Журнал "Проблеми економіки" № 3, 2025

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/714

Browse

Now showing 1 - 20 of 23

Development of a Scorecard and a Mathematical Model for an Aggregated Assessment of the G-component of Small and Medium-Sized Enterprises of the Agro-Industrial Complex within the Framework of the ESG Conception
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Chikov, Illia A.; Чіков, Ілля Анатолійович
У статті визначено, що управлінський компонент ESG-концепції є основою для реалізації екологічних і соціальних ініціатив, оскільки саме якість корпоративного управління визначає здатність підприємства адаптуватися до зовнішніх викликів, забезпечувати прозорість, залучати інвестиції та будувати довіру з боку стейкхолдерів. У МСП АПК, де ресурси та управлінські структури часто обмежені, дефіцит систематизованих підходів до оцінки G-компонента ускладнює їхню інтеграцію в глобальні ініціативи сталого розвитку, обмежує доступ до фінансування та знижує конкурентоспроможність. Саме тому розробка уніфікованої, адаптованої до галузевих особливостей системи показників і математичної моделі оцінки є актуальною науковою та практичною задачею. Метою дослідження є розробка системи показників та математичної моделі для оцінки управлінського компонента МСП АПК у рамках ESG-концепції, спрямована на підвищення їх конкурентоспроможності та відповідності Цілям сталого розвитку (ЦСР). Запропонована система показників дозволяє комплексно оцінити управлінські практики МСП АПК, виявити слабкі місця та сформувати рекомендації для покращення. Запропонована система показників інтегрує принципи ESG і ЦСР та забезпечує кількісну оцінку, що полегшує порівняння між підприємствами, сприяє прозорості звітності та підвищує привабливість для інвесторів. Математична модель агрегованої оцінки G-компонента базується на зваженій сумі оцінок 16 показників, із урахуванням їхнього внеску в досягнення ЦСР. Модель використовує коефіцієнт ЦСР, який відображає інтенсивність зв’язків між кожним показником і відповідними Цілями сталого розвитку. Ваги показників дозволяють гнучко адаптувати модель до специфіки підприємства, наприклад, надаючи більшу вагу фінансовим показникам у періоди економічної нестабільності. Чотирирівнева шкала оцінки дозволяє чітко сегментувати стан управління, надаючи практичні рекомендації для кожного рівня. Система показників і математична модель слугують основою для внутрішнього аудиту, стратегічного планування та комунікації зі стейкхолдерами, включаючи інвесторів, банки, місцеві громади тощо. Впровадження G-практик сприяє зниженню операційних і репутаційних ризиків, підвищенню довіри з боку партнерів і полегшенню доступу до ESG-орієнтованих інвестицій. На відміну від наявних підходів, які часто зосереджені на великих корпораціях або надмірно формалізовані, запропонована система показників і математична модель через інтеграцію з ЦСР забезпечує комплексний підхід до оцінки та підвищення якості корпоративного управління МСП АПК, яка поєднує локальні управлінські практики з глобальними пріоритетами сталого розвитку.
Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на організацію документообігу задля підвищення стійкості та конкурентоспроможності підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ареф’єва, Олена Володимирівна; Петровська, Світлана Володимирівна; Сидоренко, Тетяна Михайлівна
У статті досліджено вплив інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на організацію документообігу підприємств як ключового елемента цифрової трансформації в умовах глобальної конкуренції та економічної нестабільності. Показано, що перехід від традиційних паперових систем до електронних форм документообігу є не лише технічним удосконаленням адміністративних процедур, а й стратегічним чинником розвитку підприємства. Особливу увагу приділено аналізу статистичних даних Міністерства цифрової трансформації України та Державної служби статистики, які підтверджують зростання частки підприємств, що використовують електронний документообіг, із 28,4 % у 2020 р. до понад 65 % у 2023 р. та прогнозованих 72 % у 2024 р. Зроблено висновок, що цифровізація дозволила знизити витрати на паперове адміністрування більш ніж на третину, що є безпосереднім чинником підвищення конкурентоспроможності та фінансової стійкості бізнесу. Представлено порівняльний аналіз традиційних і цифрових моделей документообігу, який демонструє переваги електронних систем у швидкості обробки інформації, прозорості бізнес-процесів та забезпеченні інформаційної безпеки. Особливу увагу приділено впровадженню кваліфікованого електронного підпису, хмарних технологій та блокчейн-рішень, що забезпечують захищеність даних і підвищують рівень довіри контрагентів. У роботі проаналізовано практику застосування електронного документообігу у транспортній, банківській та промисловій сферах, де цифрові технології продемонстрували значне скорочення часу на обробку інформації, зменшення операційних витрат і зростання прозорості внутрішніх процесів. Розглянуто ключові проблеми інтеграції ІКТ у документообіг, серед яких обмежені фінансові та кадрові ресурси малих і середніх підприємств, невизначеність економічної доцільності хмарних сервісів, брак стандартизації та інтероперабельності, загрози інформаційної безпеки та опір персоналу до змін. Запропоновано шляхи їх подолання, які включають державну підтримку цифровізації МСП, використання гібридних моделей зберігання даних, застосування міжнародних стандартів ISO, сертифікацію систем безпеки та розвиток цифрових компетенцій працівників. Запропоновано схему, що ілюструє взаємозв’язок між проблемами цифровізації та можливими інструментами їх подолання. Доведено, що комплексне поєднання економічних, технологічних, правових і соціально-організаційних механізмів створює умови для формування довгострокових конкурентних переваг. Зроблено висновок, що цифровізація документообігу виступає каталізатором підвищення фінансової стійкості, інвестиційної привабливості та інтеграції підприємств у глобальні цифрові екосистеми, що відповідає стратегічним цілям сталого розвитку та підвищує їхню здатність протистояти викликам зовнішнього середовища.
