Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/895

Browse

Now showing 1 - 20 of 26

Public-Private Partnership as an Institute of Combined Public and Private Efforts to Solve Socially Important Tasks in Ukraine
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Прохорова, Вікторія Володимирівна; Бабічев, Анатолій Валерійович; Юхман, Ярина Василівна; Варенко, Тетяна Костянтинівна
It is determined that, the Ukrainian economy is facing systemic challenges which it needs to overcome to ensure sustainable development of its communities. This requires working out new effective mechanisms and forms of interaction between the government and businesses that would balance the interests and rely on the principles of mutual gain maximization. The limited investment resources of the state render it impossible to properly finance regional socioeconomic projects and develop infrastructure. Historically, it so happened that the world would tackle the above problems, especially under unfavorable macroeconomic conditions, using the potential offered by the public-private partnership (PPP) as a form of interaction between the public and private sectors. The private sector tends to increase profits; obtaining more resources for doing business through attracting public resources; improving the efficiency of the use of their resources due to the effect of financial leverage in the merger of own resources with state resources; creation of a certain set of guarantees and preferences; removal of barriers to its development. It is concluded that, the specific nature of the state and municipal property and the limitations of the budget funding for social and infrastructure facilities, as well as the need to address socio-environmental and economic problems in an effective and efficient way determine the need to imtroduce PPP models into practice. Ukraine has embarked on the trajectory of PPP development as a pre-requisite for ensuring selfsufficiency of the state and its territorial communities. Its course is reasonably sensible because it strated with the relevant changes in the legal framework and creation of the supporting units to facilitate the PPP implementation and development. The main spheres the PPP projects are being implemented are major infrastructure facilities (electric power and heat production, water treatment, waste management, roads) and social life (health care and leisure).
Transformation of the Interaction between the Educational and Scientific Activity of a University in the Innovative Economy
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Раєвнєва, Олена Валентинівна; Остапенко, Вікторія Миколаївна
Метою статті є дослідження технології трансформації взаємодії освітньої та наукової діяльності університету з урахуванням інноваційної моделі економічного розвитку, що передбачає визначення етапів трансформації університету з акцентами й особливостями науково-технічної діяльності, взаємодії навчальної та наукової діяльності та елементів системи управління ними. У статті визначено фактори, які обумовлюють необхідність трансформації науково-технічної та інноваційної діяльності й основні напрями наукових трансформацій в Україні. Сформовано процес трансформації взаємодії освітньої та наукової діяльності університету, який складається з окремих взаємопов'язаних елементів: законодавчо-нормативного забезпечення у сфері освітньої та науково-технічної діяльності; взаємодії освітньої та науково-технічної діяльності університету; управління взаємодією освітньої та науково-технологічної діяльності університету. Відокремлено проблеми та пріоритетні напрями державної політики МОН України. З метою розв’язання наявних у цих сферах проблем ухвалено низку нормотворчих ініціатив Міністерства, започаткованих у 2020 році і запланованих на майбутнє. МОН реалізовано та заплановано заходи, що мають на меті трансформаційні процеси у сфері освіти, науки та інновацій. Згруповано законодавчо-нормативне забезпечення в освітній та науково-технічній сферах за стадіями затвердження. Охарактеризовано найбільш поширені в сучасних університетах моделі відповідно до особливостей поєднання науково-технічної й освітньої діяльності університету, його структурних підрозділів та окремих викладачів. Здійснено порівняння особливостей управління науково-технічною діяльністю у дослідницькому (підприємницькому, інноваційному) та навчальному університетах. Виділено напрями взаємодії освітніх і наукових трансформацій в Україні, що справлятимуть вплив на розвиток науки, а також сприятимуть інтеграції до Європейського дослідницького простору.
Активізація міжнародної діяльності як засіб розвитку інноваційно-активного університету
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Раєвнєва, Олена Валентинівна; Берест, Марина Миколаївна
Метою статті є аналіз підходів до розуміння феномену «інтернаціоналізація діяльності закладів вищої освіти» та визначення інструментів здійснення ефективної міжнародної діяльності інноваційно-активного закладу вищої освіти (ІА ЗВО) в умовах розвитку глобалізаційних процесів, трансформації та діджиталізації суспільства. В роботі на основі дослідження змістовних аспектів та розвитку поняття «інтернаціоналізація вищої освіти» встановлено, що на сучасному етапі інтернаціоналізація на національному, галузевому та інституційному рівнях визначається як процес імплементації міжнародного, міжкультурного або глобального виміру в ціль, функції або забезпечення вищої освіти. Водночас розвиток процесів ІВО відбувається в умовах масштабних глобалізаційних викликів, що потребує забезпечення зростання конкурентоспроможності національних систем освіти на світовому ринку освітніх послуг. Визначено, що заклади вищої освіти є основною рушійною силою розроблення структур і стратегій міжнародного співробітництва та відіграють системоутворюючу і стратегічну роль у забезпеченні та розвитку процесів інтернаціоналізації, що потребує інтенсивного розвитку сучасних форм, методів, технологій та інновацій у галузі вищої освіти, зокрема, шляхом зростання ефективності міжнародної діяльності ЗВО. На основі аналізу літературних джерел і сучасних підходів до змісту поняття «міжнародна діяльність ЗВО», розгляду її сутнісних характеристик і ключових підходів до її здійснення, сформовано визначення міжнародної діяльності ЗВО як процесу організації міжнародного співробітництва університету з зарубіжними інституційними, національними та міжнародними суб’єктами, що має системний характер та спрямований на ефективну реалізацію його місії, покращення іміджу та конкурентоспроможності на національному й міжнародному ринках освітніх послуг, забезпечення інституційного розвитку та реалізації завдань зовнішньої політики держави. Розкрито взаємозв’язок ключових складових міжнародної діяльності ЗВО. Розглянуто сутнісні характеристики міжнародної діяльності інноваційно-активного університету, виділено мету та основні завдання її здійснення. Сформовано сукупність видів міжнародної діяльності ІАУ, які запропоновано розглядати в розрізі освітньої, наукової та організаційної складових. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є формування системи індикаторів оцінки та моніторингу ефективності здійснення міжнародної діяльності університету у світовому освітньо-науковому просторі.
