Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1810

Browse

Now showing 1 - 20 of 46

Розв’язання економетричних задач із застосуванням моделей генеративного штучного інтелекту: порівняльний аналіз ChatGPT та Gemini
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сосновська, Євгенія Романівна; Скіцько, Володимир Іванович
У статті здійснено комплексне дослідження та порівняльний аналіз компетентності сучасних моделей генеративного штучного інтелекту у контексті їх застосування для вирішення прикладних задач економетричного моделювання. Об’єктом дослідження обрано моделі різних архітектурних типів: «просунуті» версії з розширеними можливостями міркування – Google Gemini 2.5 Pro та ChatGPT-5 Thinking + Study, а також їхні оптимізовані «легкі» версії – Google Gemini 2.5 Flash та базова модель ChatGPT-5. Емпіричну базу дослідження сформовано на основі реальних даних ринку житлової нерухомості України, зокрема репрезентативної вибірки зі 100 об’єктів, що включає як кількісні, так і якісні змінні. Методологія експерименту передбачала послідовне виконання повного циклу економетричного дослідження: попередню обробку даних, розвідувальний аналіз та візуалізацію, побудову багатофакторної лінійної регресійної моделі, діагностику мультиколінеарності та гетероскедастичності, розрахунок показників еластичності для економічної інтерпретації, а також перевірку прогнозних властивостей моделі на тестовій вибірці. Верифікація отриманих за допомогою моделей генеративного штучного інтелекту результатів здійснювалася шляхом зіставлення з еталонними розрахунками, виконаними вручну в середовищі MS Excel. Результати проведеного експерименту виявили суттєву відмінність в результатах роботи досліджуваних моделей. Встановлено, що моделі класу Pro/Thinking (Gemini 2.5 Pro, ChatGPT-5 Thinking) демонструють абсолютну математичну точність, коректно розраховуючи коефіцієнти регресії, коефіцієнт детермінації, F-критерій та показники середньої й граничної ефективності. Натомість базові та «легкі» версії моделей (Gemini 2.5 Flash, ChatGPT-5) виявили схильність до критичних помилок, зокрема галюцинацій у вигляді генерації фіктивних даних, втрати контексту при обробці великих датасетів та нездатності до самостійної валідації вхідної інформації. Також виявлено спільну слабкість усіх протестованих моделей у задачах якісної класифікації типів гетероскедастичності та схильність ігнорувати макропоказники на користь мікроаналізу окремих змінних. На підставі отриманих даних зроблено висновок про те, що на сучасному етапі розвитку генеративний штучний інтелект не може повністю замінити людину, однак «просунуті» моделі можуть ефективно використовуватися як допоміжний інструмент для автоматизації рутинних операцій, написання коду та первинної обробки даних за умови обов’язкової верифікації результатів фахівцем.
Complex Dynamics of Innovation Diffusion
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Малярець, Людмила Михайлівна; Воронін, Анатолій Віталійович; Лебедєва, Ірина Леонідівна; Лебедєв, Степан Сергович
Для пошуку інноваційних шляхів сталого зростання у тренді глобального економічного зростання необхідно мати формалізовані підходи у межах синергетичної парадигми – теорії самоорганізації у відкритих нерівноважних системах. У якості одного з найважливіших таких напрямків можна виділити концепцію дифузії інновацій. У даному дослідженні було розглянуто класичну логістичну модель розповсюдження інноваційного продукту. Розбудова математичної моделі було реалізовано на основі динамічного балансу «попит – пропозиція» на ринку інновацій як у дискретному, так і у неперервному часі. При цьому було враховано наявність лінійної залежності попиту від загального обсягу інноваційної продукції, а з боку пропозиції – розглянуто можливість існування технологічних обмежень виробництва. що відображається у формі квадратичної залежності функції пропозиції від кількості інноваційної продукції. При побудові дискретної динамічної моделі було виконано перетворення базового балансового співвідношення до вигляду класичного логістичного рівняння з відомими властивостями, ретельний аналіз наведено в роботі. Теоретичні результати було підтверджено завдяки проведенню відповідних числових розрахунків та імітаційного моделювання, завдяки чому проілюстровано такі важливі динамічні режими як граничні цикли з подвоєнням періодів, нерегулярна хаотична поведінка та інші. У неперервному часі побудовано математичну модель дифузії інновацій з урахуванням запізнення (розподіленого часового лагу), що розглядається як динамічний процес другого порядку. Модель приведено до вигляду системи двох диференціальних рівнянь, в якій може існувати граничні цикли з різним характером стійкості. Обидві математичні моделі – дискретна і неперервна – мають ті ж самі рівноважні стани (нерухомі точки), а динаміка поведінки в околі цих точок суттєво залежить від початкових умов.
