Відкритий науковий архів

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/45

Browse

Now showing 1 - 9 of 9

Cognitive Resources of New Economy
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Доронін, Андрій Віталійович; Дороніна, Майя Степанівна
Світовий досвід свідчить, що для підвищення надійності функціонування і розвитку суспільства йому необхідно орієнтуватися на модель неоекономіки і рекомендації когнітології. Хоча в багатьох публікаціях частково надані варіанти вирішення цієї проблеми, все ще залишаються актуальними методологічні та практичні обґрунтування комплексного вивчення резервів розвитку українського суспільства. Метою цієї статті обрано узагальнення передумов розробки теоретико-методичного забезпечення формування неоекономічної моделі суспільства з розвитком і використанням когнітивних ресурсів. У процесі дослідження проаналізовано тенденцію зміни моделей суспільства і чинники, які забезпечують перехід до використання нових знань, які здатні забезпечити програмування і реалізацію успішних реформ суспільства в цілому і його економічної системи зокрема. У статті запропонований варіант гіпотези колективного дослідження: «В умовах неухильного зростання ролі і значення новітніх знань в інноваційному розвитку економіки когнітивний капітал фірми, тобто знання про те, як виробляти новітні корпоративні знання, стає критичним фактором забезпечення масштабних і безперервних інновацій та в цілому прогресивного соціально-економічного розвитку країни». Майже всі вчені, які виконували дослідження резервів розвитку неоекономіки, визначали, що вона актуалізує розвиток знань. За допомогою поєднання наведених у роботах учених положень філософії, психології та менеджменту в статті сформовано теоретичне підґрунтя досліджень когнітивного потенціалу працівника. Обґрунтовано необхідність поетапного введення дослідницького компонента в освітню діяльність вищої школи. Наведено характеристику кожного етапу в координатах: мета навчального процесу, критерії оцінки його результату, особливості педагогічного супроводу учня.
Аналіз досвіду державного регулювання сектора синтетичного палива в країнах світу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Кизим, Микола Олександрович; Шпілєвський, Володимир Вікторович; Хаустов, Микита Миколайович
У статті розглянуто питання державного стимулювання розвитку секторів з виробництва синтетичного рідкого палива за технологіями CTL (Coal to Liquids) в групі основних країн-виробників. У статті охоплено історичний період становлення і розвитку промислового виробництва синтетичного рідкого палива з 1930-х років до сьогодення. Визначено, що промислове виробництво синтетичного палива у світі в різні історичні періоди було локалізовано у різних країнах і мало різні тенденції становлення і розвитку, що визначались національною регуляторною політикою. Основними виробниками синтетичного рідкого палива в досліджуваному періоді були країни: Німеччина 1938–1945 рр., Південно-Африканська Республіка з 1945 року, Китай з 1997 року. Виявлено, що тригером освоєння виробництва синтетичного палива в Німеччині і ПАР була геополітична ситуація, а в Китаї – об’єктивний дефіцит власного видобутку нафти. Драйвером розвитку синтетичного рідкого палива у всіх країнах була державна ініціатива, яку було реалізовано в регуляторній політиці. Незважаючи на те, що цілі регуляторної політики у всіх згаданих країнах були аналогічними, підходи і засоби з її реалізації мали суто національну специфіку. Дослідження суті і результатів регуляторної політики підтверджує ефективність її застосування. Особу увагу приділено досвіду ПАР, у якій виробництво синтетичного рідкого палива пройшло всі стадії життєвого циклу – від освоєння до технологічної реконструкції. Становить інтерес також досвід КНР, у якій розвиток виробництва синтетичного рідкого інтегровано в плани загального економічного і промислового розвитку країни. Узагальнення і аналіз світового досвіду державного регулювання сектора синтетичного рідкого палива дозволили сформувати основні рекомендації щодо організації державного стимулювання створення і розвитку аналогічного сектора промисловості в Україні.
Еволюція та сучасні визначення терміна «грант»
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Поплавський, Павло Генріхович
