Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1810

Browse

Now showing 1 - 20 of 46

Методологічні засади дослідження та подолання бідності в економічній теорії і практиці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Логоша, Роман Васильович; Кричковський, Вадим Юрійович
Статтю присвячено проблематиці бідності методологічного рівня, де розглянуто гносеологію самого поняття, хронологію цивілізаційного сприйняття злиднів, а також можливостей подолання цього негативного явища. Метою статті є систематизація та аналіз найбільш відомих концептів і практик визначення, оцінювання та протидії бідності. Конкретизація мети сформована на основі вирішення таких завдань: 1) здійснити опис найбільш відомих концептів і практик визначення, оцінювання та боротьби з бідністю; 2) надати авторський підхід до зазначеної проблематики; 3) довести коректність твердження про те, що бідність можна програмувати, моделювати і керувати нею в межах окремої економічної задачі. Обґрунтовано соціоекономічну природу бідності як реального, повсюдного і поширеного феномену, який складає сутність будь-якої економічної системи, здійснюючи істотний вплив на економіку, мораль, динаміку прогресу. Акцентовано увагу на важливості висвітлення основних концептуальних підходів до тлумачення природи цього явища, а також боротьбі з таким (зменшенням, усуненням як такого, контролем за відповідними наслідками тощо). Проаналізовано відомі методики оцінювання, відстеження та прогнозування бідності. Обґрунтовано загрози процесу подальшого масштабування бідності як водночас соціоментального та економічного феномену за сучасного посилення протекціонізму в економіці більшості країн світу. Констатовано, що впродовж останнього століття масштаби злиднів (абсолютної бідності) у світі різко зменшилися; натомість бідність – у широкому розумінні – набула нового вигляду і зросла насамперед в економічно розвинутих економіках. Це відбувається на тлі того, що сучасне уявлення про боротьбу з бідністю практично повсюдно трансформувалося у ліві ідеології, тоді як ефективність традиційної державної політики боротьби з бідністю є щонайменше сумнівною. Авторська методологія дослідження та подолання бідності передбачає об’єктивність цього явища у соціумі та дієвість проактивної політики в межах компетенції місцевих громад, відповідно – низьку ефективність державної політики національного рівня. На цій основі сформульовано та наведено положення авторської теорії бідності, яку побудовано на основі лібертаріанської версії соціоекономічного розвитку. Основна ідея такої версії передбачає, що у подоланні бідності визначальною є філософія розвитку. Отже, бідність завжди має індивідуальний вимір і модель корекції; єдиним логічним варіантом боротьби з бідністю є модель розвитку / саморозвитку, яка передбачає кардинальну зміну поведінки конкретного агента. Бідність можна звести до мінімального рівня не у сфері політики, а лише за рахунок зміни соціоекономічного статусу конкретного агента. Будь-які зазначені моделі розвитку / саморозвитку як інструмент боротьби з бідністю є похідними і логічними елементами капіталізму, тобто продуктом економічного середовища з максимально вільною ринковою економікою та конкуренцією, рівнем загальної свободи в цілому. Акцентовано увагу на особливій ролі агентів із опортуністичним світоглядом і поведінкою, присутність яких є об’єктивним явищем. Здійснено опис універсальної економічної задачі з подолання / мінімізації бідності за принципом комплексу дій у межах чітко визначеної місцевої економіки.
Інтеграція підприємств у ланцюги створення доданої вартості як фактор модернізації машинобудування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Степаненко, Іван Максимович; Либа, Василь Олексійович
У статті досліджено роль інтеграції машинобудівних підприємств України у ланцюги створення доданої вартості (ЛСДВ) як визначального чинника їх модернізації та підвищення глобальної конкурентоспроможності. Розкрито теоретичні засади функціонування ЛСДВ та визначено їх вплив на технологічний розвиток, інноваційну активність і трансформацію виробничо-управлінських моделей підприємств. У роботі систематизовано ключові бар’єри інтеграції, зокрема технологічну та інфраструктурну відсталість, нестачу інвестицій, кадрові дисбаланси, а також обмежену відповідність міжнародним стандартам. Здійснено аналіз сучасних наукових підходів до дослідження інтеграційних процесів у глобальних виробничих мережах та окреслено недостатньо розроблені напрями, серед яких: оцінка управлінських трансформацій, інституційної підтримки та ризиків технологічної залежності. На основі логіко-теоретичного, системного, структурно-функціонального та порівняльного аналізу визначено механізми та умови, за яких інтеграція у ЛСДВ може прискорити модернізацію українського машинобудування. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо підвищення рівня залучення підприємств у глобальні виробничі мережі: розвитку кластерних структур, цифровізації, удосконалення логістичної інфраструктури, розширення інноваційної кооперації та переходу до стратегічного планування, орієнтованого на високотехнологічні сегменти з високою доданою вартістю. Запропоновані підходи можуть бути використані у державній політиці розвитку промисловості, корпоративних стратегіях і програмах індустріальної модернізації. Додатково у статті наголошено, що інтеграція у ЛСДВ формує для машинобудівних підприємств не лише економічні вигоди, а й нові вимоги до організації виробництва, управління якістю та побудови партнерських зв’язків. У роботі показано, що участь у глобальних мережах сприяє прискоренню технологічного оновлення, формуванню компетенцій у сфері інжинірингу, підвищенню рівня стандартизації та переходу до моделей «розумного виробництва». Особливу увагу приділено розвитку внутрішніх ланцюгів створення вартості як основи для підвищення локалізації, стійкості та здатності підприємств виступати повноцінними учасниками міжнародних виробничих систем.
