Відкритий науковий архів

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/45

Browse

Now showing 1 - 20 of 33

Cучасна модель об’єднаних територіальних громад як чинник розвитку бізнесу на сільських територіях: європейсько-українські реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Зінчук, Тетяна Олексіївна; Патинська-Попета, Марина Михайлівна
Мета статті – дослідити й обґрунтувати основні тенденції розвитку бізнесу на сільських територіях в умовах євроінтеграційних перспектив України; визначити умови, напрями та інструменти створення бізнесу в сільській місцевості. Охарактеризовано сучасні проблеми сільських територій України. Обґрунтовано, що підвищення ефективності функціонування аграрного сектора є однією з визначальних умов зміцнення економічного потенціалу територіальних громад. Проаналізовано основні позитивні тенденції експорту аграрної продукції України та їх вплив на розвиток бізнесу на сільських територіях. Виокремлено пріоритетні заходи інноваційного розвитку агропродовольчої сфери. Акцентовано увагу на розробці альтернативних схем організації сільського розвитку, що забезпечує диверсифікацію зайнятості та джерел доходів населення. Наведено види несільськогосподарської зайнятості на сільських територіях. Визначено умови, перспективні напрями й інструменти створення та розвитку бізнесу в сільській місцевості з урахуванням європейського досвіду. Обґрунтовано необхідність стимулювання місцевих ініціатив для розкриття потенціалу аграрного виробництва та бізнесу з метою повного використання сприятливих для України умов світового ринку сільськогосподарської продукції. Аргументовано, що позитивних змін у розвитку сільських територій України можна досягти шляхом інвестування в інновації, у підтримку бізнесу, у людський капітал. На прикладі діяльності об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Житомирської області наведено систему заходів щодо розвитку бізнесу на сільських територіях.
Аналіз тенденцій розвитку сільських територій та агропромислового комплексу у країнах ЄС і Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Полякова, Ольга Юріївна; Хаустова, Вікторія Євгенівна
Метою статті є визначення тенденцій розвитку сільських територій та агропромислового комплексу у країнах ЄС і Україні.Згідно з метою дослідження було проаналізовано: темп приросту (зменшення) сільського населення у країнах ЄС та Україні; зростання рівня урбанізації у країнах ЄС та Україні; зміни у структурі населення країн ЄС за рівнями урбанізації території; динаміку співвідношення міського та сільського населенняу країнах ЄС; рівень зайнятості у країнах ЄС; питому вагу зайнятих у сільському господарстві; питомувагу сільського господарства, лісництва та рибництва у ВВП країн ЄС та України; розподіл країн ЄС за валовою доданою вартістю сільського господарства; розподіл сільськогосподарських підприємств країн ЄС за видами сільськогосподарського виробництва;використання земель для вирощування сільськогосподарських культур у країнах ЄС; структуру випуску продукції за напрямами сільського господарства країн ЄС; вартісну структура випуску рослинництва та тваринництва країн ЄС; структурусільськогосподарських підприємств (ферм) у країнах ЄС за обсягом використовуваної землі. За результатами аналізу визначено, що у цілому для сільських територій та аграрного сектору більш розвинених країн ЄС характерні проблеми старіння населення, екологічні проблеми земель і водних ресурсів, нерівномірність розвитку за регіонами. Для країн, які приєдналися до ЄС у 2004–2007 рр., проблеми сільських територій пов’язані із недостатньою розвиненістю інфраструктури, утому числі сфери послуг, також старіння населення, великою кількістю дрібних фермерських господарств, які потребують допомоги, втратою робочої сили на селі тощо. Спільними для країн ЄС та Українивизначено проблеми: депопуляція та старіння населення, спустошення віддалених територій, незадовільний стан базової інфраструктури, низька конкурентоспроможність дрібних сільгоспвиробників, мала кількість молодих фермерів, переважно низька кваліфікаціяробочої сили та забезпеченість обладнанням дрібних і малих господарств, значне екологічне навантаження на природне середовище.
Використання економіко-математичних методів і моделей в досягнені глобалізаційних цілей зеленої економіки та управлінні екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Ус, Галина Олександрівна; Марцішевський, Богдан Ростиславович
У статті досліджено роль економіко-математичних методів і моделей у досягненні глобалізаційних цілей зеленої економіки та забезпеченні ефективного управління екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору. Актуальність теми зумовлена посиленням міжнародних вимог до сталого виробництва, декарбонізації, раціонального природокористування та підвищення екологічної відповідальності агробізнесу в умовах глобальної конкуренції й кліматичних викликів. Розглянуто можливості застосування оптимізаційних, балансових, економетричних, імітаційних та прогнозних моделей для обґрунтування управлінських рішень у сфері використання земельних, водних і біологічних ресурсів, а також для оцінювання наслідків впровадження екологічних інновацій. Обґрунтовано, що використання кількісного моделювання сприяє підвищенню прозорості та результативності управління аграрними біоресурсами, дозволяє визначати пріоритети природоохоронних заходів, мінімізувати витрати та екологічні ризики, прогнозувати зміни продуктивності екосистем і формувати стратегії адаптації до кліматичних змін. Особливу увагу приділено інтеграції показників екологічної ефективності у систему економічного аналізу (викиди, втрати біорізноманіття, деградація ґрунтів, рівень відновлюваності ресурсів), що забезпечує комплексне бачення ефективності аграрного виробництва. Визначено, що впровадження економіко-математичних підходів дозволяє узгодити національні механізми управління біоресурсами з міжнародними стандартами сталого розвитку та ESG-принципами, а також підвищити рівень екологічної безпеки та ресурсної стійкості аграрного сектору. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою інтегрованих моделей оцінювання екологічних збитків і економічних вигод, а також цифровізацією моніторингу та управління біоресурсами.