Державна політика економічного відновлення України: виклики, інструментарій, пріоритети
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Рудакова, Світлана Григорівна; Рудаков, Олександр Геннадійович; Щетініна, Людмила Валеріївна; Кузик, Лілія Анатоліївна
У статті досліджено ключові аспекти державної політики економічного відновлення України в умовах війни та глобальної нестабільності. Автори акцентують увагу на системних викликах, з якими зіштовхується український бізнес: дефіцит кваліфікованих фахівців, нестача фінансових ресурсів, непослідовність регуляторного середовища, низький рівень інвестиційної довіри та макроекономічна нестабільність. На основі результатів всеукраїнського онлайн-опитування серед представників бізнесу, проведеного в межах партнерської ініціативи, здійснено галузевий аналіз доступу до банківського кредитування та іноземних інвестицій. Встановлено наявність вираженої секторальної диференціації за рівнем фінансування та схильністю до звернення за зовнішнім капіталом. Визначено основні бар’єри доступу до фінансових ресурсів, серед яких: високі кредитні ставки, валютні ризики, правові обмеження та низький рівень фінансової грамотності. Обґрунтовано необхідність реалізації цілісної державної стратегії, що передбачає стимулювання внутрішнього інвестування, підтримку малого і середнього бізнесу, цифровізацію фінансових послуг і залучення міжнародної технічної допомоги. Запропоновані заходи спрямовані на підвищення ефективності фінансової системи, розширення можливостей кредитування та покращення інвестиційного клімату. Результати дослідження можуть бути використані для формування адаптивної економічної політики, орієнтованої на післявоєнне відновлення країни.
До питання оцінки потенціалу застосування концепції смарт-спеціалізації в Україні (на прикладі Черкаської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Криворучко, Михайло Юрійович
Стаття присвячена питанню оцінки потенціалу застосування концепції смарт-спеціалізації в Україні на прикладі Черкаської області. Проведення цього дослідження передбачало використання таких методів, як узагальнення, систематизація, аналіз, синтез, а також монографічного та табличного методів, використання інструменту штучного інтелекту (ШІ). Вказано, що смарт-спеціалізація є дієвим інструментом регіонального розвитку, який активно використовується при розробці й імплементації регіональної політики ЄС. Головна мета смарт-спеціалізації – економічна трансформація регіону на основі «підприємницького відкриття», яке передбачає пошук унікальних можливостей комбінації наявних ресурсів і конкурентних переваг регіону. Визначено, що «наріжними каменями» цього процесу виступає локалізація, пріоритетизація, а також залучення стейкхолдерів – держави, бізнесу, академічного середовища та громадянського суспільства. На основі узагальнення результатів дослідження щодо оцінки імплементації смарт-стратегій регіонами ЄС зроблено висновок про її актуальність та ефективність. Акцентовано увагу на тому, що найбільш активна роль у процесі реалізації стратегії смарт-спеціалізації належить урядовим інституціям та академічному середовищу. Зауважено, що процес розробки та імплементації смарт-стратегій потребує вдосконалення, насамперед – підвищення рівня залучення такої категорії стейкхолдерів, як громадянське суспільство та бізнес. Наголошено, що при застосуванні смарт-спеціалізації як частини методології планування регіонального розвитку необхідно враховувати український контекст. На основі доступних даних за 2021–2023 роки зроблено висновок про низький рівень (ступінь) реалізації проєктних ідей за визначеними напрямами смарт-стратегії Черкаської області – «Інноваційні агротехнології» та «Розвиток ІТ-галузі». За допомогою інструменту ШІ (Gemini) визначено потенційні напрями смарт-спеціалізації, які б запобігали «консервації» наявної структури економіки Черкаської області, і натомість – сприяли би пошуку «підприємницького відкриття». Для Черкаського регіону визначено такі смарт-напрямки, як «Агроінновації та біотехнології», «Інформаційно-комп’ютерна біотехнологія», «Індустріальне лідерство», «Туризм та креативні індустрії». Рекомендовано подальші дослідження спрямувати на більш глибокий аналіз в межах окремого напрямку смарт-спеціалізації Черкаської області, що передбачає використання актуальних даних про результати діяльності суб’єктів господарювання.
Забезпечення соціальної безпеки в системі управління корпоративною безпекою в умовах воєнного часу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Мішин, Олександр Юрійович; Чечетова-Терашвілі, Тетяна Михайлівна; Мішина, Світлана Володимирівна; Логвиненко, Денис Володимирович
Метою статті є уточнення теоретичних засад і розробка методичних підходів щодо інтеграції соціальної безпеки в систему управління корпоративною безпекою в умовах воєнного часу задля підвищення стійкості підприємств до соціальних загроз і ризиків. Аналіз літературних джерел дозволив уточнити сутність поняття «соціальна безпека» за рахунок його трактування на засадах багаторівневості та системного, процесного, захисного й цільового підходів. Систематизовано перелік складових багаторівневої системи соціальної безпеки та розглянуто характер їх взаємозв’язків з корпоративною безпекою підприємства. Визначено складові соціальної безпеки найманого працівника (індивідуальний рівень), соціальної безпеки підприємства (мікрорівень), соціальної безпеки галузі та регіону (мезорівень), соціальної безпеки держави (макрорівень), глобальної соціальної безпеки (мегарівень). Обґрунтовано роль, мету, завдання та функції інтеграції соціальної безпеки в систему управління корпоративною безпекою підприємства. Запропоновано систематизований перелік загроз соціальній безпеці підприємства з виділенням групи внутрішніх і зовнішніх загроз. Серед внутрішніх загроз соціальній безпеці виділено: загрози соціально-економічного, соціально-психологічного, соціально-трудового, управлінського та інформаційного характеру. У складі зовнішніх загроз соціальній безпеці запропоновано виокремлювати загрози надзвичайного характеру, спричинені викликами воєнного часу, загрози надзвичайного характеру та загрози репутаційного характеру. Проаналізовано успішні практики українського бізнесу з протидії соціальним загрозам. Обґрунтовано мету, принципи та етапи розробки механізму інтеграції соціальної безпеки в систему управління корпоративною безпекою підприємства. Удосконалено механізм інтеграції соціальної безпеки в систему управління корпоративною безпекою підприємства за рахунок його блокової структури (цільовий блок, блоки аналітичного, функціонального, організаційного забезпечення, блок внутрішнього контролю та зворотного зв’язку) та обґрунтування для кожного з блоків набору інструментів з числа організаційно-управлінських, економічних, аналітичних, комунікаційно-психологічних та інституційних інструментів інтеграції.
