Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1084

Browse

Now showing 1 - 20 of 41

Decarbonization of the Steel Industry: the Role of State Economic Policy
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Глущенко, Андрій Миколайович
Мета статті полягає в аналізі потенційних напрямів декарбонізації металургійного виробництва, щоб запропонувати заходи державної політики, які сприяють зниженню викидів СО2. У ході дослідження вивчено структуру глобальних викидів вуглекислого газу, динаміку викидів СО2 металургією, особливості екологічної політики ЄС і Китаю. Також охарактеризовано економічні та технологічні чинники, які ускладнюють декарбонізацію металургії. Розглянуто основні джерела викидів вуглекислого газу на металургійних підприємствах. На прикладі європейської компанії показаний обсяг капітальних інвестицій для декарбонізації виробництва сталі. Виявлено основні групи заходів, що здатні вирішити проблему викидів СО2 (уловлювання та захоронення СО2, уловлювання та використання СО2, запобігання викидам). Проаналізовано можливості й обмеження для використання конкретних заходів декарбонізації, включаючи виплавку сталі в електродугових печах, заміну коксу деревним вугіллям, використання водню в доменній печі та для прямого відновлення заліза, електроліз заліза. Проведено порівняння інтенсивності вуглецевих викидів для різних технологій декарбонізації, а також потенційних термінів їх комерційного впровадження. У результаті дослідження виділено інструменти економічної політики для прискорення декарбонізації металургії. Проаналізовано переваги та недоліки цих інструментів. Зроблено висновок про неможливість декарбонізації без участі держави, оскільки на вільному ринку підприємства не отримують достатніх конкурентних переваг від інвестицій в значне зниження викидів СО2. Перспективи подальших досліджень пов'язані з поглибленим вивченням інструментів державної політики декарбонізації, а також розробкою напрямів декарбонізації інших секторів економіки.
Визначення оптимальної структури портфеля, що містить активи розвинутих ринків і ринків, що розвиваються
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чернова, Наталя Леонідівна; Полякова, Ольга Юріївна
У сучасному світі деривативи на провідні фондові індекси дуже часто є об’єктами прискіпливої уваги з боку портфельних інвесторів. Безпосереднє включення у портфель подібних інструментів фактично дає змогу інвестувати одразу в економіку окремої країни або окремий її сектор. Метою роботи є формування оптимального інвестиційного портфеля, що містить деривативи на фондові індекси країн розвиненого сектора та сектора, що розвивається. Для досягнення зазначеної мети було вирішено такі задачі: сформовано два оптимальних портфелі: портфель з індексів розвинутих країн та портфель з індексів країн, що розвиваються; сформовано змішаний портфель, що містить індекси з обох секторів; здійснено порівняльний аналіз ефективності отриманих портфелів. Для отримання оптимальної структури портфеля застосовано модель Марковиця. Модельні результати дозволяють зробити такі висновки щодо інвестиційної привабливості сектора фондових індексів розвинутих ринків і ринків, що розвиваються. З точки зору рівня ризику портфеля можливо отримати пару портфелів, один з яких містив би тільки активи розвинутих ринків, а інший – тільки активи ринків, що розвиваються. Однак при цьому рівень доходності буде значно меншим у портфелі, що складається з активів розвинутого сектора. Змішаний портфель забезпечує значно ширший діапазон альтернативних варіантів інвестування, що позиціонуються на ефективній границі, як за критерієм ризику, так і за критерієм доходності.
Моделювання процесу оцінювання та аналізу експортного потенціалу регіону
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Пілько, Андрій Дмитрович; Лесів, Ігор Богданович
У публікації висвітлено результати проведеного аналізу наявних підходів до управління зовнішньоекономічною діяльністю на регіональному рівні, а також оцінювання, аналізу, прогнозування та оптимізації показників експорту регіону. Вивчення наявних підходів до кількісного оцінювання експортного потенціалу як в Україні, так і в інших країнах з малою відкритою економікою засвідчило обмежені можливості ефективного застосування наявних методик на рівні регіонів України та їх територіальних систем. Проведений аналіз показників експорту регіонів Західної України, а також ефективності експорту цих регіонів за період 2008–2018 рр. дозволив ідентифікувати основні закономірності та тенденції зміни відповідних показників у досліджуваних регіонах. Суть наукової новизни отриманих результатів полягає в удосконаленні та розвитку наявних підходів до проведення оцінювання та аналізу зовнішньоекономічної діяльності регіону. Зокрема, в роботі запропоновано та реалізовано підхід до проведення оцінювання ефективності експорту з урахуванням наявної статистичної бази, а також підхід до проведення оцінювання потенціалу зовнішньоекономічної діяльності регіону на основі використання зваженої евклідової відстані. Подальший розвиток обраного напряму досліджень з використанням відповідного економіко-математичного інструментарію дозволить якісно по-новому підійти до вирішення задачі підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного потенціалу регіону.