Оптимізаційні задачі управління процесами формування рівноважної ціни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Діленко, Віктор Олексійович; Науменко, Павло Олександрович
Статтю присвячено розвитку підходу до дослідження процесів встановлення рівноважної ціни в моделі ринкової рівноваги Еванса, згідно з яким основні учасники ринкової взаємодії, а саме споживач, виробник та аукціоніст, розглядаються як активні економічні агенти, які можуть переслідувати власні інтереси, формулювати та розв’язувати відповідні економічні задачі при встановленні ринкової ціни. При цьому вважається, що головною дійовою особою в процесі формування рівноважної ціни у моделі є аукціоніст (логіст), який і забезпечує аналіз та вирішення вказаних задач за рахунок вибору необхідної функції аукціоніста та значень її параметрів. У роботі наведено та проаналізовано різні економіко-математичні критерії управління процесами формування рівноважної ціни (величина потенційного сумарного попиту за деякий період, мінімізації часу досягнення певної кінцевої ціни, максимум ефективності реалізації процесів управління ціною тощо) та визначено можливості їх використання у відповідних оптимізаційних моделях. Сформульовано ряд оптимізаційних постановок задач управління динамікою ціни, які відповідають різним критеріям та економічному змісту. Як керуючі параметри розглядаються термін управління та величина, що відображає силу впливу аукціоніста на формування ринкової ціни. На умовних даних виконано розрахунки, які продемонстрували можливості використання побудованих моделей для дослідження впливу різних факторів на процеси оптимального керування встановленням ціни. Таким чином, проведені дослідження дозволяють розширити спектр напрямів і завдань дослідження процесів формування ринкової ціни та пропонують деякі елементи економіко-математичного інструментарію їх аналізу – сформульовані оптимізаційні моделі. Подальший розвиток цієї тематики може бути пов'язаний з удосконаленням різних аспектів (формальних і змістовних) математичних моделей цільового впливу на особливості динаміки ціни, їх системною побудовою та економіко-математичним аналізом.
Виклики соціальної адаптації ветеранів до цивільних трудових колективів: інструменти впливу громадських організацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Столярук, Христина Сергіївна; Рупак, Аліна Антонівна; Доманова, Андріана Андріївна
Стаття розглядає нагальну проблему соціальної адаптації ветеранів війни в Україні, включно з особами з інвалідністю, отриманими під час бойових дій, до цивільних трудових колективів на тлі повномасштабного російського вторгнення. Проаналізовано виклики професійної реінтеграції, пов’язані з психологічними бар’єрами, упередженнями, побоюваннями роботодавців та культурною прірвою між військовим і цивільним середовищами. За мету цього дослідження було поставлено: обґрунтувати особливості адаптації в трудовому середовищі, оцінити готовність колективів до екологічної взаємодії (враховуючи тригери, емоційні стани), оцінити рівні упереджень, що впливають на командну роботу, та визначити інструменти громадських організацій для реінтеграції ветеранів. Емпірична частина статті представлена результатами проведеного соціологічного дослідження шляхом онлайн-анкетування 52 респондентів (листопад 2025 р.), результати якого свідчать про високий рівень соціальної чутливості, емпатії та готовності колективів до підтримки ветеранів (72–84% позитивних відповідей щодо комунікації, адаптації середовища та врахування тригерів). Водночас виявлено приховані упередження (44%) та потребу в освіті. Аналіз ролі та інструментів впливу громадських організацій у процесі реінтеграції ветеранів до цивільних трудових колективів було проведено на прикладі таких ГО: «Центр зайнятості вільних людей» (перекваліфікація, підприємництво, курс для бізнесу, посібники); «Плем’я» (база вакансій, адаптація навичок, заходи для роботодавців); «Асоціація підприємців-ветеранів АТО» (фінансування, консультування, адвокація); «АСМП Україна» (посібники для менеджерів); та інші, що просувають політики та навчання задля забезпечення ефективної реінтеграції ветеранів у цивільне життя та ринок праці. Висновки підкреслюють необхідність посилення інклюзивної корпоративної культури та подальших досліджень впливу ветеранських політик на командну взаємодію.
Резильєнтне управління фінансовим розвитком підприємства: теоретико-методичне забезпечення і механізм реалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Журавльова, Ірина Вікторівна
Мета статті полягає у розробленні комплексного теоретико-методичного забезпечення резильєнтного управління фінансовим розвитком підприємства та генерування механізму його практичної реалізації, спрямованого на забезпечення адаптивності та стійкого зростання суб’єктів бізнесу в умовах зовнішніх шоків. У статті досліджено проблему формування системи резильєнтного управління фінансовим розвитком підприємства в умовах високої невизначеності та перманентних криз. На основі системного аналізу літератури 2020–2025 рр. встановлено еволюцію концепції від традиційного антикризового фінансового менеджменту до парадигми резильєнтності та антикрихкості, що передбачає не лише виживання, а й прискорене зростання під час шоків. Уточнено понятійно-категоріальний апарат резильєнтного фінансового управління. Розроблено теоретико-методичні засади резильєнтного фінансового управління, що ґрунтуються на інтеграції теорії динамічних можливостей, концепції антикрихкості Н. Талеба та сучасних підходів до стратегічного фінансового планування. Визначено базові принципи резильєнтного фінансового управління. Запропоновано методичний інструментарій, що містить: трирівневу модель оцінки фінансової резильєнтності; стрес-тестування структури капіталу за п’ятьма кризовими сценаріями; алгоритм розрахунку динамічного цільового критерію; матрицю пріоритетності інвестиційних проєктів у кризовий та посткризовий періоди. Запропоновано механізм реалізації резильєнтного фінансового управління. Отримані результати мають теоретичне значення для розвитку фінансового менеджменту та практичне застосування для формування фінансових стратегій підприємств у країнах із високою турбулентністю. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розроблення комплексного методичного забезпечення оцінки та прогнозування резильєнтності фінансового розвитку підприємств на підґрунті інтеграції технологій великих даних і штучного інтелекту для раннього виявлення фінансових кризових явищ, метрик сталого розвитку як інструментів оцінювання довгострокової фінансової та корпоративної стійкості. У цьому контексті резильєнтне управління фінансами стає системним інструментом стратегічного розвитку підприємств.
