи складне поєднання техніко-технологічних, інформаційних, ресурсних, фінансово-економічних, інтелектуальних, кадрових функціональних складових, кожна з яких певним чином впливає на стан діяльності конкретного промислового підприємства, необхідним є розгляд складного явища, такого як безпека розвитку, інакше кажучи, розвиток повинен бути безпечним. Під час дослідження поняття «безпека розвитку» промислового підприємства визначено складність його формування. Це пов’язано, перш за все, із складністю складових, а саме «розвитку» та «безпеки» функціонування підприємств, причому кожне з цих понять необхідно розглядати в декількох аспектах (та/або наукових дисциплінах): філософському, соціальному, фінансово-економічному й управлінському. Зазначено, що людина є відкритою, складною системою, що еволюціонує. В умовах становлення людиноцентричної економіки, з одного боку, та в період кризи, з іншого боку, виникають можливості до отримання нового досвіду. На підставі цих висновків запропоновано систему визначення пріоритетності причинно-наслідкових зв’язків у системі управління безпекою розвитку промислового підприємства. Використання запропонованої пріоритетності причинно-наслідкових зв’язків у системі управління безпекою розвитку промислового підприємства дозволить визначитися із спрямуванням використання механізмів управління підприємством як на стратегічному, так і на тактичному рівнях при вирішенні поточних завдань.
Бізнес-моделі як інструмент коригування стратегічних позицій підприємств на конкурентних ринках
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Прохорова, Вікторія Володимирівна
Метою статті є формування бізнес-моделі як інструменту коригування стратегічних позицій підприємств на конкурентних ринках у сучасних турбулентних умовах. За результатами проведеного дослідження визначено, що в сучасних умовах, коли постійно з'являються нові технології, змінюються споживчі переваги, формуються нові соціальні тренди, головним ключовим фактором успіху в конкурентній боротьбі стає правильне визначення актуальної бізнес-моделі підприємства. Успішні інноваційні продукти вже не є гарантом успіху на ринку, і тільки комплексна інноваційна діяльність, яка переходить на рівень перманентного моніторингу адекватності бізнес-моделі мінливих умов, і проєктування її поліпшеною версією є визначальним фактором успіху в конкурентній боротьбі. Фундаментальні зміни – еволюційні і радикальні трансформації – формували економіку та бізнес-середовище в останні десятиліття. Технології, особливо інформаційні та комунікаційні, радикально змінили вимоги до побудови успішного бізнесу та управління ним. Відповідно, революційні технології вимагають продукування нових бізнес-моделей як інструменту коригування стратегічних позицій підприємств на конкурентних ринках. У сьогоднішньому гіперконкурентному середовищі не існує ідеальної бізнес-моделі, яка формує стійкі конкурентні переваги. В майбутньому, де зміни відбуватимуться ще швидше, успіху доможуться ті підприємства, які зможуть задіяти повний свій потенціал. Переможцями будуть адаптивні підприємства, здатні швидко реагувати на нові виклики. В статті детально розглянуто процес формування сутності поняття «бізнес-модель» та визначено її структуру; проаналізовано характеристики шкіл наукової думки, які займаються дослідженням бізнес-моделей; виокремлено принципи та задачі бізнес-моделі як інструменту коригування стратегічних позицій підприємств на конкурентних ринках.
Вплив структури інвестицій на якість життя населення міст обласного значення Західного регіону України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бабець, Ірина Георгіївна; Руда, Ольга Іванівна
У статті проаналізовано основні тенденції структурних змін капітальних інвестицій та прямих іноземних інвестицій областей Західного регіону України у 2013–2018 рр. Здійснено регресійний аналіз панельних даних та оцінку залежності показників, що характеризують структуру інвестицій в економіку та якість життя населення міст обласного значення Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей за період 2013–2018 рр. В результаті дослідження виявлено істотний прямий зв'язок між середньорічною кількістю штатних працівників та обсягом прямих іноземних інвестицій на одну особу, частками інвестицій у житлове будівництво та навколишнє середовище у загальному обсязі капітальних інвестицій в містах обласного значення. Підтверджено прямий вплив зміни обсягів капітальних інвестицій у розрахунку на 1000 осіб та частки інвестицій у житлове будівництво у структурі капітальних інвестицій на рівень забезпечення житлом населення міст обласного значення. Визначено, що існує пряма залежність покращення забезпеченості населення міст обласного значення гарячим водопостачанням і водовідведенням від збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій, капітальних інвестицій та частки інвестицій в охорону навколишнього середовища. Встановлено, що зміна частки інвестицій у житлове будівництво в загальній структурі капітальних інвестицій не впливає на забезпечення населення гарячим водопостачанням та водовідведенням через сучасні особливості індивідуального будівництва. Не виявлено зв’язку між рівнем забруднення атмосферного повітря і утворення відходів і показниками структурних змін в інвестиціях міст обласного значення.
