Культура, мистецтво та гуманітарні науки

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1654

Browse

Now showing 1 - 20 of 20

Арсеній Котляревський і київський костел Святого Миколая: штрихи до історії Національного будинку органної та камерної музики
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Шеремета, Ірина
У статті висвітлено діяльність Арсенія Котляревського зі створення Національного будинку органної і камерної музики України на базі костелу Святого Миколая. Цей костел було збудовано в Києві 1909 року за проєктом архітектора В. Городецького в стилі неоготики з елементами модерну за інноваційними технічними рішеннями того часу. Будівля має характерні готичні риси. У 1938 році радянська влада закрила костел, парафію було ліквідовано, а будівлю переобладнали під склад і технічні приміщення. Унаслідок пожежі 1943 року та дії ґрунтових вод костел був значно пошкоджений. До 1970-х років він перебував у напівзруйнованому стані, але залишався важливою архітектурною домінантою міста. У 1969 році в Києві оселився видатний органіст, музикознавець, педагог і культурний діяч А. М. Котляревський (1910–1994). Він організував і очолив клас органа в Київській консерваторії, де підготував плеяду видатних органістів. Музикант активно розвивав інтерес київської публіки до органної музики, пропагував її серед композиторів. Зростало усвідомлення потреби створення органного залу в Києві, але для реалізації потрібна була підтримка владних структур. Підготовка до Олімпійських ігор 1980 року дала поштовх для реставрації костелу Святого Миколая, що його, завдяки лоббі А. Котляревського, 13 лютого 1979 року Рада Міністрів СРСР офіційно передала під Республіканський (нині – Національний) будинок органної та камерної музики (РБОКМ). Реставрація органного залу затрималась, урочисте відкриття відбулося в січні 1981 року. Новий орган, виготовлений уславленою фірмою Rieger-Kloss, був спеціально адаптований до архітектури костелу. Інструмент мав 55 регістрів, диспозицію яких склав особисто А. Котляревський. На цьому інструменті чудово звучали як твори Й. С. Баха, так і музика романтиків чи сучасних композиторів. Одним з перших творів прозвучала «Ода музиці» Л. Дичко. А. Котляревський всіляко заохочував створення українськими композиторами органного репертуару. А. Котляревський був художнім керівником РБОКМ з моменту відкриття й до 1986 року, а в 1982–1984 роках ще й директором закладу. За цей час костел Святого Миколая став важливою концертною локацією з особливою атмосферою. А. Котляревський вважав, що цей зал мав потенціал стати академічним центром органної музики, але його діяльність ускладнювалася бюрократією та зайвою увагою чиновників. У 1985 році призначили нового директора РБОКМ, розпочалися конфлікти. Останні роки життя для А. Котляревського були складними: його зневажали, витісняли з власного «дітища». Врешті, музиканта звільнили нібито через скорочення посади художнього керівника. А. Котляревський помер 18 грудня 1994 року, не доживши до численних негараздів, що спіткали Національний будинок органної і камерної музики України по його смерті. Попри все, саме його титанічні зусилля в 1970-х роках стали вирішальними для збереження цієї архітектурної перлини Києва. Спадщина А. М. Котляревського – це не лише українська органна школа, а й порятунок визначної історичної пам’ятки національного значення – київського костелу Святого Миколая.
Вплив медіа на популяризацію бальної хореографії в Україні (друга половина 90-х років ХХ століття – початок 20-х років ХХІ століття)
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Павлюк, Тетяна
Мета статті – проаналізувати тенденції популяризації бальної хореографії в Україні 90-х років ХХ ст. – початку 20-х років ХХІ ст.) через призму специфіки існування бального танцю в медійному просторі. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, історизму, системності, багатофакторності, комплексності. Наукова новизна: вперше здійснено мистецтвознавчий аналіз впливу медіа на популяризацію бальної хореографії в Україні (другої половини 90-х років ХХ ст. – початку 20-х років ХХІ ст.). Висновки. Підсумовуючи, можна зауважити, що загалом популяризація бальної хореографії в Україні відбувається згідно із загальними тенденціями розвитку культури мас–медіа. Можна констатувати активний розвиток комерційної бальної хореографії – створення спеціальних танцювальних постановок для кіноіндустрії, реклами, fashion-шоу, музичних кліпів, відеоформату, різноманітних телевізійних програм, переважно у форматі реаліті-шоу. До цих явищ додається зростаюча популярність бальних заходів – благодійницьких балів та історичних реконструкцій бальної культури. Відтак розширення медіапростору і прикладного застосування бальної хореографії сприяє перетворенню бальних танців на вагоме соціокультурне явище.
Враження та розмірковування (гортаючи сторінки нової книги Неллі Корнієнко) антитеатрала Олександра Найдена
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Найден, Олександр
Рецензія: Враження та розмірковування (гортаючи сторінки нової книги Неллі Корнієнко) антитеатрала Олександра Найдена.
