Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/899

Browse

Now showing 1 - 20 of 45

Основні напрями політики сприяння зайнятості населення в умовах цифровізації економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бервено, Оксана Володимирівна; Юрченко, Ліна Сергіївна
Соціально-трудова сфера в умовах цифрової трансформації потребує особливої турботи держави й теоретичного осмислення можливостей державного регулювання зайнятості. Метою статті є системний аналіз можливостей, особливостей та напрямів впливу держави на стан сфери зайнятості в умовах цифровізації економіки. Технологічні зміни формують нові виклики в галузі соціально-трудових відносин, відносин з приводу формування і використання людських ресурсів, залучення людей в економічну діяльність. Це зміни, які породжують невизначеність і ризики як у системі зайнятості та самореалізації трудового потенціалу людини, так і в системі одержуваних доходів. Цифрові технології створили абсолютно специфічний процес праці, внесли свої зміни у всі його елементи: предмет праці, засоби праці, технологію, організацію та результат праці. Вплив цифрових технологій на зміни ринку праці має декілька важливих напрямів: активізація міграційних процесів, міжпрофесійної та внутрішньофірмової мобільності; розвиток адаптивних навичок сучасних працівників, здатності до навчання впродовж життя; зростання конкурентних переваг освічених, професійних, креативних кадрів; розвиток гнучких форм зайнятості. Суперечливі процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин висувають особливі вимоги до соціально-економічної політики сприяння зайнятості. Сучасна політика зайнятості населення має тісні компліментарні зв’язки з політикою людського розвитку. Її важливим напрямом є створення ефективної системи перекваліфікації, отримання нових професійних компетенцій, що передбачає тісну співпрацю з освітньою сферою. Значну актуальність для української економіки мають механізми детінізації прихованого безробіття, викоренення неформальної зайнятості, особливо її прекарізованих форм. Актуальним аспектом розширення можливостей зайнятості населення є сприяння розвитку дистанційних форм зайнятості з їх послідовним інституційним оформленням.
Стратегічні напрями формування механізму державного стимулювання розвитку екологічно орієнтованого агробізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Герасименко, Юлія Сергіївна; Велієва, Вікторія Олександрівна; Остапенко, Роман Миколайович
Мета статті полягає в розробці концептуальних засад формування стратегічних напрямів державної підтримки екологічно орієнтованого аграрного бізнесу в Україні. Підкреслено, що органічне виробництво в різних країнах світу має значну державну підтримку. Крім того, фермери розглядають виробництво органічної продукції як фактор, який знижує ризики та дозволяє стабілізувати ціни на готову продукцію. Кожна країна при цьому має і свої власні особливості в організації державної підтримки. У деяких регіонах Франції можна отримати субсидії для компенсації витрат на сертифікацію та інспектування, розмір яких також залежить від регіону. У доповнення до субсидій виробники органічної сільськогосподарської продукції можуть також звертатись за податковим кредитом. У Франції існує відповідна методика, яка дозволяє компенсувати втрати фермерів від переходу до органічного виробництва як за окремими витратами, так і за величиною прибутку. У США Агентство сільськогосподарських послуг (FSA) фінансує перетворення фермерського господарства на органічне виробництво і компенсує всі витрати, зв’язані з цим виробництвом. Наводяться конкретні приклади державної підтримки органічного виробництво в Китаї, Таїланді, Шрі-Ланці. В України пропонується державну підтримку екологічно орієнтовного виробництва зосередити на трьох ключових блоках. Вона повинна охоплювати як підтримку, по-перше, споживачів, через розширення попиту, по-друге, формування механізму дотацій виробникам продукції. В третіх окремий блок питань повинен включати в себе стратегічні заходи з формування іміджу органічної продукції на ринку. По кожному блоку були виділені конкретні заходи, які можуть бути запроваджені урядом. Запропоновано здійснити поділ екологічно орієнованої продукції на дві групи: зелена продукція, яка вироблена без застосування хімічних речовин, та сертифікована органічна продукція. Окремо наголошується на необхідності розвитку зеленого туризму в Україні.