Активізація підприємницької ініціативи як спосіб забезпечення зайнятості ветеранів АТО/ООС: українська практика та світовий досвід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Тарновська, Ірина Віталіївна; Власова, Валентина Петрівна
Метою статті є дослідження вітчизняного та світового досвіду активізації підприємницької ініціативи ветеранів військових конфліктів і формування на його основі схеми активізації підприємницької ініціативи ветеранів АТО/ООС. У статті обґрунтовано, що працевлаштування ветеранів бойових дій в усьому світі є складним завданням. Досліджено досвід інтеграції учасників бойових дій до цивільного життя через активізацію підприємницької ініціативи в країнах, які брали участь у різних військових конфліктах, зокрема, США, Великій Британії, Данії, Нідерландів та Хорватії. Дослідження показало, що в Україні існують регіональні, міжнародні й урядові програми, спрямовані на адаптацію ветеранів до мирного життя. Більшість таких програм ставлять перед собою комплексні завдання, а саме: організувати фізичну реабілітацію та активізувати підприємницьку діяльність ветеранів. Проте, стан реалізації в регіонах цих програм різний. Серед міжнародних проєктів, які мають успішний досвід в активізації підприємницької ініціативи ветеранів АТО/ООС, визначено проєкт «Норвегія-Україна. Професійна адаптація. Інтеграція в державну систему» (NUPASS). Узагальнення результатів соціологічних досліджень щодо працевлаштування ветеранів АТО/ООС та їхньої підприємницької активності дозволило зробити висновок, що учасники АТО стикаються з тими ж проблемами, що й інші підприємці при започаткуванні та веденні власної справи, роблять типові помилки та зазнають невдач. Ветеранський бізнес знаходиться в таких самих несприятливих умовах, що й звичайний. У статті зазначено, що, незважаючи на низку проблем, які існують у цій сфері, на сьогодні створено інституційні та правові передумови для прискорення активізації підприємницької діяльності серед ветеранів. Українське суспільство в цілому позитивно налаштоване на інтеграцію учасників АТО, більшість роботодавців є соціально відповідальними. Авторами запропоновано узагальнену схему активізації підприємницької діяльності ветеранів АТО/ООС, яка ґрунтується на взаємодії ветеранів АТО/ООС та їх родин, державних органів влади, міжнародних організацій, громадських організації та об’єднань ветеранів. Визначено специфічні чинники, які сприяють активізації підприємницької ініціативи ветеранів АТО/ООС та вказано, який позитивний результат буде отримано в результаті такої активізації. Головним позитивним чинником є комплексний підхід до сприяння ветеранському бізнесу, який розкривається у продуманій цілісній довгостроковій політиці. Підхід містить такі елементи, як навчання підприємництву, різноманітні джерела фінансової підтримки, менторський супровід протягом реалізації всього бізнес-проєкту ветеранів АТО/ООС.
Аналіз динаміки та факторів впливу на трудові ресурси Київської області
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Замрій, Артем Михайлович; Капустян, Володимир Омелянович
Стаття є продовженням дослідження авторів моделі переозброєння Київського регіону в напрямку пошуку й аналізу факторів, які впливають на кількість трудових ресурсів у регіоні, їх внутрішньорегіональний рух, відплив і приплив. Первинне припущення в моделі переозброєння для моделювання кількості трудових ресурсів у секторах економіки полягало в постійності пропорцій кількості робітників в кожній галузі до загальної кількості трудових ресурсів і функціональній залежності загальної кількості робітників від загальної кількості населення у Київській області з застосуванням логістичної функції. Для первинного моделювання та аналізу результатів таких припущень було достатньо, але для отримання більш точних результатів, на які можна спиратися для прийняття рішень у сфері економічної політики регіону, цього недостатньо. Тому постає нагальна задача більш детального аналізу динаміки трудових ресурсів та пошуку нових факторів впливу. Було проведено кореляційний аналіз соціально-економічних показників різних сфер діяльності на регіональному рівні з кількістю штатних працівників основних галузей регіону. Було виявлено взаємообумовлений вплив між показниками сфери освіти та двох основних галузей: сільського господарства та охорони здоров’я. Знайдено зв’язки з високою кореляцією, які обумовлюються кількістю працівників у галузях для сфер охорони здоров’я, транспорту та навколишнього середовища. Проаналізовано потенційний вплив соціально-демографічних і міграційних процесів на кількість працівників у галузях. Знайдено основні фактори впливу серед показників податкового навантаження та місцевих витрат бюджету на галузь сільського господарства, а також на регіон в цілому. Знайдено варіанти корегування моделі переозброєння Київського регіону, а саме введення виробничої інституціональної функції з факторами податкового навантаження. Побудовано багатофакторну регресійну модель для прогнозування кількості штатних працівників загалом по регіону на базі статистичних показників сфери освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища та соціально-демографічного фактору.
