Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Вплив сучасних міграційних тенденцій на процес нагромадження ознак нерівності(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Бервено, Софія Миколаївна; Бервено, Оксана ВолодимирівнаЗростаюча соціально-економічна нерівність є однією з найактуальніших проблем XXI століття. Соціально-економічна нерівність має не лише глибокі економічні наслідки, але й далекосяжний вплив на соціальну стабільність та довгострокові перспективи розвитку. Тому особливої актуальності набуває дослідження глобальних трендів сучасного розвитку, під впливом яких нерівність досягає тривожного рівня, зокрема це стосується й сучасних міграційних тенденцій. Метою статті є розкриття факторів соціально-економічної нерівності для отримання всебічного розуміння взаємозв’язку та різнобічного впливу новітніх міграційних тенденцій на стан нерівності. Існують деякі вагомі твердження щодо потенціалу міжнародної міграції для зменшення нерівності. Однак міграція залежить від умов у країні походження та призначення, а також від умов, за яких відбувається міграція. Зв’язок між міграцією та нерівністю далеко не однозначний. Наслідки міграції для нерівності залежать і від того, де і в яких професіях опиняються мігранти. Міграція впливає на рівень нерівності між економіками, а також на показники нерівності в межах країн «походження» та «призначення». Вагомими чинниками впливу на нерівність є вища заробітна плата в країнах тяжіння та грошові перекази до країн походження, «відплив умів» та потрапляння у пастку низькодохідних секторів. Мігранти можуть сприяти нерівності в країні призначення, концентруючись як у верхній, так і в нижній частині розподілу доходів. Взаємозв’язок міграції та нерівності не обмежується лише фінансовими аспектами, але й впливає на соціальну мобільність, згуртованість громади та політичну стабільність та багато інших аспектів розвитку. Таким чином, як окремо взяті країни, так і вся світова економіка під тиском посилення міграційних хвиль все ще відчувають на собі тягар нерівності. В умовах постійної посиленої циркуляції робочої сили спрацьовують різні ефекти впливу на стан та окремі прояви нерівності, детальне вивчення яких допоможе в розробці ефективної міграційної політики країн світу.Item Структурні зміни регіональних економік Придніпров’я: вплив війни та напрями економічної реконструкції(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Швець, Наталія Вячеславівна; Шевцова, Ганна ЗіївнаУ статті досліджено структурні зміни в економіках областей Придніпров’я (Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської) в умовах війни та визначено стратегічні напрями їхньої повоєнної реконструкції. Актуальність теми дослідження зумовлена недостатнім вивченням територіальної специфіки структурних процесів у межах регіонів України, особливо динаміки їхньої адаптації до воєнних викликів і потенціалу для відновлення. Дослідження базується на офіційних статистичних даних за 2013–2023 рр. і реалізовано у двох напрямах. Перший напрям охоплює оцінювання внеску кожної області у структуру національної економіки за показниками доданої вартості, кількості суб’єктів господарювання, зайнятості та обсягів реалізації продукції. У межах другого напряму проаналізовано структури економік за чотирма секторами (сільське господарство, промисловість, будівництво, сфера послуг) із використанням показників доданої вартості та зайнятості. Результати за першим напрямом засвідчили, що упродовж 2013–2021 рр. частки областей Придніпров’я в загальноукраїнських економічних показниках суттєво не змінювалися. Помітні зрушення відбулися після початку повномасштабної війни – найбільшого падіння зазнала Запорізька область через втрату території. Інші області завдяки аграрній спеціалізації, стійкості переробних виробництв і відносно безпечному розташуванню або значно не змінили, або навіть збільшили свій внесок в економіку України. Аналіз структур регіональних економік Придніпров’я показав, що у 2022–2023 рр. відбулося заміщення втрат у реальному секторі зростанням активності у сфері послуг, яка виявилася більш адаптивною до умов війни. Такі структурні зрушення дозволили пом’якшити наслідки воєнного спаду, проте не створюють підґрунтя для якісної перебудови економіки макрорегіону. Підкреслено, що економічна реконструкція потребує переходу від