Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/899

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Other social sciences"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Основні напрями політики сприяння зайнятості населення в умовах цифровізації економіки
    (Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бервено, Оксана Володимирівна; Юрченко, Ліна Сергіївна
    Соціально-трудова сфера в умовах цифрової трансформації потребує особливої турботи держави й теоретичного осмислення можливостей державного регулювання зайнятості. Метою статті є системний аналіз можливостей, особливостей та напрямів впливу держави на стан сфери зайнятості в умовах цифровізації економіки. Технологічні зміни формують нові виклики в галузі соціально-трудових відносин, відносин з приводу формування і використання людських ресурсів, залучення людей в економічну діяльність. Це зміни, які породжують невизначеність і ризики як у системі зайнятості та самореалізації трудового потенціалу людини, так і в системі одержуваних доходів. Цифрові технології створили абсолютно специфічний процес праці, внесли свої зміни у всі його елементи: предмет праці, засоби праці, технологію, організацію та результат праці. Вплив цифрових технологій на зміни ринку праці має декілька важливих напрямів: активізація міграційних процесів, міжпрофесійної та внутрішньофірмової мобільності; розвиток адаптивних навичок сучасних працівників, здатності до навчання впродовж життя; зростання конкурентних переваг освічених, професійних, креативних кадрів; розвиток гнучких форм зайнятості. Суперечливі процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин висувають особливі вимоги до соціально-економічної політики сприяння зайнятості. Сучасна політика зайнятості населення має тісні компліментарні зв’язки з політикою людського розвитку. Її важливим напрямом є створення ефективної системи перекваліфікації, отримання нових професійних компетенцій, що передбачає тісну співпрацю з освітньою сферою. Значну актуальність для української економіки мають механізми детінізації прихованого безробіття, викоренення неформальної зайнятості, особливо її прекарізованих форм. Актуальним аспектом розширення можливостей зайнятості населення є сприяння розвитку дистанційних форм зайнятості з їх послідовним інституційним оформленням.
  • Thumbnail Image
    Item
    Проблеми трансформації соціальної політики як основи соціальної безпеки держави
    (Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Михайленко, Дар’я Геннадіївна; Грипіч, Олена Володимірівна
    Одним із важливих завдань соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки та розвитку держави. Захищеність особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз забезпечується соціальною безпекою. Соціальний розвиток знаходить своє відображення в ефективній реалізації соціальних програм для підвищення суспільного добробуту та добробуту громадян. Метою статті є обґрунтування підходів до визначення соціальної політики як основи формування соціальної безпеки держави. Розглянуто правові документи, які регулюють питання формування безпеки в соціальній сфері. Визначено складові соціальної безпеки. Запропоновано підходи до визначення соціальної політики держави в контексті формування соціальної безпеки. Проаналізовано типи та моделі ведення соціальних політик з позиції формування соціальної безпеки держави. Соціальна політика України потребує трансформації, оскільки характеризується невисокою економічною ефективністю. Це призводить до її нездатності забезпечити високий рівень добробуту всіх своїх громадян. Для вітчизняної соціальної політики характерний низький рівень забезпеченості та обмеження соціальних благ для пересічних громадян, проте для еліти існує система соціальних пільг і привілеїв. Все це погрожує соціальній безпеці держави. Ідеологія вітчизняної соціальної політики формує у громадян високу залежність від держави, не сприяє ініціативам громадян. Проте формування соціальної безпеки неможливе без поліпшення якості життя громадян і суспільного добробуту та без реформування та розвитку соціальної сфери, а це залежить від досягнення соціального консенсусу між різноспрямованими групами політико-економічних інтересів і державою.