Відкритий науковий архів

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/45

Browse

Now showing 1 - 20 of 24

Environmental Sustainable Development Policy in Georgia
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Осадзе, Лалі Тарешівна; Сосанідзе, Мака Отарівна; Osadze, Lali T.; Sosanidze, Maka O.
У статті розглянуто роль зеленої економіки у досягненні цілей сталого розвитку. Зокрема, проаналізовано розвиток суспільства як довгострокової системи економічного зростання та економічного добробуту з урахуванням інтересів охорони навколишнього середовища. Метою статті є вивчення зеленої економіки як основи сталого розвитку. У цій статті використано методи тематичного дослідження та аналізу. Стаття базується на різних наукових працях, даних Статистичної служби та результатах досліджень, проведених державними та міжнародними організаціями. В результаті кількісного та якісного дослідження було підтверджено, що зелена економіка є основою сталого розвитку, а проблеми охорони навколишнього середовища є важливими та актуальними, що для вирішення цих проблем слід проводити більше обговорень та розробити відповідні заходи, а потім їх впровадити. Усі держави – члени ООН погодилися щодо 17 цілей сталого розвитку та 169 завдань, які мають бути досягнуті до 2030 року. Грузія надає великого значення розробці національної програми охорони навколишнього середовища та її періодичному оновленню. Угода про асоціацію між Грузією та Європейським Союзом, серед іншого, зосереджена на питаннях охорони навколишнього середовища та цілях і завданнях сталого розвитку. Робота є важливою та цікавою – для представників наукової спільноти, глав держав, спеціалістів та всіх зацікавлених сторін. У статті оцінюється особлива роль малих і середніх підприємств (МСП) у розвитку економіки як у Європі, так і в Грузії. З іншого боку, підкреслюється необхідність запровадження та розвитку рамкових умов сталого розвитку для досягнення довгострокового економічного добробуту. Для досягнення цієї мети було вивчено зарубіжний досвід різних країн щодо стимулювання сталого розвитку. Порівнюється сталий розвиток малих і середніх підприємств у Грузії та країнах ЄС.
Адаптація до змін клімату: досвід Європейського Союзу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Шевченко, Олександр Вікторович
У статті досліджено теоретико-правові засади формування інструментів державного управління у сфері зміни клімату на рівні ЄС. Визначено головні напрями кліматичної політики Європейського Союзу та поставлено завдання, що передбачаються до 2030 року. Було проведено аналіз основних груп інструментів і заходів, які використовуються в рамках європейського урядування і спрямовані на боротьбу зі зміною клімату. Нині у світі спостерігаються значущі та динамічні зміни. Зміна клімату стала важливим викликом для всього світу, і країни ЄС визнають її потенційно негативний вплив на середовище та суспільство. Зміна клімату визнана одним із найбільших викликів нашого часу, і ЄС активно займається розробкою та реалізацією заходів для забезпечення стійкості своєї території та громадян перед цими викликами. Дослідження аналізує підходи та стратегії, які використовуються ЄС для адаптації до зміни клімату на різних рівнях. У статті проаналізовано загальний контекст зміни клімату й основні виклики, які виникають у зв'язку зі зміною клімату, а також розглянуто політики та ініціативи ЄС щодо адаптації, включаючи розвиток національних стратегій, програми фінансування та механізми співпраці між країнами – членами ЄС. Однією з найбільш важливих та актуальних проблем Європейського Союзу є справи, пов’язані з охороною природного середовища та екологічною безпекою континенту в умовах зміни клімату. У зв’язку з цим поточні тенденції у європейському розвитку змушують задуматися над складними теоретичними питаннями, такими як якість життя європейців. У цьому контексті роль політики у сфері кліматичних змін набуває великого значення у формуванні нових напрямків політичної науки, яка охоплює галузі економіки, права, соціології та екології, і взаємодіє з ними. У статті обґрунтовано виклики, які стоять перед ЄС у питанні адаптації до змін клімату, та наведено рекомендації для подальшого розвитку стратегій та політик у цій сфері. Дослідження покликане сприяти кращому розумінню та використанню досвіду ЄС в адаптації до змін клімату як у Європі, так і у інших частинах світу.