Віра Любимова та формування органної культури в Києві в другій половині ХХ століття (до 100-річчя від дня народження співачки)
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Немкович, Олена
Статтю присвячено осмисленню ролі визначної української оперної та камерної співачки, однієї з когорти корифеїв вітчизняної оперної сцени другої половини ХХ ст. Віри Михайлівни Любимової у формуванні органної культури в Києві в зазначений період. Відомості про початковий етап цього процесу відсутні в наукових працях. Єдиними матеріалами, що сьогодні дають змогу частково реконструювати мистецькі події вказаного часу, є рецензії в тогочасній пресі та збережені в архівах, зокрема в родинному архіві співачки, документи тієї епохи – програми концертів, афіші, рукописи спогадів мисткині та її молодших колег, світлини. Відсутність їх аналізу в теперішніх розробках свідчить про те, що вони не відомі дослідникам української музичної культури. Ці матеріали й стали основною джерельною базою пропонованої статті. Завдяки їм було встановлено дати, виконавців (органістів, співаків, музикантів-інструменталістів та ін.), репертуар перших органних концертів, характер їх сприйняття культурною громадськістю. Знайдені дані оприлюднені в цій розвідці. Вони дали змогу також осмислити роль В. Любимової в закладанні підвалин безперервної традиції органних концертів у Києві, відповідної нової складової духовного простору столиці, в ознайомленні громадськості з новими музичними творами, зародженні історично перспективних тенденцій у становленні органного мистецтва. Отже, виконавську творчість співачки показано в контексті процесу формування органної традиції в місті й водночас через неї розкривається великий пласт історії органної культури. Зазначені матеріали доповнюють наявні в сучасних дослідженнях відомості, що стосуються початкового етапу становлення цієї сфери музичного середовища Києва в другій половині ХХ ст.
Два вечори української музики в Лондоні
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Кушнірук, Ольга
Рецензія: Два вечори української музики в Лондоні
Дмитро Гордєєв як учень Федора Шміта і представник харківської школи мистецтвознавства (за новими архівними матеріалами)
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Соколюк, Людмила
У статті досліджується наукова діяльність Дмитра Гордєєва – учня візантознавця Федора Шміта. З 1925 року Д. Гордєєв мешкав у Тифлісі (тодішня назва столиці Грузії – Тбілісі) і займався вивченням середньовічного грузинського мистецтва як художньої культури однієї з країн візантійського кола. Після від’їзду Ф. Шміта в 1921 році з Харкова до Києва, а в 1925 році до Ленінграда, Д. Гордєєв, залишаючись у Тифлісі, продовжував співпрацювати з іншими учнями названого вище видатного вченого при Харківському університеті. Ними були О. Берладіна, О. Нікольська, Т. Івановська та ін., які залишались у Харкові. У липні 1926 року Д. Гордєєв був офіційно призначений керівником харківської підсекції сходознавства при кафедрі мистецтвознавства Всеукраїнської академії наук, що в той час містилася в Києві. Невдовзі до харківської сходознавчої групи приєднався фахівець із мистецтва Азербайджану, київський професор В. Зуммер, який переїхав у Харків. Авторка цієї статті, спираючись на архівні документи, представлені листуванням Д. Гордєєва з О. Берладіною, значно розширила відомості про публікації, доповіді та повідомлення самого Д. Гордєєва, а також певною мірою про наукові праці членів його підсекції. Уперше розкрито діяльність Д. Гордєєва як наукового й літературного редактора, а також культуру спілкування з колегами. Дослідження має перспективи продовження.
Крим у графіці Олени Михайлової-Родіної
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Ламонова, Оксана
Київська мисткиня Олена Михайлова-Родіна працює і як живописець, і як графік. Серед її живописних творів – «Новий світ» (1998), «Серпень» (2001), «Біля ріки Снов» (2003), «Сад уночі» (2006), «Сонячний день» (2008), «Літо – 2014» (2015) та ін. Як майстриня книги, художниця ілюструвала дитячу літературу (зокрема китайські, японські та бірманські народні казки), віддаючи перевагу комбінованим технікам мальованої графіки (туш у поєднанні з різними матеріалами – акварель, гуаш, фломастери тощо). Але працюючи над станковою графікою, Олена Михайлова-Родіна звернулася до технік високого друку, незважаючи на те, що протягом 1970–1980-х років їхня популярність з-поміж майстрів, особливо якщо порівняти з «тотальним захопленням ліноритом» у 1960-х роках, суттєво зменшилася, поступаючись офорту та його різновидам, а також літографії. Серія за мотивами «Слова о полку Ігоревім» («Слова про Ігорів похід», 1980–1986) виконана в техніці деревориту. Роботи, присвячені Криму, створено в техніці кольорового лінориту. Це аркуші «Гурзуф. Вечірній пляж», «Гурзуф. Вітер», «Гурзуф. Місячна дорога» (усі – 1987 р.) і серія «Південне місто. Євпаторія» (1992), яка складається з п’яти аркушів. Звернення до «другорядного» жанру пейзажу (а також до натюрморту та інтер’єру) є характерним явищем для вітчизняного мистецтва, зокрема графіки, періоду «тихого протесту» (1970–1980-і). Гурзуфські лінорити визначаються холодним («нічним») колористичним рішенням і неприхованою геометричністю в побудові композиції, що надає їм певної умовності та подібності до творів абстрактного мистецтва. Це зближує їх з урбаністичними пейзажами відомого українського графіка-шістдесятника Олексія Фіщенка (1920–2010), створеними в цей самий період, такими як «Величний спокій. Київ зростає» (1986), «Звабливі абриси» (1988), «Злам вечірнього світла», «Синій промінь» (обидва – 1990) та ін. Євпаторійські лінорити відображають іншу тенденцію, також характерну для періоду «тихого протесту» – протиставлення понять «місто» і «дім», увага до образів домашнього життя, демонстративне тяжіння до камерного, інтимного, внутрішнього, прихованого. До пейзажу тут додаються виразні персонажі й навіть побутова сцена. Зовнішню простоту та ясність композиції доповнює вишукане колористичне рішення, особливо в аркушах «Південне місто. Євпаторія. ІІ» і «Південне місто. Євпаторія. V». Водночас загальний настрій євпаторійської серії, відчуття загадковості, нереальності того, що відбувається, зближує її з кримськими творами Сергія Пустовійта (1945–1992), стиль яких сам художник визначав як «магічний реалізм». Отже, гурзуфські та євпаторійські лінорити Олени Михайлової-Родіної є характерними та виразними прикладами української графіки кінця XX ст., що яскраво відображають і певною мірою зберігають тенденції, типові для вітчизняного мистецтва періоду так званого тихого протесту.
