Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/895

Browse

Now showing 1 - 20 of 26

Організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу: модель сучасного університету
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кизим, Микола Олександрович; Хаустова, Вікторія Євгенівна; Решетняк, Олена Іванівна
Метою дослідження є формування організаційно-економічного механізму інтеграції освіти, науки та бізнесу на базі університету 4.0. Для досягнення мети в роботі використовувалися методи логічного аналізу, аналітичного моделювання. У статті уточнено сутність поняття «організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу», яке пропонується розглядати як сукупність організаційних та економічних взаємопов'язаних елементів: інструментів, форм, засобів, важелів, чинників і методів управління, що функціонують для підвищення ефективності впровадження інновацій та досягнення певних цілей на основі узгодження інтересів сторін, що беруть участь у його функціонуванні. Організаційно-економічний механізм інтеграції науки, освіти та бізнесу має сприяти ефективній реалізації усіх етапів науково-інноваційного циклу задля забезпечення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і країни в цілому. Запропоновано організаційно-економічний механізм інтеграції освіти, науки та бізнесу за моделлю університету 4.0 та обґрунтовано такі його складові: цілі та завдання; правові норми; пріоритети та принципи формування; організаційно-економічні форми, методи управління, інструменти; засоби реалізації освітніх, наукових та інноваційних процесів; важелі та чинники впливу; критерії ефективності управління; ресурси. Практичне використання організаційно-економічного механізму інтеграції освіти, науки та бізнесу на основі формування інноваційної екосистеми навколо університету надасть можливість підвищення позитивного впливу наукової та освітньої діяльності на соціально-економічний розвиток окремих регіонів і країни в цілому за рахунок забезпечення підготовки кадрів вищої кваліфікації відповідно до потреб інноваційного розвитку, залучення молоді до наукової діяльності та розробки стартапів, стимулювання комерціалізації наукових результатів, сприяння широкомасштабному використанню наукових знань як практично невичерпного ресурсу економічного зростання для розробки високоефективних технологій, засобів праці, продуктів, послуг і нових знань та ін.
Активізація міжнародної діяльності як засіб розвитку інноваційно-активного університету
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Раєвнєва, Олена Валентинівна; Берест, Марина Миколаївна
Метою статті є аналіз підходів до розуміння феномену «інтернаціоналізація діяльності закладів вищої освіти» та визначення інструментів здійснення ефективної міжнародної діяльності інноваційно-активного закладу вищої освіти (ІА ЗВО) в умовах розвитку глобалізаційних процесів, трансформації та діджиталізації суспільства. В роботі на основі дослідження змістовних аспектів та розвитку поняття «інтернаціоналізація вищої освіти» встановлено, що на сучасному етапі інтернаціоналізація на національному, галузевому та інституційному рівнях визначається як процес імплементації міжнародного, міжкультурного або глобального виміру в ціль, функції або забезпечення вищої освіти. Водночас розвиток процесів ІВО відбувається в умовах масштабних глобалізаційних викликів, що потребує забезпечення зростання конкурентоспроможності національних систем освіти на світовому ринку освітніх послуг. Визначено, що заклади вищої освіти є основною рушійною силою розроблення структур і стратегій міжнародного співробітництва та відіграють системоутворюючу і стратегічну роль у забезпеченні та розвитку процесів інтернаціоналізації, що потребує інтенсивного розвитку сучасних форм, методів, технологій та інновацій у галузі вищої освіти, зокрема, шляхом зростання ефективності міжнародної діяльності ЗВО. На основі аналізу літературних джерел і сучасних підходів до змісту поняття «міжнародна діяльність ЗВО», розгляду її сутнісних характеристик і ключових підходів до її здійснення, сформовано визначення міжнародної діяльності ЗВО як процесу організації міжнародного співробітництва університету з зарубіжними інституційними, національними та міжнародними суб’єктами, що має системний характер та спрямований на ефективну реалізацію його місії, покращення іміджу та конкурентоспроможності на національному й міжнародному ринках освітніх послуг, забезпечення інституційного розвитку та реалізації завдань зовнішньої політики держави. Розкрито взаємозв’язок ключових складових міжнародної діяльності ЗВО. Розглянуто сутнісні характеристики міжнародної діяльності інноваційно-активного університету, виділено мету та основні завдання її здійснення. Сформовано сукупність видів міжнародної діяльності ІАУ, які запропоновано розглядати в розрізі освітньої, наукової та організаційної складових. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є формування системи індикаторів оцінки та моніторингу ефективності здійснення міжнародної діяльності університету у світовому освітньо-науковому просторі.
