Журнал «Бізнес Інформ»

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1748

Browse

Now showing 1 - 20 of 150

AI-driven оцінка ефективності маркетингового мережевого комплексу стартапів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Сергієнко, Олена Андріанівна; Тонєва, Кристина Валеріївна; Швець, Анастасія Дмитрівна
Сучасний етап розвитку цифрової економіки вимагає від стартапів максимальної оптимізації витрат та ефективного використання наявних фінансових ресурсів. В умовах жорсткої конкуренції цифровий маркетинг стає основним рушієм масштабування бізнесу, однак традиційні лінійні моделі атрибуції (First-Touch, Last-Touch, Linear) не здатні об’єктивно відобразити складну, багатофакторну та нелінійну динаміку взаємодії споживача з брендом. Вони або переоцінюють кінцеві точки контакту, або недооцінюють канали, які формують початкову зацікавленість, що призводить до вкрай неефективного та ризикованого розподілу маркетингового бюджету стартапу. Метою статті є розробка та емпірична валідація інноваційного методологічного підходу на основі технологій штучного інтелекту (ШІ) для кількісної оцінки центральності та істинного внеску окремих вузлів (каналів) маркетингового мережевого комплексу стартапів задля прескриптивної оптимізації їхньої інвестиційної стратегії. Для досягнення поставленої мети застосовано методи глибокого машинного навчання (зокрема нейронні мережі довгої короткочасної пам'яті (LSTM) з механізмами уваги) для високоточного моделювання часових послідовностей точок контакту клієнта, а також математичний інструментарій теорії кооперативних ігор, а саме значень Шеплі (Shapley Value) для справедливого розподілу цінності конверсії між усіма каналами-учасниками коаліції. У результаті дослідження розроблено та протестовано багатокритеріальну модель атрибуції AI-Shapley MTA. Емпіричне моделювання підтвердило її суттєву перевагу над традиційними евристичними методами (точність атрибуції зросла з 76,5 % до 81,9 %). Використання вектора Шеплі дозволило визначити істинну мережеву центральність кожного маркетингового каналу (CCI), виступаючи як ефективний детектор синергії і заміщення. Зокрема, виявлено критичну недооцінку органічного пошуку в традиційних моделях і високий ступінь зниження конверсій через платні соціальні мережі. На основі отриманих результатів сформовано комплексну систему інтегральних адаптивних метрик (С-KPI), яка включає Коефіцієнт центральності каналу (CCI), Прогностичну точність кампанії (PAC), Індекс адаптивної ефективності (AEI) та Оптимізований ROI з урахуванням довгострокової довічної цінності клієнта (LTV). Висновки підтверджують, що впровадження розробленої AI-driven оцінки докорінно трансформує маркетинговий апарат стартапу, забезпечуючи перехід від інтуїтивного розподілу коштів до керованої даними прескриптивної оптимізації. Запропонована методологія здатна підвищити загальний ROI маркетингових зусиль на 10–20 % та значно мінімізувати фінансові ризики. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку охоплюють дослідження методів федеративного навчання для забезпечення конфіденційності даних під час застосування ШІ-аналітики.
Analyzing and Identifying the Latent Factors of Digital Transformation in EU Countries Using Data Science Methods
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шабельник, Тетяна Володимирівна; Прокопович, Світлана Валеріївна; Гвоздицький, Віталій Сергійович; Тесленко, Даніїл Андрійович
Modern conditions of economic functioning require all subjects of economic, social, and political activity to implement digital solutions. In many countries, digitalization has been set as a strategic medium-term goal, as it becomes a key factor in increasing the competitiveness of countries in almost all areas. It has been proved that digitalization contributes to innovative growth, more efficient resource management, and the formation of new forms of interaction both among citizens and between business and the State, among others. Therefore, it is very important to develop and implement a systematic set of models based on modern methods of economic-mathematical modeling and machine learning, which will ensure sustainable economic growth and reduce the risks of socioeconomic imbalances. The work substantiates that such Data Science methods as principal component analysis, correlation and cluster analysis, etc., make it possible to systematically study the multidimensional structure of digital transformation, identify latent factors of digital development, and determine the trajectories of countries’ movement in the digital space. The combination of factor analysis with the dynamic study of the cluster structure allows for a deeper understanding of the mechanisms of digital evolution of EU countries and for assessing the efficiency of digital policy at the level of the European Union and individual countries. A structured system of digital development indicators relevant for analyzing EU countries has been formed. A correlation analysis of the specified indicators was also carried out, highlighting the structural relationships between them. Based on the principal component method, latent generalized factors of digital transformation were identified, integrating numerous digital indicators into several key areas of development. This allows for reducing the dimensionality of data and identifying the main driving forces of digitalization. The research results confirmed that today digitalization serves as the basis for increasing competitiveness, productivity, and innovation activity of the economy. It was substantiated that digital transformation is a complex multidimensional process that requires systemic analysis and the use of modern Data Science and machine learning methods, which will make it possible to assess the effectiveness of State policy, conduct comparative analysis of countries, and develop recommendations to accelerate digital progress.
