Культура, мистецтво та гуманітарні науки

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/43

Browse

Browsing Культура, мистецтво та гуманітарні науки by Subject "HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::History subjects::Church history"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Зарубіжна, діаспорна та емігрантська історіографії про відносини між владою та Руською православною церквою в Українській РСР у 1940-х – 1980-х рр.
    (Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2023) Куксенко, Сергій Іванович
    Мета дослідження – проаналізувати непідконтрольні комуністичній пропаганді, радянській цензурі та необмежені марксистськими теоретико-методологічними підходами досліджень публікації зарубіжних, діаспорних та емігрантських авторів 1940-х – 2000-х рр. щодо взаємин між партійними і державними органами та Руською православною церквою (РПЦ) в Українській РСР у 1940-х – 1980-х рр. Розглянути специфіку, етапи та домінуючі концепції зарубіжних, діаспорних та емігрантських досліджень. Методологія дослідження базується на комплексі характерних для сучасної історичної науки загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння та узагальнення) та спеціально-наукових методах історичного пізнання (компаративний аналіз текстових документів, історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний), принципах історизму, проблемності, всебічності, системності та об’єктивності. Історіографічні надбання відносин між владою та РПЦ в Українській РСР у 1940-х – 1980-х рр. стали предметом вивчення багатьох науковців, зокрема Н. Шліхти (Шліхта, 2007), Н. Лаас (Лаас, 2008), розглядалися у наших дослідженнях (Куксенко, 2017), але праці непідконтрольних комуністичній пропаганді, радянській цензурі та необмежені марксистською методологією досліджень авторів комплексно не аналізувалися. Можемо відзначити, що релігійна ситуація, взаємовідносини між партійними і державними органами та Церквою у 1940-х –1980-х рр. у радянській державі була предметом зацікавленості серед зарубіжних, діаспорних та емігрантських дослідників. У своїх працях вони розкривали реальне становище релігійних громад, переслідування за віру священнослужителів та вірян, що замовчувалося як органами влади, так і радянською та офіційною церковною історіографіями. При цьому частина авторів звертала увагу на специфічність релігійної ситуації в Українській РСР, високий ступінь релігійності українців та більшу їх готовність відстоювати релігійні права, ніж в інших республіках СРСР. Проте дослідникам до розпаду СРСР для повноцінної об’єктивної аргументації запропонованих тверджень бракувало джерел. Політична, національна та конфесійна орієнтація часто перешкоджала окремим авторам неупереджено висвітлювати взаємини між Церквою і державою, політику радянської влади у релігійній сфері. Оскільки, на той час саме Руська православна церква уособлювала Православну спільноту України, то це виключало її зі сфери наукових інтересів діаспорних національно-свідомих дослідників. У зв’язку з завершенням ідеологічного протистояння часів «холодної війни» поступово інтерес до вивчення особливостей взаємовідносин влади і Церкви в радянський період у зарубіжних, діаспорних та емігрантських авторів згасає, а в новітніх українській та російській історіографіях зростає. При цьому національні історіографії активно залучають надбання зарубіжних, діаспорних та емігрантських авторів, архівні джерела.
  • Thumbnail Image
    Item
    Історична наука про угодовство та нонконформізм Руської православної церкви в УРСР в період утисків 1950-1960 рр.
    (Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2021) Куксенко, Сергій Іванович
    Мета дослідження: проаналізувати публікації щодо взаємин між Руською православною церквою (РПЦ) і органами влади в УРСР у 1950-1960 рр. Дослідити питання угодовства та пристосування Церкви, проявів нонконформізму та опозиційності, захисту інтересів вірян. Методологія дослідження базується на принципах історизму, проблемності, всебічності, системності та об’єктивності. Названі принципи реалізуються за допомогою методів аналізу, синтезу та узагальнення, історико-порівняльного, історико-генетичного, історико-типологічного. Наукова новизна полягає у тому, що нами проведено історіографічний аналіз проблем угодовства та нонконформізму діячів РПЦ у ставленні до держави. Виявлено, що радянські та офіційні церковні автори уникали розгляду гострих моментів взаємин між владою та Церквою. Більшість зарубіжних, дисидентських і сучасних українських та російських дослідників вказують на відсутність активних дій з боку Московської патріархії (МП) для захисту прав та інтересів вірян від утисків держави, звинувачують її у співпраці з владою у справі закриття церков. Проте, ступінь і мотиви цієї співпраці дослідники оцінюють по-різному. Поширеною є думка, що Патріархія, намагаючись «вижити» в умовах атеїстичної політики, «пристосуватися» до радянської держави та комуністичної ідеології, вимушеними поступками владі зберігала структуру та соціальні позиції Церкви. Висновки. Більшість дослідників, аналізуючи ставлення архієреїв РПЦ до антирелігійної політики партійних і державних органів, звертають увагу на пасивність керівництва Церкви, пристосування і примиренство до дій влади. В УРСР спільно як органи влади, так і МП проводили русифікаторську політику, переслідували будь-які прояви незгоди з централізаторською великодержавницькою політикою. МП не лише не наважився на активні протести, а й співробітничав з владою у питаннях обмеження богослужінь та скороченні релігійної мережі. Звичайно, що і серед владик Церкви були окремі несміливі прояви незгоди з антирелігійним курсом, алевони були поодинокі і не підтримувалися вищим керівництвом. Тому, саме прості віряни чинили найсильніший спротив атеїстичному натиску. Українські автори відзначають більшу релігійність населення УРСР порівняно з іншими республіками СРСР і, відповідно, більший спротив наступу. РПЦ як інституція не перетворилася в опозиційну силу – навіть у період, коли держава активно обмежувала її діяльність, закривала церкви, забороняла богослужіння. Ієрархи МП на зустрічах з представниками зарубіжних Церков та делегацій запевняли про свободу віри в СРСР. Проте релігія, як ідеологія, все-таки була альтернативою комуністичній ідеології, до певної міри «духовною опозицією». На даний час питання конформізму та опозиційності в РПЦ в період утисків влади є одним з малодосліджених і перспективним для вивчення.