Відкритий науковий архів

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/45

Browse

Now showing 1 - 20 of 1231

Мистецька Шевченкіана музею "Кобзаря". Комплект листівок.
(Видавництво "Брама-Україна", 2007) Шарапа, О.
Шарапа, О. Мистецька Шевченкіана музею "Кобзаря". Комплект листівок. Автор проекту та упорядник - О. Шарапа. Фоторепродукції О. Третякова і С. Косенка. Дизайн Н. Копитіної. Музей "КОБЗАРЯ" Т.Г. Шевченка. Видавництво "Брама-Україна". Комплект із 30 листівок знайомить з частиною мистецької шевченкіани музею. Бібліотека українського мистецтва (https://uartlib.org).
Товарний експорт України до країн Східної Європи: аналіз постійних ринкових часток
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бакаєв, Леонід Олександрович; Бакаєва, Ірина Георгіївна
Ця стаття має за мету аналіз еволюції частки ринку українського товарного експорту у світовому експорті в період 2013–2018 рр. як відповідно до Міжнародної Стандартної Торгової Класифікації (МСТК), так і відповідно до класифікації країн Східної Європи ЮНКТАД. Аналіз еволюції частки ринку українського експорту проводився з використанням методології постійних часток ринку А. Ниссенса і Г. Пауллета. Розраховані зміни частки ринку українського експорту під впливом чинників конкурентоспроможності (товарні і географічні ефекти частки ринку), зміни товарної і географічної структури експорту товарів (товарні і географічні структурні ефекти). Для проведення аналізу були використані дані за 2013–2018 роки, які були розділені на шість періодів (2013–2014, 2014–2015, 2015–2016, 2016–2017, 2017–2018, 2013–2018) шляхом усереднювання відповідних річних результатів. Загальна частка України у світовому експорті в період 2013–2018 років щорічно знижувалася на 4,9 %. Перші три періоди характеризуються значним падінням частки ринку в середньому на 10,9 % в рік. Але в період 2017–2018 років темпи зростання товарного експорту України були нижчі темпів зростання світового товарного експорту, що зумовило негативне значення для загального ефекту (-0,9 %). Ефект частки ринку (MSE) з середньорічним зниженням (-4,2 %) у 2013–2018 рр. був домінуючим чинником, що вплинув на зміну загальної частки ринку (-4,9 %). Внесок комбінованого структурного ефекту (CSE) в середньому був негативним за період 2014–2018 рр. (-0,7 %). В період 2017–2018 рр. падіння загального ефекту було пов'язане з CSE (-2,7 %). Сукупний вплив товарної і географічної структури українського товарного експорту був негативним в період 2017–2018 (-2,7 %), зокрема, внаслідок негативниго впливу переважно продуктового структурного ефекту (-3,5 %) та позитивного впливу ефекту географічної структури (1,3 %).
Організаційно-управлінські інновації в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Якимчук, Ірина Миколаївна
Досліджено теоретичні засади організаційно-управлінських інновацій у підвищенні ефективності виробничого бізнесу, практичні бізнес-аспекти організаційно-управлінських інновацій у підвищенні ефективності бізнесу, які досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, але, незважаючи на безліч такого виду робіт, на сьогодні в сучасній науковій літературі відсутні комплексні дослідження, присвячені узагальненню і систематизації ряду наявних моделей ланцюжка поставок. Розглянуто організаційно-управлінські інновації в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок. Обґрунтовано, що організаційно-управлінські інновації є безперервними у часі, починаючи з початкової ідеї, яка після ситуаційного аналізу проходить планування, програмування, конкретні дії для реалізації та прийняття рішень для майбутнього. Враховуючи наявні ризики та складність інноваційного рішення, пропонуються конкретні підходи в підвищенні ефективності логістичного бізнесу на прикладі ланцюжка поставок. Удосконалення ланцюжка поставок за допомогою деяких інструментів дозволяє впровадити зміни ринку в організації ланцюжка поставок. Впровадження інновацій в логістиці вимагає швидких рішень для задоволення питань виробництва, управління та екологічного впливу на процеси логістики. Встановлено, що ланцюг поставок з необхідними атрибутами надає багато переваг компаніям, які використовують її інструменти за рахунок договорів аутсорсингу. Доведено на прикладі європейських компаній, що впровадження логістичних інструментів підвищує прибутковість компаній вже через півроку постійного використання інструментів логістики, участі у логістичних проєктах аутсорсингу, сприяє зростанню частки ринку компанії, підвищує швидкість її проникнення на нові ринки за рахунок поширення географії бізнесу логістичних операторів ринку та банків-партнерів бізнес-ланцюга.
