Відкритий науковий архів

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/45

Browse

Now showing 1 - 20 of 1262

Мистецька Шевченкіана музею "Кобзаря". Комплект листівок.
(Видавництво "Брама-Україна", 2007) Шарапа, О.
Шарапа, О. Мистецька Шевченкіана музею "Кобзаря". Комплект листівок. Автор проекту та упорядник - О. Шарапа. Фоторепродукції О. Третякова і С. Косенка. Дизайн Н. Копитіної. Музей "КОБЗАРЯ" Т.Г. Шевченка. Видавництво "Брама-Україна". Комплект із 30 листівок знайомить з частиною мистецької шевченкіани музею. Бібліотека українського мистецтва (https://uartlib.org).
Стратегічні цілі розвитку житлово-комунальної інфраструктури у напрямку забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Іляш, Ольга Ігорівна; Бугайчук, Наталія Володимирівна
Мета статті полягала в обґрунтуванні стратегічних цілей розвитку житлово-комунальної інфраструктури України та розробленні прикладних механізмів та інструментів його досягнення задля забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави. Встановлено вплив розвитку житлово-комунальної інфраструктури на реалізацію національних інтересів та економічну безпеку шляхом забезпечення якості життя населення в межах трьох функціональних складових: забезпеченості житлового фонду, оснащеності житлового фонду, благоустрою прибудинкових територій. Здійснено інтегральне оцінювання рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури; виявлено внутрішні можливості розвитку житлово-комунальної інфраструктури в системі забезпечення національних економічних інтересів з використанням методу таксономії. Ідентифіковано головні загрози розвитку житлово-комунальної інфраструктури, зокрема загрози здоров‘ю та життю населення через відсутність якісних умов проживання: низькі темпи запровадження реновації / модернізації та реконструкції застарілого житлового фонду, низькі темпи впровадження енергоефективності у житлово-комунальній сфері України. За допомогою використання методу таксономії виявлено внутрішні можливості розвитку житлово-комунальної інфраструктури в системі забезпечення економічної безпеки держави. Проведено узагальнення головних індикаторів рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури, поділених відповідно до функціональних складових безпеки житлово-комунальної інфраструктури, до єдиного узагальнювального інтегрального показника рівня розвитку. За допомогою використання багатовимірного статистичного аналізу встановлено прямий лінійний зв’язок між компонентою якості життя населення України та рівнем розвитку житлово-комунальної інфраструктури, зокрема оснащеності житлового фонду України. Запропоновано прогнозну модель рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури у цілях забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави. Визначено стратегічні орієнтири державної політики та прикладні рекомендації забезпечення розвитку житлово-комунальної інфраструктури у сфері реалізації економічних інтересів, які полягають в розвитку забезпеченості житлового фонду, оснащеності житлового фонду та благоустрою прибудинкових територій.
Prospects and Risks of the Fintech Initiatives in a Global Banking Industry
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Слобода, Лариса Ярославівна; Дем’яник, Олександр Миколайович
Мета цього дослідження полягає в окресленні основних тенденцій, проблем і ризиків, які слід врегулювати шляхом співпраці між компаніями Fintech та банками на сучасному етапі розвитку міжнародного фінансового ринку. Аналіз сучасної ситуації на фінансовому ринку показує, що інноваційні технології відіграють ключову роль у розвитку банківництва та фінансової сфери у світі. Проблеми гнучкості традиційних фінансових установ не співпадають з постійно зростаючими потребами клієнтів в отриманні найвищої якості, дешевих і швидких фінансових послуг. Компанії, що керуються технологіями, продовжують розвивати сферу цифрових інновацій, що спричинило значний інтерес щодо її імплементації у сфері банківської справи та фінансів. У статті розкрито основні причини партнерських взаємовідносин між банками та Fintech-компаніями, мотиви та тенденції інвестування у сферу розвитку Fintech, основні етапи підготовки до партнерства та сфери найвищої зацікавленості щодо впровадження інновацій з боку міжнародних банків. Прикладним аспектом цієї статті є аналіз практичного досвіду та форм успішної співпраці між банками та Fintech-компаніями у різних країнах світу. Результати дослідження дають змогу виокремити ключові етапи підготовки до співпраці міжнародних банків з Fintech-компаніями, а також найпопулярніші продукти й послуги для посилення ефективної інтеграції між ними. На основі отриманих результатів обґрунтовано заходи щодо посилення співпраці між банками та Fintech-компаніями, що зробить процес задоволення споживачів фінансових послуг більщ швидким, простим, доступним та ефективним. Авторами визначено основні виклики та ризики, які стоять перед українським ринком Fintech, серед яких правове та регуляторне середовище, повільне прийняття інновацій традиційними банками, відсутність відкритих API в банку, обмежений доступ до капіталу та фінансування для FinTechs тощо. Перспективами подальших наукових досліджень у цьому напрямі є обґрунтування спільних і відмінних підходів щодо регулювання діяльності Fintech-компаній у різних країнах світу, зокрема, щодо вимог капіталізації та управління фінансовими ризиками, а також здійснення процедур KYC (Know Your Customer Identification) при обслуговуванні клієнтів. Подальший розвиток Fintech-індустрії суттєво трансформує бізнес-моделі міжнародних банків і може привести до заміщення класичних форм банкінгу.