Analyzing the Team-Building Practices: Integrating Theoretical and Practical Aspects of Facilitating Creative Thinking by Leaders
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Баркова, Катерина Олександрівна
Мета статті полягає в інтеграції теоретичних і практичних підходів до командоутворення (тимбілдингу) як інструменту, що може підсилювати креативне мислення команд за умови цілеспрямованої фасилітації з боку лідера. У процесі аналізу, систематизації та узагальнення сучасних наукових публікацій розкрито, що командоутворення формує «активи спроможності» команди, однак їх перетворення на творчі результати відбувається лише через механізми психологічної безпеки та комунікаційної поведінки, які лідер підтримує конкретними фасилітаційними діями. У результаті дослідження показано, що ключовими «вузькими місцями» є фрагментарність практик, недостатня операціоналізація лідерських «мікродій» та чутливість креативної взаємодії до гібридного контексту. Наукова новизна роботи полягає у запропонуванні прикладного протоколу C-TEAM, який поєднує командоутворювальні функції з послідовністю фасилітації креативного мислення під час повсякденних робочих обговорень, а також у формуванні практично орієнтованих рекомендацій щодо лідерських фасилітаційних дій, які підтримують баланс дивергенції та конвергенції, знижують міжособистісні ризики та підвищують якість синтезу ідей. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованої логіки та протоколу керівниками команд для підвищення результативності творчого розв’язання проблем в умовах гібридної взаємодії. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є емпірична перевірка ефективності C-TEAM у різних галузях і типах команд, порівняння результатів для гібридних і повністю офлайн- і онлайн-форматів, а також уточнення умов, за яких окремі фасилітаційні дії лідера найбільше впливають на психологічну безпеку, комунікаційну поведінку та якість креативних результатів.
Developing the Professional Competencies of Future Managers Through the Application-Based Problems in Advanced Mathematics
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Железнякова, Еліна Юріївна
Сучасна парадигма вищої освіти в Україні, особливо в контексті підготовки управлінських кадрів, зазнає фундаментальних трансформацій. Перехід від суто теоретичного навчання до практико-орієнтованого підходу вимагає переосмислення ролі базових дисциплін, серед яких провідне місце займає вища математика. Ключовим елементом цієї трансформації є введення прикладних задач, які слугують мостом між абстрактними математичними концептами та реальними викликами управлінської діяльності. Курс «Вища математика» слугує основою формування академічного профілю студента. Мета курсу полягає не лише в оволодінні термінологічним апаратом, а й у розвитку пізнавальної гнучкості студентів: здатності будувати складні логічні структури, оперувати абстрактними категоріями та здобувати глибоке розуміння інтеграції математичних методів у глобальний технологічний контекст. Зміцнення математичної бази студентів у економічних дисциплінах є основною метою, оскільки математичні інструменти становлять основу професійних навичок. Знання методів математичного моделювання та аналізу числових даних є передумовою для розв’язання практичних економічних проблем та прийняття ефективних управлінських рішень. Актуальність цієї статті випливає з протиріччя між традиційною абстрактною природою курсів вищої математики та реальними потребами бізнесу в умовах економіки воєнного часу. Зміцнення прикладної спрямованості шляхом розгляду кейсів та інтеграції до LMS-платформ дозволяє адаптувати підготовку менеджерів до умов невизначеності, де математичні інструменти стають основою для прогнозування та мінімізації ризиків. Процес підготовки майбутніх менеджерів потребує особливого підходу до викладання математики, оскільки студенти цієї сфери часто схильні сприймати інформацію через гуманітарну або соціально-поведінкову призму. У цьому контексті прикладні задачі відіграють важливу роль у подоланні психологічного бар’єру між теорією та професійною практикою. Реалізація цієї системи задач не лише забезпечує навчальний ефект (здатність застосовувати математику в економіці), але й виконує важливу розвивальну та виховну функцію, формуючи самостійних спеціалістів із добре розвинутим аналітичним мисленням.
EU Regulatory and Technical Foundations for Construction Materials: Economic Rationale for Integrating Standards and Regulations into Architectural and Construction Projects
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Михалко, Анастасія Олегівна; Кубанов, Руслан Анатолійович; Денисюк, Ольга Василівна; Макатьора, Дмитро Анатолійович
У статті досліджуються нормативно-технічні основи використання будівельних матеріалів у Європейському Союзі та обґрунтовується економічна ефективність інтеграції європейських стандартів і регламентів у діяльність архітектурно-будівельних компаній України. Показано, що сучасний розвиток галузі відбувається в умовах глибокої інтеграції до європейського економічного простору, проте існує розрив між чинними національними стандартами та вимогами ЄС. Це ускладнює вихід українських компаній на міжнародний ринок і знижує їхню конкурентоспроможність. У роботі проаналізовано еволюцію європейської політики у сфері будівництва, починаючи з «Нового підходу» 1985 року, який заклав основи спрощення доступу до внутрішнього ринку та переходу від детальних технічних специфікацій до загальних вимог. Визначено, що подальший «Глобальний підхід» доповнив ці принципи, зосередивши увагу на оцінці відповідності продукції стандартам. Це створило сприятливі умови для інновацій, розвитку конкурентного середовища та формування єдиної системи вимог до будівельних матеріалів. Особливу увагу приділено ключовим стандартам ЄС: EN Eurocodes (EN 1990–1999), EU RegulationNo 305/2011 (CPR), EN 206 (Concrete), EN 771 (MasonryUnits), EN 13163 (Thermalinsulationproducts), EN 14081 (Timberstructures), EN 1090 (Steelstructures), EN 15804 (EnvironmentalProductDeclarations) та EN 13501 (Fireclassification). Вони визначають вимоги до міцності, довговічності, енергоефективності, екологічності та безпеки будівельних матеріалів. Для українських компаній їхнє впровадження означає не лише підвищення якості продукції, але й доступ до європейського ринку, участь у міжнародних тендерах та формування позитивного іміджу. У статті наведено приклади гармонізації стандартів ЄС з українськими ДСТУ, що вже охоплюють бетон, мурувальні вироби, теплоізоляцію, деревину, сталь, пожежну безпеку та екологічні декларації. Водночас підкреслено, що процес адаптації Eurocodes та CPR залишається неповним і потребує системного підходу. Відсутність єдиної дорожньої карти інтеграції стандартів призводить до хаотичних дій компаній, які не завжди усвідомлюють стратегічні вигоди від сертифікації, CE маркування чи екологічних декларацій. Методологічна основа дослідження ґрунтується на системному, порівняльному та економіко-аналітичному підходах. Використано методи контент-аналізу нормативних документів, експертних оцінок та case-study для аналізу практичних прикладів гармонізації. Застосовано статистичний аналіз даних щодо впровадження стандартів EN 206, EN 771, EN 1090 та EN 15804, що дозволило кількісно оцінити ефективність їх використання. Результати дослідження доводять, що інтеграція стандартів ЄС у діяльність архітектурно-будівельних компаній України забезпечує чотири ключові переваги: технічну якість (довговічність і безпека конструкцій), довіру клієнтів (прозорість процесів, CE маркування, екологічні декларації), доступ до ринку (участь у міжнародних тендерах і проєктах) та економічну вигоду (зниження витрат на обслуговування, оптимізація ресурсів, відповідність ESG вимогам). Таким чином, стандарти ЄС виступають не лише як формальна нормативна вимога, а як стратегічний інструмент розвитку, що дозволяє українським компаніям діяти впевнено, прозоро й ефективно на внутрішньому та зовнішньому ринку. Впровадження цих стандартів є економічно доцільним, репутаційно вигідним і стратегічно необхідним для сталого розвитку будівельної галузі України в умовах європейської інтеграції.
