Звичай як джерело римського права та його вплив на національну та міжнародно-правову систему

Simple item page
dc.contributor.authorБаронін, Д. Б.
dc.contributor.authorКузнецова, Людмила Валеріївна
dc.contributor.authorТептюк, Л. М.
dc.date.accessioned2026-05-26T12:23:41Z
dc.date.available2026-05-26T12:23:41Z
dc.date.issued2024
dc.description.abstractВ умовах сучасної євроінтеграції та глобалізації перед правниками постала нагальна потреба шукати найбільш загальні та універсальні визначення базових правових понять та категорій, щоб виробити єдині підходи до їх розуміння та застосування. Правова реальність формується із багатьох різноманітних правових явищ, які мають певні форми виразу та джерела походження. Саме тому особливе значення для юридичної науки має розробка проблеми визначення джерел права. В статті досліджено місце та значення звичаю як джерела права. Звичаєве право автори визначають як природне право народу у розумінні його стихійного походження із первинних психічних властивостей народу. Автори окреслюють, що римська концепція права створена під впливом філософсько-релігійних ідей, ідеологічних та виховних принципів, які формували соціальний образ громадянина, якому належало виконувати свою суспільну місію та покладені на нього обов’язки. У період активного розвитку суспільства звичай дедалі частіше виконує важливу регулятивну функцію у сфері договірного права, адже впорядкувати всі договірні відносини виключно нормативно-правовими актами неможливо, і в принципі недоцільно. Автори зазначають, що звичай виникає не створючи безпосередньо норм права, а лише надає їм чинності. Звичай тривалий час залишається панівною формою права. Епоха панування звичаєвого права тривала і після того, як з’явилися перші пам’ятки писаного права. Звичаєве право є і сукупністю звичаєво-правових норм, і елементом правової системи, і регулятором суспільних відносин, та вистуває складовою культури народу. Звичаї не втрачають свого значення, вони продовжують діяти і значною мірою застосовуються для регулювання цивільних договірних відносин. На сучасному етапі розвитку правового регулювання цивільних договірних відносин відбувається звуження сфери дії звичаєвого права на користь закону та договору. Одним із основних джерел міжнародного права є міжнародно-правовий звичай. Його значення для регулювання міжнародно-правових відносин не знижувалося протягом всього часу їх існування.
dc.identifier.citationБаронін Д.Б., Кузнецова Л.В., Тептюк Л.М. Звичай як джерело римського права та його вплив на національну та міжнародно-правову систему. Юридичний електронний науковий журнал. 2024. № 11. С. 28-30. DOI https://doi.org/10.32782/2524-0374/2024-11/3
dc.identifier.urihttps://lsej.org.ua/11_2024/5.pdf
dc.identifier.urihttps://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/2170
dc.publisherЗапорізький національний університет
dc.subjectLAW/JURISPRUDENCE
dc.subjectLAW/JURISPRUDENCE::Other law
dc.subjectLAW/JURISPRUDENCE::Other law::European law
dc.subjectLAW/JURISPRUDENCE::Other law::International law
dc.subjectLAW/JURISPRUDENCE::Other law::International private law and international procedural law
dc.titleЗвичай як джерело римського права та його вплив на національну та міжнародно-правову систему
dc.title.alternativeCustom as a source of roman law and its influence on the national and international legal system
dc.typeArticle
Files
Original bundle
Now showing 1 - 1 of 1
Thumbnail Image
Name:
Custom as a source of roman law and its influence on the national and international legal system.pdf
Size:
363.58 KB
Format:
Adobe Portable Document Format
Download
License bundle
Now showing 1 - 1 of 1
No Thumbnail Available
Name:
license.txt
Size:
1.71 KB
Format:
Item-specific license agreed to upon submission
Description:
Download
Collections
Культура, мистецтво та гуманітарні науки