Основні напрями політики сприяння зайнятості населення в умовах цифровізації економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бервено, Оксана Володимирівна; Юрченко, Ліна Сергіївна
Соціально-трудова сфера в умовах цифрової трансформації потребує особливої турботи держави й теоретичного осмислення можливостей державного регулювання зайнятості. Метою статті є системний аналіз можливостей, особливостей та напрямів впливу держави на стан сфери зайнятості в умовах цифровізації економіки. Технологічні зміни формують нові виклики в галузі соціально-трудових відносин, відносин з приводу формування і використання людських ресурсів, залучення людей в економічну діяльність. Це зміни, які породжують невизначеність і ризики як у системі зайнятості та самореалізації трудового потенціалу людини, так і в системі одержуваних доходів. Цифрові технології створили абсолютно специфічний процес праці, внесли свої зміни у всі його елементи: предмет праці, засоби праці, технологію, організацію та результат праці. Вплив цифрових технологій на зміни ринку праці має декілька важливих напрямів: активізація міграційних процесів, міжпрофесійної та внутрішньофірмової мобільності; розвиток адаптивних навичок сучасних працівників, здатності до навчання впродовж життя; зростання конкурентних переваг освічених, професійних, креативних кадрів; розвиток гнучких форм зайнятості. Суперечливі процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин висувають особливі вимоги до соціально-економічної політики сприяння зайнятості. Сучасна політика зайнятості населення має тісні компліментарні зв’язки з політикою людського розвитку. Її важливим напрямом є створення ефективної системи перекваліфікації, отримання нових професійних компетенцій, що передбачає тісну співпрацю з освітньою сферою. Значну актуальність для української економіки мають механізми детінізації прихованого безробіття, викоренення неформальної зайнятості, особливо її прекарізованих форм. Актуальним аспектом розширення можливостей зайнятості населення є сприяння розвитку дистанційних форм зайнятості з їх послідовним інституційним оформленням.
Стратегічні напрями формування механізму державного стимулювання розвитку екологічно орієнтованого агробізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Герасименко, Юлія Сергіївна; Велієва, Вікторія Олександрівна; Остапенко, Роман Миколайович
Мета статті полягає в розробці концептуальних засад формування стратегічних напрямів державної підтримки екологічно орієнтованого аграрного бізнесу в Україні. Підкреслено, що органічне виробництво в різних країнах світу має значну державну підтримку. Крім того, фермери розглядають виробництво органічної продукції як фактор, який знижує ризики та дозволяє стабілізувати ціни на готову продукцію. Кожна країна при цьому має і свої власні особливості в організації державної підтримки. У деяких регіонах Франції можна отримати субсидії для компенсації витрат на сертифікацію та інспектування, розмір яких також залежить від регіону. У доповнення до субсидій виробники органічної сільськогосподарської продукції можуть також звертатись за податковим кредитом. У Франції існує відповідна методика, яка дозволяє компенсувати втрати фермерів від переходу до органічного виробництва як за окремими витратами, так і за величиною прибутку. У США Агентство сільськогосподарських послуг (FSA) фінансує перетворення фермерського господарства на органічне виробництво і компенсує всі витрати, зв’язані з цим виробництвом. Наводяться конкретні приклади державної підтримки органічного виробництво в Китаї, Таїланді, Шрі-Ланці. В України пропонується державну підтримку екологічно орієнтовного виробництва зосередити на трьох ключових блоках. Вона повинна охоплювати як підтримку, по-перше, споживачів, через розширення попиту, по-друге, формування механізму дотацій виробникам продукції. В третіх окремий блок питань повинен включати в себе стратегічні заходи з формування іміджу органічної продукції на ринку. По кожному блоку були виділені конкретні заходи, які можуть бути запроваджені урядом. Запропоновано здійснити поділ екологічно орієнованої продукції на дві групи: зелена продукція, яка вироблена без застосування хімічних речовин, та сертифікована органічна продукція. Окремо наголошується на необхідності розвитку зеленого туризму в Україні.
