Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 4 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography"
Now showing 1 - 11 of 11
Results Per Page
Sort Options
Item Знання та технології як суспільні блага(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Дубєй, Юлія ВолодимирівнаУ статті розглянуто особливості знання та технологій як факторів сучасного економічного розвитку, а також проаналізовано їх сутнісні характеристики в контексті теорії суспільних благ. Доведено, що для знань і результатів фундаментальних наукових досліджень характерні властивості неконкурентності та неподільності у споживанні, оскільки їх споживання одним суб’єктом не зменшує можливостей споживання іншими. Обґрунтовано, що знання прикладного характеру та результати прикладних досліджень втрачають властивості суспільних благ через фіксацію прав на інтелектуальну власність. Проаналізовано рівень та обсяги витрат на наукові дослідження деяких країн світу. Зазначено, що постійне зниження частки витрат на виконання НДР у ВВП та суттєве зменшення фінансування фундаментальних наукових досліджень консервує науково-технологічне відставання України від провідних країн світу та унеможливлює швидке технологічне оновлення вітчизняної економіки. З’ясовано, що на першому етапі життєвого циклу технологій, зважаючи на наявність механізму патентування науково-технічних розробок і монопольні права власників нових технологій на їх виключне використання, економічні суб’єкти отримують інноваційну ренту. Однак монополія на нові технології не є абсолютною через загрозу витоку інформації в процесі взаємодії з потенційними покупцями та копіюванням або імітацією нових продуктів чи нових процесів на стадії їх практичного впровадження. Доведено, що на етапі прискореної дифузії таких технологій вони набувають характеристик змішаного суспільного блага.Item Моделі управління процесами взаємодії стейкхолдерів ТНК сектора туризму та гостинності(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Писаревський, Ілля Матвійович; Крайнюк, Людмила Миколаївна; Полчанінова, Ірина Леонідівна; Поколодна, Марія МиколаївнаУ статті зосереджено увагу на взаємозв'язках управління транснаціональних корпорацій сектора туризму та гостинності, справедливому балансі інтересів і комунікаціях із зацікавленими сторонами. Мета дослідження: аналіз, узагальнення і систематизація різних моделей управління взаємодіями стейкхолдерів ТНК сектора туризму та гостинності на основі поділу між ними функцій управління і контролю. Предметом дослідження є організаційно-економічні відносини, що виникають у процесі управління відносинами менеджменту транснаціональних структур сектора туризму та гостинності з усіма зацікавленими сторонами. При розробці проблеми використовувалися різні методологічні підходи, в тому числі системний підхід, методи логічного і порівняльного аналізу, а також теоретичні підходи до управління і моделювання соціальних систем і організаційних структур. У результаті проведеного дослідження встановлено, що моделі управління взаємодіями стейкхолдерів ТНК сектора туризму та гостинності еволюціонували, з позиції виняткової уваги до інвесторів і пов'язаних економічних очікувань, до визнання орієнтації, спрямованої на підвищення цінності всіх зацікавлених сторін і прийняття на себе глобальної відповідальності (правової, економічної, соціальної та екологічної). Матеріали дослідження та його практичні висновки можуть знайти застосування: у практичній діяльності органів влади на макро- і мезорівнях при розробці варіантів управління взаємодією стейкхолдерів транснаціональних структур у процесі регулювання прямих інвестицій, програмно-прогнозних і проєктних розробок, стратегій розвитку макро- та мезоекономічних суб'єктів сектору туризму та гостинності; у практиці діяльності міжнародних туроператорів, готельно-ресторанних ланцюгів і мереж, зацікавлених у підвищенні ефективності функціонування.Item Партисипативне управління локальною безпекою територіальних громад: досвід і практика ЄС(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Данкевич, Віталій Євгенович; Прокопчук, Оксана Андріївна; Усюк, Тетяна ВікторівнаМетою статті є дослідження результатів і перспектив подальшого впровадження європейської партисипативної моделі управління локальною безпекою територіальних громад в умовах проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. За результатами дослідження доведено доцільність імплементації європейської партисипативної моделі управління об’єднаними територіальними