Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 3

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/714

Browse

Now showing 1 - 20 of 38

Загрози розвитку критичної інфраструктури: сутність і класифікація
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна
У статті здійснено комплексне наукове дослідження сутності та класифікації загроз розвитку критичної інфраструктури в умовах трансформації безпекового середовища, зумовленої гібридною війною, цифровізацією і глобальною нестабільністю. Обґрунтовано, що критична інфраструктура є багаторівневою соціо-економіко-технічною системою, від функціонування якої залежать життєздатність держави, сталий розвиток економіки та рівень національної безпеки. Мета статті полягає у теоретичному розкритті природи та структури загроз розвитку критичної інфраструктури, їх систематизації і формуванні науково обґрунтованої класифікації, адаптованої до сучасних безпекових викликів і європейських стандартів резильєнтності. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного аналізу, бібліометричного та контент-аналізу, методів класифікації, типологізації, експертного оцінювання, порівняльного аналізу та структурно-логічного узагальнення. Таке поєднання дало змогу глибше виявити взаємозв’язки між типами загроз, чинниками їх ескалації та механізмами впливу на стійкість і керованість інфраструктурних систем. Результати дослідження відображають еволюцію наукових підходів до трактування поняття «загрози розвитку критичної інфраструктури» – від ризик-орієнтованих моделей до інтегрованих концепцій резильєнтності до всіх небезпек (all-hazards resilience). Удосконалено дефініцію цього поняття як сукупності реальних і потенційних чинників природного, техногенного, соціально-економічного, воєнного чи кібернетичного походження, що через уразливості системи можуть порушити її безперервність, цілісність і функціональну керованість. Запропоновано розширену класифікацію загроз, яка охоплює 14 типів – від воєнних, терористичних і кібернетичних до організаційно-кадрових, економічних та екологічних. Розкрито взаємозалежність фізичних, цифрових і когнітивних вимірів загроз та їх каскадний характер. Висновки підтверджують, що сучасне управління критичною інфраструктурою має базуватися на принципах проактивної резильєнтності, інтегрованого ризик-менеджменту та міжсекторальної координації. Серед ключових пріоритетів державної політики безпеки визначено розроблення Національної стратегії розвитку критичної інфраструктури, гармонізованої з вимогами Директив ЄС 2022/2557 (Critical Entities Resilience) і NIS2, створення національної таксономії загроз, а також упровадження стандартів аудиту резильєнтності та системи моніторингу індикаторів стійкості. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованих теоретико-методичних положень для удосконалення нормативно-правового регулювання, стратегічного планування та оцінювання ризиків, підвищення рівня кібер-, енергетичної та організаційної стійкості, а також у формуванні наукових засад Національної стратегії резильєнтності критичної інфраструктури України у повоєнний період.
Development of a Scorecard and a Mathematical Model for an Aggregated Assessment of the G-component of Small and Medium-Sized Enterprises of the Agro-Industrial Complex within the Framework of the ESG Conception
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Chikov, Illia A.; Чіков, Ілля Анатолійович
У статті визначено, що управлінський компонент ESG-концепції є основою для реалізації екологічних і соціальних ініціатив, оскільки саме якість корпоративного управління визначає здатність підприємства адаптуватися до зовнішніх викликів, забезпечувати прозорість, залучати інвестиції та будувати довіру з боку стейкхолдерів. У МСП АПК, де ресурси та управлінські структури часто обмежені, дефіцит систематизованих підходів до оцінки G-компонента ускладнює їхню інтеграцію в глобальні ініціативи сталого розвитку, обмежує доступ до фінансування та знижує конкурентоспроможність. Саме тому розробка уніфікованої, адаптованої до галузевих особливостей системи показників і математичної моделі оцінки є актуальною науковою та практичною задачею. Метою дослідження є розробка системи показників та математичної моделі для оцінки управлінського компонента МСП АПК у рамках ESG-концепції, спрямована на підвищення їх конкурентоспроможності та відповідності Цілям сталого розвитку (ЦСР). Запропонована система показників дозволяє комплексно оцінити управлінські практики МСП АПК, виявити слабкі місця та сформувати рекомендації для покращення. Запропонована система показників інтегрує принципи ESG і ЦСР та забезпечує кількісну оцінку, що полегшує порівняння між підприємствами, сприяє прозорості звітності та підвищує привабливість для інвесторів. Математична модель агрегованої оцінки G-компонента базується на зваженій сумі оцінок 16 показників, із урахуванням їхнього внеску в досягнення ЦСР. Модель використовує коефіцієнт ЦСР, який відображає інтенсивність зв’язків між кожним показником і відповідними Цілями сталого розвитку. Ваги показників дозволяють гнучко адаптувати модель до специфіки підприємства, наприклад, надаючи більшу вагу фінансовим показникам у періоди економічної нестабільності. Чотирирівнева шкала оцінки дозволяє чітко сегментувати стан управління, надаючи практичні рекомендації для кожного рівня. Система показників і математична модель слугують основою для внутрішнього аудиту, стратегічного планування та комунікації зі стейкхолдерами, включаючи інвесторів, банки, місцеві громади тощо. Впровадження G-практик сприяє зниженню операційних і репутаційних ризиків, підвищенню довіри з боку партнерів і полегшенню доступу до ESG-орієнтованих інвестицій. На відміну від наявних підходів, які часто зосереджені на великих корпораціях або надмірно формалізовані, запропонована система показників і математична модель через інтеграцію з ЦСР забезпечує комплексний підхід до оцінки та підвищення якості корпоративного управління МСП АПК, яка поєднує локальні управлінські практики з глобальними пріоритетами сталого розвитку.