Адаптація міжнародних підходів до формування системи статистичних показників аналізу використання водних ресурсів на рівні міста
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Чала, Тетяна Георгіївна; Славута, Олена Іванівна; Корепанов, Георгій Сергійович; Черненко, Дарина Ігорівна
Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування уніфікованої системи статистичних показників і проведенні статистичного аналізу використання водних ресурсів на рівні міста. Визначено переваги стандартизованих показників у сфері санітарії та водопостачання на рівні міста та надано їх характеристику відповідно до ISO 37120 : 2014 «Сталі міста та громади – показники міських послуг та якості життя». Систематизовано основні та допоміжні показники міських послуг і якості життя за темою «Вода й санітарно-гігієнічні умови» та «Стічні води» в частині формул їх розрахунку, особливостей застосування та джерел даних. Встановлено, що на території України, за даними Фільтру водних ризиків (Water Risk Filter), містяться регіони з чотирма рівнями водного ризику: низький, помірно середній, середній, підвищений рівень водного ризику. Відповідно до них було обрано міста з Глобального реєстру міст Всесвітньої ради з питань міських даних (World Council on City Data – WCCD): Амстердам (Amsterdam, Netherlands), Барселона (Barcelona, Spain), Дубай (Dubai, United Arab Emirates), Гвадалахара (Guadalajara, Mexico) і здійснено аналіз показників у сфері санітарії та водопостачання. Встановлено, що наведені міста характеризуються високим рівнем забезпеченості населення послугами водопостачання та водовідведення, а також достатньо високим рівнем доступу до якісних санітарно-гігієнічних умов. Гіршою є ситуація із якісними показниками водокористування. Так, третинна очистка усіх міських стічних вод здійснюється тільки в м. Дубай. У м. Гвадалахара 21 % міських стічних вод взагалі не проходить очистку. Встановлено, що в цілому за основними показниками стану якості послуг водопостачання і санітарії явним лідером є м. Дубай, а містом-аутсайдером з найнижчими рівнями більшості досліджуваних показників є м. Гвадалахара. Встановлено доцільність розширення національної системи показників шляхом включення в неї такого показника, як «Середньорічна тривалість відключень водопостачання в розрахунку на 1 домогосподарство».
Адаптивне управління водними ресурсами на основі матриці підходів та інтегрального показника стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хвесик, Михайло Артемович; Левковська, Людмила Володимирівна; Мандзик, Валерій Миколайович; Чередніченко, Юлія Григорівна
У статті обґрунтовано й апробовано методичну рамку адаптивного управління водними ресурсами України, що поєднує матрицю концептуальних підходів (секторальний, екосистемний, інтегрований, адаптивний) з індикаторною оцінкою стану водних ресурсів. Запропоновано інтегральний показник стану водних ресурсів (Ів.р.), побудований як середнє двох нормованих індикаторів: природної забезпеченості прісною водою (стимулятор) і частки забруднених / недостатньо очищених скидів у загальному обсязі (дестимулятор). Дані агрегуються, інтерпретуються за пороговою шкалою, а результати ув’язуються з управлінською матрицею для формування диференційованих рішень. Апробація на регіональних даних засвідчила адекватність розрахунків і придатність Ів.р. для міжрегіональних порівнянь та ранжування пріоритетів для прийняття управлінських рішень у водному господарстві України. Виявлено, що найшвидші прирости інтегральної оцінки забезпечує скорочення частки забруднених скидів; у низці територій зафіксовано диспропорції, коли висока забезпеченість водою нівелюється слабкими показниками очищення стічних вод. Рекомендовано поєднувати модернізацію очисних споруд і природоорієнтовані рішення з інструментами інтегрованого управління водними ресурсами та участю зацікавлених сторін. Методичні застереження стосуються можливих прогалин і викривлень даних у регіонах, які зазнали воєнного впливу, підкреслюючи необхідність верифікації і відновлення моніторингу стану водних ресурсів. Наукова новизна полягає у поєднанні індикаторної оцінки з матрицею управлінських підходів у контурі адаптивного циклу «моніторинг – оцінювання – корекція», практична значущість – у можливості інституціоналізації підходу в планах управління річковими басейнами і пріоритизації інвестицій у відновлення водної інфраструктури.
Аналіз використання земель приморських регіонів України у період 2017—2022 pp. на основі супутникової інформації
(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Сриберко, Андрій В.; Петрушенко, Микола М.; Степанова, Юлія В.
Вступ. Відомо, що земля є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави згідно законодавства України. Вона є основним природним ресурсом, матеріальною умовою життя й діяльності людей, основою для розміщення і розвитку низки галузей народного господарства. Тому ефективний розвиток економіки неможливий без організації раціонального використання й охорони землі. Проблематика. Сьогодні є актуальним дослідження використання земель у приморських регіонах України, адже частина їх знаходиться під окупацією з 2014 року і дослідження просторово-часової мінливості використання земель на цих територіях є проблемним для України. Мета. Аналіз використання земель приморських регіонів України за даними супутникових вимірювань. Матеріали й методи. Дослідження виконано на основі інформації картографування використання землі / земельного покриву (LULC) за супутниковими даними (супутник: Sentinel-2) із застосуванням глибоких штучних нейронних мереж або моделі Глибокого Навчання (DL). Результати. Проведено детальний аналіз просторового розподілу використання земель приморських регіонів України у 2022 році. Досліджено просторово-часову мінливість використання земель приморських регіонів України у періоді 2017—2022 рр. Виявлено особливості у просторовому розподілі відповідних класів земельного покриву на територіях приморських регіонів України. Визначено, що інноваційні підходи картографування LULC та отримані на їхній основі дані, можна використовувати в управлінні земельними ресурсами України. Висновки. Метод картографування LULC має значний потенціал для досліджень у різних галузях науки, зокрема й для виконання прикладних завдань у сфері природокористування, планування територій на національному та регіональному рівнях. Крім того, інноваційні підходи картографування LULC можна використовувати як потужний інструмент для виявлення масштабів дії надзвичайних ситуацій природного, техногенного, антропогенного, воєнного характеру.
