Журнал «Бізнес Інформ»
Permanent URI for this community
Browse
Browsing Журнал «Бізнес Інформ» by Subject "LAW/JURISPRUDENCE::Private law::Labour law"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Комплексний підхід до мотивації персоналу підприємств в умовах сучасних трансформацій(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Соболєв, Тимур ЕдуардовичСтаття присвячена аналізу трансформації мотивації персоналу українських підприємств в умовах воєнної нестабільності, структурних змін ринку праці та впливу глобальних управлінських тенденцій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційних підходів до мотивації персоналу в ситуації тривалої невизначеності, зростання соціально-психологічних ризиків і обмеженості ресурсів, що суттєво впливає на трудову поведінку працівників і управлінські практики в системі управління персоналом. Метою статті є узагальнення змін у мотивації персоналу українських підприємств в умовах воєнних і соціально-економічних трансформацій та обґрунтування комплексного підходу до розгляду мотивації як системи взаємопов’язаних управлінських напрямів, актуальність яких визначається умовами функціонування бізнесу. У межах дослідження використано методи аналізу й узагальнення наукових публікацій, порівняльного аналізу управлінських підходів, а також логічного узагальнення результатів сучасних емпіричних і аналітичних досліджень. Автором систематизовано основні фактори впливу на мотивацію персоналу в сучасних умовах та узагальнено ключові зміни в мотиваційній поведінці працівників. Показано, що матеріальні стимули не втрачають своєї значущості, однак дедалі частіше виконують стабілізуючу функцію, спрямовану на забезпечення зайнятості та передбачуваності умов праці, тоді як стимулююча роль посилюється завдяки нематеріальним чинникам мотивації. Обґрунтовано, що сучасна мотивація персоналу формується як комплексна система, у межах якої виділені управлінські напрями можуть співіснувати та змінювати свою відносну значущість залежно від домінуючих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Практичне значення підходу полягає в можливості використання визначених напрямів мотивації як аналітичної рамки для оцінювання та коригування управлінських рішень у сфері управління персоналом без радикальної перебудови мотиваційної системи.Item Український досвід дослідження лідерства та стилів управління в системі трудових відносин: історіографічний вимір(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Яворський, Олександр АнатолійовичУ статті здійснено комплексний історіографічний аналіз українського досвіду дослідження лідерства та стилів управління у системі трудових відносин. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах трансформації ринку праці, поширення нових моделей управління персоналом, зростання ролі гнучких компетентностей, посилення невизначеності соціально-економічного середовища та підвищення вимог до якості трудового життя працівників лідерство набуває значення одного з ключових чинників ефективності організації та стабільності трудових відносин. Водночас у вітчизняній науковій думці, попри наявність значного масиву праць з менеджменту, організаційної психології, соціально-трудових відносин і управління персоналом, відсутнє цілісне історіографічне узагальнення розвитку досліджень лідерства саме в контексті еволюції трудових відносин. Таким чином, дослідження спрямоване на часткове заповнення цієї наукової прогалини. Метою статті є систематизація українського наукового доробку щодо лідерства та стилів управління у системі трудових відносин, виявлення основних етапів його розвитку, тематичних напрямів, методологічних підходів і наукових прогалин. Методологічну основу дослідження становлять історіографічний, проблемно-хронологічний, системний і порівняльний методи. Інформаційну базу складають праці українських і зарубіжних авторів, які репрезентують теоретичний, психологічний, організаційно-управлінський, компетентнісний і людиноцентричний підходи до осмислення лідерства. У результаті дослідження встановлено, що українська історіографія проблеми пройшла кілька етапів розвитку: від загальнотеоретичного осмислення соціально-трудових відносин до сучасних міждисциплінарних студій, у яких лідерство розглядається як багатовимірний чинник групової динаміки, професійного благополуччя працівників, організаційної ефективності, управлінської адаптивності та розвитку HR-компетентностей. Визначено, що ключовими тематичними напрямами українських досліджень є соціально-економічний, психологічний, організаційно-управлінський, компетентнісний і людиноцентричний. З’ясовано, що найбільш розробленими є психологічний та компетентнісний напрями, тоді як інституційний вплив стилів управління на якість трудових відносин, кризові трансформації трудового середовища та власне історіографічне узагальнення проблеми залишаються недостатньо опрацьованими. Наукова новизна статті полягає в комплексній систематизації українського досвіду дослідження лідерства та стилів управління в історіографічному вимірі, а її практична цінність – у можливості використання результатів для подальших наукових розвідок, оновлення навчальних курсів із менеджменту, економіки праці, організаційної психології та для вдосконалення управлінських практик у вітчизняних організаціях.Item Інтеграція комунікативної стратегії та HR-менеджменту в системі національної безпеки держави(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2026) Грузд, Марина Володимирівна; Белявцева, Вікторія Володимирівна; Барановський, Дмитро ВасильовичУ статті досліджено теоретичні та практичні аспекти інтеграції комунікативної стратегії та HR-менеджменту в системі національної безпеки держави в умовах сучасних безпекових викликів. Обґрунтовано актуальність формування комплексного підходу до управління людськими ресурсами та стратегічними комунікаціями в умовах цифровізації публічного управління, системних загроз, інформаційних атак і воєнного стану. Метою статті є обґрунтування теоретичних і практичних засад інтеграції комунікативної стратегії та HR-менеджменту в системі національної безпеки держави, а також визначення напрямів підвищення ефективності їх взаємодії в умовах сучасних безпекових викликів. У роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів: метод аналізу та синтезу, системний підхід, нормативно-правовий аналіз та метод узагальнення. Інформаційною основою дослідження стали нормативно-правові акти України, стратегічні документи у сфері національної безпеки, аналітичні матеріали державних органів та наукові праці українських і зарубіжних науковців. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення стратегічних комунікацій і кадрової політики у сфері національної безпеки України. Визначено роль стратегічних комунікацій у забезпеченні суспільної довіри, інформаційної стійкості та координації діяльності органів державної влади. Водночас ефективність комунікаційної політики значною мірою залежить від кадрового потенціалу державних інституцій, рівня професійної підготовки персоналу, розвитку комунікативних компетентностей і здатності працівників діяти в кризових умовах. Розкрито особливості сучасного HR-менеджменту у сфері безпеки та оборони, зокрема питання розвитку професійних компетентностей, цифровізації кадрових процесів, психологічної підтримки персоналу та формування кадрової стійкості. Виявлено основні проблеми інтеграції комунікативної стратегії та HR-менеджменту, серед яких недостатня узгодженість кадрової та комунікаційної політики, дефіцит фахівців, низький рівень розвитку внутрішніх комунікацій і високий рівень психологічного навантаження персоналу. Запропоновано напрями вдосконалення інтеграції стратегічних комунікацій та HR-менеджменту на засадах людиноцентричного підходу, розвитку цифрових технологій, кризових комунікацій, професійного навчання та формування комунікаційної культури в системі публічного управління. Означено перспективи подальших досліджень у даному напрямку, які полягають у розробленні практичних механізмів цифрової інтеграції HR-менеджменту та стратегічних комунікацій, дослідженні інструментів штучного інтелекту в системі національної безпеки, удосконаленні кризових комунікацій і формуванні моделей психологічної стійкості персоналу в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення.