Відкритий науковий архів

Permanent URI for this community

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/45

Browse

Now showing 1 - 14 of 14

Environmental Sustainable Development Policy in Georgia
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Осадзе, Лалі Тарешівна; Сосанідзе, Мака Отарівна; Osadze, Lali T.; Sosanidze, Maka O.
У статті розглянуто роль зеленої економіки у досягненні цілей сталого розвитку. Зокрема, проаналізовано розвиток суспільства як довгострокової системи економічного зростання та економічного добробуту з урахуванням інтересів охорони навколишнього середовища. Метою статті є вивчення зеленої економіки як основи сталого розвитку. У цій статті використано методи тематичного дослідження та аналізу. Стаття базується на різних наукових працях, даних Статистичної служби та результатах досліджень, проведених державними та міжнародними організаціями. В результаті кількісного та якісного дослідження було підтверджено, що зелена економіка є основою сталого розвитку, а проблеми охорони навколишнього середовища є важливими та актуальними, що для вирішення цих проблем слід проводити більше обговорень та розробити відповідні заходи, а потім їх впровадити. Усі держави – члени ООН погодилися щодо 17 цілей сталого розвитку та 169 завдань, які мають бути досягнуті до 2030 року. Грузія надає великого значення розробці національної програми охорони навколишнього середовища та її періодичному оновленню. Угода про асоціацію між Грузією та Європейським Союзом, серед іншого, зосереджена на питаннях охорони навколишнього середовища та цілях і завданнях сталого розвитку. Робота є важливою та цікавою – для представників наукової спільноти, глав держав, спеціалістів та всіх зацікавлених сторін. У статті оцінюється особлива роль малих і середніх підприємств (МСП) у розвитку економіки як у Європі, так і в Грузії. З іншого боку, підкреслюється необхідність запровадження та розвитку рамкових умов сталого розвитку для досягнення довгострокового економічного добробуту. Для досягнення цієї мети було вивчено зарубіжний досвід різних країн щодо стимулювання сталого розвитку. Порівнюється сталий розвиток малих і середніх підприємств у Грузії та країнах ЄС.
Адаптація до змін клімату: досвід Європейського Союзу
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Шевченко, Олександр Вікторович
У статті досліджено теоретико-правові засади формування інструментів державного управління у сфері зміни клімату на рівні ЄС. Визначено головні напрями кліматичної політики Європейського Союзу та поставлено завдання, що передбачаються до 2030 року. Було проведено аналіз основних груп інструментів і заходів, які використовуються в рамках європейського урядування і спрямовані на боротьбу зі зміною клімату. Нині у світі спостерігаються значущі та динамічні зміни. Зміна клімату стала важливим викликом для всього світу, і країни ЄС визнають її потенційно негативний вплив на середовище та суспільство. Зміна клімату визнана одним із найбільших викликів нашого часу, і ЄС активно займається розробкою та реалізацією заходів для забезпечення стійкості своєї території та громадян перед цими викликами. Дослідження аналізує підходи та стратегії, які використовуються ЄС для адаптації до зміни клімату на різних рівнях. У статті проаналізовано загальний контекст зміни клімату й основні виклики, які виникають у зв'язку зі зміною клімату, а також розглянуто політики та ініціативи ЄС щодо адаптації, включаючи розвиток національних стратегій, програми фінансування та механізми співпраці між країнами – членами ЄС. Однією з найбільш важливих та актуальних проблем Європейського Союзу є справи, пов’язані з охороною природного середовища та екологічною безпекою континенту в умовах зміни клімату. У зв’язку з цим поточні тенденції у європейському розвитку змушують задуматися над складними теоретичними питаннями, такими як якість життя європейців. У цьому контексті роль політики у сфері кліматичних змін набуває великого значення у формуванні нових напрямків політичної науки, яка охоплює галузі економіки, права, соціології та екології, і взаємодіє з ними. У статті обґрунтовано виклики, які стоять перед ЄС у питанні адаптації до змін клімату, та наведено рекомендації для подальшого розвитку стратегій та політик у цій сфері. Дослідження покликане сприяти кращому розумінню та використанню досвіду ЄС в адаптації до змін клімату як у Європі, так і у інших частинах світу.
