Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/1810

Browse

Now showing 1 - 20 of 41

Complex Dynamics of Innovation Diffusion
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Малярець, Людмила Михайлівна; Воронін, Анатолій Віталійович; Лебедєва, Ірина Леонідівна; Лебедєв, Степан Сергович
Для пошуку інноваційних шляхів сталого зростання у тренді глобального економічного зростання необхідно мати формалізовані підходи у межах синергетичної парадигми – теорії самоорганізації у відкритих нерівноважних системах. У якості одного з найважливіших таких напрямків можна виділити концепцію дифузії інновацій. У даному дослідженні було розглянуто класичну логістичну модель розповсюдження інноваційного продукту. Розбудова математичної моделі було реалізовано на основі динамічного балансу «попит – пропозиція» на ринку інновацій як у дискретному, так і у неперервному часі. При цьому було враховано наявність лінійної залежності попиту від загального обсягу інноваційної продукції, а з боку пропозиції – розглянуто можливість існування технологічних обмежень виробництва. що відображається у формі квадратичної залежності функції пропозиції від кількості інноваційної продукції. При побудові дискретної динамічної моделі було виконано перетворення базового балансового співвідношення до вигляду класичного логістичного рівняння з відомими властивостями, ретельний аналіз наведено в роботі. Теоретичні результати було підтверджено завдяки проведенню відповідних числових розрахунків та імітаційного моделювання, завдяки чому проілюстровано такі важливі динамічні режими як граничні цикли з подвоєнням періодів, нерегулярна хаотична поведінка та інші. У неперервному часі побудовано математичну модель дифузії інновацій з урахуванням запізнення (розподіленого часового лагу), що розглядається як динамічний процес другого порядку. Модель приведено до вигляду системи двох диференціальних рівнянь, в якій може існувати граничні цикли з різним характером стійкості. Обидві математичні моделі – дискретна і неперервна – мають ті ж самі рівноважні стани (нерухомі точки), а динаміка поведінки в околі цих точок суттєво залежить від початкових умов.
Current Development Megatrends and Perspective Directions of Green Tourism in Azerbaijan
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Гусейнова, Сара Мубаріз; Гулієв, Атілла
Зелений туризм став ключовим елементом сталого розвитку та важливим інструментом економічної диверсифікації в багатьох країнах. Це дослідження розглядає сучасний розвиток зеленого туризму в Азербайджані, визначає глобальні мегатренди, що впливають на його еволюцію, та оцінює майбутні стратегічні напрямки країни в рамках сталого регіонального розвитку. У дослідженні використовується порівняльний та якісний методологічний підхід. Глобальні тренди розвитку зеленого туризму порівнюються з національним досвідом Азербайджану, при цьому особлива увага приділяється відмінностям у темпах зростання між масовим туризмом та екотуризмом, соціально-економічним результатам у різних регіонах і країнах, а також інституційним підходам до розвитку сталого туризму. Для оцінки соціально-економічного, культурного та екологічного впливу зеленого туризму застосовується якісний тематичний аналіз, який зосереджується на створенні робочих місць, диверсифікації доходів, туризмі на базі громад, збереженні культурної спадщини та екологічній обізнаності. Результати дослідження показують, що зелений туризм в Азербайджані демонструє позитивну динаміку розвитку та високу відповідність світовим трендам сталого розвитку. Багаті природні ландшафти країни, культурна спадщина та підтримувальні політичні ініціативи створюють значні можливості для розширення екологічного та природного туризму. Зелений туризм сприяє створенню робочих місць, скороченню бідності, регіональному розвитку та захисту навколишнього середовища, його роль як каталізатора сталого економічного зростання посилюється. Однак залишаються такі проблеми, як нерівномірний регіональний розвиток, обмежене міжнародне просування, недостатні стандарти екологічної сертифікації та потенційні екологічні та соціальні ризики. Вирішення цих обмежень є важливим для забезпечення довгострокової стійкості та конкурентоспроможності зеленого туризму в Азербайджані.
The Institutional and Behavioral Model of Eco-Oriented Public-Private Partnership within Ukraine’s Sustainable Development System
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ільченко, Світлана Віталіївна
Метою статті є дослідження теоретико-методологічних засад формування екологічно орієнтованого державно-приватного партнерства (еко-ДПП) як інституційного механізму сталого розвитку України з урахуванням поведінкових моделей взаємодії держави та приватного сектора. Обґрунтовано актуальність переходу від суто фінансового бачення ДПП до інтегрованого підходу, що поєднує економічну доцільність, екологічну результативність і довіру в умовах повоєнного відновлення та євроінтеграції. У статті проаналізовано сучасний стан реалізації еко-ДПП в Україні на основі дванадцяти проєктів у секторах транспорту, енергозбереження (ESCO/EPC), теплоенергетики, поводження з відходами та комунальної інфраструктури. Для кожного проєкту систематизовано ключові параметри: рівень державної підтримки, екологічних вимог, інституційної довіри, ризику невиконання та очікуваної віддачі інвестора. Узагальнення емпіричних даних показало, що найвищі шанси на стабільну реалізацію мають ініціативи, де поєднується значуща державна підтримка і високий рівень довіри за помірного ризику. Екологічні вимоги не знижують інвестиційну привабливість за наявності компенсаційних механізмів – стандартів ЕРС, супроводу міжнародних фінансових інституцій (наприклад, програм EBRD Green Cities), прозорих процедур відбору та професійного муніципального менеджменту. Методологічну основу становлять логіко-структурний та порівняльний аналіз у поєднанні з емпіричним узагальненням, акцент зроблено на поведінково-інституційній інтерпретації рішень приватних інвесторів та державних органів. Наукова новизна полягає у формуванні цілісного поведінково-економічного підходу до оцінювання еко-ДПП, що інтегрує параметри довіри, ризику, державної підтримки та екологічних вимог у єдину аналітичну структуру без надмірної кількісної ускладненості. Практичне значення полягає у можливості використання запропонованого підходу як основи для національної системи «Green PPP Framework», що передбачає унормування екологічних критеріїв, встановлення стандартів прозорості, а також запровадження базових інструментів гарантування й моніторингу соціоекологічних ефектів.