Концепт моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Корнієнко, Андрій Миколайович; Гораль, Ліліана Тарасівна
Здійснивши експертизу наукових підходів щодо концепцій моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств, виявлено їх дуалізм, який засвідчив розвиток концепції системного й інтегрованого моделювання в українських економічних школах і кількісно-ймовірнісну методологію у зарубіжних вчених. У цьому дослідженні запропоновано основу для формування власного концепту моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств, який поєднує системність вітчизняних досліджень і аналітичну точність світових практик. Увагу зосереджено на нафтогазових підприємствах (зокрема, на геологорозвідувальних), які на цей час перебувають у зоні підвищеного ризику. У статті обґрунтовано необхідність розроблення інноваційного концепту моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств, особливо в умовах BANI-світу, де традиційні лінійні методи оцінки ризиків є недостатніми. Особливу увагу приділено геологорозвідувальним підприємствам як критичному, високоризиковому елементу національної економіки. На основі аналізу наукових доробок у сфері ризикології запропоновано багатомірну систему показників ризику, згруповану за сімома категоріями: від геологічно-технічних та економічних і фінансових до психологічних і людських та цифрових. Ключовим елементом концепту є інтегральне моделювання, що передбачає використання методів нейромережевого моделювання (MLP, RBF, RNN/LSTM) для розрахунку єдиного інтегрального показника ризиковості. Обґрунтовано застосування самоорганізуючих карт Кохонена (SOM) для кластеризації ризикових профілів (Нейрокарти), візуалізації нелінійних зв'язків та обґрунтування вагових коефіцієнтів, що підвищує репрезентативність моделі. Висвітлено практичне значення концепту, що полягає у формуванні матриці зон ризику на основі інтегрального показника та можливості декомпозиції ризиковості за бізнес-процесами підприємств для здійснення онлайн-контролю та прийняття цільових управлінських рішень.
Концептуальні засади політики відновлення та розвитку електроенергетичної інфраструктури України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Долішній, Дмитро Богданович; Бережницька, Уляна Богданівна
У статті сформовано стратегічні орієнтири економічної політики, спрямованої на відновлення та розвиток електроенергетичної інфраструктури України. Здійснено огляд стану енергетичної системи, яка зазнала значних руйнувань через військові дії внаслідок російського вторгнення в Україну, виділено ключові проблеми цієї сфери та запропоновано шляхи їх вирішення. Основними викликами є фізичне пошкодження об’єктів інфраструктури, зношеність обладнання, кадровий дефіцит і фінансові обмеження. Окремо розглянуто стратегічні напрямки розвитку, зокрема децентралізацію енергомереж, інтеграцію відновлюваних джерел енергії, застосування інноваційних технологій і розвиток людського потенціалу в галузі. Взято до уваги міжнародний досвід у відновленні енергетичних систем після криз (Японії, США, Німеччини), акцентуючи увагу на його адаптації до умов України. Особливу увагу приділено впровадженню принципу «Build Back Better», що передбачає реконструкцію з підвищенням стійкості та ефективності систем. У статті також висвітлено роль державно-приватного партнерства, міжнародної підтримки та фінансування у процесах відновлення. Запропоновано економічні моделі для оцінки ефективності різних стратегій, таких як інтеграція «зелених» технологій, оптимізація витрат на енергетичну інфраструктуру та побудова мікромереж. Акцент зроблено на необхідності створення сприятливого інвестиційного клімату через податкові пільги, спрощення регуляторних процедур і забезпечення прозорості. Зазначено, що відновлення енергетичної інфраструктури України повинно базуватися на впровадженні інноваційних рішень, орієнтованих на використання сучасних технологій, які забезпечують підвищення ефективності енергосистеми та її адаптацію до нових викликів. Це включає впровадження відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова та біоенергетика, інтеграцію смарт-мереж (smart grids) для оптимізації управління енергопотоками, а також використання цифрових технологій для моніторингу й аналізу стану інфраструктури. Сталий розвиток повинен стати ключовим принципом відновлення, що передбачає створення стійких енергетичних систем, здатних ефективно функціонувати в умовах зовнішніх і внутрішніх загроз на кшталт природних катастроф, військових дій або техногенних аварій. Це можливо завдяки децентралізації енергетичних мереж, розвитку мікромереж та автономних джерел енергії, що забезпечать безперебійне постачання енергії навіть за умов масштабних пошкоджень основної інфраструктури. Їх реалізація сприятиме не лише відновленню, а й сталому розвитку енергетичного сектора, підвищенню енергетичної безпеки, ефективності використання ресурсів, економічному зростанню та незалежності країни в енергетичній сфері. Узагальнено, що концептуальні засади політики відновлення та розвитку електроенергетичної інфраструктури слід розглядати через сукупність науково обґрунтованих принципів, цілей, пріоритетів та інструментів, що визначають стратегічні орієнтири державної економічної політики у сфері модернізації, реконструкції та сталого розвитку електроенергетичної системи.