Виробничий потенціал газовидобувного комплексу: поняття, структура, фактори формування та використання
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Андріїшин, Назар Михайлович
Обґрунтовано економічну сутність категорії «виробничий потенціал газовидобувного комплексу» з позиції системного підходу та сукупності факторів, що визначають можливість виконання газовидобувним комплексом (ГВК) покладених функцій. Визначено методичні підходи до трактування сутності та структури виробничого потенціалу з урахуванням особливостей газовидобування. Зазначено, що дослідження виробничого потенціалу слід починати з його виробничих функцій, які забезпечуються ресурсним потенціалом компанії. Взаємозв`язок факторів виробництва та ресурсів полягає в тому, що лише ресурси, які можуть бути використані у виробництві, вважаються факторами виробництва. Акцентовано увагу на тому, що успіхи газовидобувного комплексу сьогодні визначаються не тільки обсягом підтверджених запасів вуглеводнів і наявністю сучасних технологій чи видобувного обладнання, але головним чином – наявним інтелектуальним капіталом, до якого належать і провідні технічні працівники, і менеджмент газовидобувного комплексу, і програмісти, включаючи розроблене ними програмне забезпечення. Досліджено, що спроможність компанії ефективно використовувати інтелектуальний капітал є стійкою конкурентною перевагою у забезпеченні майбутнього збалансованого розвитку, оскільки інтелектуальний капітал ґрунтується на накопиченні та використанні специфічних знань, ідей та інформації, що властиві та мають цінність саме для конкретної компанії. Ефект від їхнього використання є результатом практичної реалізації цих знань, передачі молодим співробітникам компанії досвіду та взаємодії з партнерами й контрагентами. Інтелектуальний капітал сьогодні впливає на інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність ГВК більшою мірою, ніж матеріальні активи та фінансовий капітал. Тому виробничий потенціал газовидобувного комплексу не можна звужувати до його виробничих потужностей (матеріального капіталу). Зроблено висновок, що, виходячи з того, що ГВК являє собою систему підприємств та організацій різного функціонального призначення, його виробничий потенціал слід розглядати системно, комплексно оцінюючи за кількістю та якістю склад ресурсів, які створюють можливості для всіх структурних одиниць виконувати свої функції відповідно до стратегічних завдань розвитку.
Моделі управління процесами взаємодії стейкхолдерів ТНК сектора туризму та гостинності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Писаревський, Ілля Матвійович; Крайнюк, Людмила Миколаївна; Полчанінова, Ірина Леонідівна; Поколодна, Марія Миколаївна
У статті зосереджено увагу на взаємозв'язках управління транснаціональних корпорацій сектора туризму та гостинності, справедливому балансі інтересів і комунікаціях із зацікавленими сторонами. Мета дослідження: аналіз, узагальнення і систематизація різних моделей управління взаємодіями стейкхолдерів ТНК сектора туризму та гостинності на основі поділу між ними функцій управління і контролю. Предметом дослідження є організаційно-економічні відносини, що виникають у процесі управління відносинами менеджменту транснаціональних структур сектора туризму та гостинності з усіма зацікавленими сторонами. При розробці проблеми використовувалися різні методологічні підходи, в тому числі системний підхід, методи логічного і порівняльного аналізу, а також теоретичні підходи до управління і моделювання соціальних систем і організаційних структур. У результаті проведеного дослідження встановлено, що моделі управління взаємодіями стейкхолдерів ТНК сектора туризму та гостинності еволюціонували, з позиції виняткової уваги до інвесторів і пов'язаних економічних очікувань, до визнання орієнтації, спрямованої на підвищення цінності всіх зацікавлених сторін і прийняття на себе глобальної відповідальності (правової, економічної, соціальної та екологічної). Матеріали дослідження та його практичні висновки можуть знайти застосування: у практичній діяльності органів влади на макро- і мезорівнях при розробці варіантів управління взаємодією стейкхолдерів транснаціональних структур у процесі регулювання прямих інвестицій, програмно-прогнозних і проєктних розробок, стратегій розвитку макро- та мезоекономічних суб'єктів сектору туризму та гостинності; у практиці діяльності міжнародних туроператорів, готельно-ресторанних ланцюгів і мереж, зацікавлених у підвищенні ефективності функціонування.
Проблеми трансформації соціальної політики як основи соціальної безпеки держави
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Михайленко, Дар’я Геннадіївна; Грипіч, Олена Володимірівна
Одним із важливих завдань соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки та розвитку держави. Захищеність особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз забезпечується соціальною безпекою. Соціальний розвиток знаходить своє відображення в ефективній реалізації соціальних програм для підвищення суспільного добробуту та добробуту громадян. Метою статті є обґрунтування підходів до визначення соціальної політики як основи формування соціальної безпеки держави. Розглянуто правові документи, які регулюють питання формування безпеки в соціальній сфері. Визначено складові соціальної безпеки. Запропоновано підходи до визначення соціальної політики держави в контексті формування соціальної безпеки. Проаналізовано типи та моделі ведення соціальних політик з позиції формування соціальної безпеки держави. Соціальна політика України потребує трансформації, оскільки характеризується невисокою економічною ефективністю. Це призводить до її нездатності забезпечити високий рівень добробуту всіх своїх громадян. Для вітчизняної соціальної політики характерний низький рівень забезпеченості та обмеження соціальних благ для пересічних громадян, проте для еліти існує система соціальних пільг і привілеїв. Все це погрожує соціальній безпеці держави. Ідеологія вітчизняної соціальної політики формує у громадян високу залежність від держави, не сприяє ініціативам громадян. Проте формування соціальної безпеки неможливе без поліпшення якості життя громадян і суспільного добробуту та без реформування та розвитку соціальної сфери, а це залежить від досягнення соціального консенсусу між різноспрямованими групами політико-економічних інтересів і державою.
