Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 1

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/699

Browse

Now showing 1 - 20 of 28

The Influence of the Conception of Green Economy on the Innovative Development of Export-Import Activities of Ukraine
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Malyarets, Lyudmyla M.; Малярець, Людмила Михайлівна; Norik, Larisa O.; Норік, Лариса Олексіївна; Skliar, Tetiana P.; Скляр, Тетяна Петрівна; Molodetskyi, Hennadii H.; Молодецький, Геннадій Геннадійович
Зростаючі екологічні виклики та необхідність забезпечення сталого розвитку вимагають перегляду підходів до організації експортно-імпортної діяльності та стимулювання інноваційних процесів у міжнародній торгівлі. Концепція «зеленої» економіки стає важливим фактором трансформації світової економічної системи, визначаючи нові принципи ведення експортно-імпортної діяльності та сприяючи розвитку екологічно орієнтованих інновацій. Метою дослідження є аналіз впливу «зеленої» економіки на інноваційний розвиток експортно-імпортної діяльності, визначення основних напрямів екологізації експортно-імпортної діяльності, а також порівняння підходів України та ЄС до впровадження екологічних стандартів і регулювання в цій сфері. Для досягнення цієї мети здійснено аналіз наукових підходів до трактування «зеленої» економіки та її ролі у формуванні глобальних торговельних відносин, механізмів екологічного регулювання міжнародної торгівлі, впливу екологічних стандартів на структуру експорту та імпорту, а також можливостей інтеграції інноваційних технологій для підвищення екологічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Під час дослідження визначено ключові принципи «зеленої» економіки, що впливають на міжнародну торгівлю, серед яких сталий розвиток, ресурсоефективність, інноваційність, фінансове стимулювання та міжнародна гармонізація регулювань. Встановлено, що під впливом цих принципів відбувається трансформація експортно-імпортної діяльності через впровадження технологічних, продуктових, фінансових, процесних та інституційних інновацій. У роботі також проведено порівняння екологічних політик України та ЄС, що дозволило виявити основні розбіжності та можливості адаптації європейського досвіду для покращення експортно-імпортної діяльності України. Результатом дослідження є узагальнена структура взаємозв’язку між «зеленою» економікою, інноваціями та результатами розвитку експортно-імпортної діяльності, що дозволяє комплексно оцінити роль екологічних трансформацій у зовнішньоекономічній сфері. Зазначено, що екологічні інновації не лише сприяють зниженню негативного впливу на довкілля, а й відкривають нові можливості для підвищення конкурентоспроможності національної економіки, розширення ринків збуту та залучення інвестицій. Перспективами подальших досліджень є аналіз ефективності впровадження екологічних інновацій у міжнародній торгівлі, оцінка економічних і соціальних ефектів від екологізації експортно-імпортної діяльності, а також розробка стратегічних рекомендацій для адаптації української торговельної політики до вимог сталого розвитку та європейських екологічних стандартів.
The Methodological Foundations for Developing New and Improving Existing Methods for Assessing the Probability of Bankruptcy of Ukrainian Enterprises
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Попов, Олександр Сергійович; Леонов, Віталій Сергійович
У статті досліджено методологічні засади розробки та вдосконалення методів оцінювання ймовірності банкрутства українських підприємств. В умовах економічної нестабільності, спричиненої глобальними кризами, війною та політичною невизначеністю, точне прогнозування банкрутства є критично важливим для забезпечення фінансової стабільності як на мікро-, так і на макрорівнях. У дослідженні проаналізовано праці українських економістів, що підкреслює необхідність адаптації існуючих моделей до унікальних економічних умов України, зокрема змінної інфляції, податкової політики та галузевих ризиків. У статті акцентовано увагу на важливості розробки спеціалізованих методик для різних секторів економіки – таких як сільське господарство, банківська сфера та промисловість – для врахування їхніх специфічних викликів. Запропоновано інтеграцію як кількісних, так і якісних показників для підвищення точності оцінювання ймовірності банкрутства. Крім того, визначено перспективний напрямок використання сучасних інструментів, таких як штучний інтелект і машинне навчання, що дозволяють аналізувати великі обсяги даних і виявляти складні взаємозв’язки. У статті обґрунтовано необхідність розробки національної моделі банкрутства, яка враховуватиме унікальні економічні умови, регуляторне середовище та соціально-політичні фактори України. Такий підхід сприятиме підвищенню точності прогнозування кризових ситуацій, зміцненню стійкості та фінансової стабільності українських підприємств.