Багатовимірний аналіз регіонального управління водними ресурсами: комплексний підхід
(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Кірейцева, Г. В.; Хрутьба, В. О.; Проніна, О. І.; Левицька, Т. О.; Циганенко-Дзюбенко, І. Ю.; Хоменко, С. В.
Вступ. Водні ресурси є критично важливими для сталого розвитку Житомирської області. Регіон має значний гідрологічний потенціал: 53 водосховища (76 тис. га) та 2075 ставків (123 тис. га). Поверхневі води становлять 77 %, підземні — 23 %. Проблематика. Ефективне управління водними ресурсами ускладнюють зростаючий попит, забруднення, неконтрольоване використання та кліматичні зміни. Традиційні методи планування ігнорують складні взаємозв’язки між факторами, тому актуальним є розроблення комплексного підходу для виявлення прихованих залежностей та ефективного стратегічного планування. Мета. Розробити інтегрований підхід до аналізу водокористування в Житомирській області, що поєднує SWOTаналіз з кореляційним та кластерним аналізом для покращення стратегічного планування. Матеріали й методи. Використано комплексну методологію: SWOT-аналіз, кореляційний аналіз за коефіцієнтом Пірсона та кластерний аналіз методом k-means. Обробку даних виконували за допомогою інструменту Orange. Результати. Ідентифіковано ключові фактори через SWOT-аналіз: доступність водних об’єктів (S1), розвиток інфраструктури (S2), забруднення (W1), неконтрольоване використання (W6), кліматичні зміни (T1) та військові впливи (T3). Кореляційний аналіз виявив значущі взаємозв’язки. Кластерний аналіз визначив п'ять груп: інфраструктура та технології, екологічні фактори, управління та співпраця, проблеми забруднення, якість води та фінансування. Висновки. Інтегрований підхід забезпечив цілісне розуміння водокористування в регіоні та показав складні взаємозв’язки між змінними. Результати вказують на необхідність комплексного підходу до управління водними ресурсами з урахуванням зв’язків між компонентами системи. Дослідження надає рекомендації щодо пріоритетних напрямів інвестування: модернізація інфраструктури, розвиток моніторингу та впровадження інноваційних технологій.
Використання економіко-математичних методів і моделей в досягнені глобалізаційних цілей зеленої економіки та управлінні екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Ус, Галина Олександрівна; Марцішевський, Богдан Ростиславович
У статті досліджено роль економіко-математичних методів і моделей у досягненні глобалізаційних цілей зеленої економіки та забезпеченні ефективного управління екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору. Актуальність теми зумовлена посиленням міжнародних вимог до сталого виробництва, декарбонізації, раціонального природокористування та підвищення екологічної відповідальності агробізнесу в умовах глобальної конкуренції й кліматичних викликів. Розглянуто можливості застосування оптимізаційних, балансових, економетричних, імітаційних та прогнозних моделей для обґрунтування управлінських рішень у сфері використання земельних, водних і біологічних ресурсів, а також для оцінювання наслідків впровадження екологічних інновацій. Обґрунтовано, що використання кількісного моделювання сприяє підвищенню прозорості та результативності управління аграрними біоресурсами, дозволяє визначати пріоритети природоохоронних заходів, мінімізувати витрати та екологічні ризики, прогнозувати зміни продуктивності екосистем і формувати стратегії адаптації до кліматичних змін. Особливу увагу приділено інтеграції показників екологічної ефективності у систему економічного аналізу (викиди, втрати біорізноманіття, деградація ґрунтів, рівень відновлюваності ресурсів), що забезпечує комплексне бачення ефективності аграрного виробництва. Визначено, що впровадження економіко-математичних підходів дозволяє узгодити національні механізми управління біоресурсами з міжнародними стандартами сталого розвитку та ESG-принципами, а також підвищити рівень екологічної безпеки та ресурсної стійкості аграрного сектору. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою інтегрованих моделей оцінювання екологічних збитків і економічних вигод, а також цифровізацією моніторингу та управління біоресурсами.
Вплив конфліктів на розвиток територій: аналіз ризиків і негативних наслідків війни для довкілля України
(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Бєлікова, Н. В.; Леванда, О. М.
Вступ. Глобальні ризики та військові конфлікти — деструктивні явища, що потребують негайного дослідження з точки зору їхнього впливу на розвиток територій, які зазнали руйнації. Проблематика. Негативний вплив глобальних ризиків у поєднанні з військовими конфліктами має тривалі наслідки й охоплює як глобальний, так і локальний рівні. Мета. Оцінювання негативного впливу війни на довкілля територій та узагальнення ризиків на основі інтегрального підходу. Матеріали та методи. Застосовано метод дедукції для моніторингу глобальних ризиків і відображення їх у динаміці останнього десятиліття та впливу на суспільство, аналітичний підхід до визначення ризиків у кризових регіонах світу, метод ентропії — для оцінювання негативного впливу війни на стан довкілля регіонів України. Результати. Виявлено, що за останнє десятиліття найбільший вплив на суспільство справили економічні, екологічні та геополітичні глобальні ризики, серед яких екологічний ризик є домінуючим. Встановлено, що глобальні ризики у поєднанні з військовими діями порушують глобальний порядок, сприяючи загальній незахищеності. Емпірично підтверджено, що територіальний розвиток в межах країни має різну міру вразливості довкілля різних регіонів перед військовими діями залежно від близькості до зони бойових дій. Для відновлення до рівня сталого розвитку постраждалих внаслідок військових конфліктів територій необхідно вживати комплексних заходів щодо зміцнення екологічної стійкості та посилення управління ризиками на всіх рівня управління світового ландшафту. Висновок. Використання результатів дослідження дозволить розробити аналітичні інструменти для управління ризиками та адаптації до екологічних викликів з метою підтримки сталого розвитку. Практичні результати можуть бути застосовані на міжнародному, державному і регіональному рівнях.