Концептуальний базис оцінки й аналізу стану розвитку будівельного сектора країн ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Чаговець, Любов Олексіївна; Орєхова, Тетяна Євгенівна
У статті проведено аналіз ключових проблем і трендів розвитку будівельної галузі країн Європейського Союзу за 2015–2024 роки. Досліджено темпи виробництва в будівництві на теренах ЄС у цілому та за секторами галузі. Показано, що через пандемію відбулось значне падіння обсягу будівництва, а повернення його до рівня докризового відбулося лише через півтора роки. Зазначено, що розвиток будівельного секторах в межах Європейського Союзу має неоднорідний характер і значною мірою залежить від структури сегментів діяльності. В останні роки інженерне будівництво почало демонструвати відносно динамічні темпи розвитку, що свідчить про переорієнтацію інвестиційних потоків на великі інфраструктурні проєкти та модернізацію транспортної мережі країн ЄС. Аналіз частки зайнятих у будівельному секторі свідчить про наявність регіональних відмінностей та необхідність удосконалення запропонованих Європейською комісією напрямів розвитку будівельного сектора. У напрямку удосконалення системи управління будівельним сектором розроблено концептуальний базис оцінки й аналізу стану розвитку будівельного сектора країн ЄС із застосуванням методів економіко-математичного моделювання на базі методів машинного навчання та Data Science, який дозволяє вдосконалювати регуляторні та інституційні механізми модернізації сектора, щоб уникнути ризику стагнації. Запропонований комплекс містить моделі ідентифікації поточного стану розвитку будівельної галузі в групах країн на базі методів машинного навчання без учителя, що дає можливість виявити основні відмінності між виокремленими групами за індивідуальними характеристиками; модель прогнозування стану розвитку будівельного сектора країн ЄС на базі методів супервайзорного машинного навчання та моделі оцінки конвергенції країн ЄС за рівнем інвестиційної активності у будівельному секторі.
Адаптивне управління грошовими потоками банків в епоху невизначеності та ризику
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кочорба, Валерія Юріївна; Коломієць, Юлія Юріївна
Дослідження присвячено розробці адаптивних сценаріїв управління грошовими потоками комерційного банку, інтегрованих у систему ризик-менеджменту. Необхідність переходу від реактивного до проактивного та адаптивного управління грошовими потоками обґрунтована різкими коливаннями ліквідності, зростанням частки непрацюючих активів та посиленням вимог НБУ до стрес-тестування і планування відновлення. Метою статті є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо побудови гнучких, багаторівневих сценаріїв управління грошовими потоками, здатних динамічно реагувати на зміни ризикового середовища. Для досягнення мети у статті запропоновано концептуальну тривимірну модель адаптивного управління грошовими потоками, що інтегрує такі компоненти: ключові сценарії, динамічні моделі та стратегії мінімізації ризиків. У рамках дослідження здійснено розробку багаторівневої класифікації ризикових подій за трьома основними напрямками з чітким визначенням тригерів для активації відповідного рівня управління; створено імітаційну модель грошових потоків банку на основі методології системної динаміки, яка кількісно описує взаємозв'язки між основними та фінансовими результатами, дозволяючи оцінити вплив ендогенних та екзогенних факторів. Результати моделювання показали критичну чутливість прибутку банку до зростання відсоткової ставки за депозитами, що підкреслює важливість тонкого налаштування пасивної політики. Виявлено також, що проактивне управління ставкою за кредитами є ефективним інструментом для відновлення фінансового балансу. Розроблено детальні, прив'язані до сценаріїв, стратегії мінімізації ризиків. Вони охоплюють рекомендації щодо диверсифікації пасивів, впровадження AI/ML-моделей для проактивного скорингу та моніторингу клієнтів, а також оптимізації строковості активів і пасивів для зменшення структурного розриву ліквідності. Впровадження запропонованих сценаріїв забезпечить банку можливість проактивного та стійкого функціонування, підвищить точність прогнозів ліквідності та ефективність використання капіталу в умовах системної невизначеності.
