Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1810

Browse

Now showing 1 - 7 of 7

Концептуальний базис оцінки й аналізу стану розвитку будівельного сектора країн ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Чаговець, Любов Олексіївна; Орєхова, Тетяна Євгенівна
У статті проведено аналіз ключових проблем і трендів розвитку будівельної галузі країн Європейського Союзу за 2015–2024 роки. Досліджено темпи виробництва в будівництві на теренах ЄС у цілому та за секторами галузі. Показано, що через пандемію відбулось значне падіння обсягу будівництва, а повернення його до рівня докризового відбулося лише через півтора роки. Зазначено, що розвиток будівельного секторах в межах Європейського Союзу має неоднорідний характер і значною мірою залежить від структури сегментів діяльності. В останні роки інженерне будівництво почало демонструвати відносно динамічні темпи розвитку, що свідчить про переорієнтацію інвестиційних потоків на великі інфраструктурні проєкти та модернізацію транспортної мережі країн ЄС. Аналіз частки зайнятих у будівельному секторі свідчить про наявність регіональних відмінностей та необхідність удосконалення запропонованих Європейською комісією напрямів розвитку будівельного сектора. У напрямку удосконалення системи управління будівельним сектором розроблено концептуальний базис оцінки й аналізу стану розвитку будівельного сектора країн ЄС із застосуванням методів економіко-математичного моделювання на базі методів машинного навчання та Data Science, який дозволяє вдосконалювати регуляторні та інституційні механізми модернізації сектора, щоб уникнути ризику стагнації. Запропонований комплекс містить моделі ідентифікації поточного стану розвитку будівельної галузі в групах країн на базі методів машинного навчання без учителя, що дає можливість виявити основні відмінності між виокремленими групами за індивідуальними характеристиками; модель прогнозування стану розвитку будівельного сектора країн ЄС на базі методів супервайзорного машинного навчання та моделі оцінки конвергенції країн ЄС за рівнем інвестиційної активності у будівельному секторі.
Методичний підхід до оцінювання тенденцій розвитку «зеленої» економіки країн ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Варвашенко, Владислав Андрійович
Статтю присвячено розробленню методичного підходу до оцінювання тенденцій розвитку «зеленої» економіки країн ЄС, який, на відміну від існуючих, базується на формуванні сукупності показників складових шляхом виокремлення загально-методологічних показників концепції сталого розвитку, інтегральній оцінці (загального інтегрального показника за період 2018–2024 рр.) стратегічним результатом застосування якого є аналіз та оцінка інтегрального індексу розвитку «зеленої» економіки країн ЄС, що є основою моделювання стратегічних тенденцій розвитку «зеленої» економіки країн ЄС, імплементуючи методи кластерного, факторного, регресійного та сценарного аналізу. Обґрунтовано доцільність формування інтегрального індексу як інструменту комплексного оцінювання рівня та динаміки розвитку «зеленої» економіки на основі системної консолідації економічно-ресурсної, екологічної, соціальної, інституційної та інноваційної складових. Проведено критичний аналіз сучасних міжнародних індексів і систем показників, що використовуються для діагностики «зеленого» розвитку, та виявлено їх методичні обмеження, пов’язані з фрагментарністю охоплення складових, часовою неоднорідністю даних і обмеженою придатністю для порівняльного аналізу в межах ЄС. Запропоновано структуру інтегрального індексу, що базується на поетапній нормалізації показників, формуванні субіндексів і їх агрегуванні із застосуванням середнього геометричного. Апробацію методичного підходу здійснено для країн Європейського Союзу за період 2018–2024 рр., що дало змогу виявити диференціацію рівнів розвитку «зеленої» економіки та структурні зрушення у динаміці її складових. Отримані результати використано для динамічного аналізу, експрес-діагностики та прогнозування тенденцій розвитку «зеленої» економіки у середньостроковій перспективі. Практична значущість дослідження полягає у можливості застосування запропонованого методичного підходу для аналітичного обґрунтування управлінських рішень і стратегічних напрямів розвитку «зеленої» економіки в країнах ЄС.