Моделювання інноваційної активності ієрархічних систем: оцінка дифузії інновацій та економічного ефекту наявного потенціалу та результатів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Манойленко, Олександр Володимирович; Сергієнко, Олена Андріанівна; Гапоненко, Ольга Євгеніївна
У статті побудовано моделі оцінки інноваційного потенціалу та результатів інноваційної діяльності підприємств Харківської області, які дозволили класифікувати підприємства залежно від розвитку їх інноваційного потенціалу і результатів від його використання. Інноваційний потенціал розглядається як інтегральна характеристика інноваційного ресурсного забезпечення виробничої системи, що являє собою суму кадрових, виробничо-технологічних, науково-технічних, фінансових і структурних ресурсів, що забезпечують інноваційну діяльність. Розроблено шкалу оцінки інноваційної активності та сприйнятливості до інновацій промислових підприємств (інноваційно активні підприємства (ІАП); підприємства, сприйнятливі до інновацій (ПСІ); підприємства, не сприйнятливі до інновацій (ПНСІ)), яка дозволяє побудувати модель інноваційної активності підприємств, що враховує взаємодію підприємств та оцінює вплив державного стимулювання інноваційної діяльності на збільшення кількості інноваційно активних підприємств. З використанням методу аналізу панельних даних побудовано модель фінансового ефекту від кількості інноваційно активних підприємств. Розроблену модель використано для прогнозування результатів стимулювання інноваційної діяльності регіону та формування сценаріїв стимулювання інноваційної діяльності регіонів. Для оцінки впливу державного стимулювання інноваційної діяльності на зростання кількості інноваційно активних підприємств та оцінки доходу від здійснення інноваційної діяльності побудовано модель інноваційної активності підприємств, що враховує імовірнісний характер поширення інновацій у результаті взаємодії підприємств. Встановлено, що в результаті впливу на ПНСІ інноваційно активних виробничих підприємств та ПСІ імовірність поширення складає 0,5, тобто у 50 % випадків виробнича система переходить до класу виробничих систем, сприйнятливих до інновацій.
Практичні аспекти імплементації Міжнародних стандартів фінансової звітності та принципів облікової політики у бізнесові структури
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Шот, Анна Петрівна; Гончарук, Світлана Марківна; Приймак, Світлана Вікторівна
Членство України у Європейському Союзі передбачає запровадження і дотримання вимог і норм європейського законодавства, супроводжується реформами у всіх практично галузях економіки України, у тому числі і у сфері бухгалтерського обліку. Основне завдання реформи бухгалтерського обліку – приведення національної системи бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Метою статті є дослідження практичних аспектів впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) і принципів облікової політики у бізнесові структури з урахуванням національних особливостей обліку з метою оцінки їх впливу на результати діяльності. У статті розглянуто переваги вітчизняних підприємств при звітуванні за міжнародними стандартами фінансової звітності, розкрито проблеми застосування принципів і вимог МСФЗ та специфіку переходу вітчизняних підприємств на МСФЗ з урахуванням національних особливостей. Досліджено практичні аспекти впровадження МСФЗ і принципів облікової політики у бізнесові структури з урахуванням національних особливостей обліку з метою оцінки їх впливу на результати діяльності. Розраховано вплив переходу на податкові зобов’язання та податкові наслідки для підприємств при звітуванні за міжнародними стандартами. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що трансформаційні різниці на перехідному на МСФЗ етапі стають нейтральними до оподаткування; власники бізнесу, інвестори і кредитори отримують якісну фінансову звітність для прийняття виважених і правильних управлінських рішень.