Адаптивне управління грошовими потоками банків в епоху невизначеності та ризику
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кочорба, Валерія Юріївна; Коломієць, Юлія Юріївна
Дослідження присвячено розробці адаптивних сценаріїв управління грошовими потоками комерційного банку, інтегрованих у систему ризик-менеджменту. Необхідність переходу від реактивного до проактивного та адаптивного управління грошовими потоками обґрунтована різкими коливаннями ліквідності, зростанням частки непрацюючих активів та посиленням вимог НБУ до стрес-тестування і планування відновлення. Метою статті є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо побудови гнучких, багаторівневих сценаріїв управління грошовими потоками, здатних динамічно реагувати на зміни ризикового середовища. Для досягнення мети у статті запропоновано концептуальну тривимірну модель адаптивного управління грошовими потоками, що інтегрує такі компоненти: ключові сценарії, динамічні моделі та стратегії мінімізації ризиків. У рамках дослідження здійснено розробку багаторівневої класифікації ризикових подій за трьома основними напрямками з чітким визначенням тригерів для активації відповідного рівня управління; створено імітаційну модель грошових потоків банку на основі методології системної динаміки, яка кількісно описує взаємозв'язки між основними та фінансовими результатами, дозволяючи оцінити вплив ендогенних та екзогенних факторів. Результати моделювання показали критичну чутливість прибутку банку до зростання відсоткової ставки за депозитами, що підкреслює важливість тонкого налаштування пасивної політики. Виявлено також, що проактивне управління ставкою за кредитами є ефективним інструментом для відновлення фінансового балансу. Розроблено детальні, прив'язані до сценаріїв, стратегії мінімізації ризиків. Вони охоплюють рекомендації щодо диверсифікації пасивів, впровадження AI/ML-моделей для проактивного скорингу та моніторингу клієнтів, а також оптимізації строковості активів і пасивів для зменшення структурного розриву ліквідності. Впровадження запропонованих сценаріїв забезпечить банку можливість проактивного та стійкого функціонування, підвищить точність прогнозів ліквідності та ефективність використання капіталу в умовах системної невизначеності.
Борговий капітал у структурі фінансування: роль і функції в умовах зростаючої волатильності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Ушеренко, Світлана Василівна; Грищук, Андрій Сергійович
Волатильність екзогенного та ендогенного характеру зумовлює перегляд традиційних підходів до фінансового управління, зокрема, в частині боргового капіталу. У статті здійснено теоретичний аналіз ролі та функцій боргового капіталу в структурі фінансування підприємств в умовах зростаючої економічної волатильності. Обґрунтовано, що борговий капітал виступає не лише джерелом фінансових ресурсів, а й стратегічним важелем адаптації до змін екзогенного середовища. З урахуванням сучасних викликів, пов’язаних із підвищенням процентних ставок, інфляційним тиском, валютною нестабільністю та цифровізацією фінансових ринків, критично проаналізовано традиційні підходи до оптимізації структури капіталу з акцентом на потребі балансування між ефектом фінансового важеля і ризиком фінансової стійкості. Систематизовано основні теоретичні концепції, зокрема, теорію компромісу, ієрархії фінансування, агентську та сигнальну теорії, та проаналізовано їхню релевантність у сучасних умовах. Запропоновано класифікацію боргових інструментів за критеріями джерела залучення, строку погашення, характеру обслуговування, забезпеченості та інноваційності, з урахуванням особливостей їх використання в умовах нестабільності. Особливу увагу приділено інтеграції ESG-факторів і цифрових технологій у політику боргового фінансування. Виявлено, що борговий капітал у сучасному дискурсі трансформується з інструменту зростання у компонент фінансової стійкості. Результати дослідження можуть бути корисними для підприємств, які формують стратегії фінансування в умовах високої невизначеності, а також для дослідників, які вивчають механізми забезпечення стабільності корпоративного сектору в періоди макроекономічних коливань. У подальшому дослідженні акцент буде зроблено на емпіричному аналізі оптимальних конфігурацій структури капіталу для окремих галузей в умовах нестабільної макроекономічної ситуації.