Використання трудових ресурсів у контексті управління земельними ресурсами аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Полтавець, Анатолій Миколайович
У статті досліджено питання використання трудових ресурсів у контексті управління земельними ресурсами аграрних підприємств. Проаналізовано такі показники, як чисельність населення, частка сільського населення, частка трудових ресурсів, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, частка працездатного сільського населення, площі сільськогосподарських угідь на одну особу, зайняту у сільськогосподарському виробництві, а також обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу, зайняту у сільськогосподарському виробництві. Так, за 2010–2021 рр. коефіцієнт працездатності сільського населення скоротився незначно, з 0,59 до 0,58, що свідчить про те, що в сільській місцевості досить невисокий трудовий потенціал. Коефіцієнт використання трудових ресурсів у 2011 р. становив лише 0,22, що вказує на те, що в сільській місцевості лише кожен четвертий мешканець зайнятий трудовою діяльністю або ж працює не в сільському господарстві. Зростає навантаження на одну працездатну людину. Знижується як загальний рівень економічної активності населення сільській місцевості, так і рівень економічної активності працездатного населення. Щорічно скорочується чисельність зайнятих у сільському господарстві. Так, у 2010 р. кількість працюючих у сільській місцевості становила 2870,6 тис. осіб, у 2019 р. – 3010,4 тис. осіб, а в 2021 р. – лише 2692,7 тис. осіб. Рівень безробіття у сільській місцевості значно вищий, ніж у місті, що обумовлено обмеженою кількістю вакансій і певною їх специфікою. Проте значне скорочення чисельності зайнятих у сільськогосподарському виробництві позитивно не вплинуло на динаміку продуктивності праці загалом по країні, оскільки робоча сила з галузі була витіснена в особисті підсобні господарства, де більше використовується ручна праця, а отже, спостерігається нижчий рівень його продуктивності. Встановлено основні тенденції у динаміці показників коефіцієнта працездатності сільського населення, коефіцієнта використання трудових ресурсів, рівня економічної активності населення сільській місцевості та ін. Встановлено, що рівень безробіття у сільській місцевості значно вищий, ніж у місті, що обумовлено обмеженою кількістю вакансій і певною їх специфікою.
Виставково-ярмаркова діяльність як інтеграційний інструмент реалізації інтересів АПК
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Головня, Олена Михайлівна
Розглянуто питання про стан сучасних виставок, які є важливим засобом комунікації між виробниками та споживачами на ринку України в умовах ринкової економіки. Виставки стали відображенням матеріально-технічного та інформаційно-комунікативного розвитку, стандартизованим показником цін, економічно-політичною платформою прогнозованих змін попиту та пропозиції на світовому аграрному ринку, а також глобалізованим явищем з економічно-політичним і соціально-культурним змістом. Автор доводить, що міжнародні аграрні виставки та ярмарки є найбільш ефективним інструментом вивчення кон’юнктури агропромислового ринку, пошуку потенційних споживачів, встановлення ділових та коопераційних контактів, налагодження ділового співробітництва та інтеграційних зв’язків, підбору потенційних інвесторів та іншого. Охарактеризовано такі провідні міжнародні аграрні виставки, як: Міжнародна виставка сільськогосподарської техніки та обладнання «Agritechnica» у Ганновері; найбільша платформа для експонування обладнання та продуктів харчової промисловості, сільського господарства та садівництва – виставка IGW Berlin (International Green Week); Міжнародний Зелений тиждень (International Green Week (IGW)); Міжнародна виставка тваринництва та птахівництва EuroTier Hannover; аграрна виставка у Парижі – SIMA Simagena Simavip; Паризький агросалон, що спеціалізується на тваринництві, садівництві та продуктах харчування – SIA (Salon International de L'agriculture); Міжнародна виставка сучасного сільськогосподарського обладнання та техніки AgriEquip у Шанхаї; Міжнародна виставка Warsaw Food Expo у Польщі; Міжнародна агропромислова виставка в Києві. Аргументовано, що виставкова діяльність сприяє зміцненню конкурентних позицій аграрного підприємства на ринку, створенню тривалих взаємовигідних партнерських відносин, збільшенню внутрішньої та зовнішньої торгівлі підприємства та просуванню аграрних і продовольчих товарів на інші сегменти ринку.