Стратегія управління резильєнтністю підприємств на основі концепції релевантності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бобринцев, Павло Вадимович
У сучасному бізнес-середовищі підприємства стикаються з високим рівнем невизначеності, динамічними змінами ринку, технологічними викликами та кризовими ситуаціями, що вимагає від них здатності швидко адаптуватися та відновлюватися після зовнішніх і внутрішніх шоків. У таких умовах стійкість, або резильєнтність, стає ключовим фактором забезпечення довгострокової конкурентоспроможності. Метою цього дослідження є аналіз та обґрунтування стратегії управління резильєнтністю підприємств на основі концепції релевантності, яка дозволяє концентрувати управлінські ресурси на критично важливих елементах бізнес-процесів, оптимізувати використання ресурсів і підвищувати адаптивність організацій. Стаття містить огляд теоретичних основ резильєнтності підприємства, її сутності та основних компонентів: стратегічної, операційної, фінансової та соціальної. Висвітлюються ключові характеристики гнучкості, здатності до адаптації та швидкого відновлення після кризових подій. Концепція релевантності розглядається як методологічна основа для концентрації уваги на найбільш значущих показниках, процесах і ризиках, що дозволяє ефективніше оцінювати загрози, пріоритети та потенційні втрати для підприємства. Визначені принципи релевантності – значущість інформації, пріоритетність ресурсів та орієнтація на цілі – забезпечують системний підхід до стратегічного планування та управління ризиками. У статті висвітлюються основні проблеми та виклики управління резильєнтністю підприємств, зокрема складність оцінки та вимірювання стійкості без використання критеріїв релевантності, недостатня адаптивність традиційних моделей управління та зростаючі загрози в ринковій, технологічній, фінансовій та соціальній сферах. Розроблена стратегія управління резильєнтністю містить ідентифікацію ключових процесів і ресурсів, визначення релевантних показників, оцінку потенційних загроз і вразливостей, розробку заходів для підвищення адаптивності і зниження ризиків, а також впровадження системи моніторингу та контролю. Практична значущість дослідження підтверджується прикладами підприємств, які успішно застосовують стратегії на основі релевантності, використовуючи аналітику даних, сценарне планування, KPI і KRI, а також цифрові рішення для оцінки ризиків і процесів. Показники ефективності містять скорочення часу відновлення після криз, оптимізацію ресурсів і підвищення адаптивності організацій. Результати дослідження демонструють, що інтеграція концепції релевантності у стратегічне планування та управління ризиками сприяє підвищенню стійкості підприємств і зміцненню їх конкурентних позицій у складних і мінливих умовах ринку.
Державна політика економічного відновлення України: виклики, інструментарій, пріоритети
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Рудакова, Світлана Григорівна; Рудаков, Олександр Геннадійович; Щетініна, Людмила Валеріївна; Кузик, Лілія Анатоліївна
У статті досліджено ключові аспекти державної політики економічного відновлення України в умовах війни та глобальної нестабільності. Автори акцентують увагу на системних викликах, з якими зіштовхується український бізнес: дефіцит кваліфікованих фахівців, нестача фінансових ресурсів, непослідовність регуляторного середовища, низький рівень інвестиційної довіри та макроекономічна нестабільність. На основі результатів всеукраїнського онлайн-опитування серед представників бізнесу, проведеного в межах партнерської ініціативи, здійснено галузевий аналіз доступу до банківського кредитування та іноземних інвестицій. Встановлено наявність вираженої секторальної диференціації за рівнем фінансування та схильністю до звернення за зовнішнім капіталом. Визначено основні бар’єри доступу до фінансових ресурсів, серед яких: високі кредитні ставки, валютні ризики, правові обмеження та низький рівень фінансової грамотності. Обґрунтовано необхідність реалізації цілісної державної стратегії, що передбачає стимулювання внутрішнього інвестування, підтримку малого і середнього бізнесу, цифровізацію фінансових послуг і залучення міжнародної технічної допомоги. Запропоновані заходи спрямовані на підвищення ефективності фінансової системи, розширення можливостей кредитування та покращення інвестиційного клімату. Результати дослідження можуть бути використані для формування адаптивної економічної політики, орієнтованої на післявоєнне відновлення країни.
The Issue of Digital Transformation in Higher Education in the Context of Digital Society Formation
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Bobro, Natalia S.; Бобро, Наталія Сергіївна
The aim of the article is to examine the economic and value-related aspects of digital transformation in higher education within the context of forming a digital society. The article analyzes the characteristics of the transition from an information society to a digital society, which is accompanied by profound changes in the technological, social, and educational environment. The article outlines the impact of digitalization on the modernization of higher education and identifies the university’s role as an institution responsible for professional activity in a global digital environment. The article explores how digital technologies alter the structure and content of the educational process, transform the role of the teacher, promote the development of new forms of learning and communication, and contribute to the cultivation of flexible skills needed in the 21st century. The article focuses on the economic effects of digitalization in higher education. The article examines the impact of implementing digital technologies such as artificial intelligence, machine learning, Big Data, blockchain, and virtual and augmented reality on the efficiency of managerial decisions, cost optimization, process automation, and the competitiveness of universities. Examples are provided of the economic growth of educational institutions thanks to digital distance learning platforms, new revenue streams, and the commercialization of research. The substantiation for creating a unified digital ecosystem within the university that integrates educational, administrative, and financial processes is presented. The article also highlights the contradictory nature of digital transformation, particularly the risks of digital inequality, fragmentation of the academic space, and threats to the formalization of educational activities. The value tension between traditional educational principles (academic freedom, personal development, service to science) and administrative-digital practices oriented toward metrics, reporting, and quantitative measures has been analyzed. The experience of higher education institutions transitioning to a remote format during the pandemic as a catalyst for digital transformation has been examined. It has been demonstrated that effective use of digital technologies is possible if the humanistic orientations of education are preserved. It is concluded that digital transformation in higher education should be regarded as a strategic response to the challenges of the digital age, involving not only infrastructural changes but also a profound rethinking of the university’s roles, educational content, and organizational mechanisms. An effective integration of digital tools with traditional academic values ensures the sustainable development of higher education and its capacity to act as an active agent in shaping a digital society.