Інтеграція управління конкурентною та інноваційно-інвестиційною поведінкою аграрних підприємств у парадигму сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Козак, Катерина Богданівна; Орел, Анна Миколаївна
Метою дослідження стало визначення перспективних напрямків управління конкурентною та інноваційно-інвестиційною поведінкою аграрних підприємств, іманентних глобальним тенденціям функціонування світової економіки, на основі дослідження еволюції парадигми сталого розвитку. Аналіз побудовано на гіпотезі, що пом’якшення впливу глобальних викликів в аграрній галузі, пов’язаних із процесами індустріалізації, забезпечення зростання ефективності виробництва і конкурентного потенціалу, потребує імплементаціє парадигми сталого розвитку в діяльність аграрних підприємств, що забезпечує гармонійний розвиток взаємопов'язаних складових: економічної, соціальної та екологічної. На основі оцінювання ступеня їх збалансованості виявлено недостатній розвиток соціальної складової, що стримує розвиток людського капіталу. Доведено, що нарощування соціальних активів аграрних підприємств, зміцнення конкурентного потенціалу тісно пов’язано зі змінами у соціальній підсистемі управління. В його рамках значущим фактором непрямого впливу визнано феномен організаційної культури. Розкрито напрямки трансформації процесів взаємодії суспільства і бізнесу в рамках парадигми сталого розвитку. Зроблено висновок про актуалізацію коригування місії підприємства відповідно до принципів соціальної відповідальності, під якою розуміється залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на ґрунті взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу). Додержання принципів соціальної відповідальності впливає на конкурентоспроможність суб’єктів агробізнесу за такими напрямками: поліпшення іміджу та репутації брендів, підвищення обсягів продажів і лояльності споживачів до продукції компанії, зменшення показників плинності кадрів, налагодження партнерських стосунків з владою, полегшення доступу до засобів масової інформації, зростання зацікавленості інвесторів.
Стратегічні напрями формування механізму державного стимулювання розвитку екологічно орієнтованого агробізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Герасименко, Юлія Сергіївна; Велієва, Вікторія Олександрівна; Остапенко, Роман Миколайович
Мета статті полягає в розробці концептуальних засад формування стратегічних напрямів державної підтримки екологічно орієнтованого аграрного бізнесу в Україні. Підкреслено, що органічне виробництво в різних країнах світу має значну державну підтримку. Крім того, фермери розглядають виробництво органічної продукції як фактор, який знижує ризики та дозволяє стабілізувати ціни на готову продукцію. Кожна країна при цьому має і свої власні особливості в організації державної підтримки. У деяких регіонах Франції можна отримати субсидії для компенсації витрат на сертифікацію та інспектування, розмір яких також залежить від регіону. У доповнення до субсидій виробники органічної сільськогосподарської продукції можуть також звертатись за податковим кредитом. У Франції існує відповідна методика, яка дозволяє компенсувати втрати фермерів від переходу до органічного виробництва як за окремими витратами, так і за величиною прибутку. У США Агентство сільськогосподарських послуг (FSA) фінансує перетворення фермерського господарства на органічне виробництво і компенсує всі витрати, зв’язані з цим виробництвом. Наводяться конкретні приклади державної підтримки органічного виробництво в Китаї, Таїланді, Шрі-Ланці. В України пропонується державну підтримку екологічно орієнтовного виробництва зосередити на трьох ключових блоках. Вона повинна охоплювати як підтримку, по-перше, споживачів, через розширення попиту, по-друге, формування механізму дотацій виробникам продукції. В третіх окремий блок питань повинен включати в себе стратегічні заходи з формування іміджу органічної продукції на ринку. По кожному блоку були виділені конкретні заходи, які можуть бути запроваджені урядом. Запропоновано здійснити поділ екологічно орієнованої продукції на дві групи: зелена продукція, яка вироблена без застосування хімічних речовин, та сертифікована органічна продукція. Окремо наголошується на необхідності розвитку зеленого туризму в Україні.