Формування інструментарію стимулювання розвитку малого бізнесу в регіонах України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Іванов, Юрій Борисович; Красноносова, Олена Миколаївна; Полякова, Ольга Юріївна; Тур, Олена Василівна
Реформа децентралізації влади, яка активно впроваджується в Україні протягом останніх п’яти років, здебільшого збільшила можливості органів місцевої влади щодо стимулювання розвитку малого бізнесу відповідно до вимог територіальної інфраструктури. Територіальні відмінності по регіонах України є досить значними. Залежно від галузевої структури як якісної характеристики та ряду кількісних характеристик представників сфери малого бізнесу формується склад інструментів розвитку їх діяльності. Проблема формування інструментарію стимулювання розвитку малого бізнесу розглядалася в роботах багатьох українських учених, як економістів, так і фахівців з державного управління, оскільки вона містить питання економічного обґрунтування доцільності тих чи інших заходів, а також їх законодавчої підтримки. Виходячи з потреби удосконалення методичного забезпечення формування інструментарію стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні нагальним є теоретичне обґрунтування методичного підходу до вибору інструментів стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні. Сфера малого бізнесу в Україні потерпає від постійних змін як у правовому регулюванні, так і в економічному забезпеченні, що висуває додаткові вимоги до порядку проведення дослідження. Перш за все, було доведено, що дослідження слід проводити виходячи з динамічних характеристик стану підприємницької діяльності. Крім того, значні відмінності спостерігаються в умовах розвитку підприємницької діяльності по адміністративних територіях та по видах економічної діяльності. У зв’язку з цим виникає потреба в упорядкуванні як цілей розвитку, так і інструментів стимулюючого впливу. Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки укладенню ієрархії. В результаті проведеної роботи сформовано методичний підхід до формування інструментарію стимулювання розвитку малого бізнесу в межах певної адміністративної території на підґрунті методу аналізу ієрархії.
Формування ресурсів місцевого бюджету Львівської області в умовах фінансової децентралізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Круглякова, Віра Володимирівна; Західна, Оксана Романівна; Юрченко, Ілона Максимівна
Правильне формування місцевих бюджетів у реалізації соціального й економічного регулювання є основою побудови та розвитку ефективної національної економіки та регіонів, а також виступає хорошим засобом протидії кризі, викликаній COVID-19. Метою статті є аналіз результатів проведення політики децентралізації в Україні на прикладі Львівської області; аналіз впливу пандемії COVID-19 на бюджет Львівської області; визначення його стану, проблем і перспектив розвитку. У статті здійснено дослідження організаційно-економічних аспектів функціонування місцевих бюджетів, розглянуто сутність та ефективність проведення реформи децентралізації, проаналізовано становище місцевих бюджетів Львівщини, виявлено проблеми, запропоновано шляхи їх подолання та надано рекомендації щодо покращення стану місцевих бюджетів та розвитку територіальних громад. Формування ресурсів Львівщини в умовах фінансової децентралізації характеризуються зменшенням надходжень і видатків зведеного бюджету Львівської області у 2020 році на 25 % та 45,3 % відповідно, зниженням рівня приросту нового бізнесу на 2,4 %, збільшенням рівня безробіття на 1,1 %, через проблеми Львівських підприємств і звільненням їх працівників, відтік українців за кордон у пошуках робочих місць. У результаті проведеного дослідження були виявлені такі проблеми, як: пандемія COVID-19, яка стала основною причиною погіршення економічного стану бюджету Львівщини та інших місцевих бюджетів України, також зменшення надходжень і видатків до зведеного бюджету Львівської області; погіршення якості життя населення; зменшення рівня приросту нового бізнесу; збільшення рівня безробіття через проблеми Львівських підприємств і звільнення їх працівників; відтік українців за кордон в пошуках робочих місць; конфлікти з приводу об’єднання громад; недоцільні зміни нормативно-правового характеру; низька ініціативність місцевого самоврядування деяких громад та інші. Вирішенням проблем будуть: співпраця усіх органів влади та бізнесу щодо покращення рівня зайнятості населення; введення нових програм допомоги бізнесу задля покращення фінансового стану компаній; розробка програм залучення іноземних інвестицій в громади; вдосконалення законодавства; введення інноваційної діяльності при вирішенні проблем тощо.
Теоретико-методологічні засади дослідження впливу зовнішньоекономічних чинників на економічну безпеку регіонів України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Бабець, Ірина Георгіївна
У статті проаналізовано взаємозв’язки між складовими економічної безпеки регіонів і їх залежність від змін у зовнішньому середовищі. Здійснено теоретичне обґрунтування безпосередньої залежності від впливу зовнішньоекономічних чинників таких складових економічної безпеки регіону, як зовнішньоторговельна, виробнича, науково-технічна й інвестиційна, оскільки саме в цих сферах життєдіяльності виникають первинні ефекти чи наслідки дії зовнішніх факторів. Розроблено методологію дослідження зовнішньоекономічних чинників на економічну безпеку регіону, яка включає п’ять етапів. На першому етапі проводиться аналіз зовнішнього середовища та формується система індикаторів з урахуванням відповідних зовнішніх факторів для складових економічної безпеки, в яких спостерігаються первинні ефекти від впливу цих факторів. Другий етап передбачає визначення інтегрального показника за кожною складовою економічної безпеки регіону, оцінювання впливу зовнішньоекономічних чинників на зміну відповідного інтегрального показника за методом чутливості та здійснення ранжування індикаторів за рівнем прояву загроз, що виникають у випадку погіршення відповідності їх фактичних значень критеріям безпеки. Для найбільш впливових індикаторів, безпосередньо пов’язаних із зовнішньоекономічними чинниками, на третьому етапі розробляють прогнозні сценарії зміни. Четвертий етап стосується індикаторів, ймовірність реалізації оптимістичного прогнозу зміни яких менша 50 %, а ймовірність песимістичного прогнозу – більше 50 %, що потребує обґрунтування заходів з їх оптимізації та забезпечення відповідності критеріям економічної безпеки. На п’ятому етапі проводиться моделювання складових економічної безпеки на короткострокову перспективу за методом прогнозних сценаріїв з використанням гіпотетичних значень індикаторів, розрахованих на основі прогнозування.