компенсаторних механізмів до структурної перебудови на основі комплексного підходу, що передбачає нову індустріалізацію з поглибленою переробкою ресурсів та інноваціями, розвиток знаннємістких послуг, інтегрованих у виробничі ланцюги, активізацію міжсекторальної і міжрегіональної взаємодії для поєднання аграрного, промислового та сервісного потенціалів. Як перспективні виокремлено два стратегічні вектори регіональної трансформації: біоекономічний – заснований на розвитку біотехнологій і міжгалузевої взаємодії, та цифровий – орієнтований на впровадження цифрових рішень у виробничі системи та логістику. Зазначено, що економічна реконструкція регіонів вимагає координації державної політики за видами та рівнями управління, розвитку кластерних і мережевих форматів співпраці, а також створення стабільного інституційного середовища. Нові інноваційні та інвестиційні можливості для прогресивної трансформації національної економіки пов’язані з приєднанням до Зеленої угоди ЄС.Item Тенденції диверсифікації доходів місцевих бюджетів регіонів України(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Полякова, Ольга Юріївна; Шликова, Вікторія ОлександрівнаМетою статті є дослідження рівня диверсифікації доходів місцевих бюджетів і виявлення тенденцій та особливостей формування доходів за регіонами, а також структурних зрушень воєнного часу. У статті проведено аналіз структури доходів місцевих бюджетів у розрізі регіонів України за 2018–2024 рр., окремо для виявлення впливу шоку повномасштабного вторгнення на формування доходів місцевих бюджетів розглядалися два підперіоди: 2018–2021 рр. та 2021-2024 рр. Дослідження включало аналіз змін часток статей доходної частини бюджетів, а також основних статей податкових та неподаткових надходжень. На досліджуваний період 2018-2024 рр. припало дві критичні події – пандемія COVID-19 та повномасштабне вторгнення в країну, що потребувало змін у порядку взаємодії між державним та місцевими бюджетами і негативно вплинуло на всю ділову активність в країні. На структуру доходів вплинула зміна порядку перерахування офіційних трансфертів, що призвело до перерозподілу всіх часток. Ключову роль у забезпеченні власних (без урахування офіційних трансфертів) доходів місцевих бюджетів відіграють податкові надходження. Показано, що спостерігається загальна тенденція до зменшення ролі податку та збору на доходи фізичних осіб. Практично відсутні доходи від інвестиційної діяльності місцевої влади. Інвестиції у місцеві проєкти можуть сприяти скорішому відновленню економіки регіонів і стабілізації доходів місцевих бюджетів у період повоєнного відновлення. Для загальної характеристики структурних змін, які відбулися у джерелах доходів місцевих бюджетів регіонів був розрахований індекс Херфіндаля-Хіршмана за 16 статтями доходів місцевих бюджетів та за 7 статтями податкових надходжень. Аналіз динаміки індексів показав, що у цілому по регіонах наявна тенденція до посилення диверсифікації, скорочення індексу у 2024 р. становило 1,8 разу від рівня 2018 р. У структурі податкових надходжень була наявна слабка тенденція до концентрації, яка значно посилилася у 2022–2023 рр., але надалі повернулася до передвоєнного рівня. Зроблено висновок, що для забезпечення більшого рівня диверсифікації і стабілізації доходів місцевих бюджетів необхідною є більша автономія органів місцевого самоврядування, що дозволить їм використовувати наявні можливості та місцеві ресурси. Подальші дослідження мають виявити ті чинники, які визначають рівень диверсифікації, забезпечують стабільність надходжень у кризові періоди і можуть бути активовані органами місцевого самоврядування.Item Теоретико-практичні аспекти територіальної типологізації регіонів України під впливом зовнішніх і внутрішніх загроз їх життєдіяльності та соціально-економічному розвитку(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кизим, Микола Олександрович; Семигуліна, Ірина Борисівна; Ярошенко, Ігор ВасильовичПитання виокремлення територій за видами і групування за ознаками завжди залишається на порядку денному в процесі реалізації регіональної політики. Відмінності українських регіонів формувалися протягом тривалого часового лагу, під впливом об’єктивних факторів, серед яких: своєрідність природних умов, географічні властивості, наслідки історичних подій, традиції, культура тощо, що далі позначаються