Особливості організації проведення публічних закупівель в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Фаїзов, Анатолій Вікторович
У статті актуалізовано сучасні організаційні аспекти функціонування системи публічних закупівель з урахуванням новацій тендерного законодавства, міжнародної та європейської практик; визначено роль чітко структурованої системи публічних закупівель у забезпеченні раціонального й ефективного використання бюджетних ресурсів; охарактеризовано новели сучасного законодавства у сфері організації закупівель; оцінено процес адаптації нових організаційних форм проведення торгів у національній тендерній системі; з позицій ефективності та раціональності процесів охарактеризовано централізовану та децентралізовану моделі організації закупівель; проаналізовано колегіальну форму організації торгів національними замовниками з використанням тендерних комітетів, визначено перспективи її подальшого застосування в закупівельній діяльності; виокремлено проблемні аспекти сучасних традиційних практик організації торгів; систематизовано низку переваг альтернативних способів організації закупівель з використанням інститутів уповноваженої особи та централізованої закупівельної організації; охарактеризовано особливості організації співпраці замовників при реалізації централізованої закупівельної функції, зокрема, деталізовано механізм взаємодії, способи й етапи впровадження централізованої моделі в умовах вітчизняної тендерної практики; визначено потенціал централізованої форми організації закупівель для забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, мінімізації фінансових і людських ресурсів; сформовано подальші напрями активізації поширення загальноєвропейської практики централізованих закупівель.
Оцінка прозорості та відкритості комунального підприємства (установи, організації) як запорука ефективного використання місцевих фінансів і територіального розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Нечаєва, Ірина Анатоліївна
Особливості та сучасні умови функціонування комунальних підприємств (установ, організацій) (КП(УО)), зокрема, процеси демократизації, децентралізації, відкритості суспільства, потребують удосконалення системи показників, формують певні вимоги до критеріїв оцінювання ефективності їх діяльності. Зважаючи на цілі, завдання та виконувані функції, оцінку ефективності діяльності КП(УО)варто здійснювати як за економічними, так і соціальними критеріями, що пояснюється тим, що діяльність КП(УО) спрямована на вирішення соціальних задач відповідної територіальної громади, а отже, результативність діяльності такого підприємства. не завжди визначається прибутковістю. Оцінити ефективність використання комунальними підприємствами місцевих фінансів, які є основною дохідною статтею їх бюджету, та рівень впливу КП (УО) на розвиток територіальної громади можна тільки за умови прозорості та відкритості діяльності такого підприємства. В роботі запропоновано в системі критеріїв оцінки соціальної ефективності КП(УО) виокремити критерій «Поінформованість суспільства щодо діяльності комунального підприємства (установи, організації)». Відповідно, в системі показників оцінки ефективності соціальної діяльності запропоновано визначення рівня прозорості та відкритості КП(УО).Наведено алгоритм оцінювання рівня прозорості КП(УО) як одного з етапів оцінки ефективності діяльності комунальних підприємств (організацій, установ).
Ідентифікація тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Сторонянська, Ірина Зеновіївна; Дуб, Андрій Романович
Тіньова економіка є невід’ємною частиною функціонування національної економіки практично кожної країни світу. В Україні рівень тінізації економіки, незважаючи на позитивну тенденцію до зниження упродовж останніх п’яти років, залишається високим. А у сфері операцій з нерухомим майном рівень тінізації значно перевищує відповідний загальний показник тінізації національної економіки. Мета дослідження полягає в ідентифікації тіньової складової та її рівня у сфері операцій з нерухомістю як бази для подальших досліджень і розробок заходів з детінізації операцій з нерухомістю. На основі прямих і непрямих методів дослідження нами проведено ідентифікацію тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю. Вказано на її неоднорідність та складність чіткого виокремлення тіньового елементу, оскільки в межах легальної діяльності можуть мати місце протизаконні (кримінальні) дії певних суб’єктів, і навпаки. Проведено поділ тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю на неформальну, приховану («сіру») та протизаконну (кримінальну або «чорну»). Критично оцінено визначений Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України показник рівня тінізації діяльності у сфері операцій з нерухомістю. Обґрунтовано тезу про його заниження через неврахування діяльності фізичних осіб-підприємців, які функціонують у сфері операцій з нерухомістю, обсягу операцій із здавання житла в оренду фізичними особами, які не реєструються та не декларують отримані доходи, обсягу кримінальної («чорної») складової сфери операцій з нерухомістю. Вказано, що наслідком тінізації у сфері операцій з нерухомістю є не лише втрати бюджетами надходжень від податків і зборів, а ще й ризики невиконання або неналежного виконання сторонами усних домовленостей, особливо при операціях з оренди житла.