Борговий капітал у структурі фінансування: роль і функції в умовах зростаючої волатильності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ушеренко, Світлана Василівна; Грищук, Андрій Сергійович
Волатильність екзогенного та ендогенного характеру зумовлює перегляд традиційних підходів до фінансового управління, зокрема, в частині боргового капіталу. У статті здійснено теоретичний аналіз ролі та функцій боргового капіталу в структурі фінансування підприємств в умовах зростаючої економічної волатильності. Обґрунтовано, що борговий капітал виступає не лише джерелом фінансових ресурсів, а й стратегічним важелем адаптації до змін екзогенного середовища. З урахуванням сучасних викликів, пов’язаних із підвищенням процентних ставок, інфляційним тиском, валютною нестабільністю та цифровізацією фінансових ринків, критично проаналізовано традиційні підходи до оптимізації структури капіталу з акцентом на потребі балансування між ефектом фінансового важеля і ризиком фінансової стійкості. Систематизовано основні теоретичні концепції, зокрема, теорію компромісу, ієрархії фінансування, агентську та сигнальну теорії, та проаналізовано їхню релевантність у сучасних умовах. Запропоновано класифікацію боргових інструментів за критеріями джерела залучення, строку погашення, характеру обслуговування, забезпеченості та інноваційності, з урахуванням особливостей їх використання в умовах нестабільності. Особливу увагу приділено інтеграції ESG-факторів і цифрових технологій у політику боргового фінансування. Виявлено, що борговий капітал у сучасному дискурсі трансформується з інструменту зростання у компонент фінансової стійкості. Результати дослідження можуть бути корисними для підприємств, які формують стратегії фінансування в умовах високої невизначеності, а також для дослідників, які вивчають механізми забезпечення стабільності корпоративного сектору в періоди макроекономічних коливань. У подальшому дослідженні акцент буде зроблено на емпіричному аналізі оптимальних конфігурацій структури капіталу для окремих галузей в умовах нестабільної макроекономічної ситуації.
Оптимізація модельних інвестиційних портфелів на основі когерентних мір ризику в умовах асиметричної волатильності фінансових ринків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Манойленко, Олександр Володимирович; Кузнецова, Світлана Олександрівна; Корешников, Федір Юрійович
Статтю присвячено оптимізації модельних інвестиційних портфелів з інтеграцією прогнозування асиметричної волатильності за допомогою моделей GJR-GARCH з урахуванням мінімізації вартості під ризиком (CvaR). Розглянуто переваги та недоліки класичної теорії Марковіца. Досліджено та запропоновано використання когерентної міри ризику CvaR, що кількісно оцінює втрати у «хвості» розподілу та поєднує з моделлю GJR-GARCH. Модель GJR-GARCH, своєю чергою, враховує асиметричну реакцію волатильності на позитивну та негативну нестабільність. Емпірично проаналізовано дані світових індексів за період 2005–2023 рр., що охоплює світові кризи та періоди високої волатильності. Запропонована методика містить два етапи. На першому етапі моделюється динаміка волатильності активів із використанням інструментарію EGARCH/GJR GARCH з урахуванням асиметрії. На другому етапі здійснюється оптимізація ваг портфелів і мінімізація ризику. Формалізація задачі виконується за допомогою лінійного програмування. Результати говорять про те, що модель GJR-CVaR показує більшу ефективність, ніж традиційні підходи, тобто забезпечує більш високу доходність із урахуванням ризику, нижчу максимальну просадку та вищий коефіцієнт Сортіно, що, своєю чергою, свідчить про здатність завчасно реагувати на ринкові коливання та більш ефективно управляти ризиками в період нестабільності. У статті доведено, що важливим напрямом сучасного інвестування є поєднання моделей асиметричної волатильності з когерентними мірами ризику. Такий підхід надасть інструментарій для ефективного управління портфельними ризиками. Напрямами подальшого дослідження можуть виступати розробка багатовимірних моделей волатильності для врахування кореляцій між активами в динаміці та інтеграція підходів сценарного аналізу для оцінки впливу на структуру портфеля змінного ринкового середовища.