Методичні аспекти оцінки адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іщенко, Світлана Вікторівна; Маслак, Ольга Іванівна
Метою статті є розробка комплексного індикатора адаптивності, який має відображати, наскільки глибоко експортоорієнтована економіка реагує на зовнішні збурення, як швидко вона повертається до траєкторії зростання та чи здатна вона трансформувати кризи у можливості. Як такий індикатор автор пропонує індекс адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки. Запропоновані методичні підходи до визначення індексу адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки дозволяють оцінювати рівень здатності національної економіки зберігати та нарощувати потенціал експортоорієнтованого зростання в турбулентному зовнішньому середовищі, характерному для BANI-світу. Для цього використано підхід, що ґрунтується на вимірюванні ступеня залежності національної економічної системи від глобальних трендів і її чутливості до зовнішніх шоків. Запропонована методика використовує комплексний підхід, який поєднує оцінювання ступеня турбулентності зовнішнього глобального середовища, вимірювання внутрішньої вразливості національної економічної системи, ступеня чутливості її основних макроекономічних показників до зовнішніх потрясінь, здатності повертатися до рівноважної траєкторії розвитку після шоків та криз, а також урахування рівня економічної складності економіки як структурної передумови довгострокової стійкості. Логіка побудови індексу передбачає, що адаптивність потенціалу експортоорієнтованого розвитку зростає за високої відновної здатності економіки та її вищій структурній складності і зменшується за високої внутрішньої нестабільності та надмірної сприйнятливості до глобальних шоків. Запропонований авторами інтегрований підхід до визначення рівня адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку дозволяє отримати цілісну, кількісно вимірювану характеристику того, наскільки національна економіка здатна адаптуватися, функціонувати та розвиватися в умовах постійної та зростаючої нестабільності.
Стратегічні засади розвитку імпакт-інвестування на регіональному рівні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Чухрай, Володимир Зенонович
У статті досліджено стратегічні засади розвитку імпакт-інвестування на регіональному рівні як інструменту забезпечення сталого соціально-економічного розвитку територій. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у залученні інвестицій, спрямованих не лише на отримання фінансового прибутку, а й на досягнення вимірюваного позитивного соціального та екологічного ефекту в регіонах. Обґрунтовано концептуальні та стратегічні напрями формування та реалізації політики розвитку імпакт-інвестування на регіональному рівні з урахуванням специфіки соціально-економічного розвитку територій. У статті розкрито сутність імпакт-інвестування, визначено його відмінності від традиційних форм інвестування та соціального підприємництва. Наведено роль регіональних органів влади, фінансових інституцій, бізнесу та громадського сектора у формуванні екосистеми імпакт-інвестування. Особливу увагу приділено ідентифікації ключових бар’єрів розвитку імпакт-інвестицій у регіонах, серед яких інституційна незрілість, обмежений доступ до фінансових ресурсів, недостатній рівень обізнаності потенційних інвесторів і відсутність єдиних підходів до оцінювання соціального впливу. Обґрунтовано стратегічні напрями розвитку імпакт-інвестування на регіональному рівні, зокрема: формування сприятливого нормативно-правового середовища; розвиток інфраструктури підтримки імпакт-проєктів; стимулювання партнерства між державою, бізнесом і громадськими організаціями; запровадження механізмів моніторингу та оцінки соціального й екологічного ефекту інвестицій. Доведено, що інтеграція імпакт-інвестування у регіональні стратегії розвитку сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості територій та досягненню цілей сталого розвитку. Важливим елементом формування регіональної стратегії імпакт-інвестування є створення сприятливого інституційного середовища, яке забезпечує координацію дій органів влади, бізнесу, фінансових установ та громадських організацій. Ефективна взаємодія між цими суб’єктами сприяє мобілізації фінансових ресурсів, зниженню інвестиційних ризиків та підвищенню довіри інвесторів до імпакт-проєктів. Особливу роль у цьому процесі відіграють регіональні органи управління, які мають ініціювати розроблення програм підтримки імпакт-інвестування та інтегрувати їх у стратегії регіонального розвитку. Не менш важливим аспектом є запровадження механізмів оцінювання та моніторингу соціального й екологічного впливу інвестицій. Використання стандартизованих індикаторів результативності дозволяє забезпечити прозорість імпакт-інвестування, підвищити його ефективність та обґрунтованість управлінських рішень. Це, своєю чергою, сприяє формуванню довгострокових інвестиційних відносин і масштабуванню успішних проєктів у межах регіону.