Інституційне забезпечення соціальної безпеки на ринку праці: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бондаревська, Ксенія Валентинівна
У статті визначено авторське бачення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці та його складових, серед яких слід відзначити відповідні інститути (органи державної влади та місцевого самоврядування, інститути державного регулювання ринку праці та соціального партнерства, інститути освіти, інститути посередництва) та інституції (законодавче та нормативно-правове, фінансове, інформаційне забезпечення, економічні закони функціонування ринку праці, суспільні правила та норми поведінки, традиції та цінності, корпоративні норми). Крім того, було визначено основні складові механізму інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці, який включає процес здійснення впливу суб’єктів соціальної безпеки на ринку праці на відповідні об’єкти, на основі ресурсного забезпечення та принципів, використовуючи методи, інструменти та важелі впливу. Розглянуто особливості сучасного стану інституційного забезпечення ринку праці та висвітлено основні його проблемні аспекти, зокрема в контексті діяльності Державної служби зайнятості України. Необхідність застосування зарубіжного досвіду розглядається з позиції формування активної політики держави на ринку праці та концепції «гнучкої безпеки» («flexicurity»), яка являє собою поєднання гнучких і нестандартних форм зайнятості із відповідним соціальним захистом працівників. Серед пріоритетних напрямів удосконалення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці визначено: законодавче закріплення соціальної безпеки та конкретизація заходів щодо її забезпечення; впровадження соціальних стандартів розвинених країн Європи у вітчизняну практику; приведення нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки у сфері зайнятості населення у відповідність до міжнародних вимог з урахуванням вітчизняних реалій; удосконалення функціональних аспектів інституційного забезпечення шляхом перерозподілу повноважень та функцій державних органів в умовах децентралізації, а також врахування необхідності впровадження інновацій в процес діяльності відповідних установ.
Вплив демографічного чинника на соціально-економічну безпеку міста
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Романовська, Юлія Анатоліївна
Соціально-економічна безпека є однією з важливих умов розвитку міста. Її забезпечення залежить від впливу сукупності чинників, у складі яких одним з найсуттєвіших є демографічний. Демографічний чинник за характером є комплексним, тому у дослідженні його впливу на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми виділено два аспекти – співвідношення народжуваності та смертності і трудову міграцію. Вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми є складним, тому для його розгляду розроблено когнітивну карту для двох типів трудової міграції – трудової еміграції та трудової імміграції. У розробленій когнітивній карті вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку міста описано за двома контурами – короткостроковим і довгостроковим. За результатами дослідження встановлено, що зв’язки між чинниками, процесами та явищами, які визначають вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку міста, нелінійні і непрості, а трудова міграція одночасно є і чинником стану соціально-економічної безпеки міста, і її наслідком. Для кількісного оцінювання впливу демографічного чинника на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми потрібні достовірні дані, за якими можна визначити основні параметри внутрішніх і зовнішніх міграційних потоків. Адже за наявних лише деяких оцінок складно уявити масштаб внутрішньої та зовнішньої міграції, її вплив на соціальну складову урбогеосистеми, а також організувати діяльність міської влади із забезпечення соціально-економічної безпеки міста.
