Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Social sciences"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Знання та технології як суспільні блага(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Дубєй, Юлія ВолодимирівнаУ статті розглянуто особливості знання та технологій як факторів сучасного економічного розвитку, а також проаналізовано їх сутнісні характеристики в контексті теорії суспільних благ. Доведено, що для знань і результатів фундаментальних наукових досліджень характерні властивості неконкурентності та неподільності у споживанні, оскільки їх споживання одним суб’єктом не зменшує можливостей споживання іншими. Обґрунтовано, що знання прикладного характеру та результати прикладних досліджень втрачають властивості суспільних благ через фіксацію прав на інтелектуальну власність. Проаналізовано рівень та обсяги витрат на наукові дослідження деяких країн світу. Зазначено, що постійне зниження частки витрат на виконання НДР у ВВП та суттєве зменшення фінансування фундаментальних наукових досліджень консервує науково-технологічне відставання України від провідних країн світу та унеможливлює швидке технологічне оновлення вітчизняної економіки. З’ясовано, що на першому етапі життєвого циклу технологій, зважаючи на наявність механізму патентування науково-технічних розробок і монопольні права власників нових технологій на їх виключне використання, економічні суб’єкти отримують інноваційну ренту. Однак монополія на нові технології не є абсолютною через загрозу витоку інформації в процесі взаємодії з потенційними покупцями та копіюванням або імітацією нових продуктів чи нових процесів на стадії їх практичного впровадження. Доведено, що на етапі прискореної дифузії таких технологій вони набувають характеристик змішаного суспільного блага.Item Основні напрями політики сприяння зайнятості населення в умовах цифровізації економіки(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бервено, Оксана Володимирівна; Юрченко, Ліна СергіївнаСоціально-трудова сфера в умовах цифрової трансформації потребує особливої турботи держави й теоретичного осмислення можливостей державного регулювання зайнятості. Метою статті є системний аналіз можливостей, особливостей та напрямів впливу держави на стан сфери зайнятості в умовах цифровізації економіки. Технологічні зміни формують нові виклики в галузі соціально-трудових відносин, відносин з приводу формування і використання людських ресурсів, залучення людей в економічну діяльність. Це зміни, які породжують невизначеність і ризики як у системі зайнятості та самореалізації трудового потенціалу людини, так і в системі одержуваних доходів. Цифрові технології створили абсолютно специфічний процес праці, внесли свої зміни у всі його елементи: предмет праці, засоби праці, технологію, організацію та результат праці. Вплив цифрових технологій на зміни ринку праці має декілька важливих напрямів: активізація міграційних процесів, міжпрофесійної та внутрішньофірмової мобільності; розвиток адаптивних навичок сучасних працівників, здатності до навчання впродовж життя; зростання конкурентних переваг освічених, професійних, креативних кадрів; розвиток гнучких форм зайнятості. Суперечливі процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин висувають особливі вимоги до соціально-економічної політики сприяння зайнятості. Сучасна політика зайнятості населення має тісні компліментарні зв’язки з політикою людського розвитку. Її важливим напрямом є створення ефективної системи перекваліфікації, отримання нових професійних компетенцій, що передбачає тісну співпрацю з освітньою сферою. Значну актуальність для української економіки мають механізми детінізації прихованого безробіття, викоренення неформальної зайнятості, особливо її прекарізованих форм. Актуальним аспектом розширення можливостей зайнятості населення є сприяння розвитку дистанційних форм зайнятості з їх послідовним інституційним оформленням.Item Партисипативне управління локальною безпекою територіальних громад: досвід і практика ЄС(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Данкевич, Віталій Євгенович; Прокопчук, Оксана Андріївна; Усюк, Тетяна ВікторівнаМетою статті є дослідження результатів і перспектив подальшого впровадження європейської партисипативної моделі управління локальною безпекою територіальних громад в умовах проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. За результатами дослідження доведено доцільність імплементації європейської партисипативної моделі управління об’єднаними територіальними громадами як засобу формування їх локальної безпеки, активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку. В авторському баченні під локальною безпекою територіальної громади слід розуміти такий стан, за якого забезпечуються захист життєво важливих інтересів населення, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до сталого та прогресивного функціонування. В умовах децентралізації визначальним чинником її формування є ендогенний потенціал громади, що аргументовано доводить доцільність застосування