Лідери харчової індустрії в Україні: розвиток бізнесу та моделі корпоративного менеджменту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Семенча, Ілона Євгенівна; Яровенко, Тетяна Сергіївна
У статті розкрито актуальність розвитку харчової індустрії України в умовах війни, зростання соціального значення продовольчої безпеки та викликів внутрішнього ринку. Особливу увагу приділено необхідності забезпечення ефективного корпоративного управління харчовими підприємствами, що виступають ключовими суб’єктами у підтриманні стабільності продовольчої системи країни. У дослідженні розглянуто лідерів галузі, які демонструють високі результати у виробництві, логістиці та дистрибуції, а також формують нові підходи до цифрової трансформації корпоративного менеджменту. Проведено фінансово-економічний аналіз динаміки обсягів продажу, експорту, прибутковості та структурних показників харчової промисловості України за 2021–2024 роки. Визначено провідну роль галузі у розвитку економіки, зайнятості та економічної стійкості держави. На основі проведеного аналізу ідентифіковано три домінантні типи цифровізації, що реалізуються в сучасних бізнес-моделях харчових корпорацій: цифрова платформізація, адаптивна модульність, управлінська синергія всього циклу. Для кожної з моделей розроблено сценарій внутрішнього подальшого розвитку з урахуванням сучасного стану ринку та специфіки діяльності корпорації. Також розроблено модель розвитку корпорацій харчової галузі України, що складається з чотирьох стадій: стабілізація операцій, масштабування, цифрове переосмислення, інноваційна трансформація. Також визначено ознаки завершення кожної стадії розвитку. З метою забезпечення ефективного управлінського переходу між стадіями розвитку харчової корпорації розроблено систему KPI-індикаторів, яка дозволяє об’єктивно оцінювати завершеність поточного етапу та готовність до наступного. Отже, практичним результатом дослідження стала структуризація видів моделей корпоративного управління, яка може бути використана корпораціями-лідерами харчової галузі як інструмент стратегічного планування, внутрішнього аудиту та адаптації управлінських рішень до динамічних змін ринку. Запропонований підхід має прикладне значення для формування адаптивних стратегій сталого розвитку харчової галузі, а також для підтримки ефективного управління великими харчовими корпораціями в умовах обмежених ресурсів і стратегічної невизначеності.
Методи оцінки впливу міжнародної допомоги на стійкість українських підприємств у період війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Сосновський, Максим Сергійович
Метою дослідження є розробка та апробація інтегрованої методики оцінки впливу міжнародної допомоги на стійкість українських підприємств у період війни, яка поєднує кількісні та якісні підходи, враховує специфіку зовнішніх ризиків і дозволяє об’єктивно визначити ефективність підтримки з боку міжнародних донорів для формування практичних рекомендацій щодо підвищення економічної стійкості бізнесу в умовах воєнного стану. У статті розглянуто сучасні підходи до оцінки впливу міжнародної допомоги на стійкість українських підприємств у період війни. Визначено, що стійкість підприємства в умовах воєнного стану є комплексною характеристикою, яка охоплює здатність до збереження основної діяльності, адаптації до змін зовнішнього середовища, підтримки фінансової стабільності, забезпечення зайнятості, розвитку інновацій та залучення інвестицій. Міжнародна допомога, що надається у вигляді фінансових грантів, пільгових кредитів, технічної підтримки та освітніх програм, відіграє ключову роль у підвищенні стійкості бізнесу в Україні. Однак класичні методи оцінки ефективності такої допомоги не враховують специфіку воєнного періоду, що зумовлює потребу у створенні адаптованої моделі аналізу. У роботі запропоновано інтегровану методику RAISE (Resilience assessment of international support effects), яка поєднує кількісний аналіз (індекс стійкості, KPI), якісні оцінки (опитування, кейси) та коригування на зовнішні фактори (безпекові, макроекономічні ризики). На прикладі підприємства ТОВ «АгроПлюс» продемонстровано застосування методики RAISE для визначення реального впливу міжнародної допомоги. Результати дослідження підтверджують, що використання комплексної моделі дозволяє об’єктивно оцінити ефективність підтримки, виявити найбільш результативні інструменти, сформулювати рекомендації для донорів, держави та бізнесу. Практична цінність методики полягає у можливості її застосування для оцінки як окремих підприємств, так і цілих секторів економіки, що особливо актуально для України в умовах воєнної нестабільності.
Оцінка рівня розвитку регіональних логістичних систем на основі вдосконаленого методу ентропійної ваги
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бегей, Богдан Васильович
Мета статті полягає в побудові та інтегральній оцінці системи показників регіональних логістичних систем за допомогою удосконаленого методу ентропійної ваги. Сприяння розвитку регіональних логістичних систем стає обов’язковим для зниження витрат на логістику в реальній економіці та посилення ендогенної складової економічного розвитку. В цій статті побудовано систему оцінки, що складається з 17 показників в чотирьох вимірах: масштаб результату, якість експлуатації, соціальний внесок і зелений розвиток. Ця система відображає як масштаб і ефективність логістичної галузі, так і її вплив на навколишнє середовище в процесі розвитку. Крім того, ця система відображає як зміни в самій галузі логістики, так і внесок її розвитку в інші галузі та засоби до існування людей. Для оцінки рівня розвитку регіональних логістичних систем застосовано вдосконалений метод ентропійної ваги та оцінку щільності ядра, щоб визначити просторовий і часовий розподіл, динамічну еволюцію та регіональні відмінності регіональних логістичних систем. Ключовою перевагою вдосконаленої системи ентропійних ваг є те, що вона використовує інформацію про індикатори як у просторових, так і в часових вимірах, використовуючи глобальну еталонну область, що дозволяє як вертикальне, так і горизонтальне порівняння результатів оцінки. Проведений комплексний аналіз характеристик регіональних логістичних систем з точки зору просторової та часової еволюції показав, що рівень регіональних логістичних систем зріс із середньорічними темпами зростання -0,04 % між 2002 та 2024 роками, однак із значними регіональними та міжобласними відмінностями. З 2002 по 2024 рік за рівнем середньорічних темпів зростання регіональних логістичних систем лише центральний, західний та північний регіони досягли ефективного зростання. Тобто регіональні логістичні системи у всій країні та п’яти основних регіонах були біполярними або мультиполярними, з характерними градієнтними характеристиками. Для аналізу динаміки розподілу регіональних логістичних систем і чіткого зображення еволюційної моделі рівня регіональних логістичних систем використано оцінку щільності ядра – непараметричний метод, який може описати модель розподілу випадкової величини в термінах неперервної кривої щільності. Результат дослідження показав, що через повномасштабне вторгнення розрив логістичних систем між регіонами поступово збільшувався, демонструючи поступове зменшення ознаки диференціації «схід – центр – захід».