Адаптація міжнародних підходів до формування системи статистичних показників аналізу використання водних ресурсів на рівні міста
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Чала, Тетяна Георгіївна; Славута, Олена Іванівна; Корепанов, Георгій Сергійович; Черненко, Дарина Ігорівна
Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування уніфікованої системи статистичних показників і проведенні статистичного аналізу використання водних ресурсів на рівні міста. Визначено переваги стандартизованих показників у сфері санітарії та водопостачання на рівні міста та надано їх характеристику відповідно до ISO 37120 : 2014 «Сталі міста та громади – показники міських послуг та якості життя». Систематизовано основні та допоміжні показники міських послуг і якості життя за темою «Вода й санітарно-гігієнічні умови» та «Стічні води» в частині формул їх розрахунку, особливостей застосування та джерел даних. Встановлено, що на території України, за даними Фільтру водних ризиків (Water Risk Filter), містяться регіони з чотирма рівнями водного ризику: низький, помірно середній, середній, підвищений рівень водного ризику. Відповідно до них було обрано міста з Глобального реєстру міст Всесвітньої ради з питань міських даних (World Council on City Data – WCCD): Амстердам (Amsterdam, Netherlands), Барселона (Barcelona, Spain), Дубай (Dubai, United Arab Emirates), Гвадалахара (Guadalajara, Mexico) і здійснено аналіз показників у сфері санітарії та водопостачання. Встановлено, що наведені міста характеризуються високим рівнем забезпеченості населення послугами водопостачання та водовідведення, а також достатньо високим рівнем доступу до якісних санітарно-гігієнічних умов. Гіршою є ситуація із якісними показниками водокористування. Так, третинна очистка усіх міських стічних вод здійснюється тільки в м. Дубай. У м. Гвадалахара 21 % міських стічних вод взагалі не проходить очистку. Встановлено, що в цілому за основними показниками стану якості послуг водопостачання і санітарії явним лідером є м. Дубай, а містом-аутсайдером з найнижчими рівнями більшості досліджуваних показників є м. Гвадалахара. Встановлено доцільність розширення національної системи показників шляхом включення в неї такого показника, як «Середньорічна тривалість відключень водопостачання в розрахунку на 1 домогосподарство».
Адаптивне управління водними ресурсами на основі матриці підходів та інтегрального показника стану
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хвесик, Михайло Артемович; Левковська, Людмила Володимирівна; Мандзик, Валерій Миколайович; Чередніченко, Юлія Григорівна
У статті обґрунтовано й апробовано методичну рамку адаптивного управління водними ресурсами України, що поєднує матрицю концептуальних підходів (секторальний, екосистемний, інтегрований, адаптивний) з індикаторною оцінкою стану водних ресурсів. Запропоновано інтегральний показник стану водних ресурсів (Ів.р.), побудований як середнє двох нормованих індикаторів: природної забезпеченості прісною водою (стимулятор) і частки забруднених / недостатньо очищених скидів у загальному обсязі (дестимулятор). Дані агрегуються, інтерпретуються за пороговою шкалою, а результати ув’язуються з управлінською матрицею для формування диференційованих рішень. Апробація на регіональних даних засвідчила адекватність розрахунків і придатність Ів.р. для міжрегіональних порівнянь та ранжування пріоритетів для прийняття управлінських рішень у водному господарстві України. Виявлено, що найшвидші прирости інтегральної оцінки забезпечує скорочення частки забруднених скидів; у низці територій зафіксовано диспропорції, коли висока забезпеченість водою нівелюється слабкими показниками очищення стічних вод. Рекомендовано поєднувати модернізацію очисних споруд і природоорієнтовані рішення з інструментами інтегрованого управління водними ресурсами та участю зацікавлених сторін. Методичні застереження стосуються можливих прогалин і викривлень даних у регіонах, які зазнали воєнного впливу, підкреслюючи необхідність верифікації і відновлення моніторингу стану водних ресурсів. Наукова новизна полягає у поєднанні індикаторної оцінки з матрицею управлінських підходів у контурі адаптивного циклу «моніторинг – оцінювання – корекція», практична значущість – у можливості інституціоналізації підходу в планах управління річковими басейнами і пріоритизації інвестицій у відновлення водної інфраструктури.