До питання оцінки потенціалу застосування концепції смарт-спеціалізації в Україні (на прикладі Черкаської області)
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Криворучко, Михайло Юрійович
Стаття присвячена питанню оцінки потенціалу застосування концепції смарт-спеціалізації в Україні на прикладі Черкаської області. Проведення цього дослідження передбачало використання таких методів, як узагальнення, систематизація, аналіз, синтез, а також монографічного та табличного методів, використання інструменту штучного інтелекту (ШІ). Вказано, що смарт-спеціалізація є дієвим інструментом регіонального розвитку, який активно використовується при розробці й імплементації регіональної політики ЄС. Головна мета смарт-спеціалізації – економічна трансформація регіону на основі «підприємницького відкриття», яке передбачає пошук унікальних можливостей комбінації наявних ресурсів і конкурентних переваг регіону. Визначено, що «наріжними каменями» цього процесу виступає локалізація, пріоритетизація, а також залучення стейкхолдерів – держави, бізнесу, академічного середовища та громадянського суспільства. На основі узагальнення результатів дослідження щодо оцінки імплементації смарт-стратегій регіонами ЄС зроблено висновок про її актуальність та ефективність. Акцентовано увагу на тому, що найбільш активна роль у процесі реалізації стратегії смарт-спеціалізації належить урядовим інституціям та академічному середовищу. Зауважено, що процес розробки та імплементації смарт-стратегій потребує вдосконалення, насамперед – підвищення рівня залучення такої категорії стейкхолдерів, як громадянське суспільство та бізнес. Наголошено, що при застосуванні смарт-спеціалізації як частини методології планування регіонального розвитку необхідно враховувати український контекст. На основі доступних даних за 2021–2023 роки зроблено висновок про низький рівень (ступінь) реалізації проєктних ідей за визначеними напрямами смарт-стратегії Черкаської області – «Інноваційні агротехнології» та «Розвиток ІТ-галузі». За допомогою інструменту ШІ (Gemini) визначено потенційні напрями смарт-спеціалізації, які б запобігали «консервації» наявної структури економіки Черкаської області, і натомість – сприяли би пошуку «підприємницького відкриття». Для Черкаського регіону визначено такі смарт-напрямки, як «Агроінновації та біотехнології», «Інформаційно-комп’ютерна біотехнологія», «Індустріальне лідерство», «Туризм та креативні індустрії». Рекомендовано подальші дослідження спрямувати на більш глибокий аналіз в межах окремого напрямку смарт-спеціалізації Черкаської області, що передбачає використання актуальних даних про результати діяльності суб’єктів господарювання.
Стратегія управління інформаційним потенціалом енергетичних підприємств на основі релевантного підходу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Буданов, Олександр Павлович
У статті розглянуто науково-практичну основу розробки та впровадження релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом в умовах динамічного цифрового середовища та зростання ролі інформаційного потенціалу як стратегічного активу енергетичних підприємств. Об’єктом дослідження є інформаційний потенціал енергетичних підприємств як інтегрована сукупність інформаційних ресурсів, технологій та організаційних компетенцій, що забезпечує ефективність прийняття управлінських рішень. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності управління інформаційним потенціалом в умовах динамічного цифрового середовища та зростання ролі релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом як стратегічного активу енергетичного підприємства. На основі критичного аналізу сучасних наукових підходів визначено основні проблеми, пов’язані з відсутністю чіткої поетапної структури впровадження релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом енергетичного підприємства. Водночас проблематика інтеграції оцінювання та управління стратегічним інформаційним потенціалом у загальний алгоритм формування та реалізації релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом висвітлена лише частково. Наявні наукові результати відзначаються фрагментарністю, відсутністю системної узгодженості та в окремих випадках характеризуються суперечливістю положень, що зумовлює потребу у подальшому їх науковому уточненні та концептуалізації. Запропоновано структуровану модель реалізації етапів релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом, яка містить основні етапи: діагностика стану інформаційного потенціалу, стратегічне планування, формування організаційно-інформаційної архітектури, практичне впровадження заходів, моніторинг з подальшим коригуванням та інші. Кожен етап моделі супроводжується відповідними завданнями, інструментами реалізації та критеріями оцінювання ефективності релевантної стратегії управління інформаційним потенціалом підприємств.