Виклики вимірювання ділових очікувань і невизначеності бізнесу в умовах трансформації до BANI-світу: статистичний підхід
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Чала, Тетяна Георгіївна; Юхименко, Марія Станіславівна
Розглянуто трансформацію ділових очікувань бізнесу в умовах сучасного BANI-світу (крихкий, тривожний, нелінійний, незрозумілий), що прийшов на зміну VUCA-середовищу. Досліджено значення ділових очікувань як ключового інструменту економічного аналізу, зокрема їхній вплив на прийняття рішень, інвестиційну активність, зайнятість і ціноутворення. Основну увагу приділено адаптації бізнесу в Україні до умов BANI-світу та методологічним підходам до вимірювання невизначеності й ділових настроїв. У статті визначено міжнародні та національні організації, які займаються розробкою методології збору даних щодо ділових очікувань. Особливу увагу приділено аналізу методик, таких як PMI (Purchasing Managers' Index), що використовується для визначення економічної активності, та гармонізованої програми ЄС BCS (Business and Consumer Surveys). Дослідження базується на огляді міжнародних і національних індикаторів, зокрема індексів довіри, економічних настроїв, зайнятості та невизначеності, які дозволяють оцінювати циклічні зміни в економіці. Наведено приклад індексу ділової впевненості, який наразі в Україні відображає загальну тенденцію до скорочення економічної активності в умовах кризи. Також авторами проаналізовано Барометр бізнесу, ініційований Торгово-промисловою палатою України, як важливий інструмент для прогнозування ринкових умов. Цей індекс враховує стан справ у ключових секторах економіки – виробництві, будівництві, торгівлі та послугах – і дозволяє оцінити поточний стан та очікування бізнесу. Методологія розрахунку Барометра бізнесу базується на PMI, що забезпечує зіставність із міжнародними стандартами. Загальний висновок статті полягає в тому, що вимірювання ділових очікувань у BANI-світі вимагає постійного вдосконалення методології і підходів. В умовах високої невизначеності особливе значення набувають адаптивність і здатність до швидкої реакції на зміну економічних умов. Український бізнес потребує подальшої підтримки та розвитку інструментів прогнозування, щоб ефективно інтегруватися у глобальні економічні процеси та подолати виклики сучасного світу.
Вплив аграрного імпорту з України на економіку країн Європейського Союзу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бабець, Ірина Георгіївна
У статті проаналізовано динаміку та структуру імпорту української аграрної продукції країнами ЄС та виділено основні товарні групи продовольства, які імпортувалися з України. За допомогою регресійного аналізу панельних даних за 2018–2023 рр. для 22 країн ЄС виявлено позитивний вплив імпорту окремих видів аграрної продукції на економічне зростання цих країн. Підтверджено, що у 2018–2023 рр. ВВП Європейського Союзу прямо залежав від збільшення імпорту з України насіння і плодів олійних рослин, жирів та олій тваринного і рослинного походження, молока та молочних продуктів, яєць та натурального меду. Водночас виявлено обернену залежність ВВП країн ЄС від імпорту з України цукру і кондитерських виробів з цукру. В результаті дослідження не підтверджено наявність статистично значущого впливу імпорту зерна з України на ВВП країн ЄС. У статті проведено оцінювання залежності економічного зростання Болгарії, Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини від імпорту аграрної продукції з України у 2013–2023 рр. за допомогою методу лінійної множинної регресії. В результаті дослідження не виявлено статистично значущого зв'язку між ВВП Болгарії, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини та імпортом з України насіння і плодів олійних рослин, молока та молочних продуктів, яєць, натурального меду, цукру та кондитерських виробів з цукру. Імпорт зернових культур з України позитивно впливав на ВВП Болгарії та Угорщини, а на ВВП Польщі, Румунії та Словаччини – впливу не здійснював. Також виявлено прямий зв'язок між ВВП Польщі, Румунії, Словаччини та імпортом з України жирів та олій тваринного і рослинного походження, тоді як ВВП Болгарії та Угорщини не залежали від імпорту цієї продукції. За результатами дослідження зроблено висновок про те, що аграрний імпорт з України не здійснював негативного впливу на економічне зростання усіх п’яти країн ЄС, які запроваджували обмеження і заборони на ввезення основних видів української аграрної продукції. Зроблено припущення про те, що зменшення у 2023 р. імпорту зернових культур з України Болгарією та Угорщиною, жирів та олій – Польщею та Словаччиною могло негативно вплинути на обсяги ВВП цих країн.
Динаміка та перспективи розвитку світового ринку природного газу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бабічев, Анатолій Валерійович; Рахматіллаєва, Каміла Баходіржонівна
Ринок природного газу – одна з основних складових паливно-енергетичного комплексу, розвиток і функціонування якого суттєво впливають на рівень енергетичної безпеки та забезпеченість джерелами енергії кожної країни. Метою статті є дослідження динаміки та перспектив розвитку світового ринку природного газу. У статті проаналізовано обсяги світової торгівлі трубопровідним газом та скрапленого природного газу (СПГ). Доведено, що за аналізований період міжнародна торгівля СПГ зростала значно швидшими темпами порівняно з торгівлею трубопровідним газом. Проаналізовано зміну попиту на природний газ по країнах та регіонах у 2000–2024 рр. Запропоновано прогнозне зростання світового ринку природного газу. Прогнозоване зростання пояснюється переходом до чистої та відновлюваної енергії, розвитком промислового сектору в економіках країн, що розвиваються, збільшенням використання газу в транспортному секторі, зростанням темпів і обсягів виробництва електроенергії на основі газу, а також розвитком транспортної інфраструктури та морського забезпечення для транспортування газу. Серед основних тенденцій, що характеризують глобальний ринок природного газу, слід зазначити інвестиції у відновлювані джерела енергії для сталого видобутку з родовищ, стратегічне співробітництво у виробництві пропану з відновлюваних джерел, а також злиття та поглинання нафтогазових підприємств. Загалом очікується, що в найближчі кілька років обсяг ринку природного газу істотно зросте та до 2029 року досягне 1670,84 млрд дол. США. Перспективними напрямами подальших досліджень є аналіз стану та динаміки впливу розвитку відновлюваної енергетики на ринок природного газу, а також вивчення трансформації регіональних ринків.