Мистецька Шевченкіана музею "Кобзаря". Комплект листівок.
(Видавництво "Брама-Україна", 2007) Шарапа, О.
Шарапа, О. Мистецька Шевченкіана музею "Кобзаря". Комплект листівок. Автор проекту та упорядник - О. Шарапа. Фоторепродукції О. Третякова і С. Косенка. Дизайн Н. Копитіної. Музей "КОБЗАРЯ" Т.Г. Шевченка. Видавництво "Брама-Україна". Комплект із 30 листівок знайомить з частиною мистецької шевченкіани музею. Бібліотека українського мистецтва (https://uartlib.org).
Польські митці модерну та їх вплив на формування львівської сецесії
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Кара-Васильєва, Тетяна
У статті розглядається творчість польських митців модерну кінця ХІХ – початку ХХ ст., які в той чи інший період жили у Львові, брали активну участь у його художньому житті і впливали на формування львівської сецесії. На основі аналізу творчості як польських, так і українських митців можна виокремити дві лінії розвитку нового художнього напряму. Одна – чітко орієнтована на стилістику мистецтва Кракова, Мюнхена, Відня і в цілому західноєвропейського модерну. Серед митців цього кола слід виділити Теофіла Терлецького, Казимира Сіхульського, Яцека Мальчевського, Мар’яна Ольшевського, Фредеріка Паутча, Станіслава Дембіцького, Каєтана Стефановича. Друга – розробляла ідеї, пов’язані з осмисленням етнографічних тем, зверненням до гуцульського народного мистецтва, її орнаментики, розвиваючи національний напрям сецесії, аналогічно до пошуків польських митців, які розробляли тему закопанського стилю. До цієї когорти слід віднести такі яскраві постаті, як Іван Северин, Олена Кульчицька, Олекса Новаківський, Модест Сосенко, Іван Труш та ін.
Романси Віталія Кирейка на вірші Тараса Шевченка (op. 128) в аспекті музично-герменевтичного підходу
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Мартинюк, Тетяна
У статті розглянуто романси Віталія Кирейка на вірші Тараса Шевченка (op. 128) в аспекті музично-герменевтичного підходу. Наголошено, що загальний обсяг творів композитора в жанрах камерно-вокальної творчості налічує близько 100 романсів, серед яких твори на вірші Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського, О. Олеся, Д. Павличка та ін. Романси-монологи на вірші Тараса Шевченка було створено в 1986 році. Метою статті є з’ясування семантичного поля взаємодії поетично-музичного мовлення в романсах В. Кирейка на вірші Т. Шевченка на засадах музично-герменевтичного підходу. Для дослідження романсів В. Кирейка на вірші Т. Шевченка в контексті музичної герменевтики застосовано аналітичні методи (музично-текстуальний, інтонаційний, гармонічний, жанровий, герменевтичний, «герменевтичного кола»), що дало змогу узагальнити специфіку процесу смислоутворення в музичних текстах романсів, а також виявити особливості стильового самовираження композитора. Здійснено музично-герменевтичний аналіз кожного із шести романсів В. Кирейка на вірші Т. Шевченка. Так, триетапна інтерпретація сенсу романсу-монологу «Реве та стогне Дніпр широкий» засвідчила, що композитор глибоко розуміє поезію Т. Шевченка і втілює багатогранний образ Дніпра як національно-культурний символ. Розглянуто знакові властивості музичного мовлення, класифіковано та описано іконічні та знаки-індекси як засоби смислоутворення. Речитативно-розповідний монолог «У всякого своя доля» є довершеним зразком поєднання глибини Шевченкової поезії з індивідуально-стильовими засобами виразності. Представлений аналіз музичного тексту (на основі методу «герменевтичного кола») доводить, що з мовно-смислового погляду він є багатошаровим та відображає глибину найгострішого за висловлюванням сатиричного, антигуманного змісту твору Т. Шевченка. Композиційні риси романсу відповідають безупинному наскрізному формоутворенню. Воно конкретизоване у відсутності структурної симетрії в побудові епізодів, вільності фіксації метричного розміру (парландо-речитативний ритм); ритмічній гнучкості, що залежить від довжини поетичного фразування. Відносно невеликий діапазон мелодики на основі виразних (речитативної природи) інтонаційних формул, інтенсивне гармонічно-фактурне оновлення є головним засобом смислових емоційно-образних змін. Узагальнено етнохарактерну іконічну, індексальну, символічну знаковість, у якій імітуються прийоми гри на народних інструментах (зокрема бандурі). Застосування методу «герменевтичного кола» у процесі дослідження музичного тексту трагічного монологу «Доля» спонукало до диференціації мелодико-ритмічних фігураційних формул, штрихів, прийомів фактурного дублювання, ускладнення акордового звучання, орнаментики, імітації виконавських прийомів і дало змогу узагальнити палітру іконічних та індексальних фортепіанно-бандурних знаків, що стали важливим каналом утворення смислу. Відображення філософських проблем буття людини в психологічній поезії Т. Шевченка здійснюється в романсах «Не женися на багатій», «Пророк», «Тече вода з-під явора» з ор. 128. Опанування цих романсів-монологів в аспекті герменевтичного підходу дозволило констатувати спільні тенденції всіх творів на рівнях характеру образного смислоутворення, характеру інтонування в драматургічному аспекті, композиційних особливостей та апеляції до знакової характеристичності музичного тексту. Окреслено перспективи подальших наукових досліджень у вивченні романсів Віталія Кирейка на вірші Тараса Шевченка (op. 128) з метою осмислення творів у контексті загальної еволюції індивідуального стилю композитора.