E-invoicing as a Tool for the Digitalization of Export-Import Activities of Economic Entities in the Public Sector of the Economy of Ukraine
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Malyarets, Lyudmyla M.; Малярець, Людмила Михайлівна; Norik, Larisa O.; Норік, Лариса Олексіївна; Skliar, Tetiana P.; Скляр, Тетяна Петрівна; Molodetskyi, Hennadii H.; Молодецький, Геннадій Геннадійович
У сучасних умовах глобалізації та інтеграції України до міжнародних економічних структур одним із ключових інструментів для покращення ефективності експортно-імпортних операцій є e-invoicing. Впровадження цього інструменту відповідно до європейського стандарту EN 16931 здатне значно підвищити прозорість та ефективність фінансово-економічних операцій, зменшити адміністративні витрати та спростити міжнародну торгівлю. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування доцільності впровадження e-invoicing відповідно до стандарту EN 16931 в експортно-імпортну діяльність суб’єктів господарювання державного сектора економіки України. Для досягнення цієї мети авторами вирішено низку ключових завдань, серед яких: розкриття сутності й основних характеристик e-invoicing як цифрового інструменту, порівняння впровадження e-invoicing у країнах ЄС, виявлення основних тенденцій та моделей його реалізації, а також визначення переваг і викликів, які можуть виникнути у процесі впровадження цього інструменту в Україні. Під час дослідження визначено ключові аспекти впровадження системи e-invoicing в експортно-імпортну діяльність України, зокрема в контексті інтеграції до європейських стандартів, таких як EN 16931. Встановлено, що e-invoicing є потужним інструментом цифровізації, який забезпечує підвищення прозорості фінансових операцій, скорочення адміністративних витрат, спрощення митних процедур і полегшення інтеграції в європейський економічний простір. У дослідженні проведено порівняльний аналіз впровадження e-invoicing у країнах ЄС, виявлено основні тенденції, моделі реалізації та вплив цього інструменту на експортно-імпортну діяльність, що дозволяє визначити найкращі практики для України. Результатом дослідження є теоретичне обґрунтування доцільності впровадження e-invoicing у експортно-імпортну діяльність України з урахуванням європейського досвіду, а також виявлення переваг і викликів, які супроводжують цей процес. Зокрема, визначено, що інтеграція e-invoicing дозволить Україні досягти більшої ефективності у зовнішній торгівлі, покращити співпрацю з європейськими контрагентами, а також знизити ризики, пов’язані з помилками та шахрайством у фінансових операціях. Однак імплементація цієї технології в Україні потребує вирішення низки проблем, серед яких важливими є технічна уніфікація, нормативно-правове регулювання та підготовка кадрів. Перспективами подальших досліджень є аналіз правових, економічних і технічних аспектів адаптації e-invoicing в Україні, зокрема оцінка ефективності цього інструменту, а також розробка рекомендацій щодо удосконалення національного законодавства для забезпечення гармонізації з європейськими стандартами. Також важливо дослідити соціальні та економічні ефекти від впровадження e-invoicing в контексті розвитку національної економіки та інтеграції в європейський цифровий ринок.
Теоретико-практичні аспекти класифікації загроз у контексті управління регіональним (територіальним) розвитком в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ярошенко, Ігор Васильович; Семигуліна, Ірина Борисівна
У процесі становлення та розвитку кожне суспільство проходить шлях подолання викликів і загроз, які мають як об’єктивний характер – зокрема під впливом природних чинників, – так і суб’єктивний характер – зокрема техногенних факторів, військових дій, спричинених діяльністю людини. За таких обставин забезпечення безпечного існування і функціонування суспільства та населення всередині нього стає найважливішим завданням для будь-якої країни. У мирний час головними як національними, так і особистими пріоритетами розвитку виступають достаток, якість життя, спокій і комфорт життєдіяльності, тоді як вірогідність втрати безпечних умов існування набуває другорядного значення. Натомість під впливом дії різного роду загроз і небезпек, зокрема, наслідків стихій, катастроф, соціальних конфліктів, актів тероризму, військових дій тощо, питання безпеки виходить на перший план і стає першочерговим як для суспільства в цілому, так і для кожної людини окремо. З метою пошуку шляхів подолання наслідків агресії, формування стратегічних пріоритетів, ефективних заходів, пошуку дієвих інструментів для відновлення і відбудови України та усіх її регіонів виникає необхідність проведення системного аналізу структури наявних загроз, зокрема, спричинених війною, їх узагальнення і класифікація за критеріями. Класифікація дозволяє визначити пріоритети, зрозуміти механізми виникнення загроз та ефективно застосовувати відповідні заходи безпеки, що є ключовим для захисту від різних видів небезпек. Доцільність формування класифікації загроз за певними видами обґрунтована необхідністю спостереження за процесами виникнення й розвитку протиріч, зокрема, у державі і суспільстві, на різних її територіях, між окремими особистостями, для подальшого ефективного управління цими процесами та швидкого впливу на них за рахунок прийняття відповідних управлінських рішень. У статті проаналізовані й узагальнені теоретичні, практичні та законодавчі аспекти до класифікації загроз у контексті управління регіональним (територіальним) розвитком в Україні; систематизовані структури наявних загроз, зокрема, спричинених війною; узагальнені та класифіковані загрози за певними ознаками тощо.
Європейський досвід інституціоналізації захисту даних
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Корнівська, Валерія Олегівна
Метою цієї статті є висвітлення європейського досвіду інституціоналізації захисту даних, аналіз особливостей правозастосування окремих норм Загального регламенту про захист даних, на цій основі – характеристика ефективності європейського правового поля. Результати дослідження показали, що створення умов для ефективного правозастосування законодавства щодо захисту даних залежить від багатьох факторів геоекономічного, геополітичного та інституційного характеру. На сьогодні правозастосування є обмежено ефективним через укорінення глобально-монополістичної інформаційної асиметрії, - інформаційного домінування корпорацій над їх користувачами внаслідок використання переваг володіння передовими технологіями збору, систематизації інформації в економічних та соціогуманітарних цілях корпорацій. Умови глобально-монополістичної інформаційної асиметрії створюватимуть додатковий тиск на діяльність пересічних суб’єктів інформаційного простору через зростання невизначеності. У статті підкреслено необхідність імплементації європейського законодавства в українських правових координатах, формування відповідних наглядових структур. Водночас показано, що захист даних прийматиме дедалі конфліктніший характер, що зумовлено особливостями форм власності у цифровій економіці. На цьому тлі необхідною є правова воля і рішучість держави діяти у контексті захисту прав найуразливішої частини суб’єктів інформаційного простору – користувачів.
