Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1084

Browse

Now showing 1 - 20 of 41

Цифрова зайнятість в системі регулювання національної економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку Національної академії наук України, 2020) Азьмук, Надія Анатоліївна
Широке використання цифрових технологій у виробництві та сфері послуг змінює процес праці, соціально-трудові відносини та сприяє розвитку цифрової зайнятості. Цифрова зайнятість характеризується глобальним характером і фактично знаходиться поза межами національного регулювання. Метою статті є оцінювання цифрової зайнятості та прогнозування її зміни в короткотерміновій перспективі, розробка заходів адаптації регулювання національного ринку праці при переході до цифрової економіки. Запропоновано гіпотезу для оцінювання цифрової зайнятості, яка заснована на вимірюванні кількості зайнятих у сферах виробництва чистого цифрового продукту. Визначено види економічної діяльності, де виробляється чистий цифровий продукт. Зроблено оцінку стану чисельності зайнятих, обсягу виробництва та частки доданої вартості, що формується у цьому сегменті. Зроблено прогноз зміни кількості зайнятих та обсягу виробленої продукції у короткостроковій перспективі з використанням засобів лінії трендів. Прогноз базується на еволюційному сценарії розвитку національної цифрової економіки. Доведено, що глобальні загрози поряд зі здійсненням негативного впливу на соціально-трудову сферу можуть виступати фактором стимулювання розвитку цифрової зайнятості. Визначено, що сегментом зростання цифрової зайнятості має стати сфера виробництва змішаного продукту. Розроблено систему заходів регулювання національного ринку праці, яка адаптована до умов переходу до цифрової економіки. Запропонована система заходів передбачає поєднання заходів адаптації до цифрових умов регулювання з традиційними та цифровими інструментами. Поєднання традиційних та цифрових інструментів регулювання забезпечує мінімізацію ресурсів.
Застосування системного підходу до дослідження сутності державного регулювання лісового господарства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Зінкевич, Олександр Вячеславович
Головною метою цієї статті є застосування методології системного підходу до дослідження сутності державного регулювання лісового господарства. У статті обґрунтовано особливості використання окресленого підходу, його переваги порівняно з іншими методами наукового дослідження. Для застосування цього методу у роботі лісове господарство розглядається як галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону й захист лісів, а також регулювання їх використання з метою задоволення потреб економічних суб’єктів у лісових та пов’язаних із ними інших ресурсів. Зазначено, що з позиції системного підходу саму галузь лісового господарства можна представити у вигляді сукупності різних підгалузей та секторів, а саме: лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівлі, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, збирання дикорослих недеревних продуктів. Використання методології системного підходу до вивчення саме державного регулювання лісового господарства дозволило конкретизувати його зміст. Зокрема, окреслену систему запропоновано розглядати так: державне регулювання лісового господарства – система відносин між органами державної влади та економічними суб’єктами, які здійснюють господарську діяльність у галузі матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону й захист лісів, у результаті чого відбувається одновекторний вплив на функціонування таких суб’єктів, що здійснюється за допомогою необхідних методів, інструментів та важелів з метою формування сприятливого середовища для їхнього розвитку. Також у процесі реалізації дослідження було конкретизовано мету такої системи, яка полягає у створенні економічного середовища, яке б сприяло розвитку лісового господарства в країні, визначено основних суб’єктів такої системи, їх взаємозв`язок. У статті проведено аналіз особливостей взаємодії системи державного регулювання лісового господарства з іншими економічними суб’єктами. Важливу увагу приділено виокремленню системних проблем у цій галузі та напрямкам їх вирішення.