Сучасний стан та фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Іщенко, Ніна Андріївна
Метою статті є дослідження тенденцій сучасного стану та фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні. У статті проведено аналіз сучасного стану інноваційної діяльності підприємств в Україні, досліджено стан фінансування інноваційної діяльності. Тенденції інноваційної діяльності підприємств протягом 2015–2019 років засвідчують про наявність значних проблем і низький рівень розвитку інноваційної діяльності в Україні, що, своєю чергою, негативно відображається на конкурентоздатності продукції та розвитку економіки в цілому. Так, за даними Глобального індексу інновацій, Україна в 2019 р. посідає 47 місце серед 129 обстежених країн. Що стосується промислових підприємств, то інноваційно активними є лише 782 з них, що становить 15,8 % від їхньої загальної кількості. Було встановлено, що головною причиною гальмування впровадження інновацій на промислових підприємствах України є дефіцит фінансових ресурсів. Основним джерелом фінансування інновацій протягом 2015–2019 рр. залишаються власні кошти підприємств. Роль держави у фінансуванні інновацій не значна, тому майже увесь фінансовий тягар лягає на суб’єктів підприємницької діяльності, що є природним гальмом у підвищенні інноваційної активності підприємств. Визначено проблеми інноваційного розвитку підприємств в Україні та встановлено, що сучасний стан інноваційної діяльності є наслідком відсутності стратегічного бачення та послідовної державної політики щодо переведення України на інноваційний шлях розвитку. На основі цих досліджень було обґрунтовано необхідність розробленої в Україні Стратегії розвитку інноваційної діяльності до 2030 року.
Концептуальні підходи до визначення поняття «електронна комерція»
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Трушкіна, Наталія Валеріївна; Сергєєва, Олена Романівна; Шкригун, Юлія Олегівна
На сучасному етапі стрімкого формування цифрового простору актуалізуються проблеми розвитку електронної комерції. Мета статті полягає в узагальненні та систематизації існуючих наукових підходів до трактування поняття «електронна комерція», та обґрунтуванні авторського підходу до визначення суті й змісту цього терміна. Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу й синтезу, порівняння, структурно-логічного узагальнення, класифікації. У статті встановлено, що більшість дослідників електронну комерцію ототожнюють з такими поняттями, як електронний бізнес, інтернет-бізнес, ІТ-бізнес, електронний маркетинг, електронна торгівля, цифровий маркетинг, інтернет-маркетинг, інтернет-торгівля, інтернет-комерція, електронна роздрібна торгівля, віртуальна торгівля, дистанційна торгівля, електронний трейдинг. Наукові підходи до формулювання терміна «електронна комерція» умовно систематизовано за класифікаційними групами: частина електронного бізнесу; вид господарської діяльності; економічна діяльність; комерційна діяльність; вид електронної комерційної діяльності; вид підприємництва; специфічний вид торгівлі; маркетингова стратегія; форма бізнес-процесу; електронна взаємодія економічних суб’єктів; форма торгівлі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій; електронна комерційна угода; вид суспільних відносин з купівлі-продажу товарів; сукупність правил здійснення електронних відносин при купівлі-продажу товарів. На основі теоретичного узагальнення існуючих наукових розробок щодо понятійного апарату запропоновано авторське трактування терміна «електронна комерція» як складової електронного бізнесу, суть якої полягає у зміцненні партнерських взаємовідносин у процесі купівлі-продажу продукції з використанням цифрових технологій та інформаційних систем; ефективної форми організації логістичної діяльності підприємств із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій і систем; інструменту просування продукції на ринок за допомогою цифрових технологій.
Формування соціальної відповідальності аграрних підприємств в умовах сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Поленкова, Марина Володимирівна
У статті обґрунтовано необхідність запровадження сучасних механізмів взаємодії держави і бізнесу, а також бізнесу і суспільства в цілях забезпечення в Україні сталого економічного зростання. Підприємства аграрного сектора сьогодні все частіше відчувають тиск на вирішення соціальних проблем, шкоду навколишньому середовищу в їх ланцюгах постачання, а також потребують пошуку шляхів вирішення критично важливих соціально-економічних та екологічних завдань, встановлених відповідно до цілей сталого розвитку. Досліджено еволюцію шкіл розвитку концепції корпоративної соціальної відповідальності, паралельно еволюції економічної системи та промислових перетворень, що активно розвивалися у суспільстві двадцятого століття. Виявлено, що вплив соціальної відповідальності на добробут населення розглядався крізь призму трьох сфер: ділової етики, бізнесу та суспільства, а також соціальних аспектів управління. Обґрунтовано, що корпоративна соціальна відповідальність є узагальненим поняттям для різних теорій та практик, які визнають, що корпорації несуть відповідальність за свій вплив на суспільство та навколишнє середовище, іноді за межі дотримання законодавства та відповідальності фізичних осіб; компанії відповідають за поведінку інших, з якими вони ведуть бізнес (наприклад, постачальники в ланцюзі постачання); компанії повинні управляти своїми взаєминами із суспільством загалом. Окреслено особливості підходів великих фермерських підприємств (колгоспів) до соціально-економічного розвитку сільських територій в умовах планової економіки за радянських часів. Встановлено, що колгоспи надавали широкий спектр підтримки сільським громадам і власникам ділянок домогосподарств, зокрема, забезпечуючи: повною зайнятістю, сільською соціальною інфраструктурою, ресурсами та послугами на присадибних ділянках. Досліджено особливості європейських підходів щодо розвитку соціальної відповідальності. Встановлено взаємозв’язок між соціальною відповідальністю сільськогосподарських підприємств і відродженням сільських територій.