Боргове навантаження на державний бюджет: довгострокові тренди та структурні асиметрії видатків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бойко, Світлана Василівна; Гошовська, Валентина Василівна; Масалітіна, Вікторія Володимирівна
Метою статті є аналіз боргової політики України у довгостроковому періоді та визначення її впливу на структурні зрушення видаткової частини державного бюджету, спричинені обслуговуванням державного боргу. Обґрунтовано актуальність дослідження боргового навантаження на державний бюджет за кількома аспектами: по-перше, боргове навантаження як наслідок державної боргової політики, спрямованої на акумулювання додаткових фінансових ресурсів шляхом внутрішніх і зовнішніх запозичень; по-друге, як фактор макрофінансової, фіскальної та грошової стабільності; по-третє, як фактор впливу на склад і структуру видаткової частини державного бюджету; по-четверте, як фактор впливу на рівень податкового навантаження на доходи (прибутки) фізичних та юридичних осіб або національне багатство. Проведено емпіричний аналіз трендів загального розміру державного боргу, видатків Державного бюджету України на обслуговування державного боргу, структури видаткової частини Державного бюджету України у 2005–2019 рр. За допомогою методів економіко-статистичного аналізу побудовано регресійні, регресійно-кореляційні моделі та доведено наявність оберненого дуже сильного зв’язку) між розміром державного боргу та структурними змінами видаткової частини Державного бюджету України у напрямі зменшення видатків на економічну діяльність, освіту, охорону здоров’я та духовний та фізичний розвиток.
Ефективність інвестиційного забезпечення багатофункціональності сільського господарства в умовах глобальної економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Прокопчук, Оксана Андріївна; Куцмус, Наталія Миколаївна
Метою дослідження є оцінка ефективності інвестицій у сільському господарстві та впливу інвестиційних процесів на реалізацію багатофункціональності галузі в умовах глобалізації. Здійснено оцінку ефективності інвестицій через призму результатів реалізації багатофункціональності сільського господарства в умовах глобалізаційних процесів. Встановлено, що інвестиційні процеси у сільському господарстві в Україні мають позитивні тенденції розвитку і є, на відміну від інших галузей економіки, більш стійкими до макроекономічних коливань, вплив яких частково компенсується глобальними трендами розвитку світового аграрного ринку. Доведено, що інвестиційна діяльність у сільському господарстві має зростаючий рівень економічної ефективності, зокрема в частині виконання галуззю глобалізаційної функції, проявом чого є підвищення зовнішньоекономічної активності підприємств та вартості експорту аграрної продукції. Соціальна та екологічна ефективність інвестиційних процесів у сільському господарстві є низькою і не відповідає потребам сільського соціуму і значущості аграрного виробництва в глобальному та національному масштабах. Аргументовано, що підвищення загальної ефективності інвестиційної діяльності у сільському господарстві потребує консолідації зусиль владних інституцій та суб’єктів виробничої діяльності у напрямі забезпечення підвищення соціальної та екологічної відповідальності останніх. Результати наукового дослідження становлять методологічну основу для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності інвестицій у сільськогосподарському виробництві як інструменту реалізації галуззю її багатофункціонального суспільного призначення.
Формулювання підходів до моделювання сценаріїв регулювання диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Шевченко, Ольга Валеріївна
Метою цього дослідження є створення логічного та якісного інструментарію для аналізу диспропорцій розвитку регіонів і подальшого регулювання диспропорцій. Розгляд робіт науковців засвідчив відсутність комплексного підходу до аналізу диспропорцій, їх якісної оцінки та використання диспропорцій не в останню чергу через неможливість застосування простого математичного апарату до аналізу множини різнорідних неупорядкованих динамічних даних, що характеризують диспропорції. У роботі запропоновано підходи до побудови і використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій, задля чого побудовано відповідний алгоритм. Визначено основі фактори, що формують диспропорції розвитку регіонів. Досліджено взаємозв’язок цих факторів за допомогою побудови причинно-наслідкових ланок (когнітивної карти). Розроблено модель системної динаміки, що буде покладено в основу подальшої розробки сценаріїв регулювання диспропорцій розвитку регіонів. Запропонована модель та її реалізація у сценаріях регулювання диспропорцій дозволять на практиці втілити конкретні структурні зміни в соціально-економічній сфері регіонів і підвищити рівень збалансованості економіки та соціальної сфери регіону. Оригінальністю роботи є пропозиції щодо використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій для розуміння тренду розвитку регіональної соціально-економічної системи та прогнозування процесів у регіонах.