Соломія Крушельницька як виконавиця заголовних партій в операх «Лорелея» та «Валлі» Альфреда Каталані
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Богданова-Дашак, Ірина
У статті досліджується історія виконання заголовних партій в операх «Лорелея» та «Валлі» італійського композитора Альфредо Каталані видатною українською співачкою Соломією Крушельницькою, яка була однією з провідних інтерпретаторок опер композиторів «молодої італійської школи» («Giovane Scuola»). Визначено, що геніальний співацький та акторський дар С. Крушельницької став запорукою збереження та популяризації оперної спадщини одного з ключових її представників – А. Каталані. Виняткова виконавська майстерність С. Крушельницької цілком відповідала вимогам композитора до вокального та акторського втілення партій в обох операх. За життя Каталані партії Лорелеї та Валлі виконували такі видатні співачки, як Г. Даркле та В. Ферні-Джермано. С. Крушельницька взяла участь у постановках цих опер уже по смерті композитора завдяки зусиллям славетного диригента А. Тосканіні, який був близьким другом і шанувальником творчості А. Каталані. У статті представлено коротку історію створення «Лорелеї» та «Валлі», окреслено вокальні та драматургічні особливості партій головних героїнь в обох операх. Зазначено, що партії Лорелеї та Валлі були сталою та винятково успішною частиною репертуару С. Крушельницької під час її гастролей в Аргентині з італійською оперною трупою в 1906–1913 роках. Завдяки таланту та харизмі С. Крушельницької оперні шедеври А. Каталані отримали друге життя та залишилися частиною світового оперного репертуару.
Творчість Алли Сіренко періоду війни: конструювання національної ідентичності
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Кушнірук, Ольга
У статті проаналізовано композиторський і продюсерський досвід представниці української діаспори в Британії Алли Сіренко. Висвітлено важливі події життєвого й творчого шляху мисткині, які вплинули на становлення та самореалізацію її художньої особистості (здобуття музичної освіти за трьома спеціальностями в різних мистецьких центрах (Київ, Львів, Таллінн); закордонні стажування (Гетеборг, Любек, Кембридж); переїзд до Великої Британії; утілення власного музичного проєкту «Cirencester Festival»; постановка опери «Золотий пінгвін» у Королівській опері Британії; діяльність як художнього керівника концертного залу в Українському греко-католицькому соборі Лондона; заснування Української асоціації культури у Великій Британії (UCA – UK) із центром у Лондоні та очільництво її як президента; започаткування концертної серії «Дух України»). На прикладі двох творів періоду війни – «Української фантазії» для скрипки, альта та симфонічного оркестру й «Елегії» для струнного секстету (або струнного оркестру) – розглянуто проблему конструювання національної ідентичності у творчості А. Сіренко. У першому творі осмислено тему національної єдності, державної цілісності України в різноманітті її регіональних відмінностей. Для цього маркером обрано прийом стилізації інтонацій козачка, коломийки та кримськотатарських наспівів, що гнучко й органічно взаємодіють у розвитку музичного матеріалу. Художня спрямованість «Елегії», присвяченої героїчному українському народу у війні росії проти України, пов’язується з авторськими роздумами про нинішній етап буття українців. Твір віддзеркалює процес зміни від трагізму ситуації через журливий спогад про мирне життя до згуртованості та рішучості йти до останку в боротьбі за визволення рідної землі. У такий спосіб елегія в тлумаченні А. Сіренко постає у філософському різновиді жанру із залученням хоральності як іножанрового елемента, досить типового для елегії. Спеціального аналізу творчості української композиторки А. Сіренко ще не було здійснено, як, зокрема, і проблеми конструювання національної ідентичності в її музиці. Цим зумовлено новизну пропонованої статті. У дослідженні, що належить до напряму історичного музикознавства (займається збереженням музичної культурної спадщини, відкриттям раніше невідомих художніх явищ, їх включенням в науковий і виконавсько-практичний обіг), застосовано такі методи: теоретичного аналізу й синтезу – для осмислення теоретичних розробок проблеми національної ідентичності у проєкції на музичне мистецтво; біографічний – для послідовного висвітлення етапів творчого формування Сіренко як композиторки і продюсерки; порівняння й цілісного музичного аналізу – для розгляду творів композиторки. У висновках наголошується на унікальності постаті Алли Сіренко, що полягає в багатовекторності її творчого самовираження, сильному полі відчуття і ствердження української національної ідентичності в умовах проживання в іншій країні.