Public-Private Partnership as an Institute of Combined Public and Private Efforts to Solve Socially Important Tasks in Ukraine
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Прохорова, Вікторія Володимирівна; Бабічев, Анатолій Валерійович; Юхман, Ярина Василівна; Варенко, Тетяна Костянтинівна
It is determined that, the Ukrainian economy is facing systemic challenges which it needs to overcome to ensure sustainable development of its communities. This requires working out new effective mechanisms and forms of interaction between the government and businesses that would balance the interests and rely on the principles of mutual gain maximization. The limited investment resources of the state render it impossible to properly finance regional socioeconomic projects and develop infrastructure. Historically, it so happened that the world would tackle the above problems, especially under unfavorable macroeconomic conditions, using the potential offered by the public-private partnership (PPP) as a form of interaction between the public and private sectors. The private sector tends to increase profits; obtaining more resources for doing business through attracting public resources; improving the efficiency of the use of their resources due to the effect of financial leverage in the merger of own resources with state resources; creation of a certain set of guarantees and preferences; removal of barriers to its development. It is concluded that, the specific nature of the state and municipal property and the limitations of the budget funding for social and infrastructure facilities, as well as the need to address socio-environmental and economic problems in an effective and efficient way determine the need to imtroduce PPP models into practice. Ukraine has embarked on the trajectory of PPP development as a pre-requisite for ensuring selfsufficiency of the state and its territorial communities. Its course is reasonably sensible because it strated with the relevant changes in the legal framework and creation of the supporting units to facilitate the PPP implementation and development. The main spheres the PPP projects are being implemented are major infrastructure facilities (electric power and heat production, water treatment, waste management, roads) and social life (health care and leisure).
Впровадження європейського досвіду створення кластерів у сфері сільського зеленого туризму в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Додукало, Михайло Юрійович; Данько, Наталія Іванівна
У статті розкрито тенденції та можливості вдосконалення структури і територіальної організації туристичної діяльності на основі розвитку зеленого туризму в сільських районах. Визначено, що природні умови та ресурси мальовничої сільської місцевості, а також незайняте сільське населення визначаються як її ресурси. Форми, джерела та механізми організації, пропозиції про надання та розширення номенклатури послуг є обґрунтованими. Розкрито перспективи використання досвіду ЄС і переваги процесів європейської інтеграції для України. Розроблено рекомендації щодо створення в селі об'єднань та інших туристичних асоціацій. Були проведені наукові дослідження в галузі розвитку сільськогосподарської діяльності, вирішення проблем зайнятості, організаційних і економічних проблем, пов'язаних з відтворенням трудового потенціалу в аграрному секторі, формування нових тенденцій у виробництві і збуті сільськогосподарської продукції. Методологічною основою дослідження послугував системний підхід до вивчення явищ і процесів формування та розвитку зеленого туризму в сільських районах України на основі використання сприятливого природного потенціалу і надлишку трудових ресурсів. Підведено підсумок, що розвиток зеленого туризму в сільських районах позитивно позначається на вирішенні соціально-економічних проблем села в напрямку розширення зайнятості сільського населення. Зелений туризм у сільських районах дає сільському населенню додатковий дохід, розширюючи можливості працевлаштування для сільських господарів не тільки у виробничому секторі, а й в секторі послуг. Зі збільшенням числа відпочиваючих виникає необхідність задоволення їх різноманітних потреб, що, своєю чергою, стимулює розвиток послуг: екскурсій, комунікацій, торгівлі, життєзабезпечення, відпочинку та розваг тощо.
