Культура, мистецтво та гуманітарні науки
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Культура, мистецтво та гуманітарні науки by Subject "HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::History subjects"
Now showing 1 - 10 of 10
Results Per Page
Sort Options
Item Анархістські субкультурні спільноти як суб’єкт лівого радикалізму в Україні(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, ПП «Видавництво «Гілея», ВГО Українська Академія наук, 2025) Васильчук, Євген ОлеговичПроаналізовано особливості функціонування анархістських субкультурних спільнот як суб’єкта лівого радикалізму в Україні. Зроблено висновок про те, що існування значної кількості анархістських тенденцій в Україні свідчить насамперед не про «живучість» цієї ідеологічної доктрини загалом, а про відносну популярність у молодіжному середовищі лібертарних ідей, що поєднують окремі світоглядні принципи анархізму, контркультурні продукти й ідеї низки західноєвропейських ліворадикальних філософів.Item Лівий радикалізм та анархізм як суспільно-політичне явище в Україні(Український державний університет імені Михайла Драгоманова; Українська академія наук, Видавництво «Гілея», 2023) Васильчук, Євген ОлеговичПроаналізовано феномен лівого радикалізму та анархізму як суспільно-політичного явища в Україні. Зроблено висновок про те, що питома вага вуличного акціонізму ліворадикальних об’єднань в Україні є відносно незначною через несистемний, спорадичний і спонтанний характер їхньої діяльності.Item Перспективи функціонування суб’єктів правого радикалізму в Україні(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Приватне підприємство «Видавництво «Гілея», Всеукраїнська громадська організація Українська Академія наук, 2022) Васильчук, Євген ОлеговичПроаналізовано перспективи функціонування суб’єктів правого радикалізму в Україні. Зазначено, що критичне осмислення суперечливої ідейної та соціальної природи вітчизняного ультраправого політичного дискурсу було й лишається актуальним для публічної політики та громадянського суспільства в Україні.Item Правий радикалізм в Україні як суспільно-політичне явище(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Приватне підприємство «Видавництво «Гілея», Всеукраїнська громадська організація Українська Академія наук, 2019) Васильчук, Євген ОлеговичПроаналізовано правий радикалізм як суспільно–політичне явище в Україні. Зазначено, що це явище є комплексом ідей, принципів, програмних настанов і соціальних практик, основою яких є різноманітні модифікації етнічного націоналізму. Констатується, що суб’єкти правого радикалізму в Україні у своїй діяльності поєднують легальні (проведення масових агітаційних і протестних заходів, участь у виборчих кампаніях тощо) та підпільні методи діяльності екстремістського характеру.Item Правосвідомість і життєві цінності українського суспільства та європейських демократій(Національний університет «Одеська юридична академія», 2020) Куксенко, Сергій ІвановичУ статті аналізується сутність правосвідомості та визначення даного поняття різними науковцями. Систематизовано основні акценти, які ставлять дослідники до розуміння цього явища як: ідейного вираження правової дійсності; системи емоційно-чуттєвих і раціонально-мислених образів, базованих на правових почуттях, знаннях та звичках; результату усвідомлення людьми цінності природного права, прав і свобод людини. Запропоновано власне визначення правосвідомості, як форми індивідуальної та суспільної свідомості, що відображає та пізнає існуючу правову та неправову реальність, включає знання, цінності, настрої, очікування та регулює людську поведінку відповідно до вимог норм, традицій і внутрішніх переконань. Проведено класифікацію даного поняття на рівні, види, підвиди за різними ознаками. Розглянуто роль історичних, політично-правових особливостей розвитку українського суспільства та народів країн Західної Європи на формування правової свідомості. Акцентовано увагу на впливі на формування правосвідомості нашого народу багатовікової відсутності власної державності та досвіду представницької демократії. Досліджено притаманні нашому суспільству особливості правової свідомості та стану духовності суспільства, чинники, які впливають на її стан в наш час; вплив правової свідомості та життєвих цінностей на різні сфери буття людини, суспільства і держави; взаємозалежність суспільно-політичної, соціально-економічної