Адаптивне управління грошовими потоками банків в епоху невизначеності та ризику
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кочорба, Валерія Юріївна; Коломієць, Юлія Юріївна
Дослідження присвячено розробці адаптивних сценаріїв управління грошовими потоками комерційного банку, інтегрованих у систему ризик-менеджменту. Необхідність переходу від реактивного до проактивного та адаптивного управління грошовими потоками обґрунтована різкими коливаннями ліквідності, зростанням частки непрацюючих активів та посиленням вимог НБУ до стрес-тестування і планування відновлення. Метою статті є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо побудови гнучких, багаторівневих сценаріїв управління грошовими потоками, здатних динамічно реагувати на зміни ризикового середовища. Для досягнення мети у статті запропоновано концептуальну тривимірну модель адаптивного управління грошовими потоками, що інтегрує такі компоненти: ключові сценарії, динамічні моделі та стратегії мінімізації ризиків. У рамках дослідження здійснено розробку багаторівневої класифікації ризикових подій за трьома основними напрямками з чітким визначенням тригерів для активації відповідного рівня управління; створено імітаційну модель грошових потоків банку на основі методології системної динаміки, яка кількісно описує взаємозв'язки між основними та фінансовими результатами, дозволяючи оцінити вплив ендогенних та екзогенних факторів. Результати моделювання показали критичну чутливість прибутку банку до зростання відсоткової ставки за депозитами, що підкреслює важливість тонкого налаштування пасивної політики. Виявлено також, що проактивне управління ставкою за кредитами є ефективним інструментом для відновлення фінансового балансу. Розроблено детальні, прив'язані до сценаріїв, стратегії мінімізації ризиків. Вони охоплюють рекомендації щодо диверсифікації пасивів, впровадження AI/ML-моделей для проактивного скорингу та моніторингу клієнтів, а також оптимізації строковості активів і пасивів для зменшення структурного розриву ліквідності. Впровадження запропонованих сценаріїв забезпечить банку можливість проактивного та стійкого функціонування, підвищить точність прогнозів ліквідності та ефективність використання капіталу в умовах системної невизначеності.
Explainable Artificial Intelligence in Banking Fraud Detection and Prevention
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Капріан, Юрій; Caprian, Iurie
This study examines the integration of Explainable Artificial Intelligence (XAI) techniques in banking fraud detection, focusing on transaction-based and behavioral fraud patterns. As financial institutions increasingly adopt complex machine learning models, ensuring transparency and interpretability has become essential, particularly in regulated environments. The paper analyzes several XAI methods, including Local Interpretable Model-agnostic Explanations (LIME), SHapley Additive exPlanations (SHAP), attention mechanisms, counterfactual explanations, and prototype-based approaches. The empirical analysis is based on a combination of anonymized banking transaction datasets and simulated data designed to reflect diverse fraud scenarios. The results indicate that XAI techniques can generate interpretable and auditable explanations of model decisions while maintaining a high level of predictive accuracy. These explanations improve the understanding of fraud-related patterns, support more informed decision-making, and facilitate communication between technical and non-technical stakeholders. Moreover, the adoption of XAI enhances stakeholder trust, supports regulatory compliance, and improves operational efficiency in fraud detection processes. Nevertheless, challenges remain, including increased computational costs, model complexity, scalability, and the difficulty of ensuring that explanations are easily understood by end users. The study proposes a practical framework for implementing XAI in banking fraud detection systems and highlights future research directions, such as real-time applications and the integration of XAI with adaptive and learning-based approaches.
Теоретичні підходи до сутності поняття «критична інфраструктура»: міжнародний, просторовий і резильєнтнісний виміри
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті здійснено ґрунтовний теоретико-методологічний аналіз та систематизацію підходів до сутності поняття «критична інфраструктура» з урахуванням міжнародного, просторового та резильєнтнісного вимірів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням воєнних, техногенних, кліматичних і кіберзагроз, а також викликами повоєнного відновлення України, що потребує переосмислення ролі критичної інфраструктури у забезпеченні стійкості територій, безперервності надання життєво важливих послуг і стабільного функціонування національної економіки. Методологічну основу дослідження становлять бібліометричний аналіз наукових публікацій, індексованих у базі Scopus, порівняльний аналіз національних і наднаціональних підходів до визначення критичної інфраструктури, а також узагальнення положень міжнародних нормативно-правових документів і сучасних наукових концепцій у сфері безпеки, управління ризиками та резильєнтності. Поєднання бібліометричних і якісних аналітичних методів дозволило простежити еволюцію наукових підходів до трактування критичної інфраструктури та ідентифікувати ключові напрями трансформації цього поняття у сучасних умовах. У результаті дослідження виокремлено й систематизовано домінуючі теоретичні підходи до трактування критичної інфраструктури, зокрема функціональний, наслідково-орієнтований, системно-мережевий, просторовий, ризик-орієнтований і резильєнтнісний. Обґрунтовано, що більшість наявних визначень має фрагментарний характер і зосереджується переважно на секторальних або функціональних аспектах, не враховуючи повною мірою територіальну локалізацію інфраструктурних об’єктів, міжсекторальні взаємозалежності, мережеву структуру інфраструктурних систем та потенціал виникнення каскадних ефектів у разі їх порушення. Доведено, що інтеграція просторового та резильєнтнісного підходів дозволяє розширити традиційне розуміння критичної інфраструктури, трактуючи її не як статичну характеристику окремих об’єктів, а як динамічну властивість інфраструктурних систем, що формується під впливом територіальних умов, рівня міжсекторальної взаємозалежності, спектра загроз і спроможності до адаптації та відновлення. На цій основі обґрунтовано інтегрований підхід до визначення критичної інфраструктури, який поєднує просторовий, резильєнтнісний і ризик-орієнтований виміри та створює методологічні передумови для комплексного оцінювання рівня критичності інфраструктурних систем. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення державної політики у сфері критичної інфраструктури, розроблення стратегій просторового розвитку й територіальної безпеки, а також імплементації принципів Build Back Better у повоєнній розбудові економіки України з урахуванням завдань підвищення стійкості та адаптивності інфраструктурних систем.