Реформування спрощеної системи оподаткування в Україні: досвід країн Європейського Союзу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кузь, Василь Іванович
Метою статті є аналіз та оцінка європейського досвіду з організації функціонування спрощеного режиму оподаткування задля пошуку та обґрунтування ефективних рішень щодо реформування національної системи спрощеного оподаткування. У статті визначено зміст та особливості режиму спрощеного оподаткування господарської діяльності економічних суб’єктів у різних країнах Європейського Союзу; ідентифіковано основні складові елементи, спільні риси та відмінності у функціонуванні спрощених систем оподаткування; проаналізовано на теоретичному рівні базові моделі спеціальних режимів оподаткування, переваги та недоліки їх застосування; надано загальну характеристику діючому в Україні спрощеному режиму оподаткування; визначено перелік першочергових заходів з реформування спрощеної системи оподаткування в Україні на основі європейського досвіду, серед них: обмеження видів діяльності, які надають право перебувати на спрощеному режимі оподаткування; новий поділ платників єдиного податку на групи, об’єднання другої та третьої групи в одну; скорочення видів діяльності для першої групи платників єдиного податку; застосування моделі патентного податку для платників єдиного податку першої та четвертої групи задля зменшення обсягів обліково-аналітичної роботи; максимальне охоплення платників єдиного податку, які повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій з метою посилення податкового контролю; застосування диференційованих адвалорних податкових ставок єдиного податку з обороту для об’єднаної групи залежно від здійснюваних видів господарської діяльності; посилення ролі органів місцевого самоврядування в процесі спрощеного оподаткування через надання їм права визначати вартість патентів, що відповідає принципам економічної децентралізації.
Стадії економічного циклу та їхній вплив на ринкову капіталізацію технологічних компаній: концептуальні підходи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ушеренко, Світлана Василівна; Косько, Олександр Віталійович
У статті здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз впливу фаз економічного циклу на ринкову капіталізацію технологічних компаній. У контексті динамічного розвитку сучасної економіки у дослідженні аналізується вплив пандемій, геополітичних зрушень, цифрової трансформації та структурної перебудови глобальних ринків на структуру капіталу технологічних компаній. Дослідження зосереджено на міждисциплінарному осмисленні взаємозв’язку між макроекономічними коливаннями, мікрорівневими характеристиками підприємств та поведінковими реакціями інвесторів. Систематизовано основні теорії циклічності (класичні, кейнсіанські, монетарні, поведінкові, інституційні, фінансові), що пояснюють вплив економічних фаз – підйому, піку, спаду, рецесії – на капіталізацію бізнесу. Особливу увагу приділено специфіці функціонування технологічних компаній, зокрема, залежності від венчурного капіталу, інноваційного потенціалу, патентної активності, регуляторних ризиків і динаміки ринкових очікувань. Запропоновано концептуальну модель, у якій ринкова капіталізація розглядається як результат нелінійної взаємодії трьох груп чинників: макроекономічного середовища, внутрішньої адаптивності компанії, поведінкових патернів інвесторів. Наголошено на необхідності переходу від одновимірних до комплексних підходів оцінювання капіталізації в технологічному секторі й окреслено напрями подальших емпіричних досліджень, орієнтованих на моделювання впливу фаз економічного циклу на вартість інноваційних компаній. Подальші дослідження будуть спрямовані на емпіричне підтвердження запропонованої теоретичної моделі впливу циклів на капіталізацію технологічних компаній.
Стратегічні напрями розвитку бізнес-процесів інформаційного потенціалу енергетичних підприємств в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ареф’єва, Олена Володимирівна
У статті досліджено стратегічні напрями розвитку бізнес-процесів інформаційного потенціалу енергетичних підприємств в умовах цифрової трансформації. Підкреслено, що в сучасному глобалізованому середовищі ефективність енергетичних підприємств визначається здатністю інтегрувати цифрові технології у ключові бізнес-процеси, формуючи нову модель управління інформаційними ресурсами. Розкрито сутність поняття інформаційного потенціалу як інтегральної характеристики, що поєднує наявні інформаційні ресурси, цифрові технології, кадровий потенціал і організаційні механізми їхнього використання. Особливу увагу приділено проблематиці цифрової когерентності, яка передбачає гармонізацію різних підсистем інформаційного забезпечення у єдиний функціональний контур. У роботі обґрунтовано роль фрактально-кластерної технології як інноваційного підходу до формування гнучкої архітектури управління інформаційними потоками на енергетичних підприємствах. Зазначено, що застосування кластерних моделей дозволяє забезпечити синергетичний ефект за рахунок поєднання інвестицій у цифрову інфраструктуру з розвитком компетенцій персоналу та оптимізацією бізнес-процесів. Окреслено стратегічні напрями розвитку, серед яких: цифровізація управління виробничими та фінансовими процесами, удосконалення механізмів оцінки ефективності інформаційного потенціалу, впровадження сучасних інформаційних технологій та інноваційних методик моніторингу результатів. Доведено, що підвищення економічної ефективності енергетичних підприємств в умовах цифровізації можливе лише за умови цілісного розвитку інформаційного потенціалу, який має розглядатися як стратегічний актив. Розвиток бізнес-процесів на основі цифрових технологій забезпечує зростання конкурентоспроможності, скорочення трансакційних витрат, підвищення рівня прозорості управління та стійкості функціонування підприємств в умовах турбулентності зовнішнього середовища.