Порівняльний рейтинговий аналіз стану та тенденцій діджиталізації українського суспільства та економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Раєвнєва, Олена Валентинівна; Аксьонова, Ірина Вікторівна; Бровко, Ольга Іванівна
Статтю присвячено дослідженню тенденцій у формуванні цифрового суспільства та визначенню ступеня готовності України до впровадження процесів діджиталізації. Метою статті є оцінювання місця України серед країн світу за індексом цифрової конкурентоспроможності на основі порівняльного рейтингового аналізу та визначення тенденцій в розвитку цифровізації національного суспільства й економіки. На підставі порівняльного рейтингового аналізу місця України серед країн світу за рівнем цифровізації суспільства й економіки було визначено, що Україна займає низькі рейтингові позиції у цифровій конкурентоспроможності порівняно з розвинутими країнами, але відноситься до групи перспективних країн, для яких притаманні низький рівень цифровізації на сучасному етапі та тенденції до підвищення темпів цифрового розвитку. На основі проведеного кластерного аналізу країни світу було згруповано за рівнем розвитку цифрових процесів на чотири кластери та визначено не тільки місце України серед них, а й проведено аналіз кластерної міграції, виділено позитивні та негативні тенденції в процесах діджиталізації аналізованих країн. Сформовано загальні риси розвитку інформаційного суспільства, які притаманні країнам кожного кластера. У проведеному дослідженні виділено характерні ознаки двох сценаріїв діджиталізації національного суспільства – еволюційного та форсованого й показано, що для формування в Україні розвиненої цифрової економіки необхідним є систематична державна підтримка заходів щодо впровадження цифрових інструментів у суспільне життя й націленість на форсований (цільовий) сценарій розвитку діджитал-процесів.
Поведінкові засади розгортання кризових явищ у сучасній світовій економіці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Соболєв, Володимир Михайлович; Соболєва, Марія Володимирівна
Мета статті – розкриття можливостей теорії поведінкової економіки для задовільного наукового пояснення причин виникнення та шляхів подолання кризових явищ, породжених зростаючою невизначеністю сучасного економічного розвитку у глобальному економічному середовищі, на прикладі світової фінансової кризи 2007–2008 рр. та пандемії коронавірусу у 2019–2021 рр. У процесі написання статті було використано такі загальнонаукові методи дослідження, як спостереження, єдність кількісного та якісного аналізу, експертне оцінювання, логічне моделювання, аналіз і синтез. Виходячи з авторського розуміння глибинних витоків світової фінансової кризи було обґрунтовано висновок, що серед ключових запобіжників її повторення у майбутньому мають бути комплексні просвітницькі заходи щодо підвищення рівня фінансової грамотності населення, включаючи модифікацію державних стандартів середньої та вищої освіти у напрямі обов’язкового формування відповідних загальних економічних і фінансових компетентностей здобувачів певних рівнів освіти, незалежно від профілю підготовки. У результаті аналізу впливу пандемії коронавірусу на соціально-економічну стабільність в окремих країнах та у світі в цілому було зроблено два узагальнення. По-перше, економічні наслідки пандемії на початковій стадії її розгортання суттєвим чином залежать від усвідомлення її небезпеки на рівні національної свідомості. По-друге, мінімізація негативних соціально-економічних наслідків пандемії у переважній частині має покладатись на державу. Перспективними напрямами подальшого дослідження цієї проблеми є: по-перше, пошук можливості розробки системи індикаторів професіоналізму державних службовців і їх здатності ефективно діяти в сучасних складних умовах; по-друге, оцінка шкоди від некомпетентного та непрофесійного керівництва тією чи іншою сферою суспільного життя; по-третє, аналіз механізмів розповсюдження ірраціональної економічної та соціальної поведінки на мікро- та макрорівнях, враховуючи розкриття особливостей національного характеру.
Аналіз динаміки та факторів впливу на трудові ресурси Київської області
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Замрій, Артем Михайлович; Капустян, Володимир Омелянович
Стаття є продовженням дослідження авторів моделі переозброєння Київського регіону в напрямку пошуку й аналізу факторів, які впливають на кількість трудових ресурсів у регіоні, їх внутрішньорегіональний рух, відплив і приплив. Первинне припущення в моделі переозброєння для моделювання кількості трудових ресурсів у секторах економіки полягало в постійності пропорцій кількості робітників в кожній галузі до загальної кількості трудових ресурсів і функціональній залежності загальної кількості робітників від загальної кількості населення у Київській області з застосуванням логістичної функції. Для первинного моделювання та аналізу результатів таких припущень було достатньо, але для отримання більш точних результатів, на які можна спиратися для прийняття рішень у сфері економічної політики регіону, цього недостатньо. Тому постає нагальна задача більш детального аналізу динаміки трудових ресурсів та пошуку нових факторів впливу. Було проведено кореляційний аналіз соціально-економічних показників різних сфер діяльності на регіональному рівні з кількістю штатних працівників основних галузей регіону. Було виявлено взаємообумовлений вплив між показниками сфери освіти та двох основних галузей: сільського господарства та охорони здоров’я. Знайдено зв’язки з високою кореляцією, які обумовлюються кількістю працівників у галузях для сфер охорони здоров’я, транспорту та навколишнього середовища. Проаналізовано потенційний вплив соціально-демографічних і міграційних процесів на кількість працівників у галузях. Знайдено основні фактори впливу серед показників податкового навантаження та місцевих витрат бюджету на галузь сільського господарства, а також на регіон в цілому. Знайдено варіанти корегування моделі переозброєння Київського регіону, а саме введення виробничої інституціональної функції з факторами податкового навантаження. Побудовано багатофакторну регресійну модель для прогнозування кількості штатних працівників загалом по регіону на базі статистичних показників сфери освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища та соціально-демографічного фактору.