Соціальні медіа як інструмент дослідження великих даних
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Голубова, Галина Володимирівна
Посилення використання хмарних обчислень, соціальних мереж, мобільних технологій та технологій великих даних обумовлюють зростання можливостей як для наукових досліджень, так і для практичних завдань. Дослідники стикаються з великою кількістю даних, створених платформами соціальних мереж, різноманіття яких ще більше посилюється спільним змішуванням платформ соціальних мереж і новими можливостями Інтернету. Актуальність великих даних і соціальних медіа зростає, однак у науковій літературі не вистачає концептуальних інструментів і підходів, які допоможуть дослідникам структурувати та кодифікувати знання з великих даних соціальних медіа у різних предметних областях. У дослідників немає загального плану для розуміння даних та складної мережі взаємозв’язків між сутностями, соціальними мережами, соціальними платформами та іншими сторонніми базами даних, системами та об’єктами. Ця проблема ще більше ускладнюється при введенні просторово-часових даних. У статті запропоновано загальну основу для досліджень соціальних медіа з використанням великих даних. Автором представлено п’ять аналітичних напрямів: просторово-часову аналітику, внутрішньомережеву аналітику, міжмережеву аналітику, аналітику платформ і аналіз даних третіх сторін. У цих напрямках окреслено три перспективи – перспективу облікового запису, перспективу вмісту та перспективу мережі. Цей матеріал спрямований допомогти дослідникам зосередити свої наукові дослідження у певній галузі дисципліни, використовуючи дані соціальних медіа послідовно.
Методологія та оцінка оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Цимбалюк, Світлана Олексіївна; Цимбалюк, Данило Ігорович
Метою роботи є висвітлення методологічних і методичних аспектів та результатів дослідження оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні. Обґрунтовано необхідність імплементації концепції гідної праці та її оплати в практику соціально-трудових відносин. Сформульовано методичні засади розробки інструментарію оцінювання оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці. Запропоновано індикатори та стандарти гідної оплати праці для макрорівня. За результатами експертного опитування визначено достовірність сформованих індикаторів і встановлено їх вагомість. Запропоновано різні методичні підходи до розрахунку одиничних індексів гідної оплати праці залежно від специфіки індикаторів, одиниць виміру, встановлених стандартів і наявності бази для порівняння. Стаття містить методику визначення комплексного показника гідної оплати праці, яка може використовуватися для здійснення порівняльного аналізу політики оплати праці різних країн та їх рейтингування. Розроблено діапазони значень комплексного показника гідної оплати праці для визначення його рівня та тенденцій у сфері оплати праці. Результати оцінювання оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні засвідчили, що за більшістю індикаторів одиничні індекси мають нульові значення. Комплексний показник гідної оплати праці на макрорівні відповідає рівню «нижче середнього», що вказує на низку недоліків у політиці оплати праці в Україні. Результати дослідження вказують на недостатню увагу органів державної влади, керівників підприємств, сторін соціального партнерства до питань регулювання заробітної плати, що потребує розробки інноваційних механізмів формування політики оплати праці на засадах гідної праці.
Соціальна політика держави як регулятор розвитку соціальної сфери: теоретико-методологічні аспекти
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Жеребило, Ірина Владиславівна
Сучасні зміни, які супроводжують усі сфери суспільного життя, загострюють проблему вичерпання ресурсів, активізують міграційний рух населення, а отже, призводять до «розмивання» соціально-культурної ідентичності. В цьому сенсі особливо вразливою є соціальна сфера, в межах якої реалізуються ключові людські потреби. Складність її регулювання та розвитку вбачається у полісистемності, адже одні складові забезпечують задоволення духовно-фізичних потреб людини і суспільства в цілому, а інші – гарантують підвищення рівня життя, можливості відтворення робочої сили та поліпшення умов життя населення. Метою статті є поглиблення теоретико-методологічних засад соціальної політики держави як регулятора розвитку соціальної сфери в контексті соціально-економічного поступу. Розкрито сутність соціальної політики, охарактеризовано методи її реалізації та структурні складові. Результатом є запропоноване власне бачення цього поняття. На основі вивчення досвіду зарубіжних країн систематизовано моделі соціальної політики та визначено їх особливості. Показано, що об’єктом соціальної політики виступають соціальні відносини, процеси життєдіяльності соціуму і суспільні потреби, які в сукупності складають соціальну сферу країни. Акцентовано увагу на практичному аспекті реалізації соціальної політики, який передбачає використання як методів ринкового саморегулювання, так і методів прямого та опосередкованого державного втручання. Наголошено, що поняття соціальної згуртованості та соціального капіталу займають помітне, інколи суперечливе місце в соціальній політиці країни, а соціальний капітал скорочує структурні та посередницькі виміри. Показано, що ключовим завданням соціальної політики у системі охорони здоров’я, яка враховує соціальну згуртованість, є підтримка взаємовідносин між громадянами й установами.