Визначення завдань сталого розвитку підприємства в умовах європейської моделі біоекономіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Пашкевич, Марина Сергіївна; Лі, Гуаньнань
У статті викладено результати досліджень актуальної для країн світу проблеми досягнення до 2030 року глобальних цілей сталого розвитку, у зв’язку з чим розв’язано своєчасну задачу обґрунтування завдань інституційного мікрорівня підприємств під час їх трансформації згідно з принципами сталого розвитку в умовах моделі біоекономіки. Мета роботи полягає в оприлюдненні наукових здобутків, які удосконалюють теоретичні основи сталого розвитку шляхом позиціонування біоекономіки щодо сталого розвитку, зіставлення складових біоекономіки та цілей сталого розвитку і визначення завдань підприємств у цьому контексті. Методом аналізу та порівняння сутності біоекономіки та біоекономіксу встановлено їх суттєві відмінності за такими характеристиками, як концептуальне підґрунтя двох моделей, їх фокус-проблематика та фактор, що вбачається основним драйвером економічного зростання. Аргументовано вибір біоекономіки як концепції, що є більш наближеною до сталого розвитку. Виявлено суттєву полярність поглядів учених на біоекономіку як сукупність процесів і явищ. Обґрунтовано два типи трактування біоекономіки. Науковці, які відносяться до першого типу, вважають, що біоекономіка охоплює усі складові суспільно-економічних відносин, пов’язані з виробництвом, споживанням та утилізацією біологічних ресурсів, у тому числі відновлюваної енергії. Інші група науковців критикує біоекономіку як концепцію та вважає її політичним проєктом економічного впливу. У статті висловлено авторську позицію щодо біоекономіки, яка полягає у тому, що це є моделлю, механізмом для реалізації певних глобальних цілей сталого розвитку, що переважно відносяться до його екологічної складової. На цій підставі обґрунтовано місце моделі біоекономіки у системі сталого розвитку та визначено завдання сталого розвитку підприємства в умовах моделі біоекономіки. Ці завдання можна згрупувати у завдання власної активності та завдання з підтримки та надання допомоги іншим підприємствам, діяльність яких відповідає та забезпечує досягнення глобальних цілей сталого розвитку.
Впровадження європейського досвіду створення кластерів у сфері сільського зеленого туризму в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Додукало, Михайло Юрійович; Данько, Наталія Іванівна
У статті розкрито тенденції та можливості вдосконалення структури і територіальної організації туристичної діяльності на основі розвитку зеленого туризму в сільських районах. Визначено, що природні умови та ресурси мальовничої сільської місцевості, а також незайняте сільське населення визначаються як її ресурси. Форми, джерела та механізми організації, пропозиції про надання та розширення номенклатури послуг є обґрунтованими. Розкрито перспективи використання досвіду ЄС і переваги процесів європейської інтеграції для України. Розроблено рекомендації щодо створення в селі об'єднань та інших туристичних асоціацій. Були проведені наукові дослідження в галузі розвитку сільськогосподарської діяльності, вирішення проблем зайнятості, організаційних і економічних проблем, пов'язаних з відтворенням трудового потенціалу в аграрному секторі, формування нових тенденцій у виробництві і збуті сільськогосподарської продукції. Методологічною основою дослідження послугував системний підхід до вивчення явищ і процесів формування та розвитку зеленого туризму в сільських районах України на основі використання сприятливого природного потенціалу і надлишку трудових ресурсів. Підведено підсумок, що розвиток зеленого туризму в сільських районах позитивно позначається на вирішенні соціально-економічних проблем села в напрямку розширення зайнятості сільського населення. Зелений туризм у сільських районах дає сільському населенню додатковий дохід, розширюючи можливості працевлаштування для сільських господарів не тільки у виробничому секторі, а й в секторі послуг. Зі збільшенням числа відпочиваючих виникає необхідність задоволення їх різноманітних потреб, що, своєю чергою, стимулює розвиток послуг: екскурсій, комунікацій, торгівлі, життєзабезпечення, відпочинку та розваг тощо.