How to Integrate Internet Marketing into a Cloud Storage System: Developing a Microservice for Customer Acquisition
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Вільхівська, Ольга Володимірівна; Бринза, Наталя Олександрівна; Булах, Микита Ігорьович
У статті розглядається актуальна проблема підвищення ефективності просування послуг хмарного зберігання даних в умовах високої конкуренції на ринку SaaS та IaaS. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку хмарних технологій та роль інтернет-маркетингу як ключового інструменту залучення й утримання клієнтів для IT-компаній. На основі теоретичного огляду, аналізу динаміки ринку та моделювання бізнес-процесів обґрунтовано доцільність інтеграції інструментів цифрового маркетингу безпосередньо в інформаційну систему провайдера хмарного сховища. Запропоновано й обґрунтовано стратегію «Best-of-Breed», яка передбачає точкову інтеграцію найкращих у своєму класі спеціалізованих сервісів (SendPulse для автоматизації email-кампаній, Google Ads для контекстної реклами, Ahrefs для SEO-моніторингу) замість дорогих і ризикованих all-in-one платформ типу HubSpot чи Salesforce Marketing Cloud. Розроблено архітектуру та реалізовано мікросервіс «Integration Module» (API Gateway), який забезпечує уніфікований, асинхронний і безпечний обмін даними між core-інформаційною системою компанії та зовнішніми маркетинговими платформами. Мікросервіс створено на Python з використанням сучасного асинхронного фреймворку FastAPI, Pydantic для валідації вхідних даних, SQLAlchemy з PostgreSQL для зберігання подій онбордингу та логів, а також pytest для комплексного юніт- та інтеграційного тестування. Особливу увагу приділено автоматизації онбордингу та утримання клієнтів: тригерні email-ланцюжки запускаються автоматично при зміні статусу акаунта (початок trial-періоду, перехід на платний тариф, наближення кінця промо тощо), що значно підвищує конверсію та LTV клієнтів. Наведено повний життєвий цикл розробки: аналіз вимог, моделювання бізнес-процесів у нотації BPMN 2.0, проєктування архітектури за допомогою UML-діаграм компонентів, реалізація ключових ендпоінтів, тестування (включно з негативними сценаріями та перевіркою валідації), контейнеризація за допомогою Docker та успішний деплой у production-середовищі. Результати демонструють, що таке рішення дозволяє оптимізувати маркетингові витрати, підвищити швидкість реакції на поведінку користувачів, забезпечити персоналізацію комунікацій і зробити інформаційну систему більш гнучкою та масштабованою. Розроблений мікросервіс є універсальним інструментом, який може бути адаптований для IT-компаній будь-якого розміру, що надають цифрові послуги на основі підписки, та слугувати основою для подальшого розширення функціоналу (інтеграція з чат-ботами, аналітикою поведінки, реферальними системами тощо). Робота має як теоретичну, так і високу практичну цінність для розвитку цифрового маркетингу в хмарній інфраструктурі.
HR-маркетинг і HR-брендинг компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Куцмус, Наталія Миколаївна; Прокопчук, Оксана Андріївна
Стаття присвячена дослідженню методології HR-маркетингу компаній в умовах інтернаціоналізації бізнес-процесів, ідентифікації його функціонального інструментарію з фокусуванням уваги на процесуальних аспектах формування та просування HR-бренду. Встановлено, що HR-маркетинг є функціональною складовою системи управління людськими ресурсами, спрямованою на формування сильного бренду компанії як роботодавця та формування лояльності потенційних і наявних співробітників. Досягнення цих цілей є результатом використання маркетингових методів та інструментів, за умови одночасної ефективної реалізації супутніх функцій HR-менеджменту, таких як онбординг, мотивація, розвиток персоналу, управління благополуччям. Залежно від фокусу спрямування маркетингових зусиль і комунікацій HR-маркетинг бізнес-компанії має внутрішню та зовнішню складові, які реалізуються через виконання двох ключових функцій: інформаційної та комунікаційної. Доведено, що в системі заходів HR-маркетингу центральне місце займає HR-брендинг – процес формування та просування бренду компанії як роботодавця, ядром якого є ціннісна пропозиція роботодавця (EVP, унікальний набір матеріальних і нематеріальних вигод, які компанія пропонує співробітникам і які визначають мотиви кандидатів обирати саме цього роботодавця). Чинником сильного HR-бренду компанії в умовах глобальної економіки є інтернаціоналізація бізнес-процесів, яка підвищує привабливість компаній для співробітників з огляду на перспективи для кар’єрного та професійного розвитку, набуття досвіду та міжкультурних компетентностей. Однак інтернаціоналізація бізнес-процесів стає джерелом конкурентної переваги компаній на ринку праці за умови адаптації стратегій і практик HR-менеджменту та маркетингу до кроскультурних умов, вимог і стандартів.