Кадрова складова економічної безпеки підприємства роздрібної торгівлі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Калініченко, Людмила Леонідівна; Шуміло, Ольга Станіславівна; Кулімякін, Ярослав Юрійович
Метою статті є дослідження та уточнення теоретичних засад кадрової безпеки підприємства роздрібної торгівлі. У статті за допомогою компаративного аналізу наявних визначень науковців з’ясовано сутність поняття «кадрова безпека підприємства». Визначено відсутність єдиного розуміння сутності кадрової безпеки підприємства серед науковців, адже. вона розглядається як багатогранне поняття. Визначення сутності кадрової безпеки підприємства поділено на три напрямки: розуміння кадрової безпеки підприємства як підвищення ефективності використання кадрового потенціалу; як складової економічної безпеки з позиції захисту; з позиції управління персоналом. Враховуючи особливості підприємств роздрібної торгівлі, уточнено та доповнено поняття кадрової безпеки підприємства. Вона розуміється як стан захищеності інтересів підприємства з розвитку ефективності діяльності, адаптації до змін і підвищення стійкості функціонування. З позиції системного підходу досліджено зовнішні та внутрішні загрози кадровій безпеки підприємства роздрібної торгівлі. Визначено завдання кадрової безпеки підприємства у розрізі загальної економічної безпеки торговельного підприємства. Досліджено функції управління кадрами у розрізі забезпечення економічної безпеки підприємства, серед них зазначено основні: визначення потреб у персоналі та забезпечення підприємства роздрібної торгівлі кадрами; розвиток і використання персоналу; мотивація результатів праці та поведінки; інформаційно-правове управління персоналом. Класифіковано та досліджено методи забезпечення кадрової безпеки підприємства роздрібної торгівлі. Вони поділені на фінансові, психологічні, організаційні, технологічні, адміністративні і дисциплінарні.
Соціальна відповідальність як інструмент управління сталим розвитком промислового підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Райко, Діана Валеріївна; Подрез, Ольга Іванівна
Метою статті є узагальнення та уточнення теоретичних положень щодо соціальної відповідальності промислових підприємств з урахуванням сучасної концепції сталого розвитку в Україні, розробка наукового (дворівнева процедура оцінки) та методичного (розрахунок загального інтегрального показника СВП) підходів щодо оцінки соціальної відповідальності підприємства. Відмінністю підходів є узгодженість показників за впливом факторів зовнішнього середовища (за зовнішніми стейкхолдерами) та складовими сталого розвитку підприємства. В статті проаналізовано сутність поняття соціальної відповідальності, її концепції, принципи, мотиви, переваги та недоліки щодо впровадження; виокремлено поняття «соціальна відповідальність підприємства (СВП)» в рамках сталого розвитку. Запропоновано модель формування теоретичних основ і методичних підходів щодо соціальної відповідальності, яка відрізняється від раніше розроблених тим, що оцінка соціальної відповідальності здійснюється за рівнями управління (макро-, мезо- і мікрорівень), взаємовідносинами зі стейкхолдерами, життєвим циклом підприємства тощо. Розроблено науковий підхід та процедуру оцінки соціальної відповідальності підприємства в рамках сталого розвитку, яка складається з двох рівнів. Удосконалено методичний підхід щодо оцінки соціальної відповідальності підприємства в рамках сталого розвитку. Він складається з показників оцінки впливу зовнішніх стейкхолдерів на економічну складову (перший рівень оцінки) та економічної на екологічну, енергетичну та соціальну складові (другий рівень). Визначено показники, що характеризують діяльність підприємства з покращення умов життя мешканців регіону, де воно працює. Методичний підхід базується на використанні індексного методу. Наведені розробки дозволяють побудувати соціально відповідальне підприємство, чия діяльність буде узгодженою зі стратегією сталого розвитку, з партнерами по бізнесу (стейкхолдерами) та дозволить проводити заходи щодо соціального забезпечення та забезпечення енергоносіями працівників й мешканців регіону, знижувати викиди шкідливих речовин.