Екологічні податки в контексті викликів сучасності
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2023) Гаркушенко, Оксана Миколаївна
Вже понад 50 років питання необхідності охорони довкілля та запобігання його забрудненню привертають увагу широкої громадськості, наукових та урядових кіл. Особливо посилилася ця стурбованість у зв’язку із скороченням поставок та зростанням цін на природний газ та нафту в світовому масштабі, а також тим, що в енергетичному секторі утворюються значні обсяги викидів парникових газів. Зважаючи на це, екологічне регулювання набуває все більшої актуальності. Одним з інструментів його здійснення виступають екологічні податки. Поширення екологічних податків світом відбувалося в умовах їх активної підтримки науковцями, активістами руху за охорону довкілля, представниками бізнесу та урядових агенцій. Проте, якщо раніше в публікаціях висвітлювався позитивний бік цих економічних інструментів екологічного регулювання (стимулювання забруднювачів до зниження рівня забруднення довкілля, формування надходжень до бюджетів, за рахунок яких можна фінансувати екологічні та соціальні програми), то в останні 3-5 років почали з’являтися окремі наукові публікації, в яких ефективність екологічних податків для регулювання стану довкілля ставиться під сумнів. Метою статті є визначення факторів та особливостей застосування екологічних податків, що знижують їх ефективність як інструменту екологічного регулювання економіки. В результаті аналізу динаміки надходжень від екологічних податків, особливостей їх застосування в деяких країнах світу та динаміки викидів забруднюючих речовин, було в черговий раз підтверджено, що самі по собі екологічні податки не можуть вирішити всі екологічні проблеми. Їх слід доповнювати іншими інструментами та підходами екологічного регулювання. Окрім цього, підвищити ефективність екологічних податків можливо за рахунок усунення з податкових систем країн пільг, звільнень та субсидій, що негативно впливають на довкілля та здійснювати індексацію ставок екологічних податків відповідно до темпів інфляції. В ідеалі також доцільно провести в світовому масштабі гармонізацію ставок екологічних податків, проте наразі здійснення цього навіть в середньостроковій перспективі є малоймовірним. Реалізація зазначених рекомендацій на практиці дозволить не лише знизити рівень забруднення довкілля, але і отримати додаткові кошти на реалізацію природоохоронних та соціальних програм, наприклад – в сфері енергозбереження, що має скоротити залежність країн від імпорту палива.
Ефективність діяльності екологічних інспекцій в Україні та її вплив на фінансове забезпечення раціонального природокористування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Самусевич, Ярина Валентинівна; Теницька, Ірина Анатоліївна; Селезньова, Олександра Вікторівна
Діяльність екологічних інспекцій покликана слугувати регулятором забезпечення дотримання суб’єктами господарювання екологічних норм і зменшувати рівень забруднення. На основі цієї мети функціонування екологічних інспекцій було сформовано мету дослідження, яка полягає у підтвердженні чи спростуванні гіпотези, що ефективність діяльності екологічних інспекцій має прямий вплив на рівень фінансування заходів, пов’язаних із раціональним природокористуванням. Так, для початку було проведено аналіз сучасної іноземної літератури з дотичної тематики, що дало змогу підтвердити актуальність нашого дослідження, паралельно базуючись на відсутності схожих вітчизняних напрацювань. Подальші дослідження ґрунтувались на зборі й обробці офіційних даних результатів діяльності екологічних інспекцій, сум екологічних податкових надходжень та фінансування природоохоронних заходів. На основі зібраних даних було проведено панельно-регресійний аналіз (на базі програмного забезпечення Stata). Оцінювання впливу діяльності екологічних інспекцій на фінансове забезпечення раціонального природокористування було проведено у два етапи. У результаті першого етапу дослідження (оцінювання впливу діяльності екологічних інспекцій на надходження від екологічних податків) було виявлено часткову статистичну значимість між результативною та факторними змінними. Отже, діяльність екологічної інспекції здатна впливати на наповнення бюджету в аспекті екологічного податку, проте такий вплив є незначним у грошовому вимірнику, а це, своєю чергою, стримує реалізацію екологічним податком всіх своїх функцій. В результаті другого етапу дослідження, який полягав у оцінці впливу діяльності екологічних інспекцій на фінансування природоохоронних заходів, було визначено, що раніше висунута гіпотеза була підтверджена частково. На основі цього була сформована друга гіпотеза, сутність якої полягала у тому, що відносні показники ефективності діяльності екологічних інспекцій мають безпосередній вплив на суму екологічних надходжень і фінансування екологічних ініціатив. Це дало змогу підтвердити, що ефективність діяльності екологічних інспекцій у деяких аспектах має безпосередній вплив на суму екологічних податкових надходжень. Хоча загалом другу висунуту гіпотезу не можливо вважати ні спростованою, ні підтвердженою, а отримані результати стають підґрунтям для подальших емпіричних досліджень у цьому напрямку.