Використання економіко-математичних методів і моделей в досягнені глобалізаційних цілей зеленої економіки та управлінні екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору
(Інститут економіки промисловості НАН України, Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2026) Ус, Галина Олександрівна; Марцішевський, Богдан Ростиславович
У статті досліджено роль економіко-математичних методів і моделей у досягненні глобалізаційних цілей зеленої економіки та забезпеченні ефективного управління екологічним розвитком біоресурсів аграрного сектору. Актуальність теми зумовлена посиленням міжнародних вимог до сталого виробництва, декарбонізації, раціонального природокористування та підвищення екологічної відповідальності агробізнесу в умовах глобальної конкуренції й кліматичних викликів. Розглянуто можливості застосування оптимізаційних, балансових, економетричних, імітаційних та прогнозних моделей для обґрунтування управлінських рішень у сфері використання земельних, водних і біологічних ресурсів, а також для оцінювання наслідків впровадження екологічних інновацій. Обґрунтовано, що використання кількісного моделювання сприяє підвищенню прозорості та результативності управління аграрними біоресурсами, дозволяє визначати пріоритети природоохоронних заходів, мінімізувати витрати та екологічні ризики, прогнозувати зміни продуктивності екосистем і формувати стратегії адаптації до кліматичних змін. Особливу увагу приділено інтеграції показників екологічної ефективності у систему економічного аналізу (викиди, втрати біорізноманіття, деградація ґрунтів, рівень відновлюваності ресурсів), що забезпечує комплексне бачення ефективності аграрного виробництва. Визначено, що впровадження економіко-математичних підходів дозволяє узгодити національні механізми управління біоресурсами з міжнародними стандартами сталого розвитку та ESG-принципами, а також підвищити рівень екологічної безпеки та ресурсної стійкості аграрного сектору. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою інтегрованих моделей оцінювання екологічних збитків і економічних вигод, а також цифровізацією моніторингу та управління біоресурсами.
Ефективність діяльності екологічних інспекцій в Україні та її вплив на фінансове забезпечення раціонального природокористування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Самусевич, Ярина Валентинівна; Теницька, Ірина Анатоліївна; Селезньова, Олександра Вікторівна
Діяльність екологічних інспекцій покликана слугувати регулятором забезпечення дотримання суб’єктами господарювання екологічних норм і зменшувати рівень забруднення. На основі цієї мети функціонування екологічних інспекцій було сформовано мету дослідження, яка полягає у підтвердженні чи спростуванні гіпотези, що ефективність діяльності екологічних інспекцій має прямий вплив на рівень фінансування заходів, пов’язаних із раціональним природокористуванням. Так, для початку було проведено аналіз сучасної іноземної літератури з дотичної тематики, що дало змогу підтвердити актуальність нашого дослідження, паралельно базуючись на відсутності схожих вітчизняних напрацювань. Подальші дослідження ґрунтувались на зборі й обробці офіційних даних результатів діяльності екологічних інспекцій, сум екологічних податкових надходжень та фінансування природоохоронних заходів. На основі зібраних даних було проведено панельно-регресійний аналіз (на базі програмного забезпечення Stata). Оцінювання впливу діяльності екологічних інспекцій на фінансове забезпечення раціонального природокористування було проведено у два етапи. У результаті першого етапу дослідження (оцінювання впливу діяльності екологічних інспекцій на надходження від екологічних податків) було виявлено часткову статистичну значимість між результативною та факторними змінними. Отже, діяльність екологічної інспекції здатна впливати на наповнення бюджету в аспекті екологічного податку, проте такий вплив є незначним у грошовому вимірнику, а це, своєю чергою, стримує реалізацію екологічним податком всіх своїх функцій. В результаті другого етапу дослідження, який полягав у оцінці впливу діяльності екологічних інспекцій на фінансування природоохоронних заходів, було визначено, що раніше висунута гіпотеза була підтверджена частково. На основі цього була сформована друга гіпотеза, сутність якої полягала у тому, що відносні показники ефективності діяльності екологічних інспекцій мають безпосередній вплив на суму екологічних надходжень і фінансування екологічних ініціатив. Це дало змогу підтвердити, що ефективність діяльності екологічних інспекцій у деяких аспектах має безпосередній вплив на суму екологічних податкових надходжень. Хоча загалом другу висунуту гіпотезу не можливо вважати ні спростованою, ні підтвердженою, а отримані результати стають підґрунтям для подальших емпіричних досліджень у цьому напрямку.