Структурні зміни регіональних економік Придніпров’я: вплив війни та напрями економічної реконструкції
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Швець, Наталія Вячеславівна; Шевцова, Ганна Зіївна
У статті досліджено структурні зміни в економіках областей Придніпров’я (Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської) в умовах війни та визначено стратегічні напрями їхньої повоєнної реконструкції. Актуальність теми дослідження зумовлена недостатнім вивченням територіальної специфіки структурних процесів у межах регіонів України, особливо динаміки їхньої адаптації до воєнних викликів і потенціалу для відновлення. Дослідження базується на офіційних статистичних даних за 2013–2023 рр. і реалізовано у двох напрямах. Перший напрям охоплює оцінювання внеску кожної області у структуру національної економіки за показниками доданої вартості, кількості суб’єктів господарювання, зайнятості та обсягів реалізації продукції. У межах другого напряму проаналізовано структури економік за чотирма секторами (сільське господарство, промисловість, будівництво, сфера послуг) із використанням показників доданої вартості та зайнятості. Результати за першим напрямом засвідчили, що упродовж 2013–2021 рр. частки областей Придніпров’я в загальноукраїнських економічних показниках суттєво не змінювалися. Помітні зрушення відбулися після початку повномасштабної війни – найбільшого падіння зазнала Запорізька область через втрату території. Інші області завдяки аграрній спеціалізації, стійкості переробних виробництв і відносно безпечному розташуванню або значно не змінили, або навіть збільшили свій внесок в економіку України. Аналіз структур регіональних економік Придніпров’я показав, що у 2022–2023 рр. відбулося заміщення втрат у реальному секторі зростанням активності у сфері послуг, яка виявилася більш адаптивною до умов війни. Такі структурні зрушення дозволили пом’якшити наслідки воєнного спаду, проте не створюють підґрунтя для якісної перебудови економіки макрорегіону. Підкреслено, що економічна реконструкція потребує переходу від компенсаторних механізмів до структурної перебудови на основі комплексного підходу, що передбачає нову індустріалізацію з поглибленою переробкою ресурсів та інноваціями, розвиток знаннємістких послуг, інтегрованих у виробничі ланцюги, активізацію міжсекторальної і міжрегіональної взаємодії для поєднання аграрного, промислового та сервісного потенціалів. Як перспективні виокремлено два стратегічні вектори регіональної трансформації: біоекономічний – заснований на розвитку біотехнологій і міжгалузевої взаємодії, та цифровий – орієнтований на впровадження цифрових рішень у виробничі системи та логістику. Зазначено, що економічна реконструкція регіонів вимагає координації державної політики за видами та рівнями управління, розвитку кластерних і мережевих форматів співпраці, а також створення стабільного інституційного середовища. Нові інноваційні та інвестиційні можливості для прогресивної трансформації національної економіки пов’язані з приєднанням до Зеленої угоди ЄС.