ситуації і громадянських цінностей від рівня правосвідомості і правової культури суспільства. Проаналізовано соціологічні дослідження, які стосуються правових, життєвих цінностей та орієнтирів громадян України, виявлено, що інертність правосвідомості заважає реальному втіленню декларативно проголошених європейських цінностей. Визнано, що лише в результаті системної реалізації різнопланових заходів в ідеоло-гічно-освітній, соціально-економічній, політико-правовій сферах, покращенні соціально-правового середовища можна подолати викривлення правосвідомості, утвердити правову культуру та європейську ідентичність.Item Роль незаконних воєнізованих і збройних формувань в акціях громадянської непокори та військово-політичних конфліктах в Україні(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Приватне підприємство «Видавництво «Гілея», Всеукраїнська громадська організація Українська Академія наук, 2017) Васильчук, Євген ОлеговичДосліджено роль незаконних воєнізованих і збройних формувань в акціях громадянської непокори та військово–політичних конфліктах в Україні. Зроблено висновок про те, що діяльність не передбачених законами воєнізованих та збройних формувань, поглиблення мілітарних тенденцій в українському суспільстві обумовлює значні ризики для розвитку демократії та громадянського суспільства і створює реальні підстави для подальшої ескалації збройного насильства в Україні.Item Становлення «Чорноморської доктрини» Юрія Липи(Громадська організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2025) Щербина, Світлана Іванівна; Красюк, Валентина Леонтіївна; Магльована-Конюшок, Наталія Михайлівна; Мишенко, Марія ВолодимирівнаУ статті досліджено оцінки Юрієм Липою ключових етапів розвитку українського суспільства на шляху до творення української державності. Аналізуються погляди молодого діяча Юрія Липи на визвольну боротьбу народу на прикладі його статті «Союз Визволення України» в газеті «Народний стяг», що була опублікована в 1917 році і засвідчила появу українському політикумі діяча з яскраво вираженими проукраїнськими позиціями. Ю. Липа увійшов в наукову школу України своєю дослідницькою роботою в сферах геополітики, етнопсихології, історії. Його чорноморська геополітична доктрина передбачала відродження еллінства, а Україна розглядалась як спадкоємиця Боспорського царства. В майбутньому мала бути утворена Чорноморська федерація, лідером якої має стати «сильна Україна» на противагу «Великій Росії». Дослідник веде витоки української нації від Трипільської культури, від якої українці запозичили систему будування та ведення господарства, пошану до жінки-матері, звичаї та традиції. Наслідком цих запозичень стало освоєння українцями великих внутрішніх територій та проведення зовнішньої експансії, розвиток інтелектуальної та культурної діяльності. «Українська раса» повинна розвивати такі геополітичні традиції як: діяльність Босфорських царів; давньоруських князів; козаків та гетьманів. «Велика Україна» виникне завдяки їївигідному геополітичному розташу-ванню на перехресті важливих світових торгівельних шляхів. Тому на перше місце в наукових працях Ю. Липи виходило вивчення культури та духовності українців, їх біологічні та психологічні особливості, тенденції розвитку економіки, переважно торгівлі. Відновлення Української держави Ю. Липа розглядає як національну революцію, що відродить соціально-правові норми, господарські традиції, українську духовність, традиції побуту та пошани до хліборобської праці, до приватної власності, любові до природи та близьких людей, повага до українського державотворення та української еліти. Потужний духовний потенціал української нації дасть їй можливість створювати власну державу у визначеному їй геополітичному просторі.Item Ідеологічні доктрини парамілітарних праворадикальних об’єднань в Україні (1990–2014 рр.)