Інтеграція малого та великого бізнесу в умовах євроінтеграції: виклики та перспективи для українського машинобудування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Степаненко, Іван Максимович; Либа, Василь Олексійович
У статті досліджено сучасні проблеми та перспективи інтеграції малого та великого бізнесу в машинобудівній галузі України в умовах євроінтеграції. На основі аналізу наукових джерел, статистичних даних і європейського досвіду обґрунтовано ключові бар’єри, які перешкоджають ефективній кооперації підприємств різного масштабу, зокрема інституційні, правові, кадрові та технологічні. Окреслено концептуальні підходи до формування нової промислової політики, в основі якої лежить створення індустріальної екосистеми, що поєднує гнучкість малих підприємств і потужності великих. У роботі систематизовано моделі інтеграції – кластерні, цифрові, дуальні, гібридні – які є релевантними для українських умов і водночас відповідають принципам сталого розвитку і стандартам ЄС. Запропоновано практичні механізми підтримки інтеграційних процесів: запуск цифрової платформи B2B-кооперації, формування регіональних коопераційних хабів, розширення програм дуальної освіти та створення цільового фонду розвитку промислової кооперації. Обґрунтовано доцільність формалізації контрактних відносин між МСП і великим бізнесом, а також необхідність інституційної підтримки з боку держави та профільних об’єднань. Результати дослідження можуть бути використані органами влади, підприємствами, галузевими асоціаціями та освітніми установами при формуванні стратегій розвитку промисловості, програм відновлення після війни та адаптації до європейського економічного простору.
Механізм відновлення та стійкості ЄС як інструмент макроекономічної стабілізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Калюжна, Наталія Геннадіївна; Щелкунов, Ігор Володимирович
У сучасних умовах глобальної нестабільності та зростаючих викликів більшість країн дедалі частіше усвідомлюють, що ефективна протидія системним загрозам потребує не лише внутрішніх реформ, але й скоординованих колективних дій на наднаціональному рівні. Успішним прикладом реалізації колективного формату забезпечення стійкості національних економік за кризових умов є європейська ініціатива «Механізм відновлення та стійкості» (Recovery and Resilience Facility, RRF), запроваджена з метою пом'якшення економічних і соціальних наслідків пандемії Covid-19. Підхід до фінансування в рамках RRF передбачає нерівномірний розподіл коштів між державами – членами ЄС, що дозволило висунути гіпотезу щодо спрямованості фінансування RRF на зміцнення економічної стійкості менш успішних держав порівняно з більш розвиненими європейськими економіками. Підтвердження цієї гіпотези свідчитиме про наявність ефекту макроекономічної стабілізації та обґрунтованість диспропорційного розподілу коштів RRF на користь економічно вразливих країн ЄС. На підставі побудови моделі множинної регресії підтверджено гіпотезу щодо диспропорцій в розподілі фінансування RRF на користь менш заможних країн ЄС з метою підтримки їх економічної стійкості у кризовий постковідний період. Статистичне підтвердження гіпотези отримано шляхом оцінки взаємозв’язку між обсягом коштів у відсотках до ВВП країн та соціально-економічними індикаторами, на підставі яких визначався обсяг фінансування RRF. Результати розрахунку параметрів множинної регресії та подальшої оптимізації моделі за рахунок вилучення статистично незначущих змінних підтвердили значущий вплив на обсяг фінансової підтримки таких соціально-економічних індикаторів, як ВВП на душу населення та рівень безробіття. Напрям впливу незалежних змінних на результуючу (зворотний та прямий відповідно) підтверджують, що фінансування в рамках ініціативи RRF характеризується асиметричністю та спрямовано, в першу чергу, на фінансову підтримку менш економічно успішних країн Європейського Союзу. Асиметричний підхід до фінансування дозволяє розглядати RRF як інструмент макроекономічної стабілізації, спрямований на підтримку вразливих країн – членів ЄС та успішний приклад реалізації колективного формату забезпечення стійкості національних економік.
Лідери харчової індустрії в Україні: розвиток бізнесу та моделі корпоративного менеджменту
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Семенча, Ілона Євгенівна; Яровенко, Тетяна Сергіївна
У статті розкрито актуальність розвитку харчової індустрії України в умовах війни, зростання соціального значення продовольчої безпеки та викликів внутрішнього ринку. Особливу увагу приділено необхідності забезпечення ефективного корпоративного управління харчовими підприємствами, що виступають ключовими суб’єктами у підтриманні стабільності продовольчої системи країни. У дослідженні розглянуто лідерів галузі, які демонструють високі результати у виробництві, логістиці та дистрибуції, а також формують нові підходи до цифрової трансформації корпоративного менеджменту. Проведено фінансово-економічний аналіз динаміки обсягів продажу, експорту, прибутковості та структурних показників харчової промисловості України за 2021–2024 роки. Визначено провідну роль галузі у розвитку економіки, зайнятості та економічної стійкості держави. На основі проведеного аналізу ідентифіковано три домінантні типи цифровізації, що реалізуються в сучасних бізнес-моделях харчових корпорацій: цифрова платформізація, адаптивна модульність, управлінська синергія всього циклу. Для кожної з моделей розроблено сценарій внутрішнього подальшого розвитку з урахуванням сучасного стану ринку та специфіки діяльності корпорації. Також розроблено модель розвитку корпорацій харчової галузі України, що складається з чотирьох стадій: стабілізація операцій, масштабування, цифрове переосмислення, інноваційна трансформація. Також визначено ознаки завершення кожної стадії розвитку. З метою забезпечення ефективного управлінського переходу між стадіями розвитку харчової корпорації розроблено систему KPI-індикаторів, яка дозволяє об’єктивно оцінювати завершеність поточного етапу та готовність до наступного. Отже, практичним результатом дослідження стала структуризація видів моделей корпоративного управління, яка може бути використана корпораціями-лідерами харчової галузі як інструмент стратегічного планування, внутрішнього аудиту та адаптації управлінських рішень до динамічних змін ринку. Запропонований підхід має прикладне значення для формування адаптивних стратегій сталого розвитку харчової галузі, а також для підтримки ефективного управління великими харчовими корпораціями в умовах обмежених ресурсів і стратегічної невизначеності.