громадами як засобу формування їх локальної безпеки, активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку. В авторському баченні під локальною безпекою територіальної громади слід розуміти такий стан, за якого забезпечуються захист життєво важливих інтересів населення, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до сталого та прогресивного функціонування. В умовах децентралізації визначальним чинником її формування є ендогенний потенціал громади, що аргументовано доводить доцільність застосування партисипативного підходу як інструменту активізації та акумулювання внутрішніх можливостей розвитку. Окремі інструменти партисипативного управління вже успішно використовуються на локальному рівні та підтверджують ефективність. Проведений аналіз ОТГ Житомирської області за обсягом доходів загального фонду на 1 мешканця у 2019 р. дозволив виокремити 3 групи ОТГ відповідно до їх доходів. Аргументовано, що подальше активне застосування європейського досвіду партисипації (онлайн-анкетування та обговорення ініціатив, реалізація комплексних програм висвітлення діяльності громад тощо) сприятиме підвищенню локальної безпеки громад. Наукові результати становлять методологічну основу для обґрунтування пропозицій щодо підвищення локальної безпеки ОТГ шляхом активізації процесу імплементації європейського досвіду партисипативного управління.Item Політика України в розбудові вітчизняного інвестиційного клімату(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Кубах, Тетяна Григорівна; Журавка, Олена СергіївнаМета статті полягає у дослідженні основних тенденцій, які відбуваються в інвестиційному кліматі України, вивченні основних факторів, які мають як позитивний, так і негативний вплив на конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість вітчизняної економіки. У результаті аналізу було проведено оцінку позиції України в міжнародних рейтингах з інвестиційної привабливості, з’ясовано основні напрямки вкладання капіталу та визначено країн-інвесторів. Зазначено пріоритетні державні проєкти, які покликані збільшити обсяги якісного інвестиційного ресурсу. Водночас виявлено суттєві проблеми, що потребують негайного вирішення з метою унеможливлення гальмування побудови привабливого інвестиційного клімату для іноземного та вітчизняного капіталу. Систематизація ряду чинників дозволила наголосити на необхідності залучення в економіку держави не тільки фінансових ресурсів з інших країн, а й активізацію політики держави, яка б сприяла вкладанню українських коштів через систему стимулів і побудові правової держави. Інвестиціям у розвитку економіки країни належить одне з центральних місць, без них неможливе впровадження ні новітніх технологій, ні раціоналізаторських пропозицій, ні суттєвого зростання виробничого потенціалу суб’єкта господарювання, ні вирішення ряду соціальних проблем. Водночас активізація інвестиційної діяльності неможлива без сприяння нагромадженню внутрішнього фінансового ресурсу через систему, яка б стимулювала населення України до заощадження, а через інституційних інвесторів – до переливу капіталу до реального сектора економіки. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є визначення ступеня залучення держави у розбудову конкурентоспроможної економіки, а також усунення тих дисбалансів та екзогенних і ендогенних чинників, які мають дестимулюючий вплив на інвестиційний процес в Україні.Item Проблеми удосконалення науково-методичного забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бєлікова, Надія Володимирівна; Беккер, Марк Львович; Крячко, Євген МиколайовичАктуальність статті підтверджується необхідністю розвитку науково-методичного забезпечення для визначення системи цілей розвитку регіону, що є одним із пріоритетів як для наукової спільноти, так і для органів державної влади. Зокрема, подальшого розвитку й удосконалення потребує наукове забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону на основі використання традиційних і нетрадиційних методів системного аналізу. Метою статті є обґрунтування рекомендацій щодо удосконалення науково-методичного забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону шляхом використання інструментів нечіткого когнітивного моделювання. Доведено, що комплексна оцінка регіональних соціально-економічних систем неможлива без застосування системного підходу, що дозволяє зв’язати в одне ціле велику кількість процесів, що відбуваються в економічній, соціальній та екологічній системах регіону.