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування етапів еволюції дефініції «грант» та формулювання рекомендацій щодо його уточнення. Певні завдання були вирішені з використанням таких методів: системного аналізу – для поетапного ретроспективного огляду терміна «грант»; порівняльного аналізу – для порівняння відмінностей у визначеннях цього поняття академічною спільнотою, державними та професійними організаціями; індукції та дедукції – для формулювання висновків і рекомендацій із досліджуваної проблематики. Статтю присвячено аналізу розвитку та трансформації поняття «грант» з акцентом на його еволюцію та сучасне використання. Починаючи з античних часів, коли гранти мали неформальний характер і надавалися заможними людьми для підтримки різних ініціатив, відстежено зміни у структурі та механізмах грантової підтримки. Розкрито появу та розвиток сучасної форми грантів, сприяння цьому створення перших сучасних грантових інституцій. Особливу увагу приділено розширенню участі держав у грантових програмах у ХХ ст., зокрема після Другої світової війни, коли уряди почали визнавати гранти як важливий інструмент для підтримки економічного розвитку, суспільного добробуту та наукових інновацій. Приклади включають створення Національного наукового фонду та Національних інститутів охорони здоров'я в США. Наголошено на важливості грантів для підтримки міждисциплінарної співпраці та вирішення глобальних викликів, таких як зміна клімату, кризи громадського здоров'я та сталий розвиток. Підкреслено важливість активізації участі України в міжнародних грантових програмах, що сприяє інтеграції українських науковців у світову наукову спільноту та підвищенню стандартів досліджень. Надано ретроспективний огляд еволюції терміна «грант» та його сучасних визначень, відображаючи зміни у суспільних пріоритетах, державній політиці та зростаючій складності механізмів фінансування.
Перехід до економіки знань у межах модернізаційної парадигми для країн ядра та напівпериферії глобальної економічної системи
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Довгаль, Олена Андpiївна; Довгаль, Георгій Володимирович; Сердюк, Ганна Валеріївна
У статті проведено узагальнення особливостей сучасного переходу від індустріальної економіки до постіндустріальної (економіки знань) у межах модернізаційної парадигми для країн ядра та напівпериферії глобальної економічної системи. Доведено, що серед історичного різноманіття національних феноменів модернізації можна виділити дві альтернативні моделі: інноваційну та наздоганяючу. Обґрунтовано, що інноваційна модель найбільшою мірою характерна для країн, що формували ядро світової економічної системи, водночас для країн, що знаходилися на напівпериферії світового розвитку, більш характерним є реалізація наздоганяючої моделі. Виявлено, що сучасне інтелектуальне виробництво охоплює, перш за все, галузі економіки, продукцією яких є інформація і знання. Водночас інтелектуальний капітал функціонує і в галузях матеріального виробництва, також впливаючи на їх показники. Саме тому працівники інтелектуальної праці, що формують інтелектуальні верстви суспільства, розглядаються як суб'єкти нематеріального інтелектуального виробництва, що становить ядро економіки знань. Їх основна функція полягає у виробництві інтелектуальних продуктів (соціально цінного знання), на відміну від груп, суспільна функція яких полягає у матеріалізації цих цінностей і знань. При цьому конкретно-історичні форми об'єктивації знань, способи їх відтворення і, відповідно, історичні типи інтелектуальних верств можуть значно відрізнятися. Робиться висновок, що економіка знань розглядається як сфера господарської діяльності, яка у сучасних умовах характеризується інтенсивним використанням інтелектуального капіталу як основного економічного ресурсу, в тому числі й у галузях матеріального виробництва.
Преференційна торгівля як результат еволюції та інституалізації міжнародних торгових угод
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Калюжна, Наталія Геннадіївна; Лежепьокова, Вікторія Геннадіївна
Статтю присвячено систематизації передумов виникнення та становлення преференційної торгівлі в контексті історичного еволюціонування та інституалізації міжнародних торгових угод. Укладання преференційних угод є поширеним інструментом розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин, який зберігає свою актуальність в умовах сучасної фрагментації світової економіки та поширення зовнішньоторговельного неопротекціонізму. Результати аналізу наукових публікацій засвідчили, що у фокусі досліджень переважно перебувають фактори стрімкого розвитку міжнародної (зокрема преференційної) торгівлі у ХХ–ХХІ ст. Водночас розуміння сучасних тенденцій, перспектив і викликів преференційної торгівлі потребує дослідження її сутності як історично обумовленого результату еволюції та інституалізації міжнародної торгівлі. Розкриття хронології становлення преференційної торгівлі запропоновано здійснювати в контексті еволюції міжнародної торгівлі та етапів її інституалізації. За результатами систематизації базових характеристик етапів