Повне навантаження обсягів викидів на кінцевий попит в агрегованій міжгалузевій моделі України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Ястремський, Олександр Іванович; Кулик, Володимир Васильович
Метою статті є розробка методики та дослідження результатів розрахунку навантаження прямих і непрямих обсягів викидів на кінцевий попит за матеріалами агрегованої схеми витрати-випуск України. У статті досліджено загальне навантаження викидів двоокису вуглецю, окису азоту, метану на кінцеве використання трьох укрупнених видів економічної діяльності економіки України у 2017 р. Найбільшим забруднювачем є вторинний сектор (промисловість), частка якого в загальному навантаженні викидів складає близько 50 % за викидами двоокису вуглецю, окису азоту та метану. Друге місце за обсягами викидів посідає третинний сектор (сфера послуг). Протягом 2013–2017 рр. спостерігається тенденція зменшення навантаження викидів на кінцевий попит досліджуваних секторів, особливо в проміжку 2013–2014 рр. Розроблено та реалізовано сценарій «зменшення витратності всієї економіки ? зміна викидів», який характеризує еластичність випуску всіх викидів за загальною витратністю економіки – зменшення загальної витратності на 1 % призводить до відносного зменшення випуску всіх викидів на величини 1,41 %, 1,62 %, 1,71 %. Перспективами подальших досліджень є розширення схеми розрахунків до 10 ВЕД, 19 ВЕД, 42 ВЕД, 10 видів викидів; застосування єдиних методологічних підходів та масивів даних для порівняльних еколого-економічних досліджень; розробка схеми витрати-випуск з додатковими технологіями «переробка викидів» і квадрантами «міжгалузеві потоки ВЕД на переробку викидів», «додатковий випуск викидів при переробці викидів» для України.
Проблеми збереження лісових, водних ресурсів і біологічного різноманіття в умовах кліматичних змін
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Шевченко, Олександр Вікторович
У статті досліджено комплексний аналіз сучасного стану природного капіталу та визначено вплив глобальних кліматичних змін на функціонування екосистем. Основна увага приділялася оцінці ролі лісових масивів у формуванні вуглецевого балансу через поглинання вуглекислого газу та виділення кисню; збереженню біологічного різноманіття, захисту ґрунтів і водних об’єктів від деградації, а також забезпеченню екологічних послуг, що сприяють підвищенню якості життя населення. Застосування методів компаративного аналізу та прогнозування показало, що підвищення температури, зниження опадів і посилення екстремальних погодних явищ спричиняють суттєві зміни в структурі лісових і водних ресурсів, що негативно впливає на їхню продуктивність і стійкість. Виявлено, що, незважаючи на значний природно-ресурсний потенціал, нерівномірність розподілу лісів і недостатнє використання їх можливостей створюють додаткові ризики для економічної стабільності регіонів. Дослідження приділяє особливу увагу взаємозв’язку між змінами клімату та біологічним різноманіттям, адже порушення природного балансу екосистем призводить до зменшення ареалів поширення окремих видів, появи інвазивних видів, а також до зниження адаптаційних можливостей живих організмів. Біорізноманіття, яке є запорукою екологічної стійкості, здатне пом’якшувати наслідки кліматичних змін, проте його втрата створює потенційну загрозу для функціонування природних систем. У зв’язку з цим інтеграція економічних і екологічних підходів стає необхідною для розробки ефективних стратегій збереження природного капіталу, що дозволить забезпечити сталий розвиток і адаптацію екосистем до змін клімату. Результати дослідження свідчать про необхідність впровадження інноваційних управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію використання лісових і водних ресурсів, а також на збереження біологічного різноманіття в умовах постійних екологічних викликів. Розроблені моделі еколого-економічного аналізу дозволяють виявити основні фактори, що впливають на стійкість природних систем, і запропонувати комплекс заходів, які сприятимуть зниженню негативних наслідків антропогенних впливів і кліматичних змін. Це дослідження є важливим кроком у напрямку формування інтегрованих підходів до управління природними ресурсами, що мають значний потенціал для підвищення екологічної безпеки та економічної стабільності регіону.