Діяльність банків України на ринку ОВДП як чинник фінансово-інтермедіаційного парадоксу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Вергелюк, Юлія Юріївна; Ганцяк, Михайло Олегович
Актуальність теми статті пояснюється тим, що банки України попри несприятливі макроекономічні умови володіють значною ліквідністю та ілюструють значний додатній фінансовий результат. Водночас темпи кредитної підтримки економіки залишаються низькими, тоді як банківські установи України активно залучені до ринку ОВДП. Метою статі є обґрунтування присутності проявів фінансово-інтермедіаційного парадоксу, що проявляється в надмірній активності банківських установ України на ринку ОВДП. Це доводиться шляхом аналізу діяльності банків України на ринку державних боргових інструментів, а також оцінки їх кредитної активності. Зокрема, в статті наведено розрахунок показника кредитного проникнення, який відображає частку виданих банками кредитів у ВВП. На тлі аналогічного показника зарубіжних країн в Україні цей показник демонструє недостатній рівень. Навіть не зважаючи на низьку економічну активність та ряд проблем, що пов’язані з воєнними діями, попит на кредитні ресурси зберігається для певних категорій бізнесу. Проте банки з ряду об’єктивних та суб’єктивних причин не задовольняють його. Проаналізовано динаміку індикатора, який відображає допустиму активність банків на ринку ОВДП, а саме співвідношення їх інвестицій до депозитів. Ліміт даного показника встановлено на рівні 35%, а отже означає, що депозитна база не повинна використовуватись для боргового фінансування бюджету більш як на цю частку. Втім, в Україні в аналізованому періоді показник перевищував заданий ліміт. Банки активно задовольняють попит на внутрішньому ринку державних боргових інструментів, що підтверджується структурою власності українських ОВДП. Національний банк України також займає суттєву частку серед власників ОВДП. У статті описано причини попиту на ОВДП серед банків України. Вагому зацікавленість формує політика центрального банку, з-поміж іншого йдеться про стимулюючі заходи НБУ, наприклад, можливість використовувати ОВДП для застави під кредити рефінансування та формувати резерви в ОВДП. Облікова політика знаходить своє відображення у вартості кредитних послуг банків і середньозважених ставках за ОВДП. Останні демонструють більше значення, а враховуючи надійність, є конкурентною альтернативою кредитуванню економіки. В підсумку зазначається, що активність банків на ринку ОВДП може бути однією з причин витіснення кредитної активності та є чинником формування фінансово-інтермедіаційного парадоксу в банківській системі Україні.
Концептуальні засади оцінювання економічного потенціалу аграрних підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Красноруцький, Олексій Олександрович; Маренич, Тетяна Григорівна; Кальченко, Микола Миколайович; Шерстюк, Олександр Валерійович
Статтю присвячено узагальненню невирішених проблемних теоретико-методологічних питань та обґрунтуванню концептуальних засад оцінки економічного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Стверджується, що наявний обсяг економічного потенціалу та темпи його зростання суттєво впливають на підвищення конкурентоспроможності, фінансової стійкості та ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Систематично контролюючи реалізацію економічного потенціалу, можна коригувати внутрішні можливості, виявляти приховані резерви, запобігати кризовим ситуаціям, формувати програму дій на майбутнє. Встановлено, що, незважаючи на значну кількість наукових публікацій з проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства, аналіз літературних джерел засвідчив невирішеність кола питань щодо: розмежування понять «оцінка» та «оцінювання», які часто ототожнюються та вживаються як синоніми; відсутність достатньо чіткої наукової позиції щодо визначення принципів оцінювання потенціалу; недостатня увага науковців до критеріїв оцінювання потенціалу підприємства; обґрунтування цільової спрямованості оцінювання економічного потенціалу підприємства та напрямів його оцінки; полеміка оцінки економічного потенціалу підприємства в натуральному та вартісному вираженні; значна кількість методів оцінювання потенціалу підприємства, що потребує системності; визначення окремих оціночних показників економічного потенціалу підприємства, що більш тісно пов’язано з ефективністю його реалізації. Оцінювання величини економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства представлено як упорядкований і цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості виробничо-технологічного, агроекологічного й інноваційно-інвестиційного потенціалів з урахуванням спрямованості динаміки показників ефективності їх реалізації. Якісна оцінка має передбачати відповідність принципам, методичним підходам, методам, процедурам оцінювання та обґрунтованим припущенням, які компанія може зробити в розрахунках. Концептуальна основа оцінки потенціалу підприємства включає сукупність принципів, цілей і завдань оцінки потенціалу, критеріїв, підходів і методів оцінки його вартості. Запропоновані принципи оцінювання потенціалу підприємства, які повністю корелюють з визначеними критеріями цих принципів, сприятимуть задоволенню потреб суб’єктів господарювання в актуальній та достовірній інформації щодо вартості та ефективності реалізації потенціалу для прийняття відповідних управлінських рішень. Обґрунтовано, що головним критерієм оцінювання економічного потенціалу аграрного підприємства є збільшення знов створеної вартості (чистої продукції), що генерується суб’єктом господарювання. Доведено, що методологічно некоректно в контексті оцінки економічного потенціалу сільськогосподарського підприємства оцінювати його в натуральних вимірниках за обсягом економічних ресурсів, які використовує підприємство, та кількістю продукції, робіт і послуг, які підприємство може реалізувати. Зроблено висновок, що методологія оцінки економічного потенціалу підприємств поєднує три загальновизнаних підходи, для кожного з яких характерні свої методи та прийоми: дохідний підхід; порівняльний (ринковий) підхід; витратний підхід. Водночас окремі методики мають ряд модифікацій і різновидів, що створює додаткові труднощі при їх ідентифікації та використанні. Зазначається, що всі методи оцінювання потенціалу підприємства мають недоліки та обмеження. Загалом на сьогодні розроблено значну кількість методик оцінки потенціалу підприємства, але системності та системності у поглядах науковців немає, що створює проблемне поле для подальших досліджень у цій предметній галузі.