Стратегічні напрями розвитку бізнес-процесів інформаційного потенціалу енергетичних підприємств в умовах цифровізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ареф’єва, Олена Володимирівна
У статті досліджено стратегічні напрями розвитку бізнес-процесів інформаційного потенціалу енергетичних підприємств в умовах цифрової трансформації. Підкреслено, що в сучасному глобалізованому середовищі ефективність енергетичних підприємств визначається здатністю інтегрувати цифрові технології у ключові бізнес-процеси, формуючи нову модель управління інформаційними ресурсами. Розкрито сутність поняття інформаційного потенціалу як інтегральної характеристики, що поєднує наявні інформаційні ресурси, цифрові технології, кадровий потенціал і організаційні механізми їхнього використання. Особливу увагу приділено проблематиці цифрової когерентності, яка передбачає гармонізацію різних підсистем інформаційного забезпечення у єдиний функціональний контур. У роботі обґрунтовано роль фрактально-кластерної технології як інноваційного підходу до формування гнучкої архітектури управління інформаційними потоками на енергетичних підприємствах. Зазначено, що застосування кластерних моделей дозволяє забезпечити синергетичний ефект за рахунок поєднання інвестицій у цифрову інфраструктуру з розвитком компетенцій персоналу та оптимізацією бізнес-процесів. Окреслено стратегічні напрями розвитку, серед яких: цифровізація управління виробничими та фінансовими процесами, удосконалення механізмів оцінки ефективності інформаційного потенціалу, впровадження сучасних інформаційних технологій та інноваційних методик моніторингу результатів. Доведено, що підвищення економічної ефективності енергетичних підприємств в умовах цифровізації можливе лише за умови цілісного розвитку інформаційного потенціалу, який має розглядатися як стратегічний актив. Розвиток бізнес-процесів на основі цифрових технологій забезпечує зростання конкурентоспроможності, скорочення трансакційних витрат, підвищення рівня прозорості управління та стійкості функціонування підприємств в умовах турбулентності зовнішнього середовища.
Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на організацію документообігу задля підвищення стійкості та конкурентоспроможності підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ареф’єва, Олена Володимирівна; Петровська, Світлана Володимирівна; Сидоренко, Тетяна Михайлівна
У статті досліджено вплив інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на організацію документообігу підприємств як ключового елемента цифрової трансформації в умовах глобальної конкуренції та економічної нестабільності. Показано, що перехід від традиційних паперових систем до електронних форм документообігу є не лише технічним удосконаленням адміністративних процедур, а й стратегічним чинником розвитку підприємства. Особливу увагу приділено аналізу статистичних даних Міністерства цифрової трансформації України та Державної служби статистики, які підтверджують зростання частки підприємств, що використовують електронний документообіг, із 28,4 % у 2020 р. до понад 65 % у 2023 р. та прогнозованих 72 % у 2024 р. Зроблено висновок, що цифровізація дозволила знизити витрати на паперове адміністрування більш ніж на третину, що є безпосереднім чинником підвищення конкурентоспроможності та фінансової стійкості бізнесу. Представлено порівняльний аналіз традиційних і цифрових моделей документообігу, який демонструє переваги електронних систем у швидкості обробки інформації, прозорості бізнес-процесів та забезпеченні інформаційної безпеки. Особливу увагу приділено впровадженню кваліфікованого електронного підпису, хмарних технологій та блокчейн-рішень, що забезпечують захищеність даних і підвищують рівень довіри контрагентів. У роботі проаналізовано практику застосування електронного документообігу у транспортній, банківській та промисловій сферах, де цифрові технології продемонстрували значне скорочення часу на обробку інформації, зменшення операційних витрат і зростання прозорості внутрішніх процесів. Розглянуто ключові проблеми інтеграції ІКТ у документообіг, серед яких обмежені фінансові та кадрові ресурси малих і середніх підприємств, невизначеність економічної доцільності хмарних сервісів, брак стандартизації та інтероперабельності, загрози інформаційної безпеки та опір персоналу до змін. Запропоновано шляхи їх подолання, які включають державну підтримку цифровізації МСП, використання гібридних моделей зберігання даних, застосування міжнародних стандартів ISO, сертифікацію систем безпеки та розвиток цифрових компетенцій працівників. Запропоновано схему, що ілюструє взаємозв’язок між проблемами цифровізації та можливими інструментами їх подолання. Доведено, що комплексне поєднання економічних, технологічних, правових і соціально-організаційних механізмів створює умови для формування довгострокових конкурентних переваг. Зроблено висновок, що цифровізація документообігу виступає каталізатором підвищення фінансової стійкості, інвестиційної привабливості та інтеграції підприємств у глобальні цифрові екосистеми, що відповідає стратегічним цілям сталого розвитку та підвищує їхню здатність протистояти викликам зовнішнього середовища.