Вплив аграрного імпорту з України на економіку країн Європейського Союзу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бабець, Ірина Георгіївна
У статті проаналізовано динаміку та структуру імпорту української аграрної продукції країнами ЄС та виділено основні товарні групи продовольства, які імпортувалися з України. За допомогою регресійного аналізу панельних даних за 2018–2023 рр. для 22 країн ЄС виявлено позитивний вплив імпорту окремих видів аграрної продукції на економічне зростання цих країн. Підтверджено, що у 2018–2023 рр. ВВП Європейського Союзу прямо залежав від збільшення імпорту з України насіння і плодів олійних рослин, жирів та олій тваринного і рослинного походження, молока та молочних продуктів, яєць та натурального меду. Водночас виявлено обернену залежність ВВП країн ЄС від імпорту з України цукру і кондитерських виробів з цукру. В результаті дослідження не підтверджено наявність статистично значущого впливу імпорту зерна з України на ВВП країн ЄС. У статті проведено оцінювання залежності економічного зростання Болгарії, Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини від імпорту аграрної продукції з України у 2013–2023 рр. за допомогою методу лінійної множинної регресії. В результаті дослідження не виявлено статистично значущого зв'язку між ВВП Болгарії, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини та імпортом з України насіння і плодів олійних рослин, молока та молочних продуктів, яєць, натурального меду, цукру та кондитерських виробів з цукру. Імпорт зернових культур з України позитивно впливав на ВВП Болгарії та Угорщини, а на ВВП Польщі, Румунії та Словаччини – впливу не здійснював. Також виявлено прямий зв'язок між ВВП Польщі, Румунії, Словаччини та імпортом з України жирів та олій тваринного і рослинного походження, тоді як ВВП Болгарії та Угорщини не залежали від імпорту цієї продукції. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що аграрний імпорт з України не здійснював негативного впливу на економічне зростання усіх п’яти країн ЄС, які запроваджували обмеження і заборони на ввезення основних видів української аграрної продукції. Зроблено припущення про те, що зменшення у 2023 р. імпорту зернових культур з України Болгарією та Угорщиною, жирів та олій – Польщею та Словаччиною могло негативно вплинути на обсяги ВВП цих країн.
Впровадження європейського досвіду створення кластерів у сфері сільського зеленого туризму в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Додукало, Михайло Юрійович; Данько, Наталія Іванівна
У статті розкрито тенденції та можливості вдосконалення структури і територіальної організації туристичної діяльності на основі розвитку зеленого туризму в сільських районах. Визначено, що природні умови та ресурси мальовничої сільської місцевості, а також незайняте сільське населення визначаються як її ресурси. Форми, джерела та механізми організації, пропозиції про надання та розширення номенклатури послуг є обґрунтованими. Розкрито перспективи використання досвіду ЄС і переваги процесів європейської інтеграції для України. Розроблено рекомендації щодо створення в селі об'єднань та інших туристичних асоціацій. Були проведені наукові дослідження в галузі розвитку сільськогосподарської діяльності, вирішення проблем зайнятості, організаційних і економічних проблем, пов'язаних з відтворенням трудового потенціалу в аграрному секторі, формування нових тенденцій у виробництві і збуті сільськогосподарської продукції. Методологічною основою дослідження послугував системний підхід до вивчення явищ і процесів формування та розвитку зеленого туризму в сільських районах України на основі використання сприятливого природного потенціалу і надлишку трудових ресурсів. Підведено підсумок, що розвиток зеленого туризму в сільських районах позитивно позначається на вирішенні соціально-економічних проблем села в напрямку розширення зайнятості сільського населення. Зелений туризм у сільських районах дає сільському населенню додатковий дохід, розширюючи можливості працевлаштування для сільських господарів не тільки у виробничому секторі, а й в секторі послуг. Зі збільшенням числа відпочиваючих виникає необхідність задоволення їх різноманітних потреб, що, своєю чергою, стимулює розвиток послуг: екскурсій, комунікацій, торгівлі, життєзабезпечення, відпочинку та розваг тощо.
Державне стимулювання розвитку органічного рослинництва в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Купалова, Галина Іванівна; Гончаренко, Наталія Володимирівна
Метою статті є удосконалення теоретичних і практичних засад державного стимулювання розвитку органічного рослинництва в Україні з урахуванням кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду підвищення мотивації аграрних товаровиробників з упровадження принципів органічного землеробства. Встановлено, що існуючих темпів залучення сільськогосподарських угідь в органічне виробництво недостатньо для вирішення накопичених в аграрному секторі проблем деградації ґрунтів, завоювання ринкових ніш на міжнародному і національному рівнях. Обґрунтовано теоретичні засади державного стимулювання органічного рослинництва за рахунок уточнення його сутності і функцій. Запропоновано структурно-логічну модель фінансової підтримки виробників органічної продукції в Україні, яка передбачає збалансування джерел надходжень і витрат. Визначено, що пріоритетними напрямами державного фінансування для стимулювання органічного виробництва мають стати наукові дослідження у сфері органічного землеробства, підготовка і навчання фахівців у сфері органічного виробництва, аналіз і прогнозування ринків органічної продукції, надання кредитів для фінансування операційної діяльності виробників органічної сільськогосподарської продукції у період конверсії. Практичне застосування вказаної моделі сприятиме підвищенню мотивації аграрних товаровиробників до впровадження принципів органічного землеробства, формуванню еколого-логістичної інфраструктури і науково-освітнього забезпечення органічного рослинництва.