Managerial Decision-Making in the Context of Digital Transformation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бабенко, Максим Віталійович; Пивавар, Ірина Володимирівна; Морозова, Надія Леонідівна; Литвиненко, Андрій Володимирович
У багатьох організаціях прийняття управлінських рішень базується на використанні розрізненої та несистематизованої інформації й обмежених аналітичних можливостях менеджерів. Це знижує обґрунтованість рішень, підвищує ймовірність помилок і ускладнює досягнення стратегічних цілей, особливо в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Цифрова трансформація, своєю чергою, зумовлює стрімке зростання обсягів і різноманітності даних із внутрішніх і зовнішніх джерел, відкриваючи можливості для прийняття рішень на основі доказової аналітики, прогнозування та моделювання сценаріїв. Водночас це ускладнює їх збирання, обробку й інтерпретацію. Інформаційне перевантаження, відсутність уніфікованих стандартів даних і недостатній рівень цифрових компетентностей управлінців можуть нівелювати переваги цифровізації та створювати додаткові бар’єри. За таких умов зростає потреба у системному підході до застосування цифрових технологій у процесах прийняття управлінських рішень, що передбачає інтеграцію аналітичних платформ, автоматизованих систем та інструментів інтелектуального аналізу даних у єдиний управлінський простір. Метою статті є аналіз специфіки прийняття управлінських рішень у процесі цифрової трансформації та з’ясування значення сучасних цифрових технологій для підвищення результативності управлінської діяльності. Для досягнення поставленої мети у статті проаналізовано сутність і зміст процесу прийняття управлінських рішень; охарактеризовано вплив цифрової трансформації на управлінські процеси; визначено основні цифрові інструменти та технології, що застосовуються у прийнятті управлінських рішень; узагальнено переваги та ризики використання цифрових рішень у системі управління. Окремий акцент зроблено на окресленні ключових напрямів удосконалення процесу прийняття управлінських рішень в умовах цифровізації, що передбачають інтеграцію сучасних цифрових технологій в управлінську діяльність, використання аналітичних платформ і систем підтримки прийняття рішень, упровадження інструментів інтелектуального аналізу даних і прогнозної аналітики. Визначено необхідність формування цифрових компетентностей управлінського персоналу, уніфікації стандартів роботи з даними, автоматизації інформаційних потоків та забезпечення єдиного інформаційного простору для підвищення обґрунтованості, оперативності та стратегічної спрямованості управлінських рішень.
Navigating Structural Duality in Seaports: Trade Patterns and Hinterland Interfaces of Antwerp-Bruges
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Дзеніс, Олексій Олександрович; Шестакова, Олена Андріївна; Піддубна, Людмила Іванівна
European maritime hubs currently navigate a complex structural duality: maintaining the strict cadence of regional short-sea networks while simultaneously absorbing the growing volatility of intercontinental deep-sea corridors. To understand how major nodes physically and strategically reconcile these conflicting pressures, this study conceptualizes the trade patterns and underlying logistics structures of the Port of Antwerp-Bruges within the broader International Supply Chain Management framework. Drawing on 2024 operational statistics, Eurostat datasets, and UNCTAD macro-assessments, the research quantifies the port’s origin-destination profile. It strategically contrasts its stable intra-European base (42.5% of total maritime freight) against highly concentrated global exposures across key intercontinental corridors, such as the Far East and North America. The empirical evidence indicates that sustained gateway competitiveness relies on systemic coherence rather than mere quayside capacity. Specifically, the port's dual-platform configuration and multimodal hinterland synchronization act as a robust buffering ecosystem. Furthermore, integrated governance mechanisms and compliance protocols ensure operational discipline during periods of high cargo bunching. By actively managing shared terminal assets and access regimes, the node effectively prevents schedule disruptions in long-haul routes from spilling over into regional distribution chains. Ultimately, the findings shift the strategic focus of port evaluation from pure throughput maximization to end-toend interface reliability, offering a concrete framework for assessing operational resilience in an era of persistent supply chain instability.
Smart-управління як інструмент підвищення ефективності національних економічних екосистем
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Міщенко, Володимир Артурович; Материнко, Володимир Олександрович
У статті здійснено комплексне дослідження сутності та ролі smart-управління як інструменту підвищення ефективності функціонування національних економічних екосистем в умовах цифрової трансформації та зростання невизначеності глобального середовища. Актуальність теми зумовлена необхідністю формування нових підходів до управління економічними процесами, що базуються на інтеграції цифрових технологій, аналітики великих даних та інституційних механізмів взаємодії. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування концепції smart-управління та визначення його впливу на ефективність економічних екосистем на національному рівні. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний і порівняльний підходи, а також методи аналізу, синтезу та моделювання, що дозволили розкрити багатовимірну природу smart-управління та визначити його ключові характеристики. У статті узагальнено сучасні наукові підходи до трактування smart governance, визначено особливості економічних екосистем як об’єкта управління та обґрунтовано необхідність переходу від традиційних ієрархічних моделей до мережевих, цифрово-орієнтованих форм управління. У результаті дослідження встановлено, що впровадження smart-управління сприяє підвищенню якості управлінських рішень, зниженню транзакційних витрат, посиленню інноваційної активності та покращенню координації між суб’єктами економіки. Запропоновано концептуальну модель smart-управління, яка інтегрує цифрові платформи, аналітичні центри обробки даних, інституційні механізми взаємодії та інструменти моніторингу ефективності. Особливу увагу приділено практичним аспектам упровадження smart-управління в Україні, зокрема в контексті післякризового та післявоєнного відновлення економіки. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні державної економічної політики, розробці стратегій цифрового розвитку та впровадженні інноваційних управлінських рішень. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні цілісного підходу до інтеграції smart-управління в національні економічні екосистеми як ключового чинника забезпечення їх стійкості, конкурентоспроможності та довгострокового розвитку.