Державне стимулювання розвитку органічного рослинництва в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Купалова, Галина Іванівна; Гончаренко, Наталія Володимирівна
Метою статті є удосконалення теоретичних і практичних засад державного стимулювання розвитку органічного рослинництва в Україні з урахуванням кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду підвищення мотивації аграрних товаровиробників з упровадження принципів органічного землеробства. Встановлено, що існуючих темпів залучення сільськогосподарських угідь в органічне виробництво недостатньо для вирішення накопичених в аграрному секторі проблем деградації ґрунтів, завоювання ринкових ніш на міжнародному і національному рівнях. Обґрунтовано теоретичні засади державного стимулювання органічного рослинництва за рахунок уточнення його сутності і функцій. Запропоновано структурно-логічну модель фінансової підтримки виробників органічної продукції в Україні, яка передбачає збалансування джерел надходжень і витрат. Визначено, що пріоритетними напрямами державного фінансування для стимулювання органічного виробництва мають стати наукові дослідження у сфері органічного землеробства, підготовка і навчання фахівців у сфері органічного виробництва, аналіз і прогнозування ринків органічної продукції, надання кредитів для фінансування операційної діяльності виробників органічної сільськогосподарської продукції у період конверсії. Практичне застосування вказаної моделі сприятиме підвищенню мотивації аграрних товаровиробників до впровадження принципів органічного землеробства, формуванню еколого-логістичної інфраструктури і науково-освітнього забезпечення органічного рослинництва.
Забезпечення прибутковості банку на основі визначення стадій розвитку інноваційних кредитних продуктів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чмутова, Ірина Миколаївна; Андрійченко, Жанна Олегівна; Колесніченко, Анна Сергіївна; Камсарян, Маріам Каренівна
Метою статті є обґрунтування підходу до забезпечення прибутковості банку через розроблення стратегії активізації кредитної діяльності на основі визначення стадій розвитку інноваційних кредитних продуктів. У статті розраховано показники, що характеризують активізацію кредитування й кредитну політику:питому вагу кредитів, наданих фізичним особам, у кредитному портфелі, коефіцієнт кредитної активності, коефіцієнт співвідношення кредитів та зобов’язань, коефіцієнт захищеності позик для 73 банків України станом на 01.01.2020 р., та емпірично підтверджено залежністьприбутковості банків від показників активізації кредитування через побудову кореляційно-регресійної моделі. Систематизовано інновації у кредитній сфері та визначено, що банки України в основному реалізують такі з них, як кредитування під заставу депозиту, овердрафтне кредитування, поновлювані кредитні лінії, кредитування комерційної нерухомості, експрес-кредитування.Для вибору стратегій активізації банківського кредитування з урахуванням стадії розвитку інноваційних кредитних продуктів запропоновано використовувати матричний методі застосованомодифіковану «матрицю балансу життєвих циклів».Визначено види кредитних стратегій банку залежно від його позиціонування у матриці через співвідношення стадій розвитку кредитних продуктів (вихід на ринок, розвиток ринку, стабілізація, зменшення ринку) і рівнів ефективності кредитної діяльності (низький, середній, високий). Це дозволить своєчасно встановлювати період спаду інновацій та переорієнтовуватись на продукти, які мають більший попит клієнтів, що у кінцевому підсумку сприятиме підвищенню прибутковості банку.