Інтелектуально-інноваційне управління функціонуванням підприємств в умовах емерджентності технологій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сластьяникова, Кристина Ігорівна
У статті досліджено феномен емерджентності технологій як ключової характеристики сучасного техногенного розвитку та його вплив на трансформацію управління підприємствами. Емерджентність проявляється у здатності технологічних систем генерувати нові властивості, ефекти та форми взаємодії, які не можуть бути зведені до простої суми окремих компонентів. Поєднання цифрових, когнітивних, біотехнологічних і нанотехнологічних рішень створює технологічну синергію, що забезпечує виникнення інноваційних платформ, продуктів і бізнес-моделей. У цьому контексті класичні підходи менеджменту, орієнтовані на стабільність, прогнозування та контроль, стають недостатніми, а підприємства змушені переходити до управління знанням, інтелектом і креативним потенціалом людського капіталу. Інтелектуально-інноваційне управління виступає адекватною відповіддю на виклики турбулентного технологічного середовища. Воно інтегрує аналітичну раціональність і креативну інтуїцію, технологічну автоматизацію та людську рефлексію, формуючи систему, здатну не лише реагувати на зміни, а й випереджати їх. Ключовими ресурсами підприємства стають знання, інформація, інтелект і креативність, що забезпечує розвиток самонавчальних організацій і підвищує їхню адаптивну резильєнтність. У статті визначено методологічні підходи, що забезпечують формування когнітивно-орієнтованої та технологічно інтегрованої системи управління: когнітивний, системний, інноваційний, синергетичний та ризик-орієнтований. Вони дозволяють будувати моделі, прогнозувати ефекти синергії, оцінювати перспективи технологічного розвитку та інтегрувати інновації у практичну діяльність підприємства. Проаналізовано взаємодію інтелектуального, інноваційного та емерджентного рівнів управління, яка формує циклічну систему «Інтелект – Інновація – Емерджентність – Новий Інтелект». Такий когнітивно-технологічний цикл забезпечує безперервне оновлення знань, генерацію інноваційних ідей та формування адаптивної резильєнтності підприємства, сприяючи його сталому розвитку та конкурентоспроможності в умовах постійної технологічної турбулентності.
Інформаційно-аналітичне забезпечення антикризового управління готельно-ресторанним бізнесом на основі концепції контролінгу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Шулла, Роман Степанович; Попик, Мар’яна Михайлівна
У статті досліджено проблему підвищення ефективності антикризового управління підприємствами готельно-ресторанного бізнесу на основі впровадження системи контролінгу. Доведено, що на мікроекономічному рівні криза є значним погіршенням фінансово-економічного стану підприємства, а це, своєю чергою, виражається в суттєвому відхиленні значень фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства від норми. Виявлено і обґрунтовано, що кризові явища на підприємстві проявляються в погіршенні стану фактичного досягнення тріади таких цілей, як економічний потенціал, прибутковість та платоспроможність (ліквідність) підприємства. Доведено, що антикризове управління не має обмеженості в часі, а є перманентним процесом вжиття як превентивних, так і коригувальних заходів стратегічного та оперативного характеру задля усунення негативного впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на тріаду цілей у вигляді економічного потенціалу, прибутковості та ліквідності підприємства. Обґрунтовано, що контролінг являє собою систему інформаційно-аналітичного забезпечення менеджменту підприємства. Досліджено роль оперативного та стратегічного контролінгу в процесі антикризового управління як генератора релевантної сигнальної інформації. Запропоновано для підприємств індустрії гостинності з метою раннього виявлення кризових явищ застосування показника маржинального прибутку. Обґрунтовано доцільність виокремлення на підприємствах індустрії гостинності таких рівнів антикризового менеджменту, як стратегічний та оперативний. Обґрунтовано доцільність та переваги застосування маржинального аналізу як ключового інструменту контролінгу в процесі підтримки оперативного антикризового менеджменту на підприємстві. Обґрунтовано, що особливо актуальною проблема антикризового управління на основі концепції контролінгу є для підприємств індустрії гостинності, оскільки іманентними ознаками підприємств цієї галузі є висока частка постійних витрат та сезонні коливання обсягів діяльності.
Формування системи показників управління ефективністю циклової економіки підприємств машинобудування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ус, Віталій Дмитрович
У статті досліджено теоретико-методологічні аспекти формування системи показників управління ефективністю циклової економіки підприємств машинобудування. Обґрунтовано, що в умовах посилення ресурсних обмежень, екологічних викликів і зростання вимог до сталого розвитку саме циклові підходи стають важливим інструментом підвищення результативності промислових підприємств. Наголошено, що ефективність реалізації принципів циклової економіки значною мірою залежить від наявності цілісної, методично виваженої системи показників, здатної забезпечити інформаційну підтримку управлінських рішень на стратегічному й операційному рівнях. У процесі дослідження узагальнено наукові підходи до оцінювання ефективності циркулярної економіки та окреслено обмеження наявних методик, що зумовлені фрагментарністю індикаторів і недостатнім урахуванням галузевої специфіки машинобудування. Запропоновано принципи побудови системи показників ефективності циклової економіки на рівні підприємства, які ґрунтуються на системності, інтегрованості, відповідності життєвому циклу продукції, управлінській орієнтованості та адаптивності. Розроблено структурно-логічну модель системи показників управління ефективністю циклової економіки підприємств машинобудування, яка відображає взаємозв’язок між стратегічними цілями, ресурсним забезпеченням, виробничими процесами, результатами діяльності та механізмами зворотного зв’язку. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої системи показників і структурно-логічної моделі як інструментарію комплексного управління ефективністю циклової економіки на підприємствах машинобудівної галузі. Запропоновані підходи можуть бути використані для моніторингу результативності циклових рішень, обґрунтування напрямів модернізації виробництва та підвищення стійкості розвитку підприємств у довгостроковій перспективі.