До питання оцінки потенціалу застосування концепції смарт-спеціалізації в Україні (на прикладі Черкаської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Криворучко, Михайло Юрійович
Стаття присвячена питанню оцінки потенціалу застосування концепції смарт-спеціалізації в Україні на прикладі Черкаської області. Проведення цього дослідження передбачало використання таких методів, як узагальнення, систематизація, аналіз, синтез, а також монографічного та табличного методів, використання інструменту штучного інтелекту (ШІ). Вказано, що смарт-спеціалізація є дієвим інструментом регіонального розвитку, який активно використовується при розробці й імплементації регіональної політики ЄС. Головна мета смарт-спеціалізації – економічна трансформація регіону на основі «підприємницького відкриття», яке передбачає пошук унікальних можливостей комбінації наявних ресурсів і конкурентних переваг регіону. Визначено, що «наріжними каменями» цього процесу виступає локалізація, пріоритетизація, а також залучення стейкхолдерів – держави, бізнесу, академічного середовища та громадянського суспільства. На основі узагальнення результатів дослідження щодо оцінки імплементації смарт-стратегій регіонами ЄС зроблено висновок про її актуальність та ефективність. Акцентовано увагу на тому, що найбільш активна роль у процесі реалізації стратегії смарт-спеціалізації належить урядовим інституціям та академічному середовищу. Зауважено, що процес розробки та імплементації смарт-стратегій потребує вдосконалення, насамперед – підвищення рівня залучення такої категорії стейкхолдерів, як громадянське суспільство та бізнес. Наголошено, що при застосуванні смарт-спеціалізації як частини методології планування регіонального розвитку необхідно враховувати український контекст. На основі доступних даних за 2021–2023 роки зроблено висновок про низький рівень (ступінь) реалізації проєктних ідей за визначеними напрямами смарт-стратегії Черкаської області – «Інноваційні агротехнології» та «Розвиток ІТ-галузі». За допомогою інструменту ШІ (Gemini) визначено потенційні напрями смарт-спеціалізації, які б запобігали «консервації» наявної структури економіки Черкаської області, і натомість – сприяли би пошуку «підприємницького відкриття». Для Черкаського регіону визначено такі смарт-напрямки, як «Агроінновації та біотехнології», «Інформаційно-комп’ютерна біотехнологія», «Індустріальне лідерство», «Туризм та креативні індустрії». Рекомендовано подальші дослідження спрямувати на більш глибокий аналіз в межах окремого напрямку смарт-спеціалізації Черкаської області, що передбачає використання актуальних даних про результати діяльності суб’єктів господарювання.
Економічний взаємозв’язок розвитку сільського господарства та сільськогосподарського машинобудування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Вітюк, Анна Валеріївна; Сметанюк, Олена Анатоліївна
Статтю присвячено дослідженню взаємозв’язку розвитку галузей сільського господарства та сільськогосподарського машинобудування. Досліджено обсяги виробництва окремих видів машин і устаткування для сільського господарства. Проаналізовано динаміку виробництва продукції галузей рослинництва та тваринництва. Досліджено динаміку таких показників розвитку сільського господарства, як чистий прибуток, субсидії, податки, чиста додана вартість, споживання основного капіталу й ін. Встановлено потроєння обсягів діяльності та постійне стабільне зростання чистого прибутку сільськогосподарських товаровиробників. Доведено, що оновлення використовуваної господарствами техніки є менш активним, ніж зростання чистого прибутку, відповідно вказано, що підприємства володіють фінансовими ресурсами для створення попиту на сільськогосподарську техніку. Виявлено особливості виробництва сільськогосподарської техніки в Україні на сучасному етапі, зокрема, причини та наслідки такого стану виробництва техніки для сільського господарства. Встановлено дві протилежні тенденції у виробництві сільськогосподарської техніки, зокрема, скорочення виробництва складної дороговартісної техніки та збільшення виробництва менш вартісних пристроїв. Досліджено стан основних засобів ву сільському господарстві через виявлення їх вартості та ступеня зносу. Виявлено наслідки зростання кількості та якості використовуваної техніки в сільському господарстві. Визначено вимоги аграрних підприємств до якості сільськогосподарської техніки та здійснено їх класифікацію на вимоги до якості, вартості та сервісу. До вимог якості було віднесено техніко-функціональні властивості; до вимог вартості належать ціни устаткування, знижки та вартість додаткових послуг. Сервісні вимоги включають забезпечення якості інформаційного, організаційного та технічного обслуговування. Відповідно до встановлених вимог було розроблено технічні, організаційні, економічні та соціальні способи задоволення цих вимог.
Ефективність інвестиційного забезпечення багатофункціональності сільського господарства в умовах глобальної економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Прокопчук, Оксана Андріївна; Куцмус, Наталія Миколаївна
Метою дослідження є оцінка ефективності інвестицій у сільському господарстві та впливу інвестиційних процесів на реалізацію багатофункціональності галузі в умовах глобалізації. Здійснено оцінку ефективності інвестицій через призму результатів реалізації багатофункціональності сільського господарства в умовах глобалізаційних процесів. Встановлено, що інвестиційні процеси у сільському господарстві в Україні мають позитивні тенденції розвитку і є, на відміну від інших галузей економіки, більш стійкими до макроекономічних коливань, вплив яких частково компенсується глобальними трендами розвитку світового аграрного ринку. Доведено, що інвестиційна діяльність у сільському господарстві має зростаючий рівень економічної ефективності, зокрема в частині виконання галуззю глобалізаційної функції, проявом чого є підвищення зовнішньоекономічної активності підприємств та вартості експорту аграрної продукції. Соціальна та екологічна ефективність інвестиційних процесів у сільському господарстві є низькою і не відповідає потребам сільського соціуму і значущості аграрного виробництва в глобальному та національному масштабах. Аргументовано, що підвищення загальної ефективності інвестиційної діяльності у сільському господарстві потребує консолідації зусиль владних інституцій та суб’єктів виробничої діяльності у напрямі забезпечення підвищення соціальної та екологічної відповідальності останніх. Результати наукового дослідження становлять методологічну основу для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності інвестицій у сільськогосподарському виробництві як інструменту реалізації галуззю її багатофункціонального суспільного призначення.