Strategic Management of Ukraine’s IT Sector: Economic and Statistical Aspects of Business Decision-Making to Enhance Competitiveness
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Шекета, Євгенія Юріївна; Казюка, Наталія Петрівна; Мацола, Михайло Михайлович; Кухній, Леся Степанівна
У статті досліджується роль ІТ-сектору України як стратегічного чинника підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни в контексті глобальної цифрової трансформації та воєнних викликів. Розкривається вплив світових тенденцій цифровізації, інноваційних технологій та формування цифрових екосистем на стабільність національної економіки. Проаналізовано сучасний стан українського ІТ-ринку, його структурні характеристики та динаміку експорту. Особливу увагу приділено кадровим проблемам, спричиненим війною, та їх впливу на стабільність і розвиток галузі. Виділено стратегії адаптації ІТ-компаній, спрямовані на забезпечення безперервності діяльності, енергетичної стійкості та цифрової безпеки. Оцінюється рівень впровадження підприємствами інноваційних та хмарних технологій і визначаються ключові бар’єри цифрової модернізації бізнес-середовища. Обґрунтовано, що прискорений розвиток IT-сектору здатний забезпечити масштабування високотехнологічних продуктів, підвищення інноваційної активності, зміцнення людського капіталу та інтеграцію України у глобальні технологічні мережі. На основі структурного, функціонального та системного аналізу сформульовано стратегічні напрями підвищення конкурентоспроможності України через розвиток цифрових інноваційних технологій, хмарної інфраструктури та модернізацію державної політики підтримки IT-індустрії. Стаття складається з трьох основних розділів. У першому розділі розглядаються світові тенденції розвитку IT-сектору та їхній вплив на конкурентоспроможність країн. Друга частина аналізує сучасний стан, структурні характеристики та експортний потенціал ІТ-індустрії України. Третя частина визначає стратегічні напрями зміцнення конкурентоспроможності країни через розвиток цифрових технологій, інноваційних кластерів та інтеграцію у міжнародні технологічні ринки. У підсумкових положеннях міститься узагальнення результатів дослідження та рекомендації щодо формування ефективної державної політики підтримки ІТ-сектора.
The Assessment and Analysis Models for Digital Development of Territories
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Чаговець, Любов Олексіївна; Чаговець, Віта Віталіївна; Бутенко, Тетяна Андріївна; Проценко, Наталія Миколаївна
У статті розглядається комплексний підхід до оцінки й аналізу цифрового розвитку територій України в умовах відновлення, починаючи від розробки проєкту цифровізації міста, оптимізації завдань, до розробки моделей оцінки та аналізу різних чинників взаємозв’язку цифрового та економічного розвитку територій країни. У роботі проаналізовано доцільність використання методів Data Science та управління проєктами як інструментів для досягнення сталого цифрового розвитку територій. Розробка стратегії управління цифровим розвитком територій, сегментованої за конкретними секторами, включає низку етапів та завдань, що інтегровані в базову модель проєкту. У статті пропонується перелік етапів та завдань проєкту управління цифровізацією міста та уточнюється відповідна базова модель організаційної структури відділу цифровізації. Розглянуто ключові компоненти системи управління: управління розвитком, управління інформацією, підтримка додатків цифровізації та технічна підтримка. Розроблено проєкт стратегії цифрового розвитку та обговорюються етапи алгоритму оптимізації моделі проєкту за критерієм часу, питання вартості проєкту, а також оптимізації статей витрат. Оскільки реалізація складних проєктів управління цифровим містом адаптується до особливостей економічного розвитку кожної територіальної громади, у статті також розглядається адаптація проєктних завдань, на прикладі розробки моделі оцінки стану цифровізації по всій території країни в цілому. Методологія дослідження ґрунтується на побудові математичних моделей оцінки й аналізу цифровізації країни як на макро-, так і на мезорівні методами Data Science, зокрема методами не-супервайзерного агломеративного та ітеративного машинного навчання, що дозволило виявити суттєві диспропорції в цифровізації країни, асиметрію в розвитку телекомунікацій її територій та нерівномірну інтенсивність впровадження цифрових технологій у різних секторах економіки України. Здобуті результати доводять необхідність удосконалення комплексних програм цифрового розвитку та створення нових напрямків розвитку цифровізації територій. Результати можуть бути використані в практиці управління цифровим розвитком у регіональних і міських органах виконавчої влади. Застосування запропонованої моделі стратегічного управління цифровим розвитком підвищить якість формування та ухвалення управлінських рішень із діджиталізації найважливіших напрямків розвитку територій України.