Теоретико-практичні аспекти територіальної типологізації регіонів України під впливом зовнішніх і внутрішніх загроз їх життєдіяльності та соціально-економічному розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кизим, Микола Олександрович; Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович
Питання виокремлення територій за видами і групування за ознаками завжди залишається на порядку денному в процесі реалізації регіональної політики. Відмінності українських регіонів формувалися протягом тривалого часового лагу, під впливом об’єктивних факторів, серед яких: своєрідність природних умов, географічні властивості, наслідки історичних подій, традиції, культура тощо, що далі позначаються на рівні розвитку та розгалуженості сфер територіальної економіки, формуванні логістичних і інфраструктурних можливостей, особливостях демографічного і соціального ресурсу, можливостях для використання екологічних переваг територій тощо. Водночас проблеми, пов’язані із територіальною нерівномірністю, недостатнім рівнем ресурсної спроможності, факторами зовнішнього та внутрішнього впливу тощо, формують умови для появи різних за змістом видів викликів і загроз для життєдіяльності регіонів і територій, сталості і стійкості їх розвитку. Стан довготривалої війни та її наслідки спричинили зростання кола регіональних проблем, першочергово залежних від рівня безпеки існування й функціонування регіонів, розширили перелік зовнішніх і внутрішніх викликів та загроз, що впливають на життєдіяльність регіонів та територій і сфери їх соціально-економічного розвитку, а отже, потребують розширеної уваги до питань управління просторовим розвитком, зокрема попередження і пошуку шляхів для вирішення, формування пріоритетних напрямів розвитку, вибору функціонального інструментарію для реалізації тощо. Особливої уваги потребують питання соціально-економічного розвитку під впливом факторів, пов’язаних із географічним розміщенням територій щодо державного кордону, зокрема з рф і білоруссю, близькості ведення активних бойових дій, наявності потенційних небезпек тощо, що визначаються різними рівнями проблем, викликів і загроз для різних типів українських територій. У статті проаналізовано й узагальнено теоретичні та практичні підходи до розподілу типів регіонів і територій за різними ознаками, оцінено вплив зовнішніх і внутрішніх загроз, спричинених триваючою війною, на формування територіальної типологізації в Україні, а також обґрунтовано доцільність виокремлення різних типів територій усередині регіону відповідно до рівнів безпекових загроз із урахуванням відстані територій від кордону з рф (або білоруссю) або до лінії зіткнення, де тривають (або потенційно можуть тривати) активні бойові дії.
Інтеграція цифрових і нейротехнологічних інструментів у механізми державної підтримки повоєнного відновлення малого бізнесу України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сергієнко, Олена Андріанівна; Момотков, Ігор Сергійович; Дьячкова, Ольга Володимирівна
У статті досліджено можливості використання цифрових та нейротехнологічних стратегій просування товарів як інструменту державної підтримки повоєнного відновлення малого бізнесу України. Обґрунтовано актуальність теми в контексті реалізації Стратегії відновлення, сталого розвитку та цифрової трансформації МСП до 2027 року, Програми цифрової зрілості МСБ, ініціатив «Made in Ukraine» та грантових програм European Innovation Council. Метою роботи є визначення ролі цифрових і нейромаркетингових інструментів у прискоренні відновлення малого підприємництва та підвищенні його конкурентоспроможності, а також окреслення напрямів інтеграції цих інструментів у механізми державного стимулювання. Методичну основу дослідження становлять аналіз і систематизація наукових джерел, порівняння міжнародних моделей оцінювання цифрової зрілості (Deloitte Digital Maturity Model, Capability Maturity Model Integration, OECD Digital Transformation Framework), а також узагальнення практичних кейсів цифровізації МСБ та інструментів підтримки з боку держави й міжнародних інституцій. Запропоновано комбінований підхід до оцінки цифрової зрілості малого бізнесу, який поєднує стратегічні, процесні та інноваційно-технологічні аспекти й дозволяє вимірювати ефективність цифрових стратегій за показниками зростання продажів, скорочення витрат та ROI. Розроблено модель використання цифрових і нейротехнологічних стратегій просування товарів, що інтегрує діагностику цифрової зрілості, автоматизацію маркетингу, омніканальне lead generation, нейроаналітику та грантову підтримку, орієнтовану на період до 2027 року. Показано, що впровадження AI-рішень, CRM-систем, інструментів персоналізації та нейромаркетингу здатне підвищити конверсію на 30–50 %, зменшити операційні витрати на 10–40 % і забезпечити ROI понад 20 %. Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні рекомендацій щодо вдосконалення державної політики підтримки МСБ через розширення грантових програм, податкових стимулів, освітніх ініціатив та міжнародних партнерств, спрямованих на поглиблення цифрової трансформації й підвищення стійкості малого бізнесу в умовах повоєнної відбудови економіки України.