Виклики соціальної адаптації ветеранів до цивільних трудових колективів: інструменти впливу громадських організацій
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Столярук, Христина Сергіївна; Рупак, Аліна Антонівна; Доманова, Андріана Андріївна
Стаття розглядає нагальну проблему соціальної адаптації ветеранів війни в Україні, включно з особами з інвалідністю, отриманими під час бойових дій, до цивільних трудових колективів на тлі повномасштабного російського вторгнення. Проаналізовано виклики професійної реінтеграції, пов’язані з психологічними бар’єрами, упередженнями, побоюваннями роботодавців та культурною прірвою між військовим і цивільним середовищами. За мету цього дослідження було поставлено: обґрунтувати особливості адаптації в трудовому середовищі, оцінити готовність колективів до екологічної взаємодії (враховуючи тригери, емоційні стани), оцінити рівні упереджень, що впливають на командну роботу, та визначити інструменти громадських організацій для реінтеграції ветеранів. Емпірична частина статті представлена результатами проведеного соціологічного дослідження шляхом онлайн-анкетування 52 респондентів (листопад 2025 р.), результати якого свідчать про високий рівень соціальної чутливості, емпатії та готовності колективів до підтримки ветеранів (72–84% позитивних відповідей щодо комунікації, адаптації середовища та врахування тригерів). Водночас виявлено приховані упередження (44%) та потребу в освіті. Аналіз ролі та інструментів впливу громадських організацій у процесі реінтеграції ветеранів до цивільних трудових колективів було проведено на прикладі таких ГО: «Центр зайнятості вільних людей» (перекваліфікація, підприємництво, курс для бізнесу, посібники); «Плем’я» (база вакансій, адаптація навичок, заходи для роботодавців); «Асоціація підприємців-ветеранів АТО» (фінансування, консультування, адвокація); «АСМП Україна» (посібники для менеджерів); та інші, що просувають політики та навчання задля забезпечення ефективної реінтеграції ветеранів у цивільне життя та ринок праці. Висновки підкреслюють необхідність посилення інклюзивної корпоративної культури та подальших досліджень впливу ветеранських політик на командну взаємодію.
Внутрішня міграція та цифрова трансформація: нові виклики державного управління в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Верительник, Світлана Мельсиківна; Мацука, Вікторія Миколаївна; Єлетенко, Всеволод Віталійович; Набокова, Вікторія Вікторівна
Метою дослідження є аналіз взаємозв’язку між внутрішньою міграцією населення та процесами цифрової трансформації державного управління в Україні у контексті соціально-економічних змін, спричинених війною та глобальною цифровізацією. Робота написана з метою виявлення управлінських чинників, які визначають ефективність адаптації внутрішньо переміщених осіб у цифровому середовищі та формування нових підходів до публічного адміністрування, а також оцінки впливу цифрових технологій на соціальну стабільність, економічну активність і територіальну згуртованість громад. Методологічну основу становлять системний, інституційний і соціально-економічний підходи, а також методи порівняльного аналізу, статистичного узагальнення й концепція цифрової мобільності. Дослідження спирається на офіційні дані Державної служби статистики, Міністерства цифрової трансформації та Міжнародної організації з міграції, а також на сучасні теоретичні розробки у сфері публічного управління, цифрової економіки та соціальної географії. Основні результати полягають у виявленні ключових тенденцій масштабів внутрішньої міграції та ролі цифрових інструментів у забезпеченні мобільності й інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Запропоновано концепцію «цифрової мобільності» як нового управлінського ресурсу держави, що поєднує територіальну та інформаційну адаптацію громадян. Практичне значення полягає у можливості використання результатів для розроблення інтегрованих державних і регіональних політик у сферах цифровізації, соціального захисту та регіонального розвитку, а також для підвищення ефективності електронного урядування на місцевому рівні. Соціальні наслідки дослідження – підвищення цифрової інклюзії, мобільності населення та адаптивності громад. Оригінальність полягає у поєднанні міграційних і цифрових процесів у єдиній аналітичній моделі управління мобільністю. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення індикаторів оцінки «цифрової готовності» регіонів до управління внутрішньою міграцією та формування ефективних механізмів міжрегіональної цифрової взаємодії, а також визначення нових підходів до інтеграції технологій у соціальні програми.