Концептуалізація публічної компоненти зелених фінансів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Горин, Володимир Петрович; Сидор, Ірина Петрівна; Була, Павло Вікторович; Мудрий, Тарас Петрович
У статті подано теоретичне обґрунтування публічної компоненти зелених фінансів. Узагальнення наукових поглядів представників вітчизняної та зарубіжної економічної науки щодо сутності та структури зелених фінансів дало можливість виокремити у їхньому складі публічну та приватну компоненти. Публічна компонента зелених фінансів охоплює фінансові відносини за участю держави, які супроводжують формування і використання фінансових ресурсів на реалізацію екологічних цілей сталого розвитку. Розкрито загальні та специфічні ознаки публічних зелених фінансів, а також принципи їхнього функціонування, до яких належать імперативність, стратегічна орієнтованість, узгодженість інтересів (інклюзивність). Особливу увагу приділено розкриттю основних рис інструментів зелених фінансів, які органи публічної влади використовують при формуванні та використанні фінансових ресурсів на втілення цілей екологічної складової сталого розвитку. Відповідно до характеру дії ці інструменти розмежовано на фіскальні, регуляторні та універсальні. Фінансові інструменти публічних зелених фінансів також запропоновано розрізняти відповідно до змісту операцій, у яких вони задіяні (при формуванні або використанні фінансових ресурсів), але ознакою частини таких інструментів (гранти, зелені кредити) є їх універсальність. Охарактеризовано ключові риси та проблемні аспекти екологічного оподаткування, впровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, інноваційних схем конверсії боргових зобов’язань держави в обмін на фінансування зелених проєктів. Обґрунтовано, що в умовах воєнного часу бюджетні програми, які належать до сфери зелених фінансів, мають не тільки екологічне, але й безпекове значення, спрямовані на зниження залежності України від імпортних енергоресурсів і підтримання енергосистеми країни у функціональному стані. Перспективи подальших досліджень щодо теоретичного обґрунтування публічних зелених фінансів полягають у дослідженні чинників зовнішнього середовища, які впливають на параметри їхнього розвитку, а також вироблення формалізованих підходів до оцінювання впливу інструментарію публічних фінансів на показники екологічного розвитку держави.
Методологія стратегування розвитку підприємств за моделлю економічних відносин економіки вражень
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ястремська, Олеся Олександрівна
Зміни у життєдіяльності суб’єктів господарювання вимагають розроблення нового теоретичного підґрунтя, методологій, методичного забезпечення, практичних рекомендацій, які були б здатні як відповідати викликам сьогодення, так і надавати можливість формувати стратегічні перспективи їх розвитку. Тому в статті виокремлено основні сучасні трансформаційні зміни економічних відносин, нові моделі економіки та переважні тенденції основних економічних процесів. На цій основі доведено, що однією із перспективних моделей економіки сьогодення є економіка вражень, складність якої вимагає від підприємств змін у процесах стратегічного управління, які втілюються у стратегуванні – його новому напрямі – стратегічному мисленні. Використання стратегування є доцільним для розроблення стратегій розвитку підприємств із урахуванням нової моделі економіки – економіки вражень. Тому метою статті є висвітлення пропозицій із формування методології стратегування розвитку підприємств в умовах розбудови економіки вражень в Україні. Об’єктом є процес стратегування розвитку підприємства, предметом – складна, динамічна, цілісна, субординована система різноманітних методів, принципів, рівнів і форм методологій пізнання і функціонування процесу стратегування, що реалізуються з урахуванням конкретних умов становлення економіки вражень. Методами, використаними у статті, є аналіз, синтез, абстрагування, теоретичне узагальнення, структурно-логічний підхід, системний і комплексний підходи для обґрунтування методології стратегування розвитку підприємства в умовах економіки вражень. Основними новими результатами, викладеними у статті, є парадигма стратегування розвитку підприємств в умовах економіки вражень, її характеристики, функції та принципи реалізації. На основі обґрунтованої парадигми розроблено представлений науково-методологічний підхід за етапами стратегування, методами, з урахуванням особливостей і переваг моделі економіки вражень щодо раціональних та емоційних вражень від розвитку підприємств.