Підвищення ефективності праці за рахунок коворкінг-центрів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Янченко, Наталія Вікторівна; Головко-Марченко, Інна Сергіївна; Тихомирова, Анастасія Олексіївна; Ярець, Марина Валеріївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні та розгляді переваг і недоліків роботи коворкінг-центрів, що впливають на підвищення ефективного використання робочого потенціалу в колективному просторі. Стаття є актуальною, оскільки зараз фірми все частіше застосовують гнучку робочу галузь або розширюють використання такого простору з якісних і кількісних причин, які обумовлені прагненням людини до саморозвитку. На сьогодні нова система економіки країни потребує розробки та прийняття певних підходів до організації робочого місця. У цій роботі використано емпіричний та теоретичні методи дослідження. У результаті дослідження було визначено, що креативний підхід у виборі робочого місця дає змогу підвищити продуктивність роботи підприємства за рахунок гнучкості бізнесу, доступу до інновацій, роботи з однодумцями, творчого залучення та скоротити капітальні витрати. Коворкінг поєднує в собі переваги роботи у домашній обстановці та класичному офісі, і тому робота саме в ньому впливає на продуктивність праці найкраще. Проаналізувавши колективні простори міста Харкова, можна виділити два унікальних центри: «Baobab EcoWorking» та «Шишка». Коворкінг-центри позиціонуються на освітніх і мережевих програмах, допомагають резидентам знайомитися один з одним, вибудовувати ділові зв'язки, рости і розвиватися. Результати дослідження можна впровадити на підприємствах і організаціях для підвищення продуктивності праці. При вдалому впровадженні робота в коворкінг-центрі на рівні платформи для бізнесу призведе до підвищення економіки в цілому. Таким чином, у найближчому майбутньому колективні простори можуть стати новим мережевим форматом у сфері послуг.
Тенденції розвитку екотуристичної діяльності в Дніпропетровській області
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Безугла, Людмила Сергіївна
У статті виконано статистичний аналіз і розроблено прогнози основних показників діяльності суб’єктів господарювання у сфері екотуристичної діяльності на прикладі Дніпропетровської області. Розраховано коефіцієнти кореляції Пірсона, Спірмена і Фехнера для визначення кореляційного зв’язку між доходами від надання туристичних послуг і операційними витратами суб’єктів туристичної діяльності (туроператорів і турагентів) у регіоні. Визначено стратегічні напрями активізації розвитку екотуристичної діяльності в Дніпропетровській області, серед яких: створення належних інституційних умов і відповідного правового середовища, що полягає у розробленні та прийнятті Закону України «Про сільський зелений туризм», регіональної програми розвитку екологічного туризму, внесенні змін і доповнень до Стратегії розвитку на період до 2027 року і Плану заходів з її реалізації у 2021–2023 роках; економічна підтримка розвитку екотуризму шляхом публічно-приватного партнерства задля залучення приватних інвестицій, краудфандингу, пільгового кредитування власників садиб для модернізації осель, підвищення кваліфікації, рекламування діяльності; реалізація стимулюючих і заохочувальних механізмів забезпечення функціонування об’єктів екотуристичної інфраструктури; формування дієвої системи забезпечення якості екотуристичних послуг, яка базуватиметься на потребах споживача, гарантуватиме базові стандарти, включатиме критерії захисту навколишнього природного середовища.
Партисипативне управління локальною безпекою територіальних громад: досвід і практика ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Данкевич, Віталій Євгенович; Прокопчук, Оксана Андріївна; Усюк, Тетяна Вікторівна
Метою статті є дослідження результатів і перспектив подальшого впровадження європейської партисипативної моделі управління локальною безпекою територіальних громад в умовах проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. За результатами дослідження доведено доцільність імплементації європейської партисипативної моделі управління об’єднаними територіальними громадами як засобу формування їх локальної безпеки, активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку. В авторському баченні під локальною безпекою територіальної громади слід розуміти такий стан, за якого забезпечуються захист життєво важливих інтересів населення, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до сталого та прогресивного функціонування. В умовах децентралізації визначальним чинником її формування є ендогенний потенціал громади, що аргументовано доводить доцільність застосування партисипативного підходу як інструменту активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку. Окремі інструменти партисипативного управління вже успішно використовуються на локальному рівні та підтверджують ефективність. Проведений аналіз ОТГ Житомирської області за обсягом доходів загального фонду на 1 мешканця у 2019 р. дозволив виокремити 3 групи ОТГ відповідно до їх доходів. Аргументовано, що подальше активне застосування європейського досвіду партисипації (онлайн-анкетування та обговорення ініціатив, реалізація комплексних програм висвітлення діяльності громад тощо) сприятиме підвищенню локальної безпеки громад. Наукові результати становлять методологічну основу для обґрунтування пропозицій щодо підвищення локальної безпеки ОТГ шляхом активізації процесу імплементації європейського досвіду партисипативного управління.