Гендерна рівність як складова благополуччя на робочому місці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Шатілова, Олена Володимирівна; Яковенко, Марина В’ячеславівна
Останні дослідження у сфері управління бізнесом показують, що проблеми працівників бізнес-організацій тісно пов’язані з проблемами самих бізнес-організацій. Від благополуччя персоналу безпосередньо залежить ефективність діяльності бізнес-організації загалом і продуктивність її працівників зокрема. На шляху до досягнення цілей сталого розвитку зростає роль гендерної рівності в бізнес-організаціях. У статті розглянуто гендерні аспекти концепції благополуччя працівників бізнес-організації на робочому місці як комплексного підходу до управління бізнес-організаціями, орієнтованого на досягнення цілей сталого розвитку. Метою статті є обґрунтування гендерної рівності як основи добробуту працівників бізнес-організації. Для досягнення цієї мети було визначено зв'язок між сталим розвитком організації бізнесу та благополуччям працівників бізнес-організації. Під сталим розвитком слід розуміти економічне зростання, яке не завдає шкоди навколишньому середовищу і сприяє вирішенню соціальних проблем, знаходженню балансу між економічним, екологічним і соціальним розвитком. Сталий розвиток бізнес-організації ґрунтується на принципі відповідального ведення бізнесу й інноваційному потенціалі, що відкриває нові можливості бізнесу для економічного зростання, а також екологічного та соціального благополуччя. Виділяються цифрові та нецифрові складові благополуччя працівників бізнес-організації. Нецифровими складовими благополуччя є психічне благополуччя, фізичне благополуччя, соціальне благополуччя, фінансове благополуччя. У контексті цифрової трансформації пропонується доповнити цей список цифровим благополуччям персоналу. Обґрунтовано, що гендерна рівність є одним із елементів програм благополуччя персоналу. Проаналізовано ключові гендерні проблеми у трудових відносинах, які яскраво виражаються у доступі до роботи, професійному зростанні та просуванні по службі, а також у представництві жінок на різних рівнях управління. На основі порівняльного аналізу стилів керівництва жінок і чоловіків та їх поведінки в організації було виявлено, що ефективність працівників організації визначається набором професійних знань і навичок, а не статтю. Систематизовано й охарактеризовано принципи досягнення гендерної рівності в рамках реалізації програм благополуччя на робочому місці, а також виокремлено проблеми реалізації такого підходу.
Електронні платіжні системи: особливості функціонування та оцінка економічної ефективності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Ханін, Ігор Григорович; Сопін, Євген Олегович
Одним із найбільш масштабних сегментів FinTech став сектор платіжних технологій (PayTech), який трансформує способи здійснення платіжних операцій. Інтенсивно розвиваються електронні платіжні системи (ЕПС), які набувають певних специфічних особливостей, що мають значення для їх створення і удосконалення. Визначальною передумовою сталого розвитку ЕПС є досягнення і підтримка їх економічної ефективності, що особливо важливо для надавачів платіжних послуг. Мета роботи полягає в уточненні сутності, структури і визначенні особливостей функціонування ЕПС, а також основ оцінки їх економічної ефективності. У роботі охарактеризовано вплив розвитку електронних платежів на зміну якості товарно-грошових відносин та економічного обміну і формування нового платіжного механізму ринків. Розглянуто найбільш поширені платіжні методи у сегментах B2B та B2C, а саме автоматизована клірингова палата, готівка, чеки, кредитна картка, дебетова картка, комерційна кредитна картка, безконтактні платежі. Уточнено сутність і досліджено ознаки класифікації електронних платіжних систем. Обґрунтовано, що вони є основою для розвитку різних напрямів FinTech. Розглянуто функції електронних платіжних систем, на основі яких вони розглядаються як частина платіжної інфраструктури (сервісна, трансфертна, інформаційна, контрольна, інформаційно-захисна, організаційна). Проаналізовано основні елементи електронної платіжної системи, основні блоки, що відповідають за її функціональну реалізацію, а також послуги щодо проведення безготівкових електронних платежів. Обґрунтовано появу ринку електронних платіжних послуг. Визначено ролі нових учасників цього ринку – платіжний процесор та платіжний шлюз. Представлено технологічну модель електронної платіжної операції, що являє собою процес обробки даних про трансакцію і подальший обмін даними між учасниками даної трансакції в рамках платіжної системи. Обґрунтовано необхідність створення нової нормативно-правової бази щодо надання платіжних послуг. Розглянуто питання і основи оцінки економічної ефективності в сфері електронних платіжних послуг.
