Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 2

Permanent URI for this collection

https://dr.csbc.edu.ua/handle/123456789/713

Browse

Now showing 1 - 5 of 5

Забезпечення сталого розвитку туризму в регіонах України в контексті стратегії смарт-спеціалізації
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Кулиняк, Ігор Ярославович
У сучасних умовах децентралізації, інтеграції України до європейського простору та посилення регіональної конкуренції особливого значення набуває забезпечення сталого розвитку туризму як одного з драйверів економічного зростання територій. У контексті реалізації стратегій смарт-спеціалізації (S3) туризм здатен виступати інструментом економічної диверсифікації, збереження локальної ідентичності та залучення інновацій. Метою статті є дослідження можливостей інтеграції туристичної сфери до стратегій регіонального розвитку на засадах смарт-спеціалізації з акцентом на забезпечення сталого розвитку, з урахуванням ресурсного потенціалу регіонів, запитів стейкхолдерів та європейських підходів до стратегування. У дослідженні використано методи контент-аналізу регіональних стратегій розвитку на період 2021–2027 рр., порівняльного аналізу, системний підхід, а також метод узагальнення для виявлення пріоритетів і проблем реалізації смарт-спеціалізації у туристичному секторі. Проведений аналіз показав, що лише п’ять областей України (Вінницька, Запорізька, Полтавська, Херсонська, Чернівецька) визначили туризм як пріоритетний напрям смарт-спеціалізації. Встановлено, що основними бар’єрами є фрагментарне бачення туризму в регіональних стратегіях, недостатнє залучення стейкхолдерів і відсутність механізмів практичної реалізації туристичних ініціатив. Розглянуто можливості диверсифікації туристичних послуг з урахуванням вузької спеціалізації територій, що дозволяє ефективніше використовувати наявні природні, історико-культурні та людські ресурси. Обґрунтовано доцільність визначення туризму як пріоритетного напряму у стратегіях смарт-спеціалізації, з огляду на його мультиплікативний ефект, здатність стимулювати розвиток суміжних секторів економіки та створювати нові робочі місця. Запропоновано модель взаємодії між основними стейкхолдерами (владою, бізнесом, громадськістю, науковими установами) у процесі розроблення стратегій сталого розвитку туризму, яка базуються на принципі «знизу вгору» і спрямована на формування ефективної туристичної політики на місцевому рівні. Результати дослідження можуть бути використані при оновленні або розробленні стратегічних документів, а також слугувати основою для формування політик підтримки сталого туризму в межах смарт-спеціалізації.
Зарубіжний досвід гармонізації законодавства у сфері органічного виробництва і можливості його адаптації для України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Логоша, Роман Васильович
Метою статті є систематизація, аналіз і можливості адаптації зарубіжного досвіду гармонізації законодавства у сфері органічного виробництва для України. У статті проведено комплексне дослідження зарубіжного досвіду гармонізації законодавства у сфері органічного виробництва з метою визначення оптимальних моделей і підходів, що можуть бути адаптовані в Україні. У центрі уваги – аналіз провідних правових систем регулювання органічного агровиробництва у країнах ЄС, США, Канаді, Японії, Австралії, а також дослідження ролі міжнародних організацій (IFOAM, FAO, Codex Alimentarius, Європейська Комісія) у формуванні універсальних стандартів. Окрему увагу приділено механізмам імплементації міжнародних норм у національні правові системи, ефективності інструментів контролю, сертифікації, маркування та моніторингу. Визначено чотири домінуючі моделі правового регулювання: уніфікаційну (ЄС), еквівалентну (Канада, Швейцарія), автономну (США, Японія) та добровільного визнання (Австралія, Індія). Досліджено концептуальні та інституційні особливості кожної моделі, а також їх відповідність принципам правової визначеності, пропорційності, прозорості, субсидіарності та взаємного визнання. Проаналізовано позитивні практики регуляторної політики, фінансового стимулювання та інституційної підтримки органічного сектора. Досліджено процес гармонізації законодавства в країнах ЄС, зокрема Польщі, Румунії, Хорватії, Сербії