Знання та технології як суспільні блага
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Дубєй, Юлія Володимирівна
У статті розглянуто особливості знання та технологій як факторів сучасного економічного розвитку, а також проаналізовано їх сутнісні характеристики в контексті теорії суспільних благ. Доведено, що для знань і результатів фундаментальних наукових досліджень характерні властивості неконкурентності та неподільності у споживанні, оскільки їх споживання одним суб’єктом не зменшує можливостей споживання іншими. Обґрунтовано, що знання прикладного характеру та результати прикладних досліджень втрачають властивості суспільних благ через фіксацію прав на інтелектуальну власність. Проаналізовано рівень та обсяги витрат на наукові дослідження деяких країн світу. Зазначено, що постійне зниження частки витрат на виконання НДР у ВВП та суттєве зменшення фінансування фундаментальних наукових досліджень консервує науково-технологічне відставання України від провідних країн світу та унеможливлює швидке технологічне оновлення вітчизняної економіки. З’ясовано, що на першому етапі життєвого циклу технологій, зважаючи на наявність механізму патентування науково-технічних розробок і монопольні права власників нових технологій на їх виключне використання, економічні суб’єкти отримують інноваційну ренту. Однак монополія на нові технології не є абсолютною через загрозу витоку інформації в процесі взаємодії з потенційними покупцями та копіюванням або імітацією нових продуктів чи нових процесів на стадії їх практичного впровадження. Доведено, що на етапі прискореної дифузії таких технологій вони набувають характеристик змішаного суспільного блага.
Стратегічні засади інтеграції України в інноваційну систему ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Поляков, Максим Валерійович; Білозубенко, Володимир Станіславович
Специфіка сучасного етапу розвитку світового господарства виявляється у зростанні рівня інтернаціоналізації дослідницької та інноваційної діяльності, поглибленні міжнародного науково-технічного співробітництва і обміні. Особливо це проявилось у Європі, де сформовано цілісну інноваційну систему (ІС) Європейського Союзу (ЄС). Інтеграція в ІС ЄС має стратегічне значення для України, що вимагає відповідних науково-практичних і концептуальних засад. Мета роботи: представити стратегічні засади інтеграції України в інноваційну систему ЄС. Розглянуто особливості формування ІС ЄС, її межі й основні елементи (учасники; організації, що підтримують інновації; трансєвропейські «ланцюжки» генерації та перетворення знань; тощо). Обґрунтовано необхідність вибору конвергентного вектора розвитку національної інноваційної системи України і відповідні переваги цього шляху у сфері реформування науково-технічного сектора, підтримки досліджень та інноваційної діяльності. Роз’яснено концептуальні основи включення науково-технічного комплексу України в ІС ЄС. Визначено, що головним є розвиток науково-технічного співробітництва України і ЄС з дотриманням ряду принципів (урахування унікальності, переваг і недоліків ІС ЄС; використання європейської парадигми у підтримці інновацій; тощо). Визначено передумови інтеграції у ІС ЄС, зокрема, забезпечення високого рівня захисту прав та інтелектуальної власності. Важливою проблемою є вироблення механізму поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва України і ЄС, який має реалізувати спеціальні заходи державної підтримки. Головним принципом стимулювання співробітництва повинен стати принцип кумуляції, а також диференційований підхід. Обґрунтовано необхідність участі України у програмах ЄС та загальні передумови цього. Поглиблення науково-технічних зв'язків має забезпечуватись на основі нових інформаційних платформ. Для стимулювання міжнародного партнерства також доцільно створити різні інфраструктурні організації (центри трансферту технологій, експертизи проєктів; навчально-наукові центри).