Концептуальний базис оцінки й аналізу стану розвитку будівельного сектора країн ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Чаговець, Любов Олексіївна; Орєхова, Тетяна Євгенівна
У статті проведено аналіз ключових проблем і трендів розвитку будівельної галузі країн Європейського Союзу за 2015–2024 роки. Досліджено темпи виробництва в будівництві на теренах ЄС у цілому та за секторами галузі. Показано, що через пандемію відбулось значне падіння обсягу будівництва, а повернення його до рівня докризового відбулося лише через півтора роки. Зазначено, що розвиток будівельного секторах в межах Європейського Союзу має неоднорідний характер і значною мірою залежить від структури сегментів діяльності. В останні роки інженерне будівництво почало демонструвати відносно динамічні темпи розвитку, що свідчить про переорієнтацію інвестиційних потоків на великі інфраструктурні проєкти та модернізацію транспортної мережі країн ЄС. Аналіз частки зайнятих у будівельному секторі свідчить про наявність регіональних відмінностей та необхідність удосконалення запропонованих Європейською комісією напрямів розвитку будівельного сектора. У напрямку удосконалення системи управління будівельним сектором розроблено концептуальний базис оцінки й аналізу стану розвитку будівельного сектора країн ЄС із застосуванням методів економіко-математичного моделювання на базі методів машинного навчання та Data Science, який дозволяє вдосконалювати регуляторні та інституційні механізми модернізації сектора, щоб уникнути ризику стагнації. Запропонований комплекс містить моделі ідентифікації поточного стану розвитку будівельної галузі в групах країн на базі методів машинного навчання без учителя, що дає можливість виявити основні відмінності між виокремленими групами за індивідуальними характеристиками; модель прогнозування стану розвитку будівельного сектора країн ЄС на базі методів супервайзорного машинного навчання та моделі оцінки конвергенції країн ЄС за рівнем інвестиційної активності у будівельному секторі.
Кіберстійкість підприємства як стратегічний чинник формування конкурентоспроможного потенціалу в умовах ринкової нестабільності
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Васильєв, Антон Сергійович
У статті досліджено кіберстійкість промислових підприємств як стратегічний чинник формування конкурентоспроможного потенціалу в умовах ринкової нестабільності та цифрової трансформації. Обґрунтовано, що стрімке впровадження цифрових технологій – індустріального Інтернету речей, «розумних» виробничих систем, штучного інтелекту, блокчейну та біометричної аутентифікації – створює нові можливості для підвищення ефективності бізнес-процесів, але водночас супроводжується зростанням кіберризиків, які загрожують економічній безпеці підприємств. Визначено, що кіберстійкість охоплює технічні, організаційні та поведінкові компоненти, які у взаємодії забезпечують здатність підприємства протидіяти кіберінцидентам, підтримувати безперервність діяльності та швидко відновлювати критичні функції. Запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення кіберстійкості, що охоплює технічні, управлінські та поведінкові інструменти. Сформовано модель формування кіберстійкості підприємства та визначено її взаємозв’язок із конкурентоспроможним потенціалом. Доведено, що кіберстійкість виступає не лише елементом цифрової безпеки, а й стратегічним ресурсом, який забезпечує адаптивність, інноваційність і довгострокові конкурентні переваги підприємства в умовах ринкової турбулентності. Показано, що високий рівень кіберстійкості прямо корелює зі зростанням конкурентоспроможного потенціалу підприємства, зокрема через підвищення операційної стабільності, інноваційності, фінансової стійкості та репутаційного капіталу. Практична реалізація запропонованих рішень може здійснюватися на різних рівнях – від упровадження комплексних систем кіберзахисту в межах окремих компаній до розроблення галузевих стандартів і створення спільних центрів моніторингу та реагування на кіберінциденти. Це формує основу для довгострокового розвитку промисловості та забезпечення її конкурентоспроможності в умовах зростаючих ризиків цифрової епохи.
Методичне забезпечення трансформації бізнес-процесів підприємств на основі франчайзингу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Золочевський, Олександр Володимирович
Метою статті є обґрунтування та систематизація методичних аспектів трансформації бізнес-процесів підприємств на основі франчайзингу. Обґрунтовано, що в умовах посилення конкуренції, високої мінливості зовнішнього середовища та зростання вимог до ефективності управління франчайзинг доцільно розглядати не лише як форму розширення бізнесу, а як комплексний механізм трансформації внутрішніх процесів підприємства. Доведено, що специфіка франчайзингових відносин зумовлює необхідність поєднання стандартизації бізнес-процесів, визначеної франчайзером, із їх адаптацією до локальних умов функціонування франчайзі. Обґрунтовано методичні аспекти трансформації бізнес-процесів на основі франчайзингу як цілісної системи принципів, методів та інструментів ідентифікації, аналізу, реінжинірингу та оцінювання процесних змін. Запропоновано структуризацію методичних підходів до управління трансформацією бізнес-процесів у франчайзингових мережах з урахуванням багаторівневої системи управління та необхідності забезпечення зворотного зв’язку між учасниками мережі. Розкрито інструментарій для оцінювання ефективності трансформації бізнес-процесів, який охоплює економічні, процесні та організаційно-управлінські аспекти діяльності підприємств і забезпечує можливість коригування методичних рішень у динаміці. Встановлено, що в умовах підвищеного рівня невизначеності особливого значення набуває адаптація трансформації бізнес-процесів, яка передбачає гнучкість управлінських рішень, урахування ризиків трансформації та поведінкових чинників, а також інтеграцію цифрових інструментів управління. Доведено, що удосконалення методичного забезпечення трансформації бізнес-процесів підприємств на основі франчайзингу створює передумови для підвищення ефективності функціонування франчайзингових моделей, забезпечення їх стійкості та формування довгострокових конкурентних переваг.