Prospects and Risks of the Fintech Initiatives in a Global Banking Industry
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Слобода, Лариса Ярославівна; Дем’яник, Олександр Миколайович
Мета цього дослідження полягає в окресленні основних тенденцій, проблем і ризиків, які слід врегулювати шляхом співпраці між компаніями Fintech та банками на сучасному етапі розвитку міжнародного фінансового ринку. Аналіз сучасної ситуації на фінансовому ринку показує, що інноваційні технології відіграють ключову роль у розвитку банківництва та фінансової сфери у світі. Проблеми гнучкості традиційних фінансових установ не співпадають з постійно зростаючими потребами клієнтів в отриманні найвищої якості, дешевих і швидких фінансових послуг. Компанії, що керуються технологіями, продовжують розвивати сферу цифрових інновацій, що спричинило значний інтерес щодо її імплементації у сфері банківської справи та фінансів. У статті розкрито основні причини партнерських взаємовідносин між банками та Fintech-компаніями, мотиви та тенденції інвестування у сферу розвитку Fintech, основні етапи підготовки до партнерства та сфери найвищої зацікавленості щодо впровадження інновацій з боку міжнародних банків. Прикладним аспектом цієї статті є аналіз практичного досвіду та форм успішної співпраці між банками та Fintech-компаніями у різних країнах світу. Результати дослідження дають змогу виокремити ключові етапи підготовки до співпраці міжнародних банків з Fintech-компаніями, а також найпопулярніші продукти й послуги для посилення ефективної інтеграції між ними. На основі отриманих результатів обґрунтовано заходи щодо посилення співпраці між банками та Fintech-компаніями, що зробить процес задоволення споживачів фінансових послуг більщ швидким, простим, доступним та ефективним. Авторами визначено основні виклики та ризики, які стоять перед українським ринком Fintech, серед яких правове та регуляторне середовище, повільне прийняття інновацій традиційними банками, відсутність відкритих API в банку, обмежений доступ до капіталу та фінансування для FinTechs тощо. Перспективами подальших наукових досліджень у цьому напрямі є обґрунтування спільних і відмінних підходів щодо регулювання діяльності Fintech-компаній у різних країнах світу, зокрема, щодо вимог капіталізації та управління фінансовими ризиками, а також здійснення процедур KYC (Know Your Customer Identification) при обслуговуванні клієнтів. Подальший розвиток Fintech-індустрії суттєво трансформує бізнес-моделі міжнародних банків і може привести до заміщення класичних форм банкінгу.
Теоретико-прикладні засади використання blockchain-технології в бухгалтерському обліку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Пілевич, Дмитро Станіславович
Метою статті є дослідження теоретико-прикладних засад застосування технології blockchain в національній системі бухгалтерського обліку. У статті доведено, що діджиталізація, як одна із основних тенденцій розвитку національної економіки, спричинює зміну бізнес-моделей, підходів до організації, ведення й менеджменту бізнесу, а також модифікує канали комунікації підприємств з партнерами, регуляторами і споживачами. Окреслені зміни приводять до необхідності модернізації бухгалтерського обліку як системи збору, обробки й зберігання інформації про діяльність підприємств. Перспективним інструментом модернізації такої системи автор визначив blockchain-технологію, під якою розуміють упорядковану розподілену базу даних усіх проведених підприємствами транзакцій. Виокремлено пріоритетні напрями використання цієї технології в бухгалтерському обліку (міжнародні розрахунки, облік руху активів у межах підприємства, оперативний облік транзакцій у режимі реального часу тощо). До переваг застосування технології blockchain віднесено транспарентність, безпечність, надійність, швидкість, економію витрат часу і ресурсів, децентралізованість, зростання рівня довіри між учасниками системи, удосконалення документообігу, підвищення кваліфікації бухгалтерів та аудиторів. Зроблено висновок, що, навіть попри високі вимоги до технічного забезпечення й модернізації діяльності підприємств, в умовах діджиталізації національної економіки технологія blockchain має стати одним із пріоритетних напрямів розвитку системи бухгалтерського обліку.