Методологічний базис управління економічною безпекою підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Сосновська, Ольга Олександрівна
У статті обґрунтовано необхідність вивчення методології як системи принципів та інструментів організації діяльності для подальшого дослідження процесу управління економічною безпекою підприємства. Метою статті є формування методологічного базису управління економічною безпекою підприємства на основі упорядкування сукупності концепцій та теорій, принципів, наукових підходів і методів для систематизації елементів методології економічної безпеки на рівні підприємства як об’єкта перспективних наукових пошуків. Встановлено, що надзвичайно актуальною для українських підприємств є проблема забезпечення стійкості їх соціально-економічних систем унаслідок значної мінливості та зростаючої невизначеності зовнішнього середовища. З огляду на це, головною метою управління економічною безпекою підприємства визначено його стійке функціонування, ключовим критерієм якого є забезпечення цільового рівня економічної безпеки у певному часовому проміжку. Доведено, що основою стійкого функціонування підприємства є здійснення процесу управління функціональними підсистемами економічної безпеки, рівень якої для кожної підсистеми може бути різним, але інтегрально забезпечувати економічно безпечне функціонування підприємств на різних фазах економічного розвитку. На основі визначення головної мети та критерію управління економічною безпекою підприємства запропоновано методологічний базис цього процесу, що являє собою консолідацію концепцій та теорій за функціональними підсистемами економічної безпеки, наукових підходів, специфічних і фундаментальних принципів і методів, ієрархічна структуризація яких дає можливість систематизувати методологію наукового пізнання щодо процесу управління економічною безпекою підприємства та сформувати певну сукупність наукових поглядів побудови теоретичної та практичної діяльності, спрямованої на підвищення ефективності цього процесу та забезпечення стійкого функціонування підприємства в умовах невизначеності.
Оцінювання результативності діяльності підприємств машинобудування України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Циганова, Олександра Сергіївна; Бурлан, Світлана Анатоліївна; Каткова, Наталя Володимирівна
У статті проведено аналіз діяльності машинобудівної галузі України з точки зору її результативності. Досліджено динаміку змін обсягів виробництва та реалізації машинобудівної продукції, фінансових результатів до оподаткування, чистого прибутку (збитку) та рентабельності (збитковості) операційної діяльності машинобудівної галузі в цілому та в розрізі її видів виробництв протягом 2013–2018 рр. Виявлено, що за всіма напрямками машинобудування в період 2013–2017 рр. спостерігався спад їх питомої ваги у загальному промисловому виробництві, хоча в грошовому вимірнику виробництво і реалізація машинобудівної продукції зростали з 2015 р. Питома вага реалізованої машинобудівної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції за 2013–2016 рр. знижувалася з 8,6 % до 6,1 %, а протягом 2017–2018 рр. зросла до 6,9 %. Визначено, що криза 2014 року суттєво вплинула на результативність діяльності підприємств машинобудування: фінансові результати різко знизилися до від’ємного значення, розмір чистого прибутку коливався відповідно до фінансових результатів, операційна діяльність була збитковою. Проте починаючи з 2015 р. машинобудівні підприємства спроміглися адаптуватися до ринкових і політичних змін, наростити обсяги виробництва і збільшити рентабельність діяльності, насамперед ті, які зайняті виробництвом комп'ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування. Так, у 2014 р. збитки отримали як підприємства промисловості взагалі, так і машинобудування зокрема, у 2015 р. прибуток мали лише підприємства з виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції, а у 2016 р. до них приєдналися підприємства з виробництва машин і устаткування; у 2017 р. прибуток отримали підприємства всіх напрямів машинобудування, а у 2018 р. прибуток всієї машинобудівної промисловості зріс на 88,5 %. Відповідно, у 2015–2017 рр. відбулося динамічне зростання рентабельності операційної діяльності до 9,8 %, хоча у 2018 р. спостерігається його зниження на 13,3 %. Найбільшу рентабельність операційної діяльності мають підприємства з виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування.