Стратегічні цілі розвитку житлово-комунальної інфраструктури у напрямку забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Іляш, Ольга Ігорівна; Бугайчук, Наталія Володимирівна
Мета статті полягала в обґрунтуванні стратегічних цілей розвитку житлово-комунальної інфраструктури України та розробленні прикладних механізмів та інструментів його досягнення задля забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави. Встановлено вплив розвитку житлово-комунальної інфраструктури на реалізацію національних інтересів та економічну безпеку шляхом забезпечення якості життя населення в межах трьох функціональних складових: забезпеченості житлового фонду, оснащеності житлового фонду, благоустрою прибудинкових територій. Здійснено інтегральне оцінювання рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури; виявлено внутрішні можливості розвитку житлово-комунальної інфраструктури в системі забезпечення національних економічних інтересів з використанням методу таксономії. Ідентифіковано головні загрози розвитку житлово-комунальної інфраструктури, зокрема загрози здоров‘ю та життю населення через відсутність якісних умов проживання: низькі темпи запровадження реновації / модернізації та реконструкції застарілого житлового фонду, низькі темпи впровадження енергоефективності у житлово-комунальній сфері України. За допомогою використання методу таксономії виявлено внутрішні можливості розвитку житлово-комунальної інфраструктури в системі забезпечення економічної безпеки держави. Проведено узагальнення головних індикаторів рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури, поділених відповідно до функціональних складових безпеки житлово-комунальної інфраструктури, до єдиного узагальнювального інтегрального показника рівня розвитку. За допомогою використання багатовимірного статистичного аналізу встановлено прямий лінійний зв’язок між компонентою якості життя населення України та рівнем розвитку житлово-комунальної інфраструктури, зокрема оснащеності житлового фонду України. Запропоновано прогнозну модель рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури у цілях забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави. Визначено стратегічні орієнтири державної політики та прикладні рекомендації забезпечення розвитку житлово-комунальної інфраструктури у сфері реалізації економічних інтересів, які полягають в розвитку забезпеченості житлового фонду, оснащеності житлового фонду та благоустрою прибудинкових територій.
Концептуальні основи науково-методичного підходу до геополітичного аналізу міжнародного інноваційно-технологічного співробітництва
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Омельяненко, Віталій Анатолійович
Метою цього дослідження є аналіз міжнародних проєктів інноваційного співробітництва з точки зору критерію трансферу технологій та ризиків міжнародної взаємодії у рамках геоекономічної гри. Для вирішення завдань дослідження використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, історичного та логічного, системного та структурно-функціонального аналізу. Серед інноваційних методів у дослідженні для проєктування інноваційної стратегії буде використано імітаційне інституційно-еволюційне моделювання з метою максимізації ефектів синергії у публічному управлінському просторі та системний підхід до його побудови. Вирішити завдання дослідження можливо через використання елементів методології геоекономічної гри, що дозволить поєднати (і) розуміння міжнародних відносин як боротьби між державами за вплив, результат якої залежить від їх можливостей, обумовлених кількістю та якістю різних ресурсів, та (іі) основні елементи міжнародного інноваційного менеджменту. Автором проаналізовано основні тенденції сучасних геоекономічних стратегій та визначено основні аспекти їх впливу на реалізацію міжнародних інноваційних проектів. На ряді прикладів міжнародного трансферу технологій (космічний сектор, видобуток ресурсів) визначено основні ризики відсутності власних геоекономічних стратегій та зроблено рекомендації щодо підвищення ефективності участі в міжнародних відносинах. У результаті наявності глобальних проблем визначені в дослідженні теоретичні підходи до інноваційної політики дозволять з нового ракурсу розглянути зв'язок між геоекономічною грою, національною стратегією, технологіями й ключовими проблемами світової політики та міжнародних відносин. У подальших дослідженнях необхідно розробити практичний інструментарій оцінки інноваційних стратегій з урахуванням критеріїв теорії ігор і принципів геоекономічної конкуренції.
Over- та under-tourism як взаємозалежні явища сучасного глобалізованого світу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Гапоненко, Ганна Ігорівна; Василенко, Анастасія Володимирівна
На сьогодні міжнародний туризм під впливом процесів глобалізації набуває динамічного розвитку та стає одним із найвпливовіших чинників розвитку країн. Можливість подорожувати є виразною ознакою сучасного суспільства, тому туристичні подорожі стають частиною життя людей, тим самим формуючи багато соціально-економічних, екологічних, культурних та інших проблем. Тому питання, пов’язані з перенасиченням дестинацій і нестачею туристів у менш популярних місцях, наразі є досить актуальними та потребують дослідження й розв’язання. Предметом дослідження статті є співіснування овертуризму та андертуризму в світі та Україні зокрема. Мета – дослідження тенденцій розвитку овертуризму та андертуризму в світі, визначення шляхів їхнього розвитку. Завдання: висвітлення основних проблем (перенасичення дестинацій) та перспектив (подорожі туристів до менш популярних місць відпочинку) розвитку сучасних туристичних трендів; формулювання стратегії використання зарубіжного досвіду як засобу сприяння поїздкам до місць, які є альтернативним варіантом відомим туристичним дестинаціям. У статті було використано аналітичний, порівняльний та інші науково-дослідні методи. Результати дослідження: виявлено основні напрямки явищ перенасичення дестинацій та андертуризму в світі та Україні зокрема, їх вплив на економіку держави та шляхи залучення більшої кількості туристів до нашої країні. Висновок: завдяки вивченню досвіду різних країн світу визначено шляхи, які можуть використовуватися для вирішення проблем овертуризму та роповсюдження андертуризму як його альтернативи.