Стратегія управління резильєнтністю підприємств на основі концепції релевантності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бобринцев, Павло Вадимович
У сучасному бізнес-середовищі підприємства стикаються з високим рівнем невизначеності, динамічними змінами ринку, технологічними викликами та кризовими ситуаціями, що вимагає від них здатності швидко адаптуватися та відновлюватися після зовнішніх і внутрішніх шоків. У таких умовах стійкість, або резильєнтність, стає ключовим фактором забезпечення довгострокової конкурентоспроможності. Метою цього дослідження є аналіз та обґрунтування стратегії управління резильєнтністю підприємств на основі концепції релевантності, яка дозволяє концентрувати управлінські ресурси на критично важливих елементах бізнес-процесів, оптимізувати використання ресурсів і підвищувати адаптивність організацій. Стаття містить огляд теоретичних основ резильєнтності підприємства, її сутності та основних компонентів: стратегічної, операційної, фінансової та соціальної. Висвітлюються ключові характеристики гнучкості, здатності до адаптації та швидкого відновлення після кризових подій. Концепція релевантності розглядається як методологічна основа для концентрації уваги на найбільш значущих показниках, процесах і ризиках, що дозволяє ефективніше оцінювати загрози, пріоритети та потенційні втрати для підприємства. Визначені принципи релевантності – значущість інформації, пріоритетність ресурсів та орієнтація на цілі – забезпечують системний підхід до стратегічного планування та управління ризиками. У статті висвітлюються основні проблеми та виклики управління резильєнтністю підприємств, зокрема складність оцінки та вимірювання стійкості без використання критеріїв релевантності, недостатня адаптивність традиційних моделей управління та зростаючі загрози в ринковій, технологічній, фінансовій та соціальній сферах. Розроблена стратегія управління резильєнтністю містить ідентифікацію ключових процесів і ресурсів, визначення релевантних показників, оцінку потенційних загроз і вразливостей, розробку заходів для підвищення адаптивності і зниження ризиків, а також впровадження системи моніторингу та контролю. Практична значущість дослідження підтверджується прикладами підприємств, які успішно застосовують стратегії на основі релевантності, використовуючи аналітику даних, сценарне планування, KPI і KRI, а також цифрові рішення для оцінки ризиків і процесів. Показники ефективності містять скорочення часу відновлення після криз, оптимізацію ресурсів і підвищення адаптивності організацій. Результати дослідження демонструють, що інтеграція концепції релевантності у стратегічне планування та управління ризиками сприяє підвищенню стійкості підприємств і зміцненню їх конкурентних позицій у складних і мінливих умовах ринку.
Стратегія управління інформаційним потенціалом енергетичних підприємств на основі релевантного підходу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Буданов, Олександр Павлович
У статті розглянуто науково-практичну основу розробки та впровадження релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом в умовах динамічного цифрового середовища та зростання ролі інформаційного потенціалу як стратегічного активу енергетичних підприємств. Об’єктом дослідження є інформаційний потенціал енергетичних підприємств як інтегрована сукупність інформаційних ресурсів, технологій та організаційних компетенцій, що забезпечує ефективність прийняття управлінських рішень. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності управління інформаційним потенціалом в умовах динамічного цифрового середовища та зростання ролі релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом як стратегічного активу енергетичного підприємства. На основі критичного аналізу сучасних наукових підходів визначено основні проблеми, пов’язані з відсутністю чіткої поетапної структури впровадження релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом енергетичного підприємства. Водночас проблематика інтеграції оцінювання та управління стратегічним інформаційним потенціалом у загальний алгоритм формування та реалізації релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом висвітлена лише частково. Наявні наукові результати відзначаються фрагментарністю, відсутністю системної узгодженості та в окремих випадках характеризуються суперечливістю положень, що зумовлює потребу у подальшому їх науковому уточненні та концептуалізації. Запропоновано структуровану модель реалізації етапів релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом, яка містить основні етапи: діагностика стану інформаційного потенціалу, стратегічне планування, формування організаційно-інформаційної архітектури, практичне впровадження заходів, моніторинг з подальшим коригуванням та інші. Кожен етап моделі супроводжується відповідними завданнями, інструментами реалізації та критеріями оцінювання ефективності релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом підприємств.