Transformation of the Interaction between the Educational and Scientific Activity of a University in the Innovative Economy
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Раєвнєва, Олена Валентинівна; Остапенко, Вікторія Миколаївна
Метою статті є дослідження технології трансформації взаємодії освітньої та наукової діяльності університету з урахуванням інноваційної моделі економічного розвитку, що передбачає визначення етапів трансформації університету з акцентами й особливостями науково-технічної діяльності, взаємодії навчальної та наукової діяльності та елементів системи управління ними. У статті визначено фактори, які обумовлюють необхідність трансформації науково-технічної та інноваційної діяльності й основні напрями наукових трансформацій в Україні. Сформовано процес трансформації взаємодії освітньої та наукової діяльності університету, який складається з окремих взаємопов'язаних елементів: законодавчо-нормативного забезпечення у сфері освітньої та науково-технічної діяльності; взаємодії освітньої та науково-технічної діяльності університету; управління взаємодією освітньої та науково-технологічної діяльності університету. Відокремлено проблеми та пріоритетні напрями державної політики МОН України. З метою розв’язання наявних у цих сферах проблем ухвалено низку нормотворчих ініціатив Міністерства, започаткованих у 2020 році і запланованих на майбутнє. МОН реалізовано та заплановано заходи, що мають на меті трансформаційні процеси у сфері освіти, науки та інновацій. Згруповано законодавчо-нормативне забезпечення в освітній та науково-технічній сферах за стадіями затвердження. Охарактеризовано найбільш поширені в сучасних університетах моделі відповідно до особливостей поєднання науково-технічної й освітньої діяльності університету, його структурних підрозділів та окремих викладачів. Здійснено порівняння особливостей управління науково-технічною діяльністю у дослідницькому (підприємницькому, інноваційному) та навчальному університетах. Виділено напрями взаємодії освітніх і наукових трансформацій в Україні, що справлятимуть вплив на розвиток науки, а також сприятимуть інтеграції до Європейського дослідницького простору.
Сучасні тенденції розвитку HR-менеджменту на підприємствах України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Новікова, Марина Миколаївна; Швед, Аліна Борисівна
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку HR-менеджменту на підприємствах України. Зазначено, що в сучасних економічних реаліях люди являють собою найбільш цінні активи будь-якого підприємства, оскільки від їхнього внеску залежить досягнення глобальних цілій розвитку. Тобто від рівня ефективності управління персоналом залежить конкурентоспроможність продукції та підприємства, фінансова стійкість і перспективи стратегічного розвитку. зазначено, що українські підприємства вимушені сьогодні шукати шляхи розв’язання проблеми відтоку високваліфікованих кадрів за кордон і налагоджувати систему управління персоналом на основі впровадження нових методів та інноваційних технологій у сфері кадрового менеджменту. Розглянуто вихідні положення управління персоналом та структуру HR-менеджменту підприємства. Зазначено, що HR-менеджмент завжди орієнтований на реалізацію компетентностей і професійних здібностей працівника та досягнення максимального внеску персоналу у продуктивність і розвиток підприємств. Тому для підвищення ефективності управління персоналом вітчизняним підприємствам необхідно переймати світовий досвід розвитку HR-менеджменту, розробки та реалізації HR-стратегій, які насправді дуже серйозно впливають на показники діяльності організації, та брати від них тільки саме краще. Наведено схему відповідності стратегії організації та HR-стратегії. Встановлено, що швидкі зміни у зовнішньому середовищі, впровадження сучасних технологій, ефективних форм організації виробництва змінили ставлення бізнесу до людини. Персонал перестав бути лише кадровим ресурсом, а став ключовим фактором успіху розвитку підприємства. Така роль людини у виробничому процесі зумовила необхідність пошуку та запровадження інноваційних підходів до управління персоналом. Зроблено висновок, що запровадження HR-менеджменту, формування і реалізація HR-стратегій на вітчизняних підприємствах дозволить значно підвищити ефективність бізнес-процесів та отримати конкурентні переваги, які дадуть змогу створити найкращі умови для розвитку.