Методичний підхід до оцінки затребуваності вищої освіти в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кривицька, Ольга Романівна; Коваленко, Людмила Борисівна; Ковальчук, Віталій Миколайович
Статтю присвячено розробці теоретико-методичного підходу до оцінки затребуваності вищої освіти в Україні. Проаналізовано освітньо-кваліфікаційні рівні, які характеризуються специфічним колом користувачів інформації. Відповідно для кожного користувача є закономірним формування певного інформаційного середовища, яке може бути корисним і цікавим для одного рівня, проте взагалі не затребуваним для іншого. Тому, розробляючи комунікаційну стратегію суб’єктами освітнього середовища, потрібно чітко усвідомлювати, для якого рівня вони будуть її формувати. А тому актуальним постає питання встановлення класифікації суб’єктів освітнього середовища, які забезпечуватимуть підготовку здобувачів на різному рівні. Зазначено, що поняття затребуваності вищої освіти у суспільстві необхідно виокремлювати від затребуваності вищої освіти у здобувачів. Обрання здобувачами «модних» спеціальностей без урахування потреб ринку праці призводить до збільшення диспропорцій навантаження на одну вакансію за окремими професійними групами. Для того щоб надати кількісну оцінку затребуваності вищої освіти, запропоновано використовувати коефіцієнт затребуваності вищої освіти в суспільстві (КЗВО). Необхідність урахування множини чинників на затребуваність вищої освіти у суспільстві обумовила вибір інтегрального методу, який зазвичай застосовують для виміру впливу показників у мультиплікативних, індексних, адитивно-індексних моделях. Запропоновані коефіцієнти, на нашу думку, стануть важливими для закладів вищої освіти (ЗВО) в частині формування комунікаційної стратегії на коротко- та довгострокову перспективи. Важливість таких коефіцієнтів можна пояснити тим, що закономірності та тенденції, виявлені під час дослідження їх динаміки, можуть слугувати інформаційним полем для служби менеджменту ЗВО під час прийняття рішень щодо окреслення ключових аспектів під час розробки нової або вдосконалення діючої комунікаційної стратегії. Принциповими відмінностями запропонованих коефіцієнтів є урахування не лише динаміки зміни ринку праці та можливості працевлаштування, а й економічна обґрунтованість витрат на навчання із розрахунком перспектив окупності отриманої вищої освіти.
Організаційно-економічне плато формування цифрового стратегічного партнерства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Голобородько, Альона Юріївна
У статті наведено та охарактеризовано моделі конкурентної поведінки відповідно до етапів розвитку підприємства. Доведено, що на етапі зрілості та переформатування необхідно проводити проактивні заходи, що забезпечують сталий розвиток підприємства у подальшій перспективі. З огляду на це у дослідженні сформовано дві основні моделі побудови успішної компанії для переформатування бізнесу: модель прогресивного розвитку і модель цифрового стратегічного партнерства. Виділено чинники щодо вибору й обґрунтування сценарію розвитку підприємств шляхом формування цифрових стратегічних партнерств. Детально надано порівняльну характеристику моделей прогресивного розвитку і цифрового стратегічного партнерства за змістом, умовами застосування; розкрито переваги та недоліки. Розроблено організаційно-економічне плато формування цифрового стратегічного партнерства, яке будується на засадах комплексності, системності та взаємоузгодженості всіх потоків і бізнес-процесів діяльності підприємств для забезпечення ефективності та цифровізації. При цьому інтеграційна цифрова платформа має забезпечувати комплексне автоматизоване управління всіма потоковими процесами підприємств-партнерів, а матеріальні потоки мають бути взаємоузгоджені і забезпечені потоковими процесами, а саме: транспортна логістика, фінансові, кадрові, інформаційні і сервісні. Кожен із цих процесів не може розглядатись окремо один від одного, системне узгоджене регулювання діяльністю всіма означеними потоковими процесами має бути основною метою побудови цифрових стратегічних партнерств.
Організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу: модель сучасного університету
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кизим, Микола Олександрович; Хаустова, Вікторія Євгенівна; Решетняк, Олена Іванівна
Метою дослідження є формування організаційно-економічного механізму інтеграції освіти, науки та бізнесу на базі університету 4.0. Для досягнення мети в роботі використовувалися методи логічного аналізу, аналітичного моделювання. У статті уточнено сутність поняття «організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу», яке пропонується розглядати як сукупність організаційних та економічних взаємопов'язаних елементів: інструментів, форм, засобів, важелів, чинників і методів управління, що функціонують для підвищення ефективності впровадження інновацій та досягнення певних цілей на основі узгодження інтересів сторін, що беруть участь у його функціонуванні. Організаційно-економічний механізм інтеграції науки, освіти та бізнесу має сприяти ефективній реалізації усіх етапів науково-інноваційного циклу задля забезпечення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і країни в цілому. Запропоновано організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу за моделлю університету 4.0 та обґрунтовано такі його складові: цілі та завдання; правові норми; пріоритети та принципи формування; організаційно-економічні форми, методи управління, інструменти; засоби реалізації освітніх, наукових та інноваційних процесів; важелі та чинники впливу; критерії ефективності управління; ресурси. Практичне використання організаційно-економічного механізму інтеграції освіти, науки та бізнесу на основі формування інноваційної екосистеми навколо університету надасть можливість підвищення позитивного впливу наукової та освітньої діяльності на соціально-економічний розвиток окремих регіонів і країни в цілому за рахунок забезпечення підготовки кадрів вищої кваліфікації відповідно до потреб інноваційного розвитку, залучення молоді до наукової діяльності та розробки стартапів, стимулювання комерціалізації наукових результатів, сприяння широкомасштабному використанню наукових знань як практично невичерпного ресурсу економічного зростання для розробки високоефективних технологій, засобів праці, продуктів, послуг і нових знань та ін.