Банківська система України у функціонуванні фінансового ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Мельник, Віктор Миколайович; Житар, Максим Олегович
Метою статті є дослідження банківської системи України у функціонуванні фінансового ринку. Здійснено аналіз макроекономічних показників, які основані на даних Національного банку України і Міністерства фінансів України. Визначено, що на сьогодні розвиток банківської сфери України багато в чому визначається економічним ростом країни та положенням на міжнародних фінансових ринках. Обґрунтовано, що поліпшення кількісних та якісних властивостей розвитку фінансового сектора в цілому є важливою умовою державного регулювання фінансової системи України, що передує прийняттю ефективних і адекватних управлінських рішень з метою знаходження підходів і правильних методів на етапі інтеграційних процесів з урахуванням труднощів зовнішнього фінансового середовища. Доведено, що українська банківська сфера поетапно інтегрується в міжнародну банківську систему та формує власну модель розвитку, яка зобов’язана цілком застосувати потенційні можливості України у фінансовій глобалізації. Виділено тенденції в банківській галузі України: відбудова прибуткової діяльності банків (в загальному по системі); збільшення Національним банком облікової ставки, яка призвела до збільшення привабливості вкладень у державні облігації і депозитні сертифікати НБУ; повільні темпи кредитування бізнесу; швидкий розвиток споживчого кредитування домогосподарств. Зроблено висновок, що найголовнішими важелями утримання зростання економіки у 2019 році можна вважати жорстку монетарну політику, стриману фіскальну політику, прогнозоване зменшення врожаю зернових і зниження обсягів світової торгівлі, зокрема, внаслідок дії протекціоністських заходів.
Методи прогнозування на фінансових ринках в умовах цифрової економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Красовський, Микола Анатолійович; Кудрицька, Жанна Володимирівна
Метою цієї статі є дослідження та узагальнення принципів, методів і ціннісних характеристик загальноприйнятих видів аналізу фінансових інструментів та альтернативного виду аналізу – поведінкових фінансів, які стали актуальні через розвиток цифрової економіки. Розвиток економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Важливу роль у здійсненні цього процесу відіграють фінансові ринки. Фінансові ринки виступають засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та покращання його матеріального становища. У результаті дослідження виділено основні аспекти поведінкових фінансів і наведено приклади найбільш частих помилок інвесторів. Запропоновано використання індексу настроїв інвесторів для оцінки стану ринку та більш ефективного прогнозування фінансових інструментів. За допомогою цього індексу державні органи можуть відслідковувати фінансові ризики, які виникають через спекуляції ЗМІ та фінансових аналітиків. Результати дослідження можуть мати суттєве значення як в інвестиційній, так і в політичній сферах. У політичній сфері нестабільність може мати негативний вплив на функціонування ринків і ціноутворення активів в межах держави та на міжнародному ринку. Якщо до фінансових ризиків додається зміна настроїв інвесторів, це призводить до відтоку капіталу та фінансової нестабільності в країні, але використання лише методу, що базується на побудові індексу настроїв інвесторів, не рекомендується.
Боргове навантаження на державний бюджет: довгострокові тренди та структурні асиметрії видатків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бойко, Світлана Василівна; Гошовська, Валентина Василівна; Масалітіна, Вікторія Володимирівна
Метою статті є аналіз боргової політики України у довгостроковому періоді та визначення її впливу на структурні зрушення видаткової частини державного бюджету, спричинені обслуговуванням державного боргу. Обґрунтовано актуальність дослідження боргового навантаження на державний бюджет за кількома аспектами: по-перше, боргове навантаження як наслідок державної боргової політики, спрямованої на акумулювання додаткових фінансових ресурсів шляхом внутрішніх і зовнішніх запозичень; по-друге, як фактор макрофінансової, фіскальної та грошової стабільності; по-третє, як фактор впливу на склад і структуру видаткової частини державного бюджету; по-четверте, як фактор впливу на рівень податкового навантаження на доходи (прибутки) фізичних та юридичних осіб або національне багатство. Проведено емпіричний аналіз трендів загального розміру державного боргу, видатків Державного бюджету України на обслуговування державного боргу, структури видаткової частини Державного бюджету України у 2005–2019 рр. За допомогою методів економіко-статистичного аналізу побудовано регресійні, регресійно-кореляційні моделі та доведено наявність оберненого дуже сильного зв’язку) між розміром державного боргу та структурними змінами видаткової частини Державного бюджету України у напрямі зменшення видатків на економічну діяльність, освіту, охорону здоров’я та духовний та фізичний розвиток.