Методологія стратегічного управління інтернаціоналізацією бізнесу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Прокопчук, Оксана Андріївна
Метою дослідження є розкриття сутності бізнес-інтернаціоналізації через ідентифікацію її мотивів, типів, форм і методів; удосконалення концептуального розуміння системи стратегічного управління інтернаціоналізацією бізнесу, що враховує глибоку диверсифікованість цього процесу та необхідність його інтеграції у бізнес-модель компанії в умовах високого рівня турбулентності міжнародного середовища. У статті розкрито сутність інтернаціоналізації бізнесу через системне дослідження її мотивів і ризиків, типів, форм і методів реалізації. Обґрунтовано, що систему управління інтернаціоналізацією бізнесу доцільно розглядати як сукупність трьох сегментів: «модель стратегічної поведінки суб’єкта бізнесу» – «цільова стратегія» – функціональна (ситуаційна) стратегія інтернаціоналізації. Аргументовано, що в рамках моделі стратегічної поведінки, якаeco може бути етноцентричною, поліцентричною, регіоцентричною чи геоцентричною, відбувається реалізація стратегії інтернаціоналізації, яка обирається відповідно до цілей бізнес-суб’єкта і його поточної конкурентної позиції на ринку. У разі фокусування підприємства на експансії нових ринків стратегічне управління інтернаціоналізацією ґрунтується на глибокому стратегічному аналізі та системі ключових управлінських рішень щодо типу та форми інтернаціоналізації, її часу та динаміки, бізнес-напряму, що просуватиметься на новий ринок. Забезпечуючими інструментами функціонування сформованої системи стратегічного управління інтернаціоналізацією мають бути швидкість, гнучкість, адаптивність, варіативність, які сприятимуть ефективній інтеграції процесу інтернаціоналізації у бізнес-модель компанії.
Модель прогнозування продукції тваринництва за допомогою FB-Prophet
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кулик, Анатолій Борисович; Лісовська, Валентина Петрівна; Щекань, Надія Петрівна
У статті проаналізовано підходи до прогнозування чисельності поголів’я свиней у Полтавській області на основі методів аналізу часових рядів. Дослідження спрямоване на вдосконалення моделей, які враховують специфічні умови регіону, сезонні коливання, а також вплив зовнішніх факторів, таких як економічні та соціальні кризи. Основною метою роботи є прогнозування динаміки розвитку поголів’я свиней і визначення оптимального періоду для такого прогнозування. Для виконання дослідження використано модель Prophet, що дозволяє ефективно враховувати сезонні тренди, забезпечуючи високу точність прогнозів навіть у складних економічних умовах. Представлено динаміку чисельності поголів’я свиней за період 2007–2024 років, яку проілюстровано графічно. Проведено аналіз статистичних характеристик часового ряду, таких як середнє значення, середнє квадратичне відхилення, мінімальні та максимальні значення, асиметрія і ексцес. Визначено й оцінено точність прогнозу за допомогою метрик RMSE, MAE та MAPE для різних термінів прогнозування. Оптимальним виявився 12-місячний період прогнозу. Практична цінність роботи полягає у можливості застосування отриманих моделей для обґрунтованого прийняття управлінських рішень у сфері тваринництва. Використання таких моделей сприяє оптимізації процесів планування, виробництва, зберігання та реалізації продукції, що дозволяє знизити ризики, пов’язані зі змінами ринкової кон’юнктури та зовнішніми загрозами. Розроблені підходи можуть стати основою для стратегічного планування розвитку аграрних підприємств, покращення їх економічних показників і забезпечення стабільності галузі. Отримані результати є цінними як для наукових досліджень, так і для практичної діяльності в агропромисловому секторі, забезпечуючи підтримку управлінських рішень на різних рівнях – від оперативного планування до розробки регіональних програм розвитку.
Моделі стратегічного управління інноваціями в контексті забезпечення конкурентоспроможності підприємств зернового ринку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Седіков, Денис Вадимович
У статті висвітлено теоретичні засади та практичні аспекти стратегічного управління інноваціями в контексті підвищення конкурентоспроможності підприємств зернового ринку. Розглянуто ключові моделі інноваційного менеджменту, насамперед модель Хендерсона – Кларка, яка класифікує інновації за рівнем змін у компонентах і архітектурі продукту, концепцію відкритих інновацій Г. Чесбро, що передбачає залучення зовнішніх партнерів та ідей, а також модель проривних (дисруптивних) інновацій К. Крістенсена, здатних суттєво трансформувати ринок. На основі огляду останніх досліджень наголошено, що впровадження зазначених моделей сприяє гнучкій адаптації агропідприємств до динамічного середовища, дозволяє оптимізувати витрати, збільшувати врожайність і формувати довгострокові конкурентні переваги. Проаналізовано досвід провідних українських агрохолдингів (МХП, Кернел), які поєднують інкрементальні (поступові) та радикальні (проривні) інноваційні стратегії, застосовують формалізовані механізми генерації і відбору ідей, а також втілюють цифрові технології для створення єдиного інформаційного простору. Продемонстровано, що розвиток відкритих інновацій, зокрема через партнерства з науковими установами та стартапами, є вагомим чинником прискорення інноваційного процесу та подолання ризиків, притаманних агровиробництву. Досліджено адаптовану модель стратегічного управління інноваціями, що враховує сезонність аграрного циклу, високу капіталоємність технологій і необхідність безперервного вдосконалення агротехнічних рішень. Застосування такого підходу дає змогу підприємствам зернового ринку підвищувати ефективність виробництва, одночасно мінімізуючи виробничі та ринкові ризики.