Боргове навантаження на державний бюджет: довгострокові тренди та структурні асиметрії видатків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Бойко, Світлана Василівна; Гошовська, Валентина Василівна; Масалітіна, Вікторія Володимирівна
Метою статті є аналіз боргової політики України у довгостроковому періоді та визначення її впливу на структурні зрушення видаткової частини державного бюджету, спричинені обслуговуванням державного боргу. Обґрунтовано актуальність дослідження боргового навантаження на державний бюджет за кількома аспектами: по-перше, боргове навантаження як наслідок державної боргової політики, спрямованої на акумулювання додаткових фінансових ресурсів шляхом внутрішніх і зовнішніх запозичень; по-друге, як фактор макрофінансової, фіскальної та грошової стабільності; по-третє, як фактор впливу на склад і структуру видаткової частини державного бюджету; по-четверте, як фактор впливу на рівень податкового навантаження на доходи (прибутки) фізичних та юридичних осіб або національне багатство. Проведено емпіричний аналіз трендів загального розміру державного боргу, видатків Державного бюджету України на обслуговування державного боргу, структури видаткової частини Державного бюджету України у 2005–2019 рр. За допомогою методів економіко-статистичного аналізу побудовано регресійні, регресійно-кореляційні моделі та доведено наявність оберненого дуже сильного зв’язку) між розміром державного боргу та структурними змінами видаткової частини Державного бюджету України у напрямі зменшення видатків на економічну діяльність, освіту, охорону здоров’я та духовний та фізичний розвиток.
Ефективність інвестиційного забезпечення багатофункціональності сільського господарства в умовах глобальної економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Прокопчук, Оксана Андріївна; Куцмус, Наталія Миколаївна
Метою дослідження є оцінка ефективності інвестицій у сільському господарстві та впливу інвестиційних процесів на реалізацію багатофункціональності галузі в умовах глобалізації. Здійснено оцінку ефективності інвестицій через призму результатів реалізації багатофункціональності сільського господарства в умовах глобалізаційних процесів. Встановлено, що інвестиційні процеси у сільському господарстві в Україні мають позитивні тенденції розвитку і є, на відміну від інших галузей економіки, більш стійкими до макроекономічних коливань, вплив яких частково компенсується глобальними трендами розвитку світового аграрного ринку. Доведено, що інвестиційна діяльність у сільському господарстві має зростаючий рівень економічної ефективності, зокрема в частині виконання галуззю глобалізаційної функції, проявом чого є підвищення зовнішньоекономічної активності підприємств та вартості експорту аграрної продукції. Соціальна та екологічна ефективність інвестиційних процесів у сільському господарстві є низькою і не відповідає потребам сільського соціуму і значущості аграрного виробництва в глобальному та національному масштабах. Аргументовано, що підвищення загальної ефективності інвестиційної діяльності у сільському господарстві потребує консолідації зусиль владних інституцій та суб’єктів виробничої діяльності у напрямі забезпечення підвищення соціальної та екологічної відповідальності останніх. Результати наукового дослідження становлять методологічну основу для розробки пропозицій щодо підвищення ефективності інвестицій у сільськогосподарському виробництві як інструменту реалізації галуззю її багатофункціонального суспільного призначення.
Формулювання підходів до моделювання сценаріїв регулювання диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Шевченко, Ольга Валеріївна
Метою цього дослідження є створення логічного та якісного інструментарію для аналізу диспропорцій розвитку регіонів і подальшого регулювання диспропорцій. Розгляд робіт науковців засвідчив відсутність комплексного підходу до аналізу диспропорцій, їх якісної оцінки та використання диспропорцій не в останню чергу через неможливість застосування простого математичного апарату до аналізу множини різнорідних неупорядкованих динамічних даних, що характеризують диспропорції. У роботі запропоновано підходи до побудови і використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій, задля чого побудовано відповідний алгоритм. Визначено основі фактори, що формують диспропорції розвитку регіонів. Досліджено взаємозв’язок цих факторів за допомогою побудови причинно-наслідкових ланок (когнітивної карти). Розроблено модель системної динаміки, що буде покладено в основу подальшої розробки сценаріїв регулювання диспропорцій розвитку регіонів. Запропонована модель та її реалізація у сценаріях регулювання диспропорцій дозволять на практиці втілити конкретні структурні зміни в соціально-економічній сфері регіонів і підвищити рівень збалансованості економіки та соціальної сфери регіону. Оригінальністю роботи є пропозиції щодо використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій для розуміння тренду розвитку регіональної соціально-економічної системи та прогнозування процесів у регіонах.