Методологія наукового пізнання як основа інтелектуалізації управління холістичним розвитком підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Чобіток, Вікторія Іванівна
Мета статті – формування методології наукового пізнання як основи інтелектуалізації управління холістичним розвитком підприємств у сучасних умовах господарювання. У статті визначено, що в сучасних умовах господарювання значний успіх розвитку сучасних підприємств забезпечують фахівці, які володіють інтелектом. У цих умовах особливо актуалізуються ресурси, насамперед сконцентровані в рамках інтелектуальних можливостей людини, що обґрунтовано розглядаються як інтелектуальний базис модернізації економіки на основі інноваційних рішень. В результаті проведеного дослідження розглянуто основні функції науки. У статті запропоновано методологію наукового пізнання як основу інтелектуалізації управління холістичним розвитком підприємств, що вирішує ряд властивих задач: розробка і використання методів у дослідженнях; аналіз методологічних парадигм в історії економічної думки; вивчення етапів економічного дослідження, включаючи розкриття механізмів «наукового відкриття» в інтелектуалізації управління холістичним розвитком підприємств; аналіз проблеми істини, дослідження її критеріїв і способів підтвердження; дослідження ролі методології наукового пізнання в системі загальної методології соціальних і природних наук; вивчення світоглядних стандартів і ідеалів інтелектуалізації управління холістичним розвитком підприємств.
Сучасні підходи до дослідження економічного потенціалу як економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Челомбітько, Тетяна Валеріївна
Мета статті полягає в узагальненні теоретичних підходів до визначення змісту категорій «потенціал» та «економічний потенціал», а також в уточненні складу економічного потенціалу як економічної системи на базі положень класиків економічної науки та праць вітчизняних і зарубіжних учених. Виокремлено чотири підходи до розуміння сутності економічного потенціалу: економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства та окремих підприємств до виробництва; економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів; економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарчої діяльності; ототожнення термінів «економічний потенціал», «економічна потужність» та «народно-господарчий потенціал». Проведений аналіз наявних підходів до тлумачення цієї категорії надав змогу обґрунтувати авторське визначення поняття економічного потенціалу та окреслити його характеристики. Виявлено основні підходи до визначення структурного складу економічного потенціалу як економічної системи: ресурсний підхід (елементи потенціалу поділяються за видами ресурсів); функціональний підхід (елементи виділяються згідно з функціональними ознаками та видами діяльності); ресурсно-функціональний підхід (структурні елементи економічного потенціалу виокремлюються відповідно до функцій і ресурсів). Базуючись на ресурсно-функціональному підході визначено класифікаційні ознаки складових елементів економічного потенціалу, що являють собою потенціали нижчого рівня й характеризуються певною кількістю та якістю відповідних економічних ресурсів, а саме: трудовий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; маркетинговий потенціал; фінансовий потенціал; інвестиційний потенціал.
Управління розвитком підприємств: уточнення теоретичних положень
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ястремська, Олена Миколаївна; Ястремська, Олеся Олександрівна
Метою статті є уточнення теоретичних основ управління розвитком промислових підприємств. Відповідно до мети поставлено завдання щодо аналізу наукових підходів до формування категоріально-понятійного апарату з управління розвитком промислових підприємств; визначення теоретичного базису управління розвитком за принципами, напрямами, сферами та видами управління; побудови моделі механізму управління розвитком промислових підприємств. На підставі дослідження уточнено поняття «управління розвитком промислового підприємства», під яким розуміється процес зміни руху підприємства у позитивному напрямі, що виникає під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища, задля виконання його місії та досягнення стратегічних цілей підвищення рівня розвитку за всіма сферами діяльності. Для визначення теоретичного базису управління розвитком промислових підприємств встановлено необхідні критерії – класифікаційні ознаки, а саме: за науковим підходом, за сферами діяльності, за видами потенціалу, за життєвим циклом підприємства, за видами планування та розвитку. Усі ознаки відповідають принципам і функціям управління. Впровадження теоретичних основ здійснюється за допомогою механізму управління. Запропоновано модель механізму управління розвитком промислового підприємства, що будується за складовими (інформаційно-аналітичною, техніко-технологічною, організаційно-економічною та адміністративно-правовою), кожна з яких використовує власні методи, інструменти та важелі управління. До класичних методів управління (економічні; адміністративно-правові; організаційні) додано економіко-математичні; комп’ютерні програми та технології, оскільки у сучасних умовах господарювання неможливо здійснювати управління, не використовуючи математичний апарат та комп’ютерні технології. Інструменти управління згруповано за сферами діяльності – економічна, соціальна та екологічна. Кожну групу інструментів деталізовано за видами та важелями управління. Інструменти управління вибрано згідно із міжнародними дослідженнями, які щорічно проводяться компанією Bain & Company. Інструменти потребують конкретизації щодо встановлених державою або підприємством нормативних показників (важелів управління), за допомогою яких здійснюються дії, що спрямовані на досягнення промисловим підприємством сталого розвитку. Таким чином, наведені розробки дозволяють підприємству чітко визначити мету, принципи, функції, підходи, напрями, сфери та види управління, побудувати ефективний механізм управління задля досягнення сталого розвитку як найбільш прогресивного.