партисипативного підходу як інструменту активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку. Окремі інструменти партисипативного управління вже успішно використовуються на локальному рівні та підтверджують ефективність. Проведений аналіз ОТГ Житомирської області за обсягом доходів загального фонду на 1 мешканця у 2019 р. дозволив виокремити 3 групи ОТГ відповідно до їх доходів. Аргументовано, що подальше активне застосування європейського досвіду партисипації (онлайн-анкетування та обговорення ініціатив, реалізація комплексних програм висвітлення діяльності громад тощо) сприятиме підвищенню локальної безпеки громад. Наукові результати становлять методологічну основу для обґрунтування пропозицій щодо підвищення локальної безпеки ОТГ шляхом активізації процесу імплементації європейського досвіду партисипативного управління.Item Проблеми трансформації соціальної політики як основи соціальної безпеки держави(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Михайленко, Дар’я Геннадіївна; Грипіч, Олена ВолодимірівнаОдним із важливих завдань соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки та розвитку держави. Захищеність особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз забезпечується соціальною безпекою. Соціальний розвиток знаходить своє відображення в ефективній реалізації соціальних програм для підвищення суспільного добробуту та добробуту громадян. Метою статті є обґрунтування підходів до визначення соціальної політики як основи формування соціальної безпеки держави. Розглянуто правові документи, які регулюють питання формування безпеки в соціальній сфері. Визначено складові соціальної безпеки. Запропоновано підходи до визначення соціальної політики держави в контексті формування соціальної безпеки. Проаналізовано типи та моделі ведення соціальних політик з позиції формування соціальної безпеки держави. Соціальна політика України потребує трансформації, оскільки характеризується невисокою економічною ефективністю. Це призводить до її нездатності забезпечити високий рівень добробуту всіх своїх громадян. Для вітчизняної соціальної політики характерний низький рівень забезпеченості та обмеження соціальних благ для пересічних громадян, проте для еліти існує система соціальних пільг і привілеїв. Все це погрожує соціальній безпеці держави. Ідеологія вітчизняної соціальної політики формує у громадян високу залежність від держави, не сприяє ініціативам громадян. Проте формування соціальної безпеки неможливе без поліпшення якості життя громадян і суспільного добробуту та без реформування та розвитку соціальної сфери, а це залежить від досягнення соціального консенсусу між різноспрямованими групами політико-економічних інтересів і державою.Item Інклюзивний розвиток України як система(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Павлов, Олександр Іванович; Дідух, Сергій МирославовичМета статті полягає в удосконаленні наукового уявлення щодо сутності категоріального апарату інклюзивності та визначення інклюзивного розвитку України як певної системи у її просторовому вимірі, секторальному і галузевому зрізах, політичному, економічному, соціальному і духовному проявах. Визначено, що системний виклик, обумовлений світовою економічною кризою, посиленою епідемією коронавірусної інфекції, поставив в центр уваги світової спільноти проблему подолання бідності та соціально-економічної нерівності як на глобальному, так і на національному рівнях, що, своєю чергою, актуалізує питання переходу суспільства до засад інклюзивності. Обґрунтовано, що питання трансформації моделі розвитку суспільства набуло значущості на тлі суперечливого розвитку глобалізації, пов’язаного з посиленням розриву між країнами центру світ-системи та країнами, що перебувають на її периферії. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні етапів, напрямів створення передумов інклюзивності та в обґрунтуванні системного уявлення про інклюзивний розвиток України. Для розкриття сутності та структури інклюзивного розвитку України здійснено аналіз наукового дискурсу, пов’язаного з категоріальним апаратом дослідження. Було проведено аналітику інклюзивного розвитку на основі ідентифікації парних дихотомій, які розкривають сутність і спрямованість цього процесу. Представлено рейтинг України за індексом інклюзивного розвитку серед країни, що розвивається. Сформовано системне уявлення про інклюзивний розвиток України, складовими якого є інклюзія як суспільний феномен, власне інклюзивний розвиток як процес, його елементи (об’єкти) та результат. Виявлено проблеми, які мають свій прояв на національному рівні, у просторовому вимірі, секторальному та галузевому зрізах, в політичній, економічній, соціальній, духовній сферах суспільної життєдіяльності та є певними перепонами на шляху формування інклюзивного суспільства; розкрито перспективи суспільного розвитку на засадах інклюзивності. Перспективи подальших наукових розвідок перебувають у площині обґрунтування вітчизняної моделі інклюзивного розвитку, яка б враховувала специфіку та сучасний стан українського суспільства.