Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 1
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Журнал "Проблеми економіки" 2020, № 1 by Subject "SOCIAL SCIENCES"
Now showing 1 - 7 of 7
Results Per Page
Sort Options
Item Вдосконалення системи стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями в Україні(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Копильчак, Богдан Володимирович; Чопко, Наталя СтепанівнаМетою статті є дослідження наявних способів вдосконалення системи стратегічного управління в межах молодіжних громадських організацій, що базуватиметься на успішних принципах і практиках комерційних організації у поєднанні із специфікою громадської діяльності та молодіжної політики. Беручи до уваги аналіз наукових праць світових учених і практичний досвід авторів, було розглянуто складові системи стратегічного управління розвитком і систематизовано трендові принципи управління. У результаті дослідження було запропоновано комплексний підхід до визначення пріоритетів розвитку молодіжних громадських організацій та пріоритетні цілі розвитку до 2025 року. Обґрунтовано необхідність двоетапного формування стратегії сталого розвитку у молодіжній громадській організації. статті зазначено, що вдосконалення системи стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями можливе лише за допомогою використання інноваційних підходів. Серед таких підходів найбільше уваги необхідно приділити застосуванню трендових принципів управління, найбільш ефективних управлінських практик та новітніх методів. Перспективним питанням, що потребує більш детального розгляду у подальших дослідженнях, є циклічність процесу стратегічного управління розвитком молодіжними громадськими організаціями. Майбутній перехід з послідовного на циклічне управління в молодіжних організаціях забезпечить оперативне досягнення пріоритетів розвитку.Item Вплив підготовки кадрів вищої кваліфікації на науковий та економічний розвиток(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2021) Хаустова, Вікторія Євгенівна; Решетняк, Олена ІванівнаМетою дослідження є визначення впливу підготовки кадрів вищої кваліфікації на науковий та економічний розвиток. Для досягнення мети дослідження в роботі використовувалися методи логічного, статистичного, кореляційного аналізу, а також матричний підхід до позиціонування країн світу. В статті висунена і доведена гіпотеза про суттєвий позитивний вплив показників, що характеризують рівень підготовки кадрів вищої кваліфікації на показники, які характеризують науковий стан та наукові результати, а також економічні результати країни для окремих розвинутих країн світу, що успішно реалізують інноваційну модель економічного розвитку. Для України гіпотеза не підтверджується. Результати кореляційного аналізу показників в абсолютному вимірі показали, що збільшення кількості населення з магістерським та докторським ступенем позитивно впливає на збільшення кількості дослідників, кількості статей в науково-технічних журналах, рівня ВВП, витрат на проведення досліджень та розробок. Виявлено середній позитивний вплив кількості населення з докторським ступенем на кількість патентних заявок відповідної країни, на рівень високотехнологічного експорту та низький позитивний вплив кількості населення з магістерським ступенем на кількість патентних заявок відповідної країни, на рівень високотехнологічного експорту. Результати позиціонування України відносно інших країн світу на основі використання матричного підходу демонструють, що в площині координат кількості населення, яке має магістерський та докторський ступень, і показників, які характеризують рівень економічного та наукового розвитку, наша країна знаходиться в квадрантах, які характеризують низький рівень шансів в економічному та науковому розвитку, що обумовлює необхідність вдосконалення системи підготовки кадрів вищої кваліфікації.Item Методологія та оцінка оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Цимбалюк, Світлана Олексіївна; Цимбалюк, Данило ІгоровичМетою роботи є висвітлення методологічних і методичних аспектів та результатів дослідження оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні. Обґрунтовано необхідність імплементації концепції гідної праці та її оплати в практику соціально-трудових відносин. Сформульовано методичні засади розробки інструментарію оцінювання оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці. Запропоновано індикатори та стандарти гідної оплати праці для макрорівня. За результатами експертного опитування визначено достовірність сформованих індикаторів і встановлено їх вагомість. Запропоновано різні методичні підходи до розрахунку одиничних індексів гідної оплати праці залежно від специфіки