Моніторинг і контролінг у процесі управлінської трансформації підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Полякова, Євгенія Сергіївна
У статті досліджено роль моніторингу та контролінгу в управлінській трансформації підприємств. Підкреслено їхнє значення для підвищення ефективності управління, адаптації до динамічних змін ринку, підтримки стратегічного розвитку та забезпечення сталої діяльності. Визначено ключові проблеми, що перешкоджають їх реалізації, зокрема недостатнє фінансування, складність інтеграції систем у наявні організаційні структури, опір змінам з боку персоналу та низький рівень цифрової грамотності серед співробітників. Дослідження окреслює такі перспективи, як цифровізація бізнес-процесів, застосування штучного інтелекту, ERP-систем, платформ BI та Big Data для проведення аналізу та формування прогнозів у реальному часі. Підкреслено важливість адаптивних моделей управління, оскільки вони підвищують гнучкість і стійкість підприємств до зовнішніх і внутрішніх викликів. У статті також наголошується на стратегічному значенні агропромислового сектора для економіки України, зокрема на його ключовій ролі у забезпеченні продовольчої безпеки та стимулюванні економічного зростання. Крім того, у дослідженні розглядаються практичні підходи до інтеграції систем моніторингу та контролю в процес управління підприємством. Сучасні технології – зокрема хмарні ERP-рішення, передові платформи BI та IoT (Інтернет речей) – аналізуються як ключові чинники підвищення операційної ефективності. У статті надано рекомендації щодо подолання бар’єрів впровадження, таких як інвестиції в програми навчання та розвиток робочої сили, які мають вирішальне значення для набуття співробітниками необхідних навичок для ефективного використання передових технологічних інструментів. Особливу увагу приділено агропромисловому сектору, з акцентом на його унікальні виклики та можливості. Інтеграція систем моніторингу та контролю розглядається як інструмент оптимізації розподілу ресурсів, зниження операційних ризиків і підвищення якості процесів ухвалення рішень. У статті наголошується на необхідності державної підтримки цифрової трансформації шляхом надання фінансових стимулів і розвитку інноваційної екосистеми. Результати дослідження свідчать, що впровадження сучасних інструментів моніторингу та контролю може суттєво підвищити глобальну конкурентоспроможність підприємств, особливо в секторах, критично важливих для національної економіки.
Оцінка впливу кризових ситуацій на регулювання процесу функціонування ринку логістичних послуг
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Самойленко, Богдан Віталійович
Сучасний світ вирізняється високою швидкістю змін і нестабільністю, що часто спричиняє виникнення кризових ситуацій. Логістична галузь, як одна з ключових складових економік, особливо чутлива до таких потрясінь. Кризові прояви впливають на обсяги перевезень, вартість логістичних послуг, ефективність ланцюгів постачання, а також вимагають змін у державній політиці в цій сфері. Кризу можна охарактеризувати як внутрішні або зовнішні шоки, що викликають порушення стабільності ринкових умов та діяльності підприємств. У контексті регулювання ринку логістичних послуг можна виділити декілька основних типів кризи: економічні, соціальні, політичні, екологічні та технологічні. Мета статті полягає у здійсненні оцінки можливого впливу кризових явищ на регулювання процесу функціонування ринку логістичних послуг. В основу дослідження було покладено системний та статистичний методи дослідження. Системний метод передбачає комплексний підхід до реалізації аналізу, де складові логістичної системи розглядаються як взаємопов’язані і взаємозалежні елементи. Своєю чергою, статистичний метод забезпечує реальними даними, що відображено в часі та дозволяє формувати вірні рішення, базуючись на реальній статистиці. Об’єднання зазначених методів створює умови для досягнення максимально збалансованого та ефективного оцінювання стану логістичної сфери. Таким чином, різноманітні кризові явища, такі як економічні, політичні, організаційні, екологічні та технологічні, суттєво впливають на регулювання ринку логістичних послуг, змушуючи компанії приєднатися до нових умов. Зростання запиту на логістичні послуги в регіонах, що знаходяться поза зонами конфліктів, свідчить про необхідність забезпечення безперебійного постачання товарів і послуг. Це підкреслює важливість ефективного регулювання інфраструктури логістики та забезпечення безпеки перевезень. В умовах, коли інші сектори економіки можуть знизити свою активність, логістика залишається елементом для стабільності бізнесу, що підкреслює значущість державної підтримки та розвитку цієї сфери в кризі.
Оцінка потенціалу децентралізованих фінансів (DeFi) як альтернативи традиційним фінансовим послугам в умовах розвитку цифрової економіки та Web3
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Манойленко, Олександр Володимирович; Кузнецова, Світлана Олександрівна; Писаковський, Антон Олексійович
У статті досліджено концепцію децентралізованих фінансів (DeFi) як однієї з ключових інновацій сучасної цифрової економіки, що має потенціал докорінно змінити традиційні підходи до надання фінансових послуг. Здійснено аналіз основних характеристик DeFi-протоколів, їх функціональних можливостей та відмінностей від централізованих фінансових інститутів. Особливу увагу приділено аналізу таких переваг DeFi, як відкритість доступу до фінансових продуктів, прозорість транзакцій, автоматизованість процесів на основі смарт-контрактів і зменшення залежності від централізованих посередників. Водночас окреслено ключові проблеми розвитку DeFi, серед яких висока технологічна складність, регуляторна невизначеність, фінансова волатильність активів та ризики, пов’язані з уразливістю смарт-контрактів. У статті підкреслено необхідність створення інструментів комплексної оцінки інвестиційного потенціалу DeFi-протоколів, оскільки традиційні методи аналізу, засновані переважно на показниках прибутковості чи ліквідності, не відображають повною мірою специфіку децентралізованих систем. У відповідь на цю проблему запропоновано концепцію багатофакторного індикатора DIAD (DeFi Investment Attractiveness Dashboard), який дозволяє інтегрувати оцінку фінансових параметрів (прибутковість, волатильність, ліквідність), інституційних характеристик (рівень децентралізації управління) та поведінкових змінних (активність користувачів) у єдину модель. Розроблена методика надає змогу здійснювати об'єктивне міжплатформне порівняння різних DeFi-протоколів, що має важливе значення для ухвалення обґрунтованих інвестиційних рішень у високоризиковому середовищі цифрових активів. Стаття формує теоретичне підґрунтя для подальших емпіричних досліджень ефективності децентралізованих платформ, розроблення стратегій управління ризиками в DeFi-секторі, а також розвитку нормативних ініціатив, спрямованих на забезпечення стійкості нової фінансової екосистеми в умовах Web3. Отримані результати мають практичне значення для інвесторів, розробників децентралізованих застосунків і регуляторних органів, що працюють над інтеграцією інноваційних фінансових технологій у глобальну економіку.