Кадрова складова економічної безпеки підприємства роздрібної торгівлі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Калініченко, Людмила Леонідівна; Шуміло, Ольга Станіславівна; Кулімякін, Ярослав Юрійович
Метою статті є дослідження та уточнення теоретичних засад кадрової безпеки підприємства роздрібної торгівлі. У статті за допомогою компаративного аналізу наявних визначень науковців з’ясовано сутність поняття «кадрова безпека підприємства». Визначено відсутність єдиного розуміння сутності кадрової безпеки підприємства серед науковців, адже. вона розглядається як багатогранне поняття. Визначення сутності кадрової безпеки підприємства поділено на три напрямки: розуміння кадрової безпеки підприємства як підвищення ефективності використання кадрового потенціалу; як складової економічної безпеки з позиції захисту; з позиції управління персоналом. Враховуючи особливості підприємств роздрібної торгівлі, уточнено та доповнено поняття кадрової безпеки підприємства. Вона розуміється як стан захищеності інтересів підприємства з розвитку ефективності діяльності, адаптації до змін і підвищення стійкості функціонування. З позиції системного підходу досліджено зовнішні та внутрішні загрози кадровій безпеки підприємства роздрібної торгівлі. Визначено завдання кадрової безпеки підприємства у розрізі загальної економічної безпеки торговельного підприємства. Досліджено функції управління кадрами у розрізі забезпечення економічної безпеки підприємства, серед них зазначено основні: визначення потреб у персоналі та забезпечення підприємства роздрібної торгівлі кадрами; розвиток і використання персоналу; мотивація результатів праці та поведінки; інформаційно-правове управління персоналом. Класифіковано та досліджено методи забезпечення кадрової безпеки підприємства роздрібної торгівлі. Вони поділені на фінансові, психологічні, організаційні, технологічні, адміністративні і дисциплінарні.
Вплив COVID-19 на економіку країн світу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Долбнєва, Деніза Вадимівна
Метою статті є дослідження стану і тенденцій впливу COVID-19 на економічну ситуацію у світі і визначення соціально-економічних втрат, яких зазнає Україна від пандемії цієї хвороби. У процесі дослідження було розглянуто вплив пандемії коронавірусу на тренди розвитку світової економіки. Основними наслідками COVID-19 для світової економіки вже є: падіння індексів бірж; суттєве зниження цін на нафту та уповільнення розвитку ринку металів; скорочення виробництва; суттєве зниження доходів авіакомпаній та морського транспорту, торгово-розважальних центрів, туристичної індустрії; зменшення доходів населення; зростання прибутків фармацевтичної промисловості та світової індустрії ігрових, освітніх та інших онлайн-додатків; зростання попиту інвесторів на менш ризикові активи. За такої ситуації вже відбувається зниження економічного зростання світової економіки (з 2,5 % до 0,6 %). У 2020 році на загальносвітовому рівні економічна ситуація буде близька до рецесії, збитки світової економіки можуть досягнути $ 2,7 трлн. Для економіки України криза, зумовлена поширенням COVID-19, є особливо небезпечною і може суттєво похитнути фінансово-економічний стан країни: відбудеться падіння офіційної зайнятості та реального ВВП, значних втрат зазнає корпоративний сектор, знизяться шанси успішного розміщення єврооблігацій, скоротиться приплив іноземних інвестицій, відбудеться здешевлення національної валюти. За оптимістичного сценарію падіння економіки України через поширення COVID-19 у 2020 році складе 4–5 % ВВП, за найгіршого сценарію – 9–10 %. Усе вищесказане свідчить про необхідність вжиття виважених рішень урядами країн світу та органами місцевої влади, які у тісній співпраці з провідними експертами, корпоративним сектором і населенням повинні провадити ефективну соціально-економічну політику як в умовах карантину, так і протягом наступних місяців після його завершення. Перспективами подальших досліджень є проведення аналізу економічних наслідків карантину, втрат світової економіки після подолання коронавірусної хвороби та реальних заходів, яких було вжито для стабілізації фінансово-економічної ситуації на мікро- та макрорівнях.
