Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 1
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2021, № 1 by Subject "LAW/JURISPRUDENCE::Financial law"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Бюджетний механізм: методологічні підходи та практика бюджетної децентралізації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Онищенко, Світлана Володимирівна; Бережна, Алла Юріївна; Філонич, Олена МиколаївнаПоглиблено теоретичні підходи до формування бюджетного механізму як форми практичної реалізації бюджетної політики; досліджено бюджетну децентралізацію як бюджетного механізму регулювання та стимулювання в реаліях України та окреслено перспективні напрями запровадження бюджетного інструментарію. Механістичний концепт застосовано до бюджетних відносин, що стало підґрунтям для виокремлення основних ознак бюджетного механізму, визначення головних положень формування бюджетного механізму. Акцентовано увагу на взаємозв’язку бюджетної політики, що проявляється через діалектичну єдність бюджетної стратегії і тактики, та бюджетного механізму. Пропоновано визначати бюджетний механізм як систему заходів впливу на забезпечення мобілізації до бюджету оптимальних обсягів фінансових ресурсів, їх ефективного розподілу та раціонального використання з метою забезпечення макроекономічної збалансованості, сталого розвитку та збереження суверенітету держави, що визначено політикою держави. Складові елементи бюджетного механізму пропоновано об'єднати у відповідні підсистеми механізму, через які проявляються основні функції бюджетного механізму, спрямовані на досягнення поставленої мети. З метою дослідження підсистеми бюджетного механізму, а саме механізму регулювання, проаналізовано особливості прояву бюджетної децентралізації в Україні. Доведено, що запровадження принципу субсидіарності при побудові децентралізованої моделі міжбюджетних відносин унітарної України є на сьогодні оптимальним варіантом балансу між перевагами бюджетного федералізму та унітарною формою бюджетних відносин. Виявлено системні проблеми бюджетної децентралізації, а саме: децентралізація відбувається шляхом зміни відповідальних за виконання загальнодержавних функцій; не торкається механізмів автономії у прийнятті рішень щодо оподаткування та формування додаткових джерел надходжень місцевих бюджетів; законодавчо встановлені пільги при мобілізації місцевих податків значно знижують фінансові ресурси місцевих бюджетів; зберігається значна залежність місцевих бюджетів від державного; у регулюванні доходів місцевих бюджетів перевага надається трансфертним інструментам, і зменшується вага бюджетоутворюючих податків. З огляду на теоретичний конструкт теорії суспільного сектора, що обґрунтовує формування власних доходів місцевих бюджетів, та результати аналітичних досліджень бюджетного регулювання в Україні, підтверджено декларативність процесів бюджетної децентралізації та визначено необхідність удосконалення розподілу бюджетних повноважень з акцентом на фінансове самозабезпечення.Item Консолідація банківського сектора: детермінанти та наслідки(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Краснова, Ірина Вікторівна; Нікітін, Андрій Валерійович; Шевалдіна, Валентина ГеннадіївнаМета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад дослідження консолідації банків та оцінюванні її наслідків із метою виявлення взаємозв’язку між консолідацією і структурою банківського ринку. Систематизовано й узагальнено основні передумови та пріоритети консолідації, з урахуванням теорії фінансової інтеграції та синергетичної взаємодії. Такий підхід сприятиме більш глибокому розумінню мотивів і тенденцій консолідації в сучасних умовах. Зазначено, що транснаціоналізація і концентрація капіталу формують підґрунтя для консолідації ринку, яка проходить певний життєвий цикл, наведений авторами. Зроблено висновок, що все більшого розповсюдження набуває універсальний, інтегрований характер фінансового бізнесу, формування екосистем фінансового бізнесу. Сформульовано основні форми прояву трансформаційних перетворень фінансового посередництва. Наведено статистику концентрації банківського сектора