Податкова політика держави у системі регулювання економічного розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Поляков, Михайло Йосипович
Метою статті є розкриття та поглиблення теоретико-методологічних положень щодо сутності та значення податкової політики держави у регулюванні економічних процесів. Досліджено інструментарій податкової політики в контексті сприяння процесам стійкого економічного зростання. Визначено, що для довгострокового економічного розвитку важливою передумовою є стимулювання сукупної пропозиції. Представники теорії «економіки пропозиції» обґрунтовують доцільність встановлення помірного рівня оподаткування для економічних суб’єктів задля формування сприятливих умов для розвитку економіки. Здійснено аналіз індикатору співвідношення податкових надходжень до ВВП у державах – членах Європейського Союзу та Україні у 2000–2023 рр. Визначено відмінності податкового навантаження у країнах ЄС. Країни Центральної Європи і Балтії характеризуються нижчим рівнем оподаткування порівняно з країнами Західної та Північної Європи. Зазначене обумовлено потребою формування конкурентних переваг їх податкових систем. Визначено, що механізм оподаткування доходів населення виконує перерозподільну функцію. У переважній більшості країн ЄС, за винятком Румунії, Болгарії, Естонії та Угорщини, функціонує прогресивна шкала оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Цей підхід забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості, однак потребує належного обґрунтування шкали прогресії та високого рівня результативності використання коштів платників податків. Виявлено, що з метою елімінації негативних ефектів оподаткування на економіку держави – члени ЄС протягом 2000–2023 рр. зменшували ставки податку на доходи та корпоративного податку. В середньому ставки податку на доходи понизили на 6 в. п. до 38,7 %, корпоративного податку – на 11 в. п. до 21,2 %. Крім регулювання податкових ставок, важливим інструментом податкового регулювання економічного розвитку є цільові податкові пільги. Обґрунтовано доцільність подальшої цифровізації механізму адміністрування податків, удосконалення податкового комплаєнсу та підвищення дієвості заходів протидії схемам тіньової економіки.
Принципи забезпечення системи економічної безпеки підприємств в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Єрмоленко, Олексій Анатолійович; Насруллаєв, Раван Сабір огли
У статті обґрунтовано впровадження системного підходу до забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах цифровізації економіки, зростаючих ризиків і посилення глобальної конкуренції. Розкрито еволюцію наукових підходів до поняття системи, зокрема в контексті економічної безпеки, та окреслено її сучасне трактування як інтегрованого механізму захисту підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз. Розроблено структурно-логічну схему взаємозв’язку між елементами системи економічної безпеки та загальною стабільністю підприємства, що демонструє ключові чинники впливу безпеки на фінансову стійкість, інвестиційну привабливість і конкурентоспроможність. Систематизовано основні цифрові технології, що впливають на підвищення рівня захищеності підприємства, зокрема Big Data, CRM-системи, блокчейн, штучний інтелект та автоматизовані системи управління ризиками. Обґрунтовано, що інтеграція цифрових рішень у систему управління безпекою дозволяє не лише мінімізувати загрози, але й підвищити ефективність стратегічного планування, прозорість фінансових процесів і швидкість прийняття рішень. Запропоновано авторське бачення принципів економічної безпеки, які є базовими для формування ефективної політики управління ризиками. Визначено, що система економічної безпеки підприємства охоплює фінансову, кадрову, інформаційну, технологічну та юридичну складові, функціонування яких має відбуватися на основі принципів комплексності, адаптивності, інтеграції, безперервного моніторингу та стратегічного управління. Розкрито, що принцип комплексності забезпечує узгоджену взаємодію всіх елементів системи безпеки, адаптивність – її гнучкість і здатність реагувати на динамічні виклики, інтеграція – включення системи безпеки в загальну структуру управління підприємством, безперервний моніторинг – постійний контроль за ризиками, а стратегічне управління – орієнтацію на довгострокову стійкість і розвиток.