та Північній Македонії. Показано, що ефективність цього процесу значною мірою залежить від рівня політичної волі, адміністративної спроможності, координації між центральними та місцевими органами влади, а також від впровадження цифрових інструментів моніторингу та прозорих механізмів взаємодії з агровиробниками. Окрему увагу приділено моделі багаторівневого управління, яка охоплює міністерства, акредитаційні органи та незалежні сертифікаційні структури. На прикладі України розглянуто основні виклики імплементації європейських норм, пов’язані з фрагментарністю законодавства, недостатнім розвитком інституційного середовища та бракованою інфраструктурою контролю. Запропоновано комплексну модель реформування, яка передбачає модернізацію правової бази, створення електронних реєстрів операторів органічного виробництва, вдосконалення системи сертифікації та розвиток національної стратегії гармонізації до 2030 року. Результати дослідження засвідчують, що впровадження адаптованої моделі правового регулювання, узгодженої з міжнародними стандартами, дозволить забезпечити ефективне функціонування органічного сектора, розширити експортний потенціал, підвищити рівень споживчої довіри та екологічну сталість виробництва.
Оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіонів окремих країн ЄС та України
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Губарєва, Ірина Олегівна; Аведян, Людмила Йосипівна; Литвиненко, Андрій Володимирович
Метою статті є оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіонів країн ЄС та України. Для аналізу та порівняння рівня соціально-економічного розвитку регіонів країн ЄС та України було відібрано шість країн – членів ЄС (Іспанія, Італія, Німеччина, Польща, Франція, Швеція), які є близькими до України за площею території, чисельністю населення та кількістю адміністративно-територіальних одиниць. Розподіл досліджуваних країн ЄС та України за показниками ВВП на одну особу та рівнем безробіття показав, що Україна у довоєнний період суттєво поступалася за цими показниками досліджуваним країнам ЄС. Показниками оцінки соціально-економічного розвитку регіонів країни використано відносні значення показників валового регіонального продукту (ВРП) на одну особу та рівня безробіття до відповідного середнього значення по країні. Сформовано матриці позиціонування регіонів країн ЄС та України в площині координат «Економічний розвиток – Соціальна проблемність». Матриці складаються з 9 квадрантів, що характеризують стан соціально-економічного розвитку регіонів країни. Проведений аналіз показав, що переважна кількість регіонів досліджуваних країни ЄС (80 із 130, або 61,54 %) розмістилися у перших чотирьох квадрантах, які характеризуються високим та середнім рівнями економічного розвитку й низьким та середнім соціальної проблемності. Здійснено порівняння характеристик рівнів соціально-економічного розвитку регіонів досліджуваних країн ЄС та України у 2021 р. Визначено, що структура рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України значно відрізняється від структури регіонів досліджуваних країн ЄС. Більшість регіонів України – 62,0 %, на відміну від (38,5 %) регіонів досліджуваних країн ЄС, розмістилися у 5–9 квадрантах, що вказує на їх переважно низький рівень економічного розвитку та високий рівень соціальної проблемності. Отримані результати підтверджують необхідність удосконалення підходів до регіональної політики в Україні у повоєнний період, зокрема гармонізації з європейськими практиками.
Регіональні аспекти диверсифікації розвитку малого бізнесу в Україні
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Іванов, Юрій Борисович