Торсійна гіпотеза обґрунтування економічної інтеграції високотехнологічних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Янчук, Марина Борисівна
Досліджено інтеграцію як неодмінний атрибут будь-якої економічної системи і найважливіший фактор, який сприяє її стабільному еволюційному розвитку, та виокремлено її двоїсту природу, а саме: по перше, досягнення нової якості, нової цілісності із раніше абсолютно не пов'язаних частин, з другого боку – можливі протікання цих процесів у рамках вже існуючої системи, консолідація та стабілізація розхитаної системи, підвищення рівня її цілісності та організованості, перетворення її старого устрою на основі нового, більш прогресивного. Для розширення предметного образу цього дослідження використано багатовимірну фізичну парадигму, у контексті якої використано торсійну гіпотезу обґрунтування економічної інтеграції високотехнологічних підприємств на основі двоспіральної моделі К. Грейвза, яка об’єднує збалансоване функціонування двох компонентів розвитку підприємств: парадигм бізнесу як певну філософію сприйняття і пристосування до реальності та умов їх існування, в рамках якої синхронізація торсійних полів спіралей набуває певного економічного змісту і означає прив'язку до часу перебігу інтегративних процесів. Модифіковано інтегральну циклічну двоспіральну модель К. Грейвза шляхом введення третьої – конвергентної мезоспіралі, яка символізує складову державного регулювання національних інститутів інтегративних відносин (тут інститути – норми і правила, що визначають форми і границі інтеграції, а також механізми, що забезпечують їх виконання). При цьому державне регулювання набуває нового – переговорного, партнерського і погоджувального характеру, а не жорсткої державної монополії, завдяки чому досягається збалансованість, узгодженість і своєчасність необхідних інтегративних трансформацій високотехнологічних підприємств.
Оцінювання результативності діяльності підприємств машинобудування України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Циганова, Олександра Сергіївна; Бурлан, Світлана Анатоліївна; Каткова, Наталя Володимирівна
У статті проведено аналіз діяльності машинобудівної галузі України з точки зору її результативності. Досліджено динаміку змін обсягів виробництва та реалізації машинобудівної продукції, фінансових результатів до оподаткування, чистого прибутку (збитку) та рентабельності (збитковості) операційної діяльності машинобудівної галузі в цілому та в розрізі її видів виробництв протягом 2013–2018 рр. Виявлено, що за всіма напрямками машинобудування в період 2013–2017 рр. спостерігався спад їх питомої ваги у загальному промисловому виробництві, хоча в грошовому вимірнику виробництво і реалізація машинобудівної продукції зростали з 2015 р. Питома вага реалізованої машинобудівної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції за 2013–2016 рр. знижувалася з 8,6 % до 6,1 %, а протягом 2017–2018 рр. зросла до 6,9 %. Визначено, що криза 2014 року суттєво вплинула на результативність діяльності підприємств машинобудування: фінансові результати різко знизилися до від’ємного значення, розмір чистого прибутку коливався відповідно до фінансових результатів, операційна діяльність була збитковою. Проте починаючи з 2015 р. машинобудівні підприємства спроміглися адаптуватися до ринкових і політичних змін, наростити обсяги виробництва і збільшити рентабельність діяльності, насамперед ті, які зайняті виробництвом комп'ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування. Так, у 2014 р. збитки отримали як підприємства промисловості взагалі, так і машинобудування зокрема, у 2015 р. прибуток мали лише підприємства з виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції, а у 2016 р. до них приєдналися підприємства з виробництва машин і устаткування; у 2017 р. прибуток отримали підприємства всіх напрямів машинобудування, а у 2018 р. прибуток всієї машинобудівної промисловості зріс на 88,5 %. Відповідно, у 2015–2017 рр. відбулося динамічне зростання рентабельності операційної діяльності до 9,8 %, хоча у 2018 р. спостерігається його зниження на 13,3 %. Найбільшу рентабельність операційної діяльності мають підприємства з виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування.