Науково-методичні аспекти оцінки стійкого розвитку машинобудівних підприємств як інструмент корегування управлінської діяльності в стратегічному ракурсі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Секірож, Ярослав Васильович
У статті визначено, що машинобудівні підприємства мають домінантне значення для забезпечення стійкого розвитку машинобудівної галузі нашої країни, оскільки машинобудівна галузь є домінантною складовою господарського комплексу нашої країни. Стан і перспективи подальшої динаміки діяльності підприємств, що належать до галузі машинобудування, є актуальним напрямом дослідження в умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в нашій країні, оскільки новітній рівень функціонування машинобудівних підприємств перебуває у важкому фінансово-економічному стані. Зроблено висновок, що науково-методичний підхід до оцінки стійкого розвитку машинобудівних підприємств охоплює весь спектр фінансово-економічної інформації, що постійно змінюється, та потенційні можливості розвитку підприємства, оскільки сучасна ситуація, що характеризується стрімкими економічними змінами на машинобудівних підприємствах, вимагає нових методичних підходів до її вивчення. Запропонований науково-методичний підхід повинен стати тим інструментом у системі стратегічного управління підприємством, який би з урахуванням наявних цілей діяльності на основі аналізу фінансово-економічного стану та статистики стійкого розвитку підприємства дозволив своєчасно корегувати загальну управлінську діяльність підприємств, оскільки основною метою підходу є своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів стійкого розвитку підприємств від прогнозованих; визначення причин, що викликали визначені відхилення, розробка дій з відповідного корегування часткових напрямків фінансово-господарської діяльності з метою їх нормалізації та підвищення загального розвитку підприємств.
Формування стратегічного потенціалу безпеко-орієнтованого розвитку підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Шкребень, Роман Петрович; Харнам, Михайло Володимирович; Отенко, Ірина Павлівна
Розвиток інформаційної економіки, інтеграція України у світовий економічний простір, процеси глобалізації та викликане цим посилення конкуренції загострюють проблему якісного й ефективного управління бізнес-процесами промислових підприємств. Необхідність зростання масштабів високотехнологічного виробництва, розширення номенклатури інноваційних товарів, нових вимог до їх якості обумовлюють фокусування уваги підприємств на процесах формування їх стратегічного потенціалу – пізнання й пошуку нових стратегічних можливостей, реалізації організаційних форм і засобів, створення умов для сталого інноваційного, безпеко-орієнтованого розвитку вітчизняних підприємств. Формування стратегічного потенціалу як об’єкта управління розвитком починається на етапі виникнення намірів, вибору та визначення цілей. Стратегічним інструментарієм безпеко-орієнтованого розвитку підприємства виступають стратегії, механізми (координації, навчання, регулювання, збереження та захисту), організаційні способи, форми стратегічного управління економічною безпекою, а також методи вибору й узгодження адаптивних заходів, що відповідають орієнтирам розвитку підприємства. Розподіл стратегій з безпеки розвитку на види включає, перш за все, види пасивної та активної стратегічної поведінки підприємства на ринку. Стратегії пасивного виживання, які використовують наявні можливості та є типовим способом дій для підприємства у стабільному та передбачуваному середовищі; «пасивність» дій визначається тим, що підприємство не намагається впливати на зовнішнє середовище. Стратегії активного виживання направлені на активний пошук та ефективне використання можливостей підприємства й реалізуються за рахунок перебудови внутрішньої структури підприємства та використання складних стратегічних форм поведінки на ринку. Стратегії активного впливу на зовнішнє середовище реалізуються за рахунок активного пошуку та створення нових можливостей для інноваційного розвитку підприємства.
Метод теорії суспільних фінансів та його альтернативи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Дерлиця, Андрій Юрійович
У статті сформульовано трактування методу теорії суспільних фінансів як сукупності таких складових: вихідних положень і світоглядних орієнтирів; конкретних методів дослідження; способів перевірки отриманих результатів. Здійснено порівняльний аналіз вихідних припущень і світоглядних позицій західної теорії суспільних фінансів, сучасної вітчизняної та радянської теорії державних фінансів. Розкрито відмінність підходів цих теорій стосовно бачення: концептуально-філософської основи (матеріалізму / ідеалізму); традицій використання історичного методу; ролі базису та надбудови для фінансової науки; орієнтації на вартість / корисність при дослідженні природи фіскальних феноменів; відмінностей трактування базової одиниці аналізу (індивід, група, клас); використовуваної концепції держави (органічної / механістичної); пояснення характеру взаємодії між базовими одиницями аналізу; ставлення до позитивного / нормативного підходу. Вказано на методологічну орієнтацію західної фінансової думки на методологічний індивідуалізм, радянської теорії державних фінансів – на методологічний холізм і відсутність чіткої визначеності у цих питаннях сучасної фінансової науки в Україні. Зауважено негативну тенденцію оцінки фіскальних явищ в Україні із позиції державоцентризму та інтересів і потреб держави, що виникає саме на основі методологічних установок холізму і переважання органічного погляду на державу. Показано, що сучасна вітчизняна фінансова наука досі знаходиться на перехідному етапі. Внаслідок її світоглядних установок вона є теорією державних фінансів (фінансових ресурсів держави), тоді як західна наука є теорією суспільних фінансів (загальносуспільними, публічними коштами). У роботі окреслено орієнтири подальшої трансформації методологічних основ фінансової науки в Україні.