Поведінкові засади розгортання кризових явищ у сучасній світовій економіці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Соболєв, Володимир Михайлович; Соболєва, Марія Володимирівна
Мета статті – розкриття можливостей теорії поведінкової економіки для задовільного наукового пояснення причин виникнення та шляхів подолання кризових явищ, породжених зростаючою невизначеністю сучасного економічного розвитку у глобальному економічному середовищі, на прикладі світової фінансової кризи 2007–2008 рр. та пандемії коронавірусу у 2019–2021 рр. У процесі написання статті було використано такі загальнонаукові методи дослідження, як спостереження, єдність кількісного та якісного аналізу, експертне оцінювання, логічне моделювання, аналіз і синтез. Виходячи з авторського розуміння глибинних витоків світової фінансової кризи було обґрунтовано висновок, що серед ключових запобіжників її повторення у майбутньому мають бути комплексні просвітницькі заходи щодо підвищення рівня фінансової грамотності населення, включаючи модифікацію державних стандартів середньої та вищої освіти у напрямі обов’язкового формування відповідних загальних економічних і фінансових компетентностей здобувачів певних рівнів освіти, незалежно від профілю підготовки. У результаті аналізу впливу пандемії коронавірусу на соціально-економічну стабільність в окремих країнах та у світі в цілому було зроблено два узагальнення. По-перше, економічні наслідки пандемії на початковій стадії її розгортання суттєвим чином залежать від усвідомлення її небезпеки на рівні національної свідомості. По-друге, мінімізація негативних соціально-економічних наслідків пандемії у переважній частині має покладатись на державу. Перспективними напрямами подальшого дослідження цієї проблеми є: по-перше, пошук можливості розробки системи індикаторів професіоналізму державних службовців і їх здатності ефективно діяти в сучасних складних умовах; по-друге, оцінка шкоди від некомпетентного та непрофесійного керівництва тією чи іншою сферою суспільного життя; по-третє, аналіз механізмів розповсюдження ірраціональної економічної та соціальної поведінки на мікро- та макрорівнях, враховуючи розкриття особливостей національного характеру.
Порівняльний рейтинговий аналіз стану та тенденцій діджиталізації українського суспільства та економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Раєвнєва, Олена Валентинівна; Аксьонова, Ірина Вікторівна; Бровко, Ольга Іванівна
Статтю присвячено дослідженню тенденцій у формуванні цифрового суспільства та визначенню ступеня готовності України до впровадження процесів діджиталізації. Метою статті є оцінювання місця України серед країн світу за індексом цифрової конкурентоспроможності на основі порівняльного рейтингового аналізу та визначення тенденцій в розвитку цифровізації національного суспільства й економіки. На підставі порівняльного рейтингового аналізу місця України серед країн світу за рівнем цифровізації суспільства й економіки було визначено, що Україна займає низькі рейтингові позиції у цифровій конкурентоспроможності порівняно з розвинутими країнами, але відноситься до групи перспективних країн, для яких притаманні низький рівень цифровізації на сучасному етапі та тенденції до підвищення темпів цифрового розвитку. На основі проведеного кластерного аналізу країни світу було згруповано за рівнем розвитку цифрових процесів на чотири кластери та визначено не тільки місце України серед них, а й проведено аналіз кластерної міграції, виділено позитивні та негативні тенденції в процесах діджиталізації аналізованих країн. Сформовано загальні риси розвитку інформаційного суспільства, які притаманні країнам кожного кластера. У проведеному дослідженні виділено характерні ознаки двох сценаріїв діджиталізації національного суспільства – еволюційного та форсованого й показано, що для формування в Україні розвиненої цифрової економіки необхідним є систематична державна підтримка заходів щодо впровадження цифрових інструментів у суспільне життя й націленість на форсований (цільовий) сценарій розвитку діджитал-процесів.
Система електронного бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Вербівська, Людмила Василівна
Особливу роль сьогодні інформаційні технології відіграють у розвитку суб’єктів підприємницької діяльності, створюючи нові перспективні напрями господарювання, дозволяючи оптимізувати бізнес-процеси та позитивно впливати на якість і результативність роботи підприємств. Саме окреслене сприяло зацікавленості вчених у проведенні досліджень у сфері електронного бізнесу як нового, перспективного напряму реалізації господарської діяльності. Враховуючи актуальність цього напряму досліджень, у статті розглянуто теоретичні положення формування та розвитку системи електронного бізнесу як цілісної системи. На основі використання методологічного інструментарію системного підходу як універсальної концепції пізнання систем різної природи у статті сформульовано власне трактування категорії «система електронного бізнесу», яку запропоновано розглядати як цілісний, єдиний об’єкт дослідження, що являє собою сукупність взаємовідносин між економічними суб’єктами, які відбуваються в процесі купівлі, продажу, виробництва та обміну товарами й послугами за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій, має власну мету функціонування, складну композицію побудови та взаємодіє з іншими системами зовнішнього середовища. Також побудовано модель такої системи. Крім цього, у статті розглянуто особливості структурної побудови такої системи. Для цього було виокремлено ознаки групування основних елементів у системі електронного бізнесу, а саме: ознака змістовності (спосіб виокремлення компонентів зазначеної системи залежно від тих видів економічної діяльності, які можливо віднести до електронного бізнесу) та ознака суб’єктності (дослідження напрямів електронного бізнесу на основі аналізу особливостей взаємозв’язку між окремими економічними суб’єктами). Розглянуто їхню сутність та відповідні компоненти зазначеної системи, які ідентифіковані за цими ознаками.