Конкурентний ринок електроенергії: теоретичні підходи та моделі формування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Кизим, Микола Олександрович; Салашенко, Тетяна Ігорівна
У статті наведено теоретичні підходи формування конкурентного ринку електричної енергії: централізований та децентралізований, вибір з-поміж яких залежить від ступеня збалансованості фізичних і комерційних потоків електричної енергії в енергосистемі, що обумовлює особливості моделювання ринку. Незалежно від підходу побудова моделі конкурентного ринку електроенергії спирається на обґрунтування 7 ключових детермінант, серед яких: географічне розмежування, спосіб диспетчеризації, ринкова інфраструктура, часове масштабування, форми торгівлі, методи ціноутворення та продуктова диверсифікація. У світі наявний суперечливий досвід, та немає універсальної моделі конкурентного ринку електричної енергії. Проаналізовані моделі ЄС, США та Австралії свідчать про їх суттєві відмінності. В ЄС впроваджено децентралізований підхід та створено чотирисегментарну модель конкурентного ринку електроенергії із зональним розмежуванням енергосистем, тоді як в США та Австралії – централізований підхід із нодальним розмежуванням, і створено дво- та односегментарну моделі відповідно. Наведені у статті моделі конкурентного ринку електричної енергії також різняться за способами диспетчеризації, формами торгівлі та продуктами. Єдиною їх спільною рисою є орієнтація на маржинальний метод ціноутворення, хоча в кожній з моделей він має специфічні особливості. Україна впровадила квазіконкурентний ринок електроенергії за європейською моделлю. Виправлення вад цієї моделі має відбуватися з урахуванням особливостей національної енергосистеми та найуспішнішого досвіду в лібералізації ринків електроенергії інших країн світу, а не тільки ЄС.
Концептуальні аспекти інтенсифікації управління економічною поведінкою промислових підприємств залізничного транспорту в умовах неоіндустріальної модернізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Проценко, Валентина Миколаївна
Метою статті є формування концептуальних аспектів інтенсифікації управління економічною поведінкою промислових підприємств залізничного транспорту в умовах неоіндустріальної модернізації.У статті визначено, що сучасний механізм ринкового типу ґрунтується на поліцентричній системі господарювання і самостійності уформуванні ефективнихтактичних істратегічних управлінських рішень, повної відповідальності за їх результати, використовуючиінтенсифікацію управління економічною поведінкою промислових підприємств залізничного транспорту в умовах неоіндустріальної модернізації. Прерогативи, які створюються за допомогою інтенсифікації управління економічною поведінкою промислових підприємств залізничного транспорту, дозволяють нейтралізувати й усунути негативний ефект впливу зовнішнього середовища і утворюють складову частину їх функціонування, що включає цілепокладання та формування концепції, які є підґрунтям для розробки стратегії розвитку підприємств.Запропонована концепція інтенсифікації управління економічною поведінкою промислових підприємств залізничного транспорту в умовах неоіндустріальноїмодернізації ґрунтується на значній децентралізації управлінських функцій.За умови, що поточне та оперативне управління враховує проблеми та потреби ринку і орієнтує підприємства на досягнення кінцевої стратегічної цілі діяльності, дозволить врахувати перспективи збалансованого їх розвитку і вирішити проблему усунення негативного ефекту змін зовнішнього та внутрішнього середовища, а також надасть можливість зберегти технологічно-логістичні зв’язки і потенціальні ресурси підприємств; ґрунтується на широкому апараті методів, методик і прийомів збору та аналізу інформації.
Коронавірус проти децентралізації: ризики та виклики розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах пандемії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Іванов, Юрій Борисович; Іванова, Ольга Юріївна
Статтю присвячено актуальним питанням проблем і викликів розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації та пандемії. Просторовий розвиток територіальних громад є головною метою в межах реалізації реформи децентралізації, яка спрямована на забезпечення високого рівня життя населення та конкурентоспроможності національної економіки в умовах кризи та пандемії. Економічні та соціальні наслідки коронавірусу, що захопив увесь світ, не оминули Україну та її територіальні одиниці. Метою статті є ідентифікація проблем розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації і пандемії та розробка напрямів антикризових заходів щодо подолання проблем і формування конкурентних переваг об’єднаних територіальних громад. Низькі темпи розвитку об’єднаних територіальних громад свідчать про наявність проблем у достатньому ресурсному забезпеченні громад, ефективному розподілі повноважень і відповідальності між рівнями влади, в обґрунтованості критеріїв об’єднання територіальних громад, відсутності достатньої кваліфікації менеджменту для розробки дієвих стратегій розвитку, ефективних програм, проєктів розвитку об’єднаних територіальних громад та про їх значну фінансову залежність від державної підтримки. Визначено основні проблеми втрат бюджетів об’єднаних територіальних громад через пандемію коронавірусу та антикризові заходи щодо підтримки населення та підприємництва. Розроблено дорожню карту з державної підтримки розвитку ОТГ з визначенням заходів, термінів їх реалізації та відповідальних органів.