Сучасні тенденції розвитку та регулювання ринку криптовалют у світовій економіці
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Войтович, Людмила Мирославівна; Івать, Христина Олегівна
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку та регулювання ринку криптовалют у світовій економіці з урахуванням трансформаційних процесів фінансової системи та цифровізації. Розглянуто сутність і класифікацію основних видів криптовалют, включаючи біткоїн, етер, стейблкоїни, альткоїни та токени, що виконують функції платіжних засобів, інвестиційних інструментів і елементів децентралізованих фінансів. Проаналізовано динаміку розвитку крипторинку, його капіталізацію та кількість власників криптовалют у регіональній структурі, використано статистичні дані провідних міжнародних організацій і аналітичних агентств. Особливу увагу приділено регуляторним моделям у різних регіонах світу: законодавчій практиці Європейського Союзу, підходам США та Канади, Великої Британії, Швейцарії, а також досвіду країн, що розвиваються, де криптовалюти набули популярності як інструмент захисту від інфляції, інвесторів від шахрайства та маніпуляцій, підвищення довіри, що сприятиме фінансовій інклюзії. Проаналізовано український контекст, зокрема прийняття Закону «Про віртуальні активи», а також роль криптовалют у фінансуванні гуманітарних і оборонних потреб у період воєнних викликів. Виявлено ключові проблеми, серед яких відсутність глобально уніфікованих правил, ризики відмивання коштів, кіберзагрози та волатильність ринку. Обґрунтовано перспективи розвитку криптовалютного ринку у напрямі поєднання інновацій та безпеки через гармонізацію регуляторних норм, розвиток міжнародного співробітництва та інтеграцію криптоінструментів у легальну фінансову систему. Отримані результати сприяють кращому розумінню ролі криптовалют у сучасній економіці та формуванню підґрунтя для ефективної державної політики у сфері фінансових інновацій.
Цифрові платформи управління як інструмент трансформації та підвищення економічної безпеки підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Коваль, Віктор Васильович; Камінський, Олег Євгенович; Редьква, Оксана Зіновіївна; Онофрійчук, Олег Петрович; Капранова, Лариса Григорівна
Ключовим фактором забезпечення економічної безпеки України в умовах повномасштабної війни є трансформація цифрових систем управління в державному секторі. Метою статті є аналіз сервісів цифрових платформ управління як інструменту підвищення стійкості економіки та економічної безпеки підприємств. Доведено, що цифрові платформи забезпечують безперервність цифрових послуг для громадян і підприємств, підвищують прозорість, знижують ризики корупції та сприяють економічному відновленню. У статті пропонується математична економічна модель для кількісної оцінки впливу цифровізації на економічну безпеку. Модель пояснює взаємозв'язок між ступенем цифрової трансформації, індексом сукупних загроз і рівнем економічної безпеки та включає функцію втрат для кількісної оцінки економічних втрат, спричинених недостатньою цифровізацією. Перевірка з використанням реальних даних підтверджує застосовність моделі. Результати моделювання засвідчили, що для забезпечення економічної стабільності критично важливо досягти рівня цифровізації, що перевищує 75%. Обґрунтовано необхідність системної цифровізації як стратегічного пріоритету для зниження макроекономічних ризиків і забезпечення сталого функціонування підприємств. Надалі можна використовувати мультиагентне моделювання для глибшого аналізу цифрової екосистеми у забезпеченні економічної безпеки підприємств. У світлі цифрової трансформації та гібридних загроз у статті пропонується багатоагентна економіко-математична модель для оцінки економічної безпеки держави та бізнесу. Диференціальні рівняння, що враховують вплив таких елементів, як прозорість, фінансування, доступність послуг та обсяг інцидентів, використовуються для характеристики динаміки цифрової довіри, ризиків атак і збитків. Враховуючи обмеження ризиків і ресурсів, запропонована цільова функція максимізує інтегральну міру цифрової ефективності.
Цифровізація бізнес-середовища як домінантна складова соціально-орієнтованого управління підприємствами
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Колієнко, Олексій Миколайович; Сурай, Андрій Миколайович
У статті розглянуто цифровізацію бізнес-середовища як ключову домінанту трансформації управлінських парадигм в аспекті соціальної орієнтації підприємств. Обґрунтовано, що цифрові технології на сучасному етапі розвитку економіки стають не просто інструментами автоматизації чи оптимізації процесів, а стратегічними драйверами формування нового типу управління – соціально-орієнтованого, прозорого, інклюзивного й етичного. Метою статті є систематизація теоретичних аспектів цифровізації у сучасному економічному середовищі, що дозволить розглядати її як багатогранний процес впровадження цифрових технологій у всі сфери діяльності підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності, ефективності управління та створення нових можливостей для розвитку. Проведено критичний аналіз сучасного стану цифровізації підприємницького середовища в Україні та за кордоном з акцентом на її соціальний вимір. Виявлено, що хоча цифрові рішення активно впроваджуються у сферах маркетингу, фінансів, логістики, управління персоналом, водночас бракує системного підходу до використання цифрових інструментів саме в контексті реалізації соціальної відповідальності бізнесу, інклюзивного управління та формування довіри до підприємств з боку суспільства. Підкреслено, що цифровізація є підґрунтям для розбудови прозорої та відкритої системи управління, в якій враховується вплив бізнесу на зацікавлені сторони, забезпечується доступ до інформації, моніторинг екологічних і соціальних показників, підзвітність менеджменту тощо. У статті також систематизовано виклики, які виникають при впровадженні цифрових технологій у соціально-орієнтовану практику управління. Серед них: цифрова нерівність, ризики недотримання етичних стандартів під час обробки персональних даних, кібербезпека, нестача цифрових компетенцій у персоналу, опір змінам у корпоративному середовищі, відсутність регуляторних рамок для цифрово-соціального управління. Запропоновано напрями подолання цих викликів на основі адаптивного менеджменту, програм цифрового навчання та розвитку персоналу, підвищення цифрової грамотності менеджерів, розвитку цифрової інфраструктури та соціального діалогу в цифровому форматі. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні рекомендацій для підприємств щодо інтеграції цифрових стратегій в систему соціально-орієнтованого управління, зокрема: впровадження цифрових інструментів моніторингу соціальних впливів, використання онлайн-платформ для комунікації з громадськістю, впровадження цифрових KPI з соціальних показників, цифрове моделювання сценаріїв розвитку підприємства з урахуванням соціальних ризиків. Отримані результати можуть бути використані в управлінській практиці, у сфері розробки політик корпоративної соціальної відповідальності, цифрових трансформацій, а також у науково-освітній діяльності для підготовки фахівців з інноваційного та соціального управління. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим аналізом впливу цифровізації на соціальну інклюзію, розвиток етичного лідерства, стійкість підприємств в умовах криз, а також з розробкою цифрових індикаторів оцінки соціальної ефективності управління.