Такі дослідження успішно реалізуються на основі когнітивного підходу до вивчення складних систем різної природи. Розглянуто особливості побудови нечітких когнітивних картякінструменту відображення реальних динамічних систем у формі, яка відповідає людському сприйняттю таких процесів. Запропоновано логічну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного розвитку регіону, що складається з п’яти взаємопов’язаних етапів і передбачає побудову нечіткої когнітивної моделі соціально-економічного розвитку регіонів України. Обґрунтовано системні показники нечіткої когнітивної моделі соціально-економічного розвитку регіонів України та здійснено аналіз їх впливу на розвиток регіонів України.Item Підходи до впровадження стратегічного планування на торговельних підприємствах(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гринько, Тетяна Валеріївна; Андросова, Ірина ОлександрівнаУ цій статті досліджено сучасний стан і зміни, що відбулись на торговельних підприємствах України. Обґрунтовано принципи та методичні підходи до впровадження системи стратегічного планування на підприємствах, що функціонують в умовах розвинених ринкових стосунків і мінливого середовища, виявлення найбільш дієвих в сучасній економічній системі інструментів планування господарської діяльності. Виявлено фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на діяльність підприємств. Сьогодні торговельна галузь переживає значні зміни у зв’язку з упровадженням обмежень через пандемію. Показники товарообороту оптових і роздрібних підприємств України за 2018–2020 рр. показують, що оптова торгівля скоротилась у багатьох напрямах продажів. Зростання оптової торгівлі відбулося лише у таких категоріях: торгівля харчовими продуктами, напоями і тютюновими виробами (+9,75 %), торгівля товарами господарського призначення (+6,57 %) та неспеціалізована оптова торгівля (+0,73 %), інші направлення були вимушені скоротити свій оборот через зменшення попиту під час обмеження через пандемію. Своєю чергою, роздрібна торгівля збільшила свої показники та принесла підприємствам дохід, лише Закарпатська обл. (-9,49 %) скоротила показники порівняно з аналогічним періодом 2019 року. Проаналізовано діяльність підприємств торговельної галузі й обґрунтовано підходи до впровадження стратегічного планування на підприємствах у сучасній українській економіці. Визначено фактори зовнішнього та внутрішнього середовища для галузі торгівлі та надано рекомендації щодо впроваджуваних змін. Для вирішення цих проблем необхідно розробити комплекс заходів стратегічного планування для покращення стану торговельної галузі Україні. Одним із перших кроків має бути зміна стратегії розвитку підприємств оптової та роздрібної торгівлі, що буде забезпечувати підтримання діяльності підприємства та його розвиток. Зважаючи на нестійкий стан в економіці та політиці країни, слід розробити альтернативні варіанти розвитку підприємств, враховуючи можливі зміни.Item Розвиток туристичної сфери регіону на засадах формування територіально-виробничих інтеграційних структур(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Любаров, Юрій ЙосиповичДо основних напрямків підвищення конкурентоспроможності регіону, зниження впливу негативних факторів, забезпечення диверсифікації регіонального туристичного продукту належить інтеграційний механізм розвитку туристичної індустрії. Територіально-виробнича туристична інтеграційна структура є регіональним або міжрегіональним об’єднанням, що створюється із метою поєднання потенціалу туристичної та обслуговуючої інфраструктури, туристично-рекреаційних ресурсів, туристичних товарів і послуг, людського потенціалу галузі для створення єдиного територіального туристичного простору, спроможного пропонувати конкурентоспроможний товар на регіональному, національному та світовому туристичному ринках. Особливості Миколаївської області зумовлюють можливість формування в регіоні специфічних кластерних утворень у туристичній сфері. З соціально-економічної точки зору туристично-рекреаційні кластери формують передумови для регіонального розвитку. Отже, формування туристично-рекреаційного кластера фактично визначає ринкове позиціонування регіону й багато в чому впливає на його імідж. Суб’єктами-учасниками туристично-рекреаційного кластера, окрім безпосередньо підприємств й організацій туристичної індустрії, що виробляють і реалізують туристичні продукти й послуги, є органи влади регіону (в особі їх представників або спеціально створених регулюючих та/чи наглядових структур), наукові й освітні установи, об'єднання