Розвиток компетенцій підприємства в умовах диджиталізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Сергієнко, Олена Андріанівна; Іпполітова, Інна Ярославівна
Активізація процесів, пов’язаних із диджиталізацією – проникненням цифрових технологій в усі сфери діяльності, створює широкі можливості для покращення діяльності підприємств, зокрема, для розвитку їх компетенцій, що дозволяє формувати та зміцнювати власні конкурентні переваги, забезпечити належний рівень своєї конкурентоспроможності. Мета статті полягає у дослідженні теоретичних і ситуативних аспектів забезпечення розвитку компетенцій підприємства в умовах диджиталізації, побудові поведінкової моделі використання потенційних можливостей розвитку компетенцій підприємства, що формуються завдяки диджиталізації. Під час дослідження проаналізовано праці вітчизняних науковців, які висвітлювали актуальні питання забезпечення компетенцій підприємства та впливу на функціонування підприємств диджиталізації, застосовано ситуаційний та поведінковий підхід до управління підприємством, матричний аналіз, що дало змогу визначити сценарії трансформації потенційних можливостей розвитку компетенцій підприємства в умовах диджиталізації. Визначено основні вектори можливостей, які створює диджиталізація в контексті забезпечення розвитку компетенцій підприємств. Встановлено, що основними векторами можливостей є формування нових компетенцій, поліпшення існуючих компетенцій та підтримка нових і традиційних компетенцій підприємства. Побудовано поведінкову модель використання потенційних можливостей розвитку компетенцій підприємства в умовах диджиталізації та розроблено комплекс матриць трансформації можливостей розвитку компетенцій підприємств в умовах диджиталізації (трансформаційних матриць), залежно від стартової позиції підприємства за рівнем компетенцій в порівнянні з конкурентами. Встановлено, що майбутні дослідження мають бути присвячені розробці підходів до оцінки наявних компетенцій підприємства та прогнозуванню їх можливої зміни внаслідок впровадження цифрових технологій.
Роль цифрових технологій в інформаційно-аналітичному забезпеченні економічної безпеки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ткачук, Галина Олександрівна; Іванченкова, Лариса Володимирівна; Згадова, Наталія Сергіївна
У статті розглянуто роль цифрових технологій в інформаційно-аналітичному забезпеченні економічної безпеки. Визначено ключові цифрові інструменти, зокрема Big Data, штучний інтелект, блокчейн та хмарні технології, що використовуються для моніторингу й оцінки ризиків. Проаналізовано переваги автоматизованих систем аналізу даних у виявленні фінансових загроз і кіберризиків. Окрему увагу приділено використанню машинного навчання для прогнозування економічних криз і шахрайських схем. Обґрунтовано необхідність впровадження цифрових платформ для оперативного прийняття рішень у сфері економічної безпеки підприємств і держави. Зроблено висновки щодо перспектив подальшої цифровізації економічної безпеки та необхідності розвитку законодавчих механізмів її регулювання. Додатково досліджено вплив цифрових технологій на підвищення ефективності управління економічною безпекою, зокрема у контексті захисту інформації та запобігання кіберзагрозам. Розглянуто практичні аспекти інтеграції цифрових рішень у діяльність підприємств та державних структур, що дозволяє підвищити рівень прозорості, оперативності та точності аналізу ризиків. Визначено основні виклики, пов’язані з упровадженням цифрових технологій, серед яких проблеми кібербезпеки, відсутність достатньої правової бази та недостатня цифрова грамотність персоналу. Наголошено на важливості формування комплексної стратегії цифрової трансформації економічної безпеки, яка включатиме адаптацію законодавства, розвиток цифрових навичок і забезпечення високого рівня захисту даних. Також акцентовано увагу на необхідності міжсекторної співпраці між державними органами, бізнесом і науковими установами для ефективного впровадження цифрових технологій в економічну безпеку. Запропоновано механізми обміну інформацією та інтеграції даних для забезпечення комплексного моніторингу загроз, що дозволить своєчасно реагувати на виклики та мінімізувати ризики. Підкреслено важливість міжнародного співробітництва у сфері кібербезпеки та обміну передовими практиками для зміцнення економічної стійкості держав.
Страхування як інструмент ризик-менеджменту в агробізнесі
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Царенко, Дмитро Григорович; Халін, Станіслав Васильович
Стаття присвячена дослідженню теоретичних аспектів страхування як інструменту ризик-менеджменту в агробізнесі. Встановлено, що ефективне використання страхування у поєднанні з іншими методами управління ризиками, такими як диверсифікація, фінансове планування та сучасні агротехнології, сприяє підвищенню стійкості сільськогосподарського бізнесу. Важливо правильно обирати страхові продукти, враховуючи особливості господарства, ризикові фактори та доступні державні програми підтримки. Доведено, що у світовій практиці застосовуються різні моделі страхування – комерційне, державне, державно-приватне партнерство та взаємне страхування. Кожна з них має свої переваги та недоліки, а їхня ефективність залежить від економічних і кліматичних умов конкретної країни. Визначено, що, попри важливість агрострахування, рівень його поширення залишається недостатньо високим. Це зумовлено як економічними, так і поведінковими факторами: високою вартістю страхових виплат, недовірою до страхових компаній, низькою обізнаністю фермерів, а також складністю страхових процедур. Для підвищення ефективності страхування в аграрному секторі необхідне вдосконалення державної підтримки, впровадження цифрових технологій (супутникового моніторингу, параметричних страховок, блокчейн-рішень) і підвищення рівня фінансової грамотності аграріїв. Обґрунтовано, що інноваційний підхід до страхування та посилення співпраці між державою, приватними страховиками та агровиробниками дозволять зробити систему агрострахування більш доступною, прозорою та ефективною. Це сприятиме підвищенню стійкості агробізнесу, збереженню фінансової стабільності фермерських господарств і забезпеченню сталого розвитку сільського господарства в умовах зростаючих ризиків. Таким чином, страхування не тільки знижує потенційні втрати, а й сприяє розвитку аграрного сектора, роблячи його більш передбачуваним і фінансово стабільним.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 1 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics"

Results Per Page

Sort Options