індикаторів, одиниць виміру, встановлених стандартів і наявності бази для порівняння. Стаття містить методику визначення комплексного показника гідної оплати праці, яка може використовуватися для здійснення порівняльного аналізу політики оплати праці різних країн та їх рейтингування. Розроблено діапазони значень комплексного показника гідної оплати праці для визначення його рівня та тенденцій у сфері оплати праці. Результати оцінювання оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні засвідчили, що за більшістю індикаторів одиничні індекси мають нульові значення. Комплексний показник гідної оплати праці на макрорівні відповідає рівню «нижче середнього», що вказує на низку недоліків у політиці оплати праці в Україні. Результати дослідження вказують на недостатню увагу органів державної влади, керівників підприємств, сторін соціального партнерства до питань регулювання заробітної плати, що потребує розробки інноваційних механізмів формування політики оплати праці на засадах гідної праці.Item Практичні аспекти формування спроможних територіальних громад в умовах адміністративно-фінансової децентралізації: ризики та шляхи їх нівелювання(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Патицька, Христина Олегівна; Коваль, Василь МихайловичУ статті аргументовано, що питання ефективності формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) лежить у площині забезпечення їх спроможності до розвитку та вимагає окреслення можливих ризиків, які актуалізуються в процесі укрупнення громад. З метою реалізації поставленого завдання здійснено критичний аналіз формування об’єднаних територіальних громад Карпатського регіону порівняно з ОТГ України в умовах завершення першого етапу адміністративно-фінансової децентралізації. Здійснено порівняння рівня спроможності ОТГ регіону за окремими показниками виконання місцевих бюджетів і проведено аналіз складу та структури видатків на одну особу з місцевих бюджетів, що дозволило встановити закономірності розвитку громад і визначити рівень їх бюджетної забезпеченості. Досліджено динаміку включення міст у процес формування ОТГ, що дозволило виділити дві протилежні тенденції: об’єднання сільських територіальних громад у периферійних районах навколо міст районного значення; відмову приміських сільських територіальних громад від об’єднання / приєднання до міст обласного значення та формування ОТГ поза участі міста. В результаті проведеного дослідження виявлено ризики формування спроможних територіальних громад та окреслено основні напрями їх нівелювання. До основних ризиків формування спроможних територіальних громад в умовах децентралізації віднесено: зростання впливу місцевих еліт; неспроможність значної частини вже створених громад до забезпечення розвитку території та належного рівня надання послуг через відсутність критеріїв формування ОТГ; відмову приміських сільських територіальних громад від об’єднання / приєднання до міст обласного значення та формування ОТГ поза участі міста через загрозу втрати фінансової та управлінської самостійності. Доведено, що нівелювання ризиків формування спроможних ОТГ можливе у випадку завершення етапу добровільного об’єднання територіальних громад і переходу до їх укрупнення на засадах економічної доцільності, соціальної відповідності та фінансової спроможності згідно з чітко визначеними критеріями.Item Соціальна політика держави як регулятор розвитку соціальної сфери: теоретико-методологічні аспекти(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Жеребило, Ірина ВладиславівнаСучасні зміни, які супроводжують усі сфери суспільного життя, загострюють проблему вичерпання ресурсів, активізують міграційний рух населення, а отже, призводять до «розмивання» соціально-культурної ідентичності. В цьому сенсі особливо вразливою є соціальна сфера, в межах якої реалізуються ключові людські потреби. Складність її регулювання та розвитку вбачається у полісистемності, адже одні складові забезпечують задоволення духовно-фізичних потреб людини і суспільства в цілому, а інші – гарантують підвищення рівня життя, можливості відтворення робочої сили та поліпшення умов життя населення. Метою статті є поглиблення теоретико-методологічних засад соціальної політики держави як регулятора розвитку соціальної сфери в контексті соціально-економічного поступу. Розкрито сутність соціальної політики, охарактеризовано методи її реалізації та структурні складові. Результатом є запропоноване власне бачення цього поняття. На основі вивчення досвіду зарубіжних країн систематизовано моделі соціальної політики та визначено їх особливості. Показано, що об’єктом соціальної політики виступають соціальні відносини, процеси життєдіяльності соціуму і суспільні потреби, які