Тенденції диверсифікації доходів місцевих бюджетів регіонів України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Полякова, Ольга Юріївна; Шликова, Вікторія Олександрівна
Метою статті є дослідження рівня диверсифікації доходів місцевих бюджетів і виявлення тенденцій та особливостей формування доходів за регіонами, а також структурних зрушень воєнного часу. У статті проведено аналіз структури доходів місцевих бюджетів у розрізі регіонів України за 2018–2024 рр., окремо для виявлення впливу шоку повномасштабного вторгнення на формування доходів місцевих бюджетів розглядалися два підперіоди: 2018–2021 рр. та 2021-2024 рр. Дослідження включало аналіз змін часток статей доходної частини бюджетів, а також основних статей податкових та неподаткових надходжень. На досліджуваний період 2018-2024 рр. припало дві критичні події – пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення в країну, що потребувало змін у порядку взаємодії між державним та місцевими бюджетами і негативно вплинуло на всю ділову активність в країні. На структуру доходів вплинула зміна порядку перерахування офіційних трансфертів, що призвело до перерозподілу всіх часток. Ключову роль у забезпеченні власних (без урахування офіційних трансфертів) доходів місцевих бюджетів відіграють податкові надходження. Показано, що спостерігається загальна тенденція до зменшення ролі податку та збору на доходи фізичних осіб. Практично відсутні доходи від інвестиційної діяльності місцевої влади. Інвестиції у місцеві проєкти можуть сприяти скорішому відновленню економіки регіонів і стабілізації доходів місцевих бюджетів у період повоєнного відновлення. Для загальної характеристики структурних змін, які відбулися у джерелах доходів місцевих бюджетів регіонів був розрахований індекс Херфіндаля-Хіршмана за 16 статтями доходів місцевих бюджетів та за 7 статтями податкових надходжень. Аналіз динаміки індексів показав, що у цілому по регіонах наявна тенденція до посилення диверсифікації, скорочення індексу у 2024 р. становило 1,8 разу від рівня 2018 р. У структурі податкових надходжень була наявна слабка тенденція до концентрації, яка значно посилилася у 2022–2023 рр., але надалі повернулася до передвоєнного рівня. Зроблено висновок, що для забезпечення більшого рівня диверсифікації і стабілізації доходів місцевих бюджетів необхідною є більша автономія органів місцевого самоврядування, що дозволить їм використовувати наявні можливості та місцеві ресурси. Подальші дослідження мають виявити ті чинники, які визначають рівень диверсифікації, забезпечують стабільність надходжень у кризові періоди і можуть бути активовані органами місцевого самоврядування.
Теоретико-практичні аспекти територіальної типологізації регіонів України під впливом зовнішніх і внутрішніх загроз їх життєдіяльності та соціально-економічному розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кизим, Микола Олександрович; Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор Васильович
Питання виокремлення територій за видами і групування за ознаками завжди залишається на порядку денному в процесі реалізації регіональної політики. Відмінності українських регіонів формувалися протягом тривалого часового лагу, під впливом об’єктивних факторів, серед яких: своєрідність природних умов, географічні властивості, наслідки історичних подій, традиції, культура тощо, що далі позначаються на рівні розвитку та розгалуженості сфер територіальної економіки, формуванні логістичних і інфраструктурних можливостей, особливостях демографічного і соціального ресурсу, можливостях для використання екологічних переваг територій тощо. Водночас проблеми, пов’язані із територіальною нерівномірністю, недостатнім рівнем ресурсної спроможності, факторами зовнішнього та внутрішнього впливу тощо, формують умови для появи різних за змістом видів викликів і загроз для життєдіяльності регіонів і територій, сталості і стійкості їх розвитку. Стан довготривалої війни та її наслідки спричинили зростання кола регіональних проблем, першочергово залежних від рівня безпеки існування й функціонування регіонів, розширили перелік зовнішніх і внутрішніх викликів та загроз, що впливають на життєдіяльність регіонів та територій і сфери їх соціально-економічного розвитку, а отже, потребують розширеної уваги до питань управління просторовим розвитком, зокрема попередження і пошуку шляхів для вирішення, формування пріоритетних напрямів розвитку, вибору функціонального інструментарію для реалізації тощо. Особливої уваги потребують питання соціально-економічного розвитку під впливом факторів, пов’язаних із географічним розміщенням територій щодо державного кордону, зокрема з рф і білоруссю, близькості ведення активних бойових дій, наявності потенційних небезпек тощо, що визначаються різними рівнями проблем, викликів і загроз для різних типів українських територій. У статті проаналізовано й узагальнено теоретичні та практичні підходи до розподілу типів регіонів і територій за різними ознаками, оцінено вплив зовнішніх і внутрішніх загроз, спричинених триваючою війною, на формування територіальної типологізації в Україні, а також обґрунтовано доцільність виокремлення різних типів територій усередині регіону відповідно до рівнів безпекових загроз із урахуванням відстані територій від кордону з рф (або білоруссю) або до лінії зіткнення, де тривають (або потенційно можуть тривати) активні бойові дії.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography::Economic geography"

Results Per Page

Sort Options