підприємців тощо. Туристично-рекреаційний кластер може бути сформований на різному галузево-територіальному рівні – на локальному, регіональному, міжрегіональному. Розвиток туристично-рекреаційного кластера на території регіону включає кілька послідових стадій: ініціація його створення з боку органів влади («зверху»), бізнесу («знизу»), суспільства; створення керуючої компанії; розробка стратегічного плану розвитку кластера та його узгодження із стратегією розвитку території регіону; поточне управління діяльністю підприємств кластера; подальший розвиток на засадах самоорганізації. Така модель формування туристично-рекреаційного кластера дає можливість врахувати інтереси всіх його учасників та створити передумови для сталого розвитку туристичної території.Item Розробка концепції стратегії розвитку соціального туризму в Україні: європейський досвід та національні реалії(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Оболенцева, Лариса ВолодимирівнаМетою статті є розробка концепції стратегії розвитку соціального туризму в Україні, беручи до уваги європейський досвід і зважаючи на національні реалії. У статті обґрунтовано, що головною функцією соціального туризму є створення та забезпечення відповідних умов, які дають змогу брати участь у туристичному процесі, тобто забезпечують доступ людей до повноцінного відпочинку, відповідно, і до ефективного відновлення фізичних, емоційних і духовних сил людини. У дослідженні представлено узагальнену структуру системи організації соціального туризму в Європі, де наведено фактори попиту і пропозиції, а також їхні ключові елементи. На основі закордонного досвіду в роботі виділено такі три основні системи надання послуг соціального туризму, як: спеціалізовані місця розміщення; відпускні чеки; благодійні пожертви. У статті запропоновано концепцію стратегії розвитку соціального туризму в Україні, яка передбачає проведення низки заходів для становлення соціального туризму в Україні. Щоб визначити, які саме заходи необхідні, потрібно скористатися даними SWOT-аналізу та його результатами. Виявлено, що ці заходи поєднують декілька груп, таких як: організаційні заходи; заходи, пов’язані з роботою учасників соціального туризму; конкретні кроки з реалізації соціального туризму. Зроблено висновок, що соціальний туризм можна вважати підґрунтям розвитку внутрішнього туризму в країні. Адже інтенсивні темпи розвитку внутрішніх туристичних потоків дозволять забезпечити новий якісний рівень розвитку національної туристичної індустрії, що, своєю чергою, сприятиме орієнтації сфери туризму на туристів, як внутрішніх, так і зовнішніх.Item Світовий досвід державної підтримки в системі публічного управління розвитком територіальних громад(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ярошенко, Ігор Васильович; Семигуліна, Ірина БорисівнаДосягнення сталого розвитку країн світу на фоні подолання проблемності та відсталості територій, скорочення непропорційності соціально-економічних показників, створення умов для розвитку конкурентоздатного економічного середовища регіонів і досягнення високого рівня життя населення формують основні напрямки регіональної політики багатьох країн світу, зокрема країн Європейського Союзу. Детальне вивчення досвіду формування і реалізації регіональної політики, позитивних прикладів і тенденцій окремих країн світу і, зокрема, країн ЄС, що досягли економічного зростання територій та покращення добробуту жителів, є актуальними для розвитку сучасної України та її регіонів у період триваючих євроінтеграційних процесів, впровадження реформаторських суспільно-економічних змін і становлення власної національної регіональної політики. Аналіз нерівномірності розвитку територій, встановлення основних характерних рис асиметрії дозволяє не тільки визначити існуючий стан диспропорційності регіональних потенціалів розвитку, але й оцінити напрямки регіональної політики, що спрямовані на їх усунення. Євроінтеграційний напрямок розвитку України підтверджує актуальність комплексного вивчення досвіду регіональної політики країн світу та ЄС, особливо кращих практик країн Центральної та Східної Європи, які демонструють стабільні позитивні зміни в соціально-економічному розвитку, та доцільність його використання для формування та реалізації власної регіональної політики з урахуванням європейських принципів організації управління регіональним і місцевим розвитком і розбудови місцевого самоврядування.Item Стратегічні засади інтеграції України в інноваційну систему