«Зелені» технології як індикатор стійкості, сталого розвитку, зростання інноваційного потенціалу малих (середніх) підприємств
(Національна академія наук України, Видавничий дім «Академперіодика», 2025) Розгон, О. В.; Олюха, В. Г.
Вступ. Через ризики глобального потепління важливим є сталий розвиток малих (середніх) підприємств (МСП), робота яких зосереджена на стійкості, впровадженні «зелених» технологій та зменшенні впливу діяльності на стан довкілля. Проблематика. Потреби охорони навколишнього середовища передбачають вимоги до розробки, впровадження «зелених» технологій із потенціалом значного покращення у діяльності МСП як учасника екокластеру. Мета. Виявити рівень поточного стану обізнаності МСП як учасника екокластеру щодо можливостей, переваг та бар’єрів для впровадження «зелених» технологій. Матеріали й методи. Використано комплекс загальнонаукових та спеціальнихметодів. Матеріалами для дослідження слугували публікації вітчизняних та зарубіжних учених, норми чинного законодавства України та ЄС. Результати. Компаративістський аналіз доктрини і практики України та ЄС дав можливість виявити основні МСП, за якими доцільно продовжувати зелену трансформацію регулювання МСП відповідно до стандартів, установлених у світовій спільноті, чинники, які зумовлюють виявити рівень поточного стану обізнаності МСП щодо можливостей, переваг, а також бар’єрів, які перешкоджають впровадженню «зелених» технологій у діяльності МСП. Досліджено екокластери як драйвер інноваційних можливостей для МСП та встановлено необхідні маркери стимулів для МСП як учасників екокластерів щодо сприяння впровадженню «зелених» технологій у контексті сталого розвитку та їхньої екологічної поведінки. Висновки. Впровадження концепції «зелених технології» як результату стійких інновацій для МСП у праві України потребує вдосконалення. Доцільність упровадження сформованих пропозицій обґрунтовується їхньою здатністю вирішити існуючі екологічні проблеми для зменшення впливу на навколишнє природне середовище та адаптацію до зміни клімату.
Концептуальні засади впровадження цифрових технологій і штучного інтелекту у систему управління відходами: переваги, нові виклики та ризики
(Інститут економіки промисловості НАН України, Академія економічних наук України, 2024) Рогоза, Микола Єгорович; Кривенко, Сергій Володимирович
У статті досліджено сучасні проблеми системи управління відходами, обґрунтовано і систематизовано теоретичні і практичні підходи щодо впровадження цифрових технологій і штучного інтелекту у систему управління відходами, перспективи використання технологій штучного інтелекту у вирішенні завдань оперативного і стратегічного управління. Розкрито переваги інтеграції цифрових технологій і штучного інтелекту у системі управління відходами для організації збору, утилізації, транспортування, переробки, знешкодження відходів, моніторингу та регулювання процесів на всіх етапах. Ідентифіковано та наведено труднощі і проблеми на шляху широкого застосування штучного інтелекту у системі управління відходами. Визначено роль впливу дисбалансу між професійними навичками працівників і вимогами роботодавців у процесах автоматизації виробництва та необхідністю переходів до моделей Індустрії 4.0 та Індустрії 5.0. Дослідження включає результати із таких ключових аспектів: цілісне осмислення нових викликів та перспектив впровадження цифрових технологій і штучного інтелекту у системи управління відходами; появи ризиків цифрової кризи; застосування штучного інтелекту на рівні логістики; взаємодії з клієнтами та постачальниками; передбачення обсягів відвантажених відходів; досвіду та успішності системи управління відходами закордонних компаній; індексу цифрової інтенсивності використання цифрових технологій; формування кібер-ризиків та наслідків цифровізації; економіки чистого нуля; процесів ефективності формування звітності та співпраці з державною службою статистики; сфери штучного інтелекту у людських мотивах прийняття рішень; втраченої фінансової вартості на звалищах і при спалюванні. Стаття завершується висновками, які підкреслюють значення власного бачення сучасної парадигми системи управління відходами у забезпеченні розвитку економіки у контексті цифровізації економіки та особливостей використання штучного інтелекту.