Метою статті є виявлення регіональних відмінностей у розвитку малого бізнесу та його диверсифікації в просторовому й внутрішньорегіональному вимірах, що має слугувати основою для конкретизації стратегічних документів державної регіональної політики, регіональних стратегій і програм підтримки підприємництва. У статті проаналізовано розподіл суб’єктів малого підприємництва за регіонами та видами економічної діяльності у регіонах, роль малого підприємництва у забезпеченні зайнятості та залученні найманої праці. Аналіз здійснювався за даними ДССУ за 2010–2023 рр. щодо кількості суб’єктів, зайнятості, обсягів реалізації, галузевий аспект досліджувався у розрізі ФОП за 2014–2023 рр. Показано, що мале підприємництво переважає у кількості суб’єктів господарювання, але не є основним суб’єктом у забезпеченні робочих місць і за обсягами реалізації продукції (товарів, послуг). Визначено, що головні відмінності між регіонами полягають у продуктивності праці зайнятих осіб. Найбільший обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) на 1 зайнятого припадає на м. Київ, а серед інших регіонів лише у п’ятьох продуктивність переважає середню по Україні. Висунуто гіпотезу, яка частково підтверджена, що галузеве спрямування малого бізнесу і рівень його диверсифікації всередині регіонів визначає загальну продуктивність. У цілому рівень просторової та регіонально-галузевої диверсифікації розвитку малого бізнесу є низьким, і зберігаються тенденції концентрації ділової активності. Малий бізнес є висококонцентрованим у всіх регіонах на сфері послуг, з якої головною є оптова та роздрібна торгівля. Транспортні послуги, професійна діяльність та інші послуги населенню виходять на другий план у більшості регіонів. Як позитивну рису розвитку зазначено структурний зсув діяльності ФОП зі сфери торгівлі у високотехнологічну сферу комп’ютерного програмування в усіх регіонах, але розподіл цього виду економічної діяльності за регіонами залишається висококонцентрованим.
Реструктуризація економіки країни: бібліометричний аналіз досліджень
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Трушкіна, Наталія Валеріївна; Проноза, Павло Володимирович; Юденко, Євген Володимирович
На сучасному етапі глобальних економічних трансформацій проблеми реструктуризації економіки країн світу є надзвичайно важливими. І ці питання особливо актуальні в умовах мінливого, нестабільного зовнішнього середовища і кризових ситуацій у світі. Для України реструктуризація економіки має стати одним із стратегічних завдань повоєнної відбудови та розвитку держави, забезпечення резильєнтності економічної системи. Як стверджують експерти, економічна система України продовжує свою трансформацію в умовах глобальної нестабільності, геополітичних викликів і внутрішніх структурних змін. При цьому найбільш помітні структурні зміни спостерігаються в останні роки у таких секторах економіки, як аграрний (перехід від сировинної моделі до виробництва готової продукції з високою доданою вартістю); ІТ-індустрія (стратегічний напрям експорту послуг); енергетичний (рух у напрямку декарбонізації та зеленої енергетики); оборонно-промисловий комплекс (зміцнення інноваційного потенціалу); транспортно-логістичний комплекс (розвиток сучасної транспортної та логістичної інфраструктури) тощо. Слід зазначити, що нові виклики, ризики, зовнішні загрози та кризові явища, які впливають на структурні трансформації національної економіки, вимагають пошуку й обґрунтування теоретико-методичних підходів до визначення пріоритетних напрямів реструктуризації економіки й розроблення відповідного інструментарію та прикладних рекомендацій щодо їх реалізації у практичній площині. Тому це дослідження присвячено аналізу взаємозв'язку між реструктуризацією та економікою країни з використанням бібліометричного підходу. Метою статті є визначення тенденцій і ключових напрямків досліджень з реструктуризації економіки країни на основі бібліометричного аналізу з використанням програмного забезпечення VOSviewer. Встановлено, що реструктуризація економіки країни здебільшого розглядається з позицій системного, інноваційного, циркулярного та стратегічного підходів. Це, своєю чергою, вимагає формування принципово нової моделі економіки на стратегічних, інноваційних, зелених, цифрових, безпекових засадах. Результати дослідження дозволять отримати цілісне уявлення про поточний стан і перспективи розвитку досліджень з реструктуризації економіки країни. Це, своєю чергою, може сприяти визначенню першочергових заходів щодо стабілізації соціально-економічної ситуації під час воєнного стану, а також формуванню більш ефективної стратегії відновлення економіки України у повоєнний період.

Browse

Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2025, № 2 by Subject "SOCIAL SCIENCES::Business and economics::Human geography, economic geography::Economic geography"

Results Per Page

Sort Options