Цифровізація економіки як ключовий фактор підвищення інвестиційної привабливості та експортного потенціалу України в умовах активізації інвестиційної діяльності ТНК
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кім, Олексій Олексійович
Статтю присвячено комплексному аналізу ролі цифровізації економіки як ключового, стратегічного фактору підвищення інвестиційної привабливості та експортного потенціалу України. Це дослідження набуває особливої актуальності в умовах повоєнного відновлення та гострої необхідності активізації інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), які є критично важливими для структурної модернізації економіки. Сформульовано припущення, що в сучасному глобалізованому світі цифровізація перетворилася з допоміжного інструменту на фундаментальний чинник геоекономічної конкурентоспроможності. Мета роботи – визначити ролі цифровізації як структурного фундаменту для підвищення інвестиційної привабливості та експортного потенціалу України, а також виявити зміни взаємозв’язків між цими економічними категоріями в умовах повномасштабної війни для оцінки можливостей формування інвестиційної привабливості української економіки для ТНК та підвищення рівня глобальної конкурентоспроможності на основі цифровізації економки. У статті проведено кореляційний аналіз динаміки ключових макроекономічних показників за період 2019–2024 рр. (інвестиції в цифрову економіку, обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ), обсяг експорту товарів і послуг). Результати аналізу за довоєнний період (2019–2021 рр.) чітко засвідчили наявність сильної позитивної кореляції (коефіцієнт Пірсона 0,9728) між інвестиціями в цифровізацію та загальним обсягом експорту. Це однозначно підтвердило гіпотезу про те, що цифрова трансформація була стійким структурним чинником, що безпосередньо підвищував експортний потенціал країни, що відображалося у підвищенні ефективності логістики, спрощенні міжнародного документообігу та інтеграції у глобальні цифрові платформи. Однак аналіз даних воєнного періоду (2022–2024 рр.) демонструє кардинальну зміну економічних реалій. Виявлено втрату та дисоціацію раніше стійких кореляційних зв'язків. Зокрема, кореляція між експортом та інвестиціями в цифрову економіку стала від’ємною (-0,0651), а між експортом та ПІІ – різко негативною (-0,8461). Це свідчить про те, що динаміку інвестиційних та експортних потоків почали визначати інші, переважно неринкові чинники (безпекові ризики, порушення логістики, руйнування виробничих потужностей). З'ясовано також, що інвестиції ТНК в ІКТ-сектор були переорієнтовані з експортної діяльності на підтримку внутрішньої стійкості та функціонування критичної інфраструктури. У висновках наголошується, що хоча цифровізація і не втратила свого потенційного значення як магніт для інвестицій, для її успішного використання у повоєнному відновленні та залученні інтересів ТНК потрібна новітня державна стратегія. Подальші дослідження мають бути зосереджені на обґрунтуванні такої стратегії, яка зможе реінтегрувати цифрову трансформацію, іноземні інвестиції та стійке відновлення експортного потенціалу України.
Ціннісно-орієнтоване управління персоналом як елемент ресурсної стратегії підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Пилипенко, Дмитро Володимирович; Подолякін, Сергій Миколайович
У статті розглядається ціннісно-орієнтоване управління персоналом (ЦОУП) як ключовий елемент сучасної концепції розвитку підприємства, що поєднує економічну ефективність із соціальною відповідальністю та формуванням корпоративної культури. Основна ідея підходу полягає у визнанні персоналу стратегічним активом, здатним формувати унікальні конкурентні переваги організації. ЦОУП відрізняється від традиційних моделей управління фокусом на внутрішній мотивації, залученості та довірі працівників, а також партнерських відносинах між керівництвом і персоналом. Ключовими рисами підходу є ціннісна інтеграція, людиноцентричність, етичність управлінських практик, орієнтація на довгостроковий розвиток і формування довіри, що забезпечує стабільність внутрішнього середовища та здатність підприємства адаптуватися до зовнішніх змін. У статті виокремлено основні складові ціннісно-орієнтованого управління: систему корпоративних цінностей, мотиваційну політику, комунікаційну культуру, лідерство, розвиток компетенцій та соціальну відповідальність. Підкреслюється роль корпоративних цінностей у визначенні етичних і поведінкових норм взаємодії, а мотиваційна політика поєднує матеріальні та нематеріальні стимули, що сприяє підвищенню залученості працівників і розвитку соціального капіталу. Значна увага приділяється комунікаційним процесам та лідерству, які формують довіру, натхнення та відчуття спільної мети. Інтеграція ЦОУП у ресурсну стратегію підприємства забезпечує синергетичний ефект між людським, фінансовим, матеріальним, інформаційним, інтелектуальним і нематеріальним капіталом. Це дозволяє підвищувати продуктивність праці, стимулювати інноваційність і зміцнювати організаційну стійкість. У статті наведено системну модель взаємозв’язку ЦОУП і ресурсної стратегії, яка ілюструє, як через корпоративні цінності, управлінські рішення та комунікаційні зв’язки забезпечується ефективне використання ресурсів і реалізація стратегічних цілей. Запропоновані підходи демонструють, що ціннісно-орієнтоване управління персоналом виступає не окремою функцією, а інтегральною частиною ресурсної архітектоніки підприємства, що визначає його здатність до інноваційного розвитку, самовдосконалення та формування стійких конкурентних переваг у динамічному бізнес-середовищі.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" № 3, 2025 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics"

Results Per Page

Sort Options