Цифровізація економіки як ключовий фактор підвищення інвестиційної привабливості та експортного потенціалу України в умовах активізації інвестиційної діяльності ТНК
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кім, Олексій Олексійович
Статтю присвячено комплексному аналізу ролі цифровізації економіки як ключового, стратегічного фактору підвищення інвестиційної привабливості та експортного потенціалу України. Це дослідження набуває особливої актуальності в умовах повоєнного відновлення та гострої необхідності активізації інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), які є критично важливими для структурної модернізації економіки. Сформульовано припущення, що в сучасному глобалізованому світі цифровізація перетворилася з допоміжного інструменту на фундаментальний чинник геоекономічної конкурентоспроможності. Мета роботи – визначити ролі цифровізації як структурного фундаменту для підвищення інвестиційної привабливості та експортного потенціалу України, а також виявити зміни взаємозв’язків між цими економічними категоріями в умовах повномасштабної війни для оцінки можливостей формування інвестиційної привабливості української економіки для ТНК та підвищення рівня глобальної конкурентоспроможності на основі цифровізації економки. У статті проведено кореляційний аналіз динаміки ключових макроекономічних показників за період 2019–2024 рр. (інвестиції в цифрову економіку, обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ), обсяг експорту товарів і послуг). Результати аналізу за довоєнний період (2019–2021 рр.) чітко засвідчили наявність сильної позитивної кореляції (коефіцієнт Пірсона 0,9728) між інвестиціями в цифровізацію та загальним обсягом експорту. Це однозначно підтвердило гіпотезу про те, що цифрова трансформація була стійким структурним чинником, що безпосередньо підвищував експортний потенціал країни, що відображалося у підвищенні ефективності логістики, спрощенні міжнародного документообігу та інтеграції у глобальні цифрові платформи. Однак аналіз даних воєнного періоду (2022–2024 рр.) демонструє кардинальну зміну економічних реалій. Виявлено втрату та дисоціацію раніше стійких кореляційних зв'язків. Зокрема, кореляція між експортом та інвестиціями в цифрову економіку стала від’ємною (-0,0651), а між експортом та ПІІ – різко негативною (-0,8461). Це свідчить про те, що динаміку інвестиційних та експортних потоків почали визначати інші, переважно неринкові чинники (безпекові ризики, порушення логістики, руйнування виробничих потужностей). З'ясовано також, що інвестиції ТНК в ІКТ-сектор були переорієнтовані з експортної діяльності на підтримку внутрішньої стійкості та функціонування критичної інфраструктури. У висновках наголошується, що хоча цифровізація і не втратила свого потенційного значення як магніт для інвестицій, для її успішного використання у повоєнному відновленні та залученні інтересів ТНК потрібна новітня державна стратегія. Подальші дослідження мають бути зосереджені на обґрунтуванні такої стратегії, яка зможе реінтегрувати цифрову трансформацію, іноземні інвестиції та стійке відновлення експортного потенціалу України.
Концептуальні засади політики відновлення та розвитку електроенергетичної інфраструктури України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Долішній, Дмитро Богданович; Бережницька, Уляна Богданівна
У статті сформовано стратегічні орієнтири економічної політики, спрямованої на відновлення та розвиток електроенергетичної інфраструктури України. Здійснено огляд стану енергетичної системи, яка зазнала значних руйнувань через військові дії внаслідок російського вторгнення в Україну, виділено ключові проблеми цієї сфери та запропоновано шляхи їх вирішення. Основними викликами є фізичне пошкодження об’єктів інфраструктури, зношеність обладнання, кадровий дефіцит і фінансові обмеження. Окремо розглянуто стратегічні напрямки розвитку, зокрема децентралізацію енергомереж, інтеграцію відновлюваних джерел енергії, застосування інноваційних технологій і розвиток людського потенціалу в галузі. Взято до уваги міжнародний досвід у відновленні енергетичних систем після криз (Японії, США, Німеччини), акцентуючи увагу на його адаптації до умов України. Особливу увагу приділено впровадженню принципу «Build Back Better», що передбачає реконструкцію з підвищенням стійкості та ефективності систем. У статті також висвітлено роль державно-приватного партнерства, міжнародної підтримки та фінансування у процесах відновлення. Запропоновано економічні моделі для оцінки ефективності різних стратегій, таких як інтеграція «зелених» технологій, оптимізація витрат на енергетичну інфраструктуру та побудова мікромереж. Акцент зроблено на необхідності створення сприятливого інвестиційного клімату через податкові пільги, спрощення регуляторних процедур і забезпечення прозорості. Зазначено, що відновлення енергетичної інфраструктури України повинно базуватися на впровадженні інноваційних рішень, орієнтованих на використання сучасних технологій, які забезпечують підвищення ефективності енергосистеми та її адаптацію до нових викликів. Це включає впровадження відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова та біоенергетика, інтеграцію смарт-мереж (smart grids) для оптимізації управління енергопотоками, а також використання цифрових технологій для моніторингу й аналізу стану інфраструктури. Сталий розвиток повинен стати ключовим принципом відновлення, що передбачає створення стійких енергетичних систем, здатних ефективно функціонувати в умовах зовнішніх і внутрішніх загроз на кшталт природних катастроф, військових дій або техногенних аварій. Це можливо завдяки децентралізації енергетичних мереж, розвитку мікромереж та автономних джерел енергії, що забезпечать безперебійне постачання енергії навіть за умов масштабних пошкоджень основної інфраструктури. Їх реалізація сприятиме не лише відновленню, а й сталому розвитку енергетичного сектора, підвищенню енергетичної безпеки, ефективності використання ресурсів, економічному зростанню та незалежності країни в енергетичній сфері. Узагальнено, що концептуальні засади політики відновлення та розвитку електроенергетичної інфраструктури слід розглядати через сукупність науково обґрунтованих принципів, цілей, пріоритетів та інструментів, що визначають стратегічні орієнтири державної економічної політики у сфері модернізації, реконструкції та сталого розвитку електроенергетичної системи.
Цифрові платформи управління як інструмент трансформації та підвищення економічної безпеки підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Коваль, Віктор Васильович; Камінський, Олег Євгенович; Редьква, Оксана Зіновіївна; Онофрійчук, Олег Петрович; Капранова, Лариса Григорівна
Ключовим фактором забезпечення економічної безпеки України в умовах повномасштабної війни є трансформація цифрових систем управління в державному секторі. Метою статті є аналіз сервісів цифрових платформ управління як інструменту підвищення стійкості економіки та економічної безпеки підприємств. Доведено, що цифрові платформи забезпечують безперервність цифрових послуг для громадян і підприємств, підвищують прозорість, знижують ризики корупції та сприяють економічному відновленню. У статті пропонується математична економічна модель для кількісної оцінки впливу цифровізації на економічну безпеку. Модель пояснює взаємозв'язок між ступенем цифрової трансформації, індексом сукупних загроз і рівнем економічної безпеки та включає функцію втрат для кількісної оцінки економічних втрат, спричинених недостатньою цифровізацією. Перевірка з використанням реальних даних підтверджує застосовність моделі. Результати моделювання засвідчили, що для забезпечення економічної стабільності критично важливо досягти рівня цифровізації, що перевищує 75%. Обґрунтовано необхідність системної цифровізації як стратегічного пріоритету для зниження макроекономічних ризиків і забезпечення сталого функціонування підприємств. Надалі можна використовувати мультиагентне моделювання для глибшого аналізу цифрової екосистеми у забезпеченні економічної безпеки підприємств. У світлі цифрової трансформації та гібридних загроз у статті пропонується багатоагентна економіко-математична модель для оцінки економічної безпеки держави та бізнесу. Диференціальні рівняння, що враховують вплив таких елементів, як прозорість, фінансування, доступність послуг та обсяг інцидентів, використовуються для характеристики динаміки цифрової довіри, ризиків атак і збитків. Враховуючи обмеження ризиків і ресурсів, запропонована цільова функція максимізує інтегральну міру цифрової ефективності.