в сукупності складають соціальну сферу країни. Акцентовано увагу на практичному аспекті реалізації соціальної політики, який передбачає використання як методів ринкового саморегулювання, так і методів прямого та опосередкованого державного втручання. Наголошено, що поняття соціальної згуртованості та соціального капіталу займають помітне, інколи суперечливе місце в соціальній політиці країни, а соціальний капітал скорочує структурні та посередницькі виміри. Показано, що ключовим завданням соціальної політики у системі охорони здоров’я, яка враховує соціальну згуртованість, є підтримка взаємовідносин між громадянами й установами.Item Стратегічні цілі розвитку житлово-комунальної інфраструктури у напрямку забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Іляш, Ольга Ігорівна; Бугайчук, Наталія ВолодимирівнаМета статті полягала в обґрунтуванні стратегічних цілей розвитку житлово-комунальної інфраструктури України та розробленні прикладних механізмів та інструментів його досягнення задля забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави. Встановлено вплив розвитку житлово-комунальної інфраструктури на реалізацію національних інтересів та економічну безпеку шляхом забезпечення якості життя населення в межах трьох функціональних складових: забезпеченості житлового фонду, оснащеності житлового фонду, благоустрою прибудинкових територій. Здійснено інтегральне оцінювання рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури; виявлено внутрішні можливості розвитку житлово-комунальної інфраструктури в системі забезпечення національних економічних інтересів з використанням методу таксономії. Ідентифіковано головні загрози розвитку житлово-комунальної інфраструктури, зокрема загрози здоров‘ю та життю населення через відсутність якісних умов проживання: низькі темпи запровадження реновації / модернізації та реконструкції застарілого житлового фонду, низькі темпи впровадження енергоефективності у житлово-комунальній сфері України. За допомогою використання методу таксономії виявлено внутрішні можливості розвитку житлово-комунальної інфраструктури в системі забезпечення економічної безпеки держави. Проведено узагальнення головних індикаторів рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури, поділених відповідно до функціональних складових безпеки житлово-комунальної інфраструктури, до єдиного узагальнювального інтегрального показника рівня розвитку. За допомогою використання багатовимірного статистичного аналізу встановлено прямий лінійний зв’язок між компонентою якості життя населення України та рівнем розвитку житлово-комунальної інфраструктури, зокрема оснащеності житлового фонду України. Запропоновано прогнозну модель рівня розвитку житлово-комунальної інфраструктури у цілях забезпечення якості життя населення та реалізації національних економічних інтересів держави. Визначено стратегічні орієнтири державної політики та прикладні рекомендації забезпечення розвитку житлово-комунальної інфраструктури у сфері реалізації економічних інтересів, які полягають в розвитку забезпеченості житлового фонду, оснащеності житлового фонду та благоустрою прибудинкових територій.Item Формулювання підходів до моделювання сценаріїв регулювання диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2020) Шевченко, Ольга ВалеріївнаМетою цього дослідження є створення логічного та якісного інструментарію для аналізу диспропорцій розвитку регіонів і подальшого регулювання диспропорцій. Розгляд робіт науковців засвідчив відсутність комплексного підходу до аналізу диспропорцій, їх якісної оцінки та використання диспропорцій не в останню чергу через неможливість застосування простого математичного апарату до аналізу множини різнорідних неупорядкованих динамічних даних, що характеризують диспропорції. У роботі запропоновано підходи до побудови і використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій, задля чого побудовано відповідний алгоритм. Визначено основі фактори, що формують диспропорції розвитку регіонів. Досліджено взаємозв’язок цих факторів за допомогою побудови причинно-наслідкових ланок (когнітивної карти). Розроблено модель системної динаміки, що буде покладено в основу подальшої розробки сценаріїв регулювання диспропорцій розвитку регіонів. Запропонована модель та її реалізація у сценаріях регулювання диспропорцій дозволять на практиці втілити конкретні структурні зміни в соціально-економічній сфері регіонів і підвищити рівень збалансованості економіки та соціальної сфери регіону. Оригінальністю роботи є пропозиції щодо використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій для розуміння тренду розвитку регіональної соціально-економічної системи та прогнозування процесів у регіонах.