Українська витинанка як одна з гілок паперових прикрас країн Європи
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Косицька, Зінаїда
У статті висвітлено головні етапи розвитку мистецтва витинанки на теренах Європи від XIV ст., з часів, коли жвава торгівля зі Сходом сприяла поширенню паперу та започаткуванню на європейських землях виготовлення різноманітного декоративного оздоблення з нового матеріалу в техніці вирізування. До наших днів збереглися паперові книги XVI ст. з ілюстраціями й шрифтами, що прорізані на сторінках і для виразності читання мають підкладені аркуші контрастного кольору. У Франції у XVIІІ ст. набули популярності вирізані з чорного паперу зображення силуетного характеру, найчастіше демонстровані на білому тлі. Традиція виготовлення «Liebesbriefe» (нім. «листи любові») характерна для Швейцарії, Австрії, Німеччини XVIII – початку ХХ ст., де ці послання часто виготовляли на зразок розети, квадрата, прямокутника, декоруючи по краю вирізаним ажуром чи різноманітними наклеєними елементами: квітами, листками, сердечками, нерідко розфарбованими за особистісними естетичними смаками. У Польщі різнобарвними витинанками – «wycinankami» (пол.) – прикрашали сільські оселі з другої половини ХІХ ст., що споріднює традиції народних майстрів України та Польщі. На теренах українських земель паперові оздоби також відомі з ХІХ ст. Сьогодні після різних етапів розвитку витинанки трансформувалися на твори станкового характеру, що набули рівнозначного поцінування разом із живописом та графікою. Перші ґрунтовні дослідження про еволюцію техніки вирізування з паперу в країнах Європи опубліковані в середині ХХ ст. Їх підсумки у вітчизняному науковому просторі ще не були проаналізовані. У статті здійснено спробу заповнити цю лакуну, а також розглянути подібні й відмінні риси типових процесів, характерних для еволюції цього виду творчості у Франції, Нідерландах, Німеччині, Швейцарії, Польщі, Литві, Україні та серед єврейського населення Європи. Представлений матеріал демонструє самобутні художні вирішення майстрів різних країн і взаємовпливи європейських практик. Звернено увагу на асинхронний перебіг культурних процесів у контексті еволюції цього виду творчості, що пов’язано з історією окремих регіонів і залежить насамперед від економічних і соціальних змін у суспільстві.
Український історичний журнал, № 1 (2025)
(Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2025)
Додаток Привітання академіку Валерію Смолію ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ Руські невінценосні поселенці у землях П’ястів ХІ — середини XIV ст.: іменослов та ідентифікації Мирослав Волощук Автобіографічна та біографічна інформація у проповідях Стефана Яворського 1690-х рр. Максим Яременко Євген Коновалець і Дмитро Донцов: від співпраці до непорозуміння Іван Хома, Михайло Романюк Питання продовольчої кризи та проблема Голодомору в УСРР очима японських дипломатів Світлана Павленко "Полювання" держави на валютні заощадження громадян у період індустріалізації (1930—1934 рр.) Світлана Лясковська Захист культурної спадщини України в контексті російсько-української війни Ігор Возний Інтелектуальна історія Проєкції української незалежності від Росії у світлі концептуалізацій провідних німецьких інтелектуалів із кінця XIX ст. до 1918 р. Володимир Потульницький МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО The Primary Chronicle in the Judean Chronograph (1262) Tatiana Vilkul Методологічні підходи І. Крип’якевича до класифікації історичних джерел (за матеріалами наукового семінару в Українському таємному університеті у Львові) Інна Мороз Щоденники Б. Лазаревського 1929—1933 рр. і проблема його національної самоідентифікації Сергій Береговий, Ігор Гирич, Оксана Силка, Лариса Синявська Баскський націоналістичний рух в Іспанії 1895—2018 рр.: історіографія питання Юрій Ричка ДИСКУСІЇ Видання довідкового формату та питання академічної доброчесності Микола Железняк, Олексанр Іщенко Волинська трагедія в контексті геноцидних студій Оксана Каліщук MISCELLANEA Українськомовні ютуб-канали історичного профілю: соціокомунікаційні стратегії Олеся Проценко РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Оптимістичний погляд на трансформацію історичної науки у сучасній Україні. Рец. на кн.: Калакура Я. Українська історіографія на переломі: від методологічного монізму до європейських орієнтирів. Київ: ВПЦ "Київський університет", 2022. 464 с. Віталій Масненко Революція, яка відбулася деінде. Рец. на кн.: Сокирко O. Козацький Марс. Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648—1764. Київ: Темпора, 2023. 912 с.. - C. 264. Богдан Галь ХРОНІКА Міжнародна наукова конференція "На перетині епох. Перша світова війна: феноменологія, геополітичні та гуманітарні наслідки, історична пам’ять" О. Добржанський, Н. Христан На роздоріжжі контекстів: про досвід презентації у США та Франції усноісторичних досліджень російсько-української війни Світлана Маховська IN MEMORIAM Степанков Валерій Степанович In Memoriam Сергій Копилов
Український історичний журнал, № 2 (2025)
(Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2025)
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ Володимирове хрещення та агіографія: між легендою й історіографією Валерій Зема Заходи імперської воєнної пропаганди щодо формування в українських губерніях Росії "культу війни" під час Першої світової Катерина Біла Голод 1946—1947 рр. в Українській РСР: місія Л. Кагановича Юрій Шаповал, Філіп Славескі "Велика Перемога" у "Великій Вітчизняній війні" як радянсько-російський колоніальний проєкт Олексанр Лисенко, Тетяна Пастушенко БІОГРАФІСТИКА Яків Оренштайн — видавець-українофіл Іван Монолатій СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ Скарб фальшивих півтораків Сиґізмунда ІІІ Вази з с. Гайове на Вінниччині Олексій Бакалець, Андрій Бойко-Гагарін Kształtowanie się polskiej sfragistyki urzędowej na ziemiach byłego zaboru Pruskiego: Rekonesans badawczy na przykładach z terenow byłych Prus Zachodnich i Wielkiego księstwa Poznańskiego Marcin Hlebionek Булави й перначі львівського походження XVII—XVIII ст.: проблеми атрибуції Денис Тоїчкін Портрети жінок XVI—XVIII ст. як об’єкт іконографічного дослідження Ольга Ковалевська Нереалізований проєкт збірника документів до історії Львівського університету Олексанр Целуйко, Юрій Гудима Відображення території України у сучасній європейській картографії Ростислав Сосса МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Сучасна історіографія польсько-українських взаємин у Волинському воєводстві II Речіпосполитої: правовий статус та національна політика Олег Разиграєв ПУБЛІКАЦІЇ Опис маєтностей Сулим 1787 р. (вступна стаття й публікація І. Кондратьєва, С. Шуміло) Ігор Кондратьєв, Світлана Шуміло РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Як бог став дияволом, або Який суспільний лад був у Радянському Союзі. Рец. на кн.: Кульчицький С. Ленінська система влади і власності в окупованій Україні. 1917—1923. Відп. ред. В. Смолій. НАН України. Інститут історії України. Київ: Академперіодика, 202 Андрій Здоров Акція "Вісла" очима авторитетного польського дослідника. Рец. на кн.: Motyka G. Akcja "Wisła”‘47: Komunistyczna czystka etniczna. Krakow: Wydawnictwo Literackie, 2023. 432 s. Станіслав Кульчицький ХРОНІКА XI Дриновські читання "Україна та її сусіди: проблеми етногенезу і націотворення та міжнародні відносини у Центрально-Східній Європі (від доби середньовіччя до епохи глобалізації)" С. Страшнюк III Міжнародна наукова конференція "Війна і соціум у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи" Д. Ващук, О. Юга IN MEMORIAM Федака Сергій Дмитрович In Memoriam Степан Віднянський, Микола Вегеш
Український історичний журнал, № 3 (2025)
(Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2025)
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: СУЧАСНІ ТА ІСТОРИЧНІ КОНТЕКСТИ, КОМПАРАТИВНІ РЕТРОСПЕКЦІЇ, ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ Дві битви за Лиман (23 травня — 2 жовтня 2022 р.) Андрій Харук Британське сприяння у зміцненні протитанкових та артилерійських спроможностей ЗС України у 2022—2024 рр. Сергій Рудько, Ярослав Марченко ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ Структури влади ранньомодерної Української держави: роль полковника в регулюванні поземельних відносин Віктор Горобець Державний контроль Української Народної Республіки: структура, завдання, головні напрями діяльності (1917—1918 рр.) Олександра Кудлай Режимна "гостинність" в УРСР для представників української діаспори (1960—1980-ті рр.) Тамара Вронська БІОГРАФІСТИКА Григорій Андрійович Полетика: до 300-річчя від дня народження Тетяна Литвинова МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Твори мислителів доби Просвітництва у приватних бібліотеках духовенства Гетьманщини та Слобідської України другої половини XVIII — початку ХІХ ст. Людмила Посохова Культуроцид у контексті російської колонізації Криму: свідчення мандрівників першої половини XIX ст. Анна Гедьо, Олег Іванюк Польща / поляки в українській історії: образи українського радянського історієписання Віталій Яремчук СТУДІЇ ПАМ'ЯТІ Служба безпеки ОУН(б) крізь призму трансформацій історичної пам’яті Ярослав Антонюк, Володимир Трофимович ДИСКУСІЇ "Виняткова успішність" чи зав’язь майбутніх потрясінь? Укотре про баланс здобутків і втрат української еліти на Люблінському сеймі 1569 р. Віктор Брехуненко Складні шляхи ранньомодерного українського націєтворення, або Кілька зауваг до звичної схеми історії України Наталія Старченко MISCELLANEA Українське питання у статті грецького інтелектуала ХІХ ст. Еммануїл Андрулакіс РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Особливо небезпечні хвороби ранньомодерної доби на Волині та Київщині Рецензія на книгу Андрій Заяць Нацистський окупаційний геноцид в Україні: нова сторінка історієписання Рецензія на книгу Олексанр Лисенко ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО Чи історія має свій кінець? Рецензія на книгу Даміан Марковський ХРОНІКА Тема російсько-української війни на 54-му Дні історика в Німеччині Володимир Потульницький 13-те засідання Польсько-української комісії для дослідження взаємин у 1917—1921 рр. Віталій Скальський
Український історичний журнал, № 4 (2025)
(Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2025)