Статистичні методи в системі управлінні розвитком підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кондратенко, Наталія Олегівна; Колесник, Тетяна Миколаївна; Браташ, Мирослава Анатоліївна
У статті проведено теоретичне узагальнення використання статистичних методів у системі управління розвитком підприємства. Зазначено, що одним з найважливіших інструментів управління розвитком підприємства є збір, упорядкування та аналіз інформації щодо сучасного стану та перспектив розвитку господарюючого суб’єкту. Тобто сучасні методи управління потребують надійного інформаційного забезпечення, вироблення нової стратегії збору, обробки й аналізу інформації. Було проведено систематизацію методів статистики за їх цільовим призначенням. Дано характеристику статистичних методів у системі управління розвитком підприємства. Доведено взаємозв’язок використання статистичних методів і системи управління розвитком підприємства. Наведено приклад використання статистичних методів в управлінні фінансовими ризиками на підприємстві. Зазначено, що при використанні статистичних методів в управлінні фінансовими ризиками слід орієнтуватися на максимальну уніфікацію формованих оцінок рівня ризику, що виражається у формуванні універсальних параметрів, які характеризують обсяг можливого збитку. Визначено, що більш широкого визнання продовжує отримувати індексний метод в системі управління підприємством, який займає особливе місце серед статистичних методів завдяки своєї простоті та можливості вирішувати складні завдання. Встановлено, що статистика є невід'ємною складовою системи управління діяльністю будь-якого підприємства, оскільки вона визначає динаміку зростання чи спаду його розвитку. Тобто систематичне використання статистичних методів є запорукою якісного та професійного управління та показником якості та професіоналізму менеджменту підприємства. Зроблено висновок, що комплексне використання статистичних методів дозволяє виявити і перевірити причинно-наслідкові зв’язки суспільних явищ і процесів, визначити вплив і взаємодію різних чинників, обґрунтувати управлінські рішення, оцінити їх ефективність, спрогнозувати можливі економічні наслідки різноманітних ситуацій, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.
Система електронного бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Вербівська, Людмила Василівна
Особливу роль сьогодні інформаційні технології відіграють у розвитку суб’єктів підприємницької діяльності, створюючи нові перспективні напрями господарювання, дозволяючи оптимізувати бізнес-процеси та позитивно впливати на якість і результативність роботи підприємств. Саме окреслене сприяло зацікавленості вчених у проведенні досліджень у сфері електронного бізнесу як нового, перспективного напряму реалізації господарської діяльності. Враховуючи актуальність цього напряму досліджень, у статті розглянуто теоретичні положення формування та розвитку системи електронного бізнесу як цілісної системи. На основі використання методологічного інструментарію системного підходу як універсальної концепції пізнання систем різної природи у статті сформульовано власне трактування категорії «система електронного бізнесу», яку запропоновано розглядати як цілісний, єдиний об’єкт дослідження, що являє собою сукупність взаємовідносин між економічними суб’єктами, які відбуваються в процесі купівлі, продажу, виробництва та обміну товарами й послугами за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій, має власну мету функціонування, складну композицію побудови та взаємодіє з іншими системами зовнішнього середовища. Також побудовано модель такої системи. Крім цього, у статті розглянуто особливості структурної побудови такої системи. Для цього було виокремлено ознаки групування основних елементів у системі електронного бізнесу, а саме: ознака змістовності (спосіб виокремлення компонентів зазначеної системи залежно від тих видів економічної діяльності, які можливо віднести до електронного бізнесу) та ознака суб’єктності (дослідження напрямів електронного бізнесу на основі аналізу особливостей взаємозв’язку між окремими економічними суб’єктами). Розглянуто їхню сутність та відповідні компоненти зазначеної системи, які ідентифіковані за цими ознаками.
Методичний підхід до оцінки затребуваності вищої освіти в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кривицька, Ольга Романівна; Коваленко, Людмила Борисівна; Ковальчук, Віталій Миколайович
Статтю присвячено розробці теоретико-методичного підходу до оцінки затребуваності вищої освіти в Україні. Проаналізовано освітньо-кваліфікаційні рівні, які характеризуються специфічним колом користувачів інформації. Відповідно для кожного користувача є закономірним формування певного інформаційного середовища, яке може бути корисним і цікавим для одного рівня, проте взагалі не затребуваним для іншого. Тому, розробляючи комунікаційну стратегію суб’єктами освітнього середовища, потрібно чітко усвідомлювати, для якого рівня вони будуть її формувати. А тому актуальним постає питання встановлення класифікації суб’єктів освітнього середовища, які забезпечуватимуть підготовку здобувачів на різному рівні. Зазначено, що поняття затребуваності вищої освіти у суспільстві необхідно виокремлювати від затребуваності вищої освіти у здобувачів. Обрання здобувачами «модних» спеціальностей без урахування потреб ринку праці призводить до збільшення диспропорцій навантаження на одну вакансію за окремими професійними групами. Для того щоб надати кількісну оцінку затребуваності вищої освіти, запропоновано використовувати коефіцієнт затребуваності вищої освіти в суспільстві (КЗВО). Необхідність урахування множини чинників на затребуваність вищої освіти у суспільстві обумовила вибір інтегрального методу, який зазвичай застосовують для виміру впливу показників у мультиплікативних, індексних, адитивно-індексних моделях. Запропоновані коефіцієнти, на нашу думку, стануть важливими для закладів вищої освіти (ЗВО) в частині формування комунікаційної стратегії на коротко- та довгострокову перспективи. Важливість таких коефіцієнтів можна пояснити тим, що закономірності та тенденції, виявлені під час дослідження їх динаміки, можуть слугувати інформаційним полем для служби менеджменту ЗВО під час прийняття рішень щодо окреслення ключових аспектів під час розробки нової або вдосконалення діючої комунікаційної стратегії. Принциповими відмінностями запропонованих коефіцієнтів є урахування не лише динаміки зміни ринку праці та можливості працевлаштування, а й економічна обґрунтованість витрат на навчання із розрахунком перспектив окупності отриманої вищої освіти.