Світові тренди та ініціативи формування ринку зелених облігацій України в умовах COVID-19
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Дунас, Наталія Володимирівна
Мета статті полягає у дослідженні сучасних світових трендів і національних ініціатив формування ринку зелених облігацій в Україні на основі залучення інвестицій для реалізації екологічно важливих проєктів у сфері енергозбереження. Розкрито сутність і ключові характеристики зелених облігацій як дієвого фінансового інструмента для реалізації екологічно чистих проєктів в економіці. На основі аналітичного огляду особливостей розвитку ринку зелених облігацій у міжнародному просторі та європейських країнах визначено світові тренди інвестування та ряд сутнісних характеристик зелених облігацій як перспективного інвестиційного активу у довгостроковому вимірі, що приносить соціально-економічні та екологічні ефекти. Розглянуто нормативно-правову базу та регуляторний аспект становлення ринку зелених облігацій в національній економіці порівняно з розвиненими країнами світу. Проведено аналіз основних положень формування державної політики формування ринку зелених облігацій в Україні з урахуванням очікуваних ефектів від залучення коштів у сферу енергоефективності. Визначено ризики та перспективні напрями реалізації проєкту Концепції запровадження та розвитку ринку зелених облігацій в Україні на основі зміни трендів глобального фінансового ринку у сфері інвестування. Обгрунтовано, що потенціал розвитку ринку в Україні створює основи для залучення інвестиційного капіталу у різні сфери енергоефективності та сприяє долученню нашої країни до світових трендів еконогізації економіки в умовах пандемії. Доведено, що ринок зелених облігацій може сміло конкурувати із вкладеннями коштів у віртуальні активи та даватиме довгостроковий економічний ефект в процесі розвитку модернізації виробництва в національній економіці в умовах пандемії та глобальних кліматичних змін.
Сучасні технології управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2024) Дикань, Валерія Володимирівна; Подвігін, Андрій Дмитрович
У статті досліджено розвиток сучасних технологій управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування (СНК). Зазначено, що економічна діяльність у сфері надрокористування є достатньо специфічною, що вимагає застосування методів ефективного управління природними ресурсами, які забезпечать їх збереження для майбутніх поколінь. Своєю чергою, ефективна система управління інноваційною діяльністю може стати корисним інструментом у сучасній конкурентній боротьбі та стимулом розвитку сфери надрокористування в Україні. Зазначено, що сьогодні для розвитку сучасних технологій управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування необхідним є вдосконалення організаційних компонентів системи управління та впровадження нових технологій і інструментів прийняття рішень. Визначено загальну послідовність інноваційного процесу та принципіальні умови організації інноваційної діяльності у сфері надрокористування. Визначення принципіальних умов організації управління інноваційною діяльністю та її основних характеристик у СНК довели, що в процесі її здійснення всі процеси мають певні особливості, а також і певні обмеження, які пов’язані із специфікою цієї сфери. Визначено пріоритетні напрями управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування відповідно до їх програм інноваційного розвитку. Запропоновано систему управління інноваційною діяльністю у СНК. Встановлено, що управління інноваційною діяльністю у СНК визначається формуванням інфраструктури науково-дослідної та інноваційно-інвестиційної діяльності; запровадженням генерації, відбору та використанням інновацій; виявленням та реалізацією нових ринкових можливостей щодо формування проєктів інноваційного управління у СНК. Зроблено висновок, що сучасні технології управління інноваційною діяльністю у сфері надрокористування мають бути спрямовані на пошук новацій у системі управління СНК, що у перспективі наддасть можливість поєднати всі види інновацій та досягти синергетичного ефекту у цій сфері.