Теоретико-методичні передумови та розробка концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Корепанов, Георгій Сергійович; Черненко, Дарина Ігорівна; Чала, Тетяна Георгіївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних передумов і розробці концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів. Визначено, що використання в Україні сучасної концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів вимагає уніфікації підходів до впровадження теорії стейкхолдерів у національну практику управління. Визначено, що понад 60 % науковців використовують термін «стейкхолдер» без посилання на будь-яку версію теорії стейкхолдерів. Наведено основні групи стейкхолдерів, якими, насамперед, є: клієнти; співробітники; місцеві громади; постачальники та дистриб’ютори; акціонери. Супутніми стейкхолдерами вважаються: ЗМІ; громадськість взагалі; ділові партнери; майбутні покоління; минулі покоління (засновники організацій); вчені; конкуренти; неурядові організації чи активісти; представники стейкхолдерів, такі як профспілки або профспілки постачальників чи дистриб’юторів; фінансисти, крім акціонерів (власників депозитів, облігацій, кредитори); конкуренти; уряд, політики. На основі схематизації інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення розроблено концептуальну модель управління взаємодіями стейкхолдерів, яка охоплює урахування моделей взаємодії стейкхолдерів з інформаційним ресурсом, ролі громади, природи взаємовідносин із стейкхолдерами, методології систематичного визначення груп стейкхолдерів, системи міжнародних метаданих і принципів AccountAbility. Використання концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів є надійним підґрунтям для набуття конкурентних переваг тих організацій, які спільно зі стейкхолдерами здатні ефективно створювати додану вартість, покращувати загальну ефективність функціонування підприємств і сприяти сталому розвитку територіальних громад.
Моделювання процесу оцінювання та аналізу експортного потенціалу регіону
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Пілько, Андрій Дмитрович; Лесів, Ігор Богданович
У публікації висвітлено результати проведеного аналізу наявних підходів до управління зовнішньоекономічною діяльністю на регіональному рівні, а також оцінювання, аналізу, прогнозування та оптимізації показників експорту регіону. Вивчення наявних підходів до кількісного оцінювання експортного потенціалу як в Україні, так і в інших країнах з малою відкритою економікою засвідчило обмежені можливості ефективного застосування наявних методик на рівні регіонів України та їх територіальних систем. Проведений аналіз показників експорту регіонів Західної України, а також ефективності експорту цих регіонів за період 2008–2018 рр. дозволив ідентифікувати основні закономірності та тенденції зміни відповідних показників у досліджуваних регіонах. Суть наукової новизни отриманих результатів полягає в удосконаленні та розвитку наявних підходів до проведення оцінювання та аналізу зовнішньоекономічної діяльності регіону. Зокрема, в роботі запропоновано та реалізовано підхід до проведення оцінювання ефективності експорту з урахуванням наявної статистичної бази, а також підхід до проведення оцінювання потенціалу зовнішньоекономічної діяльності регіону на основі використання зваженої евклідової відстані. Подальший розвиток обраного напряму досліджень з використанням відповідного економіко-математичного інструментарію дозволить якісно по-новому підійти до вирішення задачі підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного потенціалу регіону.
Методологічні засади дослідження соціальних медіа у ресторанному бізнесі як інструменту протидії наслідкам COVID-19
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Лазебник, Юлія Олександрівна; Івасенко, Микола Григорович
У статті розглянуто проблему тяжкого положення ресторанного бізнесу у зв'язку з пандемією COVID-19 та її наслідками. Метою статті є висвітлення механізмів протидії наслідкам COVID-19 через сектор соціальних медіа та соціального маркетингу. Для досягнення поставленої мети у статті докладно розглянуто основні визначення, напрями та особливості застосування такого сучасного механізму (інструменту) підвищення ефективності реклами та просування товарів і послуг, як соціальні медіа. Маркетинг соціальних медіа в цей час переважно домінує над традиційним маркетингом. Традиційний маркетинг набагато дорожчий, ніж соціальний медіамаркетинг, тому більшість підприємств зараз взяли курс саме на маркетинг в соціальних медіа для активізації свого бізнесу. У статті проаналізовано результати європейського дослідження щодо використання соціальних медіа у ресторанному бізнесі. За результатами проведеного дослідження було визначено основні етапи процесу управління взаємовідносинами з клієнтами та сформовано три загальні кроки: крок перший – знайомство зі споживачами; крок другий – утримання клієнтів; крок третій – взаємодія з клієнтом. Реалізація всіх трьох етапів має покращити обслуговування клієнтів ресторанної сфери. У цій роботі проведено аналіз наслідків COVID-19 для ресторанного бізнесу і запропоновано основні шляхи їх подолання. Доведено необхідність і доцільність застосування соціального медіа маркетингу у ресторанному бізнесі. Зроблено висновки щодо доцільності запровадження спеціальних заходів задля нормалізації фінансового становища, виходу з кризи та окупності витрат на виробництво. Серед таких заходів виділено застосування соціального медіамаркетингу, підвищення ефективності реклами в Інтернеті та налагодження комунікації з клієнтами.