Методичні аспекти оцінки адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іщенко, Світлана Вікторівна; Маслак, Ольга Іванівна
Метою статті є розробка комплексного індикатора адаптивності, який має відображати, наскільки глибоко експортоорієнтована економіка реагує на зовнішні збурення, як швидко вона повертається до траєкторії зростання та чи здатна вона трансформувати кризи у можливості. Як такий індикатор автор пропонує індекс адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки. Запропоновані методичні підходи до визначення індексу адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки дозволяють оцінювати рівень здатності національної економіки зберігати та нарощувати потенціал експортоорієнтованого зростання в турбулентному зовнішньому середовищі, характерному для BANI-світу. Для цього використано підхід, що ґрунтується на вимірюванні ступеня залежності національної економічної системи від глобальних трендів і її чутливості до зовнішніх шоків. Запропонована методика використовує комплексний підхід, який поєднує оцінювання ступеня турбулентності зовнішнього глобального середовища, вимірювання внутрішньої вразливості національної економічної системи, ступеня чутливості її основних макроекономічних показників до зовнішніх потрясінь, здатності повертатися до рівноважної траєкторії розвитку після шоків та криз, а також урахування рівня економічної складності економіки як структурної передумови довгострокової стійкості. Логіка побудови індексу передбачає, що адаптивність потенціалу експортоорієнтованого розвитку зростає за високої відновної здатності економіки та її вищій структурній складності і зменшується за високої внутрішньої нестабільності та надмірної сприйнятливості до глобальних шоків. Запропонований авторами інтегрований підхід до визначення рівня адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку дозволяє отримати цілісну, кількісно вимірювану характеристику того, наскільки національна економіка здатна адаптуватися, функціонувати та розвиватися в умовах постійної та зростаючої нестабільності.
Current Development Megatrends and Perspective Directions of Green Tourism in Azerbaijan
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Гусейнова, Сара Мубаріз; Гулієв, Атілла
Зелений туризм став ключовим елементом сталого розвитку та важливим інструментом економічної диверсифікації в багатьох країнах. Це дослідження розглядає сучасний розвиток зеленого туризму в Азербайджані, визначає глобальні мегатренди, що впливають на його еволюцію, та оцінює майбутні стратегічні напрямки країни в рамках сталого регіонального розвитку. У дослідженні використовується порівняльний та якісний методологічний підхід. Глобальні тренди розвитку зеленого туризму порівнюються з національним досвідом Азербайджану, при цьому особлива увага приділяється відмінностям у темпах зростання між масовим туризмом та екотуризмом, соціально-економічним результатам у різних регіонах і країнах, а також інституційним підходам до розвитку сталого туризму. Для оцінки соціально-економічного, культурного та екологічного впливу зеленого туризму застосовується якісний тематичний аналіз, який зосереджується на створенні робочих місць, диверсифікації доходів, туризмі на базі громад, збереженні культурної спадщини та екологічній обізнаності. Результати дослідження показують, що зелений туризм в Азербайджані демонструє позитивну динаміку розвитку та високу відповідність світовим трендам сталого розвитку. Багаті природні ландшафти країни, культурна спадщина та підтримувальні політичні ініціативи створюють значні можливості для розширення екологічного та природного туризму. Зелений туризм сприяє створенню робочих місць, скороченню бідності, регіональному розвитку та захисту навколишнього середовища, його роль як каталізатора сталого економічного зростання посилюється. Однак залишаються такі проблеми, як нерівномірний регіональний розвиток, обмежене міжнародне просування, недостатні стандарти екологічної сертифікації та потенційні екологічні та соціальні ризики. Вирішення цих обмежень є важливим для забезпечення довгострокової стійкості та конкурентоспроможності зеленого туризму в Азербайджані.
Кіберстійкість підприємства як стратегічний чинник формування конкурентоспроможного потенціалу в умовах ринкової нестабільності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Васильєв, Антон Сергійович
У статті досліджено кіберстійкість промислових підприємств як стратегічний чинник формування конкурентоспроможного потенціалу в умовах ринкової нестабільності та цифрової трансформації. Обґрунтовано, що стрімке впровадження цифрових технологій – індустріального Інтернету речей, «розумних» виробничих систем, штучного інтелекту, блокчейну та біометричної аутентифікації – створює нові можливості для підвищення ефективності бізнес-процесів, але водночас супроводжується зростанням кіберризиків, які загрожують економічній безпеці підприємств. Визначено, що кіберстійкість охоплює технічні, організаційні та поведінкові компоненти, які у взаємодії забезпечують здатність підприємства протидіяти кіберінцидентам, підтримувати безперервність діяльності та швидко відновлювати критичні функції. Запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення кіберстійкості, що охоплює технічні, управлінські та поведінкові інструменти. Сформовано модель формування кіберстійкості підприємства та визначено її взаємозв’язок із конкурентоспроможним потенціалом. Доведено, що кіберстійкість виступає не лише елементом цифрової безпеки, а й стратегічним ресурсом, який забезпечує адаптивність, інноваційність і довгострокові конкурентні переваги підприємства в умовах ринкової турбулентності. Показано, що високий рівень кіберстійкості прямо корелює зі зростанням конкурентоспроможного потенціалу підприємства, зокрема через підвищення операційної стабільності, інноваційності, фінансової стійкості та репутаційного капіталу. Практична реалізація запропонованих рішень може здійснюватися на різних рівнях – від упровадження комплексних систем кіберзахисту в межах окремих компаній до розроблення галузевих стандартів і створення спільних центрів моніторингу та реагування на кіберінциденти. Це формує основу для довгострокового розвитку промисловості та забезпечення її конкурентоспроможності в умовах зростаючих ризиків цифрової епохи.