еволюції міжнародної торгівлі визначено особливості її історичного становлення, наведено приклади відповідних міжнародних торгових угод та визначено передумови переходу міжнародних торговельно-економічних відносин на кожен наступний етап розвитку. Результати систематизації еволюційних етапів міжнародної торгівлі підтверджують, що преференційні домовленості є невід’ємною ознакою її розвитку, оскільки кожному періоду можна поставити у відповідність певні характеристики преференційних угод, а саме: предмет, зона, глибина охоплення преференцій, умови доступу на ринки, стандартизація правил торгівлі, заходи захисту й умови конкуренції, положення про інвестиції. На підставі аналізу визначених характеристик обґрунтовано, що інституалізація міжнародної торгівлі є еволюційним процесом інституалізації преференційної торгівлі, де кожен наступний етап відображає розвиток нових типів, форм і правил укладання міжнародних торгових угод. Важливим еволюційним результатом трансформації міжнародних торгових угод слід вважати поступове зменшення асиметричності преференцій як у двосторонніх, так і глобальних торгових угодах, що свідчить на користь вирівнювання умов міжнародної конкуренції та тяжіння до рівноправного залучення країн до процесів світової торгівлі.
Розвиток підходів до трактування поняття «продовольча безпека»
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Павловська, Ірина Геннадіївна
Метою статті є дослідження і аналіз історичних передумов розвитку підходів до трактування та визначення продовольчої безпеки у XX ст. та на початку XXI ст. Розглянуто наявні підходи до кількості та змісту історичних етапів розвитку підходів до визначення продовольчої безпеки. Зроблено висновок, що сучасними авторами еволюція трактування продовольчої безпеки сприймається як лінійний процес розвитку, під час якого поступово виділяються додаткові складові. При цьому для ранніх етапів характерним є акцент на проблемах наявності продовольства та продовольчої самозабезпеченості, пізніше актуалізується проблема запасів продовольства та контролю світових цін, поступово виокремлюючи проблеми бідності, фізичної та економічної доступності продовольства. І на останньому етапі виникають питання поживності та безпеки продовольства. У результаті дослідження було розроблено власну періодизацію, яка вплинула на еволюцію та розвиток підходів до трактування та визначення дефініції «продовольча безпека», а також виділено ключові публікації, які вплинули на трактування цього поняття. Розглянуто запропоновані шість етапів більш детально. Зазначено, що не всі тенденції знайшли своє відображення у вітчизняних нормативно-правових актах і на цей момент широко не відображені в роботах українських дослідників, що означає, що Україна на сьогодні знаходиться на п'ятому етапі розуміння продовольчої безпеки і відстає у плані від світового співтовариства. Був зроблений висновок про те, що розвиток підходів до трактування та визначення поняття продовольчої безпеки багато в чому був обумовлений поглибленням поділу праці, розвитком товарно-грошових відносин, змінами рівня життя населення, а також науково-технічним прогресом і вдосконаленням методів збору й обробки статистичної інформації.
Роль і місце парадигми сталого розвитку у наукових дослідженнях
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Салашенко, Тетяна Ігорівна; Самойленко, Владислав Сергійович
Парадигма сталого розвитку однією з домінуючих у світі після закінчення Другої світової війни, для поширення якої створюються міжнародні організацій, що скеровують суспільство на шлях соціо-еколого-економічного розвитку. Провідною з них є ООН, яка і затвердила 17 Цілей сталого розвитку тисячоліття. Проблематикою сталого розвитку займаються вчені зі всього світу із різних галузей досліджень, що надає йому міждисциплінарного статусу. Кількість наукових досліджень зі сталого розвитку за останні 50 років зростає у геометричній прогресії та у 2022 р. склала більше 0,5 млн. Ключовим поняттям парадигми сталого розвитку у світових наукових досліджень є «сталість» (sustainability), тоді як безпосередньо поняття «сталий розвиток» (sustainable development) є підлеглим до нього, а поняття «стале зростання» (sustainable growth) не отримало загальновизнаного поширення. Провідними напрямами досліджень сталого розвитку у світі стали природничі та технічні науки, пов’язані із безпекою та покращенням життєдіяльності, економіку як суспільну науку було визнано як необхідну організаційно-економічну оболонку для реалізації проєктів сталого розвитку. Україна, хоча й прийняла на нормативно-правовому рівні курс на реалізацію цілей сталого розвитку, однак тенденції проведення наукових досліджень відстають