Виробничий потенціал газовидобувного комплексу: поняття, структура, фактори формування та використання
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Андріїшин, Назар Михайлович
Обґрунтовано економічну сутність категорії «виробничий потенціал газовидобувного комплексу» з позиції системного підходу та сукупності факторів, що визначають можливість виконання газовидобувним комплексом (ГВК) покладених функцій. Визначено методичні підходи до трактування сутності та структури виробничого потенціалу з урахуванням особливостей газовидобування. Зазначено, що дослідження виробничого потенціалу слід починати з його виробничих функцій, які забезпечуються ресурсним потенціалом компанії. Взаємозв`язок факторів виробництва та ресурсів полягає в тому, що лише ресурси, які можуть бути використані у виробництві, вважаються факторами виробництва. Акцентовано увагу на тому, що успіхи газовидобувного комплексу сьогодні визначаються не тільки обсягом підтверджених запасів вуглеводнів і наявністю сучасних технологій чи видобувного обладнання, але головним чином – наявним інтелектуальним капіталом, до якого належать і провідні технічні працівники, і менеджмент газовидобувного комплексу, і програмісти, включаючи розроблене ними програмне забезпечення. Досліджено, що спроможність компанії ефективно використовувати інтелектуальний капітал є стійкою конкурентною перевагою у забезпеченні майбутнього збалансованого розвитку, оскільки інтелектуальний капітал ґрунтується на накопиченні та використанні специфічних знань, ідей та інформації, що властиві та мають цінність саме для конкретної компанії. Ефект від їхнього використання є результатом практичної реалізації цих знань, передачі молодим співробітникам компанії досвіду та взаємодії з партнерами й контрагентами. Інтелектуальний капітал сьогодні впливає на інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність ГВК більшою мірою, ніж матеріальні активи та фінансовий капітал. Тому виробничий потенціал газовидобувного комплексу не можна звужувати до його виробничих потужностей (матеріального капіталу). Зроблено висновок, що, виходячи з того, що ГВК являє собою систему підприємств та організацій різного функціонального призначення, його виробничий потенціал слід розглядати системно, комплексно оцінюючи за кількістю та якістю склад ресурсів, які створюють можливості для всіх структурних одиниць виконувати свої функції відповідно до стратегічних завдань розвитку.
Банківська система України у функціонуванні фінансового ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Мельник, Віктор Миколайович; Житар, Максим Олегович
Метою статті є дослідження банківської системи України у функціонуванні фінансового ринку. Здійснено аналіз макроекономічних показників, які основані на даних Національного банку України і Міністерства фінансів України. Визначено, що на сьогодні розвиток банківської сфери України багато в чому визначається економічним ростом країни та положенням на міжнародних фінансових ринках. Обґрунтовано, що поліпшення кількісних та якісних властивостей розвитку фінансового сектора в цілому є важливою умовою державного регулювання фінансової системи України, що передує прийняттю ефективних і адекватних управлінських рішень з метою знаходження підходів і правильних методів на етапі інтеграційних процесів з урахуванням труднощів зовнішнього фінансового середовища. Доведено, що українська банківська сфера поетапно інтегрується в міжнародну банківську систему та формує власну модель розвитку, яка зобов’язана цілком застосувати потенційні можливості України у фінансовій глобалізації. Виділено тенденції в банківській галузі України: відбудова прибуткової діяльності банків (в загальному по системі); збільшення Національним банком облікової ставки, яка призвела до збільшення привабливості вкладень у державні облігації і депозитні сертифікати НБУ; повільні темпи кредитування бізнесу; швидкий розвиток споживчого кредитування домогосподарств. Зроблено висновок, що найголовнішими важелями утримання зростання економіки у 2019 році можна вважати жорстку монетарну політику, стриману фіскальну політику, прогнозоване зменшення врожаю зернових і зниження обсягів світової торгівлі, зокрема, внаслідок дії протекціоністських заходів.