Оптимізаційні задачі управління процесами формування рівноважної ціни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Діленко, Віктор Олексійович; Науменко, Павло Олександрович
Статтю присвячено розвитку підходу до дослідження процесів встановлення рівноважної ціни в моделі ринкової рівноваги Еванса, згідно з яким основні учасники ринкової взаємодії, а саме споживач, виробник та аукціоніст, розглядаються як активні економічні агенти, які можуть переслідувати власні інтереси, формулювати та розв’язувати відповідні економічні задачі при встановленні ринкової ціни. При цьому вважається, що головною дійовою особою в процесі формування рівноважної ціни у моделі є аукціоніст (логіст), який і забезпечує аналіз та вирішення вказаних задач за рахунок вибору необхідної функції аукціоніста та значень її параметрів. У роботі наведено та проаналізовано різні економіко-математичні критерії управління процесами формування рівноважної ціни (величина потенційного сумарного попиту за деякий період, мінімізації часу досягнення певної кінцевої ціни, максимум ефективності реалізації процесів управління ціною тощо) та визначено можливості їх використання у відповідних оптимізаційних моделях. Сформульовано ряд оптимізаційних постановок задач управління динамікою ціни, які відповідають різним критеріям та економічному змісту. Як керуючі параметри розглядаються термін управління та величина, що відображає силу впливу аукціоніста на формування ринкової ціни. На умовних даних виконано розрахунки, які продемонстрували можливості використання побудованих моделей для дослідження впливу різних факторів на процеси оптимального керування встановленням ціни. Таким чином, проведені дослідження дозволяють розширити спектр напрямів і завдань дослідження процесів формування ринкової ціни та пропонують деякі елементи економіко-математичного інструментарію їх аналізу – сформульовані оптимізаційні моделі. Подальший розвиток цієї тематики може бути пов'язаний з удосконаленням різних аспектів (формальних і змістовних) математичних моделей цільового впливу на особливості динаміки ціни, їх системною побудовою та економіко-математичним аналізом.
Проблеми управління державними корпоративними правами в Україні в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Пророк, Віктор Васильович
Актуальність дослідження зумовлена радикальною зміною ролі держави в економіці України в умовах повномасштабної війни, що супроводжується масштабною концентрацією корпоративних прав у державній власності та переосмисленням інструментів управління стратегічними активами. В умовах воєнного стану держава одночасно виконує функції власника, регулятора та кризового менеджера, що загострює суперечності між вимогами оперативності управлінських рішень, принципами належного корпоративного управління та міжнародними зобов’язаннями щодо захисту прав інвесторів і забезпечення прозорості. Метою статті є виявлення системних проблем управління державними корпоративними правами в Україні в умовах війни та формування підходів до їх інституційного врегулювання з урахуванням безпекових і економічних обмежень. Методичну основу дослідження становлять методи інституційного аналізу, системного підходу, порівняльного аналізу та кейс-стаді, що дозволило комплексно оцінити управлінські, правові та фінансові аспекти концентрації активів у державній власності. У результаті дослідження встановлено, що прямі державні інтервенції можуть демонструвати високу економічну результативність за умови усунення конфлікту інтересів, чіткого розмежування функцій власника і регулятора та запровадження професійного менеджменту. Водночас інституційна фрагментованість системи управління, асиметрія повноважень між органами влади та правова невизначеність процедур створюють значні ризики втрати вартості активів, зниження інвестиційної привабливості та виникнення міжнародних арбітражних спорів. Обґрунтовано, що подальший розвиток системи управління державними корпоративними правами потребує переходу від ситуативних рішень до стійкої інституційної моделі, зорієнтованої на централізацію управління стратегічними активами, посилення ролі незалежного корпоративного нагляду та узгодження з європейськими стандартами економічного врядування. Практична цінність статті полягає у можливості використання отриманих висновків при формуванні державної політики у сфері управління державною власністю, розробленні управлінських рішень щодо реформування відповідних інституцій, а також у процесі мінімізації правових і фіскальних ризиків у період повоєнного відновлення та структурної перебудови економіки.
Резильєнтне управління фінансовим розвитком підприємства: теоретико-методичне забезпечення і механізм реалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Журавльова, Ірина Вікторівна
Мета статті полягає у розробленні комплексного теоретико-методичного забезпечення резильєнтного управління фінансовим розвитком підприємства та генерування механізму його практичної реалізації, спрямованого на забезпечення адаптивності та стійкого зростання суб’єктів бізнесу в умовах зовнішніх шоків. У статті досліджено проблему формування системи резильєнтного управління фінансовим розвитком підприємства в умовах високої невизначеності та перманентних криз. На основі системного аналізу літератури 2020–2025 рр. встановлено еволюцію концепції від традиційного антикризового фінансового менеджменту до парадигми резильєнтності та антикрихкості, що передбачає не лише виживання, а й прискорене зростання під час шоків. Уточнено понятійно-категоріальний апарат резильєнтного фінансового управління. Розроблено теоретико-методичні засади резильєнтного фінансового управління, що ґрунтуються на інтеграції теорії динамічних можливостей, концепції антикрихкості Н. Талеба та сучасних підходів до стратегічного фінансового планування. Визначено базові принципи резильєнтного фінансового управління. Запропоновано методичний інструментарій, що містить: трирівневу модель оцінки фінансової резильєнтності; стрес-тестування структури капіталу за п’ятьма кризовими сценаріями; алгоритм розрахунку динамічного цільового критерію; матрицю пріоритетності інвестиційних проєктів у кризовий та посткризовий періоди. Запропоновано механізм реалізації резильєнтного фінансового управління. Отримані результати мають теоретичне значення для розвитку фінансового менеджменту та практичне застосування для формування фінансових стратегій підприємств у країнах із високою турбулентністю. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розроблення комплексного методичного забезпечення оцінки та прогнозування резильєнтності фінансового розвитку підприємств на підґрунті інтеграції технологій великих даних і штучного інтелекту для раннього виявлення фінансових кризових явищ, метрик сталого розвитку як інструментів оцінювання довгострокової фінансової та корпоративної стійкості. У цьому контексті резильєнтне управління фінансами стає системним інструментом стратегічного розвитку підприємств.