Організаційно-економічне плато формування цифрового стратегічного партнерства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Голобородько, Альона Юріївна
У статті наведено та охарактеризовано моделі конкурентної поведінки відповідно до етапів розвитку підприємства. Доведено, що на етапі зрілості та переформатування необхідно проводити проактивні заходи, що забезпечують сталий розвиток підприємства у подальшій перспективі. З огляду на це у дослідженні сформовано дві основні моделі побудови успішної компанії для переформатування бізнесу: модель прогресивного розвитку і модель цифрового стратегічного партнерства. Виділено чинники щодо вибору й обґрунтування сценарію розвитку підприємств шляхом формування цифрових стратегічних партнерств. Детально надано порівняльну характеристику моделей прогресивного розвитку і цифрового стратегічного партнерства за змістом, умовами застосування; розкрито переваги та недоліки. Розроблено організаційно-економічне плато формування цифрового стратегічного партнерства, яке будується на засадах комплексності, системності та взаємоузгодженості всіх потоків і бізнес-процесів діяльності підприємств для забезпечення ефективності та цифровізації. При цьому інтеграційна цифрова платформа має забезпечувати комплексне автоматизоване управління всіма потоковими процесами підприємств-партнерів, а матеріальні потоки мають бути взаємоузгоджені і забезпечені потоковими процесами, а саме: транспортна логістика, фінансові, кадрові, інформаційні і сервісні. Кожен із цих процесів не може розглядатись окремо один від одного, системне узгоджене регулювання діяльністю всіма означеними потоковими процесами має бути основною метою побудови цифрових стратегічних партнерств.
Стратегічні пріоритети екомодернізації у промисловості України у контексті подолання глобальних економічних викликів і реалізації цілей сталого розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Шевченко, Анастасія Валеріївна
Багаторічна відсутність спрямованої державної політики сприяння технологічній модернізації у промисловості та докорінних реформ в енергетичній галузі призвела до консервації історичної спеціалізації економіки України на сировинних та екологічно «брудних» виробництвах. Поява нових викликів і загроз, спричинених переглядом країнами світу підходів до реалізації екологічної політики через загострення кліматичних проблем, посиленням екологічної складової економічної політики поряд із запровадженням численних економічних обмежень у зв’язку з поширенням пандемії COVID-19, актуалізує дослідження у сфері вироблення ефективних механізмів державної політики сприяння екомодернізації та декарбонізації у промисловості. Метою статті є дослідження причин і наслідків високої ресурсоємності промисловості України та пов’язаних з цим сучасних викликів і загроз, а також розроблення рекомендацій щодо заходів державної підтримки та стимулювання екомодернізації, підвищення ресурсоефективності та впровадження циркулярних моделей виробництва у промисловості. У статті проаналізовано стан і сучасні проблеми промислового виробництва в Україні; окреслено ключові світові тренди структурної та промислової політики у контексті реалізації цілей сталого розвитку; визначено виклики та загрози, з якими стикається Україна у процесі адаптації промислового комплексу до нових реалій функціонування та посилення екологічних вимог до промислового виробництва у світі; узагальнено актуальні ініціативи державної політики, що стимулюватимуть підвищення енергоефективності, екомодернізацію та декарбонізацію у промисловості України. На основі здійсненого аналізу розроблено рекомендації щодо першочергових заходів державної політики з упровадження раціональних моделей ресурсоспоживання та підвищення ресурсоефективності промислового виробництва.
Визначення завдань сталого розвитку підприємства в умовах європейської моделі біоекономіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Пашкевич, Марина Сергіївна; Лі, Гуаньнань
У статті викладено результати досліджень актуальної для країн світу проблеми досягнення до 2030 року глобальних цілей сталого розвитку, у зв’язку з чим розв’язано своєчасну задачу обґрунтування завдань інституційного мікрорівня підприємств під час їх трансформації згідно з принципами сталого розвитку в умовах моделі біоекономіки. Мета роботи полягає в оприлюдненні наукових здобутків, які удосконалюють теоретичні основи сталого розвитку шляхом позиціонування біоекономіки щодо сталого розвитку, зіставлення складових біоекономіки та цілей сталого розвитку і визначення завдань підприємств у цьому контексті. Методом аналізу та порівняння сутності біоекономіки та біоекономіксу встановлено їх суттєві відмінності за такими характеристиками, як концептуальне підґрунтя двох моделей, їх фокус-проблематика та фактор, що вбачається основним драйвером економічного зростання. Аргументовано вибір біоекономіки як концепції, що є більш наближеною до сталого розвитку. Виявлено суттєву полярність поглядів учених на біоекономіку як сукупність процесів і явищ. Обґрунтовано два типи трактування біоекономіки. Науковці, які відносяться до першого типу, вважають, що біоекономіка охоплює усі складові суспільно-економічних відносин, пов’язані з виробництвом, споживанням та утилізацією біологічних ресурсів, у тому числі відновлюваної енергії. Інші група науковців критикує біоекономіку як концепцію та вважає її політичним проєктом економічного впливу. У статті висловлено авторську позицію щодо біоекономіки, яка полягає у тому, що це є моделлю, механізмом для реалізації певних глобальних цілей сталого розвитку, що переважно відносяться до його екологічної складової. На цій підставі обґрунтовано місце моделі біоекономіки у системі сталого розвитку та визначено завдання сталого розвитку підприємства в умовах моделі біоекономіки. Ці завдання можна згрупувати у завдання власної активності та завдання з підтримки та надання допомоги іншим підприємствам, діяльність яких відповідає та забезпечує досягнення глобальних цілей сталого розвитку.