Методологічні засади дослідження та подолання бідності в економічній теорії і практиці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Логоша, Роман Васильович; Кричковський, Вадим Юрійович
Статтю присвячено проблематиці бідності методологічного рівня, де розглянуто гносеологію самого поняття, хронологію цивілізаційного сприйняття злиднів, а також можливостей подолання цього негативного явища. Метою статті є систематизація та аналіз найбільш відомих концептів і практик визначення, оцінювання та протидії бідності. Конкретизація мети сформована на основі вирішення таких завдань: 1) здійснити опис найбільш відомих концептів і практик визначення, оцінювання та боротьби з бідністю; 2) надати авторський підхід до зазначеної проблематики; 3) довести коректність твердження про те, що бідність можна програмувати, моделювати і керувати нею в межах окремої економічної задачі. Обґрунтовано соціоекономічну природу бідності як реального, повсюдного і поширеного феномену, який складає сутність будь-якої економічної системи, здійснюючи істотний вплив на економіку, мораль, динаміку прогресу. Акцентовано увагу на важливості висвітлення основних концептуальних підходів до тлумачення природи цього явища, а також боротьбі з таким (зменшенням, усуненням як такого, контролем за відповідними наслідками тощо). Проаналізовано відомі методики оцінювання, відстеження та прогнозування бідності. Обґрунтовано загрози процесу подальшого масштабування бідності як водночас соціоментального та економічного феномену за сучасного посилення протекціонізму в економіці більшості країн світу. Констатовано, що впродовж останнього століття масштаби злиднів (абсолютної бідності) у світі різко зменшилися; натомість бідність – у широкому розумінні – набула нового вигляду і зросла насамперед в економічно розвинутих економіках. Це відбувається на тлі того, що сучасне уявлення про боротьбу з бідністю практично повсюдно трансформувалося у ліві ідеології, тоді як ефективність традиційної державної політики боротьби з бідністю є щонайменше сумнівною. Авторська методологія дослідження та подолання бідності передбачає об’єктивність цього явища у соціумі та дієвість проактивної політики в межах компетенції місцевих громад, відповідно – низьку ефективність державної політики національного рівня. На цій основі сформульовано та наведено положення авторської теорії бідності, яку побудовано на основі лібертаріанської версії соціоекономічного розвитку. Основна ідея такої версії передбачає, що у подоланні бідності визначальною є філософія розвитку. Отже, бідність завжди має індивідуальний вимір і модель корекції; єдиним логічним варіантом боротьби з бідністю є модель розвитку / саморозвитку, яка передбачає кардинальну зміну поведінки конкретного агента. Бідність можна звести до мінімального рівня не у сфері політики, а лише за рахунок зміни соціоекономічного статусу конкретного агента. Будь-які зазначені моделі розвитку / саморозвитку як інструмент боротьби з бідністю є похідними і логічними елементами капіталізму, тобто продуктом економічного середовища з максимально вільною ринковою економікою та конкуренцією, рівнем загальної свободи в цілому. Акцентовано увагу на особливій ролі агентів із опортуністичним світоглядом і поведінкою, присутність яких є об’єктивним явищем. Здійснено опис універсальної економічної задачі з подолання / мінімізації бідності за принципом комплексу дій у межах чітко визначеної місцевої економіки.
Організаційно-економічний механізм управління адаптацією підприємств в умовах цифрової економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Щербина, Євген Валерійович
Статтю присвячено обґрунтуванню та розробленню організаційно-економічного механізму управління адаптацією підприємств в умовах цифрової економіки. Уточнено теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму управління адаптацією підприємств, який розглядається як інтегрована система організаційних, економічних та інформаційно-цифрових елементів, взаємодія яких забезпечує узгоджене управлінське реагування на динамічні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Обґрунтовано, що ефективність такого механізму визначається не окремими інструментами, а логікою їх поєднання та здатністю забезпечити безперервність адаптаційних процесів. Розкрито структуру та складові організаційно-економічного механізму управління адаптацією підприємств, що дало змогу систематизувати його ключові елементи та визначити їх функціональне призначення у цифровому середовищі. Акцентовано увагу на ролі інформаційно-цифрової складової як основи підвищення обґрунтованості управлінських рішень, реалізації зворотного зв’язку та оперативного коригування адаптаційних заходів. Запропонований інструментарій реалізації механізму створює практичні передумови для впровадження адаптаційних рішень, орієнтованих на підвищення гнучкості, ефективності та конкурентоспроможності підприємств. Визначено, що комплексне застосування управлінських, економічних та цифрових інструментів дозволяє не лише зменшити негативний вплив зовнішніх змін, а й сформувати внутрішній потенціал проактивної адаптації. Отже, результати дослідження підтверджують, що організаційно-економічний механізм управління адаптацією підприємств є важливою складовою сучасної системи управління в умовах цифрової економіки. Його впровадження сприяє підвищенню адаптаційної спроможності підприємств, узгодженості управлінських рішень і формує підґрунтя для їх сталого розвитку.