Цифрові інструменти інноваційного розвитку бізнес-організації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Шатілова, Олена Володимирівна; Шишук, Назарій Олегович
У статті розглянуто актуальні питання забезпечення інноваційного розвитку бізнес-організації в умовах цифрової трансформації. Метою статті є дослідження сутності та ролі цифрових інструментів в інноваційному розвитку бізнес-організації. На основі порівняльного аналізу наявних у сучасній економічній літературі підходів до розуміння сутності цифрової трансформації виділено основні сфери її впливу: цифрова трансформація суспільства, цифрова трансформація бізнес-середовища, цифрова трансформація працівників, цифрова трансформація операційної діяльності бізнес-організації. Проаналізовано зв'язок цифрової трансформації з інноваційним розвитком бізнес-організації. Встановлено, що, з одного боку, цифрова трансформація є передумовою інноваційного розвитку бізнес-організації, з іншого – інноваційна бізнес-організація може бути генератором і амбасадором популяризації цифрової трансформації. Визначено, що інноваційний розвиток бізнес-організації залежить від таких цифрових складових, як: цифровізація працівників, цифровізація бізнес-процесів, цифровізація управління. Подано характеристику таких цифрових інструментів інноваційного розвитку бізнес-організації, як: цифрове робоче місце, цифрові засоби комунікації, цифровий документообіг, цифрові інструменти накопичення та аналізу інформації. Встановлено, що основними факторами, що перешкоджають «цифровому добробуту» в бізнес-організаціях, є такі: необізнаність керівництва, надмірний консерватизм, надмірна бюрократизація, наявність «технологічної прірви» та брак ресурсів. Перспективними напрямками подальших досліджень у цій сфері є розробка нових цифрових інструментів, які б доповнювали перелік існуючих, а також удосконалення механізмів їх імплементації.
Напрями забезпечення сталого розвитку підприємств за рахунок підвищення ефективності використання кредитних ресурсів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Житар, Максим Олегович; Ярощук, Тетяна Юріївна
Метою статі є аналіз сучасного стану забезпечення сталого розвитку підприємства за рахунок підвищення ефективності використання кредитних ресурсів. Обґрунтовано взаємозв’язок сталого розвитку підприємства та його кредитоспроможності. Досліджено рівень глобального індексу конкурентоспроможності підприємств нашої країни у світовій економіці. Проведено аналіз сучасного стану промисловості за видами економічної діяльності, що дає змогу уявити загальну ситуацію, яка склалася в Україні. Проаналізовано особливості, що гальмують сталий розвиток підприємництва. Досліджено рейтинг найпопулярніших банків для бізнесу. Проаналізовано середні відсоткові ставки за кредитами для підприємців і сформовано головні переваги та недоліки оформлення кредитів бізнесменами. Досліджено, що головним фактором для отримання кредиту підприємцем є його фінансовий стан. Тому якщо бізнесмен чи підприємство мають можливість погашати кредит і відсотки за діючими зобов'язаннями без затримок і в повному обсязі, то це є сприятливим і важливим чинником для кредиторів. Виявлено, що кредитні ставки наразі для багатьох підприємств залишаються надто високими та дорогими інструментами залучення додаткових коштів для бізнесу, а причиною цьому є неповерненість кредитів у банки. Зроблено висновки, що однією з центральних проблем, які в цей час стоять перед Україною, є управління сталим розвитком підприємств, і одним з основних факторів цього управління є використання кредитних ресурсів банків. Визначено, що підприємства нашої країни мають всі шанси стати головним носієм технічного прогресу та джерелом зростання національної конкурентоспроможності, але для того, щоб вона почала наближатися до рівня розвитку провідних країн світу, потрібні вкладення значних грошових ресурсів. Доведено, що доцільно основну увагу зосередити на розробці та вдосконаленні стратегічних напрямків управління сталим розвитком, що стосуються залучення кредитних ресурсів, а саме впровадження процесу відбору і подальшої державної підтримки оптимальних інвестиційних проєктів, здатних підвищити рівень сталого розвитку підприємництва, та підвищення ефективності використання кредитних ресурсів для довгострокових проєктів підприємства.