Методи прогнозування на фінансових ринках в умовах цифрової економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Красовський, Микола Анатолійович; Кудрицька, Жанна Володимирівна
Метою цієї статі є дослідження та узагальнення принципів, методів і ціннісних характеристик загальноприйнятих видів аналізу фінансових інструментів та альтернативного виду аналізу – поведінкових фінансів, які стали актуальні через розвиток цифрової економіки. Розвиток економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Важливу роль у здійсненні цього процесу відіграють фінансові ринки. Фінансові ринки виступають засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та покращання його матеріального становища. У результаті дослідження виділено основні аспекти поведінкових фінансів і наведено приклади найбільш частих помилок інвесторів. Запропоновано використання індексу настроїв інвесторів для оцінки стану ринку та більш ефективного прогнозування фінансових інструментів. За допомогою цього індексу державні органи можуть відслідковувати фінансові ризики, які виникають через спекуляції ЗМІ та фінансових аналітиків. Результати дослідження можуть мати суттєве значення як в інвестиційній, так і в політичній сферах. У політичній сфері нестабільність може мати негативний вплив на функціонування ринків і ціноутворення активів в межах держави та на міжнародному ринку. Якщо до фінансових ризиків додається зміна настроїв інвесторів, це призводить до відтоку капіталу та фінансової нестабільності в країні, але використання лише методу, що базується на побудові індексу настроїв інвесторів, не рекомендується.
Ідентифікація тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Сторонянська, Ірина Зеновіївна; Дуб, Андрій Романович
Тіньова економіка є невід’ємною частиною функціонування національної економіки практично кожної країни світу. В Україні рівень тінізації економіки, незважаючи на позитивну тенденцію до зниження упродовж останніх п’яти років, залишається високим. А у сфері операцій з нерухомим майном рівень тінізації значно перевищує відповідний загальний показник тінізації національної економіки. Мета дослідження полягає в ідентифікації тіньової складової та її рівня у сфері операцій з нерухомістю як бази для подальших досліджень і розробок заходів з детінізації операцій з нерухомістю. На основі прямих і непрямих методів дослідження нами проведено ідентифікацію тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю. Вказано на її неоднорідність та складність чіткого виокремлення тіньового елементу, оскільки в межах легальної діяльності можуть мати місце протизаконні (кримінальні) дії певних суб’єктів, і навпаки. Проведено поділ тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю на неформальну, приховану («сіру») та протизаконну (кримінальну або «чорну»). Критично оцінено визначений Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України показник рівня тінізації діяльності у сфері операцій з нерухомістю. Обґрунтовано тезу про його заниження через неврахування діяльності фізичних осіб-підприємців, які функціонують у сфері операцій з нерухомістю, обсягу операцій із здавання житла в оренду фізичними особами, які не реєструються та не декларують отримані доходи, обсягу кримінальної («чорної») складової сфери операцій з нерухомістю. Вказано, що наслідком тінізації у сфері операцій з нерухомістю є не лише втрати бюджетами надходжень від податків і зборів, а ще й ризики невиконання або неналежного виконання сторонами усних домовленостей, особливо при операціях з оренди житла.
Сучасні підходи до дослідження економічного потенціалу як економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Челомбітько, Тетяна Валеріївна
Мета статті полягає в узагальненні теоретичних підходів до визначення змісту категорій «потенціал» та «економічний потенціал», а також в уточненні складу економічного потенціалу як економічної системи на базі положень класиків економічної науки та праць вітчизняних і зарубіжних учених. Виокремлено чотири підходи до розуміння сутності економічного потенціалу: економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства та окремих підприємств до виробництва; економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів; економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарчої діяльності; ототожнення термінів «економічний потенціал», «економічна потужність» та «народно-господарчий потенціал». Проведений аналіз наявних підходів до тлумачення цієї категорії надав змогу обґрунтувати авторське визначення поняття економічного потенціалу та окреслити його характеристики. Виявлено основні підходи до визначення структурного складу економічного потенціалу як економічної системи: ресурсний підхід (елементи потенціалу поділяються за видами ресурсів); функціональний підхід (елементи виділяються згідно з функціональними ознаками та видами діяльності); ресурсно-функціональний підхід (структурні елементи економічного потенціалу виокремлюються відповідно до функцій і ресурсів). Базуючись на ресурсно-функціональному підході визначено класифікаційні ознаки складових елементів економічного потенціалу, що являють собою потенціали нижчого рівня й характеризуються певною кількістю та якістю відповідних економічних ресурсів, а саме: трудовий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; маркетинговий потенціал; фінансовий потенціал; інвестиційний потенціал.

Browse

Browsing Відкритий науковий архів by Issue Date

Results Per Page

Sort Options