Інституціалізація самозберігальної поведінки: теоретико-методологічний підхід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Оганезова, Ганна Вікторівна
Актуальність теми обумовлена відсутністю в економічних дослідженнях конкретних алгоритмів активізації самозберігальної поведінки, що визначає здоров'я населення, отже, і людський капітал. Вирішення цієї проблеми автором бачиться в інституціоналізації самозберігальної поведінки. В роботі розроблено методологічний підхід формування інституту самозберігальної поведінки, який включає теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення здоров'я і самозберігальної поведінки, практичний аналіз і діагностування самозберігальної поведінки населення країни, обґрунтування необхідності та розробку механізмів інституціоналізації самозберігальної поведінки. Методологія інституціоналізації самозберігальної поведінки базується на інституціональному підході і теорії факторів ризику здоров'я. Самозберігальна поведінка представлена як зобов'язання індивіда по збереженню свого здоров'я, які виражаються в діях, спрямованих на соціально-економічний добробут, що дозволяють вести здоровий спосіб життя, забезпечують екологічні параметри повсякденного життя, характеризують участь у медичних заходах. Проведений аналіз самозберігальної поведінки з позиції теорії факторів ризику здоров'я в Україні показав, що в країні сформована інституційна пастка – інститут здоров’ярувнівної поведінки. Для її трансформації запропоновано механізм інституціоналізації самозберігальної поведінки, який складається з нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційного інструментів; вони координують дії економічних суб'єктів при взаємодії таким чином, щоб нівелювати негативний вплив факторів ризику здоров'я, і посилюють позитивний вплив, що сприяє підвищенню особистої відповідальності за здоров'я.
Теоретико-методичні передумови та розробка концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Корепанов, Георгій Сергійович; Черненко, Дарина Ігорівна; Чала, Тетяна Георгіївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних передумов і розробці концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів. Визначено, що використання в Україні сучасної концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів вимагає уніфікації підходів до впровадження теорії стейкхолдерів у національну практику управління. Визначено, що понад 60 % науковців використовують термін «стейкхолдер» без посилання на будь-яку версію теорії стейкхолдерів. Наведено основні групи стейкхолдерів, якими, насамперед, є: клієнти; співробітники; місцеві громади; постачальники та дистриб’ютори; акціонери. Супутніми стейкхолдерами вважаються: ЗМІ; громадськість взагалі; ділові партнери; майбутні покоління; минулі покоління (засновники організацій); вчені; конкуренти; неурядові організації чи активісти; представники стейкхолдерів, такі як профспілки або профспілки постачальників чи дистриб’юторів; фінансисти, крім акціонерів (власників депозитів, облігацій, кредитори); конкуренти; уряд, політики. На основі схематизації інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення розроблено концептуальну модель управління взаємодіями стейкхолдерів, яка охоплює урахування моделей взаємодії стейкхолдерів з інформаційним ресурсом, ролі громади, природи взаємовідносин із стейкхолдерами, методології систематичного визначення груп стейкхолдерів, системи міжнародних метаданих і принципів AccountAbility. Використання концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів є надійним підґрунтям для набуття конкурентних переваг тих організацій, які спільно зі стейкхолдерами здатні ефективно створювати додану вартість, покращувати загальну ефективність функціонування підприємств і сприяти сталому розвитку територіальних громад.