The Role of Financial Systems in Economic Growth through Savings and Investment Accumulation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Рудевська, Вікторія Ігорівна; Уханьова, Катерина Олегівна
Мета статті – дослідити роль фінансових систем у забезпеченні економічного зростання шляхом акумуляції внутрішніх заощаджень і їх трансформації в інвестиції на основі порівняльного аналізу країн з різними моделями економічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі фінансових систем у забезпеченні економічного зростання в умовах зростаючої макроекономічної нестабільності, структурних зрушень і глобальних шоків. У сучасній світовій економіці традиційні джерела зростання дедалі більше вичерпують свій потенціал, що підвищує значущість механізмів внутрішньої акумуляції заощаджень і їх ефективного перетворення в інвестиції як ключових чинників довгострокового розвитку. Особливої актуальності проблема набуває у контексті нерівномірності економічного розвитку країн і відмінностей у моделях функціонування фінансових систем. Порівняльний аналіз економік із високими рівнями заощаджень та інвестицій, розвинених індустріальних країн і посткризових економік дозволяє виявити структурні обмеження та можливості фінансових систем у стимулюванні економічного зростання. Водночас уповільнення темпів зростання в країнах з високою інвестиційною активністю свідчить про необхідність переосмислення ролі фінансового посередництва та якості інвестицій, а не лише їх кількісних параметрів. У цій статті розглянуто роль фінансових систем у сприянні економічному зростанню шляхом накопичення внутрішніх заощаджень і їх перетворення на інвестиції. Дослідження поєднує теоретичну базу з порівняльним емпіричним аналізом окремих економік, що перебувають на різних стадіях розвитку: країн з високим рівнем заощаджень, розвинених промислових держав та економік, які відновлюються після кризи. Використовуючи макроекономічні показники, такі як валові внутрішні заощадження, валове накопичення капіталу та реальний приріст ВВП, дослідження визначає структурні відмінності в моделях фінансового накопичення та їх вплив на динаміку довгострокового зростання. Результати показують, що економіки зі стабільними та значними внутрішніми заощадженнями мають більше можливостей для підтримки інвестицій та довгострокового зростання. Однак сила цього взаємозв'язку зменшується у міру просування розвитку до розвинених стадій. Натомість країни, що зазнають структурних потрясінь, стикаються з постійним дефіцитом інвестицій через ослаблення спроможності до заощадження, що значно обмежує економічне відновлення. Результати дослідження підкреслюють, що фінансові системи сприяють економічному зростанню не тільки завдяки обсягу накопичених ресурсів, а й завдяки ефективності фінансового посередництва та якості інституцій. У дослідженні зроблено висновок, що зміцнення механізмів внутрішнього заощадження та підвищення ефективності інвестицій мають вирішальне значення для посилення економічної стійкості та підтримки сталого зростання, особливо в посткризових і перехідних економіках.
Theoretical Foundations of Investment Policy in Modern Conditions of State Development: The Green Vector
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Турченко, Анастасія Віталіївна; Боженко, Вікторія Володимирівна
У статті досліджено теоретичні засади формування та трансформації інвестиційної політики держави в сучасних умовах розвитку з акцентом на посилення зеленого вектора. Обґрунтовано, що глобальні структурні зрушення, зумовлені цифровізацією економіки, зміною клімату, зростанням ролі сталого розвитку, людського капіталу та екологічних інновацій, суттєво змінюють традиційні підходи до інвестування та потребують переосмислення ролі держави в регулюванні інвестиційних процесів. У межах дослідження систематизовано наукові підходи до трактування категорії «інвестиційна політика», зокрема нормативно-правовий, економічний, інституційно-організаційний, стратегічний та екологічний, що дозволило розкрити її комплексний і міждисциплінарний характер. Методологічною основою дослідження слугували системний та інституційно-економічний підходи, а також методи порівняльного, структурно-логічного та узагальнюючого аналізу, що забезпечило цілісне бачення еволюції інвестиційної політики в умовах зеленого переходу. На основі теоретичного узагальнення визначено, що інвестиційна політика є багаторівневою системою стратегічних цілей і механізмів їх реалізації, ефективність якої залежить від узгодженості інституційних рішень, стабільності регуляторного середовища та здатності адаптації до глобальних викликів. У статті здійснено порівняльний аналіз директивної моделі інвестиційної політики Європейського Союзу та ринково-орієнтованої моделі Сполучених Штатів Америки, визначено їх ключові ін-струменти, переваги та обмеження в контексті стимулювання зелених інвестицій. Доведено, що відсутність універсальної моделі інвестиційної політики зу-мовлює необхідність формування адаптивних гібридних підходів, які враховують національні інституційні особливості та глобальні тренди сталого розвитку. Зроблено висновок, що зелений вектор інвестиційної політики набуває статусу стратегічного чинника довгострокової економічної стабільності, конкурентоспроможності та екологічної безпеки держави. Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості їх використання при формуванні та коригуванні державної інвестиційної політики, розробці стратегічних документів зеленого розвитку, а також у подальших наукових дослідженнях проблематики сталого та інституційно орієнтованого інвестування.
Агропромислові ринки України: трансформація, виклики, перспективи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Щербак, Анатолій Васильович
АПК України може в повному обсязі задовольнити потреби населення нашої країни та забезпечити широкомасштабний експорт продукції. Водночас існуючий потенціал використовується недостатньо. Це багато в чому пояснюється нерівністю умов конкуренції на агропромислових ринках. Тому мета статті – на основі дослідження світового досвіду та ситуації в Україні визначити заходи, необхідні для формування ефективного конкурентного середовища на агропромислових ринках. Проаналізовано сучасний стан агропромислових ринків України, які, попри війну та структурні дисбаланси, демонструють високу стійкість і значний експортний потенціал. Досліджено трансформацію агропромислових ринків, що відбулася внаслідок аграрної реформи кінця 1990-х років, яка привела до розвитку конкуренції та суттєвого підвищення ефективності. Проаналізовано причини та наслідки домінуючого становища агрохолдингів на агропромислових ринках України. Показано, що вони дозволили суттєво збільшити ефективність виробництва. Водночас підкреслено обмеженість такої моделі, що сформувалася за зразком країн Латинської Америки, і обґрунтовано доцільність поступового переходу до європейської моделі з акцентом на кооперацію та довгострокові контракти. З’ясовано, що формування ефективного конкурентного середовища на агропромислових ринках вимагає коригування державної політики. Необхідно здійснення комплексу заходів щодо підтримки малого та середнього бізнесу на цих ринках. Водночас ще більш важливе значення вдосконалення інституційних механізмів, формування правового поля, яке обмежить недобросовісні торгові практики, буде сприяти розвитку рівноправних відносин. Обґрунтовано необхідність запровадження відповідальності за недобросовісні торгові практики шляхом імплементації у вітчизняне законодавство Директиви ЄС 2019/633 «Про недобросовісну торговельну практику у відносинах між підприємствами в ланцюзі постачання сільськогосподарської продукції та харчових продуктів».