України. Проаналізовано динаміку показників концентрації за період з 01.01.2000 р. по 01.08.2020 р., виявлено що ринок є помірно концентрованим. Висунуто припущення, що чим вища сукупна частка п’яти великих банків у банківському секторі, тим менш вірогідним є злиття та поглинання всередині країни. Відповідно, вітчизняний банківський ринок, порівняно з європейськими ринками, має значний потенціал. Зроблено висновок, що високе значення показників рентабельності характеризує ситуацію перевищення попиту над пропозицією на банківському ринку, відповідно, інтенсивність конкуренції за таких умов мінімальна, навіть за умови виведення більшої частини банків з ринку. Маємо номінальну конкуренцію. У подальшому варто очікувати посилення непроцентної конкуренції. Зазначено, що інтенсивність конкуренції залежить від концентрації, динаміки та рентабельності банківського ринку. Оцінка конкуренції за допомогою неструктурних індикаторів Н-статистики, індикаторів Буна та індексу Лернера показала, що, оскільки нарощення масштабів діяльності окремого банку відбувається не через консолідацію, тобто не за рахунок перерозподілу ринкової частки серед учасників, а за рахунок зростання попиту на банківські послуги, особливо дистанційні, конкуренція фактично зменшується. Результати досліджень підтвердили, що між процесами концентрації, консолідації та конкуренції існує зв’язок, і він має бути виявлений для кращого розуміння формування функціональної стратегії банків та вибору ними бізнес-моделі діяльності.Item Оцінка стану державного боргу України та напрями його оптимізації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Стойко, Олег Якович; Шубенко, Інна АндріївнаМетою статті є дослідження сучасного стану державного боргу України та розробка напрямів його оптимізації. Встановлено, що валютна складова у структурі державного боргу України є трохи нижчою за граничний рівень валютного показника структури боргу, визначеного МВФ для країн, що розвиваються. Така структура державного боргу України свідчить про залежність вітчизняної фінансової системи від валютних курсових коливань і необхідність збільшення валютних витрат із обслуговування боргових зобов’язань. Сума боргу за позиками міжнародних фінансових організацій та органів управління іноземних держав становить близько третини загальної величини державного та гарантованого боргу, що вказує на значну підтримку України з боку міжнародних партнерів, особливо з боку Міжнародного валютного фонду. Валютна структура державного та гарантованого державою боргу України вказує на високу вразливість фінансової системи до валютних шоків. Встановлено, що структура державного та гарантованого державою боргу України за видами відсоткових ставок є досить оптимістичною і засвідчує невисоку вразливість державних фінансів до процентних ризиків. Обсяг державного та гарантованого державою боргу України у гривневому еквіваленті за 2013–2020 рр. підвищився понад у 4,4 разу, а його зростання у дол. США було досить помірним. Визначено, що впродовж 2020 р. сума державного та гарантованого державою боргу України зросла у гривневому еквіваленті на 27,7 %, що обумовлено забезпеченням фінансування дефіциту державного бюджету, виділенням коштів на боротьбу з COVID-19, девальвацією національної валют тощо. Показник відношення обсягу державного та гарантованого державою боргу до ВВП, досягнувши максимального значення 81,0 % на кінець 2016 р., поступово знизився до рівня 50,3 % на кінець 2019 р., що відповідає встановленій законодавчій нормі. Однак значення вказаного показника за період, що розглядається, перевищують граничний рівень державного боргу, який встановлено міжнародними стандартами для країн з ринками, що формуються (30–50 % ВВП). Виявлено впродовж 2013 2019 рр. тенденцію до зростання сукупних витрат на погашення та обслуговування державного боргу України, що створює ризик рефінансування державного боргу, спричиняє додатковий тиск на державний бюджет і ВВП, обмежує можливості нашої держави для фінансування соціально-економічних цілей суспільного розвитку. Виокремлено основні ризики боргових зобов’язань України й окреслено способи їх оптимізації. Обґрунтовано