Статистичні методи в системі управлінні розвитком підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кондратенко, Наталія Олегівна; Колесник, Тетяна Миколаївна; Браташ, Мирослава Анатоліївна
У статті проведено теоретичне узагальнення використання статистичних методів у системі управління розвитком підприємства. Зазначено, що одним з найважливіших інструментів управління розвитком підприємства є збір, упорядкування та аналіз інформації щодо сучасного стану та перспектив розвитку господарюючого суб’єкту. Тобто сучасні методи управління потребують надійного інформаційного забезпечення, вироблення нової стратегії збору, обробки й аналізу інформації. Було проведено систематизацію методів статистики за їх цільовим призначенням. Дано характеристику статистичних методів у системі управління розвитком підприємства. Доведено взаємозв’язок використання статистичних методів і системи управління розвитком підприємства. Наведено приклад використання статистичних методів в управлінні фінансовими ризиками на підприємстві. Зазначено, що при використанні статистичних методів в управлінні фінансовими ризиками слід орієнтуватися на максимальну уніфікацію формованих оцінок рівня ризику, що виражається у формуванні універсальних параметрів, які характеризують обсяг можливого збитку. Визначено, що більш широкого визнання продовжує отримувати індексний метод в системі управління підприємством, який займає особливе місце серед статистичних методів завдяки своєї простоті та можливості вирішувати складні завдання. Встановлено, що статистика є невід'ємною складовою системи управління діяльністю будь-якого підприємства, оскільки вона визначає динаміку зростання чи спаду його розвитку. Тобто систематичне використання статистичних методів є запорукою якісного та професійного управління та показником якості та професіоналізму менеджменту підприємства. Зроблено висновок, що комплексне використання статистичних методів дозволяє виявити і перевірити причинно-наслідкові зв’язки суспільних явищ і процесів, визначити вплив і взаємодію різних чинників, обґрунтувати управлінські рішення, оцінити їх ефективність, спрогнозувати можливі економічні наслідки різноманітних ситуацій, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.
Стратегічне управління людськими ресурсами в умовах невизначеності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Лазебник, Юлія Олександрівна; Корепанова, Ксенія Олексіївна
Метою цієї статті є формування методологічних засад стратегічного управління людськими ресурсами (HRM) в умовах невизначеності, спричиненої пандемією COVID-19. У роботі розглянуто основні підходи до визначення поняття стратегічного управління персоналом і напрями дослідження цієї сфери. Розкрито ключові питання, які виникли під час пандемії COVID-19, що впливають на поведінку та форму праці більшості працівників. Проаналізовано критичні точки зору щодо неспроможності або концептуальної нездатності стратегічного дослідження з управління персоналом враховувати нові, сучасні HR-практики. Під час проведеного дослідження виділено та проаналізовано три основні наслідки (проблеми) для стратегічних досліджень управління персоналом, що виникли під час пандемії COVID-19. Зокрема, вплив робочого контексту на поведінку та дії співробітників, напруженість між зацікавленими сторонами (співробітники, клієнти і спільноти разом з акціонерами), напруженість між стратегічною та операційною ролями HR. З метою визначення основних тенденцій у сфері кадрового менеджменту й оцінки пріоритетів і очікуваних викликів у 2022 році в цій роботі проведено аналіз результатів опитування керівників підрозділів компаній, які займаються кадровими, юридичними та фінансовими питаннями. На основі проведеного дослідження визначено основні тенденції (напрями) управління людськими ресурсами у 2021 році та розроблено рекомендації щодо формування стратегічних напрямів кадрового менеджменту на перспективу. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розроблення рекомендацій, як потрібно змінити практику роботи з персоналом, щоб врахувати зміни в наданні послуг, таких як збільшення оцифровки надання послуг або зменшення фізичної взаємодії при наданні послуг у відповідь на COVID-19 і як вони впливають на ключові результати клієнтів.
Стратегічні пріоритети екомодернізації у промисловості України у контексті подолання глобальних економічних викликів і реалізації цілей сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Шевченко, Анастасія Валеріївна
Багаторічна відсутність спрямованої державної політики сприяння технологічній модернізації у промисловості та докорінних реформ в енергетичній галузі призвела до консервації історичної спеціалізації економіки України на сировинних та екологічно «брудних» виробництвах. Поява нових викликів і загроз, спричинених переглядом країнами світу підходів до реалізації екологічної політики через загострення кліматичних проблем, посиленням екологічної складової економічної політики поряд із запровадженням численних економічних обмежень у зв’язку з поширенням пандемії COVID-19, актуалізує дослідження у сфері вироблення ефективних механізмів державної політики сприяння екомодернізації та декарбонізації у промисловості. Метою статті є дослідження причин і наслідків високої ресурсоємності промисловості України та пов’язаних з цим сучасних викликів і загроз, а також розроблення рекомендацій щодо заходів державної підтримки та стимулювання екомодернізації, підвищення ресурсоефективності та впровадження циркулярних моделей виробництва у промисловості. У статті проаналізовано стан і сучасні проблеми промислового виробництва в Україні; окреслено ключові світові тренди структурної та промислової політики у контексті реалізації цілей сталого розвитку; визначено виклики та загрози, з якими стикається Україна у процесі адаптації промислового комплексу до нових реалій функціонування та посилення екологічних вимог до промислового виробництва у світі; узагальнено актуальні ініціативи державної політики, що стимулюватимуть підвищення енергоефективності, екомодернізацію та декарбонізацію у промисловості України. На основі здійсненого аналізу розроблено рекомендації щодо першочергових заходів державної політики з упровадження раціональних моделей ресурсоспоживання та підвищення ресурсоефективності промислового виробництва.