Борговий капітал у структурі фінансування: роль і функції в умовах зростаючої волатильності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ушеренко, Світлана Василівна; Грищук, Андрій Сергійович
Волатильність екзогенного та ендогенного характеру зумовлює перегляд традиційних підходів до фінансового управління, зокрема, в частині боргового капіталу. У статті здійснено теоретичний аналіз ролі та функцій боргового капіталу в структурі фінансування підприємств в умовах зростаючої економічної волатильності. Обґрунтовано, що борговий капітал виступає не лише джерелом фінансових ресурсів, а й стратегічним важелем адаптації до змін екзогенного середовища. З урахуванням сучасних викликів, пов’язаних із підвищенням процентних ставок, інфляційним тиском, валютною нестабільністю та цифровізацією фінансових ринків, критично проаналізовано традиційні підходи до оптимізації структури капіталу з акцентом на потребі балансування між ефектом фінансового важеля і ризиком фінансової стійкості. Систематизовано основні теоретичні концепції, зокрема, теорію компромісу, ієрархії фінансування, агентську та сигнальну теорії, та проаналізовано їхню релевантність у сучасних умовах. Запропоновано класифікацію боргових інструментів за критеріями джерела залучення, строку погашення, характеру обслуговування, забезпеченості та інноваційності, з урахуванням особливостей їх використання в умовах нестабільності. Особливу увагу приділено інтеграції ESG-факторів і цифрових технологій у політику боргового фінансування. Виявлено, що борговий капітал у сучасному дискурсі трансформується з інструменту зростання у компонент фінансової стійкості. Результати дослідження можуть бути корисними для підприємств, які формують стратегії фінансування в умовах високої невизначеності, а також для дослідників, які вивчають механізми забезпечення стабільності корпоративного сектору в періоди макроекономічних коливань. У подальшому дослідженні акцент буде зроблено на емпіричному аналізі оптимальних конфігурацій структури капіталу для окремих галузей в умовах нестабільної макроекономічної ситуації.
Вплив сучасних міграційних тенденцій на процес нагромадження ознак нерівності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бервено, Софія Миколаївна; Бервено, Оксана Володимирівна
Зростаюча соціально-економічна нерівність є однією з найактуальніших проблем XXI століття. Соціально-економічна нерівність має не лише глибокі економічні наслідки, але й далекосяжний вплив на соціальну стабільність та довгострокові перспективи розвитку. Тому особливої актуальності набуває дослідження глобальних трендів сучасного розвитку, під впливом яких нерівність досягає тривожного рівня, зокрема це стосується й сучасних міграційних тенденцій. Метою статті є розкриття факторів соціально-економічної нерівності для отримання всебічного розуміння взаємозв’язку та різнобічного впливу новітніх міграційних тенденцій на стан нерівності. Існують деякі вагомі твердження щодо потенціалу міжнародної міграції для зменшення нерівності. Однак міграція залежить від умов у країні походження та призначення, а також від умов, за яких відбувається міграція. Зв’язок між міграцією та нерівністю далеко не однозначний. Наслідки міграції для нерівності залежать і від того, де і в яких професіях опиняються мігранти. Міграція впливає на рівень нерівності між економіками, а також на показники нерівності в межах країн «походження» та «призначення». Вагомими чинниками впливу на нерівність є вища заробітна плата в країнах тяжіння та грошові перекази до країн походження, «відплив умів» та потрапляння у пастку низькодохідних секторів. Мігранти можуть сприяти нерівності в країні призначення, концентруючись як у верхній, так і в нижній частині розподілу доходів. Взаємозв’язок міграції та нерівності не обмежується лише фінансовими аспектами, але й впливає на соціальну мобільність, згуртованість громади та політичну стабільність та багато інших аспектів розвитку. Таким чином, як окремо взяті країни, так і вся світова економіка під тиском посилення міграційних хвиль все ще відчувають на собі тягар нерівності. В умовах постійної посиленої циркуляції робочої сили спрацьовують різні ефекти впливу на стан та окремі прояви нерівності, детальне вивчення яких допоможе в розробці ефективної міграційної політики країн світу.