Інформаційно-аналітичне забезпечення антикризового управління готельно-ресторанним бізнесом на основі концепції контролінгу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Шулла, Роман Степанович; Попик, Мар’яна Михайлівна
У статті досліджено проблему підвищення ефективності антикризового управління підприємствами готельно-ресторанного бізнесу на основі впровадження системи контролінгу. Доведено, що на мікроекономічному рівні криза є значним погіршенням фінансово-економічного стану підприємства, а це, своєю чергою, виражається в суттєвому відхиленні значень фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства від норми. Виявлено і обґрунтовано, що кризові явища на підприємстві проявляються в погіршенні стану фактичного досягнення тріади таких цілей, як економічний потенціал, прибутковість та платоспроможність (ліквідність) підприємства. Доведено, що антикризове управління не має обмеженості в часі, а є перманентним процесом вжиття як превентивних, так і коригувальних заходів стратегічного та оперативного характеру задля усунення негативного впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на тріаду цілей у вигляді економічного потенціалу, прибутковості та ліквідності підприємства. Обґрунтовано, що контролінг являє собою систему інформаційно-аналітичного забезпечення менеджменту підприємства. Досліджено роль оперативного та стратегічного контролінгу в процесі антикризового управління як генератора релевантної сигнальної інформації. Запропоновано для підприємств індустрії гостинності з метою раннього виявлення кризових явищ застосування показника маржинального прибутку. Обґрунтовано доцільність виокремлення на підприємствах індустрії гостинності таких рівнів антикризового менеджменту, як стратегічний та оперативний. Обґрунтовано доцільність та переваги застосування маржинального аналізу як ключового інструменту контролінгу в процесі підтримки оперативного антикризового менеджменту на підприємстві. Обґрунтовано, що особливо актуальною проблема антикризового управління на основі концепції контролінгу є для підприємств індустрії гостинності, оскільки іманентними ознаками підприємств цієї галузі є висока частка постійних витрат та сезонні коливання обсягів діяльності.
Оцінювання зрілості бізнес-процесів логістичної компанії в умовах цифровізації та екосистемної взаємодії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Шатілова, Олена Володимирівна; Верба, Вероніка Анатоліївна; Осокіна, Алла Вікторівна; Нечипоренко, Дар’я Василівна
Мета статті полягає у дослідженні рівня зрілості бізнес-процесів логістичної компанії в умовах цифровізації та екосистемної взаємодії, а також визначенні напрямів їх оптимізації для підвищення конкурентоспроможності та інтеграції у європейський логістичний простір. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, розглянуто еволюцію підходів до управління бізнес-процесами, вплив цифрових технологій на логістичні системи та роль екосистемного підходу у формуванні сучасних моделей управління. Особливу увагу приділено застосуванню інноваційних рішень, таких як Big Data, штучний інтелект, Інтернет речей та блокчейн, що забезпечують прозорість, швидкість і гнучкість логістичних процесів. У результаті дослідження систематизовано класифікацію бізнес-процесів логістичних компаній за функціональним призначенням; проведено оцінювання їх зрілості за моделлю PEMM та цифрової готовності за «Матрицею цифрової зрілості». Виявлено, що більшість українських логістичних підприємств перебувають на початковому або базовому рівні цифрової зрілості, що обумовлює потребу у впровадженні комплексних програмних рішень (ERP, TMS, WMS, CRM) та розвитку цифрових компетенцій персоналу. Обґрунтовано доцільність поєднання класичних методів оптимізації бізнес-процесів (Lean Six Sigma, Kaizen, Business Process Reengineering) із сучасними цифровими технологіями для підвищення ефективності, прозорості та інтеграції у міжнародні логістичні екосистеми. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розроблення інтегрованих моделей оцінювання цифрової зрілості бізнес-процесів з урахуванням галузевої специфіки, уточнення механізмів гармонізації логістичних систем українських компаній із європейськими стандартами та дослідження можливостей застосування концепції Digital Twin для моделювання логістичних процесів у реальному часі. Подальший розвиток цифровізації та екосистемного підходу здатний забезпечити перехід від традиційних моделей управління до комплексних інтегрованих систем, що формують нову логіку конкурентоспроможності на глобальному ринку.
Формування системи показників управління ефективністю циклової економіки підприємств машинобудування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ус, Віталій Дмитрович
У статті досліджено теоретико-методологічні аспекти формування системи показників управління ефективністю циклової економіки підприємств машинобудування. Обґрунтовано, що в умовах посилення ресурсних обмежень, екологічних викликів і зростання вимог до сталого розвитку саме циклові підходи стають важливим інструментом підвищення результативності промислових підприємств. Наголошено, що ефективність реалізації принципів циклової економіки значною мірою залежить від наявності цілісної, методично виваженої системи показників, здатної забезпечити інформаційну підтримку управлінських рішень на стратегічному й операційному рівнях. У процесі дослідження узагальнено наукові підходи до оцінювання ефективності циркулярної економіки та окреслено обмеження наявних методик, що зумовлені фрагментарністю індикаторів і недостатнім урахуванням галузевої специфіки машинобудування. Запропоновано принципи побудови системи показників ефективності циклової економіки на рівні підприємства, які ґрунтуються на системності, інтегрованості, відповідності життєвому циклу продукції, управлінській орієнтованості та адаптивності. Розроблено структурно-логічну модель системи показників управління ефективністю циклової економіки підприємств машинобудування, яка відображає взаємозв’язок між стратегічними цілями, ресурсним забезпеченням, виробничими процесами, результатами діяльності та механізмами зворотного зв’язку. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої системи показників і структурно-логічної моделі як інструментарію комплексного управління ефективністю циклової економіки на підприємствах машинобудівної галузі. Запропоновані підходи можуть бути використані для моніторингу результативності циклових рішень, обґрунтування напрямів модернізації виробництва та підвищення стійкості розвитку підприємств у довгостроковій перспективі.