від загальносвітових. Проблемне поле досліджень сталого розвитку в Україні є більш вузьким, існує зміщення акцентів в понятійному апараті, а також невідповідність за напрямами наукових досліджень порівняно із загальносвітовими. Водночас проблемне поле досліджень України має й унікальність та визначає необхідність дослідження сталого розвитку не тільки на загальнонаціональному рівні, але й на рівні регіонів, зважаючи на їх унікальність. Агресія росії в Україні поставила нові виклики перед сталим розвитком, до цього часу основний акцент робився на адаптацію до уразливості, тоді як питання опору мало віддалене місце у полі досліджень. Означене й вимагає переосмислення проблемного поля досліджень сталого розвитку в Україні, акцентуючи увагу на сталому розвитку її регіонів, враховуючи різний ступінь руйнації внаслідок російської агресії.
Стале та стійке повоєнне відновлення на місцевому рівні
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Сущенко, Олександр Миколайович; Куліш, Ганна Ігорівна
У статті досліджено підходи до стійкого та сталого повоєнного відновлення громад в умовах масштабних соціальних, економічних та екологічних втрат. Теоретичною основою дослідження є концепція стійкості (resilience), а також підходи building back better і building forward better, які розглядають відновлення як можливість не лише відтворення втрачених функцій, а й трансформаційного розвитку територій. Основну увагу зосереджено на відновленні громад як комплексних соціально-економічних систем, здатних протистояти майбутнім ризикам і забезпечувати довгостроковий розвиток на засадах сталості. На основі аналізу національних і міжнародних планів відновлення України визначено, що переважна більшість ініціатив орієнтована на формування стійкої операційної спроможності громад через інтеграцію екологічних, соціальних та управлінських (ESG) компонентів. Виявлено, що фрагментованість відновлювальних заходів знижує їхню ефективність та обумовлює потребу у створенні цілісної рамки сталого відновлення, узгодженої з принципами сталого розвитку, європейськими стандартами та Таксономією ЄС, зокрема принципом Do No Significant Harm. Обґрунтовано роль цифровізації, сталих технологій, інноваційних фінансових інструментів і багаторівневої взаємодії стейкхолдерів у підвищенні стійкості громад. Практичні результати дослідження можуть бути використані при розробці стратегій повоєнного відновлення громад, програм територіального розвитку та механізмів залучення сталого фінансування.
Сутнісні характеристики відновлення країн світу після збройних конфліктів
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2022) Череп, Алла Василівна; Лещенко, Анатолій Анатолійович
Метою статті є аналіз міжнародного досвіду країн у період післявоєнного відновлення, визначення основних чинників, що впливали на розвиток економіки, та формування на основі отриманих даних плану реконструкції та розвитку держави. Україна протягом 2014–2021 рр. потерпала від агресії на сході країни з боку банд-формувань, фінансованих Російською Федерацією, все це справляло значний вплив на всі сектори економіки країни, проте на початку 2022 р. Росія вдалась до повномасштабного вторгнення, що призвело до колосальних людських жертв, зруйнування соціальної інфраструктури, виробничого комплексу й економіки в цілому. Тепер від збройної агресії потерпають не окремі регіони, а територія всієї держави, значна частина країни окупована, по більшості регіонів завдаються удари з різних видів озброєння. Хоча бойові дії ще не закінчені, а масштабність наслідків і збитків вже важко підрахувати, проте після закінчення війни настане період відновлення, тому було б доцільним завчасно проаналізувати історичні події минулого та вивчити досвід країн світу зруйнованих під час воєнних дій. У статті було розглянуто практику відбудови й економічного розвитку країни у післявоєнний період. Визначено головні фактори забезпечення економічного зростання таких країн, як Західна Німеччина, Японія, Італія, Південна Корея та Ізраїль. Проаналізовано засоби, реалізувавши які, вдасться розробити план дій реконструкції економіки та реалізувати потенціал розвитку України. Розглянуто проєкт Держбюджету України на 2023 рік та плани по залученню коштів для фінансування економіки країни з боку міжнародних організацій та урядів іноземних держав. Наведено приклади післявоєнного відновлення України, котрі запроваджені урядом та вже реалізуються, задля стабілізації економіки держави зараз і відновлення зруйнованої країни у подальшому.

Browse

Browsing Відкритий науковий архів by Subject "HUMANITIES and RELIGION::History and philosophy subjects::History subjects::Economic history"

Results Per Page

Sort Options