Методологічний базис управління економічною безпекою підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Сосновська, Ольга Олександрівна
У статті обґрунтовано необхідність вивчення методології як системи принципів та інструментів організації діяльності для подальшого дослідження процесу управління економічною безпекою підприємства. Метою статті є формування методологічного базису управління економічною безпекою підприємства на основі упорядкування сукупності концепцій та теорій, принципів, наукових підходів і методів для систематизації елементів методології економічної безпеки на рівні підприємства як об’єкта перспективних наукових пошуків. Встановлено, що надзвичайно актуальною для українських підприємств є проблема забезпечення стійкості їх соціально-економічних систем унаслідок значної мінливості та зростаючої невизначеності зовнішнього середовища. З огляду на це, головною метою управління економічною безпекою підприємства визначено його стійке функціонування, ключовим критерієм якого є забезпечення цільового рівня економічної безпеки у певному часовому проміжку. Доведено, що основою стійкого функціонування підприємства є здійснення процесу управління функціональними підсистемами економічної безпеки, рівень якої для кожної підсистеми може бути різним, але інтегрально забезпечувати економічно безпечне функціонування підприємств на різних фазах економічного розвитку. На основі визначення головної мети та критерію управління економічною безпекою підприємства запропоновано методологічний базис цього процесу, що являє собою консолідацію концепцій та теорій за функціональними підсистемами економічної безпеки, наукових підходів, специфічних і фундаментальних принципів і методів, ієрархічна структуризація яких дає можливість систематизувати методологію наукового пізнання щодо процесу управління економічною безпекою підприємства та сформувати певну сукупність наукових поглядів побудови теоретичної та практичної діяльності, спрямованої на підвищення ефективності цього процесу та забезпечення стійкого функціонування підприємства в умовах невизначеності.
Соціальна відповідальність як інструмент управління сталим розвитком промислового підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Райко, Діана Валеріївна; Подрез, Ольга Іванівна
Метою статті є узагальнення та уточнення теоретичних положень щодо соціальної відповідальності промислових підприємств з урахуванням сучасної концепції сталого розвитку в Україні, розробка наукового (дворівнева процедура оцінки) та методичного (розрахунок загального інтегрального показника СВП) підходів щодо оцінки соціальної відповідальності підприємства. Відмінністю підходів є узгодженість показників за впливом факторів зовнішнього середовища (за зовнішніми стейкхолдерами) та складовими сталого розвитку підприємства. В статті проаналізовано сутність поняття соціальної відповідальності, її концепції, принципи, мотиви, переваги та недоліки щодо впровадження; виокремлено поняття «соціальна відповідальність підприємства (СВП)» в рамках сталого розвитку. Запропоновано модель формування теоретичних основ і методичних підходів щодо соціальної відповідальності, яка відрізняється від раніше розроблених тим, що оцінка соціальної відповідальності здійснюється за рівнями управління (макро-, мезо- і мікрорівень), взаємовідносинами зі стейкхолдерами, життєвим циклом підприємства тощо. Розроблено науковий підхід та процедуру оцінки соціальної відповідальності підприємства в рамках сталого розвитку, яка складається з двох рівнів. Удосконалено методичний підхід щодо оцінки соціальної відповідальності підприємства в рамках сталого розвитку. Він складається з показників оцінки впливу зовнішніх стейкхолдерів на економічну складову (перший рівень оцінки) та економічної на екологічну, енергетичну та соціальну складові (другий рівень). Визначено показники, що характеризують діяльність підприємства з покращення умов життя мешканців регіону, де воно працює. Методичний підхід базується на використанні індексного методу. Наведені розробки дозволяють побудувати соціально відповідальне підприємство, чия діяльність буде узгодженою зі стратегією сталого розвитку, з партнерами по бізнесу (стейкхолдерами) та дозволить проводити заходи щодо соціального забезпечення та забезпечення енергоносіями працівників й мешканців регіону, знижувати викиди шкідливих речовин.

Browse

Recent Submissions