Фіскальні ефекти впровадження нових соціальних стандартів в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Полякова, Ольга Юріївна
Метою статті є дослідження й оцінка тих зрушень, які відбулися у бюджетному процесі внаслідок зміни соціальних стандартів в Україні протягом 2010–2020 рр. У статті здійснено перевірку гіпотези про наявність зв’язку між змінами таких соціальних стандартів, як прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата, та обсягів податкових надходжень до зведеного бюджету, а також обсягами бюджетних видатків. Проаналізовано сучасні підходи до оцінки впливу соціальних стандартів і показано, що фіскальні ефекти у літературі майже не досліджуються. На основі порівняльного аналізу динаміки встановленого та фактичного прожиткового мінімуму й основних показників Зведеного бюджету України за 2010–2020 рр. у квартальному розрізі побудовано регресійні моделі, зокрема, з фіктивними змінними. Виявлено, що існує суттєвий розрив між встановленими та фактичними прожитковими мінімумами, який з часом збільшується. Водночас мінімальна заробітна плата наближається до фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є позитивним фактом. Основною екзогенною змінної у моделях податкових надходжень є сукупні доходи населення. Побудовано модель залежності доходів населення від середньої заробітної плати, середньої пенсії та прожиткового мінімуму. Показано, що збільшення мінімальної заробітної плати у 2017 р. не мало бажаного прямого фіскального ефекту для податку на доходи фізичних осіб, надходжень єдиного соціального внеску та витрат населення на соціальне страхування. Опосередкований вплив на надходження податку на додану вартість та акцизного збору, якого можна очікувати через збільшення купівельної спроможності населення, також є незначним. Причиною цього є зменшення у двічі співвідношення між мінімальною та середньою заробітною платою внаслідок її приховування, високого рівня тіньової економіки та штучного заниження. Показано, що видатки зведеного бюджету на соціальне забезпечення та оплату праці є більш чутливими до зміни різних соціальних стандартів, що створює ризики макроекономічної нестабільності в Україні.
Формування системи індикаторів стану та розвитку «розумних» міст в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Корепанов, Олексій Сергійович; Чала, Тетяна Георгіївна; Корепанов, Георгій Сергійович; Черненко, Дарина Ігорівна; Маслов, Микола Юрійович
Мета статті полягає у вивченні міжнародного досвіду й обґрунтуванні доцільності використання й побудові індексу умов життя та розвитку міст в Україні. Визначено, що на міжнародному рівні розраховується низка індексів, які дозволяють отримати інтегральну оцінку міст світу, а саме: The Global Cities Index, розроблений Kearney; Cities in Motion Index, розроблений IECE; Global Financial Centers Index, розроблений Z/Yen; Global Power City Index, розроблений MMF; Global Liveability Ranking, запропонований the Economist. Проведено порівняння позицій 10 кращих міст світу у 2019 році за п’ятьма описаними індексами. Визначено, що за наведеними рангами такі міста, як Лондон, Нью-Йорк, Париж, Токіо та Гонконг, часто потрапляють у ТОП-10 найбільш процвітаючих міст або міст з найвищою якістю життя у світі. Визначено, що для детального опрацювання та використання методики задля розрахунку відповідних індексів для міст України доцільно обрати Cities in Motion Index, тому що, на відміну від інших індексів, саме він має широке географічне охоплення, аналізує найбільшу кількість міст, включаючи Київ, а також враховує максимальну кількість показників. Він оцінює такі соціально-економічні аспекти міського розвитку, як людський капітал, економіка, екологія, соціальна згуртованість, управління, мобільність і транспорт, міське планування, міжнародне охоплення та технології. За кожним аспектом розраховується відповідний субіндекс. Із використанням методологічних положень розрахунку CIMI були розраховані значення субіндексів для міста Харків, а також було отримано інтегральне значення індексу, що дозволило визначити його позицію у світовому рейтингу.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 4 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options