Методичні аспекти оцінки адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іщенко, Світлана Вікторівна; Маслак, Ольга Іванівна
Метою статті є розробка комплексного індикатора адаптивності, який має відображати, наскільки глибоко експортоорієнтована економіка реагує на зовнішні збурення, як швидко вона повертається до траєкторії зростання та чи здатна вона трансформувати кризи у можливості. Як такий індикатор автор пропонує індекс адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки. Запропоновані методичні підходи до визначення індексу адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку економіки дозволяють оцінювати рівень здатності національної економіки зберігати та нарощувати потенціал експортоорієнтованого зростання в турбулентному зовнішньому середовищі, характерному для BANI-світу. Для цього використано підхід, що ґрунтується на вимірюванні ступеня залежності національної економічної системи від глобальних трендів і її чутливості до зовнішніх шоків. Запропонована методика використовує комплексний підхід, який поєднує оцінювання ступеня турбулентності зовнішнього глобального середовища, вимірювання внутрішньої вразливості національної економічної системи, ступеня чутливості її основних макроекономічних показників до зовнішніх потрясінь, здатності повертатися до рівноважної траєкторії розвитку після шоків та криз, а також урахування рівня економічної складності економіки як структурної передумови довгострокової стійкості. Логіка побудови індексу передбачає, що адаптивність потенціалу експортоорієнтованого розвитку зростає за високої відновної здатності економіки та її вищій структурній складності і зменшується за високої внутрішньої нестабільності та надмірної сприйнятливості до глобальних шоків. Запропонований авторами інтегрований підхід до визначення рівня адаптивності потенціалу експортоорієнтованого розвитку дозволяє отримати цілісну, кількісно вимірювану характеристику того, наскільки національна економіка здатна адаптуватися, функціонувати та розвиватися в умовах постійної та зростаючої нестабільності.
Механізм формування системи крос-культурного менеджменту підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Пікула, Георгій Сергійович
У статті здійснено ґрунтовне теоретико-методологічне дослідження механізму формування та функціонування системи крос-культурного менеджменту на підприємствах в умовах нестабільного, мінливого та висококонкурентного зовнішнього середовища. Актуальність дослідження зумовлена процесами глобалізації, інтернаціоналізації бізнесу, зростанням мобільності трудових ресурсів і поширенням мультикультурних зав’язків, що вимагає від підприємств застосування нових управлінських підходів з урахуванням культурних відмінностей персоналу. У роботі проаналізовано еволюцію наукових поглядів на сутність крос-культурного менеджменту та систематизовано основні його підходи в контексті сучасної теорії менеджменту. Крос-культурний менеджмент розглядається як комплексна система управлінських принципів, методів і інструментів, спрямованих на забезпечення ефективної взаємодії представників різних національних та організаційних культур у процесі досягнення стратегічних цілей підприємства. Визначено його місце та роль у системі міжнародного та стратегічного управління. Особливу увагу приділено формуванню механізму крос-культурного менеджменту в умовах нестабільного зовнішнього середовища, що характеризується високим рівнем невизначеності, ризиків та динамічних змін. Виокремлено та охарактеризовано ключові складові зазначеного механізму, зокрема організаційну, кадрову, мотиваційну, комунікаційну та соціально-психологічну. Обґрунтовано необхідність інтеграції крос-культурних компетенцій у систему управління персоналом, корпоративну культуру та процеси прийняття управлінських рішень. У статті визначено роль культурних цінностей, норм, переконань і моделей поведінки у формуванні управлінських стилів, системи лідерства та міжособистісних комунікацій у міжнародному бізнес-середовищі. Доведено, що ігнорування культурних відмінностей може призводити до зниження ефективності управління, зростання конфліктності, комунікаційних бар’єрів та зниження продуктивності праці. Натомість впровадження системного підходу до крос-культурного менеджменту сприяє підвищенню рівня довіри в колективі, розвитку командної роботи та формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату. На основі проведеного аналізу виокремлено складові ефективної системи крос-культурного менеджменту, до яких віднесено розвиток крос-культурної компетентності керівників і персоналу, формування адаптивної корпоративної культури, удосконалення комунікаційних процесів, використання програм навчання та розвитку міжкультурної взаємодії. Обґрунтовано, що впровадження такої системи підвищує конкурентоспроможність підприємств, сприяє їх сталому розвитку та адаптації до умов глобального ринку. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих теоретичних положень і висновків у діяльності підприємств, що здійснюють або планують міжнародну діяльність, а також у процесі формування стратегій управління персоналом в умовах нестабільного зовнішнього середовища.