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: СУЧАСНІ ТА ІСТОРИЧНІ КОНТЕКСТИ, КОМПАРАТИВНІ РЕТРОСПЕКЦІЇ, ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ Ватикан у його ставленні до російсько-української війни: історичне підґрунтя та сучасність Геннадій Надтока, Інна Горпинченко Особливості підтримки України Японією у ході російсько-української війни Андрій Кудряченко Іноземні добровольці у складі Сил оборони України (від 2014 р.) DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2025.04.043 Михайло Коваль, Сергій Сегеда, Юрій Стасюк ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ Повсякденне життя студентів-євреїв Києва на початку XX ст. Андрій Чуткий Репресії в УРСР 1937—1938 рр. проти колишніх учасників антибільшовицької боротьби Ярослав Тинченко Страта через повішення у системі терору нацистських окупантів: Київ 1941—1943 рр. Тетяна Заболотна Злочин без кари: вбивство пацієнтів військового госпіталю у Харкові в березні 1943 р. у світлі розслідування німецької юстиції Дмитро Титаренко ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА БІОГРАФІЯ Поступ як світоглядна максима: європейська подорож 1870—1873 рр. в інтелектуальній біографії М. Драгоманова Анастасія Шевченко, Олексій Ясь МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Сучасна історіографія польсько-українських взаємин у Волинському воєводстві II Речіпосполитої: суспільно-політичне життя Олег Разиграєв Спогади начальника штабу гетьмана Павла Скоропадського Б. Стеллецького як історичне джерело: спроба сучасної верифікації Руслан Пиріг Стінні газети Харківського фізико-технічного інституту 1940—1980-х рр.: джерелознавча характеристика та інформаційний потенціал Ірина Споденець БЕЗПЕКОВІ СТУДІЇ Концептуалізація безпекового дискурсу регіоналістики в умовах мілітарних викликів сучасності Ярослава Верменич ГЛОБАЛЬНА ІСТОРІЯ ХХ століття з перспективи глобальної історії Ірина Колесник ПОВІДОМЛЕННЯ Остання козацька твердиня Запорожжя (до 250-річчя руйнації Підпільненської Січі, так званої Нової) Віталій Щербак РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Радянсько-російські збройні експансії після Другої світової війни Рецензія на книгу Микола Литвин, Любомир Хахула Новітнє турецьке видання про Україну Огляд видання Валерій Морква ХРОНІКА Щорічна наукова українознавча конференція в Індіанському університеті у Блумінґтоні Надія Гончаренко, Світлана Мельник
Український історичний журнал, № 5 (2025)
(Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2025)
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ "Король" і "князь" Данило в Галицько-Волинському літописі Тетяна Вілкул Князі Степанські: маловідома "удільна династія" XIII — середини XV ст. Станіслав Келембет Культурно-релігійні трансформації монастирської церкви ордену сестер-францисканок у Львові: від католицького до православного управління через радянську десакралізацію Андрій Цебенко Жінки в ідеології та практиці ОУН (1929—1941 рр.): від "невидимості" до мобілізації Володимир Дзьобак Біженці від комунізму: політика США щодо політичної еміграції з Центральної та Східної Європи в умовах радянізації (1944—1952 рр.) Володимир Юшкевич Арешти дружин співробітників НКВС під час Великого терору та їх реабілітація в 1950-х рр. Ксенія Кузіна МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Шлюбність у населених пунктах Грунської сотні Гадяцького полку в першій половині XVIII ст. (за даними парафіяльних метричних книг 1723—1741 рр.) DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2025.05.118 Ірина Петренко, Олександр Сірий, Валерій Томазов Земельна реформа гетьмана П. Скоропадського у сучасній українській історіографії Роман Тимченко Польські історики українського походження: поколіннєвий феномен, напрями й тематика досліджень (від 1980-х рр. до сьогодні) Ярослав Сирник Історик у добу цифрової гуманістики: Любов Дубровіна у світлі фахових та ювілейних рефлексій Геннадій Боряк ДИСКУСІЇ Походження та сутність ленінсько-сталінського державного соціалізму Станіслав Кульчицький ПОВІДОМЛЕННЯ Лицарська війна: Куруківська битва 1625 р. (до 400-річчя події) Дмитро Вирський РЕЦЕНЗІЙНІ СТАТТІ П’ять історичних уроків для повоєнної відбудови України: роздуми над книжкою Б. Стайла «План Маршалла. Світанок Холодної війни» Володимир Головко РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Україна в європейському інтелектуальному контексті Рецензія на книгу Євген Бевзюк, Ольга Котляр Осередки терору: стаціонарні підрозділи поліції безпеки та СД у райхскомісаріаті Україна Рецензія на книгу Тетяна Пастушенко Освітньо-наукова діяльність української діаспори в Європі як чинник відродження державності України Рецензія на книгу Петро Чернега ХРОНІКА XIV Міжнародна наукова конференція «Київ і кияни у соціокультурному просторі України: політика пам’яті у минулому й сьогоденні» Марина Будзар, Анна Гедьо Міжнародна конференція «Міжконфесійні відносини в Україні: історія та сучасність» Людмила Стрільчук, Оксана Каліщук VIII Конгрес польських медієвістів Мирослав Волощук ЮВІЛЕЇ До 100-річчя з дня народження доктора історичних наук, професора Станіслава Пархомчука Степан Віднянський, Олена Пархомчук IN MEMORIAM Гриценко Аделіна Павлівна
Український історичний журнал, № 6 (2025)
(Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, 2025)