Конфігурації взаємодії банків і страхових компаній для забезпечення їх сталого розвитку в умовах глобальних викликів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гребенікова, Олена Володимирівна; Татар, Марина Сергіївна; Коваль, Марина Іванівна
Метою статті є аналіз причин, принципів і конфігурацій взаємодії банків і страхових компаній для забезпечення їх сталого розвитку в умовах посилення глобальних викликів, розроблення практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку банкострахової взаємодії в Україні. Проаналізовано фактори, що стримують банкострахову взаємодію та фактори, що її стимулюють, серед яких виділено зростання потреб клієнтів у комплексному банкостраховому обслуговуванні, розуміння банками необхідності надання комплексного страхового захисту, розробка й активне впровадження нових банкострахових продуктів тощо. Досліджено передумови, принципи, форми та види взаємодії банків і страхових компаній, зокрема, взаємне вкладення в капітал, клієнтські відносини, партнерські відносин, інтеграція тощо, проаналізовано особливості взаємовідносин банків і страхових компаній на різних рівнях інтеграції; визначено напрями активізації та модернізації процесів взаємодії між банками та страховими компаніями в Україні в умовах посилення глобальних викликів. Аналіз діагностичних показників банків і страхових компаній показав, що на фінансові показники банків не сильно позначається наявність страхової компанії, а для страхових організацій наявність банків у складі фінансових конгломератів дозволяє збільшувати обсяг укладених страхових договорів й отримувати більший обсяг валових страхових премій. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є кореляційно-регресійний аналіз взаємозв’язку фінансових результатів діяльності банків залежно від наявності у складі фінансового конгломерату страхової компанії та взаємозв’язку фінансових результатів діяльності страховиків залежно від взаємодії з банківською установою, формування організаційного механізму взаємодії банків і страхових компаній, удосконалення системи державного нагляду за взаємовідносинами й співпрацею між зазначеними суб’єктами.
Зарубіжний досвід процесів реформування регіональних ринків електроенергетики
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Романюк, Роман В’ячеславович
Інноваційно-інвестиційний розвиток є важливим і необхідним складником формування конкурентного середовища, підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання та процесом лібералізації загалом. Досвід зарубіжних країн переконливо свідчить, що результативність процесів лібералізації за умов докорінної адаптації законодавчо-нормативного забезпечення, стабільності, надійності та безперебійності електропостачання за умов демонополізації енергетичної сфери орієнтується на синергетичний ефект, більший у рази. У статті досліджено особливості трансформаційних процесів електроенергетичних ринків провідних країн світу та Європи. Здійснено огляд критеріїв, які лягли в основу. Окреслено наслідки зазначеного реформування регіональних ринків енергетичного сектора шляхом інтеграції розвитку промислового сектора країни; наявність територіально-кліматичних умов, що веде до розуміння пошуку та імплементації саме тієї моделі, яка якнайбільше забезпечуватиме безперебійність і багатофункціональність національних і регіональних електроенергетичних ринків. Здійснено моніторинг етапів реформування. Імплементація нормативно-законодавчих засад була орієнтована в напрямі векторів своєї реалізації: розмежування певних видів своєї діяльності, пов’язаних з транспортуванням, виробництвом, купівлею та реалізацією електроенергії; уніфікація єдиного тарифу за використанням енергетичних ресурсів по всіх територіях ЄС. З’ясовано, що в процесі реформування електроенергетичних ринків немає універсального сценарію, котрий зміг би пришвидшити ці процеси, оскільки трансформація здійснюється виключно за особливих умов, притаманних виключно конкретній країні. Досвід приведених розвинутих країн показав неоднозначність наслідків реформування за умов застосування однакових моделей. Зазначено, що в процесі лібералізації енергоринків країни Європейського Союзу першочергово взяли за ціль імплементувати нормативно-правові документи та структурно розділили їх на весь період реформ на 3 стадії. Окреслено майбутній сценарій реформування електроенергетичного ринку України з урахуванням напрацювань і досвіду провідних країн з акцентуванням діяльності на такі сегменти, як: «ринок прямих двосторонніх договорів»; «ринок ф'ючерсних поставок», «балансуючий ринок», «супутній ринок». Здійснено моніторинг реформування галузі, структурне забезпечення. Систематизовано заходи, які слід здійснити для реформування електроенергетичного ринку за 4 групами: нормативно-правові, організаційно-структурні, фінансово-інвестиційні, технічно-інноваційні заходи.