Інтеграція підприємств у ланцюги створення доданої вартості як фактор модернізації машинобудування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Степаненко, Іван Максимович; Либа, Василь Олексійович
У статті досліджено роль інтеграції машинобудівних підприємств України у ланцюги створення доданої вартості (ЛСДВ) як визначального чинника їх модернізації та підвищення глобальної конкурентоспроможності. Розкрито теоретичні засади функціонування ЛСДВ та визначено їх вплив на технологічний розвиток, інноваційну активність і трансформацію виробничо-управлінських моделей підприємств. У роботі систематизовано ключові бар’єри інтеграції, зокрема технологічну та інфраструктурну відсталість, нестачу інвестицій, кадрові дисбаланси, а також обмежену відповідність міжнародним стандартам. Здійснено аналіз сучасних наукових підходів до дослідження інтеграційних процесів у глобальних виробничих мережах та окреслено недостатньо розроблені напрями, серед яких: оцінка управлінських трансформацій, інституційної підтримки та ризиків технологічної залежності. На основі логіко-теоретичного, системного, структурно-функціонального та порівняльного аналізу визначено механізми та умови, за яких інтеграція у ЛСДВ може прискорити модернізацію українського машинобудування. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо підвищення рівня залучення підприємств у глобальні виробничі мережі: розвитку кластерних структур, цифровізації, удосконалення логістичної інфраструктури, розширення інноваційної кооперації та переходу до стратегічного планування, орієнтованого на високотехнологічні сегменти з високою доданою вартістю. Запропоновані підходи можуть бути використані у державній політиці розвитку промисловості, корпоративних стратегіях і програмах індустріальної модернізації. Додатково у статті наголошено, що інтеграція у ЛСДВ формує для машинобудівних підприємств не лише економічні вигоди, а й нові вимоги до організації виробництва, управління якістю та побудови партнерських зв’язків. У роботі показано, що участь у глобальних мережах сприяє прискоренню технологічного оновлення, формуванню компетенцій у сфері інжинірингу, підвищенню рівня стандартизації та переходу до моделей «розумного виробництва». Особливу увагу приділено розвитку внутрішніх ланцюгів створення вартості як основи для підвищення локалізації, стійкості та здатності підприємств виступати повноцінними учасниками міжнародних виробничих систем.
Інтелектуально-інноваційне управління функціонуванням підприємств в умовах емерджентності технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сластьяникова, Кристина Ігорівна
У статті досліджено феномен емерджентності технологій як ключової характеристики сучасного техногенного розвитку та його вплив на трансформацію управління підприємствами. Емерджентність проявляється у здатності технологічних систем генерувати нові властивості, ефекти та форми взаємодії, які не можуть бути зведені до простої суми окремих компонентів. Поєднання цифрових, когнітивних, біотехнологічних і нанотехнологічних рішень створює технологічну синергію, що забезпечує виникнення інноваційних платформ, продуктів і бізнес-моделей. У цьому контексті класичні підходи менеджменту, орієнтовані на стабільність, прогнозування та контроль, стають недостатніми, а підприємства змушені переходити до управління знанням, інтелектом і креативним потенціалом людського капіталу. Інтелектуально-інноваційне управління виступає адекватною відповіддю на виклики турбулентного технологічного середовища. Воно інтегрує аналітичну раціональність і креативну інтуїцію, технологічну автоматизацію та людську рефлексію, формуючи систему, здатну не лише реагувати на зміни, а й випереджати їх. Ключовими ресурсами підприємства стають знання, інформація, інтелект і креативність, що забезпечує розвиток самонавчальних організацій і підвищує їхню адаптивну резильєнтність. У статті визначено методологічні підходи, що забезпечують формування когнітивно-орієнтованої та технологічно інтегрованої системи управління: когнітивний, системний, інноваційний, синергетичний та ризик-орієнтований. Вони дозволяють будувати моделі, прогнозувати ефекти синергії, оцінювати перспективи технологічного розвитку та інтегрувати інновації у практичну діяльність підприємства. Проаналізовано взаємодію інтелектуального, інноваційного та емерджентного рівнів управління, яка формує циклічну систему «Інтелект – Інновація – Емерджентність – Новий Інтелект». Такий когнітивно-технологічний цикл забезпечує безперервне оновлення знань, генерацію інноваційних ідей та формування адаптивної резильєнтності підприємства, сприяючи його сталому розвитку та конкурентоспроможності в умовах постійної технологічної турбулентності.