Сутність та особливості формування поведінки домогосподарств на ринку фінансових послуг
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Дубина, Максим Вікторович; Тарасенко, Артем Валерійович; Тарасенко, Олена Олександрівна
Ринок фінансових послуг за своєю сутністю є макрофінансовою системою, яка є складною, відкритою та такою, яка динамічно розвивається в сучасних умовах. Домогосподарства відіграють ключову роль у розвитку такого ринку, оскільки активно використовують послуги банківських і небанківських фінансових установ. Саме поведінка цих економічних суб’єктів, яка формується в результаті впливу низки чинників, фактично загалом детермінує розвиток зазначеного ринку. Метою статті визначено поглиблення теоретичних положень щодо сутності фінансової поведінки домогосподарств з метою обґрунтування трансформації моделі такої поведінки. У статті розглянуто природу фінансової поведінки домогосподарств, її сутність, чинники, які впливають на її формування, та окремі види, які в поєднанні складають модель окресленої поведінки. Проведений контент аналіз наукових підходів до розгляду сутності категорії «фінансова поведінка домогосподарств» дозволив конкретизувати зміст цієї дефініції та запропонувати розглядати такий вид поведінки, як сукупність дій, які визначаються прийняттям рішень домогосподарствами щодо управління власними фінансовими ресурсами, їх акумулюванням, збереженням, залученням, використанням. Також у статті проведено дослідження процесу формування поведінки домогосподарств на ринку фінансових послуг і визначено сукупність базових чинників, які впливають на неї. Зокрема, встановлено, що важливу роль серед таких факторів відіграють індивідуальні, персоніфіковані детермінанти. Саме наявність зазначених чинників значно ускладнює процес дослідження фінансової поведінки окреслених економічних суб’єктів та не дозволяє ретельно визначити й описати її моделі. Результати аналізу природи фінансової довіри домогосподарств також дозволили встановити структурність такої поведінки, виокремити базові складові. До їх числа віднесено такі: кредитна поведінка, заощаджувальна поведінка, депозитна поведінка, інвестиційна поведінка, податкова поведінка, страхова поведінка та платіжна поведінка.
Сучасні тенденції розвитку HR-менеджменту на підприємствах України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Новікова, Марина Миколаївна; Швед, Аліна Борисівна
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку HR-менеджменту на підприємствах України. Зазначено, що в сучасних економічних реаліях люди являють собою найбільш цінні активи будь-якого підприємства, оскільки від їхнього внеску залежить досягнення глобальних цілій розвитку. Тобто від рівня ефективності управління персоналом залежить конкурентоспроможність продукції та підприємства, фінансова стійкість і перспективи стратегічного розвитку. зазначено, що українські підприємства вимушені сьогодні шукати шляхи розв’язання проблеми відтоку високваліфікованих кадрів за кордон і налагоджувати систему управління персоналом на основі впровадження нових методів та інноваційних технологій у сфері кадрового менеджменту. Розглянуто вихідні положення управління персоналом та структуру HR-менеджменту підприємства. Зазначено, що HR-менеджмент завжди орієнтований на реалізацію компетентностей і професійних здібностей працівника та досягнення максимального внеску персоналу у продуктивність і розвиток підприємств. Тому для підвищення ефективності управління персоналом вітчизняним підприємствам необхідно переймати світовий досвід розвитку HR-менеджменту, розробки та реалізації HR-стратегій, які насправді дуже серйозно впливають на показники діяльності організації, та брати від них тільки саме краще. Наведено схему відповідності стратегії організації та HR-стратегії. Встановлено, що швидкі зміни у зовнішньому середовищі, впровадження сучасних технологій, ефективних форм організації виробництва змінили ставлення бізнесу до людини. Персонал перестав бути лише кадровим ресурсом, а став ключовим фактором успіху розвитку підприємства. Така роль людини у виробничому процесі зумовила необхідність пошуку та запровадження інноваційних підходів до управління персоналом. Зроблено висновок, що запровадження HR-менеджменту, формування і реалізація HR-стратегій на вітчизняних підприємствах дозволить значно підвищити ефективність бізнес-процесів та отримати конкурентні переваги, які дадуть змогу створити найкращі умови для розвитку.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 4 by Title

Results Per Page

Sort Options