Напрями розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Серняк, Ірина Ігорівна; Серняк, Олег Ігорьович
У статті досліджено проблематику розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті в умовах трансформації економіки, цифровізації управлінських процесів та зростання ролі людського капіталу як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємств. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від фрагментарного використання соціальних інструментів управління персоналом до їх системної інтеграції у корпоративну стратегію підприємства, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень і рівень адаптивності організації до змін зовнішнього середовища. Метою статті є обґрунтування теоретичних і методичних підходів до формування та реалізації стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства, а також розроблення інструментарію вибору оптимальної стратегії з урахуванням багатокритеріального характеру соціально-економічних процесів у сфері управління персоналом. Для досягнення поставленої мети у статті використано системний підхід, методи аналізу та синтезу, узагальнення, економіко-математичне моделювання та метод експертних оцінок. У результаті дослідження встановлено, що соціальний інструментарій управління персоналом доцільно розглядати як цілісну стратегічну систему, яка охоплює мотиваційні, соціально-психологічні, комунікативні та організаційні механізми впливу на трудову поведінку працівників. Обґрунтовано, що інтеграція стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом у загальну стратегію підприємства сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню інноваційної активності персоналу, покращенню морально-психологічного клімату в колективі, зниженню рівня плинності кадрів і зростанню лояльності працівників. Запропоновано багатокритеріальний підхід до вибору оптимальної стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом, який поєднує кількісні показники ефективності з якісними експертними оцінками, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціально-психологічні аспекти управління персоналом. Зроблено висновок, що впровадження адаптивних стратегій розвитку соціального інструментарію управління персоналом є важливою передумовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в діяльності підприємств різних галузей економіки при формуванні стратегій управління персоналом. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною апробацією запропонованих підходів та розвитком цифрових інструментів підтримки стратегічного управління людськими ресурсами.
Теоретико-методичне забезпечення імплементації системного підходу до оцінювання соціально-економічного та інноваційного розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бєлікова, Надія Володимирівна; Мухін, Володимир Анатолійович
Складні соціально-економічні системи, до яких належать і регіони країни, мають власні механізми розвитку, які важко досліджувати наявним в економічній науці інструментарієм. Метою статті є аналіз проблематики імплементації системного підходу до оцінювання соціально-економічного та інноваційного розвитку та обґрунтування методичного забезпечення оцінювання регіонального розвитку. Визначено, що основними науковими методами дослідження соціально-економічних систем є емпірико-історичний, теоретико-логічний та діалектичний. Кожен із наведених методів спрямований на досягнення максимальної результативності соціально-економічних досліджень та багато в чому доповнює один одного. Запропоновано алгоритм побудови інтегрального показника оцінювання соціально-економічного та інноваційного розвитку, що містить такі етапи: формування вихідної сукупності показників відповідно до цілей дослідження; стандартизація вихідних показників; розрахунок інтегрального показника за обраним методом; аналіз та інтерпретація результатів. Узагальнено досвід країн ЄС та США з регіонального розвитку та на цій основі сформовано систему часткових показників для розрахунку інтегрального показника соціально-економічного потенціалу регіону та інтегрального показника інноваційного потенціалу регіону. Обґрунтовано рекомендації щодо застосування матричного підходу для аналіз та інтерпретація результатів інтегрального оцінювання регіонального розвитку.
Сучасні напрямки розвитку штучного інтелекту та його застосування в маркетинговій діяльності організації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Рожко, Віктор Іванович; Євдунов, Ілля Миколайович
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку технологій штучного інтелекту та проаналізовано їх практичне застосування в маркетинговій діяльності організацій. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, прогнозованим зростанням глобального ринку ШІ у маркетингу до 107,5 млрд доларів США у 2028 році та необхідністю адаптації маркетингових стратегій до нових умов ведення бізнесу в епоху четвертої промислової революції. Метою статті є дослідження сучасних напрямків розвитку штучного інтелекту та систематизація підходів до його застосування в маркетинговій діяльності організацій. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу для вивчення теоретичних основ штучного інтелекту та маркетингової діяльності, метод систематизації для впорядкування інструментів ШІ за функціональними напрямками маркетингу, порівняльний аналіз для визначення переваг і викликів впровадження ШІ-технологій, табличний метод для наочного представлення результатів та метод узагальнення для формулювання висновків. Інформаційну базу становлять наукові праці у провідних фахових виданнях та аналітичні звіти консалтингових компаній. Визначено ключові напрямки розвитку ШІ-технологій: машинне навчання, глибинне навчання, обробка природної мови, комп'ютерний зір та генеративний штучний інтелект. Охарактеризовано переваги використання інтелектуальних систем у маркетингу: підвищення ефективності таргетингу на 30–50%, зростання конверсії на 15–30%, скорочення часу створення контенту на 60–80%, зниження вартості залучення клієнтів на 20–40%. Проведено систематизацію основних інструментів штучного інтелекту за шістьма функціональними сферами маркетингу: аналіз споживачів, персоналізація, контент-маркетинг, рекламні кампанії, обслуговування клієнтів, аналітика та прогнозування. Обґрунтовано перспективи подальшого розвитку ШІ-технологій у контексті цифровізації маркетингової діяльності: поглиблення інтеграції різних технологій, розвиток Edge AI та федеративного навчання, удосконалення генеративних моделей, впровадження пояснюваного ШІ та розвиток агентних систем. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для формування стратегій впровадження штучного інтелекту у маркетингову діяльність організацій різних галузей економіки та масштабів діяльності.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options