Зарубіжний досвід гармонізації законодавства у сфері органічного виробництва і можливості його адаптації для України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Логоша, Роман Васильович
Метою статті є систематизація, аналіз і можливості адаптації зарубіжного досвіду гармонізації законодавства у сфері органічного виробництва для України. У статті проведено комплексне дослідження зарубіжного досвіду гармонізації законодавства у сфері органічного виробництва з метою визначення оптимальних моделей і підходів, що можуть бути адаптовані в Україні. У центрі уваги – аналіз провідних правових систем регулювання органічного агровиробництва у країнах ЄС, США, Канаді, Японії, Австралії, а також дослідження ролі міжнародних організацій (IFOAM, FAO, Codex Alimentarius, Європейська Комісія) у формуванні універсальних стандартів. Окрему увагу приділено механізмам імплементації міжнародних норм у національні правові системи, ефективності інструментів контролю, сертифікації, маркування та моніторингу. Визначено чотири домінуючі моделі правового регулювання: уніфікаційну (ЄС), еквівалентну (Канада, Швейцарія), автономну (США, Японія) та добровільного визнання (Австралія, Індія). Досліджено концептуальні та інституційні особливості кожної моделі, а також їх відповідність принципам правової визначеності, пропорційності, прозорості, субсидіарності та взаємного визнання. Проаналізовано позитивні практики регуляторної політики, фінансового стимулювання та інституційної підтримки органічного сектора. Досліджено процес гармонізації законодавства в країнах ЄС, зокрема Польщі, Румунії, Хорватії, Сербії та Північній Македонії. Показано, що ефективність цього процесу значною мірою залежить від рівня політичної волі, адміністративної спроможності, координації між центральними та місцевими органами влади, а також від впровадження цифрових інструментів моніторингу та прозорих механізмів взаємодії з агровиробниками. Окрему увагу приділено моделі багаторівневого управління, яка охоплює міністерства, акредитаційні органи та незалежні сертифікаційні структури. На прикладі України розглянуто основні виклики імплементації європейських норм, пов’язані з фрагментарністю законодавства, недостатнім розвитком інституційного середовища та бракованою інфраструктурою контролю. Запропоновано комплексну модель реформування, яка передбачає модернізацію правової бази, створення електронних реєстрів операторів органічного виробництва, вдосконалення системи сертифікації та розвиток національної стратегії гармонізації до 2030 року. Результати дослідження засвідчують, що впровадження адаптованої моделі правового регулювання, узгодженої з міжнародними стандартами, дозволить забезпечити ефективне функціонування органічного сектора, розширити експортний потенціал, підвищити рівень споживчої довіри та екологічну сталість виробництва.
Концептуальні засади оцінювання економічного потенціалу аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Красноруцький, Олексій Олександрович; Маренич, Тетяна Григорівна; Кальченко, Микола Миколайович; Шерстюк, Олександр Валерійович
Статтю присвячено узагальненню невирішених проблемних теоретико-методологічних питань та обґрунтуванню концептуальних засад оцінки економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Стверджується, що наявний обсяг економічного потенціалу та темпи його зростання суттєво впливають на підвищення конкурентоспроможності, фінансової стійкості та ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Систематично контролюючи реалізацію економічного потенціалу, можна коригувати внутрішні можливості, виявляти приховані резерви, запобігати кризовим ситуаціям, формувати програму дій на майбутнє. Встановлено, що, незважаючи на значну кількість наукових публікацій з проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства, аналіз літературних джерел засвідчив невирішеність кола питань щодо: розмежування понять «оцінка» та «оцінювання», які часто ототожнюються та вживаються як синоніми; відсутність достатньо чіткої наукової позиції щодо визначення принципів оцінювання потенціалу; недостатня увага науковців до критеріїв оцінювання потенціалу підприємства; обґрунтування цільової спрямованості оцінювання економічного потенціалу підприємства та напрямів його оцінки; полеміка оцінки економічного потенціалу підприємства в натуральному та вартісному вираженні; значна кількість методів оцінювання потенціалу підприємства, що потребує системності; визначення окремих оціночних показників економічного потенціалу підприємства, що більш тісно пов’язано з ефективністю його реалізації. Оцінювання величини економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства представлено як упорядкований і цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості виробничо-технологічного, агроекологічного й інноваційно-інвестиційного потенціалів з урахуванням спрямованості динаміки показників ефективності їх реалізації. Якісна оцінка має передбачати відповідність принципам, методичним підходам, методам, процедурам оцінювання та обґрунтованим припущенням, які компанія може зробити в розрахунках. Концептуальна основа оцінки потенціалу підприємства включає сукупність принципів, цілей і завдань оцінки потенціалу, критеріїв, підходів і методів оцінки його вартості. Запропоновані принципи оцінювання потенціалу підприємства, які повністю корелюють з визначеними критеріями цих принципів, сприятимуть задоволенню потреб суб’єктів господарювання в актуальній та достовірній інформації щодо вартості та ефективності реалізації потенціалу для прийняття відповідних управлінських рішень. Обґрунтовано, що головним критерієм оцінювання економічного потенціалу аграрного підприємства є збільшення знов створеної вартості (чистої продукції), що генерується суб’єктом господарювання. Доведено, що методологічно некоректно в контексті оцінки економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства оцінювати його в натуральних вимірниках за обсягом економічних ресурсів, які використовує підприємство, та кількістю продукції, робіт і послуг, які підприємство може реалізувати. Зроблено висновок, що методологія оцінки економічного потенціалу підприємств поєднує три загальновизнаних підходи, для кожного з яких характерні свої методи та прийоми: дохідний підхід; порівняльний (ринковий) підхід; витратний підхід. Водночас окремі методики мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові труднощі при їх ідентифікації та використанні. Зазначається, що всі методи оцінювання потенціалу підприємства мають недоліки та обмеження. Загалом на сьогодні розроблено значну кількість методик оцінки потенціалу підприємства, але системності та системності у поглядах науковців немає, що створює проблемне поле для подальших досліджень у цій предметній галузі.