Методологічні засади дослідження соціальних медіа у ресторанному бізнесі як інструменту протидії наслідкам COVID-19
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Лазебник, Юлія Олександрівна; Івасенко, Микола Григорович
У статті розглянуто проблему тяжкого положення ресторанного бізнесу у зв'язку з пандемією COVID-19 та її наслідками. Метою статті є висвітлення механізмів протидії наслідкам COVID-19 через сектор соціальних медіа та соціального маркетингу. Для досягнення поставленої мети у статті докладно розглянуто основні визначення, напрями та особливості застосування такого сучасного механізму (інструменту) підвищення ефективності реклами та просування товарів і послуг, як соціальні медіа. Маркетинг соціальних медіа в цей час переважно домінує над традиційним маркетингом. Традиційний маркетинг набагато дорожчий, ніж соціальний медіамаркетинг, тому більшість підприємств зараз взяли курс саме на маркетинг в соціальних медіа для активізації свого бізнесу. У статті проаналізовано результати європейського дослідження щодо використання соціальних медіа у ресторанному бізнесі. За результатами проведеного дослідження було визначено основні етапи процесу управління взаємовідносинами з клієнтами та сформовано три загальні кроки: крок перший – знайомство зі споживачами; крок другий – утримання клієнтів; крок третій – взаємодія з клієнтом. Реалізація всіх трьох етапів має покращити обслуговування клієнтів ресторанної сфери. У цій роботі проведено аналіз наслідків COVID-19 для ресторанного бізнесу і запропоновано основні шляхи їх подолання. Доведено необхідність і доцільність застосування соціального медіа маркетингу у ресторанному бізнесі. Зроблено висновки щодо доцільності запровадження спеціальних заходів задля нормалізації фінансового становища, виходу з кризи та окупності витрат на виробництво. Серед таких заходів виділено застосування соціального медіамаркетингу, підвищення ефективності реклами в Інтернеті та налагодження комунікації з клієнтами.
Соціальна відповідальність як інструмент управління сталим розвитком промислового підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Райко, Діана Валеріївна; Подрез, Ольга Іванівна
Метою статті є узагальнення та уточнення теоретичних положень щодо соціальної відповідальності промислових підприємств з урахуванням сучасної концепції сталого розвитку в Україні, розробка наукового (дворівнева процедура оцінки) та методичного (розрахунок загального інтегрального показника СВП) підходів щодо оцінки соціальної відповідальності підприємства. Відмінністю підходів є узгодженість показників за впливом факторів зовнішнього середовища (за зовнішніми стейкхолдерами) та складовими сталого розвитку підприємства. В статті проаналізовано сутність поняття соціальної відповідальності, її концепції, принципи, мотиви, переваги та недоліки щодо впровадження; виокремлено поняття «соціальна відповідальність підприємства (СВП)» в рамках сталого розвитку. Запропоновано модель формування теоретичних основ і методичних підходів щодо соціальної відповідальності, яка відрізняється від раніше розроблених тим, що оцінка соціальної відповідальності здійснюється за рівнями управління (макро-, мезо- і мікрорівень), взаємовідносинами зі стейкхолдерами, життєвим циклом підприємства тощо. Розроблено науковий підхід та процедуру оцінки соціальної відповідальності підприємства в рамках сталого розвитку, яка складається з двох рівнів. Удосконалено методичний підхід щодо оцінки соціальної відповідальності підприємства в рамках сталого розвитку. Він складається з показників оцінки впливу зовнішніх стейкхолдерів на економічну складову (перший рівень оцінки) та економічної на екологічну, енергетичну та соціальну складові (другий рівень). Визначено показники, що характеризують діяльність підприємства з покращення умов життя мешканців регіону, де воно працює. Методичний підхід базується на використанні індексного методу. Наведені розробки дозволяють побудувати соціально відповідальне підприємство, чия діяльність буде узгодженою зі стратегією сталого розвитку, з партнерами по бізнесу (стейкхолдерами) та дозволить проводити заходи щодо соціального забезпечення та забезпечення енергоносіями працівників й мешканців регіону, знижувати викиди шкідливих речовин.