ЄС(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Поляков, Максим Валерійович; Білозубенко, Володимир СтаніславовичСпецифіка сучасного етапу розвитку світового господарства виявляється у зростанні рівня інтернаціоналізації дослідницької та інноваційної діяльності, поглибленні міжнародного науково-технічного співробітництва і обміні. Особливо це проявилось у Європі, де сформовано цілісну інноваційну систему (ІС) Європейського Союзу (ЄС). Інтеграція в ІС ЄС має стратегічне значення для України, що вимагає відповідних науково-практичних і концептуальних засад. Мета роботи: представити стратегічні засади інтеграції України в інноваційну систему ЄС. Розглянуто особливості формування ІС ЄС, її межі й основні елементи (учасники; організації, що підтримують інновації; трансєвропейські «ланцюжки» генерації та перетворення знань; тощо). Обґрунтовано необхідність вибору конвергентного вектора розвитку національної інноваційної системи України і відповідні переваги цього шляху у сфері реформування науково-технічного сектора, підтримки досліджень та інноваційної діяльності. Роз’яснено концептуальні основи включення науково-технічного комплексу України в ІС ЄС. Визначено, що головним є розвиток науково-технічного співробітництва України і ЄС з дотриманням ряду принципів (урахування унікальності, переваг і недоліків ІС ЄС; використання європейської парадигми у підтримці інновацій; тощо). Визначено передумови інтеграції у ІС ЄС, зокрема, забезпечення високого рівня захисту прав та інтелектуальної власності. Важливою проблемою є вироблення механізму поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва України і ЄС, який має реалізувати спеціальні заходи державної підтримки. Головним принципом стимулювання співробітництва повинен стати принцип кумуляції, а також диференційований підхід. Обґрунтовано необхідність участі України у програмах ЄС та загальні передумови цього. Поглиблення науково-технічних зв'язків має забезпечуватись на основі нових інформаційних платформ. Для стимулювання міжнародного партнерства також доцільно створити різні інфраструктурні організації (центри трансферту технологій, експертизи проєктів; навчально-наукові центри).Item Інклюзивний розвиток України як система(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Павлов, Олександр Іванович; Дідух, Сергій МирославовичМета статті полягає в удосконаленні наукового уявлення щодо сутності категоріального апарату інклюзивності та визначення інклюзивного розвитку України як певної системи у її просторовому вимірі, секторальному і галузевому зрізах, політичному, економічному, соціальному і духовному проявах. Визначено, що системний виклик, обумовлений світовою економічною кризою, посиленою епідемією коронавірусної інфекції, поставив в центр уваги світової спільноти проблему подолання бідності та соціально-економічної нерівності як на глобальному, так і на національному рівнях, що, своєю чергою, актуалізує питання переходу суспільства до засад інклюзивності. Обґрунтовано, що питання трансформації моделі розвитку суспільства набуло значущості на тлі суперечливого розвитку глобалізації, пов’язаного з посиленням розриву між країнами центру світ-системи та країнами, що перебувають на її периферії. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні етапів, напрямів створення передумов інклюзивності та в обґрунтуванні системного уявлення про інклюзивний розвиток України. Для розкриття сутності та структури інклюзивного розвитку України здійснено аналіз наукового дискурсу, пов’язаного з категоріальним апаратом дослідження. Було проведено аналітику інклюзивного розвитку на основі ідентифікації парних дихотомій, які розкривають сутність і спрямованість цього процесу. Представлено рейтинг України за індексом інклюзивного розвитку серед країни, що розвивається. Сформовано системне уявлення про інклюзивний розвиток України, складовими якого є інклюзія як суспільний феномен, власне інклюзивний розвиток як процес, його елементи (об’єкти) та результат. Виявлено проблеми, які мають свій прояв на національному рівні, у просторовому вимірі, секторальному та галузевому зрізах, в політичній, економічній, соціальній, духовній сферах суспільної життєдіяльності та є певними перепонами на шляху формування інклюзивного суспільства; розкрито перспективи суспільного розвитку на засадах інклюзивності. Перспективи подальших наукових розвідок перебувають у площині обґрунтування вітчизняної моделі інклюзивного розвитку, яка б враховувала специфіку та сучасний стан українського суспільства.