Концептуальні засади формування екосистеми інновацій в агробізнесі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Кифяк, Вікторія Іванівна
Статтю присвячено розробці теоретичних основ і практичних механізмів, необхідних для створення та розвитку інноваційної екосистеми в аграрному секторі України, зосереджуючи увагу на ключових детермінантах, які є визначальними для інтеграції новітніх технологій у галузь. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні концептуальних засад формування такої екосистеми, яка б включала в себе багаторівневу структуру, де центральну роль відіграє синергетична взаємодія між державними інституціями, бізнесом і науковими структурами. У цьому контексті стаття пропонує багатовекторний підхід, який враховує особливості інституційної підтримки, приватні ініціативи, а також вплив освіти та науки на розвиток агроінновацій. Значну увагу приділено аналізу звіту «Європейські інновації – Табло 2024: Профіль країни Україна», що дозволяє виявити специфічні тренди та можливості для подальших досліджень і вдосконалення інноваційних підходів в аграрному бізнесі України. Представлено аналіз сучасних викликів, з якими стикається агробізнес в умовах глобальних економічних і кліматичних флуктуацій, і запропоновано стратегічні рішення для збереження конкурентоспроможності українського аграрного бізнесу на міжнародному рівні. Проаналізовано закордонний досвід, зокрема успіх Ізраїлю у впровадженні інновацій у аграрну сферу, що базуються на підвищеній цифровізації, екологічній стійкості та нових ринкових стратегіях. Також розглянуто перспективи адаптації цих підходів до українських умов для забезпечення сталого розвитку агросектору. Важливим аспектом дослідження є визначення напрямів, які дозволяють створити інтегровану модель екосистеми інновацій, яка враховує специфіку аграрного сектора та національних особливостей. Цей механізм сприятиме ефективній імплементації інновацій у виробничі процеси агробізнесу, забезпечуючи його сталий розвиток в умовах тривалих флуктуацій, зокрема, таких як війна.
Модель прогнозування продукції тваринництва за допомогою FB-Prophet
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кулик, Анатолій Борисович; Лісовська, Валентина Петрівна; Щекань, Надія Петрівна
У статті проаналізовано підходи до прогнозування чисельності поголів’я свиней у Полтавській області на основі методів аналізу часових рядів. Дослідження спрямоване на вдосконалення моделей, які враховують специфічні умови регіону, сезонні коливання, а також вплив зовнішніх факторів, таких як економічні та соціальні кризи. Основною метою роботи є прогнозування динаміки розвитку поголів’я свиней і визначення оптимального періоду для такого прогнозування. Для виконання дослідження використано модель Prophet, що дозволяє ефективно враховувати сезонні тренди, забезпечуючи високу точність прогнозів навіть у складних економічних умовах. Представлено динаміку чисельності поголів’я свиней за період 2007–2024 років, яку проілюстровано графічно. Проведено аналіз статистичних характеристик часового ряду, таких як середнє значення, середнє квадратичне відхилення, мінімальні та максимальні значення, асиметрія і ексцес. Визначено й оцінено точність прогнозу за допомогою метрик RMSE, MAE та MAPE для різних термінів прогнозування. Оптимальним виявився 12-місячний період прогнозу. Практична цінність роботи полягає у можливості застосування отриманих моделей для обґрунтованого прийняття управлінських рішень у сфері тваринництва. Використання таких моделей сприяє оптимізації процесів планування, виробництва, зберігання та реалізації продукції, що дозволяє знизити ризики, пов’язані зі змінами ринкової кон’юнктури та зовнішніми загрозами. Розроблені підходи можуть стати основою для стратегічного планування розвитку аграрних підприємств, покращення їх економічних показників і забезпечення стабільності галузі. Отримані результати є цінними як для наукових досліджень, так і для практичної діяльності в агропромисловому секторі, забезпечуючи підтримку управлінських рішень на різних рівнях – від оперативного планування до розробки регіональних програм розвитку.