Методологічний базис управління економічною безпекою підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Сосновська, Ольга Олександрівна
У статті обґрунтовано необхідність вивчення методології як системи принципів та інструментів організації діяльності для подальшого дослідження процесу управління економічною безпекою підприємства. Метою статті є формування методологічного базису управління економічною безпекою підприємства на основі упорядкування сукупності концепцій та теорій, принципів, наукових підходів і методів для систематизації елементів методології економічної безпеки на рівні підприємства як об’єкта перспективних наукових пошуків. Встановлено, що надзвичайно актуальною для українських підприємств є проблема забезпечення стійкості їх соціально-економічних систем унаслідок значної мінливості та зростаючої невизначеності зовнішнього середовища. З огляду на це, головною метою управління економічною безпекою підприємства визначено його стійке функціонування, ключовим критерієм якого є забезпечення цільового рівня економічної безпеки у певному часовому проміжку. Доведено, що основою стійкого функціонування підприємства є здійснення процесу управління функціональними підсистемами економічної безпеки, рівень якої для кожної підсистеми може бути різним, але інтегрально забезпечувати економічно безпечне функціонування підприємств на різних фазах економічного розвитку. На основі визначення головної мети та критерію управління економічною безпекою підприємства запропоновано методологічний базис цього процесу, що являє собою консолідацію концепцій та теорій за функціональними підсистемами економічної безпеки, наукових підходів, специфічних і фундаментальних принципів і методів, ієрархічна структуризація яких дає можливість систематизувати методологію наукового пізнання щодо процесу управління економічною безпекою підприємства та сформувати певну сукупність наукових поглядів побудови теоретичної та практичної діяльності, спрямованої на підвищення ефективності цього процесу та забезпечення стійкого функціонування підприємства в умовах невизначеності.
Теоретико-методичні передумови та розробка концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Корепанов, Георгій Сергійович; Черненко, Дарина Ігорівна; Чала, Тетяна Георгіївна
Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних передумов і розробці концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів. Визначено, що використання в Україні сучасної концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів вимагає уніфікації підходів до впровадження теорії стейкхолдерів у національну практику управління. Визначено, що понад 60 % науковців використовують термін «стейкхолдер» без посилання на будь-яку версію теорії стейкхолдерів. Наведено основні групи стейкхолдерів, якими, насамперед, є: клієнти; співробітники; місцеві громади; постачальники та дистриб’ютори; акціонери. Супутніми стейкхолдерами вважаються: ЗМІ; громадськість взагалі; ділові партнери; майбутні покоління; минулі покоління (засновники організацій); вчені; конкуренти; неурядові організації чи активісти; представники стейкхолдерів, такі як профспілки або профспілки постачальників чи дистриб’юторів; фінансисти, крім акціонерів (власників депозитів, облігацій, кредитори); конкуренти; уряд, політики. На основі схематизації інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення розроблено концептуальну модель управління взаємодіями стейкхолдерів, яка охоплює урахування моделей взаємодії стейкхолдерів з інформаційним ресурсом, ролі громади, природи взаємовідносин із стейкхолдерами, методології систематичного визначення груп стейкхолдерів, системи міжнародних метаданих і принципів AccountAbility. Використання концептуальної моделі управління взаємодіями стейкхолдерів є надійним підґрунтям для набуття конкурентних переваг тих організацій, які спільно зі стейкхолдерами здатні ефективно створювати додану вартість, покращувати загальну ефективність функціонування підприємств і сприяти сталому розвитку територіальних громад.
Моделювання процесу оцінювання та аналізу експортного потенціалу регіону
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Пілько, Андрій Дмитрович; Лесів, Ігор Богданович
У публікації висвітлено результати проведеного аналізу наявних підходів до управління зовнішньоекономічною діяльністю на регіональному рівні, а також оцінювання, аналізу, прогнозування та оптимізації показників експорту регіону. Вивчення наявних підходів до кількісного оцінювання експортного потенціалу як в Україні, так і в інших країнах з малою відкритою економікою засвідчило обмежені можливості ефективного застосування наявних методик на рівні регіонів України та їх територіальних систем. Проведений аналіз показників експорту регіонів Західної України, а також ефективності експорту цих регіонів за період 2008–2018 рр. дозволив ідентифікувати основні закономірності та тенденції зміни відповідних показників у досліджуваних регіонах. Суть наукової новизни отриманих результатів полягає в удосконаленні та розвитку наявних підходів до проведення оцінювання та аналізу зовнішньоекономічної діяльності регіону. Зокрема, в роботі запропоновано та реалізовано підхід до проведення оцінювання ефективності експорту з урахуванням наявної статистичної бази, а також підхід до проведення оцінювання потенціалу зовнішньоекономічної діяльності регіону на основі використання зваженої евклідової відстані. Подальший розвиток обраного напряму досліджень з використанням відповідного економіко-математичного інструментарію дозволить якісно по-новому підійти до вирішення задачі підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного потенціалу регіону.