Розвиток туристичної сфери регіону на засадах формування територіально-виробничих інтеграційних структур
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Любаров, Юрій Йосипович
До основних напрямків підвищення конкурентоспроможності регіону, зниження впливу негативних факторів, забезпечення диверсифікації регіонального туристичного продукту належить інтеграційний механізм розвитку туристичної індустрії. Територіально-виробнича туристична інтеграційна структура є регіональним або міжрегіональним об’єднанням, що створюється із метою поєднання потенціалу туристичної та обслуговуючої інфраструктури, туристично-рекреаційних ресурсів, туристичних товарів і послуг, людського потенціалу галузі для створення єдиного територіального туристичного простору, спроможного пропонувати конкурентоспроможний товар на регіональному, національному та світовому туристичному ринках. Особливості Миколаївської області зумовлюють можливість формування в регіоні специфічних кластерних утворень у туристичній сфері. З соціально-економічної точки зору туристично-рекреаційні кластери формують передумови для регіонального розвитку. Отже, формування туристично-рекреаційного кластера фактично визначає ринкове позиціонування регіону й багато в чому впливає на його імідж. Суб’єктами-учасниками туристично-рекреаційного кластера, окрім безпосередньо підприємств й організацій туристичної індустрії, що виробляють і реалізують туристичні продукти й послуги, є органи влади регіону (в особі їх представників або спеціально створених регулюючих та/чи наглядових структур), наукові й освітні установи, об'єднання підприємців тощо. Туристично-рекреаційний кластер може бути сформований на різному галузево-територіальному рівні – на локальному, регіональному, міжрегіональному. Розвиток туристично-рекреаційного кластера на території регіону включає кілька послідових стадій: ініціація його створення з боку органів влади («зверху»), бізнесу («знизу»), суспільства; створення керуючої компанії; розробка стратегічного плану розвитку кластера та його узгодження із стратегією розвитку території регіону; поточне управління діяльністю підприємств кластера; подальший розвиток на засадах самоорганізації. Така модель формування туристично-рекреаційного кластера дає можливість врахувати інтереси всіх його учасників та створити передумови для сталого розвитку туристичної території.
Формування соціальної відповідальності аграрних підприємств в умовах сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Поленкова, Марина Володимирівна
У статті обґрунтовано необхідність запровадження сучасних механізмів взаємодії держави і бізнесу, а також бізнесу і суспільства в цілях забезпечення в Україні сталого економічного зростання. Підприємства аграрного сектора сьогодні все частіше відчувають тиск на вирішення соціальних проблем, шкоду навколишньому середовищу в їх ланцюгах постачання, а також потребують пошуку шляхів вирішення критично важливих соціально-економічних та екологічних завдань, встановлених відповідно до цілей сталого розвитку. Досліджено еволюцію шкіл розвитку концепції корпоративної соціальної відповідальності, паралельно еволюції економічної системи та промислових перетворень, що активно розвивалися у суспільстві двадцятого століття. Виявлено, що вплив соціальної відповідальності на добробут населення розглядався крізь призму трьох сфер: ділової етики, бізнесу та суспільства, а також соціальних аспектів управління. Обґрунтовано, що корпоративна соціальна відповідальність є узагальненим поняттям для різних теорій та практик, які визнають, що корпорації несуть відповідальність за свій вплив на суспільство та навколишнє середовище, іноді за межі дотримання законодавства та відповідальності фізичних осіб; компанії відповідають за поведінку інших, з якими вони ведуть бізнес (наприклад, постачальники в ланцюзі постачання); компанії повинні управляти своїми взаєминами із суспільством загалом. Окреслено особливості підходів великих фермерських підприємств (колгоспів) до соціально-економічного розвитку сільських територій в умовах планової економіки за радянських часів. Встановлено, що колгоспи надавали широкий спектр підтримки сільським громадам і власникам ділянок домогосподарств, зокрема, забезпечуючи: повною зайнятістю, сільською соціальною інфраструктурою, ресурсами та послугами на присадибних ділянках. Досліджено особливості європейських підходів щодо розвитку соціальної відповідальності. Встановлено взаємозв’язок між соціальною відповідальністю сільськогосподарських підприємств і відродженням сільських територій.
Розвиток стартапів в Україні: проблеми та перспективи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гусаковська, Тетяна Олександрівна; Кужель, Наталія Леонідівна
Метою статті є виявлення проблемних питань розвитку й успішного функціонування інноваційних проєктів малих і середніх підприємств в Україні та визначення ефективних шляхів їх вирішення. Для вирішення поставлених завдань було використано такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз і синтез, узагальнення, порівняння та систематизація. У статті розглянуто стадії розвитку стартапів і різновиди джерел фінансування підприємств, що тільки розпочинають свою діяльність. Визначено роль держави у підтримці малого та середнього бізнесу в умовах ризику та важливість заохочення просування інноваційних проєктів з метою підвищення конкурентоспроможності як підприємства, так і країни в цілому. Проаналізовано теоретичне уявлення глобальної екосистеми стартапів. Визначено проблеми низької інноваційної активності підприємств України та запропоновано шляхи їх вирішення з метою досягнення кінцевого успіху стартап-проєктів, враховуючи недосконалу законодавчу систему та несприятливий інвестиційний клімат. Обґрунтовано заходи, за допомогою яких вітчизняні бізнес-ідеї матимуть достатній потенціал до розвитку, та досліджено найперспективніші міста країни, які протягом останніх років розвивають і втілюють стартапи. У статті обґрунтовано важливість підтримки розвитку стартапів не тільки на початковій стадії, а і наставництво та координація протягом життєвого циклу проєктів. Основні положення статті можуть бути використані в практичній діяльності підприємств при розробці та впровадженні інноваційних бізнес-ідей.