на рівні розвитку та розгалуженості сфер територіальної економіки, формуванні логістичних і інфраструктурних можливостей, особливостях демографічного і соціального ресурсу, можливостях для використання екологічних переваг територій тощо. Водночас проблеми, пов’язані із територіальною нерівномірністю, недостатнім рівнем ресурсної спроможності, факторами зовнішнього та внутрішнього впливу тощо, формують умови для появи різних за змістом видів викликів і загроз для життєдіяльності регіонів і територій, сталості і стійкості їх розвитку. Стан довготривалої війни та її наслідки спричинили зростання кола регіональних проблем, першочергово залежних від рівня безпеки існування й функціонування регіонів, розширили перелік зовнішніх і внутрішніх викликів та загроз, що впливають на життєдіяльність регіонів та територій і сфери їх соціально-економічного розвитку, а отже, потребують розширеної уваги до питань управління просторовим розвитком, зокрема попередження і пошуку шляхів для вирішення, формування пріоритетних напрямів розвитку, вибору функціонального інструментарію для реалізації тощо. Особливої уваги потребують питання соціально-економічного розвитку під впливом факторів, пов’язаних із географічним розміщенням територій щодо державного кордону, зокрема з рф і білоруссю, близькості ведення активних бойових дій, наявності потенційних небезпек тощо, що визначаються різними рівнями проблем, викликів і загроз для різних типів українських територій. У статті проаналізовано й узагальнено теоретичні та практичні підходи до розподілу типів регіонів і територій за різними ознаками, оцінено вплив зовнішніх і внутрішніх загроз, спричинених триваючою війною, на формування територіальної типологізації в Україні, а також обґрунтовано доцільність виокремлення різних типів територій усередині регіону відповідно до рівнів безпекових загроз із урахуванням відстані територій від кордону з рф (або білоруссю) або до лінії зіткнення, де тривають (або потенційно можуть тривати) активні бойові дії.Item Інтелектуальний потенціал України в умовах надзвичайних викликів: міграційний вимір та управлінські підходи(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кондратенко, Наталія Олегівна; Пруненко, Дмитро ОлександровичУ статті здійснено теоретичне обґрунтування управління інтелектуальним потенціалом України в умовах надзвичайних викликів, зумовлених військовою агресією, з урахуванням впливу внутрішньої та зовнішньої міграції населення. За авторським підходом, інтелектуальний потенціал доцільно розглядати як динамічну категорію, що постійно змінюється під впливом соціально-економічних та інституційних факторів. Розглянуто вплив внутрішньої та зовнішньої міграції на інтелектуальний потенціал України. Встановлено, що міграційні процеси, спричинені військовою агресією, безпосередньо впливають на динаміку інтелектуального потенціалу України. Цей вплив проявляється за кількома параметрами, які охоплюють кількісні, якісні, просторово-територіальні та інституційні аспекти. Зазначено, що сучасне управління інтелектуальним потенціалом повинно спиратися на низку принципів, які забезпечують його ефективне використання та адаптацію до нових викликів. Відзначено, що основним завданням управління інтелектуальним потенціалом у надзвичайних умовах є своєчасна ідентифікація ключових ризиків та застосування ефективних інструментів їх мінімізації. Визначено стратегічні напрями розвитку інтелектуального потенціалу України та три основні часові горизонти розвитку: короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, кожен з яких має власні завдання, пріоритети та очікувані результати. Зроблено висновок, що інтелектуальний потенціал України є динамічною категорією, яка суттєво трансформується під впливом внутрішньої та зовнішньої міграції, спричиненої військовою агресією. Внутрішня і зовнішня міграція створюють одночасно ризики втрати кадрів і можливості для формування нових центрів науки, освіти та професійних мереж. Ефективне управління інтелектуальним потенціалом вимагає системного, адаптивного та стратегічного підходу, що поєднує територіальні, соціальні та професійні аспекти. Реалізація таких управлінських механізмів дозволяє не лише зберегти наявні ресурси, а й стимулювати їх трансформацію відповідно до надзвичайних викликів, підвищуючи стійкість національної науки та освіти.