Науково-методичні підходи до визначення поняття «поводження з відходами»
(Інститут економіки промисловості НАН України, Академія економічних наук України, 2024) Луньов, Лев Євгенович
У сучасному світі питання ефективного та безпечного поводження з відходами набуває все більшої актуальності і потребує уваги наукових кіл, політиків та громадськості. Поводження з відходами включає широкий спектр діяльностей, таких як збір, транспортування, переробка, утилізація та знешкодження, а також моніторинг і регулювання процесів на кожному етапі. Розробка ефективних підходів до поводження з відходами є важливою не лише з екологічної точки зору, але й з соціальної, економічної та культурної перспектив. Основною метою даної статті є проведення комплексного аналізу наукових підходів до визначення суті й змісту поняття «поводження з відходами». У статті здійснено ідентифікацію, порівняння та систематизацію різноманітних визначень і концепцій, які існують у цій галузі. Важливою частиною роботи є виявлення прогалин та суперечностей у сучасних теоретичних підходах, що дозволить сформулювати рекомендації для удосконалення термінологічної бази і поліпшення практичних заходів у цій сфері. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, визначено, що поводження з відходами є складним і багатогранним процесом, який охоплює кілька етапів від збору та транспортування до утилізації та рециклінгу. В статті розглянуто основні наукові підходи до визначення суті й змісту поняття «поводження з відходами»: економічний, екологічний, інженерний, технологічний, системний, соціальний, правовий, психологічний, культурний та політичний. Кожен з цих підходів вносить свій внесок у формування політик і стратегій управління відходами. Комплексне розуміння поняття «поводження з відходами» включає різні аспекти, від економічних до культурних, і дозволяє створювати ефективні, стійкі та екологічно безпечні системи управління відходами. Інтеграція різних підходів сприяє розвитку гнучких, адаптивних та відповідальних стратегій, які враховують як місцеві умови, так і глобальні виклики. Залучення технологічних інновацій, активне залучення громадськості через освітні програми та кампанії, а також чітке регулювання і контроль на законодавчому рівні забезпечують правову основу для сталого поводження з відходами. Врешті-решт, створення міцних політичних рамок і міжнародне співробітництво можуть значно прискорити прогрес у досягненні глобальних цілей сталого розвитку.
Повне навантаження обсягів викидів на кінцевий попит в агрегованій міжгалузевій моделі України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ястремський, Олександр Іванович; Кулик, Володимир Васильович
Метою статті є розробка методики та дослідження результатів розрахунку навантаження прямих і непрямих обсягів викидів на кінцевий попит за матеріалами агрегованої схеми витрати-випуск України. У статті досліджено загальне навантаження викидів двоокису вуглецю, окису азоту, метану на кінцеве використання трьох укрупнених видів економічної діяльності економіки України у 2017 р. Найбільшим забруднювачем є вторинний сектор (промисловість), частка якого в загальному навантаженні викидів складає близько 50 % за викидами двоокису вуглецю, окису азоту та метану. Друге місце за обсягами викидів посідає третинний сектор (сфера послуг). Протягом 2013–2017 рр. спостерігається тенденція зменшення навантаження викидів на кінцевий попит досліджуваних секторів, особливо в проміжку 2013–2014 рр. Розроблено та реалізовано сценарій «зменшення витратності всієї економіки ? зміна викидів», який характеризує еластичність випуску всіх викидів за загальною витратністю економіки – зменшення загальної витратності на 1 % призводить до відносного зменшення випуску всіх викидів на величини 1,41 %, 1,62 %, 1,71 %. Перспективами подальших досліджень є розширення схеми розрахунків до 10 ВЕД, 19 ВЕД, 42 ВЕД, 10 видів викидів; застосування єдиних методологічних підходів та масивів даних для порівняльних еколого-економічних досліджень; розробка схеми витрати-випуск з додатковими технологіями «переробка викидів» і квадрантами «міжгалузеві потоки ВЕД на переробку викидів», «додатковий випуск викидів при переробці викидів» для України.
Проблеми збереження лісових, водних ресурсів і біологічного різноманіття в умовах кліматичних змін
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Шевченко, Олександр Вікторович
У статті досліджено комплексний аналіз сучасного стану природного капіталу та визначено вплив глобальних кліматичних змін на функціонування екосистем. Основна увага приділялася оцінці ролі лісових масивів у формуванні вуглецевого балансу через поглинання вуглекислого газу та виділення кисню; збереженню біологічного різноманіття, захисту ґрунтів і водних об’єктів від деградації, а також забезпеченню екологічних послуг, що сприяють підвищенню якості життя населення. Застосування методів компаративного аналізу та прогнозування показало, що підвищення температури, зниження опадів і посилення екстремальних погодних явищ спричиняють суттєві зміни в структурі лісових і водних ресурсів, що негативно впливає на їхню продуктивність і стійкість. Виявлено, що, незважаючи на значний природно-ресурсний потенціал, нерівномірність розподілу лісів і недостатнє використання їх можливостей створюють додаткові ризики для економічної стабільності регіонів. Дослідження приділяє особливу увагу взаємозв’язку між змінами клімату та біологічним різноманіттям, адже порушення природного балансу екосистем призводить до зменшення ареалів поширення окремих видів, появи інвазивних видів, а також до зниження адаптаційних можливостей живих організмів. Біорізноманіття, яке є запорукою екологічної стійкості, здатне пом’якшувати наслідки кліматичних змін, проте його втрата створює потенційну загрозу для функціонування природних систем. У зв’язку з цим інтеграція економічних і екологічних підходів стає необхідною для розробки ефективних стратегій збереження природного капіталу, що дозволить забезпечити сталий розвиток і адаптацію екосистем до змін клімату. Результати дослідження свідчать про необхідність впровадження інноваційних управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію використання лісових і водних ресурсів, а також на збереження біологічного різноманіття в умовах постійних екологічних викликів. Розроблені моделі еколого-економічного аналізу дозволяють виявити основні фактори, що впливають на стійкість природних систем, і запропонувати комплекс заходів, які сприятимуть зниженню негативних наслідків антропогенних впливів і кліматичних змін. Це дослідження є важливим кроком у напрямку формування інтегрованих підходів до управління природними ресурсами, що мають значний потенціал для підвищення екологічної безпеки та економічної стабільності регіону.