Розвиток освітнього середовища інноваційно-активного університету: особливості та критерії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Полякова, Ганна Анатоліївна; Білоконенко, Ганна Володимирівна
Статтю посвячено питанням трансформації закладів вищої освіти, зміни їх місії та діяльності в умовах переходу до суспільства знань та становлення інноваційної економіки. Метою статті є визначення особливостей та критеріїв розвитку освітнього середовища університету в умовах переходу до інноваційної економіки. Актуальність дослідження пов’язана з еволюційною трансформацією сучасних університетів до університетів нового покоління. Така трансформація полягає у зміні їх моделей: від моделі академічного університету (Університет 1.0), місією якого є освіта (якісна підготовка кадрів), до інноваційно-активної моделі дослідницького університету (Університет 2.0), місією якого є освіта та дослідження (генерування знань і технологій); та до моделі підприємницького університету (Університет 3.0), місією якого є освіта, дослідження, підприємництво (комерціалізація генерування знань і технологій). Трансформація університету неможлива без розвитку його освітнього середовища. У результаті дослідження розкрито змістовні особливості розвитку освітнього середовища різних моделей університету нового типу (академічного, дослідницького та підприємницького університетів) за компонентами: ціннісно-орієнтаційним, суб’єктним, змістовно-методичним, інформаційним, організаційно-діяльнісним, просторово-предметним. Для визначення стану та цільового спрямування розвитку освітнього середовища університету запропоновано ключові критерії розвитку університету нового покоління та освітнього середовища академічного, дослідницького, підприємницького університетів. Ключові критерії розвитку університету нового типу та його освітнього середовища розроблено за складовими: місія університету нового покоління, якість цілей розвитку, якість процесів розвитку, якість умов розвитку та якість результатів. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є розробка інструментів діагностування і моделювання розвитку освітнього середовища закладу вищої освіти в умовах переходу до інноваційної економіки.
Світовий досвід державної підтримки в системі публічного управління розвитком територіальних громад
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ярошенко, Ігор Васильович; Семигуліна, Ірина Борисівна
Досягнення сталого розвитку країн світу на фоні подолання проблемності та відсталості територій, скорочення непропорційності соціально-економічних показників, створення умов для розвитку конкурентоздатного економічного середовища регіонів і досягнення високого рівня життя населення формують основні напрямки регіональної політики багатьох країн світу, зокрема країн Європейського Союзу. Детальне вивчення досвіду формування і реалізації регіональної політики, позитивних прикладів і тенденцій окремих країн світу і, зокрема, країн ЄС, що досягли економічного зростання територій та покращення добробуту жителів, є актуальними для розвитку сучасної України та її регіонів у період триваючих євроінтеграційних процесів, впровадження реформаторських суспільно-економічних змін і становлення власної національної регіональної політики. Аналіз нерівномірності розвитку територій, встановлення основних характерних рис асиметрії дозволяє не тільки визначити існуючий стан диспропорційності регіональних потенціалів розвитку, але й оцінити напрямки регіональної політики, що спрямовані на їх усунення. Євроінтеграційний напрямок розвитку України підтверджує актуальність комплексного вивчення досвіду регіональної політики країн світу та ЄС, особливо кращих практик країн Центральної та Східної Європи, які демонструють стабільні позитивні зміни в соціально-економічному розвитку, та доцільність його використання для формування та реалізації власної регіональної політики з урахуванням європейських принципів організації управління регіональним і місцевим розвитком і розбудови місцевого самоврядування.
Інклюзивний розвиток України як система
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Павлов, Олександр Іванович; Дідух, Сергій Мирославович
Мета статті полягає в удосконаленні наукового уявлення щодо сутності категоріального апарату інклюзивності та визначення інклюзивного розвитку України як певної системи у її просторовому вимірі, секторальному і галузевому зрізах, політичному, економічному, соціальному і духовному проявах. Визначено, що системний виклик, обумовлений світовою економічною кризою, посиленою епідемією коронавірусної інфекції, поставив в центр уваги світової спільноти проблему подолання бідності та соціально-економічної нерівності як на глобальному, так і на національному рівнях, що, своєю чергою, актуалізує питання переходу суспільства до засад інклюзивності. Обґрунтовано, що питання трансформації моделі розвитку суспільства набуло значущості на тлі суперечливого розвитку глобалізації, пов’язаного з посиленням розриву між країнами центру світ-системи та країнами, що перебувають на її периферії. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні етапів, напрямів створення передумов інклюзивності та в обґрунтуванні системного уявлення про інклюзивний розвиток України. Для розкриття сутності та структури інклюзивного розвитку України здійснено аналіз наукового дискурсу, пов’язаного з категоріальним апаратом дослідження. Було проведено аналітику інклюзивного розвитку на основі ідентифікації парних дихотомій, які розкривають сутність і спрямованість цього процесу. Представлено рейтинг України за індексом інклюзивного розвитку серед країни, що розвивається. Сформовано системне уявлення про інклюзивний розвиток України, складовими якого є інклюзія як суспільний феномен, власне інклюзивний розвиток як процес, його елементи (об’єкти) та результат. Виявлено проблеми, які мають свій прояв на національному рівні, у просторовому вимірі, секторальному та галузевому зрізах, в політичній, економічній, соціальній, духовній сферах суспільної життєдіяльності та є певними перепонами на шляху формування інклюзивного суспільства; розкрито перспективи суспільного розвитку на засадах інклюзивності. Перспективи подальших наукових розвідок перебувають у площині обґрунтування вітчизняної моделі інклюзивного розвитку, яка б враховувала специфіку та сучасний стан українського суспільства.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options