Європейська Зелена угода: дорожня карта збалансованого природокористування в умовах децентралізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Данкевич, Віталій Євгенович; Данкевич, Євген Михайлович; Бондарчук, Наталія Валеріївна; Стрільчук, Віталій Ананійович
Метою статті є дослідження результатів і перспектив подальшого впровадження Європейської Зеленої угоди: дорожньої карти збалансованого природокористування. За результатами дослідження доведено доцільність імплементації Європейської Зеленої угоди з метою збалансованого природокористування в умовах децентралізації. На основі аналізу змісту положень презентованого Європейською комісією комюніке (офіційного повідомлення) «Європейська Зелена угода» у статті виокремлено ключові напрями забезпечення її реалізації. Так, зокрема, такими напрямками є: модернізація і трансформація економіки з метою покращення клімату; виробництво чистої, доступної та безпечної енергії; мобілізація промисловості в напрямку циркулярної економіки; інтенсифікація процесу переходу до стійкої та розумної мобільності; розробка справедливої, здорової та екологічно чистої системи харчування для населення. Обґрунтовано, що ефективна реалізація ідей Зеленої угоди вимагає від національних органів публічної влади формування цілісного бачення з етапів її різнорівневої реалізації, при цьому враховуючи економічні, соціальні й екологічні реалії українського сьогодення. Така реалізація потребує першочергового суспільного обговорення її ключових моментів із залученням максимально широкого суб’єктного складу, а надто громадськості. Доведено, що на рівні законотворення та нормотворення потрібно здійснити цілий комплекс заходів як з оновлення чинних нормативно-правових положень екологічного змісту, так і прийняття низки якісно нових, які б повною мірою відповідали політиці ЄС у цьому питанні. Власне стандартизація та екологізація економічних і політико-правових інституційних основ функціонування українського суспільства та держави має стати своєрідною парадигмою їх розвитку на найближчі роки.
Інноваційні підходи маркетингу сталого розвитку в національних парках
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кульчицька, Евеліна Антоніївна; Соломчак, Сергій Олегович
У статті обґрунтовано важливість упровадження національними парками України інноваційних маркетингових технологій у напрямі забезпечення сталого розвитку. Основний акцент зроблено на врахуванні менеджментом національних парків впливу цифрових технологій, який дедалі активніше посилюється та охоплює значну частину життєво важливих операцій. Визначено за окремими маркетинговими напрямами сталого розвитку такі інноваційні підходи та технології: (1) формування екологічної свідомості – VR-екскурсії та 3D-моделі природних екосистем, інтерактивні навчальні програми та тренінги, мобільні екоігри та квести; (2) просування туристичних послуг – персоналізовані інтерактивні туристичні маршрути, мобільні додатки з функціями бронювання та навігації, чат-боти для онлайн-консультацій туристів; (3) підтримка збереження природних ресурсів – аналітика поведінки відвідувачів (GPS-трекери, Bluetooth-маячки тощо), сенсори та інтелектуальні системи контролю навантаження на туристичні стежки, дрони для моніторингу території та флори, геолокаційні системи управління потоками туристів; (4) розвиток культурної спадщини – AR-технології доповненої реальності культурних об’єктів, віртуальні виставки та онлайн-експозиції, цифрові колекції архівних матеріалів, інтерактивні музеї; (5) партнерство з місцевими громадами – онлайн-платформи спільних туристичних бізнес-проєктів, краудфандинг та спільне фінансування екопрограм; (6) інвестиції у сталий розвиток – Big Data-аналітика для оцінки ефективності інвестиційних проєктів, платформи для моніторингу фінансових потоків туристичної діяльності. Відповідно до визначених інноваційних підходів та технологій обґрунтовано набір цільових орієнтирів сталого розвитку національних парків. Визначені маркетингові напрями, інноваційний інструментарій та особливості сталого розвитку вдалося поєднати при обґрунтуванні очікуваних результатів для національних парків.