Актуальні питання оподаткування судового збору, відшкодованого особі за рішенням суду
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Клубань, Марія Володимирівна; Вітовщик, Тетяна Сергіївна
У статті здійснено комплексний науково-правовий аналіз правової природи судового збору, що відшкодовується фізичній особі за рішенням суду, крізь призму його можливого оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Актуальність дослідження зумовлена наявністю сталої правової невизначеності та суперечливої правозастосовної практики, за якої компенсаційні за своєю суттю виплати податковими органами нерідко кваліфікуються як оподатковуваний дохід або «додаткове благо» платника податку. У межах дослідження проаналізовано норми Податкового кодексу України, що регулюють поняття доходу, додаткового блага та об’єкта оподаткування, а також норми цивільного, господарського й адміністративного процесуального законодавства, які визначають судовий збір як складову судових витрат і встановлюють механізм їх розподілу та відшкодування. Обґрунтовано, що судовий збір за своєю правовою природою є вимушеною майновою втратою, понесеною особою з метою реалізації конституційного права на судовий захист, а його подальше відшкодування має виключно компенсаторний характер і спрямоване на відновлення попереднього майнового стану сторони (restitutio in integrum). Окрему увагу приділено критичному аналізу позицій Державної податкової служби України, викладених у листах та індивідуальних податкових консультаціях, у яких відшкодований судовий збір віднесено до загального оподатковуваного доходу фізичної особи. Доведено, що такі підходи не узгоджуються ні з економічною сутністю доходу як приросту активів, ні з цивільно-правовим розумінням збитків та їх відшкодування, а також створюють дискримінаційні наслідки залежно від джерела компенсації судових витрат. Значне місце у статті відведено аналізу актуальної судової практики, зокрема правових позицій Верховного Суду, який послідовно виходить з того, що компенсація судових витрат, у тому числі судового збору, не є доходом платника податку, оскільки не приводить до збільшення його майнової сфери, а отже, не формує об’єкта оподаткування ПДФО та військовим збором. За результатами дослідження сформульовано науково обґрунтований висновок про недопустимість фіскального тлумачення сум відшкодованого судового збору як доходу або додаткового блага. Запропоновано напрями вдосконалення податкового законодавства України шляхом уточнення відповідних норм з метою усунення неоднозначного їх тлумачення та забезпечення принципів правової визначеності, справедливості оподаткування й ефективного доступу до правосуддя.
Актуальні проблеми розвитку туризму та сфери гостинності в країнах Європейського Союзу (на прикладі Німеччини)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Жиленко, Катерина Миколаївна; Сливенко, В’ячеслав Альбертович; Ходак, Ольга Віталіївна
У статті досліджено актуальні питання розвитку туризму та сфери гостинності в країнах Європейського Союзу (на прикладі Німеччини), виокремлено та проаналізовано позитивні та негативні тенденції в галузі. Основою дослідження став аналіз тенденцій і проблем розвитку туризму та гостинності, нових умов розвитку подорожей, висновків експертів про проблеми та можливі напрями розвитку галузі після останніх змін і нововведень у Європейському Союзі. На підставі аналізу актуальних питань розвитку індустрії гостинності та туризму Німеччини встановлено, що міжнародний туризм у 2025 році майже відновився до рівня 2019 року. Але останнім часом на шляху розвитку індустрії гостинності та туризму відбулися як позитивні, так і негативні зміни. Зокрема, до позитивних змін можна віднести такі: відбулося подальше поступове зростання в'їзного туризму; на фоні прогресуючої цифровізації галузі було посилено регулювання діяльності великих технологічних компаній (онлайн-платформ із бронювання місць у готелях); статистика бронювань засвідчила істотне зростання популярності альтернативних варіантів відпочинку у більш сприятливу пору року – зростання попиту на подорожі у міжсезонні та взимку; масштабні зміни у сфері гостинності у Європейському Союзі – повна відмова від використання одноразової упаковки для певних видів продукції; запровадження нових правил подорожей у Європі – новий прикордонний контроль, туристичні податки та моніторинг поведінки; популяризація нової моделі роботи туристичних агентств – незалежний туристичний консалтинг. До негативних змін можна віднести зростання вразливості авіаперевезень на фоні збільшення світового пасажиропотоку та перманентний дефіцит кваліфікованих робітників у галузі. Практичне значення результатів полягає у використанні цього досвіду для здійснення обґрунтованого довгострокового прогнозування сталого розвитку вітчизняного туризму та сфери гостинності, а також для аналізу проблем і формування інноваційних конкурентних переваг підприємств галузі.