Напрями розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Серняк, Ірина Ігорівна; Серняк, Олег Ігорьович
У статті досліджено проблематику розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті в умовах трансформації економіки, цифровізації управлінських процесів та зростання ролі людського капіталу як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємств. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від фрагментарного використання соціальних інструментів управління персоналом до їх системної інтеграції у корпоративну стратегію підприємства, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень і рівень адаптивності організації до змін зовнішнього середовища. Метою статті є обґрунтування теоретичних і методичних підходів до формування та реалізації стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства, а також розроблення інструментарію вибору оптимальної стратегії з урахуванням багатокритеріального характеру соціально-економічних процесів у сфері управління персоналом. Для досягнення поставленої мети у статті використано системний підхід, методи аналізу та синтезу, узагальнення, економіко-математичне моделювання та метод експертних оцінок. У результаті дослідження встановлено, що соціальний інструментарій управління персоналом доцільно розглядати як цілісну стратегічну систему, яка охоплює мотиваційні, соціально-психологічні, комунікативні та організаційні механізми впливу на трудову поведінку працівників. Обґрунтовано, що інтеграція стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом у загальну стратегію підприємства сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню інноваційної активності персоналу, покращенню морально-психологічного клімату в колективі, зниженню рівня плинності кадрів і зростанню лояльності працівників. Запропоновано багатокритеріальний підхід до вибору оптимальної стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом, який поєднує кількісні показники ефективності з якісними експертними оцінками, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціально-психологічні аспекти управління персоналом. Зроблено висновок, що впровадження адаптивних стратегій розвитку соціального інструментарію управління персоналом є важливою передумовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в діяльності підприємств різних галузей економіки при формуванні стратегій управління персоналом. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною апробацією запропонованих підходів та розвитком цифрових інструментів підтримки стратегічного управління людськими ресурсами.
Формування та реалізація системи внутрішнього консалтингу підприємств: управлінський та методичний аспекти
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Савченко, Олександр Сергійович
У статті досліджено управлінські та методичні аспекти формування і реалізації системи внутрішнього консалтингу підприємств в умовах зростання складності управлінських процесів, динамічності зовнішнього середовища та підвищення рівня невизначеності. Обґрунтовано доцільність розгляду внутрішнього консалтингу не як допоміжної управлінської функції, а як інтегрованого елементу системи управління підприємством, орієнтованого на підтримку прийняття управлінських рішень, супровід організаційних змін і підвищення адаптивності. Розкрито теоретико-методологічні засади формування системи внутрішнього консалтингу на основі поєднання системного, процесного та інституційного підходів. Запропоновано інтерпретацію внутрішнього консалтингу як відкритої управлінської системи, що забезпечує координацію управлінських рішень на стратегічному, тактичному й операційному рівнях. Визначено основні елементи управлінського механізму формування системи внутрішнього консалтингу, зокрема інституціоналізацію консалтингової діяльності, організаційні моделі її реалізації, процеси планування, координації та контролю консалтингових процесів. Особливу увагу приділено процесно-алгоритмічній моделі реалізації внутрішнього консалтингу, яку представлено у вигляді процесно-алгоритмічної моделі, що охоплює ініціацію, діагностику, розробку управлінських рішень, їх впровадження та оцінювання результативності. Обґрунтовано необхідність комплексного оцінювання результативності функціонування системи внутрішнього консалтингу з урахуванням управлінських, організаційних та економічних результатів, а також використання механізмів зворотного зв’язку для коригування консалтингових підходів. Отримані результати формують теоретичне та методичне підґрунтя для подальшого розвитку внутрішнього консалтингу як інституційно значущого елементу сучасної системи управління підприємством.
Сучасні напрямки розвитку штучного інтелекту та його застосування в маркетинговій діяльності організації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Рожко, Віктор Іванович; Євдунов, Ілля Миколайович
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку технологій штучного інтелекту та проаналізовано їх практичне застосування в маркетинговій діяльності організацій. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, прогнозованим зростанням глобального ринку ШІ у маркетингу до 107,5 млрд доларів США у 2028 році та необхідністю адаптації маркетингових стратегій до нових умов ведення бізнесу в епоху четвертої промислової революції. Метою статті є дослідження сучасних напрямків розвитку штучного інтелекту та систематизація підходів до його застосування в маркетинговій діяльності організацій. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу для вивчення теоретичних основ штучного інтелекту та маркетингової діяльності, метод систематизації для впорядкування інструментів ШІ за функціональними напрямками маркетингу, порівняльний аналіз для визначення переваг і викликів впровадження ШІ-технологій, табличний метод для наочного представлення результатів та метод узагальнення для формулювання висновків. Інформаційну базу становлять наукові праці у провідних фахових виданнях та аналітичні звіти консалтингових компаній. Визначено ключові напрямки розвитку ШІ-технологій: машинне навчання, глибинне навчання, обробка природної мови, комп'ютерний зір та генеративний штучний інтелект. Охарактеризовано переваги використання інтелектуальних систем у маркетингу: підвищення ефективності таргетингу на 30–50%, зростання конверсії на 15–30%, скорочення часу створення контенту на 60–80%, зниження вартості залучення клієнтів на 20–40%. Проведено систематизацію основних інструментів штучного інтелекту за шістьма функціональними сферами маркетингу: аналіз споживачів, персоналізація, контент-маркетинг, рекламні кампанії, обслуговування клієнтів, аналітика та прогнозування. Обґрунтовано перспективи подальшого розвитку ШІ-технологій у контексті цифровізації маркетингової діяльності: поглиблення інтеграції різних технологій, розвиток Edge AI та федеративного навчання, удосконалення генеративних моделей, впровадження пояснюваного ШІ та розвиток агентних систем. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для формування стратегій впровадження штучного інтелекту у маркетингову діяльність організацій різних галузей економіки та масштабів діяльності.

Browse

Recent Submissions