Інституціональні витоки підприємництва та його зв’язок з регіональним розвитком
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гайденко, Сергій Миколайович; Свічко, Сергій Олександрович
У статті розглянуто теоретичні аспекти і передумови формування підприємництва як активного фактора економічної динаміки в цілому і розвитку регіонів. Запропоновано нове трактування інституційного підходу у використанні його до сучасних умов трансформації систем і методів управління регіонального розвитку. Розроблено логіко-структурну модель факторів впливу на розвиток підприємництва та зроблено уточнення щодо оперування поняттям «об`єкт спостереження» в економічних дослідженнях. Надано авторську версію змісту понять «підприємницький клімат» та «підприємницьке середовище», а також визначено взаємозв`язки у відповідальному понятійному кластері. Підприємницьке середовище пропонується розглядати як інтегровану сукупність позитивних і негативних факторів, що суттєво впливають на результативність підприємницької діяльності. Визначено базові характеристики підприємницького середовища, серед яких першорядного значення набувають інвестиційний клімат, регуляторна політика та готовність суспільства до інноваційних змін. Тренд розвитку і результативність управління регіонами забезпечується не з центру, а інтегрованим місцевим механізмом, що формується шляхом узгодження цілей та інтересів самостійних соціально-органічних структур у рамках регіональної цілісності та регіональної політики. Суттєвим результатом дослідження є розроблений понятійний кластер, що формується навколо терміна «клімат». Встановлено зв`язки між характеристиками підприємницького клімату і регіонального середовища, що проходять по лінії людського фактора, ментальності та традицій. «Клімат», «середовище» також взаємопов`язані між собою через систему бар`єрів, напруги і конфліктів, що разом виступають як активи регіонального розвитку. За результатами дослідження зроблено висновок, що наукова теорія і наукове забезпечення (практичний інструментарій трансформації) є домінантними складовими регіонального розвитку, які здатні надати потужний імпульс підприємницькому сектору регіонів.
Грошово-кредитна політика в умовах економічних перетворень
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Коровій, Валерій Вікторович
Метою цієї статті є удосконалення теоретико-методологічних і практичних засад реалізації грошово-кредитної політики в умовах економічних перетворень. Визначено, що основними задачами грошово-кредитного регулятора для трансформаційних економік є забезпечення тривалої стабільності національної грошової одиниці, гарантування стійкості фінансової системи держави, опосередковане стимулювання економічного розвитку. Охарактеризовано необхідність перманентного удосконалення методичного інструментарію реалізації грошово-кредитної політики, зокрема, застосування нестандартних інструментів кількісного та кредитного пом’якшення. Визначено роль процентної політики як основного інструменту монетарного регулювання в країнах з розвиненою та трансформаційною економіками. Обґрунтовано доцільність використання правила Тейлора для посилення ефективності вітчизняної грошово-кредитної політики. Доведено, що для відкритих економік у стратегічній перспективі грошово-кредитна політика з метою посилення власної ефективності повинна базуватися на комбінації плаваючого валютного курсу (різних модифікацій), інфляційного таргетування, адаптивного застосування іншого інструментарію (відсоткової ставки, грошово-кредитних агрегатів тощо) задля наближення до проміжних і кінцевих цілей. Окреслено методологічні та прикладні особливості реалізації стримуючої та стимулюючої грошово-кредитної політики. З’ясовано, що протягом 2005–2020 рр. монетарний регулятор застосував в Україні переважно стримуючу грошово-кредитну політику, однак у складних соціально-економічних умовах – пом’якшував її. Зазначено основні особливості реалізації таргетування інфляції, обґрунтовано його застосування в трансформаційних економіках, зокрема в Україні.

Browse

Browsing Відкритий науковий архів by Issue Date

Results Per Page

Sort Options