Цифровізація бізнес-середовища як домінантна складова соціально-орієнтованого управління підприємствами
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Колієнко, Олексій Миколайович; Сурай, Андрій Миколайович
У статті розглянуто цифровізацію бізнес-середовища як ключову домінанту трансформації управлінських парадигм в аспекті соціальної орієнтації підприємств. Обґрунтовано, що цифрові технології на сучасному етапі розвитку економіки стають не просто інструментами автоматизації чи оптимізації процесів, а стратегічними драйверами формування нового типу управління – соціально-орієнтованого, прозорого, інклюзивного й етичного. Метою статті є систематизація теоретичних аспектів цифровізації у сучасному економічному середовищі, що дозволить розглядати її як багатогранний процес впровадження цифрових технологій у всі сфери діяльності підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності, ефективності управління та створення нових можливостей для розвитку. Проведено критичний аналіз сучасного стану цифровізації підприємницького середовища в Україні та за кордоном з акцентом на її соціальний вимір. Виявлено, що хоча цифрові рішення активно впроваджуються у сферах маркетингу, фінансів, логістики, управління персоналом, водночас бракує системного підходу до використання цифрових інструментів саме в контексті реалізації соціальної відповідальності бізнесу, інклюзивного управління та формування довіри до підприємств з боку суспільства. Підкреслено, що цифровізація є підґрунтям для розбудови прозорої та відкритої системи управління, в якій враховується вплив бізнесу на зацікавлені сторони, забезпечується доступ до інформації, моніторинг екологічних і соціальних показників, підзвітність менеджменту тощо. У статті також систематизовано виклики, які виникають при впровадженні цифрових технологій у соціально-орієнтовану практику управління. Серед них: цифрова нерівність, ризики недотримання етичних стандартів під час обробки персональних даних, кібербезпека, нестача цифрових компетенцій у персоналу, опір змінам у корпоративному середовищі, відсутність регуляторних рамок для цифрово-соціального управління. Запропоновано напрями подолання цих викликів на основі адаптивного менеджменту, програм цифрового навчання та розвитку персоналу, підвищення цифрової грамотності менеджерів, розвитку цифрової інфраструктури та соціального діалогу в цифровому форматі. Практичне значення дослідження полягає у формулюванні рекомендацій для підприємств щодо інтеграції цифрових стратегій в систему соціально-орієнтованого управління, зокрема: впровадження цифрових інструментів моніторингу соціальних впливів, використання онлайн-платформ для комунікації з громадськістю, впровадження цифрових KPI з соціальних показників, цифрове моделювання сценаріїв розвитку підприємства з урахуванням соціальних ризиків. Отримані результати можуть бути використані в управлінській практиці, у сфері розробки політик корпоративної соціальної відповідальності, цифрових трансформацій, а також у науково-освітній діяльності для підготовки фахівців з інноваційного та соціального управління. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим аналізом впливу цифровізації на соціальну інклюзію, розвиток етичного лідерства, стійкість підприємств в умовах криз, а також з розробкою цифрових індикаторів оцінки соціальної ефективності управління.
Концепт моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Корнієнко, Андрій Миколайович; Гораль, Ліліана Тарасівна
Здійснивши експертизу наукових підходів щодо концепцій моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств, виявлено їх дуалізм, який засвідчив розвиток концепції системного й інтегрованого моделювання в українських економічних школах і кількісно-ймовірнісну методологію у зарубіжних вчених. У цьому дослідженні запропоновано основу для формування власного концепту моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств, який поєднує системність вітчизняних досліджень і аналітичну точність світових практик. Увагу зосереджено на нафтогазових підприємствах (зокрема, на геологорозвідувальних), які на цей час перебувають у зоні підвищеного ризику. У статті обґрунтовано необхідність розроблення інноваційного концепту моделювання впливу ризиків на діяльність виробничих підприємств, особливо в умовах BANI-світу, де традиційні лінійні методи оцінки ризиків є недостатніми. Особливу увагу приділено геологорозвідувальним підприємствам як критичному, високоризиковому елементу національної економіки. На основі аналізу наукових доробок у сфері ризикології запропоновано багатомірну систему показників ризику, згруповану за сімома категоріями: від геологічно-технічних та економічних і фінансових до психологічних і людських та цифрових. Ключовим елементом концепту є інтегральне моделювання, що передбачає використання методів нейромережевого моделювання (MLP, RBF, RNN/LSTM) для розрахунку єдиного інтегрального показника ризиковості. Обґрунтовано застосування самоорганізуючих карт Кохонена (SOM) для кластеризації ризикових профілів (Нейрокарти), візуалізації нелінійних зв'язків та обґрунтування вагових коефіцієнтів, що підвищує репрезентативність моделі. Висвітлено практичне значення концепту, що полягає у формуванні матриці зон ризику на основі інтегрального показника та можливості декомпозиції ризиковості за бізнес-процесами підприємств для здійснення онлайн-контролю та прийняття цільових управлінських рішень.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 3 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options