Вдосконалення системи стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Копильчак, Богдан Володимирович; Чопко, Наталя Степанівна
Метою статті є дослідження наявних способів вдосконалення системи стратегічного управління в межах молодіжних громадських організацій, що базуватиметься на успішних принципах і практиках комерційних організації у поєднанні із специфікою громадської діяльності та молодіжної політики. Беручи до уваги аналіз наукових праць світових учених і практичний досвід авторів, було розглянуто складові системи стратегічного управління розвитком і систематизовано трендові принципи управління. У результаті дослідження було запропоновано комплексний підхід до визначення пріоритетів розвитку молодіжних громадських організацій та пріоритетні цілі розвитку до 2025 року. Обґрунтовано необхідність двоетапного формування стратегії сталого розвитку у молодіжній громадській організації. статті зазначено, що вдосконалення системи стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями можливе лише за допомогою використання інноваційних підходів. Серед таких підходів найбільше уваги необхідно приділити застосуванню трендових принципів управління, найбільш ефективних управлінських практик та новітніх методів. Перспективним питанням, що потребує більш детального розгляду у подальших дослідженнях, є циклічність процесу стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями. Майбутній перехід з послідовного на циклічне управління в молодіжних організаціях забезпечить оперативне досягнення пріоритетів розвитку.
Оцінювання результативності діяльності підприємств машинобудування України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Циганова, Олександра Сергіївна; Бурлан, Світлана Анатоліївна; Каткова, Наталя Володимирівна
У статті проведено аналіз діяльності машинобудівної галузі України з точки зору її результативності. Досліджено динаміку змін обсягів виробництва та реалізації машинобудівної продукції, фінансових результатів до оподаткування, чистого прибутку (збитку) та рентабельності (збитковості) операційної діяльності машинобудівної галузі в цілому та в розрізі її видів виробництв протягом 2013–2018 рр. Виявлено, що за всіма напрямками машинобудування в період 2013–2017 рр. спостерігався спад їх питомої ваги у загальному промисловому виробництві, хоча в грошовому вимірнику виробництво і реалізація машинобудівної продукції зростали з 2015 р. Питома вага реалізованої машинобудівної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції за 2013–2016 рр. знижувалася з 8,6 % до 6,1 %, а протягом 2017–2018 рр. зросла до 6,9 %. Визначено, що криза 2014 року суттєво вплинула на результативність діяльності підприємств машинобудування: фінансові результати різко знизилися до від’ємного значення, розмір чистого прибутку коливався відповідно до фінансових результатів, операційна діяльність була збитковою. Проте починаючи з 2015 р. машинобудівні підприємства спроміглися адаптуватися до ринкових і політичних змін, наростити обсяги виробництва і збільшити рентабельність діяльності, насамперед ті, які зайняті виробництвом комп'ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування. Так, у 2014 р. збитки отримали як підприємства промисловості взагалі, так і машинобудування зокрема, у 2015 р. прибуток мали лише підприємства з виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції, а у 2016 р. до них приєдналися підприємства з виробництва машин і устаткування; у 2017 р. прибуток отримали підприємства всіх напрямів машинобудування, а у 2018 р. прибуток всієї машинобудівної промисловості зріс на 88,5 %. Відповідно, у 2015–2017 рр. відбулося динамічне зростання рентабельності операційної діяльності до 9,8 %, хоча у 2018 р. спостерігається його зниження на 13,3 %. Найбільшу рентабельність операційної діяльності мають підприємства з виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції та електричного устаткування.