Моделі стратегічного управління інноваціями в контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємств зернового ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Седіков, Денис Вадимович
У статті висвітлено теоретичні засади та практичні аспекти стратегічного управління інноваціями в контексті підвищення конкурентоспроможності підприємств зернового ринку. Розглянуто ключові моделі інноваційного менеджменту, насамперед модель Хендерсона – Кларка, яка класифікує інновації за рівнем змін у компонентах і архітектурі продукту, концепцію відкритих інновацій Г. Чесбро, що передбачає залучення зовнішніх партнерів та ідей, а також модель проривних (дисруптивних) інновацій К. Крістенсена, здатних суттєво трансформувати ринок. На основі огляду останніх досліджень наголошено, що впровадження зазначених моделей сприяє гнучкій адаптації агропідприємств до динамічного середовища, дозволяє оптимізувати витрати, збільшувати врожайність і формувати довгострокові конкурентні переваги. Проаналізовано досвід провідних українських агрохолдингів (МХП, Кернел), які поєднують інкрементальні (поступові) та радикальні (проривні) інноваційні стратегії, застосовують формалізовані механізми генерації і відбору ідей, а також втілюють цифрові технології для створення єдиного інформаційного простору. Продемонстровано, що розвиток відкритих інновацій, зокрема через партнерства з науковими установами та стартапами, є вагомим чинником прискорення інноваційного процесу та подолання ризиків, притаманних агровиробництву. Досліджено адаптовану модель стратегічного управління інноваціями, що враховує сезонність аграрного циклу, високу капіталоємність технологій і необхідність безперервного вдосконалення агротехнічних рішень. Застосування такого підходу дає змогу підприємствам зернового ринку підвищувати ефективність виробництва, одночасно мінімізуючи виробничі та ринкові ризики.
Місце контролю в системі менеджменту підприємств агропромислового сектора економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Носач, Наталія Михайлівна; Єгіозар’ян, Артур Генріхович; Полякова, Євгенія Сергіївна
У статті розглянуто значення контролю в системах менеджменту агропромислових підприємств; акцентовано увагу на його важливості для забезпечення стабільності виробничих процесів, оптимізації витрат, зниження ризиків і підвищення якості продукції. Метою дослідження є аналіз, систематизація, узагальнення та удосконалення наявних теоретико-методичних розробок щодо контролю в системі менеджменту аграрного підприємства. Дослідження джерел літератури дозволило представити ключові аспекти управлінського контролю, які дозволяють підприємствам ефективно реагувати на зміни зовнішнього середовища, такі як погодні умови та ринкові коливання. Обґрунтовано необхідність впровадження автоматизованих систем контролю, що забезпечують оптимізацію витрат ресурсів і дотримання агротехнологічних стандартів. Наведено різні підходи до трактування поняття контролю, зокрема, зазначено його роль як механізму забезпечення досягнення цілей підприємства і мінімізації ризиків. Виявлено, що контроль не лише виконує функцію зворотного зв'язку, але й активно підтримує покращення управлінських процесів. Ґрунтуючись на наробках вітчизняних та іноземних учених, систематизовано цілі контролю, специфічні для агропромислового сектора, що включають контроль за використанням ресурсів, дотриманням агротехнологічних стандартів, управлінням ризиками, фінансовим контролем. Виявлено, що визначені цілі сприяють не лише своєчасному виявленню відхилень, але й запобіганню проблемам, що особливо важливо в умовах ризиків, пов'язаних із зовнішніми факторами контролем конкурентоспроможності та дотриманням регуляторних вимог. Проведено аналіз необхідності моніторингу екологічної стійкості, що набуває все більшої актуальності в умовах зростаючої уваги до екологічних проблем. Визначено, що контроль якості продукції є критично важливим для задоволення споживчого попиту та підтримки репутації підприємства. Обґрунтовано, що контроль є невід’ємною складовою системи менеджменту агропромислових підприємств, що забезпечує їхню ефективність, стабільність і конкурентоспроможність у сучасних умовах.
Особливості діяльності сільськогосподарських підприємств та їхній вплив на побудову обліку в управлінні виробництвом продукції рослинництва
(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2026) Безверхий, К. В.; Хочай, В. О.; Поддубна, Н. М.
Вступ. Сільське господарство є однією з ключових галузей економіки України, забезпечуючи значну частину ВВП, робочі місця і продовольчу безпеку країни. Ефективне управління сільськогосподарськими підприємствами вимагає інтеграції організаційних та технологічних аспектів. Проблематика. Дослідження організаційно-технологічних особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств та визначення їхнього впливу на обліково-аналітичне забезпечення управління виробництвом продукції рослинництва є актуальним з огляду на важливість цього сектору для економіки, потребу підвищення його конкурентоспроможності, впровадження інновацій та запровадження комплексного підходу до управління. Мета. Визначення організаційно-технологічних особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств і виявлення їхнього впливу на побудову обліково-аналітичного забезпечення управління виробництвом продукції рослинництва. Матеріали й методи. Інформаційною базою дослідження є наукові праці щодо визначення особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств та їхній вплив на побудову обліково-аналітичного забезпечення управління виробництвом продукції рослинництва, статистична інформація, національні рейтинги тощо. Використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження процесів і явищ у їхньому взаємозв’язку й розвитку: синтез і узагальнення, індукцію, дедукцію, графічний метод, моделювання, систематизацію, компаративний, бібліографічний і бібліометричний аналіз. Результати. Показано, що на побудову обліково-аналітичного забезпечення управління виробництвом продукції рослинництва суттєво впливають галузеві організаційно-технологічні особливості діяльності сільськогосподарських підприємств. Висновки. Урахування визначених особливостей діяльності сільськогосподарських підприємств дасть змогу побудувати раціональне обліково-аналітичне забезпечення управління виробництвом продукції рослинництва, яка забезпечуватиме своєчасною й достатньою інформацією потреби управління підприємством.