Маркетингова стратегія управління розвитком організаційної культури підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Трушкіна, Наталія Валеріївна; Ринкевич, Наталя Сергіївна
На сучасному етапі господарювання підприємств набувають особливої актуальності проблеми трансформації організаційної культури з використанням маркетингового інструментарію. Мета статті полягає в обґрунтуванні й розробленні маркетингової стратегії управління розвитком організаційної культури підприємства. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, узагальнення, систематизація, структурно-логічний, експертне опитування. У статті викладено результати проведеного власного маркетингового дослідження українських підприємств харчової, вугільної промисловості, будівництва, сфери послуг (транспортних, консалтингових, банківських, побутових), освіти, науки й державного управління з метою виявлення особливостей організаційної культури. Доведено взаємозв’язок між маркетингом і розвитком організаційної культури підприємств. Розкрито зміст основних завдань маркетингу при трансформації організаційної культури підприємств. Запропоновано структурно-логічну схему взаємодії управління розвитком організаційної культури та маркетингової стратегії підприємства. Розроблено маркетингову стратегію управління розвитком організаційної культури підприємства як концептуальну модель довгострокових процесів маркетингової діяльності, які мають бути виконаними для досягнення перспективних цілей компанії на засадах запровадження програм саморозвитку і постійного удосконалення професійних якостей персоналу за допомогою цифрових технологій. Ця стратегія має формуватися й реалізовуватися за такими етапами: оцінювання рівня ризиків; формування маркетингової стратегії (аналіз зовнішнього і внутрішнього маркетингового середовища, визначення передумов розроблення стратегії; ідентифікація стратегічних цілей підприємства; встановлення рівня підпорядкованості стратегій; проведення інтеграції стратегії управління розвитком організаційної культури й маркетингу; розробка стратегічних програм; прийняття управлінських рішень щодо реалізації стратегії; обґрунтування й розроблення сценарного підходу;) реалізація стратегії; аналіз одержаних результатів і контроль за реалізацією маркетингової стратегії; ресурсне, організаційно-економічне, фінансове й інформаційне забезпечення реалізації стратегії. Це дозволить забезпечити успішну інтеграцію процесів кадрової та маркетингової діяльності та ефективно трансформувати організаційну культуру підприємства.
Методичний підхід до оцінки й аналізу зовнішньої торгівлі продукцією промисловості з урахуванням доданої вартості в Україні та країнах світу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Кизим, Микола Олександрович; Крамарев, Геннадій Віталійович
У статті доведено, що останні три десятиліття міжнародна торгівля здебільшого розглядається у рамках поняття глобальних ланцюгів створення вартості (ГЛСВ). Як інструмент для оцінки включення країн у ГЛСВ та формування ефективної зовнішньоекономічної політики на її основі широко використовується система індикаторів торгівлі доданою вартістю. Визначено, що на цей час розроблені потужні інформаційні онлайн-ресурси, що дозволяють отримувати значення індикаторів доданої вартості для певного набору країн світу, в тому числі у розрізі видів економічної діяльності. ОЕСР разом із Світовою організацією торгівлі реалізували спільну ініціативу зі створення бази даних індикаторів торгівлі доданою вартістю (TiVA), які розраховуються на основі світових таблиць «витрати-випуск», розроблених ОЕСР, і описують взаємодії між галузями і споживачами в 64 економіках. Проте через малу частку України у світових торгових потоках у базі ОЕСР оцінок щодо України немає. Але аналіз зовнішньої торгівлі доданою вартістю є важливим інструментом у визначенні вузьких місць і прихованих ризиків торгівлі країни. Тому очевидною є необхідність адаптації методології до системи статистичної інформації України та здійснення відповідних розрахунків. Метою статті є розробка методичного підходу до оцінки й аналізу зовнішньої торгівлі продукцією промисловості з урахуванням доданої вартості в Україні та країнах світу. Запропонований в статті методичний підхід дозволяє оцінити стан зовнішньої торгівлі продукцією промисловості країн світу та України або окремих її видів економічної діяльності (ВЕД), визначити однорідні за показниками зовнішньої торгівлі продукцією промисловості або окремих ВЕД групи (кластери) країн світу, ідентифікувати напрямки інтеграції промисловості України та її окремих ВЕД в зовнішньоекономічні ланцюги доданої вартості.