Напрями розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Серняк, Ірина Ігорівна; Серняк, Олег Ігорьович
У статті досліджено проблематику розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті в умовах трансформації економіки, цифровізації управлінських процесів та зростання ролі людського капіталу як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємств. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від фрагментарного використання соціальних інструментів управління персоналом до їх системної інтеграції у корпоративну стратегію підприємства, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень і рівень адаптивності організації до змін зовнішнього середовища. Метою статті є обґрунтування теоретичних і методичних підходів до формування та реалізації стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства, а також розроблення інструментарію вибору оптимальної стратегії з урахуванням багатокритеріального характеру соціально-економічних процесів у сфері управління персоналом. Для досягнення поставленої мети у статті використано системний підхід, методи аналізу та синтезу, узагальнення, економіко-математичне моделювання та метод експертних оцінок. У результаті дослідження встановлено, що соціальний інструментарій управління персоналом доцільно розглядати як цілісну стратегічну систему, яка охоплює мотиваційні, соціально-психологічні, комунікативні та організаційні механізми впливу на трудову поведінку працівників. Обґрунтовано, що інтеграція стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом у загальну стратегію підприємства сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню інноваційної активності персоналу, покращенню морально-психологічного клімату в колективі, зниженню рівня плинності кадрів і зростанню лояльності працівників. Запропоновано багатокритеріальний підхід до вибору оптимальної стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом, який поєднує кількісні показники ефективності з якісними експертними оцінками, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціально-психологічні аспекти управління персоналом. Зроблено висновок, що впровадження адаптивних стратегій розвитку соціального інструментарію управління персоналом є важливою передумовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в діяльності підприємств різних галузей економіки при формуванні стратегій управління персоналом. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною апробацією запропонованих підходів та розвитком цифрових інструментів підтримки стратегічного управління людськими ресурсами.
Оптимізаційні задачі управління процесами формування рівноважної ціни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Діленко, Віктор Олексійович; Науменко, Павло Олександрович
Статтю присвячено розвитку підходу до дослідження процесів встановлення рівноважної ціни в моделі ринкової рівноваги Еванса, згідно з яким основні учасники ринкової взаємодії, а саме споживач, виробник та аукціоніст, розглядаються як активні економічні агенти, які можуть переслідувати власні інтереси, формулювати та розв’язувати відповідні економічні задачі при встановленні ринкової ціни. При цьому вважається, що головною дійовою особою в процесі формування рівноважної ціни у моделі є аукціоніст (логіст), який і забезпечує аналіз та вирішення вказаних задач за рахунок вибору необхідної функції аукціоніста та значень її параметрів. У роботі наведено та проаналізовано різні економіко-математичні критерії управління процесами формування рівноважної ціни (величина потенційного сумарного попиту за деякий період, мінімізації часу досягнення певної кінцевої ціни, максимум ефективності реалізації процесів управління ціною тощо) та визначено можливості їх використання у відповідних оптимізаційних моделях. Сформульовано ряд оптимізаційних постановок задач управління динамікою ціни, які відповідають різним критеріям та економічному змісту. Як керуючі параметри розглядаються термін управління та величина, що відображає силу впливу аукціоніста на формування ринкової ціни. На умовних даних виконано розрахунки, які продемонстрували можливості використання побудованих моделей для дослідження впливу різних факторів на процеси оптимального керування встановленням ціни. Таким чином, проведені дослідження дозволяють розширити спектр напрямів і завдань дослідження процесів формування ринкової ціни та пропонують деякі елементи економіко-математичного інструментарію їх аналізу – сформульовані оптимізаційні моделі. Подальший розвиток цієї тематики може бути пов'язаний з удосконаленням різних аспектів (формальних і змістовних) математичних моделей цільового впливу на особливості динаміки ціни, їх системною побудовою та економіко-математичним аналізом.
Оптимізація модельних інвестиційних портфелів на основі когерентних мір ризику в умовах асиметричної волатильності фінансових ринків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Манойленко, Олександр Володимирович; Кузнецова, Світлана Олександрівна; Корешников, Федір Юрійович
Статтю присвячено оптимізації модельних інвестиційних портфелів з інтеграцією прогнозування асиметричної волатильності за допомогою моделей GJR-GARCH з урахуванням мінімізації вартості під ризиком (CvaR). Розглянуто переваги та недоліки класичної теорії Марковіца. Досліджено та запропоновано використання когерентної міри ризику CvaR, що кількісно оцінює втрати у «хвості» розподілу та поєднує з моделлю GJR-GARCH. Модель GJR-GARCH, своєю чергою, враховує асиметричну реакцію волатильності на позитивну та негативну нестабільність. Емпірично проаналізовано дані світових індексів за період 2005–2023 рр., що охоплює світові кризи та періоди високої волатильності. Запропонована методика містить два етапи. На першому етапі моделюється динаміка волатильності активів із використанням інструментарію EGARCH/GJR GARCH з урахуванням асиметрії. На другому етапі здійснюється оптимізація ваг портфелів і мінімізація ризику. Формалізація задачі виконується за допомогою лінійного програмування. Результати говорять про те, що модель GJR-CVaR показує більшу ефективність, ніж традиційні підходи, тобто забезпечує більш високу доходність із урахуванням ризику, нижчу максимальну просадку та вищий коефіцієнт Сортіно, що, своєю чергою, свідчить про здатність завчасно реагувати на ринкові коливання та більш ефективно управляти ризиками в період нестабільності. У статті доведено, що важливим напрямом сучасного інвестування є поєднання моделей асиметричної волатильності з когерентними мірами ризику. Такий підхід надасть інструментарій для ефективного управління портфельними ризиками. Напрямами подальшого дослідження можуть виступати розробка багатовимірних моделей волатильності для врахування кореляцій між активами в динаміці та інтеграція підходів сценарного аналізу для оцінки впливу на структуру портфеля змінного ринкового середовища.