Методи прогнозування на фінансових ринках в умовах цифрової економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Красовський, Микола Анатолійович; Кудрицька, Жанна Володимирівна
Метою цієї статі є дослідження та узагальнення принципів, методів і ціннісних характеристик загальноприйнятих видів аналізу фінансових інструментів та альтернативного виду аналізу – поведінкових фінансів, які стали актуальні через розвиток цифрової економіки. Розвиток економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Важливу роль у здійсненні цього процесу відіграють фінансові ринки. Фінансові ринки виступають засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та покращання його матеріального становища. У результаті дослідження виділено основні аспекти поведінкових фінансів і наведено приклади найбільш частих помилок інвесторів. Запропоновано використання індексу настроїв інвесторів для оцінки стану ринку та більш ефективного прогнозування фінансових інструментів. За допомогою цього індексу державні органи можуть відслідковувати фінансові ризики, які виникають через спекуляції ЗМІ та фінансових аналітиків. Результати дослідження можуть мати суттєве значення як в інвестиційній, так і в політичній сферах. У політичній сфері нестабільність може мати негативний вплив на функціонування ринків і ціноутворення активів в межах держави та на міжнародному ринку. Якщо до фінансових ризиків додається зміна настроїв інвесторів, це призводить до відтоку капіталу та фінансової нестабільності в країні, але використання лише методу, що базується на побудові індексу настроїв інвесторів, не рекомендується.
Ідентифікація тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Сторонянська, Ірина Зеновіївна; Дуб, Андрій Романович
Тіньова економіка є невід’ємною частиною функціонування національної економіки практично кожної країни світу. В Україні рівень тінізації економіки, незважаючи на позитивну тенденцію до зниження упродовж останніх п’яти років, залишається високим. А у сфері операцій з нерухомим майном рівень тінізації значно перевищує відповідний загальний показник тінізації національної економіки. Мета дослідження полягає в ідентифікації тіньової складової та її рівня у сфері операцій з нерухомістю як бази для подальших досліджень і розробок заходів з детінізації операцій з нерухомістю. На основі прямих і непрямих методів дослідження нами проведено ідентифікацію тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю. Вказано на її неоднорідність та складність чіткого виокремлення тіньового елементу, оскільки в межах легальної діяльності можуть мати місце протизаконні (кримінальні) дії певних суб’єктів, і навпаки. Проведено поділ тіньової діяльності у сфері операцій з нерухомістю на неформальну, приховану («сіру») та протизаконну (кримінальну або «чорну»). Критично оцінено визначений Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України показник рівня тінізації діяльності у сфері операцій з нерухомістю. Обґрунтовано тезу про його заниження через неврахування діяльності фізичних осіб-підприємців, які функціонують у сфері операцій з нерухомістю, обсягу операцій із здавання житла в оренду фізичними особами, які не реєструються та не декларують отримані доходи, обсягу кримінальної («чорної») складової сфери операцій з нерухомістю. Вказано, що наслідком тінізації у сфері операцій з нерухомістю є не лише втрати бюджетами надходжень від податків і зборів, а ще й ризики невиконання або неналежного виконання сторонами усних домовленостей, особливо при операціях з оренди житла.
Сучасні підходи до дослідження економічного потенціалу як економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Челомбітько, Тетяна Валеріївна
Мета статті полягає в узагальненні теоретичних підходів до визначення змісту категорій «потенціал» та «економічний потенціал», а також в уточненні складу економічного потенціалу як економічної системи на базі положень класиків економічної науки та праць вітчизняних і зарубіжних учених. Виокремлено чотири підходи до розуміння сутності економічного потенціалу: економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства та окремих підприємств до виробництва; економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів; економічний потенціал як результат економічних і виробничих відносин між суб’єктами господарчої діяльності; ототожнення термінів «економічний потенціал», «економічна потужність» та «народно-господарчий потенціал». Проведений аналіз наявних підходів до тлумачення цієї категорії надав змогу обґрунтувати авторське визначення поняття економічного потенціалу та окреслити його характеристики. Виявлено основні підходи до визначення структурного складу економічного потенціалу як економічної системи: ресурсний підхід (елементи потенціалу поділяються за видами ресурсів); функціональний підхід (елементи виділяються згідно з функціональними ознаками та видами діяльності); ресурсно-функціональний підхід (структурні елементи економічного потенціалу виокремлюються відповідно до функцій і ресурсів). Базуючись на ресурсно-функціональному підході визначено класифікаційні ознаки складових елементів економічного потенціалу, що являють собою потенціали нижчого рівня й характеризуються певною кількістю та якістю відповідних економічних ресурсів, а саме: трудовий потенціал; виробничий потенціал; інноваційний потенціал; маркетинговий потенціал; фінансовий потенціал; інвестиційний потенціал.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options