Методичний підхід щодо визначення впливу факторів на підвищення конкурентоспроможності території
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бабенко, Крістіна Євгеніївна; Дячек, Ольга Юріївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність території. Проведений аналіз та систематизація теоретичних положень і дослідження існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності території та визначення факторів впливу на її підвищення дозволяють підтвердити наявність трьох ключових груп факторів впливу: економічних, соціальних та екологічних. Обґрунтовано своєчасність розробки методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність територій як важливої складової аналітичного забезпечення механізму формування політики збалансованого економічного розвитку територій. Застосування запропонованого підходу включає реалізацію певних послідовних етапів: визначення рівня конкурентоспроможності території (з використанням таксономічного аналізу); виявлення факторів впливу та об’єднання їх за групами (за допомогою факторного аналізу); виявлення взаємозв’язку між рівнем конкурентоспроможності території та факторами впливу (завдяки множинному кореляційно-регресійному аналізу). Визначено, що застосування запропонованого підходу дозволить не тільки виявити фактори, що негативно або позитивно впливають на конкурентоспроможність регіонів, але й здійснити прогнозування рівня економічного розвитку територій. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є моделювання сценаріїв збалансованого економічного розвитку територій, що дозволить виявити перспективні напрями підвищення конкурентоспроможності, визначити ефективність використання власних ресурсів території та об'єктивно оцінити результативність роботи органів.
Методологічні джерела формування стратегічних пріоритетів розвитку фінансового ринку та його інфраструктурного забезпечення
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чуницька, Ірина Іванівна
Метою статті є дослідження фінансового ринку України, який має нереалізований інфраструктурний потенціал. Його реалізація потребує визначення відповідної стратегії, оскільки постійні зміни векторів розвитку будуть сприяти подальшому руйнуванню інфраструктурного потенціалу.Доведено вагомість і першочерговість методологічного забезпечення при визначенні стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку. На основі виокремлення окремих рівнів реалізації фінансових відносин і врахування причинно-наслідкових зв’язків, що супроводжують функціонування й визначають причинно-наслідкові зміни у таких відносинах доведено, що саме ці детермінанти формують методологічні основи стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку. Запропоновано до теоретико-методологічних засад розробки зазначеної стратегії включити положення, що відображають сучасну трансформацію фінансових ресурсів у єдності сторін їх формування, розподілу та перерозподілу як базових з подальшим їх накладенням на рівень фінансового ринку у розрізі його окремих сегментів з одночасним урахуванням потреб його саморозвитку та саморегульованості. Це дозволяє об’єктивніше відобразити процеси, що відбуваються в системі фінансових відносин,і сформувати основи стратегічних напрямів розвитку фінансового ринку в єдності зі стратегічним розвитком фінансової системи в цілому. За умови втілення сутнісних і кількісно-якісних перетворень станів окремих сегментів фінансового ринку, що володіють власними закономірностями та інфраструктурою, та поєднуючи їх потенціал у цілісну систему, з’являється реальна можливість перетворити інфраструктурний потенціал із забезпечуючого функціонування у стратегічну потужність фінансового ринку.