Оцінка біоенергетичного потенціалу АПК для забезпечення енергетичної незалежності галузі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Гончарук, Інна Вікторівна; Панцирева, Ганна Віталіївна; Вовк, Валерія Юріївна
Метою дослідження є оцінка біоенергетичного потенціалу агропромислового комплексу України для забезпечення енергетичної незалежності галузі. У статті проаналізовано структуру світового постачання первинної енергії та визначено частку у ній відновлюваних джерел енергії (далі – ВДЕ). Обґрунтовано доцільність використання біомаси для розвитку біоенергетики в Україні. Охарактеризовано класифікацію основних джерел біомаси для виробництва енергії, до яких, у першу чергу, відносять первинну деревину, сільськогосподарські відходи (сухі та вологі залишки), енергетичні рослини, харчові та промислові відходи. Досліджено утворення первинних сільськогосподарських відходів в Україні, виходячи з валового збору основних сільськогосподарських культур та коефіцієнтів відходів. Розраховано теоретичний біоенергетичний потенціал первинних відходів рослинництва в Україні у перерахунку на умовне паливо на основі теплоти згорання відходів відповідних культур. Визначено технічний біоенергетичний потенціал відходів рослинництва з використанням коефіцієнтів технічної доступності, основою якого виступають існуючі технології збирання та переробки сільськогосподарських відходів на енергію. Здійснено оцінку економічного потенціалу відходів рослинництва для виробництва енергії, за основу розрахунку прийнято обрахований технічний потенціал відходів рослинництва та коефіцієнт енергетичного використання відходів. За результатами дослідження зроблено висновок, що в Україні найбільший потенціал використання на енергетичні цілі мають первинні відходи таких сільськогосподарських культур, як кукурудза на зерно, соняшник, пшениця, ріпак та соя. Виділено основні бар’єри, які перешкоджають розвитку біоенергетики в Україні та уповільнюють темпи досягнення енергетичної незалежності АПК. Також запропоновано основні шляхи подолання виокремлених бар’єрів, що дозволить стимулювати використання біоенергетичного потенціалу АПК України.
Оцінка ефективності функціонування біогазових установок: вітчизняний та закордонний досвід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Паламаренко, Яна Вікторівна; Чіков, Ілля Анатолійович
Питання переробки відходів основного виробництва зазнає зростаючої актуальності та важливості у контексті сталого розвитку й охорони навколишнього середовища. У сучасному світі, де питання екології та збереження природних ресурсів стають надзвичайно важливими, виробники та споживачі стикаються з необхідністю знаходити нові інноваційні підходи до управління відходами та зменшення негативного впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Отже, використання біогазових установок є одним із перспективних рішень у цьому напрямку. Ці установки відіграють важливу роль у зменшенні викидів парникових газів, використанні відходів сільського господарства, покращенні виробничого циклу та сприяють створенню більш стійких та екологічно чистих виробничих процесів. Ця стаття розкриває значущість біогазових установок як інноваційного рішення для вирішення питань переробки органічних відходів та створення більш сталого виробництва. У статті розглянуто актуальне питання оцінки ефективності функціонування біогазових установок, базуючись на вітчизняному та закордонному досвіді. Аналіз ефективності функціонування біогазових установок проводиться на основі зіставлення вітчизняного та міжнародного досвіду. Так, авторами визначено, що для забезпечення комплексної оцінки ефективності функціонування біогазових установок необхідно ґрунтовно проаналізувати технічні параметри, технологічні рішення, економічні аспекти й екологічні показники. Пропонований багатокритеріальний підхід дозволить отримати вичерпну й об’єктивну оцінку функціонування біогазових установок, враховуючи більшість ключових аспектів їхньої ефективності. Це надасть можливість визначити оптимальні напрямки вдосконалення цих установок з метою досягнення максимально можливого рівня продуктивності та сталості їхньої роботи. Крім того, цей підхід сприятиме прийняттю обґрунтованих управлінських рішень і досягнення загальної мети в сучасній енергетичній парадигмі. Авторами запропоновано здійснювати оцінку ефективності функціонування біогазових установок за допомогою побудови моделі на основі методів нечіткої логіки. Цей підхід дозволяє враховувати неоднозначність і невизначеність вхідної інформації, що дозволяє узгоджувати різні критерії та параметри, враховуючи їхню непередбачуваність і залежність від багатьох факторів. Результати роботи цієї моделі дозволяють вибрати оптимальну біогазову установку, яка відповідає умовам та вимогам сьогодення.

Browse

Browsing Відкритий науковий архів by Subject "FORESTRY, AGRICULTURAL SCIENCES and LANDSCAPE PLANNING::Area economics::Agricultural economics"

Results Per Page

Sort Options