необхідність створення Агентства з управління державним боргом, діяльність якого сприятиме зниженню боргового навантаження та зменшенню вартості обслуговування державного боргу.Item Розвиток системи адаптивного управління фінансовими ресурсами підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Кондратенко, Наталія Олегівна; Новікова, Марина Миколаївна; Спасів, Наталія ЯрославівнаУ статті досліджено аспекти розвитку системи адаптивного управління фінансовими ресурсами на вітчизняних підприємствах. З’ясовано, що управління та використання фінансових ресурсів в умовах ринкової економіки здійснюються за допомогою механізму фінансових розрахунків. Основою цього механізму виступає контроль рівня фінансових витрат на виробничі процеси і їх відхилення від суспільно необхідних витрат. Зазначено, що змістовною основою системи адаптивного управління фінансовими ресурсами підприємства, що адекватно враховує рівень впливу та способи уникнути фінансових ризиків, є бюджетування. Управління грошовими потоками не може не використовувати схеми поведінкового моделювання можливих результатів руху грошових ресурсів. Розробка фінансових моделей оцінки й управління фінансовими ризиками – це частина загальної системи бюджетування на підприємстві. Вони є досить надійним інструментом оцінки та управління всієї системи фінансових ризиків на підприємстві, оскільки дозволяють зважувати різні рівні ризиків у зв'язку з різними факторами впливу на них і рівнями керованості ними. Для опису взаємозв'язків фінансових показників запропоновано багатофакторну модель, яка дозволяє детально досліджувати взаємозалежність ознак, тісноту зв'язку між змінними, їх підпорядкованість. Вона дозволяє описати процес взаємного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на ефективність використання сукупного капіталу, враховувати зміни (варіацію) параметрів цього середовища, реакцію фінансової стабільності на ці відхилення. Зроблено висновок, що розвиток системи адаптивного управління фінансовими ресурсами підприємства сприяє покращенню фінансового результату діяльності господарюючого суб’єкта, забезпечує для керівництва прозорість фінансового стану і руху фінансових ресурсів і дозволяє приймати ефективні управлінські рішення щодо формування найбільш вигідних варіантів фінансових планів.Item Фінтехнології в банківському бізнесі: реалії та перспективи(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Худолій, Юлія Сергіївна; Халєвіна, Марія ОлегівнаМета статті полягає у дослідженні місця та перспектив розвитку фінтехнологій у банківському бізнесі у контексті цифровізації економіки шляхом використання теоретичних та емпіричних методів. Проаналізувавши наукові праці та публікації, було систематизовано ключові тенденції банківських інновацій в Україні й аргументовано доречність фінтехнологій у банківському бізнесі в контексті діджиталізації. Результатами дослідження є обґрунтування актуального місця фінтехнологій у банківському бізнесі шляхом виявлення потреб сучасного клієнта та ринкових умов сфери послуг грошового обігу (зростання користувачів інтернету, гаджетів, а отже, зростання обороту безготівкового користування коштами), а також прогноз перспектив: орієнтація на цінності клієнта та якість сервісів надання послуги (швидкість, гнучкість бізнес-структури та широке застосування різних технологій). Підґрунтям отриманого результату стали синтез та аналіз досягнень фінтех-компаній на українському та світовому ринках, їх співпраця з банками, а також їх дії в умовах всесвітньої пандемії, що скоротила фінансові вливання, але одночасно спонукала до нових інновацій. Перспективами досліджень у цьому контексті є ключові тренди майбутнього, такі як вбудова фінансових послуг у нефінансовий застосунок, інтернет речей (безшовність платежів, де фокус зміщається з оплати на надання самої послуги, що забезпечує довгострокову взаємодію продавця і клієнта), характер і наслідки зміни формату надання платіжних послуг на внутрішньому ринку (PSD2). Важливими є подальші результати роботи Міністерства цифрової трансформації України та руху регулятора Національного банку України щодо цифрової розбудови фінансового сектора.