Розгортання циркулярних промислових екосистем – умова екоефективної ліквідації наслідків для довкілля, спричинених воєнними діями
(Інститут економіки промисловості НАН України, Видавничий дім "Академперіодика", 2024) Солдак, Мирослава Олексіївна
Наслідки військових дій є безпрецедентним випадком заподіяння шкоди довкіллю в Україні. За офіційними даними на території України через пошкодження (руйнування) будівель та споруд внаслідок бойових дій утворилося понад 670 тис. тонн відходів, що можна вважати мінімально можливою кількістю за попередньою оцінкою. Атаки тривають та призводить до збільшення обсягів відходів, навантаження на землекористування в громадах та створення екологічної загрози. Міжнародний досвід свідчить про можливість отримання екологічної, соціальної та економічної вигоди від повторного використання відходів будівництва та знесення. В контексті реалізації євроінтеграційного вектору Україна має зосередитися на ефективному управлінні такими відходами на принципах циркулярної економіки − повторного використання, переробки та відновлення. Виконання цього невідкладного завдання можливо завдяки створенню умов для розгортання промислових циркулярних екосистем − сукупності суб’єктів різних видів економічної діяльності та громадянського суспільства, які працюють та еволюціонують спільно з метою створення доданої вартості на основі принципів скорочення використання первинних матеріалів, повторного використання матеріалів і продуктів, їх переробку та відновлення, продовжуючи тим самим життєвий цикл товарів та формуючи їх додаткову цінність. Мета статті полягає в обґрунтуванні доцільності розгортання циркулярних промислових екосистем як умови екоефективної ліквідації наслідків для довкілля, спричинених воєнними діями. На прикладі однойменного проєкту глобальної компанії Energy Vault з гравітаційного зберігання енергії за допомогою композитних блоків, у виробництві яких використовуються промислові відходи й відходи будівництва та знесення, окреслено ключові дії, які сприятимуть появі та розвитку в Україні циркулярних промислових екосистем навколо наявних технологій. Окреслено коло проблемних питань, які потрібно вирішувати для формування інститутів, рутин, поведінки та культури економічних суб’єктів для розгортання циркулярних промислових екосистем, зокрема, з метою ліквідації наслідків для довкілля, спричинених воєнними діями. Надано рекомендації з актуалізації правового забезпечення управління відходами від руйнування будівель та споруд, що утворюються внаслідок бойових дій; реформування та розширення кола інструментів стимулювання сталого поводження з відходами; розвитку міждисциплінарних досліджень.
Світові тренди та ініціативи формування ринку зелених облігацій України в умовах COVID-19
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Дунас, Наталія Володимирівна
Мета статті полягає у дослідженні сучасних світових трендів і національних ініціатив формування ринку зелених облігацій в Україні на основі залучення інвестицій для реалізації екологічно важливих проєктів у сфері енергозбереження. Розкрито сутність і ключові характеристики зелених облігацій як дієвого фінансового інструмента для реалізації екологічно чистих проєктів в економіці. На основі аналітичного огляду особливостей розвитку ринку зелених облігацій у міжнародному просторі та європейських країнах визначено світові тренди інвестування та ряд сутнісних характеристик зелених облігацій як перспективного інвестиційного активу у довгостроковому вимірі, що приносить соціально-економічні та екологічні ефекти. Розглянуто нормативно-правову базу та регуляторний аспект становлення ринку зелених облігацій в національній економіці порівняно з розвиненими країнами світу. Проведено аналіз основних положень формування державної політики формування ринку зелених облігацій в Україні з урахуванням очікуваних ефектів від залучення коштів у сферу енергоефективності. Визначено ризики та перспективні напрями реалізації проєкту Концепції запровадження та розвитку ринку зелених облігацій в Україні на основі зміни трендів глобального фінансового ринку у сфері інвестування. Обгрунтовано, що потенціал розвитку ринку в Україні створює основи для залучення інвестиційного капіталу у різні сфери енергоефективності та сприяє долученню нашої країни до світових трендів еконогізації економіки в умовах пандемії. Доведено, що ринок зелених облігацій може сміло конкурувати із вкладеннями коштів у віртуальні активи та даватиме довгостроковий економічний ефект в процесі розвитку модернізації виробництва в національній економіці в умовах пандемії та глобальних кліматичних змін.