Організаційно-економічний механізм управління адаптацією підприємств в умовах цифрової економіки
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Щербина, Євген Валерійович
Статтю присвячено обґрунтуванню та розробленню організаційно-економічного механізму управління адаптацією підприємств в умовах цифрової економіки. Уточнено теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму управління адаптацією підприємств, який розглядається як інтегрована система організаційних, економічних та інформаційно-цифрових елементів, взаємодія яких забезпечує узгоджене управлінське реагування на динамічні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Обґрунтовано, що ефективність такого механізму визначається не окремими інструментами, а логікою їх поєднання та здатністю забезпечити безперервність адаптаційних процесів. Розкрито структуру та складові організаційно-економічного механізму управління адаптацією підприємств, що дало змогу систематизувати його ключові елементи та визначити їх функціональне призначення у цифровому середовищі. Акцентовано увагу на ролі інформаційно-цифрової складової як основи підвищення обґрунтованості управлінських рішень, реалізації зворотного зв’язку та оперативного коригування адаптаційних заходів. Запропонований інструментарій реалізації механізму створює практичні передумови для впровадження адаптаційних рішень, орієнтованих на підвищення гнучкості, ефективності та конкурентоспроможності підприємств. Визначено, що комплексне застосування управлінських, економічних та цифрових інструментів дозволяє не лише зменшити негативний вплив зовнішніх змін, а й сформувати внутрішній потенціал проактивної адаптації. Отже, результати дослідження підтверджують, що організаційно-економічний механізм управління адаптацією підприємств є важливою складовою сучасної системи управління в умовах цифрової економіки. Його впровадження сприяє підвищенню адаптаційної спроможності підприємств, узгодженості управлінських рішень і формує підґрунтя для їх сталого розвитку.
Оцінювання зрілості бізнес-процесів логістичної компанії в умовах цифровізації та екосистемної взаємодії
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Шатілова, Олена Володимирівна; Верба, Вероніка Анатоліївна; Осокіна, Алла Вікторівна; Нечипоренко, Дар’я Василівна
Мета статті полягає у дослідженні рівня зрілості бізнес-процесів логістичної компанії в умовах цифровізації та екосистемної взаємодії, а також визначенні напрямів їх оптимізації для підвищення конкурентоспроможності та інтеграції у європейський логістичний простір. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, розглянуто еволюцію підходів до управління бізнес-процесами, вплив цифрових технологій на логістичні системи та роль екосистемного підходу у формуванні сучасних моделей управління. Особливу увагу приділено застосуванню інноваційних рішень, таких як Big Data, штучний інтелект, Інтернет речей та блокчейн, що забезпечують прозорість, швидкість і гнучкість логістичних процесів. У результаті дослідження систематизовано класифікацію бізнес-процесів логістичних компаній за функціональним призначенням; проведено оцінювання їх зрілості за моделлю PEMM та цифрової готовності за «Матрицею цифрової зрілості». Виявлено, що більшість українських логістичних підприємств перебувають на початковому або базовому рівні цифрової зрілості, що обумовлює потребу у впровадженні комплексних програмних рішень (ERP, TMS, WMS, CRM) та розвитку цифрових компетенцій персоналу. Обґрунтовано доцільність поєднання класичних методів оптимізації бізнес-процесів (Lean Six Sigma, Kaizen, Business Process Reengineering) із сучасними цифровими технологіями для підвищення ефективності, прозорості та інтеграції у міжнародні логістичні екосистеми. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є розроблення інтегрованих моделей оцінювання цифрової зрілості бізнес-процесів з урахуванням галузевої специфіки, уточнення механізмів гармонізації логістичних систем українських компаній із європейськими стандартами та дослідження можливостей застосування концепції Digital Twin для моделювання логістичних процесів у реальному часі. Подальший розвиток цифровізації та екосистемного підходу здатний забезпечити перехід від традиційних моделей управління до комплексних інтегрованих систем, що формують нову логіку конкурентоспроможності на глобальному ринку.