Новітні тенденції трансформації трудових ресурсів під час технологічних змін
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Обелець, Тетяна Володимирівна
Метою цієї роботи є поглиблення уявлення про вплив поточного технологічного прогресу на характер трансформації ринку праці, зміну ролі кваліфікації зайнятого населення та визначення навичок і компетенцій працівників, що необхідні для формування конкурентоспроможності трудових ресурсів і подолання сучасних викликів на ринку праці. Ця оцінка потенціалу внутрішньогалузевої поляризації із урахуванням використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на підприємствах за окремими видами економічної діяльності. Зазначено, що інформаційно-комунікаційні технології замінюють окремі завдання, які виконуються людьми, відповідно, частка зайнятих серед пов’язаних з цією сферою висококваліфікованих і платних експертів, а також низькокваліфікованого обслуговуючого персоналу збільшуватиметься. Дано оцінку показникам частки працівників, які використовували ІКТ на підприємствах. Визначено, що в Україні максимальна кількість працівників, які використовували у своїй професійній діяльності ІКТ, були зайняті у сферах інформації та телекомунікацій, а також науковій та технічній діяльності. Близькі до середнього по Україні показники частки працівників, які використовували ІКТ на підприємствах, були у промисловості. А мінімальним використання ІКТ було у сфері транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності та у сфері водопостачання. Як наслідок, це дало змогу окреслити ряд підприємств із максимальним потенціалом для впровадження новітніх технологій і для переформатування структури зайнятого населення. Визначено роль навичок і компетенцій працівників, що необхідні для формування конкурентоспроможності трудових ресурсів та подолання різних викликів на ринку праці. Окреслено та запропоновано ядро навичок та компетенцій для ефективної зайнятості на основі змістовної моделі O*NET. Зазначено, що сприяння розвитку нерутинних навичок є найбільш актуальною стратегією формування конкурентоспроможності трудових ресурсів у сучасних умовах, особливо в результаті імпульсу, створеного пандемією COVID-19.
Організаційно-управлінські інновації в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Якимчук, Ірина Миколаївна
Досліджено теоретичні засади організаційно-управлінських інновацій у підвищенні ефективності виробничого бізнесу, практичні бізнес-аспекти організаційно-управлінських інновацій у підвищенні ефективності бізнесу, які досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, але, незважаючи на безліч такого виду робіт, на сьогодні в сучасній науковій літературі відсутні комплексні дослідження, присвячені узагальненню і систематизації ряду наявних моделей ланцюжка поставок. Розглянуто організаційно-управлінські інновації в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок. Обґрунтовано, що організаційно-управлінські інновації є безперервними у часі, починаючи з початкової ідеї, яка після ситуаційного аналізу проходить планування, програмування, конкретні дії для реалізації та прийняття рішень для майбутнього. Враховуючи наявні ризики та складність інноваційного рішення, пропонуються конкретні підходи в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок. Удосконалення ланцюжка поставок за допомогою деяких інструментів дозволяє впровадити зміни ринку в організації ланцюжка поставок. Впровадження інновацій в логістиці вимагає швидких рішень для задоволення питань виробництва, управління та екологічного впливу на процеси логістики. Встановлено, що ланцюг поставок з необхідними атрибутами надає багато переваг компаніям, які використовують її інструменти за рахунок договорів аутсорсингу. Доведено на прикладі європейських компаній, що впровадження логістичних інструментів підвищує прибутковість компаній вже через півроку постійного використання інструментів логістики, участі у логістичних проєктах аутсорсингу, сприяє зростанню частки ринку компанії, підвищує швидкість її проникнення на нові ринки за рахунок поширення географії бізнесу логістичних операторів ринку та банків-партнерів бізнес-ланцюга.
Особливості організації проведення публічних закупівель в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Фаїзов, Анатолій Вікторович
У статті актуалізовано сучасні організаційні аспекти функціонування системи публічних закупівель з урахуванням новацій тендерного законодавства, міжнародної та європейської практик; визначено роль чітко структурованої системи публічних закупівель у забезпеченні раціонального й ефективного використання бюджетних ресурсів; охарактеризовано новели сучасного законодавства у сфері організації закупівель; оцінено процес адаптації нових організаційних форм проведення торгів у національній тендерній системі; з позицій ефективності та раціональності процесів охарактеризовано централізовану та децентралізовану моделі організації закупівель; проаналізовано колегіальну форму організації торгів національними замовниками з використанням тендерних комітетів, визначено перспективи її подальшого застосування в закупівельній діяльності; виокремлено проблемні аспекти сучасних традиційних практик організації торгів; систематизовано низку переваг альтернативних способів організації закупівель з використанням інститутів уповноваженої особи та централізованої закупівельної організації; охарактеризовано особливості організації співпраці замовників при реалізації централізованої закупівельної функції, зокрема, деталізовано механізм взаємодії, способи й етапи впровадження централізованої моделі в умовах вітчизняної тендерної практики; визначено потенціал централізованої форми організації закупівель для забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, мінімізації фінансових і людських ресурсів; сформовано подальші напрями активізації поширення загальноєвропейської практики централізованих закупівель.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 2 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Business studies"

Results Per Page

Sort Options