Стійкий розвиток узбережжя та парково-рекреаційних територій у контексті використання екосистемних послуг блакитної економіки
(Інститут економіки промисловості НАН України, Академія економічних наук України, 2024) Петрушенко, Микола Миколайович
У статті наведені результати обґрунтування чинників стійкого розвитку узбережжя та парковорекреаційних територій у контексті використання екосистемних послуг блакитної економіки, зокрема, розкрито концептуальний взаємозв’язок між інтегрованим та стратегічним підходами до управління природними активами, які надають «блакитні» екосистемні послуги, а також висвітлено елементи природної інфраструктури та природоорієнтованих рішень у межах стійкого розвитку узбережжя та парково-рекреаційних територій, пов’язаних зі зміною клімату та антропогенним впливом на довкілля в прибережних територіальних громадах. Розроблена матриця для прийняття релевантних управлінських природоорієнтованих рішень, у залежності від потреб громади, стану інфраструктури та ситуативних чинників, – є набором співвідношень між різновидами послуг (таких як управління якістю зливових стоків, забезпечення якості рекреації, місцевий економічний розвиток тощо) та стратегіями управління природними активами (від найпоширенішої на сьогодні стратегії пріоритету сірої інфраструктури в її поєднанні з елементами зеленої інфраструктури – до стратегії збалансованого комбінування сірої, зеленої та природної інфраструктури). Обґрунтовані положення щодо вдосконалення управління відповідними природними активами, а саме щодо: їх інвентаризації з встановленням пріоритетності окремих природних активів у залежності від потреб і фінансової та організаційної спроможності громади; застосування інтегрованого підходу до визначення унікальних характеристик природних активів, передусім у контексті використання неідентифікованих раніше екосистемних послуг; комплексне урахування чинників підтримки ініціатив місцевої влади в сфері управління природними активами.
Сучасні технології управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Дикань, Валерія Володимирівна; Подвігін, Андрій Дмитрович
У статті досліджено розвиток сучасних технологій управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування (СНК). Зазначено, що економічна діяльність у сфері надрокористування є достатньо специфічною, що вимагає застосування методів ефективного управління природними ресурсами, які забезпечать їх збереження для майбутніх поколінь. Своєю чергою, ефективна система управління інноваційною діяльністю може стати корисним інструментом у сучасній конкурентній боротьбі та стимулом розвитку сфери надрокористування в Україні. Зазначено, що сьогодні для розвитку сучасних технологій управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування необхідним є вдосконалення організаційних компонентів системи управління та впровадження нових технологій і інструментів прийняття рішень. Визначено загальну послідовність інноваційного процесу та принципіальні умови організації інноваційної діяльності у сфері надрокористування. Визначення принципіальних умов організації управління інноваційною діяльністю та її основних характеристик у СНК довели, що в процесі її здійснення всі процеси мають певні особливості, а також і певні обмеження, які пов’язані із специфікою цієї сфери. Визначено пріоритетні напрями управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування відповідно до їх програм інноваційного розвитку. Запропоновано систему управління інноваційною діяльністю у СНК. Встановлено, що управління інноваційною діяльністю у СНК визначається формуванням інфраструктури науково-дослідної та інноваційно-інвестиційної діяльності; запровадженням генерації, відбору та використанням інновацій; виявленням та реалізацією нових ринкових можливостей щодо формування проєктів інноваційного управління у СНК. Зроблено висновок, що сучасні технології управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування мають бути спрямовані на пошук новацій у системі управління СНК, що у перспективі наддасть можливість поєднати всі види інновацій та досягти синергетичного ефекту у цій сфері.
Європейська Зелена угода: дорожня карта збалансованого природокористування в умовах децентралізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Данкевич, Віталій Євгенович; Данкевич, Євген Михайлович; Бондарчук, Наталія Валеріївна; Стрільчук, Віталій Ананійович
Метою статті є дослідження результатів і перспектив подальшого впровадження Європейської Зеленої угоди: дорожньої карти збалансованого природокористування. За результатами дослідження доведено доцільність імплементації Європейської Зеленої угоди з метою збалансованого природокористування в умовах децентралізації. На основі аналізу змісту положень презентованого Європейською комісією комюніке (офіційного повідомлення) «Європейська Зелена угода» у статті виокремлено ключові напрями забезпечення її реалізації. Так, зокрема, такими напрямками є: модернізація і трансформація економіки з метою покращення клімату; виробництво чистої, доступної та безпечної енергії; мобілізація промисловості в напрямку циркулярної економіки; інтенсифікація процесу переходу до стійкої та розумної мобільності; розробка справедливої, здорової та екологічно чистої системи харчування для населення. Обґрунтовано, що ефективна реалізація ідей Зеленої угоди вимагає від національних органів публічної влади формування цілісного бачення з етапів її різнорівневої реалізації, при цьому враховуючи економічні, соціальні й екологічні реалії українського сьогодення. Така реалізація потребує першочергового суспільного обговорення її ключових моментів із залученням максимально широкого суб’єктного складу, а надто громадськості. Доведено, що на рівні законотворення та нормотворення потрібно здійснити цілий комплекс заходів як з оновлення чинних нормативно-правових положень екологічного змісту, так і прийняття низки якісно нових, які б повною мірою відповідали політиці ЄС у цьому питанні. Власне стандартизація та екологізація економічних і політико-правових інституційних основ функціонування українського суспільства та держави має стати своєрідною парадигмою їх розвитку на найближчі роки.

Browse

Browsing Відкритий науковий архів by Subject "FORESTRY, AGRICULTURAL SCIENCES and LANDSCAPE PLANNING::Area economics"

Results Per Page

Sort Options