Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 4 by Subject "LAW/JURISPRUDENCE::Private law::Labour law"
Now showing 1 - 3 of 3
Results Per Page
Sort Options
Item Напрями розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Серняк, Ірина Ігорівна; Серняк, Олег ІгорьовичУ статті досліджено проблематику розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства в стратегічному контексті в умовах трансформації економіки, цифровізації управлінських процесів та зростання ролі людського капіталу як ключового чинника забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємств. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від фрагментарного використання соціальних інструментів управління персоналом до їх системної інтеграції у корпоративну стратегію підприємства, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень і рівень адаптивності організації до змін зовнішнього середовища. Метою статті є обґрунтування теоретичних і методичних підходів до формування та реалізації стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом підприємства, а також розроблення інструментарію вибору оптимальної стратегії з урахуванням багатокритеріального характеру соціально-економічних процесів у сфері управління персоналом. Для досягнення поставленої мети у статті використано системний підхід, методи аналізу та синтезу, узагальнення, економіко-математичне моделювання та метод експертних оцінок. У результаті дослідження встановлено, що соціальний інструментарій управління персоналом доцільно розглядати як цілісну стратегічну систему, яка охоплює мотиваційні, соціально-психологічні, комунікативні та організаційні механізми впливу на трудову поведінку працівників. Обґрунтовано, що інтеграція стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом у загальну стратегію підприємства сприяє зростанню продуктивності праці, підвищенню інноваційної активності персоналу, покращенню морально-психологічного клімату в колективі, зниженню рівня плинності кадрів і зростанню лояльності працівників. Запропоновано багатокритеріальний підхід до вибору оптимальної стратегії розвитку соціального інструментарію управління персоналом, який поєднує кількісні показники ефективності з якісними експертними оцінками, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціально-психологічні аспекти управління персоналом. Зроблено висновок, що впровадження адаптивних стратегій розвитку соціального інструментарію управління персоналом є важливою передумовою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства в умовах невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання в діяльності підприємств різних галузей економіки при формуванні стратегій управління персоналом. Перспективи подальших досліджень пов’язані з емпіричною апробацією запропонованих підходів та розвитком цифрових інструментів підтримки стратегічного управління людськими ресурсами.Item Професійне зростання персоналу як фактор розвитку підприємства(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Лещенко, Андрій ІвановичУ статті досліджено професійне зростання персоналу як один із ключових факторів розвитку підприємства в умовах економіки знань. Обґрунтовано, що за сучасних умов трансформації економіки інвестиції в інноваційні технології та модернізацію виробництва не забезпечують очікуваних економічних результатів без належного рівня професійної підготовки персоналу. Доведено, що розвиток професійних компетенцій працівників виступає важливим чинником підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів, зниження експлуатаційних витрат і зростання рентабельності підприємства. Проаналізовано взаємозв’язок між інвестиціями, рентабельністю та прибутковістю підприємства на прикладі діяльності ДП «Завод «Електроважмаш». Розглянуто основні напрями інвестиційної діяльності підприємства, зокрема модернізацію виробничого обладнання, автоматизацію та цифровізацію процесів, упровадження інтелектуальних систем управління і моніторингу, а також їх вплив на фінансові результати. Особливу увагу приділено ролі професійного розвитку персоналу в забезпеченні результативного впровадження інноваційних технологій та реалізації інвестиційних проєктів. Запропоновано методичний підхід до оцінювання рентабельності інвестицій з урахуванням витрат на підготовку та розвиток персоналу. На основі аналізу динаміки інвестицій, показників рентабельності та прибутковості за період 2011–2021 рр. підтверджено наявність стійкої позитивної залежності між зростанням інвестицій, підвищенням рівня рентабельності та збільшенням прибутку підприємства. Доведено, що системний професійний розвиток персоналу слід розглядати як стратегічний інструмент управління розвитком підприємства, безпосередньо пов’язаний із підвищенням його фінансової ефективності та конкурентоспроможності в умовах економіки знань.Item Стратегічне забезпечення розвитку персоналу за умов цифрової трансформації та глобалізації(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Компанієць, Олексій ОлексійовичМетою статті є розробка теоретичних засад та узагальнення стратегічних підходів до розвитку персоналу в умовах цифрової трансформації та глобалізаційних процесів, а також визначення ключових векторів розвитку та вдосконалення системи управління людськими ресурсами з урахуванням сучасних викликів і можливостей цифрової економіки. Методологічна основа дослідження побудована на синтезі загальнонаукових і спеціальних методів, доповнених емпіричними інструментами збору й аналізу даних, що гарантує комплексність, об’єктивність і достовірність отриманих результатів. У дослідженні здійснено ґрунтовний аналіз трансформації HR-процесів під впливом цифрових технологій, зокрема застосування штучного інтелекту, систем обробки великих даних, спеціалізованих HR-платформ, VR/AR-рішень та онлайн-освітніх середовищ. Показано, що ці інструменти сприяють модернізації рекрутингу, удосконаленню процедур оцінювання персоналу, персоналізації навчання та ефективнішому управлінню кар’єрним зростанням працівників. Акцент зроблено на необхідності створення культури постійного навчання, розвитку цифрових компетенцій, стимулювання мотивації та формування адаптивних форм зайнятості, що відповідають викликам турбулентного світового ринку. Обґрунтовано, що інтеграція інноваційних HR-технологій сприяє підвищенню продуктивності, оптимізації витрат на підготовку кадрів, зниженню рівня плинності персоналу та зміцненню організаційної стійкості. Зроблено висновок, що у сучасному бізнес-середовищі, що характеризується цифровими змінами та глобалізацією, стратегічний розвиток кадрів стає основним чинником забезпечення конкурентних переваг компаній. Впровадження інноваційних технологій, зокрема алгоритмів штучного інтелекту, big data аналітики та VR/AR-інструментів, відкриває нові перспективи для персоналізованого навчання, ефективного відбору кадрів та оптимізації HR-процесів. Водночас поширення гнучких моделей зайнятості, таких як дистанційна та гібридна робота, формує нову парадигму трудових відносин, що поєднує підвищення продуктивності з забезпеченням балансу між професійними та особистими потребами працівників.