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: СУЧАСНІ ТА ІСТОРИЧНІ КОНТЕКСТИ, КОМПАРАТИВНІ РЕТРОСПЕКЦІЇ, ПОВСЯКДЕННІ ПРАКТИКИ Епізоди російсько-української війни: бої за Білогорівку на Луганщині (травень — грудень 2022 р.) Андрій Харук Херсонська наступальна операція ЗС України (29 серпня — 11 листопада 2022 р.) Сергій Рудько Інформаційна війна як складова російської агресії проти України: історіографія проблеми Юрій Поліщук ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ Кримінальні злочини та смертна кара в Українській козацькій державі другої половини ХVII—XVIII ст.: судова практика Олександр Гуржій Криза імперії: угруповання О. Савицького, суспільство і влада на початку ХХ ст. Олександр Федьков Життєвий шлях Т. Даниліва та його листування з А. Гончаренком Василь Даниленко, Юрій Плекан «Село після імперії»: повсякденність, пам’ять і суб’єктність у трансформаційних процесах пострадянської України (1991—2020 рр.) Мирослава Смольніцька, Марина Баришполець ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ Ранні етапи еллінської колонізації басейну Чорного моря: проблемні питання й історіографічні дискусії Олександр Одрін Адаптація мо нархій Перської затоки до гло бальних трендів: досвід для України Олена Коппель, Олена Пархомчук МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО Куліш в інтелектуальному середовищі Російської імперії 1840 — початку 1850-х рр. Ольга Гончар Сучасна історіографія польсько-українських взаємин у Волинському воєводстві II Речі посполитої: освітнє та економічне життя, загострення суспільно-політичної ситуації наприкінці 1930-х рр. Олег Разиграєв Українсько-литовська співпраця в галузі історичної науки: подолання радянської спадщини Леся Коцур Суспільно-політичний наратив, мовна політика та риторика в українсько-російських відносинах: пострадянський досвід Антоніна Березовенко РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Маловідомі сторінки минулого Галичини у складі монархії Габсбурґів Роман Офіцинський ХРОНІКА Міжнародна наукова конференція «Від самодержця, великого князя Романа Мстиславовича до короля Русі Данила та його нащадків: людина, спільнота, держава ХІІ—XIV століть в українській середньовічній історії» Остап Кардаш, Андрій Стасюк ІІІ Міжнародна наукова конференція «Трансформації Східної Європи в минулому столітті. 1945-й рік — між війною та миром» Галина Малеончук ЮВІЛЕЇ До 70-річчя члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Олександра Лисенка Олександр Реєнт, Григорій Голиш Тиша архівів і голос історії: шлях Тамари Вронської (до ювілею дослідниці) Олена Стяжкіна До 70-річчя доктора історичних наук, професора Володимира Рички Валерій Смолій ХРОНІКА ТА ІНФОРМАЦІЯ Алфавітний покажчик матеріалів, надрукованих у журналі у 2025 р.
Українські літературознавці в документальних фільмах і «кінематографічних монографіях» професора Ігоря Козлика
(Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2025) Руда, Тетяна
У статті розглядаються документально-біографічні фільми і так звані кінематографічні монографії Ігоря Володимировича Козлика, присвячені відомим літературознавцям-учителям і друзям автора, з якими він спілкувався і співпрацював протягом десятиліть. Це кінострічки «Марк Теплинский – учитель, ученый, человек» (2012), її продовження – «Марк Теплинский и Владимир Матвиишин» (2013), а також «Академік Дмитро Наливайко» (2016), «Наталія Ростиславівна Кавецька-Мазепа» (2021). На основі текстових рядів цих фільмів створені монографії: «Марк Теплинский: “Делай, как должно...” Исповедь Глазами Другого» (2021, тут використано дві перші стрічки), «Академік Дмитро Наливайко. Сповідь на тлі поглядів ззовні» (2024), «Наталія Ростиславівна Кавецька-Мазепа» (2024). І. Козлик – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури і компаративістики Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (ПНУ). Автор праць із теорії та історії літератури та компаративістики. Не будучи професійним кінематографістом, він одночасно став сценаристом, режисером, оператором, монтажником своїх фільмів. Їх герої – Марко Веніамінович Теплінський – професор, завідувач кафедри ПНУ (яку пізніше очолив І. Козлик), автор праць з історії літератури і педагогіки; Дмитро Сергійович Наливайко – фундатор літературної компаративістики в Україні, завідувач відділу в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, визначний фахівець з історії західноєвропейських літератур, проблем романтизму, компаративістики як основної сфери його діяльності; Наталія Ростиславівна Кавецька-Мазепа, співробітниця цього ж інституту, дослідниця поезії ХІХ–ХХ ст., міжнаціональних літературних взаємин. У своїх фільмах і книжках І. Козлик простежує життєвий і творчий шлях цих непересічних особистостей, використовуючи свої інтерв’ю з ними, а також свідчення їхніх родичів і колег, серед яких авторитетні філологи (М. Жулинський, М. Сулима, П. Михед, В. Скуратівський, О. Глотов та ін.), відомі поети (Д. Павличко, І. Драч). Автор щедро ілюструє свої фільми і книжки архівними матеріалами (відео, світлини, документи). Фільми й монографії взаємно доповнюють одне одного, створюючи живі й багатогранні образи талановитих учених, що зробили цінний внесок в історію української науки.

Browse

Browsing Культура, мистецтво та гуманітарні науки by Title

Results Per Page

Sort Options