Інституціоналізація економічного механізму ресурсозбереження та енергоефективного природокористування на рівні ОТГ
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Голян, Василь Анатолійович; Мединська, Наталія Василівна
Доведено, що децентралізація влади та реформа місцевого самоврядування зумовили необхідність перегляду пріоритетів раціонального природокористування, зокрема, процесів ресурсозбереження та енергоефективності на рівні об'єднаних територіальних громад (ОТГ), що вимагає трансформації існуючої системи регуляторного впливу на господарське освоєння природно-ресурсного потенціалу й охорону довкілля. Обґрунтовано, що в умовах імплементації нових енергетичних індикаторів актуалізуються проблеми збільшення обсягів виробництва енергії з відновних джерел, зокрема, твердого та газоподібного палива на основі утилізації відходів. Доведено, що результативна реалізація проєктів утилізації відходів є можливою за умови інституціоналізації економічного механізму ресурсозбереження та енергоефективного природокористування на рівні ОТГ, який забезпечить бюджетні, фіскальні та кредитні передумови для нарощення обсягів фінансового забезпечення розбудови сучасної індустрії поводження з відходами. Дослідження показали, що у 2007–2021 роках у динаміці реальної величини видатків місцевих бюджетів на утилізацію відходів спостерігається низхідна тенденція, що зумовлено відсутністю в органів місцевого самоврядування зацікавленості у фінансуванні проєктів ресурсозбереження та енергоефективності. Встановлено, що досягнення позитивних результатів у фінансуванні утилізації відходів знаходиться у прямій залежності від концентрації частини рентної плати за спеціальне використання природних ресурсів та екологічного податку у спеціальних фондах місцевих бюджетів. Обґрунтовано, що саме цільова спрямованість акумульованих у бюджетах місцевого самоврядування природно-ресурсних та екологічних платежів дасть змогу забезпечити нарощення обсягів фінансування утилізації відходів, що сприятиме підвищенню використання матеріально-речової субстанції побутового сміття та відходів сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва для виготовлення твердого і виробництва газоподібного палива. Доведено, що держава має закладати стимули для органів місцевого самоврядування щодо активізації ресурсозбереження та енергоефективності на основі утилізації відходів через співучасть у фінансуванні та у непрямому стимулюванні такого роду проєктів.
Інструменти фінансування екологічного розвитку ЄС
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2023) Федірко, Олександр Анатолійович; Федірко, Наталія Вікторівна; Васюк, Наталія Олегівна
Метою статті є наукове обґрунтування ролі сучасних інструментів фінансування ЄС у стимулюванні екологічного розвитку. Методика дослідження ґрунтується на контент-аналізі інструментів фінансування екологічного розвитку в ЄС, їх порівнянні та науковому узагальненні для обґрунтування подальших пріоритетів реалізації стратегії ЄС «Європейський зелений курс». Авторами досліджено моделі управління фінансовими ресурсами в ЄС ? пряме, спільне та непряме управління. Встановлено, що держави – члени ЄС та їхні компетентні органи розробляють власні національні програми, координують відбір проєктів, а також забезпечують оперативне управління такими програмами та здійсненням платежів. У статті показано, що найбільш вживаним фінансовим інструментом, який використовується в рамках програм і фондів ЄС для надання фінансових коштів, є гранти. Встановлено, що останнім часом у деяких сферах політики ЄС (насамперед, у регіональній, підприємницькій та інноваційній) активно розвиваються такі інструменти, як бюджетні гарантії та банківські інструменти фінансування (позики, кредитні гарантії, інвестицій в акціонерний капітал), які націлені переважно на прибуткові та економічно життєздатні проєкти. У сучасному плановому фінансовому періоді з 2021 р. по 2027 р. більшість фінансових програм і фондів ЄС мають екологічну складову. Водночас низка програм ЄС створені спеціально для цілей сталого розвитку, екологізації виробництва, запобігання та адаптації до змін клімату, а також захисту навколишнього природного середовища, серед яких програма «LIFE», Інноваційний фонд, Фонд справедливого переходу та Фонд модернізації. Авторами показано, що інструменти фінансування екологічного розвитку в ЄС охоплюють широке коло потенційних бенефіціарів, до складу яких входять не лише державні органи та бізнес-сектор, але й дослідницькі установи та громадські організації.

Browse

Browsing Відкритий науковий архів by Subject "FORESTRY, AGRICULTURAL SCIENCES and LANDSCAPE PLANNING::Area economics"

Results Per Page

Sort Options