(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Приватне підприємство «Видавництво «Гілея», Всеукраїнська громадська організація Українська Академія наук, 2019) Васильчук, Євген ОлеговичПроаналізовано ідеологічні доктрини парамілітарних праворадикальних об’єднань в Україні (1990–2014 рр.). Зазначено, що аналіз ідеологічних доктрин парамілітарних об’єднань правих радикалів засвідчив частковий розрив з інтелектуальними традиціями ОУН 1920–1940–х рр. Попри визнання інтелектуальної спадщини оунівських теоретиків сучасні праві радикали намагаються лише запозичити в них такі принципи, як революціонаризм, агресивний активізм, тоталітарність і авторитарність, антилібералізм та національний егоїзм. Констатується, що лідери парамілітарних праворадикальних об’єднань прагнуть установлення суспільно–політичного ладу, який в умовах поліетнічності українського суспільства забезпечував би виняткові преференції лише представникам «титульної нації», не зважаючи на права і свободи національних меншин.Item Ідеологія консервативних праворадикальних партій у сучасній Україні(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Приватне підприємство «Видавництво «Гілея», Всеукраїнська громадська організація Українська Академія наук, 2019) Васильчук, Євген ОлеговичПроаналізовано ідеологію консервативних праворадикальних партій у сучасній Україні. Зазначено, що розгляд програмових праць засвідчив фактичну несформованість проектів перебудови суспільних відносин, що містяться в консервативних праворадикальних доктринах. Констатується, що відсутність науково обґрунтованої політичної програми, яка б ураховувала об’єктивні обставини, що склалися в суспільстві, відстоювання пріоритету принципів індетермінізму та волюнтаризму при ігноруванні причинно–наслідкових зв’язків суспільного розвитку закономірно призводять до того, що ці ідеологічні доктрини перетворюються на еклектичний комплекс метафоричних гасел, декларацій і афоризмів.Item Історична наука про угодовство та нонконформізм Руської православної церкви в УРСР в період утисків 1950-1960 рр.(Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2021) Куксенко, Сергій ІвановичМета дослідження: проаналізувати публікації щодо взаємин між Руською православною церквою (РПЦ) і органами влади в УРСР у 1950-1960 рр. Дослідити питання угодовства та пристосування Церкви, проявів нонконформізму та опозиційності, захисту інтересів вірян. Методологія дослідження базується на принципах історизму, проблемності, всебічності, системності та об’єктивності. Названі принципи реалізуються за допомогою методів аналізу, синтезу та узагальнення, історико-порівняльного, історико-генетичного, історико-типологічного. Наукова новизна полягає у тому, що нами проведено історіографічний аналіз проблем угодовства та нонконформізму діячів РПЦ у ставленні до держави. Виявлено, що радянські та офіційні церковні автори уникали розгляду гострих моментів взаємин між владою та Церквою. Більшість зарубіжних, дисидентських і сучасних українських та російських дослідників вказують на відсутність активних дій з боку Московської патріархії (МП) для захисту прав та інтересів вірян від утисків держави, звинувачують її у співпраці з владою у справі закриття церков. Проте, ступінь і мотиви цієї співпраці дослідники оцінюють по-різному. Поширеною є думка, що Патріархія, намагаючись «вижити» в умовах атеїстичної політики, «пристосуватися» до радянської держави та комуністичної ідеології, вимушеними поступками владі зберігала структуру та соціальні позиції Церкви. Висновки. Більшість дослідників, аналізуючи ставлення архієреїв РПЦ до антирелігійної політики партійних і державних органів, звертають увагу на пасивність керівництва Церкви, пристосування і примиренство до дій влади. В УРСР спільно як органи влади, так і МП проводили русифікаторську політику, переслідували будь-які прояви незгоди з централізаторською великодержавницькою політикою. МП не лише не наважився на активні протести, а й співробітничав з владою у питаннях обмеження богослужінь та скороченні релігійної мережі. Звичайно, що і серед владик Церкви були окремі несміливі прояви незгоди з антирелігійним курсом, алевони були поодинокі і не підтримувалися вищим керівництвом. Тому, саме прості віряни чинили найсильніший спротив атеїстичному натиску. Українські автори відзначають більшу релігійність населення УРСР порівняно з іншими республіками СРСР і, відповідно, більший спротив наступу. РПЦ як інституція не перетворилася в опозиційну силу – навіть у період, коли держава активно обмежувала її діяльність, закривала церкви, забороняла богослужіння. Ієрархи МП на зустрічах з представниками зарубіжних Церков та делегацій запевняли про свободу віри в СРСР. Проте релігія, як ідеологія, все-таки була альтернативою комуністичній ідеології, до певної міри «духовною опозицією». На даний час питання конформізму та опозиційності в РПЦ в період утисків влади є одним з малодосліджених і перспективним для вивчення.