Аналіз досвіду та проблем розвитку індустріальних парків в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Бєлікова, Надія Володимирівна; Ісмаілов, Алтан; Калашнікова, Катерина Юріївна
У статті проведено системний аналіз досвіду, стану та проблем розвитку індустріальних парків в Україні в контексті відновлення промисловості та повоєнної реконструкції економіки. Розглянуто нормативно-правову базу, типологію парків (greenfield, brownfield, комплексні), етапи їх створення та основні інструменти стимулювання (фіскальні й митні пільги, компенсації витрат на приєднання до інженерних мереж, пільги з податку на землю і нерухомість тощо). Окремо висвітлено роль індустріальних парків у програмі релокації підприємств під час повномасштабного вторгнення рф, їхній внесок у відновлення виробництва, збереження технологічних ланцюгів і створення робочих місць. На основі аналізу даних Реєстру індустріальних парків та звітності Мінекономіки виявлено стрімке зростання кількості зареєстрованих майданчиків, але водночас — низький рівень їхньої господарської активності: значна частина парків перебуває на початкових стадіях розбудови, і лише невелика частка має керуючі компанії та резидентів. Виокремлено ключові бар’єри розвитку: брак підготовленої та доступної зовнішньої інфраструктури, нерівномірне територіальне розташування ініціатив, слабка професійна підготовка ініціаторів і керуючих компаній, складнощі з фінансуванням інфраструктурних проєктів, а також ризики корупції і дискреційності при наданні пільг. На підставі проведеного аналізу запропоновано пріоритетні напрями політики для підвищення ефективності індустріальних парків: цільове інвестування у зовнішню інфраструктуру та енергетичне забезпечення майданчиків; створення доступних фінансових механізмів (державні гарантії, компенсація відсоткових ставок, дешеві кредити для девелоперів); стандартизація і прозорість процедур надання пільг і компенсацій; підсилення інституційної та регіональної координації і технічної підтримки ініціаторів; сприяння кластеризації спеціалізацій парків для досягнення синергії виробництв; інтеграція принципів еко-індустріальної політики з метою підвищення ресурсоефективності та екологічної безпеки. Особливу увагу приділено питанням безпеки інвестиційних проєктів у контексті воєнних ризиків. Обґрунтовано, що індустріальні парки мають значний потенціал стати платформою для відновлення та модернізації української промисловості, залучення прямих іноземних інвестицій і створення якісних робочих місць. Однак реалізація цього потенціалу вимагає комплексного підходу, який поєднає інфраструктурні інвестиції, прозорі регуляторні правила, фінансові інструменти та послідовну державну й регіональну політику з урахуванням безпекових викликів.
Аналіз інноваційної діяльності підприємств ресторанного господарства та напрями її розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Давидова, Оксана Юріївна; Черевична, Наталія Іванівна
Мета статті полягає у проведенні аналізу інноваційної діяльності підприємств ресторанного господарства на прикладі мережі кафе-пекарень «LvivCroissants» та визначення напрямів її розвитку. Результати дослідження дозволили визначити основні інноваційні вектори діяльності мережі кафе-пекарень «LvivCroissants». Визначено ключові переваги, що дозволяють ТОВ «LvivCroissants» займати лідерські позиції на ринку. Обґрунтовано, що мережа використовує декілька основних підходів до розробки та впровадження інноваційних технологій, а саме: стратегію проривних (радикальних) інновацій, стратегію поступових (еволюційних) інновацій, імітаційну стратегію та стратегію відкритих інновацій. Досліджено, що у ТОВ «LvivCroissants» впроваджено такі цифрові технології, як мобільний додаток для швидкого замовлення та участі у програмах лояльності закладу, а також систему онлайн-замовлень. Для розширення асортименту та постійного оновлення меню запроваджено технологічні інновації, пов’язані з використанням нових та альтернативних видів сировини і начинок для круасанів, також із впровадженням сучасних гастрономічних трендів. Особливу увагу приділено розробці та впровадженню ефективних екологічних ініціатив – здійснено перехід на біорозкладне пакування, локальні органічні інгредієнти, скорочення харчових відходів. Зазначено, що у зв’язку з воєнним станом мережа «LvivCroissants» зменшує споживання електроенергії, зокрема впроваджуючи практику вимкнення фасадного освітлення та заохочуючи персонал дотримуватися енергозберігальних заходів. Проведено дослідження задоволеності споживачів інноваціями, упровадженими мережею «LvivCroissants». Визначено напрями розвитку інноваційної діяльності підприємств ресторанного господарства на прикладі мережі кафе-пекарень ТОВ «LvivCroissants». Перспективами подальших досліджень є оцінювання потреб компанії, розроблення рекомендацій щодо поліпшення її інноваційної діяльності та аналіз ефективності запропонованих заходів. Також науковий інтерес викликає вивчення ризиків, які можуть виникати під час впровадження інновацій і можуть уповільнити або ускладнити реалізацію нововведень.
Архітектура інтелектуальних маркетингових систем: від фрагментарних рішень до інтегрованих асистентів на базі штучного інтелекту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Кобернюк, Сергій Олександрович; Помазан, Ліна Миколаївна
У статті досліджено проблему фрагментарності впровадження штучного інтелекту в маркетингову практику підприємств та обґрунтовано концептуальну архітектуру системного ШІ-асистента (асистента на базі штучного інтелекту) як альтернативу накопиченню розрізнених інструментів. Актуальність дослідження зумовлена парадоксальною ситуацією: попри масове використання окремих ШІ-інструментів (72% організацій, за даними McKinsey), більшість компаній не отримує очікуваного синергетичного ефекту через відсутність єдиної архітектури. Метою дослідження є обґрунтування архітектури ШІ-асистента для маркетингу та розроблення методичних рекомендацій щодо переходу від фрагментарних рішень до системного впровадження. Методологічну основу склали систематичний огляд літератури, компаративний аналіз, кейс-метод і метод синтезу. Проаналізовано досвід восьми компаній різних масштабів і галузей. Ідентифіковано чотири групи бар’єрів впровадження: технологічні (42%), етико-регуляторні (40%), організаційні (38%) та фінансові (33%). Запропоновано авторську категорію «системний асистент на базі штучного інтелекту» (САШІ), обґрунтовано шість принципів його побудови та п’ятикомпонентну архітектуру. Розроблено систему метрик оцінки ефективності, що охоплює показники процесів, маркетингу, фінансів та системні індикатори. Практичне значення результатів полягає в можливості їх використання для обґрунтування стратегії цифрової трансформації маркетингу підприємств.

Browse

Browsing Журнал «Бізнес Інформ» by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics"

Results Per Page

Sort Options