Платформні та data-driven моделі розвитку організованих товарних ринків
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Клименко, Світлана Михайлівна; Петрашко, Олексій Геннадійович
Актуальність дослідження зумовлена трансформацією організованих товарних ринків під впливом цифровізації та поширення платформних і data-driven бізнес-моделей, які докорінно змінюють механізми формування ліквідності, ціноутворення та ринкової конкуренції. В умовах зростання ролі даних як економічного активу традиційні біржові інститути стикаються з необхідністю адаптації до нових технологічних і регуляторних вимог. Для України ця проблематика набуває особливого значення з огляду на воєнні виклики, потребу забезпечення стійкості економіки та інтеграцію до європейського економічного простору. Метою статті є дослідження платформних та data-driven моделей розвитку організованих товарних ринків у контексті цифровізації та визначення їх інституційних і технологічних імплікацій для національної економіки. У межах дослідження застосовано методи інституційного аналізу, порівняльного аналізу, структурно-функціонального підходу та якісного аналізу кейсів організованих товарних ринків. Теоретичну основу становить поєднання положень теорії багатосторонніх платформ та інституційної економіки, що дозволяє розглядати товарні ринки як складні цифрові екосистеми. У результаті дослідження обґрунтовано, що платформні бізнес-моделі сприяють переходу від транзакційно орієнтованих бірж до data-driven екосистем, у яких ринкові дані стають ключовим джерелом створення вартості. Виявлено асиметрію розвитку цифрових платформ на товарних ринках України, що проявляється у нерівномірному розвитку торговельних, посттрейдингових та аналітичних компонентів. Показано, що впровадження алгоритмічних механізмів торгівлі, ринкового нагляду та цифрової інфраструктури є не лише технологічним вибором, а інституційною передумовою функціонування організованих товарних ринків у сучасному регуляторному середовищі. Практична цінність статті полягає у можливості використання отриманих результатів для формування стратегій розвитку організованих товарних ринків, удосконалення регуляторних підходів та проєктування цифрових платформ у сферах енергетики, аграрного виробництва та управління державними активами. Запропоновані висновки можуть бути корисними для органів державної влади, біржових операторів і учасників ринку при розробленні рішень, спрямованих на підвищення прозорості, ліквідності та інвестиційної привабливості товарних ринків в умовах цифрової трансформації.
Проблеми управління державними корпоративними правами в Україні в умовах війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Пророк, Віктор Васильович
Актуальність дослідження зумовлена радикальною зміною ролі держави в економіці України в умовах повномасштабної війни, що супроводжується масштабною концентрацією корпоративних прав у державній власності та переосмисленням інструментів управління стратегічними активами. В умовах воєнного стану держава одночасно виконує функції власника, регулятора та кризового менеджера, що загострює суперечності між вимогами оперативності управлінських рішень, принципами належного корпоративного управління та міжнародними зобов’язаннями щодо захисту прав інвесторів і забезпечення прозорості. Метою статті є виявлення системних проблем управління державними корпоративними правами в Україні в умовах війни та формування підходів до їх інституційного врегулювання з урахуванням безпекових і економічних обмежень. Методичну основу дослідження становлять методи інституційного аналізу, системного підходу, порівняльного аналізу та кейс-стаді, що дозволило комплексно оцінити управлінські, правові та фінансові аспекти концентрації активів у державній власності. У результаті дослідження встановлено, що прямі державні інтервенції можуть демонструвати високу економічну результативність за умови усунення конфлікту інтересів, чіткого розмежування функцій власника і регулятора та запровадження професійного менеджменту. Водночас інституційна фрагментованість системи управління, асиметрія повноважень між органами влади та правова невизначеність процедур створюють значні ризики втрати вартості активів, зниження інвестиційної привабливості та виникнення міжнародних арбітражних спорів. Обґрунтовано, що подальший розвиток системи управління державними корпоративними правами потребує переходу від ситуативних рішень до стійкої інституційної моделі, зорієнтованої на централізацію управління стратегічними активами, посилення ролі незалежного корпоративного нагляду та узгодження з європейськими стандартами економічного врядування. Практична цінність статті полягає у можливості використання отриманих висновків при формуванні державної політики у сфері управління державною власністю, розробленні управлінських рішень щодо реформування відповідних інституцій, а також у процесі мінімізації правових і фіскальних ризиків у період повоєнного відновлення та структурної перебудови економіки.
Професійне зростання персоналу як фактор розвитку підприємства
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Лещенко, Андрій Іванович
У статті досліджено професійне зростання персоналу як один із ключових факторів розвитку підприємства в умовах економіки знань. Обґрунтовано, що за сучасних умов трансформації економіки інвестиції в інноваційні технології та модернізацію виробництва не забезпечують очікуваних економічних результатів без належного рівня професійної підготовки персоналу. Доведено, що розвиток професійних компетенцій працівників виступає важливим чинником підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів, зниження експлуатаційних витрат і зростання рентабельності підприємства. Проаналізовано взаємозв’язок між інвестиціями, рентабельністю та прибутковістю підприємства на прикладі діяльності ДП «Завод «Електроважмаш». Розглянуто основні напрями інвестиційної діяльності підприємства, зокрема модернізацію виробничого обладнання, автоматизацію та цифровізацію процесів, упровадження інтелектуальних систем управління і моніторингу, а також їх вплив на фінансові результати. Особливу увагу приділено ролі професійного розвитку персоналу в забезпеченні результативного впровадження інноваційних технологій та реалізації інвестиційних проєктів. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рентабельності інвестицій з урахуванням витрат на підготовку та розвиток персоналу. На основі аналізу динаміки інвестицій, показників рентабельності та прибутковості за період 2011–2021 рр. підтверджено наявність стійкої позитивної залежності між зростанням інвестицій, підвищенням рівня рентабельності та збільшенням прибутку підприємства. Доведено, що системний професійний розвиток персоналу слід розглядати як стратегічний інструмент управління розвитком підприємства, безпосередньо пов’язаний із підвищенням його фінансової ефективності та конкурентоспроможності в умовах економіки знань.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Business studies"

Results Per Page

Sort Options